Митне право України

— ст. 343 -- неподання митному органу звітності щодо товарів, які перебувають під митним контролем або на територіях спеціальних митних зон і ввозяться, вивозяться, зберігаються, переробляються, виготовляються, купуються та реалізуються без попереднього дозволу митного органу, а також порушення порядку ведення звітності щодо таких товарів тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від трьох до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб -- до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Об'єктом такого правопорушення є встановлений МК України порядок подання митному органі передбаченої законом звітності щодо товарів, які перебувають під митним контролем або на територіях спеціальних митних зон, а також порушення порядку ведення такої звітності. Об'єктивна сторона полягає у: 1) неподанні митному органу звітності щодо товарів, які перебувають під митним контролем або на територіях спеціальних митних зон і ввозяться, вивозяться, зберігаються, переробляються, виготовляються, купуються та реалізуються без попереднього дозволу митного органу: 2) порушення порядку ведення звітності щодо таких товарів у разі переміщення через митний кордон України. Суб'єкт - фізична особа, яка на момент учинення правопорушення досягла 16-річного віку, а також посадові особи підприємств що учинили такі дії і є осудними. Суб'єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає у навмисній формі вини;

— ст. 344 -- неподання митному органі документів та зразків товарів для проведення дослідження (аналізу, експертизи). Неподання у випадках, передбачених законодавством, на вимогу митного органу відповідних документів та зразків товарів, необхідних для проведення дослідження (аналізу, експертизи) тягне за собою попередження або накладення штрафу в розмірі до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Об'єктом такого правопорушення є передбачений актами чинного митного законодавства порядок надання документів, необхідних для митного контролю, взяття проб та зразків, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення. Об'єктивна сторона полягає у неподанні у випадках, передбачених законодавством, на вимогу митного органу відповідних документів та зразків товарів, необхідних для проведення дослідження (аналізу, експертизи) у разі переміщення через митний кордон України. Суб'єкт - фізична особа, яка на момент учинення правопорушення досягла 16-річного віку, а також посадові особи підприємств що є осудними. Суб'єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає у навмисній формі вини;

— ст. 345 -- переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності. Ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території з комерційною метою товарів з порушенням охоронюваних законом прав інтелектуальної власності тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією контрафактних товарів, а на посадових осіб -- від тридцяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією контрафактних товарів

Об'єктом такого правопорушення є встановлений порядок переміщення через митний кордон товарів, що містять права інтелектуальної власності. Об'єктивна сторона полягає у ввезенні на митну територію України або вивезення за межі цієї території з комерційною метою товарів з порушенням охоронюваних законом прав інтелектуальної власності у разі переміщення через митний кордон України. Суб'єкт - фізична особа, яка на момент учинення правопорушення досягла 16-річного віку, а також посадові особи, що є осудними. Суб'єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає у навмисній формі вини;

— ст. 346 -- порушення порядку зберігання товарів на митних ліцензійних складах та здійснення операцій із цими товарами. Порушення встановленого законодавством порядку розміщення товарів на митних ліцензійних складах для зберігання, недотримання встановлених строків, умов і порядку зберігання зазначених товарів, а також проведення операцій з товарами, що зберігаються на митних ліцензійних складах, без дозволу митного органу тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об'єктом такого правопорушення є: а) встановлений порядок розміщення товарів на митних ліцензійних складах; б) встановлені МК України строки, умови і порядок зберігання та проведення операцій з товарами, що зберігаються на митних ліцензійних складах. Об'єктивна сторона полягає у порушенні встановленого законодавством порядку розміщення товарів на митних ліцензійних складах для зберігання, недотримання встановлених строків, умов і порядку зберігання зазначених товарів, а також проведення операцій з товарами, що зберігаються на митних ліцензійних складах. Суб'єкт - посадові особи зазначених підприємств. Суб'єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає у навмисній формі вини;

— ст. 347 -- порушення встановленого порядку знищення (руйнування) товарів, що перебувають під митним контролем, тобто порушення встановлених умов, заборон та обмежень щодо знищення (руйнування) таких товарів тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об'єктом такого правопорушення є встановлений порядок знищення (руйнування) товарів, які перебувають під митним контролем. Об'єктивна сторона полягає у невиконанні встановлених МК України та іншими актами митного законодавства умов, заборон і обмежень щодо знищення (руйнування) товарів, що перебувають під митним контролем. Суб'єкт - фізична особа, яка вчинила таке правопорушення, а також посадові особи підприємств. Суб'єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає у навмисній формі вини;

— ст. 348 -- порушення зобов'язання про зворотне вивезення чи зворотне ввезення товарів. Невивезення за митний кордон України товарів, які були тимчасово ввезені на митну територію України під зобов'язання про зворотне вивезення, або неввезення на митну територію України товарів, які були тимчасово вивезені за митний кордон України під зобов'язання про зворотне ввезення, у строк, зазначений у зобов'язанні про зворотне вивезення (зворотне ввезення) зазначених товарів тягне, за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких товарів

Об'єктом такого правопорушення є встановлений порядок пропуску товарів з метою тимчасового вивезення або знищення. Які переміщуються через митний кордон України. Об'єктивна сторона полягає у порушенні зобов'язання про зворотнє вивезення або ввезення, тобто: а) невивезення за митний кордон України товарів, які були тимчасово ввезені на митну територію України під зобов'язання про зворотне вивезення у вказаний у зобов'язанні строк; б) неввезення на митну територію України товарів, які були тимчасово вивезені за митний кордон України під зобов'язання про зворотне ввезення, у строк, зазначений у зобов'язанні про зворотне вивезення (зворотне ввезення) зазначених товарів. Суб'єкт - фізична особа, а також посадові особи підприємств, які взяли на себе таке зобовязання. Суб'єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає у навмисній формі вини;

— ст. 349 -- порушення зобов'язання про транзит. Невивезення за митний кордон України товарів, транспортних засобів, ввезених з метою транзиту через територію України, в строки, встановлені митним органом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію цих товарів та транспортних засобів

Об'єктом такого правопорушення є встановлений порядок пропуску товарів з метою транзиту через територію України. Об'єктивна сторона полягає у невивезенні за митний кордон України товарів, транспортних засобів, ввезених з метою транзиту через територію України, в строки, встановлені митним органом. Суб'єкт - фізична особа, а також посадові особи підприємств що прийняли товари і транспортні засоби до транзитного перевезення. Суб'єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає у навмисній формі вини чи необережності;

— ст. 350 -- порушення встановленого маршруту переміщення товарів. Ухилення від встановленого Кабінетом Міністрів України маршруту переміщення товарів територією України тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятидесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію цих товарів

Об'єктом такого правопорушення є встановлений КМУ порядок щодо шляхів чи напрямків руху для певних видів транспорту чи товарів, які переміщуються територією України. Об'єктивна сторона полягає у ухиленні від встановленого маршруту переміщення товарів територією України. Суб'єкт - фізична особа, а також посадові особи підприємств що учинили такі дії. Суб'єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає у навмисній формі вини;

— ст. 351 -- дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України поза митним контролем, тобто їх переміщення через митний кордон України поза місцем розташування митного органу або поза часом здійснення митного оформлення, або з використанням незаконного звільнення від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами митного органу, за відсутності ознак злочину тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію цих товарів, а також конфіскацію транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів -- безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Об'єктом такого правопорушення є встановлений порядок переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України та діяльність митних органів зі стягування передбачених законодавством платежів, здійснення митного контролю і митного оформлення. Об'єктивна сторона полягає у переміщенні через митний кордон України поза місцем розташування митного органу або поза часом здійснення митного оформлення, або з використанням незаконного звільнення від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами митного органу, за відсутності ознак злочину. Суб'єкт - фізична особа, яка на момент учинення правопорушення досягла 16-річного віку, а також посадові особи підприємств що є осудними. Суб'єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає у навмисній формі вини;

— ст. 352 -- дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів, документів, одержаних незаконним шляхом, документів, що містять неправдиві дані, за відсутності ознак злочину тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію цих товарів, а також конфіскацію товарів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками) та транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів через митний кордон України.

Об'єктом такого правопорушення є встановлений порядок переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України. Об'єктивна сторона полягає у переміщенні товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів, документів, одержаних незаконним шляхом, документів. Суб'єкт - фізична особа, яка на момент учинення правопорушення досягла 16-річного віку, а також посадові особи підприємств. Суб'єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає у навмисній формі вини, тобто прямому умислі;

— ст. 353 -- зберігання, перевезення, придбання чи використання товарів, транспортних засобів, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію цих товарів, транспортних засобів.

Об'єктом такого правопорушення є встановлений порядок оформлення та переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України. Об'єктивна сторона полягає у зберіганні, перевезенні, придбанні чи використанні товарів, транспортних засобів, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю. Суб'єкт - фізична особа, яка на момент учинення правопорушення досягла 16-річного віку, а також посадові особи підприємств. Суб'єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає у навмисній формі вини чи необережності;

— ст. 354 -- використання товарів, відносно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, тягне за собою накладення штрафу в розмірі від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об'єктом такого правопорушення є встановлений порядок здійснення митного декларування товарів та транспортних засобів. Які переміщуються через митний кордон України. Об'єктивна сторона полягає у використання товарів, відносно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги у разі переміщення через митний кордон України. Суб'єкт - фізична особа, яка на момент учинення правопорушення досягла 16-річного віку, а також посадові особи підприємств що є осудними. Суб'єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає у навмисній формі вини чи необережності;

— ст. 355 -- дії, спрямовані на неправомірне звільнення він сплати податків і зборів або зменшення їх розміру. Заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та надання митному органу документів з такими відомостями як підстави для звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру, або несплата податків і зборів у строк, встановлений законодавством, а також інші протиправні дії, що спричинили недобори податків і зборів, за відсутності ознак злочину тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб -- від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об'єктом такого правопорушення є встановлений порядок оподаткування та сплати податків і митних зборів, що забезпечує формування дохідної частини державного бюджету. Об'єктивна сторона полягає у заявленні в митній декларації неправдивих відомостей та надання митному органу документів з такими відомостями як підстави для звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру, або несплата податків і зборів у строк, встановлений законодавством, а також інші протиправні дії, що спричинили недобори податків і зборів. Суб'єкт - фізична особа, яка на момент учинення правопорушення досягла 16-річного віку, а також посадові особи підприємств. Суб'єктивна сторона зазначеного правопорушення полягає у навмисній формі вини чи необережності (самовпевненості чи недбалості.

Варто зауважити, що у новому МК України використано єдиний критерій визначення розміру штрафу -- неоподатковуваний мінімум доходів громадян. У той же час у порівняні із попередньою редакцією суттєво збільшені розміри штрафів. Крім того, у зв'язку із наслідками та небезпечністю тих чи інших порушень митних правил санкції з часом можуть змінюватися в той чи інший бік.

Законодавець слушно відмовився від виокремлення в рамках МК України адміністративної відповідальності експертів та перекладачів.

4. Поняття та види відповідальності за порушення митних правил

Відповідальність у митному праві є наслідком скоєного правопорушення. В даному випадку йдеться про порушення митних правил. Порушенням митних правил відповідно зі ст. 226 Основ митного законодавства країн учасниць СНД визнається протиправна дія (бездіяльність) особи, що посягає на встановлений національним законодавством і міжнародними договорами держави порядок переміщення через митний кордон держави товарів і транспортних засобів, здійснення їх митного контролю і митного оформлення, обкладання митними платежами і їх сплати, надання митних пільг і користування ними, а також на нормальну діяльність митних органів, за які національним законодавством передбачена відповідальність.

Порушення вимог МК є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, які посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які МК передбачена адміністративна відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені МК, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.

При вирішенні питання про притягнення особи до відповідальності за порушення митних правил необхідно керуватися нормами МК України. Відповідальність за порушення митних правил -- обов'язок особи, яка їх порушила нести негативні наслідки матеріального або особистого характеру, що передбачені нормами МК України.

У митному праві передбачено адміністративну, цивільну, а за контрабанду і кримінальну відповідальність. Найбільш поширеною є відповідальність адміністративна -- «накладення на правопорушників загальнообов'язкових правил, які діють у державному управлінні, адміністративних стягнень, що тягнуть за собою для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру».

Суб'єктами відповідальності за порушення митних правил є фізичні і юридичні особи, що скоїли порушення митного законодавства. Відповідальність за митні правопорушення настає за умови наявності складу правопорушення. Для адміністративної і кримінальної відповідальності -- об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. Для цивільної відповідальності, яка в більшій мірі полягає у обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду за наявності: самої шкоди, протиправних дій, причинного зв'язку між шкодою, що виникла, і протиправними діями та вини. При тому МК України передбачено відшкодування збитків у повному обсязі: прямих збитків і упущеної вигоди. Не виключена і компенсація моральної шкоди.

Громадяни підлягають відповідальності за порушення митних правил, якщо на момент здійснення правопорушення вони досягли шістнадцятирічного віку. Посадові особи підлягають відповідальності за порушення митних правил, якщо в їхні службові обов'язки входило забезпечення виконання встановлених МК України вимог. Окрім цього, при скоєнні порушень митних правил підприємствами (юридичними особами) підлягають відповідальності посадові особи цих підприємств. Вони підлягають адміністративній відповідальності.

Говорячи про адміністративну відповідальність юридичних осіб за порушення митних правил варто підкреслити, що в процесі провадження по цих справах щоразу виникає необхідність встановлювати правосуб'єктність відповідних юридичних осіб, для чого необхідно звертатися до їх засновницьких і реєстраційних документів. Це важливо робити тому, що за порушення митних правил підлягають адміністративній відповідальності самі юридичні особи, а не їхні представництва і філії (відособлені підрозділи), що також мають правосуб'єктність і вступають у правовідносини від імені і за дорученням юридичної особи. У випадках, коли порушення митних правил скоєні посадовими особами представництв і філій юридичних осіб, до відповідальності повинні бути притягнуті юридичні особи, від імені і за дорученням яких вони були учасником відповідних правовідносин. Це, зрозуміло, не виключає можливості притягнення до адміністративної відповідальності і самого безпосереднього винуватця -- представника юридичної особи.

Суб'єктивна сторона порушення митних правил з боку фізичних і посадових осіб виражається в психічному відношенні суб'єкта правопорушення до протиправної дії (бездіяльності) і її наслідків. Суб'єктивне відношення може бути в двох формах -- у формі умислу і рідше необережності. Зрозуміло, що більшість порушень митних правил скоюється з умислом і має корисливий характер. Порушення митних правил визнається зробленим навмисне, якщо особа, що його скоїла, усвідомлювала протиправний характер своєї дії (бездіяльності), передбачала можливі шкідливі наслідки і бажала їх (прямий умисел) чи свідомо допускала настання цих наслідків (непрямий умисел).

При встановлені суб'єктивної сторони порушення митних правил фізичними і посадовими особами митних органів постає питання про можливий стан неосудності, що передбачено законодавством України. Згідно з чинним законодавством України особа звільняється від відповідальності за порушення митних правил, якщо вона його скоїла в стані неосудності. Під неосудністю розуміється такий психічний стан суб'єкта, за якого він не міг усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними. Це виникає внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психіки (афекту) чи слабоумства, іншого хворобливого психічного розладу. Осудність і неосудність -- поняття правові.

Говорячи про загальну характеристику порушення митних правил, слід зазначити, що митне законодавство виходить із загального вчення про право порушення. Так, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність. До речі, в законі вказується два терміни: «адміністративне правопорушення» і «адміністративний проступок». Останній розглядається різновидом першого. Адміністративне правопорушення характеризується суспільною шкідливістю, протиправність -- винністю та адміністративною караністю. Адміністративне право України передбачає можливість звільнення від відповідальності за порушення митних правил при малозначності зробленого порушення. Питання про малозначність порушення митних правил вирішує посадова особа митних органів на основі фактичних матеріалів і обставин справи. При вирішенні такого питання необхідно враховувати характер самого діяння, обстановку й умови його здійснення, наявність (відсутність) шкідливих наслідків, незначний розмір заподіяного збитку, наявність обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, і ряд інших факторів. Нерідко це питання можна правильно вирішити лише з урахуванням усієї сукупності об'єктивних і суб'єктивних обставин і матеріалів кожної конкретної справи. До обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, законодавець відносить, зокрема, ті з них, що пом'якшують або обтяжуються відповідальність. Ці дані можуть вплинути на розмір стягнення, що накладається за порушення митних правил. Так, до обставин, що пом'якшують адміністративну відповідальність за порушення митних правил, слід віднести:

1) щире розкаяння винного;

2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або збігу тяжких обставин, чи сімейних обставин;

4) вчинення правопорушення неповнолітнім;

5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину до одного року.

Цей перелік не є вичерпним. До пом'якшуючих обставин відноситься бездоганна трудова діяльність, похилий вік, наявність у порушника утриманців тощо.

Навпаки, перелік обставин, які обтяжують адміністративну відповідальність за адміністративне, у тому числі й митне адміністративне правопорушення, є вичерпним. До таких обставин відноситься:

1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимоги уповноважених осіб її припинити;

2) повторне протягом року вчинення подібного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;

3) втягнення у правопорушення неповнолітнього;

4) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;

5) вчинення правопорушення у стані сп'яніння.

Рішення посадової особи митного органу про звільнення правопорушника від відповідальності в зв'язку з малозначністю зробленого порушення митних правил повинно бути мотивоване в постанові про припинення провадження у справі.

Однак деякі з використовуваних у законодавстві України термінів потребують тлумачення. Найбільш поширеним є повторне учинення правопорушення. Під «повторним протягом року здійсненням порушення митних правил» варто розуміти нове порушення митних правил, що зроблене протягом року після ухвалення рішення про накладення стягнення за митне правопорушення. Очевидно, що здійснення порушення митних правил особою, яка вже раніше притягувалась до відповідальності за порушення митних правил, не може розглядатися як обставина, що обтяжує відповідальність, якщо декриміналізоване перше порушення закону.

МК України введено новий принцип накладення стягнень при здійсненні однією особою двох чи більше порушень митних правил. На таку особу стягнення накладається за кожне правопорушення окремо без поглинання менш строгого покарання більш строгим. На практиці це означає, що у випадку кваліфікації дій особи, що скоїла порушення митних правил по двох і більше статтях МК України, посадова особа, що розглядає справу про порушення митних правил, накладає стягнення по кожній зі статей у межах їх санкцій. При цьому на відміну від закріпленого в адміністративному законодавстві принципу накладення стягнень менш строге покарання не поглинається більш строгим (тобто фактично діє принцип додавання стягнень).

Призначення більш м'якого заходу впливу. Оскільки застосовувані митними органами заходи адміністративного впливу повинні відповідати наслідкам допущеного порушення митних правил, конкретиці його здійснення, при вирішенні питання може з урахуванням пом'якшуючих обставин накладатися стягнення нижче нижчої межі, передбаченої МК України.

5. Види стягнень за порушення митних правил

Адміністративні стягнення за порушення митних правил -- це міри відповідальності за митні правопорушення, що передбачені санкцією норми митного права. Вони застосовуються митними органами (посадовими особами митних органів) і поряд із загальними мають ряд спеціальних характерних ознак. По-перше, адміністративні стягнення за порушення митних правил завжди виражають реакцію держави на правопорушення у вигляді негативної оцінки як зробленого правопорушення, так і самого правопорушника. По-друге, адміністративно-правові стягнення за порушення митних правил за своєю соціальною сутністю є засобами примусу. По-третє, у МК України міститься вичерпний перелік стягнень за порушення митних правил. Інші стягнення, крім тих, що передбачені в МК України, посадові особи митних органів застосовувати не можуть.

Накладення стягнення за порушення митних правил, окрім загальних, спричиняє визначені спеціальні правові наслідки. Особа, яка була піддана адміністративному стягненню за порушення митних правил, протягом року з дня закінчення виконання стягнення вважається покараною в адміністративному порядку. Повторне ж здійснення протягом року порушення митних правил визнається обставиною, що обтяжує відповідальність за порушення митних правил із усіма наслідками, що звідси випливають, у тому числі тягне застосування при повторному здійсненні порушення митних правил більш суворого адміністративного стягнення.

За порушення митних правил ст. 388 МК України встановлені такі види стягнень, які накладаються на винних у скоєнні порушень митних правил:

1) попередження;

2) штраф;

3) конфіскація товарів.

До того, попередження або штраф можуть застосовуватися тільки як основний вид стягнення за вчинене правопорушення. Конфіскація товарів -- безпосередніх предметів порушення вимог митного законодавства, із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення від митного контролю, а також транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушень через митний кордон України, застосовується як основний або як додатковий вид стягнення.

Варто зауважити, що за одне і те ж порушення митного законодавства може накладатися тільки основне або основне і додаткове стягнення. Якщо статтею, якою встановлюється відповідальність за порушення, передбачається основне і додаткове стягнення, застосування лише додаткового стягнення без основного не допускається. Виняток становить, коли у разі відмови в порушенні кримінальної справи або її закриття, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення стягнення у вигляді попередження, штрафу може бути накладено не пізніше одного місяця з дня надходження до митного органу матеріалів про припинення кримінальної справи.

Одним з найбільш м'яких видів адміністративного стягнення, застосовуваного за порушення митних правил, є попередження. Воно безпосередньо спрямоване на особистість правопорушника, його застосування має в основному моральний характер і не пов'язане з обмеженням яких-небудь прав винної особи. На практиці попередження застосовується у випадку здійснення незначних митних порушень і у відношенні осіб, що їх здійснили вперше або з необережності. Попередження як стягнення за порушення вимог митного законодавства застосовується найчастіше і за своєю суттю є офіційним попередженням правопорушника стосовно недопустимості таких діянь у подальшому. Рішення про попередження приймається начальником митного органу або його заступником у формі постанови, що приймається з дотриманням встановлених вимог. Постанова оголошується правопорушникові. Відповідно винесення особі попередження фіксується митними органами і має у подальшому преюдиціальне значення.

Але найбільш поширеним засобом покарання порушників в митному праві є штраф. Більшість санкції статей, що встановлюють відповідальність за порушення митних правил, передбачають штрафи. Нагадаємо, відповідно до ст. 27 Кодексу про адміністративну відповідальність штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених чинними законами України. Таке визначення відтворено і в МК України, де зазначено, що штраф є грошовим стягненням, що накладається на осіб за порушення вимог митного законодавства у випадках і встановлених МК України межах.

Штраф виражається в одержанні з порушника в дохід держави визначеної суми грошей в кратному до розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян. При встановлені видів штрафу і його розмірів митне законодавство враховує специфіку окремих видів порушення митних правил, особливість цих діянь з погляду всіх елементів складу правопорушень, особливість осіб, що заподіюють збиток економічним інтересам держави.

Конфіскація товарів і транспортних засобів, що є безпосередніми знаряддями порушення митних правил. Конфіскація як стягнення за порушення вимог митного законодавства полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів і безоплатній передачі їх у власність держави.

Це стосується товарів і транспортних засобів зі спеціально виготовленими схованками, що використовуються для переміщення через митний кордон України і слугують для приховання предметів чи товарів. Конфіскація полягає в примусовій безоплатній передачі зазначених товарів і транспортних засобів у державну власність. Конфіскації підлягає лише предмет, який є в особистій власності порушника, якщо інше не передбачене чинним законодавством України.

Конфіскація провадиться незалежно від того, чи є вони власністю особи, що скоїла порушення митних правил, а також незалежно від того, встановлена ця особа чи ні. Наприклад, при контрабанді транспортом загального користування (залізницею) часом неможливо встановити особу, яка поклала контрабанду в тайник. Така контрабанда підлягає вилученню і конфіскації. Тобто, конфіскувати можна тільки ті предмети, що ховалися від митного контролю, а не всі предмети, у тому числі і заявлені в поданих на вивіз документах.

З метою підвищення гарантій законності конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, що визначаються МК та іншими законами України. Не менш важливе у цьому контексті питання про розпорядження конфіскованими товарами. Відомі випадки коли такі товари продавались за безцінь у зв'язку з чим виникла потреба упорядкувати ці відносини на єдиній основі. Так, відповідно до ст. 173 МК України р передбачено організація митних аукціонів. Відповідно 26 квітня 2003 р. КМ України прийняв постанову №607 „Про затвердження Порядку організації митних аукціонів, реалізації товарів і транспортних засобів на митних аукціонах, товарних біржах або через підприємства торгівлі, а також розпорядження окремими видами товарів, які не підлягають реалізації”

Ні до кого не може застосовуватися стягнення за порушення вимог митного законодавства інакше як на підставі та в порядку, встановленому законодавством України. Додержання вимог законодавства у разі застосування стягнень за порушення митного законодавства забезпечується здійсненням систематичного контролю з боку митних органів вищого рівня та їх посадових осіб, права оскарження та інших встановлених законодавством України заходів.

Стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніше двох місяців з дня вчинення порушення митного законодавства. У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніше одного місяця з дня надходження до митного органу матеріалів про припинення кримінальної справи.

У практичній діяльності нерідко при неможливості конфіскації застосовується стягнення вартості товарів і транспортних засобів, що є безпосередніми об'єктами порушення митних правил, товарів і транспортних засобів зі спеціально виготовленими схованками, використаними для переміщення через митний кордон України з прихованням предметів порушення, що є безпосередніми об'єктами митних правил. Цей вид стягнення є специфічним і характерним лише для митного законодавства. Він виражається в примусовому вилученні в дохід держави грошової суми, що складає вільну (ринкову) ціну товарів і транспортних засобів, що відповідають зазначеним вище вимогам на день виявлення правопорушення.

Відповідно до чинного законодавства України при неможливості конфіскації товарів і транспортних засобів, у зазначених випадках у процесі виконання постанови митного органу з осіб, що скоїли порушення митних правил, стягується вартість зазначених товарів і транспортних засобів. Однак у таких випадках йдеться не про заміну однієї міри стягнення іншою мірою, а про еквівалентну компенсацію реальної вартості конфіскації відповідних предметів і транспортних засобів.

6. Розгляд скарг, заяв та звернень на діяльність митних органів

Зазвичай оперативному вирішенню конфліктів, що виникають між співробітниками митних органів та іншими особами при оцінці їхньої діяльності слугує інститут звернень та заяв. Вони розглядаються у порядку Закону України «Про звернення громадян». Зокрема, особа (фізична чи представники юридичної особи), яка оскаржує рішення, дії або бездіяльність митного органу, має право:

* особисто викласти аргументи посадовій особі, яка здійснює перевірку звернення і його розгляд;

* брати участь у перевірці обставин, що містяться у скарзі, заяві;

* знайомитися з матеріалами перевірки;

* надавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, що розглядає звернення;

* бути присутнім при розгляді скарги, заяви;

* користуватися послугами свого представника (адвоката тощо) для здійснення правозахисної функції, оформивши це повноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь щодо результату розгляду скарги, заяви;

* вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленої о порядку розгляду звернень.

Митні органи та їх посадові особи при розгляді і вирішенні скарг, заяв зобов'язані:

* об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти скарги, заяви, інші звернення;

* на прохання громадянина або керівника підприємства, установи чи організації запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає скаргу, заяву, інше звернення;

* відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках передбачених законодавством України, і, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

* забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку зі скаргою, заявою рішень;

* письмово повідомляти фізичну чи юридичну особу про результати перевірки її звернення і суть прийнятого рішення;

* вживати заходів щодо відшкодування у встановленому порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину або підприємству, установі чи організації в результаті ущемлення їх прав або законних інтересів;

* вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення;

* у разі визнання скарги, заяви, іншого звернення необґрунтованими роз'яснити порядок оскарження прийнятих по них рішень;

* не допускати передачу на розгляд звернень тим посадовим особам, рішення, дії або бездіяльність яких оскаржуються;

* не допускати безпідставної передачі розгляду скарг, заяв, тощо іншим митним органам;

* перевіряти та аналізувати стан розгляду скарг, заяв інших звернень фізичних або юридичних осіб, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують.

Чинним законодавством врегульовано й порядок розгляджу звернень. Зокрема, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку звернення підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду (ст. 7, 20 Закону «Про звернення громадян»), скарги, заяви, інші звернення громадян розглядаються митними органами в строк не більше одного місяця з дня їх надходження, а ті, які не вимагають додаткового вивчення -- невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в вказаний строк вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник митного органу чи його заступник встановлюють необхідний строк для його розгляду, про що повідомляється заявнику. Загальний строк вирішення цих питань не може перевищувати 45 днів. Начальник митного органу або його заступник на обґрунтовану письмову вимогу громадянина може скоротити строк розгляду звернення.

Начальник митного органу (а також заступник), якому передано звернення, що оскаржує рішення, дії або бездіяльність цього чи нижчого органу, зобов'язаний не пізніше ніж у триденний строк прийняти звернення або до свого провадження, або передати його зі своєю резолюцією на розгляд виконавцю (керівнику відповідного підрозділу чи конкретній посадовій особі цього підрозділу).

Звернення громадян до митного органу, котрі містять відомості щодо адміністративних проступків (окрім порушень митних правил) або дані щодо ознак злочинів (окрім контрабанди), скоєних особами, які не є працівниками митних органів, надсилаються згідно зі ст. 253 КпАП України про адміністративні правопорушення та ст. 97 КПК України прокурору або органу попереднього слідства за належністю.

У випадках, коли в резолюції начальника митного органу з приводу звернення вказані декілька осіб -- виконавців, підготовку проекту відповіді скаржникові (заявникові) здійснює виконавець, зазначений у резолюції першим. Він також інформує інших виконавців щодо доручення та організовує його виконання.

Керівники митних органів при розгляді звернень зобов'язані вникати в їх суть, при необхідності направляти працівників на місця для всебічної перевірки обставин, що викладені у зверненні, вимагати від скаржника (заявника) надання додаткових документів, забезпечувати йому реалізацію його прав, вживати інших заходів з метою об'єктивного вирішення поставлених ним питань, виявляти причини та умови, що породжують скарги, претензії.

Якщо в процесі перевірки звернення виявлені або отримали підтвердження факти порушень прав і охоронюваних законом інтересів, а також інші недоліки в роботі митних органів, то висновки за результатами перевірки повинні бути чітко викладеними у довідці з констатацією, які конкретно заходи вживаються для усунення вказаних порушень і задоволення вимог, прохань осіб, права та інтереси яких були ущемлені. Довідку підписують посадові особи, які проводили перевірку, вони ж готують проект письмової відповіді подавцю скарги, заяви. Рішення митного органу повинно бути аргументованим незалежно від того, чи задовольняє воно інтереси скаржника, заявника чи є негативними.

Відповіді на розглянуті митницею скарги, заяви або інші звернення підписує начальник або його заступник. Під відповіддю на рішення, дії або бездіяльність митниці ставить свій підпис начальник відповідної регіональної митниці. У подальшому оскарженні «по вертикалі» відповіді за результатами розгляду скарги, заяви підписують начальники управлінь або самостійних відділів центрального апарату Держмитслужби України, а при повторному зверненні громадянина відповідь йому надсилають за підписом Голови ДМСУ або одного з його заступників.

У всіх випадках поряд з викладенням суті рішення, його аргументації з посиланнями на законодавчі акти письмова відповідь на службовому бланку повинна містити повідомлення особам, які зверталися у ці органи, про порядок оскарження їх рішень як «по вертикалі», так і «по горизонталі», тобто до суду.

Законом України «Про звернення громадян» (ст. 22) дозволяється замість письмової відповіді надавати усну відповідь про результати розгляду скарги, заяви, але тільки за бажанням громадянина, який її подавав. Незалежно від того, в якій формі була надана відповідь (письмова, усна), митний орган, який розглядав скаргу і визнав її обґрунтованою, зобов'язаний вжити всіх залежних від нього заходів по задоволенню вимог скаржника аж до відшкодування йому матеріальних збитків, пов'язаних з оскарженням.

У районному (міському) суді скарги громадян розглядаються в 10-денний строк суддею одноособово у відкритому судовому засіданні за участю громадянина, який подав скаргу, і посадової особи митного органу, дії або бездіяльність якого оскаржується. Якщо заявник (скаржник) або посадова особа митного органу, дії якого оскаржуються, не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справа по скарзі може бути розглянутою при участі їх представників (наприклад, адвоката з боку скаржника і посадової особи, яка репрезентує інтереси цього органу в суді).

7.Відповідальність митних органів України

За учинення митних правопорушень до відповідальності притягуються митні органи та їх посадові особи. За допущені ними порушення при проведенні митного контролю й оформленні є відображенням конституційного принципу взаємної відповідальності громадянина і держави. У діяльності цих органів не допускається заподіяння митними органами, іншим державним органам, громадянам і підприємствам збитку, приниження честі і гідності громадян і здійснення інших неправомірних дій.

Адміністративна відповідальність посадових осіб митних органів настає за учинення правопорушень, що передбачені КпАП України, Законом України „Про боротьбу із корупцією” та іншими актами законодавства. Відповідно до таких осіб застосовуються попередження, штраф, та інші адміністративні стягнення.

Так при роботі із зверненнями громадян та організацій посадові особи митних органів не вправі:

- надавати незаконні переваги громадянами при вирішенні їх звернень;

- сприяти їм у позитивному для них вирішенні звершень іншими неправомірними способами (виступати як їх повірені, втручатися із використанням службового становища в діяльність колег, інших посадових осіб з метою створення перешкод для виконання ними своїх повноважень тощо).

За недотримання законодавства про звернення громадян та посадову особу митного органа замість адміністративного стягнення може бути покладено дисциплінарне. Дисциплінарна відповідальність може бути застосована за:

- неправомірну відмову в прийнятті звернення та додатків до нього;

- перевищення без достатніх підстав строку виконання звернення;

- неналежне виконання звернення, зоврема прийняття поверхового, недостатньо аргументованого рішення;

- неповідомлення скаржникові про порядок оскарження прийнятого за зверненням рішення;

- незаконне розголошення посадовою особою змісту звернення або окремих відомостей, що містяться у ньому.

Збитки, що заподіяні неправомірними діями митних органів, спеціалізованих митних установ, організацій та їх службових осіб під час виконання ними своїх службових обов'язків, відшкодовуються на загальних підставах відповідно до закону. Такими є ЦК України і Закон України «Про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».

Кожна особа має право оскаржити в адміністративному або судовому порядку постанову, дії або бездіяльність митних органів, спеціалізованих митних установ, організацій та їх службових осіб, якщо вважає, що порушено її права та законні інтереси. Скарги подаються особами, як правило, від свого імені. Подавати скарги від імені та в інтересах інших осіб мають право:

1) батьки, опікуни та інші законні представники, якщо йдеться про інтереси неповнолітніх, недієздатних або обмежено дієздатних осіб;

2) довірені особи за наявності нотаріально засвідченої довіреності;

3) захисники в порядку, передбаченому законом;

4) народні депутати України та депутати місцевих рад;

5) правозахисні та інші громадські організації, якщо це передбачено їхніми статутними документами, в порядку, передбаченому законом;

6) дипломатичні та консульські представництва України в іноземних державах, якщо йдеться про інтереси громадян України, які постійно чи тимчасово проживають на території цих держав;

7) дипломатичні та консульські представництва іноземних держав в Україні, а також Консульське управління Міністерства закордонних справ України, якщо йдеться про інтереси громадян іноземних держав.

Строки подання скарги, а також порядок і строки її розгляду визначаються законом.

Порядок оскарження постанов, дій чи бездіяльності митних органів, спеціалізованих митних установ, організацій та їх службових осіб до суду встановлюється законом.

Якщо задоволення скарги на рішення, дії чи бездіяльність митних органів, спеціалізованих митних установ, організацій або їх службових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата у передбачених законом випадках здійснюється за рахунок Державного бюджету України органами Державного казначейства України за поданням відповідних митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій.

У разі, якщо виплата грошових сум здійснюється на підставі рішення суду, виконавчий збір не сплачується.

Відповідно до чинного законодавства митні органи і їхні посадові особи, що допустили неправомірні дії по відношенню до громадян, підприємств і інших державних органів, несуть відповідальність відповідно до чинного МК України й інших законів України. Зокрема, працівники митних органів можуть бути притягнуті й до кримінальної відповідальності:

- у загальному порядку, коли учиняють злочини, що не пов'язані із виконанням службових обов'язків;

- за скоєння злочинів по службі, зокрема: зловживання владою, або службовим становищем ( ст. 165 КК України), перевищення влади або службових повноважень (ст. 166 КК України), халатність ( ст. 167 КК України), службовий підлог ( ст. 172 КК України), хабарництво: отримання хабаря (ст. 168 КК України), посередництво у хабарництві ( ст. 169 КК України), дача хабаря (ст. 170 КК України) дії щодо провокації хабаря ( ст. 165 КК України).

РОЗДІЛ 11. ВИЯВЛЕННЯ ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ У ПРОВЕДЕННІ ПО НИХ ДІЗНАННЯ

1. Митні органи як органи дізнання

Як уже було зазначено, провадження дізнання про контрабанду та інші правопорушення проводиться самими митними органами згідно з положенням, передбаченим Кримінально-процесуальним кодексом України (КПК), а стосовно адміністративних правопорушень -- КпАП. У той же час у новому МК України появились норми процесуального характеру, що може слугувати підставою для появи спеціального процедурного провадження -- митного. До компетенції митних органів входить й провадження дізнання у справах про порушення митних правил.

За наявності передбачених ознак злочину чи адміністративного правопорушення митні органи зобов'язані порушити кримінальну справу чи відкрити адміністративне провадження. Таке провадження проводиться згідно з правилами, що викладені у главі 58 МК України. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання передбачених МК процесуальних дій, розгляд справи по суті та винесення постанови.

Як і будь-яка інша справа, справа про порушення митних правил вважається розпочатою з моменту складення протоколу про порушення вимог митного законодавства (ст. 358 МК України). Протокол про порушення мають право складати:

1) службові особи, які згідно із штатним розкладом митного органу уповноважені здійснювати митний контроль, митне оформлення і пропуск через митний кордон України товарів і транспортних засобів і які безпосередньо виявили порушення митного законодавства;

2) посадові особи Управління організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, підрозділів по боротьбі з контрабандою та порушеннями вимог МК України регіональних митниць і митниць, які згідно з посадовими обов'язками мають таке право;

3) інші посадові особи, уповноважені керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи або начальником регіональної митниці.

Підставами для порушення справи про порушення вимог митного законодавства, можуть бути: