Стан і перспективи розвитку надання консалтингових послуг в Україні

По-перше, залишення консультантом клієнтської організації означає, що роботу, у якій він брав участь, завершено, буде припинено або буде продовжено, але без допомоги консультанта.

По-друге, при залишенні консультантом клієнта завершуються взаємовідносини «консультант - клієнт». Атмосфера і те, яким чином припиняються ці взаємовідносини, будуть впливати на бажання клієнта продовжувати даний проект і знову звернутися до даної консультуючої організації в разі потреби.

Не варто завершувати завдання з невизначеними і змішаними почуттями. В ідеалі обидві сторони повинні бути задоволені стосунками, що існували між ними при виконанні завдання. Клієнт повинен бути переконаний, що в нього працював гарний консультант, до якого він, може, звернеться знову. Консультант повинен відчувати, що йому довіряли і його шанували, що робота з цим же клієнтом і надалі буде цікавою. Ці взаємовідносини мають також фінансовий підтекст: обидві сторони повинні вважати, що за зроблені фахові послуги сплачено справедливу ціну.

Обрати відповідний момент для завершення співробітництва досить важко, але, якщо прийняти помилкове рішення, гарні взаємовідносини можуть зіпсуватися й успіх проекту потрапить під удар. На необхідність закінчення консультаційної роботи можуть вказувати як технологічно об'єктивні (виконання роботи), так і суб'єктивні сигнали з боку клієнта (рис. 2.5).

Рисунок 2.5. Сигнали до закінчення консультування

Заключним документом консультування є підсумковий звіт консультанта, що готується до моменту завершення роботи. Метою написання звіту є підсумок співпраці консультанта та клієнта та визначення підстав для визнання консультування ефективним.

Професійний консалтинг висуває певні вимоги до підсумкового звіту.

Інформація звіту не повинна повторювати матеріали попередніх проміжних звітів. Зміст звіту повинен охоплювати нещодавно виявлені факти, або встановлені нові зв'язки відомих фактів, рішення проблем, аргументи.

Підсумковий звіт має бути структурований наступним чином:

вступ (мета консультування та викладення початкової проблематики);

стислий звіт робіт із вказанням наданих проміжних звітів, результатів роботи, описанням ходу впровадження змін та рекомендацій щодо підтримки нового стану організації;

додатки.

Організації-клієнти, запрошуючи консультантів для надання їм консультаційної допомоги, несуть певні матеріальні витрати і тому зацікавлені в окупності засобів. Консультанти в свою чергу, також хочуть знати про результати своєї діяльності.

Результативність консультаційної діяльності необхідно визначати, виходячи з кількох аспектів. Консультаційна діяльність, як процес, складається з кількох логічних етапів, які мають послідовність у часі. Після виконання пунктів консультаційного договору необхідно визначити його результативність, проаналізувати весь процес, кожен його етап.

Наступним ключовим питанням при визначенні економічної ефективності консультування є вибір показників, на підставі яких можна її оцінити.

Практика консультування показує, що в результаті консультування щось збільшується (наприклад, обсяг продукції, прибуток) або зменшується (собівартість). Тому в тексті договору доцільно вказувати напрямки, в яких управлінське консультування може дати позитивні результати, тобто обговорити перелік показників. Після проведення етапу діагностики консультанти повідомляють замовника про результати, і сторони обговорюють конкретний показник, за яким визначається ефект.

У загальному вигляді економічний ефект, приріст прибутку, вплив на роботу по зниженню умовно-змінних витрат та деефективність за конкретним показником може визначатися за формулами (див. Додаток Б).

Замовник повинен знати при укладанні угоди, що кошти, витрачені ним на угоду, окупляться, і окупляться з високою ефективністю. У тому, що обумовлений ефект справді отриманий, замовник може переконатися по закінченні встановленого угодою терміну. Для цього в договорі неодмінно потрібно обговорити умови, зобов'язання обох сторін, при яких цей ефект може бути отриманий, а також потрібно визначити відповідальність замовника і виконавця договору в разі недоотримання ефекту.

Дослідивши алгоритм надання консалтингових послуг потрібно визначити і його пріоритетні напрями, структуру ринку консалтингових послуг. Дослідження цієї тематики надалі є перспективним, адже циклічні процеси в економіці та виробництві відбуваються безперервно.

2.2 Пріоритетні напрями надання консалтингових послуг

Консультування (або загальноприйнятий нині термін «консалтинг») застосовується для вирішення проблем підприємства, виходу із кризи, підвищення якості роботи та користується постійно зростаючим попитом.

Вагомий внесок у висвітленні різних аспектів консалтингу і ефективності управління внесли вітчизняні та зарубіжні вчені: Е. Савушкін, Р. Фісун, О. Блінов, Г. Васильєв, Д. Майстер, Ч. Грін, Р. Галфорд.

Наукова новизна дослідження полягає у запропонованому комплексі заходів щодо підвищення рівня та розширення спектру консультаційних послуг в Україні.

В Україні галузь консалтингових послуг є відносно молодою, але достатньо перспективною. Періодом зародження ринку консалтингової послуг можна вважати 1990 рік. У цей час відкривалися представництва іноземних компаній, таких як Arthur Andersen, Baker&mckenzie, Barents Group, Coopers&lybrand, Deloitte&touche, Ernst&young, KPMG, Price Waterhouse Coopers, Roland Berger&partners. Ці компанії вийшли на ринок як реалізатори проектів, які фінансувалися міжнародними організаціями.

У 1992 р. була створена асоціація консалтингових фірм «Укрконсалтинг» з метою об'єднання консультантів для забезпечення процесів масової приватизації. Після завершення становлення українські консалтингові компанії розширили спектр своїх філій у всіх великих містах України.

На консалтингові послуги в Україні спостерігається значний попит, за даними експертів, він склав 25 - 30 %. За різноманітними прогнозами до кінця 2008 року кількість клієнтів консалтингових послуг в Україні зросте на 10 - 25%. Це зумовлено частково і тим фактором, що європейські консалтингові компанії починають виходити на український ринок, пропонуючи інноваційні рішення. Така ситуація спонукає український консалтинговий бізнес розвиватися швидше, обирати свої пріоритети, вміло залучати європейський досвід для власної економіки й шукати свою нішу на ринку консалтингових послуг [20].

За оцінкою компанії «Лігабізнесінформ», політична й економічна криза України стимулюватиме розвиток консалтингових послуг (рис.2.1). Постійна нестабільність економіки ведуть до загострення конкуренції і відповідно, росте ринок консалтингових послуг [21].

Рисунок 2.1. Структура ринку консалтингових послуг

Щодо світового масштабу, то у всьому світі ріст консалтингового ринку за минуле десятиліття виріс у 20 разів - з $5 млрд. до $100 млрд. До 2015 року очікується збільшення росту споживання консалтингових послуг до 20 %. У Європі цей ринок оцінюється в $44,55 млрд. за рік. Загальна сума доходів консалтингових фірм Великобританії зросла майже на 16 %, і склала $4,3 млрд., в Росії - $1,7 млрд.

В Україні існує безліч компаній, що надають послуги в певних напрямах консалтингу: інвестиційному, управлінському, IT-консалтингу, кадровому, юридичному тощо, але говорити про завершення формування ринку консалтингових послуг передчасно. Оцінити його насиченість також достатньо проблематично. Але в цілому ринок консалтингу України можна охарактеризувати як такий, що швидко розвивається (Рис.2.2) [22].

Рис. 2.2. Зростання ринку консалтингу в Україні, %

На нинішньому етапі розвитку ринку консалтингових послуг можна впевнено зазначити, що дуже перспективними є всі ІТ-послуги (за даними IDC, прибуток від ІТ-консалтингу становить 12 % на рік), оскільки в Україні ще дуже багато підприємств, які потребують модернізації та автоматизації операційної діяльності. Це, в свою чергу, потребує змін у підході до ведення бізнесу, в плануванні діяльності компанії, у стратегічному розвитку та в управлінні підприємством [23].

Проаналізувавши ринок, можна дійти висновку, що з ростом фінансових та інших ринків в умовах всесвітньої глобалізації, ІТ - консалтинг має мегапотужні можливості. І, навпаки, консалтинг в сфері інформаційних технологій не зможе набути швидкого росту без розвитку інших сфер бізнесу.

Отже, порівнюючи зарубіжний і вітчизняний ринок консалтингових послуг, головною відмінністю є розмір спектру фінансових послуг. Наприклад, на Заході збільшення попиту на інформаційні технології, зумовлене зацікавленістю виробників у впровадження проектів типу «підприємство-ресурси-планування» (ПРП). Такі проекти реалізовуються комплексно, на їх впровадження потрібно багато часу (від 6 місяців до 2-х і більше років) і капіталовкладень.

Крім того, в економічно-розвинених країнах, співпраця з консультантами може розвиватись за таким напрямом, як розроблення інноваційних підходів до технологій, введення бізнесу, заснованих на інформаційних технологіях. Наприклад, Farmland Industries Inc., агрогігант з Канзасу з річним оборотом у $9 млрд., створив спільне підприємство з Ernst&Young-One System Group LLC. Створена компанія не тільки впроваджує програмне забезпечення ПРП, але й здійснюватиме супровід усіх технічних проектів Farmland протягом наступних 15 років.

Німецькі фірми в галузі консалтингу одержують все більш технічно складні замовлення. Клієнти вимагають від консультантів, щоб вони не обмежувались поданням знайдених недоліків у роботі, але й пропонували план заходів щодо їх подолання, вироблення нової виробничої концепції [24].

Щодо розвитку вітчизняного ІТ-консалтингу, то тут варто зазначити, що в економіці України головний фактор, за яким вибирають консультанта, - низька ціна послуг разом з відносно високою якістю. Перевага українських консультантів в тому, що вони можуть надати кращу консультаційну пораду менеджеру підприємства, яке функціонує у вітчизняній економіці, ніж іноземний спеціаліст, який не стикався з нашими проблемами на практиці. Отже, вітчизняні консультанти мають нагоду підняти якість своїх послуг до світового рівня і скласти конкуренцію світовим консалтинговим фірмам.

Таким чином, можна запропонувати комплекс заходів, які підвищать активність розвитку українського бізнесу в сфері IT:

1) українським компаніям потрібно сконцентруватись на розробках у сфері ІТ- стратегій, впровадження стандартів ефективного управління інформаційними технологіями та інформаційною безпекою, програмного забезпечення для автоматизації процесів виробництва, технологій розвитку інфраструктури, центрів аналізу і обробки інформації;

2) впровадження ІТ-стандартів (Cobit, ITIL, ISO 17799/ISO 27001) як інструментів контролю стану справ та розвитку інформаційних технологій можуть допомогти підвищити ефективність та результативність функціонування фінансових організацій;

3) розширити спектр послуг та надавати послуги високої якості;

4) українські консалтингові фірми мають досягнути такого рівня, щоб бути конкурентоспроможними із західними фірмами, що активно підтримуються урядовими структурами та працюють на ринку України, періодично то зменшуючи, то розширюючи свою діяльність; маючи великий інтелектуальний потенціал, держава повинна вжити заходів щодо підвищення престижу професії консультанта.

Саме консультанти в сфері інформаційних технологій можуть допомогти в вирішенні фінансових проблем підприємств, використовуючи найкращий досвід та найновіші розробки, як сукупність сервісних та управлінських процесів, направлених на обслуговування потреб бізнесу, покращити ефективність діяльності інформаційних технологій до особливостей розвитку українських компаній.

Розглянуто основні питання щодо розвитку консалтингових послуг в умовах економічної кризи 2007-2010рр. Визначено чинники негативного впливу на суб'єктів господарювання. Обґрунтовано потребу та напрями переорієнтації роботи консалтингових фірм в умовах фінансової кризи. Встановлено, що основним завданням консалтингу в період економічної кризи є правильна оцінка її причин, визначення міри впливу кризових явищ, оптимізація бізнесу, комплексне вирішення проблем суб'єктів господарювання.

У процесі господарської діяльності, незалежно від етапу життєвого циклу, перед підприємством постають різноманітні проблеми, наслідком яких може бути погіршення фінансово-економічних показників: платоспроможності, ліквідності, фінансової стійкості та рентабельності.

Причиною цього є несвоєчасне реагування на появу подразників, які сприяють розвитку нестабільності чи навіть внутрішньої кризи. Часто менеджери, через такі наслідки, як спад обсягів реалізації, брак коштів, збільшення кредиторської заборгованості, не знають як зменшити негативні прояви кризи та якомога швидше вийти з неї. Допомогти підприємству, у якого виникли ці та інші проблеми, може кваліфікований консультант чи консалтингова фірма, яка визначить стратегію виходу з економічної кризи.

Фінансова криза розпочалася з банківської системи і найбільше постраждали від неї саме банки, які давали консалтинговим компаніям найбільші прибутки. Ринок нерухомості також не розвивається, через брак кредитних ресурсів зменшилась кількість операцій з нерухомістю. В умовах світової економічної кризи консалтинговим фірмам потрібно розвивати послуги, які допоможуть суб'єктам господарювання не тільки безболісно вийти з кризи, але й отримати вигоди від неї. Таким чином, консалтингова фірма, яка стане ефективною "антикризовою пігулкою" для суб'єктів господарювання, закріпить свої позиції на ринку, який розвивається стрімкими темпами і не відчує на собі негативних наслідків світової економічної кризи.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення цієї

проблеми. Підходи до визначення суті консалтингових послуг досліджували працях такі відомі науковці, як М. Кубра, О.К. Трофімової, В.А. Верби, Т.І. Решетняк, О.В. Гаврилюк, а також питання надання консалтингових послуг вивчають такі міжнародні організації: Європейська федерація асоціацій по економіки та управління (FEACO) та Асоціація консультантів Великобританії [25].

У Європейському довіднику-показнику консультантів з менеджменту [25, 26], виданому під егідою Європейської федерації асоціацій з економіки та управління (FEACO) наведено такі види послуг консалтингових компаній: загальне управління, адміністрування, фінансове управління, управління кадрами, маркетинг, виробництво, інформаційна технологія, спеціалізовані послуги (юридичні, інжинірингові, інвестиційне обслуговування, енергетичний, екологічний консалтинг).

О.К. Трофімова [28] виділяє 13 груп консалтингових послуг: управлінський консалтинг, інвестиційний консалтинг, аудитинг, фондовий консалтинг, управління якістю, інжиніринг, інформаційно-технологічний консалтинг, маркетинговий консалтинг, реклама та "public relations", кадровий консалтинг, навчання, безпека організації, юридичний консалтинг.

Учений M. Кубр [27] у своїй праці "How to select and use consultants: Aclient's guide" поділяє консультантів на: консультантів із менеджменту, аудиторів, бухгалтерів, консультантів з оподаткування, інвестиційних банкірів, законних послуг, консультантів інформаційних технологій, інженерних консультантів, адміністративних пошукових консультантів (пошук кадрів), розробка управління та тренувальні послуги.

Асоціація консультантів Великобританії виділяє такі області консультативної активності: розвиток організації та розроблення політики, управління виробництвом, маркетинг та збут, фінанси і управління, управління персоналом та його відбір, економічний аналіз, управлінські інформаційні системи та електрона оброблення даних.

В.А. Верба, Т.І. Решетняк [29] зазначають, що консалтингові послуги формуються під впливом потреб клієнтів. До основних типів консалтингових

продуктів потрібно віднести: дослідження та аналіз ринку, розроблення стратегії, фінансовий менеджмент, підготовку та експертизу інвестиційних проектів, управління маркетингом, управління виробництвом, управління персоналом, інформаційні технології. Окремим типом консалтингових послуг виділяють менеджмент-консалтинг.

За результатами аналізу досліджень у данному підрозділі роботи визначено такі завдання:

1.Визначення чинників негативного впливу на суб'єкти господарювання в умовах світової фінансової кризи.

2. Визначення пріоритетних напрямів розвитку послуг консалтингових компаній, спрямованих на вирішення проблем суб'єктів господарювання в період кризи.

В умовах стабільного розвитку економіки користувачами консалтингових послуг є переважно стабільні та прибуткові клієнти, які планують серйозні кроки щодо свого розвитку: зміна форм власності чи вихід на нові ринки. Але в умовах світової економічної кризи, коли практично відсутня будь-яка активність ринку, кожне підприємство, фірма чи організація відчуває певні негаразди. Менеджери не знають, як реагувати на зміну кон'юнктури ринку, перепади валютного курсу, брак обігових коштів, зменшення попиту на продукцію чи послуги. Така ситуація створює хороші можливості для консалтингових фірм розвиватися, збільшувати коло своїх клієнтів.

Консалтинговим фірмам потрібно вивчити та оцінити проблеми, які постають перед суб'єктами господарювання в умовах економічної кризи. І адаптувати свої послуги до вирішення цих проблем. Розглянемо, які саме послуги потрібно розвивати консалтинговим фірмам у період економічної кризи, щоб вирішити перелічені проблеми суб'єктів господарювання.

Насамперед, можна виділити таку послугу як антикризовий консалтинг, який може містити перелік усіх послуг щодо подолання внутрішньої економічної кризи у суб'єкта господарювання: юридичний, інвестиційний, фондовий, управлінський та інші види консалтингу. І в кожному виді консалтингу можна виділити послуги з антикризового управління: антикризовий PR, антикризовий коучинг і т.д. Тобто, антикризовий менеджмент покликаний вивчити діяльність суб'єкта та вибрати стратегію виходу із кризи. У межах цього виду консалтингу консультантам потрібно визначити та проаналізувати внутрішні та зовнішні причини кризи, здійснити SWOT-аналіз, визначити конкурентоспроможність суб'єкта на ринку, проаналізувати та удосконалити місію та цілі організації, збільшити фінансові надходження, зменшити витрати, визначити перспективи діяльності, побудувати оптимальну антикризову стратегію, оцінити та проконтролювати отримані результати. Звичайно це не повний перелік послуг, які повинні надавати консультанти в межах антикризового консалтингу. Консалтери, проаналізувавши стан справ на об'єкті, вирішують, які саме заходи потрібно здійснити для оздоровлення організації.

Новими, перспективними та актуальними є послуги з моделювання і реінжинірингу бізнес-процесів, що пропонують революційний вихід із кризи

шляхом перебудови всієї організації бізнесу та безперервне покращення результатів. Головним завданням реінжинірингу бізнес-процесів є переорієнтація на потреби споживача, а не виробництва та оптимізація організаційної структури підприємства. Він дає змогу збільшити ефективність прийняття управлінських функцій, продуктивність праці та адаптованість до змін зовнішнього середовища. Саме реінжиніринг бізнес-процесів може забезпечити вітчизняним суб'єктам господарювання не тільки беззбиткову діяльність, але й довгострокове зростання та перспективи стати лідером у своїй галузі.

Однією з найзатребуваніших послуг на Заході є антикризовий PR та й в Україні він стає дедалі популярнішим. Антикризовий PR - це комплекс високоефективних заходів, що спрямовані на прогнозування, виявлення та запобігання кризі, керування нею та вихід із неї, а також мінімізації негативних наслідків, спричинених кризовими явищами. Метою антикризового піару є захист інтересів клієнта та досягнення максимальної керованості чинниками зовнішнього середовища. Головною умовою ефективності антикризового піару є швидкість реагування та жорстка оцінка отриманих результатів. Консалтинговим компаніям потрібно мати у своєму штаті висококваліфікованих стратегів, які б могли спрогнозувати настання кризових явищ та уміло сформувати антикризові заходи для найшвидшого реагування та мінімізації збитків від витрат.

Досить перспективною в період економічної кризи є така послуга, як аутсорсінг. Вона полягає в переданні консалтинговій компанії функцій управління всім бізнесом чи певних складових процесу управління (напр., бухгалтерського обліку, здійснення закупівель, кадрового обліку, логістики) [30, с.139].

Передача певних функцій в аутсорсінг дає змогу знизити витрати на оплату праці та відрахувань з фонду оплати праці тих працівників, що виконували ті функції, які передаються консалтинговій компанії. Сума економії буде дорівнювати різниці між зменшенням витрат на фонд оплати праці та відрахувань з нього та сумою винагороди, що сплачується консалтинговій компанії.

Передати функції управління всім бізнесом можна у разі санації, тобто фінансового оздоровлення підприємства, яке стоїть на межі банкрутства.

Консалтингові компанії можуть надавати послуги з консультування та

брокерського обслуговування процесу хеджування валютних ризиків, тобто, нейтралізації несприятливих валютних перепадів. Хеджування здійснюється за допомогою укладання ф'ючерсних та опціонних контрактів. Консалтингова компанія виступає посередником між клієнтом та валютною біржею, укладає угоди від імені і за рахунок клієнтів, а за посередницькі функції отримує комісійну винагороду.

Зниження витрати суб'єктів господарювання на утримання штату офісних працівників та пришвидшити документообіг, що дасть змогу покращити ефективність прийняття управлінських рішень, допоможе автоматизувати процес документообігу та офісу загалом. Також знизити витрати організації допоможе ефективне планування ресурсів підприємства зовнішніми консультантами, які зможуть оптимізувати керування матеріальними, інформаційними та фінансовими потоками в організації, що дасть змогу скоротити матеріальні витрати на управління запасами.

Переважно всі консалтингові фірми зосереджують свою роботу на великих клієнтах, які є більш платоспроможними і можуть запропонувати дороговартістні проекти. А ті фірми, які готові та можуть надавати послуги малому бізнесу, зосереджені у столиці і великих містах, тому регіони наразі не мають доступу до отримання якісних консалтингових послуг. Хоча обслуговування малого та середнього бізнесу є хорошою перспективою для розвитку консалтингової діяльності.

Перешкодою для цього розвитку є ті ж причини, що і у великому бізнесі: переконання менеджерів у власній безперечній компетентності, небажання ділитися комерційною таємницею через страх витоку інформації та недовіру до зовнішнього консультування загалом. На малий бізнес так само негативно впливає світова економічна криза і йому так само потрібна допомога для виходу із неї. Обслуговуванням малого бізнесу займаються здебільшого малі консалтингові фірми або окремі зовнішні консультанти. Для розвитку консалтингу малого бізнесу найважливішим для консалтингових фірм є надання якісних послуг, зниження ціни на ці послуги та мінімізація терміну виконання послуги. Консультант повинен мати напрацьовані технології та ефективні рішення для зниження термінів виконання замовлень з консалтингу. Таким чином, використання стандартних технологій вирішення проблем дасть змогу значно скоротити вартість послуг консультантів та зробити консалтинг загальнодоступним. Але деяких клієнтів може не задовольнити стандартне рішення, тому консультантам потрібно уміти враховувати індивідуальні потреби клієнтів, адже основою будь-якого бізнесу є задоволений клієнт.

Отже, початок світової фінансової кризи змінив умови функціонування ринку. Кожному суб'єкту господарювання, незалежно від величини та форми власності, потрібно пристосовуватися до цих змін. Це стосується і консалтингових компаній, ринок яких до настання економічної кризи розвивався дуже динамічно. Для того, щоб економічна криза стала поштовхом до змін економічних моделей та якісного розвитку бізнесу, консалтинговим компаніям потрібно трансформувати пропозицію своїх послуг таким чином, щоб спрямувати зусилля на вирішення проблем суб'єктів господарювання і дати поштовх до оздоровлення економіки загалом.

Адаптувавши портфель консалтингових послуг, консалтингові компанії отримають колосальний досвід антикризового консалтингу і за настання надалі кризових явищ, вони володітимуть детальним планом виходу із кризи, що дасть змогу спрогнозувати та нейтралізувати негативні прояви кризи для своїх клієнтів.

Консалтинговим компаніям потрібно зосередити свою увагу не тільки на замовленнях великих промислових підприємств, але й на середньому та малому бізнесі, шляхом уніфікації вирішення їхніх проблем, зменшенням затрати часу на виконання замовлення і таким чином зменшення вартості консалтингових послуг. Такі заходи дадуть змогу консалтинговим компаніям збільшити коло клієнтів та отримати вигоди від настання економічної кризи.

Завданням консалтингу в період економічної кризи є правильна оцінка її причин, визначення міри впливу кризових явищ, оптимізація бізнесу, комплексне вирішення проблем суб'єктів господарювання.

У дослідженні визначено проблеми, які постали перед вітчизняним великим, середнім та малим бізнесом, зокрема, перед консалтинговими компаніями. Проаналізовано, розвиток яких консалтингових послуг допоможе успішно вийти з фінансової кризи суб'єктам господарювання і посилити позиції консалтингу як елемента інфраструктури. Дослідження цієї тематики надалі є перспективним, адже циклічні процеси в економіці та виробництві відбуваються безперервно, тому трансформація консалтингових послуг повинна відбуватися відповідно до змін чинників зовнішнього середовища.

2.3 Ринок фінансового консалтингу

Становлення інформаційної економіки, яка на відміну від індустріальної епохи, характеризується пріоритетною роллю знань, перевагою інтелектуальної складової у формуванні доданої вартості, стрімким скороченням життєвого циклу інновації, які забезпечують ринковий успіх компанії. За таких умов функціонування підприємств нагадує спринтерські змагання за набуттям конкурентних переваг. Сьогодні перемогу у конкурентній боротьбі важко забезпечити тільки матеріальними ресурсами компанії, основу її стратегічних переваг формують передусім нематеріальні активи, інтелектуальна складова бізнесу.

Продиктовані вимогами часу, в останні роки з'явились нові види фінансових послуг, а, отже, й нові «гравці» фінансового ринку - фінансові посередники, що виконують передусім інформаційні функції:

- інвестиційне консультування;

- рейтингову оцінку підприємств;

- фінансовий моніторинг і діагностику;

- фінансовий менеджмент;

- антикризове управління тощо.

Варто відмітити, що більшість вітчизняних підручників і посібників з фінансового посередництва обходять увагою фінансово-консалтингову складову діяльності фінансових посередників. Подібну інформацію можна прочитати або в перекладних виданнях (але вони не враховують специфіки діяльності таких фірм в Україні), або на спеціалізованих веб-сторінках.

На управлінському ринку консалтингові послуги пропонують:

· консалтингові транснаціональні корпорації (McKinsey & Co, Deloitte & Touch Tohmatsu int., PriceWaterhouseCoopers, Ernst & Young, KPMG, Booz-Allen & Hamilton,), що мають розгалужену мережу регіональних представництв, об'єднаних єдиною корпоративною стратегією та культурою;

· великі багатофункціональні фірми, в яких працює близько сотні професійних консультантів, що спеціалізуються на обслуговуванні великих компаній та пропонують весь спектр управлінських послуг і вирішення найскладніших проблем. Як правило, такі фірми займаються також і дослідницькою діяльністю, що дозволяє їм постійно удосконалювати запропонований продукт;

· вузькоспеціалізовані фірми, як правило, надають консалтингові послуги дрібним і середнім фірмам та пропонують свої послуги в обмеженому секторі управлінського консультування, що дозволяє їм досягти високої якості обслуговування. Переважно вони намагаються працювати в установленому територіальному просторі;

· університети, учбові центри, проводячи серйозну підготовку спеціалістів, можуть здійснювати тренінги, ініціюючи тих, хто навчається, до отримання консалтингових послуг з різних питань бізнесу;

· незалежні окремі консультанти - висококваліфікованих спеціалістів, що володіють серйозним досвідом роботи, і, як правило, виступають або в ролі експертів з будь-яких проблем, або постійними консультантами невеликих фірм.

Ринок фінансового консалтингу внаслідок впливу багатьох факторів важко назвати ринком у класичному розумінні. Його складно розділити на сегменти за ціновими та якісними характеристиками і ще важче визначити для кожного сегмента мінімальний набір аксіом та правил, за якими відбувається коливання попиту та пропозиції, а в остаточному підсумку формування ціни (або хоча б коридору цін).

Сьогодні ринок фінансового консалтингу в Україні розвивається, особливо буде розвиватись після світової економічної кризи. Щорічно консалтингові компанії, що мають на ринку статус надійних і стабільних, збільшують свої портфелі замовлень і регулярно рапортують про вдало реалізовані проекти. Розширюється список наданих послуг:

- аудит і податковий консалтинг;

- консалтинг побудови систем фінансового управління;

- консалтинг оцінки активів, консалтинг залучення позикових коштів;

- консалтинг з управління структурою капіталу.

І це далеко не повний перелік. З'являються нові компанії, у тому числі представництва фірм із країн ближнього і далекого зарубіжжя, що декларують цілі для завоювання провідних позицій у фінансовому консалтингу.

На практиці часто зустрічаються випадки, коли підприємство вирішує звернутися до консультантів з метою постановки системи управління. Коли керівництво компанії бачить, що фінансова функція в ній здійснюється не завдяки, а усупереч їхнім діям і очікуванням, воно розуміє, що домогтися підвищення ефективності існуючої структури неможливо без проведення змін. Усвідомлення проблеми стає причиною звернення до фінансового консультанта.

Навіть коли проблему знайдено, запропоновані шляхи її вирішення можуть так і залишитися на папері. Адже в них будуть задіяні інтереси тих чи інших менеджерів, що брали участь у прийнятті рішень. У кінцевому результаті менеджери або дають відбій на впровадження змін, або, дотримуючись вольового рішення керівника (власника), залучають консалтингову фірму.

З погляду підвищення ефективності фінансово-консалтингового посередництва всіма учасниками ринку визнається необхідність і доцільність створення інституту (бюро) кредитних історій.

Джерелами надання інформації для формування кредитних історій законопроектом передбачені відомості, які надаються самими учасниками кредитних бюро, а також відомості загальнодоступних реєстрів та інших публічних баз даних, зокрема, відомості щодо заборгованості суб'єкта кредитної історії за податками, рішення судів, що стосуються виникнення, виконання та припинення зобов'язань за укладеним кредитним правочином.

Отримати інформацію з бюро мають можливість тільки організації, які уклали з ним угоду на передачу кредитних історій своїх позичальників (за їх згодою) і стали учасниками кредитного бюро.

Починаючи з 1993 року, кредитні бюро створені в Естонії (1993 р.), Іспанії (1994 р.), Бразилії (1996 р.), Польщі (1997 р.), Мексиці (1997 р.), Туреччині (1999 р.), Чехії (2002 p.). Продовжується робота з розробки законодавства і створення кредитних бюро і в інших країнах СНД.

Досвід країн, де діють кредитні бюро, свідчить, що добровільне формування кредитної історії змінює психологію позичальника, оскільки формування позитивного іміджу буде вигідно з економічного погляду, а для невеликих підприємств - це безкоштовна реклама їх ділової репутації та кредитоспроможності. Відмова позичальника від формування власної кредитної історії ставить його у невигідне становище у порівнянні з тими, хто дав згоду, та, крім того, дає змогу оцінити його готовність щодо своєчасного повернення кредиту.

Представників консалтингового сегменту, і покупців таких послуг не може не турбувати сьогоднішній стан справ на ринку фінансового консалтингу.

Допомога професійного консультанта - продукт доволі специфічний, визначити його якість на перший погляд практично неможливо. Здавалось би, на допомогу має прийти інформація, але вона у переважній більшості випадків невизначена, суб'єктивна і досить суперечлива. Більш того, інформації, яку компанії можна було б сміливо вважати керівництвом до дії, просто не існує. Через це прийняття рішення про необхідність залучення сторонніх спеціалістів для компанії та обрання безпосереднього виконавця стає неабиякою проблемою.

Зустрічаються огляди-коментарі спеціалістів у друкованих та Інтернет виданнях, періодично висловлюються прогнози розвитку ринку порівняно з Росією (для найближчої перспективи) і Європою (для більш віддаленого періоду). Ці дані, безумовно, корисні, вони дають благодатний ґрунт для міркувань. Але найчастіше огляди ринку фінансового консалтингу не підкріплені детальним моніторингом і подальшим аналізом, а значить являють собою висновки і припущення аналітиків конкретної компанії, що формуються на підставі сформованої практики і здійснених проектів. Звичайно, проектувати викладені дані на весь ринок - такий багатогранний, суперечливий і мінливий - просто немає сенсу.

Ринок фінансового консалтингу внаслідок впливу багатьох факторів важко назвати ринком у класичному розумінні. Його складно розділити на сегменти за ціновими та якісними характеристиками і ще важче визначити для кожного сегмента мінімальний набір аксіом та правил, за якими відбувається коливання попиту та пропозиції, а в остаточному підсумку формування ціни (або хоча б коридору цін). Сьогодні ринок фінансового консалтингу в Україні розвивається і росте. Щорічно консалтингові компанії, що мають на ринку статус надійних і стабільних, збільшують свої портфелі замовлень і регулярно рапортують про вдало реалізовані проекти.

Крім того, ледь не щодня на ринок виходять все нові й нові компанії, що претендують на право вважатися найкращими. Часто цей статус досягається будь-якою ціною: спекулюючи на загальному попиті з боку замовників, деякі консалтингові компанії «торгують» швидкими і дешевими рішеннями. Про наслідки такого «взаємовигідного» партнерства можна лише здогадуватися, адже безкоштовний сир буває тільки у мишоловці, позаяк якісна консалтингова послуга не може бути дешевою.

Щодо переваг і недоліків, то на практиці часто зустрічаються випадки, коли підприємство вирішує звернутися до консультантів з метою постановки системи управління. Як правило, компанії, що ініціюють подібні внутрішні зміни, являють собою систему з усталеною організацією основних процесів: постачання, виробництво, збут. «Фінанси у таких компаніях є сполучним елементом та індикатором основних процесів. Коли керівництво компанії бачить, що фінансова функція в ній здійснюється не завдяки, а усупереч їхнім діям і очікуванням, воно розуміє, що домогтися підвищення ефективності існуючої структури неможливо без проведення змін. Усвідомлення проблеми стає причиною звернення до фінансового консультанта. Сьогодні таке звернення можна порівняти з відвіданням дантиста. Процес «лікування» - затяжний і болісний. Спочатку аналізуються внутрішні резерви і ставки у вирішенні проблем робляться на власних спеціалістів. У ролі рятувальників найчастіше є фінансисти та економісти. І без того занадто завантажені роботою, вони не мають достатньо часу, щоб виявити і «вилікувати» проблему. До того ж, будучи працівниками одного з підрозділів підприємства, не завжди можна розраховувати на достатню лояльність колег з інших відділів, без чого скласти цілісну картину існуючих процесів досить проблематично. Навіть коли проблему знайдено, запропоновані шляхи її вирішення можуть так і залишитися на папері. Адже в них будуть задіяні інтереси тих чи інших менеджерів, що брали участь у прийнятті рішень.

У кінцевому результаті менеджери або дають відбій на впровадження змін, або, дотримуючись вольового рішення керівника (власника), залучають консалтингову фірму. На цьому етапі дехто намагається заощадити. Але потрібно чітко розуміти, що вирішити серйозну проблему, на яку вже було витрачено чимало внутрішніх ресурсів, може лише фірма, що володіє висококваліфікованими спеціалістами, а процес знайдення рішень займе якийсь час. Один раз обравши дешеву пропозицію і отримавши відповідне, переписане шаблонне рішення, підприємство може надовго втратити інтерес до співробітництва з консультантами. На жаль, такі випадки не поодинокі. Негативна інформація у сфері, де найкращою рекламою є задоволений клієнт, погано впливає на розвиток фінансового консалтингу. Це один із факторів неоднозначності оцінки існуючого ринку.

ІТ проти фінансового: хто переможе і чому. Молодість національної економіки - ще один фактор, що впливає на повільний розвиток фінансового консалтингу. Багато підприємств у період свого росту і становлення зайняли порожні ніші. Ринок вимагав продукту з оптимальним рівнем ціни та якості. З розширенням ринку і зростанням конкуренції більшість підприємств виявилися в радикально протилежних умовах. Надлишкові потужності, прихід нових агресивних гравців, мінливість смаків споживача - усе це змушує шукати нові ефективні методи роботи. Для багатьох менеджерів панацеєю здається автоматизація підприємства. Більшість з них навіть згодні на попередню автоматизацію - ІТ-консалтинг.

Він являє собою опис (і можливо коригування) процесів, проводиться ІТ-компаніями для забезпечення відповідності процесів, що автоматизуються, нормам впроваджуваних програмних продуктів. ІТ-консалтинг і фінансовий консалтинг нерозривно пов'язані один з одним. Але якщо перший обмежується незначним коригуванням процесів, то завдання другого - комплексний аналіз та оптимізація процесів підприємства для якісного поліпшення його роботи.

Частка ІТ-консалтингу в загальному обсязі фінансових послуг в Україні значна і стабільна, оскільки багато підприємств ударними темпами проводять автоматизацію. Компанії, що впроваджують спеціалізоване програмне забезпечення, впливають на розвиток консультування, прищеплюючи споживачам розуміння, що просте перекладання поточних процесів на їхній продукт не принесе значної вигоди - пройде небагато часу, і нова система видасть тіж цифри, але з іншою оперативністю. Але проблема в тому, що ІТ-компар найчастіше пропонують покупцеві ті зміни і рішення, що будуть сумісні з їхнім продуктом, але не завжди будуть кращими для цілей замовника. Пройде кілька років, і побудова організації відповідно до західних стандартів та автоматизація бізнес-процесів стануть нормою для лідерів економіки. Падіння попиту на ІТ- консалтинг призведе до зниження його обсягу. Замість цього будуть популярними фінансові послуги, що сьогодні пропонуються незначною кількістю консалтингових фірм, але до яких уже починають придивлятися керівники підприємств, що бажають закласти надійний фундамент для процвітання компанії в майбутньому.

Фінансовий консалтинг - це рішення у сфері стратегічного планування, інвестиційного розвитку, прогресивних методів фінансування бізнесу. Чим більше буде попит на такі послуги, тим більше уваги консалтерів приділятиметься зазначеним напрямкам роботи.

З розвитком економіки України буде розвиватися і фінансове консультування. «Дорослішатимуть» клієнти, «дорослішатиме» і консалтинг. Встановлюючи одне одному нові планки стандартів роботи, плавно еволюціонуючи, замовники і постачальники фінансових послуг поступово сформують ринок, об'єктом якого буде продукт, що відповідає основній місії консалтингу - сприяти прибутковому веденню і розвитку бізнесу клієнта шляхом розробки і впровадження ефективних інструментів і механізмів. [31]

В складних умовах становлення ринкової економіки України одним з пріоритетних напрямів підвищення ефективності суб'єктів економічної діяльності, як приватної, так і державної форм власності та рівня конкурентоспроможності їх продукції на внутрішньому та світовому ринках є забезпечення стабільного інноваційного розвитку економіки країни. Як доведено практикою економічно розвинених країн світу, одним із каталізаторів інноваційного розвитку економіки може служити система фінансово-консультаційного забезпечення, яке з'єднує напрацювання нових технологій в усіх галузях науки, інформаційне поле освіти і відповідне виробництво в умовах ринку [32]. Систему фінансово-консультаційних послуг можна розглядати як складову інфраструктури інноваційної моделі розвитку економіки. В розвинених економіках система фінансово-консультаційних послуг перетворюється в сегментований ринок із значним річним обігом, попитом, пропозиціями та законами ціноутворення. В Україні становлення такого ринку відбувається як на мою думку досить повільно, особливо на заході країни. Також є певні особливості, якими можна вважати значну частку непрофесіоналів на цьому ринку, а також відсутність системи формування попиту.

Необхідність формування ринку фінансово-консультаційних послуг перш за все можна обґрунтувати, оцінивши рівень інноваційності економіки України.

Що до невирішених проблем то не всі питання цієї багатоаспектної проблеми достатньо досліджені, зокрема, особливості формування та діяльності сфери консалтингових послуг в ринкових умовах України. Також не сформульовані остаточно принципи формування ринку фінансово-консультаційних, науково-впроваджувальних та освітніх послуг, формування їх як товару, утворення його ціни і, відповідно, формування попиту і пропозиції, а також ринку цих послуг, визначення ролі і місця в системі продажу інтелектуального продукту, тобто, знань, та ролі закладів науки.

Застосований системний підхід до аналізу основних економічних категорій щодо формування та розвитку фінансово-консультаційних ринку, його наукомісткого товару, особливості ціноутворення останнього, закономірностей формування попиту і пропозицій.

В даному дослідженні акцентується увага на ролі інфраструктури науково-технічної інформації, яка не тільки має функцію забезпечення широкого доступу у всіх регіонах до новітніх технологій і наукових знань, але й сприяння використанню сучасних інформаційних технологій в процесі розвитку і оптимізації діяльності підприємств і організацій. До числа видів діяльності сприяння поширенню інноваційних технологій в країнах світу відноситься система консультативних та навчально-інноваційних центрів, що методами надання інформації, тренінгів та консультацій утворюють безпосередній контакт споживачів і розробників нових технологій виробництва, управління, підвищення якості і компетентності персоналу[ 33]. В розвинених країнах інноваційність економіки забезпечує інфраструктура, до складу якої відносяться також інформаційно-консалтингові організації [34].

Виконані нами замовлення з консультування свідчать, що консалтинг на конкретному підприємстві вирішує притаманні тому економічні проблеми, в той час як отримані в мережі бізнес-шкіл знання модернізують уявлення щодо певних економічних процесів в цілому [35]. Увагу дослідників привертають причини слабкого розвитку інформаційно-консалтингового ринку, та попиту на інноваційно-впроваджувальні послуги в Україні.

Ефективне функціонування ринків товарів інтелектуальної діяльності потребує розвинутої інфраструктури, одним з елементів якої є комплекс організацій та служб, які надають консалтингові послуги, державні або приватні за формою власності[36].

Ціноутворення на ринку фінансово-консультаційних послуг є досить складним процесом, в якому найбільш визначеними можна вважати фактори, що впливають на вартість послуги та її ринкову ціну. В світовій практиці інформаційно-консультаційні та науково-впроваджувальні послуги є товаром, об'єктом підприємництва. Пропозиція і попит як категорії ринкових відносин на даний товар викликають необхідність формування інфраструктури консультаційних служб у формі приватних консалтингових фірм та державних організацій з ринковою конкуренцією між ними.

Отже, фінансово-консультаційне обслуговування як складова інфраструктури ринків інформації та інновацій потребує певних передумов для формування ринкової системи поширення знань та інформації, що супроводжують розвиток як бізнесу, так і національної економіки.

Наші спостереження підтверджують наведені в літературі визначення консалтингу, або консультування та консультаційної послуги, які включають одночасно ознаки інтелектуального продукту і комерційного товару: консультування - знаходження спільного рішення в процесі надання фахівцями певних знань, з залученням власного досвіду та досвіду клієнта для вирішення його проблем; консультаційна послуга - інтелектуальний продукт, що залишається у власності клієнта після завершення процесу консультування та додає певного досвіду консультанту.

З іншого боку, для консультаційних послуг є також характерним:

* одночасність виробництва, надання і споживання послуги, що не дає можливості виготовляти їх наперед і зберігати до наступного консультативного випадку;

* залежність від індивідуальності та професіоналізму консультанта, завдяки чому послуги можуть відрізнятися не тільки формою, але й методологією, змістом та якістю;

* складність кількісного виміру ефективності консультаційних послуг. Зазначені характеристики інформаційно-консультаційних послуг як товару впливають на особливості формування ринку послуг, споживча вартість яких в першу чергу залежить від їх якості.

Складові інфраструктури ринку фінансово-консультаційних та науково-впроваджувальних послуг займають відповідне місце в галузевій економіці і формуються під впливом факторів зовнішнього середовища. Крім того, певних особливостей як процесу, так і суб'єктам дій надає галузевий фактор.

Проведений нами аналіз регіональних моделей інформаційно- консультаційних служб(ІКС), працюючих в України, дозволив виділити основні типи їх структурної організації: консалтингові приватні фірми, підрозділи комерційних компаній, підрозділи державних наукових установ та навчальних закладів. ІКС формуються відповідно до проектів, програм, територій, галузей тощо. Організаційно-економічні особливості формування регіонального ринку фінансово-консультаційних послуг спостерігаються при проведенні нами консалтингу в різних сферах виробництва різних регіонів України(Миколаївська область, Харківська область та інші)[35].

Ефективне функціонування ринку фінансово-консультаційних послуг залежить від узгодженості попиту на конкретні послуги з їх пропозиціями. Можна зробити висновок щодо сегментування регіонального ринку споживачів інформаційно-консультаційних послуг. Прослідковуються групи споживачів, які зайняті пошуком однотипної інформації і надається державними структурами або бюджетними закладами науки та освіти в бізнес-центрах тощо. Комерційні структури здебільшого консультують з питань бухгалтерського обліку, оподаткування, здійснюють юридичне супроводження. Недоліками системи є розрізненість, ізольованість окремих її ланок, випадковий і безсистемний характер взаємозв`язків між елементами системи, недостатній рівень використання потенціалу наукових, а особливо навчальних закладів.

За результатами оцінки розвитку ринку інформаційно-консалтингових послуг можна заключити, що незважаючи на існуючий попит на інформаційно-консультаційні послуги, який поступово зростає, ринкова ніша (за моїми підрахунками) цих послуг заповнена приблизно на 35,6%.

В ринкових умовах система фінансово-консультаційних послуг є складовою інфраструктури забезпечення інноваційного економічного розвитку як носій нових знань, адекватних стадії економічного розвитку. В Україні в порівнянні з іншими країнами функціонування системи інформаційно-консалтингових послуг є недостатнім.

У регіонах повноцінне функціонування ринку консалтингових послуг потребує вирішення низки питань: налагодження контактів з міжнародними та національними науковими центрами; формування центрів інформаційних ресурсів; розбудови телекомунікаційної мережі дистанційного навчання; організації системи навчання консультантів.

Розвиток ринку фінансово-консалтингових послуг потребує подальшого дослідження властивостей інформаційно-консультаційних та науково-впроваджувальних послуг як товару, визначення передумов розвитку попиту та пропозиції щодо вказаних послуг.

Висновки та рекомендації

На сьогодні ведення підприємницької діяльності - досить складна та ризикована справа. Навіть в економічно розвинених країнах кожна фірма в процесі свого існування час від часу попадає в різні кризові ситуації. Для виходу з неї керівники застосовують різні методи. Одним із способів вирішення виробничих питань різного характеру є налагодження роботи з інформаційно-консультаційними або консалтинговими службами.

Консалтинг - висококваліфікована допомога керівникам, спрямована на підвищення якості роботи організації, яка надається незалежними (які не входять в склад організації) експертами, що спеціалізуються в певній області.

Загалом суть консалтингу заключається в тому, щоб допомогти клієнту підвищувати ефективність своєї діяльності і створювати вартість як шляхом надання інформації та рекомендацій, так і пропонуючи свої послуги в досягнення поставлених цілей, реалізації визначених завдань. Консалтинг здійснюється на комерційних початках незалежними виробниками консалтингових послуг в умовах конкурентної боротьби. Це висуває високі вимоги до якості й ефективності таких послуг і викликає їхню орієнтованість на інтереси клієнта. І тому слід виділити такі види консалтингових послуг: загальне управління, адміністрування, фінансове управління, управління кадрами, маркетинг, виробництво, інформаційна технологія: САПР/АСУ, спеціальні послуги. Мета консалтингу - надання клієнтові на контрактній основі кваліфікованої допомоги у вирішенні управлінських і ділових проблем, оптимізації бізнесу, підвищенні ефективності функціонування організації, тобто в здійсненні певних прогресивних змін у діяльності.

Основні завдання консалтингу - виявлення, ідентифікація й оцінка наявних проблем та існуючих можливостей у функціонуванні та використанні потенціалу клієнта, в знаходженні альтернативних шляхів їх вирішення, розробці та практичній реалізації заходів, спрямованих на здійснення конструктивних змін. Як на Заході, так і в Україні спектр консалтингових послуг дуже широкий, динамічний і зумовлений конкретними потребами бізнесу, адже проблеми українських підприємців не менш різноманітні, ніж у їх зарубіжних колег [9]. Вітчизняний ринок консалтингових послуг пропонує практично весь перелік, передбачений міжнародними класифікаторами. Особливої уваги, на мою думку, заслуговує те, що, незважаючи на широту функціональних і предметних галузей, конкретну спрямованість на вирішення важливих проблем клієнта, консалтингова діяльність за своїм змістом і характером проведення є аналітичною. На мою думку, ґрунтовне дослідження методологічних та організаційних засад консалтингової діяльності має як наукове, так і прикладне значення, адже при вирішенні нетипових завдань можуть виникати рішення, що докорінно змінюють методологію дослідження або вимагають нового підходу.