Правовий статус товариства з обмеженою відповідальністю

- здійснювати контроль за достовірністю і розкриттям інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів,

- накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції;

- ініціювати ліквідацію акціонерного товариства у встановлених законом випадках (ч.2 ст. 110 ЦК України).

На сьогодні немає жодного спеціального органу, який би здійснював контроль за діяльністю ТОВ чи ТДВ.

Поточний контроль за станом корпоративного управління здійснює лише державний реєстратор, який проводить державну реєстрацію створення, припинення, змін до установчих документів, зміни керівника та ін.

Права учасників ТОВ (ТДВ) захищаються судами.

Зазначена інформація наштовхує на думку, що в значній більшості випадків (окрім акціонерних товариств, власники яких цілеспрямовано працюють на фондовому ринку, в тому числі з метою залучення портфельних інвестицій чи одержання доходів від збільшення курсу акцій) більш привабливою і «простою в управлінні» є організаційно-правова форма товариства з обмеженою відповідальністю [36;7]. А якщо врахувати ще зміни в Законі України «Про господарські товариства», де збільшили максимальну кількість учасників до 100 осіб, то можна стверджувати, що кількість товариств з обмеженою відповідальністю значно зросте в порівнянні з акціонерними.



2. Створення товариства з обмеженою відповідальністю та його діяльність

2.1 Особливості щодо створення товариства з обмеженою відповідальністю

Згідно з чинним законодавством України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, мають фізичні та юридичні особи за умови їх державної реєстрації у встановленому законом порядку. Для створення товариства з обмеженою відповідальністю підприємства-засновники або фізичні особи-засновники, скликають загальні збори учасників, на якому ухвалюють рішення щодо створенні цього товариства.

Таке рішення оформляється протоколом загальних зборів.

На загальних зборах учасники повинні розглянути й затвердити наступні питання:

o Про створення товариства;

o Про затвердження статуту;

o Про розподіл і затвердження частин між засновниками;

o Про вибори голови товариства;

o Про створення виконавчого органу товариства;

o Про державну реєстрацію (проведення державної реєстрації засновники доручають директорові або призначають іншу особу, якій видають доручення, де вказуються повноваження і його паспортні дані).

Отже, одним з найпоширеніших видів господарських товариств в економічній сфері України є товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. За своїми правовими характеристиками Товариство з обмеженою відповідальністю належить до об'єднань капіталів, але має деякі елементи особових (персональних) відносин між учасниками.

Товариство з обмеженою відповідальністю може складатися з двох і більше учасників. Закон обмежує максимальну кількість його учасників до 100 осіб. В середньому ж кількість членів товариства з обмеженою відповідальністю коливається від 2 до 5 осіб.

Важко переоцінити важливість установчих документів для функціонування будь-якої юридичної особи. Зазначені документи є своєрідною конституцією товариства з обмеженою відповідальністю, яка встановлює правоздатність останньої. Стаття 4 Закону України «Про господарські товариства» містить загальні вимоги щодо змісту установчих документів господарського товариства. Установчі документи господарського товариства мають містити відомості про:

· вид товариства;

· предмет та цілі його діяльності;

· склад засновників та учасників.

До речі, поняття "учасник установчого договору", "засновник" та "учасник товариства" слід відрізняти. Перші два з наведених понять є тотожними, тоді як поняття "учасник товариства" відрізняється від двох попередніх термінів. Наприклад, учасником товариства є особа, яка ввійшла до складу товариства після його реєстрації (при цьому така особа не є засновником);

· найменування та місцезнаходження;

· розмір та порядок формування статутного фонду;

· порядок розподілу прибутку та збитків;

· склад та компетенція органів товариства й порядок прийняття ними рішень;

· порядок внесення змін до установчих документів;

· відомості про розмір часток кожного з учасників;

· розмір, склад та порядок внесення ними вкладів;

· розмір і порядок формування резервного фонду;

· порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі;

· порядок ліквідації й реорганізації товариства.

Тому учасникам слід якомога серйозніше підходити до складання й затвердження зазначених документів.

Товариство з обмеженою відповідальністю діє на підставі статуту. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» у товаристві створюється статутний капітал, який підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень:

· про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

· про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;

· про ліквідацію товариства.

Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Допускається зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю після повідомлення про це в порядку, встановленому статутом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.

Також допускається збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі

Вкладом до статутного капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. На практиці найчастіше статутний фонд товариства формується за рахунок грошових коштів або рухомого майна засновників. Реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Однією з особливостей змісту установчих документів товариства є те, що вони, крім відомостей, загальних для всіх видів господарських товариств, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Називаючи цей вид товариства «товариством з обмеженою відповідальністю», законодавець не має на увазі обмеження відповідальності товариства як суб'єкта господарського права (юридичної особи) якимись певними розмірами майна або грошових коштів (наприклад, лише розміром статутного фонду). Насправді йдеться про обмеження відповідальності учасників товариства, які несуть її ризик у межах своїх вкладів до статутного фонду. Установчими документами товариства з обмеженою відповідальністю може бути передбачено, що учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд.

Одною з відмінностей товариства з обмеженою відповідальністю від акціонерного товариства є те, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю може передати свою частку (чи її частину) одному чи кільком учасникам цього товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам лише за згодою інших учасників. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки учасника, який її відступив, пропорційно їхнім часткам у статутному фонді товариства або в іншому, погодженому між ними розмірі.

Будь-який з учасників має право вийти з товариства зі сплатою йому вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі.

Учасник також може бути виключеним з товариства за рішенням зборів учасників, якщо систематично не виконує свої обов'язки або якщо його дії суперечать досягненню цілей товариства.

Управління товариством з обмеженою відповідальністю здійснюється за допомогою системи органів, які формують учасники товариства. Функції з управління товариством поділяються між його органами:

§ вищим - зборами учасників;

§ виконавчим - дирекцією (директором);

§ контролюючим - ревізійною комісією.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, що складаються з учасників або призначених ними представників.

Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства.

Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

Загальні збори учасників товариства обирають голову товариства.

До компетенції зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:

o визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

o внесення змін до статуту товариства;

o обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;

o затвердження річних результатів діяльності товариства, звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку;

o створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їхніх статутів та положень;

o винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства;

o затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення його організаційної структури;

o визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

o затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

o прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

o встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;

o вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

o виключення учасника з товариства;

o визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів.

Статутом товариства до компетенції зборів учасників можуть бути віднесені й інші питання [8;59].

З питань, зазначених у перших двох пунктах, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 % загальної кількості голосів учасників товариства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

Збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше як два рази на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Такі збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), які володіють у сукупності більш як 60 % голосів. Брати участь у зборах з правом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів.

Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу.

Загальні збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу.

Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.

Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції зборів учасників, її повноваження при цьому визначено ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" та установчими документами товариства.

Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснює ревізійна комісія, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа у кількості не менше трьох осіб. Її діяльність регламентовано ст. 63 Закону України «Про господарські товариства».

Перевірка діяльності дирекції (директора) товариства проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу учасників товариства. Ревізійна комісія вправі вимагати від посадових осіб товариства подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів та особистих пояснень.

Ревізійна комісія доповідає результати проведених нею перевірок вищому органу товариства. Також вона складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії загальні збори учасників товариства не мають права затверджувати баланс товариства.

Ревізійна комісія має право ставити питання про скликання позачергових загальних зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам товариства або виявлено зловживання посадовими особами товариства.

2.2 Реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожен громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Отже, якщо приймається рішення реалізувати це право на реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю, то перед засновниками постає питання, як зареєструвати товариство в установленому законом порядку. Вищезазначену вимогу підтверджує частина четверта ст. 87 Цивільного кодексу України, якою визначено, товариство з обмеженою відповідальністю вважається створеним з дня його державної реєстрації товариства.

Відносини, що виникають, коли проводиться реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю, регулюються Законом «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Слід розглянути питання, зокрема про те, чи потрібно резервувати майбутнє найменування при реєстрації товариства, які документи необхідно подавати для проведення державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю та який порядок державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю.

Державна реєстрація - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Порядок проведення державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю включає, зокрема:

· перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;

· перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;

· внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру;

· оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.

Зміни до установчих документів юридичної особи підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку визначеному законом.

Відокремлені підрозділи юридичної особи не підлягають державній реєстрації.

Представництва, філії іноземних компаній в Україні підлягають акредитації на території України в порядку, встановленому законом.

Частиною п'ятою ст. 90 Цивільного кодексу визначено, що юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи. Але чи можна бути впевненим у тому, що найменування, яке мають намір надати зареєстрованому товариства з обмеженою відповідальністю, не є тотожним іншому найменуванню іншого зареєстрованого товариства з обмеженою відповідальністю. Крім того, відповідно до ст. 27 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» це може бути підставою для відмови у проведенні державної реєстрації товариства. Однак, порядок проведення резервування найменування для реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю, який був встановлений ст. 23 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» був виключений на підставі Закону N 3263-VI ( 3263-17 ) від 21.04.2011 з даного закону.

Для того щоб з'ясувати, які документи необхідно подавати для проведення державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю, звернемося до норм ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Згідно з пунктом 1 ст. 24 цього Закону засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинна особисто подати державному реєстратору (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) такі документи:

§ заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи;

§ примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;

§ два примірники установчих документів (у разі подання електронних документів - один примірник);

§ документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи. У разі подання електронних документів для проведення державної реєстрації юридичної особи підтвердженням внесення плати за проведення;

§ державної реєстрації юридичної особи є примірник електронного розрахункового документа, засвідченого електронним цифровим підписом;

§ інформацію з документами, що підтверджують структуру власності засновників - юридичних осіб, яка дає змогу встановити фізичних осіб - власників істотної участі цих юридичних осіб.

У разі утворення юридичної особи на підставі модельного статуту в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації юридичної особи проставляється відповідна відмітка з посиланням на типовий установчий документ.

Крім того, в деяких випадках можуть знадобитися додаткові документи, а саме:

§ копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання у випадках, передбачених законом (відповідно до ст. 31 Закону «Про захист економічної конкуренції» рішення про надання дозволу на узгоджені дії може бути надано на невизначений або конкретно визначений строк, який, як правило, не повинен перевищувати п'яти років);

§ для фермерського господарства - копія Державного акта на право приватної власності засновника на землю або копія Державного акта на право постійного користування землею засновником, або нотаріально посвідчена копія договору про право користування землею засновником, зокрема на умовах оренди;

§ при державній реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю, засновником (засновниками) якої є іноземна юридична особа, - документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру.

Слід зазначити, що вимагати додаткові документи коли проводиться державна реєстрація товариства з обмеженою відповідальністю, крім вищезазначених, державному реєстратору заборонено.

Якщо документи для проведення державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю подаються засновником товариства, державному реєстратору додатково пред'являється його паспорт.

У разі подання документів особою, уповноваженою засновником (засновниками) товариства з обмеженою відповідальністю, крім її паспорта надається документ, що засвідчує її повноваження або в разі подання електронних документів документ, що засвідчує повноваження цієї особи, в електронній формі залучається до документів. Відповідно до роз'яснень, наданих у листі Держпідприємництва України «Щодо надання роз'яснень (щодо користування майном господарського товариства)», якщо загальними зборами учасників товариства приймається рішення про обрання уповноваженої особи для представлення інтересів товариства з питань державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю, це рішення є таким документом, що посвідчує повноваження цієї особи, яка подає документи державному реєстратору, що не суперечить загальним вимогам порядку оформлення представництва інтересів однієї особи іншою.

Документи, які подаються для проведення державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю, приймаються за описом, копія якого в день надходження документів видається (надсилається поштовим відправленням) засновнику або уповноваженій ним особі з відміткою про дату надходження документів.

Дата надходження документів для проведення державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю вноситься до журналу обліку реєстраційних дій.

Однак за наявності підстав, перелік яких надано у частині одинадцятій ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, подані для проведення державної реєстрації товариства. У цьому випадку про залишення документів без розгляду засновнику або уповноваженій ним особі не пізніше наступного робочого дня з дати їх надходження державним реєстратором видаються (надсилаються поштовим відправленням з описом вкладення) відповідне повідомлення із зазначенням підстав для залишення документів без розгляду та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю, відповідно до опису (частина дванадцята ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

Водночас це не перешкоджає засновнику або уповноваженій ним особі повторному зверненню до державного реєстратора в загальному порядку для реєстрації товариства після усунення причин, що були підставою для залишення документів без розгляду.

В 2010 році статтю 24 було доповнено частиною тринадцятою, яка дозволили подання електронних документів для проведення державної реєстрації юридичної особи державному реєстратору засновником (засновниками) або уповноваженою ним (ними) особою, щоправда, виключно для засвідчення державним реєстратором факту створення юридичної особи.

Порядок проведення державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю встановлено ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців». Відповідно до частини першої цієї статті державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю без розгляду, зобов'язаний перевірити ці документи на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації товариства, які передбачені частиною першою ст. 27 цього ж Закону, а саме:

· невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю, відомостям, які зазначені в документах, поданих для проведення державної реєстрації товариства;

· невідповідність установчих документів вимогам, згідно з якими установчі документи товариства повинні містити відомості, передбачені законом (до речі, щодо господарських товариств вимоги до змісту установчих документів викладено у ст. 4 Закону України «Про господарські товариства»);

· порушення порядку реєстрації товариства, який встановлено законом, зокрема:

Ш наявність обмежень на зайняття відповідних посад, встановлених законом щодо осіб, які зазначені як посадові особи органу управління юридичної особи;

Ш невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі;

Ш наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою певних юридичних дій, а саме: проведення державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю, засновником (учасником) якої є юридична особа, щодо якої прийнято рішення щодо припинення діяльності;

Ш наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню в порядку реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю; використання у найменуванні при реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю приватного права повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ш встановлена іншими законами заборона використання у найменуванні товариства з обмеженою відповідальністю певних термінів, абревіатур, похідних термінів.

За наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор зобов'язаний не пізніше трьох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації видати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі повідомлення про відмову в проведенні державної реєстрації із зазначенням підстав для такої відмови та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації юридичної особи, відповідно до опису. [11;25]

За відсутності підстав для відмови державний реєстратор має внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю ідентифікаційний код відповідно до вимог Єдиного державного реєстру та внести до нього запис про проведення державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю на підставі відомостей цієї реєстраційної картки.

Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю є датою державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю.

Державна реєстрація товариства не повинна перевищувати трьох робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю.

Виписку про державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю має бути оформлено і видано засновнику або уповноваженій ним особі державним реєстратором не пізніше наступного робочого дня з дати державної реєстрації товариства. Крім того, разом із Випискою про державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю засновнику або уповноваженій ним особі видається один примірник оригіналу установчих документів з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю.

Слід зазначити, що за проведення державної реєстрації товариства потрібно сплатити реєстраційний збір у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина перша ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»).

2.3 Правовий режим майна товариства з обмеженою відповідальністю

Основу правового режиму майна суб'єкта господарювання - товариства з обмеженою відповідальністю, на якому базується його господарська діяльність, складають право власності та інші речові права: право господарського ведення, оперативного управління, а також оперативного використання майна. Господарська діяльність може здійснюватися і на основі інших речових прав (права володіння, користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

Товариство з обмеженою відповідальністю згідно статті 12 Закону України «Про господарські товариства» є власником:

ь майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

ь продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності;

ь одержаних доходів;

ь іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому в користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими документами.

Майнові права та майнові обов'язки товариства з обмеженою відповідальністю можуть виникати:

· з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать;

· з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом;

· внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом;

· внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав;

· внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності;

· з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.

Цей перелік не є вичерпним, оскільки стосунки у сфері господарського обороту відрізняються численністю і різноманітністю.

Аналіз господарських зобов'язань свідчить про те, що головне місце серед підстав виникнення цих зобов'язань належить господарському договору. Господарські зобов'язання виникають як з господарських договорів, укладених на підставі державного замовлення або іншого управлінського акту, так і з договорів, що укладаються на розсуд учасників господарських стосунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання або суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли вони мають право погоджувати на власний розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Це відповідає загальним принципам господарювання, закріпленим у ст. 6 Господарського кодексу України, як-от: свобода підприємницької діяльності в межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів і послуг на території України; заборона незаконного втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування, їх посадовців у господарські стосунки.

Сторони можуть визначати зміст договору на основі зразкового або типового договору. Слід зазначити, що використання зразкового договору рекомендується суб'єктам господарювання при укладенні ними договорів, при цьому сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені зразковим договором, чи доповнювати його зміст.

У деяких випадках майнові права і обов'язки можуть виникати за управлінськими актами, які приймаються уповноваженими органами відповідно до їхньої компетенції. Часто основою виникнення майнових прав і обов'язків виступає і складний юридичний склад, що передбачає управлінський акт і укладений на його основі правочин.

Законодавець у ч. 1 ст. 144 Господарського кодексу України визначив порядок виникнення майнових прав і обов'язків товариства з обмеженою відповідальністю, зазначивши серед іншого протиправні дії. Так, спричинення збитку іншій особі є юридичним фактом, що породжує обов'язок відшкодувати його потерпілому, наприклад, вартість пошкодженого майна. Придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав створює зобов'язання відшкодувати потерпілому його втрати.

Іншими обставинами, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав і обов'язків, можуть бути інші дії фізичних і юридичних осіб. Чисельність і різноманітність громадських стосунків, регульованих господарським законодавством, пояснює розмаїття юридичних фактів, що є підставами виникнення господарських зобов'язань. Вичерпного переліку таких підстав чинне законодавство не містить.

Договори, угоди й адміністративні акти є правомірними діями, покликаними сприяти розвитку господарського обороту. Здійснення неправомірних дій у сфері господарського обороту перешкоджає його нормальному функціонуванню. З метою усунення негативних наслідків, викликаних неправомірними діями, закон пов'язує з ними виникнення особливого виду зобов'язань (делікти). Такі зобов'язання, хоча вони і виникають з неправомірних дій, спрямовані на досягнення правомірного результату - відновлення порушеного майнового положення учасників господарського обороту.

Господарські зобов'язання можуть породжуватися також подіями, тобто такими юридичними фактами, які не залежать від волі людей. Найчастіше подія не веде до виникнення зобов'язання, а лише породжує в рамках цього зобов'язання певні права й обов'язки сторін. Наприклад, настання такого страхового випадку, як повінь, тягне за собою обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування особі, майно якої застраховане від повеней, і право останньої вимагати від страховика виплати їй цього відшкодування. [64;225]

Слід розглянути ще майнове положення і облік майна суб'єкта господарювання.

Облік майна суб'єкта господарювання здійснюється переважно у формі бухгалтерського обліку. Основні вимоги і правила його ведення закріплені в Законі України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16.07.1999р. Початковим положенням ведення бухгалтерського обліку є його обов'язковість для суб'єктів господарювання. Це міра можливої і належної поведінки, яка може бути охарактеризована як право і обов'язок вести бухгалтерський облік (навіть спрощений) свого майна і господарських операцій за встановленими правилами. Бухгалтерський облік зобов'язані вести всі суб'єкти господарювання, зокрема і товариство з обмеженою відповідальністю. Майно товариства з обмеженою відповідальністю враховується відособлено від майна власника й інших суб'єктів. Це правило називається в юридичній практиці правилом майнової відособленості. Облік ведеться безперервно з моменту реєстрації суб'єкта господарювання до його реорганізації або ліквідації. Так, відповідно до ч. 1 ст. 145 Господарського кодексу України майновий стан товариства з обмеженою відповідальністю визначається сукупністю майнових прав, що належать йому, і майнових зобов'язань, відображуються в бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону. Облік майна ведеться методом подвійного запису на взаємопов'язаних рахунках, включених до робочого плану рахунків бухгалтерського обліку. Правильність обліку майна має велике значення і характеризує майнове та фінансове положення суб'єкта господарювання.

У ч. 2 вказаної статті законодавець закріпив норму, відповідно до якої зміна правового режиму майна товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється за рішенням власника (власників) майна способом, передбаченим Господарським кодексом і прийнятими відповідно до нього іншими законами, окрім випадків, коли така зміна забороняється законом. Зміна правового режиму майна товариства з обмеженою відповідальністю означає зміну вимог, що пред'являються при його придбанні, використанні в процесі господарської діяльності, вибутті, у встановленні особливих правил обліку майна тощо. Зміна правового режиму може здійснюватися власником майна шляхом надання цього майна іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського ведення, праві оперативного управління або праві оперативного використання, а також на основі інших форм правового режиму майна.

Товариство з обмеженою відповідальністю зобов'язані на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність за формами, передбаченими законодавством, проводити інвентаризацію майна, що їм належить, для забезпечення даних бухгалтерського обліку і звітності, надавати фінансову звітність відповідно до вимог закону і засновницьких документів.

Майнові гарантії прав товариства з обмеженою відповідальністю полягають в тому, що держава шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів, створення спеціальних структур гарантує недоторканність майна і забезпечує захист права власності. [34;26]

Так, відповідно до вимог ст. 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єктів господарювання охороняються законом. Вилучення державою майна суб'єкта господарювання допускається лише у випадках, на підставах і в порядку, передбачених законом. Згідно зі ст. 41 Конституції України примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване тільки як виняток з мотиву громадської необхідності за умови попереднього і повного відшкодування їхньої вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їхньої вартості допускається тільки в умовах воєнного або надзвичайного стану на підставі Законів України «Про правовий режим воєнного стану» від 06.04.2000 р. і «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16.03.2000 р.

Збитки, заподіяні суб'єктові господарювання порушенням його майнових прав громадянами, юридичними особами, органами державної влади або органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

3. Припинення діяльності товариства з обмеженою відповідальністю

3.1 Реорганізація товариства з обмеженою відповідальністю

Однією з форм припинення господарської діяльності є реорганізація: злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення.[4;106] Також реорганізація є однією із форм утворення товариства з обмеженою відповідальністю. Це зумовлено тим, що внаслідок реорганізації, на відміну від ліквідації, припиняється лише сама юридична особа як така, а її діяльність триває, але вже не в колишній, яка існувала до реорганізації, а в новій організаційно-правовій формі юридичної особи.

Поняття реорганізація означає припинення товариства з обмеженою відповідальністю з переходом всіх прав та обов'язків до правонаступника у порядку загального правонаступництва, тоді як правонаступником є юридична особа до якої переходять всі права та обов'язки реорганізованого товариства з обмеженою відповідальністю. Отже, в результаті реорганізації товариства з обмеженою відповідальністю суб'єктивні права та обов'язки, котрі належали йому, стають правами та обов'язками нових чи оновлених утворень, котрі продовжують свою господарську діяльність, як правило на зміненій за обсягом майновій базі, тобто наступає повне (універсальне) правонаступництво.

Рішення про реорганізацію, згідно до ст. 59 Господарського кодексу України, ст. 104, 105, 106 Цивільного кодексу України, ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» приймає власник (власники) або уповноважений ним органом, іншими особами - засновником (засновниками) чи його (їх) правонаступником або уповноваженим ним органом, за судовим рішенням, а у деяких випадках, згідно чинного законодавства, приймати рішення про реорганізацію можуть державні органи, які мають відповідні повноваження. До таких органів відноситься Антимонопольний комітет, ст. 40 Господарського кодексу України, він діє в межах повноважень визначених Законом України «Про Антимонопольний комітет України» та Положенням про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання. Також в ст. 40 Господарського кодексу України зазначено що, якщо товариство з обмеженою відповідальністю зловживає монопольним становищем на ринку, то Антимонопольний комітет має право прийняти рішення про примусовий поділ цього товариства, що займає монопольне становище.

Звернемо увагу на те, що чинне законодавство дещо різниться за кількістю форм реорганізації. Так, зокрема, ст. 59 Господарського кодексу України та ст. 19 Закону України «Про господарські товариства» виділяє 5 форм: злиття, приєднання, поділ, виділ та перетворення. Тоді, як ст. 109 Цивільного кодексу України та ст. 32 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначають «виділ» одним з видів створення юридичної особи.

У разі злиття товариств усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до юридичної особи, що утворилася внаслідок злиття. Організаційно-правова форма новоутвореної юридичної особи може відрізнятися від колишніх форм товариств, котрі злилися.

У разі приєднання одного або кількох юридичних осіб до товариства з обмеженою відповідальністю, тобто до нього, переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних юридичних осіб. Інакше кажучи, за цією формою реорганізації одна юридична особа приєднується до іншої, але з втратою юридичної самостійності і стає частиною того товариства, до якого переходять права та обов'язки реорганізованої юридичної особи. Тобто основна відмінність від злиття є те, що всі майнові права й обов'язки стають правами й обов'язками не нової юридичної особи, а тієї, що раніше вже існувала і, яка продовжує функціонувати в колишній організаційно-правовій формі як правонаступник суб'єктів, утворених внаслідок приєднання.

У разі поділу припиняється товариство з обмеженою відповідальністю, та на його майновій базі утворюється дві або більше нових юридичних осіб з передачею кожній з них за розподільчим актом (балансом) у відповідних частинах усіх майнових прав і обов'язків товариства, що реорганізується. При поділі діє загальний принцип реорганізації: кожна новоутворена в результаті поділу юридична особа несе відповідальність за виконання зобов'язань, що перейшла до неї, в повному обсязі, а не в межах тієї частини активів, що перейшли до неї разом з частиною зобов'язань. Обсяг прав та обов'язків кожних з новоутворених в результаті юридичних осіб фіксується в розподільчому акті (балансі). При цьому перехід обов'язків не обов'язково має відбутися пропорційно переданому майну. Співвідношення переданих активів і пасивів законодавством не регламентується. Доцільність такого співвідношення визначається власником (власниками) майна або іншою особою, уповноваженою на затвердження розподільчого акту (балансу). Чинне законодавство не вказує послідовності дій при поділі товариства з обмеженою відповідальністю. На сьогодні порядок поділу встановлено підзаконними нормативними актами лише для деяких видів суб'єктів: для державних підприємств і для підприємств, об'єднань, господарських товариств, у статутному фонді яких частка держави складає 75% і більше.

У разі виділу юридична особа виділяється зі складу іншої, при цьому продовжує існувати і той суб'єкт, зі складу якого відбувся виділ новоствореного товариства. До новоствореного суб'єкта переходять права та обов'язки відповідно до розподільчого акту (балансу). Відповідно до ст. 32 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців», виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю, утвореного в результаті виділу.

У разі перетворення одного товариства в інше, до новоутвореної юридичної особи переходять усі майнові права та обов'язки попередньої юридичної особи, тобто перетворенням є припинення товариства з обмеженою відповідальністю, яке у подальшому існує в іншій організаційній формі, має інші цілі діяльності, структуру та приймає всі майнові активи та пасиви свого попередника. Так згідно чинного законодавства, встановлені певні обмеження щодо перетворення юридичних осіб. Згідно п. 2 ст. 150 Цивільного кодексу України товариство з обмеженою відповідальністю може бути перетворене в акціонерне товариство чи у виробничий кооператив, тоді як ст. 10 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» вказує, що благодійна організація не може бути реорганізована в товариство з обмеженою відповідальністю, яке має на меті одержання прибутку.

В результаті реорганізації моментом переходу прав та обов'язків до товариства - правонаступника, вважається дата підписання передавального чи розподільчого балансу, якщо інше не встановлено законом або рішенням про реорганізацію.

Припинення товариства з обмеженою відповідальністю шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу та перетворення) регламентується ст. 107 Цивільного кодексу України. Так, кредитор товариства з обмеженою відповідальністю, що припиняється шляхом реорганізації, має право вимагати припинення або дострокового виконання зобов'язань. Цивільний кодекс України не встановлює, які саме зобов'язання повинні за такими вимогами бути припинені чи виконані, тому можна зробити висновок, що це стосується виконання як грошових зобов'язань, так і інших договорів.

Кредитор зобов'язаний заявити свої вимоги письмово. Вони розглядаються комісією з реорганізації у строк, визначений у повідомленні про злиття, приєднання, поділ та перетворення. Комісія задовольняє чи відхиляє ці вимоги кредиторів та складає передавальний акт (баланс) - у разі злиття, приєднання або перетворення, або розподільчий баланс - у разі поділу, які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю, яке припиняється, всіх його кредиторів та боржників, в тому числі зобов'язання, які оспорюються сторонами. Цей акт повинен бути затверджений органом, який прийняв рішення про припинення діяльності товариства з обмеженою відповідальністю. Після проведення роботи комісії з виявлення вимог кредиторів, а також їх розгляду, задоволення чи відхилення учасниками товариства з обмеженою відповідальністю або органом, який прийняв рішення про її припинення, затверджуються передавальний акт чи розподільчий баланс. Після його затвердження акти передаються до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Реорганізація товариства здійснюється на підставі прийнятого власниками відповідного рішення. Рішення оформлюється у вигляді угоди про умови проведення реорганізації (плану реорганізації). Даний документ регламентує такі питання:

· призначення комісії для проведення реорганізації у складі представників товариств, що реорганізуються;

· повний перелік та обсяг активів і пасивів товариств, що реорганізуються, які підлягають прийманню-передачі в обмін на корпоративні права правонаступника, а також строки та порядок оформлення такої передачі;

· перелік документів фінансового та інших видів обліку, незакінчених діловодством справ, бланків суворої звітності, архівів чи описів архівів, що підлягають прийманню-передачі, а також строки передачі;

· пропорції (коефіцієнти) обміну корпоративних прав реорганізованих товариств на корпоративні права товариств, які є їх правонаступниками, а також суми можливих доплат (чи компенсацій);

· строки обміну акцій (свідоцтв про внесення вкладу до статутного капіталу) акціонерів (учасників) товариства, що реорганізується, на акції (свідоцтва про внесення вкладу до статутного капіталу) акціонерів (учасників) підприємства-правонаступника, порядок продажу акцій (часток) акціонерами (учасниками) та інші організаційні питання, пов'язані з формуванням статутного капіталу;

· права, які надаватимуться юридичною особою - правонаступником власникам корпоративних прав, інших цінних паперів та спеціальних прав, емітованих підприємствами, що припиняють свою діяльність у результаті реорганізації;

· економіко-правові наслідки реорганізаційних заходів для працівників товариств, що реорганізуються.

Відносно зміни організаційно-правової форми юридичної особи, що стає правонаступником в результаті реорганізації можливими є два варіанти:

а) форма організації бізнесу залишається незмінною (робляться зміни лише в засновницьких документах в частині правонаступництва, розміру статутного капіталу та складу засновників);

б) підприємство-правонаступник змінює форму організації бізнесу (перетворення). При цьому, як правило, спочатку здійснюється приєднання одного або кількох юридичних осіб до правонаступника, а потім він реорганізується шляхом перетворення.

Сама процедура реорганізації є досить тривалою та потребує певних затрат. Однак в більшості випадків вони виправдовуються.

3.2 Ліквідація товариства з обмеженою відповідальністю. Банкрутство

Ліквідація (припинення) товариства з обмеженою відповідальністю являє собою складний та довготривалий процес з послідовних дій: прийняття рішення власників; внесення запису про припинення рішення до Єдиного державного реєстру; закриття рахунків у банку; створення ліквідаційної комісії (ліквідатора); проведення інвентаризації та оцінки майна; виявлення кредиторів; складання ліквідаційного балансу; зняття з обліку в державних органах і т.д.

Розглянемо план ліквідації підприємства (покроковий алгоритм процедури ліквідації) товариства з обмеженою відповідальністю з ініціативи власників або за рішенням засновників. Відразу слід наголосити, що план ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю показує, що цей процес тривалий, і ліквідація товариства з обмеженою відповідальністю складна.