Митне право України

Скарга на постанову, рішення митного органу подається протягом десяти днів з дати вручення заінтересованій особі копії постанови у справі або повідомлення про прийняте рішення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою заінтересованої особи може бути поновлений відповідно регіональною митницею, ДМСУ або судом.

Законність та обґрунтованість постанови митного органу у справі про порушення митного законодавства може бути перевірена судом або митним органом вищого рівня. За результатами перевірки суд або митний орган згідно зі ст. 394 МК України приймає одне з таких рішень:

1) про залишення постанови без змін, а скарги або протесту без задоволення;

2) про скасування постанови і надіслання справи на новий розгляд;

3) про скасування постанови та закриття справи;

4) про зміну заходу стягнення в межах передбаченої відповідальності за відповідне порушення митних правил, з тим, однак, щоб стягнення не було повторне.

Якщо законність та обґрунтованість постанови митного органу перевіряються після того, як такі перевірки були проведені митними органами вищого рівня, то відповідно залишаються в силі або скасовуються рішення митних органів, прийняті за результатами перевірок. Рішення по скаргах можуть прийматися митними органами шляхом винесення постанов.

За наслідками перевірки особі, стосовно якої виносилася постанова, що перевірялася, або прокуророві, який приніс протест, надсилається письмове повідомлення про прийняте рішення.

У разі скасування постанови митного органу сплачені суми штрафів повертаються особам, які притягалися до відповідальності, або уповноваженим ними особам з Державного бюджету України органами Державного казначейства України за поданням митних органів. При їх поверненні виконавчий збір не сплачується.

Підставами для скасування постанови про накладення стягнення або про припинення провадження у справі про порушення митного законодавства є:

1) відсутність у діях особи, яка притягалася до відповідальності, ознак правопорушення;

2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду;

3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;

4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митного законодавства, якщо таке обмеження зашкодило всебічному розгляду справи та вплинуло або могло вплинути на винесення обґрунтованої постанови за результатами її розгляду;

5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;

6) накладення стягнення, не передбаченого МК України.

Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення стягнення або про припинення провадження у справі про порушення вимог митного законодавства можуть бути визнані й інші обставини.

Розгляд скарг має здійснюватися у встановлені строки. Скарга на постанову митного органу у справі про порушення митного законодавства розглядається протягом місяця з дня надходження до митного органу вищого рівня, а скарга, яка не потребує додаткового вивчення і перевірки, -- протягом п'ятнадцяти днів з дня її надходження.

Строки розгляду скарги можуть бути продовжені начальником митного органу вищого рівня або його заступником, а у разі розгляду такої скарги у спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади в галузі митної справи -- начальником Управління організації боротьби з контрабандою та порушеннями митного законодавства або його заступником, однак не більше, ніж до двох місяців, про що повідомляється скаржник.

Відповідно, подання скарги зупиняє виконання постанови митного органу у справі про порушення митного законодавства до закінчення перевірки. Якщо скарга буде необґрунтована і в її задоволенні буде письмово відмовлено, то постанова митного органу у справі про порушення митного законодавства підлягає виконанню.

7. Виконання постанов митних органів про накладення стягнення за порушення митного законодавства

Постанови митних органів про накладення стягнення у справі про порушення митного законодавства є обов'язковими для виконання як особами, що притягуються до відповідальності, так і тими, через посередництво яких такі постанови реалізуються. Виконання постанов здійснюється у порядку, передбаченому главою 62 МК України.

Постанова митного органу про накладення стягнення за порушення митного законодавства підлягає виконанню після закінчення строку оскарження або відмови у задоволенні скарги. Митний орган, який виніс постанову про накладення стягнення за порушення митного законодавства, у більшій мірі виконує її самостійно. Якщо це неможливо, то воно здійснюється через державного виконавця. У разі винесення митним органом кількох постанов про накладення стягнень за порушення щодо однієї особи, кожна постанова або рішення виконується окремо.

У той же час встановлена давність виконання постанови митного органу про накладення стягнення. Не підлягає виконанню постанова митного органу про накладення стягнення за порушення митного законодавства, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення постанови або рішення.

Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови митного органу про накладення стягнення за порушення митного законодавства здійснюється митним органом, який виніс постанову.

У той же час стосовно особливості накладеного на винну особу стягнення здійснюється його виконання. Так, постанова митного органу про накладення стягнення у вигляді попередження виконується митним органом, який виніс постанову, шляхом оголошення постанови порушнику з врученням копії такої постанови. Якщо постанова митного органу про накладення стягнення у вигляді попередження виноситься за відсутності порушника, копія постанови видається або надсилається йому протягом трьох днів з дня її винесення.

Штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення, не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення або надіслання їй постанови митного органу про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови -- не пізніше п'ятнадцяти днів з дня залишення скарги без задоволення або відхилення протесту. Сума штрафу вноситься винною особою до Державного бюджету України у встановленому законодавством України порядку.

У разі відмови особи добровільно виконати накладене на неї стягнення у вигляді штрафу проводиться примусове виконання постанови. Якщо сума штрафу не була сплачена у встановлений строк, вона стягується митним органом з вартості товарів, вилучених для забезпечення цього стягнення, або у примусовому порядку з грошових доходів або коштів особи, яка вчинила порушення митного законодавства, шляхом направлення фінансовому органу, банку, іншим фінансово-кредитним установам, які мають ліцензію Національного банку України, повідомлення про звернення постанови до виконання. У тому разі, якщо стягнення суми штрафу з коштів фізичної або юридичної особи неможливе, стягнення сум штрафу здійснюється на підставі постанови митного органу державним виконавцем шляхом звернення на майно цієї особи або на частку такого майна, що перебуває у спільній власності. Постанова, за якою стягнення суми штрафу проведено уповноваженим органом повністю, з відміткою про виконання, повертається митному органу, а кошти від штрафів перераховуються до Державного бюджету України.

Якщо товари і транспортні засоби, які підлягають конфіскації, не вилучені митним органом, особа, яка притягається до відповідальності за порушення митного законодавства, повинна доставити їх до цього органу не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення їй копії рішення суду про конфіскацію. Якщо копія зазначеного рішення надсилається поштою, вона вважається врученою з дня відправлення. Коли товари і транспортні засоби, що підлягають конфіскації, не доставлено до митного органу у встановлений строк, конфіскація здійснюється у примусовому порядку державним виконавцем за місцем проживання чи знаходження порушника. Рішення суду про конфіскацію товарів і транспортних засобів з відміткою про виконання надсилається митному органові.

За неможливості конфіскації товарів і транспортних засобів, щодо яких судом винесено постанову про конфіскацію, з особи, яка вчинила порушення митного законодавства, стягується вартість зазначених товарів і транспортних засобів у порядку, передбаченому для стягнення штрафу.

Постанова митного органу про накладення стягнення за порушення митного законодавства на осіб, які проживають або знаходяться за межами України, виконується за рахунок майна цих осіб, яке знаходиться на території України. У разі відсутності в Україні майна, що належить таким особам, порядок виконання постанови митного органу про накладення на них стягнень визначається законодавством України та міжнародними угодами про правову допомогу з державами, на території яких проживають або перебувають притягнуті до відповідальності особи.

8. Адміністративне затримання

Адміністративне затримання -- це один із заходів забезпечення провадження у справах про порушення митних правил, який застосовується з метою припинення порушення митних правил, шляхом складання протоколу про таке порушення при неможливості його складення на місці, забезпечення вчасного і правильного розгляду справи та виконання по ній постанови. Таке затримання може бути застосоване на строк до трьох годин.

Адміністративне затримання проводиться посадовими особами митних органів за рішенням начальника митного органу або особи, яка його заміщає. Про адміністративне затримання складається протокол установленої форми, в якому зазначається дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. Якщо затриманий відмовляється підписати протокол, у ньому робиться відповідний запис.

На прохання затриманої особи про час та місце її перебування повідомляються її родичі, адміністрація за місцем роботи або навчання. При затримані неповнолітнього обов'язково повідомляються його батьки або особи, які їх заміщають.

Строк адміністративного затримання не може тривати більше трьох годин. Правда, чинним законодавством передбачено, що у виняткових випадках у зв'язку з особливою потребою можуть бути встановлені інші строки. Осіб, які порушили прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний кордон, можна затримати на строк до трьох годин для складання протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи і з'ясування обставин правопорушення -- до трьох діб з повідомленням про це письмово прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання або на строк до десяти діб з санкції прокурора, якщо правопорушники не мають документів, що посвідчують їх особу.

Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставлення особи, яка скоїла порушення митних правил, в службове приміщення митного органу України або інше приміщення, де провадження необхідних дій є можливим. Особи, які перебувають у стані сп'яніння, -- з моменту його витверезіння. Стосовно осіб, які знаходилися у службовому приміщенні у зв'язку із здійсненням митного контролю, строк адміністративного затримання рахується з моменту закінчення такого контролю.

Про адміністративне затримання складається установленої форми протокол.

9. Поєднання та виділ справ про порушення митних правил

Поєднання та виділ справ про порушення митних правил здебільшого спричинено особливостями суб'єктів митних правопорушень і проводиться у тому разі, коли в ході провадження про порушення митних правил можуть виникнути обставини, які вимагають цього.

В одному провадженні поєднуються справи про порушення митних правил у разі:

* за здійснення яких притягується до відповідальності одна і та ж особа;

* притягується до відповідальності декілька осіб як співучасники.

Виділ справи про порушення митних правил можливий у передбачених чинним законодавством випадках та за умови, якщо таке виділення не відобразиться на всебічності, повноті і об'єктивності вирішення справи.

Докази порушення митних правил є важливим питання при провадженні про порушення митних правил. Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під предметом доказування при провадженні справи про порушення митних правил розуміється сукупність обставин, що підлягають доказуванню. Відповідно доказуванню підлягає:

1) подія правопорушення;

2) вина фізичної особи чи посадової особи у порушенні митних правил;

3) факт здійснення порушення митних правил юридичними особами, а також особою, яка займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи;

4) обставини, які впливають на ступінь і характер вини особи, що притягується до відповідальності за порушення митних правил;

5) причини та умови, які сприяли учиненню порушення митних правил.

Предмет доказування включає у себе такі обставини, які повинні бути обов'язково встановлені для правильного провадження та розгляду справи по суті. Ці обставини встановлюються у ході опитування і фіксуються у протоколах, зафіксованими у документах даними, що отримані у ході митного контролю, догляду, провадженні митного оформлення, у ході ведення провадження про порушення митних правил, поясненнями осіб, які притягуються до відповідальності, свідків, висновками експертизи, речовими і письмовими доказами.

Докази про порушення митних правил повинні бути у встановленому порядку зібрані уповноваженими посадовими особами, у межах їх повноважень з дотримання встановлених порядку, способів і форм.

Оцінка доказів проводиться посадовою особою за її внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності. Посадова особа при цьому керується виключно законом і правосвідомістю. Ніякі докази наперед не мають переваги над іншими.

Оцінка доказів свідчить про готовність посадової особи винести по справі відповідне рішення. Оцінці підлягає кожен окремий доказ, що відноситься до факту скоєння порушення митних правил.

Класифікація доказів порушення митних правил підлягає визнаним у науці критеріям, відповідно до яких прийнято розрізняти такі їх види:

* протоколи та інші документи, які складені при проведені митного контролю і проведені митного оформлення, провадженні у справі про порушення митних правил чи при її розгляді;

* пояснення осіб, які притягуються до відповідальності;

* пояснення свідків;

* висновки експерта;

* речові докази;

* письмові докази.

Ці докази добуваються в ході процесуальних дій, які можна поділити на дві групи.

До першої групи відноситься дії, які здійснюються посадовими особами митних органів, у провадженні яких знаходиться справа про порушення митних правил. Вони спрямовані на безпосереднє виявлення, закріплення і вилучення доказів у справі. Сюди відносяться опитування особи, що притягується до відповідальності за порушення митних правил, опитування свідків, митне обстеження, огляд, пред'явлення товарів для пізнання, експертиза, вилучення товарів і транспортних засобів. З деякими варто ознайомитися більш детально.

Проведення митного обстеження є однією із невідкладних і важливих процесуальний дій, що спрямована на виявлення, закріплення і вилучення доказів про порушення митних правил. Обстеженню підлягають території, приміщення та транспортні засоби.

Митний огляд проводиться як при складанні протоколу про порушення митних правил, проведенні митного обстеження, вилученні товарів, транспортних засобів і документів на них та інших предметів, так і як самостійна процесуальна дія. Він, як і попередня процесуальна дія, проводиться у присутності понятих, а в разі необхідності й особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил.

В необхідних випадках при огляді проводиться виміри, застосовується фото- і кінозйомка, відеозапис, складаються плани, креслення, схеми, беруться проби і зразки, копії з документів.

Для пізнання пред'являються товари, транспортні засоби, документи на них, інші предмети, які вилучені при складані протоколу про порушення митних правил й інших процесуальних діях.

Експертиза є найбільш складною процесуальною дією і комплексом заходів по залученню кваліфікованих доказів на підставі висновку фахівців. Вона проводиться на підставі мотивованої постанови в тому разі, якщо для вияснення питань потрібні спеціальні знання в галузях науки, техніки, мистецтва і др.. Експертиза проводиться або експертами митних органів або спеціалістами, які залучаються.

Витребування документів є найбільш застосовуваною процесуальною дією, яка необхідна для правильного провадження у справі. Несвоєчасне подання документів є підставою для подовження строків провадження у справі про порушення митних правил.

Витребування проводиться шляхом направлення вимоги про надання документів (форма В-1) у державні органи (податкові, Міністерства економіки, реєстраційні, інші), фізичним і юридичним особам суб'єктам підприємництва із вказівкою кому вимога адресована, номеру справи про порушення митних правил, переліку необхідних документів.

9. Вилучення товарів і транспортних засобів

Вилучення товарів і транспортних засобів проводиться посадовими особами митниць. Вилученню підлягають товари і транспортні засоби що:

-- є безпосередніми об'єктами порушення митних правил;

-- із спеціально виготовленими схованками, які використовувалися для переміщення через митний кордон України товарів і предметів з порушенням митних правил;

-- транспортних засобів, на яких перевозились товари, які є безпосередніми об'єктами порушення митних правил;

-- документи, засоби ідентифікації та інші предмети, які визнаються доказами.

До другої групи процесуальних дій відноситься такі, які здійснюються посадовими особами митних органів і спрямовані на забезпечення провадження у справі про порушення митних правил і стягнення можливих санкцій майнового характеру. До них відноситься: витребування документів, отримання інформації, накладення арешту, проведення ревізії, перевірки, інвентаризації, доставлення особи в митний орган, адміністративне затримання.

Накладення арешту на товари і транспортні засоби та інше майно проводиться при неможливості їх вилучення для забезпечення стягнення можливих штрафів вартості товарів та транспортних засобів.

Про накладення арешту посадова особа митного органу виносить мотивовану постанову.

Арешт не може бути накладений на предмети, які належать і необхідні фізичній особі та особам, які знаходяться на його утриманні.

10. Спрощена форма застосування стягнення при порушені митних правил

Митним законодавством передбачена спрощена форма застосування стягнень за митні правопорушення. Особливості такої форми накладення стягнення полягають у наступному:

-- при застосуванні спрощеної форми накладення стягнення справа про порушення митних правил не заводиться і протокол про правопорушення не складається;

-- процесуальні дії не проводяться;

-- стягнення накладається на місці виявлення порушення митних правил;

-- на відміну від процедури накладення стягнення по заведеній справі про порушення митних правил рішення про накладення стягнення приймається лише чітко окресленими законом посадовими особами;

-- формою накладення стягнення є акт про накладення стягнення.

Така форма сприяє ефективності провадження та адекватній оцінці порушником протиправних дій.

РОЗДІЛ 13. СЛУЖБА В МИТНИХ ОРГАНАХ УКРАЇНИ

1. Поняття митної служби

У науковій і навчальній літературі поняття митної служби трактується по-різному. В широкому сенсі митна служба розуміється як система (сукупність) всіх митних органів (ДМСУ), які безпосередньо беруть участь у здійсненні митної справи, наділені правовим статусом посадових осіб митних органів. Цим поняттям також охоплюється й порядок та умови прийому на державну службу в митних органах. Митна служба у вузькому сенсі -- різновид державної служби, а також порядок і умови її проходження в митних органах та інших закладах митного профілю.

У законодавстві митна служба асоціюється із спеціальним державним органом виконавчої влади по здійсненню митної політики, а також як особливий різновид державної служби громадян, що здійснюють професійну діяльність з реалізації функцій, прав та обов'язків митних органів. У такому сенсі митна служба виявляється як професійна діяльність з безперервного компетентного виконанням посадовими особами митних органів покладених на них відповідно до займаної посади і ділянки діяльності визначених законом і посадовими інструкціями та регламентами прав і обов'язків митних органів. Проходження служби в митних органах складається з прийому на службу, переміщення по службі, присвоєння спеціальних звань, умов проходження служби, припинення служби та інше.

Сутність повноважень державної митної служби полягає у праві посадових осіб від імені держави приймати загальнообов'язкові рішення з питань, що віднесені до компетенції даного органу і його посадової особи. Владні повноваження посадових осіб митних органів виходять із компетенції конкретного митного органу. У свою чергу правовий статус останнього закріпляється в нормативних актах. Це пояснюється конституційним положенням про те, що державні органи та їх посадові особи діють лише в межах закону і виходити за нього при здійсненні своїх функцій не вправі.

Діяльність посадових осіб митних органів здійснюється як безпосередньо в митних органах, так і на території підприємств і організацій, які підвідомчі митній службі. Така діяльність здійснюється посадовими особами за наявності певних умов:

-- вона передбачена відповідним нормативним актом;

-- особа наділена відповідною компетенцією;

-- особа здійснює свої повноваження на виділеній їй ділянці, посаді;

-- особа здійснює свої повноваження під час своєї служби.

Відповідно не визнається службою в митних органах і митних установах робота за трудовим чи цивільно-правовим договором (контрактом). У зв'язку з цим громадяни, що займають штатні посади в митних органах з метою технічного забезпечення діяльності митних органів (технік-інженер) і не виконують владних функцій, не визнаються державними службовцями. Перелік таких посад визначається Державною митною службою України.

Відповідно до затвердженого Указом Президента України від 8 лютого 1997 р. № 126/97 «Положення про державну митну службу України» Держмитслужба є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної митної політики, організовує функціонування митної системи, здійснює керівництво дорученою їй сферою управління, несе відповідальність за її стан і розвиток.

Основними завданнями Державної митної служби є:

1) захист економічних інтересів України, сприяння розвитку зовнішньоекономічних відносин;

2) контроль за дотриманням вимог митного законодавства України;

3) використання засобів митного регулювання торговельно-економічних відносин з урахуванням пріоритетів розвитку економіки, створення сприятливих умов для участі України у міжнародному співробітництві;

4) удосконалення митного контролю, митного оформлення і оподаткування товарів та інших предметів, що переміщаються через митний кордон України;

5) здійснення за участі Міністерства економіки заходів щодо захисту прав споживачів товарів і дотримання учасниками зовнішньоекономічних відносин державних інтересів на зовнішньому ринку;

6) боротьба із контрабандою, здійснення заходів по попередженню порушення митних правил.

2. Принципи митної служби

Служба в митних органах України є різновидом державної служби, яка здійснюється відповідно до Конституції України, Закону України «Про державну службу», МК України та інших нормативних актів. Вона здійснюється на принципах:

Верховенства права -- цей принцип є основоположним для правової держави і демократичного суспільства і проводиться у Конституції України та інших законах.

Пріоритету прав і свобод людини -- передбачає необхідність при здійсненні своїх посадових обов'язків неухильно дотримуватись прав людини, поважати її честь і гідність, недоторканність. Застосування примусу щодо людини повинно здійснюватися лише на підставі і в межах, передбачених законом.

Рівного права громадян України на службу в митних органах відповідно до наявності фахової освіти, професійної підготовки і здібностей. Вимоги до кандидата на посаду в митних органах є рівними для всіх і зумовлені лише характером посадових обов'язків.

Обов'язковості для державних посадових осіб рішень вищестоящих органів і їх керівників у межах наданих їм повноважень і відповідно до чинного законодавства.

Єдності основних вимог до державної служби -- полягає у єдності митної системи, завдань митних органів, які збігаються.

Професіоналізму і компетентності працівників митних органів. Цей принцип полягає у тому, що прийняті на службу працівники повинні знати митне законодавство, правила митного оформлення і контролю, митні процедури, досконало знати свої права і функціональні обов'язки, посадові інструкції.

Гласності -- полягає в обов'язку посадових осіб надавати інформацію про прийняті ними рішення, діяльність чи бездіяльність митних органів.

Відповідальності за прийняті рішення -- виявляється у тому, що за невиконання чи неналежне виконання своїх посадових обов'язків, зловживання наданими правами посадова особа може бути притягнута до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. В разі заподіяння шкоди митним органам така особа повинна відшкодувати завдану шкоду в установленому порядку. Така шкода може бути стягнута з неї в регресному порядку.

Позапартійності. Працівники митних органів не можуть перебувати в партіях чи керуватися при здійсненні своїх посадових обов'язків партійними інтересами. Взаємовідносини між працівниками визначаються виключно законом, свободою переконань та совісті. В митних органах не допускається створення партій, рухів і об'єднань з політичною метою.

Стабільності кадрів, що є гарантом високого професіоналізму і наступництва. Це є гарантією впевненості працівників митних органів у завтрашньому дні, запорукою від невиправданих чисток і переміщень.

3. Посадові особи митних органів України

Відповідно до ст. 407 МК України посадовими особами митної служби є працівники митних органів, установ та організацій України, на яких покладено здійснення митної справи, організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій, яким присвоєно спеціальні звання. Для належного виконання завдань службові особи митної служби України наділені відповідними правами та обов'язками. Ці права та обов'язки визначаються Конституцією України, МК України, а в частині, що не регулюється ним, -- Законом України «Про державну службу». Законні розпорядження та вимоги службових осіб митної служби України є обов'язковими для виконання.

Порядок і умови прийняття на службу до митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій України, Положення про порядок та умови проходження служби, просування посадових осіб по службі, оплати та стимулювання праці в митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях України визначаються законодавством України. Митна служба України має Дисциплінарний статус, який затверджується у встановленому законом порядку.

Посадові особи митної служби України проходять атестацію. Порядок її проведення визначається КМ України.

Спеціальні звання присвоюються посадовим особам митної служби України відповідно до займаних посад і стажу роботи:

-- дійсний державний радник митної служби І рангу -- присвоюється Президентом України за наданням КМ;

-- державний радник митної служби І рангу;

-- державний радник митної служби 2 рангу;

-- державний радник митної служби 3 рангу;

-- радник митної служби 1 рангу;

-- радник митної служби 2 рангу;

-- радник митної служби 3 рангу;

-- інспектор митної служби 1 рангу;

-- інспектор митної служби 2 рангу;

-- інспектор митної служби 3 рангу;

-- інспектор митної служби 4 рангу;

-- інспектор митної служби;

-- молодший інспектор митної служби;

-- курсант.

Порядок присвоєння і позбавлення спеціальних звань визначається Положенням про спеціальні звання службовим особам митних органів, що затверджується КМ України. Посадові особи митної служби України мають єдиний формений одяг з відповідними знаками розпізнання. Зразки такого одягу, норми забезпечення ним та строки його експлуатації затверджуються КМ України, правила носіння -- спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Формений одяг видається безплатно.

Тривалість робочого часу службових осіб митної служби України встановлюється відповідно до законодавства України про працю.

Для виконання невідкладних заходів з митного контролю, митного оформлення, боротьби з контрабандою і порушеннями вимог митного законодавства та інших службових завдань службові особи митних органів України за розпорядженням керівника митного органу або його заступника можуть залучатися до роботи в надурочний, а також у нічний час, у святкові і неробочі дні. Оплата праці службових осіб митних органів України у надурочний, нічний час, а також у святкові і неробочі дні провадиться відповідно до чинного законодавства.

4. Відбір на службу у митні органи України

Відповідно до чинного законодавства відбір на службу в митні органи здійснюється з урахуванням професійних вимог до особи, яка претендує на ту чи іншу посаду. Під посадою в митних органах розуміється юридично визначений для даної особи обсяг функцій, знань і вмінь, правомочностей по реалізації компетенції відповідного митного органу.

На службу до митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій приймаються громадяни України, що досягли 18-річного віку і здатні за своїми діловими і моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров'я виконувати завдання, покладені на митну службу України. Для претендентів на посади в митних органах встановлено загальні і спеціальні вимоги. Наявність останніх пов'язується з тим, що кожна посада в митних органах є функціональною і взаємодіє із іншими. Іншими словами, наявність в митних органах спеціалістів різного профілю є запорукою виконання ними своїх функцій. З прийняттям на службу може бути встановлено випробування строком до шести місяців.

Правовий статус посади в митному органі містить перелік всіх функцій працівників по даній посаді з орієнтацією на кінцевий результат діяльності митного органу чи певної його служби. Перелік посад у митних органах і вимоги щодо претендентів на них є уніфікованим і затверджується Дермитслужбою України.

Відбір на службу у митні органи здійснюється кадровою службою з урахуванням отриманої освіти та фаху, кваліфікації, стажу роботи по спеціальності, стану здоров'я, моральних і ділових якостей. Приймаються до уваги рекомендації та характеристики.

Кадрові апарати в разі необхідності самі приймають активну участь у залученні до служби в митних органах відповідних спеціалістів, у тому числі й випускників вищих навчальних закладів. Варто відмітити, що на першому етапі формування митних органів укомплектування вакантних посад здійснювалось за рахунок осіб, що перейшли на службу в митні органи з міліції та звільнених у запас військовослужбовців. На сьогодні в структурі ДМС України функціонує Державна митна академія, яка цілеспрямовано готовить спеціалістів для митних органів і в основному забезпечує потребу в них.

Наразі прийняття на службу в митні органи здійснюється на конкурсній основі, якщо інше не передбачене актами чинного законодавства. Йдеться про можливість прийняття на службу особи. Яка перебуває у кадровому резерві. Для участі в конкурсі необхідно подати:

- заяву про участь у конкурсі із зазначенням в ній, що конкурсан ознайомлений з обмеженнями щодо прийняття на державну службу та проходження державної служби;

- заповнену особову картку (форма П-2 ДС) із додатком відповідних довідок;

- дві фотокартки розміром 4^Х6 см.;

- копії документів про освіту, що засвідчені нотаріально чи в іншому установленому законодавством порядку;

- відомості про доходи та зобов'язання фінансового характеру щодо себе та членів своєї сімї;

- копії першої та другої сторінок паспорта громадянина України, засвідчені кадровою службою.

Особи, які працюють у митницях, де оголошено конкурс, подають лише вказану заяву. Конкурсанти вправі подавати додаткову інформацію щодо своєї освіти та кваліфікації, досвіду роботи, професійного рівня та репутації, наприклад копії документів про підвищення кваліфікації, присвоєння наукового ступеня та вченого звання, знання іноземних мов, рекомендації, список наукових публікацій. Подані документи перевіряються кадровою службою на їх відповідність встановленим вимогам та достеменність. В разі їх невідповідності встановленим вимогам за рішенням голови конкурсної комісії претендент до конкурсу не допускається. Про це йому повідомляється письмово із зазначенням причини відмови. В разі наполягання на участь в конкурсі рішення про допуску відхиленого претендента приймається колегіально конкурсною комісією.

До участі в конкурсі не допускаються особи, які:

- досягли встановленого законодавством граничного віку для перебування на державній службі (55 років - жінки, 60 років - чоловіки);

- визнані у встановленому порядку недієздатними;

- мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади державного службовця;

- в разі прийняття на службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам,які є їх близькими родичами чи свояками;

- позбавлені права займати відповідні посади в установленому законом порядку на визначений строк;

- у інших випадках, що встановлені законом.

- Конкурс проводиться поетапно: публікація оголошення про його проведення; прийняття документів від претендентів та їх попередній розгляд на відповідність встановленим вимогам; проведення іспиту та відбір кандидатів. Відповідно, претенденти, що склали успішний іспит, але не були відібрані для зайняття вакантних посад, за їх згоди за рішенням конкурсної комісії можуть бути рекомендовані для зарахування до кадрового резерву на вакантні посади в цьому митному органі і протягом року прийняті на вакантні рівнозначні чи нижчі посади без повторного конкурсу.

Кадровий резерв призначений для забезпечення добору працівників, які:

- здатні запроваджувати демократичні цінності правової держави та громадянського суспільства, неухильно відстоювати права людини і громадянина;

- мають професійні навички, що ґрунтуються на сучасних спеціальних знаннях і аналітичних та організаторських здібностях, для прийняття та успішної реалізації управлінських рішень.

Такий резерв формується з:

- керівників і спеціалістів підприємств, установ, організацій;

- працівників органів виконавчої служби та органів місцевого самоврядування;

- посадових осіб митних органів, які підвищили кваліфікацію, пройшли стажування або за результатами атестації рекомендовані для зайняття більш високих посад;

- рекомендованих конкурсними комісіями для зарахування до кадрового резерву;

- випускників вищих навчальних закладів, у тому числі тих, що зараховані на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів державного управління.

Із зарахованими в кадровий резерв особами проводиться робота відповідно до затвердженого керівниками державних органів чи їхніх структурних підрозділів особистими річними планами, які передбачають:

- вивчення та аналіз виконання законів України, актів Президента і КМУ;

- систематичне навчання шляхом самоосвіти;

- періодичне навчання і підвищення кваліфікації у відповідних навчальних закладах;

- участь у роботі семінарів, нарад, конференцій з проблем та питань діяльності державних органів і структурних підрозділів;

- стажування строком до двох місяців у державному органі, до кадрового резерву якого зараховано кандидата;

- виконання обов'язків державного службовця, на посаду якого зараховано кандидата до кадрового резерву;

- залучення до розгляду відповідних питань,проведення перевірок, службових розслідувань;

- участь у підготовці проектів актів законодавства, інших нормативних актів.

5. Права посадових осіб митних органів України

Особи, які вперше зараховуються на посади державної служби у митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях України. приймають Присягу державного службовця. Працівники, яким вперше присвоюється спеціальне звання митної служби України, приймають урочисте зобов'язання такого змісту:

«Вступаючи на митну службу, урочисто зобов'язуюсь бути відданим українському народу, справі української державності, неухильно дотримуватись вимог Конституції України, Митного кодексу України та законодавства України. Зобов'язуюсь активно захищати інтереси Української держави, її економічний суверенітет і безпеку, суворо дотримуватись дисципліни, сумлінно, на високому професійному рівні виконувати свої службові обов'язки, зберігати державну таємницю, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян».

Процедура прийняття урочистого зобов'язання визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Посадовець митного органу є представником держави і його законні вимоги є обов'язковими для виконання фізичними і юридичними особами. Ніхто не може втручатися в діяльність працівників митних органів. Надані посадовим особам права закріплені в законі, в посадових інструкціях і є спеціальними. В той же час можна виділити спільні для всіх працівників митних органів права, до яких відносяться:

* право знайомитися з документами, які визначають права і обов'язки працівника даної посади, знайомитися з правилами внутрішнього розпорядку, порядку проходження служби в митних органах, посадовими інструкціями, статутами, правилами роботи з інформацією. При цьому працівник може (повинен) знайомитися як зі своїми посадовими обов'язками, так і посадових осіб, які разом з ним спільно виконують свої функції. Нема заборон на ознайомлення з особливостями правового положення безпосереднього начальника. Більше того, їх знання сприяє безболісній його заміні в разі вимушеної відсутності, є мотивацією до добросовісної служби та намагання зростати професійно;

* право на отримання в установленому порядку інформації і матеріалів, які необхідні для виконання посадових обов'язків. Одночасно такий працівник повинен надавати необхідну для виконання інформацію іншим працівниками митних органів і перш за все підлеглих;

* право відвідувати необхідні для виконання посадових обов'язків органи і установи незалежно від форми власності;

* право приймати владні рішення відповідно до займаної посади, а також брати участь в обговоренні та вирішенні всіх питань діяльності митних органів, у тому числі виступати з обґрунтованою критикою помилкових рішень і неправильних дій інших працівників, вносити з цього приводу пропозиції;

* право на підвищення своєї кваліфікації, у тому числі в системі професійної, вузівської і після вузівської підготовки й перепідготовки;

* права брати участь в конкурсі на заміщення вакантних посад в митних органах;

* право просуватися по службі на збільшення грошового окладу з урахуванням вислуги років, професійної майстерності і результатів роботи, знання іноземної мови. Пересування по службі проходить в митних органах у формі висунення на більш високу у порівнянні із займаною посаду і присвоєння більш високого спеціального звання;

* право зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби і зброю;

право н6а оплату своєї праці. Право на гідну оплату праці митників є конституційним і врегульованого особливо. Посадовці митних органів отримують оклади відповідно до постанови КМ України від з1 травня 2006р. №767 у редакції постанови КМУ від 1 серпня 2007 р. №980, якою затверджено Схеми по садових окладів посадових осіб: центрального апарату ДМСУ, регіональних митниць, митниць, регіональних митниць, митниць, пов'язаних з виконанням адміністративно-господарських функцій, спеціалізованих митних управлінь та інших спеціалізованих митних установ, навчальних закладів митної служби, регіональних митниць, спеціалізованих митних установ та організацій, що забезпечують здійснення митної справи. Проте зазначені в них посадові оклади можуть розглядатися у комплексі із доплатами, надбавками та преміальними.

Крім цього, працівники митних органів вправі знайомитися з матеріалами своєї особової справи, з відзивами про його діяльність і іншими документами до моменту занесення їх в особову справу, вимагати виправлення тих записів, що не відповідають чинному законодавству, залучення до особової справи своїх пояснень, вимагати проведення службового розслідування і спростування відомостей, які паплюжать честь і гідність, брати участь у зборах працівників митних органів, застосовувати фізичну силу і спеціальні засоби у передбачених законом випадках, звертатися із скаргами і пропозиціями у вищі митні органи.

6. Обов'язки посадових осіб митних органів України

У той же час, окрім прав, працівники митних органів є носіями юридичних обов'язків, встановлених нормами права і обов'язкових до виконання посадових функцій. Працівник митних органів, як і інший державний посадовець, виконує покладені на нього обов'язки у відповідності з чинним законодавством, діє в його рамках у межах своєї компетенції і виконує розпорядження тільки свого безпосереднього начальника. При здійсненні своїх обов'язків працівник митного органу захищається державою. Це означає, що ніхто не може втручатися в його діяльність, і від такого втручання працівник митного органу захищений у встановленому законом порядку.

Як права, так і обов'язки працівника митних органів можна поділити на загальні і спеціальні. Вони ще визначаються як загально-посадові і спеціальні. Перші зумовлені обов'язками державних службовців та митним законодавством. До них відносяться такі обов'язки:

* забезпечувати при здійсненні своєї діяльності дотримання вимог Конституції України та інших законів. Така вимога випливає із принципу законності будь якої правозастосовчої діяльності;

* дотримуватися і захищати права і законні інтереси фізичних і юридичних осіб, сприяти їм при їх здійсненні. Така вимога випливає із конституційного положення про те, що зміст діяльності державних органів визначається їх здатністю слугувати людині, вчасно і ефективно захищати її законні права та інтереси;

* виконувати накази, розпорядження і вказівки вищестоящих в порядку підпорядкування органів та їх керівників. Втім ніхто не зобов'язаний виконувати протизаконні вказівки і розпорядження. Виконанню підлягають лише правомірні розпорядження і ті, що стосуються безпосередньо посадової діяльності;

* своєчасно розглядати звернення та заяви фізичних і юридичних осіб, що забезпечує оперативність їх розгляду і прийняття рішень, є гарантом запобігання виникненню збитків;

* дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, що є запорукою чіткої і ефективної роботи митних органів, усунення тяганини і швидкого митного оформлення;

* підтримувати рівень кваліфікації і постійно її підвищувати випливає із необхідності високого професіоналізму працівників митних органів при здійсненні своєї діяльності. Для цього у системі митних органів України передбачена система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, яка забезпечує:

1) підготовку наукових та науково-педагогічних кадрів;

2) підготовку фахівців митної справи з вищою освітою;

3) перепідготовку працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій;

4) підвищення кваліфікації працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій;

5) стажування молодих, спеціалістів, новоприйнятих працівників, кадрового резерву;

6) самостійне навчання службових осіб митної служби України.

ДМСУ здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників митної служби України за окремими напрямками діяльності також у вищих закладах освіти за державним замовленням. Обсяги підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації встановлюються, виходячи з потреб митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій та вимог до освітньо-кваліфікаційного рівня працівників і узгоджується з відповідними центральними органами виконавчої влади;

* зберігати державну та іншу таємницю, що стала відомою у зв'язку з виконанням посадових обов'язків. Це стосується і відомостей про фізичних осіб, які перетинають митний кордон чи мають відношення до митниці. При прийнятті на посаду, яка вимагає доступу до відомостей, які є державною таємницею, працівник митного органу має пройти відповідну процедуру допуску. Він повинен досконало вивчити чинне законодавство і порядок ознайомлення з такою інформацією.

Спеціальний рівень обов'язків посадових осіб митних органів визначається інструкціями у відповідності до займаної посади.

7. Заборони і обмеження для посадових осіб митних органів

Для працівників митних органів України, як і для інших державних службовців, встановлено ряд заборон і обмежень. Так, відповідно до ст. 42 Конституції України їм заборонено займатися підприємницькою діяльністю особисто чи через довірених осіб. Відповідно, посадові особи митної служби України не мають права:

1) займатися будь-якою підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності та медичної практики). Як і інший державний службовець, митник вправі мати педагогічну практику в загальноосвітніх та спеціальних закладах освіти, займатись науковою роботою, у тому числі входити в творчі колективи, займатися іншою творчою діяльність і бути суб'єктом права інтелектуальної власності;

2) входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, фінансово-кредитних установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, що займаються підприємницькою діяльністю;

3) бути повіреним третіх осіб у митних справах;

4) використовувати своє службове становище для будь-якого не передбаченого законодавством України сприяння юридичним і фізичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної та іншої підприємницької діяльності.

Згідно з принципом не політичності державної служби ст. 414 МК України встановлює, що службові особи митної служби України не можуть бути членами політичних партій. Вони не мають права організовувати страйки і брати участь у них, вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій.

Встановлені також обмеження в роботі, яка пов'язана зі здійсненням контролю за роботою близьких і родичів. Посадові особи митних органів не можуть обіймати посади, перебування на яких передбачає прийняття рішень з питань діяльності підприємств -- митних брокерів, митних перевізників, власників митних ліцензійних складів та складів тимчасового зберігання, а також службові зносини з такими підприємствами, якщо у штаті цих підприємств перебувають близькі родичі зазначених посадових осіб.

Вони також не можуть обіймати іншу посаду в державних органах і органах місцевого самоврядування. Їм забороняється отримувати гонорари за публікації і виступи як працівника митних органів. Втім за виступи і публікації, що не пов'язані з посадовою діяльністю, дозволяється такі гонорари отримувати.

Забороняється отримувати від фізичних та юридичних осіб подарунки у вигляді будь-яких матеріальних цінностей, грошової винагороди, позики, послуг, засобів на оплату розваг і відпочинку, транспортних витрат чи послуг зв'язку. За тих же мотивів працівники митних органів не можуть виїжджати у закордонні відрядження за кошти юридичних та фізичних осіб, а також в особистих справах за рахунок приймаючої сторони.

Посадовим особам митних органів забороняється використовувати засоби матеріально-технічного забезпечення та фінансові засоби, інформацію, що стала відома у зв'язку з виконанням своїх функцій з непосадовою метою, наприклад, з особистою, у тому числі корисливою метою.

За загальним правилом працівникам більшості країн світу заборонено приймати іноземні нагороди без дозволу глави держави. Як державним посадовим особам співробітникам митних органів заборонено організовувати і брати участь у страйках. Вони не можуть використовувати посадове становище з політичною метою чи в інтересах певних політичних партій чи інших об'єднань громадян. Працівники митних органів не вправі засновувати політичні партії у митних органах, займатися політичною агітацією при виконанні посадових обов'язків. Іншими словами під час виконання своїх обов'язків працівники митних органів повинні дотримуватися аполітичності, що зовсім не означає заборони симпатизувати і розділяти певні політичні погляди.

8. Проходження служби в митних органах

Під проходженням служби в митних органах розуміється система юридичних фактів, які характеризують правове становище працівників митних органів і відображають його динаміку. Правове становище працівників митних органів визначають такі юридичні факти як: вступ на службу в митні органи, укладення контракту, проходження іспиту за конкурсом, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання, проходження службової атестації, переміщення по службі. Ці юридичні факти вказуються у наказах про прийняття на службу, переміщення тощо. Вони відображаються і в особовій справі.

Вступ на службу в митні органи передує попереднє вивчення особистості кандидата, його медичне обстеження. Попередньо може встановлюватися стажування. Не можуть бути прийняті на службу у митні органи особи, що були засуджені за скоєння злочину.

В разі необхідності при зарахуванні на службу в митні органи для особи може бути встановлено випробувальний термін. В ході його перевіряються професіональні якості особи. При становленні випробувального терміну особа призначається стажистом без присвоєння спеціального звання. Термін випробування вказується в наказі, а при прийнятті на контактній основі -- у самому контракті. При стажуванні особа виконує всі посадові обов'язки і посідає права працівника митного органу.