Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття і характеристика консалтингу

1.1 Поняття та сутність консалтингу

1.2 Основні види і завдання консалтингу

1.3 Світовий досвід надання консалтингових послуг

Розділ 2. Стан і перспективи розвитку надання консалтингових послуг в Україні

2.1 Алгоритм надання консалтингових послуг

2.2 Пріоритетні напрями надання консалтингових послуг

2.3 Ринок фінансового консалтингу

Висновки та рекомендації

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Сфера консалтингових послуг є однією з найважливіших і швидкозростаючих складових світової економіки. В умовах глобалізації світової економіки сфера інформаційно-консалтингових послуг стає одним із впливових чинників, від яких залежить зростання економіки, підвищення конкурентоспроможності країни на світових ринках, покращення добробуту населення.

Актуальність теми обраної для написання роботи зумовлена тим фактом, що становлення економіки України як цілісної системи відбувається за умов розвитку ринку інформаційно-консалтингових послуг. Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні, об'єктивно вимагають узгодження національної економічної політики, ринкових перетворень у сфері послуг, а тому дослідження цієї проблематики носить практичний і актуальний характер. У країні є потенціал для розвитку сфери консалтингових послуг. Так, розвиток науки, технологій і висококваліфікована робоча сила є необхідними передумовами лише для динамічного розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, електронної і мобільної торгівлі, і загалом інформаційних послуг як складової ринкової інфраструктури, що може простимулювати розвиток всієї національної економіки, забезпечити міцні конкурентні переваги на світових ринках.

Дослідженням консалтингових послуг та організації консалтингової діяльності активно досліджуються зарубіжними (Г. Верніков, Р. Джентл, М.Іванов, М. Кубр, Д. Майстер, Ф. Стеєле, М. Фербер) та вітчизняними: П.Т.Саблук, Й.С. Завадський, М.Ф. Кропивко, М.Ф. Попов, .В. Кучер, В.А.Верба, В. Коростельов, Т.І. Решетняк, О.К. Трофимова Ю.В. Чернов. З них Кучер О.В. - викладач Кам'янець-Подільської філії Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту та бізнесу. Пряцює над проблемою інформаційно-консультаційних послуг як складової ринкової інфраструктури.

Метою даної бакалаврської роботи є дослідження інтеграції України у світовий ринок консалтингових послуг.

Для досягнення поставленої мети вирішуються наступні завдання:

1. Уточнити, виходячи із сучасних тенденцій розвитку світового господарства поняття та сутність консалтингу;

2. Розглянути коротко, основні види і завдання консалтингу;

3. Проаналізувати світовий досвід надання консалтингових послуг;

4. Розглянути алгоритм надання консалтингових послуг;

5. Виявити пріоритетні напрями надання консалтингових послуг;

6. Дослідити ринок фінансового консалтингу;

Об'єктом дослідження є ринок консалтингових послуг в Україні.

Предмет дослідження: поняття та сутність консалтингу, основні види і завдання консалтингу, світовий досвід надання консалтингових послуг, алгоритм надання консалтингових послуг, пріоритетні напрями надання консалтингових послуг, ринок фінансового консалтингу.

Теоретичну та методологічну базу дослідження складають такі джерела інформації, як Організація інформаційно-консультаційного забезпечення АПК України. За ред.. академіка УААН П.Т. Каблука. - К.: ІАЕ УААН. - 2003. - 437с.;

Коростельов В.А. Управлінське консультування. Навч. Посіб. МАУП, Київ. - 2003. - 104с.

Трофимова О.К. Класифікація консалтингових послуг в Україні // Синергія. - 2004. - № 3 (10). - С. 19-26.

Жаліло Б.А., Жаліло Я.А. Консалтингово-тренінгові послуги як складова адаптивної економічної освіти/ Економічна організація иа економічна освіта: взаємообумовленість стратегій розвитку//К.: КНЕУ. - 2007. - С.267-270.

Структура роботи. Робота складається з вступу, 2 розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків А, Б.

Розділ 1. Поняття і характеристика консалтингу

1.1 Поняття та сутність консалтингу

Протягом останнього десятиріччя в Україні відбуваються бурхливі зміни в суспільному, економічному та політичному житті. Ці зміни суттєво вплинули на економіку країни. Прийняті законодавчі акти «Про власність», «Про підприємництво» та багато інших вимагають нових підходів до управління економічним розвитком держави.

Також виник новий клас суспільства, а саме суб'єкти підприємницької діяльності. Ці зміни сприяли і новим економічним відносинам в країні.

Водночас в Україні з'явилося багато комерційних структур, інформаційно-консалтингових фірм, головним напрямом діяльності яких є саме надання інформації, як уніфікованої, так і за специфічним замовленням. Становлення інституту приватних інформаційно-консультаційних служб (ІКС) в Україні - обґрунтована необхідність для подальшого прогресивного розвитку аграрного бізнесу і стабілізації продовольчої безпеки країни Захарченко В.І. Ринкові перетворення і формування територіально-галузевих корпоративних структур // Економіка АПК. - 2004. - № 2. - С. 113-118. [1, c. 115].

Проте необхідно визнати низку проблем, пов'язаних з даним процесом. По-перше, це проблеми психологічного характеру. Безумовно, для стабільного функціонування приватних ІКС необхідний належний рівень попиту на їх послуги. Моніторингові дослідження показують, що певна частина готова співпрацювати з консалтинговими фірмами на платній основі. Історичний досвід свідчить, що головною причиною формування консультаційних структур практично у всіх країнах світу була криза виробництва, коли галузь виявляла неспроможність без державної підтримки перейти на істотно новий, ефективніший рівень розвитку [2, 3].

За таких умов провідну, координуючу і управлінську функції беруть на себе державні органи та їх інститути. І лише після того, як державні структури забезпечать стабільність інформаційного та економічного середовища, формуються передумови поступового переходу до відносно самостійного функціонування галузі на принципах самодостатньої системи з відповідним відшкодуванням витрат на інформаційно-консультаційне забезпечення і створення мережі приватних консультаційних служб.

Наведені обставини дають вагомі підстави для постановки питання про доцільність нині в Україні спрямувати зусилля консультаційних служб усіх форм власності на створення єдиної розвинутої інформаційної системи бізнесу.

На початку дев'яностих років майже кожна реструкторизована чи новостворена організація могла знайти свою нішу на внутрішньому ринку, застосувавши нову технологію виробництва того чи іншого товару або послуг.

На сьогодні ведення підприємницької діяльності - досить складна та ризикована справа. Навіть в економічно розвинених країнах кожна фірма в процесі свого існування час від часу попадає в різні кризові ситуації. Для виходу з неї керівники застосовують різні методи. Це і звільнення одних менеджерів на різних рівнях управління та призначення на посади нових тощо. Але для ефективного управління підприємством будь-який керівник повинен вміти приймати рішення по великій кількості проблем, які виникають в процесі виробничої діяльності. За словами академіка Й.С.Завадського, «Відставання народного господарства України зумовлюється багатьма факторами, серед яких провідне місце займає недосконалість системи управління. Турбулентний характер негативних змін в економіці (інфляція, ріст цін на сировину та матеріали, високі процентні ставки за кредит, зниження закупівельної спроможності населення та ін.) і висока складність вирішуваних нині завдань посилюють роль наукового управління у стабілізації соціально-економічних процесів і забезпеченні високої ефективності усіх видів підприємницької діяльності «. Завадський Й.С. Менеджмент: Management. - У 3 т. 1. - 3 вид., доп. - К.: Вид-во Європ. Ун-ту. - 2001. - 542с. [4].

Одним із способів вирішення виробничих питань різного характеру є налагодження роботи з інформаційно-консультаційними або консалтинговими службами. Проблематиці консультаційних послуг присвячено чимало публікації. Зокрема, деякі автори відмічають, що однією з умов формування ринкових відносин в Україні є створення інформаційного простору та впровадження інформаційно-консультаційних технологій в усіх галузях народного господарства.

Разом з тим немає єдиних підходів до визначення структури попиту на консультаційні послуги і їх забезпечення та методики визначення ефективності наданих послуг. Цим питанням займаються такі вчені, як П.Т.Саблук, Й.С. Завадський, М.Ф. Кропивко, М.Ф. Попов.

Незважаючи на публікації вітчизняних і зарубіжних вчених, а також представників фірм, які безпосередньо вже надають такі послуги присвячених цьому питанню, проблема розвитку консультаційних послуг залишається до кінця не вирішеною.

Виникає питання, що ж таке консалтинг? Ось одне з визначень поняття «консалтинг»: консалтинг - це діяльність по здійсненню консультування виробників, продавців і покупців з приводу широкого кола економічних та інших питань, що пов'язані з господарством і правом, в тому числі в зовнішньоекономічній сфері.

Консалтингові фірми надають наступні послуги: дослідження і прогнозування ринку (товарів, послуг, ліцензій, «ноу-хау» і т.д.), цін світових товарних ринків; оцінка торгівельно-політичних умов, і ін. [5]

Крім того, консалтингові фірми також пропонують проведення тренінгів для підвищення кваліфікації робітників, можуть допомогти в рекрутменті (набір кадрів), надати поради щодо нюансів у системі управління персоналом. Всі послуги належать до області людських ресурсів.

Але, оскільки консалтинг - поняття доволі складне, визначень його існує предостатньо. І щоб бути об'єктивними, наведемо ще декілька з них для порівняння.

Отже, автор Чакіров у своїй книзі «Управлінське консультування - організація процесу» надає наступне визначення: Консалтинг - висококваліфікована допомога керівникам, спрямована на підвищення якості роботи організації, яка надається незалежними (які не входять в склад організації) експертами, що спеціалізуються в певній області.

«Консалтинг - це різновид експертної допомоги керівникам організації у справі вирішення задач перебудови управління в зовнішніх та внутрішніх умовах, що змінюються,» - так говорить про консалтинг Рапопорт В.Ш. [6]

Загалом суть консалтингу заключається в тому, щоб допомогти клієнту підвищувати ефективність своєї діяльності і створювати вартість як шляхом надання інформації та рекомендацій, так і пропонуючи свої послуги в досягнення поставлених цілей, реалізації визначених завдань. Консультантам і тренерам доводиться вивчати і аналізувати ситуацію, висувати гіпотези і пропонувати нововведення, а також переконувати клієнтів в необхідності запропонованих заходів і втілювати їх в життя.

Роботу консультантів можна порівняти з лікарем, який проводить «огляд», встановлює «діагноз» і пропонує лікування для організації, яка вирішила провести реорганізацію. Також консалтингові служби займаються розробкою різного виду проектів та впровадження його в життя.

В Україні протягом останніх років інтенсивно ведуться розробки інформаційно-консультаційного забезпечення товаровиробників, організацій і установ. Дослідження з виявлення конкретної інформації, конкретних послуг інформаційно-консультаційних систем в агропромисловому комплексі нагромаджено в Інституті аграрної економіки УААН. На думку академіка УААН П.Т. Саблука «Для ефективного функціонування виробничих, сервісних і управлінських формувань агропромислового комплексу України в умовах ринкової економіки (включаючи і перехідний період) необхідно створити відповідне інформаційне середовище «. Організація інформаційно-консультаційного забезпечення АПК України. За ред.. академіка УААН П.Т. Каблука. - К.: ІАЕ УААН. - 2003. - 437с. [7]

Особливості функціонування даного ринку в цілому визначаються специфікою самого продукту - консалтингової послуги.

Консалтингова послуга - інтелектуальний продукт, що залишається у володінні клієнта після завершення консультування.

Специфіка консалтингової послуги (рис. 1.1) полягає в її удаваній невідчутності непомітності та, як правило, у відсутності завершеної матеріальної форми. Тому ідентичні консалтингові продукти, виконані двома консалтинговими фірмами, можуть відрізнятися не тільки за формою, але й мати різну методологію розробки та зміст. Клієнт може оцінити якість наданої йому послуги або відразу після завершення процесу консультування, або через деякий проміжок часу.

Рисунок 1.1 Особливості товару «консалтингова послуга»

Окрім того, якість послуги та результативність консультування в цілому безпосередньо залежать від особистої участі та професіоналізму конкретного консультанта. У зв'язку з цим особливого значення набувають взаєморозуміння консультанта і клієнта та їх плідне співробітництво. У разі успіху клієнт схильний його ототожнювати на стільки із змістом та якістю проведених робіт, скільки із особистістю консультанта. Така персоналізація допомоги обумовлює певну специфіку попиту на ринку консалтингу: купують не лише певні послуги, а й окремих консультантів.

Щодо кон'юнктури ринку консультаційних послуг, то визначається співвідношенням попиту і пропозиції, рівнем ціноутворення і стратегією поведінки продавців та покупців на цьому ринку.

Основними причинами залучення консультантів в організацію є наступні:

- поточна завантаженість менеджерів фірм;

- прагнення одержати оцінку того, що робиться в організації, незалежними об'єктивними експертами;

- відсутність чіткої та ефективної системи інформаційного забезпечення в галузі правового та економічного регулювання;

- інтеграція в світове економічне товариство, інтернаціоналізація вимог та стандартів;

- подолання стереотипів у вирішенні існуючих проблем;

- навчання персоналу новим управлінським технологіям;

- подолання кризи, якщо вона настає в організації, ідентифікація проблем та надання виконавчої допомоги для їх вирішення.

Продуктом виробничої діяльності консалтингової фірми (якщо до виробництва можна віднести процес створення будь-якого кінцевого продукту, навіть послуги) є консультаційна послуга, яка є товаром і має конкретне матеріальне втілення. Як правило, послуги крупної консультаційної фірми охоплюють досить широкий діапазон галузей та функцій підприємства: загальне керівництво, управління фінансами, управління виробництвом, маркетинг, управління працею та кадровим потенціалом і ін.

Сьогодні запорукою успіху є поєднання консультаційного професіоналізму та маркетингової кваліфікації. Ці поняття утворюють конкурентний статус консультаційної фірми. Одним з основних маркетингових завдань консалтингових фірм є пошук нового продукту, який міг би зацікавити клієнта. Такий продукт користуватиметься попитом, якщо він міститиме нові оригінальні ідеї, які сприятимуть корпоративному відтворенню.

У країнах з ринковою економікою запрошення професіоналів є престижним свідченням того, що фірма володіє достатньою діловою культурою, щоб використовувати запропонований ринком інтелектуальний капітал в області менеджменту. Фахівці, які надають професійну допомогу, називаються консультантами. Розрізняють зовнішніх і внутрішніх консультантів (рис. 1.2).

Рисунок 1.2. Відміни зовнішніх та внутрішніх консультантів

Зовнішні - це незалежні консультаційні фірми чи індивідуальні консультанти, які надають послуги клієнтам на основі відповідного договору. Внутрішні - це фахівці з економіки і управління, зайняті в штаті тієї чи іншої організації (вони складають аналітичну, «штабну» підсистему організації).

Далі в роботі терміном «консультант» будемо називати будь-яку консультаційну структуру незалежно від того, чи є вона консалтинговою фірмою чи індивідуальним консультантом.

Консалтингові послуги найчастіше здійснюються у формі консалтингових проектів, а не у формі усних, одноразових порад. Вони містять у собі наступні основні етапи: діагностика (виявлення проблем); розробка рішень; впровадження рішень.

Здійснення такого проекту може займати від декількох днів до декількох місяців. Іноді контакти з клієнтами можуть бути і багаторічними. З погляду методів можна розрізняти наступні види консультування: експертне, процесне і навчальне.

При експертному консультуванні консультант самостійно здійснює діагностику, розробку рішень і рекомендацій з їх упровадження. Роль клієнта зводиться, в основному, до забезпечення консультанту доступу до інформації й оцінки результатів.

При процесному консультуванні консультанти на всіх етапах проекту активно взаємодіють із клієнтом, спонукуючи його висловлювати свої ідеї, розуміння, пропозиції, проводити за допомогою консультантів аналіз проблем і вироблення рішень. При цьому, роль консультантів полягає, в основному, в абсорбції (зборі) цих зовнішніх і внутрішніх ідей, оцінці рішень, отриманих у процесі спільної з клієнтом роботи і приведенні їх у систему рекомендацій.

При навчальному консультуванні консультант не тільки збирає ідеї, аналізує рішення, але і підготовляє ґрунт для їхнього виникнення, надаючи клієнту відповідну теоретичну і практичну інформацію у формі лекцій, семінарів, посібників і т.д.

Зрозуміло, у конкретних проектах чи на їхніх різних стадіях можуть застосовуватися комбінації всіх трьох перерахованих видів консультування і тоді воно стає експертно-процесним, що провесно навчає, експертно-навчальним і т.д. У промислово розвинутих країнах переважно здійснюється процесне і експертно-процесне консультування, тоді як в Україні та Росії поки що найбільше поширення одержало експертне й експертно-навчальне консультування. Це пояснюється, у першу чергу, непідготовленістю самих українських клієнтів до творчої роботи з консультантами, бажанням керівників одержати готові рішення.

Відповідно клієнтами консультантів є чи власники менеджери приватних підприємств, керівники державних чи підприємств відповідних відомств, центральні і місцеві органи влади, а також керівники таких територіальних утворень як технопарки, екополіси, технополіси, вільні економічні зони і т.д.

Досвід роботи консультантів по економіці і керуванню показує, що за консалтинговими послугами звертаються насамперед наступні види організацій:

1) Молоді, швидко зростаючі частки підприємства і банки.

2) Прогресивно набудовані місцеві органи влади.

3) Державні і колишні державні підприємства, що знаходяться в кризовій ситуації.

Для вживання консультування на підприємстві існує всього одна значима причина - очікуваний позитивний економічний ефект. Він може бути негайним, або відкладеним, отриманий за рахунок додаткових вступів, або за рахунок економії. Як економічний ефект, може розглядатися вчення персоналу або зменшення риску в ухваленні рішень. Крупні консультаційні проекти, такі як розробка стратегій, оптимізація оргструктури, націлені на довгострокову перспективу. В цьому випадку складність оцінки діяльності консультантів полягає в тому, що результати можуть бути видні не відразу, особливо це має місце при реорганізації структур компанії. Так, найбільша нафтова компанія «Шелл» відчула користь від організаційних змін лише через 5 років після отриманих рекомендацій і їх реалізації. Буває навіть так, що впровадження рекомендацій приводить до тимчасового падіння прибутку. Впровадження рекомендації може поглинути додаткові засоби. Консультанти рекомендують збільшити чисельність персоналу, підвищити оклади, що мало узгоджується з миттєвими інтересами клієнтів, але можуть позитивно вплинути на положення фірми-клієнта в майбутньому.

Консультування застосовується в областях, в яких використання власного персоналу неможливе.

В першу чергу, це ревізія маркетингу і ревізія управління. Якщо ревізія управління застосовується окремо украй рідко, частіше - при розробці стратегій або оргструктури, то ревізія маркетингу - звичайна процедура, для якої не потрібно спеціального приводу.

Консультування застосовується для спеціальних разових заходів, що вимагають високої кваліфікації і спеціального досвіду.

Такими заходами можуть бути: пошук ринкових можливостей, розробка стратегій, реструктуризація підприємств, експертиза бізнесу-проектів. Заходи такого роду носять разовий характер, і в той же час можуть бути надзвичайно об'ємні. Підприємство просто не має персоналу необхідної кваліфікації, оскільки в «нормальному» режимі функціонування він не потрібний. Консультування надає необхідний персонал і максимально ефективну роботу. Економічний ефект в різних випадках досягається по-різному: знаходження ринкових можливостей і розробка стратегій дають довгострокову перевагу у вигляді економії засобів на непродуктивних витратах, конкурентна перевага, перевага в часі.

Консультування застосовується при вирішенні складних і значимих проблем, коли необхідно мати об'єктивну альтернативну точку зору, одне з яких застосовується в управлінському консультувані.

Управлінське консультування - це творча професія, де можна винаходити все нові і нові методи, отримувати все нові знання.

У цьому сенсі вона сильно відрізняється від аудиту, наприклад, або від консультування по технічних, фінансових, правових питаннях Спочатку багато компаній позиціювали себе на ринку лише як аудиторські компанії, але, вибудовувавши певні стосунки зі своїми клієнтами, виявляли значне розширення спектру їх потреб: багато підприємств стали звертатися не лише за аудиторською допомогою, але і за вирішенням різних бізнесу-питань. Тому в аудиторських компаніях стали створюватися підрозділи по управлінському консультуванню. Але все одно більшу перевагу компанії віддають аудиторським послугам - це стабільніший ринок.

Тобто на нім є певне число учасників, число клієнтів. Консультування - навпроти, швидко зростаючий ринок. Сьогодні, по деяких оцінках, по темпах зростання лише ринок інтернет-технологій, телекомунікацій випереджає консультування.

В Україні до консультантів компанії звертаються вже тоді, коли ситуація стає безвихідною, а, наприклад, в Америці - навпаки, на початку виникнення проблем: набагато простіше і набагато ефективніше зробити щось ще до початку проблеми, що їй запобіжить ще до того, як вона виникне, чим боротися з виниклою хворобою.

Також існує проблема взаємодії українських традицій в консультуванні, що формуються, і впливу західної корпоративної культури на український ринок. Консультанти, орієнтовані на експансію західних управлінських цінностей, прагнуть діяти за принципом «не треба винаходити велосипед - вже все на Заході розроблено, нам залишилося лише це освоїти».

Цю модель можна назвати екстенсивною. Тут є видимою інтенсифікована модель переосмислення західних цінностей. Але оскільки практика українського бізнесу відрізняється від практики західного бізнесу, то представляється, що на пересіченні цих двох моделей виникатимуть унікальні моделі, переосмислення західних цінностей.

Управлінське консультування - професійна діяльність, яка полягає у наданні незалежних і об'єктивних порад та технічної допомоги кваліфікованими спеціалістами фірмам, організаціям, окремим підприємцям (в подальшому - клієнтам) з метою сприяння останнім у визначенні та дослідженні управлінських проблем, пошуку їх оптимальних рішень, методології впровадження рекомендацій.

Управлінське консультування дозволяє:

· ідентифікувати та аналізувати управлінські проблеми і можливості;

· пропонувати альтернативні варіанти вирішення цих проблем;

· надавати допомогу в реалізації рекомендацій та впровадженні конструктивних змін, що визнані доцільними.

Основним завданням управлінського консультування є надання допомоги клієнтам у вирішенні їх управлінських та ділових проблем, оптимізації їх бізнесу, підвищенні ефективності функціонування організації.

Розглядаючи управлінське консультування як індустрію, рівень розвитку якої перебуває під впливом загальноекономічного та політичного становища країни, її інтеграції у світову співдружність, слід визначити фактори, що впливають на кон'юнктуру ринку консалтингових послуг.

Потенційними споживачами консалтингових послуг виступають будь-які організації, що стикаються з управлінськими проблемами. До них в першу чергу можна віднести приватні компанії, банки, державні установи, професійні асоціації, інвестиційні фонди та ін. Проте проблема трансформації потреб в управлінському консультуванні у тривалий попит на нього є актуальною як для ринку в цілому, так і для кожної конкретної консультаційної фірми.

Продуцентами консалтингового продукту, що визначають пропозицію на консалтинговому ринку, є консалтингові фірми.

Консалтингова фірма - підприємство, що займається професійним консалтингом, а саме надає консультаційні послуги клієнтам (виробникам, продавцям та споживачам) за допомогою спеціально навчених осіб відповідної кваліфікації, здатних визначити, проаналізувати та розробити модель вирішення будь-якої управлінської проблеми.

Продуктом виробничої діяльності консалтингової фірми (якщо до виробництва можна віднести процес створення будь-якого кінцевого продукту, навіть послуги) є консультаційна послуга, яка є товаром і має конкретне матеріальне втілення. Як правило, послуги крупної консультаційної фірми охоплюють досить широкий діапазон галузей та функцій підприємства: загальне керівництво, управління фінансами, управління виробництвом, маркетинг, управління працею та кадровим потенціалом, корпоративну стратегію та таке інше.

Ринок консалтингових послуг чітко сегментований, і конкуренція між продавцями консалтингових продуктів, в основному, ведеться усередині свого сегмента. Сучасний розвиток консалтингового бізнесу показав, що невеликі консультаційні фірми не суперничають із провідними компаніями, які здійснюють фінансовий менеджмент, маркетинг, управління персоналом, зовнішньоекономічну діяльність тощо, даючи їм тим самим можливість мати переваги у боротьбі за клієнта.

Безумовно, репутація транснаціональних корпорацій безперечна і рівень їх консультаційного обслуговування є надзвичайно високим, втім клієнт дуже часто надає переваги більш близьким взаєминам з невеликою консультаційною фірмою. Консультаційна діяльність як професійна допомога і підтримка управлінських інновацій вітчизняних підприємств існувала і активно розвивалася і в соціалістичний період країни. Умови розвитку економіки, що змінилися, процеси роздержавлення і приватизації власності надали управлінському консультуванню новий імпульс. Консалтинг в Україні стає особливою індустрією, бізнесом.

За оцінками експертів сьогодні в Україні працює понад 600 вітчизняних консалтингових фірм, з яких половина займаються виключно наданням послуг з питань управлінського консультування, відкрито представництва провідних консалтингових фірм, що є лідерами консультаційного бізнесу, в тому числі великої четвірки. Більшість українських консультаційних компанії знаходяться на етапі, коли вони можуть визначити власну спеціалізацію, компетенції, потреби потенційних клієнтів. З'явилися вітчизняні консалтингові компанії, які сформували власну методологію роботи, мають унікальні консалтингові технології, розробили нові методи і підходи вирішення управлінських проблем, притаманних українському бізнесу. http://maxconsulting.com.ua/?page_id=122 X-MAX Consulting эффективность стабильность легальность

На відміну від поширеного в розвинутих країнах планомірного співробітництва з консультантами, що здійснюють обслуговування компаній з питань управління, управлінське консультування в Україні використовується епізодично. Це пов'язано з тим, що переважна більшість підприємств, фірм і компаній звертаються за консультаційною допомогою в критичних ситуаціях, коли власними зусиллями не можна вирішити існуючі проблеми.

В країнах з розвинутою економікою попит на консалтингові послуги досить високий. Так, за даними New York Times http://www.nytimes.com/ послугами консультантів регулярно користується 20% компаній США і 36% вдаються до них у міру необхідності. Серед вітчизняних компаній регулярно користується послугами консультантів 14%, а робити це у майбутньому планує 41%.

Клієнтом консалтингової фірми може бути будь-яке підприємство. Основними споживачами бізнес-консультантів за кордоном частіше стають: фінансові установи, виробники товарів масового попиту, промислові підприємства, телекомунікаційні компанії, енергетичні компанії, урядові установи, установи охорони здоров'я, науково-дослідницькі установи, засоби масової інформації та шоу-бізнесу, торгівельні компанії.

Послуги консультантів досить різноманітні. Найбільшим попитом на світовому ринку користуються консультації з таких питань, як: реорганізація і реструктуризація підприємства, корпоративні стратегії, інформаційно-технологічні стратегії, розвиток бізнесу, організаційне проектування, фінансовий менеджмент, маркетинг і продаж.

В Україні здебільшого клієнтами консалтингових послуг стають іноземні фірми, що працюють в нашій країні, або досить великі вітчизняні компанії. На жаль, велика кількість керівників та власників українських підприємств намагаються власними силами покращити роботу своєї організації, не розуміючи, що невмілим управлінням значно легше знищити свій бізнес, ніж його врятувати.

Не всі українські власники та менеджери підприємств готові до співпраці з радником як морально, так і матеріально. Досить ще важко керівнику визначитись, чи варто віддавати кошти за пораду, до якого саме консультанта звернутись. Звичайно, що значну роль відіграє і рівень цін за ці поради. Але, як і будь-які інші послуги, ціна повинна відповідати якості.

Клієнт повинен мати і певні гарантії позитивних результатів. Ці та інші питання природно виникають в керівників підприємств. Вибираючи консультанта, підприємці користуються здебільшого такими критеріями:

- кваліфікація 32%;

- якість наданих послуг 26%;

- рівень цін 21%;

- ім'я і репутація 28%;

- гарантії позитивних результатів 21%;

- досвід роботи на місцевому ринку 18%.

Отже, перш ніж використовувати послуги консалтингових служб, керівники та власники підприємств повинні усвідомити, що саме вони хочуть змінити в своїй організації і в якій мірі їм зможе допомогти консультант. Таким чином, вивчення й удосконалення організації інформаційно-консультаційних послуг є необхідною складовою поліпшення виробничих та управлінських відносин на підприємствах різних форм власності.

Використання інформаційно-консультаційних технологій стане вагомим внеском в питанні піднесення економіки, вирішення соціальних проблем і формуванні нових перспектив розвитку консультування. В даному розділі ми розглянули поняття і сутність консалтингу але для більш детального вивчення і характеристикаи консалтингу потрібно визначити основні види і завдання консалтингу.

1.2 Основні види і завдання консалтингу

Виділення різноманітних організаційно-правових форм необхідно, оскільки розбіжності у питаннях щодо оподаткування, ведення обліку, звітності, відповідальності накладають відбиток на організацію бізнесу.

Виділяють такі організаційно-правові форми консалтингового бізнесу:

одиничне володіння (практик-одинак, власник і його кілька робітників). Характерними рисами таких фірм є виконання власником функцій консультанта (іноді за допомогою кількох осіб, залучених на період виконання завдання) та керівника фірми. Прибуток такої фірми оподатковується як особистий прибуток власника. Відповідальність власника не обмежена. У випадку виходу на пенсію або смерті власника фірма, як правило, припиняє існування;

партнерство (найбільш поширена форма у сфері консультування) створюється на підставі угоди між кількома особами, які об'єднують свої знання та ресурси і створюють фірму, зобов'язуючись розподіляти між собою прибутки, збитки і повинності (рис. 1.3). До основних переваг партнерства відносять:

- оптимальне використання кваліфікації і знань партнерів шляхом поділу праці;

- можливість виконання складних завдань та продовження робіт за відсутності одного з партнерів; раціональне використання ресурсів фірми.

Однак необмежена відповідальність кожного партнера за помилки і зобов'язання інших співвласників та необхідність досягнення згоди по кожному важливому рішенню іноді спричиняють неефективність партнерства;



Рисунок 1.3. Функції партнерів консалтингової фірми під час виконання завдання

корпорація (акціонерне товариство) зустрічається в умовах створення транснаціональних компаній. Головною особливістю цієї форми консалтингового бізнесу є відсутність відповідальності її власників за зобов'язання і борги корпорації. Корпорація функціонує окремо від власників. Основними перевагами корпоративної організації бізнесу є гнучкість у виконанні і розвитку справи, можливість зміни кількості власників, можливість об'єднання в одній особі працівника і співвласника та реінвестування прибутків фірми, оподаткування особистого прибутку і прибутку корпорації, а також зменшення оподатковуваного прибутку корпорації.

Усе, викладене вище, не дає підстав судити про порівняльну ефективність організаційних форм бізнесу. Застосування кожної з них придатне для певних ринкових та юридичних умов. Але у процесі професійного розвитку окрема фірма може змінювати форми бізнесу - від одиничного володіння до корпорації. Прагнення власників та керівництва консалтингових фірм мотивувати консультантів до високопродуктивної праці реалізується через залучення їх до спільного володіння компанією. Так практично одна третина працівників провідної консалтингової фірми McKincey є партнерами.

В країнах ЄС і США набули широкого розповсюдження консалтингові організації, які проводять маркетингові дослідження, нагромаджують інформацію про зміни виробничої ситуації та навколишнього середовища, фінансової політики держави, досягнень науки, передового досвіду тощо. Вони надають консультації, всебічно враховуючи своїх користувачів.

Державні підприємства зазнали низки змін і з часом перетворились на організації з різною формою власності та структурою управління (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, спільні підприємства, малі підприємства, фермерські господарства).

При цьому інформаційно-сервісні структури недержавних формувань тісно співпрацюватимуть з державною службою і тим самим доповнюватимуть і розвиватимуть інформаційну систему.

Консалтинг - це професійна допомога з боку фахівців з управління господарством керівникам і управлінському персоналу різних організацій (клієнту) в аналізі і рішенні проблем їхнього функціонування і розвитку, здійснювана у формі рад, рекомендацій і спільно вироблюваних із клієнтом рішень. Власне кажучи під консалтингом розуміється те, що в нашій країні раніше називалося «запровадженням науки у виробництво». Консалтинг здійснюється на комерційних початках незалежними виробниками консалтингових послуг в умовах конкурентної боротьби. Це висуває високі вимоги до якості й ефективності таких послуг і викликає їхню орієнтованість на інтереси клієнта. І тому слід виділити такі види консалтингових послуг (Відповідно до класифікації Європейського довідника-покажчика консультантів по менеджменту):

1. Загальне управління: визначення ефективності система керування; оцінка бізнесу; керування нововведеннями; визначення конкурентоздатності, вивчення кон'юнктури ринку; чи диверсифікованість становлення нового бізнесу; міжнародне керування; оцінка керування; злиття і придбання; організаційна структура і розвиток; приватизація; керування проектом; керування якістю; реорганізація інженерних служб; дослідження і розвиток; стратегічне планування.

2. Адміністрування: аналіз роботи канцелярії; чи розміщення переміщення відділів; керування офісом; організація і методи керування; регулювання ризику; гарантії безпеки; планування робочих приміщень і їхнє оснащення.

3. Фінансове управління: системи обліку; оцінка капітальних витрат; оборот фірми; зниження собівартості; неплатоспроможність (банкрутство); збільшення прибутку; збільшення доходів; оподатковування; фінансові резерви.

4. Управління кадрами: професійний рух і скорочення штатів; культура корпорації; рівні можливості; пошук кадрів; добір кадрів; здоров'я і безпека; програми заохочення; внутрішні зв'язки; оцінка робіт; трудові угоди і зайнятість; навчання менеджменту; планування робочої сили; мотивація; пенсії; аналіз функціонування; психологічна оцінка; винагорода; підвищення кваліфікації працівників.

5. Маркетинг: реклама і сприяння збуту; корпоративний образ і відносини з громадськістю; післяпродажне обслуговування замовників; дизайн; прямий маркетинг; міжнародний маркетинг; дослідження ринку; стратегія маркетингу; розробка нової продукції; ціноутворення; роздрібний продаж і дилерство; керування збутом; навчання збуту; соціально-економічні дослідження і прогнозування.

6. Виробництво: автоматизація; використання устаткування і його технічне обслуговування; промисловий інжиніринг; переробка матеріалів; регулювання внутрішнього розподілу матеріалів; упакування; схема організації робіт на підприємстві; конструювання й удосконалювання продукції; керування виробництвом; планування і контроль за виробництвом; підвищення продуктивності; закупівлі; контроль якості; контроль за постачанням вузлів і деталей.

7. Інформаційна технологія: САПР/АСУ; застосування комп'ютерів в аудиті й оцінці; електронна видавнича діяльність; інформаційно пошукові системи адміністративні інформаційні системи; проектування і розробка систем; вибір і установка систем.

8. Спеціальні послуги: навчальне консультування; консалтинг по керуванню електроенергетикою; інженерний консалтинг; екологічний консалтинг; інформаційний консалтинг; юридичний консалтинг; консалтинг по управлінню розподілом матеріалів і матеріально; технічному постачанню; консалтинг у державному секторі; консалтинг по телекомунікаціях.

Класифікація, приведена, є предметною, тобто відповідно до схеми консалтинг розрізняється по видах відповідно до функцій, що виконують менеджери Консультанти не виконують самих цих функцій, а виробляють рекомендації з їх виконання. Вони радять менеджерам як здійснювати загальне керування, адміністрування, фінансове керування, реалізацію інформаційних технологій і інші функції. Розглянемо коротко, для рішення яких задач Ви можете запросити консультантів по кожній з восьми перерахованих консалтингових послуг

1. Консультантів по загальному керуванню запрошують для допомоги в рішенні проблем, зв'язаних із самим існуванням Вашого підприємства і перспективами Вашого бізнесу. Вони оцінюють стани справ у Вашій організації в цілому і зовнішнє для неї середовище, визначають загальні цілі і систему цінностей організації, розробляють стратегію розвитку, складають прогнози, допомагають в організації філій і дочірніх фірм, дають рекомендації з зміні форм власності і складу власників, придбанню майна, чи акцій паїв, удосконалюванню організаційних структур і т.д.

2. Консультанти по адміністративному керуванню (адмініструванню) займаються такими питаннями як формування і реєстрація компаній, організація роботи офісу, обробка даних, система адміністративного контролю і т.д. Їхня основна задача - оптимізувати керування організацією.

3. Консультанти по фінансовому керуванню роблять допомогу в рішенні трьох основних задач:

1) пошук джерел і використання фінансових ресурсів;

2) оцінка і підвищення поточної фінансової ефективності діяльності організації;

3) зміцнення фінансового положення організації на перспективу. Вони займаються питаннями фінансового планування і контролю, оподатковування, бухгалтерського обліку, розміщення акцій і паїв на ринку, кредиту, страхування, прибутку і собівартості, неплатоспроможності і т.д.

4. Консультанти по керуванню кадрами розробляють рішення з питань підбора співробітників, контролю якості кадрового складу, системи оплати праці, підвищення кваліфікації і керування кадрами, охорони праці і психологічного клімату в колективі.

5. Консультанти по маркетингу надають менеджерам допомогу в рішенні життєво важливої для будь-якого підприємства, що діє в умовах ринкової економіки, задачі: забезпечення такого його функціонування, щоб вироблені їм товари і послуги були куплені споживачем. Вони займаються питаннями дослідження ринку і забезпечують прийняття рішень в області збуту, ціноутворення, реклами, розробки нової продукції і т.д.

6. Консультанти по організації виробництва, що розбираються в економічних, управлінських і інженерних питаннях надають менеджерам допомогу.

7. Консультанти по інформаційних технологіях займаються розробкою рекомендацій із упровадження систем автоматизованого проектування (САПР) і автоматизованих систем керування (АСУ).

8. Спеціалізовані консалтингові послуги - це ті види послуг, що не відноситься ні до однієї із семи вищеописаних груп . Вони відрізняються від них або по методах, або по об'єктах, або по характері впроваджуваних знань (інженерний консалтинг, юридичний консалтинг і т.д.).

Успішна розбудова ринкової економіки в Україні визначається зростаючою ефективністю діяльності суб'єктів господарювання, а також формуванням адекватного економічного середовища та взаємодії окремих складових ринкової системи. Водночас загальновизнаним є те, що під впливом інтеграції та глобалізації світової економіки, посилення конкурентної боротьби на насичених товарних ринках, розвитку сучасних інформаційних технологій, динамічності ситуації, а також за умов невизначеності і непрогнозування змін ділового середовища діяльність суб'єктів ринку постійно ускладнюється. Неузгодженість між інтересами та можливостями бізнесу в намаганні закріпити або розширити сферу свого впливу перманентно зумовлює необхідність здійснення перетворень. Новизна проблем та усвідомлення потреби в розширенні власної компетентності для їх розв'язання змушують представників бізнесу користуватися послугами консультантів.

Виникнення інституту консультування як елементу системи обслуговування бізнесу - це одночасно фактор і наслідок зростання ділової активності. Реалізація консалтингом своєї цільової функції щодо сприяння вирішенню проблем у бізнесі з метою підвищення його ефективності доцільна та можлива за певних умов економічного розвитку. Разом з цим консалтингова діяльність є таким елементом ринкової інфраструктури, випереджаючий розвиток якого забезпечує підвищення ефективності базисних елементів економіки. Зростання ж ефективної діяльності окремих суб'єктів сприяє підвищенню суспільної ефективності, становить передумову досягнення її світового рівня.

Питання ринку консалтингових послуг та організації консалтингової діяльності активно досліджуються зарубіжними (Г. Верніков, Р. Джентл, М.Іванов, М. Кубр, Д. Майстер, Ф. Стеєле, М. Фербер) та вітчизняними (В.А.Верба, В. Коростельов, Т.І. Решетняк, О.К. Трофимова, Ю.В. Чернов) вченими. Однак, враховуючи актуальність для України розвитку цього важливого сектора ринкової інфраструктури, як теорія, так і практика консалтингу потребують подальших досліджень.

Сучасний розвиток світового консультування характеризується високими темпами щорічного приросту, і якщо для інших сфер бізнесу приріст 10% є прийнятним значенням, то для консалтингової діяльності ця цифра вважається критичною [8].

Сутність консалтингу полягає в поєднанні фахової та підприємницької діяльності.

Мета консалтингу - надання клієнтові на контрактній основі кваліфікованої допомоги у вирішенні управлінських і ділових проблем, оптимізації бізнесу, підвищенні ефективності функціонування організації, тобто в здійсненні певних прогресивних змін у діяльності. Підставою для застосування консалтингу є такі аргументи:

· консультанти володіють знаннями, якими не володіють працівники звичайних фірм;

· у процесі своєї діяльності вони нагромаджують значним досвід роботи з багатьма клієнтами;

· у них достатньо часу для детального вивчення проблеми;

· вони здатні втілювати у життя свої розробки та пропозиції.

Основні завдання консалтингу - виявлення, ідентифікація й оцінка наявних проблем та існуючих можливостей у функціонуванні та використанні потенціалу клієнта, в знаходженні альтернативних шляхів їх вирішення, розробці та практичній реалізації заходів, спрямованих на здійснення конструктивних змін.

Як на Заході, так і в Україні спектр консалтингових послуг дуже широкий, динамічний і зумовлений конкретними потребами бізнесу, адже проблеми українських підприємців не менш різноманітні, ніж у їх зарубіжних колег [9]. Вітчизняний ринок консалтингових послуг пропонує практично весь перелік, передбачений міжнародними класифікаторами. І хоча консалтинг розвивається дещо хаотично, він визначається попитом, вимогами до змісту та якості консультаційних послуг.

Розвиток ділового консалтингу в Україні зумовлений також відсутністю узгоджених стандартів (на відміну від таких його видів, як юриспруденція чи аудит), що дозволяє практично кожному спеціалістові, трохи обізнаному в певній справі, займатися консультуванням.

Крім цього, часто поєднується консультування з наданням інших видів професійних послуг, котрі не завжди відразу можна визначити як консалтингові. Коло питань, що вирішуються консалтингом, дуже велике, а тому консалтингові фірми відрізняються з спеціалізацією своєї діяльності: від вузької, яка обмежується одним напрямком (наприклад, аудит), до найширшої, що охоплює повний спектр послуг у цій галузі діяльності.

У зв'язку з цим для чіткої ідентифікації діяльності окремої підприємницької структури як консалтингової фірми та з'ясування її предметної спеціалізації вважаємо за необхідне запровадження єдиної класифікації консалтингових послуг в Україні. При цьому слід враховувати як нагромаджений міжнародний досвід, так і здобутки й особливості вітчизняного ринку. Така класифікація повинна бути не лише чітко структурованою, а й відкритою для змін (доповнень, скорочень), тобто передбачати можливість усування неактуальних і виникнення нових послуг і продуктів. Певною мірою відсутність чіткого розмежування видів консалтингової діяльності зумовлена відомчою розрізненістю. Так, питаннями аудиту займається Аудиторська палата і Спілка професійних аудиторів України, а питаннями управлінського консалтингу - Українська асоціація менеджмент-консультантів.

Зазначимо, що незважаючи на спрямованість переважних зусиль консалтингу на вирішення актуальних питань управління діяльністю суб'єктів господарювання, чимало послуг, що надаються консалтинговими службами, стосуються переважно економічних або навіть ширше - питань бізнесу загалом, і тому для такої діяльності більш доцільним є застосування терміну "бізнес-консультування" ("ділове консультування"). Цей термін дещо ширший від поняття "управлінське консультування", а тому в деяких випадках є більш доречним. Незважаючи на різноманітність проблем, що вирішуються, стилів виконання завдань та методик роботи, консультування з питань управління базується на єдиній методології проведення консультаційного процесу та використанні універсального інструментарію. Порівняльну характеристику привабливості моделей консультування подано в (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Порівняльна характеристика привабливості моделей взаємовідносин консультанта і клієнта

Фактори взаємовідносин привабливості	Моделі
	експерт-клієнт	лікар-пацієнт	співробітництво
залежність організації клієнта від зовнішнього консультанта	мінімальна	суттєва	повна
строк перебування консультанта в організації клієнта	стислий	середній	тривалий
витрати клієнта на консультування	низькі	середні	значні
участь консультанта в активізації інноваційного потенціалу клієнтської організації	не бере участі	вибірково бере участь	консультант виступає у ролі інструктора
успіх інновації у довгостроковому періоді	невизначений	невизначений	передбачений
зворотний зв'язок клієнта з консультантом	відсутній	фрагментарний	постійно підтримується

Модель «експерт-клієнт» характеризується залученням консультантів лише на етапі розробки консультаційних рекомендацій, що дозволяє, певним чином, мінімізувати як фінансові витрати клієнта, так і строк перебування консультантів в організації клієнта.

За моделлю «доктор-пацієнт» консультант здійснює діагностику організації, виявляє проблеми клієнта та розробляє комплекс заходів, здатних їх вирішити. Це дозволяє мати об'єктивний погляд на проблеми та труднощі клієнта, визначити справжні причини їх виникнення.

Найбільш ефективною моделлю консультування слід вважати «співробітництво». Взаємовідносини співробітництва дозволяють поєднати зусилля клієнта та консультанта на всіх етапах консультування. Спільна робота дозволяє розширити компетенцію персоналу, перейняти у консультанта методологію та прийоми вирішення проблем, що забезпечує можливість самостійно подолати управлінські труднощі.

Для ринку консалтингових послуг в Україні характерне формування професійних вітчизняних служб і проникнення іноземних експертів. З метою забезпечення виживання, закріплення на ринку та розширення впливу українським консалтинговим фірмам необхідно подолати власне відставання за рахунок високої самоорганізації, взаємодії та інтеграції, оволодіння світовим досвідом, пристосування західних ноу-хау до наших специфічних умов і внесення свого конструктивного вкладу у теорію і практику консалтингу. Конкурентоспроможність вітчизняного консалтингу повинна визначатися не його більшою доступністю, а високою якістю послуг.

Особливої уваги, на мою думку, заслуговує те, що, незважаючи на широту функціональних і предметних галузей, конкретну спрямованість на вирішення важливих проблем клієнта, консалтингова діяльність за своїм змістом і характером проведення є аналітичною.

В процесі консалтингу здійснюються такі аналітичні завдання:

· оцінка стану і динаміки розвитку об'єкта консультування;

· діагностика проблем та ідентифікація наявних можливостей діяльності клієнта;

· пошук і розробка альтернативних варіантів вирішення виявлених невідповідностей;

· обґрунтування вибору найбільш прийнятного варіанту і розробка заходів щодо його реалізації;

· надання допомоги та рекомендацій із впровадження конструктивних змін, які визнані в процесі консультування доцільними.

Крім цього, деякі вчені, визначаючи сутність консалтингу, прямо вказують на його аналітичну природу. Так, Г. Верніков стверджує: "Консалтинг - це вид інтелектуальної діяльності, основне завдання якої полягає в аналізі, обґрунтуванні перспектив розвитку та використанні науково-технічних та організаційно-економічних інновацій з урахуванням предметної галузі та проблем клієнта [10].