Організаційно-правові засади взаємодії правоохоронних органів з органами Державної контрольно-ревізійної служби

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство внутрішніх справ України

Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка

Кафедра економічної безпеки

Дипломна робота

Організаційно-правові засади взаємодії правоохоронних органів з органами Державної контрольно-ревізійної служби в сфері забезпечення

фінансового контролю

спеціальність 8.060101 «Правознавство»

Виконав: курсант 412 взводу

факультету економічної безпеки

рядовий міліції

Бурєніна Наталія Сергіївна

Науковий керівник: к.е.н., доцент

кафедри економічної безпеки

Меженська Світлана Іванівна

Луганськ 2010

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретико-організаційні засади взаємодії правоохоронних органів з Державної контрольно-ревізійною службою в сфері забезпечення фінансового контролю

1.1 Поняття фінансового контролю, види та методи його здійснення

1.2 Система органів фінансового контролю та місце Державної служби боротьби з економічною злочинністю і Державної контрольно-ревізійної служби в цій системі

1.3 Правове регулювання взаємодії правоохоронних органів і Державної контрольно-ревізійної служби в сфері забезпечення фінансового контролю

Розділ 2. Основні напрямки удосконалення фінансового контролю та взаємодії правоохоронних органів і Державної контрольно-ревізійної служби під час його здійснення

2.1 Основні напрямки удосконалення фінансового контролю

2.2 Основні напрями та форми взаємодії Державної служби боротьби з економічною злочинністю і Державної контрольно-ревізійної служби

2.3 Результативність взаємодії підрозділів Державної служби боротьби з економічною злочинністю і Державної контрольно-ревізійної службита напрями її підвищення

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Контроль за станом економіки, розвитком соціально-економічних процесів у суспільстві є важливою сферою діяльності державних органів. Особливе місце серед його складових займає державний фінансовий контроль.

Складний економічний стан сучасної України характеризується багатьма факторами. Певними індикаторами цього стану є значно високий рівень економічної злочинності, а також розмір втрат державою фінансових і матеріальних ресурсів (додаток 1, 2).

Високий рівень правопорушень у сфері фінансів в Україні зумовлює необхідність вирішення нових завдань щодо підвищення ефективності державного фінансового контролю, передусім, посилення контролю, а також своєчасного припинення протиправних діянь в економічній сфері.

З цією метою, вбачається, що саме удосконалення організації державного фінансового контролю має бути забезпечене скоординованою діяльністю органів, які входять до відповідної системи на рівні всіх гілок Державної влади, що в цілому відповідатиме його меті - зміцненню фінансової дисципліни, забезпеченню економії матеріальних, трудових і грошових ресурсів, а також повного, своєчасного та доцільного використання грошових коштів у суспільстві для досягнення ефективного результату.

Незважаючи на те, що окремі суб'єкти системи державного фінансового контролю вже сформувалися і досить успішно діють самостійно, у цілому ця система в Україні поки перебуває на стадії формування. Відповідно, організація взаємодії між суб'єктами цієї системи характеризується певними недоліками.

Нині фінансово-правовою та адміністративно-правовою науками не визначено місце і роль правоохоронних органів у сфері державного фінансового контролю, і зокрема, не визначена зовсім ніяк Державна служба боротьби з економічними злочинами (далі ДСБЕЗ). Цей державний орган розглядається лише як орган кримінального переслідування. Проте саме правоохоронні органи на підставі спеціально наданих повноважень та за допомогою комплексу відповідних заходів і методів, закріплених у чинному законодавстві, беруть безпосередню участь у здійсненні державного контролю у фінансовій сфері.

Проблемним залишається питання щодо взаємодії правоохоронних органів з органами фінансового контролю, зокрема державними органами, головною функцією яких є здійснення фінансового контролю. Існуючі розрізнені нормативні акти та відомчі положення, що визначають окремі напрями спільної роботи державних органів у протидії порушенням законодавства в економічній сфері, не мають позитивної системної дії, що негативно впливає на ефективність функціонування фінансової системи держави. Постає проблема вдосконалення законодавства у сфері державного фінансового контролю, оскільки чинній нормативно-правовій базі, що регламентує взаємовідносини державних контролюючих і правоохоронних органів, притаманні суттєві розбіжності у нормах загальних і спеціальних правових актів, а також невідповідність окремих положень підзаконних актів законодавчим. Адже саме ефективна взаємодія підрозділів ДСБЕЗ з органами фінансового контролю сприяє своєчасній і повній реалізації результатів контрольних заходів.

На актуальність теми дипломної роботи також вказують річні звіти діяльності контролюючих органів. Так, з одного боку, лише органи Державної контрольно-ревізійної служби щороку за результатами контрольно-ревізійної роботи передають до правоохоронних органів понад 8200 матеріалів ревізій і комплексних перевірок, питома вага яких від загальної кількості проведених ревізій становить майже 50 %. З іншого боку, щорічно до органів ДКРС надходить понад 900 звернень з оперативних, слідчих підрозділів міліції про виділення спеціалістів-ревізорів для участі у здійснюваних правоохоронцями перевірках фінансово-господарської діяльності господарюючих суб'єктів, а також близько 5000 доручень на проведення ревізій. При цьому в останньому випадку лише 35-40 % з них контролюючими органами приймаються до виконання.[32]

В ході підготовки дипломної роботи було проведено анкетування співробітників Державної контрольно-ревізійної служби (далі ДКРС) і ДСБЕЗ.

Результати проведеного анкетування довели, що майже абсолютна більшість респондентів (93%) вважають необхідною і доцільною взаємодію між правоохоронними органами і органами фінансового контролю. Разом з тим, на думку опитаних, стан існуючої системи взаємодії ДСБЕЗ з органами ДКРС оцінюється як посередній, на що вказують понад 80 % респондентів.

Про значущість і необхідність дослідження вказаної взаємодії говорить також сучасний стан наукової розробки проблеми.

При написанні дипломної роботи широко використовувалися наукові дослідження вітчизняних вчених: Д.А. Бекерської, А.С. Васильєва, Л.К. Воронової, Р.А. Калюжного, М.П. Кучерявенка, І.Б. Стефанюка, Л.Кінащук та багатьох інших.

Утім, незважаючи на наявність чисельних наукових досліджень, нині в Україні поки відсутня теоретична концепція, в якій було б закладено перспективи правового регулювання взаємодії правоохоронних органів, зокрема, ДСБЕЗ та державних контролюючих органів.

Отже, в умовах сьогодення актуальним є проведення поглибленого наукового дослідження питань взаємодії ДСБЕЗ і ДКРС у сфері фінансового контролю.

Мета і завдання дипломної роботи. Мета роботи полягає у визначенні організаційно-правових засад взаємодії ДСБЕЗ і ДКРС, а також формулювання пропозицій, спрямованих на їх оптимізацію під час здійснення фінансового контролю.

Досягненню поставленої мети передбачається вирішення наступних завдань:

- уточнити зміст основних понять та категорій фінансового контролю;

- визначити складові елементи торетичної концепції фінансового контролю (завдання, функції, принципи, види);

- розкрити теоретичний зміст і значення взаємодії під час здійснення фінансового контролю;

- визначити ознаки, види, форми та напрями взаємодії правоохоронних органів, зокрема, ДСБЕЗ і ДКРС;

- визначити місце і роль ДСБЕЗ в системі державного фінансового контролю;

- дослідити стан і сформулювати рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правового забезпечення взаємодії ДСБЕЗ і ДКРС при здійсненні державного фінансового контролю;

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері взаємодії ДСБЕЗ і ДКРС.

Предметом дослідження є організаційно-правові засади взаємодії ДСБЕЗ і ДКРС.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи пізнання державно-правових процесів та явищ. Базовим методом став загальнонауковий діалектичний метод, який обґрунтовує взаємозв'язок і взаємообумовленість соціальних процесів та суспільних явищ. Метод аналізу словникових визначень застосовувалися для поглиблення розуміння понятійного апарату.

Емпірична база дослідження ґрунтується на статистичних й аналітичних узагальненнях діяльності правоохоронних органів і ДКРС; анкетуванні працівників підрозділів ДСБЕЗ, Контрольно-ревізійного управління в м. Луганськ, матеріалах оперативної та слідчої практики правоохоронних органів і ДКРС; матеріалах ревізій й особистих спостереженнях.

В проведеному дипломному дослідженнні обґрунтовано поняття фінансового контролю; визначено поняття об'єкта фінансового контролю, зустрічної звірки; визначено поняття взаємодії.

Виявлено недоліки нормативно-правового регулювання взаємодії правоохоронних органів й органів фінансового контролю та запропоновано шляхи їх усунення. Так, до основних недоліків належать: відсутність Концепції системи державного фінансового контролю в Україні; відсутність базового закону, що регламентує діяльність державних органів у сфері здійснення фінансового контролю, у тому числі їх взаємодію; відсутність та недостатня розробленість двосторонніх і багатосторонніх інструкцій про порядок проведення спільних заходів у сфері фінансового контролю.

Визначено місце і роль ДСБЕЗ в загальнодержавній системі фінансового контролю, яка: по-перше, безпосередньо виявляє фінансові правопорушення, зокрема застосовуючи методи фінансового контролю, а також із залученням фахівців органів фінансового контролю; по-друге, наділена з-поміж інших повноваженнями щодо притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності у процесі забезпечення режиму законності та фінансової дисципліни.

Уточнено складові елементи теоретико-концептуального підходу фінансового контролю (завдання, функції, принципи, види).

Визначено правовий статус і компетенція ДСБЕЗ і ДКРС у сфері здійснення фінансового контролю.

Досліджено стан нормативно-правового регулювання взаємодії ДСБЕЗ і ДКРС.

Апробація результатів дипломної роботи. Результати дослідження, висновки та пропозиції дипломної роботи обговорені та схвалені кафедрою економічної безпеки Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка.

Структура дипломної роботи обумовлена метою та логікою дослідження і складається зі вступу, двох розділів, шести підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дипломної роботи становить 82 сторінки.

Розділ 1. Теоретико-організаційні засади взаємодії правоохоронних органів з Державної контрольно-ревізійною службою в сфері забезпечення фінансового контролю

1.1 Поняття фінансового контролю, види та методи його здійснення

В побудові нової економічної системи в Україні, що пов'язана з переходом до ринкових відносин, одне з провідних місць належить фінансовій сфері. У зв`язку з цим змінюються форми власності, отже, і фінансова політика. Викликано це тим, що на базі фінансів і управління ними формуються відносини між усіма суб'єктами економіки. За допомогою фінансового контролю виявляється процес руху фінансових ресурсів, починаючи із стадії їх формування, що необхідно для початку здійснення діяльності в будь-якій сфері публічного життя, та завершуючи одержанням фінансових результатів.

У правовій літературі не існує єдиного підходу щодо з`ясування сутності контролю. Крім того, саме поняття «фінансовий контроль»не визначено однозначно. Відсутність загально визначеного трактування фінансового контролю як категорії фінансової науки дослідники пояснюють комплексним, інтегральним характером цієї категорії, що зумовлює своєрідну «багатоповерховість» і певну суперечливість теоретичних конституцій. Дійсно, різні точки зору щодо трактування поняття «фінансовий контроль» пояснюються як змінами суспільної думки за останні роки, так і недосконалістю нормативно-правової бази у сфері, що розглядається, передусім відсутністю відповідного закону, який би узгодив погляди на це питання.

Отже, фінансовий контроль є важливим елементом управлінської діяльності, організаційного керівництва, однією із форм втілення у життя прийнятих державними і недержавними органами рішень.

Визначення поняття фінансового контролю змінювалося з розвитком суспільства. В більшості наукових джерел соціалістичного періоду фінансовий контроль асоціювався з контролем компетентних державних органів і громадських організацій за законністю, правильністю й економічною доцільністю діяльності учасників фінансових відносин з планомірного утворення, розподілу та використання Радянською державою необхідних фондів грошових коштів. Так, Вознесенський визначав фінансовий контроль як одну з форм контролю рублем за всіма стадіями розширеного соціалістичного відтворення. Фінансовий контроль - це діяльність державних і громадських органів, яка полягає в перевірці обґрунтованості процесів формування та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою забезпечення планових пропорцій у розширеному соціалістичному виробництві. З огляду на одержавленість власності дане поняття пов'язувалось тільки з державним контролем.

О.П. Орлюк характеризує фінансовий контроль як цілеспрямовану діяльність органів Державної влади та місцевого самоврядування підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, спрямовану на додержання законності, фінансової дисципліни, раціональності в забезпеченні реалізації фінансової діяльності держави, розподілу та використання централізованих і де централізованих фондів коштів з метою виконання завдань і функцій держави, ефективного соціально-економічного розвитку всіх суб'єктів фінансових відносин.[26]

Різні погляди на поняття і суть фінансового контролю мають і сучасні науковці. Здебільшого вони досліджують контроль як функцію управління. Так, О.Д. Василик трактує фінансовий контроль як функцію управління, яка передбачає сукупність спостережень, перевірок за діяльністю об'єкта управління з метою оцінки обґрунтованості й ефективності прийняття рішень і результатів їх виконання.[36]

За О.П. Кириленко, фінансовий контроль - це один з елементів управління фінансами; особлива діяльність по перевірці правильності вартісного розподілу валового національного продукту, утворення і витрачання фондів грошових коштів.[20]

Є.В. Калюга у своїй монографії «Фінансово-господарський контроль у системі управління» стверджує, що фінансовий контроль ґрунтується на використанні контрольної функції фінансів і виступає як один із проявів її важливого значення в розширеному відтворенні. Фінансовий контроль являє собою діяльність державних і громадських органів, спрямовану на перевірку обґрунтованості процесів формування та раціонального використання коштів з метою установлення вірогідності, законності й доцільності операцій.[19]

Воронова Л.К. пропонує таке визначення фінансового контролю: «фінансовий контроль - це діяльність державних органів і недержавних організацій по забезпеченню законності, фінансової дисципліни і доцільності при мобілізації, розподілі і використанні грошових коштів і зв'язаних з цим матеріальних цінностей» [17]

Фещенко Л. вважає, що під фінансовим контролем слід розуміти багатоаспектну міжгалузеву систему нагляду державних, відомчих, внутрішньогосподарських та аудиторських органів, які наділені контрольними функціями, за фінансово-господарською діяльністю підприємств, установ, організацій з метою об'єктивного оцінювання економічної ефективності цієї діяльності, встановлення законності та доцільності фінансово-господарських операцій, а також за процесом витрачання бюджетних коштів. Як об'єкт фінансового контролю виступають грошові розподільні процеси формування та використання фінансових ресурсів за рівнями і ланками народного господарства країни та її регіонів [21].

О.А. Бурбело вважає, що «фінансовий контроль - це комплекс засобів з контролю за виготовленням, розподіленням і використанням валового національного продукту та національного доходу, що здійснюється в процесі фінансової діяльності держави Україна [37].

За Л. Кінащук «фінансовий контроль - це цілеспрямована діяльність органів законодавчої, виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також недержавних аудиторських організацій,спрямовану на забезпечення законності,фінансової дисципліни та раціональності в ході мобілізації,розподілу, перерозподілу та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою ефективного функціонування фінансової діяльності держави» [18].

Бубенко І.В. і Бутенко В.Л. трактують фінансовий контроль як «комплекс заходів, що вживаються законодавчими та виконавчими органами влади всіх рівнів, а також спеціально створених установ, для забезпечення законності та ефективності формування, володіння та використання фінансових ресурсів з метою захисту фінансових інтересів держави, місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та громадян, а також успішного досягнення поставлених цілей у сфері фінансів» [13].

Оригінальне і, напевно, вичерпне визначення даного поняття пропонує І.Б Стефанюк. Фінансовий контроль, на його думку, - це система активних дій, що здійснюються органами Державної влади, місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання та громадянами України, по стеженню за функціонуванням будь-якого об'єкта управління в частині утворення, розподілу та використання ним фінансових ресурсів з метою оцінки економічної ефективності господарської діяльності, виявлення і блокування в ній відхилень, що перешкоджають законному і ефективному використанню майна і коштів, розширеному відтворенню виробництва, задоволенню державних, колективних та приватних інтересів і потреб, та удосконалення управління економікою [35].

А от Л. Чуніхіна,спираючись на слова Поля Годме, що «фінансовий контроль являє собою точку перехрестя різних наук» розглядає фінансовий контроль не тільки як економічну категорію, як функцію фінансів, але й як засіб запобігання злочинності. За її словами «фінансово-правова категорія «фінансовий контроль» має особливу «подвійну» природу, тобто є результатом органічного поєднання правової та кримінологічної «матерії»,за допомогою якої ґрунтується фундамент пошуку ефективних засобів підриву економічної могутності організованої злочинності» [22].

Фінансовий контроль розглядають і як контроль за веденням фінансової документації, контроль за дотриманням законів і нормативних актів під час здійснення фінансових операцій [34].

Російські вчені визначають дане поняття, як контроль законодавчих та виконавчих органів влади усіх рівнів, а також спеціально створених установ за фінансовою діяльністю усіх економічних суб'єктів (держави, підприємств, установ, організацій) із застосуванням особливих методів. Він включає контроль за дотриманням фінансово-господарського законодавства в процесі формування та використання грошових засобів; оцінку економічної ефективності фінансово-господарських операцій та доцільності проведених розходів [25].

В юридичній літературі розповсюдженим також є наступне визначення фінансового контролю: фінансовий контроль - це діяльність з використанням специфічних організаційно-правових форм і методів органів Державної влади та місцевого самоврядування, а в деяких випадках й інших організацій, наділених законом відповідними повноваженнями з метою забезпечення законності, обґрунтованості та достовірності фінансових операцій, об'єктивної оцінки економічної ефективності фінансово-господарської діяльності й виявлення резервів її підвищення, збільшення прибуткових надходжень у бюджети всіх рівнів і збереження державного майна [29].

Метою фінансового контролю, перш за все, є зміцнення фінансової дисципліни, забезпечення економії матеріальних, трудових і грошових ресурсів, а також повного, своєчасного та доцільного використання грошових коштів у суспільстві для досягнення ефективного результату. По-друге, виявлення фактів порушення фінансового законодавства або неретельного використання учасниками фінансової діяльності своїх обов'язків. По-третє, виявлення винуватих та притягнення їх до відповідальності. Четверте, - усунення порушень фінансової дисципліни.

Зміст фінансового контролю визначається фінансовою діяльністю держави, складовою частиною якої він є. Забезпечити своєчасне, найбільш ефективне, повне збирання грошових коштів, сприяти їх збільшенню, допомогти знайти нові джерела доходів - у цьому завдання і одне з основних призначень фінансового контролю.

Порівняно з іншими складниками управлінської системи контроль посідає центральне місце серед функцій менеджменту і відіграє інтегруючу роль, оскільки є, з одного боку, результатом прогнозування та обліку, з другого - передумовою аналізу та регулювання фінансових і грошово-кредитних процесів.

Оскільки вся фінансова діяльність у державі регламентується законами і підзаконними актами, змістом фінансового контролю, у кінцевому рахунку, є забезпечення виконання і додержання законів і фінансової дисципліни всіма державними, громадськими організаціями, посадовими особами і громадянами. При цьому фінансова діяльність не тільки повинна відповідати закону, але бути доцільною. Таким чином, в перевірці законності і доцільності проявляється суть фінансового контролю.

Неоднозначність визначення поняття фінансового контролю науковцями дає привід для того, щоб звернутися до законодавчих документів, які б могли узгодити погляди на дане питання.

Правовою основою здійснення фінансового контролю є Конституція України, в якій визначені принципи, основні права і обов'язки державних органів і громадських організацій в галузі контролю. Головними нормативними актами, що регулюють сферу фінансового контролю, є Закони України «Про Державну податкову службу в Україні», «Про Державну контрольну-ревізійну службу в Україні», «Про аудиторську діяльність».

В Україні нормативно-правове поле фінансового контролю не досить врегульоване, законодавча база у цій галузі відстає від економічної реальності, завдань держави у фінансовій сфері. Про це свідчить те, що до сьогодні залишається не прийнятим Закон України «Про фінансовий контроль в Україні», який повинен стати основним нормативно-правовим актом, що регламентуватиме систему відносин фінансового контролю.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що фінансовий контроль є однією з найважливіших ланок у системі управління, що забезпечує повне і своєчасне використання фінансових ресурсів у суспільстві для досягнення ефективного результату. Але, перш за все фінансовий контроль є засобом розв'язання фінансової безпеки та суверенітету держави.

Спостерігається неоднозначність трактування поняття фінансового контролю різними вченими України, що пояснюється як змінами суспільної думки за останні роки, так і незавершеністю правової бази у цій сфері, а саме відсутністю відповідного закону, який би узгодив погляди на це питання. Однак, організація й органи фінансового контролю в Україні цілком сформовані.

Незважаючи на те, що фінансовий контроль суттєво впливає на результативність фінансової діяльності в державі, дослідження цієї галузі в теорії фінансового права відсутні. Разом із тим існує потреба адекватного законодавчого реагування на швидкоплинні фінансово-економічні зміни. Поставлена мета може бути досягнута шляхом створення гнучкої, динамічної системи фінансового контролю. Адже класифікація методів фінансового контролю, яку пропонують учені, неоднорідна, що, в свою чергу, зумовлює нечітке визначення та розуміння поняття «фінансовий контроль».

Класифікація фінансового контролю сприяє осмисленню та розкриттю його поняття, допомагає зрозуміти суть фінансового контролю як інституту фінансового права. Крім того,класифікація має як теоретичне, так і практичне значення.

Слід зазначити, що питання класифікації фінансового контролю приділялася недостатня увага в фінансовому праві. В юридичній літературі є різні точки зору щодо понять “види” та “методи” фінансового контролю. Більшість учених проводить класифікацію за видами та методами або формами, хоча за основу поділу вони беруть різні критерії.

Фінансовий контроль відрізняється багатоплановістю поставлених перед ним цілей і різноманіттям завдань, які вирішуються. Його здійснення входить до компетенції доволі широкого кола контролюючих органів. У теорії фінансового права виділяються різноманітні критерії, різноманітні підстави класифікації фінансового контролю. При цьому загальноприйнятим підходом у виділенні конкретних його видів є вибір таких критеріїв як суб'єктний склад контролюючих органів;специфіка об'єкту фінансового контролю;час його проведення.

На підставі викладеного можна запропонувати наступну класифікацію фінансового контролю:

1. В залежності від суб'єкта,що здійснює контроль:

а) державний, або контроль, що здійснюється органами державного управління;

б) муніципальний, або контроль, що здійснюється фінансовими та кредитними органами;

в) громадський, або внутрівідомчий і внутрігосподарчий контроль;

г) аудиторський.

1.1 В залежності від органу, який його здійснює:

а) загальнодержавний: Верховна Рада; Президент України; Кабінет Міністрів; Рахункова палата; Міністерство фінансів (Державне казначейство, Головне контрольно-ревізійне управління);

б) з боку фінансових та кредитних органів: банківські та фінансово-кредитні установи;

в) внутрівідомчий: міністерства та відомства;

г) внутрігосподарчий:фінансові служби підприємств, організацій, установ;

д) незалежний (аудит):аудиторські фірми, особи, що мають відповідний сертифікат.

2. В залежності від сфери фінансової діяльності, що перевіряється, контроль:

а) бюджетний;

б) податковий;

в) валютний;

г) банківський;

д) страховий.

Вичленення перерахованих конкретних видів фінансового контролю в даному випадку фактично ставиться в залежність від тієї області фінансового права, в якій безпосередньо здійснюється контрольна діяльність, тобто від підгалузей й інститутів Особливої частини фінансового права [38].

3. В залежності від джерела інформації контроль:

а) фактичний - вивчення реального стану об'єкту, що перевіряється, його огляд й обмір в натурі, встановлення дійсної наявності грошових засобів і матеріальних ресурсів, аналіз отриманої при цьому інформації та документів на предмет їх відповідності;

б) документальний - перевірка й аналіз первинних документів (в тому числі й технічних носіїв інформації), що містять відомості про посування грошових засобів (бухгалтерських і статистичних звітів, кошторисів, балансів і т.д.).

4. В залежності від періодичності (частоти) проведення контроль:

а) постійний(його ще можна позначити як повсякденний);

б) систематичний;

в) епізодичний(часто даний вид контролю має разовий характер).

5. В залежності від форми проведення контроль:[16]

а) обов'язковий(зовнішній) - проводиться в випадках, коли діюче законодавство містить відповідну вимогу. Крім того, другою підставою до його здійснення є рішення компетентного державного органу. Як правило, обов'язковий фінансовий контроль здійснюється силами державних(муніципальних) фінансових органів.

б) ініціативний(внутрішній) - здійснюється за самостійним і добровільним рішенням господарюючих суб'єктів, тобто присутній елемент «волевиявлення». Проводиться як особистими силами, так із залученням аудиторів.

6. В залежності від часу проведення контроль:

а) попередній - проводиться на етапі розгляду та прийняття рішень з фінансових питань, тобто в процесі визначення обсягу фінансових ресурсів держави на плановий період, а також їх розподілу між окремими суспільними потребами та одержувачами фінансових ресурсів. Попередній фінансовий контроль передує прийняттю рішень із будь - яких питань. Він має важливе значення для профілактики порушень фінансової дисципліни, інших фінансових правопорушень. При попередньому фінансовому контролю перевіряються документи, що повинні бути після цього затверджені і стати основою для наступної діяльності: проекти бюджетів, фінансових планів і кошторисів, кредитні та касові заявки тощо. Попередній фінансовий контроль здійснюється вищими органами законодавчої влади;

б) поточний (оперативний) - контроль за фінансовим процесом та безпосередньою оперативною фінансовою діяльністю. Він полягає в систематичній перевірці дотримання фінансової дисципліни, вимог фінансових норм і нормативів, встановлених показників з обов'язкових платежів до бюджету та державних позабюджетних фондів. Поточний контроль справляє найбільший вплив на процес формування та використання фінансових ресурсів. Він здійснюється органами безпосереднього управління фінансовою діяльністю; у цьому виді контролю задіяні всі суб'єкти фінансових правовідносин;

в)наступний - це контроль за фінансовими результатами діяльності. Він спрямований на аналіз і оцінку ефективності організації фінансової роботи, використання фінансових ресурсів та застосування контрольних фінансових норм і нормативів. А також на виявлення резервів у фінансовій діяльності господарюючого суб'єкта. Наступний фінансовий контроль проводиться після здійснення фінансових операцій: виконання фінансових зобов'язань перед державою, одержання і використання грошових коштів тощо. Участь у цьому виді фінансового контролю беруть усі суб'єкти фінансово - правових відносин, здійснюючи наступний фінансовий контроль на своєму рівні та в межах своєї компетенції.

Всі види фінансового контролю здійснюються безпосередньо фінансовими працівниками господарських та фінансово-правових структур. При цьому значення всіх видів фінансового контролю не змінюється, а лише обмежується сфера його застосування. Кожен вид фінансового контролю має свої особливості та сферу застосування[17].

Рис. 1.1 Класифікація фінансового контролю

Приведений перелік видів фінансового контролю не є вичерпним. При проведенні класифікації слід пам'ятати, що кожен поділ повинен проводитися за однією й тією ж ознакою, а складові поділу повинні взаємно виключати один одного. Тому при поділі фінансового контролю на види необхідно пам'ятати, що вид - це складова частина цілого, частково виражає зміст цілого і у той самий час відрізняється від інших частин конкретними носіями контрольних функцій, тому є підлеглим поняттям, що входить до складу іншого.

Перш як проводити розмежування методів проведення фінансового контролю, слід згадати, що метод контролю - це засоби, прийоми та способи здійснення фінансового контролю. Контроль здійснюється різними методами, які обирається залежно від сукупності факторів: суб'єкта контролю, об'єкта контролю, мети та завдань, що стоять перед суб'єктом контролю, підстав виникнення контрольних правовідносин.

Усі методи фінансового контролю конкретизуються в методиках проведення контролю. Методика визначає конкретні прийоми дій із проведення контролю. Для найчастіше вживаних методів фінансового контролю існують випробувані на практиці методики. Вони залежать від форми власності, організаційної структури, інших істотних відмінностей об'єктів контролю.

Деякі вчені зазначають, що практика здійснення фінансового контролю дозволяє чітко розмежувати його методи. Але в основі класифікації методів фінансового контролю відсутні єдині погляди.

Для фінансового контролю характерне широке різноманіття його методів. До методів фінансового контролю можна віднести аналіз, обстеження, спостереження, перевірку, ревізію. Деякі автори відносять до методів фінансового контролю інвентаризацію, інспекцію (Л.К. Воронова, Л. Кінащук) та фінансово- економічну експертизу (І.Є. Криницький).

Але найчастіше все ж застосовуються такі методи фінансового контролю, як ревізії та перевірки. Ці методи конкретизуються в різноманітних відомчих методиках і правилах проведення контролю, а поняття цих методів визначені законодавчо (Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 р. № 2939-XII,стаття 2) Тому більш детально доцільним буде розглянути саме методи ревізії та перевірки.

Згідно зі ру.2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 р. № 2939-XII ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку та звітності, спосіб документального розкриття недоліків, розтрат, привласнень і крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За результатами ревізії складається акт.

Можна виділити наступні критерії класифікації видів ревізії.

За змістом:

а) фактична - передбачає перевірку всіх сторін фінансової діяльності об'єкта перевірки;

б) документальна - передбачає лише перевірку різних фінансових документів.

За підставами:

а) планова - здійснюється за заздалегідь складеним планом заходів фінансового контролю суб'єкта, що цей контроль здійснює;

б) позапланова - здійснюється за вимогою компетентних органів у зв'язку з обставинами, що раніше не були передбачені. Має раптовий характер.

За періодом діяльності, який обстежується:

а) вибіркова (часткова) - перевірка фінансової діяльності за певний проміжок часу;

б) фронтальна (повна) - перевірка всієї фінансової діяльності підконтрольного об'єкта за якісно цільний період часу. Як правило, охоплює всі сторони фінансово-господарської діяльності об'єкта перевірки.

За об'єктом діяльності, що ревізується:

а) комплексна - перевіряється фінансова діяльність обраного об'єкта в різних сферах і, як правило, в них беруть участь ревізори одночасно декількох перевіряючи органів;

б) тематична - зводиться до вивчення будь-якої однієї сфери фінансової діяльності.

За допомогою ревізії проводиться глибоке та багатостороннє обстеження фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації. Ревізії здійснюють усі суб'єкти, що контролюють фінансову діяльність.

Ревізія (лат. Revisio - перегляд, фр. Revision - обстеження, перевірка чиєї-небудь діяльності для встановлення правильності та законності дій) є найбільш важливим методом фінансового контролю, що відрізняється найбільшою дієвістю, максимально можливою глибиною та повнотою [31].

Рис. 1.2 Класифікація видів ревізії

Стаття 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26.01.1993 р. № 2939-XII визначає перевірку як обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій чи їх підрозділів. Результати перевірки оформлюються довідкою чи доповідною запискою.

Що ж стосується класифікації перевірок, то вона в основному ідентична класифікації ревізії, з деякими незначними обмовками та доповненнями.

Перевірка може бути в залежності від:

Підстав призначення:

повторна (проводиться через деякий час після першочергової (первинної) фінансової перевірки у випадку визнання її проведення неякісно або з метою контролю за усуненням виявлених порушень;дана перевірка проводиться з тих же питань і охоплює той же період часу, що й першочергова;

додаткова (здійснюється для з'ясування питань, що не ставились перед першочерговою перевіркою, найчастіше в зв'язку із ново виявленими обставинами).

Місця проведення:

виїзна (здійснюються за місцем розташування об'єкта контролю);

камеральна (проводиться за місцем дислокації органу фінансового контролю).

Характеру показників, що контролюються:

арифметична (зводиться до оцінки правильності математичних розрахунків і таксировок);

формальна ( під час такої здійснюється перевірка правильності оформлення документів, наприклад, з'ясовується справжність підписів і печатей, наявність підчисток і виправлень, правильність заповнення реквізитів).

Характеру контролюючих суб'єктів:

позавідомча (покладається на органи іншого по відношенню до організації відомства чи міністерства, що перевіряється);

відомча (здійснюється в межах одного й того ж відомства чи міністерства, але працівниками більш високого рівня, організації, що стоїть вище).

Окремо необхідно виділити також «зустрічну» перевірку, що доволі часто використовується контрольними органами, під час якої робиться стикування первинних документів або звітної інформації з аналогічними чи взаємопов'язаними даними підприємства-контрагента.[38]

Класифікація фінансового контролю має важливе значення, але вона не є чіткою, питання видів та методів фінансового контролю досить неоднозначно вирішене у науковій літературі. Таким чином, слід упорядкувати всі необхідні законодавчі та теоретичні питання в цій галузі, а законодавцям, науковцям і практичним працівникам необхідно переглянути погляди щодо основних видів та методів фінансового контролю.

Отже, із вищевикладеного можна зробити висновок,що доки в Україні не буде прийнятий закон про фінансовий контроль, де буде чітко та однозначно визначене поняття «фінансовий контроль» і розкрито його суть, чітко розмежовані функції органів та суб'єктів фінансового контролю, доти не існуватиме єдиного підходу до класифікації самого фінансового контролю, та до класифікації його видів і методів.

Для того, щоб охопити фінансовим контролем усі важливі для суспільства сфери і не допустити при цьому дублювання функцій та паралелізму в роботі суб'єктів контролю необхідно передусім визначити і закріпити в законі всі види об'єктів з подальшим поділом їх на групи. Лише тоді ми зможемо уникнути ситуації, коли в одних сегментах економіки державного фінансового контролю забагато ( бо його здійснюють декілька державних органів, конкуруючи між собою), а в інших - взагалі немає.[39]

Ухвалення зазначеного законопроекту завершило б створення правових основ функціонування цілісної системи фінансового контролю в Україні, сприяло б загалом зміцненню Державної влади, місцевого самоврядування і стабільності фінансової системи, становленню ефективної системи державного контролю та зростанню ролі держави в регулюванні соціально-економічного розвитку держави.

1.2 Система органів фінансового контролю та місце Державної служби боротьби з економічною злочинністю і Державної контрольно-ревізійної служби в цій системі

Головною метою державного фінансового контролю в Україні є встановлення відповідності практики управління фінансовими ресурсами в усіх сферах виробництва та розподілення суспільного продукту завданням фінансової політики держави.

Найважливішим зобов'язанням державного фінансового контролю в Україні є забезпечення органів Державної влади та суспільства все об'ємлюючою та достовірною інформацією про формування та використання державних коштів.

Система органів державного фінансового контролю в Україні знаходиться все ще на стадії формування. Хоча основні її елементи вже склалися й діють, вдосконалюючи свою внутрішню структуру та уточнюючи своє місце в загальнодержавній системі контролю взагалі. Як і в інших державах, фінансовий контроль в Україні здійснюється органами законодавчої влади, органами виконавчої влади, спеціальними органами державного фінансового контролю, а також недержавними спеціализованими організаціями.

Державний фінансовий контроль в Україні базується на Конституції України, Цивільному, Податковому и Бюджетному кодексах України, законах та законодавчих актах України та органів місцевого самоврядування.

Рис. 1.3 Система органів фінансового контролю

До системи органів державного фінансового контролю входять: Верховна Рада України, Міністерство фінансів, Рахункова палата, органи Державної контрольно-ревізійної служби, Державного казначейства, Державної податкової служби, Державної митної служби, аудитори та аудиторські служби. Однак, якщо Рахункова палата і ДКРС є спеціальними органами державного фінансового контролю, тобто контроль є основним і єдиним завданням цих органів, то Державна податкова служба, Державне казначейство, внутрівідомчі контрольно-ревізійні підрозділи виконують контрольні функції паралельно з іншими покладеними на них завданнями; вони зобов'язані контролювати лише окремі напрямки руху державних коштів.

Верховна Рада України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу.

Рахункова палата України:

- здійснює постійний контроль за виконанням державного бюджету в межах та обсягах, визначених Конституцією України та Законом України «Про Рахункову Палату»;

- перевіряє використання за призначенням органами виконавчої влади коштів загальнодержавних цільових фондів та коштів позабюджетних фондів;

- контролює утворення, обслуговування і погашення внутрішнього і зовнішнього державних боргів України;

- відповідність затверджених бюджетних асигнувань державного бюджету бюджетному розпису та виконанням бюджетного розпису;

- контролює ефективність управління коштами державного бюджету Державним казначейством України, а також використання коштів резервного фонду Кабінету Міністрів України, законність та своєчасність руху цих коштів у Національному банку України, уповноважених банках та кредитних установах;

- контролює інвестиційну діяльність органів виконавчої влади, виконання рішень Верховної Ради про надання Україною позик.

Основним органом державного фінансового контролю по лінії виконавчої влади є Міністерство фінансів України. Воно здійснює контроль за виконанням державного бюджету, за дотриманням Правил складання проектів бюджетів в Україні,, за використанням бюджетних асигнувань та лімітів бюджетних асигнувань розпорядниками бюджетних коштів, а також координує діяльність з контролю за додержанням надходжень та використанням державних коштів.

Для здійснення державного фінансового контролю за дотриманням податкового законодавства створені органи державного податкового контролю. Відповідно до чинного законодавства повноваженнями органів податкового контролю наділена Державна податкова адміністрація України, створена відповідно до Закону України № 509-ХІІ від 4.12.1990 року «Про Державну податкову службу в Україні». Державна податкова адміністрація України здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів інших обов'язкових платежів, установлених законодавством.

До системи органів Державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім Києва і Севастополя), районах у містах. Крім цього у складі органів Державної спеціальної податкової служби створено відповідні спеціальні підрозділи з боротьби з податковими правопорушеннями (податкова міліція).

Основним завданням органів Державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю нарахувань, повноти і своєчасністю сплати до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів і неподаткових надходжень, встановлених законодавством. З метою контролю за дотриманням податкового законодавства, для запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування; запобігання корупції в органах Державної податкової служби та виявлення її фактів; гарантування безпеки діяльності працівників органів Державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків у складі відповідних органів Державної податкової служби діють спеціальні підрозділи з боротьби з податковими правопорушеннями - підрозділи податкової міліції.

Податкова міліція здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції, а саме:

- приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їхню перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення;

- здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, вживає заходів щодо відшкодування заподіяних державі збитків;

- виявляє причини та умови, що спряли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходи щодо їх усунення;

- опікується безпекою працівників органів податкової служби та захистом від протиправних посягань, пов'язаних із виконанням ними посадових обов'язків;

- запобігає корупції та іншим службовим порушенням серед працівників Державної податкової служби;

- збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов'язаних з оподаткуванням.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює контроль за діяльністю суб'єктів ринку цінних паперів -- емітентів, інвесторів, фінансових посередників, фондових бірж - відповідно до діючого у цій сфері законодавства.

Митні органи України відповідно до положення Митного кодексу України мають повноваження в галузі державного контролю, пов'язані з переміщенням товарів через митний кордон України.

Аудиторська палата організує незалежний фінансовий контроль. Вона видає ліцензії юридичним і фізичним особам на право здійснення аудиторської діяльності й контролює дотримання вимог законодавства з аудиторського контролю.

Аудиторські фірми проводять перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання і дають свої висновки стосовно законності й правильності здійснення фінансових операцій, відповідності ведення бухгалтерського обліку встановленим вимогам, достовірності бухгалтерської і фінансової звітності. Аудиторський контроль має за мету надання консультативної допомоги, за його результатами не приймаються рішення про накладання штрафних санкцій і адміністративних стягнень. Разом з тим аудиторські фірми несуть відповідальність за правильністю аудиторського заключення, оскільки після їх перевірок податкова, бухгалтерська і фінансова звітність перевіряється відповідними органами фінансового контролю.

Слід зазначити, що аудит все частіше виходить за межі традиційної ролі перевірки дотримання нормативів та фінансової ревізії і комплексно аналізує економічні наслідки використання державних коштів. Його мета полягає у сприянні загальному керівництву видатками, забезпечуючи ефективне використання бюджетних коштів.

Державний фінансовий контроль здійснюється також і низкою інших державних органів: Національним банком України, Фондом державного майна, Департаментом антимонопольної політики і підтримки підприємництва, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку тощо.

З метою організації контролю за правильністю складання і виконання бюджетів, зведених фінансових планів галузей народного господарства, управлінь та відділів державних адміністрацій, виконкомів місцевих рад, фінансових планів підприємств, організацій та установ, а також контролю за фінансовою діяльністю, станом збереження і використання матеріальних цінностей, грошових коштів, достовірності обліку і звітності в міністерствах, відомствах, інших органах Державної виконавчої влади, на підприємствах, в організаціях та установах в Україні функціонує державна контрольно-ревізійна служба.

Головними завданнями ДКРС Закон визначив здійснення державного контролю за витрачанням коштів і товарно-матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних коштів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їх у подальшому.

Відповідно до Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 05.02.1998 р. № 83/98-ВР (надалі Закон) Державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується йому. Однак Указом Президента України від 28 листопада 2000 року № 1265/2000 затверджено «Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України», згідно з яким ГоловКРУ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

У своїй діяльності ДКРС керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента та Кабінету Міністрів України. Видатки на утримання Державної контрольно-ревізійної служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Структура Державної контрольно-ревізійної служби (надалі ДКРС) в Україні регламентується Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», а саме статтею 1, згідно з якою ДКРС складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) у районах, містах і районах у містах.(Див. рис. 1.4).

У цілому функції органів державного фінансового контролю полягають у забезпеченні раціонального застосування державою економічних методів регулювання суспільних процесів, які в умовах існування різних форм і видів власності, вільного підприємництва, економічної самостійності виробників,

поширення ринкових відносин на всі сфери суспільного життя є найбільш виправданими, динамічними і ефективними.

Але, нажаль, в цій системі зовсім не відведено ніякого місця Державній службі боротьби з економічними злочинами. Тому, на нашу думку, потрібно зупинитися саме на ній. Адже саме ДСБЕЗ з усіх органів і підрозділів внутрішніх справ України займає першочергове місце в сфері забезпечення фінансового контролю.

Рис. 1.4 Структура Державної контрольно-ревізійної служби

Першим спеціалізованим підрозділом у системі органів внутрішніх справ, що почав протидіяти злочинам економічної спрямованості, була служба боротьби з розкраданнями соціалістичної власності (БРСВ), створена наказом НКВС СРСР від 16 березня 1937 року. Цей документ водночас затвердив і «Положення про відділ по боротьбі з розкраданнями соціалістичної власності та спекуляцією ГУРСМ НКВС СРСР». Згідно з ним структуру було сформовано для боротьби з розкраданням соціалістичної власності в організаціях і установах держторгівлі, споживчої та інвалідної кооперації, заготівельних організаціях і ощадкасах, а також для протидії спекуляції.

Працівники служби БРСВ виконували поставлене завдання майже до кінця вісімдесятих років. Але змінилися форми власності, зародилися ринкові відносини, і вона відкоригувала свою назву, перетворившись на службу захисту економіки від злочинних посягань (ЗЕЗП).

Логічно, що в умовах динамічних змін в економічних відносинах, із розвитком нових форм господарювання та власності виникла нагальна потреба і в зміні статусу служби, яка вела боротьбу з правопорушеннями у сфері економіки, визначенні для неї відповідного місця в системі органів Державної виконавчої влади та наданні нових повноважень, які б забезпечили ефективне і своєчасне викриття злочинів.