Правове регулювання видатків на реалізацію конституційного права громадян на охорону здоров’я в Україні та країнах Центральної Європи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

УДК 347.73:369:336

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИДАТКІВ НА РЕАЛІЗАЦІЮ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ГРОМАДЯН НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ'Я В УКРАЇНІ ТА КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ

Солдатенко Оксана Володимирівна

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України Воронова Лідія Костянтинівна, професор кафедри адміністративного ті фінансового права.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Грачова Олена Юріївна, Московська державна юридична академія імені О.Е. Кутафіна, проректор, завідувач кафедри фінансового права і бухгалтерського обліку;

доктор юридичних наук, професор Якимчук Микола Костянтинович, Національна академія прокуратури України, перший проректор

доктор юридичних наук, доцент Ковальчук Андрій Трохимович, Державний комітет фінансового моніторингу України, директор Департаменту взаємодії та координації системі фінансового моніторингу.

Захист відбудеться «28» січня 2011 р. о 12:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.04 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, професор Н. Ю. Пришва.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Тема дисертаційного дослідження пов'язана з організаційними й нормотворчими заходами, що здійснюються в Україні з метою гармонізації та адаптації національного законодавства до законодавства Європейського Союзу; реформування правової системи держави та приведення її до європейських стандартів, у т. ч. у сфері фінансового і бюджетного законодавства.

Дисертація виконана як частина загального плану науково-дослідної роботи Науково-дослідного інституту фінансового права Національного університету ДПС України. Обраний напрям дослідження є внеском у результати фундаментального дослідження “Правові засади розвитку місцевих фінансів в Україні” (2009-2011 рр.) та “Імплементація (адаптація, гармонізація, уніфікація) податкового законодавства до вимог європейського законодавства. Проблеми та шляхи вирішення” (державний реєстраційний номер: 0110U000297, 2011-2014 рр.).

Метою і завданням дослідження є: вирішення наукової проблеми щодо розробки механізму правового регулювання не лише бюджетних видатків, які спрямовуються у сферу охорони здоров'я, але і позабюджетних. Зокрема, у дисертації розроблено механізми ефективного об'єднання фінансових ресурсів системи охорони здоров'я та мотивації постачальників медичних послуг до підвищення якості своєї діяльності; ефективного захисту населення від ризиків, пов'язаних із витратами на отримання медичної допомоги. Цьому сприяло проведення комплексного аналізу всіх видів видатків на охорону здоров'я в Україні, узагальнення зарубіжного досвіду, з'ясування тенденцій і визначення напрямів удосконалення форм використання коштів з метою найбільш повної реалізації прав громадян на охорону здоров'я; з'ясування теоретико-методичних і практичних проблем правового регулювання видатків в Україні, у т. ч. на охорону здоров'я; розробка науково обґрунтованих висновків та пропозицій щодо напрямів розвитку теоретичних положень фінансово-правової науки; узагальнення практики органів державної влади й місцевого самоврядування, українського та зарубіжного законодавства, рекомендацій міжнародних організацій, у яких бере участь Україна, формулювання на цій основі пропозицій щодо вдосконалення відповідного національного законодавства та механізму правового регулювання відносин, що виникають у процесі фінансування системи охорони здоров'я.

Для досягнення поставленої мети у дисертаційному дослідженні вирішено такі завдання:

- досліджено теоретичні засади поняття “право на охорону здоров'я”; розглянуто право на охорону здоров'я як соціальне право, як право людини на використання наданих державою можливостей захищати, покращувати, зміцнювати здоров'я;

- проаналізовано право людини на охорону здоров'я як об'єкт національного, європейського та міжнародного законодавства;

- вивчено сучасний стан реформування організаційної структури системи охорони здоров'я;

- на підставі порівняльного аналізу з'ясовано відмінності вітчизняної системи організації охорони здоров'я від центральноєвропейської;

- узагальнено дослідження вчених-юристів і вчених-економістів щодо фінансово-правової категорії “фінансування”, що дозволило вдосконалити поняття: “фінансування”, “бюджетне фінансування”, “кошторисно-бюджетне фінансування”, з метою їх прикладного використання у процесі розробки основних напрямів фінансового забезпечення сфери охорони здоров'я;

- проаналізовано процес кошторисно-бюджетного фінансування бюджетних видатків, у ході якого запропоновано авторське визначення поняття “кошторисно-бюджетне фінансування”, яке, на відміну від традиційних визначень, передбачає не лише відпуск коштів з бюджету на основі кошторисів, а враховує сукупність урегульованих нормами права фінансових відносин щодо розподілу, надання та використання бюджетних фінансових ресурсів;

- уточнено дефініцію “видатки”, виявлено її характерні ознаки та різновиди; на основі теоретичного узагальнення окремих дефініцій фінансової науки розроблено авторське визначення категорій “публічні видатки”, “державні видатки”, “соціальні видатки”;

- здійснено класифікацію видатків на реалізацію конституційного права громадян на охорону здоров'я, з урахуванням досвіду країн Центральної Європи, принципів та стандартів у цій сфері;

- охарактеризовано особливості правових режимів регулювання видатків на реалізацію конституційного права громадян на охорону здоров'я в Україні, досліджено напрями та механізми їх правового регулювання;

- здійснено порівняльно-правове дослідження категорії “бюджетні видатки” за вітчизняним та європейським законодавством;

- проаналізовано джерела фінансування видатків на охорону здоров'я в окремих країнах Центральної Європи;

- з'ясовано наявні недоліки чинного вітчизняного законодавства та нормативно-правових актів, якими врегульовано питання розподілу видатків на охорону здоров'я між бюджетами різних рівнів;

- вивчено історію становлення та розвитку медичного страхування як одного із джерел фінансування сфери охорони здоров'я в окремих європейських країнах та за допомогою історично-правового і порівняльно-правового методів узагальнено позитивні і негативні аспекти його функціонування;

- узагальнено теоретичні дослідження цільових грошових фондів та досліджено процес фінансування видатків державних позабюджетних фондів;

- проаналізовано запропоновані у законопроектах, зареєстрованих у Верховній Раді України протягом 2000-2007 рр., підходи до платежів, що будуть забезпечувати функціонування обов'язкового медичного соціального страхування та діяльності Фонду, який здійснюватиме їх адміністрування в Україні у перспективі;

- з'ясовано, як із запровадженням медичного страхування в Україні буде реалізовуватися конституційне право громадян на охорону здоров'я, що має забезпечуватися державним фінансуванням соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм;

- розглянуто окремі види договорів у фінансовому праві;

- узагальнено визначення категорій “страхування” та “медичне страхування”, виокремлено ознаки соціального медичного страхування та з'ясовано економічну основу системи медичного страхування, які можуть бути корисними при запровадженні його в Україні;

- класифіковано приватні видатки громадян, підприємств, організацій, які спрямовуються у сферу охорони здоров'я України, охарактеризовано окремі з них та узагальнено досвід країн Центральної Європи щодо фінансування медичної галузі приватними коштами;

- узагальнено основні переваги та недоліки добровільного медичного страхування, як одного із джерел фінансування медичної галузі, та запропоновано окремі заходи щодо подальшого його розвитку в Україні;

- запропоновано такі елементи, які можуть бути покладені в основу законодавчого та нормативно-правового регулювання функціонування бюджетно-страхової моделі фінансування системи охорони здоров'я України, зокрема запровадження обов'язкового соціального медичного страхування (як складової фінансової діяльності держави);

- сформульовано основні правові засади обов'язкового соціального медичного страхування як основи перспективних законодавчих і нормативно-правових актів;

- з погляду на імперативний характер відносин, які виникають у системі функціонування обов'язкового медичного страхування, розмежовано права та обов'язки страховиків, страхувальників, застрахованих, надавачів медичних послуг як суб'єктів фінансових правовідносин;

- запропоновано основні напрями використання у процесі фінансування видатків на охорону здоров'я таких нових у науці фінансового права методів, як подушне фінансування, глобальний бюджет, реімбурсація.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при розподілі, наданні та використанні коштів публічних грошових фондів, які регулюються Конституцією України, Бюджетним кодексом України, законами України у сфері фінансування охорони здоров'я та іншими законами, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами центральних органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також міжнародними актами у сфері фінансової діяльності та медичного страхування.

Предметом дослідження є правові норми, які регулюють відносини, що виникають у процесі розподілу й перерозподілу ВВП і національного доходу, утворення, розподілу, надання та використання коштів централізованих і децентралізованих фондів з метою реалізації публічних інтересів держави, органів місцевого самоврядування та інших публічних фондів, які визнаються державою потрібними для суспільства, у т. ч. при розподілі видатків на реалізацію конституційного права громадян на охорону здоров'я, а також теоретичні та методологічні проблеми правового регулювання фінансування видатків.

Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети та завдань дослідження. Під час написання дисертації застосовувався комплекс загальнонаукових та спеціальних методів пізнання соціально-правових явищ. Використовуючи гносеологічний підхід досліджено загальні передумови, засоби і закономірності, які викладено у науково-практичних роботах економістів, юристів, учених-медиків (розділ І). Діалектичний метод сприяв пошуку правильних підходів до розв'язання теоретичних і прикладних проблем, які виникають у процесі правового регулювання публічних фінансів. Крім того використовувалися порівняльно-правовий метод, що дозволило здійснити порівняльний аналіз зарубіжного і вітчизняного законодавства, яким врегульовано поняття “фінансування” (розділ ІІ), “видатки” (п. 3.1 - 3.2); формально-логічний метод сприяв з'ясуванню недоліків фінансового законодавства (розділ ІІІ); метод системно-структурного і структурно-функціонального аналізу, історико-правовий метод дозволив дослідити особливості правового регулювання видатків на охорону здоров'я в Україні і країнах Центральної Європи (розділ IV). За допомогою статистичного методу виявлено та з'ясовано тенденції у фінансуванні видатків на охорону здоров'я. За допомогою порівняльно-правового аналізу та застосування логічного методу автором запропоновано вдосконалені визначення окремих фінансово-правових термінів.

Теоретичні висновки дисертації базуються на розробках з теорії та історії держави і права, фінансового права, адміністративного і конституційного права, а також на розумінні внутрішньої сутності досліджуваних фінансово-правових категорій і на врахуванні динамічних змін сучасних трансформаційних перетворень, наявних в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів

Дисертаційна робота є першим в Україні комплексним теоретичним дослідженням, у якому вирішено наукову проблему комплексного правового регулювання централізованих державних і місцевих грошових фондів та правового режиму цільових позабюджетних фондів і частково - децентралізованих грошових фондів, кошти яких спрямовуються на охорону здоров'я. Видатки на охорону здоров'я розглянуто як комплексний правовий інститут (поняття видатків, форми їх фінансування; правовий режим кошторисно-бюджетного фінансування, правове регулювання видатків позабюджетного фонду медичного страхування, приватних видатків). Наукова новизна дослідження характеризується такими основними положеннями:

1. На відміну від раніше досліджених правових форм державних видатків на охорону здоров'я, у даній роботі розглянуто всі види видатків: державного (як публічного грошового фонду держави) або місцевого (як публічного грошового фонду органів місцевого самоврядування) бюджетів; публічного грошового фонду соціального призначення; бюджетних трансфертів (як публічних видатків на виконання делегованих державних повноважень) і приватні. Запропоновано новий погляд на поняття та склад інституту видатків на охорону здоров'я, виходячи з еволюційних процесів, які відбуваються в системі фінансового права на сучасному етапі розвитку України.

2. Вперше запропоновано:

2.1. Чотирирівневі системи фінансування видатків на охорону здоров'я:

- перший рівень - солідарна система фінансування відповідних видатків за рахунок бюджетних коштів (публічних грошових фондів);

- другий рівень - солідарна система, фінансові ресурси якої формуються за рахунок коштів фонду обов'язкового медичного страхування;

- третій рівень - добровільна система, коли формування фінансових ресурсів здійснюється за рахунок коштів фондів добровільного медичного страхування;

- четвертий рівень - накопичувальна система - за рахунок коштів накопичувальних фондів, коли не відбувається фінансування поточних зобов'язань, як на перших трьох рівнях, а кошти інвестуються згідно з правилами, встановленими владними приписами держави.

2.2. Використання у фінансовому праві договорів, які виникають при формуванні та виконанні бюджетів державних і муніципальних позабюджетних фондів; при кошторисно-бюджетному фінансуванні; державному страхуванні.

2.3. Нові у вітчизняній фінансово-правовій науці методи фінансування видатків на охорону здоров'я:

- подушне фінансування (яке може застосовуватися переважно на рівні сімейної медицини і частково на рівні спеціалізованої медичної допомоги; полягає у фінансуванні закладу охорони здоров'я у розрахунку на кожного жителя обслуговуваної території та наданні цим закладом медичних послуг очікуваних обсягу та якості);

- глобальний бюджет (метод, який передбачає фінансування закладу охорони здоров'я на основі фіксованого річного бюджету під попередньо узгоджений обсяг медичних послуг (медичної допомоги); на відміну від кошторисно-бюджетного фінансування, в даному випадку фінансові ресурси виділятимуться кожному медичному закладу без розбивки за статтями, що дасть йому змогу самостійно визначати напрями їх витрачання і залишати собі суму отриманої економії);

- реімбурсація (часткове відшкодування) (метод, коли пацієнтові може бути частково відшкодована вартість послуг, ліків або товарів медичного призначення за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів фонду обов'язкового медичного страхування або коштів, передбачених цивільно-правовими угодами).

3. Удосконалено:

3.1. Фінансово-правові категорії:

- “фінансування”, яке, на відміну від загальноприйнятого розуміння, враховує сукупність фінансових правовідносин, пов'язаних з розподілом, наданням і використанням коштів централізованих і децентралізованих грошових фондів та які спрямовані на виконання загальнодержавних функцій, функцій місцевого самоврядування, а також на забезпечення функціонування установ (організацій, підприємств);

- “бюджетне фінансування”, авторське визначення якого наведено як сукупність фінансових правовідносин, пов'язаних з розподілом, наданням і використанням коштів державного та місцевих бюджетів на виконання загальнодержавних функцій і функцій місцевого самоврядування, на забезпечення функціонування бюджетних установ (організацій, підприємств); основними видами бюджетного фінансування є кошторисно-бюджетне фінансування та бюджетне кредитування;

- “кошторисно-бюджетне фінансування” - це сукупність урегульованих нормами права фінансових відносин щодо розподілу, надання і використання коштів централізованого грошового фонду держави, що реалізуються через безповоротне і безвідплатне надання бюджетних асигнувань установам (організаціям, підприємствам) на цілі, передбачені їх кошторисами доходів і видатків, а також на здійснення заходів, зазначених у бюджеті;

- “бюджетні видатки” визначено як планові асигнування (кошти державного і місцевих бюджетів), виділені відповідно до чинного законодавства на здійснення конкретних заходів або програм, пов'язаних із забезпеченням виконання завдань і функцій держави та місцевих органів влади;

- державні та місцеві (централізовані та децентралізовані) видатки на охорону здоров'я - це кошти, що виділяються державними та місцевими органами влади або іншими уповноваженими органами як з централізованих, так і з децентралізованих фондів з цільовим призначенням на охорону здоров'я; вони мають публічний характер, оскільки здійснюються для реалізації колективних інтересів та є суспільно значущими, а також на основі спеціальних законів і нормативно-правових актів, що ухвалюються щороку (законів про державний бюджет, рішень місцевих органів влади про місцеві бюджети), як і видатки позабюджетних фондів, які теж здійснюються на основі щорічних рішень про бюджет кожного з таких фондів; видатки на охорону здоров'я належать до видатків, які визначаються функціями держави, але передаються на виконання АРК і органам місцевого самоврядування; ці видатки враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, а держава регулює їх здійснення і бере на себе зобов'язання забезпечувати місцеві бюджети відповідними ресурсами;

- видатки на охорону здоров'я не підлягають поверненню, відпускаються з бюджетів безперервно та на безповоротній основі і пов'язані з виконанням соціальних програм - це фінансово-правова категорія, що виражає врегульовані нормами права суспільні відносини з приводу здійснення асигнувань державою або органами місцевого самоврядування з грошових фондів;

- за предметною ознакою видатки на охорону здоров'я є видатками на соціальні потреби, за роллю у відтворювальному процесі - на невиробничу сферу, за економічним змістом - на заробітну плату, медикаменти, харчування, поточний і капітальний ремонт.

3.2. Упорядковано класифікацію приватних видатків, яка передбачає їх поділ на легальні та неформальні. До легальних належать: 1) оплата медичних послуг до каси лікарні державної (комунальної) форми власності або у приватному секторі сфери охорони здоров'я; 2) добровільні (благодійні) внески юридичних і фізичних осіб; 3) співоплата з боку пацієнтів; 4) видатки пацієнтів на придбання ліків і медичних препаратів для амбулаторного або стаціонарного лікування; 5) видатки на добровільне медичне страхування; до неформальних віднесено: 1) кошти, безпосередньо передані медичному працівникові пацієнтом або іншими особами від його імені або на його користь; 2) вартість подарунків або послуг з боку пацієнтів для медичних працівників і медичних закладів.

4. Отримали подальший розвиток:

4.1. Поняття “право на охорону здоров'я”, яке розглядається і як приватне, і як публічне право, і як соціально-економічне право, реалізація якого забезпечується системою державного фінансування соціально-економічних, медико-санітарних та оздоровчо-профілактичних програм.

4.2. Класифікація джерел фінансування сфери охорони здоров'я з погляду науки фінансового права, яка передбачає:

- кошти державного (як публічного грошового фонду держави) або місцевих (як публічних грошових фондів органів місцевого самоврядування) бюджетів;

- кошти фонду обов'язкового соціального медичного страхування (як публічного грошового фонду соціального призначення);

- кошти фондів добровільного медичного страхування (як приватних грошових фондів);

- приватні кошти громадян (витрачання яких стимулюється державою, зокрема ст. 5 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 р. № 889-ІV, де передбачено отримання податкового кредиту у сумі видатків платника податку на певні медичні послуги, визначені цим законом);

- добровільні внески юридичних і фізичних осіб.

4.3. Класифікація фінансових ресурсів, якими здійснюється фінансування сфери охорони здоров'я:

- державні (кошти державного та місцевих бюджетів, які формуються за рахунок податкових надходжень, і кошти обов'язкового медичного страхування - як обов'язкові платежі платників відповідних внесків);

- недержавні (кошти добровільного (приватного) медичного страхування, благодійних фондів, кошти, одержані медичними закладами за надання ними платних медичних послуг, інші кошти, не заборонені законодавством, джерелом яких є грошові ресурси юридичних і фізичних осіб);

- кошти загального фонду державного та місцевих бюджетів (обсяг яких залежить від податкових надходжень або обов'язкових внесків цільового характеру);

- кошти спеціального фонду медичних закладів (їх обсяг залежить від обсягу медичних послуг, наданих медичними закладами за кошти юридичних і фізичних осіб).

4.4. Характеристика договорів у фінансовому праві, за допомогою яких:

- забезпечуються не тільки взаємні інтереси сторін та їхня взаємна відповідальність, але й реалізація публічного інтересу, визнаного державою;

- досягаються децентралізація і демократизація державного управління;

- забезпечується диспозитивність договірного регулювання (у тому числі свобода договірних зв'язків і умов);

- передбачається добровільність вступу в договірні відносини, що ґрунтується на формально-юридичній рівності сторін;

4.5. Напрями реалізації конституційного права громадян України на охорону здоров'я через запровадження обов'язкового соціального медичного страхування, яке буде реалізоване за умов налагодження взаємодії центральних і місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування щодо забезпечення ефективного функціонування галузі медицини та вирішення наявних у ній проблем; удосконалення порядку надання медичної допомоги за кошти державного і місцевих бюджетів; обґрунтування правових підстав для досягнення балансу між обсягом державних гарантій надання безоплатної медичної допомоги та обсягом фінансування сфери охорони здоров'я.

4.6. Фонд медичного страхування, який пропонується розглядати як фонд, що діє відповідно до закону, створюється для забезпечення реалізації публічного інтересу, визнаного державою, і є не тільки одним із позабюджетних фондів, але і публічним грошовим фондом.

4.7. З погляду на імперативний характер відносин, які виникають у системі функціонування обов'язкового медичного страхування, автором розмежовано права та обов'язки страховиків, страхувальників, застрахованих, надавачів медичних послуг, як суб'єктів фінансових правовідносин.

Практичне та теоретичне значення одержаних результатів

Результати проведеного дисертаційного дослідження сприятимуть удосконаленню нормативно-правового забезпечення регулювання фінансових відносин у сфері охорони здоров'я; оптимізації фінансового забезпечення цієї сфери; підвищенню рівня ефективності функціонування системи охорони здоров'я через надання доступної, якісної, кваліфікованої медичної допомоги всім громадянам, незалежно від їх соціально-економічного стану та місця проживання. Вони також можуть бути використані для подальших наукових досліджень у сфері правового регулювання видаткових відносин, при вдосконаленні чинного та розробці нового законодавства із досліджених питань, у т. ч. у процесі приведення його до вимог європейського законодавства; під час підготовки відповідних розділів підручників і навчальних посібників з курсу “Фінансове право” і при викладанні цієї дисципліни. Положення дисертації будуть корисними при подальшому науковому дослідженні фінансових, адміністративних, конституційних правовідносин і правового статусу учасників відносин у сфері фінансової діяльності.

Результати дисертаційного дослідження використано при підготовці проекту Закону України “Про фінансування охорони здоров'я та обов'язкове соціальне медичне страхування в Україні” (реєстраційний номер 4744 від 30 червня 2009 р.), зокрема результати дослідження сприяли розробці та покладені в основу: статей 7-11 (“Державна політика фінансування охорони здоров'я”, “Модель фінансування охорони здоров'я України”, “Джерела фінансування охорони здоров'я”, “Форми фінансування надання медичних послуг”, “Методи фінансування надання медичних послуг”; статті 15 “Державне страхування”; розділу IV “Обов'язкове соціальне медичне страхування” та розділу V “Управління системою обов'язкового соціального медичного страхування України” (Довідка Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я від 27 листопада 2009 р. № 04-24/9-1211). Результати дослідження впроваджено у навчальний процес Національного університету ДПС України при викладанні курсу “Фінансове право” для підготовки фахівців за спеціальністю “Фінансове право” і магістрів за магістерською програмою “Правове забезпечення фінансової діяльності держави” (Довідка від 28 травня 2010 р. № 1622/01-12), а також використано при підготовці нової редакції Бюджетного кодексу України від 8 липня 2010 р. № 2456-VI.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях Вченої ради та науково-методичних семінарах з проблем фінансового права у Науково-дослідному інституті фінансового права (протоколи № 3 від 17 жовтня 2006 р., № 9 від 1 грудня 2009 р., № 2 від 19 березня 2010 р.). Автор роботи брала участь у телепрограмі “Актуально” на телеканалі УТР (1-2 грудня 2009 р. і 13-14 квітня 2010 р.). Окремі положення доповідалися автором на міжнародних науково-практичних заходах, зокрема: міжнародному круглому столі “Законодавчі дефініції у фінансовому праві: логіко-гносеологічні, політико-юридичні, морально-психологічні і практичні проблеми” (вересень 2006 р., Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, м. Чернівці); академічних читаннях “Філософські питання верховенства права” (червень 2007 р., Київський регіональний центр Академії правових наук України); міжнародній науково-практичній конференції “Договор в публичном праве” (червень 2007 р., Санкт-Петербурзький державний університет, Російська Федерація, м. Санкт-Петербург); міжнародній науково-практичній конференції “Современные проблемы теории налогового права” (вересень 2007 р., Воронезький державний університет, Російська Федерація, м. Воронеж); міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний стан і перспективи розвитку фінансового права” (листопад 2007 р., Науково-дослідний інститут фінансового права Національного університету ДПС України, м. Ірпінь); круглому столі “Громадське обговорення концепцій розвитку охорони здоров'я” (грудень 2007 р., Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, м. Київ); VII міжнародній науково-практичній конференції “Современное российское законодательство: законотворчество и правоприменение” (грудень 2007 р., Московський державний університет ім. М. В. Ломоносова, Російська Федерація, м. Москва); міжнародній науково-практичній конференції “Бюджетно-податкова політика: проблеми та перспективи розвитку” (січень 2008 р., Національний університет ДПС України, м. Ірпінь); семінарі “Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку” (квітень 2008 р., Українська асоціація порівняльного правознавства, м. Партеніт); XVII міжнародної науково-практичної конференції “Управление в социальных и экономических системах” (червень 2008 р., Мінський інститут управління, Республіка Білорусь, м. Мінськ), науково-практичній конференції “Тенденції та перспективи розвитку податкової системи України” (вересень 2008 р., Науково-дослідний центр з проблем оподаткування Національного університету ДПС України, м. Ірпінь); науково-методологічному семінарі “Сучасний стан та перспективи розвитку оподаткування в країнах ЄС” (жовтень 2008 р., Науково-дослідний центр з проблем оподаткування Національного університету ДПС України, м. Ірпінь); міжнародній науковій конференції “Проблемы эффективного функционирования общества и государства” (листопад 2008 р., Грузія, м. Тбілісі,); круглому столі “Права людини - основа реформування законодавства та удосконалення правозастосовчої діяльності” (до 60-річчя прийняття Загальної декларації прав людини) (грудень 2008 р., Академія правових наук України, м. Харків); міжнародній науково-практичній конференції “Фінансова сфера та її роль у зростанні конкурентних переваг національних економік” (березень 2009 р., Національний університет ДПС України, м. Ірпінь); 23 Конгресі Всесвітньої Асоціації Юристів “Верховенство права - гарантія захисту прав людини” (березень 2009 р., м. Київ); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції з медичного права (ІІ Міжнародній науково-практичній конференції з медичного права) “Медичне право України: проблеми управління та фінансування охорони здоров'я” (23-24 квітня 2009 р., Національний університет ім. І. Я. Франка, м. Львів); круглому столі “Дискусійні питання теорії фінансового права” (15 травня 2009 р., НДІ фінансового права, м. Ірпінь); науково-практичній конференції “Про фінансування охорони здоров'я та медичне страхування в Україні” (18 травня 2009 р., Верховна рада України, м. Київ); парламентських слуханнях “Шляхи реформування охорони здоров'я та медичне страхування в Україні” (20 травня 2009 р., Верховна рада України, м. Київ); міжнародній науково-практичній конференції “Система фінансового права” (27-28 травня 2009 р., Одеська національна юридична академія, м. Одеса); міжнародній науковій конференції “Publik Finance and Financial Law in the context of financial crisis in Eastern and Crntral Europe” (21-23 September 2009, Ivan Franko National University of Lviv); міжнародній інтернет-конференції “Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права” (1 жовтня - 1 листопада 2009 р., НДІ фінансового права, м. Ірпінь); міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми суспільних наук” (21-22 грудня 2009 р., Грузія, м. Тбілісі); ІІІ міжнародній науково-практичній конференції “Особливості функціонування національних фінансових систем в умовах поглиблення глобалізаційних процесів” (17-21 лютого 2010 р., Республіка Польща, м. Суха Струга); міжнародній науково-практичній конференції “Современная теория финансового права” (19-20 березня 2010 р., Російська академія правосуддя, Російська Федерація, м. Москва); міжнародній науково-практичній конференції “Системоутворюючі категорії у фінансовому праві: стан та перспективи трансформації” (15-16 квітня 2010 р., Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Академія правових наук України, м. Харків); ХІХ міжнародній науково-практичній конференції “Управління в соціальних і економічних системах” (18 травня 2010 р., Мінський інститут управління, Республіка Білорусь, м. Мінськ); Запорізьких правових читаннях (14-15 травня 2010 р., Запорізький національний університет, м. Запоріжжя); міжнародній науково-практичній конференції Дні фінансової науки (12 - 14 травня 2010 р., Кримський інститут економіки та господарського права, м. Сімферополь - смт. Коктебель); міжнародній науково-практичній конференції “Правове життя сучасної України” (21-22 травня 2010 р., Одеська національна юридична академія, м. Одеса).

Публікації. Основні положення дисертації викладено автором у 47 публікаціях, серед яких: одноосібна монографія (загальним обсягом 16,16 друк. арк.), 22 статті у наукових фахових виданнях (загальним обсягом 11,0 друк. арк.), науково-практичний коментар до Бюджетного кодексу України (у співавторстві, одноосібно дисертантом написано коментар до статей 56-61 глави 10), навчальному посібнику “Фінансове право”, а також у наукових статтях, надрукованих у зарубіжних виданнях, матеріалах і тезах науково-практичних конференцій, семінарів, засідань круглих столів.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, які поділено на 22 підрозділи, висновків, списку використаних джерел, 5 додатків. Загальний обсяг роботи становить 428 сторінок, список використаних джерел - 446 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, вказано на її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, охарактеризовано основні методи дослідження. Визначено мету і завдання, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано положення наукової новизни, визначено практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію результатів дослідження.

Перший розділ “Право на охорону здоров'я в Україні та країнах Центральної Європи” містить три підрозділи.

У підрозділі 1.1 “Право на охорону здоров'я: поняття, стан розробки, правове регулювання у національних і міжнародних актах” здійснено аналіз національного і міжнародного законодавства. Це дозволило зробити висновок, що у системі прав, які забезпечують природне існування людини, особливе місце посідає право на охорону здоров'я, яка визнається одним з пріоритетних напрямів державної політики та одним з основних факторів національної безпеки країни. Право на охорону здоров'я є соціально-економічним правом, реалізація якого забезпечується системою державного фінансування соціально-економічних, медико-санітарних та оздоровчо-профілактичних програм. Воно закріплене у Конституції України, в Основах законодавства України про охорону здоров'я та інших прийнятих відповідно до цих документів законодавчих актах, які регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я.

Як встановлено у ході дослідження, право громадян на охорону здоров'я найбільш повно у світовому масштабі врегульоване у документах ООН та її спеціалізованих установ - ВООЗ і МОП, а в Європейському регіоні - відповідно, Ради Європи та Європейського регіонального бюро ВООЗ. У дисертації наголошується, що право людини на охорону здоров'я є певною мірою публічним (соціальним), але воно належить також і до приватного (індивідуального) її права.

Оскільки як у вітчизняному законодавстві, так і в міжнародних нормативно-правових актах базовим принципом функціонування сфери охорони здоров'я визначено забезпечення її надійною системою фінансування, то у дисертації розглядаються насамперед ті системи охорони здоров'я, що базуються на фінансуванні за рахунок бюджетних видатків, а також за рахунок видатків фондів обов'язкового медичного страхування, і частково ті, що фінансуються за рахунок видатків фондів добровільного (приватного) медичного страхування і видатків громадян. При цьому доведено, що і державні системи охорони здоров'я, і ті її системи, що базуються на страхуванні, виконують одну й ту саму соціальну функцію та фінансуються з публічних грошових фондів, а відрізняються лише організаційно-економічною формою утворення таких фондів і витрачання їх ресурсів.

У підрозділі 1.2 “Право громадян на охорону здоров'я у конституціях України та країн Центральної Європи” автором доведено, що визнаючи необхідність в охороні здоров'я населення як потребу суспільного характеру, держава бере на себе обов'язок визначати конкретні джерела та правила її фінансування. На основі конституційних норм можна встановити, за якою моделлю у певній країні Центральної Європи фінансується галузь охорони здоров'я для забезпечення її громадянам реалізації права на охорону здоров'я: за моделлю Беверіджа - системою бюджетного фінансування, що базується на загальному оподаткуванні, чи за моделлю Бісмарка - системою соціального страхування, коли в основу покладено внески на соціальне медичне страхування, що сплачуються роботодавцями та працівниками.