Аналіз механізму правового регулювання використання права інтелектуальної власності у господарській діяльності

14. Закон України «Про власність» в редакції Закону України «Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України щодо охорони інтелектуальної власності». Відомості Верховної Ради. - 1995. - №13. - С.85.

15. Закон України від 7 червня 1996 р. «Про захист від недобросовісної конкуренції» // Відомості Верховної Ради . - 1996. - № 36. - С.164.

16. Закон України від 16 червня 1999 р. «Про охорону прав на зазначення походження товарів» // Відомості Верховної Ради.- 1999. - № 32. - С.267.

17. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актівУкраїни щодо правової охорони інтелектуальної власності» // ВВР. - 2003. - № 35. - С.271

18. Постанова ВР України від 12 вересня 1991 р. «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» // Відомості Верховної Ради. - 1991. № 46. - С.621.

19. Постанова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р. № 611

«Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці»

20. Правила складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг від 28 липня 1995 р., затверджені наказом Державного патентного відомства України.

21. Правила складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель від 22 січня 2001р., затверджене наказом Міністерства освіти і науки.

22. Інструкція про подання, розгляд, публікацію та внесення змін до реєстру відомостей про предачу права власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) від 16 липня 2001 р., затверджена наказом Міністерства освіти і науки.

23. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р. - Охорона інтелектуальної власності: Нормативно-правові акти / за ред. Святоцького О.Д. - К.: Видавничий дім. - 2004. - С. 957.

24. Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності від 14 липня 1967 р. - ВОИС. Общая информация. Женева. 1993, С.7.

25. Договір про закони щодо товарних знаків , підписаний 27.10.1994, ратифікований 13.10.1995 р. - Охорона інтелектуальної власності: Нормативно-правові акти / за ред. Святоцького О.Д. - К.: Видавничий дім. - 2004. - С. 957.

2. Спеціальна література

1. Андрощук Г. Система права интеллектуальной собственности // Бизнес Информ. - 1995. - № 43-44. - С. 18 - 20.

2. Ванников В. Консультації // Інтелектуальна власність. - 2004. - №11.

3. Господарський кодекс України: Науково-практичний коментар / за ред. Мамутова В.К. - К.: Юрінком, 2004.

4. Дахно І.І. Право інтелектуальної власності: Навчальний посібник. - К.: Либідь, 2002.

5. Дементьев В.Н. Правовая охрана интеллектуальной собственности. - М.: НИЦПр ИС, 1995. - 646 с.

6. Капіца Ю. Проблеми правової охорони комерційної інформації в Україні // Інтелектуальна власність. - 2004. -№2.

7. Коваль И. Неправомерное использование знаков для товаров, услуг и недобросовестная конкуренция // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - №4. - С.7-11.

8. Крайнєв П. Формування системи органів управління промисловою власністю в Україні // Інтелектуальний капітал. - 2002. - №8. - С.16-24.

9. Кравченко О., Подоляка С. Система органів управління в сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності в Україні // Інтелектуальна власність. - 2004. - №1. - С. 3-7.

10. Красовська А., Глухівський Л. Деклараційний патент на винахід: завершення життєвого циклу і висновки // Інтелектуальна власність. - 2004. - №3. - С.34-39.

11. Крижна В. Загальна характеристика договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності // Право України. - 2004. - № 9.

12. Кукурудз В. Суб'єктивні права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - №4. - С. 52 - 56.

13. Ляшенко С. Консультації // Інтелектуальна власність. - 2004. - №12.

14. Мельник О. Товарний знак та його ознаки // Право України. - 1999. - №2.

15. Негрескул В. Природа права інтелектуальної власності //Інтелектуальна власність. -2003. - №3.

16. Охорона інтелектуальної власності: Нормативно-правові акти / за ред. Святоцького О.Д. - К.: Видавничий дім. - 2004.

17. Підопригора О.А. Проблеми кодифікації законодавства про інтелектуальну власність // Українське право. - 1997. - №1. - С.61-70.

18. Підопригора О.А. захист права інтелектуальної власності в новому Цивільному кодексі України // Інтелектуальна власність. - 2003. - №6. - С. 3-7.

19. Підопригора О.О. Законодавство України про інтелектуальну власність. - Х.: Консум, 1997.

20. Пічкур О. Проблемні питання правової охорони об'єктів права інтелектуальної власності // Інтелектуальна власність. - 2003. -№8.

21. Пічкур О. Проблемні питання охорони прав на сорти рослин // Інтелектуальна власність. - 2004. - № 3.

22. Работягова Л. Форми правової охорони промислових зразків

// Інтелектуальна власність. 2004. - №4.

23. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: Підручник. - К.: А.С.К., 2003.

24. Саниахметова Н.А. Юридический справ очник предпринимателя: 6-е изд. -Х.: Одиссей, 2004.

25. Святоцький О. Місце і роль інтелектуальної діяльності в економічному і соціальному розвитку України // Інтелектуальний капітал. - 2004. - № 3. - С.3-6.

26. Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации: Учебник. - М.:ПБОЮЛ Гриженко Е.М., 2001.

27. Солощук М., Федченко Л. Договірні правовідносини при створенні та використанні об'єктів інтелектуальної власності // Право України. - 1999. - №7.

28. Фелишина С.Б., Лаврова Ю.В. Новый порядок охраны промышленных образцов в ЕС // Патенты и лицензии. - 2003. - №6.

29. Харитонов Є.О., Саніахметова Н.О. Цивільне право України: Підручник.- К.: Істина, 2003.

30. Цивільне право України. Книга 1: Підручник / за ред. Дзери О.В., Кузнецової Н.С. - К.: Юрінком Інтер, 2004.

31. Шишка Р. Право інтелектуальної власності: погляд на проблему // Право України. -1999. - № 1.

32. Щелкунов В. Стратегічні аспекти у сфері інтелектуальної власності // Інтелектуальний капітал. - 2004. - №3. - С. 14-17.

3. Матеріали практики.

1. Справа №5/356 - 03. Зберігається у архіві Господарського суду м. Києва.

2. За матеріалами Вищого господарського суду України // Інтелектуальна власність. - 2004. - № 4.

3. Пресс - служба держдепартаменту ІВ. Прецедент визнання торговельної марки добре відомою // Інтелектуальна власність. - 2004. - №4.

ДОДАТОК

За позовом ДП "ХХХ Україна" до ТОВ "ХХХ Україна"

Представники: від позивача присутні, від відповідача не з'явилися

Обставини справи :

Позов подано про припинення незаконного використання фірмового найменування позивача та відшкодування моральної шкоди за використання назви позивача та введення в оману покупців.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача суд

встановив наступне:

Основним видом діяльності позивача є торгівля мінеральними добривами, виробником яких є голландська компанія "ХХХ УУУ".

При проведенні переговорів з покупцями продукції позивача, з якими він мав довготривалі партнерські відносини, в травні 2002 р. з'ясувалось, що контрагентами позивача грошові кошти за придбані мінеральні добрива направлялись на рахунок відповідача. При проведенні подальшої перевірки позивачем було встановлено, що представники ТОВ "ХХХ Україна" вели переговори від імені ДП "ХХХ Україна", а рахунки-фактури виставляли від імені ТОВ "ХХХ Україна", при цьому вказуючи, що у ДП " ХХХ Україна" змінились банківські реквізити.

Така діяльність відповідача, на думку позивача, мала на меті ввести в оману партнерів ДП "ХХХ Україна", з якими підприємство мало партнерські відносини. Всі вимоги по поставці продукції, грошові кошти за яку були передані покупцями на рахунок відповідача, були пред'явлені позивачеві. Ці дії відповідача спричинили позивачеві збитки та зганьбили його добропорядне ім`я. Діями відповідача також спричинено позивачеві значну моральну шкоду, яка виражається в підриві ділової репутації позивача.

Посилаючись на вищевикладені обставини позивач просить зобов'язати відповідача припинити незаконне використання назви "ХХХ Україна" та стягнути з нього моральну шкоду в розмірі 300000 гривень.

Матеріалами справи встановлено:

Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями "ХХХ Україна" зареєстроване Н-ською райдержадміністрацією м. Києва та є власністю іноземної компанії "ХХХ УУУ". Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності № 0000000, видане ХХ.ХХ.1995 р. (перереєстровано ХХ.ХХ.1997 р. № 777777).

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХХХ Україна" зареєстроване Т-цькою райдержадміністрацією м. Києва ХХ.ХХ.2002 р. Засновниками ТОВ "ХХХ Україна" є колишні співробітники позивача.

ДП "ХХХ Україна" та ТОВ "ХХХ Україна" є суб'єктами підприємницької

діяльності та здійснюють свою діяльність згідно з Законом України „Про господарські товариства " ( 1576-12 ). Спільним для цих підприємств є назва "ХХХ Україна". Окрім того ДП "ХХХ Україна" має в своїй назві позначення ДП - дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями, яке вказує, що підприємство належить іншій юридичній особі, іноземному інвестору. Згідно зі ст. 27 ЦК України та ст. 1 і 9 Закону України " Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) найменування підприємства вважається істотною ознакою і обов'язковим реквізитом юридичної особи. Тлумачення поняття "фірмове найменування наводиться в Положенні про фірму, яке затверджено ЦВК та РНК СРСР від 22.06.1927 р. ( v000О400-27 ). Пунктами 3 та 6 цього Положення передбачено, що акціонерні товариства та товариств з обмеженою відповідальністю у своєму найменуванні повинні мати вказівку на предмет своєї діяльності, вид товариства, а також позначення, які відрізняють одні підприємства від інших підприємств (спеціальне найменування, номер і т. д.). Тобто, фірмове найменування юридичної особи складається з наступних частин: посилання на організаційно-правову форму, спеціального

(розпізнавального) найменування та інших елементів найменування. Відповідно до п. 7 Положення про фірму ( v000О400-27 ) в фірмове найменування можуть бути включені також і інші позначення, в тому числі скорочене фірмове найменування, яке юридична особа вправі використовувати в угодах, на вивісках, в рекламі та ін. Спеціальне, коротке найменування у вигляді оригінальних або вигаданих слів, оригінальних словосполучень відомих слів надає юридичній особі можливість відрізнятись від інших підприємств. Скорочене фірмове найменування ДП "ХХХ Україна" складається з наступних частин: абревіатури назви організаційно-правової форми "ДП - дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями" та спеціального найменування "ХХХ Україна". Скорочене фірмове найменування ТОВ "ХХХ Україна" складається з: абревіатури назви

організаційно-правової форми - "ТОВ - товариство з обмеженою відповідальністю" та спеціального найменування "ХХХ Україна". Спеціальне найменування "ХХХ Україна" присутне в обох назвах підприємств, а відрізняються вони лише за організаційно - правовою формою. Таким чином, враховуючи кількість співпадаючих ознак позначень можна зробити висновок про їх фонетичну (звукову) схожість в тій частині фірмових найменувань, що стосується спеціального найменування "ХХХ Україна". Аналіз візуальної схожості спеціальних позначень (найменування) ДП та ТОВ свідчить про те, що між досліджуваними об'єктами має місце візуальна схожість, яка обумовлена використанням традиційного кириличного шрифту, горизонтальним розташуванням букв, використанням російського та українського алфавіту та словосполучення "ХХХ Україна". Проте, з урахуванням назв організаційно-правових форм підприємств, досліджувані об'єкти відрізняються між собою за загальним зоровим враженням (за виключенням спеціального найменування "ХХХ Україна"). Позивач вважає, що незаконне використання відповідачем фірмового Найменування ДП "ХХХ Україна" протирічить вимогам ст. 10 bis Паризької конвенції з охорони промислової власності (995_123 ), ст. 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"

( 236/96-ВР ). Згідно зі ст. 10 bis Паризької конвенції з охорони промислової власності ( 995_123 ) забороняються дії, які можуть будь-яким чином викликати змішування підприємств, продуктів, промислової або виробничої діяльності конкурента. Ст. 4 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) зазначає, що неправомірним є використання без дозволу на те уповноваженої особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на їх використання. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне ввести в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання не виключає небезпеки введення в оману споживача. З наведеного вище, суд прийшов до висновку, що позначення "ХХХ Україна" у назві ТОВ "ХХХ Україна" є таким, що може ввести в оману

з найменуванням ДП "ХХХ Україна".

З наданих суду документів вбачається, що слово "ХХХ" є частиною назви іноземної компанії, слово "Україна" в назві підприємств вказує на країну місцезнаходження підприємства. Слово "ХХХ" є частиною назви компанії "ХХХ УУУ", яка є виробником мінеральних добрив. ДП "ХХХ Україна" є власністю компанії "ХХХ УУУ" та займається реалізацією на ринку України продукції материнської компанії. Відповідно до ст. 8 Паризької конвенції з охорони промислової власності ( 995_123 ), фірмове найменування охороняється у всіх країнах Союзу без обов'язкового подання заявки або реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знаку.Позивачем надано достатньо доказів того, що дії відповідача мали на меті зганьбити добропорядне ім'я ДП "ХХХ Україна" та ввести в оману покупців продукції, реалізацією якої займається позивач. Моральною шкодою, згідно з Роз'ясненням ВАСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди" від 29.02.96 р. ( v5_95800-96 ), визнаються дії, які порочать ділову репутацію позивача або завдають шкоди його інтересам. Позивачем надано суду копії претензій, які надійшли на його адресу від інших суб'єктів підприємницької діяльності з вимогою про поставку продукції, кошти за яку ними були перераховані відповідачеві. Згадане свідчить про те, що діловій репутації позивача на ринку України завдано значної шкоди. Оскільки відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав та не спростував доводи, викладені позивачем у позовній заяві, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному об'ємі.

Размещено на Allbest.ru