Аналіз експортно-імпортних операцій суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності Чорноморського біосферного заповідника

В області сприятливі природні умови рекреаційного значення: на узбережжі і пониззі Дніпра багато солоних озер, ропа і грязі яких мають лікувальні властивості. Лимани і затоки також відіграють роль рекреаційного значення. Крім цього тут є великі можливості для масового відпочинку на узбережжі Чорного і Азовського морів, Каховського водосховища, Дніпровського лиману, в долинах Дніпра та Інгульця.

У 2000 р. в Херсонській області функціонувало 9 санаторіїв та пансіонатів з лікуванням, в них було місць у 1990 р. - 1381, 1995 р. - 1197 і у 2000 р. - 2119, тобто кількість місць по відношенню до 1990 р. збільшилась в 1,5 рази. Крім цього, у 2000 р. нараховувалось 36 будинків та пансіонатів відпочинку. Однак використовуються вони недостатньо: кількість місць в них поступово скорочувалась з 12440 у 1990 р., до 12289 у 1995 р., і 8482 у 2000 р. (на 31,7% за 10 років). Це призводить до певних соціальних і економічних втрат.

У 2000 р. працювало також 478 дитячих оздоровчих таборів, в тому числі 52 заміських. В них було 18030 місць, в тому числі в заміських 16048, в таборах відпочивало 76155 дітей, з них в заміських - 50366.

В області 69 територій та об'єктів природно-заповідного фонду (загальна площа понад 123 тис. га) - 2 біосферні заповідники (Асканія-Нова та частина Чорноморського біосферного заповідника), 5 заказників (Бакайський, Березові Колки, Джарилгацький, Лгорлицький, Саги), 32 пам'ятники природи, парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва та ряд заповідних урочищ місцевого значення.

В 2000 р. в Херсонській області працювало 47 підприємств готельного господарства. Вони обслуговували біля 64 тис. приїжджих. Коефіцієнт використання місткості підприємств готельного господарства у вказаному періоді ще недостатній і становив 0,19 (по Україні - 0,24). Підвищення ефективності використання готелів є значним джерелом фінансових надходжень до місцевих бюджетів.

Отже, Херсонська область характеризується типовою демографічною ситуацією, яка склалась майже по всій Україні.

По своїй суті розселення повинно сприяти ефективному використанню природно-ресурсного потенціалу.

В області 18 районів. Тут нараховується 9 міст, три з яких державного; республіканського та обласного значення. Нараховується 30 селищ міського типу та 660 сільських населених пунктів.

Система міського розселення області формується у пониззі Каховського водосховища - Нова Каховка, Каховка, Берислав. Інші великі міста - Генічеськ, Скадовськ.

Переважають в області середні та малі міста. Вони розташовані вздовж морського узбережжя, по Дніпру та перехрестях основних транспортних магістралей. Близько 2/3 міського населення сконцентровано в Херсоні, який разом з містами Цюрупинськом і Голою Пристанню утворили Херсонську міську агломерацію.

Сільське розселення розріджене, густота населення у сільській місцевості близько 170 осіб на 1 км2. Найгустіше заселені райони вздовж Дніпра і Каховського водосховища.

В цілому поселенська мережа області характеризується стабілізацією, зменшенням міграцій сільського населення у міста, а також темпів урбанізації.

У Херсонській області трудові ресурси (без зайнятих в особистому підсобному господарстві осіб пенсійного віку) у 2000 р. нараховували 720,6 тис. осіб. В їх складі 94,8% - працездатне населення у працездатному віці, 5,1% - зайняті особи старшого віку, 0,1% - зайняті підлітки.

Чисельність зайнятих у цьому ж періоді у всіх сферах економічної діяльності (без зайнятих в особистому підсобному господарстві осіб пенсійного віку) становила 494,9 тис. осіб. Питома вага трудових ресурсів області у загальній чисельності населення складала 59,4 відсотків.

Для області є характерним постійне зменшення трудових ресурсів: у 2000 р. їх кількість по відношенню до 1990 р. становила 94,4 і 1995 - 98,4 відсотків. Чисельність зайнятих скорочується ще вищими темпами і становить відповідно 79,4 і 85,4 відсотки, що пояснюється загальною економічною ситуацією в Україні.

Рівень зайнятості населення відносно нижчий, ніж в Україні. У 2000 р. було зайнято 54,1 відсотки до кількості обстеженого населення у віці 15-70 років (по Україні - також 54,1), у тому числі жінок 49,3 (відповідно - 51,7), чоловіків - 59,5 (60,9), міське населення - 55,0 (55,8), сільське населення - 52,7 (56,8) відсотків.

В області відбувається постійне зростання кількості населення не зайнятого трудовою діяльністю, що призводить до безробіття. У 2000 р. рівень безробіття в регіоні становив 14 відсотків (по Україні - 11) до кількості економічно активного населення у віці 15-70 років. Серед жінок області безробітних 12,9% (по Україні 11,7), чоловіків - 15 (відповідно - 11,7). Причому рівень безробіття вищий серед міського населення - 16,0%, сільського - 10,3. Особливе занепокоєння викликає найвищий рівень безробіття серед молоді - 17,1 відсотків.

Отже, стан трудоресурсного потенціалу області має чітко виражений регресивний характер. Він не відповідає очікуваним соціальним наслідкам реформування економічної системи.

Виробничий потенціал. Херсонська область володіє достатнім виробничим потенціалом, про що свідчить аналіз територіальної структури основних фондів по усіх формах власності за 2000 рік. Основні фонди області за всіма видами економічної діяльності по відношенню до України становлять 2,1%.

Фонди сільського господарства, мисливства та лісового господарства, включаючи худобу, відповідно 4,5 (у тому числі сільське господарство, мисливство та пов'язані з ними послуги, включаючи худобу - 4,6); рибного господарства - 4,4; промисловості - 1,6 (у тому числі обробної - 1,8); виробництва електроенергії, газу та води - 2,5; будівництва - 2,0; оптової і роздрібної торгівлі - 4,0; готелів та ресторанів - 2,0; транспорту і зв'язку - 1,4; органів фінансової діяльності - 0,9; державного управління - 4,5; освіти - 2,0; охорони здоров'я та соціальної допомоги - 2,7; органів, які виконують колективні, громадські та особисті послуги - 2,7%.

Галузева структура їх наступна: фонди сільського господарства, мисливства та лісового господарства (включаючи худобу) становлять 25,5% від усіх фондів області; рибного господарства - 0,5; промисловості - 26,7, у тому числі добувної - 0,1 і обробної 17,5; виробництва електроенергії, газу та води - 9,1; будівництва - 1,8; оптової торгівлі - 4,6; готелів та ресторанів - 0,6; транспорту, включаючи зв'язок - 8,9; органів фінансової діяльності - 0,3; державного управління - 8,8; освіти - 5,3; охорони здоров'я - 3,3; колективних, громадських та особистих послуг - 2,3%.

Якісна характеристика основних фондів на підприємствах усіх форм власності свідчить, що вони в основному морально застарілі, а ступінь їх зносу складає біля 45 відсотків, що суттєво стримує розвиток економіки і негативно впливає на соціальну сферу.

На протязі тривалого часу структура економіки області помітно відрізнялась від середньої по Україні за наступними параметрами: меншою часткою галузей, які виробляють товари у загальному обсязі ВВП області, помітно меншим внеском у цю сферу виробництва промисловості і значним перевищенням середньодержавного рівня сільськогосподарського виробництва.

Однак, за останні роки така відмінність значно послабилась. Питома вага галузей, які виробляють товари, у ВВП області збільшилась за 1996-2000 рр. з 43,3 до 54,5%. Причиною цього стало зростання фізичного обсягу ВВП промисловості у 1996 р. на 6,3%, а у 2000 р. - на 14,1%, а також більш вагоме скорочення ВВП галузей з надання послуг.

За структурою економічного виробництва область залишається аграрно-індустріальною. У 2000 р. частка промисловості у ВВП становила 24,4, а сільського господарства - 25,6%.

Серед галузей сфери послуг переважає транспорт. За останні роки високим темпом розвивається торгівля, що впливає на обсяги ВВП галузей сфери обігу. Помітну роль у сфері послуг області відіграють галузі соціально-культурної сфери, що обумовлене рекреаційним комплексом області.

2.3 Аналіз розвитку і розміщення галузей господарського комплексу

Господарство Херсонської області - це розвинений аграрно-індустріальний комплекс, в складі якого багатогалузеве інтенсивне сільське господарство, потужна харчова промисловість, машинобудування, нафтопереробка, легка промисловість, будівельна індустрія, основні види транспорту.

На території області виділяють чотири господарські підрайони:

Південно-західний підрайон спеціалізується на суднобудуванні і судноремонті, легкій і харчовій промисловості, виробництві паперу і будівельних матеріалів. Основу цього господарського комплексу становить Херсонський промисловий вузол.

Східний підрайон охоплює лівобережжя, центральну частину області - розвинуті машинобудування і металообробка, харчова промисловість, виробництво електроенергії, будівельних матеріалів, зрошувальне землеробство (вирощування озимої пшениці, кукурудзи на зерно, соняшнику, баштанних). Основні промислові центри - Нова Каховка і Каховка.

Північний підрайон - промисловість базується на переробці сільськогосподарської сировини, добуванні будівельних матеріалів. Розвинуте рослинництво, головним чином зернове; тваринництво м'ясо-молочного напрямку; садівництво, виноградарство, баштанництво. Промислові центри - Берислав, Нововоронцовка, Високопілля.

Приморський підрайон має галузі спеціалізації: металообробка, харчова і легка промисловість та будівельні матеріали. Розвинуте зрошувальне землеробство (вирощування озимої пшениці, кукурудзи на зерно, овоче-баштанних, винограду та фруктів). Промислові центри - Генічеськ, Скадовськ, Новоолексіївка.

В межах області сформувався Херсонський промисловий вузол: суднобудування і судноремонт, харчова і текстильна промисловість, а також Каховсько-Бериславський промисловий вузол: машинобудування і металообробка, харчова промисловість та виробництво будівельних матеріалів. Багатогалузевим промисловим центром є Генічеськ.

В 2000 р. в області працювало 221 промислове підприємство, в тому числі 62 машинобудівних металообробних (з них 36 машинобудівних), 16 підприємств промисловості будівельних матеріалів, 11 деревообробної і целюлозно-паперової, 5 - хімічної і нафтопереробної промисловості, 3 - електроенергетичної, одне паливної і одне чорної металургії. Легка промисловість представлена 6 швейними і 3 шкіряно-хутровими і взуттєвими, 2 текстильними підприємствами. Харчова промисловість нараховує 31 підприємство м'ясо-молочної промисловості і одне рибної. Провідними галузями промисловості є машинобудування і металообробка. Серед галузей машинобудівної і металообробної промисловості головними є суднобудування і судноремонт, які представлені Херсонським суднобудівельним виробничим об'єднанням, суднобудівельним і судноремонтним заводами та сільськогосподарським машинобудуванням - акціонерне товариство "Херсонські комбайни". В загальному обсязі промислового виробництва важливе місце займає продукція Херсонських заводів карданних валів і електрозварювального устаткування, Бериславського машинобудівного та інших. [34]

Основу енергетики області становлять Каховська ГЕС і Херсонська ТЕС.

На привізній сировині працює Херсонський нафтопереробний завод. У Херсоні працює завод скловиробів, у Цюрупінську - целюлозно-паперовий завод. На базі запасів місцевої сировини працюють підприємства будівельних матеріалів.

В області в основному збереглась галузева структура промисловості, хоча в окремих галузях відбулись суттєві зміни: в 2000 р. у загальному обсязі промисловості збільшилась частка електроенергетики до 12,72% (у 1990 р. - 0,8%), харчової - до 32,32 (відповідно 20,0), хімічна і нафтохімічна - 1,72 (0,7). Проте зменшилась частка галузей машинобудування і металообробки до 22,05% (у 1990 р. - 34,4); легкої - 4,37 (відповідно 20,5).

Це призвело до певних змін у випуску промислової продукції. Відбувся значний його спад і в 1995 р. промислова продукція складала 51% до рівня 1990р. і у 2000 р. - 42%. І хоча у 2000 р. намітилась позитивна тенденція до її зростання, динаміка виробництва окремих видів промислової продукції в області, наведена у таблиці 2.2. свідчить про тривожний її стан.

Протягом 90-х років в Херсонській області значно зменшився випуск промислової продукції. Якщо індекс продукції промисловості у 1990 р. дорівнював 100%, то у 1995 р. відносно 1990 р. - 51, 2000 р. - 42%, це свідчить про значний спад виробництва промислової продукції. Хоча у 2000 р. намітилась тенденція на деяке підвищення в порівнянні з 1999 р. (33%).

Таблиця 2.2 Галузева структура промисловості Херсонської області, відсотків (без малих підприємств), за обсягом продукції у цінах відповідних років

* включаючи лісову.

Розподіл промислових підприємств області за формами власності і промисловим виробництвом (у відсотках до загальної кількості підприємств) був таким: у державній власності були 10% підприємств і виробляли 15,3% промислової продукції, у комунальній власності відповідно - 2,7% і 0,8%, приватній - 1,8% і 0,6%, колективній - 85,5 і 83,3%, з неї акціонерних товариств - 72,0%. Тобто основну промислову продукцію давали колективні, в тому числі акціонерні товариства.

При усіх економічних труднощах в області збереглась територіальна структура і у 2000 р. вона має такий стан: промисловість становить 0,75% від промисловості України, електроенергетика відповідно 0,74; паливна промисловість - 0,37; чорна металургія - 0,02; хімічна і нафтохімічна - 0,21; машинобудування і металообробка - 1,31; деревообробна і целюлозно-паперова - 0,23; промисловість будівельних матеріалів - 0,59; скляна і фарфоро-фаянсова - 5,76; легка - 2,19; харчова - 1,8; борошномельно-круп'яна - 3,73; медична - 0,1% та інші.

На сучасному етапі в області функціонує понад 40 стабільно діючих підприємств - це Бериславський та Генічеський машинобудівельний заводи; Херсонський завод “ЗАРЯД”; Каховський завод електрозварювального обладнання; Херсонський металообробний завод “ОКТЯБРЬ”; Херсонський завод “ПРИБОЙ”; акумуляторний завод “САДА”; Приладобудівельний завод “СОКОЛ”; Херсонський державний завод суднового обладнання та суднової арматури; Херсонвтормет; Херсонська біофабрика; ОАО Херсонські комбайни; Херсонський завод карданних валів ПО Автокраз; Херсонський завод радіотехнічних виробів; Херсонський завод скловиробів; Херсонський ремонтно-монтажний комбінат; Херсонський судноремонтний ім. Куйбишева; Херсонський судно будівельний; Херсонський суднобудівельний судноремонтний ім. Комінтерну; Херсонський целюлозно-паперовий комбінат; Херсонський електромеханічний; Херсонська інноваційна фірма “ХІНФІД”; Південний електромашино будівельний; завод “Южелектромаш”; Бериславський машинобудівельний завод; Каховська ГЕС; завод Дніпронапівпровідники; завод суднового машинобудування; поліграффабрика; ремонтно-механічний завод; Херсонське відділення Укртелеком; Херсонводпроект; Херсон-Лада; об'єднання Херсоноблагродорбуд; Херсонобленерго; Херсонська біофабрика; Херсонський морський торгівельний, пасажирський і річні порти та ряд інших.

Промислові підприємства області за формами власності і промисловим виробництвом розподіляються таким чином: у державній власності у 2000 р. були 10% підприємств та їх продукція складала 15,3% від всієї промислової продукції; у комунальній власності відповідно - 2,7 і 0,8%; приватній - 1,8 і 0,6%; колективній - 85,5 і 83,3%, з неї акціонерних товариств - 72,0%. Тобто найбільша питома вага підприємств промисловості з колективною (у тому числі акціонерні товариства) власністю.

Можна підсумувати, що промисловість Херсонської області має можливості для розвитку за умови оновлення і модернізації виробництва, підтримки пріоритетних галузей виробництва.

Агропромисловий комплекс відіграє провідну роль в господарстві Херсонської області і складається з сировинної переробки та обслуговуючої ланки. Основою АПК є сільське господарство. Воно спеціалізується на молочно-м'ясному тваринництві та рослинництві зерново-олійного напрямку у поєднанні з баштанництвом, виноградарством, садівництвом.

В області сформувалися такі спеціалізовані агропромислові комплекси: зернопромисловий, виноградарсько-виноробний, плодоовочеконсервний, олійно-жировий, м'ясомолочний та птахопромисловий.

Сільське господарство є основною сферою агропромислового комплексу. Головна зернова культура - озима пшениця. Вирощують також кукурудзу, ячмінь, зернобобові, рис, просо. Основна технічна культура - соняшник. Серед овочевих найбільше значення мають помідори, перець солодкий, баклажани, кабачки. Баштанні (кавуни, дині) поширені у причорноморських районах. Провідні кормові культури: кукурудза на силос і зелений корм, люцерна, кормові коренеплоди, тощо. Однією з високорозвинених галузей є виноградарство. Значні площі займають садові насадження. Переважають кісточкові культури: абрикоси, персики, черешня, сливи. Вирощують також айву, яблуні, груші.

Серед галузей тваринництва провідне місце посідає скотарство м'ясо-молочного напрямку, свинарство, тонкорунне вівчарство та птахівництво. Рибальством займаються на Чорному і Азовському морях та Дніпрі і Інгульці.

Питома вага регіону у валовій продукції сільського господарства України у 2000 р. становила 3,44% (у 1990 р. - 3,37; у 1995 р. - 3,43). Область посідає серед інших областей 16-те місце; на одного працюючого - 18-те місце. Питома вага рослинництва у загальному обсязі сільськогосподарської продукції області складає 64,7%. Характерним є те, що вона постійно зростає: у 1990 р. становила 47,8 і у 1995 р. - 58,6%.

Питома вага продукції тваринництва, навпаки, зменшується. У 2000 р. вона зменшилась до 37,9% у порівнянні з 1990 р. - 52,3 і 1995 - 47,3%.

На протязі 10 років спостерігається спад продукції сільського господарства. Якщо у 1990 р. її було вироблено у господарствах усіх категорій на суму 1680 млн. гри., у 1995 - 929 млн. гри., то у 2000 р. - всього 887 млн. грн., тобто відбувся спад на 47,2%.

За період 1990-2000 рр. в області відбулось абсолютне скорочення валової продукції галузі за усіма категоріями господарств. У 2000 р. її рівень становив 51,8% від рівня 1990 р. і 92,4% від рівня 1995р.

Відповідно зменшується продукція сільського господарства на душу населення з 1340 грн. (у 1990 р.) до 704 грн. (у 2000 р.), тобто в 1,9, а також на одного працюючого - відповідно з 7840,1 грн. до 7075,8 грн. - зменшилась на 9,8%.

Такий стан сільського господарства призвів до збиткових результатів у діяльності сільськогосподарських підприємств. У 2000 р. збитковими в області було 246 сільськогосподарських підприємств.

Головною причиною зниження показників ефективності підприємств сільського господарства є відсутність упорядкованого господарського механізму, а також непомірне висока вартість послуг. Великий вплив має зменшення промислового виробництва, яке обслуговує сільське господарство, а отже й зменшення пропозиції промислових засобів виробництва і предметів праці.

Важливою галуззю агропромислового комплексу регіону є харчова промисловість, її місце у загальнодержавному поділі праці постійно зростає. У територіальному поділі праці вона займає 1,8 відсоток. У галузевій структурі її роль і значення суттєво зростають. В 1990 р. харчова промисловість області займала 20% у всій промисловій продукції, а у 2000 р. її питома вага виросла до 39,32%.

У 2000 р. працювало 32 підприємства харчової промисловості, - 31 м'ясного і молочного напрямку і 1 - рибного, що становить 14,5% від усіх підприємств харчової промисловості України. В перспективі ця галузь залишається стратегічно важливою, від розвитку якої у значній мірі залежить добробут населення. На сучасному етапі вона поступилась своїми позиціями, про що свідчить статистика виробництва основних продуктів харчування. У 2000 р. виробництво м'яса становило всього 4,2% у порівнянні з 1990 р., ковбасних виробів відповідно 5,2, продукції з незбираного молока - 6,4, проте виробництво олії збільшилося за цей же період у 3 рази.

Такий стан виробництва продовольчих товарів у Херсонській області має місце в усьому галузевому спектрі харчової промисловості і призводить до великих втрат для бюджету області та економіки області і держави.

Причиною спаду є неповне використання виробничих ресурсів, обтяжлива податкова політика, велика залежність від імпорту устаткування і технологій та інше. зовнішньоекономічний діяльність заповідник

Спад виробництва продукції харчової промисловості має негативні соціальні наслідки. Населення недоспоживає значну частку необхідної продукції, що погіршує стан, впливає на його здоров'я. У 2000 р. населення області споживало молока і молокопродуктів 61,1% від рівня 1990 р., м'яса і м'ясопродуктів відповідно 49,8; яєць - 59,9; олії - 65,5; риби та рибних продуктів - 45, за виключенням окремих видів продуктів харчування (картоплі, овочів та баштанних). Ці показники далекі відрекомендованих норм даного профілю.

Головну роль у внутрішніх і зовнішніх перевезеннях Херсонської області відіграє залізничний, автомобільний, морський і річковий транспорт.

Експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування у Херсонській області в 2000 р. 452 км. Щільність залізничних колій загального користування на 1000 км2 території була 16 км, по Україні вона складала 37 км. Довжина автомобільних доріг загального користування в 2000 р. складала 4,9 тис. км, у тому числі з твердим покриттям - 4,8 тис. км. Щільність автомобільних доріг загального користування з твердим покриттям на 1000 км2 території складає 170 км (по Україні 271 км).

У 2000 р. значно скоротилось перевезення вантажів автомобільним транспортом і складало 13,2 тис. тонн проти 108.7тис. тонн в 1990 р. і 43,3 тис. тонн в 1995 р. Зменшився також вантажообіг автотранспортних підприємств в 2000 р. до 20,2 млн. т/км проти 123,9 млн. т/км в 1995 р.

Для області характерне збільшення кількості легкових автомобілів у приватній власності з 78,5 тис. в 1990 р. до 117.8 тис. в 1995р. і 127,9 тис. в 2000р.

Морським транспортом перевезено вантажів в 2000 р. 629 тис. т, проти 424 тис. т в 1995 р., що складало відповідно 9,9% і 2,1% в структурі загальноукраїнських перевезень. Вантажообіг морського транспорту також збільшився в 2000 р. до 510,6 млн. т/км проти 216,0 млн. т/км в 1995 р.

Херсонський морський порт перевантажуює більшу кількість видів добрив, які пакетуються перед відправкою. Мішкові вантажі завантажують в судна, які проходять по Херсонському каналу, а потім відправляють в Америку, Африку, Європу.

Проте значно зменшилось перевезення вантажів річковим транспортом і в 2000 р. складало 49 тис. т проти 509 тис. т в 1995 р., що склало відповідно 0,6 і 4,0% в структурі загальноукраїнських перевезень. Вантажооборот річкового флоту в області зменшився з 33,6 млн. т/км в 1995 р. до 37 млн. т/км в 2000 р.

Розвиток зв'язку також набув певних змін.

В Херсонській області введено в дію міських автоматичних телефонних станцій в 1990 р. на 1 тис. номерів, в 1995 р. - 3,1 тис. і в 2000 р. - 1,4 тис. номерів. Забезпеченість населення основними домашніми телефонними апаратами на 100 сімей складала: в 1990 р. - 28 одиниць, в 1995 р. - 31 і у 2000р. - 37 одиниць.

Значно зменшилося відправлення газет і журналів з 330 млн. примірників в 1990 р. до 12 мли. в 1995 р. і 11 мли, примірників у 2000 р. Отже, область у галузях транспорту і зв'язку має проблеми, притаманні усім регіонам України, і специфічні, пов'язані з функціонуванням морського порту та наявністю річкового транспорту, їх вирішення пов'язане, в основному, з інвестиційними ресурсами та попитом на послуги.

Зовнішньоекономічна діяльність області відповідає сучасному стану її продуктивних сил, У 2000 р. в зовнішньоекономічній діяльності брали участь 240 підприємств, які поставили продукції на експорт на суму 103,4 млн. дол. США (0,7% до України). Імпорт здійснювали 245 підприємств на суму 44 млн. дол. США (0,3% до України). Сальдо зовнішньоекономічної діяльності позитивне - 59,4 млн. дол. США.

Прямі іноземні інвестиції в економіку регіону склали на початок 2000р. 25,9 млн. дол. США, у тому числі в спільні підприємства - 24,0, а на кінець року відповідно 35,2 і 29,2 млн. дол. США. Прямі інвестиції з регіону в економіку інших країн у 2000 р. становили на початок і на кінець 2000 р. відповідно 148,2 і 142 тис. дол. США.

Аналіз і оцінка екологічної ситуації. Внаслідок диспропорцій в розміщенні продуктивних сил, які допускались на протязі багатьох років, в області створена потужна техносфера, тобто територія зазнає значних техногенних навантажень на природне середовище.

Тільки у 2000 р. було 8 випадків аварійного забруднення водного середовища. Ними було заподіяно збитків народному господарству на суму 62,4 тис. грн. (у 1990 р. їх було 2, у 1995 р. - 13).

Аналіз викидів шкідливих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря за період 1990-2000 рр. свідчить, що їх обсяги падали з 74,7 тис. т. у 1990 р. до 37,5 тис. т у 1995 р. і до 11,6 тис. т у 2000 р. Почасти це пояснюється призупиненням дії підприємств чи їх цехів у зв'язку з загальною кризою. Однак той факт, що в середньому одним підприємством області у 2000 р. викидалось 31,1 тонн, а у місті Херсоні - відповідно 80,4 тонн шкідливих речовин є насторожуючим і вимагає негайного вирішення проблеми.

Крім того, пересувними засобами у 1990 р. було викинуто в атмосферу 189,1 тис. т шкідливих речовин, у 1995 р. - 51,9 тис. т і у 2000 р. - 52,7 тис. т, що надзвичайно шкідливо і загрозливо для навколишнього середовища.

Крім названих, в області наявні промислові токсичні відходи у сховищах організованого складування (поховання) та на території підприємств. У 2000 р. тут поховано таких речовин 255,2 тис. т, у тому числі за класами небезпеки: І - 112,1 тис. т, II - 11,6 тис. т і III - 25,9 тис. т. Слід особливо загострити увагу на тому, що понад 110 тис.т відходів гальванічного виробництва, які зберігаються на полігоні ВАТ "Південелектромаш" (м. Нова Каховка) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 р. № 303 віднесеш до І класу небезпеки.

Отже, потрібна організація і виконання цілого ряду напрямів ефективної стратегії техногенно-природної безпеки області. При цьому першочерговою повинна бути розробка законодавчої бази, а також створення цілісної системи державного управління у сфері промислово-природної безпеки.

Коли країна втрачає свою економічну незалежність, коли проти її великі гроші ворогів внутрішні і колосальні ресурси ворогів зовнішніх, коли в суспільстві склалася багатомільйонна соціальна база підгодованих і тому вдоволених кримінальним-олігархічним, євроориєнтированим капіталізмом, ми, інші обділені і принижені, продовжуємо сподіватися. Продовжуємо міркувати не без надії на краще майбутнє, по якому шляху йти далі, як вибиратися з ганебного колоніального стану.

Якщо подивитися широко, кинути зір на минуле сторіччя, глянути на зарубіжжя далеке і ближнє, то правильний вибір споконвічно очевидний. Не потрібно нічого придумувати. Потрібно випливати уторованим магістральної шляхом світового прогресу. По ньому пройшли до свого процвітання всі нині високорозвинені країни. Цей шлях можна назвати соціально орієнтованим.

Його важливі особливості: високий рівень життя і соціальної захищеності народу, вирівнювання доходів населення шляхом перерозподілу національного продукту через ДБ.

Країни, уражені шокотерапією і завзято зберігають шлях кримінального-олігархічного розвитку (Росія, Україна, Грузія), дотепер не можуть заповнити втрати в порівнянні з останнім роками радянської економіки.

Країни, що зберегли частково контроль держави в регулюванні національного господарства (Білорусія, Узбекистан), досягли і перевершили обсяги виробництва 1990 року (рис. 2.1., таблиця 2.3.).

Таблиця 2.3 Динаміка ВВП за роки реформ

Після розпаду СРСР колишні республіки реформують економіку різними шляхами. Більшість з них прийняли гайдарівську модель «шокової терапії». Держава усунулася від економіки, віддало всі ресурси доморослим «лібералам», своїм однодумцям і спільникам. Терпляче спостерігає, що вийде. По такому шляху пішли Росія, Україна, Грузія, Молдавія і деякі інші. У підсумку за 12 років реформ, Україна втратила більше половини ВВП. У той же час у республіках, де держава зберегла свою присутність в економіці, утрати від реформ за останні п'ять років були в основному заповнені.

2.4 Діяльність Чорноморського біосферного заповідника

Території Чорноморського біосферного заповідника розташовані на півдні Херсонської та Миколаївської областей і знаходяться в межах Нижньодніпровських піщаних арен, надморського вологого солончакового степу та Дніпровсько-Каркінітської берегової області Чорного моря, у дуже складних природних умовах. Сучасна територія заповідника має площу 89129 га, у т.ч. 14 148 суходолу і складається з 5 материкових ділянок, морських акваторій, понад 20 островів (у т.ч. 7 крупних). Територія заповідника складається з заповідної зони (70509 га) і буферної зони (частина Ягорлицької затоки, 18620 га). Навколо ділянок заповідника утворена охоронна зона, яка не входить до складу заповідника, але знаходиться під його охороною; її сучасна площа становить 9 278 га. В складі заповідника дві великі морські затоки (загальна площа 66928 га), смуга відкритого моря протяжністю 51 км і площею 5600 га вздовж прибійного берега Тендрівської коси, а також смуга моря навколо о-вів Довгий та Круглий. Берегові лінії Чорноморського біосферного заповідника мають загальну протяжність 489 км. Вони сильно розчленовані інгресійними затоками (загальна довжина берегових ліній 72 км), озерами (загальна довжина озерних берегових ліній понад 50 км), сильно підтоплені та вкриті масивами очерету. (мал. 2.2.)

Всього колектив заповідника зараз забезпечує збереження природних комплексів та проведення наукових досліджень на площі понад 100 тис. га. Зона безпосереднього впливу заповідника має загальну площу понад 2.5 тис. км.кв.

Центральну садибу Чорноморського біосферного заповідника розташовано у м. Гола Пристань (Херсонська обл.). Для забезпечення охорони і вивчення заповідних територій на ділянках заповідника розміщено 11 польових баз (кордонів) із постійним проживанням охоронного та господарського персоналу.

Згідно з Законом України "Про природно-заповідний фонд України" та Положенням про Чорноморський біосферний заповідник (затверджене Мінекобезпекою України 15.07.1998 року, заповідник створений з метою збереження типових та унікальних природних комплексів розташованих на його території а також, вивчення основних природних і антропогенних процесів та явищ. Основними завданнями заповідника є:

- впровадження заходів спрямованих на збереження природних комплексів, що входять до його складу; стримання процесів їх антропогенної трансформації, підтримання встановленого заповідного режиму;

- розробка стратегії і тактики охорони природних комплексів а також
вдосконалення заповідного режиму на основі наукових даних;

- природоохоронна пропаганда з метою привернення уваги громадськості до проблем заповідника та охорони природи у регіоні;

- екологічна освіта, в першу чергу, участь у підготовці кваліфікованих кадрів природоохоронного профілю.

Науково-дослідницька діяльність Чорноморського біосферного заповідника спрямована на вивчення унікальних природних комплексів заповідника і має на меті наукове забезпечення їх збереження. Для проведення наукових досліджень в заповіднику існує науковий відділ, який є спеціалізованим науково-дослідним підрозділом. До його складу входить науковий та науково-технічний персонал.

Головними задачами наукового відділу є:

- постійне стеження за станом природних комплексів заповідника (моніторинг стану природних комплексів);

- вивчення природних комплексів заповідника та основ їх функціонування;

- розробка наукових основ збереження природних комплексів заповідника;

-розробка і постійне вдосконалення практичних заходів збереження природних комплексів заповідника, а також контроль їх ефективності.

Моніторинг стану природних комплексів здійснюється за програмою "Літопис природи", яка є головною для наукового відділу заповідника. Всі основні результати досліджень і спостережень за станом природних комплексів щорічно узагальнюються у черговому томі документу, який має назву "Літопис природи Чорноморського біосферного заповідника" і є основним науковим звітом заповідника. Кожного року науковий відділ випускає черговий том "Літопису", який містить детальну інформацію про стан природних комплексів, його зміни за минулий рік, аналіз причин цих змін, а також прогноз на майбутнє.

Зараз науковцями заповідника ведуться ботанічні, гідрологічні, геоморфологічні, гідробіологічні, підводно-ландшафтні, іхтіологічні, орнітологічні, териологічні дослідження, а також науково-практичні дослідження з проблем заповідної справи. Протягом останніх 20 років в заповіднику наполегливо відпрацьовуються методи моніторингу стану природних комплексів заповідника, а також заходи збереження цих комплексів в умовах антропогенного пресингу, що зростає. Ці наукові та науково-практичні заходи склали єдину систему, окремі елементи якої пройшли апробацію на наукових форумах різного рівня, а також у складі 6 кандидатських дисертацій, що захищені працівниками заповідника протягом останніх 15 років. За останні два роки (2001-2002) працівниками наукового відділу підготовлено та здано до друку 31 наукову публікацію. Вийшло з друку за той же період 20 наукових робіт і 13 науково-популярних публікацій.

Характерною рисою наукових досліджень у заповідниках є те, що вони виконуються невеликими науковими колективами. Так, сучасний склад наукового відділу заповідника - 8 працівників, у т. ч. 6 наукових (5-старші, 1-молодший) і З науково-технічні. 5 науковців мають науковий ступінь кандидата наук. За встановленим розподілом обов'язків самостійну наукову роботу ведуть 7 працівників (вони є відповідальними виконавцями розділів наукових програм, перш за все - "Літопису природи". Таким чином, на кожного науковця припадає в середньому 12.7 тис. га заповідної території. При тому, що задачі наукового відділу не обмежуються власне заповідною територією, а охоплюють увесь регіон розташування заповідника, фактично на кожного науковця припадають значно більші території (як найменше - по 300 тис.га).

Мінімальна чисельність наукового штату заповідника, значний територіальний масштаб робіт, а також широкий спектр спеціальних досліджень, що виконуються в заповіднику щорічно, вимагають якісного матеріально-технічного забезпечення: використання сучасного обладнання, наявності достатньої лабораторної бази, застосування ефективних шляхів накопичення, обробки та аналізу інформації. Сучасні вимоги до технічного рівня досліджень і спостережень, що проводяться біосферними заповідниками, є дуже високими. Особливо високі вимоги містять документи, що приймаються по лінії програми МАВ і Світової Мережі біосферних заповідників. В той же час, матеріально-технічна база науково-дослідних, у т.ч. і моніторингових робіт в заповіднику не може вважатися, навіть, мінімально-достатньою. Це є нездоланною перешкодою на шляху підвищення рівня наукових досліджень. Швидко збільшується технічне (тобто і методичне) відставання від світових стандартів.

Крім того, наявний арсенал традиційного обладнання не поновлювався понад 15 років і, фактично, витрачений. Бракує, навіть, елементарних приладів (біноклі/терези, мікроскопи, лабораторний посуд, реактиви, експедиційне спорядження, тощо). Це вже починає відбиватися на ході наукових досліджень. Внаслідок подій останніх десятиріч науковий відділ, фактично, позбувся доступу до наукової літератури. Враховуючи значну віддаленість заповідника від центральних наукових бібліотек, інформаційна проблема завжди вирішувалася за рахунок міжбібліотечного абонементу та наукової періодики. Зараз науковці позбавлені можливості користуватися фондами наукових бібліотек; на передплату наукових видань (перш за все - реферативних журналів) немає коштів. Немає коштів і на наукові відрядження, вкрай обмежене професійне спілкування з колегами. У подальшому це є шляхом до поступової деградації науки в заповіднику. Першочерговими напрямами вдосконалення технічного забезпечення наукових досліджень є:

- Створення парку апаратури оперативного контролю стану навколишнього
середовища (перш за все - водного середовища). Вкрай необхідними є, перш за все, портативні польові прилади, що дозволяють здійснювати вимірювання in situ.

- Створення лабораторної бази на центральній садибі заповідника (спорудження і обладнання сучасної лабораторії).

- Широке застосування в наукових дослідженнях даних дистанційного зондування природного середовища, сучасне картографічне, топо-геодезичне і навігаційне забезпечення дослідницьких робіт.

- Суттєве розширення парку інформаційно-обчислювальної техніки.

- Значне розширення комунікаційних можливостей за рахунок електронних засобів комунікації.

Еколого-освітня діяльність заповідника ведеться за такими основними напрямами:

- участь в підготовці кваліфікованих кадрів біологічного та природоохоронного профілю;

- лекційна робота в школах, дитячих садках та на підприємствах району;

- екскурсійна та лекційна робота, в т.ч. в музеї заповідника;

- виступи в засобах масової інформації (газети, журнали, радіо, телебачення).

Головним для заповідника напрямком еколого-просвітньої діяльності завжди була участь у підготовці кваліфікованих кадрів. Протягом 2001-2002 років на території заповідника проходили практики (навчальні, виробничі) 34 студента Київського національного, Донецького, Запорізького державних університетів, Херсонського і Кіровоградського державних педагогічних університетів. Протягом двох років студентами відпрацьовано на території заповідника людино-днів, в т.ч. в 1998 році; в 1999. Науковці заповідника були керівниками (співкерівниками) дипломних робіт, надавали консультативну допомогу студентам і аспірантам.

Ще одним важливим напрямом освітньої діяльності заповідника є робота із шкільною молоддю. Чорноморський біосферний заповідник виступив співзасновником Екологічної дитячої організації (ЕДО),яка об'єднує учнів середніх шкіл м. Гола Пристань. Працівники заповідника входять до координаційної ради ЕДО, є її науковими консультантами. Заповідник бере участь у роботі місцевого відділення Малої Академії Наук. Протягом 2000-2002 років здійснено керівництво науковими роботам, надавалася консультативна допомога.

Для підвищення ефективності екологічної освіти молоді протягом двох останніх років проводяться також спеціальні заняття в дитячих садках м. Гола Пристань; організована екологічна студія "Паросток" для дітей дошкільного віку на базі дитячого садка №3 м. Гола Пристань. Протягом 2000-2002 років працівниками заповідника прочитано лекції в школах і дитячих садках, проведено екскурсії в природу (вихованці підготовчих груп дитячих садків, школярі голопристанських та одеських шкіл, учні ліцею при Херсонському педагогічному університеті, студенти Херсонського педагогічного університету). За 2000-2002 роки надруковано 19 науково-популярних статей, в т.ч. 8 - в журналах, 11 -в газетах. Працівники заповідника виступали на радіо (на обласному, на районному), на телебаченні (республіканське, обласне). У виступах висвітлювались основні проблеми збереження природних комплексів заповідника. Музей природи заповідника протягом 2000-2002 років відвідало 1234 чол. у складі груп. Облік індивідуальних відвідувачів не ведеться. Екскурсанти - переважно школярі, а також громадяни, що відпочивають у оздоровчих закладах району.

Одним з наслідків специфічних особливостей території Чорноморського біосферного заповідника є його дуже складна господарча структура. Заповідник має 11 польових баз (кордонів) на заповідних ділянках, будівлі і споруди на островах та центральну садибу у м. Гола Пристань.

Кожна з польових баз (кордонів) є садибою, де знаходиться житло для сім'ї єгеря, житлові приміщення для прийому експедицій, польова лабораторія, господарські та спеціальні споруди.

Будівлі на кордонах і центральній садибі одноповерхові, переважно старі. Більшість зних довоєнні. Старі будинки майже всі глинобитні, початкове збудовані без фундаменту. Пізніше вони неодноразово перебудовувалися і переплановувалися; зараз знаходяться у важкому технічному стані. Протягом останнього року ситуація значно погіршилася внаслідок інтенсивного підтоплення, яке призводить до швидкого руйнування старих будинків. Щорічно чималі кошти необхідно витрачати на поточні ремонти будівель і споруд.

На кордонах постійно проживають працівники заповідника. На кожному кордоні мешкає сім'я; чоловік займає посаду єгеря, жінка - робочої кордону. Значна частина єгерських сімей має дітей дошкільного або шкільного віку. Це зумовлює досить високі вимоги до життєзабезпечення. Відстань від кордонів до найближчих населених пунктів складає 10-30 км, як правило - важкого бездоріжжя. Це примушує забезпечити кожен кордон транспортними засобами належної прохідності (підвіз хліба та інших продуктів, транспортування дітей до школи і назад, на деяких кордонах - підвіз питної води, доставка хворих до пунктів медичної допомоги, надзвичайні ситуації, тощо), а також запчастинами і паливно-мастильними матеріалами.

Водопостачання кордонів і центральної садиби здійснюється водою із свердловин (глибина яких на окремих ділянках сягає 130 м). На балансі заповідника знаходиться свердловин, переважна більшість яких потребує використання потужних глибинних насосів. Частина свердловин потребує капітального ремонту.

Енергопостачання здійснюється лініями електропередач (10 кВ), а де це неможливо - від дизель-генераторів. Електрогосподарство заповідника складне і розгалужене: 12 трансформаторних підстанцій 10/0.4 кВ (25-45 КВт), понад 60 км ліній електропередач в 2 областях.

Цільообразно на відділених кордонах враховувати дороговизну традиційних енергоносіїв встановити геліові системи для швидкого нагріву води та отримання електроенергії для освітлення та роботи різних електроприладів. Один геліові колектор розміром 1165х1970х75 мм. дає 275,4 л/ гарячої води на добу. Ціна батареї приблизно 200 у.о., при цьому на протязі 20-25 років можна отримувати теплову електроенергію. Ці геліові системи виготовляються на Україні в м.Севастополі. В Афінах, Анталії, Барселоні стоїть багато гелеві систем на дахах пансіонатів, готельних комплексів. Окупність систем в межах норми.

Для утримання плавзасобів в заповіднику функціонує центральний причал, а також 13 пунктів базування на узбережжі водойм.

На центральній садибі заповідника (в м. Гола Пристань) знаходиться адміністративний корпус, приміщення наукового відділу, музей природи заповідника, центральні склади, приміщення для прийому експедицій, столярна та механічна майстерні, гараж. Верстати та інше основне обладнання майстерень переважно старе, давно виробило свій ресурс. Частина будівель центральної садиби збудована на початку сторіччя і поступово занепадає. Опалення центральної садиби і кордонів пічне (кам'яним вугіллям). Існує можливість переводу центральної садиби на опалення природним газом, але це потребує чималих матеріальних витрат.

Охорона природних комплексів заповідника.

Сучасний склад служби охорони Чорноморський біосферний заповідник - 25 штатних одиниць. На цю штатну кількість працівників припадає 98 407 га територій, що охороняються, у т.ч. 89 129 га заповідної території та 9 278 га охоронних зон. Це становить в середньому 4 тис. га на одного працівника служби охорони.

Протягом 2000-2003 років службою охорони виявлено 21 порушень заповідного режиму. Переважна більшість порушень попереджено. В 15 випадках складено відповідні протоколи, в т.ч. 4 - затримано рибальських сіток, На ряду з виконанням працівниками служби охорони задач по охороні природних цінностей від правопорушень, на них покладено обов'язки по захисту лісових і степових масивів від пожеж. В надзвичайно складних умовах єгерям доводиться ліквідовувати пожежі як на заповідних ділянках так і на прилеглих територіях. Для попередження на території заповідника небезпечних епізоотій проводяться профілактичні відстріли диких плотоядних тварин. Щорічно знищується 15-20 лисиць, 8-10 єнотовидних собак, 30 -40 бродячих кішок і собак. Положенням про Чорноморський біосферний заповідник передбачено пропускний режим на всій території заповідника. Це дає змогу адміністрації заповідника обмежувати присутність на його території акваторії сторонніх осіб, заїзд (захід) автотранспорту і водного транспорту. Особливо ефективно спрацьовує пропускна система у випадках використання природних ресурсів. Кінцевим документом, який дозволяє перебування сторонніх осіб і виконання будь-яких робіт на заповідній територія являється перепустка за підписом директора заповідника. Території Чорноморського біосферного заповідника - є надзвичайно складними з точки зору організації і матеріально-технічного забезпечення охорони. Материкові ділянки заповідника значно віддалені одна від одної; відстань до них від центральної садиби заповідника становить від 45 до 115 км, переважно - важкого бездоріжжя (піски, солонці). Територія лісостепових ділянок знаходиться на труднопрохідних пісках, вкрита рідколіссям і є дуже важкою для організації охорони.

Заповідним морським затокам (загальна площа 66 928 га) властиві надмірно складні умови судноплавства (сполучення обширних мілководь із частими штормами і інтенсивною хвильовою діяльністю), що виключає можливість використання переважної більшості серійних плавзасобів. Заповідні затоки мають значну протяжність і ширину. Протяжність Тендрівської затоки понад 50 км, ширина від 4 до 8 км; протяжність Ягорлицької - коло 25 км, ширина - до 15 км. Для охорони смуги відкритого моря вздовж прибійного берега Тендрівської коси і о.Довгий (загальна протяжність понад 60 км), потрібні плавзасоби підвищеної мореплавності. Узбережжя не має природних сховищ, базування і експлуатація плавзасобів є значною проблемою.

180 км узбережжя заток не має природоохоронного статусу, або має статус охоронної зони. Поблизу берегів заток знаходиться 14 населених пунктів. Узбережні землі раніше перебували у землекористуванні 10 сілськогосподарських, лісогосподарських та інших підприємств, понад 6 тис. га прибережних земель знаходяться у земельному запасі і взагалі не мають постійного користувача. З розпаюванням прибережних земель природоохоронна ситуація ще значно ускладнилася. В межах прибережних земель ведеться інтенсивна господарська діяльність, береги активно (на законних підставах) відвідуються місцевим населенням та приїжими (відпочиваючі, туристи, тощо). Будь-якого режиму обмеження доступу людей у прибережну зону законодавством не передбачено. В той же час, прибережні території є місцем постійної загрози мисливського браконьєрства, а мілководдя заток - рибного браконьєрства.

Досвід останніх років роботи служби охорони заповідника свідчить про швидке зростання браконьєрських посягань місцевого населення, природоохоронно-правового нігілізму. Спостерігається значне збільшення кількості спроб протизаконного використання рибних запасів, як окремими особами, так і установами різних форм власності. Звичайною справою стало утворення браконьєрських угруповань, які пробують прориватися і у заповідні води. У сучасних умовах незаконний рибний промисел є дуже прибутковим, тому рибні браконьєри мають прекрасне технічне оснащення. У їх розпорядженні якісні плавзасоби (у т.ч. і військові), човнові мотори та автотранспорт іноземного виробництва, найсучасніші засоби зв'язку, навігації та промислового обладнання. Серйозні браконьєрські угруповання настроєні дуже агресивно, мають на руках зброю, як мисливську, так і бойову, сучасні спецзасоби і не зупиняються перед їх застосуванням. Протиставити технічній озброєності сучасного браконьєра службі охорони, фактично, нічого. Матеріально-технічне забезпечення служби охорони цілком не відповідає масштабу завдань, що перед нею стоять. Незадовільним є забезпечення наземним та водним транспортом. Враховуючи площу і протяжність морських заток , що підлягають охороні (із урахуванням суміжних акваторій, площа сягає 1000 км, протяжність перевищує 150 км), реальні умови судноплавства і їх різноманітність, для забезпечення охорони заповідних акваторій зараз необхідно:

1) 1 швидкісний плавзасіб високої морехідності (наприклад, катер типу РК) для рейдової охорони морської смуги моря вздовж Тендри, глибоководь Тендрівської та Ягорлицької заток (із зимовим базуванням у м.Голій Пристані);

2) 4-5 дерев'яних морехідних баркасів із дизельними двигунами (із постійним базуванням на кордонах "Ягорлицький Кут", "Купанка", "Свободний Порт", "Тендра", а також у с. Покровка;

3) 4-5 дерев'яних човнів із підвісними двигунами малої потужності (до 10 к/с, напр. "Ветерок-8") із базуванням на кордонах "Потіївський, "Морський", а також в районі с.с. Берегове, Іванівка, Очаківське ;

4) 10 глісуючих моточовнів із потужними підвісними двигунам (потужність 30-50 к/с) із базуванням у ключових районах узбережжя, а також для забезпечення рейдової роботи.

Незадовільним є стан зв'язку. Сьогодні між ділянками заповідника і центральною садибою є телефонний зв'язок. Але, телефонами обладнано лише 3 кордони з 11. При цьому, надійність телефонного зв'язку є дуже низькою внаслідок важкого технічного стану місцевої телефонної мережі. Ненадійний зв'язок неодноразово бував причиною виникнення небезпечних ситуацій на ділянках заповідника (неможливість своєчасного сповіщення про пожежі, нещасні випадки, тощо) і не дає можливості організації оперативної охоронної роботи. Забезпечення зв'язку при роботі на воді, на наземному транспорті і т.п. взагалі не є можливим. Один з кордонів заповідника (на о. Тендра) взагалі не має зв'язку з материком і у зимовий час повністю відрізаний (а на ньому постійно проживають люди). Немає можливості виконувати вимоги прикордонної служби щодо забезпечення надійного зв'язку усіх пунктів базування плавзасобів із прикордонною заставою. В останні часи значно почастішали випадки загроз застосування сили до працівників служби охорони. При цьому, браконьєри все частіше вдаються і до загроз фізичної розправи, у т.ч. із застосуванням зброї. Озброєння служби охорони і забезпечення спеціальними засобами не дає можливості працівникам охорони протистояти такому натиску. Сьогодні служба охорони озброєна виключно мисливською (гладкоствольною) зброєю (одно- і двохствольні мисливські рушниці) у кількості 10 одиниць та 4 газовими пістолетами.