Механізм інтеграції України до світового фондового ринку

Недостатня та нечітка інформація може погіршити функціонування ринку та призвести до ненормального перерозподілу ресурсів.

Аналіз оприлюднення важливої для інвесторів інформації показав, що розкриття інформації про поточну діяльність, стратегічні плани розвитку та іншої інформації здійснюється акціонерними товариствами лише в межах чинного законодавства. Близько 20% акціонерних товариств мають веб-сторінки в мережі Інтернет - найбільш доступному та швидкому джерелі отримання інформації.

Таким чином, зроблений аналіз фондового ринку України свідчить, що в останні роки він розвивається високими темпами. Згідно офіційним даним капіталізація ринку акцій в Україні сягає порядку 40% ВВП на початок 2007 року, що вже відповідає рівню деяких європейських держав (рис. 3.12).

Рис. 3.12 Відношення капіталізації ринку акцій до ВВП на початок 2007 р., % [31]

Однак важливо брати до уваги, що, на відміну від розвинутих країн, в Україні фондовий ринок - це більшою мірою ринок цінних паперів, що емітуються, а не тих, що знаходяться в обігу. Уже випущені акції підприємств, за рідкісними винятками, не є досить привабливими для інвесторів, а тому на ринку відчувається перманентний дефіцит у ліквідних фінансових інструментах. Через це рівень реальної капіталізації, заснований на вартості цінних паперів, що обертаються фактично, відрізняється від офіційного. По-друге, у сформованих в Україні умовах, на відміну від розвинутих країн, цей статистичний показник практично ніяк не пов'язаний з ефективністю функціонування реального сектора економіки. І по-третє, є неприпустимо низькими абсолютні суми капіталізації ринку акцій (у десятки разів менше, ніж в окремих західних корпорацій).

У нинішній час промислові корпорації в Україні не зацікавлені в тому, щоб використовувати фондовий ринок, а останній, у свою чергу, не надає для цього належних можливостей. Для того щоб підсилити мотивацію підприємців для виходу на фондовий ринок, необхідно, насамперед, створити відповідні умови в податковому законодавстві. Практика діяльності корпорацій свідчить, що саме норми податкового права складають одну з великих перешкод на шляху їх розвитку.

Можна дійти висновку, що для забезпечення подальшого розвитку ринку цінних паперів в Україні та ефективного функціонування на ньому промислових корпорацій і залучення коштів вітчизняних та іноземних інвесторів потрібно створення відповідних умов, які представлено в табл. 3.4.

Таким чином, інвестиційної привабливості, структурної перебудови та ефективного розвитку промислових корпорацій не можна досягти без упровадження відповідного фондового механізму їх функціонування, зокрема:

· посилення мотивації до використання можливостей, наданих фондовим ринком за рахунок зміни порядку оподаткування дивідендів і стимулювання виходу фінансових ресурсів за межі підприємства шляхом забезпечення нейтральності податків у частині процентних доходів і витрат юридичних і фізичних осіб;

· поліпшення якості публічної звітності шляхом інтеграції фінансового і податкового обліку, а також використання багатоаспектного підходу до підготовки фінансової інформації про діяльність корпорації;

· обґрунтування раціональних напрямів дивідендної політики, що дозволяє приймати рішення про пропорції розподілу прибутку, які забезпечують стійкий розвиток корпорації і залучення додаткових інвестиційних ресурсів.

·

Таблиця 3.4

Умови залучення іноземних інвесторів в економіку України за допомогою механізмів фондового ринку

Важливою складовою при цьому є забезпечення інституційного середовища у формі норм цивільного і господарського законодавства, що забезпечують належний захист прав акціонерів; адекватної і доступної фінансової інформації; високого ступеня відповідальності фінансових посередників і керівництва корпорацій перед інвесторами. У створеному середовищі проявляться переваги акціонерних товариств і корпорацій як найбільш вагомої бази держави з виробництва промислової продукції підприємств, а також проявляться і переваги приватного малого і середнього бізнесу і тим самим буде забезпечена конкурентоспроможність на різних рівнях управління. Саме формування нового інституційного середовища функціонування промислових корпорацій створить передумови вирішення проблем розвитку і функціонування фондового ринку України в контексті забезпечення інвестиційної привабливості для інвесторів.

3.4 Визначення ризиків при іноземному інвестуванні у національні цінні папери

Ризики, пов'язані із вкладенням капіталу (інвестиційні ризики) являють собою можливість нездійснення запланованих цілей інвестування (таких, як прибуток або соціальний ефект) і отримання грошових збитків. Цей ризик, особливо при іноземному інвестуванні у національні цінні папери, необхідно постійно оцінювати, обчислювати, описувати та планувати, розробляючи інвестиційний проект.

Розрізняють загальноекономічний ризик, що походить від несприятливих умов в усіх сферах економіки, та індивідуальний ризик, пов'язаний з умовами даного проекту.

Залежно від чинників виділяють такі види ризику іноземних інвесторів на фондовому ринку України: політичний ризик, загальноекономічний ризик, правовий ризик, технічний ризик, ризик учасників проекту, фінансовий ризик, маркетинговий ризик, екологічний та ін. [55, с. 50].

Інвестиційні ризики відносяться до ризиків фінансових - ризиків, пов'язаних з імовірністю втрат фінансових ресурсів (капіталу). При певних несприятливих умовах ці ризики можуть призвести до втрати не тільки прибутку та доходу від інвестицій, але й частини інвестованого капіталу. Тому природним є бажання кожного суб'єкта господарської діяльності зменшувати можливі втрати, пов'язані з ризикованими подіями. Процес розробки та впровадження програми зменшення будь-яких випадкових збитків являє собою управління ризиком. Проблема управління ризиками існує в будь-якому секторі економіки - від сільського господарства та промисловості до торгівлі та фінансів, що й пояснює її актуальність. Це складний процес, який включає кілька взаємопов'язаних етапів, у тому числі і якісний та кількісний аналіз ризиків.

Саме науково обґрунтована класифікація ризиків дозволяє визначити місце окремих видів ризику в їх загальній системі та створює умови для ефективного застосування відповідних методів і прийомів управління ризиком. На сьогодні ще не розроблена загальноприйнята і одночасно вичерпна класифікація ризиків. Це пов'язано з розмаїттям видів ризиків та широтою їх проявів, при цьому в силу традиції один і той самий вид ризику може мати різні назви. Важливу роль у формуванні загального підходу до типології фінансових ризиків відіграла розробка компанією Coopers & Lybrand "Загальноприйнятих принципів управління ризиком", 1996 р.

Види інвестиційних ризиків досить різноманітні та численні [18, с.45]. Аналіз різних підходів до класифікації інвестиційних ризиків дозволяє побудувати класифікаційну систему (рис. 3.13).

Ризики вкладення засобів у виробничу та невиробничу сфери економіки характерні для будь-якого суб'єкта підприємницької діяльності; їх специфіка полягає лише в опосередкованій дії (через систему ринкових посередників і т. п.). Ризики, пов'язані діяльністю фірми на фінансовому ринку діють на фірму в процесі здійснення нею фінансових операцій (купівлі акцій інших підприємств, збереження грошей у цінних паперах держави і т. п.).

Таким чином, особливий інтерес являє розгляд інвестиційних ризиків, пов'язаних з діяльністю підприємств на фінансовому ринку.

Ризики фінансового інвестування пов'язані з непродуманим підбором фінансових інструментів для інвестування, фінансовими труднощами чи навіть банкрутством окремих емітентів, не передбачуваними змінами щодо умов інвестування, прямим ошуканням інвесторів тощо [25, с. 91].

На нашу думку доцільно розглянути в першу чергу ризики прямих фінансових втрат, які включають у себе кілька специфічних ризиків:

Ш біржові ризики - можливість виникнення втрат у результаті проведення фірмою біржових угод (наприклад, ризик неплатежу комісійної винагороди, ризик неплатежу взагалі і т. д.);

Ш селективні ризики (ризики вибору) - ризики неправильного вибору видів вкладення капіталу, видів цінних паперів при формуванні інвестиційного портфеля, виборі позичальника і т. д.;

Ш ризики ліквідності - вони пов'язані з можливістю втрат при реалізації цінних паперів або інших товарів внаслідок зміни їх якості споживчої вартості і т. п.;

Ш ризики банкрутства - виникають у результаті неправильного вибору способів вкладення капіталу, закінчуються повною втратою підприємством власного капіталу та здатності розраховуватися за взятими на себе зобов'язаннями.

Науково обґрунтоване управління ризиками не можливе без відповідних методик оцінювання цих ризиків. Існуючі методи вимірювання фінансових ризиків в основному спираються на сучасну теорію фінансових інструментів з фіксованими доходами, теорію ймовірностей, математичну статистику та теорію випадкових процесів [115, с. 2-96].

Ризик іноземного інвестора, що вкладає кошти у національні цінні папери, характеризують два важливих аспекти: волатильність або змінюваність фінансових індикаторів, ймовірність або частота подій; чутливість критеріїв діяльності до їх наслідків.

Хоча корпорації практично не в змозі контролювати волатильність фінансових змінних, вони можуть пристосувати свою чутливість до цих ризиків, наприклад за допомогою похідних контрактів.

Природно припустити використання двох основних категорій вимірників ризику: показники чутливості та ймовірнісні (статистичні) величини.

Для кількісного оцінювання рівня ризику використовується принцип визначення можливих змін показників ефективності проекту в умовах тих чи інших несприятливих для інвестицій подій. Таким показником може бути рівень середньоквадратичного відхилення () або коефіцієнт варіації (V) [55, с. 310].

Вимірники лінійної чутливості до зміни фінансових змінних використовуються різні. На ринку інструментів з фіксованим доходом чутливість до змін відсоткових ставок вимірюється дюрацією [115, с. 34; с. 233]. Дюрація цінного папера обчислюється за формулою Ф. Макуолі і є відношенням приведеної вартості суми всіх очікуваних потоків доходів за цінним папером, зважених за часом надходження, до його ринкової ціни:

,

де D - дюрація цінного паперу;

Si - очікувані потоки процентних доходів у i-й період (і = 1, n );

i- періоди проведення виплат;

n - загальна кількість періодів;

d- ставка дисконтування;

N- номінальна сума боргу;

р - ринкова ціна цінного папера.

На ринку акцій чутливість до фактора ринку в цілому (наприклад, фондового індексу) називається систематичним ризиком і вимірюється коефіцієнтом бета [115, с. 228]. "Бета"-коефіцієнт оцінює міру чутливості доходності цінного паперу (ra) до середньоринкової доходності (rm). Він розраховується як відношення коваріації двох змінних до дисперсії другої змінної:

.

На ринку похідних інструменті чутливість до зміни ціни базового активу вимірюється коефіцієнтом дельта (який розраховується як відношення ціни опціону до ціни фінансового інструменту, на який був отриманий опціон). Показники - похідні другого порядку - називаються випуклістю на ринку інструментів з фіксованою доходністю та коефіцієнтом гамма на ринку похідних інструментів. Випуклість вимірює змінюваність дюрації по мірі зміни відсоткової ставки. Аналогічно гамма вимірює зміни дельти при зміні ціни базового активу. Обидва показники вимірюють чутливість другого порядку (або квадратичну чутливість) до змін фінансових змінних. Існує багато інших показників ризику, які застосовуються по відношенню до похідних інструментів: Вега, тета, ро, лямбда, „швидкість”, „колір” та ін. [115, с. 151-179].

Фундаментальний аналіз використовує такі показники (що фактично є вимірниками ризику): запаси, коефіцієнти ліквідності, фінансової стійкості, плече фінансового та виробничого важелів, коефіцієнти еластичності різних економічних показників за відповідними факторами і т. д. Всі вони тою чи іншою мірою характеризують чутливість (або поріг чутливості) критеріїв ефективності економічної діяльності до змін внутрішньогосподарської та зовнішньої кон'юнктури. Ці показники визначають пріоритет досліджуваних параметрів, допомагають розкрити взаємозв'язки та логічні залежності між факторами ризиків. Параметри чутливості можна представити графічно з допомогою профілю ризику - графіка залежності зміни економічного показника від зміни впливаючого фактора [22, с. 162].

Іншими показниками ризику є різні непрямі показники: рейтинги цінних паперів, позичальників, ринків, держав; премії за ризик, які містяться в доходності різних активів; котирування похідних інструментів; параметри дефіциту (довжина та тривалість черги, обсяг запасів) і т. д. Всі ці показники статистичними, експертними або ринковими оцінками характеризують ризики активів.

Для обчислення можливих варіантів дохідності проекту залежно від різних обставин використовують такі підходи:

а) аналіз чутливості проекту до змін окремих факторів, які впливають на дохідність. До таких факторів належать ціна реалізації, собівартість, обсяг виробництва, вартість обладнання тощо. Оцінюється значення впливу цих факторів на загальну прибутковість проекту і відповідно до результатів вживаються заходи щодо ґрунтовнішої проробки інвестиційних планів та зниження ризикованості, пов'язаної з виявленими факторами;

б) аналіз прогнозних сценаріїв розвитку загальноекономічних умов та здійснення самого інвестиційного проекту;

в) метод статистичних випробувань, за якого з допомогою електронно-обчислювальної техніки прораховується багато варіантів дохідності проекту залежно від показників-факторів у заданих діапазонах їхніх змін. В результаті одержуються середні показники і статистичні характеристики їхньої варіації та розподілу для подальшого аналізу найважливіших для дохідності проекту показників та рівень ризикованості проекту за різними напрямами.

ВИСНОВКИ

У дипломній роботі магістра вирішено важливу наукову задачу теоретичного обґрунтування і розробки науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення механізму інтеграції України до світового фондового ринку.

У результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки.

1. На основі дослідження теоретичних основ розвитку фондових бірж в аспекті наукового розвитку, комп'ютеризації та інформатизації фондового ринку запропоновано власне визначення поняття “фондової біржі” як спеціалізованого ринку торгівлі цінними паперами, - сучасного комп'ютерного центру, на якому діють засоби оперативного зв'язку з країнами світу.

2. Досліджено теоретичні основи функціонування фондового ринку, визначено, що особливо великого значення ринок цінних паперів набув у другій половині XX ст. у зв'язку із розвитком телекомунікаційних і комп'ютерних технологій, що набагато спростило доступ потенційних інвесторів до торговельних операцій, сприяло збільшенню міжнародних інвестицій за допомогою фондового ринку і розширення торгівлі.

3. Охарактеризовані особливості фондової біржі як торгового, професійного та технологічного ядра ринку цінних паперів. Вивчено її основні завдання: біржа сприяє придбанню на певних умовах і на певний строк вільних грошей, залученню коштів за рахунок випуску та продажу акцій, облігацій, а також спрямування їх на технічне оновлення підприємства, його переорієнтацію на випуск продукції з найвищим попитом; фондова біржа також сприяє переливу капіталу з однієї галузі в іншу, його спрямовуванню у ті соціально важливі сфери, які найбільше цього потребують (завдяки державному регулюванню процесів).

4. Розроблена модель регулювання ринку цінних паперів дозволяє упорядкувати діяльність усіх його учасників, взаємовідносини між ними шляхом встановлення державою певних норм та правил з метою підтримки рівноваги взаємних інтересів з урахуванням вимог міжнародного співробітництва, що створює організаційні передумови інтеграції України до світового фондового ринку.

5. Як свідчать результати проведеного дослідження, у теперішній час на світовому фінансовому ринку чітко намітилась тенденція самостійно позичати кошти через продаж на ринку капіталів емітованих цінних паперів замість одержання позик у фінансових посередників. Основними емітентами є крупні транснаціональні корпорації і фінансові інститути.

6. Проаналізовано особливості функціонування і тенденції розвитку світового фондового ринку - фондові ринки світу вступили у період, що характеризується створенням альянсів, об'єднань і злиттями, кооперацією, зростанням електронних торговельних систем.

7. Визначено, що рівень капіталізації в Україні не можна розцінювати як індикатор ступеня розвитку фондового ринку, оскільки в сформованих умовах цей показник практично не пов'язаний з ефективністю функціонування реального сектора економіки: встановлено, що переважна більшість операцій з випуску акцій підприємств в Україні не приводила до залучення реальних інвестицій в економіку, а лише обслуговувала процес приватизації. За таких умов динаміка показника капіталізації скоріше характеризує особливості протікання процесів перерозподілу власності, ніж ступінь розвитку фондового ринку як інструмента, покликаного обслуговувати нормальне функціонування акціонерного капіталу.

8. Досліджено відповідність показників акцій деяких прибуткових українських підприємств вимогам іноземних інвесторів. Як свідчать результати аналізу, із цілої низки показників діяльності підприємства, які надають змогу з'ясувати результативність його функціонування на фондовому ринку, найбільш привабливим для іноземних інвесторів є потенційно більш високі показники прибутковості операцій з цінними паперами.

9. Проаналізувавши процес виходу на фондові ринки світу українських компаній та отриманих після IPO вигод, можна дійти висновку про доцільність і перспективність такого засобу залучення іноземних фінансів, як публічне розміщення цінних паперів, так як поряд із залученням фінансових ресурсів компанія отримує і низку довгострокових конкурентних переваг (зростання статусу компанії, спрощення її керованості тощо). .Розрахунки за запропонованим алгоритмом свідчать про наявність в Україні інвестиційно привабливих прибуткових підприємств. Проте публічне розміщення цінних паперів на фондових майданчиках світу є поки що незвичним для України явищем.

10. Використання запропонованого алгоритму прогнозування розвитку національного фондового ринку в аспекті інтеграції до світового ринку цінних паперів дозволило визначити напрямки подальшого розвитку фондового ринку: розширення технологічних можливостей фондових бірж шляхом об'єднання в єдину фондову систему; забезпечення прозорості діяльності акціонерних товариств; регулювання податкового законодавства; проведення раціональної дивідендної політики корпорацій.

11. Удосконалений механізм інтеграції фондового ринку України до світового фондового ринку представляє собою сукупність форм, методів та інструментів, а також ланцюгів та елементів, взаємодія яких спрямована на забезпечення ефективного функціонування національного ринку цінних паперів як складової частини світового ринку, підвищення рейтингу цінних паперів українських підприємств та забезпечення інвестиційної привабливості останніх.

12. Використання узагальненого механізму кругообігу фінансових інвестицій за допомогою інструментів фондового ринку за рахунок систематизації його складових дозволяє оцінити інвестиційну привабливість національних підприємств показниками фондового ринку і як результат - підвищити рівень корпоративного управління, запровадити фондовий механізм розвитку корпорацій з використанням рейтингів інвестиційної привабливості емітента, критеріїв максимізації доходу, мінімізації ризику.

13. Розроблено механізм впливу українських емітентів на ліквідність власних акцій, підвищення їх інвестиційної привабливості, визначено напрями і засоби покращення ринкових параметрів акцій національних компаній. На основі проведеного дослідження виведена певна методика впливу емітента на інвестиційну привабливість своїх акцій, що мінімізують ризик інвестора та збільшують його дохід: проведення комплексу заходів щодо поліпшення фінансового стану компанії-емітента; оптимізація дивідендної політики; вплив на ринкові параметри акцій; поліпшення інвестиційних якостей акцій за допомогою максимізації обсягу прав, що надаються акціонеру, та неухильне дотримання цих прав; розкриття інформації про стан, діяльність і плани емітента, що дозволяє інвесторам адекватно оцінити якості акцій.

14. Визначено, що важливою складовою інтеграції України до світового фондового ринку є становлення інституційного середовища в формі норм цивільного і господарського законодавства, що забезпечує належний захист прав акціонерів; адекватної і доступної фінансової інформації; високого ступеня відповідальності фінансових посередників і керівництва корпорацій перед інвесторами. Саме формування нового інституційного середовища функціонування промислових корпорацій створить передумови вирішення проблем розвитку і функціонування фондового ринку України в контексті забезпечення інвестиційної привабливості для вітчизняних та іноземних інвесторів як засобу інтеграції держави до світового фондового ринку.

15. На основі проведеного дослідження систематизовано умови залучення іноземних інвесторів в економіку України за допомогою механізмів фондового ринку: робота з різними типами інвесторів, підвищення рівня корпоративного управління, впровадження фондового механізму корпорацій.

16. Визначені основні групи ризиків для іноземних інвесторів при вкладанні коштів у національні цінні папери та дані рекомендації щодо можливих варіантів обчислення дохідності проекту залежно від зовнішніх та внутрішніх факторів впливу.

Размещено на Allbest.ru