Правовий статус товариства з обмеженою відповідальністю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Правничий факультет

Кафедра цивільного права та цивільного процесу

Дипломна робота

зі спеціальності «Правознавство»

на здобуття освітньо-кваліфікаційного ступеня «спеціаліст»

ПРАВОВИЙ СТАТУС ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

Львів 2012



Зміст

товариство обмежений відповідальність правовий

Вступ

1. Правова природа товариства з обмеженою відповідальністю

1.1 Історія виникнення, розвитку та джерела правового регулювання і формування товариства з обмеженою відповідальністю

1.2 Загальна характеристика товариства з обмеженою відповідальністю

1.3 Співвідношення правової природи товариства з обмеженою відповідальністю з іншими видами господарських товариств

2. Створення товариства з обмеженою відповідальністю та його діяльність

2.1 Особливості щодо створення товариства з обмеженою відповідальністю

2.2 Реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю

2.3 Правовий режим майна товариства з обмеженою відповідальністю

3. Припинення діяльності товариства з обмеженою відповідальністю

3.1 Реорганізація товариства з обмеженою відповідальністю

3.2 Ліквідація товариства з обмеженою відповідальністю. Банкрутство

3.3 Товариство з обмеженою відповідальністю у складі одного учасника

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Економічна ситуація, яка склалась в Україні сприятливо впливає на розвиток різноманітних організаційно-правових форм підприємництва. Можливість людини розкрити свій талант, прагнення, реалізувати свої знання, вміння і навики законодавчо закріплена у Конституції України, де записано, що «кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом» [1; 42].

У даній ситуації Україна повинна виробити дієві економічні і правові методи впливу на суб'єктів підприємництва, щоб їхня діяльність сприяла подальшому розвитку суспільства, вдосконалити правові норми, які регулюють підприємництво, що дозволило б громадянам України більш повно реалізувати право на підприємницьку діяльність.

Не дивлячись на труднощі і проблеми розвитку підприємництва, все ж українці займаються підприємницькою діяльністю і обирають найчастіше для цього таку організаційно-правову форму як господарські товариства. Одним з найпоширеніших видів господарських товариств в економічній сфері України є товариства з обмеженою відповідальністю.

З часу прийняття Закону України «Про господарські товариства» пройшло багато років. За цей період відбулися демократичні трансформації у всіх сферах суспільного життя, подальшого розвитку набули види і форми власності, утвердилося підприємництво, набуло певного досвіду і започаткувало свої традиції. Але ця практика діяльності організаційно-правових форм підприємництва дає змогу дослідити недоліки законодавства, виявити прогалини в ньому, проаналізувати, порівняти законодавство і досвід України та інших держав. Отже, необхідність дослідження діяльності товариств з обмеженою відповідальністю не підлягає сумніву. Значимість вивчення даного питання в тому, що виявлення недоліків і прогалин законодавства на практиці, запозичення законодавчого досвіду зарубіжних країн допоможе удосконалити вітчизняні закони і створити міцне правове підґрунтя для здорового підприємництва.

Законодавство про господарські товариства розроблялося без достатньої теоретичної бази та без врахування досвіду діяльності цих товариств, якого Україна не мала, що зумовило поверховість правових норм, відсутність чіткості їх викладу та відсутність механізму, який би забезпечував належне виконання записаних у законодавстві норм. Допущені прогалини у регулюванні діяльності господарських товариств, зокрема, товариств з обмеженою відповідальністю, призводять до виникнення спорів, неоднозначного тлумачення окремих норм, та їх недотримання, негативних правових наслідків.

Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про господарські товариства» та і весь масив нормативно-правових актів України не забезпечують достатнє і досконале правове регулювання діяльності товариства з обмеженою відповідальністю та не визначають чітко і повно його правовий статус.

У працях О.М.Вінник, В.Мамутова, Н.В.Погорецької, О.С.Удовиченка, Ю.А.Тимохова, Н.В.Козлової, О.Н.Садікова, Н.С.Глусь, В.М.Кравчука, С.М.Грудницької, І.С.Канзафарової, Ю.П.Пацурківського, В.С.Щербини, К.О.Кочергіна, В.М.Кравчук висвітлюються питання правового становища товариства з обмеженою відповідальністю, проблеми правового режиму майна, відповідальності учасників і товариства, значення і юридична природа установчих документів.

Мета дипломної роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу науково-теоретичних джерел, діючого законодавства України, розробки узагальнень практики виявити стан і визначити правовий статус товариства з обмеженою відповідальністю, виявити прогалини в законодавстві щодо товариств з обмеженою відповідальністю та знайти шляхи їх усунення.

Мета дослідження зумовила необхідність виконання таких завдань:

· здійснити загальну характеристику товариства з обмеженою відповідальністю;

· виявити прогалини в законодавстві, що регулює діяльність товариств з обмеженою відповідальністю;

· дослідити порядок припинення діяльності товариства з обмеженою відповідальністю;

Об'єктом даної роботи виступає товариство з обмеженою відповідальність, як одне із видів господарських товариств.

Предметом дослідження є правовий статус товариства з обмеженою відповідальністю, особливості виникнення та припинення діяльності, та нормативно-правові акти, які регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю.

Методи дослідження. Мета і завдання даної роботи зумовили вибір відповідних методів: метод порівняльного аналізу, логіко-семантичний метод. Метод порівняльного аналізу використано для дослідження правового статусу товариства з обмеженою відповідальністю. Також широко використовується логіко-семантичний метод для вивчення поглиблення понятійного апарату товариства з обмеженою відповідальністю. Ці методи є найбільш ефективними при підготовці даної дипломної роботи.

Структура роботи. Для більш зручного ознайомлення з дипломною роботою її було структуризовано на розділи. Загалом структура дипломної роботи визначена метою та завданнями дослідження та складається зі вступу, трьох розділів з підрозділами, висновків та списку використаних джерел. Обсяг дипломної роботи - 72 сторінки, список використаних джерел - 65 найменувань.

1. Правова природа товариства з обмеженою відповідальністю

1.1 Історія виникнення, розвитку та джерела правового регулювання і формування товариства з обмеженою відповідальністю

Економічний і правовий розвиток України за останніх двадцять років, а також перехід до ринкової моделі економіки дають можливість констатувати значні зміни у структурі і змісті економічних відносин, включаючи організаційно-правові форми господарської діяльності.

Тодішню економічну ситуацію характеризували такі ознаки: подолання монополії державної власності практично в усіх галузях народного господарства; перетворення приватної власності на одну з основних форм власності у вітчизняній економіці; розмаїття форм власності; становлення нових форм господарювання, адекватних змінам у відносинах власності; утвердження нових форм організації економічної діяльності, а також формування інфраструктури ринку та механізмів, що обслуговують нові форми ринкового обігу. Всі зазначені трансформації в економічному житті України були зумовлені багатовіковою еволюцією як вітчизняного, так і зарубіжного ринкового середовища та його специфічними потребами, які у свою чергу на кожному етапі економічного розвитку актуалізували появу тих чи інших організаційно правових форм підприємницької діяльності.

На сьогодні можна впевнено сказати, що ринкова економіка сформувалася на засадах індивідуальної форми господарювання і неможлива без неї. Однак з плином часу ця форма господарювання зазнала суттєвих змін і, еволюціонуючи, все частіше набувала не індивідуальної, а різних асоційованих (корпоративних) форм -- колективної, договірної, акціонерної. Поряд з цим слід відмітити, що в юридичній літературі до теперішнього часу немає спеціальних і до того ж комплексних досліджень з позицій системного та концептуального підходів, присвячених аналізу історико-економічних аспектів виникнення певних організаційно-правових форм господарських товариств у контексті окремих етапів економічної історії різних, перш за все найбільш розвинених, зарубіжних країн, оскільки у сучасних умовах для формування прогресивної правової бази в Україні найбільш цінними є акумулювання, передавання та узагальнення досвіду господарського розвитку країн -- лідерів сучасного світу з урахуванням специфіки інтегрування національної економіки у світовий економічний простір. Крім того, застосування до вивчення історії конструкції юридичної особи -- господарського товариства в контексті розвитку ринкових відносин системно-структурного підходу зумовлено, в першу чергу тим, що такий підхід, базуючись на цілісному баченні досліджуваних об'єктів, явищ та процесів видається найбільш універсальним і адекватним методом дослідження різних складних технічних, економічних, соціальних, екологічних, політичних та інших систем. Такий підхід являє собою сукупність методів і засобів, які дають змогу досліджувати властивості, структуру та функції об'єктів (у нашому випадку -- таку організаційно-правову форму як товариство з обмеженою відповідальністю), явищ та процесів у цілому, подавши їх як системи із усіма складними міжелементними взаємозв'язками, взаємовпливом елементів на систему і на оточуюче середовище, а також впливом самої системи на її структурні елементи.

Актуальність досліджуваної теми саме в такому контексті зумовлена передусім тим, що політичні форми, ідеологічні явища в суспільстві, виникаючи на ґрунті, підготовленому розвитком господарської діяльності людства, впливають на економічні процеси, прискорюючи чи, навпаки, гальмуючи їх.

У свою чергу ці процеси відображуються і певним чином впливають на формування права. У зв'язку з цим правове регулювання інституту юридичних осіб -- господарських товариств та їх організаційно-правових форм, на думку багатьох вчених, неможливе без осмислення їх у рамках відповідних економічних процесів, а також конфігурацій тих чи інших приватних і публічних інтересів, які утворюються і викликають їх виникнення на певному історичному етапі.

І, як слушно відмічає французький економіст Фернан Бродель, говорячи про такі організаційно-правові форми, як господарські товариства і компанії, слід зазначити, що ці правові інститути цікаві не стільки самі по собі, скільки як «індикатори» і як можливість побачити за їх особистими свідченнями сукупність політичного життя і капіталістичної гри.

Проблема дослідження правового регулювання організаційно-правових форм господарських товариств у контексті розвитку економічних відносин має об'єктивні причини і давно та серйозно привертає увагу вчених і дослідників багатьох галузей права. Їй присвячено численні наукові праці, а саме: О. Вінник, В. Захарова, Д. Задихайла, В. Зіновчука, Т. Кашаніної, О. Кібенко, Н. Козлової, М. Кулагіна, В. Мамутова, С. Михайлова, Є. Суханова, Г. Шершеневича та ін. У роботах цих авторів висвітлювалися специфічні особливості окремих організаційно-правових форм господарських товариств, а також система інтересів, що виникають з приводу існування господарських товариств на певному етапі економічного розвитку. Однак аналіз сучасного законодавства показує, що в цій галузі зараз простежується певна динаміка. Гучні корпоративні скандали свідчать про необхідність приведення корпоративного законодавства у відповідність до економічного середовища, яке постійно змінюється та впливає на зміст і структуру корпоративних відносин. Тому напрошується висновок про те, що дослідження у цій галузі не можуть бути вичерпними і повинні бути обґрунтовані на постійному моніторингу стану цих відносин, прогнозуванні їх розвитку, а також ретроспективному переоцінюванні і моделюванні оптимальних правових форм на цьому етапі розвитку економіки.

Важливо зауважити, що існуючий на сьогодні широкий спектр організаційно-правових форм господарських товариств є не результатом випадку, а зумовлений зміщенням акцентів у вимаганні виконання певних функцій цим правовим інститутом на кожному етапі його розвитку, а також виникненням, розвитком та співіснуванням у рамках національних економічних систем різних укладів -- індивідуально-сімейного, державного, приватно-ринкового та громадсько-цивільного, наявних економіці ринкового типу.

Так, у рамках індивідуально-сімейного укладу організаційно-правова форма підприємницьких товариств пройшла шлях розвитку від торгової гільдії до сімейного (повного) товариства, з явною і безумовною перевагою особистих зв'язків, а від останнього -- до командитного товариства.

У рамках державного і громадсько-цивільного укладів розвиваються такі форми юридичних осіб, як державне підприємство та його різновиди -- трест і артіль, а також різноманітні конфігурації установ і фондів (церковні, освітні та благодійні установи, громадські організації, а також благодійні і пенсійні фонди) відповідно. Кооператив являє собою організаційно-правову форму особливого типу. Це зумовлено тим, що він виникає на перетині приватно-ринкового та громадсько-цивільного укладів економіки, а саме у рамках громадсько-ринкового укладу, з метою задоволення як економічних, так і соціальних потреб своїх членів, тобто об'єднує форму господарювання та громадську організацію.

Історичний аналіз динаміки економічних відносин дозволить у майбутньому говорити про те, що виникнення тих чи інших організаційно-правових форм зумовлено актуалізацією певної системи домінуючих інтересів, як приватноправових, так і публічно-правових, котрі виникають між учасниками правовідносин з приводу створення та функціонування господарського товариства. Зазначені інтереси у свою чергу трансформуються в потребу певної ієрархії функцій цього правового інституту та за допомогою системи правових засобів дозволять сформувати необхідне підґрунтя для законотворчого моделювання нових організаційно-правових форм господарських товариств, що вимагають розвитком економічних відносин.

І, нарешті, приватно-ринковий уклад стає підґрунтям для виникнення із ремісницьких цехів, морських та гірничих товариств, а також банківських контор таких популярних у сучасному праві організаційно-правових форм, як акціонерні компанії і товариства з обмеженою відповідальністю [46;8].

Товариства з обмеженою відповідальністю своєю появою завдячують німецьким юристам, які за дорученням парламенту в кінці XIX ст. розробили три законопроекти про нову форму товариства, яке мало би привабливі для малого бізнесу риси акціонерного товариства (насамперед, відсутність у акціонерів субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями товариства) і повного товариства (забезпечення закритості товариства). Один з цих законопроектів був прийнятий німецьким парламентом і досі є чинним. Закон Німеччини від 20 квітня 1892 р. «Про товариства з обмеженою відповідальністю», завдяки ґрунтовності та оптимальності регулювання відносин, що виникають при створенні, функціонуванні та припиненні таких товариств, є взірцем для законодавців інших країн.

Після здобуття Україною незалежності відповідно до Концепції Судово-правової реформи почав розроблятися Господарський (Комерційний) кодекс (де були закладені основні положення діяльності товариств з обмеженою відповідальністю), перший варіант якого у Верховній Раді спіткала невдача, а другий (під дещо зміненою назвою - як Господарський кодекс) після тривалих складнощів (трьох читань, подолання президентського «вето») був прийнятий 16 січня 2003 p., а набув чинності з 01.01.2004 р.

Цивільний та Господарський кодекси України є комплексним поєднанням нормативної бази, теоретичних здобутків вчених, узагальнення правозастосовчої практики, вітчизняного і зарубіжного досвіду до врегулювання правових відносин у сфері господарського права, зокрема створення, реєстрації та діяльності товариств з обмеженою відповідальністю.

В Україні діяльність товариств з обмеженою відповідальністю регулює Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. №1576-ХII. Даний закон тлумачить поняття товариства з обмеженою відповідальністю, визначає кількість учасників, статутний капітал, компетенцію органів управління товариством, встановлює вимоги до установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю, підстави та порядок виключення з товариства.

З 1 липня 2004 року набирав чинності Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців». Закон передбачає створення єдиного всеукраїнського реєстру суб'єктів підприємницької діяльності, інформація до якого пересилатиметься місцевими органами державної реєстрації, які називаються державними реєстраторами. Значно полегшився процес реєстрації і створення на місцях Реєстраційних палат, в яких, подавши визначений пакет документів, можна зареєструватися одразу в усіх установах і фондах, передбачених законодавством.

Чинне законодавство, яким регулюється діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, яке складається з положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Податкового кодексу України та Закону України «Про господарські товариства» є суперечливим, фрагментарним та таким, що не відповідає сучасним вимогам щодо гнучкості та деталізації регулювання.

Недосконалість діючих законодавчих актів не надає можливості повною мірою використати потужний потенціал товариства з обмеженою відповідальністю як організації заснованій на об'єднанні капіталів кількох учасників із забезпеченням кожному з учасників ефективних механізмів захисту своїх інтересів та запобігання втрати своєї інвестиції. Чинне законодавство не забезпечує належного захисту інтересів всіх учасників товариства, надаючи переваги учаснику, що контролює управління товариством та менеджерам.

Все це призводить до того, що у відносинах між учасниками багатьох українських товариств з обмеженою відповідальністю панує взаємна недовіра, точиться боротьба за посаду голови виконавчого органу, яка забезпечує можливість непропорційного перерозподілу прибутків на свою користь. Незадовільний захист прав учасників, неможливість досягнення в межах чинного законодавства прийнятного для всіх учасників рішення нерідко призводить до краху життєздатних підприємств через конфлікти між учасниками.

Відсутність сучасного закону про товариства з обмеженою відповідальністю стримує прямі іноземні інвестиції в Україну, оскільки іноземні інвестори не знайомі з умовами провадження бізнесу в Україні, але не бажають залучати українських партнерів чи менеджерів через високі ризики перехоплення контролю чи зупинення діяльності через конфлікт між учасниками.

Товариства з обмеженою відповідальністю є найбільш поширеною організаційно-правовою формою для малого та середнього бізнесу. Якість правового регулювання товариств з обмеженою відповідальністю є важливою складовою сприятливого економічного клімату та потужним інструментом стимулювання економічного зростання та подолання наслідків фінансової кризи.

Тому 7 червня 2011 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури започаткування підприємництва» від 21 квітня 2011 року.

Закон скасовує мінімальний розмір статутного капіталу для товариств з обмеженою відповідальністю. Крім того, Закон передбачає скасування обов'язкової оплати частини статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю до моменту реєстрації. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає оплаті учасниками до закінчення першого року з дня державної реєстрації.

В результаті таких змін було скасовано вимогу про обов'язкове надання при створенні товариства державному реєстратору документа, що підтверджує сплату засновниками внесків до статутного капіталу. Таким чином, немає необхідності відкривати тимчасовий поточний рахунок для формування статутного капіталу при внесенні вкладів грошовими коштами.

Закон уточнює порядок повідомлення кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю у випадку зменшення статутного капіталу: рішення про зменшення статутного капіталу товариства надсилається поштовим відправленням всім кредиторам товариства протягом триденного строку з дня його прийняття.Також Закон передбачає виключення із Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» положень про резервування найменування юридичної особи.

Законом скасована норма про обов'язкове нотаріальне посвідчення справжності підписів засновників (учасників) на установчих документах. Законом також була скасована вимога щодо обов'язкового нотаріального посвідчення копій деяких документів, що подаються для вчинення реєстраційних дій.

Також відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо кількості учасників товариства з обмеженою відповідальністю» від 12.05.2011 р. збільшено максимально допустиму кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю з 10 до 100 осіб.

1.2 Загальна характеристика товариства з обмеженою відповідальністю

Товариство з обмеженою відповідальністю є одним з різновидів господарських товариств, що створюються з метою здійснення підприємницької діяльності. Їх діяльність детально регламентується Законом України «Про господарські товариства».

Згідно чинного законодавства України товариством з обмеженою відповідальністю визнається засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Це означає, що товариство з обмеженою відповідальністю як юридична особа: виступає об'єднанням капіталів; створюється однією або декількома особами; має поділений на частки статутний капітал та функціонує на основі установчих документів. Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю має найменування, яке повинне містити вказівку про його організаційно-правову форму. Воно повинно мати круглу печатку, штампи, бланки, товарний знак та інші засоби індивідуалізації. Товариство з обмеженою відповідальністю має право відкривати банківські рахунки на території України і за її межами.

В порівнянні з акціонерним товариством товариство з обмеженою відповідальністю є простішою формою підприємництва, зручною для функціонування малого і середнього капіталу; норми, що регулюють створення і діяльність товариства з обмеженою відповідальністю, є значною мірою диспозитивними.

Товариство з обмеженою відповідальністю може від свого імені набувати і здійснювати майнові і особисті немайнові права і нести обов'язки, тобто виступати як самостійний суб'єкт цивільного обігу і, як наслідок, бути позивачем і відповідачем в суді.

Товариство з обмеженою відповідальністю наділене загальною правоздатністю: воно має право здійснювати операції, необхідні для здійснення будь-яких видів діяльності, не заборонених чинним законодавством. Окремими видами діяльності товариство з обмеженою відповідальністю може займатися тільки на підставі спеціального документа - ліцензії. Ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню. З моменту одержання ліцензії виникає право у товариства з обмеженою відповідальністю здійснювати відповідний вид діяльності, яке воно може реалізовувати протягом терміну дії ліцензії, після закінчення якого це право припиняється.

Основною відмінністю товариства з обмеженою відповідальністю як комерційної організації від інших господарських товариств, є заснування його на об'єднанні капіталів. Тобто при формуванні статутного капіталу товариства кожен із засновників товариство з обмеженою відповідальністю вносить свою частку. В порівнянні, наприклад, з акціонерним товариством, для створення товариства з обмеженою відповідальністю не вимагається значного капіталу, що зручно для підприємців-початківців

Товариство може бути створене декількома або однією особою, яка стає його єдиним учасником. Товариство з обмеженою відповідальністю може згодом стати товариством з одним учасником, що виключено в акціонерних товариствах. Така можливість створює додатковий «попит» на товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки дозволяє індивідуальному підприємцю вивести своє особисте майно з сфери відповідальності за зобов'язаннями товариства з обмеженою відповідальністю.

Поділ статутного капіталу на частки не робить майно товариства загальною пайовою власністю учасників. Такий поділ має на меті визначення розміру участі кожного з них в управлінні справами товариства, прибутках і ліквідаційній квоті. Товариство з обмеженою відповідальністю несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім майном, що належить йому, і не відповідає за зобов'язаннями своїх учасників.

Отже, майно товариства з обмеженою відповідальністю відокремлене від майна учасників і знаходиться на балансі товариства.

Привабливість товариства з обмеженою відповідальністю для ведення підприємницької діяльності полягає в тому, що учасники товариства не несуть відповідальності за його зобов'язаннями. Можливі збитки учасників, які вони можуть понести у зв'язку з діяльністю товариства, обмежуються вартістю зробленого ними внеску до статутного капіталу. Однак, оскільки від моменту державної реєстрації внесене учасниками майно переходить у власність товариства як юридичної особи, відповідати буде така юридична особа, а учасники лише ризикують своїми внесками до статутного капіталу. З огляду на це, слід зазначити, що відповідальність учасників товариства за зобов'язаннями останнього настає тільки стосовно осіб, які не повністю внесли свої вклади. Така відповідальність обмежується сумою невнесеної частини вкладу. Тільки в цих випадках на майно учасника, наприклад, може бути звернено стягнення за рішенням суду, де відповідачем виступало товариство, а сам учасник, який повністю не зробив свого внеску, виступатиме як відповідач. Крім того, така відповідальність учасників один щодо одного буде солідарною, але стосовно товариства - субсидіарною. Це означає, що на майно учасника в даному випадку може бути звернено стягнення лише за відсутності в достатньому обсязі майна самого товариства, але обсяг відповідальності обмежується розміром відсутньої частини внеску учасника-боржника.

Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю є організацією, що має самостійний правовий статус, відокремлений від правового статусу учасників, що його створили.

Єдиним установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є його статут. Правову сутність статуту розкривають наступні ознаки:

1) він встановлює індивідуальний правовий статус конкретної юридичної особи;

2) затверджується засновниками і змінюється вищим органом управління юридичної особи;

3) діє протягом усього часу існування юридичної особи;

4) поширюється на усіх осіб, які перебувають у правовідносинах з юридичною особою;

5) може містити норми, не передбачені чинним законодавством;

6) не повинен суперечити нормам закону.

Це зафіксовано і в Цивільному кодексі України (ст. 143), і в Господарському кодексі України (ст. 82). Кодекси встановлюють обсяг інформації, який обов'язково має містити статут. Статут як єдиний установчий документ подається для державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю до відповідних органів виконавчої влади, де він зі всіма змінами й доповненнями зберігається і є відкритим для ознайомлення.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю повинен відповідати та не суперечити Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України, Законам України «Про господарські товариства», «Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншого чинного законодавства України.

Статут, на підставі якого діє товариство з обмеженою відповідальністю, не є правочином, а тому на нього не поширюються загальні норми цивільного законодавства про правочини та зобов'язання [25;26].

Статут - це локальний нормативний акт, що затверджується засновниками з метою визначення правового статусу конкретної юридичної особи та містить загальнообов`язкові для усіх учасників корпоративних правовідносин правила поведінки (корпоративні норми). Але виникає цей акт внаслідок правочину, змістом якого є засновницьке волевиявлення. Таким чином, статут не може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених для правочинів.

В статуті товариства з обмеженою відповідальністю обов'язково повинні бути наступні розділи:

1) загальні положення

2) мета та предмет діяльності

3) юридичний статус

4) майно товариства

5) статутний капітал та порядок його утворення

6) вихід та виключення учасника з товариства

7) порядок розподілу прибутку та покриття збитків

8) органи товариства

9) загальні збори учасників товариства

10) дирекція

11) ревізійна комісія

12) господарська діяльність, соціальні гарантії

13) припинення діяльності товариства

14) внесення змін та доповнень до статуту

15) підписи та реквізити учасників

Статут може передбачати норми, які не передбачені законом, але йому не суперечать і не обмежують правоздатність учасників. Наприклад, додаткові обов'язки, спеціальні права, процедурні норми; вимоги до членів органів управління, обмеження щодо відчуження часток; порядок визначення вартості частки; особливості розподілу майна у разі ліквідації. Якщо ці норми суперечать закону, вони не застосовуються.

Якщо товариство створюється кількома особами, їх рішення слід оформляти протоколом. Усі рішення можуть бути прийняти лише одноголосно, адже особа не може стати учасником всупереч своєї волі. Вирішуються наступні питання:

1) про створення товариства;

2) про найменування товариства;

3) про затвердження статуту;

4) про формування статутного капіталу та реєстрацію товариства.

Порядку проведення установчих зборів товариства закон не визначає. На думку законодавця, на цих зборах повинні бути присутні усі учасники, а усі рішення прийматися виключно одноголосно [47;38].

Часто установчі збори обирають виконавчий орган товариства з обмеженою відповідальністю. Однак слід мати на увазі, що установчі збори не є органом управління товариства, оскільки воно ще не виникло (не зареєстроване). Натомість, обрання виконавчого органу є виключної компетенцією загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, тобто вищого органу товариства. Тому формально установчі збори не мають права обирати виконавчий орган товариства з обмеженою відповідальністю. Це слід зробити на перших загальних зборах учасників після реєстрації товариства. Разом з тим, якщо на підставі протоколу установчих зборів директор товариства з обмеженою відповідальністю був внесений до Єдиного державного реєстру, то нотаріус під час вчинення нотаріальних дій, а також будь-які інші особи повинні керуватися відомостями Єдиного державного реєстру, які в силу ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» вважаються публічно достовірними.

Статут товариства є документом, відкритим для публічного ознайомлення. Один примірник статуту і усіх змін до нього зберігається у реєстраційній справі, що знаходиться в органі, що здійснив реєстрацію.

Прийнято Закон України № 3262-VI від 21.04.2011 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження принципу державної реєстрації юридичних осіб на підставі модельного статуту», який визначає поняття модельного статуту. Згідно пункту 4 цього Закону модельний статут - типовий установчий документ, затверджений Кабінетом Міністрів України, який використовується для створення та провадження діяльності юридичних осіб відповідних організаційно-правових форм, містить установлені законом правила, що регулюють правовий статус, права, обов'язки та відносини, які пов'язані зі створенням, управлінням та провадженням господарської діяльності відповідних юридичних осіб.

Модельний статут, після його прийняття учасниками, стає установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю.

Якщо товариство з обмеженою відповідальністю створюється та діє на підставі модельного статуту, в рішенні про його створення, яке підписується усіма засновниками, зазначаються відомості про вид товариства, його найменування, місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, склад засновників та учасників, розмір статутного (складеного) капіталу, розмір часток кожного з учасників, порядок внесення ними вкладів, а також інформація про провадження діяльності на основі модельного статуту.

Для реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю, яке виявило бажання діяти на базі модельного статуту, необхідно буде подати наступний пакет документів:

- Заповнену реєстраційну картку за формою № 1, у даній картці повинна бути відмітка про те, що товариство буде здійснювати діяльність на базі модельного статуту;

- Рішення засновників про створення товариства з обмеженою відповідальністю, де буде прямо вирішене питання про використання модельного статуту;

- Платіжні документи, які свідчать про сплату реєстраційного збору, за проведення державної реєстрації юридичної особи;

- Паспорт та ідентифікаційний код представника (при необхідності);

- Довіреність на проведення державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю (при необхідності).

Слід зазначити, що при реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю, яке буде діяти на базі модельного статуту немає необхідності здійснювати додаткові витрати на нотаріальне завірення статуту.

Питання прийняття та затвердження змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю прописане як в Цивільному кодексі України, так і в Законі України «Про господарські товариства». Оскільки з недавнього часу єдиним установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут, то слід проаналізувати процедуру внесення саме змін до статуту товариства, а також їх реєстрація.

Відповідно до ст.ст. 41 і 59 Закону «Про господарські товариства» та ст. 145 Цивільного кодексу питання внесення змін до статуту товариства з обмеженою відповідальністю є компетенцією вищого органу управління - зборів учасників. Вирішення даного питання не може передаватися іншим органам управління товариства з обмеженою відповідальністю.

Збори учасників будуть повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60% голосів (ст. 60 Закону «Про господарські товариства»).

Згідно з п. 2 ст. 98 Цивільного кодексу рішення про внесення змін до статуту товариства приймається більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом. В свою чергу, Закон «Про господарські товариства» у ст. 59 з цього приводу говорить, що рішення стосовно внесення змін до установчих документів вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, які володіють у сукупності більш як 50% загальної кількості голосів учасників товариства.

Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю, скликавши збори учасників, які є правомочними відповідно до ст. 60 Закону «Про господарські товариства», але на які з'явилися не всі учасники товариства з обмеженою відповідальністю, може прийняти рішення про внесення змін до статуту, проголосувавши за нього більшістю голосів. Як бачимо, законодавча база для прийняття рішення про внесення змін до статуту не вимагає обов'язкової присутності всіх без винятку учасників товариства з обмеженою відповідальністю на зборах і не вимагає одностайності в голосуванні з цього питання.

Прийняті на зборах учасників зміни до статуту товариства з обмеженою відповідальністю підлягають обов'язковій державній реєстрації відповідно до процедури, встановленої Законом про реєстрацію. Цей Закон встановлює не лише процедуру реєстрації, а й вимоги до оформлення документів, які подаються на реєстрацію. І саме тут починаються проблеми у суб'єктів, які подають ці документи на реєстрацію, зокрема, реєструють зміни до статуту.

Закон про реєстрацію містить ст. 8, де викладені вимоги до оформлення документів, які подаються державному реєстратору. В п. 5 цієї статті містяться вимоги щодо оформлення змін до статуту: «Внесення змін до установчих документів юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів у новій редакції».

Таким чином, юридична особа має право вибору щодо оформлення змін до статуту, тобто на свій розсуд вона оформляє їх окремим додатком або викладає статут у новій редакції.

1.3 Співвідношення правової природи товариства з обмеженою відповідальністю з іншими видами господарських товариств

Якоїсь однозначно найкращої або однозначно найгіршої форми підприємства - не існує. З погляду ведення господарської діяльності, режимів оподатковування будь-які форми підприємств по законодавству України - абсолютно рівноправні (якщо не враховувати деякі специфічні види діяльності - ломбардні операції, комерційна діяльність із цінними паперами, банківська діяльність і так далі - для яких законодавством обмежене коло форм юридичних осіб, які можуть здійснювати відповідну діяльність).

Суть різниці між формами підприємств - винятково «внутрішня»: порядок керування, взаємини й відповідальність засновників, статутний фонд.

В Україні в абсолютній більшості випадків вибір здійснюється тільки між двома організаційно-правовими формами: товариством з обмеженою відповідальністю або акціонерним товариством.

Здійснимо порівняльний аналіз двох найбільш поширених форм підприємництва - товариства з обмеженою відповідальністю та акціонерного товариства, виходячи з критеріїв: складності створення та функціонування, розмірів вкладеного капіталу, кількості учасників, адміністрування витрат, пов'язаних із вибором відповідної організаційно-правової форми господарювання, та інформаційної прозорості.

ПОРІВНЯННЯ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ З ТОВАРИСТВАМИ З ОБМЕЖЕНОЮ (ТА ДОДАТКОВОЮ) ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

№ п/п	Сфера відносин	У акціонерних товариствах	У товариствах з обмеженою відповідальністю (додатковою)
1. Правовий статус товариства
1.	Статутний капітал	Статутний капітал розділений на певну кількість акцій	Статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
2.	Відповідальність учасників	Відповідальність учасників - тільки в межах належних їм акцій	Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників
3.	Об'єкт права власності	Об'єкт права власності - майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті господарської діяльності й інше майно	Об'єкт права власності - грошові та майнові внески членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності
4.	Члени товариства	Акціонери, тобто власники акцій (фізичні та юридичні особи)	Учасники товариства, які повністю внесли свої вклади
5.	Кількість учасників	Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів. Публічні акціонерні товариства не лімітують кількість акціонерів	Максимальна кількість 100 осіб
6.	Розмір статутного фонду	Статутний (складений) капітал не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам	Мінімальний розмір статутного (складеного) капіталу не встановлено.
2. Корпоративні права та обов'язки акціонерів, обіг корпоративних прав
1.	Право акціонера (учасника товариства) на інформацію	Відповідно до ст. 77, 78 нового ЗУ «Про акціонерні товариства» перелік документів, з якими акціонери мають право ознайомитися, значно розширений: - статут товариства, зміни до статуту, засновницький договір, свідоцтво про державну реєстрацію товариства; - положення про загальні збори, наглядову раду, виконавчий орган та ревізійну комісію, інші внутрішні документи; - документи, що підтверджують права товариства на майно; - протоколи загальних зборів; - протоколи засідань наглядової ради та колегіального виконавчого органу, накази і розпорядження голови виконавчого органу; - висновки ревізійної комісії та аудитора товариства; - річна фінансова звітність; - документи бухгалтерського обліку, які стосуються значних правочинів та правочинів, у вчиненні яких є заінтересованість. - документи звітності, що подаються відповідним державним органам; - проспект емісії, свідоцтво про державну реєстрацію випуску акцій та інших цінних паперів товариства; Коротшими є і строки надання інформації акціонерам: - Відповідно до ч.2 ст. 78 ЗУ «Про акціонерні товариства» протягом 10 днів з моменту надходження письмової вимоги акціонера корпоративний секретар, а в разі його відсутності - виконавчий орган акціонерного товариства зобов'язаний надати йому завірені копії документів, визначених частиною першою статті 77 цього закону Незалежно від наявності запиту акціонера акціонерне товариство повинне опубліковувати (персонально надсилати) акціонерам певну інформацію, яку не потрібно опубліковувати (надсилати) ТОВ (ТДВ).	Об'єм інформації, яку має право отримати учасник ТОВ визначений у ст. 88 ГК України - на вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства. Строки надання такої інформації обмежені лише ЗУ «Про звернення громадян» - максимум 45 днів. Відповідно до ст. 61 ЗУ «Про господарські товариства» не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства також повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів.
2.	Право акціонера (учасника товариства) на скликання загальних зборів	Відповідно до ст. 47 ЗУ «Про акціонерні товариства» позачергові загальні збори акціонерного товариства скликаються наглядовою радою на вимогу акціонерів (акціонера), які на день подання вимоги сукупно є власниками 10 і більше відсотків простих акцій товариства. У разі якщо протягом строку, встановленого частиною другою цієї статті, наглядова рада не прийняла рішення про скликання позачергових загальних зборів акціонерного товариства, такі збори можуть бути скликані акціонерами, які цього вимагають.	Відповідно до ст. 61 ЗУ «Про господарські товариства» учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників. Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу.
3.	Проведення загальних зборів акціонерів (учасників товариства)	Загальні збори акціонерів вправі приймати рішення лише з питань, попередньо включених до порядку денного. Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про акціонерні товариства» посадові особи органів товариства та їх афілійовані особи не можуть бути представниками інших акціонерів товариства на загальних зборах. Ця норма створює серйозні проблеми для тих акціонерних товариств, де їх керівники, не маючи коштів на викуп акцій, оформляють від акціонерів на своє ім'я довіреності на голосування на загальних зборах акціонерів.	Відповідно до ст. 61 ЗУ «Про господарські товариства» з питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах. Обмежень щодо представництва інтересів учасників ТОВ (ТДВ) посадовими особами цього товариства законом не встановлено.
4.	Обмеження щодо обігу акцій (часток у статутному капіталі товариства)	Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про акціонерні товариства» акціонери публічного акціонерного товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства (як це раніше було і залишається у відкритих акціонерних товариствах) Статутом приватного акціонерного товариства може бути передбачено переважне право його акціонерів та самого товариства на придбання акцій цього товариства, що пропонуються їх власником до продажу третій особі.	Відповідно до ч.2 ст. 147 ЦК України відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Таким чином, статут ТОВ (ТДВ, до якого теж застосовується ч.2 ст. 147 ЦК України) може взагалі забороняти продаж часток у статутному капіталі ТОВ третім особам і, таким чином, не допустити викупу рейдерами часток мінори тарних учасників. Відповідно до ч.1 ст. 149 ЦК України (регулює діяльність як ТОВ, так і ТДВ) стягнення за боргами учасника ТОВ (ТДВ) накладається не на саму частку в ТОВ (ТДВ), а лише на частину майна ТОВ (ТДВ), пропорційну цій частці. Тобто, кредитор учасника, при накладенні стягнення, не набуває статусу учасника ТОВ (ТДВ).
5.	Можливість виключення учасника за систематичне невиконання своїх обов'язків.	Відповідно до п. 27. Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 № 13 зазначено, що не можуть бути задоволені позови про виключення акціонера зі складу АТ на таких підставах, як порушення акціонером своїх обов'язків перед товариством, неявка на загальні збори акціонерів чи відмова від участі у загальних зборах тощо. Таким чином, за жодних умов неможливо позбавити права власності на акції акціонера, який умисно перешкоджає діяльності акціонерного товариства.	Відповідно до ст. 64 ЗУ «Про господарські товариства» учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.
3. Додаткові адміністративні витрати
1.	Ведення обліку акцій (корпоративних прав).	Починаючи з 29.10.2010 року вступила в силу ч. 2 ст. 20 ЗУ «Про акціонерні товариства», відповідно до якої акції товариств існуватимуть виключно в бездокументарній формі. Бездокументарна форма існування акцій обходиться значно дорожче, ніж документарна, оскільки окрім загальної плати за ведення реєстру, яка сплачується акціонерним товариством, кожен акціонер змушений відкривати окремий рахунок в цінних паперах і сплачувати зберігачу за утримання цього рахунку. В акціонерних товариствах, де велика кількість акціонерів, забезпечити нормальний облік цінних паперів стане практично неможливо.	Облік корпоративних прав ТОВ та ТДВ здійснюється державним реєстратором у порядку, встановленому ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Єдині витрати - витрати за реєстрацію зміни установчих документів у разі зміни одного з учасників.
2.	Подання та підтвердження річної звітності та особливої інформації	Акціонерні товариства змушені регулярно опубліковувати та подавати річну фінансову звітність та особливу інформацію. При цьому, річна фінансова звітність публічних акціонерних товариств підлягає обов'язковому аудиту. Зазначені обов'язки призводять до додаткових адміністративних витрат.	Відповідно до ч.2 ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців включається фінансова звітність про господарську діяльність юридичної особи (крім бюджетних установ) у складі балансу і звіту про річні фінансові результати. ТОВ (ТДВ) не повинне сплачувати ніяких зборів за включення цієї інформації.
3.	Сплата спеціальних штрафів за порушення корпоративних прав учасників (акціонерів)	ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за правопорушення на ринку цінних паперів» від 25 грудня 2008 року № 801-VI суттєво збільшені розміри штрафів за порушення на ринку цінних паперів та введена відповідальність (включаючи кримінальну) за нові види порушень, зокрема, за ненадання службовою особою емітента інвестору в цінні папери (у тому числі акціонеру) на його письмовий запит інформації про діяльність емітента в межах, передбачених законом, або надання йому недостовірної інформації. За найдрібніші правопорушення, за які раніше передбачалося лише попередження, на сьогодні цим законом введено штрафи Усе вищезазначене неминуче призведе до значного зростання адміністративних витрат акціонерного товариства (за нашими підрахунками, від 3400 грн. на рік для кожного акціонерного товариства незалежно від виду).	За порушення корпоративних прав учасників ТОВ (ТДВ) існує лише цивільно-правова відповідальність - відшкодування збитків через суд.
4. Питання контролю з боку органів державної влади
1.	Наявність додаткових контролюючих органів із спеціальними повноваженнями	Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» завдання здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів на території України; захисту прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень покладаються на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, яка має право: - у разі порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку виносити попередження, зупиняти на термін до одного року розміщення (продаж) та обіг цінних паперів того чи іншого емітента;

Подобные документы

• Поняття та характерні риси господарського товариства

  Головні ознаки господарського товариства, дві юридичні якості їх функціонування. Установчі документи та учасники господарського товариства. Правове становище товариств акціонерних, з обмеженою та додатковою відповідальністю, повних та командитних.
  
  контрольная работа [39,1 K], добавлен 20.10.2012
  

• Діяльність господарських товариств

  Господарські товариства, їх правовий статус. Акціонерне товариство і товариство з додатковою відповідальністю. Права учасників господарського товариства. Умови відповідальності учасників господарських відносин. Господарсько-правова відповідальність.
  
  контрольная работа [19,3 K], добавлен 13.02.2011
  

• Про господарські товариства

  Структура управління товариством. Вищий органо управління товариством з обмеженою відповідальністю. Контроль за діяльністю виконавчого органу. Установчі документи, на підставі яких діють господарські товариства. Господарські товариства в Україні.
  
  задача [22,4 K], добавлен 03.01.2009
  

• Правове забезпечення діяльності товариств з обмеженою відповідальністю

  Права, обов’язки учасників господарських товариств згідно Цивільного Кодексу України. Порядок відчуження частки у статутному капіталі товариств з обмеженою відповідальністю. Документальне оформлення договора купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ.
  
  контрольная работа [71,6 K], добавлен 09.02.2014
  

• Поняття, види та підстави виникнення господарських зобов'язань

  Поняття та суб'єкти господарського зобов’язання, нормативна база та підстави їх виникнення. Особливості та порядок організації товариства з обмеженою відповідальністю, формування його фінансів. Вирішення питань між товариствами та державними замовниками.
  
  контрольная работа [24,1 K], добавлен 22.12.2009
  

• Господарські товариства як суб’єкти підприємницької діяльності

  Інституціональні основи та види господарських товариств. Особливості функціонування товариств в умовах ринкової економіки. Основні показники та шляхи підвищення ефективності діяльності товариства. Зарубіжний досвід розвитку товариств на Україні.
  
  курсовая работа [56,4 K], добавлен 01.10.2011
  

• Поняття і види господарських товариств

  Аналіз поняття господарських товариств, як юридичних осіб: їх права та обов’язки, порядок утворення і припинення діяльності. Аналіз реалізації майнового права в акціонерному товаристві, особливості управління товариством з обмеженою відповідальністю.
  
  курсовая работа [84,0 K], добавлен 27.04.2010
  

• Командитне товариство. Поняття і правове становище

  Дослідження основних рис та складу командитного товариства. Вивчення його правового статусу. Порядок управління справами товариства. Правове становище повних учасників та вкладників. Засновницький договір командитного товариства. Ліквідація товариства.
  
  доклад [23,0 K], добавлен 03.11.2014
  

• Засновники та учасники господарських товариств

  Загальна характеристика, поняття та особливості засновників та учасників господарських товариств. Юридичні та фізичні особи - підприємства, установи, та організації як засновники та учасники акціонерного товариства. Інші господарські товариства.
  
  курсовая работа [42,2 K], добавлен 31.10.2014
  

• Господарські товариства

  Загальна характеристика господарських товариств. Створення, реєстрація господарських товариств. Зміцнення позицій виробництва на ринку. Реорганізація товариств шляхом злиття, приєднання, розподілу, виділення, приєднання. Етапи проведення реорганізації.
  
  курсовая работа [41,2 K], добавлен 15.02.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам