Українська мова

Пам`ятка

Як писати реферат

1. Визначити адресата і мету спілкування.

2. Дібрати відповідну літературу.

3. Опрацювати дібрані джерела з робочими стислими помітками, закладками в книжці.

4. Скласти план відповідно до обсягу реферату (його пункти розкриваються приблизно на однаковій кількості сторінок).

5. Оформити яскравий, привабливий вступ.

6. Дати перелік основних висновків, узагальнень та рекомендацій.

7. Оптимальний обсяг реферату - 10 - 12 друкованих сторінок.

8. Під час усного виступу краще розповідати, а не читати реферат. Для цьогоскласти розгорнутий план-конспект на 2 - 4 сторінки.

9. Під час добору мовних засобів для написання реферату необхідно враховувати особливості наукового стилю мовлення.

Переказ - це підготовча ланка до самостійного письма, до написання творів, створення власних аналогічних висловлювань. Працюючи над переказами різних текстів, учні збагачуються прекрасними зразками висловлювань, засвоюють правила побудови текстів різних типів, стилів і жанрів мовлення. У процесі роботи над переказом збагачується мовний запас учнів, розвивається вміння вживати слова в точному їх значенні й користуватися різноманітними засобами мови для вираження певного змісту.

За поставленою метою перекази бувають навчальні та контрольні. Цей поділ умовний. Загальновідомо, що під час виконання контрольної роботи школяр теж учиться. Принципова різниця між ними полягає у тому, що перед навчальними переказами ведемо певну підготовчу роботу, зв'язану з виробленням відповідних мовних умінь і навичок, повторенням пройденої чи повідомленням нової інформації з лінгвістики тексту. Контрольний переказ базується на виконанні контрольного завдання. Підготовчим станом для цього служить система вправ між двома контрольними переказами.

За типом мовлення перекази можуть виступати у вигляді описів, роздумів, розповідей. Або з різним виявом згаданих ознак.

За докладністю передачі змісту перекази діляться на повні (докладні) і короткі (стислі), близькі до тексту і "вільні", вибіркові, з перебудовою тексту та творчими домислами, перекази-переклади. За місцем виконання перекази бувають класні й домашні. Причому перевага надається аудиторним переказам, які виконуються під контролем і керівництвом викладача. Ефективність різних видів переказів забезпечується неухильним дотриманням відповідних вимог.

Перш за все треба подбати, щоб тексти для переказів були високоідейними, змістовними. Різноманітними щодо тематичного спрямування і стильових особливостей, доступними і цікавими, взірцевими щодо мовного оформлення. Учні з особливою охотою переказують тексти про життя дітей, героїчні вчинки видатних людей, школу, сім'ю, пам'ятні події, трудові звершення, про тварин тощо.

Обсяг тексту для переказу орієнтовно охоплює 350-450 слів.

Тема 16. Розвиток писемного мовлення. Конспектування тексту

Розробка раціональної системи та ефективної методики навчання конспектування залежить від знання процесу конспектування як виду мовленнєвої діяльності. Це дозволяє виділити завдання статті, вирішення яких дасть можливість виробити вихідні позиції розвитку в учнів уміння конспектувати: визначити етапи процесу конспектування; з'ясувати, які психологічні механізми задіяні на кожному з цих етапів; окреслити особливості психологічних механізмів, ураховуючи різні способи надходження інформації.

Процес конспектування прочитаного або почутого ділиться на такі етапи:

1.Сприймання. Розуміння. Відбір отриманої інформації.

2.Переформулювання. Фіксація.

3.Відтворення.

Останнім етапом процесу конспектування є відтворення вихідного тексту за складеним конспектом. Причому, якщо конспект не повинен служити цілям комунікації, то для самого автора він має залишатися зрозумілим через достатньо великий проміжок часу, тобто будь-який запис має піддаватися розгортанню без втрати вихідної інформації.

Основними видами сприймання, що беруть участь у процесі конспектування, є слухове та зорове, залежно від того, що необхідно зробити: законспектувати прочитаний текст чи прослухане повідомлення.

Сприймання інформації при читанні відбувається за допомогою зорового аналізатора, який, охоплюючи текст по абзацам, дає можливість розпізнавати друкований на рівні букв, слів, фраз, абзаців. Чим краще розвинута навичка читання, тим більший абзац може бути розпізнаним. Можливість повторних дій при читанні створюють умови для „утримування в оперативній пам'яті фраз більшої довжини, ніж при аудіюванні". Результатом цього процесу стає іноді зміна ціннісної орієнтації по відношенню до тієї чи іншої сприйнятої інформації, що полягає в зміні структури вихідного тексту, тобто в переході до його внутрішньої структури.

Сприймання як прочитаного тексту, так і прослуханого повідомлення тісно пов'язане із процесом розуміння, оскільки інформація, що надходить, неодмінно піддається смисловій обробці. Слід зазначити, що у процесі розуміння, „утворюються нові системи понять, що поєднують у собі продукти сприймання з відповідними елементами знань, здобутими у попередньому досвіді".

Одним із головних механізмів розуміння тексту є його переструктурування, встановлення ієрархії смислів, синонімічні заміни і згортання (компресія, стискання).

У процесі аудіювання і читання можливі випадки, коли розуміння смислового сегмента відбувається ще до того, як лектор закінчив фразу, що містить смисловий сегмент або читач не дочитав абзац до кінця. У таких випадках ми маємо справу з вірогідним прогнозуванням , що значно полегшує процес розуміння .

Проте для конспектування не достатньо одного розуміння. Під час такого аудіювання відбувається дворівневий відбір інформації. При первинному - конспектуючий, оцінюючи інформацію як зайву, продовжує аудіювання доти, поки не отримає інформацію, яку треба зафіксувати. Інформація, яку відібрано, піддається вторинному відбору за ознакою новизни і важливості. Оскільки швидкість мислительних процесів набагато перевищує швидкість говоріння, то первинний і вторинний відбір відбувається одночасно із процесом аудіювання. Інформація, яка була залишена під час другого відбору, згортається до смислової віхи. Спосіб її фіксації буде залежати від того, наскільки нова і важлива ця інформація. На цьому етапі розуміння важливу роль відіграє так зване внутрішнє мовлення, без якого неможливе процес згортання інформації. На етапі розуміння у процесі вторинного відбору інформації відбувається семантичне зважування елементів тексту, тобто відбір семантично значущої інформації за ознаками новизни та значущості. Реципієнт ніби „розшаровує" попередньо скомпресовану до „смислових опорних пунктів" інформацію на значущу для нього та надмірну або неістотну. Зауважимо, що поняття „головна інформація" досить індивідуальне.

Наступний етап конспектування полягає у переформулюванні отриманої інформації та її фіксації. Особливістю цього процесу в умовах такого виду діяльності полягає в тому, що умови конспектування потребують максимальної компресії, тобто такого згортання мовлення, при якому зберігається лише найнеобхідніша (зважаючи на мету спілкування) інформація.

Оскільки головний мозок людини в певний момент може бути охоплений лише однією діяльністю, то сприймання, опосередковане мислительними операціями (відбір, згортання), переформулювання і фіксація не можуть відбуватися одночасно, як це вимагає процес конспектування (особливо почутого) на другому етапі. Забезпечують цей складний процес механізми таких психічних процесів, як пам'ять та увага. Таким чином, між двома мікропаузами за допомогою промовляння інформація фіксується у короткочасній пам'яті, а коли цей уривок стає достатнім, щоб виділити опорні пункти, то відбувається переформулювання. Оскільки переключення уваги є короткочасним, то його частота не впливає на цілісність процесу конспектування.

При конспектуванні оперативна пам'ять має тісний зв'язок із короткочасною та довготривалою. Сприймаючи певні мовленнєві сигнали, з яких складається висловлювання, реципієнт зберігає їх у пам'яті (короткочасній); виконуючи операції згортання, переформулювання, користуючись попереднім досвідом (із довготривалої пам'яті) і щойно одержаними даними, слухач використовує дію оперативної пам'яті. Останнім етапом процесу конспектування є відтворення вихідного тексту за складеним конспектом. Причому, якщо конспект не повинен служити цілям комунікації, то для самого автора він має залишатися зрозумілим через достатньо великий проміжок часу, тобто будь-який запис має піддаватися розгортанню без втрати вихідної інформації .

1. Конспектування - це процес мислительної переробки і письмової фіксації прочитаного чи проаудійованого тексту; результатом якого є запис, що дозволяє його автору одразу чи через деякий час із необхідною повнотою відновити отриману інформацію.

2. Процес конспектування прочитаного або почутого можна поділити на такі етапи: 1. Сприймання. Розуміння. Відбір отриманої інформації. 2. Переформулювання. Фіксація. 3. Відтворення.

3. Необхідною умовою ефективності конспектування є якісне сприймання та розуміння тексту.

4. До механізмів, які обслуговують процес конспектування, належать антиципація, пам'ять, увага, внутрішнє мовлення, відбір істотної інформації, компресія, перефразування, кожен із них має певні особливості відповідно до умов конспектування.

5. Особливої уваги потребує вивчення психологічних особливостей людини, рівня розвитку психічних процесів, які задіяні при конспектуванні.

Размещено на Allbest.ru