85

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

ЗАПОРІЗЬКА ФІЛІЯ МАУП

До захисту допущено

рішенням кафедри правознавства

від “___”_____________ 2003 р.

__________________В.Б. Охотін

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему: Провадження справи про банкрутство

шифр групи: Ф 4-7-02 СП (1,3з)

спеціальність: Правознавство

Робота на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста

Виконала__________О.М. Пономаренко

Науковий

керівник ____________ В.Б. Охотін

доктор права

ЗАПОРІЖЖЯ 200

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття банкрутства

Розділ 2. Провадження справи про банкрутство

2.1 Порушення справи про банкрутство

2.2 Подання заяви про порушення справи про банкрутство

2.3 Прийняття та розгляд заяви про порушення справи про банкрутство в господарському суді

2.4 Санація боржника

2.5 Ліквідаційна процедура

2.6 Стягнення боргів з банкрута та порядок задоволення вимог кредиторів

2.7 Роль арбітражного керуючого в процесі провадження у справі про банкрутство та оплата його послуг

Розділ 3. Міжнародний досвід з питань банкрутства

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосовується: до юридичних осіб, що діють у формі споживчого товариства, благодійного чи іншого фонду; до юридичних осіб, що є об'єктами права державної власності і не є предметом приватизації. Не застосовується: до юридичних осіб - казенних підприємств; до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права комунальної власності.

В сучасних умовах реформування економіки на ринкових засадах, відновлення вітчизняного виробництва неможливо без створення ефективної системи банкрутства, яка повинна відповідати вимогам часу та передовій світовій практиці.

Стосовно боржника можуть застосуються наступні судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності боржника); - ліквідація банкрута.

30 червня 1999 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон України за № 784-ХІV "Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство" в якому частково вирішуються проблемні питання щодо питань банкрутства.

Новий Закон суттєво відрізняється від Закону України "Про банкрутство" 1992 року як за змістом, так і за завданнями. Закон структурований у 7 розділів, які містять 53 статті та 365 частин.

Такий об'єм дозволив деталізувати процедурні норми, їх застосування чітко регламентовані в часі, що посилює відповідальність сторін і учасників господарського процесу. Законом задекларована антикризове управління шляхом введення процедури розпорядження майном, врегульовані права, обов'язки і відповідальність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Надзвичайно велика роль в законі відведена процедурі досягнення мирової угоди між боржником та кредиторами, а також санації боржника з метою його фінансово-господарського оздоровлення.

Законом врегульовані особливості застосування процедур банкрутства до окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності - містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, професійних учасників ринку цінних паперів, суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина, а також відсутнього боржника.

Застосування норм Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з 1 січня 2000 року стане стартовим моментом функціонування нової системи банкрутства, як прискорювача економічних реформ в Україні. Незрозумілими є позиції окремих впливових осіб, які наполягають на перенесенні терміну введення в дію нового закону на більш пізніший час.

Концептуальними завданнями цього закону є: припинення паразитування на майні підприємств-боржників незалежно від форм власності при запровадженні процедур банкрутства шляхом введення інституції розпорядження майном з моменту реєстрації заяви в суді про порушення справи про банкрутство, що також забезпечує збереження майна і виробничих потужностей; на основі досягнення мирової угоди між боржником та кредиторами здійснення процедури санації боржника, спрямованої на відновлення його платоспроможності; задоволення вимог кредиторів.

Мета даної дипломної роботи - визначити порядок провадження справи про банкрутство відповідно до чинного законодавства України.

Завдання дипломної роботи: ознайомитися з поняттям банкрутства; розглянути підстави для застосування банкрутства; визначити порядок визнання банкрутом суб'єкта підприємницької діяльності.

Розділ 1. Поняття банкрутства

Банкрутство (французьке banqueroute з італійської bancarotta, від bancо rottо - розбитий банк) - неспроможність юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити в установлений для цього строк пред'явлені до неї з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом. Банкротство пов'язане з недостатністю активів (відсутністю коштів). Суб'єкт підприємництва має стільки боргів перед кредиторами і зобов'язань перед бюджетом, що коли їх вимоги будуть пред'явлені у визначені для цього строки, то майна суб'єкта-активів у ліквідній формі не вистачить для їх задоволення. Слід зазначити, що активи у ліквідній формі - це майно на балансі суб'єкта, що може бути так чи інакше реалізоване (основні засоби й інвестиції; обігові засоби і кошти, розрахункові документи й інші фінансові активи з урахуванням заборгованості, ліквідні нематеріальні активи майнові права типу патентів, технологій, ліцензій тощо).

Юридичний аспект банкрутства полягає насамперед у тому, що в суб'єкта є кредитори - особи, які мають документовані майнові вимоги до нього як до боржника. Це майнові правовідносини банкрутства, здійснення яких у встановленому законом порядку може призвести до ліквідації суб'єкта підприємництва.

Банкрутство як одна з юридичних підстав ліквідації підприємств регулюється Законом України “Про підприємства в Україні” (ст.ст. 24, 34). Порядок і умови визнання будь-яких юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності банкрутами з метою задоволення претензій кредиторів регулює спеціальний Закон України від 30 червня 1999 р. "Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство".

Провадження у справах про банкрутство та ліквідаційний процес регулюється також і законодавством України про організацію та діяльність господарського суду, а провадження у справах про банкрутство банків регулюється, крім того, з урахуванням вимог Закону “Про банки і банківську діяльність”.

Під банкрутством відповідно до ст. 1. Закону України "Про банкрутство" від 14 травня 1992 року, розуміється пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності - задовольнити у встановлений для цього строк пред'явлені до нього з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом. Відповідно до нової редакції Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30 червня 1999 р. банкрутство визначається як визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Тим самим зроблено наголос на процедурі і підкреслено необхідність компетентного рішення господарського суду. Визначено також, що банкрутство є різновидом ліквідації боржника - особи, що неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, які достеменно встановлені господарським судом на основі аналізу активів та пасивів та висновків аудиту.

Внаслідок порушення справи про банкрутство виникає комплекс процесуальних правовідносин: провадження у справі, визнання боржника банкрутом, оголошення про банкрутство, задоволення претензій кредиторів, припинення справи про банкрутство тощо. Сукупність таких процесуальних правовідносин може розглядатися як ліквідаційний правовий процес щодо суб'єкта підприємництва.

Таким чином для оголошення підприємця банкрутом необхідні такі підстави:

неплатоспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати, після настання встановленого строку їх сплати, грошові зобов'язання щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. Це настає, як правило, внаслідок перевищення грошових зобов'язань над вартістю належного суб'єкту майна у ліквідній формі;

неспроможність в установлений законом чи договором термін задовольнити вимоги кредиторів і виконати грошові зобов'язання перед бюджетом та сплатити інші обов'язкові платежі, наприклад, грошові зобов'язання;

зобов'язання боржника сплатити кредитору певну суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах передбачених цивільним законодавством України.

Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі заборгованість за передані товари, виконані роботи та надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити кредиторам боржник, визначається на день подання до господарського суду заяви про порушення провадження в справі про банкрутство, якщо інше не встановлено чинним законодавством. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються неустойка визначена на день подання такої заяви; а також зобов'язання, що виникли в наслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржниками юридичної особи, що виникають з такої участі.

Підкреслення грошових вимог дає змогу уточнити підстави для банкрутства і відмежуватись від інших вимог майнового чи немайнового характеру. Разом з тим останні при неможливості їх виконання в натурі можуть бути переведені в грошові зобов'язання.

Суб'єктами банкрутства закон визнає юридичних осіб і громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, до того ж осіб однієї категорії - суб'єктів підприємництва, неспроможних своєчасно виконати свої зобов'язання перед кредиторами або перед бюджетом. Таким чином, мова йде про підприємства всіх форм власності і видів, зазначених у статті 2 Закону “Про підприємства в Україні”, а також про господарські об'єднання згідно із статтею 3 цього Закону, і громадян, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність. Зазначені суб'єкти перелічені Законом “Про внесення змін до Закону України “Про банкрутство” боржниками або банкрутами.

Боржником відповідний суб'єкт вважається на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство, банкрутом - після того, як господарський суд ухвалить постанову про визнання боржника банкрутом.

Закон “Про внесення змін до Закону України “Про банкрутство” не поширюється на юридичних осіб, які не займаються згідно з їх статутами (положеннями) систематичною підприємницькою діяльністю.

З іншого боку, у відносинах банкрутства виступають кредитори. Це можуть бути як громадяни, так і юридичні особи, які мають підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника. До кола кредиторів не входять ті суб'єкти, майнові вимоги яких повністю забезпечені заставою.

Якщо до одного боржника мають майнові вимоги два або більше кредиторів, останні повинні діяти у справах про банкрутство як збори кредиторів. Збори можуть створювати комітет кредиторів. Коли кредиторів більше десяти, створення такого комітету є обов'язковим. Повноваження цього органу визначають збори. Ці органи - збори, комітет - необхідні для участі у провадженні у справах про банкрутство з боку кредиторів з тим, щоб діяли не окремі численні кредитори, а один спільний, об'єднаний кредитор.

У новій редакції Закону України "Про банкрутство" суб'єктами банкрутства як неспроможними боржниками можуть бути фізичні та юридичні особи, зареєстровані як суб'єкти підприємницької та іншої господарської діяльності, які неспроможні своєчасно забезпечити виконання зобов'язань перед кредиторами, бюджетом та інші обов'язкові платежі. Як визначено ст. 1 зазначеного Закону, суб'єкт банкрутства, чи інакше банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлюється господарським судом. Тобто, неспроможний господарюючий суб'єкт стає банкрутом тільки за рішенням господарського суду, а до цього моменту йому надається можливість вийти зі стану неспроможності. Реально це проявляється таким чином: суд за зверненням кредиторів повинен визнати факт неможливості господарюючого суб'єкта сплатити борги, і тільки після використання всіх встановлених законодавством засобів, з співставленням розмірів боргів з вартістю майна боржника, інших його активів у ліквідній формі вивчення реальних строків можливості задоволення вимог кредиторів, суд може визнати боржника банкрутом. При цьому відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва та відділення) банкрутами не можуть бути.

Кредиторами можуть бути як фізичні так і юридичні особи, в тому числі іноземні, органи державних податкової та контрольно-ревізійної служб, інші державні органи, які мають підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника, крім кредиторів, майнові вимоги яких повністю забезпечені заставою.

Кредитор вправі об'єднати в одній заяві декілька вимог до боржника з різних зобов'язань. Якщо до одного боржника мають майнові вимоги два чи більше кредиторів, вони можуть об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися в суд з однією заявою, підписаною всіма цими кредиторами.

Боржник і сам може звернутися до господарського суду в разі його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності. За даними Вищого Господарського Суду України, 70 % заяв до господарських судів про визнання юридичної особи банкрутом подається з ініціативи податкової адміністрації.

В умовах нестабільності ринкових перетворень виникає загроза фіктивного банкрутства. Тому необхідно їх розрізняти від вимушеного об'єктивного банкрутства. Під фіктивним банкрутством визнається подання боржником в господарський суд заяви про визнання його банкрутом при наявності у нього можливостей задовольнити вимоги кредиторів в повному обсязі. У випадках фіктивного банкрутства боржника кредитори вправі вимагати від нього відшкодування спричинених цим збитків. Навмисним банкрутством є неможливість задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів, які виникли з вини самого боржника (його посадових осіб, засновників або інших осіб, які діяли за його дорученням).

Ознакою неспроможності підприємця є зупинення ним поточних платежів. При оцінці неспроможності боржника враховується його фінансовий та майновий стан і потенційні можливості виробничої та іншої господарської діяльності, якщо вона не буде припинена. Формальною підставою для порушення справи про банкрутство є письмова заява будь-кого з кредиторів або самого боржника до господарського суду. Якщо не буде вчасно проведена досудова санація, як система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, яку вправі здійснювати власник майна боржника (орган, уповноважений управляти майном), інвестор, з метою запобігання банкрутств у боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних і правових заходів відповідно законодавству до початку порушення провадження в справі про банкрутство, то до підприємця-боржника застосовується процедура банкрутства.

Ця процедура доволі тривала та складна, тому до боржника можуть бути застосовані спеціальні процедури: позасудові засоби запобігання банкрутству - домовленість боржника та кредиторів про узгодження умов продовження його діяльності або добровільної самоліквідації; досудова санація, спеціальне управління його майном, мирова угода та примусова ліквідація.

Мирова угода - домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін. Остання розглядається як різновид прощення боргів.

Розділ 2. Провадження справи про банкрутство

2.1 Порушення справи про банкрутство

Підставою для порушення справи про банкрутство відповідно до ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є письмова заява будь-кого з кредиторів або самого боржника до господарського суду. Під кредитором розуміється фізична чи юридична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, в тому числі щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органів державної податкової служби та інших держаних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю сплати податків і зборів.

Якщо не буде вчасно проведена досудова санація, як система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, яку вправі здійснювати власник майна боржника (орган, уповноважений управляти майном), інвестор, з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних та правових заходів відповідно законодавству до початку порушення провадження у справі про банкрутство, то до підприємця-боржника застосовується процедура банкрутства.

Ознакою неспроможності підприємця є зупинення ним поточних платежів. При оцінці неспроможності боржника враховується його фінансовий та майновий стан і потенційні можливості виробничої та іншої господарської діяльності, якщо вона не буде припинена. Суб'єктами банкрутства як неспроможними боржниками можуть бути фізичні та юридичні особи, зареєстровані як суб'єкти підприємницької та іншої господарської діяльності, що неспроможні своєчасно забезпечити виконання зобов'язань перед кредиторами, бюджетом та інші обов'язкові платежі. Як визначено ст. 1 вказаного закону, суб'єкт банкрутства, чи інакше банкрут-боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом. При цьому відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва та відділення) банкрутами не можуть бути.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредиторами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, в тому числі іноземні, органи державних податкової та контрольно-ревізійної служб, інші державні органи що мають підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника, крім кредиторів, майнові вимоги яких повністю забезпечені заставою. Кредитор вправі об'єднати в одній заяві декілька вимог до боржника з різних зобов'язань. Якщо до одного боржника мають майнові вимоги два чи більше кредиторів, вони можуть об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до господарського суду з однією заявою, підписаною всіма цими кредиторами.

Боржник і сам може звернутися до господарського суду в разі його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності. За даними Вищого Господарського Суду України 70 відсотків заяв до господарських судів про визнання юридичної особи банкрутом подається з ініціативи податкової адміністрації.

В умовах нестабільності ринкових перетворень виникає загроза навмисного та фіктивного банкрутства. Тому необхідно їх розрізняти від вимушеного об'єктивного банкрутства. Під фіктивним банкрутством визнається подання боржником до господарського суду заяви про визнання його банкрутом при наявності у нього можливостей задовольнити вимоги кредиторів в повному обсязі. У випадках фіктивного банкрутства боржника кредитори вправі вимагати від нього відшкодування спричинених цим збитків. Навмисним банкрутством є неможливість задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів, які виникли з вини самого боржника (його посадових осіб, засновників або інших осіб, які діяли за його дорученням).

Банкрутство - тривала та складна процедура. Тому до боржника можуть бути застосовані спеціальні процедури:

позасудові засоби запобігання банкрутству - домовленість боржника та кредиторів про узгодження умов продовження його діяльності або добровільної самоліквідації;

досудова санація, спеціальне управління його майном, мирова угода та примусова ліквідація.

Мирова угода - домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за згодою сторін. Останнє розглядається як різновид прощення боргів.

Провадження у справах про банкрутство врегульовано Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство", Господарським процесуальним кодексом України, іншими нормативними актами. Серед останніх варто відмітити законодавство про окремі види юридичних осіб. Так, особливості процедури банкрутства банків регулюються законодавством про банки та банківську діяльність (банківським законодавством). Ряд особливостей передбачено розділом VI вищезазначеного закону. В той же час останній не застосовується до казенних підприємств, до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органу місцевого самоврядування прийняті рішення щодо цього.

Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцем знаходження боржника ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор. Тому слід розрізняти саме банкрутство за заявою неспроможного боржника та примусове банкрутство за вимогами кредиторів. Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора чи кредиторів до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не можуть бути задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

2.2 Подання заяви про порушення справи про банкрутство

Як зазначено у ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі і підписується керівником чи іншою вповноваженою на це особою. Заява про порушення справи про банкрутство повинна містити:

найменування господарського суду до якого подається заява;

найменування (прізвище, ім'я, по батькові) боржника, його поштову адресу;

найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, а якщо кредитор фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, а також місце його проживання;

номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів;

виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строків їх виконання, розміру неустойки, реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою до виконання;

перелік документів, що додаються до заяви.

В заяві боржника окрім вище зазначених відомостей також вказується сума вимог кредиторів за грошовим зобов'язанням у розмірі, який не оскаржується боржником, розмір заборгованості по податкам і зборам, розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплати авторської винагороди, відомості про наявність у боржника майна, в тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості, найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника. До заяви боржника додається:

рішення власника майна (органу, вповноваженого управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду з заявою, крім випадків, коли боржник подає таку заяву за наявності в нього достатнього для покриття судових витрат майна;

бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства-боржника;

перелік і опис заставленого майна із зазначенням місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави;

протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано їх представника для участі у господарському процесі під час провадження у справі про банкрутство;

інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство в разі:

якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника у повному обсязі перед іншими кредиторами;

якщо орган боржника, що вповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство;

якщо при ліквідації боржника не в зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі та в інших передбачених чинним законодавством випадках.

Одночасно із поданням заяви про порушення самобанкрутства боржник повинен подати план його санації.

Заява кредитора додатково повинна в собі містити відомості про:

розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням розміру неустойки, що підлягає сплаті;

виклад обставин, що підтверджують наявність зобов'язання боржника перед кредитором чи з яких виникла грошова вимога, а також строк його виконання;

докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму триста мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено законодавством;

докази обґрунтованості вимог кредитора, а також інші обставини на яких ґрунтується вимога кредитора.

Відповідно до такої заяви додається:

рішення суду або господарського суду, що розглядали вимоги кредитора до боржника;

копію неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий запис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів;

докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення забезпеченою нею вимоги у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, що подав заяву, забезпечена активами боржника.

Заява кредитора може ґрунтуватися на об'єднаній заборгованості боржника перед ним або кредитори можуть об'єднати свої вимоги до боржника в одній заяві. В такому випадку вона підписується всіма такими кредиторами. Останні створюють комітет кредиторів, який і представляє їх інтереси у господарському суді.

Якщо кредитором виступає орган державної податкової служби чи інший державний орган, що здійснює контроль за правильністю та своєчасністю сплати податків і зборів, ним додаються докази вжитих заходів з отримання таких заборгованостей.

У всіх вищезазначених випадках кредитор при поданні заяви про порушення справи про банкрутство повинен надіслати боржнику копії заяви та поданих до неї документів. Якщо на момент подання заяви про порушення справи про банкрутство одного боржника у суді до нього вже є наявними заяви інших кредиторів, то вони розглядаються разом. Із заяв про порушення справи про банкрутство сплачується державне мито.

2.3 Прийняття та розгляд заяви про порушення справи про банкрутство в господарському суді

Заява про порушення справи про банкрутство приймається суддею відповідно до вимог Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство" та Господарського процесуального кодексу України. В прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство суддя може відмовити в разі:

не включення боржника до Державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;

таку заяву подано стосовно ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;

стосовно боржника юридичної чи фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності вже порушено справу про банкрутство;

вимоги кредиторів у сумі складають менше трьох мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

В такому випадку суддя приймає ухвалу про відмову, яка направляється заявнику не пізніше 5 днів з моменту надходження заяви. Якщо в результаті перевірки буде виявлено безпідставність відмови у порушенні справи про банкрутство і ухвала буде скасована, заява вважається поданою у день першого звернення до суду.

Суддя може повернути подану заяву про порушення справи про банкрутство у 5-денний строк в разі її невідповідності встановленим вимогам, а саме якщо:

заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказане;

в заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштову адресу та інші відомості;

не надано доказів щодо сплати державного мита у встановлених порядку та розмірах;

заявник не дотримав встановлених строків та у випадках передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.

Повернення такої заяви не перешкоджає можливості повторного звернення у суд із заявою про порушення справи про банкрутство.

Заявник вправі самостійно відкликати заяву про банкрутство до моменту опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство або після опублікування, але у місячний термін ще не надійшло інших заяв кредиторів щодо задоволення їх вимог. В такому разі суддя виносить ухвалу про відкликання заяви (якщо це не порушує прав боржника та кредиторів).

Не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про порушення справи про банкрутство, суддя виносить і надсилає сторонам та державному органу з питань банкрутства рішення про порушення провадження у справі про банкрутство із вказівкою в ній факту прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, про призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття такої заяви та про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Якщо зразу призначити розпорядника неможливо, то це може бути проведене у підготовчому засіданні.

До дати проведення підготовчого засідання господарського суду боржник зобов'язаний подати до господарського суду та заявнику відгук на заяву про порушення справи про банкрутство в якій вказано: наявні у боржника заперечення щодо вимог заявника (заявників); загальну суму заборгованості боржника перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі його працівникам та заборгованості по обов'язковим платежам; відомості про наявне у боржника майно в тому числі і кошти, що знаходяться на його рахунках у банках чи інших фінансово-кредитних установах, поштові адреси останніх.

У підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника. З метою виявлення всіх кредиторів та осіб, що виявили бажання взяти участь у санації боржника за результатами підготовчого засідання суду виноситься ухвала, за якою боржник зобов'язується подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за свій рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство. Якщо кошти у нього для цього відсутні, то оголошення може бути подане за рахунок кредиторів. Таке газетне оголошення повинно містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна. Якщо боржником є державне підприємство, щодо якого прийнято рішення про приватизацію, то останнє ухвалою призупиняється до припинення провадження у справі про його банкрутство.

Для визначення фінансового становища боржника у підготовчому засіданні суду чи під час розгляду справи про банкрутство суддя може призначити експертизу. За дорученням суду остання проводиться державним органом з питань банкрутства із залученням до її проведення спеціалістів. У разі звернення до суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у тому ж засіданні суду з'ясовуються ознаки його неплатоспроможності. Кредитор вправі заявити додаткові майнові вимоги до боржника у межах строку, встановленого чинним законодавством. Кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, вправі вимагати в частині, не забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави, якщо його вартість не достатня для повного задоволення його вимоги.

Господарський суд в рішенні про порушення справи про банкрутство може зобов'язати боржника подати аудиторський висновок або провести аудит. Якщо у боржника для цього кошти відсутні, то суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора лише за згоди останнього. Відсутність аудиторського висновку не зупиняє провадження у справі та не є підставою для її припинення.

За результатами розгляду заяви кредитора та відгуку боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій визначаються: розмір вимог кредиторів, які подали заяву; дата складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, який має бути складений та поданий до господарського суду на затвердження не пізніше двох місяців та 10 днів після дати проведення підготовчого засідання господарського суду, дата наступного засідання суду, яке має відбутися не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду; дата скликання перших загальних зборів кредиторів, які мають відбутися не пізніше трьох місяців та 40 днів після дати проведення підготовчого засідання суду; дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство, яке має відбутися не пізніше шести місяців з дня дати проведення підготовчого засідання суду.

Відсутність відгуку боржника не зупиняє провадження у справі. Якщо заявник не виконує вимоги ухвали господарського суду щодо публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство у визначений строк, суд має право залишити заяву без розгляду. З дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи-боржника приймається в порядку, визначеному чинним законодавством про банкрутство.

Після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань вправі подавати заяви з грошовими вимогами до боржника (ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"). В той же час господарський суд вправі самостійно за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів до забезпечення грошових вимог кредиторів згідно із Господарським процесуальним кодексом України та законодавством про банкрутство, про що додатково виноситься ухвала, а саме:

накладати арешт на все або частину майна чи грошових коштів, що належать боржникові або особам, які відповідають за зобов'язаннями боржника;

зобов'язувати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вживати інших заходів для збереження його майна;

забороняти посадовим особам боржника або власнику його майна чи вповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника;

забороняти власнику майна боржника або вповноваженому ним органу вчиняти дії щодо реорганізації чи ліквідації юридичної особи - боржника;

забороняти без згоди розпорядника майна укладати та здійснювати угоди пов'язані з передачею нерухомого майна в оренду, заставу, з внесенням зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарських товариств, або розпоряджатися нерухомістю іншим чином; пов'язані з одержанням та видачею позик (кредитів), поручительством, видачею гарантій, уступкою вимоги, переведенням боргу, а також передачею в довірче управління майна боржника; щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

В ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство вказується введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до подання заяви про порушення такої справи. Під мораторієм на задоволення вимог кредиторів розуміється зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати обов'язкових платежів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Мораторій вводиться на задоволення всіх вимог кредиторів, крім передбачених законом випадків. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів; не нараховується недоїмка, інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати обов'язкових платежів. Мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю людей, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями боржника в процедурах розпорядження майном боржника та санації. Після закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку із закінченням або достроковим припиненням процедури санації або ліквідаційної процедури чи затвердженням господарським судом мирової угоди, а також суми завданих збитків, яку боржник зобов'язаний був сплатити кредиторам за грошовими вимогами та зобов'язаннями щодо сплати обов'язкових платежів, можуть бути заявлені до сплати у розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено законодавством про банкрутство.

Заходи щодо забезпечення грошових вимог кредиторів можуть бути вжиті одночасно з винесенням ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство або після цього у будь-якій стадії провадження у справі. Ці заходи скасовуються у разі затвердження господарським судом звіту керуючого санацією чи припинення санації боржника, або визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи затвердження господарським судом мирової угоди, чи відмови у визнанні боржника банкрутом. В той же час суд вправі скасувати ці заходи до настання обставин, передбачених законодавством. В такому разі виноситься відповідна ухвала, яка може бути перевірена у порядку нагляду.

У ст. 13 зазначено, що з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається його розпорядник у порядку, встановленому законодавством про банкрутство. Розпорядник майна призначається судом із числа осіб, що зареєстровані державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі. Відомості про них надаються у встановленому порядку Вищому Господарському суду України. Кредитори вправі запропонувати свою кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам передбаченим законодавством. Якщо інше не передбачено, розпорядником майна може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємництва, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями, не є зацікавленою особою стосовно боржника та кредиторів і яка має ліцензію арбітражного керуючого, що видається в установленому порядку. Позбавлення розпорядника майна ліцензії є підставою для винесення ухвали про усунення такого розпорядника від виконання ним своїх обов'язків.

Розпорядником майна не можуть призначатися особи, які здійснювали раніше управління боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з моменту усунення даної особи від управління боржником пройшло не менше трьох років; а також які мають судимість за вчинення корисливих злочинів. Ухвала суду про призначення розпорядника майна може бути перевірена у порядку нагляду. Розпорядник майна призначається на строк не більше ніж на шість місяців. Цей строк може бути подовжений або скорочений судом за клопотанням комітету кредиторів, розпорядника майна, власника (вповноваженого управляти майном органу), боржника (п. 8 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Розпорядник майна вправі:

скликати збори кредиторів і брати в них участь з правом дорадчого голосу;

аналізувати фінансове становище боржника та рекомендувати зборам кредиторів заходи щодо фінансового оздоровлення боржника;

звертатися до господарського суду у передбачених законом випадках;

одержувати винагороду у розмірі та порядку, встановленому чинним законодавством;

залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірній основі спеціалістів з оплатою їх діяльності з коштів боржника, якщо інше не передбачено законодавством або рішенням комітету кредиторів;

подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення ним своїх обов'язків; здійснювати інші передбачені для нього законодавством повноваження.

На розпорядника майна відповідно до п. 9 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" покладено такі зобов'язання:

розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги кредиторів до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням провадження справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому законодавством порядку;

вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку;

повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову у такому визнанні;

вживати заходів для захисту майна боржника;

аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках;

виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи навмисного доведення до банкрутства;

скликати збори кредиторів;

надавати державному органу з питань банкрутства відомості, що необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство;

надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника;

пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника і виконувати інші функції.

Він має ряд інших прав та обов'язків.

Розпорядник майна повинен при здійсненні повноважень діяти добросовісно, розумно, враховувати інтереси боржника та його кредиторів.

2.4 Санація боржника

Згідно із ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори та особи, які бажають взяти участь у санації (інвестуванні) боржника у місячний термін з моменту опублікування оголошення про банкрутство подають до господарського суду заяви про грошові вимоги та їх документальне підтвердження. Особи, які бажають взяти участь у санації боржника, подають заяву розпоряднику майна.

Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією. Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців. Але за клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією може бути подовжена ще до шести місяців або навпаки скорочена. Кандидатура керуючого санацією призначається за згодою комітету кредиторів. Ним може бути особа, що була розпорядником майна, за згодою комітету кредиторів - керівник підприємства або інша особа яка пропонується у встановленому порядку комітетом кредиторів. У всіх випадках така особа повинна мати відповідну, видану у встановленому порядку ліцензію на проведення санації. З моменту винесення ухвали про санацію, господарський суд одночасно призначає керуючого санацією, що тягне за собою:

припинення повноважень керівника боржника з переходом їх до керуючого санацією;

припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, і керуючому санацією у триденний строк передається бухгалтерська та інша документація боржника, печатки та штампи, матеріальні та інші цінності;

арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише у межах процедури санації.

Ухвала про проведення санації боржника приймається, якщо надійшли пропозиції від бажаючих задовольнити вимоги кредиторів до боржника і виконати його зобов'язання перед бюджетом, за умови згоди зборів (комітету) кредиторів із строками виконання цих зобов'язань і на переведення боргу. Під санацією, відповідно до п. 1 Положення про порядок проведення санації державних підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 8 лютого 1994 року, розуміється система економіко-організаційних заходів, спрямованих на оздоровлення фінансового стану юридичної особи-боржника. В ст. 1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство" дається дещо уточнене і більш детальне визначення санації як системи заходів, що здійснюються під час проведення справи про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, що спрямовані на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника. Реструктуризація підприємства - здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи що не підлягає санації, якщо інше непередбачене планом санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволення вимог кредиторів.

Санація розглядається як запобіжний засіб щодо банкрутства і можлива лише в разі порушення справи про банкрутство. Хоча як було сказано вище, санаційна процедура застосовується і з метою запобігання банкрутству. До цього засобу з профілактичною метою може вдатися і держава. Відповідно до ст. 32 вищевказаного закону санація визначена як оздоровлення неспроможного боржника, надання йому фінансової допомоги з боку власника майна, кредиторів та інших юридичних і фізичних осіб, в тому числі іноземних, спрямованих на підтримку діяльності боржника і запобігання його банкрутству.

За своєю юридичною природою санація є спеціальним інститутом переводу боргу особи, що піддається банкрутству на фізичну або юридичну особу - санатора. В разі згоди останнього на переведення на нього боргу, господарський суд може винести постанову про припинення процедури банкрутства та затвердження умови санації.

З огляду на це санація визначається як оздоровлення неспроможного боржника шляхом надання йому фінансової допомоги з боку власника майна, кредиторів та інших юридичних та фізичних осіб, направлених на фінансову підтримку боржника та запобігання його банкрутству.

Основна санаційна процедура покладена на керуючого санацією, який вправі:

самостійно розпоряджатися майном боржника з урахуванням встановлених обмежень;

укладати від імені боржника мирову угоду та інші цивільно-правові угоди;

відмовлятися від договорів боржника у передбачених законом випадках.

Керуючий санацією відповідно до п. 6 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зобов'язаний:

прийняти у господарське відання майно боржника та організувати проведення його інвентаризації;

відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами;

розробити та подати на затвердження комітету кредиторів план санації боржника, попередньо погоджений з боржником чи органом, уповноваженим управляти його майном;

організувати ведення бухгалтерського і статистичного обліку та фінансової звітності;

розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, що виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації;

заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог кредиторів;

звітувати перед комітетом кредиторів про реалізацію плану санації;

повідомляти у десятиденний строк з дня винесення господарським судом відповідної ухвали державний орган з питань банкрутства про своє призначення, затвердження мирової угоди, закінчення виконання плану санації, звільнення від обов'язків.

Керуючий санацією у тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо:

виконання договорів завдає збитків боржнику в порівнянні з аналогічними договорами, що укладаються за таких же умов;

договір є довгостроковим (понад один рік), або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника у довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;

виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Угоди боржника, у тому числі укладені до прийняття господарським судом рішення про санацію, можуть бути визнані судом недійсними за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства у разі, якщо:

угода укладена боржником із зацікавленими особами, в результаті якої кредиторам завдані або можуть бути завдані збитки;

угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців до прийняття рішення про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника. Все отримане за такою угодою повертається.

Якщо порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства, його трудовий колектив має переважне право вимагати передачі йому цілісного майнового комплексу державного підприємства-боржника в оренду за умови покладення на себе грошових зобов'язань боржника і за наявності на це згоди кредиторів. Інакше кажучи, за таких умов трудовому колективу надається перевага на участь у санації боржника.