3. Відбирається раніше підготовлений образотворчий і текстовий матеріал.

Приймається рішення щодо використання кольорів (одно-, дво-, три- абоповнокольорові). Як відомо, реалістичні повнокольорові зображення досягаються шляхом накладення на одному аркуші чотирьох основних фарб: чорної, червоної, жовтої і голубої. Розробляється композиція майбутнього медіаносія. Приймається рішення щодо використовуваних шрифтів.

Результатом творчих і технологічних процесів на даному етапі є готовий оригінал-макет - прототип майбутньої листівки (плаката, календаря і т.ін.). Макет має бути погоджений із замовником і затверджений ним. При цьому бажано дотриматись необхідних формальностей. Замовник повинний підписати оригінал-макет, чи повинний бути складений відповідний акт.

4. Етап виробництва поліграфічної рекламної продукції, коли приймається рішення про технологію виробництва медіаносія.

Якщо необхідний тираж носіїв невеликий (до 50 прим.), то найпростішою технологією виробництва листівок може бути ксерокопіювання. При тиражі до 500...1000 примірників (і необхідності друку в 1 колір) можна скористатися послугами ризографа. Під час типографського друку (офсетного, високого й ін.) необхідне виробництво форм.

Під час повнокольорового типографського друку проміжною стадією буде кольороподілення, у процесі якого кольорові зображення будуть "розкладені" на зазначені вище 4 основні кольори. Далі потрібно виробництво типографських форм та безпосереднє виробництво тиражу. Більш докладно про технологічні особливості виробництва поліграфічної реклами можна довідатися з літературних джерел.

Екранна реклама використовує як носії: відео- і кіноролики, слайди й ін. Рекламні ролики можуть згодом транслюватися по каналах телебачення.

Пряма передача в телевізійний ефір того, що в цей момент відбувається в телестудії, іноді називається студійним роликом.

Відеоролик - це звуковий фільм, записаний на магнітній стрічці.

Кіноролик - це знятий на кіноплівці звуковий кінофільм, призначений для наступної "перегонки" на відео, передачі в ефір або демонстрації за допомогою кіноустановки. Використовують даний носій останнім часом досить рідко.

Сучасні видавничі технології є проміжною ланкою між художньою розробкою реклами та транслюванням (розповсюдженням) її на цільову аудиторію. Зараз вже багато телевізійної реклами розроблюється за допомогою комп'ютерів, приклади такої 3D-реклами можно побачити на 7 каналі.

5.6 Роль реклами в процесі збуту товару

Це не є таємницею - що гарна реклама допомагає збуту товарів та послуг.

Досить рідко зустрічаються товари, які гарно продаються без реклами. Зазвичай нову товарну марку потрібно «розкручувати». Чи досягає реклама своєї цілі, тобто чи націлена вона на правільну аудиторію, чи передає вона правільну інформацію тощо, вона вирішує збільшити попит або зменшити.

Правильний вибір найбільш ефективних засобів передачі рекламного звертання значною мірою визначає успіх усієї рекламної комунікації. Від правильного вирішення даної проблеми залежить, якої кількості потенційних споживачів досягне сигнал, наскільки сильним буде вплив на них, які суми будуть витрачені на рекламу і наскільки ефективними будуть ці витрати. Фактор вибору засобів передачі рекламних послань є основним при визначенні бюджетів рекламних кампаній. Так, відповідно до статистики, американські компанії витрачають на виробництво власне рекламних матеріалів (тобто тих же відео- і аудіороликів, оригіналів-макетів для газет і журналів, плакатів і буклетів) не більш 10...15 % свого загального рекламного бюджету. Інші 85...90 % засобів витрачаються рекламодавцями на розміщення цих рекламних матеріалів у засобах масової інформації. Уже з цих сухих цифр зрозуміло, наскільки важливо для рекламодавця, щоб засоби, витрачені на розміщення його реклами, давали максимальну віддачу. При цьому досить очевидно, що віддача від розміщеної реклами визначається не стільки кількістю виходів, наприклад, на телебаченні, скільки тим, яка кількість глядачів насправді побачать (почують, прочитають і т.д.) цю рекламу.

6 ДІЛОВІ НАВИЧКИ

Характерною тенденцією сучасного етапу соціально-економічного розвитку України є постійне підсилення конкуренції на ринку праці. Це обумовлено розвитком багатоукладної економіки, твердими вимогами до її ефективності, що підвищується конкурентною боротьбою, та формується надлишком трудових ресурсів у більшості сфер діяльності. У цих умовах успішність працевлаштування і кар'єра будь-якої людини визначається двома групами факторів:

є - рівнем професійної підготовки і ступенем її відповідності вимогам роботодавця,

є - морально-психологічною готовністю і навичками роботи в умовах конкуренції й інновацій, умінням продемонструвати і реалізувати свою професійну підготовку.

Рівень професійної підготовки визначається широтою і глибиною теоретичних знань, умінням їх практично використовувати, відповідністю знань і умінь вимогам конкретного робочого місця. Однак це тільки необхідна, але не достатня умова успішного працевлаштування й ефективної діяльності в умовах конкуренції й інновацій. Іншою необхідною складовою успіху є рівень розвитку ділових якостей особистості, тобто ступінь морально-психологічної підготовки й уміння реалізувати свою професійну підготовку на різних етапах кар'єри. Необхідні також навички самоосвіти, оскільки жодна система освіти не може забезпечити людині достатній інформаційний запас.

Умовно ці ділові навички можна розділити на чотири групи.

Навички розвитку і самоосвіти, тобто навички одержання і засвоєння нових професійних, ділових, соціальних знань і умінь (навченості), уміння передавати їх іншим (колегам, підлеглим, новим співробітникам і т.д.) як частина будь-якої трудової діяльності.

Особисті навички: завзятість і наполегливість у досягненні цілі, ініціативність, уміння контактувати з людьми, чітко формулювати, виражати і відстоювати свою точку зору і т.д.

Навички роботи в групі (комунікативні якості): уміння враховувати думку інших, знаходити компроміси, переконувати, критикувати і сприймати критикові і т.д.

4. Навички лідера: уміння планувати й організовувати роботу групи, мотивувати вибір її членів, розподіляти обов'язки, контролювати, заохочувати і наказувати і т.д.

Детальніше основні ділові навички будуть розглянуті у даному розділі.

6.1 Набуття навичок навчатися

Навички набуття нових знань і умінь (вивчення) і передачі їх іншим (навчання) це дуже широке поняття. Не зв'язуйте ці навички тільки зі спеціально організованим аудиторним процесом одержання знань у навчальному закладі або на курсах. У реальному житті практично щодня перед нами виникають нові ділові, соціальні, побутові задачі, рішення яких вимагає набуття нових знань, умінь, реалізації адекватного поводження. Якщо ви хочете досягти успіху в житті, то ви повинні опанувати навичками вивчення і навчання, постійно розвивати й удосконалювати них. Це допоможе вам як при аудиторних, так і самостійних заняттях.

Навчання - це процес, що продовжується все життя. Щоденно ми зіштовхуємося з новими ситуаціями, йде процес,що потребує від вас нової поведінки. При цьому є шлях досягнення успіху у діловому та соціальному житті.

Перший етап цього досягнення - навчання. І ви повинні знати як вам навчатися.

Навчання - це триваючий у часі процес набуття нових знань, навичок, умінь, досвіду. У цілому вивчення є процесом зміни вашої свідомості таким чином, що ви зможете розуміти або робити щось, чого не могли робити раніше.

Ви повинні мати можливість бачити та вимірювати зміну у вашій поведінці для того, щоб визначити наскільки успішно Ви навчилися.

Розпочатий процес навчання не має зупинятися. Протягом навчання виділимо три взаємозв'язані стадії (модель навчання):

- відображення ситуації у свідомості (створення її індивідуального інформаційного портрету);

- зіставлення її зі знаннями та вміннями, що зберігалися у пам'яті;

- визначення відсутніх знань.

6.2 Навчання вмінню робити що-небудь

Ви зіштовхнетеся з багатьма ситуаціями, які потребують від вас вміння робити що-небудь:

- усне повідомлення;

- написання звіту

- заповнення документів.

Незалежно від ситуації цей процес може проходити в три етапи:

- формування цілі, якої ви намагаєтесь досягнути;

- визначення необхідних для цього дій;

- практичні задачі.

6.2.1 Формування цілі

Для формування цілі потрібно чітке розуміння цілі. Для чого робите доповідь або причини написання звіту.

Визначити причини для розвитку ваших навичок з урахуванням того, що працедавці віддають перевагу людям з високою компетентністю у таких навичках:

- вміння спілкуватися;

- робити підрахування;

- працювати у групі;

- вирішувати питання.

Якщо ви не маєте цих навичок ваша кар'єра не буде успішною. Необхідно зайнятися удосконаленням ваших навичок. Інакше ви не маєте мотивації для саморозвитку. В цьому випадку ви можете не бути зосередженим, можете не бути уважними до будь-якої інформації та відомості, що вам надають. Це знижує рівень прогресу у тому що ви робите (досягнення цілі).

6.2.2.Визначення необхідних дій

Ви чітко зрозуміли, чому ви навчаєтеся робити будь-що. Визначайте дії та знаходьте рекомендації або посібники. Або виберіть самостійну процедуру, яку наслідуватиме.

6.2.3 Практичні вправи

Ця частина навчання дуже важлива!

1. Виконайте усі вказівки (рекомендації) правильно та точно.

2. Виробіть правильні навички з самого початку.

Ваші дії повільні та взаємозв'язані. Практикуйтеся до тих пір, поки повністю не засвоїте. При цьому часте звертання до правил та рекомендацій - Ваш девіз:

„Від простого - до складного!!!”

При правильній поведінці швидкість отримання практичних навичок збільшується, зменшується частота звертання до інструкцій.

Дуже важливо спостереження за успішним виконанням задачі викладачем.

Демонстраційні задачі уважно дивитися та слухати!

1. Запам'ятовування рухів, жестів руками, поз, одягу; міміка, контакт очима.

2. Коли і як підвищується голос, темп мови і чому? Який це дає ефект?

3. У яких типах промов він використовує кмітливість та гумор? Який демонстраційний матеріал він використовує (комп'ютерний чи малюнки на дошці)?

4. Ви не зрозуміли якісь дії, які демонструвалися під час показу? Задавайте запитання до тих пір, поки не зрозумієте як і для чого це робилось.

5. Зрозуміти ключові моменти у демонстрації, виділити головне та другорядне.

6. Нотатки допомагають запам'ятати послідовність.

7. Після демонстрації викладачем прикладу необхідно, якомога швидше використати інформацію на практиці. Це дуже важливо!

8. Практикуватися до тих пір поки не зможете виконати послідовність дій без нотаток.

Інший шлях навчання робити будь-що, якщо Ви користуєтеся інструкцією з виконання задачі. Інструкція будується автором у жорстких умовах, вона має бути легко зрозумілою при уважному читанні.

Що потрібно для розуміння вам:

- прочитати зміст перед практичним використанням;

- прочитати ще раз, якщо щось незрозуміло;

- читати до тих пір, поки не стане все зрозуміло, точно виконуючи усі вказівки.

Для успішного виконання треба не поспішати, контролювати усі процеси, та декілька раз прочитати.

Зроблені Вами помилки - це невід'ємна частина процесу навчання!!! Але варто аналізувати помилки та їх причини і повторювати практичні шляхи вирішення для досягнення досконалості.

6.3 Навчання запам'ятовуванню будь-чого

Перша стадія процесу запам'ятовування полягає в трансформації інформації у форму, більш зручну для запам'ятовування. Для набуття навичок довгострокового запам'ятовування і розуміння знань корисні наступні асоціативні прийоми.

* Групування схожої інформації. Наприклад, вартість польоту з Лондона в Банкок, Делі, Лос-Анджелес, Сан-Франциско і Найробі однакова.

Попарне об'єднання інформації або предметів - однакова вартість і час польоту по перерахованих вище маршрутах.

Можна зробити описовий зв'язок різної інформації: літак летить з Банкока в Делі, потім у Найробі і після прибуття в Лондон продовжує політ на східне узбережжя Америки.

Можна спробувати сформувати візуальний образ інформації: Банкок - храми і палаци, Делі - рикші, Найробі - африканське сафарі, Лондон - Бекінгемський палац, Лос-Анджелес - Голівуд, Сан-Франциско - міст Золоті ворота.

Використовуйте перші букви ключових слів інформації, що запам'ятовується, (мнемотехніка). Наприклад, зміст маркетингу визначається як 4«Р»: продукція, просування, вартість, місце (production, promotion, price, place).

Після того як інформація трансформована у форму, зручну для запам'ятовування, необхідно записати її, потім прочитати вголос і потім читати знову і знову, щоразу намагаючись відкласти побільше інформації в довгострокову пам'ять. Якщо вам потрібно запам'ятати великий обсяг інформації, необхідно розбити її на невеликі частини, і зосередити потім увагу на кожній з них. Процес повторення продовжується доти, доки ви не зможете згадати всю інформацію без звертання до ваших записів. Процесу запам'ятовування напам'ять можуть сприяти такі спеціальні прийоми, як римування інформації, що запам'ятовується, наприклад, відоме «Кожен Мисливець Бажає Знати, Де Сидять Фазани» для запам'ятовування колірного спектра.

Найбільш ефективний шлях запам'ятовування нової інформації полягає у встановленні зв'язку з тим, що ви вже знаєте. Це вимагає зусиль з усвідомлення зв'язку нового матеріалу з тим, що вже зберігається у вашій пам'яті. Один зі шляхів досягнення цього полягає в записі зв'язків між існуючими знаннями і новою інформацією, що надходить.

Вивчення - активний процес, без вашого бажання і зацікавленості, прагнення одержати знання (відсутність цілі і мотивації) вас неможливо навчити.

Коли ви чітко зрозуміли, чому ви вчитеся робити щось, ви повинні визначити всі дії, які мають випливати для успішного вирішення задачі, тобто вибрати форму і процедуру вивчення. Реалізація такої процедури і є власне процесом вивчення. Безсумнівна важливість вибору найбільш ефективної форми і процедури вивчення (надалі ми повернемося до цього питання), але в даному розділі нас цікавлять найбільш важливі, загальні процедури процесу пізнання. Найважливішою з них є запам'ятовування.

Вивчення потребує від вас запам'ятовування чого-небудь: етапів процесу, даних або змісту усної доповіді. Запам'ятовування є процесом одержання інформації, збереження її в мозку і відтворення за необхідності більш пізніше. Пам'ять містить три компоненти:

1) система одержання чуттєвої інформації (сенсорна система);

короткочасна (короткострокова) пам'ять;

довгострокова (довгострокова) пам'ять.

6.3.1 Система збору чуттєвої інформації (сенсорна система)

Ця стадія процесу запам'ятовування полягає в одержанні інформації про навколишнє середовище у відчуттях і образах сприйняття за допомогою органів чуттів: зору, слуху, дотику і т.д. Це може включати читання підручника або конспекту, спостереження за діями викладача, слухання лектора або магнітофона, дотик, смакові відчуття і нюх.

Чуттєва інформація транспортується в мозок нервовою системою, але велика її частина зберігається тільки в даний момент і дуже швидко забувається.

6.3.2 Короткострокова пам'ять

Чуттєва інформація, що надходить у мозок, передається в короткострокову (оперативну) пам'ять. Тут відбувається осмислювання (оперативна обробка) сенсорної інформації, що полягає у визначенні її новизни, важливості, зв'язку з уже відомими вам знаннями, можливості використання в майбутньому, і на основі цього приймається рішення про довгострокове запам'ятовування або забування. Важливо знати, що короткострокова пам'ять має порівняно малу ємність.

Ця ємність індивідуальна для кожної людини, але можна відзначити деякі загальні особливості короткочасної пам'яті. Численні дослідження показують, що в середньому людина може утримувати в короткостроковій пам'яті одночасно 7 плюс-мінус 2 інформаційних одиниці у вигляді уявлень (цифр, слів, понять, ідей) або кількість зв'язної інформації, що повідомляється лектором протягом 10- 15 хвилин. Якщо не організувати перенос інформації з короткочасної пам'яті в довгострокову, то настає її переповнення, що супроводжується витисненням раніше отриманої інформації новою (режим, відомий як «в одне вухо влетіло, у друге - вилетіло»). Це супроводжується швидким накопиченням утоми, розсіюванням уваги і як результат - низькою продуктивністю процесу вивчення. Щоб цього не відбулося, необхідно періодично (не рідше, ніж раз у 10 - 12 хвилин) переносити отримані відомості з короткострокової в довгострокову пам'ять. При цьому для кращого запам'ятовування доцільно виділяти блок логічно зв'язаної інформації, підводити думкою підсумок і давати собі своєрідну команду типу: «Це важливо, знадобиться мені надалі і необхідно запам'ятати» - установку на запам'ятовування інформації і тривалість її збереження. До речі, викладачі дають знання, чітко структуровані на логічно завершені блоки, підводячи після кожного з них акцентований підсумок і мотивуючи їхнє довгострокове запам'ятовування.

6.3.3 Довгострокова пам'ять

На відміну від короткочасної, довгострокова пам'ять людини має колосальну ємність. За сучасними оцінками, у мозку може зберігатися близько 10²⁰ одиниць інформації. Це перевершує обсяг інформації кожної з найбільших бібліотек світу. Якщо ви скаржитеся на погану пам'ять, то це констатація невміння ефективно використовувати багатство, подароване вам природою. Найчастіше ми мало знаємо про природу пам'яті, використовуємо її можливості не завжди усвідомлено, цілеспрямовано, а отже, і неефективно. Психологи стверджують, що пам'ять потрібно не поліпшувати, а організовувати і виховувати, тобто розвивати навички її ефективного використання. Для цього необхідно мати уявлення про природу пам'яті.

Звичайно виділяють чотири основних типи пам'яті: рухова (моторна), емоційна, словесно-логічна й образна. Рухова пам'ять пов'язана із запам'ятовуванням рухових навичок, емоційна - це пам'ять на емоції, образна пам'ять орієнтована на запам'ятовування образних (комплексних) картин реального світу. Найважливішою є словесно-логічна, або значеннєва пам'ять, орієнтована на запам'ятовування і відтворення будь-якої інформації, у тому числі абстрактної в словесно-цифровій формі. Кожна людина має всіма чотири види пам'яті, але в різних пропорціях. Так, у спортсменів краще розвинута рухова пам'ять, у художників - образна. Визначте особливості вашої пам'яті і намагайтеся їх ефективно використовувати.

6.3.4 Запам'ятовування напам'ять

Запам'ятовування напам'ять - це форма довгострокової пам'яті.

Як запам'ятати великий об'єм інформації:

а) розбити усю інформацію на маленькі частини;

б) сконцентрувати уваги на окремих частинах;

в) процес повторювання виконувати до тих пір, поки не згадається вся інформація без звертання до додатків.

У процесі запам'ятовування вам допоможуть декілька прийомів:

- римування інформації, що запам'ятовується. Наприклад:

Всем известно, как прелестно

Букву Т писать уместно

Но ужасно и опасно

Букву Т писать напрасно;

- використання слів однакових за вимовою, та різних за написанням понять. Наприклад:

відлига - політичне

відлига - природне;

- зв'язок між новою інформацією, та тією, що Вам вже відома. Зв'язок між існуючими знаннями та інформацією, що надходить;

- використання перших літер ключових слів інформації, що запам'ятовуєте (мнемотехніка). Наприклад: процесор, пам'ять, програма, периферійні пристрої.

Умови для запам'ятовування:

а) відсутність утоми, бо утома не дасть засвоїти нову інформацію;

б) уникнення довгострокових періодів запам'ятовування (більше двох годин). Після деякого часу запам'ятовування робити перерви на 30 хвилин і займайтеся іншими справами;

в) після запам'ятовування проведення перевірки знань та швидкий перегляд додатків - це забезпечить запам'ятовування на 24 години;

г) наступного дня зробити повторний огляд;

д) у кінці тижня переглянути весь вивчений Вами за цей час матеріал для встановлення зв'язку між різними розділами інформації;

е) через місяць повторити огляд знову.

6.4 Організація процесу навчання

Ефективність процесу пізнання залежить не тільки від навичок розуміння і запам'ятовування, але і значною мірою від організації процесу вивчення в часі і просторі. Навички такого планування тим більше важливі, що велика частина навчання здійснюється індивідуально, іноді як частина вашої особистої програми саморозвитку. У даному розділі розглянуто навички планування навчання й організації робочого місця.

Планування й організація навчання. Ви повинні розуміти, що для успішного навчання необхідно пожертвувати частиною вашого вільного часу. Зробіть цей час продуктивним. Для цього ретельно сплануйте процес навчання.

Безсумнівно, у вас будуть й інші заняття, пов'язані з родиною, друзями, хобі і т.ін. Не слід відмовлятися від усього цього. Однак ви повинні знаходити час і для навчання. Суть полягає в тому, щоб підтримувати баланс тим часом і іншим у своєму особистому часі. Ви не повинні присвячувати ввесь свій час і енергію навчанню на шкоду іншим інтересам і стремлінням. Інакше вас не можна буде назвати «усебічно розвинутою людиною», ви вважатиметесь людиною, що нічим не цікавиться, крім своєї роботи.

Час навчання, однак, є найважливішим. Вирішите, який час протягом дня для вас найбільше ефективний для навчання і потім складіть розклад ваших інших занять з урахуванням цього. Спробуйте раціонально використовувати час, затрачуваний на рутинні роботи (ранковий туалет, готування їжі, поїздка в суспільному транспорті)- його можна також використовувати в навчальних цілях. Але пам'ятайте, що ключ до успіху будь-якого плану - самодисципліна

Не забувайте про мотивації. Ви повинні чітко визначити, які цілі ви досягнете і яку вигоду одержите, цілком завершивши програму навчання.

Навчання завжди пов'язане з навичками й уміннями, що ви можете розвивати і поліпшувати. Деякі індивідууми від природи є старанними. Вони із задоволенням годинами вчаться. Водночас тільки за певним часом не можна судити про ефективність процесу навчання, насамперед важливий результат. Для інших навчання вимагає зусиль - необхідно пожертвувати іншими інтересами і розвагами для концентрації на процесі навчання. Допомогти в цьому вам може розклад навчання. Воно включає наступні кроки.

Поставте персональну мету, що ви хочете досягти в результаті виконання програми навчання. Це може мати відношення до вченого ступеня, що ви хочете одержати або навичок, які ви хочете набути.

Потім вирішите, скільки годин у тиждень вам необхідно для досягнення цілі. Визначте, скільки може вимагатися часу для навчання. Для цього будуть необхідні консультації з іншими учнями, що мають досвід навчання за такою програмою, або з викладачем.

Розподіліть цей час навчання за днями неділи, забезпечивши досягнення рівноваги протягом тижня з іншими інтересами.

Складіть розклад роботи з темами, які ви вивчатимете в тижневі періоди, будучи упевненими, що ви дійсно зможете це вивчити.

Підготуйте формальний графік навчання протягом усієї програми навчання. У графіку вкажіть конкретно дні завершення визначених тим або завдань.

Переконайтеся, що розклад передбачає періоди відпочинку під час і після закінчення періодів навчання. Залишіть вільним від занять 1 день кожного тижня, а також передбачте трохи більше довгих перерв протягом дня або тижня під час навчання.

Намагайтеся дотримуватись розкладу і не відставати від нього. Якщо це трапилося, то можна пожертвувати чим-небудь зі сфери ваших інтересів, наприклад, відкласти похід у кіно.

Якщо виникають ускладнення в навчанні, не вдавайтеся до паніки - це неминуче. Обговоріть ускладнення з іншими учнями або викладачами. Заспокойтеся й об'єктивно гляньте на ту роботу, що ви робите і наявний у вашому розпорядженні час. Скорегуйте розклад, але дайте собі серйозне зобов'язання закінчити програму навчання. Пам'ятайте, ніколи не дозволяйте вашому навчанню «одержати перевагу над вами», а завжди «зберігайте перевагу над ним».

Характерна риса навчання - це нагромадження письмового матеріалу під час програми навчання - книги, довідники, ксерокопії статей, вирізки з газет і журналів, конспекти. Якщо ви не будете акуратні, то вся ця інформація буде марною або навіть дезорганізуючою. Важливо створити систему для збереження і систематизації всіх матеріалів таким чином, щоб ви могли швидко знайти стосовні до справи записи.

Можна дати деякі поради для організації збору і збереження матеріалу.

Детально і систематично переглядайте відомі вам джерела інформації з цікавлячої вас проблеми.

Зберігайте всі матеріали, що переглянули, у архівних папках або записних книжках. Маркіруйте всі папки або використовуйте різні кольори папок для різних тем або предметів. Як тільки ви переглянули новий матеріал, негайно покладіть його в папку для надійного збереження.

Нумеруйте і позначайте весь матеріал, що ви переглядаєте. Простий метод полягає у використанні картотеки, коли на кожен матеріал оформляється окрема картка, на якій написана назва матеріалу, короткий запис його змісту, кількість сторінок, автор, де це було отримано і дата публікації. Окремі картки потім зберігаються в шухляді в алфавітному або цифровому порядку, зручному для вас.

Якщо ви маєте доступ до персонального комп'ютера, то ви можете його використовувати. Це найпростіший шлях для збереження і повторного використання інформації.

Не шкодуйте часу на обробку нової інформації, але будьте вимогливі при виборі її. У противному випадку ваш архів виявиться дуже громіздким і незручним у роботі. Регулярно переглядайте свій архів і вилучайте з нього застарілі і непотрібні матеріали.

Ще одним важливим фактором ефективного навчання є організація робочого місця. Деякі процеси вивчення, наприклад, запам'ятовування, вимагають, щоб навколишнє оточення було зовсім вільне від відволікаючих факторів. Безсумнівно, вам доведеться працювати в аудиторіях, читальних залах, бібліотеках, але для більшості людей робочих місць будинку є найкращим місцем навчання. Організуйте своє робоче місце, виберіть місце в квартирі, де можна поставити робочий стіл, виділити місце для книг і необхідного устаткування, звести до мінімуму перешкоди з боку інших членів родини. Спробуйте також мінімізувати шум і відволікаючі фактори, не включайте радіо, телевізор, магнітофон. Такі відволікання послаблюють зосередженість і перешкоджають навчальному процесові.

6.5 Навички читання і конспектування

Читання. Навчальний процес найчастіше змушує вас читати велику кількість друкованих матеріалів. Багато учнів сумніваються, що вони зможуть прочитати все те, що їм рекомендував викладач. Ви зможете усунути такі сумніви шляхом розвитку навичок читання. Спробуйте зробити процес читання більш швидким й ефективним, розвиваючи технічне інтенсивне читання. Це не виходить, що зміст тексту може бути зігнорований. Якщо мова йде про читання з метою вивчення, то воно полягає в необхідності вловити зміст матеріалу, у розумінні тих ідей, що у ньому виражені. Ви не повинні жертвувати розумінням заради того, щоб просто швидко добратися до кінця абзацу. Разом з цим, цілком можливо підвищити і швидкість вашого читання, і його ефективність.

Фахівці вказують на такі причини повільного читання тексту:

неефективна робота мовнорухового, мовнослухового і зорового каналів, що поставляють інформацію в мозок;

мале поле зору, регресивний рух око по тексту;

недостатня мобілізація уваги;

пасивність пам'яті; млявий механізм розумової діяльності, відсутність навичок значеннєвого здогаду;

мала проінформованість про лінгвістичну структуру тексту, закономірностях його логіко-композиційного структурування;

низький рівень володіння стратегією читання (відсутність гнучкого підходу до вибору режиму читання) і наукової організації інтелектуальної праці.

Очевидно, що доцільно затратити час на подолання цих недоліків і на удосконалювання навичок інтенсивного читання, щоб надалі заощаджувати масу часу. Звичайно, це зажадає зусиль і практики. Ви повинні будете звикнути до нової техніки читання.

Під час навчання читанню в школі дітей спонукають до читання вголос. Після набуття навичок читання необхідність у проголошенні кожного прочитаного слова відпадає і ви можете читати безмовно. Однак багато людей продовжують вимовляти кожне слово думкою, причому зі швидкістю проголошення вголос. Це називається субвокалізаціею. Мовний канал - найповільніший у ланцюжку «око - мозок», і його потрібно виключити. Читати можна і без нього. Мозок достатньо пристосований до розуміння написаних слів і без постійного проголошення. Слова - це всього лише символи для передачі думок автора. Група слів має загальний сенс, і цей зміст ви повинні зрозуміти, звертаючи менше уваги на окремі слова і фрази.

На додаток до швидкого читання можна використовувати спосіб ковзання по тексту. У цьому випадку ви випускаєте з виду безліч слів тексту, сильно знижуєте розуміння повідомлення. Ковзання використовується, коли ви намагаєтеся витягти з тексту тільки його зміст або ж коли ви вирішуєте, читати або не читати дану статтю. Користуючись технікою ковзання, майте на увазі наступне.

Читайте весь перший параграф тексту (статті) з нормальною для вас швидкістю. Він часто містить огляд і ключові слова.

Уважно читайте і другий параграф, адже він може містити подальше введення в зміст тексту (статті). Зосереджено прочитайте останній параграф тексту (статті), тому що він найчастіше містить суму основних результатів, наведених у роботі.

Тепер вирішите, чи варто текст прочитати повністю. Якщо так, тоді пробіжіть очима по сторінках до середини кожної з них швидким темпом, вибираючи ключові слова в кожному з рядків.

При освоєнні навичок, перерахованих вище, ви можете освоювати більшу кількість матеріалу за той же час занять.

Конспектування. Крім розвитку навичок читання ви повинні опанувати навичками конспектування. Записування в більшому ступені, ніж читання або слухання, гарантує вам сприйняття інформації і розуміння змісту повідомлення. Процес вибору і записування ключових положень й ідей викладача або автора концентрує увагу, допомагає глибше зрозуміти і запам'ятати зміст повідомлення. Записи також дуже корисні для огляду або перегляду з метою визначення загального стану розглянутого питання. Однак слід пам'ятати, що конспектування є тільки одним зі способів навчання і його потрібно сполучити з іншими способами.

Головна проблема конспектування - це подолання бажання просто дослівно записувати матеріал за викладачем або копіювати його з друкованої сторінки. Це важка, але практично марна праця. Дослівний запис або копіювання є більш-менш механічним процесом. Працюють ваші руки й очі, але не ваш мозок. Головне в мистецтві конспектування - це активний процес аналізу вихідного матеріалу, виділення головного, визначення взаємозв'язку і логіки викладу основних положень і короткий запис, що дозволяє досить повно відновити зміст вихідного матеріалу. Усе це вимагає, поряд з розвитком навичок аналізу, швидкості мислення і певних технічних навичок конспектування. Люди роблять записи по-різному. Деякі роблять записи чітко, добре розташовуючи їх на сторінці, підкреслюючи важливі місця або виносячи їх на поля. Форма конспекту, який ви вестимете, залежить від вашого власного стилю, а також того, чого ви намагаєтеся досягти. Можливо, ви віддасте перевагу великим записам, прочитати які заново буде навіть сутужніше, ніж основний текст. Або ж небагато слів і ідей, що легко перечитати й одержати необхідну інформацію. Але в будь-якому випадку ціль конспектування полягає в тому, щоб використовувати ці записи пізніше освіження пам'яті. Щоб зробити цей процес успішним, записи, які ви робите, мають апелювати відомим вам знанням і представленням. Тому, коли ви робите записи, вони повинні бути пов'язані з іншими близькими вам областями. Якщо ви підходитиме так, ви не просто станете копіювати слова прямо з тексту або зі слів викладача, але і додаватиме до них свої власні слова, фрази, коментарі, так що ваші записи будуть персоніфіковані відповідно до вашого розуміння предмета розгляду. Конспект - це своєрідний путівник по вашій довгостроковій пам'яті, подробиця якого залежить від рівня ваших знань і розуміння досліджуваного предмета. При глибокому ознайомленні з предметом вам буде достатньо тільки натяку, у малознайомій області - необхідно докладний опис. Саме тому конспект, якщо це не дослівна копія лекції або друкованого матеріалу, є глибоко індивідуальним і, як правило, марним для іншої людини.

Різні матеріали вимагають різних підходів. Складні матеріали припускають велику детальність ваших записів. В іншому випадку, коли матеріали прості для розуміння, можна зробити записи більш простими і короткими. Існує ще один підхід. У процесі лекції робляться «чорнові записи», що виконуються скорописом, з великою кількістю скорочень. Але відразу після лекції ці чорнові записи осмислюються і приводяться до ладу. Це означає, що вони добре структуруються заголовками і підзаголовками, виділяються головні тези, конспект акуратно оформляється. Це дуже плідний метод, що стимулює глибоке розуміння і запам'ятовування навчального матеріалу, але він більш трудомісткий і вимагає додаткових витрат часу.

Підводячи підсумки, можна виділити наступні правила конспектування.

Конспекти (записи) не повинні представляти точну копію того або іншого матеріалу: вони мають бути написані для вас і ваших власних слів.

Не конспектуйте все підряд - потрібен аналіз і вибір. Ключ до цього полягає у виборі головного: концепції, принципів і фактів. Включіть в конспект посилання на знання, факти або приклади, уже відомі вам - це допоможе розумінню і запам'ятовуванню нового матеріалу. Погодьте глибину конспектів з важливістю і новизною досліджуваного матеріалу.

Уважно слухайте лектора, але не записуйте все підряд. Ігноруйте всі перешкоди, такі як розмови або міркування інших учнів. Дивитеся на читаючу лекцію, коли той говорить. Структуру записів погоджуйте з етапами подання матеріалу -- визначите «вступ», «хід доказу», «висновок» і дайте заголовки кожній з цих частин у конспекті. Слухайте сигнали лектора, що показують важливі моменти, такі як посилення деяких слів, повторення фраз -- запишіть їх.

Кожну наступну частину лекції позначайте підзаголовками і нумеруйте них. Потім напишіть ключові слова або фрази, що розкривають зміст кожного підзаголовка. Не пишіть непотрібних слів -- при повторенні матеріалу на них даремно витрачається навчальний час. Пишіть розбірливо і залишайте достатньо місця -- це дозволить доповнити записи, якщо лектор повернеться до будь-якого розділу і більш ретельно розгляне цей матеріал, або зробити позначки при подальшому вивченні. Для цього на кожному аркуші доцільно залишати великі поля (біля третини ширини аркуша). Пишіть на окремих аркушах, що можуть бути скріплені в папці для надійного збереження. Навчальні курси зручно конспектувати в спеціальних зошитах.

6.6 Підготовка і проведення публічного виступу (доповіді)

На якомусь етапі вашої ділової діяльності ви неминуче зіштовхнетеся з необхідністю робити усну доповідь (виступ). Можливо, це буде офіційна подія: захист дипломного проекту, виступ на конференції з науковим повідомленням, -- але колись ви зіштовхнетеся з менш офіційними ситуаціями: виступ на навчальному семінарі, виступ перед колегами з науковим або діловим повідомленням і т.д.

Незалежно від того, у якій ситуації ви повинні робити доповідь, як часто ви зіштовхуєтеся з цією необхідністю, кількості слухачів, ви повинні мати деякі навички, що дозволяють зробити виступ більш ефективним. У цьому розділі розглянуто деякі загальні правила, використовуючи які ви можете поліпшити свою техніку публічного виступу.

Підготовка до виступу. До усіх виступів необхідно готуватися. Практично немає людей, що могли б успішно виступити зовсім без підготовки. Початок лежить у тому, щоб визначити, чому ви повинні робити доповідь і які цілі ви хочете досягти, зробивши його.

Вибір цілі. Ви повинні почати із з'ясування цілей аудиторії -- що вона хотіла б почути, яку інформацію одержати, у якій формі. Не менш важливі і ваші цілі. Ви можете бажати від слухачів, щоб вони прийняли і погодилися з вашою точкою зору або щоб вони змінили свою думку або поведінку після прослуховування вашої доповіді. Ви можете просто бажати повідомити інформацію, дати інструкції або пояснення. Метою інструкційного виступу може бути і підвищення рівня знань аудиторії, що ви можете для цієї цілі попередньо протестувати питаннями або спонукуючи слухачів до розповіді про те, що вони бажають довідатися. Якщо ж це пояснювальний виступ, тоді ваша мета-- поліпшити рівень розуміння ваших слухачів.

Коли ви чітко установили цілі виступу і з'ясували свої прагнення, необхідно, як наступну стадію процесу підготовки, визначити характер аудиторії.

Характер аудиторії. Ми вже підійшли до думки про те, наскільки важливо визначити розмір і структуру аудиторії в процесі підготовки до доповіді. Навички виступу для аудиторії, що складається з однієї людини, фактично ідентичні тим, що потрібні вам під час виступу для аудиторії, що складає 100 чоловік. Однак, якщо аудиторія менша й у слухачів є можливість безпосередньо включатися в хід виступу, потрібен трохи інший стиль виступу.

Якщо ви знаєте усіх, хто складає аудиторію, особисто, ви можете обрати менш офіційний стиль. Однак, якщо справа обстоїть інакше, і до того ж кожен слухач очікує від виступу чогось свого, ви повинні постаратися зробити виступ таким, щоб задовольнити всі різноманітні запити. При цьому корисно знати, хто ваші слухачі, рід їхніх занять, кваліфікацію, чому вони бажають навчитися. Добре мати уявлення і про те, який рівень підготовленості аудиторії до сприйняття розглянутого питання. Хто вони, професіонали або новачки? Це має бути враховано під час підготовки виступу.

Вибір теми. Приймаючи рішення з приводу специфіки теми, що обговорюватиметься, майте на увазі цілі виступу, рівень підготовки аудиторії, а також те, що вона бажає почути.

Визначення змісту виступу. Це найважливіший етап підготовки. Переконаєтеся, що ваш виступ за змістом:

цікавий;

відповідає тематиці зборів, конференції і т.д.;

доступний для розуміння;

враховує рівень ваших слухачів;

укладається у відведений для вашої доповіді час;

забезпечує досягнення цілей, що ви поставили перед собою.

Ви не повинні перевантажувати аудиторію інформацією, тому що за відведений вам час ви зможете розглянути лише кінцеве число питань. Якщо виступ дуже короткий, наприклад, кілька хвилин, тоді розглядайте тільки одне або два питання. Якщо ж виступ більш тривалий, то ви маєте більший простір для пояснень того, що ви хочете сказати.

Будьте завбачливі, не виступайте занадто довго, аудиторія, швидше за все, втратить уважність і запам'ятає лише малу частину сказаного. Якщо ви намагаєтеся охопити відразу кілька питань, необхідно установити і підкреслити між ними логічний зв'язок, так, щоб кожне питання випливало з попередніх. Необхідно заздалегідь продумати структуру виступу, у протилежному випадку воно не вдасться. Допоможе це зробити складання плану виступу.

Структура виступу. План, що допоможе вам структурувати ваш виступ, має на увазі розбивку виступу на 3 різні частини, кожній з яких має бути приділений необхідний час. Вони такі:

вступ;

розвиток аргументації;

висновок.

Під час вступа ви повинні:

привітати аудиторію;

представитися самому і представити тему, про яку говоритимете;

пояснити цілі виступу (його призначення);

коротко нагадати зміст попередніх частин, якщо дана доповідь є частиною серії виступів;

пояснити, що ви збираєтеся сказати, а також те, як ви збираєтеся це робити;

* пояснити аудиторії, що вимагатиметься з її боку;

* сказати слухачам, коли вони зможуть задавати питання, під час виступу, або після закінчення.

Розвиток аргументації. Під час цієї частини доповіді ви повинні висунути й аргументувати основні ідеї вашого виступу в їхній логічній послідовності. Щоб переконати аудиторію в тому, що вони обґрунтовані, потрібно більше, ніж проста їхня констатація. Ви повинні підтримувати те, що говорите. Цього можна досягти декількома шляхами:

§ завоювавши довіру аудиторії й установивши з нею контакт;

§ забезпечивши логічну підтримку мови;

§ використовуючи різні стилі і форми виступу;

§ відповідаючи на запитання.

Завоювати довіру аудиторії й установити з нею контакт можна декількома способами або їх комбінацією. Головні з них такі:

§ демонстрація глибокого знання і розуміння теми виступу;

§ посилання на стосовні до справи авторитетні наукові джерела;

§ визнання існування інших думок, щирість і чесність при їхній оцінці;

§ спокій і впевненість протягом виступу;

§ уміле використання навичок усного спілкування, міміки, жестів для встановлення контакту з аудиторією.

Ви підвищите шанси завоювати довіру ретельною підготовкою, а також якщо в процесі доповіді говоритимете емоційно і впевнено. Ентузіазм легко передається, і ви повинні постаратися передати його аудиторії. Для того, щоб переконати аудиторію в правильності ваших поглядів, ви можете скористатися декількома прийомами:

послатися на подібні аналогічні ситуації. Це допоможе аудиторії зрозуміти суть пропозицій, тому що дозволяє зв'язати нові знання зі знайомими подібними ситуаціями;

залучити приклади з вашого особистого досвіду. Включення однієї або двох особистих історій не тільки підкреслить справедливість і доречність ваших головних тез, але і підвищить інтерес до виступу, а також може допомогти аудиторії запам'ятати ваш виступ;

навести огляд теоретичних і експериментальних досліджень. Матеріали, отримані іншими людьми, можуть підтвердити ваші пропозиції і зроблять вашу точку зору більш аргументованою;

включити в доповідь цікаві цитати з авторитетних джерел;

¦ попросити аудиторію підтримати ваші висловлення. Якщо хто-небудь зі слухачів зможе підтримати вас, ґрунтуючись на власному досвіді, це підвищить довіру до ваших висловлень.

Крім того, приділіть особливу увагу структурі вашого виступу. Для успіху виступу потрібно вибрати найбільш раціональний стиль і форму. Нижче наведено найбільш часто використовувані форми виступів.

Відразу головна ідея. Використовуючи цю форму, ви відразу на початку виступу висловлюєте головне положення і потім, розвиваєте аргументи на його користь. Якщо ваш час обмежений -- це найбільш прийнятний підхід, діловий і логічний. Цей метод не принесе успіху, якщо ваша аудиторія незнайома з деталями розглянутої ситуації або якщо ви не очікуєте негайної згоди з вашими пропозиціями.

Вибудовування аргументів. Цей стиль доповіді передбачає, що на початку ви описуєте загальну картину ситуації, даєте огляд інформації і деталей, а потім робите пропозицію. Надалі ви розвиваєте аргументацію на користь вашого твердження. Цей підхід буде плідним, якщо аудиторія мало знає про обговорювану тему, або коли ви очікуєте заперечення проти вашої пропозиції. Вам знадобиться більше часу для реалізації такої форми виступу і, крім того, ви повинні ретельно обміркувати аргументи і відібрати для розвитку найбільш вагомі і переконливі з них.

Обґрунтування вибору. Ця форма є різновидом попереднього методу і використовується в тому випадку, якщо доповідь присвячена вирішенню будь-якої проблеми. Вона полягає в тому, що доповідач вибирає критерії, що визначають найбільш підходяще рішення, потім пропонує ряд альтернативних рішень і робить їхню оцінку за зазначеними критеріями. Таким шляхом ви інформуєте аудиторію про альтернативні рішення, що ви розглянули, і вона розуміє, чому ви відкинули їх. Цей підхід плідний, якщо ви маєте у своєму розпорядженні час, достатній для викладу всіх аргументів. Однак успіх залежить від того, наскільки аудиторія згодна з вашими оцінками альтернативних рішень.

Інформування. Розглянуті вище форми доповідей використовуються в тому випадку, якщо ви намагаєтеся переконати аудиторію в чомусь. Інша ситуація виникає, коли вам необхідно просто інформувати аудиторію за будь-яким питанням. У цьому випадку особливо важливо вибрати таку структуру доповіді, що полегшить засвоєння інформації. Для цього можуть бути використані різні підходи. Перший з них полягає в тому, що інформація подається в хронологічному порядку. Такий підхід прийнятний, наприклад, у тому випадку, якщо ви постійно зустрічаєтеся з аудиторією і повідомляєте їй інформацію, що надійшла після останньої зустрічі.

Ви можете використовувати різновид хронологічного підходу, якщо ви інформуєте аудиторію про спосіб вирішення будь-якої задачі. У цьому випадку ви можете розділити задачу на окремі етапи і послідовно обговорити кожен етап, поки не буде побудована загальна картина. Ця форма корисна, коли для аудиторії важливо зрозуміти процес вирішення задачі.

Ще одна форма -- це причинно-наслідковий підхід. Вона полягає у тому, що спочатку ви обговорюєте причини будь-якого явища, а потім аналізуєте їх ефект.

Інший метод може бути застосований під час обговорення складної теми. Розуміння складної проблеми буде краще, якщо ви почнете виклад з відносно легкого рівня і потім послідовно переходитиме до усе більш складних питань. Важливо бути упевненим, що аудиторія зрозуміла ваші пояснення і готова до переходу на рівень більшої складності.

Незалежно від форми доповіді ви повинні приділити особливу увагу організації ключових ідей вашого виступу. Розділите повідомлення на логічно завершені частини, розглянете їхній взаємозв'язок і виберіть найбільш переконливий порядок їхнього викладу. Після цього складіть план виступу.

Прийоми зв'язного викладу матеріалу. Вміння підкреслити зв'язок різних частин доповіді дуже важливо для успіху, тому що робить структуру доповіді більш зрозумілою і дозволяє аудиторії стежити за розвитком аргументації, знати план подальшого викладу матеріалу.

Після завершення викладу будь-якої частини доповіді, підбийте короткий підсумок, зробіть висновки, дуже коротко нагадаєте слухачам, що ви хотіли сказати в цій частині. Потім познайомте слухачів із планом і цілями тієї частини доповіді, до викладу якої ви переходите. Наприклад, це можна зробити в такий спосіб:

«Отже, підводячи підсумок, можна зробити такі висновки... Тепер ми перейдемо до розгляду..., при цьому наше завдання полягає в...».

«Ми розглянемо з вами.... Тепер я хочу залучити вашу увагу до..., для цього я викладу вам...».

Крім того, щоб зробити структуру доповіді більш зрозумілою і наочною, ви можете використовувати роздавальний матеріал із стислим планом доповіді, використовувати для цієї цілі плакат або проекційну апаратуру. Важливу роль у структуруванні відіграє голос: виділяйте важливі місця зміною темпу мови, акцентуйте окремі слова, повторюйте ключові фрази.

Отже, успіх вашої доповіді визначатиметься, насамперед, його змістом, умінням чітко і переконливо викладати ключові ідеї, навичками застосування технічних прийомів, у тому числі і таких, як роздача коротких тез, використання дошки і проектора.

Відповіді на запитання. Обмірковуючи зміст доповіді, вибираючи форму викладу, ви повинні не забувати про відповіді на запитання.

На деякому етапі доповіді, іноді після найважливіших його частин, або наприкінці ви повинні запропонувати аудиторії задавати запитання. Запитання можуть стосуватися окремих тверджень вашої доповіді, вимагати уточнень, додаткової аргументації і т.д. Але незалежно від змісту питань, необхідно дотримувати наступних правил.

- Ви повинні вітати і заохочувати запитання: вони не тільки показують, що аудиторія слухала уважно і зацікавилася вашою доповіддю, але і дають можливість виявити сферу інтересів аудиторії. Обов'язково повторите питання для аудиторії, дуже часто слухачі задають його тихим голосом.

- Намагайтеся відповісти на всі запитання. Не ігноруйте деякі питання, віддаючи перевагу іншим, тому що це зменшить довіру до вас з боку аудиторії. Намагайтеся давати чіткі, визначені, короткі відповіді. Тоді ви зможете відповісти на більшу кількість запитань за обмежений час.

- Якщо ви не можете відповісти на запитання -- скажіть про це прямо. Це краще, ніж ухилятися від відповіді або дати неправильну відповідь. Ви можете попросити відповісти на запитання кого-небудь зі слухачів, хто має необхідний досвід або інформацію.

- Якщо ви не змогли відповісти на запитання, скажіть, що підготуєте відповідь і повідомите про це на наступній зустрічі або перед нею. Обов'язково підготуйтеся і зробіть усе можливе, щоб слухач, котрий задав запитання, одержав відповідь у будь-якій формі: особисто, за телефоном, письмово і т.д.

- Ніколи не говоріть, що питання дурне, не відноситься до справи, не цікаве і т.д. -- ви втратите аудиторію.

- Якщо один зі слухачів домінує при завданні питань, придушуючи інших, чемно скажіть йому, що ви хотіли б надати можливість задати запитання всім слухачам, а з ним готові зустрітися й обговорити питання після доповіді.

- Якщо час, відведений для запитань, підходить до кінця, попереджуйте про це аудиторію, наприклад, у такій формі: «Я шкодую, але в нас залишилося часу не більш, ніж на 2 запитання».

Закінчення доповіді. Остання частина вашої доповіді -- це висновок. Він має такі цілі: відповісти на питання, що можуть виникнути в слухачів; підбити підсумок вашого виступу; зробити акцент на ключових пунктах аргументації; обрисувати план наступних дій. Не робіть огляду нових матеріалів у висновку, а тільки повертайтеся до тих ключових моментів, що були розглянуті у виступі. Зверніть увагу аудиторії на ті цілі, що були поставлені вами на початку доповіді і спробуйте назвати міри, що приведуть до їх досягнення. Роблячи це, задавайте слухачам питання риторичні, типу:

«Тепер, коли ви прослухали мій виступ, задумайтеся, що означає для вас навчання діловим навичкам? Як це може сприяти вашій майбутній кар'єрі?»

Якщо ви добре підготували і продумали свій виступ, такий висновок приведе до його успішного закінчення. Тоді усе, що потрібно зробити -- це подякувати аудиторії за зроблену увагу, за присутність, участь і виявлений інтерес.

Використання технічних засобів. Поряд із глибоким змістом, логічною структурою, що відповідає формою ви повинні збудити інтерес слухачів, зробити вашу доповідь привабливою і зручною для сприйняття.

Пам'ятайте, що аудиторія складається з індивідуумів. Якщо ви знаєте їхні імена, звертайтеся до них за іменами, підтримуйте контакт очима, причому не з одною людиною, а з всією аудиторією. Використовуйте жести, міміку, образні вираження, порівняння, метафори, гумор. В останньому випадку будьте обережні: ніколи не використовуйте жартів, що можуть скривдити аудиторію або дискредитувати тему доповіді.