Відповідальність за екологічні правопорушення

39

Міністерство освіти і науки України

Юридичний факультет

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Відповідальність за екологічні правопорушення»

Виконав: студент групи

Львів-2009

План

Вступ

Розділ І. Екологічні правопорушення як підстава юридичної відповідальності

Розділ II. Склад екологічних правопорушень

2.1 Особливості об'єктивних елементів складу

2.2 Особливості суб'єктивних елементів

Розділ ІІІ. Система екологічних правопорушень

Розділ IV. Злочини проти довкілля

4.1 Кримінально-правова характеристика злочинів проти довкілля

4.1.1 Злочини проти екологічної безпеки

4.1.1.1 Порушення правил екологічної безпеки. (ст. 236)

4.1.1.2 Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237)

4.1.1.3 Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (ст. 238)

4.1.1.4 Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253)

4.1.2 Злочини у сфері землевикористання охорони надр, атмосферного повітря

4.1.2.1 Забруднення або псування земель (ст. 239)

4.1.2.2 Порушення правил охорони надр (ст. 240)

4.1.2.3 Безгосподарське використання земель (ст. 254)

4.1.2.4 Забруднення атмосферного повітря (ст. 241)

4.1.3 Злочини у сфері водних ресурсів

4.1.3.1 Порушення правил охорони вод (ст. 242)

4.1.3.2 Забруднення моря (ст. 243)

4.1.3.3 Порушення законодавства про континентальний шельф України (ст. 244)

4.1.4 Злочини у сфері лісокористування, захисту рослинного та тваринного світу

4.1.4.1 Знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245)

4.1.4.2 Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 252)

4.1.4.3 Незаконна порубка лісу (ст. 246)

4.1.4.4 Порушення законодавства про захист рослин (ст. 247)

4.1.4.5 Незаконне полювання (ст. 248)

4.1.4.6 Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249)

4.1.4.7 Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 250)

4.1.4.8 Порушення ветеринарних правил (ст. 251)

4.2 Проблеми кваліфікації злочинів проти довкілля

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формується протягом тривалого періоду через нехтування законами взаємодії природи і суспільства, домінування економічних інтересів над екологічними в економіці країни, низький рівень екологічної культури в суспільстві.¹¹ [10] Куян І. Проблеми кваліфікації екологічних правопорушень// Право України. 1999.-№8. с.71.[10]

Засобами подолання екологічної кризи є вдосконалення екологічного законодавства та підвищення ефективності правозастосовчої природоохоронної діяльності.

Важливим елементом правового регулювання охорони навколишнього природного середовища, а також одним із засобів покращення екологічної кризи є саме вдосконалення інституту екологічної відповідальності.

Відповідальність в екологічному праві є важливим складовим елементом правового забезпечення раціонального природокористування, відновлення екологічних об'єктів і охорони довкілля. Законодавство про юридичну відповідальність за порушення права природокористування тим чи іншим природним об'єктом розвивалось у рамках загальних правових норм про відповідальність за порушення вимог природоохоронного законодавства.

Розвиток екологічного законодавства в цій галузі йшов, насамперед, шляхом визначення кола протиправних дій, які посягають на порядок користування природними ресурсами, та суб'єктів правопорушень, уточнення обов'язків органів та посадових осіб по прийняттю заходів юридичної відповідальності та порядку розгляду справ про окремі правопорушення.

Актуальність теми полягає в тому, що досить великої ваги в теперішній час набуло питання захисту та охорони довкілля, тому питання яке висвітлюється в даній роботі, а саме правопорушення у сфері охорони довкілля та відповідальність за нього, виступає по-суті елементом у системі захисту та охорони довкілля.

Об'єктом дослідження є екологічне правопорушення.

Предметом дослідження є характерні для екологічного правопорушення елементи складу, а також умови відповідальність за екологічного правопорушення

Мета дослідження виявити і науково обґрунтувати питання які складають предмет дослідження, а саме характерні для екологічного правопорушення елементи складу, а також умови відповідальність за екологічного правопорушення.

Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, розділи:

1. Екологічні правопорушення як підстава юридичної відповідальності

2. Склад екологічних правопорушень

2.1 Особливості об'єктивних елементів складу

2.2 Особливості суб'єктивних елементів

3. Система екологічних правопорушень

4. Злочини проти довкілля

4.1 Кримінально-правова характеристика злочинів проти довкілля

4.2 Проблеми кваліфікації злочинів проти довкілля, висновки, список використаної літератури.

Розділ І. Екологічні правопорушення як підстава юридичної відповідальності

Однією із загальних характеристик юридичної відповідальності за порушення вимог природоохоронного законодавства є те, що природоохоронні закони містять більш-менш повні переліки правопорушень, котрі об'єднані в спеціальних статтях у самостійному розділі, який присвячено відповідальності за порушення водного, лісового, земельного, тощо законодавства. Підставою для притягнення до відповідальності за порушення вимог природоохоронного законодавства є вчинення правопорушення, яке можна назвати екологічним правопорушенням. ¹¹ [3] Баб'як О. С. Екологічне право України. - К., Атака, 2000.[3]

Аналіз змісту поняття "екологічне правопорушення", виявлення його істинної характеристики передбачають визначення таких його рис як екологічність і, відповідно, екологічна небезпека заборонених дій.

На мій погляд вирішення питання про екологічність правопорушення може бути зроблене тільки на основі ряду ознак з врахуванням поняття екологічно важливого діяння. При цьому враховується що екологічність або відношення до екологічних того чи іншого правопорушення:

- ґрунтується на соціальних і природних закономірностях взаємодії суспільства і природи;

- відображає історичний рівень науки і технології;

- залежить від рівня наукових уявлень про механізм різних видів людської діяльності;

- дає можливість виділити групу екологічних правопорушень як відносно самостійну в структурі інших правопорушень.

Екологічно значуще діяння можна розглядати як сукупність соціально обумовлених, вольових дій різних людей чи колективів, які використовують навколишнє середовище і здійснюють (можуть здійснити) в ньому зміни, що задівають охоронювані законом суспільні інтереси. Екологічне правопорушення - різновид екологічно важливої поведінки в

В цілому, що суперечить правомірній екологічній поведінці. Тому його існування проявляється в ознаках того ж роду, що й існування екологічно важливого діяння в цілому, хоча само собою зрозуміло, що напрямленість поведінки в цьому випадку інша.

Із вищесказаним тісно пов'язана і ознака безпосереднього ( контактного) спричинення наслідків. Ця ознака відображає той факт, що дія чи бездіяльність прямо впливає на природні об'єкти, видозмінюючи їх без опосередкованих ланок у вигляді предметів, уже виведених із складу природного об'єкта.

Безперечно, деякі негативні наслідки, частина екологічної шкоди, можуть настати і через ряд проміжки етапів, при сукупній дії факторів, що послідовно змінюються. Наприклад, внесення в грунт завищеної дози отрутохімікатів безпосередньо (контактно) змінює властивості цього грунту, але опосередковано приводить до шкідливих наслідків для здоров'я людини. Таким чином, тут виділяється причинний ланцюжок, що веде до дії і причинний ланцюжок настання негативних наслідків.

Ці положення стають більш переконливими при зверненні до питання про зміст небезпечності екологічних правопорушень. Прийнято вважати, що екологічна небезпека - це соціально-політична характеристика правопорушення, а протиправність діяння - юридичне вираження цього правопорушення. Обидві ці ознаки дуже важливі для розуміння природи екологічних правопорушень, їх вплив на соціальний розвиток. Важливо враховувати їх і для розробки методів боротьби з екологічними правопорушеннями, включаючи забезпечення ефективності юридичної відповідальності, але розкриття вказаних ознак - досить складне завдання.

У цьому розумінні ідентифікуючим ознаками екологічного правопорушення слід вважати:

- освоєння об'єктів навколишнього середовища як операційного базиса діяльності або іншої важливої соціальної цінності;

- направленість на таке використання об'єктів довкілля, яке заборонене екологічним законом;

- безпосереднє (контактне) соціальне осудне змінення складу або окремих частин навколишнього середовища. ¹¹[6] Дубовик О. А. Причины экологических преступлений. - М., Наука , 1988.[6]

Отже, ці ознаки існують поряд із загальними ознаками правопорушень. Вони виражають лише те, що робить правопорушення екологічним. Розглянемо це детальніше. Використання об'єктів навколишнього середовища означає, що діяння здійснюється по відношенню до таких об'єктів, які є невід'ємними складовими елементами довкілля і не виведені з нього в результаті господарської діяльності людини. Вже цією ознакою знімається можливість віднесення до екологічних рядів окремих правопорушень і видів протиправного впливу на навколишнє середовище. Взяти, наприклад, освоєння природних об'єктів: неекономічна технологія має справу з відчуженими від природи об'єктами, але її здійснення може бути екологічним правопорушенням у випадку, якщо воно, наприклад, впливає на склад атмосфери, забруднюючи її шкідливими для здоров'я людини речовинами. Освоєння тут здійснюється в першому випадку відносно неприроднього, а в другому - природнього об'єкта.

Екологічне правопорушення не зводиться до суми шкідливих одиничних наслідків, до суми причинної екологічної і економічної шкоди, хоч ця складова частина екологічної небезпеки найбільш очевидна, і, напевне, найбільш відчутна.

В літературі, наприклад, відзначається, що в результаті використання сучасної техніки сінокосіння знищується птахів, зайців, молодняка більш крупних тварин в 10-15 разів більше, ніж охотою і браконьєрством. Але поряд з тим екологічну небезпеку браконьєрства законодавством прийнято вважати більшою, ніж екологічну небезпеку порушення правил сінокосіння або недотримання необхідних правил безпеки. Тому екологічна небезпека правопорушень повинна мати якісну і кількісну характеристику.

Якісна характеристика екологічної небезпеки визначається характером соціальних цінностей, яким протиставляється дане протиправне діяння, розходженням цього діяння з дійсними інтересами і можливостями суспільства і особи. Якісна характеристика небезпеки екологічних правопорушень визначається всім змістом діяння, а при зверненні до складу правопорушення (його юридичної моделі) всіма ознаками складу: об'єктом, суб'єктом, об'єктивною і суб'єктивною стороною. Недарма законодавець і правозастосовуюча практика твердо дотримуються позиції, при якій необережене забруднення водойми розглядається як менш екологічно небезпечне, ніж умисне, навіть при однаковій шкоді.¹¹ [5] Гаврищ С.Б. Уголовно правовая охрана природной среде. Проблемы теории и развитие законодательства.- Х., 1994. С.121

Екологічна небезпека правопорушень в галузі охорони природи з цих позицій полягає в ущемленні екологічних інтересів суспільства, в спричиненні шкоди, зниженні суспільно-екологічної дисципліни, підриві поваги до екологічних, правових і інших норм, оживлення і введення негативних елементів в суспільну свідомість.

Кількісна характеристика екологічної небезпеки правопорушень дозволяє порівнювати однорідні правопорушення між собою, а в ряді випадків і підгрупи різних екологічних правопорушень. Теоретично кількісна оцінка екологічної небезпеки виражається в її степені, а в законодавчому плані вона знаходить відображення в санкціях , в змісті відповідальності за скоєне діяння. Тут, як відомо, враховується і шкода як одна із наслідків правопорушень і ряд інших кількісних ознак, що відображають ступінь ущемлення соціальних цінностей. Потрібно відмітити, що правильна оцінка і закріплення в юридичне значущих ознаках кількісної і якісної характеристики небезпеки екологічних правопорушень - завдання досить складне і важливе. При його вирішенні слід враховувати, що екологічна небезпека генетична категорія об'єктивна: вона дійсно втілює існуючий розрив між протиправним діянням і оптимальним способом освоєння природи. Але відображена в нормі суспільної небезпеки - це процес суб'єктивний. Він залежить від дуже багатьох факторів: законодавчої техніки, що застосовується в юридичній правотворчості. Пізнанні наукових закономірностей, актуальних інтересів суспільства.

В той же час нормативне закріплення екологічної небезпеки - важлива умова юридичної відповідальності. Очевидно, в практичному плані вирішення задачі правильної оцінки екологічної небезпеки зв'язано з соціально-правовим вивченням екологічної дії і більш уважною розробкою ознак складу екологічного правопорушення, при наявності повторності, вини, обсягу діяльності та ін.

Протиправність екологічних правопорушень також досить складний юридичний феномен. В літературі до кримінальне карних діянь в цілому розвинуто різні ідеї про складний характер протиправності, можливості розподілення її на окремі види. Ці ідеї застосовуються також і при аналізі протиправності екологічних правопорушень для яких характерна змішана протиправність, коли склад правопорушення і відповідальність за нього регулюється нормами різних галузей права, наприклад природоохоронного, земельного, водного і інших кримінального, яке забезпечує застосування відповідних санкцій.

Екологічні правопорушення в більшій мірі ніж інші залежать від поглядів законодавця, їх правова ознака не стабільна, а екологічна небезпека не завжди сприймається суспільством однаково. Тому аналіз ознак екологічних правопорушень потребує звернення до їх адміністративно-правових, кримінально-правових а також на цій основі і еколого-правових ознак.

Розділ II. Склад екологічних правопорушень

2.1 Особливості об'єктивних елементів складу

Вчення про склад правопорушення займає одне з центральних місць в адміністративно-правовій науці і має велике практичне значення. По-перше воно сприяє виявленню найбільш істотних ознак антигромадських діянь, їхньому розмежуванню і встановленню справедливих санкцій, по-друге допомагає правовим органам правильно кваліфікувати правопорушення і обрати адекватні їм заходи впливу, по-третє дозволяє зрозуміти закон, допомагає навчанню юристів і правовому вихованню громадян. [2] Адміністративне право України/ за ред. В. К. Колпакова. - К., Юрінком Інтер ,1995 с.252[2].

Склад екологічного праворушення - це абстрактний опис діяння (події, факту, явища), що порушує встановлений порядок природокористування та охорони навколишнього природного середовища. Такий опис являє собою фіксацію в законі найбільш типових, характерних ознак вчинку. Це опис ще не зробленого, а тільки передбачуваного або можливого діяння.

Реальність значно повніша, інтенсивніша, життєвіша ніж її абстракція, тобто склад ознак для вияву про те є чи ні якась дія правопорушенням, її потрібно порівняти з цією абстракцією, "накласти" абстрактний опис (склад) на конкретну подію. Якщо в реальному діянні виявляються ознаки, зафіксовані в складі, то його треба визнати правопорушенням.

Правопорушення як подія, що сталася в реальній дійсності, є нічим іншим як специфічна поведінка людини або групи людей. Будь-яка поведінка, зокрема і протиправна, це результат взаємодії людської свідомості і уявлень про навколишній світ і внутрішній Ставлення до подій, які тут відбуваються і людських діянь, що спрямовані на зовнішні об'єкти (навколишнє середовище і суспільство). Отже, поведінка - це взаємозв'язок і взаємозалежність суб'єктивного (свідомості) і об'єктивного (вчинку, дії). Виходячи з цього, у будь-якій поведінці, у тому числі і у протиправній (правопорушній), виділяють 4 чинники, які її утворюють: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. У зв'язку з цим склад правопорушення констатують як сукупність чотирьох аналогічних елементів.

Таким чином, об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона складають структуру складу екологічного правопорушення. Зупинимося на характеристиці кожного з названих елементів.

Одним з основних елементів складу правопорушення, на які поділяються (класифікуються) їх види в екологічній сфері є об'єкт екологічного правопорушення.

Екологічне законодавство не містить поняття об'єкта екологічного правопорушення, проте ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" вказує, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природного заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.¹¹ [31] Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"// Правова база з питань екології та охорони природного середовищ, АТІКА, - Київ,2001 [31]

Об'єктом екологічного правопорушення виступають суспільні відносини в сфері раціонального природокористування і охорони навколишнього середовища.

В юридичній літературі існують різноманітні точки зору з даного приводу. Так, в якості об'єкта екологічних правопорушень розглядаються відносини власності, матеріалізовані в природних багатствах; порядок використання природних багатств в господарській діяльності або суспільні відносини по їх використанню; самі природні багатства та ін.

Перша точка зору дозволяє розкрити специфіку даних правопорушень з екологічних позицій, оскільки замикає їх в рамки чисто економічних категорій. Крім того, у власності можуть знаходитись тільки ті об'єкти природи, які володіють певною матеріальною формою і знаходяться під владою людей. Проте, правовій охороні підлягають не тільки елементи природного середовища, що знаходяться у власності держави, але й елементи, які не можуть знаходитися ні в чиїй власності взагалі. Наприклад, атмосферне повітря. Те ж можна сказати і про другу точку зору. Що стосується третьої позиції, то взагалі тут змішуються такі поняття як об'єкт правопорушення і предмет.¹¹ [9] Ерофеев Б. В. Экологическое правово (учебник для вузов). -М., Новый юрист,1998. С.14 [6]

Об'єктом екологічного правопорушення, виходячи із характеристики екологічного законодавства є суспільні відносини по раціональному використанні, збереженні корисного для людини зовнішнього середовища і забезпеченню екологічної безпеки суспільства. Ця точка зору є недостатньою з кількох причин. По-перше, раціональне використання природних багатств передбачає їх почергове підпорядкування господарським інтересам, при цьому охорона життя і здоров'я людей практично переноситься на другий план. По-друге, із даного погляду можна зробити висновок, що правом не регулюються відносини з приводу використання не корисного навколишнього середовища, а вже ціль її збереження зовсім не входить у завдання законодавства. Тому більш правильно було б визначити об'єкт екологічного правопорушення як суспільні відносини з приводу забезпечення умов для оптимальної життєдіяльності людини і суспільства у взаємозв'язку з середовищем існування.

Велике теоретичне і практичне значення має класифікація об'єктів екологічних правопорушень. Саме класифікація дозволяє чіткіше визначити об'єкт кожного діяння, його місце в загальній системі відносин, що охороняються екологічними санкціями, його цінність. Вона дозволяє структурувати весь масив суспільних відносин, що охороняються в адміністративному порядку , правильно кваліфікувати протиправні діяння, а також обрати оптимальний захід впливу на правопорушення. Залежно від степені узагальнення, рівня абстрагування розрізняють загальний , родовий, видовий і безпосередній об'єкти екологічних правопорушень.

У першому випадку, цілком абстрагуючись від будь-яких конкретних ознак екологічних відносин, використовують тільки ті, котрі єдині для об'єктів усіх екологічних правопорушень. Рівень узагальнення знижується при виділенні родових, ще більше - при виділенні видових об'єктів і стає мінімальним, коли мова йде про безпосередні об'єкти.

Найбільш загальним об'єктом усіх видів екологічних правопорушень є встановлений нормами екологічного права екологічний правопорядок. Його основою є суспільні правовідносини щодо охорони, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки довкілля.

Об'єктом посягання екологічних проступків при створенні суспільно небезпечної обстановки є екологічна безпека. Створення суспільно небезпечної обстановки, з одного боку, призводить до зміни цих суспільних відносин, а з іншого, - ставить порушення обличчям до природних сил, які можуть завдати шкоди. Наприклад, порушник не виконав вимог пожежної безпеки, залишивши в лісі незагашене багаття, тим самим створивши небезпечну пожежну обстановку. Якщо сталася пожежа і постраждав ліс, люди, то це вже не самі суспільні відносини, а їх наслідки. Порушник створив небезпечну пожежну обстановку в лісі, а далі все залежить від проявів природних закономірностей.

Небезпечна екологічна обстановка, що є проявом реальної дійсності, руйнує екологічну безпеку. А "екологічна безпека -- це такий стан навколишнього природного середовища при якому забезпечується попередження погіршення екологічного стану та виникнення небезпеки для здоров'я людей.¹¹ [1] Андрейцев В. І. Екологічне право: Курс лекцій: Навчальний посібник . - К._. Вентурі 1996 - С. 88 [1]

Слід зазначити, що стан екологічної безпеки може бути зруйнований і стихійними проявами природних сил, наприклад, при виверженні вулкану, при землетрусах, повенях. У таких випадках діють ті самі сили, що і в умовах екологічно небезпечної обстановки, створеної людиною. Різниця полягає в тому, що людина активізувала ці сили, а потім випустила їх з-під свого контролю. ¹¹ [10] Куян І. Проблеми кваліфікації екологічних правопорушень // Право України. - 1999, с.72 [10]

Отже, як бачимо в таких випадках основним об'єктом екологічного правопорушення є екологічна безпека, а здоров'я людини, навколишнє середовище будуть виступати вже додатковим об'єктом.

Широке розуміння об'єкта екологічних правопорушень розвинуто П. С. Дагелем і Т. А. Бушуєвой. Вони вважають, родовий об'єкт правопорушення в області природокористування - це нормальні відносини між людьми з приводу навколишнього середовища як основи існування і життєдіяльності людського суспільства. Вказані суспільні відносини передбачають функціонування системи "людина - довкілля", включаючи як користування природними ресурсами, так і цілеспрямований вплив людини на природу з тим, щоб зберегти і покращити її. При цьому безпосередніми об'єктами окремих правопорушень є соціальні цінності, що визначаються функціями довкілля в житті людини. Спеціальними об'єктами правопорушення є вода, земля, надра, повітря, ліс тощо. Кожний із спеціальних об'єктів екологічних правопорушень можна поділити на особливі. Так серед природоресурсних правопорушень відокремлюють земельні, надрові (гірничі), водні, лісові, атмосферні правопорушення. До природоохоронних правопорушень можна віднести правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища, природозаповідні правопорушення, порушення норм екологічної експертизи. Охорони континентального шельфу, морської економічної зони тощо. У галузі забезпечення екологічної безпеки вирізняють екологічні правопорушення, які пов'язані з радіоактивною та ядерною безпекою. Забезпеченням санітарно-епідемічного благополуччя населення, безпеки продуктів харчування, безпеки поводження з радіоактивними та іншими відходами і т. Ін.

З об'єктивної сторони екологічне правопорушення є також, як і будь-яке інше правопорушення, протиправною дією, здійсненою шляхом діяння (незаконна вирубка і пошкодження дерев) або бездіяльність (невиконання правил охорони надр).

З поняттям "протиправність" безпосередньо пов'язане і поняття "суспільна небезпека", степінь якої впливає і на вид відповідальності, що застосовується за здійснення даного правопорушення. Так, у відповідності із ст.22 Кодексу України про адміністративне правопорушення правопорушник може бути звільнений від адміністративної відповідальності при малозначності здійсненого правопорушення. Якщо порушення правил по боротьбі з шкідниками, хворобами рослин та бур'янами незначне по степені соціальної небезпеки, то відповідальність за дане правопорушення настає у відповідності із ст. 105 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Якщо дані дії потягли за собою тяжкі наслідки, то відповідальність в силу більшої суспільної небезпеки настає у відповідності до кримінального законодавства.

Об'єктивна сторона екологічного правопорушення характеризується:

- протиправністю дій, які призвели до порушення екологічного правопорядку;

- завданням шкоди або загрози її завдання навколишньому природному середовищу;

- причинним зв'язком між протиправною дією та шкодою, що настала.¹¹ [3]. Баб'як О.С. Екологічне право України . - Київ, АТІКА, 2000, ст.76-77 [3]

Протиправне екологічне діяння може бути простим і складним. Просте являє собою єдину дію або короткочасну бездіяльність, єдиний короткочасний акт протиправної поведінки. Наприклад, знищення або пошкодження лісу внаслідок підпалу або недбалого поводження з вогнем (ст. 98 Лісового Кодексу України). Складне діяння або складається з декількох самостійних дій, або розтягнутих в часі, або скоюється групою. Розрізняють такі різновиди складних діянь:

- ті, що складаються з альтернативних дій;

- збірні;

- ті, що тривають;

- ті, що продовжуються.

Правопорушенням, що складається з альтернативних дій. Є таке, склад якого утворить учинення як однієї з перелічених у законі дій, так і всіх разом. Тут важливо зазначити, не скоює нового екологічного правопорушення, якщо вона послідовно здійснює всі названі в законі дії, наприклад спочатку особа виготовляє заборонені знаряддя добування об'єктів тваринного та рослинного світу, а потім збуває заборонені знаряддя, а також збут незаконно добутої продукції утворюють один склад (ст 85 КпАП).

Збірним можна назвати екологічний проступок, що фактично "зібраний" з кількох різних порушень, які існують самостійно, хоча і дуже близьких за змістом адміністративно-правових норм. При формальному підході у даному випадку завжди можна побачити кілька правопорушень. Законодавець розглядає такі діяння як одне правопорушення. Наприклад, порушення норм водокористування. Дане правопорушення може полягати в: заборі води з порушенням планів водокористування, самовільному проведенні гідротехнічних робіт, безгосподарному використанні води, порушенні правил ведення первинного обліку кількості вод, що забираються з водних об'єктів і скидаються до них, та визначенні якості вод, що скидаються, тобто, вчинення тією самою особою окремих дій, що порушують різні норми, розглядаються законодавцем як одне правопорушення.

Такими, що тривають, визнаються правопорушення, які починались з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно, шляхом невиконання обов'язку, прикладом екологічного правопорушення, що триває може бути: самовільне користування надрами(ст 65 КУпН), самовільне зайняття земельної ділянки (ст. 53 КпАП).

Такими, що продовжуються, можна вважати екологічні правопорушення, що складаються з ряду тотожних, тісно пов'язаних між собою вчинків, їх сукупність утворює єдине правопорушення. Такими, що продовжуються, екологічними правопорушеннями вважаються приміром такі, як багаторазове знищення, або пошкодження підросту в лісах, багатократні протиправні знищення або пошкодження об'єктів тваринного і рослинного світу та ін.

Як правило, в результаті здійснення протиправної дії настає певний наслідок - завдання шкоди, спричинення збитків елементам природи, народному господарству, людині, які в ряді випадків являються обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу правопорушення. Так, відповідно до ч.І ст.59 КпАП, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони такого правопорушення як порушення правил охорони водних ресурсів є шкода, яка проявляється в забрудненні води, ерозії грунтів та інших шкідливих явищах. Наставші в результаті здійсненого правопорушення екологічно небезпечні наслідки, вказані в законі, будуть причиною притягнення особи до відповідальності в тому випадку, коли буде доказано, що вони знаходяться в причинному зв'язку з допущеним правопорушенням. Такі склади прийнято називати матеріальними.

Проте більшість екологічних правопорушень мають формальні склади, тобто відповідальність настає за сам факт здійснення правопорушення незалежно від настання суспільне небезпечних наслідків. Мають місце і такі склади, які передбачають відповідальність як у випадку настання наслідків, так і у випадку коли вони з якихось причин ще не настали, але діянням була створена реальна загроза їх настання.¹¹[9] Ерофеев Б. В. 3кологическое право (учебник для вузов) - М. Новьій юрист, 1998 С.20 [9]

2.2 Особливості суб'єктивних елементів

Суб'єктивними елементами екологічного правопорушення є суб'єктивна сторона і суб'єкт правопорушення.

Адміністративним правом визначається, що суб'єктивна сторона, як одна з обов'язкових ознак складу, полягає в психічному ставленні суб'єкта до вчиненого антигромадського діяння. Вчинок людини завжди є результатом взаємодії його психічного стану, осмислення, вивчення, оцінки конкретних життєвих ситуацій і здійснюваних на підставі цього дій. Дії осудної особи знаходяться під контролем його свідомості і волі. Іншими словами, осудна особа спершу аналізує життєву ситуацію, моделює варіант свого вчинку, оцінює можливі його наслідки і, якщо вони відповідають її потребам, чинить конкретні, "схвалені" свідомістю дії. Потім настає самооцінка цих дій та їх наслідків, аналіз ситуації, що виникла, моделюється і відбувається черговий вчинок. Отже, психічне ставлення особи до вчиненого діяння, зокрема й до протиправного, - обов'язковий компонент свідомої життєдіяльності.

Головним елементом, який характеризує психічне і вольове ставлення правопорушника до своїх дій, також до наслідків правопорушення є вина, що виражається в двох формах - умислу і необережності.^{11 [20] Шемшученко Ю. С. Юридическая ответственность в области охраны окружающей среды. - К., Наукова думка, 1978.}[20]

Екологічне правопорушення слід розглядати як таке, що здійснене умисно, якщо правопорушник при здійсненні його розумів протиправний характер своїх дій (бездіяльності) і передбачав або міг передбачити настання шкідливих наслідків. Екологічне правопорушення вважається здійснене по необережності, якщо правопорушник легковажно розраховував попередити настання шкідливих своїх дій, хоч і повинен був попередити їх протиправні результати. Ця форма вини конфігурує при здійсненні проступків в сфері охорони довкілля.

Встановлення умислу - досить важлива і необхідна вимога. Аналіз причини, проте, свідчить, що цьому питанню не надається важливого значення, внаслідок чого невинність являється майже основним мотивом відміни постанов відповідних органів про накладення штрафів за порушення природоохоронного законодавства.

Теорії права відомі два види наміру: по-перше прямий (dolus direktus), - коли особа усвідомлює протиправність і небезпеку свого діяння, передбачає і бажає настання шкідливих наслідків; по-друге, непрямий - коли особа усвідомлює протиправність і небезпеку свого діяння, передбачає шкідливі наслідки і при цьому прямо не бажає, але свідомо допускає їх настання.

Щодо цього необхідно підкреслити, що багато складів екологічних проступків є формальними і не містять такої ознаки як настання шкідливих наслідків або заподіяння правопорушником збитку.

Екологічне правопорушення визнається вчиненим з необережності, Коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Необережність може виступати як необачність, самовпевненість, недбалість, нерозважливість, необдуманість тощо.

Поняття необережності пов'язується законодавчим і психологічним ставленням до шкідливих наслідків. Придатне для матеріальних складів проступків таке визначення необережності не цілком підходить для формальних складів.

Якщо при виконанні формальних складів намір характеризується як умисність дії, то необережність можна розуміти як відсутність належної обачності, недбалість.

Необережне вчинення проступку може мати безпосереднє значення для кваліфікації правопорушення саме як адміністративного. Так, адміністративна відповідальність за ст. 10 КпАП (потрави посівів) настає лише при необережній формі провини (хоча стаття такої ознаки складу не містить), тому що при навмисній формі провини настає кримінальна відповідальність за ст.159ККУ.

З урахуванням викладеного, зупинимося на аналізі суб'єктивної сторони правопорушення що передбачає відповідальність за порушення правил застосування, зберігання, транспортування, знешкодження, ліквідації та захоронення пестицидів і агрохімікатів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів (ст.83 КпАП). Зосередимо увагу: на порушення правил застосування пестицидів та агрохімікатів.

Отже, форма вини визначається ставленням правопорушника до діяння та його наслідків. Якщо форма вини, на мою думку, має визначатися по характеру ставлення особи до створення цієї небезпечної обстановки. Вина правопорушника полягає в тому, що він створив умови для прояву сил, що можуть завдати шкоди. При цьому важливо точно розмежувати форми вини стосовно створення екологічно небезпечної обстановки. Умисел у створенні такої обстановки та умисел у заподіянні шкоди навколишньому середовищі, здоров'ю людини - поняття різні. При умисному порушенні правил екологічної безпеки ставлення порушника до заподіяння шкоди небезпечної обстановки. Умисно порушуючи правила екологічної безпеки, особа розуміє або має розуміти, що своїми діями може зашкодити зовнішньому середовищу, здоров'ю людей.

В науковій літературі існує думка, що врахування форми вини по ставленню особи до створення небезпечної обстановки сприятиме надмірній криміналізації діянь, пов'язаних із порушенням правил та інших норм. ¹¹ [12] Кузнецова Н. Ф. О квалификации вины / Советская юстиция. - К., 1980. - №23. - С.262 [12]

Суб'єктами екологічного правопорушення можуть бути громадяни України і посадові особи. В особливу групу суб'єктів екологічних проступків можна виділити іноземних осіб і осіб без громадянства, що проживають, чи тимчасово перебувають на території України.²² [7] Дмитренко І.А. Екологічне право України.- К., Юрінком Інтер, 2001.,- С.89

Громадяни України - це найбільш чисельна група суб'єктів правопорушень в області охорони довкілля. За загальним правилом до них ( як і до всіх інших фізичних осіб) можуть застосовуватися міри адміністративної відповідальності при досягненні ними повноліття і за умови осудності (ст 20 КпАП).

Усі ознаки складу, що характеризують індивідуального суб'єкта можна поділити на дві групи загальні та спеціальні (аналогічно цьому суб'єктів прийнято поділяти на загальні і спеціальні). Загальними вважають такі, які повинні мати будь-яка особа, що піддається адміністративному стягненню, до таких ознак відносять в першу чергу вік і осудність. Спеціальними визнаються ті, які вказують на особливості правового становища суб'єктів, вони містяться в особливій частині Кодексу про адміністративні правопорушення.¹¹ [2] Адміністративне право України \ за ред.В. Л. Колпакова. - К. Інтер, 1999.[2] Спеціальні ознаки використовуються тому, що правове положення суб'єктів не однакове, вони різняться за видами трудової діяльності, займаними посадами. Посадовим обов'язком службовця може бути забезпечення дотримання визначених загальнообов'язкових правил.

Наприклад, виконання санітарних, протипожежних норм - обов'язок усіх громадян. А для службовців - це й трудовий обов'язок. Тому при порушенні таких норм вони повинні каратися більш суворо.

Варто звернути увагу на статті КпАП, що містять одночасно дві санкції. У таких випадках одне з них розраховано на громадян, інше, як правило, на посадових осіб. Так у ст.68 сказано, що знищення або пошкодження підросту в лісах тягне накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб - від трьох до семи мінімумів.

Поряд із включеними до складу правопорушення загальними і спеціальними ознаками, в Загальній частині КпАП і ряді інших правових актів названа значна кількість обставин, що характеризують суб'єкта правопорушення, але до складу не входять. Наприклад, стан особи на військовій службі (ст. 15 КпАП). Якщо військовослужбовцем порушено правила полювання, то відповідальність за дане правопорушення настає на загальних підставах.

Посадові особи можуть притягуватися до адміністративної відповідальності не тільки за поступки, пов'язані з їх службовими обов'язками, але й за всі інші правопорушення. В такому випадку до них застосовуються міри впливу як і до всіх інших громадян. Таким чином, посадові особи, в залежності від зв'язку скоєного ними правопорушення і їх службовою діяльністю можна розглядати в якості як загальних так і спеціальних суб'єктів адміністративного правопорушення. ¹¹ [20] Шемшученко Ю. С. Юридическая ответственность в области охраны окружающей среды. - К., Наукова думка, 1978, С.125[20]

Юридична відповідальність іноземців і осіб без громадянства за порушення природоохоронного законодавства нормами права в деталях не врегульоване. Практика, проте, свідчить, що умови відповідальності і порядок її застосування до вказаної категорії осіб в основному ті ж, що і громадян України. Виняток складають тільки іноземці, що користуються правом дипломатичного імунітету, питання про відповідальність яких вирішується через дипломатичні канали.

Як свідчить практика, заподіювачами шкоди навколишньому середовищу, а також життю, здоров'ю та майну осіб внаслідок погіршення довкілля є також і юридичні особи (промислові підприємства, транспортні організації, індивідуальні підприємства тощо), які порушують нормативи гранично допустимих викидів у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівнів шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів, що виходять з кожного конкретного стаціонарного джерела забруднення. За родом діяльності зазначені юридичні особи є власниками джерел підвищеної небезпеки і підстави їх відповідальності визначають ст. 450 ЦК України та ст. 1236 проекту ЦК України.

В юридичній літературі висловлена й інша думка. Так, М. І. Єрофеєв вважає, що шкода, спричинена внаслідок негативного впливу на довкілля протиправної діяльності підприємств, установ, організації підлягає відшкодуванню відповідно до ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього середовища". Здається погляд М. І. Єрофеєва непереконливим. Справа в тому, що цивільне паво має лише йому властиві можливості, які забезпечують здійснення права на відшкодування шкоди, завданої внаслідок неусунення небезпеки життю, здоров'ю та майну.

Крім того, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля - це абсолютне право, якому відповідає абсолютний обов'язок усіх і кожного (фізичних, юридичних осіб, інших організацій, держави) утримуватися від порушення цього права. Невиконання абсолютного обов'язку призводить до виникнення правопорушення або злочину, що регулюється нормами відповідно адміністративного, цивільного і кримінального законодавства.

Розділ ІІІ. Система екологічних правопорушень

Відповідно до структури екологічних правовідносин екологічні правопорушення складають певну систему та види залежно від об'єктів правовідносин, та залежать від міри тяжкості і застосованих санкцій. ¹¹ [17] Малишко М. І. екологічне право України: навч. пос. - К., Юридична книга, 2001, с.48 [17]

Системи екологічних правопорушень - це визначене чинним екологічним законодавством сукупність категорій незаконних дій (бездіяльності), за які в залежності від характеру і ступеню екологічної небезпеки об'єкта, предмета посягання та інших ознак можуть застосовуватись заходи державного правового примусу.

Екологічні правопорушення залежно від об'єкта посягань поділяють на такі види:

1) у галузі використання природних ресурсів (природоресурсові): земельні, надрові (гірничі), водні, лісові, фауністичні (тваринні), флорні (рослинні) та атмосферні;

2) у галузі охорони навколишнього природного середовища (природоохоронні):

* порушення природоохоронних вимог на стадії прийняття рішень;

* порушення природоохоронних вимог у процесі здійснення господарської та іншої діяльності;

* порушення вимог охорони територій і об'єктів природно-заповідного фонду, курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних зон та інших територій, що підлягають особливій охороні;

3) у галузі екологічної безпеки (екологонебезпечні):

* невиконання заходів щодо попередження виникнення та ліквідації наслідків надзвичайних екологічних ситуацій;

* порушення вимог екологічної безпеки у процесі здійснення

різних видів діяльності;

4) правопорушення за окремими інститутами екологічного законодавства:

* порушення у сфері прав власності на природні ресурси;

* порушення у сфері права природокористування;

* правопорушення у сфері відтворення природних ресурсів;

* правопорушення у сфері екологічної експертизи;

* екологічні правопорушення у сфері застосування економічних заходів щодо використання природних ресурсів і охорони довкілля;

* порушення прав громадян на екологічно безпечне довкілля;

* порушення норм екологічної безпеки;

* порушення екологічних прав громадян. ¹¹ [1] Андрейцев В. І. Екологічне право: Курс лекцій в схемах. - К., Вентурі, 1996. [1]

Залежно від міри тяжкості й застосовуваних санкцій екологічні правопорушення поділяються на:

* на екологічні злочин, за який настає кримінальна відповідальність;

* на екологічне адміністративне правопорушення, за вчинення якого настає адміністративна відповідальність;

* на екологічний дисциплінарний вчинок, за скоєння якого настає дисциплінарна відповідальність;

* на екологічний майновий делікт, при наявності якого настає майнова відповідальність.

Екологічні правопорушення передбачено насамперед в екологічному законодавстві. Залежно від об'єктів правопорушень їх систему поділяють на три великі групи: природоресурсові, природоохоронні та екологонебезпечні правопорушення. У свою чергу кожен з цих видів правопорушень, які об'єднуються в екологічні, можна поділити на спеціальні правопорушення (земельні, надрові, водні, лісові, атмосферні, фауністичні, та ін.); заповідно-охоронні, ландшафтоохоронні та інші природоохоронні правопорушення; санітарно-небезпечні, радіаційно-небезпечні та інші екологічні правопорушення.

Крім того, усі види екологічних правопорушень поділяються в залежності від видів законодавчих актів, в яких вони передбачені.

Найбільш загальні за призначенням і характером екологічні правопорушення передбачено в Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища", перелік яких визначено в XV розділі. У цьому законодавчому акті передбачено правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища, за які винні особи несуть юридичну відповідальність, а саме:

а) за правопорушення в галузі екологічної безпеки (екологонебезпечні правопорушення):

* порушення прав громадян на екологічно безпечне довкілля;

* порушення норм екологічної безпеки;

* порушення вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, у т. ч. подання свідомо неправдивого експертного висновку;

* невиконання вимог державної екологічної експертизи;

* фінансування будівництва і впровадження у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи;

* порушення екологічних вимог при проектуванні, будівництві, реконструкції, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів;

* допущення понаднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин; невжиття заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на довкілля.

б) правопорушення в галузі природоресурсових правовідносин (природоресурсові правопорушення):

* перевищення лімітів та порушення інших вимог використання природних ресурсів;

* самовільне спеціальне використання природних ресурсів;

* порушення строків внесення платежів за використання природних ресурсів і забруднення довкілля.

в) правопорушення в галузі природоохоронних правовідносин (природоохоронні правопорушення):

* порушення природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, міндобрив, токсичних і радіоактивних речовин, виробничих, побутових та інших відходів;

* невиконання вимог охорони територій, що підлягають особливій охороні, видів рослин і тварин, занесених до Червоної Книги України;

* відмова від надання своєчасної, повної та достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, приховування або фальсифікація відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення;

* невиконання розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони довкілля, та вчинення опору їх представникам;

* приниження честі й гідності працівників. Які здійснюють контроль у галузі охорони довкілля, посягання на їхнє життя і здоров'я.

Законодавством України встановлено також відповідальність за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Спеціальні види та система екологічних правопорушень у різних галузях і сферах екологічної діяльності передбачаються в окремих актах екологічного законодавства. Так, земельні правопорушення і відповідальність у цій галузі передбачені в земельному кодексі України; надрові - в Кодексі України про надра; водні - у Водному кодексі України; атмосферні - у Законі України про охорону атмосферного повітря; фауністичні - у Законі України про тваринний світ; інші правопорушення в природоохоронній галузі - у Законі України про захист рослин; у законі України про природно-заповідний фонд.

Відповідно до структури екологічних правовідносин юридична відповідальність у цій сфері становить певну систему залежно від різних критеріїв. Залежно від об'єктів правовідносин розрізняють юридичну відповідальність у природоресурсовій, природоохоронній та в екологічній галузях. Залежно від ступеня тяжкості й застосовуваних санкцій та інших заходів регулювання юридична відповідальність в екологічній сфері поділяється на кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та матеріальну (цивільно-правову).

Кримінальна відповідальність в екологічній сфері є найсуворішим видом відповідальності. Підставою для її застосування є вчинення злочину проти довкілля тобто найнебезпечнішого екологічного правопорушення, відповідальність за яке передбачено Кримінальним кодексом України.

Злочином в екологічній сфері визнається передбачене КК України суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на екологічний правопорядок, екологічні права громадян, а також інше суспільно-небезпечне діяння в екологічній сфері.

У чинному Кримінальному кодексі України міститься статей, що передбачають кримінальну відповідальність за злочини, проти довкілля.

За своїм безпоседнім об'єктом всі злочини проти довкілля можуть бути поділені на:

1) злочини проти екологічної безпеки:

- порушення правил екологічної безпеки (ст. 236)

- невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237)

- приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (ст. 238)

- проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (253)

2) злочини у сфері земле використання, охорони надр, атмосферного повітря:

- забруднення або псування земель (ст. 239)

- порушення правил охорони надр (ст. 240)

- безгосподарське використання земель (ст. 254)

- забруднення атмосферного повітря (ст. 241)

3) злочини у сфері охорони водних ресурсів:

- порушення правил охорони вод (ст. 243)

- забруднення моря (ст. 243)

4) злочини у сфері лісовикористання, захисту рослинного і тваринного світу:

- знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245)

- умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави та об'єктів природно - заповідного фонду (ст. 252)

- незаконна порубка лісу (ст. 246)

- порушення законодавства про захист рослин (ст. 247)

- незаконне полювання (ст. 248)

- незаконне зайняття рибним, звіринним або іншим водним добувним промислом (ст. 250)

- порушення ветеринарних правил (ст. 251)

Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення - найпоширеніший вид юридичної відповідальності в екологічній сфері. Підставою для її застосування є адміністративні екологічні правопорушення, різні види і склади яких передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення - це вид юридичної відповідальності, яка передбачає заходи адміністративного впливу за протиправні і винні діяння, що порушують встановлений порядок використання природних ресурсів, охорони довкілля та вимоги екологічної безпеки.¹¹ [1] Андрейцев В. І. Екологічне право: курс лекцій в схемах . - К., - 1996 . [1]