Функції та механізм фінансового менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перелік питань

Необхідність і сутність фінансового менеджменту

Мета і завдання фінансового менеджменту

Об'єкти фінансового менеджменту, їх класифікація за окремими ознаками

Особливості фінансового менеджменту, обумовлені з формою власності і сферою здійснення бізнесу

Стратегія і тактика фінансового менеджменту

Функції та механізм фінансового менеджменту

Прийоми фінансового менеджменту та їх характеристика

Суб'єкти фінансового менеджменту та їх характеристика

Обов'язки фінансового менеджера

Місце фінансового менеджменту в організаційній структурі підприємства

Методи фінансового менеджменту

Принципи фінансового менеджменту

Загальна схема фінансового менеджменту

Організаційно-економічні заходи забезпечення реалізації фінансової стратегії

Стратегічний фінансовий менеджмент

Оперативно-тактичний фінансовий менеджмент

Поняття системи організаційного забезпечення фінансового менеджменту

Ієрархічна і функціональна будови центрів управління підприємством

Типова схема організаційної структури фінансового управління на великих підприємствах

Поняття "центру відповідальності" на підприємстві. Види центрів відповідальності та їх характеристика

Класифікація інформаційного забезпечення фінансового менеджменту

Вимоги до інформаційного забезпечення

Значення фінансової звітності та вимоги до її змісту. Принципи формування фінансової звітності

Показники, що формуються із зовнішніх джерел інформації та їх характеристика

Показники, що формуються із внутрішніх джерел інформації та їх характеристика

Сутність фінансового контролю на підприємстві

Система фінансового моніторингу та її значення

Формування системи алгоритмів дій з усунення відхилень значень фактичних фінансових показників від планових

Грошові потоки як об'єкт фінансового менеджменту. Поняття грошового потоку

Типова сукупність вхідних грошових потоків суб'єкта господарювання

Типова сукупність вихідних грошових потоків суб'єкта господарювання

Необхідність і сутність визначення часової вартості грошей. Основні причини зміни вартості грошей у часі

Поняття і сутність компаундирування. Просте компаундирування. Компаундирування ануїтетів (ренти). Поняття звичайної і вексельної ренти

Поняття і сутність дисконтування. Моделі дисконтування та їх характеристика. Просте дисконтування. Дисконтування звичайної і вексельної ренти

Оцінка майбутньої і теперішньої вартості грошей з урахуванням фактора інфляції

Особливості моделі управління прибутком підприємства

Організація і інструментарій управління прибутком

Мета і завдання управління формуванням прибутку підприємства

Управління формуванням доходів суб'єкта господарювання

Цінова політика суб'єкта підприємництва як елемент моделі управління прибутком

Управління використанням прибутку

Чистий прибуток підприємства. Фактори, що впливають на його формування

Вплив використання прибутку на забезпечення фінансової стійкості та розвитку підприємства

Податкове планування в управлінні формуванням і використанням прибутку підприємства. Активи підприємства як об'єкт фінансового менеджменту

Сутність і класифікація активів підприємства

Управління оборотними активами

Управління виробничими запасами і запасами готової продукції

Управління грошовими коштами

Управління дебіторською заборгованістю

Управління необоротними активами

Капітал і його сутність

Сутність власного капіталу підприємства

Оптимізація структури капіталу

Теорії структури капіталу

Основи теорії Міллера-Модільяні

Леверидж в управлінні активами підприємства

Вимірювання фінансового левериджу

Економічна сутність і класифікація інвестицій

Інвестиційна політика підприємства

Управління реальними інвестиціями

Класифікація інвестиційних проектів підприємства

Методи оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів

Управління фінансовими інвестиціями

Портфель фінансових інвестицій як об'єкт управління

Розробка політики управління фінансовими інвестиціями

Методи оцінки ефективності фінансових інвестицій

Сутність і класифікація фінансових ризиків

Місце ризиків у фінансовому менеджменті

Політика управління фінансовими ризиками

Концепції організації управління ризиками

Модель управління фінансовими ризиками та її сутність

Хеджування як інструмент нейтралізації ризиків

Зовнішнє страхування фінансових ризиків

Механізм диверсифікації фінансових ризиків

Сутність, цілі та завдання аналізу фінансових звітів

Бухгалтерський баланс, його характеристика як об'єкта фінансового менеджменту

Аналіз звіту про рух грошових коштів в управлінні фінансами суб'єктів господарювання

Сутність і цілі внутрішньофірмового фінансового прогнозування і планування

Поточне фінансове планування: зміст, задачі, принципи. Оперативне фінансове планування

Бюджетування в управлінні підприємством

Значення прогнозного бухгалтерського балансу в управлінні фінансами підприємств

Зміст бюджету капітальних інвестицій та його роль у фінансовому менеджменті

Зведений бюджет підприємства -- основний фінансовий план

Сутність та основні елементи антикризового фінансового управління

Функціонування та методологічні особливості антикризового фінансового менеджменту

Постановка цілей та розробка антикризової стратегії

Оцінка ймовірності банкрутства підприємства

Фінансова санація як складова антикризового управління

Реструктуризація підприємства в системі антикризового управління фінансами

Організаційно-фінансове забезпечення реструктуризації підприємств

Необхідність і сутність фінансового менеджменту

ФМ - це процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів господарського суб'єкта та оптимізації обороту його грошових коштів. Загальну схему дії ФМ можна представити в вигляді декількох етапів: 1) фінансове завдання, тобто визначення цілей використання капіталу; 2) вибір методів, важелів і прийомів використання фінансових ресурсів і капіталу; 3) прийняття рішення, складання програми заходів і фінансового плану; 4) організація виконання рішення; 5) контроль за виконанням рішення; 6) аналіз та оцінка результатів. Необхідність ФМ випливає з його функцій та завдань, тобто ФМ направлений на управління активами, капіталом, інвестиціями, грошовими потоками, фінансовим ризиком. Важливе місце в системі ФМ займає розробка фінансової стратегії і тактики, здійснення планування, аналізу, контролю різних аспектів фінансової діяльності підприємства, , створення організаційних структур, що забезпечують прийняття та реалізацію управлінських рішень щодо всіх сторін фінансової діяльності. Основними завданнями ФМ є : а) формування достатнього обсягу фінансових ресурсів; б) найефективніше їх використання; в) вдосконалення управління грошовими потоками; г) максимізація прибутку при мінімізації фінансового ризику; д) забезпечення беззбиткової діяльності п-ва.

Мета і завдання фінансового менеджменту

Основною метою ФМ є забезпечення максимізації добробуту власників п-ва в поточному та перспективному періодах, збільшення ринкової вартості п-ва (протиріччя з максимізацією прибутку). В процесі реалізації своєї головної цілі ФМ направлений на вирішення наступних задач: 1) формування достатнього обсягу фінресурсів відповідно до завдань розвитку підприємства в майбутньому періоді (визначення потреби, оптимальної структури власних і залучених фінансових ресурсів); 2) забезпечення найбільш ефективного використання сформованих фінансових ресурсів в розрізі основних напрямків діяльності п-ва ( пропорції з врахуванням виробничого, соціального розвитку, доходів на інвестований капітал власників, стратегічних цілей); 3) оптимізація грошового обороту (синхронізація об'ємів поступлення і витрачання фінансових ресурсів, підтримка певного рівня ліквідності); 4) максимізація прибутку при мінімізації фінансового ризику (прагнення до максимізації не балансового, а чистого прибутку через ефективну податкову, амортизаційну і дивідендну політику з мінімально допустимим ризиком); 5) мінімальний рівень ризику при очікуваному рівні прибутку (через диверсифікацію операційної і фінансової діяльності, через ефективні форми страхування); 6) забезпечення постійної фінансової рівноваги, беззбиткової діяльності (через високу фінансову стійкість, платоспроможність, оптимальну структуру капіталу, активів, ефективність формування і використання фінансових ресурсів).

Об'єкти фінансового менеджменту, їх класифікація за окремими ознаками

Об'єктами ФМ є:

1. Управління активами:

а)управління оборотними активами;

б)управління необоротними активами.

2. Управління капіталом:

а)формування фінансової структури капіталу;

б)управління формуванням власних фінансових ресурсів;

в)управління залученням позикових фінансових ресурсів.

3.Управління інвестиціями.

4.Управління грошовими потоками.

5.Управління фін. ризиками та упередження банкрутства.

6.Управління прибутком п-ва.

Особливості формування капіталу та фінансових ресурсів, форми та методи розподілу цих фін. ресурсів, обсяги та інтенсивність грошових потоків та інші умови фінансової діяльності суттєво різняться по окремих підприємствах. Тому виникає необхідність класифікації п-в як об'єктів ФМ за окремими класифікаційними ознаками, а саме за:

1) формами власності;

2) організаційно-правовими формами діяльності;

3) галузевими ознаками;

4) розміром ВК;

5) монопольним становищем на ринку;

6) стадією життєвого циклу.

Особливості фінансового менеджменту, обумовлені з формою власності і сферою здійснення бізнесу

На п-вах з різною ф-мою власності, сферою бізнесу ФМ має свої особливості, пов'язані з специфікою формування капіталу та фінансових ресурсів, форм та методів розподілу цих фінансових ресурсів тощо. За формами власності з позицій ФМ прийнято виділяти п-ва державної і недержавної власності. Державні п-ва сформували свій капітал ще до початку ринкових реформ. Їх особливістю є висока доля власного капіталу, авансована переважно в ОЗ. Застарілий парк ОЗ, низький коефіцієнт їх загрузки в умовах спаду вир-ва обумовлюють досить низьку ефективність використання капіталу. В процесі формування фінансових ресурсів певна їх частина може розраховувати на державну підтримку ( фінансування за рахунок бюджету, пільгові кредити, державні гарантії при залучені іноземних кредитів). П-ва недержавної форми власності створені в основному протягом останнього десятиліття, тому структура їх активів і капіталу сформована більш оптимально. Вони оперативніше реагують на зміну кон'юнктури товарного і фінансового ринку, тому інтенсивність їх грошових потоків значно вища. Галузеві особливості п-ва характеризуються різною капіталомісткістю продукції і співвідношенням обор. і необоротних активів ( сфера обігу - більш оборотна, вир-во - більш необоротна), тривалістю операційного циклу ( що визначає різну швидкість обертання оборотних активів і капіталу в цілому). Особливості ФМ в різних сферах бізнесу (вир-во, торгівля, страхування, банківська діяльність) обумовлені відмінностями в формуванні, розподілі фінансових ресурсів.

Стратегія і тактика фінансового менеджменту

Під фінансовою стратегією (ФС) розуміють формування системи довгострокових цілей фін. діяльності і вибір найефективніших шляхів їх досягнення. Осн. етапами формування ФС є: 1) визначення загального періоду формування ФС (умовами його визначення є тривалість періоду формування заг. стратегії, передбаченість розвитку ек-ки, фін. ринку, галузева належність п-ва, його розмір, стадія життєвого циклу); 2) дослідження факторів зовнішнього фін. середовища та кон'юнктури фін. ринку (вивчаються економіко-правові фактори, розробляється прогноз кон'юнктури фінринку); 3) формування стратегічних цілей фін. діяльності (основна - забезпечення добробуту власників п-ва і підвищення його ринкової вартості,); 4) конкретизація показників ФС за періодами її реалізації (забезпечення динамічності представлення стратегічних нормативів, їх зовнішня і внутрішня синхронізація в часі); 5) розробка фін. політики по окремих аспектах фін. діяльності; 6) розробка системи орг-екон. заходів по забезпеченню реалізації ФС (формування центрів відповідальності, визначення обов'язків їх керівників, розробка системи стимулювання); 7) оцінка розробленої ФС (узгодженість з заг. стратегією, з зовнішнім фін. середовищем, внутрішня збалансованість ФС, її реалізуємість, прийнятність ризиків, результативність ФС). Тактика ФМ - конкретні методи і прийоми для досягнення поставлених цілей - полягає в маркетинг. дослідженнях, прийнятті фін. менеджером цінових рішень, вірній орієнтації на ті чи інші сегменти ринку, інтенсивних зусиллях по просуванню товарів, контролі за реалізацією тощо.

Функції та механізм фінансового менеджменту

Функції ФМ поділяються на 2 групи: 1)функції ФМ як керуючої системи; 2) функції ФМ як спеціальної галузі управління п-вом. До 1 групи відносяться: розробка фін. стратегії, створення орг. структур, які забезпечують прийняття та реалізацію упр. рішень щодо всіх аспектів фін. діяльності п-ва; формування ефективних інформ. систем, які забезпечують обґрунтування альтер. варіантів упр. рішень; здійснення аналізу різних аспектів фін. діяльності п-ва; здійснення планування фін. діяльності п-ва за основними її напрямками; розробка дієвої системи стимулювання реалізації прийнятих упр. рішень у галузі фін. діяльності; здійснення контролю за реалізацією прийнятих упр. рішень. До 2 групи належать: управління активами (оборотними, необоротними); управління капіталом (оптимізація структури, управління власним, залученим капіталом); управління інвестиціями (реальними, фінансовими); управління грошовими потоками (по операційній, інвестиційній, фін. діяльності); управління фін. ризиками та запобігання банкрутства. Фін. механізм - це система управління фінансами п-в, призначена для організації фін. відносин і фондів грошових коштів з метою їх ефективного впливу на кінцеві результати роботи. Він складається з 5 взаємопов'язаних елементів: 1) фін. методів (планування, прогнозування, інвестування, кредитування, самокредитування, самофінансування, тощо); 2) фін. важелів (прибуток, доход, аморт. відрахування, фінансові санкції, ціна, орендна плата, дивіденди, відсоток, дисконт, цільові економічні фонди, вклади, пайові внески, інвестиції(прямі, венчурні, портфельні), котирування валютних курсів, форми розрахунків, види кредитів, франшиза, преференція, курси валют, ЦП; 3) правового забезпечення: закони, укази Президента, постанови ; 4) нормативного забезпечення (інструкції, нормативи, норми, методичні вказівки, інша нормативна документація. 5) інформаційного забезпечення: інформація різного роду і виду.

Прийоми фінансового менеджменту та їх характеристика

Основні прийоми ФМ: 1) фінансовий аналіз - аналіз валових грошових потоків, звітності по прибуткам і збиткам підприємства та по розподілу і використанню прибутку. Він безпосередньо пов'язаний з аналізом балансу, фінстану. При цьому використовується цілий ряд методів. 2) організація прийняття рішень, пов'язаних з фінансовою діяльністю підприємства по напрямках: стосовно формування доходів підприємства, прибутку, здійснення дивідендної політики; з питань фінансування підприємств: поточного фінансування та фінансування розвитку підприємства; з питань здійснення інвестиційної діяльності. Визначити напрямок інвестиційної діяльності (реальні чи фінансові) та об'єкт вкладання (державні, корпоративні, чи інші ЦП). 3) фін. планування має 2 напрямки: а) поточне, яке пов'язане зі складанням і використанням оперативних фінансових планів (місяць, квартал) та річних планів; б) основне, пов'язане з використанням грошових потоків; в) перспективне - це прогнозування розвитку підприємства та надходження і використання фінансових ресурсів на перспективу. Це фінансові плани, що складаються на період понад 1 рік по обмеженій кількості показників (основних) і носять прогнозний характер. 4) фін. контроль як процес перевірки виконання і забезпечення реалізації всіх управлінських рішень в області фінансової діяльності з метою реалізації фінансової стратегії і попередження кризових ситуацій, що ведуть до банкрутства.

Суб'єкти фінансового менеджменту та їх характеристика

ФМ як управлінська система характеризується наявністю певних суб'єктів управління. Сучасна практика ФМ дозволяє виділити 3 основні групи суб'єктів: 1) власник підприємства, 2) фінансовий менеджер широкого профілю, 3) функціональний фінансовий менеджер. Власник підприємства самостійно здійснює функції фінансового управління як правило на МП з невеликим об'ємом фінансової діяльності. В цьому випадку в залученні для виконання цих функцій спеціаліста-найманого робітника, немає необхідності. Фінансовий менеджер широкого профілю - це спеціаліст-найманий робітник, що здійснює практично всі функції фінансового управління підприємством. Таких спеціалістів використовують в основному на підприємствах для загального керівництва фінансовою діяльністю. Функціональний фінансовий менеджер - вузький спеціаліст, який здійснює спеціалізовані функції управління в одній з сфер фінансової діяльності. Сучасна практика виділяє наступні форми спеціалізації функціональних фінансових менеджерів: менеджер по управлінню інвестиціями; грошовими потоками; фінансовими ризиками, менеджер по антикризовому фінансовому управлінню. При збільшенні фінансової діяльності і її диверсифікації потреба в фінансових менеджерах всіх рівнів буде рости, а їх спеціалізація - постійно розширюватись.

Обов'язки фінансового менеджера

Щодо обов'язків фінансового менеджера, то в літературі існує декілька підходів. 1-ий підхід оснований на тому, що обов'язки фінансового менеджера пов'язані з функціями фінансів (розподільчою і контрольною). Розподільча проявляється в роботі фінменеджера через своєчасну та повну акумуляцію фінресурсів і їх використання, контрольна - фінансові показники, тобто дії фін. менеджера пов'язані з аналізом, плануванням, прогнозуванням і прийняттям управлінських рішень щодо фінансової діяльності підприємства. Інші автори пов'язують функції менеджера з функціями ФМ. За Брігхемом завданням фінансового персоналу є вишукування коштів і фондів та використання їх з метою отримання максимального прибутку для своєї фірми. В обов'язки входить:1. Прогнозування та планування (фінансовий відділ повинен взаємодіяти з працівниками інших відділів, коли вони займаються прогнозами і складають перспективні плани). 2. Прийняття управлінських рішень щодо інвестування (при збільшенні обсягів продажу часто виникає потреба в додатковому інвестуванні, завданням менеджера в цьому випадку є визначення оптимальних обсягів продажу та найкращих джерел фінансування інвестицій). 3. Взаємодія і управління (фінансовий персонал повинен взаємодіяти з іншими працівниками з метою забезпечення найбільш ефективної діяльності фірми). 4. Діяльність на фінансовому ринку (так як кожна фірма впливає і підпадає під вплив головних фінансових ринків, де мобілізуються капітали, продаються ЦП).

Місце фінансового менеджменту в організаційній структурі підприємства

Організаційна структура п-ва має різноманітний характер, але для того щоб окреслити роль фін. менеджменту розглянемо типову структуру фірми. Головна посадова особа у фінансових справах фін. директор, підпорядкована президенту (директору компанії). Основними підлеглими фінансового директора є : завідуючий фін. відділу (управляючий фінансами) і голова облікового апарату або головний бухгалтер (заступник з обліково-фінансових та екон. питань). Якщо розглядати фін. менеджмент як процес, то функція планування покладена на фін. відділ (у нас планово-економічний), де здійснюється планування структури капіталу, грошових потоків, доходів і видатків, складаються кошториси капіталовкладень, різні поточні плани. Збутовий відділ забезпечує реалізацію продукції, а звідси впливає на формування вхідних грошових потоків п-ва, маркетингова служба аналізує макро і мікросередовище, кон'юнктуру фін. ринку щодо прийняття упр. рішень по всіх аспектах фін. діяльності п-ва. Керівник облікового апарату відповідає за роботу бухгалтерського та податкового відділів. На основі фін. звітності здійснюється аналіз фін. стану п-ва, що може бути покладений як на працівників планово-економічного відділів так і на облікових працівників. Щодо фін. контролю, то він здійснюється на всіх ланках фін. управління. Фін. директор контролює роботу начальників фінансового і облікового відділів, які безпосередньо йому звітують, вони в свою чергу контролюють роботу підлеглих. Як один із способів фін. контролю може застосовуватись аудит, як внутрішній так і зовнішній.

Методи фінансового менеджменту

Поняття методів в економічній літературі носить неоднозначне трактування. Так одні автори розуміють фін. методи як один з структурних елементів фін. механізму, включає планування, прогнозування, інвестування, кредитування, самокредитування, самофінансування, оподаткування, си-ма розрахунків, матеріальне стимулювання і відповідальність, страхування, заставні, трансферні операції, оренда, лізинг, факторинг, фондоутворення, взаємовідносини з засновниками, госп. суб'єктами, органами держуправління. Інша точка зору пов'язана з тим, що планування, аналіз, контроль розуміють як прийоми, що базуються на певних методах. Так фінаналіз базується на таких методах аналізу як порівняння, структурний аналіз, інтегральний аналіз, аналіз фін. коефіцієнтів (стійкості, платоспроможності..). Основними методами планування виступають прогнозування, нормування, бюджетування тощо. Методами контролю виступають фін. контролінг, моніторинг, аудит тощо. Інші автори роблять поділ методів на неформалізовані та формалізовані. До перших відносяться метод експертних оцінок, порівняння, побудова систем показників, аналітичних таблиць (логічний рівень). Формалізовані методи носять чіткі залежності: методи факторного аналізу (підстановок, абсолютних різниць, балансовий, простих, складних відсотків), методи екон. статистики (середніх і відносних величин, індексні, графічні методи, ряди динаміки), екон-стат. методи (кореляційний, регресивний аналіз), економетричні методи, методи теорії прийняття рішень (теорія ігор, дерево рішень, сітьового планування і управління тощо).

Принципи фінансового менеджменту

Ефективне управління фінансовою діяльністю підприємства забезпечується реалізацією ряду принципів, основними з яких є: 1) Інтегрованість з загальною системою управління підприємством (будь-яке управлінське рішення впливає на формування грошових потоків та результати діяльності. В свою чергу ФМ безпосередньо пов'язаний з інноваційним, виробничим, а також менеджментом персоналу, що і викликає необхідність інтеграції ФМ з загальною системою управління підприємством); 2) Комплексний характер формування управлінських рішень (відволікання коштів в одну сферу може призвести до їх дефіциту в іншій, тому ФМ повинен розглядатись як комплексна управлінська система, що забезпечує розробку взаємозалежних управлінських рішень, кожне з яких вносить свій вклад в загальну результативність фінансової діяльності підприємства; 3) Високий динамізм управління (що пов'язано зі зміною факторів зовнішнього середовища особливо кон'юнктури фінансового ринку, зміною внутрішніх умов функціонування підприємства; 4) Варіантність підходів до розробки окремих управлінських рішень (підготовка кожного управлінського рішення повинна враховувати альтернативні варіанти дій, вибір певної альтернативи повинен бути оснований на системі критеріїв, що визначають фінансову ідеологію, стратегію, політику підприємства ; 5) Орієнтація на стратегічні цілі розвитку підприємства (управлінські рішення, якими б ефективними вони не здавались, не повинні суперечити місії організації, її стратегічним напрямкам розвитку).

Загальна схема фінансового менеджменту

Основними умовами здійснення ФМ є визначення фінансової політики підприємства, формування фінансової стратегії, і тактичних завдань спрямованих на її реалізацію. ФМ, як процес можна зобразити у вигляді схеми чи декількох етапів: 1) Фінансове завдання (визначення цілей використання капіталу); 2) Вибір методів, важелів і прийомів використання ресурсів і капіталу ( тобто основних складових фінансового механізму); 3) Прийняття рішень. Складання програми заходів і фінансового плану (фінансове планування охоплює весь комплекс по розробці планових завдань, та втіленню їх в життя. Для того, щоб ця діяльність була успішною виробляється методологія і методика розробки фінансових планів); 4) Організація виконання рішень (функція організації у ФМ зводиться до об'єднання людей, які спільно реалізують фінансову програму на базі певних правил і процедур; 5) Контроль за виконанням рішень (контроль в ФМ зводиться до перевірки організації фінансової роботи, виконання фінансових планів); 6) Аналіз та оцінка результатів (За допомогою аналізу збирається інформація про використання фінансових ресурсів, фінансовий стан, фінансовий результат; визначаються додаткові резерви і можливості, вносяться зміни в фінансові програми і організацію ФМ).

Організаційно-економічні заходи забезпечення реалізації фінансової стратегії

Вихідним положенням для визначення поняття фінансової стратегії є розуміння того, що фінансова стратегія малого підприємства повинна розглядатися в комплексі: з питання інвестиційного розвитку малого підприємства , з питаннями фінансування найбільш прийнятного для малого підприємства інвестиційного проекту, тобто фінансові рішення, як правило, виділяються в дві групи: інвестиційні рішення і рішення щодо фінансування. Інвестиційні рішення дозволяють визначити фінансові ресурси, які необхідні для здійснення накреслених планів. Розроблені рішення включають фінансову оцінку і вибір найбільш прийнятного інвестиційного проекту. Слід зазначити, що інвестиційні рішення спрямовані на те, щоб визначити, які проекти прийнятні для малого підприємства і які фінансові ресурси необхідні для його фінансування. Рішення щодо фінансування інвестиційного проекту пов'язані з вибором оптимального співвідношення між внутрішніми і зовнішніми джерелами коштів. Внутрішнім джерелом фінансування інвестиційного проекту є нерозподілений прибуток. Якщо нерозподіленого прибутку недостатньо, тоді необхідно вишукувати грошові кошти ззовні. Для малого підприємства значно обмежені зовнішні грошові кошти в порівнянні з великим виробництвом, як правило, малі підприємства забезпечують розвиток виробництва за рахунок власних коштів. Розмір власних коштів буде залежати від рівня очікуваного прибутку та долі прибутку, який буде спрямований на сплату дивідендів.

Фінансова стратегія малого підприємства включає в себе:

- формування фінансових ресурсів та стратегічне управління ними;

- розробка вирішальних спрямувань та зосередження зусиль на їх виконання, маневрування та використання резервів в процесі виробництва;

- створення та підготовка стратегічних резервів;

- відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним можливостям підприємства;

- визначення головної загрози з боку конкурентів та розробка заходів щодо усунення цієї загрози.

Задачами фінансової стратегії малого підприємства є:

дослідження характеру та закономірностей формування фінансових відносин в ринкових умовах господарювання;

розробка умов підготовки можливих варіантів формування фінансових ресурсів малого підприємства та дій фінансового менеджера у випадку нестійкого фінансового стану підприємства;

забезпечення малого підприємства фінансовими ресурсами, необхідних для господарської діяльності в майбутньому;

забезпечення ефективного вкладання тимчасово вільних грошових коштів малого підприємства з метою одержання максимального прибутку;

розробка заходів виходу малого підприємства з кризової ситуації.

Важливою частиною фінансової стратегії малого підприємства є розробка внутрішніх нормативів з застосуванням практики зарубіжних компаній

Стратегічний фінансовий менеджмент

Стратегічний ФМ - це управління інвестиціями. Він пов'язаний з реалізацією обраної стратегічної мети і передбачає:

1) фінансову оцінку проектів вкладення капіталу;

2) відбір критеріїв прийняття інвестиційних рішень;

3) вибір оптимального варіанта вкладення капіталу;

4) визначення джерел фінансування.

Оцінка інвестицій здійснюється за допомогою різних критеріїв. Наприклад, капітал вигідно вкладати, якщо: прибуток від вкладення капіталу в проект перевищує прибуток від депозиту; рентабельність інвестицій перевищує рівень інфляції; рентабельність даного проекту з урахуванням фактору часу вища, ніж рентабельність інших проектів.

У стратегічному менеджменті широко використовуються такі прийоми, як капіталізація прибутку, дисконтування капіталу, компаундинг, прийоми зниження ступеня фінансового ризику.

Оперативно-тактичний фінансовий менеджмент

Оперативно-тактичний фінансовий менеджмент - це оперативне управління готівкою. Готівка виражається показником Cash flow. Управління готівкою спрямоване, по-перше, на забезпечення такої суми грошових коштів, якої буде достатньо для виконання фінансових зобов'язань; по-друге, на досягнення високої дохідності від використання тимчасово вільних грошових коштів як капіталу. Мета управління готівкою:

1) збільшення швидкості надходження грош. коштів;

2) зниження швидкості грошових виплат;

3) забезпечення максимальної віддачі від вкладення грошових коштів.

Окрім стратегії, для підприємства важливо розробити раціональну тактику фінансового менеджменту.

Поняття системи організаційного забезпечення фінансового менеджменту

Успішне функціонування ФМ в більшості визначається ефективністю його організаційного забезпечення. Система організ. забезпечення ФМ являє собою взаємопов'язану сукупність внутрішніх структурних служб і підрозділів п-ва, які забезпечують розробку і прийняття управлінських рішень щодо окремих напрямів його фінансової діяльності і несуть відповідальність за результати здійснення цих рішень. Система ФМ є невід'ємною складовою загальної системи управління п-вом і його організаційне забезпечення має бути інтегроване із загальною структурою управління п-ва, що дозволяє знизити рівень управлінських витрат , забезпечити координацію дій системи ФМ з іншими управлінськими системами п-ва , підвищити ефективність і комплексність контролю реалізації прийнятих по фінансових аспектах рішень. Загальні принципи формування організаційної системи управління п-вом передбачають створення двох центрів управління (ЦУ) : за ієрархічною та функціональною ознакою. Ієрархічна будова ЦУ п-вом передбачає виокремлення різних рівнів управління, де перший рівень представлений апаратом управління п-вом в цілому, а наступні - управлінськими службами його окремих структурних підрозділів. Функціональна будова ЦУ п-вом базується на диференціації за функціями управління або видами діяльності. Принципово організаційне забезпечення ФМ може інтегруватись як в ієрархічну так і в функціональну систему загального управління п-вом . Але сучасний досвід показує, що найефективніше організаційна система ФМ використовується при функціональній будові ЦУП. Це пов'язане з тим , що ФМ за своїм змістом є функціональною системою управління.

Ієрархічна і функціональна будови центрів управління підприємством

За заг. принципами формування організ. системи управління п-вом створення ЦУ здійснюється за 2 основними ознаками : ієрархічній та функціональній. Ієрарх. будова ЦУП передбачає виокремлення різних рівнів управління. Сьогодні найпоширенішими є 2- або 3-рівневі системи управління , де 1-й рівень представлений апаратом управління п-вом в цілому , а наступні - управлінськими службами його окремих структур. одиниць і підрозділів. Функціон. будова ЦУП базується на диференціації за функціями управління або видами діяльності. Прикладом реалізації першого підходу може бути виділення на п-ві загальн. планової служби, єдиної служби аудиту і т.д. Прикладом реалізації другого підходу може бути виділення на п-ві служб з управління вироб., фінан., збутовою діяльністю. Також при функціон. будові ЦУП обидва ці підходи можуть використовуватись в поєднанні. Принципово організ. забезп-ня ФМ може інтегруватись як в ієрарх. так і в функц. систему заг. управління п-вом . Але сучасний досвід показує, що найефективніше організаційна система ФМ використовується при функціон. будові ЦУП. Це пов'язане з тим , що ФМ за своїм змістом є функціон. системою управління . Існує два підходи до рівня функц. розмежування ЦУ : 1) принцип незалеж. діяльності функц. ЦУ , при якому контакти з іншими фукц. підрозділами обмежуються тільки інф. зв'язками. 2) принцип взаємопов'язаної діяльності функц. ЦУ , при якому більшість упр. рішень в рамках конкретної функції управління приймаються ними самостійно, а ряд упр. рішень , що потребують комплексної розробки , розробляється спільно з іншими функц. підрозділами. Потрібно зазначити і ще те, що функц. будова ЦУ фінан. діяльністю є різною на п-вах різних масштабів ( малих, середніх, великих, крупних).

Типова схема організаційної структури фінансового управління на великих підприємствах

На великих п-вах функції фінансового управління покладаються звичайно на фінансового директора, якому підпорядковуються два або три функціональні фінансові структурні підрозділи. На крупних п-вах створюється найбільш диверсифікована система функціональних фінансових структурних підрозділів, що підпорядковуються фінансовій дирекції.

ГЕНЕРАЛЬНА ДИРЕКЦІЯ ( ПРЕЗИДЕНТ)

Фінансова дирекція

Центр центр управління фін. досліджень грош. потоками і фін. планування в нац.та іноз.валютах

центр залучення позик. інвестицій управління

фін. ресурсів фін. ризиками та емісії ЦП і страхування

Це є досвід СП та іноземних компаній.

Поняття "центру відповідальності" на підприємстві. Види центрів відповідальності та їх характеристика

Разом з традиційною інтеграцією системи фінансового управління із загальною системою управління п-вом у рамках єдиної інтегрованої організаційної структури останнім часом на практиці використовуються інші прогресивніші форми такої інтеграції, однією з них є концепція управління окремими аспектами фінансової діяльності п-ва на основі ЦВ. Ця концепція була розроблена американським економістом Дж. Хіггінсоном та одержала широке практичне використання в управлінні формуванням власних фінансових ресурсів, грошовими потоками, інвестиціями та деякими іншими аспектами фінансової діяльності п-ва. ЦВ - являє собою структурний підрозділ п-ва, який повністю контролює ті чи інші напрями фінансової діяльності, а його керівник самостійно приймає управлінські рішення і в рамках цих напрямів несе повну відповідальність за досягнення планових показників, що характеризують стан фінансової діяльності цього підрозділу. Як видно з цього визначення, права керівника підрозділу - ЦВ, паритетно кореспондують з мірою його відповідальності при контролі зі сторони вищестоящої структури (органу) фінансового управління. Всі сформовані ЦВ повинні бути укомплектовані кваліфікованими менеджерами, що здатні не тільки забезпечувати виконання поставлених завдань, але і розробляти пропозиції вище стоячим органам управління щодо підвищення ефективності формування та використання фінансових ресурсів в рамках діяльності, що контролюються їх підрозділом.

Класифікація інформаційного забезпечення фінансового менеджменту

Ефективність кожної системи управління в значній мірі залежить від її інформаційного забезпечення. В умовах переходу до ринкової економіки відома формула "час - гроші" доповнюється аналогічною " інформація-гроші". Для ФМ вона має пряме значення, адже від якості використання інформації при прийняті управлінського рішення в значній мірі залежать обсяг затрат фінансових ресурсів, рівень прибутку, ринкова вартість п-ва та інші показники, що формують рівень добробуту власників п-ва та темпи його економічного розвитку. Під Інформаційною системою ( чи системою інформаційного забезпечення) ФМ розуміють процес безперервного та ціленаправленого добору відповідних інформаційних показників, необхідних для здійснення аналізу, планування, підготовки ефективних управлінських рішень по всім напрямах фінансової діяльності п-ва. Інформаційна система ФМ покликана забезпечувати необхідною інформацією не тільки управлінський персонал та власників п-ва, але й задовольняти інтереси широкого кола зовнішніх користувачів. Зміст системи інформаційного забезпечення ФМ , її широта та глибина визначається галузевими особливостями діяльності п-ва, його організаційно-правовою формою функціонування, розміром та ступенем диверсифікації фінансової діяльності та рядом інших умов. Висока роль фінансової інформації в підготовці та прийнятті ефективних управлінських рішень зумовлює високі вимоги до її якості за формування інформаційної системи ФМ, серед яких виділять вимоги до її значимості, повноти, своєчасності, достовірності, зрозумілості, зіставлюваності, ефективності.

Вимоги до інформаційного забезпечення

Інформаційною системою ( чи системою інформаційного забезпечення) ФМ розуміють процес безперервного та ціленаправленого добору відповідних інформаційних показників, необхідних для здійснення аналізу, планування, підготовки ефективних управлінських рішень по всім напрямах фінансової діяльності п-ва. Інформаційна система ФМ покликана забезпечувати необхідною інформацією не тільки управлінський персонал та власників п-ва, але й задовольняти інтереси широкого кола зовнішніх користувачів. Зміст системи інформаційного забезпечення ФМ , її широта та глибина визначається галузевими особливостями діяльності п-ва, його організаційно-правовою формою функціонування, розміром та ступенем диверсифікації фінансової діяльності та рядом інших умов. Висока роль фінансової інформації в підготовці та прийнятті ефективних управлінських рішень зумовлює високі вимоги до її якості за формування інформаційної системи ФМ, серед яких виділять вимоги до її значимості, повноти, своєчасності, достовірності, зрозумілості, зіставлюваності, ефективності.

Значення фінансової звітності та вимоги до її змісту. Принципи формування фінансової звітності

Фінансова звітність -- це сукупність форм звітності, які кладені на підставі даних фінансового обліку з метою надання зовнішнім і внутрішнім користувачам узагальненої інформації ро фінансовий стан у вигляді, який зручний і зрозумілий для прийняття цими користувачами певних ділових рішень.

У світовій і національній практиці побудова фінансової звітності базується на принципах:

а) відкритості інформації;

б) зрозумілості фінансової звітності особам, які приймають Іілові рішення на її підставі;

в) корисності чи значущості та вірогідності;

г.) припущень і обмежень, які дають змогу адекватної інтер-Іретації фінансової звітності.

Головна мета аналізу фінансових звітів -- своєчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності та знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Показники, що формуються із зовнішніх джерел інформації та їх характеристика

Ефективність упр. системи значно залежить від інформ. забезпечення. Конкретні показники системи інформ. забезпечення формуються за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх джерел інформації. Показники зовнішніх джерел поділяються на 4 основні групи: 1) показники заг-екон. розвитку; 2) показники фін. ринку; 3) показники діяльності контрагентів та конкурентів; 4) нормативно-регулюючі показники. 1-ша група відображає загальноекон. розвиток держави, враховується в прогнозних розрахунках діяльності п-ва, для прийняття рішень щодо фін. стратегії. Поділяються на показники макроекономічного розвитку (темп росту ВВП, НД і обсяг емісії грошей; доходи і видатки бюджету; дефіцит бюджету; грошові доходи і вклади населення; індекс інфляції; облікова ставка НБУ) і показники галузевого розвитку (об'єм реалізованої продукції, її динаміка; загальна вартість активів, в тому числі оборотних; сума капіталу, в тому числі власного; сума балансового прибутку , в тому числі по основній діяльності; ставка оподаткування прибутку, ПДВ, АЗ; індекс цін на продукцію). 2-га група - показники фін. ринку - відображають його кон'юнктуру, основа для прийняття управлінських рішень при формуванні портфелю фінансових інвестицій. Поділяються на показники кон'юнктури ринку фондових інструментів (акції, облігації, що обертаються на фондовому ринку, ціна попиту і пропозиції на ЦП; індекс динаміки цін на фондовому ринку; об'єми і ціни угод по основним ЦП) і показники кон'юнктури ринку грошових інструментів (депозитні і кредитні ставки КБ, курси придбання-продажу валют КБ). 3-тя група-показники діяльності контрагентів і конкурентів, використовуються для прийняття оперативних управлінських рішень. Ці показники формуються в розрізі банків, страхових компаній, постачальників, покупців. Їх склад визначається цілями управління фінансами, об'ємом операційної, інвестиційної і фінансової діяльності, тривалістю партнерських відносин. 4-та група-нормативно-регулюючі показники. Включає нормативно-регулюючі показники по різним аспектам фінансової діяльності підприємства і нормативно-регулюючі показники з питань функціонування окремих сегментів фінансового ринку. Ці показники враховуються в процесі підготовки фін. рішень, пов'язаних з особливостями держ. регулювання фін. діяльності пі-ва. Джерела: 1.1група-Мінстат., 1.2 група-ринок інф. послуг, 2 група-публікації, 3 група-публікації, рейтинги, 4 група-нормативно-правові акти.

Показники, що формуються із внутрішніх джерел інформації та їх характеристика

Ефективність управлінської системи значно залежить від інформаційного забезпечення. Конкретні показники системи інформаційного забезпечення формуються за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх джерел інформації. Показники внутрішніх джерел: 3 групи. 1) Показники фінансового стану і результатів фін. діяльності по п-ву в цілому. Широко використовуються як внутрішні, так і зовнішні. Користувачами, застосовуються при фін. аналізі, плануванні, розробці фін. стратегії і політики, основані на даних фін. обліку. Дані показники розподіляються на 3 блоки: - показники відображені в балансі (характеризують склад активів, структуру капіталу), - показники відображені в звіті про фінансові результати (показники прибутку (збитку) від операційної, фінансової, інвестиційної діяльності); дані про сплачені податки, доходи, витрати, - показники відображені в звіті про рух ГК і власний капітал ( характеризують рух ГК і окремих фінансових фондів). 2) показники фінансових результатів окремих структурних підрозділів підприємства-використовуються для поточного і оперативного управління всіма аспектами фінансової діяльності, основані на даних управлінського обліку. Групуються в 3 блоки: - по сферам фінансової діяльності, - по регіонам діяльності, по центрам відповідальності ( центр затрат, доходу, прибутку, інвестицій). 3) нормативно-планові показники, пов'язані з фінансовим розвитком підприємства. Використовуються для поточного і оперативного контролю в ході здійснення фінансової діяльності. Розподіляються на 2 блоки: - система внутрішніх нормативів регулюючих фінансовий розвиток (нормативи окремих видів активів, співвідношень окремих видів активів і структури капіталу), - система планових показників (всі показники поточних і оперативних фінансових планів).

Сутність фінансового контролю на підприємстві

Фінансовий контроллінг як сучасна прогресивна форма фінансового контролю являє собою контролюючу систему, що забезпечує концентрацію контрольних дій на найбільш пріоритетних напрямках фінансової діяльності п-ва, своєчасне виявлення відхилень фактичних результатів від передбачених та прийняття оперативних управлінських рішень, що забезпечують її нормалізацію. Концепція контроллінгу була розроблена у 80-ті роки як засіб активного попередження кризових ситуацій, що призводять до банкрутства. Принципом цієї концепції, що одержала назву " управління за відхиленнями" є оперативне порівняння основних планових та фактичних показників з метою впливу на вузлові фактори нормалізації діяльності п-ва. Потрібно зазначити, що фінансовий контроллінг не обмежується здійсненням лише внутрішнього контролю за здійсненням фінансової діяльності та фінансових операцій, але є ефективною координуючою системою забезпечення взаємозв'язку між формуванням інформаційної бази, фінансовим аналізом, фінансовим плануванням та внутрішнім фінансовим контролем на п-ві. Завдяки йому п-во своєчасно реагує на зміни як внутрішнього так і зовнішнього середовища та проводить при необхідності корегування окремих цілей і завдань. Впровадження на п-ві системи фінансового контроллінгу дозволяє значно підвищити ефективність всього процесу управління його фінансовою діяльністю.

Система фінансового моніторингу та її значення

Система моніторингу як основа фінансового контролінгу - це розроблений на п-ві механізм постійного спостереження за контролюємими показниками фінансової діяльності , визначення різних розмірів відхилень фактичних результатів від передбачених і виявлення причин цих відхилень. Побудова системи моніторингу включає етапи: 1) побудова системи інформаційних звітних показників по кожному виду фінансового контролінга (основана на даних фінансового і управлінського обліку, це первинна інформаційна база для наступних розрахунків агрегованих по п-ву окремих абсолютних і відносних показників, що характеризують результати фінансової діяльності); 2) розробка системи узагальнених (аналітичних) показників, що відображають фактичні результати досягнення передбачуваних кількісних стандартів контролю (в процесі розробки такої системи будуються алгоритми розрахунку окремих узагальнених аналітичних показників з використання первинної інформаційної бази і методів фінансового аналізу); 3) визначення структури і показників форм контрольних звітів виконавців (повинна містити фактичне значення показника, відхилення від планового, причини відхилення, винуватці); 4) визначення контрольних періодів по кожному виду фінансового контролінгу і кожній групі контролюємих показників (виділяють тижневий, місячний і квартальний контрольний звіт); 5) встановлення розмірів відхилень фактичних результатів контролюємих показників від встановлених стандартів (в абсолютних і відносних величинах, має бути встановлений критерій критичного відхилення); 6) виявлення основних причин відхилень фактичних результатів контролюємих показників від встановлених стандартів.

Формування системи алгоритмів дій з усунення відхилень значень фактичних фінансових показників від планових

Це заключний етап побудови фінансового контролінгу на п-ві. Система дій менеджерів п-ва в цьому випадку заключається в трьох алгоритмах: 1) нічого не робити ( ця форма регулювання використовується в тих випадках, коли розмір від'ємних відхилень значно нижчий передбачуваного "критичного" критерію); 2) усувати відхилення (ця система дій передбачає процедуру пошуку і реалізації резервів по забезпеченню виконання цільових, планових або нормативних показників. В якості таких можливостей може бути розглянута доцільність введення посиленого режиму економії "відсікання лишнього", використання системи фінансових резервів); 3) змінити систему планових або нормативних показників (така система дій використовується в тих випадках, коли можливості нормалізації окремих аспектів фінансової діяльності обмежені або взагалі відсутні. В цьому випадку за результатами фінансового моніторингу вносяться пропозиції по коригуванню системи цільових стратегічних нормативів, показників поточних фінансових планів або окремих бюджетів. В окремих критичних випадках може бути обґрунтована пропозиція про припинення окремих виробничих, інвестиційних і фінансових операцій і навіть діяльності окремих центрів витрат і інвестицій.

Грошові потоки як об'єкт фінансового менеджменту. Поняття грошового потоку

Фінансовий менеджмент як функціонально-організаційна модель управління фінансами суб'єкта господарювання включає такі напрями:

- операційна та інвестиційна діяльність;

- фінансування потреби п-ва у капіталі (фінансова діяльність);

- фінансовий контролінг ефективності та адекватності усіх складових такої моделі.

Системоутворюючим механізмом кожного із складових елементів, а отже і моделі фінансового менеджменту загалом, є грошові потоки як фінансове вираження підприємницької діяльності суб'єкта господарювання в умовах ринкової економіки. При цьому грошові потоки розглядаються як основа самофінансування суб'єкта господарювання.

Грошовий потік - це сукупність послідовно розподілених у часі подій, які пов'язані із відособленим та логічно завершеним фактом зміни власника грошових коштів у зв'язку із виконанням договірних зобов'язань між економ. агентами. Грош. потік має ряд ознак:

1) рух ГК здійсн-ся у зв'язку з виконанням договірних зобов'язань між суб'єктами господарювання як фінансова складова виконання відповідних господарських угод;

2) функціонально-організаційні особливості господарських операцій п-ва дають змогу ідентифікувати рух коштів за видами грош. потоків відповідно до встановлених критеріїв групування;

3) грош. потоки, що генеруються суб'єктом господарювання, мають виключно фінансовий хар-р.

Типова сукупність вхідних грошових потоків суб'єкта господарювання

Всі грош. потоки в залежності від їх руху поділ-ся на вхідні які надходять на рахунки під-ва, і вихідні, які пов'язані з використанням грошових коштів. Призначення вхідних грошових потоків полягає у забезпеченні під-ва коштами, які необхідні для здійснення поточної та інвестиційної діяльності. Склад вхідних потоків: 1)надходження виручки від реалізації прод-ї, робіт, послуг. Це основний вхідний потік може формуватися по 4-м напрямкам: по виробництву прод-ї; по товарообороту (торгівля і посередницька діяльність); виконання договорів, будівництво, наукові дослідження; по наданню послуг - банківська діяльність, страхування, комунальні послуги. Дані потоки суттєво впливають на на фінансовий стан під-ва, його платоспроможність. Факторами що впливають на суму цього потоку: обсяг вир-ва, зміна залишків нереалізованої прод-ї, рівень цін, види розрахункових документів, умови збуту продукції, платоспроможність покупця. Облік факторів потрібен для того, щоб досягти абсолютного збільшення потоку і прискорити їх надходження. 2) надходження залучених коштів (банківський кредит і фін допомога). Фактори, які впливають на отримання банк кредитів: наявність власних оборотних коштів, платоспроможність п-ва, непогашена дебіторська заборгованість, надання товарного кредиту покупцям 3)цільові надходження - надходж. від суб'єктів комерц д-ті (поза рах-к реалізації) безповоротна фін допомога, кошти на фін-ня спільних проектів, кошти цільових держ-х фондів, внески засновників. Цей потік не пов'язаний з формуванням валового доходу. 4)надходж. від фін інвестицій: реалізація корпоративних прав, доходи від облігацій і інш. держ. і недерж. ЦП, нараховані відсотки на депозитні вклади. 5)Капітальні доходи - від перепродажу майна, землі нерухомості. 6)Дивідендні доходи - доходи, які має підприємство, якщо володіє ЦП іншого під-ва.