Міжнародна інвестиційна діяльність

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ

І.Л. Сазонець

О.А. Джусов

О.М. Сазонець

МІЖНАРОДНА ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальній посібник для студентів вищих навчальних закладів

Київ 2003

УДК 336.76

ББК 65.26

С14

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як навчальнім посібник для студентів вищих навчальних закладів

(Лист № 1/11-2119 від 27.05.03)

Рецензенти:

Макаренко П.М., доктор економічних наук, професор, завідувач кафедрою аграрного бізнесу Дніпропетровського державного аграрного університету;

Щетінін А.І., доктор економічних наук, професор, начальник економічного факультету Академії митної служби України.

Сазонець І.Л., Джусов О.А., Сазонець О.М.

С 14 Міжнародна інвестиційна діяльність: Навчальний посібник. --

Київ: Центр навчальної літератури, 2003. -- 156 с.

ISВN 966-8253-63-9

Навчальний посібник є одним з перших видань, що підготовлено для вітчизняною читача і присвячено розгляду та аналізу міжнародного інвестиційного ринку. Підручник містить відповіді на багато запитань, що можуть виникнути у спеціалістів, які планують поширити діяльність фірм, корпорацій, банків на міжнародні фондові, фінансові та товарні ринки. В роботі розглянуто засади міжнародної інвестиційної діяльності, міжнародна діяльність на ринку фінансових інвестицій, інструментарій аналізу міжнародного інвестиційного ринку, інвестори які діють на міжнародному інвестиційному ринку, інвестиційна діяльність транснаціональних корпорацій та засади функціонування українських підприємств, установ та банків на міжнародному інвестиційному ринку.

Для кращого засвоєння матеріалу та можливості індивідуальної роботи, після кожного розділу вміщено контрольні питання. В кінці підручника подано тести з дисципліни «Міжнародна інвестиційна діяльність» та задачи.

Логіка побудови матеріалу відповідає програмі курсу «Міжнародна інвестиційна діяльність» та стандартам, прийнятим у ряді університетів стран Західної Європи. Навчальний посібник може бути корисним для всіх, хто цікавиться або займається питаннями інвестування, інвестиційного менеджменту, ринку цінних паперів.

Для студентів ти аспірантів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів.

ISВN 966-8253-63-9 Сазонець І.Л., Джусов О.А., Сазонець О.М. , 2003

Центр навчальної літератури, 2003

ЗМІСТ

Передмова

1. Засади міжнародної інвестиційної діяльності

1.1 Особливості міжнародного інвестування на ринку фінансових активів

1.2 Форми міжнародного реальною інвестування

1.3 Етапи розвитку міжнародної інвестиційної діяльності компаній

Контрольні запитання

2. Міжнародна діяльність на ринку фінансових інвестицій

2.1 Інвестування у звичайні акції

2.1.1 Загальні риси інвестування у звичайні акції

2.1.2 Класифікація звичайних акцій (першокласні акції, дохідні акції, акції зростання, спекулятивні акції, циклічні акції, оборонні акції)

2.1.3 Основні показники оцінки акцій (коефіцієнт ціна/прибуток, зростання коефіцієнту ціна/прибуток, коефіцієнт ціна/обсяг продажу, коефіцієнт ціна/балансова вартість, коефіцієнт поточної ліквідності, показники ефективності менеджменту, коефіцієнт Веtа)

2.1.4 Стратегії інвестування у звичайні акції (стратегія довгострокового володіння, стратегія отримання високих прибутків на інвестований капітал, стратегія довгострокового зростання інвестицій, агресивне керування портфелем акцій, стратегія спекуляції)

2.2 Міжнародний ринок облігацій

2.2.1 Сутність та види облігацій (облігації Казначейства США, урядових відомств, муніципалітетів, корпорацій, єврооблігації)

2.2.2 Ключові показники при оцінці облігацій

2.3 Депозитарні розписки -- інструменти міжнародного інвестування

2.3.1 Основні поняття і переваги програм депозитарних розписок

2.3.2 Схема випуску депозитарних розписок

2.3.3 Державне регулювання і контроль за забезпеченням обліку акцій українських емітентів, на які випущені депозитарні розписки

2.4 Ринок цінних паперів і його структура на прикладі фондового ринку США( первинний ринок, вторинний ринок, фондові біржи, вторинний позабіржовий ринок, NASDAQ)

Контрольні запитання

III. Iнструменти аналiзу мiжнародного інвестиційного ринку

3.1 Iндекси фондового ринку

3.1.1 Загальнi поняття та методика розрахунку

3.1.2 Dow Jones Industrial Average (DJIA)

3.1.3 Фондовий індекс S&P 500

3.1.4 Зведений індекс ривка акцій NASDAQ

3.1.5 Інші відомі й авїорлтеїні світові індекси

3.2 Інвестиційні рейтингові агенції та інвестиційні рейтинги

3.2.1 Moody's Investors Service (рейтинги для довгострокових боргових зобов'язань, рейтинги для короткострокових боргових зобов'язань, інші рейтинги агенства Moody's)

3.2.2 Standard & Poor's (рейтинги для довгострокових зобов'язань, рейтинги для короткострокових боргових зобов'язань, інші рейтинги агенції Standard & Poor's).

Контрольні запитання

4. Інвестори на міжнародному інвестиційному ринку

4.1 Міжнародні фондові інвестори та особливості їх діяльності (Міжнародний банк реконструкції й розвитку, Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, БАГІ, Міжнародний центр із розв'язання інвестиційних конфліктів, Міжнародний валютний фонд, ЄБРР, Банк міжнародних розрахунків, регіональні банки розвитку)

4.2 Інвестиційні фонди на міжнародному інвестиційному ринку (що являють собою інвестиційні фонди, види інвестиційних фондів)

4.2.1 Інвестиційні фонди відкритого типу (загальні поняття, фонди з «навантаженням» і «без навантаження», типи взаємних фондів)

4.2.2 Інвестиційні фонди закритого типу

Контрольні запитання

Міжнародна інвестиційна діяльність

5. Інвестиційна діяльність міжнародних корпорацій

5.1 Сутність міжнародних корпорацій

5.2 Особливості функціонування транснаціональних корпорацій у міжнародній економіці

5.3 Умови та засади здійснення інвестиційної діяльності транснаціональних корпорацій

5.4 Вплив транснаціональних корпорацій на економічний розвиток держав

Контрольні запитання

6. Україна на міжнародному інвестиційному ринку

6.1 Іноземні інвестиції у реформуванні економіки України

6.2 Правові основи іноземного Інвестування в Україні

6.3 Іноземні інвестори в Україні

6.4 Спеціальні економічні зони й іноземні інвестиції

6.5 Місце України у світовій економічній системі

Контрольні запитання

7. Тести з дисципліни

«Міжнародна інвестиційна діяльність»

8. Приклади типових задач з міжнародної інвестиційної діяльності

9. Рекомендована література

інвестування ринок облігація акція

ПЕРЕДМОВА

Дисципліна «Міжнародна інвестиційна діяльність» є продовженням теоретичною навчального курсу “Інвестування”, має практичну спрямованість, надає основи професійних знань, в сфері органгзації та існуючих процедур сучасного міжнародного інвестиційного ринку.

Інвестиційна справа -- давня наука. Вона акумулює багатовіковий досвід роботи кредитних, та фінансових установ, корпоративних структур, розкриває пронеси, явища, що на протязі тривалого історичного періоду сформували сучасний стан на особливості функціонування міжнародною інвестиційного середовища.

Інвестиції надають суспільству значний стимул для розвитку, породжують систему особливих, відносин. За допомогою інвестицій людство стає багатішим. Сучасний етап розвитку виробничих сил суспільства в цілому, а особливо провідних індустріальне розвинутих країн світу, потребує розвитку саме міжнародної інвестиційної діяльності. Для тих, хто володіє знаннями в сфері міжнародних інвестицій відкриваються нові обрії економічною успіху, виробнича, фінансова, Інвестиційна діяльності стають ефективними, а пропонуємий на ринок продукт -- більш конкурентоспроможним. Відомо однак і йине: іі корування інвестиційного середовища, недбале використання інвестиційних інструментів може стати причиною регресу в економіці та призвести до негативних соціально-економічних явищ.

Міжнародна інвестиційна діяльність є наукою, що постійно розвивається. Навчальний посібник демонструє не тільки усталені форми організації міжнародного інвестування, алей сучасні Інструменти, які застосовуються інвесторами.

Перший розділ книги «Засади міжнародної інвестиційної діяльності» розкриває особливості та труднощі, що вшшкаюті, при роботі на міжнародному інвестиційному ринку, надає форми та етапи розвитку міжнародної інвестиційної діяльності компаній.

Другий розділ навчального посібника «Міжнародна діяльність, на ринку фінансових інвестицій» є найбільш великим за обсягом. Це є природним. В індустріально розвинутих країнах цей сектор інвестування є домінуючим, обсяги інвестицій найбільшими.

Крім того, кількість видів акцій, облігацій, методи роботи з ними значно ширші, ніж відомі широкому колу читачів інвестиційні активи фондового та кредитного ринків України. У цьому розділ читач може дізнатися про окремі види цінних паперів, фінансових активів, що на цей час відсутні в фінансово-економічному механізмі функціонування інвестиційного ринку України.

Третій розділ навчального посібника «Інструменти аналізу міжнародного інвестиційного ринку» допоможе майбутньому фахівцю зорієнтуватися на іноземних, інвестиційних ринках, раціонально застосувати індекси міжнародного фондового ринку з урахуванням їх особливостей. В цьому розділі подано інформацію про найвідоміші рейтингові агенції та проаналізовано систему рейтингів, які ними використовуються.

Четвертий розділ роботи «Інвестори на міжнародному інвестиційному ринку» висвітлює організаційні засади діяльності міжнародних фондових інвесторів (перш за все Міжнародного банку реконструкції та розвитку та Європейського банку реконструкції та розвитку) та надає структуру та механізм функціонування інвестиційних фондів.

П'ятий розділ навчального посібника «Інвестиційна діяльність міжнародних корпорацій» потребує особливої уваги майбутніх фахівців. Сучасна економічна ситуація в Україні, рівень розвитку виробничих сил, запаси сировини, наявність кваліфікованої робочої сили, природнокліматичні умови є важливими факторами залучення реальних, інвестицій іноземних інвесторів. Такими інвесторами можуть бути, перш за все, міжнародні корпорації, поява яких в свою чергу є одним з етапів розвитку міжнародної торгівлі, кооперації, інвестиційної діяльності.

В шостому розділі підручника «Україна на міжнародному інвестиційному ринку» розглянуто роль іноземних інвестицій, ступінь розбудови інфраструктури залучення іноземних, інвестиція та необхідні умови для входження України у світову економічну систему.

Обсяг навчального посібника не дає можливості в повній мірі розкрити особливості багатьох аспектів сучасної інвестиційної діяльності. На нащу думку в подальшій роботі над книгою мають бути висвітлені питання діяльності на міжнародному інвестиційному ринку страхових компаній, банків і особливо, пенсійних фондів, як інституціональних інвесторів, більш структуризовано класифікацію міжнародних інвестиційних активів та міжнародного інвестиційного ринку, розглянуто діяльність держав та вплив державних інтересів на міжнародний інвестиційний ринок, висвітлено нові тенденції та перспективи участі України у світових інвестиційних процесах.

Сподіваємось, що цей навчальний посібник буде використовуватись

як настільна книга економістами-міжнародниками, як видання, необхідне для підвищення кваліфікації кадрів, що тільки починають, займатися міжнародними аспектами інвестиційної діяльності.

Автори вдячні ректору Дніпропетровського національного університету, професору Полякову М.В. та директору Інституту економіки ДНУ професору Смирнову С.О. за порозуміння та допомогу у виданні книги; доктору економічних наук, професору Макаренко П.М. та доктору економічних наук, професору Щетиніну А.І., які е рецензентами цього навчального посібника.

Особливу вдячність автори виражають Академіку АІН України, депутату Верховної ради України Віктору Михайловичу Пінчуку за увагу та час, які він приділив цій книзі на стадії її підготовці до видавництва та друку.

1. ЗАСАДИ МІЖНАРОДНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Міжнародні інвестиції -- це інвестиції, які дають можливість отримати більш високу прибутковість вкладення капіталу в порівнянні з національним ринком інвесторів за рахунок більш високого зростання цін активів на інших національних ринках, росту курсу валют по відношенню до валюти інвестора за рахунок ефекту транснаціоналізації діяльності корпорацій. Міжнародні інвестиції здійснюють спеціалізовані інвестиційні та пенсійні фонди, страхові

компанії, банки, корпорації і приватні Інвестори.

Міжнародні інвестиції, ринок міжнародних інвестиційних активів розподіляються на два головних сегменти:

1) міжнародний ринок фінансових Інвестицій;

2) міжнародний ринок реальних Інвестицій.

Реальними інвестиціями (real investments), як правило, є інвестиції у будь-який тип матеріальних активів (земля, устаткування, підприємства). Фінансовими інвестиціями (financial investments) є контракти, які записані на бумазі або в електронному вигляді. За думкою У.Ф. Шарпа, «у примітивних економіках основна частина інвестицій відноситься до реальних, у той час як у сучасній економіці значна частина інвестицій представлена фінансовими інвестиціями» [90]. Хоча високий рівень розвитку інститутів фінансового інвестування в значній мірі сприяс і зростанню реальних інвестицій.

1.1 Особливості міжнародного інвестування на ринку фінансових активів

У даний час у зв'язку із широким розвитком міжнародних економічних зв'язків інвестор, який мас вільні кошти і бажає вигідно їх розмістити, може діяти різними методами.

По-перше, він може сформувати портфель інвестипій з інструментів національних емітентів, що номіновані у національній валюті. До них відносяться шнні папери держави, регіональних і місцевих органів влади, акціонерних товариств, а також депозити у національній валюті.

Перевагами такого підходу до формування портфеля інвестицій е:

- можливість одержання достатньо повної інформації про емітентів;

-можлнвісіь мато власну статистику фондового і грощового ринків;

-використання тільки національної валюти, шо виключає ризик валютного обміну;

-відсутність додаткових витрат, пов'язаних із інвестуванням за кордоном;

- можливі податкові та інші переваги для інвесторів-резидентів

у порівнянні з інвесторами-нерезидентами.

У той же час такий підхід не дозволяє диверсифікувати інвестиції для зменшення ризику при падінні прибутковості національних активів фондового і грошового ринків, а також одержати більш високу прибутковість у порівнянні з прибутковістю національного ринку. Крім того, у даний час практично кожний національний ринок унаслідок присутності на ньому іноземних Інвесторів неминуче стає частиною світового ринку інвестицій із усіма позитивними і негативними наслідками.

По-друге, у портфель інвестицій можна включити цінні папери іноземних емітентів, номіновані в національній валюті які торгуються (купуються і продаються) на національному ринку. Наприклад, японські або американські компанії, яким для фінансування своєї діяльності необхідні швейцарські франки, випускають, на швейцарський ринок свої облігації, номіновані у швейцарських франках. Іншим прикладом є американські депозитарні розписки (American Depository Receipts (ADR) (див. розділ 11).

Перевагою включення таких інструментів у портфель інвестора є можливість отримання більш високої якості інвестицій у випадку більш високої прибутковості або більш низького ризику таких цінних паперів. Недоліки їхнього придбання пов'язані п обмеженою можливістю отримання інформації про емітента, а також із ризиком падіння курсу валюти емітента по відношенню до валюти інвестора, оскільки ціна таких Інструментів на національному ринку визначається з урахуванням курсу обміну валют.

По-третє, у портфель інвестицій можна включити інструменти, що торгуються на національних фондовому і грошовому ринках, але номінуються в іноземній валюті.

Перевагами включення в портфель інвестицій таких активів є: можливість отримання додаїкового прибутку при зростанні куpcy Іноземної валюти; зменшення загального ризику портфеля при падінні ринку цінних паперів національних емітентів або падінні курсу національної валюти.

Подібні інвестиції пов'язані, проте, із додатковим ризиком унаслідок можливого введення адміністративних обмежень щодо операцій з іноземною валютою або падіння курсу валюти інвестицій по відношенню як до національної валют, так до інших іноземних валют.

По-четверте, Інвестор може сформувати портфель міжнародних інвестицій, що включають як цінні папери національного ринку, так і цінні папери, що торгуються на міжнародному ринку, який охоплює інші національні ринки і євроринок.

При здійсненні міжнародних інвестицій необхідно враховувати їх особливості.

Психологічні бар'єри. Психологічні бар'єри, пов'язані з міжнародними інвестиціями, обумовлені незнанням економіки, політики і культури інших країн, іноземних мов, методів торгівлі иа фінансових ринках, порядку звітності та ін. Інституціональні інвестори часто здійснюють свої міжнародні Інвестиції через брокерів відповідних національних ринків. Багато приватних інвесторів поки ще з упередженням ставляться до міжнародних інвестицій.

Інформаційні труднощі. Отримання Інформації про іноземні ринки й емітентів з таким же ступенем вірогідності, шо інвестор може одержати про учасників національного ринку, може бути пов'язане з окремими труднощами. У даний час, проте, багато іноземних брокерів забезпечують постійно дані фінансового аналізу по більшій частині іноземних акцій, що торгуються на міжнародних ринках. Американські, японські і деякі європейські брокери надають також інформацію про очікувані прибутки компаній і дають рекомендації інвесторам щодо комп'ютерних, систем, які працюють у реальному масштабі часу. Можна виділити такі міжнародні інформаційні системи, шо містять дані для міжнародних інвестицій, як Reuters, Telerate, Tenfore, Fоrex, що не тільки повідомляють новини, але і приводять ціни по окремих ринках і цінних паперах.

Юридичні складності. У різних країнах можуть існувати юридичні складності для іноземних інвесторів при розміщенні їхнього капіталу і поверненні у свою країну капіталу й оіриманою прибутку, включаючи особливості оподатковування. Звичайно при інвестиціях необхідно прогнозувати такі податки: на операції, на приріст капіталу, на прибуток (дивіденди і відсотки) Податок на операції може бути пропорційним обсягу угоди. Наприклад, у Росії податок на операції з цінними паперами нараховується в розмірі 0,3% обсягу угоди з корпоративними цінними паперами і 0,1% обсягу угоди з державними цінним паперами. У Швейцарії існує федеральний збір на операції з цінними паперами в розмірі 0,09% їх обсягу. У країнах, де брокери беруть комісійні, такий податок може бути пропорційним розміру комісійних. У деяких країнах фіксований податок па угоди. Звичайно розмір податку на операції в порівнянні з іншими податками невеликий.

Приріст капіталу (різниця між цінами продажу і купівлі цінного паперу) оподатковується, як правило, у країні інвестора незалежно від того, де були здійснені інвестиції.

Прибуток на іноземні інвестиції виплачується юридичною особою однієї країни резиденту іншої країни. Це часто створює конфлікт національних юрисдикцій, оскільки обидві країни можуть оподаткувати цей прибуток, що призведе до подвійного оподатковування. Для усунення подвійного оподаткування укладають міжнародні договори, відповідно до яких інвестор одержує в країні інвестиційний прибуток за вирахуванням утриманого податку, а також податковий кредит. У країні інвестора оподатковується загальний розмір іноземних прибутків, але розмір цього податку зменьшується на розмір податкового кредиту, тобто на розмір податку, утриманого у країні інвестицій. Відзначимо, що утриманий податок у більшості країн враховується на ринку акцій, для прибутків від облігацій він не враховується.

Додаткові витрати. Міжнародні Інвестиції звичайно пов'язані з додатковими трансакційними витратами, що включають:

- більш високі комісійні посередникам на іноземних ринках;

-більш високу плату за оформлення угод;

- більш високу плату керуючим портфелями міжнародних інвестицій.

Комісійні ділери фондових бірж можуть стягувати у різноманітній формі -- у договірному розмірі, у фіксованому розмірі по встановленій шкалі або у виді різниці цін (spread -- спреда) купівлі й продажу (bid/ask). У США комісійні при угодах з акціями низькі звичайно 0,18% для значних угод, в Інших країнах вони віще і можуть складати від 0,3 до 1%. Для угод з облігаціями середній розмір комісійних визначити важко, оскільки він визначаться, як правило, у виді різниці цін купівлі і продажу, що залежить від обсяі угод по конкретних облігаціях. У цілому розмір комісійних Іпри угодах із облігаціями на всіх ринках невеликий.

Плата за оформлення угод при міжнародних інвестиціях вища, ніж при угодах на національних ринках, що пов'язано з багатовалютною системою обліку і звітності і можливою складністю структурІи розрахункової системи. У деяких країнах існують недорогі й ефективні централізовані розрахункові системи з єдиною кліринговою платою. У цілому витрати, пов'язані з оформленням угод при міжнародних Інвестиціях, можуть складати більше 0,1% вартості активів.

Плата за керування портфелем міжнародних Інвестицій звичайно вища, ніж за керування національним портфелем, що обумовлено такими причинами:

-підпискою на міжнародні бази даних;

-дослідженнями міжнародного ринку;

- розбіжностями облікових систем у різних країнах;

- вартістю комунікацій (міжнародний телефон, комп'ютерні мережі, поїздки за кордон).

Звичайно такі витрати більші аналогічних витрат при керуванні портфелем національних інвестицій на 0,1 - 0,3% вартості активів.

Переваги міжнародних фінансових інвестицій. Незважаючи на зазначені складності і ризик, обсяг міжнародних інвестицій досить високий і постійно зростає. Так, акції всіх основних світових корпорацій котуються на біржах різних країн. Значні корпорації, а також уряди і місцеві органи влади позичають кошти шляхом випуску своїх цінних паперів в Інших країнах або на європейському ринку. Існують міжнародні фінансові групи, що володіють значними коштами й інвестують їх па тих сегментах міжнародного ринку, де можна одержати вищі прибутки.

Значний розвиток міжнародних інвестицій пов'язаний із тим, що вони дають можливість одержувати більш високу якість - велику прибутковість і менший ризик у порівнянні з чисто національними інвестиціями.

Цінні папери кожного національного ринку мають тенденцію одночасної о росту чи падіння їхніх курсів, оскільки на них однаково виливають національні економічні І політичні умови - обсяг і динаміка грошової маси, зміна процентних ставок, дефіцит бюджету, грошова і податкова політика держави й ін.

Додаткова прибутковість міжнародних інвестицій пов'язана з можливим зростанням курсів іноземних валют по відношенню до валюти Інвестора. Зростання курсу валюти деяких країн дозволяє також одержати більш високу прибутковість вкладень у облігації її емітентів, навіть якщо їхня прибутковість буде дещо менше прибутковості облігацій у країні інвестора.

Міжнародні інвестиції можуть забезпечити і манший ризик їхнього портфеля. Це пов'язано з тим, що економіки різних країн розвивається нерівномірно, і якщо деякі національні ринки акцій будуть падати, інші будуть зростати. Інвестор, що вважає себе достатньо досвідченим, може купувати на ринках активи, які, на його думку, будуть рости, і зневажати тими, що можуть упасти. Звичайний інвестор може зменшити ризик міжнародних інвестицій шляхом диверсифікації портфеля, тобто придбання цінних паперів різноманітних національних ринків.

1.2 Форми міжнародного реального інвестування

Головними учасниками міжнародного інвестування на ринку реальних інвестицій є фірми, корпорації, міжнародні компанії (корпорації). Учасниками міжнародних проектів реального інвестування можуть виступати також держави.

Міжнародна інвестиційна діяльність (корпорацій) -- це діяльність, що пов'язана з експортом й імпортом капіталів, технологій, послуг, здійсненням разом з іншими державами проектів, створенням спільних підприємств, з інтеграційними процесами у ранах сферах.

Основні цілі компанії-Інвестора:

-розширення виробництва, збільшення прибутку за рахунок захоплення нових ринків за кордоном;

- досягнення економії у масштабах виробництва;

- збільшення прибутку за рахунок використання порівняльних переваг інших країн;

- збільшення валютних ресурсів фірми.

Основні цілі компанії, що отримує інвестиції:

- модернізація і розширення виробничої бази фірми;

- досягнення економії шляхом заміни устаткування, сировини;

- розширення виробництва, збільшення прибутку за рахунок захоплення нових внутрішніх ринків;

- розширення асортименту на національному споживчому ринку.

Цілі міжнародного інвестування на ринку реальних інвестицій:

1. Обхід тарифних (митних) мит і ряду нетарифних протекціоністських бар'єрів.

2. Використання різниці у вартості ресурсів у різних країнах, у т. ч. використання різниці у витратах виробництва.

3. Підвищення конкурентоспроможності й більш активні, ніж у випадку зовнішньої торгівлі, входження на ринки: використання ефекту входження на ринок не ззовні (торгівля), а зсередини.

4. Вивіз капіталу в обхід не тільки митних бар'єрів, але й одержання він рашу в порівнянні з національними фірмами у сфері оподатковування, що за інших рівних умов підвищує конкурентоспроможність підприємства як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку з переказом отриманого прибутку в країну базування.

5. Отримання допомоги у налагодженні випуску технічно складної продукції.

6. Разове отримання нових технологій у розрахунку на їхнє постійне постачання.

7. Вирішення проблеми навчання національних кадрів.

8. Отримання фінансової вигоди у порівнянні з імпортом товарів та іноземних кредитів.

На стратегію фірми впливає зовнішньоекономічна політика держави.

У залежності від того, обмежує та, навпаки, стимулює держава ввіз (вивіз) товарів, інвестицій розрізнюють 4 основних види зовнішньоекономічної стратегії держави:

1) стратегія ізоляції-- стратегія виключення держави зі світових господарчих зв'язків. Дана стратегія провадиться винятково з політичних та ідеологічних розумінь. Економічно ця стратегія не виправдана;

2) стратегія протекціонізму -- стратегія захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції. Звичайно захист внутрішнього ринку поєднується зі стимулюванням у тій чи Іншій мірі експортного виробництва своїх виробників. Стратегія протекціонізму приймається державою під тиском національних підприємців у тому випадку, якщо національне виробництво неконкурентоспроможне. Протекціонізм означає створення «тепличних» умов для місцевих підприємців, що мас різноманітні наслідки для економічної системи. Основним прийомом протекціонізму с збільшення мит на імпорт аналогічних товарів;

3) стратегія вільної торгівлі (фритредерство) - стратегія зменшення до мінімуму обмежень у зовнішній торгівлі. Звичайно ця стратегія проводиться країнами, що займають лідируюче положення на ринку, котрим немає необхідності побоюватися підриву конкурентоспроможності своїх товарів;

4) стратегія наповнення дефіцитного ринку -- «протекціонізм навпаки». Ефективна тільки у випадку великого дефіцитного національного ринку, на якому знайдеться місце усім, у т.ч. й іноземним інвесторам.

Умови перетворення тієї чи іншої сіратегії можуть бути жорсткими (щодо всіх товарів і ринків) або м'якими (по відношенню до окремих видів товарів і ринків).

1.3 Етапи розвитку міжнародної інвестиційної діяльності компаній

1) експорт - найпоширеніша форма діяльності. Виникає у зв'язку з появою надлишку продукції; відновлюється регулярно, але без довгострокових зобов'язань. Відношеная між іноземними партнерами чисто комерційні;

2) на контрактній стадії фірма схиляється до більш тривалих зв'язків, щоб стабілізувати збут. Довгостроковий контракт може бути укладений з імпортером на основі франшизи або ліцензії.

Франшиза (франчайзінг) -- договірна маркетингова система збуту споживчих товарів і послуг. Вона передбачає довгострокові відношення, при яких одна фірма, називана франшизером, надає іншій фірмі право провадження визначеного бізнесу на обмеженній території при дотриманні встановлених правили під визначеною маркою. Покупець франшизи сплачує франшизеру деяку суму плюс відрахування від продажу, одержуючи замість цього право па використання комерційної марки плюс постійну підтримку і передачу досвіду;

3) на стадії участі, коли фірма переходить до прямого Інвестування і контролює партнера, створюється торгова фірма за рубежем або спільне підприємство (СП);

4) через декілька років пайова участь може стати абсолютною: фірма володіє 100% капіталу іноземної філії -- це стадія прямого інвестування в контрольовану філію;

5) іноземні філії переходять на автономний розвиток, спираючись на національний капітал, національні кадри, власні НДОКР. Це стадія автономної філії (дочірня компанія);

6) останній етап, характерний для цього часу. Це стадія глобальної фірми (транснаціональна компанія).

Однією із сучасних форм інвестування, широко застосовуваною в практиці міжнародної діяльності, є лізинг.

Лізинг -- це договір про оренду засобів виробництва, устаткування, інвентарю або нерухомого майна спеціального призначення, що були придбані з метою їх передачі в оренду підприємству.

Лізинг розглядається як засіб фінансування. Проте на відміну від інших засобів, що не забезпечують фінансування специфічних активів, лізинг дозволяє фінансувати конкретне майно, рухоме або нерухоме, або придбання торгово-промислового підприємства як сукупності майнових і немайнових елементів.

Лізинг служить для того, щоб:

-гарантувати орендарю можливість використовувати майно на правах власника протягом мінімального періоду за ціною, обумовленою заздалегідь у договорі про оренду;

- забезпечити лізинговій компанії отримання обумовленої у договорі орендної плати протягом визначеного періоду, що названий «не підлягаючим скасуванню»;

- дати можливість орендарю наприкінці цього періоду в разі потреби отримати орендоване майно за достить низку залишкову вартість, подовжити термін дії договору про оренду на короткий період при більш низькій орендній платі або повернути лізинговій компанії її матеріальні цінності.

У договорі може бути передбачена стаття про моральний знос устаткування, що дає орендарю право вимагати заміни застарілого обладнання новим.

У міжнародній практиці існують такі типи лізингових контрактів.

1. Класичний тип лізингу, описаний вище.

2. Решта в оренду. При ній операції лізингова компанія купує у підприємства устаткування або нерухоме майно і здає його ж підприємству в оренду на умовах орендного договору. Ця операція дозволяє підприємству, що орендує майно, зберегти право володіння ним і розміщувати при цьому готівкові кошти.

3. Компенсаційний лізинг. Підприємство продає лізинговій компанії устаткування, яке саме виготовляє, але при цьому лізингова компанія лишає за підприємством право користування цим устаткуванням.

4. Лізинг на експортні поставки. Щоб задовольнити потреби компаній, які здійснюють експорт, були створені нові кредитні процедури: лізинг літаків, наприклад.

Зростаюча кількість лізингових операцій свідчить про те, що цей засіб фінансування вигідний підприємствам.

Гнучкість цього засобу фінансування. Можуть бути розроблені різноманітні форми лізиніового контракту, що відповідають потребам підприємства. Крім того, фінансування інвестицій здійснюється швидко.

Повне фінансування капіталовкладення. Лізинг дозволяє фінансувати інвестиції у повному обсязі на відміну від позик, що покривають тільки визначену частку від загального розміру витрат.

Лізинговий контракт є засобом фінансування, вартість якого достатньо висока, але лізинг дозволяє вирішувати проблеми фінансування.

Контрольні запитання

1.Сутність та класифікація міжнародних інвестицій.

2.Особливості оподаткування інвестиційних операцій на міжнародному ринку.

3.Особливості міжнародного інвестування на ринку фінансових активів.

4.Існуючі складності інвестування на ринку міжнародних інвестицій.

5.Цілі міжнародних компаній, які здійснюють інвестування.

6.Цілі міжнарооного інвестування на ринку реальних інвестицій.

7.Стратегія зовнішньоекономічної стратегії держав.

8.Етапи розвитку міжнародної інвестиційної діяльності компаній.

9.Сутність та мета лізингу.

10. Типи лізингових контрактів.

2. МІЖНАРОДНА ДІЯЛЬНІСТЬ НА РИНКУ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ

2.1 Інвестування у звичайні акції

2.1.1 Загальні риси інвестування у звичайні акції

Мрія будь-якого інвестора -- розмістити свої гроші таким чином, щоб вони могли забезпечити максимальний прибуток. Як цього домогтися -- кожний вирішує це питання індивідуально, розглядаючи три основних шляхи розміщення коштів.

1. Довірити свої кошти інвестиційному фонду. Цей шлях набільше підходить для інвесторів, що не мають можливості або просто не бажають регулярно займатися аналітичною роботою. Існує велика кількість фондів, які спеціалізуються на різноманітних галузях економіки і стратегіях керування інвестиціями, тому інвестор має можливість вибору фонду, який відповідає його інвестиційним цілям і рівню фінансового росгу.

2. Шлях спрямованих інвестицій, який полягає в тому, що інвестор купує значний пакет акцій обраної компанії з метою розвитку її діяльності, можливого перепрофілювання або просто продажу компанії. Цей шлях потребує наявності в інвестора значних, матеріальних коштів.

3. Створення власного інвестиційного портфеля з тих фінансових інструментів, які інвестор вважає доцільними -- звичайних акцій, облігацій та ін., і самостійне керування цим портфелем.

У цій главі ми зупинимося на особливостях інвестування у звичайні акції.

Купуючи звичайні акції, інвестор стає співвласником компанії і тим самим дістає права на частку прибутку компанії, що звичайно виплачується у вигляді дивідендів. Крім того, у випадку якщо бізнес компанії буде розвиватися успішно, акції компанії будуть зростати у ціні і відповідно буде зростати і вартість портфеля інвестора, до складу якого входять ці акції. Але, з іншого боку, стаючи співвласником компанії, інвестор, який купив звичайні акції, приймає на себе й усі фінансові ризики, що супроводжують бизнсс компанії. І у випадку якщо компанію спіткає невдача і її акції на ринку подешевшають, інвестор, що має ці акції у своєму портфелі, відповідно несе «паперові» збитки. З «паперових» у реальні ці збитки перетворяться в тому випадку, якщо інвестор вирішить продати акції за поточною роздрібною ціною, що нижче за ту, по акції були придбані. Якщо ж інвестор переконанийу надіцності та перспективності обраної ним компанії й упевнений, що труднощі в бізнесі тимчасові, він швидше за все не буде продавати ці акції і у випадку, якщо йою розрахунки виявляться вірними, раніше або пізніше акції компанії знову піднімуться в ціні і, можливо, у декілька разів перевищать ту ціну, яку заплатив за них інвестор!

Якщо ж розрахунки інвестора не виправдаються, він може втратити значну частину своїх коштів, аж до повної їхньої утрати (у випадку банкрутства компанії).

Таким чином, звичайні акції являють собою спекулятивний інвестиційний інструмент, з одного боку, неприйнятий для тих, чия інвестиційна ціль полягає у збереженні капіталу, а з іншого -ідеальний для тих, чиєю ціллю є зростання капіталу або накопичення багатства.

2.1.2 Класифікація звичайних акцій

Звичайні акції прийнято розподіляти на декілька великих груп, що розрізняються між собою за ступенем схильності 11 до різноманітних фінансових ризиків, несприятливих економічних умов,за рівнем прибутковості, характеру і стабільності прибутку компанії та ін. Причому кожна з таких груп може об'єднувати в собі компанії, що представляють різноманітні сектори економіки, хоча, з іншого боку, дві компанії, що працюють в одній і тій же індустрії можуть належати до різних груп акцій. Отже, усі звичайні акції підрозділяються на такі основні групи:

- першокласні акції (blue chips);

- дохідні акції;

- акції зростання;

- спекулятивні акції;

- оборонні акції.

Інвестору необхідно розбиратися в цій класифікації, щоб визначитися, з якою групою акцій він буде працювати. Економічні умови, що переважали на території колишнього Радянського Союзу в 1992-1996 роках і дозволяли практично без ризику одержувати прибуток, у декілька разів (іноді в десятки разів) більший, ніж вкладені кошти, і до того ж за короткий час (від декількох тижнів до декількох місяців), явище унікальне. У жодній країні світу з розвиненою економікою нічою подібною не могло статися, і краще не розраховувати на те, що раптом десь з'явиться щось подібне. Ситуація на світових ринках однакова: хочете швидко і багато заробити - доведеться ризикувати. Не бажаєте ризикувати будьте готові до того, що ваш прибуток на вкладений капітал буде мінімальним.

Класифікація акцій існус для того, щоб інвестор міг орієнтуватися, на який прибуток і відповідно фінансовий ризик він може розраховувати, працюючи з тієї або іншою групою акцій. Розглянемо ці групи більш докладніше.

Першокласні акції

У ряді підручників з інвестицій ці акції називають «вершками» фондового ринку. Насправді це так і є. Ці акції емітують найбільші, давно відомі корпорації з бездоганною фінансовою репутацією, яку має їх бізнес. Найбільше яскраві представники цієї групи акцій: Philip Morris Companies (MO); Procter & Gamble Co. (PG); Mс Donald's Corporation (MCD): General Electric Company (GE); Caterpillar Inc (CAT); AT & T Corporation (T); Boeing Company (BA) та ін.

Ця група акцій становить інтерес для інвесторів, що мають на меті найбільш безпечне розміщення своїх коштів. У першу чергу для інституціональних інвесторів, таких як державні або недержавні пенсійні фонди, страхові компанії і т.п. Ці акції мають незначний потенціал зростання, але при цьому порівняно високий для акцій рівень девидендної прибутковості (2-3%),

Через низьку ступінь ризику ці акції використовуються з метою довгострокового інвестування (часовий обрій -- 5-10 років і більше) як засіб помірного зростання капіталу і одночасно одержання невисокого але постійного прибутку на інвестовані кошти.

Дохідні акції

Акції цієї групи характеризуються високим рівнем дивідендів прибутковості - у середньому 3- 8%. При цьому можливості зростання акцій практично немає. Тому ця група акцій підходить для інвесторів, націлених на безпечний і водночас відносно високий рівень поточного прибутку на інвестований капітал.

Класичним прикладом дохідних акцій є компанії комунального обслуговування населення, акції компаній електропостачання. Крім того, у цю групу вибірково відносяться акції промислових і фінансових компаній, наприклад «General Motors Corp» (GM) (за станом на 18.07.2003 p. мала річну дивідендну прибутковість 5,58%;), «Eastman Kodak Corporation» (EK) (прибутковість на 18.07.2003 р. - 6,84%). «J. P. Morgan Chase & Co.» (JPM) (прибутковість на 18.07.2003 p. 3,85%,). «Bank of New York» (BK) (прибутковість на 18.07.2003 p. -- 2,43%) та ін.

Акції зростання

Це, мабуть, найбільш приваблива група акцій для інвесторів, що прагнуть значного приросту капіталу при обмежному ризику. У загальному вигляді можна дати таке визначення акціям цієї групи: по-перше, компанія повинна демонструвати регулярне і безупинне зростання чистого прибутку в розрахунку на одну звичайну акцію, що перевищує зростання економіки в цілому, і по-друге, це зростання повинне бути передбаченим. На думку багатьох авторитетних аналітиків, щоб належати до групи акцій зростання», компанія повинна демонструвати щорічний стабільний темп зростання прибутку на рівні 11-15% і більше. За акціями зростання, як правило, дивіденди не виплачуються або їх розмір має символічний характер (тільки для того, щоб підтримувати престижність акцій). Тому, на відміну від двох попередніх розглянутих груп акцій, купуючи акції зростання, інвестор розраховує одержати приріст капіталу тільки за рахунок зростання курсу акцій у часі. Проте «нагорода» за інвестування в акції зростання може виявитися дуже вражаючою.

Так, кожна 1 тисяча доларів США, інвестована у акції компанії «Microsoft», у 1990 році перетворилася на 94 000 доларів до 2000 року, кожна 1 тисяча, інвестована в тому ж 1990 році в компанію «General Electric», у 15 000 доларів до 2000 року (без урахування виплачених за цей час девидендів). З найбільш відомих компаній у групу акцій зростання можна віднести такі: «Home Depot» (HD), «Int'l Business Machines» (IBM), «Pepsico» (PEP), «Pfizer Inc.» (PFE), «Texas Instruments» (TXN), «Johnson & Johnson» (JNJ) та багато інших.

Спекулятивні акції

Ці акції схожі на акції зростання тому, що також мають значний потенціал зростання, але на відміну від попередньої групи визначення можливого зростання і часу, коли буде відбуватися зростання акцій, важко або неможливо передбачити на даний момент. У деяких підручниках цю групу акцій називають також акціями вартості, шо по суті теж саме. Інвестор визначає акції, ринкова вартість яких, на його думку, значно нижче їхньої дійсної вартості, в надії на те, що незабаром ринок оцінить ці акції, інвестує в них свої гроші. На нашу думку, назва «спекулятивні акції» більш точно відображає сутність цієї групи, тому що інвестиції в ці компанії відрізняються підвищеним ризиком. Адже, усупереч очікуванням інвестора, ринок може так ніколи і не оцінити «належним чином» обрані ним акції або навіть «опустити» їх ще нижче. Але, з іншого боку, саме ця група у 1999- 2000 роках показувала таке зростання, якого фондовий ринок США ніколи до цього не знав. З уведенням у практику торгівлі на фондовому ринку засобів інтернету, сюди звернулись сотні тисяч дрібних інвесторів, багато хто з яких мали дуже поверхневе уявлення про аналіз акцій та інвестування взагалі. І ці люди внесли великі «поправки» у ринок, що завжди до цього був місцем роботи професіоналів. Мільярди «непрофесійних» доларів так «розганяли» деякі технологічні акції, що ті за декілька місяців злетіли з 2-5 до 100-200 доларів, а потім за такий же короткий термін глибоко й обвалилися. От лише декілька прикладів запаморочливих зльотів і падінь.

Акції компанії «Ventro Corp» (VNTR), що торгувалися в серпні 1999 року по ціні $15-17 за акцію, за 6 місяців злетіли до рівня $230-240 за акцію (тобто на 1400% за півроку!), після чого менше ніж за 3 місяця впали на старий рівень, а ще через 7 місяців, до грудня 2000 року, опустилися до рівня $1-2 за акцію. Надалі часом ціна цих акцій опускалися до 12 центів за 1 акцію.

Акції іншої компанії «Pumatech Іnc» (PUMA) також за півроку злетіли від $2-3 у серпні 1999 року до $90-100 за акцію на початку березня 2000 року, (більше ніж на 3000%), після чого протягом poкy опустилися до рівня серпня 1999 року.

Акції компанії «Va Software Corp» (LNUX) (у минулому відома як «Va Linux Syslem») при їх первинному оприлюдненому розміщенні (ІРО) у грудні 1999 року торгувалися по ціні $280-300 за акцію, але менше ніж за 5 місяців, до середини квітня 2000, подешевшали майже у 10 разів і коштували до цього часу $30-35. Далі менше ніж за 1 рік акції опустилися до рівня $1-2.

Наведені приклади наочно свідчать, що робота зі спекулятивними акціями ризикована, але у випадку правильного розрахунку або просто при сприятливих обставинах прибуток може бути фантастично високим.

Циклічні акції

Емітентами цих акцій с компанії, прибутки яких тісно пов'язані з загальним станом економіки. Так, коли економіка на підйомі, зростають витрати споживачів на продукцію тривалого користування, наприклад житлові будинки й автомобілі. Відповідно, будівельна індустрія й автомобілебудування представники емітентів циклічних акцій. З очевидних причин акції цієї групи більше підходять для інвесторів, що спроможні відслідковувати економічні цикли й оперативно приймати інвестиційні рішення в залежності від загальноекономічних умов, що змінюються.

Оборонні акції

Цє дуже популярна група у важкі для економіки часи, їхня відмінна риса полягає в меншій сприйнятливості до наслідків спаду в економічному циклі в порівнянні з акціями інших груп. Емітенти оборонних акцій, як правило, є представниками сєкторів коммунального обслуговування, фармацевтичної промисловості, продуктів харчування, споживчих товарів масового вжитку. Іншими словами, емітентами оборонних акцій є компанії, бізнес яких безпосередньо пов'язаний із життєзабезпеченням людей, із усім тим, що необхідно людині щодня.

Типовими представниками оборонних акцій є: «Merck & Co, Inc» (MRK), «Philip Morris Companies» (MO), « Waste Management» (WMI), «Kraft Foods» (KFT), «Eli Lilly & Co» (LLY), «Nestle» (NSRGY), «Groupe Danone ADS» (DA) і багато інших.

2.1.3 Основні показники оцінки акцій

Будь-який інвестор, інвестиційний обрій якого починається від одного-двох тижнів, повинен володіти знаннями і прийомами, які дозволяють йому робити оцінку акцій у які він має намір інвестувати свій капітал.

Існує багато думок із приводу того, які показники необхідно розглядати при оцінці акцій. Одні дослідники (зк, наприклад, С. Коттл, Р.Ф. Мюррей, Е.Ф. Блок («Аналіз цінних паперів» Грэма і Додда. -- М.: Олімп-Бізнес, 2000 р.) вважають що для характеристики звичайних акцій достатньо трьох основних показників: прибуток на акцію, розмір дивідендів на акцію і ціна акції. У інших цей список настільки великий, що викликає серйозні труднощі при збиранні даних про компанію для проведення аналізу її акцій.

Ми вважаємо, що при аналізі акцій, що торгуються на американських біржах, не варто заглиблюватися в дослідження компанії, її продукції, перспектив розвитку тощо. У цьомх питанні можна довіриться думці аналітиків, що відслідковуючі, цю компанію й оцінюють її звичайно за 4-рівневою шкалою:

Strong Buy - активно купувати;

Buy - купувати;

Hold - держати;

Sell - продавати.

При цьому не обов'язково, щоб усі аналітики одностайно виставляли компанії вищий рейтинг -- «Strong buy». Важливо, щоб не було рейтингу «Sell»- Всі інші, аж до 100% «Hold», - припустимі для того, щоб переходити до більш докладного дослідження акцій. Рейтинг «Sell» - цє як червоний прапорець для інвестора. Якщо якийсь аналітик виставив акціям цей рейтинг, це означає, що, здійснивши детальне дослідження компанії, він виявив тривожні ознаки або які-небудь негативні тенденції, що можуть призвести до обвалу акцій. Тому ми рекомендуємо не розглядати такі акції як претендентів на інвестування.

З найбільш істотних показників при оцінці акцій для аналізу ре-

комендуються такі:

- коефіцієнт ціпа/прибуток;

- зростання коефіцієнта ціна/прибуток;

- коефіцієнт ціна/обсяг продажу;

- коефіцієнт ціна/балансова вартість;

-показники ефективності менеджменту;

-коефіцієнт «Beta» (Я).

Розглянемо більш докладніше кожний із приведених показників.

Коефіцієнт ціна/прибуток (price/earnings, Р/Е)

Це найбільш популярний серед інвесторів коефіцієнт. Коефіцієнт Р/Е розраховується діленням поточної ціни акції на розмір прибутку компанії в розрахунку на одну акцію. Наприклад, якщо поточна ціна будь-якої акції X складає $50, а річний прибуток цієї компанії в розрахунку на одну акцію складає $2, то коефіцієнт Р/Е дорівнює 25 (Р/Е = $50/$2 = 25). Це означає, що інвестори сплачують $25 за кожний долар прибутку компанії X.

Цей показник називають також «мультиплікатором» акцій. Таким чином, вираз, наприклад, «Акції компанії Procter & Gamble Co торгуються з мультиплікатором 38» означас, шо на даний момент за кожний долар прибутку цієї компанії інвестори сплачують по 38 доларів.

Багато це чи мало? Це можна сказати, порівнявши коефіцієнт Р/Е досліджуваної компанії із середнім коефіцієнтом Р/Е для галузі, у якій працює компанія. Вважається, що Р/Е компанії, акції якої інвестор має намір придбати, повинен бути менше середньою Р/Е по галузі. Слід зазначити, що галузеві Р/Е ,дуже підрівняються за своїми значеннями. Так, для галузей традиційної економіки середнє значення Коефіцієнта Р/Е відповідає 15 -20 (наприклад, за станом на 18.07.2003р. Р/Е акцій «Caterpillar Inc» складав 25,50; акцій «Exxon Mobil Corp»-- 15,70). Для високо технологічних галузей середнє значення Р/Е істотно вище, тому що інвестори готові сьогодні переплатити за прибуток компанії, якщо вони будуть упевнені в тому, що за цей же відрізок часу прибутки цих компаній будуть зростати зі значно більшою швидкістю, ніж прибуток компаній традиційної економіки. Так, за станом на ту ж саму дату, 18.07.2003р., коефіцієнт Р/Е компанії «Intel Corporation» складав 37,20, компанії «Priceline.com. Inc» -- 84,80, компанії «DoubleClick Inc.» - 89,40, компанії «Dell Computer Corp.» 28,60, компанії «Cisco Systemc Inc.» -- 29,90.

Але в ряді випадків у інвестора немає можливості оцінити компанію за цим коефіцієнтом. Зокрема, не трапляється, коли мова йде про молоді компанії, які поки що не приносять прибутку. У цьому випадку достатньо успішно можна користуватися іншими, не менш об'єктивними коефіцієнтами, такими як, наприклад, ціна/обсяг продажу. Цей і деякі інші коефіцієнти ми розглянемо далі,

Зростання коефіцієнта ціна/прибуток (Р/Е ratio growth, PEG)

Бажання швидко і багато заробити природне для будь-якої працюючої людини. Інвестори -- не виняток із загального правила. Тому вони намагаються знайти компанію з високими темпами зростання. Але у ряді випадків коефіцієнт Р/Е таких компаній вище за середній по галузі. Чи означає це, що дана компанія не заслуговує на увагу? Зовсім ні. Розібратися в цьому питанні допомагає показник PEG -- зростання коефіцієнта Р/Е. PEG розраховується шляхом ділення коефіцієнта Р/Е на зростання прибутку компанії. Так, якщо коефіцієнт Р/Е компанії дорівнює 15 і аналітики очікують, що у наступні декілька років прибутки цієї компанії будуть зростати щорічно на 20%, то PEG даної компанії складе 0,75. Це дуже добре співвідношення. Вважається, що значення PEG, вище за 1, свідчить про те, що інвестори переплачують за акції даної компанії, тому що її справжній коефіцієнт Р/Е не виправданий очікуваними темпами зростання прибутку. Тому інвестори віддають перевагу акціям зі значенням PEG нижче 1. Необхідно також відзначити, що PEG конкретної акції так само, як і коефіцієнт Р/Е, варто розглядати із середнім значенням PEG для галузі, до якої відноситься аналізована компанія.

Коефіцієнт ціна/обсяг продажу (price/sales ratio, PSR) PSR розглядається як відношення поточної ціни акцій до обсягу продажів компанії за рік у розрахунку на одну акцію. Цей показник особливо корисний у тому випадку, коли аналізована компанія ще молода і не вийшла на рівень прибутковості (про це ми згадували в параграфі, присвяченому коефіцієнту Р/Е).

У ідеальному випадку PSR повинен бути менше 1. У випадку виявлення такої компанії це буде означати, що за кожний долар продажу компанії ви сплачуєте ціну меншу, ніж 1 долар, і якщо співвідношення інших показників цієї компанії добре, то, можливо, це і є той випадок, коли ви знайшли унікальну можливість вдало інвестувати свої кошти.

Але значення PSR, менше 1, -- рідкісне явище для перспективних компаній, що зростають, тому вважається, що значення PSR на рівні 2 і нижче цілком прийнятне при пошуку недооцінених акцій.