Правове регулювання відпусток за трудовим правом України

Зазначена відпустка встановлюється тривалістю 15 діб і надається одночасно із черговою щорічною відпусткою.

Про альтернативну (невійськову) службу. Закон України від 12 грудня 1991 року №1975-ХII. До строку альтернативної служби не зараховуються: відпустка (відпустки) з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, відпустка у зв'язку з навчанням у вечірніх або заочних закладах освіти, час перебування під адміністративним арештом, прогулів та скорочення тривалості робочого часу. При цьому строк альтернативної служби продовжується на невідпрацьований час.

Під час проходження альтернативної служби громадянину надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю п'ятнадцять календарних днів. За перший рік альтернативної служби відпустка надається після відпрацьованих одинадцяти календарних місяців.

Працівники освіти, науки, культури, медицини.

Про освіту. Закон України від 23 травня 1991 року №1060-12. У відповідності до ст. 51 вказаного Закону вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти відповідно мають гарантоване державою право на додаткову відпустку за місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням.

У відповідності до ст. 55 вказаного Закону педагогічні та науково-педагогічні працівники мають право на користування подовженою оплачуваною відпусткою.

У відповідності до ст. 57 вказаного Закону держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам належні умови праці, побуту, відпочинку, медичне обслуговування; виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Про професійно-технічну освіту. Закон України від 10 лютого 1998 року №103/98-ВР. Випускникам професійно-технічних навчальних закладів денної форми навчання, які навчалися 10 і більше місяців, надається оплачувана відпустка підприємством, установою, організацією протягом перших трьох місяців роботи в ньому. Тривалість щорічної основної відпустки випускників віком до 18 років становить тридцять один календарний день, випускників віком понад 18 років - відповідно до встановленої на підприємстві для робітників відповідної професії, спеціальності, посади.

Випускникам, які навчалися за денною формою навчання менш ніж 10 місяців, час навчання зараховується до трудового стажу, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 38).

Держава забезпечує педагогічним працівникам професійно-технічних навчальних закладів та установ професійно-технічної освіти щорічну основну відпустку тривалістю не менше 42 календарних днів V порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (стаття 47).

Положення про професійно-технічний навчальний заклад. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1998 року №1240 (пункти 19, 26). Учні, слухачі мають право на додаткову відпустку за місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу і навчанням.

Випускникам професійно-технічного навчального закладу денної форми навчання, які навчалися 10 і більше місяців, надається оплачувана відпустка підприємством, установою, організацією протягом перших трьох місяців роботи в ньому. Тривалість щорічної основної відпустки випускників віком до 18 років становить 31 календарний день, випускників віком понад 18 років - відповідно до встановленої на підприємстві для робітників відповідної професії, спеціальності, посади.

Випускникам, які навчалися за денною формою навчання менш ніж 10 місяців, час навчання зараховується до трудового стажу, що дає право на щорічну основну відпустку.

Про впровадження у закладах освіти України, що є у загальнодержавній власності, контрактної форми наймання керівників та порядок її застосування. Наказ Міністерства освіти України від 27 квітня 1993 року №116. Затверджено і введено в дію з травня 1993 року погоджене з ЦК профспілки працівників освіти і науки України Положення «Про порядок наймання та звільнення керівників закладів освіти України, що є у державній власності» та зразок контракту з керівником закладу освіти, що є у державній власності (додаються).

Положення про порядок наймання та звільнення керівників закладів освіти України, що с у державній власності. Затверджено наказом Міністерства освіти України від 27 квітня 1993 року №116. При укладанні контракту сторони можуть передбачати додаткові пільги, не встановлені чинним законодавством, за власних коштів закладу освіти. Наприклад, виплату додаткової винагороди, надання матеріальної допомоги до щорічної відпустки тощо. За умови припинення контракту у зв'язку з виходом на пенсію або одержанням трудового каліцтва, можуть передбачатися грошові компенсації понад встановлених пенсій І а виплат по відшкодуванню заподіяної йому шкоди. Ці положення мають бути викладені у статутах закладів освіти.

У контракті визначається режим робочого часу та часу відпочинку керівника. Тривалість відпустки керівника не може бути меншою встановленої законодавством тривалості відпустки для цієї категорії працівників.

Зразок контракту з керівником закладу освіти, що є у державній власності. Затверджено наказом Міністерства освіти України від 27 березня 1993 року №116. В пункті IУ передбачено

Положення про логопедичні пункти системи освіти. Затверджено наказом Міністерства освіти України від 13 травня 1993 року №135. Для вчителів-логопедів логопедичних пунктів чинним законодавством передбачено всі пільги і переваги, тривалість чергової відпустки і порядок пенсійного забезпечення, встановлені для вчителів спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку.

Положення про порядок наймання та звільнення ректора медичного (фармацевтичного) вузу, інституту удосконалення лікарів, директора науково-дослідної установи, що с у загальнодержавній власності, підпорядкованих Міністерству охорони здоров'я України. Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 26 травня 1993 року №116. Тривалість відпустки керівника закладу не може бути меншою, ніж передбачено чинним законодавством.

При укладенні контракту сторони можуть передбачити додаткові пільги, не встановлені чинним законодавством, за рахунок власних коштів закладу (виплата додаткової винагороди, надання матеріальної допомоги до щорічної відпустки тощо).

Про порядок наймання та звільнення педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів освіти, що є у державній власності. Наказ Міністерства освіти України від 5 серпня 1993 року №293. Відповідно до статті 54 Закону України «Про освіту», статей 21-24 Кодексу законів про працю України, з метою удосконалення трудових відносин у галузі освіти, забезпечення умов для ініціативності і самостійності-педагогічного працівника з урахуванням індивідуальних здібностей і професійних навичок, посилення спільної відповідальності сторін, правової І соціальної захищеності педагогічних працівників наказано поширити умови та порядок укладання трудових відносин, передбачені в Положенні про порядок наймання та звільнення педагогічних працівників закладів освіти, що є у державній власності, та зразок контракту на заклади освіти, які засновані на комунальній та інших формах власності.

Типові правила внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів України. Затверджено наказом Міністерства освіти України від 20 грудня 1993 року №455. Педагогічні працівники мають право на користування подовженою оплачуваною відпусткою (пункт 16).

Власник або уповноважений ним орган (керівник) закладу освіти зобов'язаний надавати відпустки всім працівникам закладу освіти відповідно до графіка відпусток (пункт 20).

Під час канікул, що не збігаються з черговою відпусткою, керівник закладу освіти залучає педагогічних працівників до педагогічної та організаційної роботи в межах часу, що не перевищує їх навчального навантаження до початку канікул (пункт 25).

Графік надання щорічних відпусток погоджується з профспілковим комітетом і складається на кожний календарний рік. Надання відпустки керівнику закладу освіти оформляється наказом відповідного органу державного управління освітою, а іншим працівникам - наказом навчально-виховного закладу. Поділ відпустки на частини допускається на прохання працівника за умови, щоб основна її частина була не менше. Перенесення відпустки на інший строк допускається в порядку, встановленому чинним законодавством (пункт 27).

Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року №346. Докладно викладено порядок надання щорічної основної відпустки керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам, а також в додатку наведено тривалість щорічної основної відпустки в залежності від посади за формою (див. табл. 2.3).

Таблиця 2.3 - Тривалість щорічної основної відпустки керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам (витяг)

Статут Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Затверджено Указом Президента України від 14 січня 2000 року №64/2000. Науково-педагогічні й наукові працівники Університету один раз на п'ять років мають право отримати за поданням кафедри (відділу, лабораторії) творчу відпустку тривалістю до одного року зі збереженням заробітної плати для підвищення науково-педагогічної кваліфікації в навчальній чи науковій установі, включаючи зарубіжні, або для написання монографій, підручників тощо.

Крім прав, передбачених Законом України «Про освіту», студенти й аспіранти Університету мають право: користуватися під час навчання без відриву від виробництва пільгами, встановленими чинним законодавством (додаткова відпустка тощо); на академічну відпустку, поновлення, переведення до іншого вищого навчального закладу у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від І березня 1999 року №309. Особам, які допущені до складання вступних іспитів до аспірантури з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання вступних іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка за місцем роботи з розрахунку 10 днів на кожний вступний іспит. Особи, які вступають до аспірантури з одним або кількома складеними кандидатськими іспитами, користуються додатковою оплачуваною відпусткою для складання вступних іспитів, що залишились, із розрахунку 10 днів на кожний іспит. Особи, які склали всі кандидатські іспити, правом на додаткову відпустку для складання вступних іспитів до аспірантури за місцем роботи не користуються.

До відпустки не включається час проїзду від місця роботи вступника до аспірантури до місця знаходження вищого навчального закладу, наукової установи і назад. Витрати на проїзд та проживання несе вступник. Документом, який засвідчує право вступника до аспірантури на додаткову оплачувану відпустку, є повідомлення приймальної комісії за підписом керівника вищого навчального закладу, наукової установи про його допуск до складання вступних іспитів.

Аспірантам, які навчаються без відриву від виробництва та успішно виконують індивідуальний план роботи, за місцем роботи надається додаткова оплачувана щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів дня складання кандидатських іспитів і виконання роботи над дисертацією та, за їх бажанням, протягом чотирьох років навчання-один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсотків середньої заробітної плати працівника. До щорічної відпустки не включається час проїзду від місця роботи аспіранта до місця знаходження вищого навчального закладу, наукової установи і назад. Витрати на проїзд несе аспірант.

Здобувачу, який успішно поєднує виробничу або педагогічну діяльність з науковою роботою, може надаватися творча відпустка згідно з законодавством України.

Кандидати наук, які були переведені на посади наукових співробітників для завершення докторських дисертацій, але не завершили їх, надалі права вступу до докторантури та права отримання творчої відпустки не мають.

Положення про стажування працівників театрів, філармоній, професійних творчих колективів, цирків, кіностудій України. Затверджено наказом Міністерства культури України від 13 липня 1993 року №178. Щорічна відпустка надається стажистам тривалістю і в терміни, встановлені для працівників тих колективів, в яких вони проходять стажування, та зараховується до загального терміну стажування.

Про затвердження Положення про бібліотеку загальноосвітнього навчального закладу Міністерства освіти України. Наказ Міністерства освіти України від 14 травня 1999 року №139. Бібліотечні працівники мають право на щорічну відпустку в розмірі 24 календарних днів за відпрацьований рік та додаткову щорічну відпустку (до семи календарних днів) відповідно до колективного договору між працівниками та колективом загальноосвітнього навчального закладу.

Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів. Закон України від 23 вересня 1997 року №540/97-ВР. Журналісти мають право на щорічну відпустку тривалістю 36 календарних днів та санаторно-курортне лікування за рахунок власників і (засновників, співзасновників) засобів масової інформації.

Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення. Закон України в редакції від 3 березня 1998 року №155/98-ВР. У відповідності до статті 22 вказаного Закону, матері (зазначені особи), які мають дітей віком до 16 років, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, мають право на одержання щорічної відпустки у літній чи інший зручний для них час.

Медичні працівники, які були заражені вірусом імунодефіциту людини або захворіли на СНІД внаслідок виконання професійних обов'язків, мають право на щорічну відпустку загальною тривалістю 56 календарних днів з використанням її в літній або інший зручний для них час (стаття 27).

Порядок надання послуг з харчування та облаштування на нічліг особам, які не мають житла. Затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Міністерства фінансів України від 14 квітня 1999 року №63/105. Штатні нормативи, посадові оклади, умови оплати праці, тривалість робочого часу та відпусток працівникам спеціально відведених місць установлюються відповідно до умов, передбачених для працівників психоневрологічних інтернатів Міністерства праці та соціальної політики України (пункт 1.6).

Правила охорони праці в лабораторіях ветеринарної медицини. Затверджено наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 20 квітня 1999 року №67. Тривалість робочого часу працівників лабораторії встановлюється згідно з Кодексом законів про працю України та Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дай право на додаткову відпустку й скорочений робочий день (пункт 7.1).

Інші категорії працюючих осіб.

Тимчасове положення про вахтовий метод організації робіт на підприємствах Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Затверджено наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 20 травня 1999 року №147. При неповному часі роботи в обліковому періоді або на вахті (відпустка) з установлених норм годин роботи відраховують робочі години за календарем, які припадають на дні відсутності на роботі (пункт 3.6).

Якщо закінчення щорічної відпустки працівника припадає на дні міжвахтового відпочинку колективу, в якому він працює, то працівникові до початку вахти дається інша робота на підприємстві з відповідною оплатою або працівник переводиться в іншу зміну вахти. За згодою сторін може бути вирішене питання про надання цьому працівникові відпустки без збереження заробітної плати згідно з колективним договором.

Положення про добровільні пожежні дружини (команди). Затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 вересня 1994 року №521. Членам добровільних пожежних дружин (команд), які беруть активну участь у забезпеченні пожежної безпеки на підприємстві та у гасінні пожеж, надаються додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю до десяти робочих днів на рік, а також грошові премії та цінні подарунки (пункт 5.3).

Працівники, що навчаються, та молоді спеціалісти.

Порядок прийому до вищих закладів освіти на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів державного управління. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1996 року №533. Час навчання у вищих закладах освіти за програмою підготовки магістра державного управління за денною формою та відпустки згідно з пунктом 18 цього Порядку зараховується слухачам до загального трудового стажу, а також до стажу державної служби, якщо вони до вступу мали стаж державної служби, обчислений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р. №283 (ЗП України, 1994 р., №8, ст. 213), за умови, що після закінчення навчання випускник приступив до роботи в органах державної виконавчої влади, місцевого самоврядування та інших органах, на які поширюється дія Закону України «Про державну службу» (пункт 11).

Слухачі, які навчаються за заочною формою, користуються пільгами, передбаченими для студентів вищих закладів освіти, які навчаються без відриву від виробництва. На період підготовки магістерської роботи їм надається додаткова відпустка за місцем роботи терміном два місяці (пункт 15).

Випускникам, які навчалися за державним контрактом (замовленням) за денною формою навчання та отримали диплом магістра державного управління, після закінчення вищого закладу освіти надається відпустка на 30 календарних днів і виплачується місячна стипендія (пункт 18).

Про затвердження Порядку, тривалості та умов надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року №634. Затверджено Порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості (додається).

Порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року №634. Установлено, що для працівників, які успішно навчаються у вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації за вечірньою та заочною формами навчання, з нижченаведених напрямів підготовки, де навчальний процес має свої особливості, понад відпустки, передбачені статтею 15 Закону України «Про відпустки», надаються також відпустки:

а) культура (народна художня творчість), музичне мистецтво щорічно по 10 календарних днів із збереженням заробітної плати та по 10 календарних днів із збереження заробітної плати;

б) театральне мистецтво, кіно- і телемистецтво щорічно по 20 календарних днів із збереженням заробітної плати та по 10 календарних днів без збереження заробітної плати;

в) філологія (мова та література) щорічно по 10 календарних днів без збереження заробітної плати.

Відпустки надаються відповідно на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, державних іспиті, підготовки та захисту дипломного проекту (роботи). Дозволено вищим навчальним закладам у разі потреби здійснювати перерозподіл додаткових відпусток між курсами навчання в межах зашивної тривалості навчального процесу.

Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року №992. Час перебування жінки у відпустці після закінчення вищого навчального закладу у зв'язку з вагітністю, пологами, доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до терміну роботи за призначенням (пункт 12).

Молодим фахівцям, які одержали направлення на роботу після закінчення вищого навчального закладу, надається відпустка тривалістю 30 календарних днів. За час відпустки молодим фахівцям виплачується допомога в розмірі місячної стипендії за рахунок замовника. Після укладення трудового договору на молодих фахівців поширюються усі види соціального захисту, передбачені колективним договором працівників підприємства, установи, організації (пункт 24).

Положення про сприяння і працевлаштування випускників державних вищих навчальних і професійних навчально-виховних закладів України. Затверджено наказом Міністерства освіти України від 23 березня 1994 року №79. Час знаходження жінки у відпустці після закінчення навчального закладу у зв'язку з вагітністю, родами, доглядом за дитиною зараховується в строк обов'язкової роботи у замовника, з яким у неї укладений цільовий договір (пункт 16).

Випускникам, які одержали направлення на роботу після закінчення навчального закладу, надається відпустка тривалістю один календарний місяць незалежно від того, коли вони мали останні канікули у навчальному закладі.

За час відпустки випускникам вищих навчальних закладів, які одержали направлення на роботу, виплачується допомога у розмірі місячної стипендії за рахунок замовника, до якого їх направлено на роботу.

Випускникам, які одержали довідки про надання можливості самостійного працевлаштування, допомога за час відпустки не виплачується.

Випускникам професійних навчально-виховних закладів денної форми навчання, які навчалися 10 і більше місяців, підприємство протягом перших трьох місяців надає оплачувану відпустку з розрахунку тарифної ставки відповідно до зазначеного в дипломі кваліфікаційного розряду (класу, категорії) або посадового окладу. Випускникам денної форми навчання, які навчалися менше 10 місяців, час навчання зараховується до трудового стажу, що дає право на чергову відпустку. Випускникам віком до 18 років надається відпустка тривалістю один календарний місяць, а іншим випускникам тривалістю, встановленою на підприємстві для робітників відповідної професії чи спеціальності (пункт 37).

Положення про клінічну ординатуру. Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 січня 1998 року №12. Клінічним ординаторам надаються канікули тривалістю, що дорівнює тривалості відпустки у лікарів відповідного фаху (пункт 3.18).

У випадку тривалого захворювання клінічного ординатора або відпустки по догляду за дитиною питання про подовження терміну навчання в клінічній ординатурі розглядається в кожному окремому випадку керівником вищого закладу освіти (наукової установи) за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України (пункт 3.19).

Порядок підготовки фахівців у вищому навчальному закладі МВС України за державним замовленням із числа осіб цивільної молоді, рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України та їх працевлаштування. Затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 серпня 1999 року №660. Час перебування жінки у відпустці після закінчення вищого навчального закладу у зв'язку з вагітністю, пологами, доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до терміну роботи за розподілом (пункт 3.3).

Молодим фахівцям, які одержали направлення на роботу після закінчення вищого навчального закладу, надається відпустка тривалістю 30 календарних днів. За час відпустки молодим фахівцям виплачується допомога в розмірі грошового утримання за посадою за рахунок замовника (пункт 5.1).

2.3.Виплати, пов'язані з відпустками

Загальні питання оплати відпусток розглянуто в розділі У Закону України «Про відпустки» [34;16]. У статті 21 вказаного Закону зазначено порядок оплати відпусток: «Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку».

Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Працівникам, які мають право на соціальні відпустки, передбачені статтями 17 і 18 цього Закону, виплачується державна допомога на умовах, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та іншими нормативно-правовими актами України.

На підставі заяви (підписаної керівником підприємства) видається наказ про надання відпустки (залежно від прийнятого на підприємстві порядку оформлення наказів про кадри) форми П-6, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 09.10.95 р. №253, або наказом іншого виду (зразок див. Додаток Ж).

Наказ складається у 2-х примірниках. Перший залишається у відділі кадрів. На його підставі в особистій картці працівника в розділі «Відпустки» робляться записи про період наданої відпустки (дата її початку і закінчення), кількість днів, вказується номер і дата наказу.

Другий примірник передається в бухгалтерію підприємства для розрахунку суми відпускних.

Для розрахунку сум відпускних використовується середня заробітна плата, визначувана відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабміну України від 08.02.95 р. №100, зі змінами та доповненнями (далі - Порядок).

Відповідно до п. 7 Порядку, нарахування виплат за час щорічної відпустки проводиться шляхом послідовного здійснення чотирьох кроків (див. рис.2.1). До сумарного заробітку для розрахунку середньої зарплати Відповідно до п. 3 Порядку. входять:

­ основна заробітна плата;

- доплати й надбавки за понаднормову роботу, роботу в нічний час, за поєднання професій і посад, за розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт працівниками-погодинниками, за високі досягнення в праці, виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, за керівництво бригадою, за вислугу років, за умови праці, інтенсивність праці тощо;

­ виробничі премії і премії за економію конкретних видів палива, тепло- і електроенергії (пропорційно до частини, що відповідає місяцям у розрахунковому періоді);

- винагороди за результатами річної роботи і за вислугу років (шляхом підсумовування до заробітку 1/12 суми винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік);



Рисунок 2.1 - Порядок нарахування виплат за час щорічної відпустки

- виплати за час, протягом якого працівнику зберігався середній заробіток (виконання державних і громадських доручень, службові відрядження, за час попередньої щорічної відпустки);

- допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

До сумарного заробітку для розрахунку середньої зарплати Відповідно до п. 4 Порядку не входять:

- виплати за виконання окремих доручень одноразового характеру, що не належать до обов'язків працівника, за винятком доплат за поєднання професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт і виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників. А також різниця в посадових окладах, що виплачується працівникам, що виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства (або його структурного підрозділу) і не є штатними заступниками;

- одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, вихідна допомога, допомога працівникам, що виходять на пенсію);

- компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);

- премії за створення і сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології; а також збір і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, введення в дію виробничих потужностей і об'єктів будівництва (за винятком таких премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються в складі премій за результатами господарської діяльності);

- грошові й речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;

- пенсії, державна допомога, соціальні й компенсаційні виплати;

- літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що виплачується за авторським договором;

- вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, миючих і знешкоджуючих засобів, молока, лікувально-профілактичного харчування;

- дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємствами путівок у санаторії й будинки відпочинку;

- виплати, пов'язані з ювілейними датами, днями народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;

- вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива і суми коштів на їх відшкодування;

- заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких її включення до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);

- сума відшкодування збитку, заподіяного працівнику каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я;

- доходи (дивіденди, відсотки), нараховані за акціями трудового колективу і внесками членів трудового колективу в майно підприємства;

- компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві менш ніж рік, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час роботи з 1-го числа наступного місяця після оформлення на роботу до 1-го числа місяця, в якому надається відпустка. Якщо працівник прийнятий на роботу в перший робочий день місяця, такий місяць входить до розрахунку середньої зарплати.

Для працівників з відрядною оплатою праці за відсутності оперативних даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду його можна замінити іншим місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періоду.

Усі виплати входять до розрахунку середньої заробітної плати в тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум податків, аліментів тощо.

Заробітна плата працівника за час відпустки повинна бути виплачена не пізніше як за три дні до початку відпустки.

В статті 22 Закону України «Про відпустки» наведено порядок відрахування із заробітної плати за час відпустки: у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Відрахування, передбачене частиною першою цієї статті, не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи у зв'язку з:

1) призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;

2) переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;

3) відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку з істотною зміною умов праці;

4) змінами в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;

5) виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даної роботи;

6) нез'явленням на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;

7) поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

8) направленням на навчання;

9) виходом на пенсію.

Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки у разі смерті працівника не провадиться.

Витрати, пов'язані з оплатою відпусток, передбачених статтями:

6 - Щорічна основна відпустка та її тривалість;

7 - Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та її тривалість;

8 - Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці та її тривалість;

13 - Відпустка у зв'язку з навчанням у середніх навчальних закладах;

14 ­ Відпустка у зв'язку з навчанням у професійно-технічних навчальних закладах;

15 - Відпустка у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах післядипломної освіти та аспірантурі;

151 - Відпустка у зв'язку з профспілковим навчанням;

16 - Творча відпустка;

19 - Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники згідно із Законом №1096-IV від 10.07.2003р.

В установах та організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата відпусток провадиться із бюджетних асигнувань на їх утримання.

Оплата інших видів відпусток, передбачених колективним договором та угодами, трудовим договором, провадиться з прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники. В установах і організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата цих відпусток провадиться в межах бюджетних асигнувань та інших додаткових джерел.

Фінансування допомоги по вагітності та пологах, а також по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку провадиться з коштів державного соціального страхування.

Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки передбачена статтею 24 Закону України «Про відпустки», а саме: у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.

Відпустки без збереження заробітної плати, тобто відсутні будь-які виплати, розглядаються в розділі УI Закону України «Про відпустки»

Статтею 25 конкретизовані обставини, за яких відпустка без збереження заробітної плати надається працівникові в обов'язковому порядку за бажанням працівника, а саме такі відпустки надаються:

1) матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

2) чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів;

3) матері або іншим особам, зазначеним у частині третій статті 18 та частині другій статті 19 цього Закону, у разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку;

4) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

5) особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, - тривалістю до 21 календарного дня щорічно;

6) пенсіонерам за віком та інвалідам III групи - тривалістю до 30 календарних днів щорічно;

7) інвалідам I та II груп - тривалістю до 60 календарних днів щорічно;

8) особам, які одружуються, - тривалістю до 10 календарних днів;

9) працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер - тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних - тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;

10) працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів;

11) працівникам для завершення санаторно-курортного лікування - тривалістю, визначеною у медичному висновку;

12) працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, - тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад;

13) працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, - тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад;

14) сумісникам - на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;

15) ветеранам праці - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

16) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, - тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи. Пункт 16 частини першої статті 25 в редакції Закону №2073-III від 02.11.2000р.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, протягом четвертого року навчання надається за їх бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.

Відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін, у відповідності до ст.26 Закону України «Про відпустки» надається за сімейними обставинами та з інших причин без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Наведемо приклад розрахунку відпускних: Надання працівнику відпустки повної тривалості (24 календарні дні) за умови, що він пропрацював менше 12 місяців

Семенов А. П. прийнятий у ТзОВ «Берізка» 25.10.2002 р. У червні 2003 р. за заявою працівника з 02.06.2003 р. йому надана щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарні дні за період роботи з 25.10.2002 р. по 25.10.2003 р. Сумарний заробіток за розрахунковий період з 01.11.2002 р. по 31.05.2003 р. - 4300 грн. Кількість календарних днів 205 (212 - 7 святкових і неробочих днів, що припадають на період з листопада 2002 р. по травень 2003 р). Середньоденний заробіток:

4300: 205 = 20,98 грн.

Сума відпускних:

20,98 х 24 = 503,52 грн.

31 липня 2003 р. Семенов А. П. звільнився з ТзОВ «Берізка». Бухгалтерія повинна провести утримання із заробітної плати за дні відпустки, надані в рахунок невідпрацьованого року. За період роботи з 25.10.2002 р. по 31.07.2003р. працівнику встановлено 18 календарних днів відпустки. Фактично працівник використав 24 календарні дні, що на 6 днів більше встановленого.

Суму до утримання визначаємо так. Фактично надано 24 к. д. й нараховано 503,52 грн в червні 2003 р.

Слід відкоригувати 6 к. д.:

503,52: 24 х 6 = 125,88 грн.

Розрахунковий листок Семенова А. П. за липень 2003 р. виглядатиме так, як вказано в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 - Розрахунковий листок працівника при звільненні

Нараховано	Сума	Утримано	Сума
Оклад за 23 р. д.	450,00	Прибутковий податок	42,14
Коригування суми відпускних за фактично невідпрацьований рік	125,88	Пенсійний фонд	6,48
		Соцстрах	1,62
		Безробіття	1,62
Разом:	324,12		51,86

2.4 Державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про відпустки та відповідальність за його порушення

Якщо, з одного боку, закон надає право на безперешкодне одержання відпустки працівникові, то з іншого - він покладає обов'язок надання відпустки на умовах, тривалістю і в порядку, передбачених законодавством, на власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) [6;117]. Згідно зі статтею 28 Закону України «Про відпустки» особи, винні в порушенні законодавства про відпустки несуть встановлену державою відповідальність.

Така відповідальність - дисциплінарна - у вигляді накладення стягнення за порушення трудової дисципліни передбачається статтею 147 КЗпП. Адміністративна відповідальність передбачається Кодексом України про адміністративні правопорушення (КпАП), згідно зі статтею 41 якого за порушення вимог законодавства про працю, а значить і за порушення вимог законодавства про відпустки, на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, яким надано право прийняття на роботу, та на громадян - власників підприємств чи уповноважених ними органів може бути накладено штраф від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтями 411-413 КпАП передбачено відповідальність за порушення, пов'язані з укладанням або виконанням колективних договорів та угод. За невиконання законних вимог службових осіб державної інспекції праці Міністерства праці та соціальної політики України щодо усунення порушень законодавства про працю на службових осіб згідно зі статтею 188⁶ КпАП може бути накладено штраф від п'яти до дев'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Держава забезпечує дієвий нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, в тому числі законодавства про відпустки.

Нагляд за додержанням законодавства про відпустки покладено на спеціально уповноважені на те державні органи та інспекції, які є незалежними у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу (частина 1 статті 27 Закону України «Про відпустки»). Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законодавства про відпустки здійснюють Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори (частина 3 статті 27).

Контроль за додержанням законодавства про відпустки забезпечують у межах своєї компетенції центральні та місцеві органи державної влади та профспілкові органи (частина 2 статті 27 Закону України «Про відпустки»).

Зокрема, державний контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності здійснюють утворені відповідно до постанов Кабінету Міністрів України «Про створення державної інспекції праці Міністерства праці» від 2 серпня 1996 року №906 та «Про створення територіальної державної інспекції праці Автономної Республіки Крим» від 28 грудня 1996 року №1572 Головна державна інспекція праці як структурний підрозділ Міністерства праці та соціальної політики України і керовані нею територіальні державні інспекції праці в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які відповідно входять до складу Державного комітету по праці АРК, управлінь праці та зайнятості населення обласних державних адміністрацій, управлінь праці та зайнятості Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Державна інспекція праці здійснює контроль за додержанням законодавства про працю з усіх основних питань, зокрема щодо робочого часу та часу відпочинку, у тому числі й щодо додержання законодавства України про відпустки.

У своїй діяльності державна інспекція взаємодіє з органами державного управління охороною праці, органами державної податкової служби, правоохоронними органами, місцевими органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, профспілковими об'єднаннями, представниками сторін, які підписали галузеві, регіональні угоди та колективні договори.

Контроль здійснюється шляхом проведення перевірок підприємств, установ та організацій, а саме: планових; за дорученням Головного державного інспектора праці - директора Департаменту державного нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України, Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; за пропозицією правоохоронних органів, органів державної податкової служби, органів місцевого самоврядування, профспілкових та інших об'єднань громадян.

У разі виявлення порушень законодавства державна інспекція вносить на розгляд власника (керівника) підприємства або уповноваженого ним органу, органів державної виконавчої влади пропозиції, спрямовані на усунення і попередження таких порушень, а в необхідних випадках доводить їх до відома органів прокуратури. Приписи посадових осіб інспекції про усунення власником (керівником) підприємства або уповноваженим ним органом виявлених порушень законодавства підлягають обов'язковому виконанню з повідомленням у місячний термін про вжиті заходи. У випадках, передбачених законодавством, державна інспекція складає протоколи про адміністративні правопорушення щодо вимог законодавства про працю, а також розглядає справи про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення згідно із законодавством.

Посадові особи державної інспекції ведуть прийом громадян, розглядають листи, заяви, скарги громадян, підприємств з питань додержання законодавства про працю. При цьому вони не виступають як посередники чи арбітри під час розгляду індивідуальних трудових спорів, зберігають конфіденційність джерела інформації (скарги) про порушення законодавства про працю [6;119].

РОЗДІЛ 3 МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АКТИ ЩОДО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДПУСТОК, РАТИФІКОВАНІ УКРАЇНОЮ

Україна як самостійна держава проголосила визнання загальнолюдських цінностей і тому зобов'язалась дотримуватись загальновизнаних принципів міжнародного права. Стаття 8¹ КЗпП визначила співвідношення міжнародних договорів про працю і законодавства України. У разі, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в якій бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

До таких договорів в галузі праці в першу чергу належать відповідним чином ратифіковані або схвалені конвенції та рекомендації МОП, офіційно опубліковані в Україні.

Конвенція - правовий акт, який набуває сили міжнародного зобов'язання тільки після ратифікації її не менш як двома країнами - членами МОП. Норми конвенцій, що ратифіковані, мають обов'язкову силу відносно тих членів МОП, які ратифікували цю конвенцію.

У той же час Конвенція, навіть ратифікована Верховною Радою України, не становить національного законодавства до тих пір, поки законодавчий орган держави - Верховна Рада України не внесе відповідних змін чи доповнень до чинного законодавства.

Рекомендація МОП не покладає на держави будь-яких зобов'язань. Прийняттям рекомендації МОП якби закликає держави, висловлює пропозицію, «рекомендує» державам, щоб національні норми трудового права були по можливості приведені у відповідність з нормами, що закріплені в рекомендації. Аналогічний характер мають і конвенції для держав, які їх не ратифікували.

Прийнято вважати, що в своїй сукупності конвенції і рекомендації створюють Міжнародний кодекс праці. У формі систематизованого, але позбавленого обов'язкової сили збірника міжнародних норм, прийнятих Генеральною конференцією МОП, Міжнародний кодекс праці видавався в 1939, 1941 та 1951 рр. Виданий в 1951 р. том 1 Міжнародного Кодексу праці розділений на 12 книг за тематичним принципом. Книги, в свою чергу, поділені на глави та розділи, кожний з яких складається з двох частин: а) зобов'язання країн, які ратифікували дану конвенцію, і б) рекомендації країнам, що вміщені в нормах МОП. При цьому зазначається, з якої конвенції чи рекомендації взята та або інша норма.

Кодекс регулює низку питань з трудових правовідносин (тривалість робочого часу, охорона материнства, соціальне забезпечення, нічна праця жінок, охорона праці підлітків, міграція у пошуках роботи, інспекція праці тощо), а також питання оплачуваних відпусток, безробіття, мінімальних ставок заробітної плати, виробничого травматизму і професійних захворювань.

Ст. 45 Конституції закріплює право кожного працюючого на відпочинок. Це право проголошене ст. 24 Загальної декларації прав людини і випливає з вимог ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права [15;9].

Джерелами трудового права є пакти про права людини 1966 p., а також конвенції і рекомендації МОП, ратифіковані Україною. На 1 січня 2004 p. Україною ратифіковано 51 Конвенцію МОП.

Так у Конвенції №132 про оплачувані відпустки говориться, що «положення Конвенції здійснюються шляхом національного законодавства в тій мірі, у якій вони не проводяться в життя іншим шляхом: за допомогою колективних договорів, арбітражних рішень, судових постанов або офіційних органів по встановленню заробітної плати або будь-яких інших шляхів, що відповідають практиці даної країни з обліком існуючих у ній умов [15;47]. Конвенція застосовується до всіх працюючим за наймом особам за винятком моряків.

У Конвенції детально розроблені й обговорені всі умови і порядок надання й оплати відпусток.

Стаття 3 говорить: «Кожна особа, до якої застосовується дійсна Конвенція, має право на щорічну оплачувану відпустку встановленою мінімальною тривалістю, відпустка ні в якому разі не може складати менш трьох робочих тижнів за один рік роботи».

Для одержання права на будь-яку щорічну оплачувану відпустку може вимагатися мінімальний період роботи. Тривалість будь-якого такого періоду роботи не повинна перевищувати шести місяців.