Правове регулювання відпусток за трудовим правом України

Працівникам, які використали за попереднім місцем роботи щорічну основну і додаткову відпустки, тривалість яких становила не менше 24 календарних днів, і одержали за них грошову компенсацію, відпустка без збереження заробітної плати надається тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного строку безперервної роботи.

За сімейними обставинами та з інших поважних причин працівникові може бути надана відпустка без збереження заробітної плати на строк, обумовлений угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. У порядку, визначеному колективним договором, власник або уповноважений ним орган у випадку простою підприємства з не залежних від працівників причин за згодою працівників може надавати відпустки без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням на строк до півроку.

Так, наприклад, до юриста фабрики звернулися працівники з питанням про правомірність наказу директора фабрики щодо надання відпустки без збереження заробітної плати строком на два місяці у зв'язку з відсутністю сировини для виконання робіт. У відповідності до чинного законодавства юрист повинен з'ясувати чи передбачалися подібні відпустки колективним договором та чи погоджувалися на надання даної відпустки в цьому випадку працівники фабрики. У разі стверджувальної відповіді власник чи уповноважений ним орган діють законно, враховуючи додатково й те, що термін відпустки в межах, передбачених законом, тобто не більш півроку.

РОЗДІЛ 2 ПРАВОВІДНОСИНИ, ПОВ'ЯЗАНІ З ВІДПУСТКАМИ

2.1 Порядок надання відпусток

Щорічна основна відпустка надається всім працівникам із збереженням місця роботи і посади та з виплатою середнього заробітку. Право працівників на відпустку не залежить від місця роботи, виконуваної трудової функції, форми власності, на базі яких ведеться господарська діяльність на підприємствах, строку трудового договору. Від цих обставин залежить тривалість відпустки, яка надається працівникові [34; 14].

До стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, зараховуються: час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого дня) протягом робочого року, за який надається відпустка; коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалося місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу); час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і виплачувалась допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; час навчання з відривом від виробництва тривалістю не менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних закладів освіти; час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників.

До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються: час фактичної роботи із шкідливими важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади; час щорічної основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і особливий характер праці; час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих чинників.

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

Щорічна додаткова відпустка надається понад щорічну основну відпустку за однією підставою, обраною працівником. Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може, перевищувати 58 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 68 календарних днів.

Щорічні основна та додаткова відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

У разі надання працівникові щорічних відпусток до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу.

Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного строку безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються: жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда; інвалідам; особам віком до 18 років; чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами; особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу, протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання; сумісникам - одночасно з відпусткою за основним місцем роботи; працівникам, які успішно навчаються в закладах освіти та бажають приєднати відпустку до часу складання екзаменів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою; працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації; працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування; батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу; в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року. Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток в межах, установлених графіком, погоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком строку.

Одночасно з відпусткою за основним місцем роботи повинна надаватися відпустка на роботі за сумісництвом. Оплата відпустки чи виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться сумісникам на загальних підставах. Якщо відпустка за основним місцем роботи працівнику надається більшої тривалості, чим за суміщуваною посадою, працівнику відповідно до п. 14 статті 25 Закону України «Про відпустки», на його прохання, повинна надаватися відпустка на дні основної відпустки без збереження заробітної плати.

Студентам денної форми навчання за роботу у вільний від навчання час, оформлену трудовим договором, відпустка надається на загальних засадах, оскільки така робота не вважається сумісництвом.

Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються: особам віком до 18 років; інвалідам; жінкам перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї; жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда; одинокій матері (батькові), яка виховує дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутністю батьків; дружинам (чоловікам) військовослужбовців; ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу; в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, спеціалістам закладів освіти щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу. Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам визначено постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. №346.

Працівникам, які навчаються в закладах освіти без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановчих занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та екзаменів, часу.підготовки та захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

Працівникам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в цих закладах.

Працівникам художньо-постановочної частини і творчим працівникам театрів щорічні відпустки повної тривалості надаються в літній період у кінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі порушення власником або уповноваженим ним органом строку повідомлення працівника про час надання відпустки; несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівникові за час щорічної відпустки.

Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або подовжена в разі: тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку; виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати; настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами; збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.

Щорічна відпустка з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

Так, наприклад, інженер машинобудівного підприємства Іванченко пішов у відпустку з 1 серпня 2001 р. на 26 календарних днів згідно з графіком відпусток. Однак у зв'язку з тим, що підприємство отримало вигідне замовлення, Іванченка було відкликано з відпустки 11 серпня. Директор підприємства пояснив, що виконання отриманого замовлення неможливе без кваліфікованих працівників. Іванченко заперечував проти відкликання його з відпустки, в крайньому разі він погоджувався вийти на роботу за умови подвійної оплати робочого часу. В даному випадку, оскільки виконання отриманого замовлення неможливе без кваліфікованих працівників, тобто відпустка Іванченка несприятливо відбивається на нормальному ході роботи підприємства, відкликання його з відпустки можливо, але тільки за умови його згоди на це, частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році, а не подвійної оплати робочого часу, оскільки це не є працею в вихідні та святкові дні.

У разі перенесення щорічної відпустки новий строк її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Невикористані працівником відпустки за попередні роки не пропадають. Вони повинні бути надані працівникові під час роботи або компенсованими у грошовій формі при звільненні.

Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна ЇЇ частина становитиме не менше 14 календарних днів. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства та в інших випадках, передбачених законодавством. За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору подовжується до закінчення відпустки.

У випадку звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

При переведенні працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за невикористані ним дні щорічної відпустки за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

На бажання працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість щорічної та додаткової відпусток, що надаються працівникові, не повинна бути меншою 24 календарних днів.

Особам віком до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

У разі смерті працівника грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.

Спори, що виникають при наданні відпусток, розглядаються у порядку, встановленому законодавством про працю.

2.2 Відпустки працівникам окремих категорій

Порядок та умови надання відпусток працівникам окремих категорій регламентуються низкою законодавчих актів, що наведені нами в Додатку В. Розглянемо основні питання, що конкретизуються вказаними документами [33;608].

Відпустки працівникам, зайнятим на роботах з важкими та іншими особливими умовами праці

1) Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 року №278 відповідно до частини дев'ятої статті 6 Закону України «Про відпустки» Кабінет Міністрів України постановив затвердити список сезонних робіт і сезонних галузей.

2) Список сезонних робіт і сезонних галузей. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 року №278

В даному списку сезонні роботи класифіковано за шістьма галузями, що віднесені до категорії сезонних, а саме:

I) лісова промисловість і лісове господарство;

II) торф'яна промисловість;

III) сільське господарство;

IV) переробні галузі промисловості;

V) санаторно-курортні заклади і заклади відпочинку;

VI) транспортно-дорожній комплекс.

2) Список робіт, професій і посад працівників лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв, яким надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 року №570

В даному списку наведено вказані категорії за групами:

I) лісозаготівля;

II) підсочка лісу;

III) лісогосподарська діяльність;

IV) керівники, спеціалісти і службовці.

2) Порядок застосування Списку робіт, професій і посад працівників лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв, яким надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 року №570

Правом на отримання щорічної основної відпустки тривалістю 28 календарних днів користуються включені до зазначеного Списку працівники.

У лісовпорядник підприємствах ця щорічна основна відпустка надається працівникам лісовпорядних експедицій та партій, які виїжджають на місце лісовпорядних робіт на польовий період, але не менш як на 3 місяці протягом року.

Інвалідам І і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів.

Особам віком до вісімнадцяти років надасться щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

Щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів надається працівникам, зайнятим у лісовій промисловості і лісовому господарстві на роботах, посадах і за професіями, зазначеними у Списку, незалежно від того, до якого розділу цього Списку вони внесені.

Щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів у перший рік роботи надається працівникам, які мають безперервний стаж роботи на підприємствах і в господарствах лісової промисловості і лісового господарства, не менш як шість місяців, крім працівників, зазначених у частині сьомій статті 10 Закону України «Про відпустки».

Роз'яснення щодо застосування цього Списку дають Мінпраці разом з Мінлісгоспом та Мінсільгосппродом.

Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада Ґ997 року №1290 Кабінет Міністрів України постановив затвердити відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про відпустки», Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, згідно з додатком; відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про відпустки» Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, згідно з додатком; установити, що щорічні додаткові відпустки з кількох підстав (частина перша статті 10 Закону України «Про відпустки») надаються працівникам, професії та посади яких позначені у цих Списках окремо; установити, що внесення пропозицій Кабінету Міністрів України щодо змін і доповнень до Списків, затверджених пунктом 1 цієї постанови, провадиться Міністерствам праці та соціальної політики на підставі обґрунтованих та погоджених з Міністерством охорони здоров'я клопотань відповідних міністерств, інших центральних органів виконавчої влади тільки за неможливості ліквідації шкідливих виробничих факторів організаційно-технічними заходами або уразі введення в експлуатацію нових підприємств, виробництв, запровадження нових технологій та після попереднього розгляду матеріалів місцевими органами Державної експертизи умов праці.

Додатки до названої постанови мають наступну структуру (див. табл. 2.1):

Таблиця 2.1 - Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку (витяг)

Виробництва, роботи, цехи, професії та посади	Максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, календарні дні
1. ДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ. ВИДОБУВАННЯ КАМ'ЯНОГО ТА БУРОГО ВУГІЛЛЯ. БІТУМІНОЗНОГО СЛАНЦЮ. БУДІВНИЦТВО ШАХТ
Підземні роботи в діючих, тих, що будуються, і дренажних шахтах
Робітники, гірничі майстри	14*
Працівники, зайняті на роботах з проходки, поглиблення вертикальних стволів	12*
Працівники зазначених професій і посад мають право також на одержання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці з конкретного виду робіт за відповідним Списком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 17 листопада 1997 р. №1290 тощо.

Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці затверджено наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 року №7.

Ненормований робочий день - це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до 7 календарних днів.

Конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним договором по кожному виду робіт, професій та посад чи трудовим договором.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням з відповідними галузевими профспілками можуть затверджувати орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем.

Список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором.

Додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку.

Про затвердження Показників та критеріїв умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних з негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів. Наказ Міністерства охорони здоров'я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 31 грудня 1997 року №383/55

Відповідно до Закону України «Про відпустки» (ст. 7), доручення Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. №25555/1 затверджено показники та критерії умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, Зайнятим на роботах, пов'язаних з негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів (додаються).

Показники та критерії умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних з негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів. Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 31 грудня 1997 року №383/55.

Визначення тривалості щорічної додаткової відпустки за роботу у несприятливих умовах праці базується на результатах гігієнічної оцінки умов праці за критеріями згідно з Гігієнічною класифікацією праці (за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу) №4137-86, затвердженою МОЗ СРСР 12 серпня 1986 року.

Фактична тривалість щорічної додаткової відпустки визначається як сума календарних днів, що надаються За роботу у шкідливих умовах праці за окремими шкідливими виробничими факторами, в залежності від їх гігієнічної значимості, але не повинна перевищувати максимальну тривалість, яка встановлена для кожного ступеня шкідливості.

Перелік показників надається за наступною формою (див. табл.2.2)

Порядок застосування Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці. Затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України 30 січня 1998 року №16.

Таблиця 2.2 - Показники та критерії умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних з негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів (витяг)

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається працівникам тих виробництв, робіт, професій і посад, які передбачено відповідними розділами зазначеного Списку (далі - Список), незалежно від відомчого підпорядкування цих виробництв, цехів, а також від форм власності підприємств, організацій і установ.

Назви професій і посад керівників, фахівців, службовців і робітників, передбачених у Списку, вказані відповідно до Класифікатора професій ДК 003-95, затвердженого наказом Держстандарту України від 27 липня 1995 року №257. Якщо виробництва, цехи зазначено у Списку без переліку конкретних професій і посад, то правом на додаткову відпустку користуються всі працівники цих виробництв, цехів незалежно від назви професії, посади, яку вони займають.

У тих випадках, коли працівники працювали в різних виробництвах, цехах, за професіями та на посадах, за роботу в яких надається додаткова відпустка різної тривалості, підрахунок часу роботи провадиться окремо по кожному виду робіт, професій та посад.

Облік часу, відпрацьованого по кожному виду робіт, здійснюється власником або уповноваженим ним органом. Додаткова відпустка надається пропорційно фактично відпрацьованому часу.

Внесення змін і доповнень до Списку проводиться у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. №1290 «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці».

Порядок застосування Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку. Затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30 січня 1998 року №16.

Атестація робочих місць за умовами пращ здійснюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442 «Пре Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року №41.

Працівникам, професії та посади яких не передбачені у Списку, але які в окремі періоди робочого часу виконують роботу у виробництвах цехах, за професіями і на посадах, означених Списком, додаткова відпустка надається на тих же підставах, що і працівникам, які мають праве на таку відпустку.

Якщо виробництва, цехи зазначено у Списку без переліку конкретних професій і посад, то правом на додаткову відпустку користуються всі працівники цих виробництв, цехів.

Внесення змін і доповнень до Списку проводиться у порядку, також визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року №1290 «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці».

Орієнтовний перелік посад працівників з ненормованим робочим днем системи Міністерства освіти України, яким може надаватись додаткова відпустка. Затверджено Міністерством освіти України 11 березня 1998 року

Погоджено з ЦК профспілки працівників освіти та науки 6 березня 1998 року. Об'явлено листом Міністерства освіти України від 11 березня 1998 року №1/9-96.

Відпустки працівникам окремих категорій. Народні депутати.

Про статус народного депутата України. Закон України від 17 листопада 1992 року №2790-ХІІ. Згідно із ст.32 вказаного Закону, депутатам надається щорічна відпустка у міжсесійний період тривалістю 45 календарних днів, якщо законодавством не передбачена відпустка більшої тривалості, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі подвійної місячної заробітної плати.

Про відрядження делегацій Верховної Ради України та народних депутатів України за кордон. Постанова Президії Верховної Ради України від 1 лютого 1995 року №54/95-ПВ. Згідно зі ст.10 питання про поїздки за кордон у приватних справах та за приватними запрошеннями народний депутат України погоджує з головою комісії, в якій він працює. Питання фінансування, транспортного забезпечення та одержання в'їздних віз у таких випадках вирішуються народним депутатом України особисто. Приватні поїздки народного депутата України здійснюються лише за рахунок його відпустки.

Про вибори народних депутатів України. Закон України від 24 вересня 1997 року №541/97-ВР. Кандидат у депутати, крім кандидатів у депутати, які є народними депутатами України, звільняється на період виборчої кампанії від виконання виробничих або службових обов'язків за місцем роботи з наданням неоплачуваної відпустки.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про вибори народних депутатів України» (справа про вибори народних депутатів України), від 26 лютого 1998 року №1-рп/98. Оскільки вибори народних депутатів України є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права (частина перша статті 38, частина перша статті 71, стаття 76 Конституції України), звільнення кандидата у народні депутати України на період виборчої кампанії від виконання обов'язків за місцем роботи є його правом, а не обов'язком.

Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Закон України від 12 лютого 1998 року №118/98-ВР. У відповідності до ст. 25 вказаного Закону - кандидат у депутати після його реєстрації у дні проведення зустрічей з виборцями та інших заходів, передбачених цим Законом, може за власним бажанням звільнятися від виконання виробничих або службових обов'язків з наданням йому неоплачуваної відпустки; за рішенням виборчої комісії з коштів, що виділяються на проведення виборів, за дні наданої неоплачуваної відпустки кандидату в депутати виплачується заробітна плата з розрахунку його середньої заробітної плати (посадового окладу) за основним місцем роботи за останні три місяці з урахуванням індексації. Порядок проведення виплат кандидату у депутати встановлює виборча комісія Автономної Республіки Крим разом з міністерством фінансів Автономної Республіки Крим.

Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. Закон України від 14 січня 1998 року №14/98-ВР. У відповідності до ст. 33 вказаного Закону - кандидат після його реєстрації за власним бажанням може звільнятися у дні проведення зустрічей з виборцями та інших заходів, передбачених цим Законом, від виконання виробничих або службових обов'язків з наданням йому неоплачуваної відпустки. За рішенням територіальної виборчої комісії з коштів, що виділяються на проведення виборів, відповідною радою або її виконавчим комітетом за дні наданої неоплачуваної відпустки кандидату виплачується заробітна плата з розрахунку його середньої заробітної плати (посадового окладу) за основним місцем роботи за останні три місяці з урахуванням індексації.

Положення про консультанта депутатської групи (фракції) Верховної Ради України. Затверджено постановою Верховної Ради У країни від 13 жовтня 1995 року №378/95-ВР. У відповідності до статті 4.3 вказаного Положення - консультанту депутатської групи (фракції), який працює за строковим трудовим договором (контрактом), надаються щорічна та додаткова відпустки згідно зі статтею 35 Закону України «Про державну службу» з виплатою одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячного заробітку. Відпустка консультанту депутатської групи (фракції) надається на підставі його письмової заяви, погодженої з депутатською групою (фракцією) або уповноваженим нею представником, за розпорядженням керівництва Секретаріату Верховної Ради України.

Витрати Управління справами Верховної Ради України, пов'язані з діяльністю консультанта депутатської групи (фракції), в тому числі щодо оплати додаткової відпустки, входять до переліку витрат на забезпечення діяльності депутатської групи (фракції) - стаття 4.6.

Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України. Постанова Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року №379/95-ВР. Верховна Рада України постановила відповідно до статті 35 Закону України «Про статус народного депутата України» затвердити Положення про помічника-консультанта народного депутата України (додасться).

Положення про помічника-консультанта народного депутата України (у відповідності до статей 4.3, 4.6). Помічнику-консультанту народного депутата України, для якого ця робота є основною, надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено інше, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі місячної заробітної плати.

Відпустка помічнику-консультанту народного депутата України надається на підставі його письмової заяви, погодженої з народним депутатом України, за розпорядженням керівництва Секретаріату Верховної Ради України, виконавчого органу місцевого самоврядування, в штаті яких він перебуває, або за місцем постійної роботи, визначеним народним депутатом України при прийнятті його на роботу.

Витрати Верховної Ради України, виконавчих органів, органів місцевого самоврядування, пов'язані з діяльністю помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі щодо оплати додаткової відпустки, входять до переліку витрат для забезпечення діяльності народного депутата України.

Державні службовці та дипломатичні працівники.

Про державну службу. Закон України від 16 грудня 1993 року №3723-ХП. За рішенням керівника органу державні службовці можуть бути відкликані із щорічної або додаткової відпустки. Частина невикористаної відпустки, яка залишилася, надається державному службовцю у будь-який інший час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році (стаття 20).

Державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Державним службовцям, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом-Міністрів України (стаття 35).

Про порядок і умови надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1994 року №250. Відповідно до статті 35 Закону України «Про державну службу» Кабінет Міністрів України постановив: державним службовцям, які мають стаж державної служби понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів, а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на 2 календарних дні за кожний наступний рік. Тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів; додаткові оплачувані відпустки державним службовцям надаються одночасно із щорічною відпусткою згідно з установленим графіком або за згодою сторін окремо від неї.

Про порядок надання державним службовцям додаткової оплачуваної відпустки. Лист Міністерства праці та соціальної політики України і Головного управління державної служби при Кабінеті Міністрів України від 27 січня 1999 року №13-294/10/364. Правовідносини, пов'язані з відпустками державних службовців, регулюються Законом України «Про державну службу» та іншими законодавчими актами, які не суперечать цьому Закону.

Право державних службовців на додаткову оплачувану відпустку передбачено ст. 35 Закону України «Про державну службу». Порядок і умови надання цієї відпустки регулюються зазначеною статтею Закону та постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1994 р. №250.

Виникнення у державних службовців права на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість знаходяться у прямій залежності від наявності у державного службовця відповідного стажу державної служби.

Положення про дипломатичну службу в Україні. Затверджено Указом Президента України від 16 липня 1993 року №267/93. Дипломатичним працівникам, які мають тривалий безперервний стаж дипломатичної служби, надається додаткова відпустка, виплачується надбавка до посадового окладу за вислугу років. Тривалість додаткової відпустки, умови і порядок її надання, а також розміри, умови і порядок виплати надбавок за вислугу років визначаються Кабінетом Міністрів України (пункт 12).

Працівники судових і правоохоронних органів та інших юридичних установ.

Про статус суддів. Закон України від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ (стаття 44). Суддям надається щорічна відпустка тривалістю 30 робочих днів з наданням додаткового посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Для судців загальних та арбітражних судів до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.

Про прокуратуру. Закон України від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ (стаття 49). Прокурорам і слідчим прокуратури надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів з оплатою проїзду до місця відпочинку і у зворотному напрямку. Атестованим працівникам прокуратури, які мають стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю:

після 10 років - 5 календарних днів,

після 15 років - 10 календарних днів,

після 20 років - 15 календарних днів.

Про адвокатуру. Закон України від 19 грудня 1992 року №2887-ХІІ (стаття 11). Адвокат та його помічник користуються правом на відпустку та на всі види допомоги по державному соціальному страхуванню.

Рекомендації з окремих питань організації та проведення стажування осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю. Рекомендації Міністерства юстиції України від 4 лютого 1994 року. Періоди тривалої відсутності стажиста нотаріуса за місцем проходження стажування (у зв'язку з хворобою, призовом на військові збори, перебування у відпустці по вагітності і пологах, догляд за дитиною тощо) в строк стажування не зараховуються (пункт 1.4).

В період проходження стажування в державних нотаріальних конторах стажисти користуються всіма правами і пільгами, встановленими для працівників цих установ (щодо умов праці, робочого часу, відпустки, допомоги по соціальному страхуванню) - пункт 4.1.

Такими самими правами і пільгами користуються особи, які проходять стажування у приватних нотаріусів.

Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Затверджено постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114. У відповідності до ст..49 вказаного Положення, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки:

а) чергові;

б) короткострокові;

в) через хворобу;

г) канікулярні;

д) у зв'язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ СРСР і Міністерства внутрішніх справ УРСР;

є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням.

Обчислення тривалості відпусток - подобове. Святкові дні, встановлені законодавством неробочими, до тривалості відпусток не включаються. При визначенні тривалості відпусток не враховується також час, необхідний на дорогу до місця проведення відпустки і назад, у тому числі при поділі відпустки на дві частини, а також при відкликанні працівника з відпустки.

При наданні чергової та додаткової відпусток їх тривалість визначається діленням повного розміру кожної із відпусток на дванадцять і множенням на число повних місяців служби.

При наданні особам рядового і начальницького складу відпусток (чергових, короткострокових, через хворобу, у зв'язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ СРСР і Міністерства внутрішніх справ УРСР) надається додатково час, необхідний для проїзду до місця проведення відпустки і назад, який не перевищує 15 діб (ст.50).

Тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ УРСР, і передбачається тим, які мають вислугу: менше 10 років -ЗО діб щорічно; від 10 до 15 років - 35 діб щорічно; від 15 до 20 років-40 діб щорічно; від 20 років і більше-45 діб щорічно.

За рішенням Міністра внутрішніх справ УРСР у виняткових випадках можуть надаватися чергові відпустки тривалістю 45 діб особам рядового і начальницького складу, які потребують подовженого відпочинку у зв'язку з особливо складними умовами служби (стаття 51).

Митний кодекс України Затверджений Законом від 11.07.2002 №92-IV. У відповідності до статті 162, службовим особам митних органів України, які мають персональні звання, надається щорічна відпустка тривалістю не менше тридцяти календарних днів з оплатою проїзду до місця відпочинку і у зворотному напрямку.

Військовослужбовці та військовозобов'язані.

Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей. Закон України від 18 вересня 1997 року №533/97-ВР (статті 10, 14). Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, надаються чергові щорічні відпустки із збереженням матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу до 10 календарних років - 30 діб, від 10 до 20 років - 35, від 20 до 25 років - 40, 25 і більше календарних років - 45 діб без врахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки і назад.

Військовослужбовцям за особливий характер служби, а також зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці надаються щорічні додаткові відпустки із збереженням матеріального забезпечення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям можуть надаватись за рішенням командира (начальника) додаткові відпустки із збереженням матеріального забезпеченні за сімейними обставинами, у зв'язку з навчанням у навчальних закладах та з інших поважних причин.

Військовослужбовцям строкової служби за весь період військової служби надаються відпустки тривалістю: солдатам і матросам - 20 діб, сержантам і старшинам - 25 діб без врахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки і назад.

Військовослужбовцям-інвалідам, а також учасникам бойових дій та прирівняним до них особам щорічні відпустки надаються без урахування вислуги років строком 45 діб у зручний для них час.

Військовослужбовцям та членам їх сімей забезпечується безплатний проїзд у відпустку.

Дисциплінарний статут Збройних сил України. Затверджено Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV. До рядових (матросів), сержантів (старшин) застосовуються такі заохочення:

г) надання додаткової відпустки військовослужбовцям строкової служби строком до 5 діб;

Додаткова відпустка як заохочення для військовослужбовців строкової служби (за винятком курсантів військовонавчальних закладів) надається за високі показники в бойовій підготовці, зразкову військову дисципліну, пильність та відмінну службу, вмілу експлуатацію озброєння, бойової техніки й оголошується наказом по військовій частині.

Додаткова відпустка надається, як правило, разом з основною відпусткою військовослужбовця, а у разі використання основної відпустки додаткова надається протягом місяця з дня оголошення заохочення.

Тимчасове положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами. Затверджено Указом Президента України від 13 травня 1993 року №174/93. Питання відпусток розглянуто в розділі УI «Відпустки», зокрема солдати, матроси, сержанти і старшини строкової служби мають право на відпустки:

- обов'язкову;

- через хворобу;

- за сімейними обставинами;

- у зв'язку з особливими умовами служби.

Обов'язкова відпустка за весь період строкової служби після проходження не менш як 6 місяців служби надається тривалістю:

- солдатам і матросам - 20 діб;

- сержантам і старшинам - 25 діб.

Військовослужбовцям строкової служби, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обов'язкова щорічна відпустка надається тривалістю не менш як 30 діб.

Тимчасове положення про проходження військової служби прапорщиками і мічманами. Затверджено Указом Президента України від 13 травня 1993 року №174/93. Питання відпусток розглянуто в розділі У «Відпустки», зокрема прапорщики і мічмани, які перебувають на військовій службі, мають право на відпустки зі збереженням матеріального забезпечення:

а) чергові;

б) додаткові.

Прапорщики і мічмани - жінки, крім того, користуються правом на відпустку по вагітності і пологах, по догляду за дитиною.

Тимчасове положення про проходження військової служби особами офіцерського складу. Затверджено Указом Президента України від 13 травня 1993 року №174/93. Питання відпусток розглянуто в розділі УI «Відпустки», зокрема офіцери, які перебувають на військовій службі, мають право на відпустки зі збереженням матеріального забезпечення:

а) чергові;

б) додаткові.

Жінки-офіцери, крім того, користуються правом на відпустки по вагітності і пологах, по догляду за дитиною.

Тривалість щорічної чергової відпустки офіцерів, які мають вислугу до 10 календарних років, становить 30 діб, від 10 до 20 років - 35, від 20 до 25 років - 40, понад 25 календарних років - 45 діб без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки і назад.

Офіцери-інваліди, а також учасники бойових дій та прирівняні до них особи щорічні чергові відпустки одержують без урахування вислуги років строком 45 діб у зручний для них час.

Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України. Наказ Міністерства оборони України від 4 січня 1994 року №2. Постанова ВЛК про надання військовослужбовцям відпустки за станом здоров'я приймається після закінчення стаціонарного лікування у випадках, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін не менше одного місяця. В інших випадках приймається постанова про потребу у звільненні від службових обов'язків (занять), а під час війни - про направлення в батальйон (команду) одужуючих.

У випадках, якщо є наявні незаперечні дані, що здатність до несення військової служби не відновиться, постанова ВЛК про потребу військовослужбовців у відпустці за станом здоров'я не приймається, а вирішується питання про придатність їх до військової служби.

Відпустка за станом здоров'я військовослужбовцям строкової служби в мирний час надається строком від 1 до 2 місяців. Тривалість відпустки ВЛК встановлюється індивідуально, залежно від медичних показань. В окремих випадках при наявності медичних показань відпустка за станом здоров'я продовжується додатково на строк не більше 2 місяців.

Загальна тривалість перебування військовослужбовця строкової служби у відпустці за станом здоров'я у мирний час не може перевищувати 4-х місяців, а під час війни - 3-х місяців.

Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд в органах внутрішніх справ і військах внутрішньої та конвойної охорони МВС України. Затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 липня 1995 року №488. Відпустка за станом здоров'я особам рядового й начальницького складу надається на 30 діб. В окремих випадках при пораненнях, контузіях, травмах, каліцтвах, в залежності від їх характеру, ВЛК може виносити постанову про потребу у відпустці за станом здоров'я на 45 або 60 діб.

У необхідних випадках відпустка за станом здоров'я може бути продовжена, але кожен раз не більше ніж на один місяць. Загалом час безперервного перебування на лікуванні в лікувально-профілактичних закладах І у відпустці за станом здоров'я в мирний час не повинен перевищувати 4-х місяців, а для хворих на туберкульоз - 12 місяців.

Про порядок надання щорічної додаткової відпустки із збереженням матеріального забезпечення за особливий характер служби військовослужбовцям Прикордонних військ. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999 року №187. Установити, що щорічна додаткова відпустка із збереженням матеріального забезпечення військовослужбовцям Прикордонних військ - офіцерам, прапорщикам, мічманам, а також солдатам, матросам, сержантам і старшинам, які проходять службу за контрактом, надається за особливий характер служби на прикордонних заставах і постах, у підрозділах прикордонного контролю та авіації, а також на кораблях і катерах, що безпосередньо несуть службу з охорони державного кордону, за переліком посад, що визначається Державним комітетом у справах охорони державного кордону.