Відповідальність за екологічні правопорушення

У Кодексі України про адміністративні правопорушення найбільша кількість статей (понад сорок), у яких передбачається відповідальність за екологічні правопорушення, міститься в сьомій главі "Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури". Окремі види адміністративних екологчних правопорушень містяться в г. 5. 6, 8 та ін. Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Залежно від об'єкта посягання адміністративні правопорушення можна поділити на кілька груп.

Першу групу екологічних правопорушень, за які настає адміністративна відповідальність, становлять адміністративні правопорушення, що стосуються права власності на природні ресурси. До таких адміністративних екологічних правопорушень відносяться порушення права державної власності на надра, порушення права державної власності на води, порушення права державної власності на ліси, на тваринний світ, а також інші правопорушення.

Другу групу становлять адміністративні земельні правопорушення. До таких правопорушень відносять псування і забруднення сільськогосподарських земель (ст.52), порушення прав використання земель (ст. 53), самовільне зайняття земельної ділянки (ст. 53), приховування або перекручування даних Земельного кадастру (ст. 53), несвоєчасне повернення тимчасово зайнятих земель або неприведення їх до стану, придатного для використання за призначенням (ст.54), самовільне відхилення від проектів внутрішньогосподарського землеустрою (ст. 55), знищення межових знаків (ст. 56 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Третю групу адміністративних правопорушень в екологічній сфері становлять адміністративні правопорушення, передбачені ст. 57, 58 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: порушення вимог щодо охорони надр (ст. 57), порушення правил і вимог проведення робіт з геологічного вивчення надр (ст. 58).

Четверту групу адміністративних екологічних правопорушень становлять водні правопорушення, передбачені ст. 59-62 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Ці правопорушення стосуються порушення правил охорони водних ресурсів (ст. 59), порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення, порушення правил водокористування (ст. 60), пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації (ст. 61), невиконання обов'язків щодо реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами і сумішами (ст.62)є

Лісові адміністративні правопорушення, які передбачені ст. 63-77 Кодексу України про адміністративні правопорушення, становлять п'яту групу адміністративних правопорушень. До таких правопорушень відносять незаконне використання земель державного лісового фонду (ст. 63), порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі та вивезення деревини, заготівля живиці (ст. 64), незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур і молодняку (ст. 65), знищення або пошкодження підросту в лісах (ст. 66), здійснення лісових користувань не згідно з метою або вимогами, передбаченими в лісорубному квитку (ст. 67), порушення правил відновлення і поліпшення лісів, використання ресурсів спілої деревини (ст. 68), пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду (ст. 69), самовільне сінокосіння і випасання худоби, самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід (ст. 70), введення в експлуатацію виробничих об'єктів без обладнання, що запобігає шкідливому впливу на ліси (ст. 71), пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, шкідливими викидами, відходами і покидьками (ст. 72), засмічення лісів побутовими відходами і покидьками (ст. 73), знищення або пошкодження лісоосушувальних канав, дренажних систем І шляхів на землях державного лісового фонду (ст. 74), знищення або пошкодження відмежувальних знаків у лісах (ст. 75), знищення корисної для лісу фауни (ст. 76), порушення вимог пожежної безпеки в лісах (ст. 77), самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків (ст. 77). ¹¹ [17] Малишко М. І. Екологічне право (навч. посібник).- К., Юридична книга, 2001. [17]

Шосту групу екологічних правопорушень становлять адміністративні атмосферні правопорушення (ст. 78-83 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Вони стосуються порушень порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або шкідливого впливу на неї фізичних та біологічних факторів (ст.78), порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ (ст. 78^і), недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря про введенні в експлуатацію і експлуатації підприємств і споруд (ст. 79), недодержання екологічних вимог під час проектування, розміщення будівництва, реконструкції та прийняття в експлуатацію об'єктів або споруд (ст. 79^і), пуску в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у викидах (ст. 80), експлуатації автотранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у викидах (ст. 81) та ін. (ст. 82-84).

Сьому групу екологічних правопорушень становлять адміністративні фауністичні правопорушення, передбачені в ст. 85-89 Кодексу України про адміністративні правопорушення. До таких правопорушень відносяться порушення правил використання об'єктів тваринного світу, виготовлення та збут знарядь добування об'єктів тваринного або рослинного світу (ст. 85), експлуатацію на водних об'єктах водозабірних споруд, не забезпечених рибозахисним обладнанням(ст. 86), порушення вимог щодо охорони середовища перебування і шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тварин(ст. 87), незаконне вивезення з країни та ввезення на її територію об'єктів рослинного і тваринного світу (ст. 88), порушення правил придбання чи збуту об'єктів тваринного і рослинного світу, покращання правил утримання диких тварин в неволі (ст. 88), порушення правил щодо зоологічних ботанічних колекцій та торгівлі ними (ст. 88), жорстоке поводження з тваринами (ст. 89), порушення вимог щодо охорони тварин і рослин, занесених до Червоної книги України (ст. 90).

В окрему, восьму групу екологічних правопорушень можна об'єднати правопорушення природозаповідних та інших природоохоронних норм і правил. До таких правопорушень, передбачених у Кодексі України про адміністративні правопорушення, відносять порушення правил щодо природозаповідих територій (ст. 91), порушення правил охорони і використання пам'яток історії і культури (ст. 92), знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об'єктів озеленення населених пунктів (ст. 153), потрава посівів (ст. 104), порушення правил боротьби з карантином рослин (ст. 105), порушення правил карантину (ст. 106. 107), невиконання вимог органів екологічного контролю (ст. 188)та ряд інших.

Дев'яту групу екологічних правопорушень становлять адміністративні екологонебезпечні правопорушення, передбачені в Кодексі України про адміністративні правопорушення.

До таких адміністративних правопорушень відносять порушення правил щодо промислових та побутових відходів (ст. 82), порушення правил щодо пестецидів, агрохімікатів, токсичних хімічних речовин та інших препаратів (ст. 83), невиконання вимог і норм щодо роботи з мікроорганізмами та продуктами біотехнологій (ст. 90^і), невиконання вимог екологічної безпеки у процесі впровадження нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів (ст. 91 ) та ін.

У десяту групу екологічних правопорушень, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, можна виокремити адміністративні правопорушення в галузі охорони праці та здоров'я населення.

До них відносять порушення вимог законодавства про працю та охорону праці (ст. 41), порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних норм і правил (ст.42), вимог виробництва, заготівлі, реалізації сільськогосподарської продукції, що містить хімічні речовини понад гранично допустимі концентрації (ст. 42), заготівлі, переробки або збуту радіоактивно забруднених продуктів (ст. 42), порушення вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, що зазнали радіаційного забруднення (ст.46¹). порушення норм і правил з ядерної та радіаційної безпеки при використанні джерел іонізуючого випромінювання (ст. 95), невиконання вимог органів нагляду за охороною праці (ст. 188 ), органів державної інспекції праці (ст. 188⁶)та ін.

Розділ IV. Злочини проти довкілля

4.1 Кримінально-правова характеристика злочинів проти довкілля

Відповідно до Конституції України і зокрема до ст.50 і ст.16, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля пов'язане з обов'язком держави по забезпеченню екологічної безпеки і підтриманню екологічної рівноваги на території України. «Екологічна безпека є такий стан довкілля, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей».

Екологічна безпека гарантується здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

В арсеналі заходів забезпечення екологічної безпеки знаходиться й інститут правової відповідальності, включаючи кримінальну. До недавнього часу Кримінальний кодекс України 1960 року не мав окремого розділу про відповідальність за злочинні посягання на суспільні відносини безпечного і раціонального використання природних ресурсів в Україні. Не було навіть статей про відповідальність за псування головного природного ресурсу - землі. Не було задовільного визначення поняття екологічних злочинів і задовільної системи екологічних злочинів.¹¹ [14] Кримінальне право.(Особлива частина): Підручник.- К., 1998.-С. 370-373. [14]

У чинному Кримінальному кодексі України ці недоліки виправлені. До кодексу включено окремий розділ VIII -«Злочини проти довкілля», у якому є нові норми про відповідальність за забруднення або псування земель (ст. 239 КК), за знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245 КК), за безгосподарське використання земель (ст. 254 КК).

Належне використання всіх кримінально-правових засобів охорони природного середовища буде сприяти безпечному і раціональному використанню природних ресурсів України.

Питання про родовий об'єкт злочинів проти дозвілля у доктрині кримінального права ще не знайшли однозначного визначення. Родовим об'єктом цих злочинів є суб'єкт суспільних відносин населення України.

Належне цьому суб'єкту благо - природна можливість існування, предмети, залучені в сферу суспільних відносин, - земля, її надра, вода, атмосферне повітря, рослинний і тваринний світ.

Предметом екологічних злочинів є компоненти природного середовища - земля, її надра, вода, атмосферне повітря, рослинний і тваринний світ. У їх створення не вкладено людську працю, і вони не набули якості майна. Це можуть бути такі компоненти, які хоч і акумулюють певну кількість людської праці (наприклад, ліс, що виріс із лісопосадок під час лісовідновлювальних робіт, вирощені і випущені в природні водойми мальки цінних порід риб), але їх розвиток відбувається в природніх умовах. Вони не вичленені з природнього середовища людською працею і цим відрізняються від предмета злочинів проти власності.

Об'єктивна сторона більшості екологічних злочинів характеризується дією, (ст.. 239, 242, 235, 239 ¹) а злочину, передбаченого ст. 237 КК, - бездіяльністю.

Більшість злочинів проти довкілля належить до злочинів з матеріальним складом (статті 236, 237, 239, 254, та ін.), деякі належать до злочинів з формальним складом і є закінченими в момент вчинення самого діяння (ч. 1 ст. 253, ст. 240, ст. 248, ст. 250).

Об'єктивна сторона більшості екологічних злочинів характеризується умислом або необережністю.

Субєктами екологічних злочинів можуть бути особи, яким виповнилося на момент вчинення злочину 16 років. Субєктом злочину передбаченого ч. 2 ст. 244 ККУ може бути тільки іноземна особа.

Субєктами злочинів передбачених статтями 236, 237, 238, 243 можуть бути тільки службові особи.

Злочини проти довкілля - це суспільно небезпечні винні кримінально карані діяння, що посягають на таку соціальну цінність, як оточуюче людину природне середовище.

Розглянемо конкретні склади злочинів проти довкілля детальніше.

4.1.1 Злочини проти екологічної безпеки

4.1.1.1 Порушення правил екологічної безпеки. (ст. 236)

Об'єктивна сторона цього злочину проявляється в порушенні (дії або бездіяльності) порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів. Правила проведення такої експертизи встановлені в постанові Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р.

Ознакою об'єктивної сторони злочину є наявність наслідків -- загибелі людей, екологічного забруднення значних територій або інших тяжких наслідків.

Загибель людей -- це смерть хоча б однієї людини. Екологічне забруднення значних територій може бути пов'язане із забрудненням землі, водних ресурсів, атмосферного повітря або продуктів харчування в цьому регіоні, радіоактивними, хімічними та іншими речовинами, що створюють реальну загрозу життю і здоров'ю людей.¹1 [13] Кримінальне право України (особл. частина) За ред. Бажанова М.І. - К.-Х., Юрінком Інтер-Право, 2001. С.215 [13]

Інші тяжкі наслідки -- це заподіяння шкоди здоров'ю людей або інший збиток, наприклад, зруйнування або пошкодження заповідних територій.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується складною (подвійною) формою вини: щодо дії (бездіяльності) -- умисел або необережність, щодо наслідків -- тільки необережність.

Суб'єкт злочину -- службова особа, відповідальна за проведення екологічної експертизи, а так само за порушення вказаних правил проектування, будівництва, експлуатації підприємств, споруд та інших об'єктів.

4.1.1.2 Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237)

Об'єктивна сторона цього злочину проявляється в ухиленні від проведення або неналежному проведенні на території, що зазнала забруднення небезпечними речовинами або випромінюванням, дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення.

Під ухиленням тут слід розуміти бездіяльність, тобто пряме невиконання особою дій, необхідних для ліквідації або усунення екологічного забруднення. Неналежне проведення необхідних дій для ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення на певній території означає, що особа, хоч і діє в межах своїх службових обов'язків, але виконує їх неналежним чином, тобто всупереч правилам та інтересам роботи.

Об'єктивна сторона цього злочину передбачає наслідки у вигляді загибелі людей або інші тяжкі наслідки.

Інші тяжкі наслідки -- це істотне погіршення довкілля або стану рослинного і тваринного світу на визначеній забрудненій території, захворювання або масова загибель тварин, птахів, рибних запасів тощо.

Суб'єктивна сторона злочину така сама, як і за ст. 236.

Суб'єкт злочину -- службова особа, на яку покладені обов'язки щодо ліквідації та усунення екологічного забруднення.

4.1.1.3 Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (ст. 238)

Предметом цього злочину виступають відомості про стан захворюваності населення; екологічний, в тому числі радіаційний, стан.

Збирання і обробка цих відомостей покладена на екологічну інспекцію Міністерства екології та природних ресурсів України. ¹¹ 19 Офіційний вісник України. - 2000. - № 22. - С. 890 19

Об'єктивна сторона злочину полягає в приховуванні або умисному перекрученні службовою особою відомостей про екологічний, в тому числі радіаційний, стан у районах з підвищеною екологічною небезпекою, а також про стан захворюваності населення. Перекручення -- це повідомлення в офіційних документах завідомо недостовірних відомостей такого характеру. Відомості ці стосуються екологічного, в тому числі радіаційного, стану, який пов'язаний із забрудненням земель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових продуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ, а також стану захворюваності населення.

Злочин вважається закінченим при вчиненні хоча б однієї з указаних дій.

Суб'єктивна сторона злочину -- прямий умисел.

Суб'єкт злочину-- службова особа, відповідальна за відомості про екологічний стан та захворюваність населення.

Частина 2 статті 238 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або в місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

4.1.1.4 Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253)

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується розробкою і здачею проектів, іншої аналогічної документації замовнику службовою чи спеціально уповноваженою особою без обов'язкових інженерних систем захисту довкілля або введення (прийом) в експлуатацію споруд без такого захисту, якщо вони створили небезпеку тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі або масового захворювання населення, або інших тяжких наслідків (наприклад, затоплення населеного пункту, зруйнування споруд, забруднення природного об'єкту тощо).

Суб'єктивна сторона злочину така сама, як і в злочині, передбаченому ст. 236.

Суб'єкт злочину -- службова або спеціально уповноважена особа -- розробник або здавальник проекту чи іншої аналогічної документації замовнику.

Частина 2 ст. 253 передбачає відповідальність за ті самі дії, якщо вони спричинили наслідки, передбачені ч. 1 цієї статті.

4.1.2 Злочини у сфері землевикористання охорони надр, атмосферного повітря

4.1.2.1 Забруднення або псування земель (ст. 239)

З об'єктивної сторони цей злочин проявляється в забрудненні або псуванні земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими, для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я: людей чи довкілля.

Під забрудненням розуміється внесення в грунт речовин у вигляді різних відходів (отрутохімікатів, хімічних і радіоактивних речовин) тощо.

Псування землі -- це незаконне зняття родючого шару грунту? і ґрунтового покриву, що призвело її до непридатного стану, або безконтрольне використання такого шару, розробка корисних копалин при геологорозвідувальних та будівельних та інших роботах, заболочування земель тощо.

Злочин вимагає настання наслідків у вигляді створення небезпеки для життя, здоров'я людей чи довкілля. Між порушенням спеціальних правил і цими наслідками має бути встановлений причинний зв'язок. Суб'єктивна сторона цього злочину така сама, як і в злочині, передбаченому ст. 236. Суб'єкт злочину -- будь-яка особа.

Частина 2 ст. 239 передбачає відповідальність за ті самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші, тяжкі наслідки.

4.1.2.2 Порушення правил охорони надр (ст. 240)

Предметом цього злочину є надра і корисні копалини, крім загальнопоширених.

Надра -- цеверхня частина земної кори, що розташована під поверхнею суходолу та дном водоймищ, в межах державних кордонів, і простягається до глибин, доступних для їх добування. До корисних копалин відносяться горючі речовини (нафта, природний газ), метали (залізна руда, мідь, свинець) і благородні метали (золото, іридій, платина, срібло), сировина для металургії, а також вогнетривкі, ювелірні та інші загальнодержавного значення копалини. Перелік їх затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення».¹¹ 35 ЗП України. - 1995. - № 2. - С. 42. 35

Об'єктивна сторона цього злочину проявляється в порушенні встановлених правил охорони надр, або в незаконному видобуванні корисних копалин.

Порушення встановлених правил охорони надр може полягати в недотриманні строків видобування, місця, розміру і видів копалин та інших умов і правил, що забезпечують безпеку людей та видобування.

Незаконне видобування корисних копалин -- це їх видобування без відповідного дозволу, крім загальнопоширених (пісок, гравій, глина, галечник та ін.).

Суб'єктивна сторона злочину -- умисел і необережність.

Суб'єкт злочину -- будь-яка особа, як приватна, так І службова.

У частині 2 ст. 240 передбачене вчинення цього злочину на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду або повторно, або якщо він спричинив загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки.

4.1.2.3 Безгосподарське використання земель (ст. 254)

Об'єктивна сторона цього злочину проявляється в безгосподарському використанні земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель із сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту.

Безгосподарське використання земель може виражатися у використанні земель сільськогосподарського призначення для інших потреб, в перенасичуванні пестицидами та іншими агрохімікатами тощо.

Злочин вимагає настання наслідків у вигляді тривалого зниження або втрати родючості земель, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змиття гумусного шару, порушення структури грунту.

Суб'єктивна сторона цього злочину -- умисел або необережність. Суб'єкт злочину -- особа, обов'язком якої є дбайливе відношення до використання земель.

4.1.2.4 Забруднення атмосферного повітря (ст. 241)

Предметом цього злочину є атмосферне повітря, що знаходиться у відкритому просторі над територією України.

Об'єктивна сторона злочину -- це дія або бездіяльність щодо забруднення атмосферного повітря або зміни його природних властивостей, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля.

Забруднення -- це, наприклад, викиди токсичних або інших шкідливих речовин .в атмосферу .з перевищенням допустимих концентрацій. Інші зміни природних, властивостей атмосфери -- це зміна складу повітря в певній місцевості внаслідок будь-яких дослідів або дій з хімічними речовинами чи іншими властивостями.¹¹ 13 Кримінальне право (особл. частина) За ред. Бажанова М.І. - К.Х. Юрінком Інтер-право 2001. С.202 13

Між порушенням спеціальних правил та наслідками у вигляді створення небезпеки для життя, здоров'я людей чи для довкілля має бути встановлений причинний зв'язок.

Суб'єктивна сторона цього злочину виражена в змішаній формі вини: щодо порушення правил може бути умисел або необережність, щодо наслідків -- необережність.

Суб'єкт злочину -- будь-яка особа, в тому числі службова.

У частині 2 ст. 241 передбачена відповідальність за порушення спеціальних правил, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

4.1.3 Злочини у сфері водних ресурсів

4.1.3.1 Порушення правил охорони вод (ст. 242)

Предметом цього злочину є всі водні об'єкти на території України, що беруть участь в кругообігу вод і нерозривно пов'язані з довкіллям. Це -- ріки, озера, водосховища, канали, ставки, підземні води, джерела, морські затоки, протоки, лимани та інші водоймища, що знаходяться на поверхні або під землею, включені та не включені до господарського обороту.¹¹ 27 Водний кодекс України від 6 червня 1995р.// ВВР України, 1995 №24 - С.189 27

Об'єктивна сторона злочину проявляється в порушенні правил охорони вод (водних об'єктів), якщо це спричинило забруднення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їхніх природних властивостей, або виснаження водних джерел і створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи для довкілля.

Між забрудненням вказаних водних джерел і наслідками, що настали внаслідок цього, має бути встановлений причинний зв'язок.

Суб'єктивна сторона злочину -- змішана форма вини, тобто умисел або необережність щодо порушення правил, та необережність до наслідків.

Суб'єкт злочину -- будь-яка особа, в тому числі службова.

У частині 2 ст. 242 передбачена відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки.

4.1.3.2 Забруднення моря (ст. 243)

Об'єктивна сторона цього злочину визначається законом як забруднення моря і проявляється в таких двох формах: 1) в порушенні спеціальних правил з матеріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря; 2) у незаконному скиданні чи похованні вказаних матеріалів, речовин та відходів.

Важливе значення у визначенні об'єктивної сторони цього складу має така ознака, як місце вчинення злочину. Забруднення моря шляхом порушення спеціальних правил, поводження з певними речовинами, матеріалами, відходами здійснюється в межах внутрішніх морських або територіальних вод України, або вод виняткової (морської) економічної зони України, а забруднення шляхом незаконного скидання вказаних речовин і відходів, їх поховання -- в межах внутрішніх морських територіальних вод України або у відкритому морі.

Як наслідок вказаних дій необхідно встановити наявність забруднення моря і створення небезпеки для життя і здоров'я людей або живих ресурсів моря, чи можливість перешкодити законним видам використання моря внаслідок вказаного забруднення.

Суб'єктивна сторона злочину передбачає змішану форму вини: щодо забруднення моря -- умисел або необережність, щодо наслідків -- необережність.

Суб'єкт цього злочину -- будь-яка особа, частіше службова.

Частина 2 ст. 243 передбачає відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання-людей, масову загибель об'єктів тваринного та рослинного світу або інші тяжкі наслідки.

Частина 3 ст. 243 передбачає по суті самостійний склад злочину.

Об'єктивна сторона цього складу проявляється в неповідомленні спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання -- і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря.

Суб'єктивна сторона цього злочину може бути у вигляді умислу або необережності.

Суб'єкт злочину -- особа, спеціально відповідальна за своєчасне і достовірне повідомлення адміністрації про випадки скидання або поховання в морі.

4.1.3.3 Порушення законодавства про континентальний шельф України (ст. 244)

Предметом цього злочину є континентальний шельф України. Континентальний шельф України -- це поверхня і надра морського дна до глибини 200 м, що примикають до території України.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 244, характеризується дією або бездіяльністю і виражається: в порушенні законодавства про континентальний шельф України, що заподіяло істотну шкоду, а також невжитті особою, що відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщо ці створило небезпеку їх загибелі або загрожувало життю чи здоров'ю людей.

Суб'єктивна сторона злочину може бути як умисною, так і не обережною.

Суб'єкт злочину за ч. 1 ст. 244 -- громадяни України, а також особи без громадянства.

У частині 2 ст. 244 передбачена відповідальність за дослідження розвідування, розробку природних багатств та інші роботи на континентальному шельфі України, які проводяться іноземцями, якщо це не передбачено договором між Україною і заінтересованою іноземною державою, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку.

Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 244, можуть бути тільки іноземці.

4.1.4 Злочини у сфері лісокористування, захисту рослинного та тваринного світу

4.1.4.1 Знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245)

Предметом цього злочину є лісові масиви, зелені насадження навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інші такі насадження,

Лісові масиви -- це значні за площею земельні ділянки, зайняті лісом, що являють собою сукупність землі, рослинності (дерева, чагарники), тварин, мікроорганізмів та інших компонентів, які за своїм розвитком біологічно впливають один на одного та на довкілля.

Ліси на території України а також зелені насадження навколо населених пунктів, вздовж автомобільних залізниць або інші такого типу насадження виконують різні охоронні функції: санітарно-гігієнічні, оздоровчі, водозахисні, протиерозійні тощо.¹¹ 26 Лісовий кодекс України від 21 січня 1994р.// ВВР України. - 1994. - № 17 С.99 26

ІЗ об'єктивної сторони злочин проявляється в знищенні або пошкодженні лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інших таких насаджень вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом.

Під знищенням розуміється повна загибель лісового масиву, припинення його існування, пошкодження -- це часткова його загибель.

Суб'єктивна сторона злочину передбачає змішану форму вини: щодо дії -- умисел або необережність, щодо наслідків -- необережність. Наявність умислу щодо наслідків може свідчити про здійснення іншого, більш небезпечного злочину.

Суб'єкт злочину -- будь-яка особа.

У частині 2 ст. 245 передбачена відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки (наприклад, велику матеріальну шкоду, в тому числі і витрати через гасіння вогню тощо).

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 245, проявляється в умисній вині щодо дії та умислу або необережності щодо наслідків.

Якщо загибель людей при цьому охоплювалася умислом винного (прямим або непрямим), дії мають кваліфікуватися як за цією статтею, так і за статтею про вбивство (ст. 115).

4.1.4.2 Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 252)

Предметом цього злочину є території, взяті під охорону держави, та об'єкти природно-заповідного фонду. До них відносяться такі об'єкти природи, які являють собою велику наукову, історичну цінність, а також цінність в лікувально-оздоровчому плані. Наприклад, Нікитський ботанічний сад у Криму, Тростянецький парк в Сумській області, Дніпровські пороги в Запорізькій області, Одеські катакомби, Володимирська гірка в Києві.

До об'єктів природно-заповідного фонду належать території та об'єкти систематичного нагляду, проведення комплексних досліджень і вивчення природних процесів та явищ, а також розробки наукових основ охорони довкілля.

Об'єктивна сторона злочину проявляється в знищенні чи пошкодженні зазначених територій. Знищення передбачає повну ліквідацію природного об'єкта, що становить комплекс природних цінностей або основної його частини, внаслідок чого природний об'єкт перестає існувати в науковому, оздоровчому або культурно-освітньому значенні. Пошкодження означає приведення, природного обєкта в часткову непридатність, якщо він значно втрачає своє вказане значення і не може бути використаний, повною мірою.^{1 1} 13 Кримінальне право (особл. частина) За ред. Бажанова М.І. - К.Х. Юрінком Інтер-Право, 2001, С.226

13

Суб'єктивна сторона цього злочину -- прямий або непрямий умисел.

Суб'єкт злочину -- будь-яка особа.

У частині 2 ст. 252 передбачена відповідальність за ті самі дії вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

4.1.4.3 Незаконна порубка лісу (ст. 246)

Предметом цього злочину є ліс, тобто дерева і чагарники в природному стані, які невідокремлені від коріння і зростають у всіх лісах, незалежно від їх характеру а також у заповідниках, на територіях і об'єктах природно-заповідного фонду або в інших лісах, що особливо охороняються.

Порубка дерев в містах, селищах, інших населених пунктах (в парках, скверах, садах, на вулицях, на територіях підприємств, організацій, в придорожніх смугах, а також на сільгоспугіддях, садибах, дачних дільницях тощо) не охоплюється ознаками цього злочину і може бути кваліфікована як викрадення чужого майна. Заготівля поваленого вітром лісу (буреломного) розглядається як самоуправство. Викрадення зрубаної деревини є злочином проти власності

Об'єктивна сторона цього злочину проявляється в незаконні порубці лісу, тобто у відділенні дерев, що знаходяться в лісі, від кореня незалежно від засобів, що використовуються для цього, і способів (за допомогою сокири, пилки або механічної тяги тощо). Незаконною визнається порубка лісу без відповідного дозволу (тобто лісопорубного квитка чи ордера), виданого відповідним органом аби хоч і за лісопорубним квитком або ордером, але не на відведеній дільниці, в більшій, ніж дозволено кількості, не тих порід дерев або недозволеним способом. Закінченим злочин є з моменту, коли дерева зрубані і цим заподіяна істотна шкода.

Суб'єктивна сторона злочину -- прямий умисел.

Суб'єкт злочину -- будь-яка особа.

4.1.4.4 Порушення законодавства про захист рослин (ст. 247)

Об'єктивна сторона цього злочину полягає в порушенні правил, встановлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, що спричинило тяжкі наслідки, між якими і вказаними порушеннями є причинний зв'язок. Поняттям рослин охоплюються не тільки живі виростаючі їх види, а й насіннєвий або посадочний матеріал (насіння, цибулини, бульби), а так само відповідна сільськогосподарська продукція (зерно, плоди тощо).¹¹ 32 Закон України “Про рослинний світ” від 14 квітня 1999р. // Голос України. - 1999.- 12 травня. 32 Тяжкими наслідками слід визнати заподіяння значної матеріальної шкоди, зараження хворобами або загибель значної частини площ лісу, залишення великої площі землі без посадок тощо.

Суб'єктивна сторона злочину -- змішана форма вини: щодо порушення -- умисел або необережність, щодо наслідків -- тільки необережність.

Суб'єкт злочину -- будь-яка особа.

4.1.4.5 Незаконне полювання (ст. 248)

Полювання -- це висліджування з метою здобичі, переслідування і сама здобич (відлов, відстріл диких звірів та птахів). До полювання -прирівнюється також перебування в мисливських угіддях з мисливськими об'єктами, рушницями чи іншими знаряддями здобичі, а також із здобутою продукцією.

Предметом незаконного полювання є дикі звірі та птахи, які перебувають у стані природної волі та відносяться до так званого мисливського фонду. Мисливський фонд це перелік видів дичини, на яку можна полювати за умови дотримання всіх правил полювання.

Об'єктивна сторона цього злочину проявляється в незаконної

му полюванні, тобто в порушенні правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду, а також незаконному полюванні в заповідниках або на інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або полюванні на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України. Полювання в заборонений час -- це полювання в час, коли воно повністю заборонене або стосується лише тих звірів або птахів, на яких полювати заборонено саме в цей проміжок часу, а також полювання в заборонених місцях -- де воно заборонено взагалі або може проводитися лише за спеціальним дозволом, наприклад, заповідники, зелені зони навколо міст та населених пунктів, в самих населених пунктах тощо.

Суб'єктивна сторона цього злочину -- умисел або необережність.

Суб'єкт злочину -- будь-яка особа. Службова особа, яка використала своє службове становище для полювання несе відповідальність за ч. 2 ст. 248.

У частині 2 ст. 248 передбачена відповідальність за полювання, вчинене службовою особою з використанням службового становища, або за попередньою змовою групою осіб, або способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу, або з використанням транспортних засобів, або особою, раніше судимою за цей злочин.

4.1.4.6 Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249)

Предметом цього злочину є риба різних видів, дельфіни, креветки, кальмари, восьминоги, раки, краби та інші водні тварини, які знаходяться в стані природної волі, а також морські водорості і трави, що мають промислове значення для виробництва добрива, медичних препаратів і продуктів харчування.¹¹ [ 16] Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навч. пос. - К., Атіка 2002. 16

Незаконна ловля таких водних тварин, як видри, ондатри, та інших кваліфікується як незаконне полювання.

Дії осіб, винних в незаконному вилові риби, добуванні водних тварин, які вирощуються різними підприємствами та організаціями в спеціально обладнаних або пристосованих водоймах, або заволодіння рибою, водними тваринами, відловленими цими організаціями, або які знаходяться в розплідниках, у вольєрах диких тварин, птахів, підлягають кваліфікації як викрадення чужого майна.

Об'єктивна сторона злочину проявляється в незаконному зайнятті рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.

Суб'єктивна сторона злочину -- умисел.

Суб'єкт злочину -- будь-яка особа.

У частині 2 ст. 249 передбачена відповідальність за ті самі діяння, якщо

вони вчинені способом масового знищення риби, звірів чи інших видів тваринного світу (наприклад, вибухом) або особою, раніше судимою за цей злочин. Для встановлення істотної шкоди необхідно враховувати вартість, екологічну цінність, кількість здобутого, а також розмір шкоди, заподіяної довкіллю.

4.1.4.7 Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 250)

Об'єктивна сторона цього злочину проявляється в проведенні вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів або диких водних тварин.

Для відповідальності не потрібне настання шкідливих наслідків, досить самого факту проведення вибухових робіт з порушенням правил рибоохорони.

Суб'єктивна сторона цього злочину -- умисел або необережність.

Суб'єкт злочину -- будь-яка особа.

Покарання за злочин: за ст. 250 -- штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк від двох до п'яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років.

4.1.4.8 Порушення ветеринарних правил (ст. 251)

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується такими ознаками: наявністю дії або бездіяльності, що полягає, наприклад, в неправильному лікуванні тварин, неприйнятті заходів для виявлення діагнозу захворювання тощо.

Наслідками злочину є поширення епізоотії, тобто заразливих хвороб тварин, що відрізняються безперервністю та масовістю епізоотичного процесу (наприклад, ящур тощо), або інші тяжкі наслідки (наприклад, велика пошесть тварин чи птахів, масова загибель риби, дичини, бджіл, захворювання людей від хвороб, загальних для людей і тварин тощо).

Між порушенням ветеринарних правил і цими наслідками слід встановлювати причинний зв'язок.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується умислом чи необережністю щодо порушення ветеринарних правил і необережністю -- щодо наслідків.

Суб'єктзлочину -- будь-яка особа.

За злочини проти довкілля Кримінальним кодексом України передбачені такі види покарань

- штраф

- позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю

- конфіскація майна і знарядь злочину

- арешт

- обмеження волі

- позбавлення волі на певний строк

4.2 Проблеми кваліфікації злочинів проти довкілля

Обговорення судової практики, а також аналіз норм, які передбачають відповідальність для вчинення правопорушень і злочинів проти довкілля свідчить проте, що при застосуванні даних норм природоохоронні органи і суди стикаються із рядом таких проблем як:

1) відсутність чіткого відмежування злочинів від адміністративних правопорушень.

2) прогалини в законодавстві.

3) встановлення розміру заподіяної шкоди.

4) неможливість притягнення до відповідальності всіх осіб, які причетні до злочину;

5) проблема виконання принципу невідворотності відповідальності винних у скоєнні злочинів проти довкілля.

6) диференціації відповідальності залежно від ступеня суспільної небезпеки діяння та особи злочинця.

Залежно від ступеня суспільної небезпеки відповідальність може бути як кримінального, так і адміністративного. У Кодексах України про адміністративні правопорушення і Кримінальному Кодексі України є спеціальні розділи, де передбачені правопорушення і злочини у сфері охорони навколишнього середовища. Отже законодавець встановив два види відповідальності (адміністративну і кримінальну) за однорідні методи правопорушення.¹¹ [15] Кримінологія (особлива частина): Навч. посібн., за ред. Джужи О. М. - К. 2001 с. 121

Питання про визначення виду відповідальності адміністративної чи кримінальної - розв'язується законодавцем, виходячи з його розуміння соціально-економічної шкідливості того чи іншого правопорушення.

Якщо сферою адміністративного впливу в принципі можуть бути охоплені всі екологічні делікти, то до складу злочинів входить лише їх певна частина, що становить найвищу суспільну небезпеку. Ступінь небезпеки визначається законодавцем шляхом описання складу екологічного правопорушення, за яке настає адміністративна або кримінальна відповідальність. Якщо склади співпадають, то більш висока ступінь суспільної небезпеки правопорушення визначається введенням додаткових ознак. Це - повторність правопорушення після застосування заходів адміністративного впливу, заподіяння значної шкоди об'єктам природи, що охороняються, здоров'ю і життю людей, наявність наміру.

Інколи розмежовані ознаки нараховуються судовою практикою. А загалом поняття суспільної небезпеки екологічних деліктів постійно розвивається і уточнюється, внаслідок чого з'являються нові склади і вдосконалюються існуючі.

Яскравим тому доведенням є введенням до діючого Кримінального кодексу України нових статей таких як порушення правил екологічної безпеки (ст.236) невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст.237). [18] Науково-практичний коментар кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. - К., 2001

Таким чином, можна констатувати, що всі екологічні злочини становлять специфічну кримінально-правову, а тим паче кримінологічну групу і мають свою внутрішню структуру.

Це стосується і тих випадків, коли і за зовнішніми проявами діяння, і за характером наслідків, і за мотивами вчинення деякі кримінально карані посягання на природу є схожими з аналогічними адміністративними правопорушеннями. Законодавець враховує характер протиправної поведінки, той незаперечний факт, що воно може набувати різного ступеня адекватного правового реагування.

В діючому ККУ об'єднані діяння, що являють собою екологічну небезпеку для суспільства. Це всі види забруднення навколишнього середовища, проведення робіт, що руйнують природні системи, порушення правил охорони земель, надр, лісів, тваринного світу, природно-заповідних комплексів, які вчинені після застосування адміністративного стягнення або заподіяння шкоди навколишньому середовищу і здоров'ю людей чи народному господарству.

На даний час всі елементи навколишнього середовища поставлені під кримінально правову охорону від різноманітних дій, що завдали їм великої шкоди. Водночас з розширенням кола природних об'єктів, що охороняються кримінальним законом було доцільно значно звузити сферу кримінальної відповідальності введенням додаткових критеріїв (підстав) криміналізації. Насамперед маються на увазі критерії, що стосуються наслідків екологічних посягань.

Більшість складів цих злочинів сконструйовані як матеріальні, тобто передбачають заподіяння реальної шкоди тим чи іншим природним об'єктам, здоров'ю і життя людей тощо. У випадках, коли таку шкоду важко визначити кількісно, треба використовувати оцінюючі ознаки: великі шкоди та інші тяжкі наслідки. Інколи характер шкоди можна визначити, виходячи з особливих властивостей предмета посягання, скажімо, рідкісні тварини, занесені до Червоної книги. При деяких посяганнях на природу встановити, а тим більше довести розмір заподіяної шкоди дуже важко або навіть неможливо. Наприклад, забруднення моря шкідливими речовинами може завдати шкоди різними видами живих організмів, здоров'ю людей, зіпсувати пляжі та інші місця відпочинку.

Частина цієї шкоди може виявитися відразу частина - через певні проміжки часу і зовсім в іншому місці. У подібних випадках як критерій криміналізації треба брати на розмір заподіяних збитків, а масштаб впливу на навколишнє середовище, який визначається кількістю шкідливих речовин, викинутих у море, річку, атмосферу.

Екологічним законодавством передбачаються такі способи (методи) обчислення шкоди заподіяної екологічними правопорушеннями.

- нормативний - визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища;

- витратний - відповідальність за порушення екологічного законодавства;

- таксовий - застосування такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок незаконного природокористування;

- розрахунковий - обчислення збитків, заподіяних природним ресурсом і народному господарству порушенням правил використання та охорони природних ресурсів.

Одним із нормативного-правових актів визначення збитків у екологічній сфері є “Порядок визначення розміру збитків завданих природньому середовищу”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1992 р.

Він визначає єдині на території України правила встановлення плати за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення в ньому відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва, а також стягнення відповідних платежів підприємств, установ і організацій.¹¹ [17] Малишко М. І. Екологічнене право України: Навч. пос.. - К., Юридична книга, 2001 ст. 133.

Треба враховувати також критерій криміналізації його скоєння. Це такі діяння, як спосіб, знаряддя і засоби вчинення посягання на природу, те місце, час і обстановка даного посягання. Так, підвищену суспільну небезпеку становить незаконне полювання на тварин способом масового знищення звірів, або за попереднім зговором групою осіб.

До способів масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу потрібно відносити такі прийоми полювання, які мають загально небезпечні або винищувальні характер і здатні викликати загибель великої кількості представників дикої фауни; використання автоматичної зброї, газу, вибухових речовин, електричного обладнання тощо.²² [18] Науково-Практичний коментар ККУ від 5 квітня 2001 р. за ред М. І Мельника. - К., “А.С.К.” ст.663

У процесі криміналізації екологічних деліктів не можна залишати поза увагою і ознаки, які характеризують особу правопорушника, ступінь її розуміння кримінальної відповідальності як крайньої міри, що застосовується тоді, коли інші заходи впливу не досягають успіху. Суб'єкти злочинів проти довкілля поділяються на загальні і спеціальні. Так суб'єктом злочину передбаченого ст. 237 ККУ, що передбачає відповідальність за невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення може бути тільки службова особа на яку покладено правові обов'язки здійснювати дезактивацій ні та інші відповідальні заходи щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення.³³ [18] Науково-практичний коментар кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року К., 2001, с. 634.

Особистими ознаками, що підтверджують суспільну небезпеку правопорушника, є вчинення екологічного злочину після застосування за такі діб адміністративного стягнення, за попереднім зговором групою осіб, з використанням службового становища і раніше засудженими за аналогічні злочини.

Нарешті, при криміналізації тих чи інших посягань на природні багатства потрібно опиратися на критерії, що відносяться до суб'єктивної сторони діяння.

У цьому плані варто чітко розмежувати умисні й необережні склади злочинів проти довкілля.³³ [16] Коржанський М, И. Кваліфікація злочинів: навчальний посібник. - К., Аттіка, 2002 р. Це дасть змогу не лише усунути різномовки у трактуванні суб'єктивної сторони окремих діянь, а й установити для необережних посягань вужчі рамки криміналізації та більш м'які санкції.