Механізм інтеграції України до світового фондового ринку

Рис. 2.20 Облікові ставки провідних світових центральних банків, поч. 2008 р. [118], [123], [120], [117]

Одночасно з цим процесом створення стійкої законодавчої бази для сталого розвитку України приведе до затвердження законів, що гарантують отримання повної та достовірної інформації про діяльність учасників ринку цінних паперів, а також законів, що регулюють ФР згідно зі світовими стандартами. Це дозволить, з одного боку, західним інвесторам звернути увагу на фондовий ринок України, а з іншого - українським підприємцям стати учасниками світового ринку цінних паперів. Підтвердженням таких висновків є те, що динаміка зміни дивідендних виплат та банківських відсотків співпадають між собою, а отже, світові тенденції вже зараз проявляються в Україні.

Виходячи з розрахунків, отриманих за допомогою описаної моделі та теоретичних припущень, можна зробити прогноз, що при збереженні стабільної економічної ситуації в Україні фондовий ринок може бути інтегрований у світовий ринок цінних паперів протягом найближчих 7-10 років.

2.3 Методичні підходи до оцінки інвестиційної привабливості цінних паперів підприємства

У даному дослідженні проаналізовано ефективність діяльності підприємств на фондовому ринку з позицій вивчення їх інвестиційної привабливості та детального аналізу виробничо-комерційної діяльності, беручи до уваги існуючі методики оцінки функціонування суб'єктів на ринку цінних паперів.

Із становленням ринкової економіки з'являються нові можливості для інвестиційної діяльності. Інвестори зацікавлені не тільки у надійності тих цінних паперів, які вони збираються придбати, а і у надійності самого емітента. Адже можна придбати акції, ідеальні за характеристиками, проте через нездатність емітента успішно працювати, сподіваючись на дивіденди, можна втратити вкладені кошти. Тому важливою є як оцінка діяльності акціонерного товариства на фондовому ринку, так і оцінка його привабливості з точки зору вкладення капіталу, зокрема зарубіжного. Інвестиційні якості різноманітних видів ЦП слугують основою оцінки ступеня інвестиційного ризику фондового ринку [77, с. 4], [57, с. 7].

Під оцінкою виробничо-комерційної діяльності підприємства на ринку ЦП розуміємо характеристику, здійснення аналізу та визначення перспективності змін таких показників як капіталізована вартість акцій, віддача акціонерного капіталу, балансова вартість та дивідендна віддача однієї акції, показників продуктивності, прибутковості, платоспроможності тощо [81, с. 10].

У процесі дослідження з'ясовується, що оцінка інвестиційної привабливості підприємства включає характеристику, аналіз і визначення перспективності показників фінансового стану підприємства, ефективності їх змін у структурі балансу.

Існує ціла низка показників діяльності підприємства, які дають змогу з'ясувати результативність його функціонування на фондовому ринку.

Одним з таких показників є капіталізація, яка розраховується за формулою:

К_ва = Q * V_а , (2.3)

де К_ва - капіталізована вартість акцій, грн;

Q - загальний обсяг емісії, шт;

V_а - поточна курсова ціна акцій, грн.

Дані про кількість акцій, випущених емітентом, наводяться у статуті акціонерного товариства. Курсову ціну отримують за результатами останньої угоди купівлі-продажу на фондовій біржі. Якщо за даними акціями не здійснюються угоди купівлі-продажу за останній час (місяць), то за поточну ціну доречно взяти найвищу ціну попиту торговців цінних паперів. Показник капіталізації емітента зіставляється за різні терміни часу. Якщо капіталізована вартість зменшується, то це є ознакою незадовільної інвестиційної привабливості акціонерного товариства. І навпаки, збільшення величини даного показника свідчить про зростання зацікавленості інвесторів у цьому підприємстві.

На відміну від простої оцінки зміни курсової вартості акцій, показник капіталізації дозволяє виявити зміну динаміки курсової вартості акцій з урахуванням змін у структурі статутного фонду. В умовах функціонування українського фондового ринку часто відбувається дроблення або консолідація акцій, що призводить до змін їх курсової вартості. Але ця зміна має штучне значення і слабку залежність від інвестиційної привабливості акцій. У даному випадку лише оцінка ЦП з точки зору зміни розміру капіталізації емітента дозволяє об'єктивно оцінити інвестиційну привабливість підприємства [81, с.11].

Другим важливим показником є дивіденди в розрахунку на одну акцію. Вони розраховується за формулою:

(2.4)

де Д_1а - дивіденди на одну акцію, грн;

Д - загальна сума дивідендів, виплачених за підсумками року, грн;

Q - обсяг цінних паперів, за якими виплачувались дивіденди, шт.

Звичайно, що зростання цього показника з року в рік є позитивним фактором з точки зору інвестування, проте не основним. Світовий досвід фондового ринку довів, що навіть при найсприятливіших умовах розмір сплачуваних дивідендів є нижчим, ніж рівень зростання курсової вартості акцій.

У багатьох випадках для оцінки емітента, який не сплачує дивіденди, використовується показник “Прибуток на одну акцію” (П_а), що розраховується за формулою:

(2.5)

де ЧП - чистий прибуток підприємства за підсумками року, грн;

СВ - сума відсотку за короткостроковими зобов'язаннями, грн;

Q - загальний обсяг емісії ЦП, шт.

Теорія аналізу діяльності підприємства вказує на пряму залежність між розміром цього показника та інвестиційною привабливістю АТ: при зростанні прибутку в розрахунку на одну акцію курсова вартість таких ЦП пропорціонально зростатиме. Але цей показник використовується для порівняння різних АТ. Перед тим, як оцінювати підприємства за рівнем прибутку на одну акцію, необхідно розподілити їх за рівнем капіталізації, галузевою ознакою або за середнім рівнем щоденного обігу акцій. Лише за таких умов можна дійти висновку щодо необхідності купівлі акцій з найбільшим показником прибутку на одну акцію [81, с. 11].

Поділивши показник “Дивіденди, сплачені на одну просту акцію” на показник “Прибуток, що припадає на одну просту акцію”, можна визначити частку прибутку, яка спрямовується на виплату дивідендів (П_д):

(2.6)

де Д - виплачені дивіденди за цінними паперами, грн;

ЧП - чистий прибуток корпорації, грн;

СВ - сума відсотку за короткостроковими зобов'язаннями, грн.

Отриманий показник зіставляється із звітними періодами діяльності емітента. Зменшення або збільшення цього показника відображає дивідендну політику акціонерного товариства та надає змогу оцінити його перспективи. Зменшення частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, не завжди є негативним фактором. У багатьох випадках зменшення прибутку, який спрямовується на сплату дивідендів, відбувається внаслідок того, що значна його частина використовується для розвитку підприємства.

Ще одним показником є курсова (ринкова) вартість акцій на прибуток (КВ_а). Вона розраховується за формулою:

(2.7)

де К _ва - капіталізована вартість акцій, грн;

БП - балансовий прибуток підприємства, грн.

Теоретично вважається, що чим нижчий цей показник, тим привабливіші акції емітента. Високий рівень курсової вартості акцій часом свідчить про те, що їх ринкова вартість завищена та частіше можна очікувати її зниження, ніж зростання.

Показник „Віддача акціонерного капіталу” розраховується за формулою:

(2.8)

де В_ак - віддача акціонерного капіталу;

К _ва - капіталізована вартість акцій, грн;

ЧП - чистий прибуток підприємства, грн;

СВ - сума відсотку за короткостроковими зобов'язаннями, грн.

Коефіцієнт обігу акцій - це показник який представляє собою відношення реального обсягу продажу акцій до їх капіталізованої вартості. Коефіцієнт “ціна/дохід” (К_ц/д) розраховується за формулою:

(2.9)

де V_p - ринкова вартість акцій, грн;

П_а - прибуток на акцію, грн.

Цей показник дозволяє оцінити взаємозв'язок поточної вартості акцій та прибутку в розрахунку на одну акцію [81, с. 11].

Балансова вартість однієї акції розраховується за формулою:

(2.10)

де V_б - балансова вартість однієї акції, грн;

К_ва - капіталізована вартість акцій, грн;

Q - загальний обсяг емісії, шт.

На українському фондовому ринку не завжди є можливість оцінити прибуток підприємства (всі попередні показники в основному базуються на прибутку підприємства). У звітності багатьох емітентів, зокрема і у лідерів українського фондового ринку, відображається збиток. У такому разі при аналізі емітента увага, як правило, приділяється його виробничо-комерційній діяльності. На нашу думку, в цьому випадку варто використовувати систему показників, які дають змогу адекватно оцінити діяльність підприємства на ринку цінних паперів.

До них ми віднесемо:

1. Показник активів балансу на одну акцію - розраховується шляхом ділення показника “Всього по активу балансу” на кількість випущених підприємством акцій. Цей показник відображає суму активів балансу акціонерного товариства, що припадає на одну акцію;

2. Більш важливим для аналізу діяльності підприємства є показник “Валовий дохід на одну акцію” - визначається як відношення показника “Виручка (валовий дохід) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного збору” до кількості емітованих акцій. З теоретичної точки зору збільшення цього показника є позитивною тенденцією, яка свідчить про можливість зростання курсової вартості акцій в майбутньому. Теоретичне обґрунтування цього припущення базується на такому висновку: якщо показник валового доходу на акції має високий рівень або тенденцію до зростання, то у перспективі можна очікувати зростання прибутку підприємства. І навпаки, при падінні значення показника валового доходу на одну акцію можна очікувати збитки або зниження прибутку та ефективності діяльності акціонерного товариства в цілому. На практиці даний показник діяльності емітента вибудовують у хронологічній послідовності (терміновий ряд: щомісяця, щокварталу, щороку). Якщо в такому ряді даний показник зазнає суттєвих коливань, то це свідчить про неритмічність роботи підприємства, а отже, і високий рівень похибок у прогнозуванні його можливого прибутку;

3. В умовах української економіки досить важливим є показник “Борги на статутний фонд”, який розраховується шляхом ділення показника “Всього зобов'язань (довгострокові, поточні)” на показник “Статутний фонд”. У зарубіжній практиці значення цього показника більше одиниці є сигналом про те, що дане підприємство знаходиться у скрутному економічному становищі. В умовах нестабільної ситуації на ринку незначна кількість підприємств можуть мати значення цього показника менше одиниці, тому при аналізі допускають його більш високий рівень (але не більше 1,5 - 2) [93, с. 24,25].

За умов нестабільності на ринку властивості акцій окремих акціонерних товариств можна оцінити за допомогою системи показників (рис.2.21).

Рис. 2.21 Основні показники акцій [93, с. 25]

Оскільки не всі акціонерні товариства функціонують на ринку цінних паперів, розглянемо основні фінансові показники акцій, що не мають курсової вартості, так як вони не обертаються на фондовому ринку (Додаток Б) [82, с.132].

У країнах з розвинутою ринковою економікою відпрацьована загальноприйнята система коефіцієнтів, що визначають інвестиційну привабливість компаній на основі показників балансів і звітів про прибутки та збитки. Розглянемо нижче ці коефіцієнти, а також введемо інтегральний показник інвестиційної привабливості підприємств, який визначимо як суму отриманих коефіцієнтів, помножених на відповідний ваговий показник [80, с. 14]:

(2.11)

Вагові показники вибираємо таким чином, щоб вони перетворювали кожен із 18 доданків у безрозмірну величину, яка буде змінюватись у діапазоні від -1 до 1.

Західний інвестор приділяє значну увагу рентабельності компанії. Основним показником рентабельності є коефіцієнт прибутку на акціонерний капітал (П_а.к.), котрий дорівнює відношенню чистого прибутку до середнього акціонерного капіталу за період:

, (2.12)

де БП - балансовий прибуток,

П_б - платежі до бюджету,

АК_пр - акціонерний капітал на початок року,

АК_кр - акціонерний капітал на кінець року.

Цей коефіцієнт характеризує прибуток, зароблений акціонерами. Акціонерний капітал у даному випадку, крім статутного фонду та нерозподіленого прибутку, включає додатковий капітал, резервний фонд, фінансування капітальних вкладень і т.д. Величину а₁ приймаємо рівною 10.

Не менший інтерес представляє прибуток на інвестований капітал (П_і.к.) що дорівнює відношенню балансового прибутку до середньої вартості всіх активів:

, (2.13)

де БП - балансовий прибуток,

ВА - вартість активів [80, с. 14]:

Цей показник характеризує прибуток як акціонерів, так і кредиторів. У цьому випадку витрати на виплату податків включаються у прибуток, оскільки їх розглядають як прибуток на капітал, вкладений кредиторами. Прибуток на інвестований капітал характеризує ефективність керування компанією з точки зору використання всіх доступних ресурсів. Величину а₂ приймаємо рівною 10.

Фінансовий леверидж (Ф_л) характеризує різницю в прибутку на акціонерний капітал і прибутку на інвестований капітал:

(2.14)

У більшості західних компаній фінансовий леверидж позитивний, що свідчить про перевищення норми прибутку компанії процентної ставки по кредитах. Величину а₃ приймаємо рівною 100.

Дохід на акцію (Д_а) оцінює рентабельність з точки зору власника акцій та визначається як відношення балансового прибутку (або чистого прибутку) до числа випущених акцій:

, (2.15)

де Ч - число випущених акцій.

Величину а₄ приймаємо рівною 1/грн.

Рентабельність продажу (Р_п) визначається як відношення балансового прибутку до виручки (валового доходу) від реалізації продукції:

, (2.16)

де В_рп - виручка від реалізації продукції.

Цей показник характеризує відсоток прибутку від кожної гривні реалізованої продукції. Рентабельність продажів у різних галузях економіки істотно відрізняється. Величину а₅ приймаємо рівною 1 [80, с. 14, 15]:

Другу групу фінансових коефіцієнтів представляють показники ліквідності, які характеризують здатність компанії погашати свою поточну заборгованість. Ці показники оцінюють стійкість функціонування компанії. У випадку, якщо в її касі або на рахунку немає необхідних засобів на закупівлю необхідних товарів, вона ризикує втратити кредитування постачальників.

Величина робочого капіталу (К_р) визначається як різниця між поточними активами та поточними зобов'язаннями:



, (2.17)

де А_п - поточні активи, З_п - поточні зобов'язання.

Величину а₆ приймаємо рівною 10 000 К/грн. (К - чисельність персоналу).

Для оцінки ліквідності використовують коефіцієнти ліквідності та миттєвої ліквідності. Коефіцієнт ліквідності (К_л) дорівнює відношенню поточних активів до поточних зобов'язань:

(2.18)

Коефіцієнт ліквідності рівний 1 сигналізує про ризик несплати заборгованостей. Оптимальним вважається його значення близько 2, а зростання до 3 свідчить про "консервацію" занадто великого обсягу засобів, які не використовуються компанією. Величину а₇ приймаємо рівною 0,5 або 1/ k₇, якщо k₇ > 2 [80, с. 15].

Коефіцієнт миттєвої ліквідності (К_м.л.) дорівнює відношенню найбільш ліквідних активів (коштів у касі та на рахунках, короткострокових інвестицій та векселів) до поточних зобов'язань:

, (2.19)

де К - каса, Р_р - розрахунковий рахунок, В_р - валютний рахунок,

ГК_і - інші грошові кошти, В_о - векселі одержані,

ФВ_к - короткострокові фінансові вкладення.

Величину а₈ приймаємо рівною 10 або 1/ k_{8 ,} якщо k₈ >0,1.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (К_о.д.) також відображає ліквідність компанії і дорівнює відношенню обсягу продажів у кредит (або просто обсягу продажів) до середньої загальної дебіторської заборгованості, а також показує кількість поновлень дебіторської заборгованості за звітний період - здатність компанії продавати в кредит:

, (2.20)

де В_рп - виручка від реалізації продукції, ПДВ - податок на додану вартість, Аз - акцизний збір, Р_д - розрахунки з дебіторами.

Цей коефіцієнт показує здатність компанії кредитувати покупця та повертати кредити, що безумовно свідчить про ліквідність її продукції. Занадто високе значення цього коефіцієнта свідчить про втрати у доходах, а занадто низьке характеризує ускладнення зі збутом. Величину а₉ приймаємо рівною 1/12.

Коефіцієнт оборотності запасів (К_о.з.) характеризує їх ліквідність і визначається як відношення обсягу реалізації до середніх виробничих запасів:

, (2.21)

де В_з - виробничі запаси.

Зростання цього коефіцієнту є позитивною тенденцією. Але занадто велике його значення може свідчити про втрати у реалізації. Величину а₁₀ приймаємо рівною 1/12.

Коефіцієнти оборотності запасів істотно відрізняються для різних галузей економіки. У харчовій промисловості вони набагато вищі, ніж у автомобільній. При розрахунку інтегрального показника інвестиційної привабливості підприємства ми його не враховуємо [80, с. 16].

До третьої групи фінансових коефіцієнтів підприємства відносять його платоспроможність, що визначається як ефективність використання довгострокових зобов'язань. У цьому випадку розглядається відношення запозичених засобів до величини акціонерного капіталу (В_зз):

, (2.22)

де З_з - запозичені засоби, АК - акціонерний капітал.

Коефіцієнт k₁₁ показує, скільки кредитів приходиться на одиницю акціонерного капіталу. Незважаючи на ризикованість залучення кредитних ресурсів порівняно з використанням акціонерного капіталу, більшість компаній залучає значні кредитні ресурси, використовуючи переваги високого фінансового левериджа. У наших умовах здатність компанії залучати кредитні ресурси свідчить про її стійке положення на ринку. Величину а₁₁ приймаємо рівною 10 або 1/ k₁₁ у випадках k₁₁ >0,1.

Велике значення в інвестиційній привабливості підприємства мають ринкові показники цінності його акцій. Коефіцієнт відношення поточної ринкової ціни акції та прибутку на акцію (К_ц.а.):

, (2.23)

де Ц - поточна ринкова ціна акції.

Величину а₁₂ приймаємо рівною 0,1.

Коефіцієнт прибутковості акції (К_п.а.) розраховується як відношення дивідендів на акцію до її поточної ринкової ціни:

, (2.24)

де Д -загальна сума дивідендів.

Величину а₁₃ приймаємо рівною 1.

Коефіцієнт балансової вартості акції (К_с.а.) визначають як:

(2.25)

Величину а₁₄ приймаємо рівною 0,1/ грн. [80, с. 16, 17].

З урахуванням того, що вітчизняні підприємства сьогодні балансують на грані банкрутства і практично не мають доступу до реальних кредитних ресурсів доповнимо загальноприйняті фінансові коефіцієнти показниками з "Методики проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств", затвердженої Агентством з питань запобігання банкрутств влітку 1997 р. Їх доцільно виділити у четверту групу.

Коефіцієнт фінансової незалежності - «автономії» (К_авт.) визначається як відношення суми власних джерел і прирівняних до них засобів до суми активів:

, (2.26)

де А_сум. - сума активів.

Загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, критичне значення К_авт.=0,5. Чим більше значення коефіцієнта, тим краще фінансовий стан підприємства (менше залежність від зовнішніх джерел). Величину а₁₅ приймаємо рівною 0,5.

Коефіцієнт фінансової стабільності (К_ф.с.) характеризує відношення власних і кредитних засобів:

(2.27)

Перевищення власних засобів над кредитними вказує на достатню фінансову стійкість підприємства і його відносну незалежність від зовнішніх фінансових джерел. Значення К_ф.с. має бути більше одиниці. Інакше має місце падіння виторгу, зменшення прибутку, невиправдане зростання матеріальних запасів і т.д. Величину а₁₆ приймаємо рівною 0,5 або 0,5/k₁₆ у випадках k₁₆>2.

Коефіцієнт відношення кредиторської та дебіторської заборгованості (К_к.з.):

, (2.28)

де Р_к - розрахунки з кредиторами.

Перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською може свідчити про труднощі збуту. Величину а₁₇ приймаємо рівною (1- k₁₇)·а (а = 0,5 або 0,25... відбирається з умови -1< k₁₇·а₁₇ <1).

Власні оборотні кошти (В_о.к.) визначаються як різниця між власним капіталом і основними засобами та запасами і витратами:

, (2.29)

де О_з - основні засоби.

Величину а₁₈ приймаємо рівною 0,5/(20 k₁₈ *1000 грн.) [80, с. 17].

У випадках, коли баланси і звіти про фінансові результати недоступні, приходиться використовувати обмежену кількість основних показників підприємства [94, с. 22]: БП - балансовий прибуток, СФ - статутний фонд, ОП - обсяг продажів (виробництва), КЗ - кредиторська заборгованість, ДЗ - дебіторська заборгованість, Ч - число акцій, ВА - вартість активів.

Тоді сумарний показник інвестиційної привабливості підприємств можна знайти як суму перерахованих нижче коефіцієнтів, помножених на відповідні вагові показники:

, (2.30)

де R₁ - рентабельність продажу акцій; R₂ - рентабельність активів;

R₃ - коефіцієнт покриття; R₄ - коефіцієнт обороту активів;

R₅ - коефіцієнт обороту кредиторської заборгованості;

R₆ - коефіцієнт перевищення строків погашення довгострокових зобовязань над строком погашення короткострокових;

R₇ - чисті активи на акцію; R₈ - прибуток на акцію.

Вагові показники вибираємо таким чином, щоб вони перетворювали кожен із 8 доданків у безрозмірну величину в діапазоні від -1 до 1:

b₁ = 1, b₂ = 1, b₃ = 0,1, b₄ = 1, b₅ = 1, b₆ = 1, b₇ = 1/грн., b₈ = 1/грн.

Таким чином всі коефіцієнти R відтепер знаходяться у межах від -1 до 1, нормування надало змогу у примусовому порядку помістити їх значення у цей діапазон [94, с. 22, 23].

Аналіз інвестиційної привабливості підприємств проведемо на основі даних деяких прибуткових українських відкритих акціонерних товариств, акції яких виставлені на продаж на фондових біржах у 2007 р. Вихідні дані для розрахунків (в грн.) вказані у Додатку В.

У табл. 2.6 приведено розрахунок коефіцієнтів за показниками інвестиційної привабливості підприємств. Табл. 2.7 містить значення цих показників з врахуванням вагових коефіцієнтів.

Таблиця 2.6

Розрахунок коефіцієнтів за показниками інвестиційної привабливості підприємств

№	ВАТ	R1	R2	R3	R4	R5	R6	R7	R8
1	Докучаєвський флюсодоломітний комбінат	0,0775	0,0765	2,705	0,987	2,669	-0,10	0,9344	0,2124
2	Міттал Стіл Кривий Ріг	0,2717	0,3696	15,810	1,361	21,512	0,23	2,8845	1,0136
3	Павлоградвугілля	0,0288	0,0189	14,964	0,658	9,839	0,06	0,2847	0,0115
4	Макіївський коксохімічний завод	0,0074	0,0291	4,348	3,922	17,052	0,13	0,3367	0,0159
5	Новотроїцьке радіоуправління	0,1267	0,1159	4,3942	0,915	4,019	-0,14	0,9999	0,0003

Таблиця 2.7

Значення показників інвестиційної діяльності з урахуванням вагових коефіцієнтів

№	ВАТ	b1R1	b2R2	b3R3	b4R4	b5R5	b6R6	b7R7	b8R8	Іо 1
1	Докучаєвський флюсодоломітний комбінат	0,078	0,077	0,271	0,987	1,00	-0,10	0,934	0,212	3,459
2	Міттал Стіл Кривий Ріг	0,272	0,370	1,000	1,000	1,00	0,23	1,000	1,014	5,886
3	Павлоградвугілля	0,029	0,019	1,000	0,658	1,00	0,06	0,285	0,012	3,063
4	Макіївський коксохімічний завод	0,007	0,029	0,435	1,000	1,00	0,13	0,337	0,016	2,954
5	Новотроїцьке радіоуправління	0,127	0,116	0,440	0,915	1,00	-0,14	1,000	0,0003	3,4583

Розрахувавши для кожного з товариств показник інвестиційної привабливості (табл. 2.7) визначаємо, що найбільший показник інвестиційної привабливості мають товариства "Міттал Стіл Кривий Ріг" та "Новотроїцьке радіоуправління".

Розрахуємо для цих підприємств ризик банкрутства (табл. 2.8) відповідно до методики прогнозування банкрутства згідно з наказом Мінекономіки України № 10 від 17.01.2001 скориставшись їх фінансовою звітністю за 2006 р.

Таблиця 2.8

Розрахунки коефіцієнтів для прогнозування банкрутства ВАТ "Міттал Стіл Кривий Ріг" та ВАТ "Новотроїцьке радіоуправління"

	"Міттал Стіл Кривий Ріг"	"Новотроїцьке радіоуправління"	Нормативне значення
Коефіцієнт поточної платоспроможності	696 980	-35 697	додатне
Коефіцієнт покриття	5,362664	0,661236	? 1,5
Коефіцієнт забезпечення власними засобами	0,815369	-1	?0,1
Коефіцієнт Бівера	2,900076	-0,14805	? 0,2

Як видно з табл. 2.8 ризик банкрутства ВАТ "Міттал Стіл Кривий Ріг" є надзвичайно малим, а підприємство має значний запас фінансової стійкості, що дозволяє розраховувати на повернення позикових засобів. ВАТ "Новотроїцьке радіоуправління" ж навпаки, показує високий ризик банкрутства, а тому кредитори можуть втратити свої доходи і позиковий капітал у разі несприятливої ситуації. Як бачимо, воно є неплатоспроможним, так як суми наявних у нього коштів і високоліквідних активів недостатньо для погашення поточного боргу. Низький коефіцієнт покриття характеризує недостатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів. Якби товариство не отримало прибутку у звітному періоді, то такий його фінансовий стан характеризувався б ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

2.4 Оцінка взаємовідносин українських підприємств із фондовими біржами світу

В Україні вже не перший рік кажуть про IPO-бум -- масове виведення акцій вітчизняних компаній на міжнародні біржі. Проте він усе ніяк не настане: поки що на світовий фінансовий ринок свої акції вивели лише сім українських підприємств (тоді як у Росії -- кілька десятків).

Щоправда, у 2007 році ситуація дещо зрушила з мертвої точки. З початку року IPO провели три українські компанії. Ще близько 30 готуються зробити це у найближчі два-три роки. Експерти вважають, що за вдалого збігу обставин їм удасться залучити в такий спосіб до 3 млрд. дол. Для порівняння: у ході найбільшого російського IPO компанія «Роснефть» залучила понад 10 млрд. дол.

ІРО (від англ. initial public offering) - публічне розміщення цінних паперів на фондових майданчиках (NYSE, LSE, NASDAQ, AIM, WSE та ін.). Компанія прагне продати пакет своїх акцій (як правило, невеликий) інвесторам на біржі як із метою одержати фінансове вливання для розвитку, так і для того, щоб за котируваннями акцій на біржі визначити свою капіталізацію чи реальну ринкову вартість. Ще одна мета -- підвищити свій інвестиційний рейтинг, щоб одержати доступ до інших недорогих джерел фінансування [87].

У Росії розвиток фондового ринку, формування відповідної законодавчої бази, а також усвідомлення бізнесом і державою важливості ефективних ринків капіталу для економіки країни відбулося набагато раніше. Вже прийнято цілу низку законодавчих актів, спрямованих на стимулювання розвитку вітчизняного фондового ринку. Це, зокрема, стосується вимоги до компаній, які проводять публічне розміщення акцій, продавати 35% розміщуваного обсягу на внутрішньому ринку. Українське ж законодавство, особливо стосовно корпоративного управління, застаріло. Наприклад, багато українських компаній узагалі не проводять аудиту (не кажучи вже про аудит за міжнародними стандартами) і ведуть подвійну бухгалтерію. При цьому бухгалтерська звітність, що її здають компанії, не відображає їх справжнього фінансового стану.

Структура управління компаній та їх форма організації теж недосконалі. Наприклад, закриті акціонерні товариства -- це анахронізм, що відсутній у розвинених країнах. Українське законодавство не має інструментів, щоб змусити навіть публічні компанії звітувати про свої результати. Захист міноритарних акціонерів недосконалий, так само, як і ступінь відкритості компаній.

IPO є однією із найактуальніших тем в українському бізнесі, проте Україна продовжує відставати від сусідніх країн (Росії, Польщі, країн Балтії) у використанні даного методу залучення капіталу, який вважають у світі найпрозорішим і найефективнішим. Так, якщо з України в найближчі два роки на IPO збираються 26 компаній, то з Росії - до 300. ІРО акцій українських підприємств подані у табл. 2.9.

Таблиця 2.9

Публічне розміщення акцій українських компаній у 2005-2007 рр.

Рік	Компанія	Галузь	Місце розміщення	Розміщений пакет акцій, %	Залучено, млн. дол.
2007 р.	Ferrexpo	Гірничодобувна	Лондон	26,0	420
	Dragon-Ukrainian Properties	Нерухомість	Лондон	100,0	208
	TMM	Нерухомість	Франкфурт	13,1	105
	«Укррос»	Цукрова промисловість	ПФТС	20,0	42
2006 р.	Родовід Банк	Банки	ПФТС	18,9	47
	VK Development	Нерухомість	ПФТС	23,0	37
	Укринбанк	Банки	ПФТС	20,0	36
	«Велика Кишеня»	Торгівля	ПФТС	12,0	35
	«Астарта»	Сільське господарство	ПФТС	20,0	31
	ЛуАЗ	Автомобіле-будування	ПФТС	8,0	26
	KP Media	Мас-медіа	ПФТС	20,0	11
2005 р.	XXI Century	Нерухомість	Лондон	35,7	139
	Cardinal Resources	Нафта і газ	Лондон	36,3	55
	Ukrproduct group	Харчова промисловість	Лондон	27,2	42

Джерело: Dragon Capital, 2007 р.

Першою IPO на альтернативному майданчику Лондонської фондової біржі (AIM) провела 11--18 лютого 2005 року компанія «Укрпродукт» (точніше, її дочірня Ukrproduct Group), що виробляє молочну продукцію. Компанія продала 27,21% акцій, виручивши за це 6 млн. англійських фунтів. Їх купили 18 інституціональних і 33 приватні інвестори. Ринкова капіталізація на момент розміщення становила 43 млн. дол., на кінець 2006 року вона впала до 32 млн. дол. Юридичним консультантом виступила компанія Pricewayerhouse Coopers.

Підготовку до виходу на Лондонську біржу компанія почала ще у жовтні 2003 року через три підготовчі етапи. На першому етапі компанія провела міжнародний аудит за останні 3,5 фінансових роки. Над цим працювали дві британські компанії - Moore Stephens (2001-2003 фінансові роки) і Baker Tilly (6 місяців 2004 фінансового року). На другому етапі компанія провела юридичний аудит через компанії Cobbetts та Price Waterhouse Coopers Legal Ukraine, результатом якого стала повністю задокументована та перевірена історія групи. Третім важливим етапом стала структуризація групи, так як інвестори хочуть бачити логічну та зрозумілу їм картину побудови групи [122].

У квітні 2005 року на IPO на тій самій AIM вийшла фірма Cardinal Resources LLC, яка займається видобуванням нафти та газу в західних регіонах України. Вона продала 39,7% акцій за 20 млн. дол. Ринкова капіталізація компанії, що становила на момент розміщення 54 млн. дол., на кінець минулого року впала до 41 млн. [87].

Можна згадати і десяток первинних розміщень акцій українських компаній на ПФТС, серед яких «Велика Кишеня» (12% за 35 млн. дол.), банк «Родовiд» (18,9% за 47 млн. дол.), KP Publications (20% за 11 млн. дол.). Технічно їх теж можна вважати IPO, якщо не враховувати, що технології торгівлі та вимоги до емітентів на українських і міжнародних біржах серйозно відрізняються.

Характерними особливостями ринків, які розвиваються або перехідних ринків (до яких правомірно віднести і Україну), є наявність як привабливих рис так і деяких обмежень інституційного плану щодо діяльності на рівні регіону для корпоративних компаній (далі - корпорацій) [123].

До привабливих рис для діяльності корпорацій можна віднести наступні:

1) удосконалення ринкової структури на фундаментальному рівні (розвиток саме ринкової форми господарювання);

2) наявність низької норми прибутку на розвинутих ринках;

3) схильність учасників ринків, що розвиваються до ризику з метою отримання додаткового прибутку;

4) широке коло інвесторів, через переважання потенційних вільних коштів над потенційними об'єктами їх вкладення;

5) високі доходи від підприємницької діяльності;

6) удосконалення системи кредитних рейтингів.

До обмежень у діяльності корпорацій відносять:

1) низька прозорість господарсько-підприємницької діяльності завдяки низькому рівню корпоративного управління в корпораціях, що, в свою чергу, призводить до обмеження вибору оптимальних фінансових інструментів;

2) невідповідність між вимогами і положеннями фінансово-бухгалтерської звітності між українськими і західними (П(С)БУ та, наприклад US GAAP);

3) не гарантованість принципу верховенства права та незалежності судів;

4) відсутність дієвих механізмів захисту інтересів акціонерів із-за недосконалості українського законодавства [123].

Все частіше найбільш впливові на регіональному рівні українські корпорації звертаються до аналізу можливості здійснити ІРО на західних фондових ринках. Це пояснюється тим, що: по-перше, будь-якій компанії, яка розвивається, необхідний додатковий капітал; по-друге, в маркетингових цілях необхідне прозоре оцінювання процесів, які насправді відбуваються в компанії; по-третє, ІРО веде корпорацію до підвищення власної ліквідності шляхом виходу на нові ринки капіталів за межами регіону або країни.

Можна назвати такі причини, з яких українські підприємства починають придивлятися до можливостей для виходу на біржі:

1) IPO є важливим іміджевим чинником. Компанію, чиї акції виставлені на міжнародних біржах, сприймають як серйозного партнера, що точно не підведе.

2) IPO передбачає зміну самої стратегії розвитку бізнесу. Основним критерієм ефективності менеджменту стає не прибуток власників, а зростання капіталізації компанії. Яке, утім, легко конвертувати в гроші під час її продажу.

3) На інший рівень виходять і відносини менеджменту з інвесторами та акціонерами. У публічній компанії вони старанно регламентовані з тим, щоб зробити керівництво реально незалежним, підконтрольним не окремим особам, а налагодженій процедурі управління.

4) Нарешті, компанія, яка відповідає вимогам провідних міжнародних бірж, навіть безвідносно до реальних котирувань її акцій -- привабливий клієнт для великих банків завдяки своїй прозорості (як для видачі кредитів, так і для випуску облігацій).

Переваги і недоліки публічного розміщення ЦП відображені у табл. 2.10:



Таблиця 2.10

Переваги і недоліки ІРО для лідерів регіонального розвитку в Україні [122]

Переваги	Недоліки
Зростання вагомості корпорацій не тільки на регіональному і державному, але й на міжнародному рівні.	Пред'являються специфічні вимоги щодо надання інформації: наявність конфлікту інтересів, високий рівень корпоративного управління, постійна прозорість господарської діяльності та оприлюднення інформації.
Відсутні проценти, які б підлягали погашенню в обумовлений термін та пов'язаних з їхньою виплатою ринкових ризиків щодо одноразовості інвестиційних вкладень.	Потенційно довгий строк для проведення підготовки для реструктуризації процесів корпорації.
Наявність договірних обмежень, які можуть накладатися з боку приватних інвесторів в акціонерний капітал, заміняється додержанням міжнародних стандартів корпоративного управління.	Довгострокові зобов'язання із організованими фондовими ринками (біржами), на яких відбувається емісія і подальший лістингу та котирування акцій корпорації.

Рис. 2.22 Необхідні умови виходу та існування компанії на міжнародних фондових біржах [87]

У бухгалтерського підрозділу має бути напрацьований досвід швидкого впорядкування звітності за міжнародними стандартами. Якщо компанія затримує звітність, публікує її «на межі» або пізніше за встановлені терміни, це викликає в інвесторів підозри. Якщо ж компанія подає звітність швидко, це свідчить, що бізнес-процеси в ній налагоджені, міжнародні стандарти впроваджені, а не є «надбудовою» над звичною подвійною бухгалтерією.

Зазначимо, що публічність майже не залишає компанії можливостей для виділення «чорної готівки» на «вирішення питань» із державним апаратом. Така компанія не може брати участі у банальних корупційних схемах із даванням хабарів. Проте не стає від цього більш уразливою. На її боці -- високий інвестиційний імідж.

Зарплати менеджерів і вся система їхньої мотивації повинні відповідати ринковим стандартам: інвестор має бути переконаний у стабільності команди, в яку він вкладає гроші. Часто при підготовці до IPO фірма залучає нових менеджерів, які невідомо, чи затримаються в ній після виходу на біржу. Тому додатковим бонусом є можливість представити висококласну команду, що працює на одному місці вже кілька років.

Не менш прозорою має бути схема власності та корпоративних прав. Не вітаються офшори, хіба тільки «цивілізовані» (Кіпр, Швейцарія, Ліхтенштейн) і з персоніфікацією власників [87].

ІРО є найдешевшим джерелом коштів: накладні витрати можуть становити до 10--15% від суми залученого капіталу. Причому працює правило: що більша сума залучення, то менша частка цих витрат. У середньому залучення коштів на біржі дешевше, ніж кредити та фінансування через облігації.

Тим більше, що витрати на IPO разові. Якщо підприємство добре підготовлене та ефективно працює, навіть багато мільйонів, вкладених на етапі запуску акцій в обіг, окупляться йому досить швидко.

Сума витрат на підготовку до розміщення акцій залежить від безлічі чинників (рис. 2.23).

Менеджмент компаній, які вже вийшли на біржі, а також представники фінансових компаній погоджуються, що мінімальна ціна виходу на IPO -- мільйон доларів. Верхня межа може бути на порядок вищою, особливо у разі виходу на дорогі американські біржі.

Витрати на підготовку до IPO мають здійснюватися з власних коштів компанії. Оплата праці більшості радників, консультантів, юристів, аудиторів -- погодинна. Що менше в компанії порядку, то більше годин їхнього робочого часу витрачатиметься.

На презентаційні витрати впливає віддаленість біржі, з якою мають намір працювати. Вони включають витрати на телефонні переговори та на організацію презентацій і роад-шоу (отже, і численні поїздки посадових осіб компанії в країни розміщення). Відповідно, взаємодія з Варшавою обійдеться дешевше, ніж із Лондоном чи Мюнхеном, а з Лондоном і Мюнхеном -- дешевше, ніж із Нью-Йорком чи Токіо.

Багато в чому успіх IPO компанії залежить від біржі, на якій він здійснений. Як правило, бізнесмени дослухаються рекомендацій інвестиційних консультантів. Фінансові компанії, у свою чергу, найчастіше пропонують емітентам ті біржі, з якими звикли працювати. Наприклад, «Сократ» має угоду про співробітництво з Варшавською фондовою біржею, а «Конкорд Капітал» -- із Франкфуртською.

З семи розміщень акцій українських підприємств на закордонних біржах п'ять здійснено на Лондонській, найпопулярнішій і в Росії. По одному -- на Франкфуртській і Варшавській. І жодного на російських торговельних майданчиках, здавалося б, найближчих до Києва територіально, за духом і за інтересами. Жодна українська компанія не вийшла поки що й на престижні американські чи японські біржі [87].

Ряд компаній здійснили первинне розміщення акцій на ПФТС. Формально такі розміщення теж вважаються IPO. Проте експерти зазначають, що вимоги до лістингу на українській біржі все-таки значно м'якші, ніж за кордоном. Тому для іноземних інвесторів не очевидно, що компанії, чиї акції торгуються тільки на українських майданчиках, відповідають міжнародним інвестиційним стандартам.

Проте в Росії всі первинні розміщення на місцевих біржах вважають IPO. Втім, російські інвестиційні фахівці схильні навіть стирати межу між IPO -- відкритим розміщенням акцій і приватним розміщенням, коли цінні папери компанії пропонують обмеженому колу заздалегідь відібраних інвесторів [87].

Лондонська фондова біржа (LSE) включає основний (main market) і альтернативний (alternative investment market, AIM) майданчики (рис.2.24). Тільки за дев'ять місяців 2006-го на LSE було проведено IPO на загальну суму близько 35 млрд. доларів. Для порівняння: обсяг розміщень на другому світовому лідері -- NYSE -- за цей самий період становив усього 17 млрд. дол.

Рис. 2.24 Складові частини Лондонської фондової біржі [124]

Вимоги до компаній, що виходять на AIM, м'якіші. Саме на ньому розміщувалися всі українські та більшість російських емітентів. Однак останнє велике українське IPO -- компанії Ferrexpo -- було здійснено саме на основному майданчику. На нього ж націлилися донецький «Метінвест» і «Миронівський хлібопродукт», які планують розмістити там свої акції в 2008 р.

Однією з найпривабливіших бірж за співвідношенням вимог, вартості та термінів розміщення до можливого обсягу залучення коштів вважають Франкфуртську. Проте тут наразі відбулося лише одне українське розміщення - девелоперської компанії ТММ. Готується розміщення там акцій «Мілкіленду».

За умов IPO зовсім нове значення для бізнесу компанії одержує її PR-служба. Якщо в більшості звичайних фірм цей підрозділ розглядають як придаток до відділу маркетингу, а то й реклами, то для публічної компанії -- це майже головний інструмент формування її капіталізації. Аналізуючи поточні котирування акцій на будь-якій біржі, можна легко помітити, як буквально після будь-якого повідомлення про діяльність тієї чи іншої компанії пожвавлюються торги її акціями. Річ у тім, що котирування надзвичайно чутливі не тільки до реальних подій, які відбуваються у бізнесі компанії, а й до чуток і думок найширшого кола учасників ринку: гравців, чиновників, аналітиків та ін.

Аналітики, які видають рекомендації «купувати», «продавати» чи «тримати», орієнтуються на три джерела інформації про компанію: її фінансові показники, її інформаційні повідомлення та інсайдерську інформацію. Останнє джерело інформації не аналізуватимемо через його неформальність і потрапляння під дію низки заборон. З фінансовою інформацією теж усе зрозуміло: періодичність її появи відома, на неї очікують, і брокери заздалегідь готуються до пожвавлення торгів і зміни котирувань після публікації. У періоди між щоквартальними звітами прес-релізи компанії, висловлення її менеджерів на конференціях, будь-які події на ринку стають основними каталізаторами торгів. У зв'язку з цим грамотна PR-політика компанії починає відігравати вирішальну роль у формуванні ставлення до неї інвесторів.

До PR-підрозділу висувають дві головні вимоги, які дещо суперечать одна одній. По-перше, генерована ним інформація має бути максимально точною і вивіреною, містити тільки посилання, які однозначно трактуються і дають змогу на їхній основі робити висновки про зростання бізнесу компанії. По-друге, PR-підрозділ має виявляти максимум творчості для того, щоб із «сухого автоінформатора» перетворитися на біржового режисера, який моделює сценарій постійного зростання котирувань акцій своєї компанії.

Ситуація, коли компанія тижнями не реагує на наростаючий негатив, як неодноразово бувало на українському ринку, неприпустима, якщо її акції котируються на біржі: падіння капіталізації не змусить на себе чекати.

Одним із важливих елементів формування позитивного іміджу компанії, довіри до неї інвесторів є імідж її менеджерів. Таким чином, її PR-підрозділ має приділяти увагу їх особистому PR, їхньому цитуванню, популярності в бізнес-співтоваристві, формувати їхній експертний статус. З іншого боку, спілкування «топів» публічної компанії з пресою та аналітиками має бути старанно зрежисоване, щоб не допустити мимовільної видачі небажаної інформації чи небажаного трактування почутого журналістами або аналітиками.

За відносини з акціонерами і управління котируваннями акцій компанії відповідає інший підрозділ -- Investor Relations (відносини з інвесторами), аудиторією якого є саме фінансові кола. IR-напрям роботи компанії передбачає індивідуальну роботу з інвесторами, брокерами, аналітиками, публікацію розширеної фінансової інформації, бізнес-прогнозування.

На жаль, для більшості українських підприємств вищевикладене є недосяжною утопією. Функція Investor Relations або перебуває в процесі формування, або взагалі відсутня. А керівник відділу комунікацій у 90% випадків не входить до правління, тобто не бере участі в розробці стратегії. Адже інвестору цікавий тільки зрозумілий, передбачуваний і прозорий бізнес. Постійне перебування компанії «на очах» в інвесторів і ЗМІ потребує регулярного виробництва інформації: звітів, новин, інформаційних добірок для прес-брифінгів тощо. Тому на ранніх етапах підготовки, під час і відразу після виходу на IPO компанії необхідний фаховий комунікаційний і фінансовий супровід.

Котирування акцій перших українських компаній, які вийшли на IPO два роки тому, впродовж першого року впали на 10--30%. Причиною стала від початку низька поінформованість міжнародних інвесторів, що ускладнює «розкручування» компаній серед фондів, які раніше інвестували не в Україну.

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО СВІТОВОГО ФОНДОВОГО РИНКУ

3.1 Прогнозування розвитку національного фондового ринку в аспекті інтеграції до світового ринку цінних паперів

Посилення процесів інтеграції і глобалізації господарської діяльності і зростаючої конкуренції на світовому ринку зумовлюють необхідність демократичного і відкритого доступу всіх країн до світових фінансових ресурсів. У сучасних умовах Україна не може стояти осторонь загальносвітових процесів в економічному житті, а тому, повинна постійно шукати найбільш ефективні шляхи своєї співпраці з іншими країнами світу. Важливим напрямом стає розробка ефективної національної політики у галузі фінансів з урахуванням необхідності інтеграції країн у світову спільноту як рівноправних учасників глобального ринкового процесу.

Оскільки фондова політика є державною політикою, тому її доцільно розглядати в аспекті ролі держави у сфері випуску та обігу цінних паперів. Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні закріплені у Законі України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та у великій кількості відомчих нормативних документів відповідних державних органів [1-8]. Ця роль полягає у виконанні функцій управління, участі, впливу та регулювання (рис. 3.1).

Пріоритет належить саме функції регулювання оскільки саме регулювання забезпечує оптимальний рівень впливу держави на функціонування та розвиток фондового ринку.

Головними принципами державного регулювання фондового ринку є орієнтація на загальнонаціональні інтереси та стимулювання інвестиційної діяльності в Україні.

Реалізація цих принципів пов'язана з вирішенням таких макроекономічних завдань, як:

· забезпечення економічного суверенітету України та інтеграція у процеси, які відбуваються на світовому ринку капіталів;

· сприяння активній інвестиційній діяльності та інноваційному процесу на підставі розвитку наукомістких виробництв;

· підтримка процесу приватизації через розвиток вторинного ринку цінних паперів з метою сприяння забезпеченню економічних перетворень у господарстві;

· створення належних умов для прискореної реструктуризації національної економіки.

Вирішення макроекономічних завдань неможливе без виконання регулюючої функції держави, яка обумовлена насамперед тим, що характерною рисою фондового ринку є рух капіталів, який забезпечується обігом різних видів цінних паперів та їх похідних, котрі перебувають у тісній залежності від законодавчої бази і системи правовідносин власності. Крім того на фондовому ринку постійно існує потреба у задоволенні інтересів різних його учасників, а також подоланні суперечностей і конфліктів.

Слід також відзначити, що фондовий ринок розвивається більш високими темпами, коли державою не перевищуються межі безпосереднього втручання в процес залучення приватних інвестиційних ресурсів для вкладення їх в економіку країни.

Оскільки трансформаційні процеси в економіці України тривають, то має місце тенденція до деталізації нормативної бази та посилення державного контролю за фондовою діяльністю. Поєднання цих двох напрямів забезпечується використанням єдиного комплексного підходу до оптимального розвитку фондового ринку, коли держава, не втручаючись у договірні відносини між продавцем і покупцем цінних паперів, стежить за тим, щоб це були реально договірні відносини, підпорядковані відповідним правилам обігу цінних паперів.

Держава також створює передумови встановлення та розвитку ефективної і стабільної системи платежів за цінні папери, доступу на фондовий ринок емітентів незалежно від їх стартових фінансових можливостей [37, с. 235].

Важливим напрямом розвитку національного ринку цінних паперів є державна підтримка його інтеграції у світовий фондовий ринок в аспекті реалізації стратегічного напряму інтеграції національного ринку у світовий ринок. Фондова політика України найважливішим завданням вважає вивчення інтеграційних тенденцій на фінансових ринках світу та створення умов входження у міжнародний ринок цінних паперів.

Механізм інтеграції фондового ринку України у світовий фондовий ринок представлено на рис.3.2. Він включає сукупність форм, методів та інструментів, а також ланцюгів та елементів, взаємодія яких спрямована на забезпечення ефективного функціонування національного ринку цінних паперів у сукупності зі світовим фондовим ринком.

При цьому важливим питанням є прийняття стандартів міжнародної організації зі стандартів (ISO) для документів та операцій з цінними паперами, а також їх нумерації. Пріоритетним напрямом є також підписання договорів, конвенцій та угод, що укладаються Україною з міжнародними організаціями і міжнародними фінансовими інститутами у сфері розвитку, функціонування та регулювання ринку цінних паперів. Укладання таких актів сприяє інтеграції України в Європейський Союз (ЄС), Міжнародну організацію комісій з цінних паперів (ІОСКО), встановленню взаємовідносин зі Світовим банком. Міжнародні організації приймають відповідні директиви, рекомендації, резолюції щодо проведення ринкових реформ, які сприяють стандартизації і зближенню національних законодавств, забезпечують захист інвесторів та наближають інтеграцію національних ринків цінних паперів у світовий ринок капіталів [70, с. 321].

Особливе значення для розвитку українського фондового ринку має реалізація рекомендацій міжнародних організацій, Комісії з цінних паперів і бірж США у сфері регулювання фінансових ринків, діяльності інститутів спільного інвестування, нагляду над обігом цінних паперів.

Однак слід підкреслити, що міжнародна орієнтація також повинна забезпечувати розробку та реалізацію зваженої державної політики залучення іноземних інвесторів, іноземних учасників до українського фондового ринку шляхом формування відповідного механізму для здійснення іноземними інвесторами портфельних інвестицій в економіку України та забезпечення захисту вітчизняного інвестора під час здійснення ним операцій з іноземними цінними паперами.

Фондовий ринок розвивається тільки за умови високого рівня досконалості ринкової інфраструктури і норм господарського права що забезпечують належний захист прав, а отже, власності всіх акціонерів, у тому числі тих, що знаходяться у меншості. Про важливість цієї проблеми свідчить той факт, що захисту прав акціонерів присвячений спеціальний розділ (ІІ) Принципів корпоративного управління ОЕСР [112, с. 6], де записано "Основи корпоративного управління повинні гарантувати рівне поводження із всіма акціонерами, включаючи меншість і закордонних акціонерів. Всі акціонери повинні мати нагоду отримати ефективну компенсацію за порушення своїх прав. А. До усіх акціонерів однієї категорії слід відноситися однаково... В. Внутрішня комерція і зловживаючий саморозподіл повинні бути заборонені. С. Члени правління і менеджери повинні бути зобов'язані розкривати всі матеріальні інтереси в трансакціях або питаннях, що впливають на корпорацію".