Видавничо-поліграфічна справа

Спробуємо розібратися в різних цифрових технологіях. Початковим ступенем переходу до цифрових додрукарських процесів є технологія „Computer-to-Film” - цифровий запис фотоформ. Наступний ступінь - технологія „Computer-to-Plate” - цифровий запис друкарської форми. Впровадження „Computer-to-Plate” поки зіштовхується з проблемами, пов'язаними з високою вартістю формних пластин і високою ціною допущених помилок.

Системи „Computer-to-Press” є технологією «Computer-to-Plate», яка інтегрована в друкарську машину. При цьому вирішується проблема точності приводки фарб. Умовою для застосування даного методу є виготовлення друкарських форм, яким не потрібна проявка. Друкарська форма виготовляється всередині друкарської машини, при цьому її вартість у багато разів вище, ніж у традиційної офсетної форми. У результаті витрати на друк замовлення істотно зростають. Застосування „Computer-to-Press” найбільш доцільно під час друку акцидентної продукції, тому що подібне устаткування дозволяє вирішувати проблему частої зміни замовлень. Усього в світі встановлено біля тисячі таких систем.

Наступним ступенем є цифрові друкарські системи. Сьогодні цей ринок характеризується великим розмаїттям рішень, у яких нелегко розібратися. Нові системи з'являються, як гриби після дощу. Причому відсутнє чітке розмежування задач цифрових друкарських систем: цифрової кольоропроби, офісних принтерів і друкарських машин. Електронні друкарські системи, наприклад електрофотографічні пристрої або струменеві принтери, працюють за принципом IOPO (Image One, Print One), тобто друкарська форма існує тільки віртуально. Такі системи переносять дані з комп'ютера безпосередньо на папір - технологія „Computer-to-Paper”. Ці пристрої орієнтовані в основному на друк малих тиражів (від одного примірника), причому вони забезпечують можливість друку змінних даних. Однак швидкість і якість друку подібних систем трохи нижче того рівня, який сьогодні характерний для офсетних машин. Вартість відбитка не залежить від тиражу і визначається вартістю паперу і матеріалів. Тому цифрові друкарські машини є ідеальним рішенням для мінімальних тиражів.

У 1996-1997 роках аналіз ринку, виконаний незалежними експертами, прогнозував, що цифровий друк розвиватиметься бурхливими темпами. Планувалося, що протягом десятиліття цифровий друк займатиме 85-90% усього друкарського виробництва: від 5-6% у 1996 році до 85-90% у 2006 році! Причому цей аналіз проводився для світової поліграфії, ці дані були офіційно поширені повсюдно, ними користувалися усі. І, природно, кожна фірма-виробник спробувала щось зробити в цьому сегменті ринку. Аналіз 2006-2007 років показує, що цифровий друк в цілому розвивається, але не так бурхливо, як було задекларовано, і на сьогоднішній день його частка піднялася до 10-12%. Але це ніяк не ті цифри, що прогнозувалися. Цієї оцінки - 85-90% ринку - цифровий друк, природно, не досягне навіть у 2020 році.

Проблеми впровадження цифрових технологій можна розділити на економічні і технологічні. Економічні проблеми обумовлені цілим комплексом причин, зокрема високою вартістю видаткових матеріалів для CTP. Технологічні проблеми пов'язані з несумісністю форматів даних, незадовільною якістю керування кольором і кольоропробою. Потік цифрової інформації на шляху від оригіналу до відбитка досі відрізняється дуже великою чутливістю до збоїв, що негативно впливає на якість продукції.

3.5.4 Друкарські системи майбутнього

Отже, на всіх сегментах ринку друкарської продукції існують тенденції зниження тиражу, підвищення вимог до оперативності виконання замовлень і якості продукції. Для того, щоб якнайкраще відповідати цим вимогам, поліграфічним підприємствам необхідно звернутися до створення комплексних виробничих систем, що поєднують додрукарську стадію друку і післядрукарську стадію виробництва, а також менеджмент. Сьогодні подібні системи вже пропонуються виробниками поліграфічного устаткування. Вибір системи - це принципове рішення, сполучене з ризиком, у процесі прийняття якого необхідно зробити вибір між системами з відкритою або закритою архітектурою.

Закрита архітектура обмежує можливості зміни параметрів системи користувачем. Тим самим майбутні рішення фактично запрограмовані заздалегідь. Навіть, якщо подібні системи засновані на інтеграції компонентів або підсистем відповідно до індивідуального проекту або специфікації замовника, у кінцевому рахунку вони стають «золотою кліткою», з якої неможливо вибратися, тому що замовник виявляється прив'язаним до визначеного постачальника і пропонованого ним рішенням.

Слід також враховувати різні темпи розвитку механічного устаткування й електронного устаткування, а також програмного забезпечення. Цикл зміни механічної бази друкарської машини складає, як правило, десять років, у той час як у галузі електроніки і програмного забезпечення нові розробки з'являються з набагато більшою періодичністю. Ці проблеми можна продемонструвати на прикладі цифрового друку. Той, хто сьогодні робить вибір на користь цифрової друкарської машини, змушений протягом усього терміну її експлуатації задовольнятися наявними на момент її покупки технологічними можливостями через закритий характер її архітектури. За п'ять років електроніка робить не менш двох технологічних стрибків, а користувач не в змозі впровадити нові рішення в машину. Побудова цифрових друкарських машин за принципом «спагеті» (тобто у вигляді вкрай заплутаного клубка з електроніки, оптичного і механічного устаткування) перешкоджає переорієнтації підприємств на цифрові технології.

Відкрита архітектура визначає для користувача тільки стандарт інтерфейсів системи. З дотриманням цих стандартів компоненти або підсистеми можна розширювати або модернізувати відповідно до нестатків замовника. Чим більш відкритий характер в архітектурі системи, тим більше є можливостей для її розширення або модернізації. З огляду на різнорідність устаткування і технологій, використовуваних у поліграфії, доцільно вибирати системи з відкритою модульною архітектурою.

3.5.5 Розвиток поліграфічного машинобудування в Україні

Розвиток поліграфічного машинобудування в Україні безпосередньо пов'язаний із розвитком цієї галузі в Росії і колишньому СРСР. Поліграфічна промисловість Росії на початку ХХ ст. являла собою галузь, що складалася в основному з дрібних підприємств. Найбільші підприємства того часу були зосереджені в Москві, Петрограді і Києві. Поліграфічне устаткування і значна частина матеріалів привозилася із-за кордону. Рівень механізації виробництва, особливо складальних і брошурувальних процесів, був дуже низьким.

У 1913 р. у Росії було видано 30 тис. назв книг і брошур загальним тиражем 99 млн. примірників, разовий тираж газет складав 2,7 млн. примірників.

Після громадянської війни поліграфічна промисловість країни опинилася в більш тяжких умовах, ніж у 1913 р. До початку 1921 р. 40 % наявного поліграфічного устаткування не працювало. Впроваджувалися заходи щодо концентрації і розвитку поліграфії на базі нової техніки і технології. Особлива увага приділялася розвитку поліграфічної бази в національних республіках, у першу чергу в Україні, а також розвитку паперової промисловості і вітчизняного поліграфічного машинобудування.

У 1926-1927 рр. московський завод «Самоточка» освоїв випуск тигельних і різальних машин та іншого поліграфічного устаткування, в 1930 р. була організована окрема галузь поліграфічного машинобудування. У 1931 р. була зроблена перша вітчизняна плоскодрукувальна машина високого друку, у 1932 р.- перша рядкововідливна складальна машина, у 1933 р. - перший газетний агрегат високого друку. Уже до 1940 р. заводи в Ленінграді, Рибінську, Києві й інших містах випускали 70 типів поліграфічних машин. До 1941 року в Росії й Україні випускали поліграфічне устаткування 26 підприємств.

Післявоєнний період характеризується інтенсивним відновленням і удосконалюванням поліграфічної промисловості, яка у 1948 р. досягла рівня довоєнного 1940 р. Вже в 1955 р. річний тираж книг і брошур складав у порівнянні з 1940 р. 219 %, журналів - 147 % і газет - 136 %.

У поліграфії стали використовуватися більш прогресивні технологічні процеси: електронно-механічне гравіювання форм, електронний фотонабір, використання фотоскладальних форм і т.д. Поліграфічне машинобудування мало широкий асортимент устаткування - до 200 назв, модернізувалися існуючі і розроблялися нові машини.

Розвиток поліграфічної промисловості добре ілюструється безперервним зростанням видань, наприклад, книжкових. У 1970 р. було випущено книг і брошур 1,3 млрд. прим., у 1975 р. - 1,67 млрд. прим., у 1980 р. - 1,76 млрд. прим., а в 1990 р. - 2,6 млрд. прим. Слід відзначити значне зростання випуску журналів, газет і образотворчої продукції.

З розпадом СРСР ситуація у поліграфічному машинобудуванні значно погіршилася - єдиної структури, загального керування галуззю більше не існувало. Сьогодні у Росії й в Україні нормально функціонують 15 заводів, з них 6 - в Україні (Київський, Роменський, Одеський, Харківський, Олександровський, Ходоровський). Зараз в Україні виготовляється близько 150 найменувань устаткування. Розробкою нових зразків поліграфічного устаткування в Україні займаються три спеціальних конструкторських бюро (Одеса, Харків, Ходор). Багато зразків поліграфічного устаткування за своїми експлуатаційними і іншими показниками поки що поступаються аналогічному устаткуванню інших країн.

3.6 Стан і перспективи розвитку офсетного друку

3.6.1 Роль і місце офсетного друку в сучасній поліграфії

Офсетний друк, як і раніше, залишається сьогодні основним способом відтворення поліграфічної продукції в різних її видах: газети, журнали, книги, художні альбоми, етикетки, пакування, різноманітна акцидентна продукція. І скільки б не казали про її безперспективність, про конкуренцію з боку інших друкарських способів, вона все-таки досить міцно утримує лідируючі позиції. За прогнозами Дослідницької інформаційної асоціації поліграфістів Великобританії PIRA (Printing Information Research Association), у 2010 році ринкова частка офсетного друку серед інших способів складатиме 40%, що перевищує частки інших основних способів друку. Що стосується якості друку, то тут конкурентом офсету може бути тільки глибокий друк з його величезними тиражами. Залежність тиражу і якості різних способів друку подана в такий спосіб: верхній рівень якості для середніх і великих тиражів майже цілком належить офсетному друку. Галузь малих тиражів при високій якості продукції займає цифровий друк (утім, і сюди активно впроваджується офсетний друк), а галузь великих, а краще сказати, найбільш великих тиражів при високому рівні якості - глибокий друк.

Сьогодні офсетним способом друкуються найрізноманітніші видання - книги, журнали, газети, образотворча продукція, у тому числі видання з мистецтва, усілякі рекламні матеріали, етикетки й пакування. Цей спосіб друку став домінуючим завдяки цілому ряду об'єктивних причин, таких як:

- універсальні можливості художнього оформлення видань (велике розмаїття в компонуванні матеріалу в межах смуги, використання різноманітних за конфігурацією, розмірами і яскравністю елементів зображення і їх сполучень);

- можливість двостороннього друку багатоколірної (у тому числі і високомистецької) продукції в один прогін;

- велика (у порівнянні зі способом високого друку) легкість виготовлення крупноформатної продукції на аркушевих і рулонних машинах під час використання паперу різної маси і щільності;

- наявність високопродуктивного і технологічно гнучкого друкарського устаткування;

- поліпшення якості і поява нових видавничих матеріалів - паперу, фарб, декельних, гумовотканинних офсетних і формних пластин;

- упровадження достатньо гнучких і ефективних варіантів формного виробництва. Сьогодні офсетні друкарські форми можуть виготовлятися фотомеханічними, дифузійними, електрофотографічними, лазерними й іншими способами, а застосування формних пластин різних типів, і автоматизація їхнього експонування й обробки сприяють нормалізації параметрів якості друкарських форм;

- використання технології „Computer-to-Plate” (CtР, пряме виготовлення друкарської форми, комп'ютер - друкарська форма) сильно зміцнило позиції офсетного друку.

Сучасне офсетне виробництво характеризується інтенсивним використанням електронної, лазерної й обчислювальної техніки на всіх стадіях підготовки видання до друку і проведення друкарського процесу, а також досить широким упровадженням систем стандартизації й оптимізації.

Значні зміни в останні десятиліття відбулися у галузі офсетного друкарського устаткування - змінилася конструкція ротаційних та аркушевих машин. Основну частину складають зараз багатоколірні аркушеві офсетні машини, побудовані за модульним принципом, тобто складені з уніфікованих друкарських секцій.

Зміцненню позицій аркушевого офсетного друку сприяють і такі фактори, як:

- поступовий перехід від великотиражного друкування до випуску продукції невеликими тиражами (насамперед, це відноситься до книжкової і рекламної продукції);

- інтенсивне оснащення аркушевих машин мікропроцесорними системами контролю і керування, що сприяють збільшенню продуктивності і рентабельності друкарського процесу, розширення попиту на високоякісну багатоколірну продукцію різноманітних форматів і т.д.

- високий ступінь стандартизації й автоматизації усього виробничого процесу (чого, на жаль, немає ще у флексографічному друці).

До найважливіших переваг аркушевих машин можна віднести можливість зміни формату і яскравість друкування, широка номенклатура задруковуваних матеріалів - від легкого паперу, який має товщину менше 0,04 мм і масу менше 40 г/м2, до картону товщиною до 1,2 мм і масою до 1000 г/м2, досить висока робоча швидкість (до 10-18 тис. відбитків/год. для аркушевих машин і більш 45 тис. відбитків/год. для рулонних), порівняно невелика величина відходів паперу і менша шкідливість впливу на навколишнє середовище.

Технологічна гнучкість і економічність рулонного офсету в сполученні з інтенсивним впровадженням обчислювальних і лазерних технологій у сферу додрукарських операцій дозволяють йому ефективно конкурувати, з одного боку, з аркушевим офсетом під час друкування невеликих тиражів, а з іншого - із глибоким і високим друком під час виготовлення продукції великими тиражами.

Флексографічний друк виріс буквально за останні роки, перетворившись із другорядного способу, яким раніше з гумових форм друкували в основному ярлики і грубі написи на паперових мішках, у могутню галузь поліграфічної індустрії, що являє серйозну загрозу благополуччю офсетного друку, наприклад, під час друкування газет. Не збирається здавати міцних позицій у секторі друкованої продукції великих тиражів і глибокий друк, в якого тут практично немає конкурентів. Є й інші способи друку, що хоча і мають свої ніші на ринку поліграфічної продукції, але не є конкурентами офсетного друку.

Офсетний друк виник більш ніж 100 років тому і відразу ж показав свої незаперечні переваги. У результаті сьогодні він є міцною промисловою галуззю, високомеханізованою і високоавтоматизованою, що широко використовує у своїх машинах, пристроях, технологіях, матеріалах усі досягнення сучасної науки. При цьому глибокі перетворення офсетного способу відбулися, можна сказати, миттєво, бо що таке кілька десятків років на фоні загального розвитку поліграфії? Якщо сучасники Алоїза Зенефельдера, винахідника літографії, що є попередником офсетного способу друку, не змогли дожити до появи офсету, то багато наших сучасників змогли пережити безліч його етапів - від цинкових і алюмінієвих формних пластин до сучасних безплівкових технологій. Кожен рік, а може, і кожен місяць приносить нам нововведення, що перекреслюють продукти, які буквально вчора самі були нововведеннями.

Принцип колишнього офсетного друку зберігся, але від нього залишився тільки переніс зображення на папір не прямо з твердої друкарської форми, а через еластичну проміжну гумову полотнину завдяки чому досягається істотне підвищення якості друку. Але втілення цього принципу зовсім інше, ніж раніше, причому це стосується всіх його сторін - починаючи від підготовчих, додрукарських процесів, до власне друку і наступних оздоблювальних робіт.

В офсеті, як, утім, і в сучасній поліграфії взагалі, прокладають собі шлях (і небезуспішно) безплівкові технології. У них зображення на друкарську форму переноситься не копіюванням зображення з матеріального оригіналу, а шляхом переносу інформації, що записується, обробляється і виводиться на форму поелементно з цифрових масивів даних. Крім того, фахівці відзначають загальну тенденцію розвитку галузі, що включає в себе інтелектуальні медіа, більш актуальні, маючи індивідуальний зміст, діалоги з клієнтами і можливість швидкого пошуку.

Зміна тисячоріч ознаменувалася процесом глобальних перетворень поліграфічної галузі. Людство переходить до інформаційного суспільства, що характеризується зростанням комп'ютеризації, мережних комунікацій. Усе більш міцні позиції займає цифрова техніка, що вже стала реальністю і яка входить в галузь офсетного друку. У результаті всіх цих перетворень поліграфічна промисловість переходить до вирішення задач постачальника кросс-медіа, що охоплюють процеси підготовки і виводу єдиного масиву даних для таких різних медіа, як друк, компакт-диск і Інтернет.

Деякі фахівці підкреслюють, що в майбутньому найбільше значення матимуть не інвестиції в машини, а інвестиції в людей і в інновації. Ринок успішно розвиватиметься тільки тоді, якщо замовники стануть одержувати не тільки свої друкарські замовлення, але і послуги по усіх видах медійної діяльності. Але в зв'язку з цим виникає нова задача: той, хто хоче забезпечити собі успіх як постачальник медіа, має потребу в кваліфікованій робочій силі, яка в умовах застосування нової техніки здатна забезпечити високу якість друкованої продукції.

У технологічному плані чітко виявляються тенденції до зменшення тиражів видань і до підвищення кольоровості продукції, а також до скорочення термінів її виготовлення. Ці тенденції повинен враховувати такий провідний спосіб друку, яким є офсет. Тому необхідно застосовувати всі нововведення в галузі недорогого кольорового друку, а це вимагає посилення контролю на всіх стадіях виробничого процесу при активній участі співробітників, що беруть участь у ньому на всіх етапах виробництва. У зв'язку зі зменшенням тиражу і збільшенням кількості тиражів пропонуються офсетні друкарські машини, що безпосередньо приймають цифрові дані і можуть значно швидше виготовляти навіть наймінімальніші тиражі, аж до одиничних примірників.

Унаслідок глибокого проникнення цифрових технологій у препрес, у власне друк, у післядрукарську обробку поліграфічної продукції, усі частини загального виробництва зливаються один з одним. У зв'язку з цим ряд фірм (наприклад, Scitex) створили спеціальні інтегровані рішення для додрукарського виробництва, цифрового виготовлення друкарських форм, цифрової друку і післядрукарської обробки. Таке інтегроване виробництво може задовольнити вимоги підприємства будь-якого рівня, розміру і стратегічної орієнтації.

Вищезазначені процеси відбуваються на тлі включення всіх граней поліграфічної галузі в нові напрямки і види діяльності, зумовлені стратегічними задачами інформаційного суспільства. Так, наприклад, підприємства з переробки паперу і полімерів, поряд з очікуваними технічними удосконаленнями машин, пристроїв, приладів і систем для переробки паперу, палітурних підприємств і виготовлення пакувальних засобів, що ведуть до зниження часу приладження і підвищення продуктивності праці, звертають особливу увагу на галузі цифрового друку, на системи виводу друкарських даних з комп'ютера на плівку, з комп'ютера на форму, з комп'ютера до друку. Внаслідок упровадження прямої передачі текстових і образотворчих даних для виготовлення фотоформ і друкарських форм змінилися форми співробітництва між клієнтом і постачальником. Друк по запиту (Printing-on-Demand) перетворюється в новий сегмент ринку. Задруковування пакувальних засобів залишиться і надалі головною діяльністю таких класичних способів друку, як офсет, але продуктивність істотно зросте завдяки використанню систем виводу інформації з комп'ютера на друкарську форму СtР („Computer-to-Plate”) і наскрізним системам керування виробництвом Workflow.

3.6.2 Технологічні особливості офсетного друку

Офсетний друк має цілий ряд технологічних особливостей, багато з яких характерні тільки для нього і які слід враховувати під час роботи на друкарській машині.

Приладка. Спостерігається великий розкид часу виконання приладки, що обумовлено не тільки великою кількістю окремих параметрів і складністю самого процесу, але і продуктивністю праці і здатністю працівників швидко виконувати ці роботи. Якщо приладка проходить без відхилень від стандартного процесу, то воно фіксується як один процес, починаючи від приладки друкарських форм і до пуску машини. Більш тривалі терміни приладки часто пов'язані з неправильно скопійованими формами. Більших витрат часу вимагає також необхідність виконання коректури.

Тиражний друк. Розкид часу і продуктивності під час друку тиражу є не таким великим, як при приладженні, але все-таки різниця може складати від 5 до 140% середньої величини.

Причинами зниженої продуктивності друку можуть бути традиційні для підприємства швидкості роботи друкарських машин, що бувають нижче стандартних. Можлива наявність дефектів використовуваних матеріалів або застосування більш дешевих матеріалів, що, зокрема, веде до великого пиління паперу.

Потрібно також враховувати допоміжний час, необхідний для підтримки машин у робочому стані і для ліквідації можливих несправностей. Найсучасніші машини з більш коротким часом приладження на основі додаткового електронного оснащення вимагають значно меншого допоміжного часу - замість середніх 15 хвилин затрачується тільки 6 хвилин.

У роботі аркушевих офсетних друкарських машин мають місце такі непродуктивні витрати:

- технічні дефекти, а насамперед - дефекти виготовлення друкарських форм: неправильно змонтовані або переплутані плівки, неточне сполучення зображень на формах одного комплекту, різні помилки експонування і т.ін.;

- дефекти матеріалів, що приводять найчастіше до додаткового змивання офсетних полотнин (при значному пилінні паперу);

- дефекти друку, у тому числі помилки друкарні, дефекти в роботі машин, помилки в обслуговуванні устаткування;

- невеликий ремонт або заміна дефектних деталей машини;

- організаційні перешкоди (за підрахунками німецьких поліграфістів, вони включають 4,7% виробничого часу на очікування матеріалів і 5,5% часу на виконання коректурних робіт);

- допоміжні роботи, що включають пускові роботи і зупинку машини;

- підготовчо-заключні роботи;

- попереджувальний ремонт.

З вищесказаного випливає, що завжди є резерви, які забезпечують можливість наближення до найвищої продуктивності - до границі можливості механічного використання друкарського устаткування.

3.6.3 Розвиток додрукарських процесів офсетного виробництва

В галузі додрукарських процесів офсетного виробництва продовжується раціоналізація, метою якої є скорочення часу виробництва і зрощування з друкарськими процесами. Репродукційні підприємства все частіше підготовлюють цифрові дані, що передаються на друкарську форму або безпосередньо до друку. Технології прямого експонування на формні матеріали активно розвиваються, при цьому формати обробки інформації збільшуються.

Найважливішим елементом технології офсетної друку є друкарська форма, яка в останні роки перетерпіла істотні зміни. Ідея запису інформації на формний матеріал не за допомогою копіювання, а шляхом порядкового запису спочатку з матеріального оригіналу, а потім з цифрових масивів даних була відома вже років тридцять назад, але її інтенсивна технічна реалізація почалася порівняно недавно. І хоча відразу на цей процес перейти неможливо, поступово такий перехід відбувається. Однак є підприємства (причому не тільки в нашій країні), що працюють ще за старими технологіями, а до сучасних матеріалів відносяться з підозрою, незважаючи на те, що ці пластини виготовляються з найвищою заданою якістю і мають усі гарантії виробника. Тому поряд із різноманітним асортиментом офсетних формних пластин для лазерного запису існують і звичайні копіювальні пластини, які в багатьох випадках рекомендуються виробниками одночасно і для запису лазерним скануванням або лазерним діодом. На додаток до технології CtР з'явилася навіть технологія CtсР („Computer-to-conventional Plate” - з комп'ютера на звичайну формну пластину). Усе це забезпечує поліграфічному підприємству велику гнучкість роботи.

Сьогодні у світі на ринку є безліч формних пластин від відомих виробників: Agfa, BASF, Lastra, Polychrome, Presstek, Fujifilm, DuPont, Mitsubishi, Kodak та ін. У Росії випускають офсетні формні пластини фірми «ДОЗАКЛ», «Офсет Сибіру» і ін.

Вивід інформації на фотоплівку. Слід зазначити, що технологія виводу інформації на фотоплівку себе далеко не вичерпала, але це вже не та технологія, що полягала у фотокопіювальних процесах, у результаті чого ми одержували негатив або діапозитив, потім копіювали його на формну пластину, і для цього були потрібні репродукційні фотоапарати і копіювальне устаткування. З'явилися технології виводу інформації з комп'ютера на фотоплівку CtF („Computer-to-Film”) - інформація записується у вигляді негатива або діапозитива. У порівнянні з технологіями виводу на форму CtР, це дає багато переваг:

- потрібні значно менші інвестиції;

- фотоплівка залишається дешевим носієм зображення;

- технологія CtF має більш високу продуктивність у порівнянні з технологією CtР;

- на плівці легше виявляються помилки.

Невеликі друкарні, яких, як відомо, більшість, поки не мають ніякого вибору. Основна перевага й основний зміст технології CtР полягає в тому, щоб одержувати в результаті її використання цілком змонтовану, готову друкарську форму. Відповідно до технології CtF інформацію з комп'ютера на плівку можна виводити вроздріб, а потім змонтувати. Форми ж монтувати вроздріб неможливо, тому для виводу форми потрібний вивідний пристрій, який за форматом відповідає друкарській машині. Зі збільшенням формату вивідного пристрою різко зростає його вартість, тому плівка залишається основним носієм інформації для поліграфічного підприємства в доступному для огляду майбутньому. За прогнозами, її витрата в найближчі роки складе понад 300 млн. м², у той час як витрата формних матеріалів досягне 50 млн. м².

Технологія CtР, яка скорочує виробничі етапи, лише тоді зможе виявити свої переваги, коли підприємства зможуть одержувати цифрові дані в широкому діапазоні або виготовляти їх самостійно. Великі переваги в цьому напрямку забезпечують термочуттєві формні пластини, для яких не потрібно ніякої додаткової обробки після запису на них зображення.

Зовсім недавно з'явилися і фіолетові лазерні діоди, якими можна експонувати як срібломісткі, так і фотополімерізаційноздатні формні пластини. Їх перевагою є низька вартість інвестицій при використанні чотириполосних експонуючих пристроїв (іміджсеттерів) і висока швидкість експонування на восьмиполосних вивідних пристроях. Крім того, можна використовувати фіолетові лазерні діоди і при експонуванні ультрафіолетовим світлом звичайних фотополімеризаційноздатних пластин (технологія CtcP).

Технологія CtР розглядається великими фірмами, що працюють у галузі виробництва офсетних машин, як перехід до друкарського виробництва без друкарських форм. Прикладом може бути цифрова офсетна машина DICOweb фірми MAN Roland, що забезпечує можливість нанесення зображення і його наступного затирання в друкарській машині, а потім нанесення знову. Ця технологія позначається колишньою абревіатурою CtР, але з новою її розшифровкою („Computer-to-Press” - з комп'ютера на машину).

Для видавничої і поліграфічної галузі усе більшу роль відіграє Інтернет, бо є можливість поширення видань через мережу і комбінування різних медійних форматів. Одержують розвиток редакційні онлайн-системи.

Поліграфічне машинобудування продовжує розвиватися, з'являються нові аркушеві й офсетні машини, в які інтегруються цифрові процеси. Якщо в минулі роки найбільш активно розвивалися копіювальні технології, то зараз основна увага приділяється друкарській техніці. Внаслідок цього відбувається боротьба способів друку, в якій спостерігається прагнення копіювальної техніки відвоювати собі частки ринку цифрового друку з малими тиражами, у тому числі і рулонного друку з тиражами менш 15 тис. епримірників.

Аркушевийвий офсетний друк займає на ринку простір між цифровим і рулонним друком з тиражами від 1 тис. до 40 тис. примірників. У цій галузі виробництва і застосування друкарських машин, яка бурхливо розвивається, ми бачимо появу найрізноманітніших пристроїв різних форматів і конфігурацій, що характеризуються найвищою продуктивністю і високою якістю видань. Тут відзначається підвищення кольоровості аж до 8 фарб і більше, що забезпечує можливість задруковування лицевого і зворотного боків аркушаа за один прогін машини. Крім того, активно впроваджується автоматизація й цифрування друкарського процесу з метою створення необхідної інформації в цифровому вигляді з попередніх ступенів виробничого процесу.

У галузі виробництва аркушевих друкарських машин компанії ведуть активну розробку технологій у напрямку подальшого розширення можливостей облагороджування друкованої продукції, у першу чергу для пакувальної продукції. Одержують подальший розвиток і рулонні офсетні друкарські машини, які починають використовуватися для зовсім нових задач. Наприклад, німецька фірма Goebel Gmb створила високопродуктивну рулонну ротаційну машину з робочою шириною 680 мм для друку каталогів прямого розсилання і високоякісних рекламних брошур, яка характеризується винятково малим часом приладки, високою якістю продукції і великою гнучкістю. Значний розвиток одержують друкарські машини з вузькою полотниною, що використовуються не тільки для друку етикеток, але і пакувальної продукції. У цьому сегменті поліграфічного машинобудування великого значення набувають гібридні друкарські машини, у яких, поряд з офсетним, використовуються й інші способи друку, а також устаткування для облагороджування друкованої продукції.

Рулонні офсетні машини також характеризуються високим ступенем автоматизації друкарського процесу. Істотно скоротився час приладження машин, значно підвищилися швидкості друку, зокрема завдяки безканальним офсетним циліндрам і зменшенню щілини каналу.

У порівнянні з аркушевим друком рулонний друк має певні переваги: можливість одержання на виході з машини цілком готового друкованого продукту; забезпечення виконання багатьох варіантів післядрукарського процесу в лінію; істотне розширення спектра різноманітних видів фальцювання.

За даними PIRA, частка рулонного друку в галузі журнального виробництва в найближчі 10 років зросте з 63 до 70%, але це відбудеться за рахунок глибокого друку.

Сучасний цифровий офсетний друк займає особливе місце серед офсетних технологій: з одного боку, він відповідає сучасним тенденціям розвитку поліграфічної промисловості, а з іншого - стимулює її розвиток у напрямку таких тенденцій:

1. Цифровий офсетний друк прекрасно задовольняє вимоги сучасної поліграфії щодо збільшення колірності продукції - до 6 і більше фарб.

2. Цифровий друк ідеально підходить для друку малих тиражів. Його економічність давно вже підтверджена різними дослідженнями зарубіжних фахівців. Так, у цифровому друці собівартість при «тиражі» в один відбиток мало відрізняється від вартості відбитка при тиражах у декілька сотень і навіть тисячі примірників. За розрахунками, виконаними ще в 1997 році у швейцарському Інституті контролю і дослідження матеріалів (EMPA), собівартість одного чотириколірного однобічного відбитка формату А4 на машині HP Indigo E-Print 1000+ при тиражі в 200 аркушів складає близько 1 дол., а при тиражі 1600 аркушів- близько 80 центів.

3. Висока оперативність цифрового друку якнайкраще забезпечує потреби термінового друку (Just in Time).

4. У цифровому офсетному друці реалізується розглянутий вище принцип друку СtР. При цьому швидкість передачі інформації досить висока. Наприклад, у машини HP Indigo UltraStream вона складає 1200 Мбит/с.

5. У комп'ютерні файли зображень, що друкуються, може бути в будь-який момент оперативно внесена необхідна додаткова, персоналізована інформація, розрахована на конкретного користувача друкованою продукцією.

6. Якість цифрового офсетного друку досить висока. Зокрема, роздільна здатність 812 dpi машини HP Indigo UltraStream відповідає всім параметрам високоякісного офсетного друку.

Уже сьогодні можна передбачити, як виглядатиме офсетна друкарська машина й офсетний друк майбутнього. Можна прогнозувати, хоча і з певним наближенням, перспективи розвитку офсету на основі тих тенденцій, що ми спостерігаємо сьогодні.

Продовжуватимуться скорочення непродуктивного часу на обслуговування друкарських машин між виконанням замовлень. Слід очікувати ще більш високого ступеня автоматизації підготовчо-заключних робіт між виконанням окремих замовлень. Автоматизуються всі попередні настроювання, завдяки чому машина швидше проходитиме підготовку до друку. Оператор машини більш активно виконуватиме функції контролю і спостереження за роботою машини.

Слід очікувати подальшого розвитку технологій нанесення зображення усередині друкарської машини безпосередньо на циліндрі, з якого ця інформація після закінчення друку тиражу автоматично видаляється, а «формний» циліндр знову стає доступним для нанесення інформації наступного замовлення.

Одним із недоліків офсетної друкарської машини є сталість друкарського формату, тому мають з'явитися машини зі змінними форматами друку. З огляду на зростаючу (принаймні, за кордоном) тенденцію до поширення мережних друкарень, варто очікувати того, що офсетна друкарська машина стане елементом такої мережної друкарні, частиною загального виробничого процесу друкарні, як додрукарські, так і післядрукарські процеси. Межі між звичайними і цифровими офсетними друкарськими машинами дедалі зникатимуть.

У технологічному плані офсетний друк (і традиційно, і відповідно до самого принципу плоского друку, коли друкарські і пробільні елементи знаходяться в одній площині) є друком зі зволоженням, однак більш широке поширення одержить офсет без зволоження, який вже зараз активно застосовується на практиці.

І, нарешті, говорячи про гібридний друк, слід зазначити, що сполучення офсетного способу з іншими способами друку (трафаретного, цифрового), а також зі способами облагороджування друкованої продукції (тиснення, друк металевими фарбами, голограми й ін.) - дуже перспективний напрямок, що розвиватиметься і надалі, забезпечуючи одержання на офсетних відбитках вражаючих ефектів.

3.7 Напівтони та колір у поліграфії

Початком будь-якого видання є його оригінали і від них багато в чому залежить і якість видання і його суспільна значущість. І основною задачею, що вирішують поліграфічні технології, є високоякісний друк кольорових зображень, максимально наближених з відтворення кольору до оригіналу.

3.7.1 Видавничі оригінали

Всі оригінали, що надходять у виробництво після редакційної підготовки і підлягають відтворенню поліграфічними засобами, називаються видавничими. Вони різноманітні за змістом, форматами, технікою виконання, і це має вирішальне значення (не зважаючи на фактори економічного характеру) для вибору способу репродукування.

Насамперед, розрізнюють оригінали текстові та ілюстраційні.

Текстовий оригінал найчастіше є рукописом, надрукований на друкарській машині з дотриманням установлених технічних правил (друк на одній стороні паперового аркуша стандартного розміру, через два інтервали, дотримання певної кількості знаків у рядку, а також визначених полів і т.д.). Надалі з такого оригіналу, що має всі необхідні редакційні вказівки, набирають тим або іншим способом текст, що після друкування на машині виглядатиме значно краще вихідного завдяки використанню шрифтів необхідних розмірів і накреслень, правильних інтервалів між словами, необхідних прийомів виділення букв, слів і різноманітної рубрикації і т.д.

В окремих випадках, коли у виданні потрібне документальне зображення, рукопис (або його частина) відтворюється з використанням методу фотографування, що дозволяє зафіксувати на відбитку всі особливості написаного.

Образотворчі оригінали, що підлягають репродукуванню поліграфічними засобами, є найбільш різноманітною групою і вони класифікуються:

- за видом підкладки (прозорі, непрозорі; гнучкі, тверді);

- за кольором (чорно-білі - монохромні, кольорові);

- за структурою зображення (штрихові, напівтонові, растрові - вторинні);

- за способом одержання (фотографічні, мальовані, живопис, друковані).

Одними з вирішальних факторів, що обумовлюють вибір технології відтворення зображення і способу друку тиражу, є техніка виконання оригіналу і матеріал, на якому він створений. Основа його може бути прозорою (скло, целофан, фотоплівка й ін.), непрозорою (папір, полотно, метал, пластик і т.ін.) або напівпрозорою (калька, восківка). За технікою виконання, яка різноманітна і найчастіше пов'язана з видом матеріалу-основи, це може бути офорт, малюнок пастеллю, ліногравюра, акварель, фреска, картина масляного живопису і т.д. Усі образотворчі оригінали можна умовно розділити на дві групи: оригінали, відтворення яких поліграфічними засобами не являє особливих технічних труднощів, і оригінали, що технічно складно або навіть неможливо репродукувати точно. До першого відносяться акварель, креслення і схеми на папері, малюнки олівцем, а до числа інших - картини олією, для одержання точних копій яких у принципі потрібно заґрунтоване полотно і нанесення на нього соковитих, що криють мазки, фарб. У повному обсязі це для поліграфічного виробництва доки недосяжно, однак сьогодні імітація, досить близька до оригіналу, може бути досягнута при використанні певних матеріалів і відповідних витрат сил і засобів, іноді дуже великих.

Тип оригіналу багато в чому визначає характер репродукційного процесу, вид устаткування і матеріалів, кваліфікацію персоналу.

У цілому можна сказати, що розмаїття видавничих оригіналів, по-перше, породжує необхідність мати значну кількість варіантів технологічного процесу їхнього відтворення, а по-друге, висуває до оригіналів певні вимоги.

3.7.2 Відтворення кольору

Один з найбільш важливих моментів, про який необхідно пам'ятати, вивчаючи колір, полягає в тому, що деякі предмети людське око бачить тому, що вони випромінюють світло, а інші - тому, що вони його відбивають. Таким чином, випромінюване світло - це світло, що виходить з активного джерела: сонця, лампи, екрана монітора; відбите світло - це світло, „відбите” від поверхні об'єкта. Саме його бачить спостерігач, коли дивиться на будь-який предмет, що не випромінює власного світла.

Випромінюване світло може містити всі кольори (біле світло), будь-яку їхню комбінацію або тільки один колір. Випромінюване світло, що йде безпосередньо з джерела до ока, зберігає в собі всі кольори, з яких воно було створене. Деякі хвилі випроміненого світла поглинаються об'єктом, тому доходять до спостерігача і сприймаються оком тільки не поглинені, відбиті хвилі.

Білий аркуш паперу виглядає білим тому, що він відбиває всі кольори в білому світлі і жоден не поглинає. Якщо освітити його синім світлом, папір виглядатиме синім. Якщо освітити білим світлом аркуш червоного паперу, папір виглядатиме червоним, тому що він поглинає всі кольори, крім червоного. Що відбудеться, якщо освітити червоний папір синім світлом? Папір виглядатиме чорним, тому що синій колір, що падає, він не відбиває.

На сьогоднішній день діаметрально протилежні способи генерації кольору моніторів і принтерів є основною причиною перекручування екранних кольорів під час друку. Для того, щоб правильно робити кольороподіл, необхідно добре уявляти роботу двох протилежних систем опису кольору в комп'ютері: адитивної і субтрактивної.

Адитивний колір (від англійського add - додавати, складати) виходить при з'єднанні променів світла різних кольорів. У цій системі відсутність усіх кольорів являє собою чорний колір, а присутність усіх кольорів - білий. Система адитивних кольорів працює з випромінюваним світлом, наприклад, від монітора комп'ютера.

У цій системі використовуються три основних кольори: червоний, зелений і синій (RGB). Якщо їх змішати у рівній пропорції, вони утворять білий колір, а при змішуванні в різних пропорціях - будь-який інший.

В поліграфічних системах адитивний синтез має місце у комбінованому вигляді разом з субтрактивним у автотипних растрових видах друку.

У системі субтрактивних кольорів (від англійського subtract - віднімати) відбувається зворотний процес: будь-який колір є вирахуванням інших кольорів із загального променя відбитого світла. Суть його в тому, що частина спектрального складу випромінювання під час проходження через речовину поглинається. Іншими словами - шар речовини віднімає певну долю випромінювання. Поліграфічні фарби мають властивість поглинати випромінювання однієї з трьох зон спектра і пропускати у двох інших. Пропускання в зоні поглинання має бути керованим. Засобом керування при субтрактивному синтезі служить товщина фарбового шару. З її зменшенням пропускання зростає і навпаки. Колір фарби є додатковим до кольору дозованого нею випромінювання. Жовта поглинає синє випромінювання, пурпурна - зелене, а голуба - червоне.

У цій системі білий колір з'являється в результаті відсутності всіх кольорів, тоді як їхня присутність дає чорний колір. Система субтрактивних кольорів працює з відбитим світлом, наприклад, від аркуша паперу. Білий папір відбиває всі кольори, пофарбований - деякі поглинає, а інші відбиває. Тільки у класичному варіанті глибокого друку реалізується у чистому вигляді субтрактивний синтез кольору.

У системі субтрактивних кольорів основними є блакитний, пурпурний і жовтий кольори (CMY) - протилежні червоному, зеленому і синьому. Коли ці кольори змішуються на білому папері в рівній пропорції, виходить чорний колір. Правільніше, має вийти чорний колір. У дійсності типографські фарби поглинають світло не цілком і тому комбінація трьох основних кольорів виглядає темно-коричневою. Щоб виправити виникаючу неточність, для представлення тонів істинно чорного принтери додають небагато чорної фарби. Систему кольорів, засновану на такому процесі чотирикольорового друку, прийнято позначати абревіатурою CMYK.

Для одержання кольорової репродукції у високому і плоскому видах друку застосовується суміщене накладання трьох фарбових растрових зображень. Відносне розміщення відбитків кожного з одно - фарбових растрових елементів на кольоровій репродукції показано на рисунку 3.11.

Рисунок 3.11 - Розміщення растрових елементів на кольоровому відбитку при автотипному способі друку трьома фарбами: елементи Ж - жовтої, П - пурпурної, Г - голубої фарб; кольори суміщень С - синій, 3 - зелений, Ч - червоний, Чо - чорний; Б - білий колір ділянок, на яких відсутні друкарські елементи

З нього видно, що на одиниці площі є ряд елементарних кольорів, що сприймаються внаслідок обмеженої гостроти зору як сумарний, синтезований цим накладанням. Цей колір забезпечується таким поєднанням фарб:

а) однофарбовими елементами - жовтим, пурпурним, голубим;

б) двофарбовими накладаннями - зеленим (жовта + голуба), синім
(голуба + пурпурна), червоним (пурпурна + жовта);

в) трифарбовими накладаннями (жовта + пурпурна + голуба);

г) ділянками, на яких відсутні друкарські елементи.

Кольори накладань, як видно з рисунка, утворюються шляхом субтрактивного синтезу, а загальний колір виникає в результаті просторового адитивного синтезу вказаних вище восьми елементів. Такий змішаний субтрактивний і адитивний синтез називається автотипним.

На питання, як утворяться кольори в машинній графіці, однозначно відповісти неможливо, тому що усе залежить від того, яку колірну модель використовувати. Кожна з них підходить у визначеній галузі, кращого результату можна домогтися, комбінуючи різні можливості, надані програмою.

3.7.3 Основні колірні системи

Колірна модель RGB - це одна з моделей, яка набула широкого розповсюдження і частого використання. Вона застосовується в приладах, що випромінюють світло, таких, наприклад, як монітори, прожектори, фільтри й інші подібні пристрої. Ця модель базується на трьох основних кольорах: Red - червоному, Green - зеленому і Blue - синьому. Кожна з перерахованих вище складових може варіюватися в межах від 0 до 255, утворюючи різні кольори і забезпечуючи, таким чином, доступ до 16 мільйонів кольорів.

Дана колірна модель вважається адитивною, тобто зі збільшенням яскравості окремих складових збільшуватиметься і яскравість результуючого кольору: якщо змішати всі три кольори з максимальною інтенсивністю, то результатом буде білий колір; навпаки, за відсутності всіх кольорів виходить чорний.

Монітор комп'ютера створює колір безпосередньо випромінюванням світла і використовує, таким чином, систему кольорів RGB. Поверхня монітора складається з дрібних точок (пікселів) червоного, зеленого і синього кольорів, форма точок варіюється в залежності від типу електронно-променевої трубки (ЕПТ). Пушка ЕПТ подає сигнал різної потужності на екранні пікселі. Кожна крапка має один із трьох кольорів, при влученні на неї променя з гармати вона випромінює певний відтінок свого кольору, у залежності від сили сигналу. Оскільки точки маленькі, уже з невеликої відстані вони візуально змішуються одна з одною і перестають бути помітні. Комбінуючи різні значення основних кольорів, можна створити будь-який відтінок з більш ніж 16 мільйонів, доступних у RGB.

Лампа сканера світить на поверхню зображення (або крізь слайд); відбите світло або світло, яке пройшло крізь слайд, за допомогою системи дзеркал, попадає на чуттєві датчики, що передають дані в комп'ютер також у системі RGB.

Система RGB адекватна колірному сприйняттю людського ока, рецептори якого також настроєні на червоний, зелений і синій кольори.

Безсумнівними перевагами даного колірного простору є те, що він дозволяє працювати з усіма 16 мільйонами кольорів, а недолік полягає в тому, що при підготовці зображення до друку частина з цих кольорів губиться, в основному найяскравіша і найнасиченіша, а також виникає проблема із відтворенням синіх кольорів.

Система кольорів CMYK була широко відома за довгий час до того, як комп'ютери стали використовуватися для створення графічних зображень. Тріада основних друкарських кольорів: Cyan - голубий, Magenta - пурпурний і Yellow - жовтий (CMY, без чорного) є, по суті, спадкоємцем трьох основних кольорів живопису (синього, червоного і жовтого). Зміна відтінку перших двох пов'язано з хімічним складом друкарських фарб, відмінним від художніх, але принцип змішування залишився тим самим. І художні, і друкарські фарби, незважаючи на проголошувану самодостатність, не можуть дати багатьох відтінків. Тому художники використовують додаткові фарби на основі чистих пігментів, а друкарі додають, як мінімум, чорну фарбу (введення чорного дозволяє досягти більшої глибини і використовується під час друку чорних об'єктів).

Ця модель є субтрактивною. Робота її заснована на тому, як людське око бачить колір і як світло розкладається на складові. Око сприймає відбитий спектр, інші ж складові поглинаються. Кольори в розглянутій колірній моделі були обрані такими не випадково, а через те, що голубий поглинає лише червоний, пурпурний- зелений, жовтий - синій.

При змішуванні окремих колірних складових можна одержати такі результати:

Голубий + Пурпурний = Синій з відтінком фіолетового, який можна підсилити, змінивши пропорції кольорів, що змішуються.

Пурпурний + Жовтий = Червоний. У залежності від співвідношення вхідних у нього складових, він може бути перетворений на жовтогарячий або рожевий.

Жовтий + Голубий = Зелений, який може бути перетворений під час використання тих же первинних кольорів як на салатний, так і на смарагдовий.

Необхідно освоїти обидві колірні моделі - RGB і CMYK, тому що кожна застосовується у своїй галузі. Система CMYK створена і використовується для друку. Усі файли, призначені для виводу в друкарні, мають бути конвертовані в CMYK. Цей процес називається кольороподілом.

Системи кольорів RGB і CMYK базуються на обмеженнях, що накладаються апаратним забезпеченням (моніторами і сканерами у випадку з RGB і типографськими фарбами у випадку з CMYK). Більш інтуїтивним способом опису кольору є його подання у вигляді тону, насиченості і яскравості - система HSB. Вона ж відома як система HSL (тон, насиченість, світлота).

Тон є конкретним відтінком кольору, відмінний від інших: червоний, зелений, голубий і т.ін. Насиченість кольору характеризує його відносну інтенсивність (або чистоту). Зі зменшенням насиченості, наприклад, червоного, цей колір стає більш пастельним, наближається до сірого. Яскравість (або світлота) кольору показує величину чорного відтінку, доданого до кольору, що робить його більш темним.

Система HSB має перед іншими системами важливу перевагу: вона більше відповідає природі кольору, добре узгоджується з моделлю сприйняття кольору людиною, а також є апаратно-незалежною. Багато відтінків можна швидко і зручно одержати в HSB, конвертувавши потім у RGB або CMYK.

Але найбільш широкого розповсюдження набула колірна модель Lab. Такій моделі віддають перевагу в основному професіонали, тому що вона об'єднує переваги як CMYK, так і RGB, тобто забезпечує доступ до всіх кольорів, працюючи з досить великою швидкістю. Компонент L визначає яскравість зображення, хроматичні компоненти a і b несуть інформацію про кольори.

Побудова кольорів тут, так само як і в RGB, базується на злитті трьох каналів. У каналі Luminosity здійснюється контроль над яскравістю кольорів, утворених двома іншими, а саме a і b складовими. Білий колір зіставляється з максимальною інтенсивністю.

a - містить колір від темно-зеленого через сірий до рожевого.

b - світло-синій, сірий, яскраво-жовтий.

При змішанні двох кольорів результуючий буде більш яскравим, що є ще однією подібністю до колірної моделі RGB.

Модель Lab визнана апаратно-незалежною, тобто ця модель описує кольори так, як вони сприймаються людиною, і є проміжною при перетворенні однієї моделі в іншу в програмах обробки зображень.

3.8 Поліграфічні матеріали

У сучасній поліграфічній промисловості використовуються матеріали, номенклатура яких сягає понад дві тисячі видів, а вартість цих матеріалів складає у різних випадках від 40 до 70 відсотків вартості усіх виробничих витрат, тому стає зрозумілим, чому так важливо вміло використовувати ці матеріали у роботі.