Аналіз експортно-імпортних операцій суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності Чорноморського біосферного заповідника

Ваучер - це документ, виданий іноземною туристичною фірмою туристу (туристичній групі), на основі якого йому (їм) надається обслуговування і проводяться розрахунки з туристичною фірмою. Він являється гарантом оплати турфірмою вартості послуг, наданих іноземним туристам. Ваучер супроводжує туриста (тургрупу) по території всієї країни, в яку в'їхав даний турист (група туристів). Послуги, не відзначені у ваучері, надаються за власний рахунок.

В Україні у відповідності до Закону "Про туризм" договір (контракт) про надання туристичних послуг укладається між суб'єктами туристичної діяльності, а також між ними і споживачами (туристами) турпродукту.

Договір повинен визначати об'єм, умови і якість надання послуг, порядок оплати і розрахунків, термін дії, права й обов'язки сторін, їх відповідальність за невиконання чи невідповідне виконання умов договору. Договір укладається в письмовій формі, скріплюється печаткою і підписами сторін. Договір (контракт) між суб'єктами туристичної діяльності і туристом (чи групою туристів) вважається укладеним з моменту оплати вартості туру і видачі туристу чи керівнику групи ваучера.

Кожна із сторін має право вимагати зміни чи розірвання договору в зв'язку з істотними змінами обставин, з яких сторони виходили при укладенні договору.

3.3 Система показників розвитку експортно-імпортної діяльності

Становлення і розвиток туризму як галузі характеризується системою визначених показників.

Показники розвитку галузі туризму відбивають кількісний обсяг реалізації туристських послуг і їхню якісну сторону, а також економічні показники виробничо-обслуговуючої діяльності туристичних господарських суб'єктів (агентств, бюро, фірм, комплексів, кооперативів і т.п.).

Система показників розвитку туризму включає показники, що характеризують:

- обсяг туристського потоку;

- стан і розвиток матеріально-технічної бази туризму;

- фінансово-економічну діяльність туристської фірми;

- розвиток міжнародного туризму.

Туристичний потік - це постійне прибуття туристів у країну чи даний регіон. До показників, що характеризують обсяг туристського потоку, відносяться: загальна кількість туристів, у тому числі організованих і самодіяльних; кількість туроднів (кількість ночівель, ліжко-днів); середня тривалість (середній час) перебування туристів у країні, регіоні (в одному місці чи населеному пункті).

Кількість туроднів визначається шляхом множення загальної кількості туристів на середню тривалість у днях перебування одного туриста в країні чи в регіоні:

Д = r •t,

де Д - кількість туроднів, чол-днів;

r - кількість туристів, чол.;

t - середня тривалість перебування одного туриста в даному регіоні, днів.

Туристський потік - явище нерівномірне. Для характеристики нерівномірності туристського потоку застосовують коефіцієнт нерівномірності. У залежності від мети і задачі аналізу динаміки туристського потоку використовують три способи розрахунку коефіцієнта нерівномірності.

Перший спосіб:

Kн =•100

де Кн - коефіцієнт нерівномірності туристського потоку, %;

Dmax - кількість туроднів у місяці максимального туристського

потоку, чол-днів;

Dmin - кількість туроднів у місяці мінімального туристського

потоку, чол.-днів.

Другий спосіб:

Kн =•100

де Кн - коефіцієнт нерівномірності туристського потоку, %;

Dmax - кількість туроднів у місяці максимального туристського потоку, чол.-днів.;

Dріч - річна кількість туроднів, чол.-днів.

Третій спосіб:

Kн =•100

де Кн - коефіцієнт нерівномірності туристського потоку, %;

Dmax - кількість туроднів у місяці максимального туристського потоку, чол.-днів;

Dcм - середньомісячна кількість туроднів, чол.-днів.

Середньомісячна кількість туроднів визначається - шляхом розподілу річної кількості туроднів на 12 місяців:

Дсм =

Показники, що характеризують стан і розвиток матеріально-технічної бази туризму, визначають її потужність у даній країні чи регіоні.

До них відносяться ліжковий фонд будинків відпочинку, пансіонатів, турбаз, готелів, санаторіїв і т.п., а також число ліжок, наданих місцевими жителями; число місць у торгових залах підприємств харчування для туристів; число місць, відведених для туристів у театрах; число ванн, відведених для туристів у водолікарнях, і т.д.

Потужність ліжкового фонду визначається по формулі:

Мк = Кр • 365 + Кс • t,

де Мк - загальна кількість ліжко-місць, од.;

Кр -число ліжко-місць круглорічного використання, од.;

Кс -число ліжко-місць сезонного використання, од,;

t -число днів сезонного використання, днів.

Показники фінансово-економічної діяльності туристської фірми включають: обсяг реалізації туристських послуг чи виторг від реалізації послуг туризму, показники використання робочої сили (продуктивність праці, рівень витрат на оплату праці й ін.); показники використання виробничих фондів (фондовіддача, оборотність оборотних коштів і ін.); собівартість послуг туризму; прибуток; рентабельність; показники фінансового стану туристської фірми (платоспроможність, ліквідність, фінансова стійкість, валютна самооплатність і ін.).

Окремо виділяються показники, що характеризують стан і розвиток міжнародного туризму. До них відносяться:

- кількість туристів, що відвідали закордонні країни. Воно визначається по числу перетинань державного кордону;

- кількість туроднів по іноземних туристах;

- сумарні грошові витрати, зроблені туристами за час закордонних поїздок.

Розвиток туризму і збільшення обсягу послуг туризму вимагають зваженого підходу, тому що дуже високі соціальні наслідки прийнятих рішень.

Для Чорноморського біосферного заповідника розвиток туризму має як переваги, так і недоліки.

До переваг відносяться:

- збільшення грошового потоку в регіон, у тому числі припливу іноземної валюти;

- ріст валового національного продукту;

- створення робочих місць;

- створення структур відпочинку, що можуть бути використані як для туристів, так і для місцевого населення;

- залучення капіталу, у тому числі іноземного.

Недоліки розвитку туризму наступні:

- формується великий попит на товари і послуги;

- збільшуються ціни на місцевому ринку товарів і послуг, на земельні й інші природні ресурси, на нерухомість і т.п.;

- росте відтік грошей за кордон при туристському імпорті;

- виникають негативні екологічні і соціальні проблеми.

Безконтрольний розвиток туризму може погіршити екологічний баланс країни, змінити стиль і якість життя корінного населення.

За даними Чорноморського біосферного заповідника за останні 3 роки музей ,який знаходиться на території заповідника, відвідало:

- в 2001 році - 1485 відвідувачів;

- в 2002 році - 1811 відвідувачів;

- в 2003 році - 1415 відвідувачів.

Виходячи з наведених вище даних, ми бачимо, що в 2003 році - є тенденція спаду відвідуємості музею, це пояснюється тим, що з 2003 року введено плату за відвідування музею, яка піде на його розширення.

Використовуючи дані за 2001 - 2003 роки за допомогою EXCEL MICROSOFT проглянемо тенденцію кількості відвідувачів музею Чорноморського біосферного заповідника (рис. 3.1.)

Рис. 3.1. Кількість відвідувачів музею за 2001-2003 роки

Зробимо прогноз про відвідувачів музею на 2004 рік (рис 3.2.)

Рис. 3.2. Прогноз відвідувачів музею на 2004 рік

З нашого графіку-прогнозу ми бачимо, що не дивлячись на введення плати за відвідування музею, кількість відвідувачів повинна зрости.

Всесвітній екологічний фонд (ВЕФ) надав Україні грант у розмірі 6,9 млн. доларів США на виконання протягом п'яти років проекту "Збереження біорозмаїття в Азово-Чорноморському коридорі". У січні 2002 року Україна і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (Світовий банк) як впроваджувальна організація ВЕФ, підписали відповідну угоду про надання гранту. До співфінансування проекту передбачається залучити також кошти Нідерландів, Великобританії, інших країн та організацій. Уряд України зобов'язався здійснити національний внесок до проекту, який буде наданий як у грошовій формі, так і у вигляді товарів та послуг, що будуть фінансуватись із загальнодержавного та місцевих бюджетів і спеціальних фондів на суму в еквіваленті до двох мільйонів доларів США.

Міністерство екології та природних ресурсів України здійснює координацію та нагляд за виконанням проекту. Впроваджувальною організацією визначено Благодійну організацію Інтерекоцентр, яка раніше успішно впровадила проекти ВЕФ/Світового банку "Збереження біорізноманіття дельти Дунаю" та "Збереження біорізноманіття Карпат". На початку проекту з метою здійснення ефективного управління будуть створені керівні та дорадчі структури: Комітет управління проектом та Науково-консультативна рада в Києві, відповідні структури та консультативні ради з окремих питань на місцевому рівні. Проект буде впроваджено на території прибережно-морського природного коридору, що проходить через Одеську, Миколаївську, Херсонську, Запорізьку, Донецьку області та АР Крим. Картосхема проекту та пріоритетних природоохоронних об'єктів на його території наведена на останній сторінці обкладинки буклету.

Мета проекту - збереження біорозмаїття в межах Азово-Чорноморського прибережного коридору шляхом зміцнення мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) та запровадження заходів із збереження біорозмаїття в сільськогосподарську практику на ділянках, що зв'язують ці території. Проект має впровадити рекомендації Програми охорони довкілля Чорного моря (В8ЕР), що фінансувалась ВЕФ, а також гранту ВЕФ "Підтримка спроможності країни щодо збереження біорозмаїття", за результатами якого були розроблені Концепція збереження біорозмаїття і Національна доповідь України. Проект передбачає здійснення найважливіших заходів, передбачених Стратегічним планом дій щодо відновлення та охорони Чорного моря (1996), який було підписано всіма шістьма прибережними державами Чорного моря.

Закупівля товарів, робіт і послуг, необхідних для виконання завдань проекту з коштів гранту, буде здійснюватися відповідно до положень "Посібника з питань закупівель у рамках позик МБРР та кредитів МАР", опублікованих Світовим Банком у січні 1995 року та переглянутих у січні та серпні 1996 року, вересні 1997 року та січні 1999 року. Консультанти відбиратимуться відповідно до процедур вибору консультантів, описаних в "Посібнику з питань відбору і найму консультантів у рамках позик МБРР та кредитів МАР", затверджених у січні 1997 року та переглянутих у вересні 1997 та липні 1999 року.

Під керівництвом Мінекоресурсів має бути розроблена картосхема і база даних щодо всіх важливих природних територій Азово-Чорноморського коридору. Буде проведена оцінка стану цих природних територій і економічний аналіз їх ролі для місцевої економіки та можливостей, заробляти додаткові кошти. Будуть розроблені рекомендації щодо заповідання важливих природних територій та відповідний план заходів. Картосхема і короткий виклад розроблених документів будуть опубліковані і використані для включення до планів землекористування в зоні коридору і роботи державних органів, а також для поширення серед населення, щоб громадяни усвідомлювали важливість збереження біорозмаїття.

На першому етапі проект має підготувати пілотні плани землекористування двох прибережних регіонів: Херсонської області, яка включає Чорноморський біосферний заповідник, і зони впливу довкола запланованого Сиваського національного природного парку в Криму. На другому етапі на основі отриманого досвіду та моделей, розроблених в двох регіонах, будуть здійснені заходи з планування землекористування на прибережних територіях Одеської, Миколаївської, Запорізької та Донецької областей в зоні дії проекту. Такі плани можуть включати невеликі заходи з відновлення, направлені на зменшення втрати біорозмаїття, та сприяти розселенню певних видів фауни і флори. В планах також будуть визначені питання, які необхідно буде вирішити на правовому рівні, і питання технічної допомоги, необхідної для досягнення довгострокових завдань землекористування. Проект має надати можливості на обласному і районному рівнях для впровадження цих планів.

Завданням компоненту є розбудова інституційного потенціалу і обізнаності місцевих громад, груп користувачів (зокрема мисливців та фермерів), населення, НУО щодо діяльності проекту в коридорі, а також сприяти регіональному співробітництву щодо збереження біорозмаїття. Очікувані результати: а) освітні програми із збереження водно-болотних угідь для початкових і середніх шкіл, які, як очікується, вплинуть на 20 000 учнів; б) книжки для мисливців та населення щодо збереження водно-болотних угідь і водоплавних птахів; в) зміцнення громадянського суспільства, залучення населення до діяльності щодо охорони природи; г) сприяння співробітництву серед діячів громадського сектору в регіоні (включаючи сусідні країни) в збереженні водно-болотних угідь і водоплавних птахів.

Проект профінансує заходи з екологічної освіти, спрямовані на підвищення рівня екологічної свідомості громадян в питаннях збереження біорозмаїття, зокрема, водно-болотних угідь та управління ними, починаючи з окремих дитячих садків та шкіл в селах, і закінчуючи університетами, розташованими на територіях, що увійшли до проекту. Проект профінансує створення учбових матеріалів, придбання обладнання, витрати на реалізацію програм для початкових та середніх шкіл. Навчальна програма буде запроваджена і матиме на меті охоплення 20 середніх шкіл і 20 дитячих садків і приблизно 20 000 учнів та студентів загалом.

4. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ, ПРОТИПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ, ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ТА У ЧОРНОМОРСЬКОМУ БІОСФЕРНОМУ ЗАПОВІДНИКУ

4.1 Безпека життєдіяльності

Будь яка діяльність людини характеризується певною імовірністю прояву небезпеки, тобто абсолютної безпеки не існує. Кожен з нас вже не раз мав змогу переконатись в достовірності цього твердження. В процесі життєдіяльності людини постійно супроводжують ті чи інші небезпеки. Тому вивчення їх особливостей, умов прояву, наслідків впливу - одне з основних завдань БЖД.

Небезпека - це явища, процеси, об'єкти, які здатні за певних умов завдавати шкоду здоров'ю людини, як відразу так і в майбутньому, тобто викликати небажані наслідки.

Оскільки номенклатура небезпек, які можуть мати місце в процесі життєдіяльності людини нараховує понад 150 назв., то виникла необхідність у створенні їх класифікації. На сьогодні чіткого поділу небезпек за відповідними ознаками ще не існує, тому в загальному їх класифікують:

- за сферою (джерелом) походження: природна, техногенна, соціальна та інші;

- за часом проявлення: імпульсні, кумулятивні;

- за локалізацією: пов'язані з космосом, атмо-, гідро-, літосферою;

- за наслідками: захворювання, травми, смертельні випадки, аварії, пожежі;

- за збитками: соціальні, екологічні, технічні та інші;

- за сферою прояву: побутова, виробнича, спортивна тощо;

- за структурою: прості, складні, похідні;

- за характером дії на людину: активні та пасивні.

Необхідно розрізняти потенційні та реальні небезпеки. Однак, наявність потенційної небезпеки не завжди супроводжується її негативним впливом на людину. Потрібна причина, при якій потенційна небезпека переходить в реальну. Тому тріада “небезпека - причина - небажаний результат” - це логічний процес розвитку, що реалізує потенційну небезпеку в реальну загрозу чи наслідки.

Слід зазначити, що небезпека, як правило, проявляється у визначеній просторовій області, яка отримала назву небезпечна зона.

Ступінь несприятливого впливу небезпеки на людину залежить від об'єктивних та суб'єктивних чинників. До об'єктивних чинників належать: регіонально-геологічні, природо-кліматичні, рівень техногенного навантаження, агресивність зовнішнього середовища та ін. Суб'єктивні чинники включають: своєчасність отримання інформації про небезпеку, наявність засобів захисту, прогноз розвитку небезпечної ситуації та прийняття необхідних заходів захисту, створення рятувальних служб тощо.

Дослідження причин виникнення небезпек, їх характеристик, особливостей впливу сприяють розробці ефективних заходів захисту, що спрямовані на забезпечення нормальної життєдіяльності людини. Керування безпекою та стійкістю функціонування системи „людина - життєве середовище” залежить від глибини прогнозу соціально-економічних наслідків небезпечних ситуацій та своєчасного планування і виконання низки попереджувальних та захисних заходів.

Прогнозування наслідків небезпечних та екстремальних ситуацій повинно включати:

- оцінку ймовірності та аналіз причин виникнення екстремальних ситуацій;

- очікувану силу впливу (інтенсивність) та механізми розвитку небезпеки;

- характеристику та розміри ураження реципієнтів;

- агресивність та глибину впливу чинників небезпеки (імовірність генетичних змін у біосфері, тривалість періодів прояву негативних наслідків, багатоступеневість такого прояву тощо);

- періодичність виникнення небезпечних та екстремальних ситуацій та їх динаміку;

- визначення величини збитку у випадку реалізації небезпечних та екстремальних ситуацій.

Попереджувальні та захисні заходи, а також засоби забезпечення безпеки направлені на:

- попередження чи ліквідацію небезпеки шляхом усунення джерела її виникнення;

- захист людини від небезпеки шляхом застосування колективних та індивідуальних заходів захисту, а також страхування при роботах в небезпечних зонах;

- використання технічних та конструкторських засобів підвищення безпеки, що дозволяють автоматизувати та роботизувати небезпечні виробництва, застосовувати дистанційне керування, автоматично приводити в дію засоби захисту, підвищувати надійність роботи машин, механізмів, устаткування;

- розробку відповідної нормативно-правової бази, спрямованої на формування концепції безпеки та створення безпечних та нешкідливих умов життєдіяльності;

- проведення суворого нагляду та контролю за виконанням відповідних законів, постанов, правил;

- розробку системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, в планів щодо захисту населення у випадку стихійних лих, аварій, катастроф тощо;

- забезпечення медико-гігієнічних умов для підтримання на належному рівні здоров'я людей.

Проблема захисту від небезпечних природних та техногенних процесів, як правило, зводиться до проведення локальних заходів щодо захисту людей, будівель, підприємств. Однак нині ефективних результатів можна досягти лише за умови проведення комплексної системи попереджувальних та захисних заходів, які спрямовані на охорону усієї сукупності об'єктів, що складають середовище життєдіяльності людини.

Для Чорноморського біосферного заповідника найбільш вірогідним видом НС є виникнення пожеж в зв'язку як з техногенними так і природними причинами. Тому в організації БЖД Чорноморського біосферного заповідника велика увага приділяється саме цьому напрямку.

4.2 Забезпечення пожежної профілактики

Пожежна безпека об'єкта - стан об'єкта, за якого з регламентованої імовірності виключається можливість виникнення і розвитку пожежі. вогонь, що вийшов із під контролю, здатний викликати значні руйнівні та смертоносні наслідки. До таких проявів вогняної стихії належать пожежі.

Цілком закономірно, що існує безпосередня зацікавленість у зниженні вірогідності виникнення пожеж і зменшенні шкоди від них. Досягнення цієї мети є досить актуальним і складним соціально-економічним завданням, вирішення якого повинні сприяти системи пожежної безпеки.

Основними напрямками забезпечення пожежної безпеки є усунення умов виникнення пожежі та мінімізація її наслідків. Об'єкти повинні мати системи пожежної безпеки, спрямованні на запобігання пожежі, дії на людей та матеріальні цінності небезпечних факторів пожежі, в тому числі їх вторинних проявів.

Системи пожежної безпеки - комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежі та збитки від неї.

Відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 пожежна безпека об'єкта повинна забезпечуватися системою запобігання пожежі, системою протипожежного захисту і системою організаційно-технічних заходів.

Об'єкти, пожежі на яких можуть привести до загибелі або масового ураження людей небезпечними факторами пожежі та їх вторинними проявами, а також до значного пошкодження матеріальних цінностей повинні мати системи пожежної безпеки, що забезпечують мінімально можливу імовірність виникнення пожежі.

Метою пожежної безпеки об'кта є попередження виникнення пожежі на визначеному чинними нормативами рівні, а у випадку виникнення пожежі - обмеження її розповсюдження, своєчасне виявлення, гасіння пожежі, захист людей і матеріальних цінностей.

Основними вихідними даними при розробці комплексу технічних і організаційних рішень щодо забезпечення потрібного рівня пожежної безпеки в кожному конкретному випадку є чинна законодавча і нормативно-технічна база з питань пожежної безпеки, вибухопожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин, що застосовуються у виробничому циклі, кількість вибухопожежонебезпечних матеріалів і речовин і особливості виробництва. На основі цих вихідних даних визначаються такі критерії вибухопожежонебезпеки об'єкта, як категорії приміщень і будівель за вибуховою і пожежною небезпекою, а також класи вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон. Саме залежно від категорій приміщень та будівель і класу зон за вибуховою і пожежною небезпекою, відповідно до вимог чинних нормативів, розробляються технічні і організаційні заходи і засоби забезпечення вибухопожежної безпеки об'єкта.

Згідно викладеному вище, на рисунку 4.1., для більшої наочності у вигляді блок-схеми приведена загальна послідовність вирішення питань щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта.

1. Законодавча і нормативно-правова база пожежної безпеки				2. Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин, їх кількість, особливості виробництва
3. Категорії приміщень та будівель за рівнем вибухопожежної і пожежної небезпеки (А, Б, В, Г, Д), згідно ОНТП 24-86				4. Класи пожежонебезпечних (П-І, П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ) та вибухонебезпечних (0, 1, 2, 20, 21, 22) зон за ПБЕ
5. Система попередження пожежі		6. Система протипожежного захисту		7. Система організаційно-технічних заходів
5.1. Попередження утворення горючого середовища		6.1. Обмеження розповсюдження пожежі		7.1. Служба пожежної безпеки
5.2. Попередження утворення або внесення в горюче середовище джерел запалювання		6.2. Виявлення пожежі		7.2. Навчання з питань пожежної безпеки
		6.3. Гасіння пожежі		7.3. Нагляд і контроль за дотриманням законодавства та норм з пожежної безпеки
		6.4. Захист людей і матеріальних цінностей
Пожежна безпека

Рис.4.1 Блок-схема забезпечення пожежної безпеки об'єкта

4.3 Охорона праці

Управління охороною праці - це підготовка, прийняття та реалізація рішень по здійсненню організаційних, технічних, санітарно гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення здоров'я та працездатності людини в процесі праці, система управління охороною праці є складовою частиною загальною системою керування підприємством. Координує всю діяльність служба охорони праці, яка створюється на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності та виду діяльності для виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних закладів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аварій в процесі праці (додаток 10).

Служба охорони праці повинна вирішувати такі завдання: а) здійснювати контроль за безпекою виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд; б) забезпечувати працюючими засобами індивідуального та колективного захисту; в) забезпечувати професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників із питань охорони праці, вести пропаганду безпечних методів праці; г) забезпечувати оптимальні режими праці і відпочинку працюючих; д) вимагати професійному добору виконавців для визначеного видів робіт.

Служба охорони праці створюється на підприємствах із кількістю працюючих 50 і більше осіб (як є в нашому підприємстві).

Основними функціями служби охорони праці чорноморського біосферного заповідника, є:

1. Створення ефективної системи управління, яка б сприяла удосконаленню діяльності кожного структурного підрозділу і кожною посадовою особою.

2. Розробка разом із структурними підрозділами заходів по забезпеченню норм безпеки, гігієни праці та виробничого середовища або їх підвищення, а також підготовка розділу “Охорона праці” колективного договору.

3. Розробка змісту та методики проведення інструктажу з питань охорони праці.

4. Забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами.

5. Розслідування, облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій.

6. Планування та контроль витрат коштів на охорону праці.

7. Організація навчання, підвищення кваліфікації та перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб.

8. Забезпечення працюючих колективними та індивідуальними засобами захисту від шкідливих та небезпечних чинників виробництва, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями, надання пільг і компенсацій, з пов'язаними із важкими і шкідливими умовами праці (додаток 11).

9. Контроль за дотриманням вимог трудового законодавства, чинного законодавства та відповідність нормативним актам про охорону праці.

Для виконання перелічених вище функцій служба охорони праці має відповідну інформаційну базу, засоби зв'язку, сучасну оргтехніку, комп'ютерну техніку і висококваліфікований інженерний штат працівників.

Окрім адміністративних засобів рекомендується принцип матеріального заохочення працівників, які сумлінно ставляться до виконання виробничих обов'язків і беруть участь у підвищенні безпеки та поліпшенні умов праці.

Працівники, служба охорони праці не можуть залучатися до виконання функцій, непередбачених Законом “Про охорону праці” і Типовим положенням про службу охорони праці.

4.4 Охорона навколишнього середовища

Стан територій області, які знаходяться в межах національної екологічної мережі, значною мірою незадовільний. Все це впливає на якість елементів екологічної мережі, як природного середовища існування популяцій видів природної флори, мікобіоти та фауни.

Таблиця 4.1 Земельні угіддя як складові національної екологічної мережі в Херсонській області (1999 р.).

Основні види угідь	Всього, тис.га	% до загальної площі території області
Сільськогосподарські угіддя, у тому числі:	1969,8	69,2
рілля (в % до площі с/г угідь)	1770,8	62,0 89.9
Ліси і інші лісовкриті площі, з них:	151,1	4,6
вкритих лісовою рослинністю	130.9	3,4
Забудовані землі	69,6	1,9
Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом (піски, яри, землі, зайняті зсувами, щебенем, галькою, голими скелями)	111,3	3,3
Інші землі	210,4	6,4
Всього земель (суходіл)	2846,1	84,8
Води (території, що покриті поверхневими водами)	433,2	15,2
Разом (територія)	3279,3	100

Земельні угіддя, як елементи екологічної мережі, перебувають нині в незадовільному стані, який впливає на рослинний та тваринний світ. В області дуже велика розораність сільськогосподарських угідь, багато порушених земель, дуже значна сільськогосподарська освоєність території (Табл. 4.1).

В області більше 200 штучних водойм - ставків, які разом з їх водоохоронними зонами служать перебуванню в них різних видів живих організмів. Функціонують канали, водотоки Інгулецької, Краснознам'янскої, Каховської, Каланчацької та Чаплинської зрошувальних систем, Північно-Кримський канал. Хоча антропогенний вплив тут дуже сильний, проте з каналами пов'язане життя багатьох видів рослин, тварин, грибів і прокаріотів, їх пересування, міграції.

В цілому ж відбувається спрощення біологічного різноманіття, збіднення орнітофауни заповідних територій, оскільки птахи концентруються на сусідніх територіях, які експлуатуються людиною.

Зрошувальні канали мають і певну негативну дію на тварин. В них не передбачені місця, якими могли б вибратися з води тварини, що туди потрапили. В каналах гинуть дикі свині, зайці, косулі, їжаки та інші види. Ними перекриті міграційні шляхи підземних гризунів, в тому числі і рідкісного -- сліпака піщаного. Скидні води з каналів мають підвищену концентрацію небезпечних хімічних сполук - залишків отрутохімікатів, мінеральних добрив, гербіцидів, які викликають хвороби тварин. В екологічній мережі Херсонщини необхідно передбачити позитивне розв'язання цих проблем.

Складовою екологічної мережі є також курортні та лікувально-оздоровчі території з їх природними ресурсами. До курортних територій віднесені населені пункти - Генічеськ, Щасливцеве (Арабатська Стрілка) в Генічеському районі, Гола Пристань, Більшовик, Залізний Порт в Голопристанському районі, Роздольне, Максима Горького, Олексіївка, Приморське, Хорли - в Каланчацькому районі, Скадовськ, Лазурне, Красне -- в Скадовському районі. Так Скадовська медична зона має три зони санітарної охорони. Для екологічної мережі має значення те, що в першій зоні (зона суворого режиму) забезпечується охорона вод Чорного моря та його узбережжя від будь-якого виду забруднення і засмічення, від Каланчацької затоки до селища Лазурне висаджується живопліт, проводиться озеленення. На території зони забороняються всі види користування надрами, розорювання земель, будь-яка господарська діяльність, що може вплинути на лікувальні фактори. В другій зоні знаходяться парки, ліси та інші зелені насадження, використання яких може здійснюватись тільки згідно з законодавством. Зона встановлюється з метою обмеження експлуатації об'єктів, яка може призвести до забруднення Джарилгацької та Каркінітської затоки, пляжів, повітря, ґрунту та зелених насаджень. В третій зоні (зоні спостереження) забороняється скидання на суходіл та у Джарилгацьку і Каркінітську затоки неочищених вод, вирубування дерев та будівництво, яке може погіршити стан медичної зони.

Ланками складових екологічної мережі є також вцілілі залишки природних територій -- ділянки степової рослинності, луки, пасовища, кам'янисті відслонення, піски, солончаки, земельні ділянки, на яких зростають природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України, а також ділянки з рідкісними видами тварин і рослин, що включені до Червоної книги України, та частково землі екстенсивного використання -- пасовища, луки, сіножаті. Всім цим ділянкам (крім земель екстенсивного використання), для того щоб вони відповідали цілям національної екологічної мережі, повинен бути наданий статус об'єкта природно-заповідного фонду різного ступеня заповідності. Ділянки без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом - піски, яри, землі, зайняті зсувами, щебенем, галькою, голими скелями займають площу понад 110 тис. га . Вони дуже відрізняються одна від іншої і подальша їх доля повинна вирішуватись тільки на основі наукових рекомендацій. Ділянки із знищеним рослинним покривом необхідно рекультивувати, а ділянки із специфічною рослинністю та тваринним населенням, наприклад вапнякові скелі, необхідно перевести в ранг об'єктів природно-заповідного фонду. Щодо земель екстенсивного використання -- пасовищ, лук, сіножатей, а їх в Херсонській області нараховується майже 170 тис.га (7,6%), то з метою мінімізації шкоди живим організмам господарювання на них повинно проводитись з врахуванням вимог екологічної мережі, бути науково обгрунтованим.

На Херсонщині, що розташована в степовій зоні - зоні відкритих просторів, роль лісів та лісових смуг в підтриманні екологічної рівноваги невпинно зростає. Природні ліси збереглися лише на Олешківських пісках Нижньодніпров'я. Тут є невеличкі лісові масиви з дуба звичайного з світою неморальних видів трав'янистих рослин, мохоподібних і лишайників. Найбільше їх в Буркутському лісництві та на території Чорноморського біосферного заповідника. Осикові ліси з осики пов'язані з улоговинами піщаних арен. Березові ліси з берези дніпровської шс достатньо збереглися на пішаних аренах від Каховки до Кінбурнського півострова. В цих дубових, осикових, березових, а часто в змішаних гайках з вільхою є чимало рідкісних, ендемічних видів рослин і тварин, неморальних та бореальних видів. Лісові насадження на Нижньодніпровських пісках дуже потерпають від снтомошкідників, особливо розповсюджені рудий та звичайний сосновий пильщик, пагоновуюн зимуючий.

Зараз багато площ є деградованими у зв'язку з безгосподарським, ненауковим використанням земель. 10-15% площ треба вивести з сівозміни, частину передати в заповідний фонд з таким розрахунком, щоб природно-заповідний фонд області займав не менше 10% території, а більшу частину використовувати без знищення природного рослинного покриву і тварин, що перебувають в ньому, тобто екстенсивне. Це сприяло б не тільки врятуванню степового біому з його рослинним і тваринним світом, а й відновленню гумусу, перешкоджало б опустелюванню та підтопленню, надало б успіхів бджолярству, конярству, сінокосінню, заготівлі лікарських рослин, збільшенню виробництва м'ясо-молочних продуктів, а в кінцевому результаті - ефективному природозберігаючому господарюванню на землі та було б фактором стабільного розвитку області.

Природоохоронна діяльність Чорноморського біосферного заповідника здійснюється на основі Законів України “Про природозаповідний фонд”, “Про охорону тваринного світу”, Лісового кодексу України.

Значення заповідника в Європі є винятковим, тому постійно проводиться координація роботи заповідника з різними міжнародними організаціями:

1. ЮНЕП - комісія ООН з питань охорони навколишнього середовища;

2. МАБ - комітет ЮНЕСКО в рамках програми “Людина - біосфера”.

Крім того, проводяться дослідження, які пов'язані з діяльністю окремих міжнародних фондів, державного так і приватного характеру.

Згідно Конвенції про біорозмаїття (1995) та Бернську (1996) і Боннську конвенції, Україна приєдналася до Угоди про збереження афро-євроазійських перелітних водоплавних птахів, підписала Одеську декларацію міністрів охорони навколишнього середовища Чорноморських країн (1993) і Стратегічний план дій для відновлення та охорони Чорного моря (1996). Кабінет Міністрів України затвердив Концепцію збереження біологічного різноманіття України (1997). Верховна Рада прийняла закони "Про рослинний світ" (1999), "Про програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" (2000), "Про тваринний світ" (2001), "Про затвердження Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів" (2001), "Про Червону книгу" (2002).

Буде розроблено і розпочато впровадження проектів організації території і менеджмент-планів на період 5-10 років для природоохоронних об'єктів. Ці плани визначать комплекс заходів щодо відповідного землекористування і охорони цих територій. Основна увага приділятиметься природним методам відновлення середовищ існування тварин і рослин, зокрема, шляхом удосконалення сільськогосподарських технологій та практики випасу худоби, оперативній біологічній оцінці і моніторингу.

Проектом передбачається фінансування розвитку інфраструктури та закупки обладнання. Розвиток інфраструктури включатиме винесення в натуру меж парків та заповідників, реконструкцію існуючих або будівництво нових будинків для розміщення в них адміністрацій та єгерів, будівництво невеликої інфраструктури, необхідної для задоволення потреб відвідувачів, наприклад, туристські стежки, вежі для охорони території га спостереження за птахами, центри інформаційного обслуговування туристів.

Чорноморський біосферний заповідник має надзвичайно високе значення в інтегруванні України до природоохоронних заходів Європейської спільності. Це буде відбуватися за рахунок ряду проектів: Проект Всесвітнього екологічного фонду - Світового банку, Проект видачі державних актів на право власності на землю в сільській місцевості в Україні. Ці обидва проекти мають забезпечити: розробку кадастрових карт, територій ферм і екологічно важливих ділянок (невеликі річки, ліси, водно-болотні угіддя) навколо основних Рамсаровських угідь; оцінку потреби в екологічному управлінні землями, що лежать у межах колишніх колгоспів; оцінку можливостей розробки заходів, що сприятимуть досягненню природоохоронних цілей.

ВИСНОВКИ

За поставленою метою зроблено:

- проаналізовано організацію експортно-імпортної діяльності;

- проаналізовано стан ринку в Херсонській області для здійснення експортно-імпортної діяльності.

За результатами аналізу для покращення експортно-імпортних операцій суб'єктів ЗЕД України розроблені деякі елементи механізму оцінки зовнішньоекономічної діяльності: а саме:

- розвиток та пропозиції щодо експортно-економічної діяльності;

- стан та перспективи розвитку туризму в Україні;

- операції по міжнародному туризму;

- система показників розвитку туризму.

Результати виконаної роботи надають можливість системно підійти до проблеми експортно-імпортних операцій за всією сучасною їх гамою на високому світовому рівні, аналіз зроблений в першому розділі дає можливість побачити стан рівня надання експортно-імпортних операцій в розвинутих країнах світу і в порівнянні на Україні. Результати порівняння нажаль не на користь України, аналіз діяльності одного із суб'єктів ЗЕД Чорноморського біосферного заповідника, зроблений у другому розділі теж свідчить, що рівень експортно-імпортних операцій бажають бути кращими, тому і зроблені в третьому розділі розробки головного: пропозиції щодо експортно-імпортної діяльності.

Тому, що коли керівники суб'єктів ЗЕД при проведені експортно-імпортних операцій будуть мати методики, задачі, оцінки ефективності, вони зможуть приймати нові управлінські рішення, що дасть змогу збільшити ефективність експортно-імпортних операцій та зростанню благополуччя економіки України в цілому.

Для Чорноморського біосферного заповідника розвиток туризму має як переваги, так і недоліки.

До переваг відносяться: збільшення грошового потоку в регіон, у тому числі припливу іноземної валюти; ріст валового національного продукту; створення робочих місць; створення структур відпочинку, що можуть бути використані як для туристів, так і для місцевого населення; залучення капіталу, у тому числі іноземного.

Недоліки розвитку туризму наступні: формується великий попит на товари і послуги; збільшуються ціни на місцевому ринку товарів і послуг, на земельні й інші природні ресурси, на нерухомість і т.п.; росте відтік грошей за кордон при туристському імпорті; виникають негативні екологічні і соціальні проблеми.

Безконтрольний розвиток туризму може погіршити екологічний баланс країни, змінити стиль і якість життя корінного населення.

В дипломній роботі ми дослідили причини виникнення небезпеки в Чорноморському біосферному заповіднику, їх характеристики, особливості впливу, що сприяють розробці ефективних заходів захисту які спрямовані на забезпечення нормальної життєдіяльності людини. Керування безпекою та стійкістю функціонування системи „людина - життєве середовище” залежить від глибини прогнозу соціально-економічних наслідків небезпечних ситуацій та своєчасного планування і виконання низки попереджувальних та захисних заходів.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. А.З.Белялов. Как убыточному предприятию выйти из кризиса и стать прибыльным. (Практическое руководство). М.: МВЦ «Айтолан» при участии АЛЕФ БУК, 1992 г.

2. Балабанов И.Т., Балабанов А.И.

Внешне-экономические связи: учеб. пособие. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 512 с.: ил.

3. Бобылев С.Н., Ходжаев А.Ш. Экономика природоиспользования: учебное пособие. - М.: ТЕИС, 1997. - 272 с.

4. Бойко М.Ф., Чорний С.Г. Екологія Херсонщини. Навчальний посібник.- Херсон: 2001.- 156с. З іл.

5. В.В.Липчук, А.П.Дудяк, С.Я.Бугіль

Маркетинг: основи теорії та практики. Навчальний посібник. / За загальною редакцією В.В.Липчука. - Львів: «Новий світ - 2000»; «Магнолія плюс», - 2003. - 288 с.

6. Внешнеэкономическая деятельность предприятия. Основы: Учебник для вузов / Г.Д.Гордеев, Л.Я. Иванова, С.К.Казанцев и др.: Под ред. Проф. Л.Е.Стровского. - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1996. - С. 408.

7. Воронцов А.П. Рациональное природоиспользование. Учебное пособие.- М.: Ассоциация авторов и издателей «ТАНДЕМ». Издательство ЭКМОС, 2000 г. - 3004с.

8. Гандзюк М.П., Желібон Є.П., Халімовський М.О. Основі охорони праці: Підруч. для студ. Вищих навч. закладів. За ред. М.П.Гандзюка. - К.: Каравела; Львів: Новий Світ - 2000, 2003. - 408с.

Внешнеторговые сделки Сост. И.С.Гринько. - Сумы: Фирмв «Реал», 1991.

9. Герчикова И.Н. Маркетинг и международное коммерческое дело. - М.: Внешторгиздат, 1991.

10. Г.М.Дроздова Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємництва: Навчальний посібник. - Київ: ЦУЛ, 2002. - 172 с.

11. Дегтярев О.И. Организация и техника внешнеторговых операций. - М.: Мир, 1990.

12. Джигирей В.С., Житецький В.С. Безпека життєдіяльності. Підручник. - Вид. 4 - те, доповнене. - Львів: Афіша, 2001. - 256 с.

13. Екологічне законодавство України (Збірник законодавчих актів).- Харків: „ЕкоПраво - Харків”, 1998. - 300с.

14. Заповедники СССР: Заповедники Украины и Молдавии (Отв. ред. В.Е.Соколов, Е.Е.Сыроечковский.- М.: Мысль, 1987. - 271 с.: ил., карт.

15. Збереження біорозмаїття в Азово-Чорноморському коридорі. - Київ.: Мін. екології та прир. ресурсів Укр., 2003.

16. Кандыба А.М. Зовнішньоекономічна діяльність в агропромисловому комплексі. - К.: Урожай, 1993.

17. Как продать товар на внешнем рынке: Справочник. Отв. ред. Ю.А.Савинов. - М.: Мысль, 1990.

18. Ковалёв А.И., Войленко В.В.Маркетинговый анализ. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. - 176 с.: ил.

19. Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення.- К.: ТЕХНОДРУК, 1999. - 83с.

20. Л.Г.Чернюк, Д.В.Клиновий

Економіка та розвиток регіонів (областей) України. Навчальний посібник. - Київ: ЦУЛ, 2002. - 644с.

21. Макогон Ю.В., Гохберг Ю.А. Совместное предпринимательство, инвестиционный и инновационный процессы, свободные экономические зоны (учебное пособие). - Донецк: ДонГУ, 1996.

22. Мамутов В.К., Чувпило О.О. Господарче правозарубіжних країн: Підручник для студентів юрид. спец. вузів. - К.: Ділова Україна, 1996. - 353 с.

23. Міжнародні економічні відносини: система регулювання міжнародних економічних відносин: Підручник для студ. ек. вузів. / А.С.Філіпенко, Р.Л.Балакін. - К.: Либідь, 1994. - 256 с.

24. Новицкий В.Е. Внешнеэкономическая деятельность и международный маркетинг. - К.: Либра, 1994. - 184 с.

25. Організація і планування експортно-імпортної діяльності. Конспект лекцій розроблено зав.каф.доц.к.т.н. Герасимовичем Л.М. Херсон, 2002, 79с., - укр.мовою.

26. Основы внешнеэкономических знаний. С.Н.Долгов, В.В.Васильев, С.Н.Гончарова и др. - М.: Высшая школа, 1990.

27. Редченко К.І. Стратегічний аналіз у бізнесі: Навчальний посібник. Видання 2-ге, доповнене. - Львів: „Новий світ - 2000”, „Альтаїр - 2002”, 2003, - 272 с.

28. Синецкий Б.И. Внешнеторговые операции (организация и техника). - М.: МО, 1989.

29. Соколенко С.И. Современные мировые рынки и Украины. - К.: Демос, 1995.

30. Украинская таможня. Справочник. - К.: Либра, 1995. - с.95.

31. Таможенно-тарифное регулирование внешнеэкономической деятельности в Украине: Сб. нормат. док. / Сост. И.П.Рамусь, С.И.Кульбачная. - К.: «Блиц-Информ», 1996 - 335 с.

32. Управление внешнеэкономической деятельностью: Учебное пособие / Под ред. А.И.кредисова. - К.: Феникс, 1996.

33. Фомичев В.И. Международная торговля. - М.: ИНФРА, 1998.

34. Царенко О.М., Злобін Ю.А. Навколишнє середовище та економіка природокористування: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 1999. - 176с.: іл.

35. Газета “Кіевській телеграфъ” 22-28 декабря 2003 г.

36. Журнал „Економіка України”, 6, 2003

37. Журнал „Економіка України”, 12, 2003

38. Журнал “Економіка України”, 5, 2004

ДОДАТКИ

Додаток 1

до Інструкції про порядок складання за 2002 рік річних фінансових звітів установами та організаціями, які отримують кошти державного та/або місцевих бюджетів

БАЛАНС

на 1 ___січня______________200_2_ р. Дата

Форма №1

Коди

Установа___Чорноморський біосферний заповідник за ЄДРПОУ	03534647
Код відомчої класифікації видатків ___654____________ за СПОДУ	07614

Періодичність: річна

Одиниця виміру__________грн.______________________

АКТИВ	Код рядка	На початок року	На кінець року	На кінець року (у гривнях)
1	2	3	4	5
І. НЕОБОРОТНІ АКТИВИ
Нематеріальні активи
Залишкова вартість	110
Знос	111
Первісна вартість	112
Основні засоби
Залишкова вартість	120	251366	186569
Знос	121	126840	182910
Первісна вартість	122	378206	369479
Інші необоротні матеріальні активи
Залишкова вартість	130
Знос	131
Первісна вартість	132
ІІ. ОБОРОТНІ АКТИВИ
Матеріали і продукти харчування	140	87041	101362
Малоцінні та швидкозношувані предмети	150	234682	255229
Інші запаси	160
Дебіторська заборгованість	170
Розрахунки з постачальниками, підрядниками та замовниками за виконані роботи й надані послуги	171
Розрахунки із податків та платежів	172
Розрахунки із страхування	173
Розрахунки з відшкодування завданих збитків	174
Розрахунки за спеціальними видами платежів	175
Розрахунки за іншими операціями	176
Короткострокові векселі одержані	180
Інші кошти	190
Операції за довгостроковими розрахунками	191
Кошти в грошових документах	192
Грошові кошти в дорозі	200
Рахунки в банках	210
Рахунки загального фонду	211
Рахунки спеціального фонду	212
Рахунки в іноземній валюті	213
Інші поточні рахунки	214
Рахунки в казначействі загального фонду	220
Рахунки в казначействі спеціального фонду	230
Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих як плата за послуги	231
Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень	232
Спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших надходжень спеціального фонду	233
Інші рахунки в казначействі	240
Каса	250
ІІІ. ВИТРАТИ
Видатки загального фонду	260
Видатки державного бюджету	261
Видатки місцевого бюджету	262
Видатки спеціального фонду	270
Видатки за коштами, отриманими як плата за послуги	271
Видатки за іншими джерелами власних надходжень	272
Видатки за іншими надходженнями спеціального фонду	273
Виробничі витрати	280
БАЛАНС	290	699929	726070

Пасив

ПАСИВ	Код рядка	На початок року	На кінець року	На кінець року (у гривнях)
1	2	3	4	5
І. ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ
Фонд у необоротних активах	300	378206	369479
Фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах	310	234682	255229
Фінансовий результат
Результат виконання кошторису за загальним фондом	320		-5377
Результат виконання кошторису за спеціальним фондом	330
Результати переоцінок	340
ІІ. ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Довгострокові зобов'язання	350
Короткострокові позики	360
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	370
Заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	371
Інша поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	372
Короткострокові векселі видані	380
Кредиторська заборгованість	390
Розрахунки з постачальниками, підрядниками та замовниками за роботи й надані послуги	391		5377
Розрахунки за спеціальними видами платежів	392
Розрахунки із податків та платежів	393
Розрахунки із страхування	394
Розрахунки із заробітної плати	395
Розрахунки зі стипендіатами	396
Розрахунки з працівниками за безготівковими перерахуваннями	397
Розрахунки за депозитними сумами	398
Розрахунки за іншими операціями	399
ІІІ. ДОХОДИ
Доходи загального фонду	400
Доходи державного бюджету	401
Доходи місцевого бюджету	402
Доходи спеціального фонду	410
Доходи за коштами, отриманими як плата за послуги	411
Доходи за іншими джерелами власних надходжень	412
Доходи за іншими надходженнями спеціального фонду	413	87041	101362
Доходи, спрямовані на покриття дефіциту загального фонду	414
Доходи за витратами майбутніх періодів	415
Доходи від реалізації продукції, виробів і виконаних робіт	420
БАЛАНС	430	699929	726070

ДОВІДКА ДО РАХУНКУ 70 “ДОХОДИ ЗАГАЛЬНОГО ФОНДУ”

Д е б е т	Код рядка	Сума за кошторисом видатків	К р е д и т	Код рядка	Сума за кошторисом видатків
1	2	3	4	5	6
Віднесено на рахунки 641, 642	440		Залишок на початок року	530	87041
Списано безнадійних			Надійшли асигнування за загальним фондом протягом року	540	351121
боргів	450		у тому числі: з державного бюджету	541
			з місцевого бюджету	542
Списано недостач, матеріалів, прийнятих на рахунок установи	460		Оприбутковано надлишків матеріалів	550
Внутрішні розрахунки за загальним фондом	470		Виплати, здійснені в централізовано-му порядку розпорядником коштів вищого рівня за рахунок кошторису даної установи	560
Передані кошти іншим міністерствам	480
	490		Дооцінка матеріалів	570
			Отримані кошти від інших міністерств	580
	500		Інші операції	590
			Держконтракт	600	180644
Сума видатків, що списана на фінансовий результат	510		Разом	610	618806
Разом	520		Залишок за рахунком на кінець року	620	101362

ДОВІДКА ДО РАХУНКУ 71 “ДОХОДИ СПЕЦІАЛЬНОГО ФОНДУ”

(у частині інших надходжень)

Д е б е т	Код рядка	Сума за кошторисом видатків	К р е д и т	Код рядка	Сума за кошторисом видатків
1	2	3	4	5	6
			Залишок на початок року	670
Внутрішні розрахунки			Надійшло асигнувань за іншими надходженнями спеціального фонду (одержаними за розподілами)	680	18000
за спеціальним фондом	630
Сума видатків, що списана на фінансовий результат	640		Надійшло асигнувань, безпосередньо на ім'я установи, за іншими надходженнями спеціального фонду (одержаними без розподілів)	690
	650		Виплати, здійснені в централізовано-му порядку розпорядником коштів вищого рівня за рахунок кошторису даної установи	700
				710
			Разом	720	18000
Разом	660		Залишок за рахунком на кінець року	730

Керівник Г.Б.Маяцький

Головний бухгалтер Є.Г.Кравченко

“_21___”__01_____________2002_p.

Додаток 2

до Інструкції про порядок складання за 2003 рік річних фінансових звітів установами та організаціями, які отримують кошти державного та/або місцевих бюджетів

Звіт

про результати фінансової діяльності

за звітний 2001 рік

Форма №9 за ДКУД
Установа _Чорноморський біосферний заповідник_______________________________ за ЄДРПОУ	03534647
Територія __м. Гола Пристань Херсонської області_______________________________ за КОАТУУ	6522310100
Код відомчої класифікації 654 Національна Академія наук України__________________ за СПОДУ	07614
Періодичність: річна
Одиниця виміру: грн.
Показники	Код рядка	За попередній рік	За звітний рік
1	2	3	4
Загальний фонд
Отримані асигнування	010	Х	351121
Оприбутковані надлишки матеріалів	020	Х
Дооцінка матеріалів	030	Х
Списана кредиторська заборгованість	040	Х
Інші доходи	050	Х	180644
Видатки загального фонду	060	Х	117444
з них видатки за незавершеним капітальним будівництвом	061	Х
Списані недостачі матеріалів	070	Х
Списана дебіторська заборгованість	080	Х
Результат переоцінок (+; -)	090	Х
Інші видатки	100	Х	-5377
Фінансовий результат за загальним фондом (+; -)	110		-

Продовження додатка 2

1

2

3

4

Спеціальний фонд

Доходи

120

Х

18000

Оприбутковані надлишки матеріалів

130

Х

Дооцінка матеріалів

140

Х

Списана кредиторська заборгованість

150

Х

Інші доходи

160

Х

Видатки спеціального фонду

170

Х

18000

з них: видатки за незавершеним капітальним будівництвом

171

Х

Списані недостачі матеріалів

180

Х

Списана дебіторська заборгованість

190

Х

Результат переоцінок (+; -)

200

Х

Інші видатки

210

Х

Фінансовий результат за спеціальним фондом (+; -)

220

-

+1600

Керівник

Г.Б.Маяцький

(підпис)

(ініціали і прізвище)

Головний бухгалтер

Є.Г. Кравченко

(підпис)

(ініціали і прізвище)

"__21_"__січня______2002_р.

Додаток 4

до Інструкції про порядок складання за 2002 рік річних фінансових звітів установами та організаціями, які отримують кошти державного та/або місцевих бюджетів