Екологічна злочинність в Україні характеризується постійним зростанням і високою латентністю, що теж залишається не вирішеною проблемою.

Рівень латентності цих злочинів доходить до 95%. Це пояснюється недоліками в діяльності природоохоронних органів та судів. На їх усунення, а також вдосконалення практики розгляду кримінальних справ цієї категорії націлена Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 січня 1990 року. Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи”.

Дослідники стверджують, що протягом багатьох років зберігається розрив між кількістю кримінально-корисних діянь і реальним застосування відповідних правових норм. Це викликано недостатнім контролем за дотриманням вимог законодавства, а також традицією, що перейшла нам у спадщину після розпаду СРРС, - організацією контролю за відомчо-галузевим принципом, коли природо користувачі самі себе перевіряють.

Так, вибірковий аналіз зареєстрованих фактів незаконного полювання показує, що з року в рік кількість діянь, що містять ознаки злочину, мають місце в 3-45% від загальної кількості цих випадків.

Водночас застосування заходів кримінальної відповідальності здійснюється лише в 1-3%, адміністративної - в 75-80% випадків.¹ 1 [8] Довідка про стан злочинності на території України за 1999 рік. - К., 2000 У структурі екологічних злочинів велику частку складають порушення правил риболовство (35-45%), незаконне полювання(25-35%), забруднення водойм і повітря (10-20%) та лісопорушення (8-10%)

Висновок

Важливим елементом правового регулювання охорони навколишнього природного середовища, а також одним із засобів покращення екологічної кризи є саме вдосконалення інституту екологічної відповідальності.

Підставою для притягнення до відповідальності за порушення вимог природоохоронного законодавства є вчинення правопорушення, яке можна назвати екологічним правопорушенням.

Під екологічним правопорушенням деякі вчені розуміють протиправні дії, які посягають на екологічну безпеку.

Екологічні правопорушення в більшій мірі ніж інші залежать від поглядів законодавця, їх правова ознака не стабільна, а екологічна небезпека не завжди сприймається суспільством однаково. Структуру екологічно правопорушення складають суб'єкт, об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єктивна сторона. Зокрема серед екологічних правопорушень виділяють екологічні адміністративні проступки та екологічні злочини, останні характеризуються підвищеним ступенем суспільної небезпеки. Особливістю екологічної злочинності в Україні є те, що вона характеризується постійним зростанням і високою латентністю.

Не кращим чином на стан екологічної злочинності позначаються недоліки у застосуванні кримінального законодавства. Зокрема не забезпечується принцип невідворотності відповідальності за екологічні злочини, не виявляються всі особи, причетні до їх вчинення, внаслідок чого лишаються безкарними організатори і посібники. Непоодинокі факти призначення м'яких мір покарання злісним порушникам, неправильної кваліфікації, їх дій. Не у всіх необхідних випадках конфіскуються знаряддя злочину та відшкодовуються заподіяні збитки.

Список використаної літератури

1. Андрейцев В.Ю. Екологічне право: Курс лекцій в схемах. - К.,1998.

2. Адміністративне право України./за ред. В.К.Колпанова. - К., Юрінком Інтер, 1995

3. Баб'як О.С. Екологічне право України. - К., Атіка 2000.

4. Басай В.Д. Відшкодування шкоди заподіяної екологічними правопорушеннями: (учбовий посібник). - Ів.-Фр., 1995.

5. Гавриш С.Б. Уголовно - правовая охрана природной среды. Проблемі теории и развития законодательства. - Х.,1994.

6. Дубовик О.А. Причины экологических преступлений. - М.,1988.

7. Дмитренко І.А. Екологічне право України:(підручник ). - К., Юрінком Інтер,2001.

8. Довідка про стан злочинності на території України за 1998 р. - Х.,2000.

9. Ерофеев Б.В. Экологическое право:(учебник для вищ. зав.). - М., Новый юрист,1998.

10. Куян І. Проблеми кваліфікації екологічних правопорушень.//Право України. - 1999. - № 8 с.71-74.

11. Навроцний В.О. Кримінальна відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони природи. - Л.,1996.

12. Кузнецова А.Ф. О квалификации вины: Советская юстиция. - К.,1980. - №23.

13. Кримінальне право України (особл. частина)../ За ред. Божонова М.І.,Сташися В.В., Тоція В.Я. - К. - Х., Юрінком Інтер - Право, 2001.

14. Кримінальне право (особл. частина): підручник. - К., 1988.

15. Кримінологія (особлива частина): Навчальний посібник./ За ред. Джужи О.М. - К.,2001.

16. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. посібник. - К., Атіка. 2002.

17. Малишко М.І. Екологічне право України: Навч. посібник.-К., Юридична книга, 2001

18. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р./ за ред. М.І. Мельника. - К., 2002.

19. Офіційний вісник України. - 2000. - №22, с. 800.

20. Шелемученко Ю.С., Мутняк В.Л., Розовський Б.Г. Юридическая ответственность в области охраны окружающей среды. - К., Наукова думка, 1987.

Законодавство

21. Конституція України від 28 червня 1996 р. - К.,1996

22. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р.//

Відомості Верховної Ради України. - 1990. - №31 - с. 429.

23. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня

1984 р. - К., 1999

24. Кримінальний Кодекс України від 5 квітня 2001 р.- К., 2002.

25. Цивільний кодекс України. - Кодекси України, книга 2т. К., 1997

26. Лісовий кодекс України від 21 січня 1999 року.// ВВР України - 1994. -

№7. - с.99.

27. Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. // ВВР України - 1995 р. -

№24 - с. 189.

28. Кодекс України про надра від 27 липня 1994 р. // ВВР України - 1994. -

№36 - с.341.

29. Земельний кодекс від 25 жовтня 2001 р. - К., Атака, 2002.

30. Повітряний кодекс України/ Правова база з питань екології та охорони

природного середовища (Збірник нормативних актів станом на 1 березня

2001 р.), - К., Атака, 2001.

31. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища - Там же, с.3

32. Закон України “Про рослинний світ” від 14 квітня 1999 р.// Голос України. - 1999 - 12 травня.

33. Закон України “Про тваринний світ від 3 березня 1993 р.// ВВР України - 1993 - №18 с. 191.

34. Закон України “Про охорону атмосферного повітря” від 16 жовтня 1992 р.// ВВр України - 1992. - №50. - с. 678.

35. Збірник Постанов Кабінету міністрів України. - К., 1995. №2

36. Основні напрямки державної політики України в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: Постанова ВР України від 5.03.98 р. // ВВР України - 1998. - №38 - 39 с.248

37. Про практику розгляду судами справ про відповідальність за порушення законодавства про охорону природи. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 січня 1990 р.