Характеристика окремих видів службових злочинів

Слід зауважити, що для звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка дала хабар, достатньо однієї, будь-якої із вказаних підстав.

Поняття вимагання як обставини, що звільняє від кримінальної відповідальності, нічим не відрізняється від поняття вимагання як кваліфікуючої ознаки одержання хабара.

Щодо другої підстави, то Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що добровільною заявою слід вважати усну чи письмову заяву в органи внутрішніх справ, прокуратуру, суд, інший державний орган з будь-яких мотивів, але не у зв'язку з тим, що про давання хабара стало відомо органам влади чи компетентним службовим особам [36.П.21].

Для того, щоб добровільна заява про скоєне набула статусу обставини, що звільняє від кримінальної відповідальності, вона повинна бути зроблена до моменту порушення кримінальної справи щодо хабародавця. Слід підкреслити, що у законі (ч. 3 ст. 369 Кримінального Кодексу) мова йде не про момент порушення кримінальної справи взагалі за фактом хабарництва, а саме про момент порушення справи щодо конкретного хабародавця. Порушення справи за даним фактом, щодо службової особи, яка одержала хабар, ні в якому разі не позбавляє права хабародавця на звільнення від кримінальної відповідальності при його добровільній заяві про давання хабара.

Якщо буде встановлено, що особа, яка дала хабар, звільнена від кримінальної відповідальності незаконно (зокрема, якщо хабар у неї не вимагали або про давання хабара вона заявила у зв'язку з тим, що про цей злочин стало відомо органам влади), суд має вжити заходів до притягнення її до відповідальності.

Таким чином, для можливості звільнення хабародавця від кримінальної відповідальності з підстав добровільного звернення про вчинене до органів влади важливо, щоб:

а) особа заявила про давання хабара до моменту порушення щодо неї справи.

б) зробила це з власної волі без стороннього примусу.

Провокація хабара(ст. 370 Кримінального Кодексу)

Провокацію хабара закон (ст. 370 Кримінального Кодексу) визначає як свідоме створення службовою особою обстановки і умов, що викликають пропонування чи одержання хабара, щоб потім викрити того, хто дав або взяв хабара.

З об'єктивної сторони провокація хабара полягає у штучному створенні службовою особою обстановки чи умов, що викликають або пропонування хабара, або його одержання.

Можна виділити дві форми цього злочину:

свідоме створення обстановки і умов, що зумовлюють пропонування хабара;

свідоме створення обстановки і умов, що зумовлюють одержання хабара.

Конкретні способи провокації; які провокатор вибирає для досягнення своєї мети (поради, натяки, рекомендації одержати від будь-кого хабара чи дати його, кому-небудь), для кваліфікації значення не мають.

Провокатор може провокувати одержання хабара як ним особисто, так й іншими службовими особами. Діючи з провокаційною метою, він може також сам особисто пропонувати хабар певній службовій особі, а може зумовлювати пропонування хабара іншими особами.

Аналіз об'єктивної сторони складу цього злочину виявляє розгляд деяких можливих ситуацій провокації хабара

1. Службова особа умисно створює обстановку і умови з метою викликати пропонування давання їй хабара схиляє, натякає на необхідність давання хабара, щоб у подальшому викрити хабародавця [36.П.23].

Якщо провокаційна діяльність службової особи призвела до бажаного результату і спровокований суб'єкт передав йому певні матеріальні цінності як хабар, то з тієї самої причини (у службової особи не було у дійсності умислу одержати хабар) дії хабародавця кваліфікуються не як закінчений злочин, а як замах на давання хабара.

Винний схиляє іншу службову особу одержати хабар, маючи на мір у подальшому викрити її в одержанні хабара Кваліфікація його дій за ст. 370 Кримінального Кодексу сумнівів не викликає.

Суб'єкт, переслідуючи мету викрити хабародавця, схиляє службову особу до одержання хабара і передає йому матеріальні цінності. У такому випадку його не можна визнати винним у даванні хабара, оскільки фактично він не домагався від службової особи за винагороду вчинення чи невчинення будь-яких дій у своїх інтересах. Його дії охоплюються складом злочину, передбаченого ст. 370 Кримінального Кодексу.

Кримінальний закон не передбачає звільнення від кримінальної відповідальності того, хто одержав хабар, на тій підставі, що не він сам проявив ініціативу в одержанні хабара, а хабар був йому запропонований чи навіть нав'язаний. Оскільки службова особа одержала хабар, то вона при будь-яких обставинах повинна нести кримінальну відповідальність за його одержання. Тому й у випадках провокації на одержання хабара службова особа, яка висловила бажання чи дала згоду прийняти хабар, підлягає кримінальній відповідальності за замах на одержання хабара.

Від провокації хабара слід відрізняти правомірні дії, що вживаються для викриття хабарників. Суть провокації полягає у тому, що провокатор сам викликає в інших намір вчинити злочин з метою їх викриття. Також не можна вважати провокацією дії, які здійснюються з метою викриття хабарника, коли службова особа вимагає хабар, і громадянин для того, щоб викрити хабарника, погоджується на задоволення цієї вимоги і з відома відповідних органів передає йому матеріальні цінності.

Умисне створення службовою особою обстановки і умов, що викликають пропонування чи одержання хабара з метою викрити того, хто його дав або одержав (провокація хабара), є закінченим злочином з моменту вчинення зазначених дій незалежно від того, чи було передано або одержано хабар [36.П.23].

Суб'єктом провокації хабара, як це випливає з диспозиції ст. 370 Кримінального Кодексу, може бути лише службова особа.

З суб'єктивної сторони цей злочин характеризується прямим умислом. У законі обумовлено, що відповідальність за провокацію хабара настає лише у випадку свідомого створення обстановки і умов, що викликають пропонування чи одержання хабара. Винна особа усвідомлює, що її дії носять провокаційний характер стосовно іншої особи, яку вона провокує на одержання чи давання хабара, і бажає вчинити такі дії. На наявність прямого умислу у діях провокатора вказує і мета вчинення цього злочину, яка також зафіксована у диспозиції статті 370 Кримінального Кодексу України. У законі сказано, що провокація вчиняється «з метою подальшого викриття того, хто дав чи одержав хабар». Мотиви такої провокаційної діяльності можуть бути різними і для кваліфікації значення не мають, Найчастіше мотиви провокації носять кар'єристський характер. Провокувати давання чи одержання хабара винний може з корисливих міркувань та інших низьких спонукань.

ВИСНОВКИ

Враховуючи викладене в даній роботі, необхідно вказати на те, що кримінологічні дослідження в Україні свідчать - службові злочини є найбільш латентними злочинами і правоохоронним органам стає відомо лише про незначну частину цих злочинів.

Підводячи загальний підсумок треба визначити, службовий злочин, як діяння, що посягає на зміст правильної роботи державного апарату, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, пов'язане з порушенням службовою особою обумовлених її службовим становищем повноважень, яке завдало істотної шкоди державним інтересам або охоронюваним законом правам, свободам або інтересам людини і громадянина чи інтересам юридичних осіб.

Службовими особами є особи, які постійно або тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно або тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноваженням; службовими особами також визнаються іноземці або особи без громадянства, які виконують відповідні обов'язки.

Можна зробити наступний висновок, суспільно небезпечне діяння може бути кваліфіковано як злочин у сфері службової діяльності у таких випадках:

коли його вчинила службова особа;

якщо при цьому мало місце порушення обумовлених його службовим (посадовим) становищем обов'язків;

якщо має місце заподіяння істотної шкоди чи тяжких наслідків.

При написанні курсової роботи був здійснений аналіз кримінального законодавства України та інших галузей права - господарчого, адміністративного. Були вивчені та проаналізовані керівні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України.

На мій погляд досягнута визначена мета:

Дан кримінально-правовий аналіз службовим злочинам, таким як :

Зловживання владою або службовим становищем - умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади чи службового становища Всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Перевищення влади або службових повноважень - умисне вчинення службовою особою дій, що явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Службове підроблення - внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача за відомо неправдивих документів.

Службова недбалість - невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб.

Одержання хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої влади чи службового становища.

Давання хабара - давання незаконної матеріальної винагороди за виконання чи невиконання службовою особою будь-яких дій з використанням наданої їй влади чи службового становища.

- Провокація хабара - свідоме створення службовою особою обставин та умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара, щоб потім викрити того, хто дав або взяв хабара.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р.

2. Кримінальний Кодекс України: прийнятий сьомою сесією Верховної Ради України 5 квітня 2001 р.// Офіційний вісник України. - 2001. № 21.

3. Бантишев О. Відповідальність за злочини в сфері службової діяльності// Юридичний журнал.- 2003- № 7(13)- С.69- 77.

4. Брич Л., Навроцький В. Ознаки посадової особи Та кваліфікація господарських злочинів, вчинених нею// Підприємство, господарство і право.- 2001-№ 1 - С.58-62.

5. Брич Л., Навроцький В. Ознаки посадової особи Та кваліфікація господарських злочинів, вчинених нею// Підприємство, господарство і право.- 2001-№ 2 - С.68-69.

6. Белоконев В. Современные проблемы воинских должностных преступлений// Підприємство, господарство і право.- 2001-№ 5- С. 97-100.

7. Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України: Особлива частина.- Х.: Право, 2002.- 496с.

8. Галичанський І. Злочинці в погонах// Прокуратура. Людина. Держава.- 2004.- № 1(31)- С.125-128.

9. Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и развития законодательства.- Х.,1994.-640 с.

10. Галахов А.В. Превышение власти или служебных полномочий: Вопросы уголовно-правовой квалификации.- М.: Юридическая литература, 1978. - 95 с.

11. Дулов А.В. Основы расследования преступлений, совершенных должностными лицами. - М.: Народная освита, 1985.

12. Зелінський А. Корисливість як мета злочину// Радянське право. - 1988. - № 2. - С. 49-51

13. ених нею// Підприємство, господарство і право.-их злочинів Здравомыслов Б.В. Должностные преступления. Понятие и квали- фикация. М.: Юридическая литература, 1975. - 167 с.

14. Кирпичников А.И. Некоторые вопросы борьбы со взяточничеством// Правоведение. - 1968. - № 3. - с. 79-85.

15. Ковалев М.И. Уголовное право.: Особенная часть. - М.: Юридическая литература, 1969. - 511 с.

16. Квициния А.К. Должностные преступления. - М.: Росийское право, 1992.- 222 с. М.иния А.К. Должностные преступления. ы со взяточничеством// Правоведение. - лификации````

17. Курс Советского уголовного права. Т. 1/ Пионтковский А.А. М. : Юриди -ческая литература, 1970. - 638 с.

18. Кригер Г.А. К вопросу о понятии объекта преступления в советском уголовном праве.// Весник Московского Университета, 1955г.-№1- С.160..2.

19. Мельник М. Хабарництво в сфері підриємства// Предпринемательство, хозяйство и право.- 1997 - № 10 - С. 10-17.

20. Мельник М. Дача хабара: проблемні питання кваліфікації і звільнення від відповідальності// Предпринемательство, хозяйство и право.- 1999 - № 4 - С. 37-40.

21. Мельник М.І. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії. - К.: Атіка, 2001. - 304 с.

22. Матишевський П.С. Кримінальне право України: Особлива частина.- К.: Юрінком Інтер, 1999.- 896с.

23. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. - К.: Каннон, 2001. - 1104 с.

24. Про боротьбу з корупцією: Закон України, N 356/95-ВР від 5 жовтня 1995 року ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 1594-III від 23.03.2000)

25. Про державну службу: Закон України, N 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2493-III від 07.06.2001)

26. Про інформацію: Закон України, N 2657-XII від 2 жовтня 1992 року
( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-III від 06.04.2000)

27. Про правовий статус іноземців: Закон України, N 3929-XII від 4 лютого 1994 року ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2247-III від 18.01.2001)

29. Про міліцію: Закон України, N 565-XII від 20 грудня 1990 року ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2537-III від 21.06.2001)

30. Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 01.04.94, N 1 ( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду N 3 від 26.02.99 )

31. Про практику застосування судами законодавства, яке забезпечує право на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28.06.91, N 4 ( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97)

32. Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003, N 15.

34. Про судову практику в справах про обман покупців: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 02.03.73, № 2 ( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97).

35. Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.03.99, № 5.

36. Про судову практику у справах про хабарництво: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002, № 5.

37. Панов Н. Преступление: методологические аспекты исследования и отражения в уголовном законодательстве// Проблемы законности.- 1995.- № 30- С.122.

38. Познышев С. Очерк основных начал науки уголовного права.Особенная часть.-М, 1923-240с.

39. Рішення у кримінальних справах// Вісник Верховного Суду України.- 2003. № 3 (37) - С. 23.

40. Рішення у кримінальних справах// Вісник Верховного Суду України.- 2003. № 5 (39) - С. 21.

41. Рішення у кримінальних справах// Вісник Верховного Суду України.- 2004. № 1 (41) - С. 11.

42. Сиротін П. Корупція - це небезпечно// Прокуратура. Людина. Держава.- 2004.- № 1(31)- С.21-26.

43. Собовий О. Аткуальні проблеми боротьби з корупцією// Бюлетень мін. Юст. України - 2003 - № 5 - С. 96-103.

44. Стрельцов Е.Л. Уголовное право Украины: Общая и особенная части.- Х.: Одессей, 2002. - 672с

45. Светлов А.Я. Ответственность за должностные преступления.- К.: Наукова думка, 1978. - 303 с.

46. Сахаров А.Б. Ответственность за должностные злоупотребления по советскому уголовному праву. - М.: Госюриздат, 1956- 210 с.

47. Советское уголовное право М., 1975.- 270 с.

48. Туркот М. Щодо кваліфікації військових посадових злочинів// Прокурорська практика. - 2000 - № 3 (5) - С. 84-87.

49. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. - М, 1957. - 364 с.

50. Таций В.Я. Объект и предмет преступления по советскому уголовному праву. - Х.: Издат. при Харьковском Гос. Университете, 1988.- 160 с.

51. Утевский Б.С. Общее учение о должностных преступлениях. - М.:Юрид. издат. Минюста СССР, 1948. - 440 с.

Размещено на Allbest.ru