Правовий режим майна подружжя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правовий режим майна подружжя

Що таке подружжя? За чинним українським законодавством - це чоловік і дружина (термінами «дружина» та «чоловік» закон персоніфікує кожного з подружжя як суб'єкта правовідносин між собою), тобто це сім'я, а як відомо, саме вона є основною держави. Міжнародне співтовариство визнало право чоловіка та жінки на одруження та створення сім'ї, а сім'ю - природним та основним осередком суспільства, і це закріплено у багатьох міжнародних нормативно-правових документах, таких як: Загальна декларація прав людини, Конвенція про захист прав і основних свобод людини та інших.

Отож, регулювання питань захисту подружжя, тобто, сім'ї, є важливим як для кожної людини, так і для держави в цілому, при цьому немає ніякого значення на якому рівні розвитку знаходиться та чи інша держава. І справді, проблема захисту чоловіка та дружини належить до однієї з актуальних проблем сьогодення, адже на сьогодні цей захист пов'язаний із серйозними труднощами та випробуваннями, що зумовлені, зокрема, стрімким розвитком та необхідними змінами чинного національного законодавства, яке своїми зусиллями усі намагаються пристосувати до європейських стандартів не враховуючи при цьому основи ментальності та специфічними особливостями, завдяки яким Україна має змогу існувати як самобутня самостійна держава.

Нашою МЕТОЮ було :

а) дослідити стан реалізації та захисту подружжя в Україні (законодавча база, практичні та теоретичні питання з цієї проблематики),

б) визначити поняття правового статусу подружжя, та пов'язані з ним терміни, а також детально дослідити усі його складові;

в) розробити нові науково обґрунтовані пропозиції щодо вирішення проблеми правового статусу подружжя у нашій державі.

НАУКОВА НОВИЗНА роботи полягає у дослідженні та порівнянні змін у правовому статусу подружжя, що відбулися за останні роки, внесенні пропозицій та розробці шляхів для реального захисту прав чоловіка та дружини.

МЕТОДОЛОГІЧНОЮ ОСНОВОЮ дослідження є прагнення врахувати зусилля попередників, вчених, які присвятили свої роботи як проектам захисту прав подружжя, так і реалізації цих проектів у життя, зокрема: З. Ромовської, І.Жилінкової, О. Дзери, О. Ульяненко, О. Федоровської, О. Балакірєвої, Є.Ворожейкіна, В. Рясенцева, М. Антокольської, A. Бєляєвої, В. Маслова, М.Кротова, Ю. Червоного, A. Нечаєвої та інших.

Отож, досліджуючи сукупність прав та обов'язків чоловіка та дружини, та гарантії їх реалізації, а отже правовий статус подружжя, необхідно не обминути розгляд існуючих недоліків в законодавстві, що не дають в повній мірі реалізувати права, а без реалізації прав ніколи не буде повного виконання обов'язків. І при цьому сім'я, як основа держави, буде незахищеною та й кількість зловживань у її захисті постійно збільшуватиметься. Тому ми вважаємо, що недоліки у зазначеній сфері необхідно усувати якнайближчим часом і лише тоді ми зможемо дійсно стверджувати, що у нас міцна держава, яка справді захищає сім'ю, основою якої є подружжя.

РО3ДІЛ 1. Поняття правового статусу подружжя

Правовий статус подружжя, як і інших суб'єктів суспільних відносин, визначається державою через сукупність нормативно-правових актів, якими закріплюються права та обов'язки учасників суспільних відносин, у тому числі чоловіка та дружини. А тому складовою частиною системи прав людини є система прав подружжя. Права подружжя - це можливості (свободи) осіб, які необхідні для їх спільного життя, реалізації власних інтересів та можливостей, а в майбутньому і для виховання та розвитку дітей. Безумовно, що сюди включаються і права, які дані всім людям, тобто особисті (невід'ємні), а також громадянські, культурні, соціально-економічні права. Але правовий статус подружжя містить в собі і певні специфічні права, що набуваються особами, лише після того, як вони стають подружжям.

Основними із цих прав є:

· право на одруження та на створення сім'ї;

· право на шлюб та повторний шлюб, вибір прізвища при реєстрації шлюбу, право звертатись про визнання шлюбу недійсним;

· право на материнство та батьківство;

· право на повагу до своєї індивідуальності та право на особисту свободу;

· право на особисту приватну власність та спільну сумісну власність та ін.

Отже, правовий статус подружжя - це сукупність закріплених у чинних нормативно-правових актах прав та обов'язків, а також механізм гарантій їх здійснення. Досить часто поряд з терміном “правовий статус” вживають термін “правове становище”.

При цьому деякі вчені, такі як З. Ромовська Ромовська З.В. Сімейний кодекс України - утвердження ідеології ненасильства. // Адвокат. - 2002. - №6. - С.5-6. , І. Жилінкова Жилінкова І. Регулювання майнових відносин подружжя. // Право України. - 1994. - №11-12. - С.29., А. Белявський та Е. Фінн Белявський А.В., Фінн Е.Ф. Любовь и кодекс. Социально-правовые проблемы брака и семи. - М.: Советская Россия, 1973. - С.78-84. , ототожнюють ці два поняття, але на нашу думку, дані терміни не лише не доцільно, але й неможливо ототожнювати. Адже поняття “правового статусу” є дещо вужчим і містить в собі: права, обов'язки, гарантії; а поняття “правового становища” включає в себе поняття “правового статусу” і крім цього об'єднує статистичні дані, теоретичні (наукові) розробки та практичні напрацювання.

Відомо, що проголошення будь-якого права людини, навіть закріпленого відповідними актами держави та її органів - ніщо без реальних гарантій його здійснення. Адже без гарантій права, свободи і обов'язки людини та громадянина перетворюються у своєрідні "заяви про наміри", які не мають ніякої цінності ні для особистості, ні для суспільства.

Як відомо, під гарантіями прав і свобод людини та громадянина розуміють систему соціально-економічних, моральних, політичних, юридичних умов, засобів та способів, які забезпечують їх фактичну реалізацію, охорону та надійний захист. Скакун О.Ф. Теория государства и права. - Х.: Консул, 2000. - С.124-126. Серед загальних гарантій прав та свобод людини особливе місце займають юридичні гарантії, як система юридичних засобів і способів охорони та захисту прав людини і громадянина. Обов'язком держави є забезпечення подружжю права на судовий захист та інші способи захисту, що не заборонені законом, а також права на отримання кваліфікованої юридичної допомоги тощо. Спиридонов Л.И. Теория государства и права. - М.: Знание, 1995. - С.8-83. Забезпечення та реалізація прав і свобод чоловіка та дружини включає три елементи (напрямки) державної діяльності:

1) створення умов для реалізації їх прав та свобод - шляхом позитивного впливу на формування загальносоціальних гарантій;

2) охорона їх прав та свобод - шляхом проведення профілактики порушень;

3) захист їх прав та свобод - шляхом відновлення порушеного правового статусу, притягнення правопорушників до юридичної відповідальності.

У науковій літературі є різні погляди на поняття захисту та охорону прав і свобод людини взагалі і подружжя зокрема. Як вірно, на нашу думку, зазначає П. Рабінович, охорона прав і свобод - стан правомірної їх реалізації під контролем соціальних інститутів, але без їх втручання. Рабінович П.М. Права людини та їх захист. - Л.: Світ, 1993. - С.27. Необхідність звернення для захисту з'являється лише при наявності перешкод здійснення чи порушення, або загрозі порушення, прав та свобод чоловіка, дружини, або їх спільних. Захист може відбуватися лише шляхом втручання органів держави у процес реалізації прав та свобод як охоронної реакції на об'єктивний фактор відхилення від правопорядку, виражатися у санкціях відповідальності, а також, в гарантіях особистої безпеки певних категорій осіб (президента, працівників міліції та ін.). Самі ж гарантії та способи забезпечення їх реалізації у сфері сімейно-правових відносин передбачені Конституцією України, Сімейним Кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Особливе місце серед різного виду гарантій держави займають юридичні гарантії - як передбачені законом і державою спеціальні засоби впровадження, охорони і відновлення прав та свобод сім'ї, зокрема, подружжя, серед яких особливе місце належить конституційним гарантіям прав і свобод. Так, чинна Конституція України Конституція України від 28 червня 1996 року. - К.: Юрінком Інтер, 1996. - 87 с. передбачає пряму дію її норм, що є могутнім практичним інструментом впливу на конкретні суспільні відносини, у тому числі й сімейні, поведінку людей, діяльність їх утворень та ін. Пряма дія норм Конституції - це, на нашу думку, стимул до активності членів подружжя у правовій та соціально-економічній сферах, адже тепер кожен індивід може навчитися найбільш вигідно використовувати положення Основного Закону для захисту своїх законних інтересів, прав і свобод. При цьому, не потрібно пасивно чекати, що буде написано у тому чи іншому підзаконному нормативно-правовому акті.

Отож, держава встановила механізм гарантій прав та законних інтересів подружжя, але відразу ж постає запитання: які конкретно, і з приводу чого, у подружжя виникають права і як воно їх може реалізувати? Безумовно, що у подружжя існує, про що зазначалось вище, великий обсяг прав, особистих та майнових, пов'язаних з використанням майна. Тому, на нашу думку, потрібно окремо розглянути немайнові та майнові права чоловіка і дружини і лише таким чином реально можливо буде дослідити існуючий правовий статус подружжя.

Розділ ІІ: Особисті немайнові права та обов'язки подружжя

Дана група прав є не просто важливою, а й визначальною у житті кожного подружжя. Шлюб -- це сімейний союз. Слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а не спрямований на її створення Бойцова Е.А. Влияние проблем расторжения брака на бизнес. // Юридический мир. - 2000. - №8. - С.12.. Слово «союз» підкреслює законодавче визнання теорії договірної природи шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер Риманивская Н.М., Мещеркина Е.Ю., Малышева Н.М. Супружеские отношения в условиях перехода к рынку. // Народонаселение. - 1999. - №2. - С.4-5..

У шлюбі можуть бути лише жінка та чоловік, тобто особи різної статі. Цим відкидаються спроби окремих представників сексуальних меншин добитися узаконення «шлюбу» між особами однієї статі. У деяких державах (Бельгія, Голландія) сексуальні меншини добилися внесення змін до законодавства, внаслідок чого шлюб може бути зареєстрований між особами однієї статі Чефранова Е. Новый Семейный кодекс Российской Федерации. // Комментарий российского законодательства. - М.,1997. - С.122-124.. Обґрунтування потреби такого нововведення необхідністю дотримання прав людини засвідчує, що ідею прав людини можна іноді возвеличити до абсурду.

Можливість «шлюбу» між особами однієї статі суперечить християнській моралі, канонам інших релігійних вірувань, не узгоджується вона й з моральними засадами нашого суспільства, а тому приклад цих держав в Україні не був і, є підставою стверджувати, не буде запозичений. Одностатеві шлюби -- данина сьогоднішній «моді», яка, як і кожна мода, короткочасна.

Необхідною або, як ще її називають, конститутивною ознакою шлюбу є його реєстрація державним органом реєстрації актів цивільного стану Ромовська З.В. Науково-практичний коментар до Сімейного кодексу України. - К., Дім “Ін Юре”, 2003 - 532 с.. Без такої реєстрації шлюбу як правової категорії немає. Так званий «цивільний шлюб» -- це побутова категорія, яка віддзеркалює наявність лише однієї ознаки шлюбу -- сімейного союзу жінки та чоловіка. Відсутність державної реєстрації не робить цей союз актом цивільного стану, тобто шлюбом у правовому розумінні цього слова.

Жінка та чоловік у цьому союзі мають статус сім'ї, але не мають статусу подружжя Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року. / Законодавство України про шлюб та сім'ю. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 376 с..

На нашу думку, розвиток національного законодавства має йти не шляхом надання жінці та чоловікові, які спільно проживають без шлюбу, прав та обов'язків подружжя, а наданням їм прав та обов'язків як особам, які проживають однією сім'єю. Ці права можуть бути тотожними за змістом (право на аліменти, права на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника і навіть право на спадкування), але підстави їх виникнення є різними.

Припинення майнової дискримінації осіб у «цивільному шлюбі» -- це значний крок до демократизації нашого сімейного законодавства. Не маючи правового статусу подружжя, особи можуть мати реальний статус дружини та чоловіка, який, наповнений любов'ю і взаємним (домашнім та публічним) визнанням одне одного дружиною та чоловіком, здатний зробити їх щасливими.

Відомо, що релігійний обряд шлюбу, як і раніше, не створюватиме прав та обов'язків подружжя, залишаючись особистою справою жінки та чоловіка Фурса С. Новеллы совместного проживания. // Юридическая практика. - 2003. - 14 октября. - С.4.. Особи, які після вінчання спільно проживають без реєстрації шлюбу, мають статус сім'ї, але не мають правового статусу подружжя. При цьому, державна реєстрація шлюбу засвідчує створення сім'ї, є правостворюючим юридичним фактом.

За допомогою державної реєстрації забезпечується стабільність шлюбу. Однак відповідний запис у спеціальній Книзі, видача свідоцтва про шлюб та відмітка в паспорті не є, на жаль, достатньою гарантією довговічності шлюбу, запорукою щастя.

Державна реєстрація шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, та презумпцію батьківства щодо дитини, яка була зачата і (або) народжена у шлюбі Жилінкова І. Інститут заручин: далеке минуле і найближче майбутнє. // Вісник Академії правових наук України. - 2001. - №4. - С.130-138. .

Відповідно до ст.35 Сімейного кодексу України (далі - СКУ) особи мають право на вибір прізвища при реєстрації шлюбу Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року. / Законодавство України про шлюб та сім'ю. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 376 с.. Тому досить часто серед науковців постає питання: кому належить право на вибір прізвища - нареченим чи кожному з подружжя? Хронологія реєстрації шлюбу засвідчує, що це право реалізують саме наречені у заяві про реєстрацію шлюбу. Водночас їхній вибір матиме юридичний сенс лише у разі реєстрації шлюбу. Саме тому суб'єктами цього права названі наречена та наречений.

Ми вважаємо, що вибір нареченою прізвища нареченого як прізвища подружжя відповідає українській національній традиції. В той же час збереження дружиною свого прізвища є явищем досить поширеним.

Раніше чинний Кодекс України про шлюб та сім'ю (далі - КпШСУ), зокрема у ст.19 Кодекс Законів про шлюб та сім'ю України від 20 червня 1969 року. / Кодекси України. - Т.2. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - С.444-493., надавав кожному з подружжя право «приєднати» до свого прізвища прізвище другого з подружжя. «З'єднання» прізвищ не допускалося, якщо прізвище одного з них уже було подвійним Белявский А.В., Финн Є.А. Любовь и кодекс. Социально-правовые проблемы брака и семьи. - М.: Сов. Россия, 1973. - С.45. .

У статті 35 СКУ проблема «приєднання» прізвища вирішена глибше і справедливіше. Якщо «подвійне» прізвище бажає мати лише одна особа, жодних складнощів не виникає. Якщо таке бажання мають і наречена, і наречений, то їм слід обов'язково визначити, прізвище кого з них буде першим.

Отож, шлюб, який є важливим етапом у житті кожної особи, крім того є ще й підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя. Водночас, він не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України Давиденко Г.І. Шлюб і сім'я. - К.: Політвидав, 1972. - 126 с.. Звідси виходить, що правовий статус подружжя ґрунтується на шлюбі. Немає шлюбу -- немає подружжя. Жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, можуть визнавати себе подружжям, бути щасливими, але правового статусу подружжя вони не матимуть через відсутність державної реєстрації. Тому лише шлюбна пара має права та обов'язки подружжя.

Нешлюбна пара може мати певні майнові права, що їх має подружжя (право спільної сумісної власності, право на аліменти, право на спадкування), але виникатимуть вони на інших правових підставах. І у випадках, коли шлюб визнається недійсним, за рішенням суду, то він не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України Сімейне право України./ За заг.ред. Гопанчука В.С.. - К.: Істина, 2002. - 304 с..

Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності. Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами. Але якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право:

1) на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя;

2) на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом;

3) на аліменти;

4) на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року. / Законодавство про шлюб та сім'ю України. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 376 с..

Отож, якщо шлюб було укладено на законних підставах, то він породжує існування правового статусу подружжя, і при цьому відповідні права та обов'язки. Наприклад, дружина має право на материнство Соловей Т. Від заручин - до майнової відповідальності. // Нова політика. - 2001. - №3. - С.14-15..

Народження дитини є природною і водночас найважливішою соціальною функцією жінки, яку, крім неї, ніхто здійснити не може. Відповідно право на материнство є одним із фундаментальних природних прав жінки взагалі і жінки, яка перебуває у шлюбі, зокрема.

У контексті особистих прав подружжя право на материнство і кореспондуюче йому право на батьківство має стояти на першому місці. Реалізація цих прав -- начало всіх начал. Підкреслення важливості цих прав є одночасним законодавчим визнанням природного права жінки та чоловіка на статеве життя. Право дружини на материнство означає як право народити дитину, так і право утриматися від цього. Конституційне право на особисту свободу виключає присилування до інтимних відносин, материнства чи аборту Ромовська З.В. СКУ - утвердження ідеології ненасильства. // Адвокат. - 2002. - №6. - С.5-6..

У контексті права на материнство розглядається проблема аборту, тобто штучного переривання вагітності, дане положення було включене в СКУ тому, що Україна досягла рекордної кількості абортів в рік - 1 мільйон, і ця цифра примусила шукати шляхів захисту дітей народжених, і тих, хто поки що живий у лоні матері Сидоренко О Правові та психологічні перспективи вирішення конфліктів, пов'язаних з насильством у сім'ї. - 2001. - №12. - С.37-40..

В останні роки повсюдно пропагується нове трактування аборту, відповідно до якого аборт -- це не просто припинення прогресування в організмі жінки змін, викликаних розвитком ембріону, а вбивство дитини, яка гине жахливою смертю під скальпелем хірурга, а тому є великим гріхом, який жінці доведеться спокутувати усе життя. Адже кожна зачата дитина - це вже людина, вона має право на життя, має право народитись на світ і жити в ньому. Визнання ембріону людиною, особою означає, що, даючи згоду на аборт, жінка розпоряджається не своїм тілом, а іншою людиною.

Право на материнство може бути реалізоване багатьма жінками завдяки розвитку медичної науки, зокрема зачаттю дитини за межами організму жінки. Правове забезпечення таких нових можливостей здійснюється за статтею 123 СКУ Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року. / Законодавство про шлюб та сім'ю України. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 376 с..

Жінка може втратити здатність народити дитину у зв'язку з виконанням конституційного обов'язку по захисту Вітчизни (стаття 65 Конституції України) Конституція України від 28 червня 1996 року. - К.: Юрінком Інтер, 1996. - 87 с.. У цьому разі позов про відшкодування моральної шкоди, на нашу думку, мав би подаватися до Міністерства оборони України, допоки не буде визначено єдину державну інституцію, уповноважену бути відповідачем по всіх вимогах до держави.

Якщо зґвалтована жінка зробила аборт і в результаті втратила здатність народити дитину, вона матиме право на відшкодування моральної шкоди за двома підставами: як потерпіла від злочину і як жінка, позбавлена репродуктивної функції Цивільне та сімейне право України у запитаннях та відповідях./ За заг.ред. Харитонова Є.О., Калітенко О.М.. - Х.: Одіссей, 2002. - 640 с..

Вагітність -- особливий період в житті дружини, який вимагає встановлення для неї в сім'ї такого сприятливого режиму, який забезпечив би збереження здоров'я майбутньої матері та дитини. І зробити це має насамперед чоловік. Здійснення права на материнство пов'язане із цілою низкою ризиків, найстрашнішим з яких є можливість материнської смерті. Так, у 1999 р. на 10 тис. живонароджених дітей в Україні було 26 смертей, у той час як в Австрії -- 10, Англії -- 9, Іспанії -- 7, Швейцарії -- 6. Це є наслідком загострення екологічної ситуації, зниженням доступності медичної допомоги, погіршенням загального стану здоров'я Про становище сімей в Україні. -- К., 2002. -- С. 46.. Все це, як ми вважаємо, вимагає від держави вжиття надзвичайних заходів порятунку нації.

Позбавлення чоловіка можливості здійснення репродуктивної функції у зв'язку з виконанням ним конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо нього є підставою для відшкодування завданої йому моральної шкоди Данильченко О. Запобігання насильству у сім'ї. // Прокуратура. Людина. Держава. - 2004. - №4. - С.27-37..

Мати дітей -- природна потреба і природне право чоловіка. Право чоловіка на батьківство означає, зокрема, його право спрямовувати свою поведінку на зачаття дитини або утримуватися від цього. Якщо ж вагітність дружини наступила випадково, попри заходи контрацепції, чоловік не має підстав для висновку про порушення своїх прав і на цій підставі заперечувати своє батьківство Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року. / Законодавство про шлюб та сім'ю України. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 376 с..

Закріплення у СКУ права дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності є засобом захисту психологічно і (або) матеріально слабшого у шлюбі від психічного диктату чи навіть агресії дружини, чоловіка або іншої особи (свекрухи, тещі тощо) Жилінкова І. Шлюбне законодавство та перспективи його розвитку.// Право України. - 2000. - №6. - С.108-111.. Воно схиляє до толерантності, терпимості у шлюбі, спрямовує кожного з них на спокійне, інтелігентне залагодження колізії індивідуальних рис характеру, життєвих звичок.

Дружина, чоловік повинні утверджувати повагу до будь-якої праці, яка робиться в інтересах сім'ї. Усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності Право и защита семи государством./ За ред. Азарова Е.Г., Королева Ю.А.. - М.: Наука, 1987. - С.182.. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім'ї. На нашу думку, це сприяє зміцненню шлюбу, розвитку паритетних засад подружнього життя, орієнтує на повагу до щоденної праці по обслуговуванню сім'ї. Якщо домашні обов'язки не розподілені, це значить, що кожен повинен робити те, що вимагається моментом: приготувати їжу, випрати одяг, вийти на прогулянку з дитиною. А отже це сприяє не утвердженню диктатури в сім'ї з боку одного з подружжя, нехтування думкою другого з подружжя. Така протиправна поведінка також може призвести до розірвання шлюбу, адже стабільність шлюбу, міцність сім'ї є результатом зусиль дружини і чоловіка, до чого їх і зобов'язує закон. Якщо до цього прикладає зусилля лише один із подружжя, то у другого можуть вичерпатися сили, може зникнути сенс. Закон зобов'язує і дружину, і чоловіка до активної щоденної праці, до спільних турбот про духовний і матеріальний добробут сім'ї. Нездатність до співпереживання та жертовності, захоплення лише власною персоною, власними інтересами -- кожна з цих рис «роз'їдає» шлюб і може зрештою призвести до його розірвання Ульяненко О. Значення інституту шлюбного договору.// Вісник прокутарути. - 2003. -

№3. - С.80-84. .

Треба щоденно намагатися догоджати одне одному, дякувати за щонайменшу послугу, казати гарні слова, які люблять не лише жінки, бути щедрими на похвалу, вміти просити вибачення за помилки та прорахунки і намагатися не повторювати їх. Жінка, яка обирає собі чоловіка, заодно вибирає і батька для своїх майбутніх дітей, а тому за жодних умов не повинна в очах дітей принижувати його гідність. Так само і чоловік: обираючи для себе дружину, він обирає матір своїх дітей. Лихослів'я, сварки і навіть бійки -- все це вираз неповаги насамперед до самого себе, а заодно і до тих, на кого воно спрямоване.

Крім духовної основи, сім'я має мати й матеріальну: житло, різні речі побутового призначення, одяг, продукти харчування тощо. Дбати про матеріальне забезпечення сім'ї -- обов'язок кожного з подружжя. Матеріальні потреби сім'ї забезпечуються не лише доходами від праці на виробництві чи установі, а й працею по веденню домашнього господарства Игнатенко А., Скрыпников Н. Брачный договор. Законный режым имущества супругов. - М.,1997. - С.34-41.. Хоча на практиці розподіл сімейних обов'язків у сучасних сім'ях залишився досить традиційним, незважаючи на позитивні зрушення в сучасній суспільній свідомості, що стались останнім часом. А такий розподіл сімейних ролей ,коли на плечах жінки знаходиться і хатня робота, і виховання дітей не може не призвести до негативних наслідків. Скажімо, найперше, до надмірного перевантаження жінок, по-друге, до неможливості жінки повною мірою реалізувати себе у професійному плані, по-третє, зо виникнення феномена “відсутнього батька” Макаренко Г. Чи вирішить проблеми “рік сім'ї”?// Юридичний вісник України. - №9. - 2004. - С.5. , коли діти бачать його лише ввечері біля телевізора чи з газетою.

Безперечно, не можна не погодитись з тим, що сім'я дуже важлива сфера реалізації жіночої особистості, і багато жінок саме в ній, а не в професійній кар'єрі, знаходять суть свого життя. Однак це аж ніяким чином не значить, що відповідальність за сім'ю повинна покладатись саме на неї. Адже дружина давно уже перестала трактуватися своєрідною власністю чоловіка: куди чоловік -- туди і вона. Закон не примушує дружину та чоловіка жити разом. Спільне проживання дружини і чоловіка -- це вияв внутрішньої потреби бути разом, зовнішній прояв внутрішньої злагоди подружжя.

Примушування до припинення шлюбних відносин чи, навпаки, до їх збереження шляхом погроз, шантажу або фізичного насильства може бути підставою для кримінальної відповідальності і до відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди за нормами Цивільного кодексу України Ромовська З.В. Науково-практичний коментар до Сімейного кодексу України. - К., Дім “Ін Юре”, 2003 - 532 с..

Реалізації свої права подружжя може досить дієво, але при цьому від держави вимагається допомогти подружжю фінансово. Наприклад, варто розробити дещо нову сімейну політику, в основі якої, безперечно, адресна диференційована підтримка різних категорій сімей, зокрема, у вихованні дитини. На нашу думку, знадобиться досвід ряду країн, де багато робиться у цьому напрямі. Скажімо, у Франції налічується до 30 видів адресної допомоги, починаючи з придбання підручників та оплати няні Ариванюк Т. Загально-правові засади припинення права спільної власності подружжя.// Право України. - 2001. - №12. - С.76-80..

Отож, права подружжя закріплено, але на практиці їх реалізація зустрічається зі значними труднощами, і це, на нашу думку, пов'язано, насамперед, із недосконалістю існуючих механізмів втілення цих прав.

Змінити ситуацію традиційного покладання виконання обов'язків виховання дітей та домашньої роботи лише на жінку спроможна лише кардинальна зміна самого ставлення суспільства до цієї сфери: батьківство і хатня робота мають бути визнані суспільно значимою діяльністю. Крім того, держава повинна сприяти, через відповідні установи, правовому захисту кожного з подружжя, створенню умов для зміцнення побудови ними сім'ї, створення умова для зміцнення її як соціального інституту, підвищення престижу, розширення прав і можливостей. Інформаційно-консультативна допомога подружжю має спрямовуватись на поліпшення шлюбно-сімейного макроклімату, підвищення виховного і загально соціального потенціалів чоловіка та дружини з обов'язковим врахуванням вимог гендерного підходів.

Розділ ІІІ: Правовий режим майна подружжя

Правовий режим майна подружжя в цілому може бути схарактеризованим як порядок регулювання майнових відносин подружжя, що виникає внаслідок дії комплексу правових засобів (дозволів, заборон, позитивних зобов'язань, санкцій та ін.) та визначає обсяг і зміст їх майнових прав і обов'язків Бондов с.Н. Брачный договор (контракт) по семейному праву России. Автореферат на соискание ученой степени канд.юр. наук. - М., 1999. - С.34-42.. Тому для того, щоб відобразити реально існуючі майнові права, та кореспондуючі їм обов'язки, необхідно спочатку дослідити теоретичне поняття та історичний розвиток правового режиму майна подружжя. Це необхідно зокрема для того, щоб показати основу утворення зазначених прав, а отже виокремити майбутні особливості їх розвитку та вимоги для реалізації.

3.1 Види правових режимів

У теорії сімейного права при характеристиці правового режиму майна подружжя вирішальне значення грає питання про те, на яке майно поширює свою владу кожний з подружжя і які межі цієї влади. Іншими словами, йдеться про те, в яких межах і відносно якого майна кожний із подружжя здійснює дії по володінню, користуванню, управлінню і розпорядженню. Залежно від цього в порівняльно-правовому аспекті можуть бути виділені три основні види правових режимів майна подружжя:

а) режим нарізності майна («separate property»);

б) режим спільності майна («community property»);

в) режим відкладеної спільності («deferred community») Sessums M.A/ What are Wives' Contributions Worth Upon Divorce. // Florida Law Review. - 1989.Vol 4I. P.1002..

Ці правові режими мають найчіткіше виражену, сталу структуру, що дозволяє визначити їх основні, юридично значущі характеристики і прослідити головні напрями їх трансформації.

Режим нарізності майна подружжя. Основна ідея режиму нарізності полягає у тому, що незалежно від часу і способів придбання подружжям майна, воно не об'єднується в єдине ціле, а юридично закріплюється за кожним з них. При такому положенні власник не придбаває прав на майно іншого, навіть якщо воно було одержане в період сумісного життя. Питання про управління роздільним майном подружжя (який виконує особливу роль) може мати різні варіанти рішення Ромовська З.В. Сімейне право-перспективи розвитку.// основні напрямки реформи цивільного права в Україні. - 2-е вид. - К., 1997. - С.128.. Первинним в історичному плані, і, поза сумнівом, домінуючим є той, при якому управління роздільним майном покладається на чоловіка як голову сім'ї. У віданні якого знаходиться управління як своїм власним майном, так і майном дружини. Питання конкретного об'єму правомочності чоловіка відносно майна дружини (і, в першу чергу, здійснення угод по його відчуженню) має багатоваріантність і в різних країнах в різні історичні періоди визначався по-різному. Процес управління роздільним майном подружжя може здійснюватись і принципово іншим способом, при якому право управління закріплюється не за однією особою, а за кожним з подружжя. При цьому кожен управляє своїм майном самостійно, лише у визначеній степені координуючи свої дії з іншим членом подружжя (у випадку, коли зачіпаються найістотніші інтереси подружжя, як, наприклад, при рішенні про сімейний будинок, який хоча і належить до роздільного майна одного з подружжя, але перебуває в загальному користуванні всіх членів сім'ї) Фурса С Шлюбний контракт в нотаріальному процесі. // Право України. - 2002. - №5. - С.57..

Коріння режиму нарізності йде в глибоку давнину правової історії людства. Його основні риси легко простежуються вже в римському праві Поленак-Акимовская М. Римское право / Под ред. проф. В.А. Пухан. - 1 Том. - М., 1999. - С. 108.. Принцип нарізності майна протягом сторіч лежав в основі відносин подружжя. Вступаючи в шлюб, жінка зберігала права на своє майно, включаючи і право по його управлінню Римське приватне право: Підручник / Під ред. Новицького И.С., Перетерського. - М., 1997. - С. 29.. Чоловік придбавав право управління лише щодо “майна, що становило придане дружини” Women and Law in Late Antiquity. - Oxford., 1996. - P. 144..

Пізніше законний режим нарізності майна подружжя був встановлений у Великобританії у 1882 році. Особливістю цього режиму було визнання широких прав чоловіка по управлінню майном дружини, які одночасна трактувалися і як обов'язки по забезпеченню майнових інтересів дружини і сім'ї в цілому. Замужня жінка була позбавлена необхідної правоздатності не могла здійснювати правомочності власника самостійно Справжня теорія держави і права зарубіжних країн. - М., 1996. - С. 356-357.

Необхідно відзначити, що офіційне введення у Великобританії режиму майнової нарізності (навіть з урахуванням концентрації, на нашу думку, було доцільним по відношенню до володіння майном дружини в руках чоловіка) мало на меті забезпечення інтересів дружини шляхом закріплення за нею майна, що належить особисто їй. Відповідно до існуючих норм загального права, після вступу жінки до браку її майно автоматично переходило у власність чоловіка, який придбавав виняткові права по його володінню, користуванню і розпорядженню Bromley P.M., Lowe N.V. Bromley's Family Law // Ed. London. - 1992. - P. 555-556.. У зв'язку з цим широке поширення набув англійський афоризм: “чоловік і дружина вважаються єдиним цілим і це одне ціле -- чоловік“ Hardingham I.J., Neave MA. - Australian Family Property Law. - 1984. - P.3.. В деяких випадках норми загального права відповідали нормам права справедливості, яке визнавало за заміжньою жінкою деякі права на майно Там само.. Проте це не змінило «екстремального індивідуалізму» норм загального права Olendon M.A. Matrimonial Property. А Comparative Study of Law and Social Change //Tulane Law Review. - 1974. - P. 77.. Таким чином, в Англії, крім норм загального і канонічного права, діяли загальноправові норми, які вносили істотні корективи в порядок регулювання майнових відносин подружжя. Питання правового положення жінок в селянських, ремісничих і купецьких сім'ях, порядок управління майном, висновки операцій і ведення торгівлі регулювалися виключно нормами звичного права в 1882 році режиму нарізності майна подружжя було першим кроком на шляху визнання природніх прав заміжньої жінки.

Режим частковості, склався в Російській імперії (хоча багатьох інших країнах континентальної Європи діяв режим спільності майна подружжя) Цатурова М.К. Російське сімейне право XVI-XVIII ст.ст. - М., 1991. - С.32.. В цілому, механізм регулювання майнових відносин подружжя в Росії пройшов декілька етапів. У період з XVIII століття на території Русі спостерігалися коливання відносно правового положення жінки «від свободи в розпорядженні майном «спочатку до повної залежності від чоловіка з другої половини XVI до XVII ст.ст. і, нарешті, до самостійності і нарізності майнової власності, яка охоронялася законом» Королев Ю. Брачные контакты и контракты: Нужен ли супругам договор?// Правозащитник. - 1998. - №4. - С.23-27.. Результатом цього процесу стало закріплення режиму нарізності подружнього майна в Зводі законів Російської імперії, де, зокрема, було сказано, що подружжю дозволяється продавати, закладати і інакше розпоряджатися власним своїм маєтком, прямо від свого імені, незалежно один від одного і не вимагаючи на те ні дозволів, ні певних листів Звід законів Російської імперії. - Том 4. - С.114.. Закон вперше, як писав Н. Рейнке, містив категоричні приписи Закони цивільні. Практичний і теоретичний коментар / Під ред. А.Є. Вормса, В.Б. Єльяшкевича. - Вип.1. - М., 1913. - С.301..

У літературі висловлювалася декілька інших точок зору з приводу цього питання ,так, наприклад, Вормс А., вважав за можливе встановлення точної вимоги закріплення в російському праві режиму нарізності майна подружжя і пов'язував її з днем вступу у силу Боярського вироку від 21 лютого 1679 р.(тобто йдеться про XVII в., а не XVIII в.), яким було заборонено чоловікам продавати і закладати вотчину дружини або примушувати дружину продавати свою вотчину на вимогу чоловіка. Пізніше ця заборона була закріплена і іншими нормативними актами (зокрема, Указом «Про не відчуження продажем і заставою чоловікам від свого імені вотчини дружини» від 19 липня 1679 р. і Сенатським указом від 14 червня 1753 р.) Чефранова Е. Имущественные отношения в русской семье. - М., 1997. - С.67.. Отже, майно дружини не тільки не стає власністю чоловіка, але незалежно від способу і часу його придбання (чи після заміжжя або до нього), чоловік не набував навіть права користування майном дружини Рейнке Н. Движение законодательств об имущественных правах жены. // Журнал гражданского и уголовного права. - М., 1884. - С.69-70..

Режим нарізності принципово відрізнявся від аналогічного режиму, встановленого в країнах загального права. Їх основною особливістю було те, що жінка мала право самостійно управляти майном, що належить їй, включаючи придане Свод законов Российской империи. - Том 4. - С.109-117.. При цьому жінки широко користувалися своїми правами, що нерідко викликало негативну реакцію з боку їх чоловіків. Враховуючи численні випадки, коли дружини «продавали i закладали маєтки, дані ним в придане», основним пунктом наказів комісії московського дворянства по систематизації законодавства Російської імперії (стосовно майнових відносин подружжя) було: «ухвалити, щоб подібних продажів і застав дружини без згоди чоловіків не робили», а якщо вони будуть зроблені, то «повинні вважатись недійсними» Пухман СВ. Історія кодифікування цивільного права. - В 2 т. - Санкт-Петербург, 1876. - С.307.. Не дивлячись на це, права жінок по управлінню майном були збережені. У зарубіжній літературі наголошувалося, що, хоча дані правила відносилися лише до спроможних кругів населення Росії W.G. Marriage, Property and Law in Late Imperial Russia. Oxford. - P66. , їх прогресивний характер не викликає сумніву, оскільки в країнах Західної Європи і Америки дружина не мала таких прав аж до кінця XIX ст., відмінність полягає в тому, що жінка в Росії володіла правом власника, включаючи правомочність по управлінню і розпорядженню майном, що належить їй Matrimonial Property Law /Ed. by W. Friedman. - Toronto, 1955. - P.210..

Стан, який склався в Росії щодо порядку регулювання майнових відносин подружжя (у першу чергу в частині надання жінці широких прав по управлінню її майном) в літературі не вважався однозначно встановленим. Так, Г.Ф. Шершеневич вважав, що таке ухилення російського законодавства складає загадку Шершеневич Г.Ф. Підручник російського цивільного права. - М. - С.429., а І.Г. Оршанський принцип нарізності майна подружжя вважав «сфінксом російського права» Оршанский И.Г. Исследования по русскому семейному праву. - Санкт-Петербург, 1877. - С.155.. Про причини цього юридичного феномена висловлювалися різні думки. Ряд вчених вважав, що режим нарізності пов'язаний з рецепцією римського права, у якому даний режим виріс на основі вільного шлюбу (sine manu mariti) Чефранова Е Правовое регулирование имущественных отношений супругов. // Российская юстиция. - М., 1996. - С.31..

Правовий режим нарізності був також встановлений в Росії відразу після революції Кодексом законів про акти цивільного стану, шлюбне, сімейне і опікунське право РРФСР, що був прийнятий 22 жовтня 1918 року СУ РРФСР. - М., 1918. - №76/77. -С.818.. Аналогічні положення містилися в Кодексі законів про акти цивільного стану, про сім'ю і опіку УРСР, який був прийнятий в липні 1919 р., але не набув чинності у зв'язку з військовими діями в Україні Вісті Київської Ради Робочих депутатів. - К., 1919. - №169. - С.2.. На перший погляд може здаватись, що введений після революції в Росії правовий режим нарізності майна подружжя закріпив порядок регулювання майнових відносин в сім'ї, що склався раніше. Проте це не так. Законотворчі зусилля того часу в першу чергу були направлені якраз на відміну старих законів і створення нового порядку регулювання сімейних відносин.

У літературі справедливо наголошувалося, що введення в Росії режиму нарізності подружнього майна було викликане небажанням зберегти діючий до революції порядок регулювання майнових відносин подружжя, а прагненням реалізувати положення теорії Маркса про те, що володіння власністю наділяє власника магічною владою Исфраилов И. Возникновение права общей собственности при приватизации квартиры. // Российская юстиция. - 1996. - №8. - С.12.. У зв'язку з цим вважалося, що встановлення режиму нарізності майна назавжди звільнить жінку від економічної залежності від чоловіка і позбавить чоловіка влади в сім'ї. Режим нарізності офіційно проіснував в РРФСР (пізніше - СРСР) з 1918 р. по 1926 р. і потім був відмінений Закарлюка А.В. Процессуальные особенности рассмотрения судами дел об определении правового режима имущества супругов и его разделе. // Нотариус. - 2000. - №6. - С.8-11..

У країнах загального права режим нарізності подружнього майна діє і сьогодні, хоча він і зазнав істотних змін, які значно пом'якшили жорсткість норм загального права і, в першу чергу, відносно забезпечення майнових прав одного з подружжя, який не э власником. Разом з тим, цей режим продовжує залишатися одним з основних видів існуючих сьогодні правових режимів майна подружжя. Перш за все, режим нарізності діє у Великобританії. Крім того, він поширений у ряді канадських провінцій і у тих штатах США, які сприйняли традиції англійського загального права Transition// Missouri Law Review. - 1994. - P.25..

Щодо режиму спільності, то, як і випливає з його назви, він припускає об'єднання майна подружжя в єдину майнову масу і встановлення ряду спеціальних правил по його володінню, користуванню і розпорядженню. У сучасному розумінні суті режиму спільності, подружжя розглядається як особи, що мають загальну зацікавленість в підтримці майнового благополуччя сім'ї, а їх відносини характеризуються як відносини економічного партнерства Жилінкова І Правовий режим спільності майна подружжя. // Вісник Академії правових наук України. - 1999. - №3. - С.88-94.. Внесок кожного з подружжя, незалежно від його конкретного виразу, розглядається як істотний і необхідний елемент формування і підтримки майнової спільності. Принцип економічного партнерства подружжя відображає фундаментальну концепцію режиму майнової спільності Sessums M.A. What are Wives' Contributions Worth Upon Divorce? Toward Fully Incorporating Partnership into Equitable Distribution // Honda Law Review. - 1989. - P.1002..

Варто зазначити, що на території України діє режим спільності майна подружжя. У зв'язку з цим, аналіз саме цього режиму становить собою найбільший науково-практичний інтерес.

Історичні дослідження, проведені в зарубіжній літературі, показали, що режим спільності майна подружжя (як і режим нарізності) має в правовій культурі глибокі традиції. Елементи цього режиму зустрічаються в Кодексі царя Хаммурапі, в праві античного Єгипту і Греції, правових нормах німецьких народів. Цей режим існував в різних країнах і в різні періоди часу, тому неможливо встановити єдине джерело його виникнення, тобто конкретну країну, расу або національність, в якій він виник Seplowitz R.C. Transfers Prior to Marriage and the Uniform Probate Code's Redesigned Elective Share - Why the Partnership is not Yet Complete //Indiana Law Review. - 1991. - P.47.. Режим спільності майна подружжя історично мав широке розповсюдження, в першу чергу в європейських країнах. У зв'язку з цим склалися самостійні підвиди цього режиму, включаючи різні варіанти правових засобів, що істотно впливають на його зміст і визначають особливості порядку регулювання майнових відносин подружжя. У зв'язку з цим в сімейному праві запропоновано розрізняти три види режимів спільності майна подружжя, а саме:

а) режим універсальної спільності;

б) режим спільності рухомого і придбаного;

у) режим спільності придбань Gary S.N. Marital Partnership Theory and the Elective Share: Federal Estate Tax Law Provides а Solution //University of Miami Law Review. - 1995. - P.57..

Режим універсальної спільності майна подружжя передбачає як спільне практично все майно подружжя, придбане ними як до, так і в період шлюбу Wildman E.J. Professional Goodwill as Divisible Community Property: How Should Idaho Approach the Issue? // Idaho Law Review. - 1994. - P.825.. При цьому кожний з подружжя набував право на половину цього майна. Цей режим набув, мабуть, якнайменшого поширення. Свого часу він діяв в Нідерландах, Португалії і Данії Там само..

Класичний правовий режим спільності рухомого і придбаного майна подружжя був встановлений Французьким Цивільним кодексом 1804 р. У своєму первинному вигляді він передбачав такий порядок регулювання майнових відносин подружжя, при якому все рухоме майно подружжя (незалежно від часу його придбання), рухоме і нерухоме майно, одержане в період шлюбу, а також плоди, доходи, відсотки і рентні платежі, одержані від цього майна, об'єднуються в єдине ціле, управління яким здійснює чоловік. Тому цей режим визначається як режим спільності рухомого і придбаного («the community of movables and acquisitions»). Жилінкова І Правовий режим спільності майна подружжя. // Вісник Академії правових наук України. - 1999. - №3. - С.88-94. Відповідно до такого підходу формувалися і відповідні суб'єктивні права і обов'язки учасників майнових відносин.

Інший характер мав режим спільності придбань, який передбачав спільність лише відносно майна, придбаного подружжям в період шлюбу, у зв'язку з чим і одержав назву режиму спільності придбань («the community of acquisitions») The Reform of Family Law in Europe / Ed. A.G.Chloros. Deventer, 1978. - P.10.. Інші види майна (дошлюбне майно, майно, одержане кожним з подружжя в дар і т.д.) признавалися власністю кожного з подружжя.

Режим спільності придбань мав гнучкіші правила, що, мабуть, і зумовило його велику життєздатність. У літературі наголошувалося, що режим спільності придбань в більшій мірі відображав реальність, оскільки його основна ідея полягала в тому, що подружжя розглядалося як особи, об'єднані єдиною метою забезпечення майнових інтересів сім'ї, кожний з яких своєю працею вносив внесок для її досягнення. При цьому, на нашу, це було пов'язане саме з тим, що подружжя наділялося рівними правами відносно майна, нажитого в період шлюбу.

Є підстави вважати, що режим спільності придбань діяв і на території Російської імперії, зокрема на землях України в селянському середовищі. фактично відносини подружжя з приводу майна, що належить їм, носили характер майнової спільності, оскільки «проти правової нарізності був весь лад селянської сім'ї» Азаревич Д. Семейные имущественные отношения по русскому гражданскому праву. // Журнал гражданского и уголовного права. - Санкт-Петербург, 1883. - Кн. 4. - С.118.. Права подружжя по володінню, користуванню і розпорядженню майном визначалися нормами звичного права. Існуючі у той час в Україні писані закони по суті були фіксацією status quo. Поступово норми звичаєвого права стали втрачати своє значення і були замінені нормами офіційного законодавства. Але їх вплив в селянському середовищі був настільки сильним, що уряд був вимушений зважати на це і після судової реформи 1864 року Там само..

Режим спільності придбань був законодавчо встановлений в СРСР в двадцяті роки Культура та побут населення України. - Донецьк, 1991. - С.143.. Прийнятий ВУЦК 31 травня 1926 р. Кодекс законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти цивільного стану УССР, а також Кодекс законів про шлюб, сім'ю і опіку РРФСР, прийнятий 19 листопада 1926 г., відмовилися від діючого раніше режиму нарізності майна подружжя, як такого, що порушує майнові права жінок, і встановили правила про спільність майна, нажитого подружжям в період шлюбу Никитина В.П. Имущество супругов. - Санкт-Петербург, 1988. - С.123-134.. Введення режиму спільності придбань в той період, на нашу думку, було єдино вірним рішенням, оскільки дозволяло забезпечити інтереси жінки і дітей у разі розлучення. За роки свого існування режим спільності придбань практично не зазнав яких-небудь змін. Він продовжує діяти і сьогодні в країнах колишнього СРСР, які зберігають встановлений раніше загальний порядок регулювання майнових відносин подружжя. Наприклад, російські учені відзначають, що режим майна подружжя, установлений Сімейним кодексом РФ 1996 р., є режимом спільності набувань Антокольская M.Д. Семейное право. - М., 1998. - С.157..

Режим спільності придбань має сьогодні широке розповсюдження і за кордоном. Він діє у ряді європейських країн, у тому числі і у Франції після реформи сімейного законодавства 1965 р., канадській провінції Квебек з 1991р., а також дев'яти штатах США, які сприйняли режим спільності майна подружжя унаслідок впливу іспанської і французької правових систем. У зарубіжних країнах режим спільності придбань зазнав ряд змін. Його основна трансформація йшла по шляху розширення економічної незалежності подружжя і прав дружини щодо управління загальним майном. При цьому основний принцип спільності майна, нажитого подружжям в період шлюбу, і нарізності відносно дошлюбного і деяких інших видів майна, зберігся в первинному вигляді.

В цілому можна сказати, що режим універсальної спільності, як і режим спільності рухомого і придбаного майна, втратили сьогодні своє значення. Ці режими вирізнялися, з одного боку, відсутністю необхідної економічної свободи кожного з подружжя, а з іншою, узурпацією влади чоловіка щодо управління і контролю над загальним майном. Найгнучкішим виявився режим спільності придбань, який позбавлений цих недоліків. З одного боку, цей режим виходить із спільності майнових інтересів подружжя, а з іншою -- надає їм достатній простір для прояву економічної самостійності. Цей правовий режим найбільшою мірою відображає ідею економічного партнерства подружжя в шлюбі, що є сьогодні таким актуальним у зв'язку з кардинальною зміною економічних позицій жінок в суспільстві. Режим спільності придбань базується на ідеї рівної значущості внеску кожного з подружжя. Причому, ця рівність розповсюджується і на випадки, коли дружина зайнята вихованням дітей і веденням домашнього господарства, у зв'язку з чим не придбаває майно своєю працею.