Міжнародна інвестиційна діяльність

- дані свідоцтва про реєстрацію випуску (номер свідоцтва, дата

видачі, орган, що видав свідоцтво);

- номінальна вартість акцій;

- кількість випущених акцій даного випуску;

- розмір пакета акцій, що належить державі і піддягас продажу у виді депозитарних розписок на міжнародних фондових ринках;

-інформація про агента по розміщенню акцій, з яким Фондом державною майна України укладений доювір про продаж акцій товариства у вигляді депозитарних розписок па міжнародних фондових ринках;

-повна назва;

- місцезнаходження згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію;

-інформація про дозвіл на здійснення діяльності з випуску і обігу цінних паперів (номер дозволу, дата видачі, орган, що видав дозвіл, термін дії дозволу) (для юридичних осіб - нерезидентів вказується інформація про ліцензію (дозвіл), яка видана за межами України).

З метою організації контролю за дотриманням вимог по здійсненню обліку акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, які належать державі і продаж яких здійснюється у виді депозитарних розписок на міжнародних фондових ринках, Національному депозитарію України у випадку здійснення обліку таких акцій на спеціальному депозитарному рахунку іноземної депозитарної установи слід забезпечити подання у Державну комісію з цінних паперів і фондового ринку такої інформації:

- інформація про іноземну депозитарну установу, з якою Національним депозитарієм України встановлені кореспондентські відносини щодо обліку акцій;

- інформація про іноземну депозитарну установу, з якою Національним депозитарієм України встановлено кореспондентські відносини по обліку акцій, які належать державі і на які іноземною депозитарною установою випускаються депозитарні розписки:

- повне найменування;

- країна реєстрації установи;

- місцезнаходження у відповідності з реєстраційними документами;

-відомості про акції, які належать державі і враховуються в Національному депозитарії України на спеціальному депозитарному рахунку іноземної депозитарної установи і на які іноземною депозитарною установою випущені депозитарні розписки;

- дані свідоцтва про реєстрацію випуску (номер свідоцтва, дата видачі, орган, що видав свідоцтво);

- кількість акцій.

Інші державні органи мають право здійснювані контроль за здійсненням обліку акцій українських емітентів, па які випущені депозитарні розписки, лише в межах повноважень, наданих ним чинним законодавством.

2.4 Ринок цінних паперів і його структура на прикладі фондового ринку США

Ринок цінних паперів являє собою механізм, що дозволяє укладати угоди між постачальниками і споживачами коштів. Він відіграс ключову роль у купівлі-продажу фондових інструментів (цінних паперів). У цій главі ми розглянемо структуру фондового ринку США, що склалася таким чином:

1. Первинний ринок (позабіржовий).

2. Вторинний ринок:

а) біржовий (NYSE, АМЕХ та інші біржи);

б) позабіржовий (NASDAQ)

Первинний ринок

Первинний ринок - це ринок розміщення. Тут корпорації продають свої акції й облігації всім інвесторам, які бажають їх придбати, залучаючи у такий спосіб кошти для свого розвитку. Існує декілька варіантів взаємодії учасників первинного фондового ринку, але найбільш поширеним є оприлюднений метод, або ІРО (Initial Public Offering (первинна оприлюднена пропозиція).

Ключова роль при такому механізмі розміщення цінних паперів належить інвестиційному банку, що, як правило, є першим покупцем цінних паперів компанії-емітента (Інвестиційний банк - це інститут, що спеціалізується на розміщенні нових випусків цінних паперів).

Припустимо, що компанія X після кількох років успішної роботи вирішила, що їй є сенс розширити виробництво. Але для цього необхідна значна сума, скажімо, кілька мільйонів доларів. У цьому випадку керівництво компанії звертається в інвестиційний банк, який докладно вивчає фінансовий стан компанії, її продукцію, місце цієї продукції і самої компанії на ринку, прибутковість компанії та її перспективи, економічні і багато інших чинників і тільки після цього рекомендує конкретний варіант фінансування, звичайно це випуск акцій або боргових зобов'язань. Якщо банк і компанія вирішать, що доцільніший випуск простих акцій, то відразу буде розрахована і продажна ціна них акцій.

Послуги інвестиційного банку звичайно включають андеррайтинг, або гарантоване розміщення, коли інвестиційний банк гарантує, що емітент одержить за свій випуск нових цінних паперів обумовлену в контракті суму. Так, наприклад, якщо це прості акції, то вони будуть продані за обумовленою раніше ціною. У випадку значного випуску акцій ризик, пов'язаний із розміщенням, може бути розподілений між кількома залученими для цієї цілі інвестиційними банками, що разом складають синдикат передплатників. До цього продажу синдикат звичайно залучає інших ділерів цінних паперів, що утворять групу, що продає (див. рис. 3). Кожний член цієї групи бере на себе зобов'язання продати визначену частину випуску акцій за твердою ціною. Мабуть, це єдиний випадок, коли акції компанії продаються за фіксованою ціною, яку тимчасово підтримує інвестиційний банк.

Рис. 3. Процес розміщення нового випуску цінних паперів

Вторинний ринок

Про будь-який договір купівлі цінних паперів після їх первинного розміщення можна сказати, що це угода про вторинне розміщення. Іншими словами, вторинним називається ринок, на якому цінні папери перепродають після того, як вони були випущені. Цей ринок існує тому, що після того як цінний папір був випущений і війшов у обіг, одні інвестори можугь заходіти її продати, а інші купити. У даний час вторинний ринок цінній паперів США ділиться на дві великі груп» (фондові біржі і позабіржовий ринок).

Необхідно звернути увагу читача на один дуже істотний момент, що часто є предметом різного роду помилок у починаючих інвесторів. Коли інвестор купує, скажімо, 100 акцій «General Electric» (GE) на Нью-Йоркській фондовій біржі (NYSE) або акцій Intel corp (INTC) у системі NASDAQ, надходження від продажу йдуть не цим двом корпораціям, а інвестору, що продав ці акції.

Фондові біржі

На фондових біржах продаються цінні папери, які пройшла спеціальну процедуру реєстрації, - лістинг; на них припадає біля двох третин обігу акцій американських компаній. Вся торгівля кожної біржі зосереджена в одному місці і підпорядкована докладним правилам, установленим тими особами, що є членами біржи. Найбільш великі американські фондові біржі, які торгують акціями й облігаціями, -- це Hью-Йоркська (NYSE) і Американська (АМЕХ).

Обидві біржі знаходяться в Нью-Йорку і на них припадає приблизно 85% і 5% вартості акцій, відповідно що знаходяться в обігу на фондових біржах США. Серед інших американських фондових бірж відомі біржі Середнього Заходу, Тихоокеанська, Філадельфійська і Бостонська. Вони відносяться до категорії регіональних бірж і в сукупності обслуговують до 10% обігу акцій фондових бірж США.

Слід відзначити основні розбіжності між фондовою біржею і позабіржовим ринком:

- на позабіржовому ринку відсутній єдиний фінансовий центр і немає чітко виражених меж. Угоди укладають розосереджені по всій території країни інвестиційно-фінансові фірми і фінансові посередники ло телефонній і комп'ютерній мережі;

- позабіржовий ринок на відміну від біржового не встановлює жорсткого набору вимог до торгуючих осіб і об'єктів торгівлі, не вводить єдиних правил щодо угод;

-на позабіржовому ринку визначення вартості цінних паперів відбувається у результаті переговорів продавця з покупцем один на один, у той час як на фондовій біржі курсова вартість цінного паперу формується в результаті аукціону;

-найважливішим елементом біржової фондової торгівлі є механізм допуску цінних паперів на фондову біржу-лістинг, що являє собою процедуру реєстрації цінного паперу або внесення її в котирувальний лист для торгівлі на конкретній біржі.

Кожна біржа застосовує свої правила і критерії якості цінних паперів. На Нью-Йоркській фондовій біржі (NYSE) діють найбільш жорсткі умови лістинга. Так, щоб мати право бути представленою на NYSE, компанія повинна задовольняти таким вимогам:

1. Оподатковуваний прибуток за останній рік повинен бути не менш 2,5 млн доларів.

2. Оподаткований прибуток протягом двох попередніх років повинен бути не менш 2 млн доларів.

3. Ринкова ціна акцій (добуток числа випущених акцій на їхню вартість) повинна бути не менше 100 млн доларів.

4. Число акцій, випущених по відкритій підписці і зовнішніх акціонерів, що знаходяться у власності, повинно бути не менше млн штук;

5. Не менше 2000 акціонерів повинні володіти не менш ніж по 100 акцій кожний;

6. Компанія повинна внести плату за лістинг.

Перераховані вимоги викладені в загальному вигляді: більш докладно вимоги лістинга, а також відповіді на будь-які інші питання, що стосуються діяльності NYSE, можна знайти на интернетсайті цієї біржі за адресою: www.NYSE.com.

Вторинний позабіржовий ринок

Цінні папери, що не пройшли лістинг, знаходяться в обігу на позабіржовому ринку.

Цей ринок за сукупним обсягом і вартістю в доларах перевершує сукупну торгівлю на усіх фондових біржах США. На відміну від торгівлі на біржах США основний обсяг на позабіржовому ринку припадає на облігації. При цьому обіг акцій складає приблизно одну третину від усього вартісного обсягу обігу акцій на ринках США. Традиційний шлях становлення компаній, що ростуть, - спочатку стадія позабіржового ринку, потім перемішення на АМЕХ. Потім, коли зростання фінансового потенціалу фірми і привабливості у національному масштабі стануть відповідати визначеним вимогам, відбувається перехід на NYSE. Так було з акціями майже всіх сучасних корпорацій.

Протягом багатьох років позабіржовий ринок акцій був практично ніким не керованим ринком цінних паперів, на якому ділери працювали із сумнівними цінними паперами- пошук кращої ціни був найчастіше утомливим і не завжди доцільні. У лютому 1971 року Національна асоціація ділерів по цінним паперам (National Association of Securities Dealers -- NASD) - саморегульований орган позабіржового ринку - круто змінила положення, увівши систему автоматизованих котирувань -- NASDAQ.

NASDAQ

Відразу відзначимо, що широко відома назва «ринок NASDAQ» -- це узвичаєний жаргон. NASDAQ - це не ринок, а автоматизована система (National Association of Securities Dealers Automated Quotation System), що зв'язала комп'ютерною мережею в одне ціле всі частини раніше роз'єднаного позабіржового ринку. Ця система забезпечила торгівлю акціями більш 5400 компаній США й інших країн і надала учасникам ринку оперативну інформацію про поточні ціни акцій.

Щоб бути представленою в NASDAQ, компанія повинна відповідати певним вимогам. Якщо компанія перестає задовольняти поставленим вимогам, вона може бути виключена із системи. Так, для компаній США основні вимоги такі:

1. Вартість активів компанії, (наявний капітал, цінні папери, нерухомість, устаткування і тощо) новина бути не менш 4 мли доларів.

2. Власний капітал компанії (активи мінус борги) повинні бути не менше 2 млн доларів.

3. Повинно бути випущене не менше 300000 акцій, розподілених середнє менше ніж 300 утримувачів.

4. Повинно бути не менше 2 ділерів, що забезпечують торгівлю цими акціями.

5. Ринкова вартість акції компанії повинна бути не менше 1 долара.

Десятки тисяч акцій компаній, що не відповідають цим вимогам і не торгуються у NASDAQ, торгуються па позабіржовому ринку (ОТС -- «Over the counter»).

Невисокі вимоги до компаній для введення їх у систему є причиною того, що в NASDAQ представлені, як правило, невеликі корпорації, і цей «ринок» називають ринком майбутнього, маючії на увазі не тільки передову систему комп'ютерної торгівлі, але і молоді компанії, що ростуть і можуть стати в майбутньому гігантами промисловості.

Проте ряд найбільших корпорацій, таких як Microsoft Corp (MSFT), Cisco Systems Inc (CSCO), Intel Corp (INTC), Oracle Corp (ORCL), Dell Computer Corp (DELL), і деякі інші котируються в NASDAQ і не докладають ніяких зусиль до того, щоб їхні акції котувалися на NYSE, хоча з великою перевагою перевершують вимоги лістинга Нью-Йоркської біржі. З часом NASDAQ склала сер'йозну конкуренцію NYSE, хоча 15-20 років тому було недо цільним їх навіть порівнювати за будь-якими показниками. На сьогоднішній день «ринок» NASDAQ є найбільшим у США за числом акцій, що змінюють власників щодня. У 2000 році денний обсяг торгівлі в середньому складав 1,75 млрд акцій, а 3 січня 2001 року, коли Федеральна резервна система США на своєму позачерговому засіданні раптом знизила процентну ставку по федеральним фондам на 0,5%, на NASDAQ торгувалося рекордне число акцій -3,1 млрд. за одинь день.

Будучи першим електронним «фондовим ринком», NASDAQ також є найбільше спекулятивним і характеризується найбільш потужними і непередбачуваними коливаннями курсів акцій. Як приклад можуть послужити акції Qualcomm (QCOM), що виросли майже на 3000% у 1999 році, або папери інтернет-компанії Toys (ETYS), що у 2000 році втратила більш 99% своєї вартості. Пізніше, у березні 2001 р. компанія розпочала процедуру банкрутства.

У цьому зв'язку варто пригадати голосний скандал з акціями компанії Emulex (EMLX), що стала в серпні 2000 року жертвою афери 24-річного студента з Каліфорнії Марка Джейкоба, який зумів розмістити в інтернеті електронний документ із фальшивою інформацією про цю компанію. Акції миттєво обвалилися і відновилися у своїй вартості тільки через кілька днів, коли компанія опротестувала фальшиву інформацію. Справедливості ради слід відзначити, що Джейкоба дуже швидко знайшли експерти ФБР і після довготривалого слідства у липні 2001 року він отримав 3 роки і 8 місяців тюремного ув'язнення і штраф у розмірі 455,6 тисяч доларів (на своїй афері у вересні 2000 року він заробив 241 тис. доларів).

Отже, після всього сказаного сутність і механізм функціонування NASDAQ можно визначити таким чином.

NASDAQ - це електронна система, що включає частину компаній із вторинною позабіржового ринку, що відповідають поставлених до них вимогам. Ця система забезпечує прямі контакти між продавцями і покупцями (які можуть знаходитись в різних точках світу) цінних паперів цих компаній, постачає їх оперативною інформацією про курси попиту і пропозиції, інші параметри і тим самим забезпечує беззупинну торгівлю паперами компаній, що входять у систему NASDAQ.

Контрольні запитання

1. Загальні риси інвестування у звичайні акції.

2. Класифікація звичайних акцій.

3. Основні показники оцінки акцій.

4. Стратегії інвестування у звичайні акції.

5. Сутність та види облігацій.

6. Державні та муніципальні облігації.

7. Корпоративні облігації.

8. Депозитарні розписки - інструмент міжнародного інвестування.

9. Структура ринку ціних паперів (на прикладі США),

10. Вимоги, яким повинні відповідати компанії, щоб бути представ-леними на біржі NYSE та у системі NASDAQ.

3. ІНСТРУМЕНТИ АНАЛІЗУ МІЖНАРОДНОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО РИНКУ

3.1 Індекси фондового ринку

3.1.1 Загальні поняття ma методика розрахунку

Загальні індекси світових фондових ринків

Індексом фондового ринку називається деяке число, яке характеризує його якісний стан і є приблизною оцінкою динаміки фондового ринку. Саме по собі значення цього числа не несе у собі цінної інформації. Важливе не саме значення цього числа, а його відношення до тих значень, які воно приймало раніше.

Так, наприклад, значення індексу Доу Джонса, що дорівнювало 8920.7на 17.09.2001p., саме по собі ні про що не говорить. Таку або близьку за значенням величину Доу Джонс мав у червні 2003 року, листопаді, серпні та липні 2002 року, квітні 2000 року, листопаді-грудні 1998року, березні - квітні 1998року (коли ринок був на підйомі). Але якщо подивитися на значення індексу перед торговим днем 17.09.2001 p., томи побачимо, що він на 684,81 пункт вищий! З цього можна зробити висновок, що у економічній ситуації країни сталося щось жахливе. 684,81 -- це найбільше в історії цього індексу падіння у пунктах (вперше цей індекс був опублікований 28травня 1896року),14-те за величиною падіння у відсотках (перше за величиною було зафіксоване 19 жовтня 1987року в день знаменитого краху фондового ринку і складало 22,61%). І дійсно, 17.09.2001 р. - це перший день торгів після 4-добової перерви роботи Нью-Йоркської фондової біржі, що було пов'язано з трагічними подіями в Нью-Йорку та Вашингтоні 11 вересня 2001 року.

День торгів 17.09.2001 р. відобразив глибину удару, нанесеного американській економіці, основна сила якого прийшлася на авіаційні, страхові, туристичні компанії та рекламні агенції.

Тоді за неділю торгів 17-21.09.2001 р. індекс Доу Джонса втратив 1369,7 (1058,74) пунктів, або 14,26%, що стало найбільшим тижневим падінням у пунктах і другою за величиною втратою у відсотках з часів Другої світової війни. Найкрупніше відсоткове падіння індекса за тиждень було зафіксоване в липні 1933 року за часів Великої депресії й склало 15.5%. Третя за величиною втрата була в 1940 році - 14.2% -- коли ринку стало відомо про розгром гітлерівцями французької армії. Навіть за часів згаданого вище краху 1987 року, коли індекс упав на 22,6% він відновився частково до кінця тижня й закінчив Ійого з втратам» 13,2%.

Для розрахунку індексів ринку, звичайно використовують два підходи:

1 . Відбирається репрезентативна група акцій (звичайно це акції найбільших компаній) й з урахуванням ринкових цін цих акцій на день розрахунку й кількості випущених акцій розраховується значення індекса:

де С -- коефіцієнт (або, як його називають у літературі, - девізор), який служить для корекції індекса у разі зміни кількості компаній, які входять у розрахунок індекси, в разі заміни компаній, проведення дроблення акцій;

n -- кількість компаній, які входять до розрахунку індекса;

А та X -- відповідно кількість та ціни акція компаній, які входять у розрахункову базу індекса.

2. Відбирається репрезентативна група акцій і визначається сума цін цих акцій на даний момент часу. У результаті мають деякий середній індикатор:

Умовні позначення -- тотожні тим, що І в попередньому випадку.

Саме таким чином розраховується промисловий індекс Доу Джонса. Коректніше буде отриману величину називати не індексом, а саме середнім показником або середнім індикатором. Так, технічно правильною назвою «Індекса» Доу Джонса є -- середня Доу Джонса. Dow Jones lndustrial Average (DJIA) -- саме під такою назвою згадується цей індекс в американських фінансових виданнях (average -- від англ. - середній). Тому в подальшому цей найважливіший показник фондового ринку ми будемо називати саме так -- середня Доу Джонса або скорочено DJIA (Dow Jones Industrial Average).

Крім цього показника, великою популярністю в США користуються також S&P 500 (Standart & Poor's 500 Composite Stock Price Index), зведений індекс ринку акцій NASDAQ (National Association of Securities Dealers Automated Qnatalion Index) та деякі інші.

В Японії основним Індексом с індекс Ніккей (Nikkei 225 index --скорочено від словосполучення nihon kcizai, («nihon» -- по-японськи -- Японія, «keizai» - фінанси, економіка), до розрахункової бази якого входять 225 ведучих японських компаній які торгуються на Японській фондовій біржі й публікується з 1950 року. Ніккей розраховується як сума цін акцій без урахування їх кількості за тією ж схемою, що і DJIA.

Ніккей 300 (Nikkei ЗОН index) об'єднує 300 крупних японських компаній й розраховується з урахуванням кількості акцій випущених кожною компанією. Крім цих двох індексів в Японії є популярний індекс Торіх (який розраховується з 1968 року за всіма акціями, які торгуються на першій секції Токійської фондової біржи) та JPN.

На Лондонській фондовій біржі розраховується FTSE-100 (Financial Times Stock Exchange 100 - Share Index), широко відомий як «Footsie» (футсі 100). Розраховується на базі 100 найкрупніших за ринковою капіталізацією компаній. На компоненти «футсі» припадає до 70% всієї капіталізації фондового ринку Великої Британії.

Також на Лондонській фондовій біржі популярні такі індекси, як FTSE 30 Share Index, який охоплює 30 промислових та торгових компаній, та FTSE Mid 250 - розраховується на базі 250 компаній що йдуть після перших 100, які входять до FTSE 100.

У Германії основним індексом є DAX 30, який охоплює 30 найбільш привабливих акцій на Франкфуртській фондовій біржі. До найбільш популярних тут також належать індекси Xetra DAX, DAX 100 і CDAX.

У Гон Конзі (зараз Сян Ган) найбільш відомий індекс Hang

Seng Index, розраховується по акціям 33 компаній, капіталізація яких складає близько 70% від всієї капіталізації ринка, і т. д.

Але на сьогоднішній день найпотужнішою економікою поки що залишається економіка США, й будь-яка помітна зміна у макроекономічних показниках, цієї країни або добра чи погана новина миттєво відбивається на ведучих світових фондових ринках.

Саме тому більш детальніше розглянемо основні фондові індекси США.

3.1.2 Dow Jones Industrial Average (DJIA)

Цей найбільш відомий та всеохоплюючий показник був розроблений Чарльзом Доу, засновником «Dow Jones Company» і видавцем газети «The Wall Street Journal». Вперше цей індекс був розрахований в 1884 році, і до його розрахункової бази входило 11 компаній. Фактично це був середній показник курсів акцій залізничних компаній (індекс охоплював 9 залізничних та 2 промислові компанії), які на той час були основними цінними паперами на біржах.

Перше значення «залізничного» середнього Доу Джопса (Dow Jones Rail Road Average), а саме так вперте був названий цеп показник, було 69,93 пункти - результат відношення сукупної вартості всіх, акцій (769,23) па кількість компаній (11).

У 1897 році лист залізничних компаній, по акціям яких калькулювався середній показник, розширився до 20.

У 1896 був складений репрезентативний лист промислових компаній для розрахунку середнього курсу, і 26 травня 1896 року вперше був опублікований Dow Jones Industrial Average (DJIA). Він включав 12 найкрупніших компаній того часу:

1. American Cotton Oil.

2. American Sugar.

3. American Tobacco.

4. Chicago Gas.

5. Distilling & Cattle Feeding.

6. General Electric.

7. Laclede Gas.

8. National Lead.

9. North American.

lO.Tennessee Coal & Iron.

11.U.S. Leather.

12. U.S. Rubber.

Розраховувався DJIA так само, як і залізничний показник, звичайним додаванням курсів 12 акцій і діленням суми на 12.

Щоб не було плутанини, давайте підсумусмо сказане.

Вперше показник Доу Джонса був розрахований у 1884 році по акціям 11 залізничних компаній. Надалі цей індекс змінювався, але до його розрахункової бази завжди входили тільки транспортні компанії. Цей індекс існує й сьогодні, але з 1970 року він називається Транспортний індекс Доу Джонса (Dow Jones Transportation Average). На сьогоднішній день він розраховується по акціям 20 найбільш крупних транспортних, компаній США.

Промисловий індекс Доу Джонса (або, як ми домовилися його називати, - середня Доу Джонса) вперте був розрахований у 1896 році по акціям 12 промислових компаній, й саме цей індекс еволюціонував сьогодні у широко відомий й популярний Dow Jones Industrial Average. З 1928 року й до тепері нього часу цей показник охоплює 30 найкрупніших висококласних промислових компаній США, поведінка акцій яких вважається репрезентативною для загальної динаміки рийка цінних паперів. Акції цих компаній називають «блакитними фішками» (blue chips). (Цей термін прийшов з ігрового бізнесу. Фішки блакитною кольору вважалися найціннішими у таких іграх, як покер чи рулетка.)

Час від часу цей список підтягав перегляду. Ті чи Інші акції вибували у зв'язку зі злиттям компаній, втратою активності на ринку чи банкрутством. У таких випадках до розрахунку включають акції інших компаній, і тому весь індикатор коршусться, щоб його можна було зіставити з попереднім показником. Для цього використовується спеціальний коефіцієнт.

Так, у березні 1997 року в розрахунковій базі DJJA відбулися суттєві зміни. Замість компаній Bethlehem Steel, Texaco, Westinghouse та Woolworth з'явилися Hewlett-Packard, Johnson & Johnson, Travelers Group та Wal-Mart Stores. А наприкінці 1999 року агенція фінансової інформації Dow Jones & Company зробила ще дві заміни, включивши до розрахункової бази DJIA акції двох компаній -- Microsoft та Intel Corp.

Повний лист промислових компаній, акції яких використовувалися для розрахунку показника Доу Джонса (Dow Jones Industrial Average, або DJIA), за станом на 20 липня 2003 року приведен у табл. 3.

Значення DJ1A публікуються у багатьох газетах, їх також можна знайти у Інтернсті.

Крім середньої Доу Джонса, яка належить до найбільш викори- стовуваних індексів фондового ринку, в фінансових виданнях публікуються три інші середні Доу Джонса:

1. Транспортний індикатор курсів акцій Доу Джонса (Dow Jones Transportation Average), до розрахункової бази якого входять 20 транспортних компаній.

2. Комунальний індикатор курсів акцій Доу Джонса (Dow Jones Utilities Average), який включає 15 електроенергетичних компаній комунального господарства.

3. Зведена середня Доу Джонса (Dow Jones Composite Average). влючас 65 перелічених вище компаній (DJIA - 30, DJTA -- 20, DJUA-- 15).

Всі ці середні, як і DJIA, розраховуються без урахування кількості акцій окремих компаній, тобто простим складанням курсів акцій, які до них входять, з наступним використанням коригуючого коефіцієнту. Цей коригуючий коефіцієнт потрібен для того, щоб у показнику Доу Джонса не було стрибків, викликаних заміною однієї компанії на другу, дробленням акцій (stock split) чи виплатою компаніями дивідендів.

Рис. 4. Динаміка біржових індексів за період з 18 липня 1993 року по 18 липня 2003 року

На рис. 4 подана динаміка індексу Доу Джонса за період з липня 1993 - по липень 2003 року. За більш детальною інформацією стосовно всіх фондових індексів агентства Dow Jones, включаючи DJIA, ми рекомендуємо звертатися на сайт у Інтернеті WWW.DOWJONES.COM.

А) Середня Доу Джонса;

Б) Індекс Standard & Poor's 500:

B) Індекс NASDAQ

3.1.3 Фондовий індекс S&P 500 (Standard and Poor's 500 Composit Stock Price index)

Цей індекс був розроблений відомим видавництвом фінансових-новин корпорацією Standard and Poor's у 20-х роках минулого століття й спочатку включав лише 90 компаній (числа 500 у назві індексу тоді ще не було), У сучасному вигляді він був сформований у 1957 році. На відміну від середніх фондових індексів Доу Джонса при розрахунку S&P 500 враховуються як ціни акцій, що входять до розрахункової бази, так і кількість акцій кожної компанії, які знаходяться в обігу па рийку, а отримане значення співвідносять з базовим значенням індексу (рівним 10), розрахованим для періоду 1941-1943 років. Іншими словами, якщо сьогодні індекс дорівнює наприклад 1200, то це означає, що середній курс акцій, включених до розрахункової бази індексу, збільшився у 120 разів (1200 : 10) в порівнянні з періодом 1941-1943 років.

На сьогодні S&P 500 віддзеркалює динаміку майже 70% капіталу, Інвестованого у ринок акцій США. За станом на 31 липня 2002 року акції 421 компаній цього індексу торгувались на Нью-Иоркській фондовій біржі (NYSE), 77 компаній - на ринку NASDAQ та 2 компаній - на Американській фондовій біржі (АМЕХ).

Враховуючи той факт, що індекс розраховується па основі курсів акцій багатьох ведучих компаній, акції яких котуються як на біржовому, так і на нозабіржовому ринках цінних паперів, багато професійних, а особливо інституційних інвесторів віддають перевагу саме цьому індексу. Вони вважають, що S&P 500 точніше відображає загальну динаміку фондового ринку, ніж середні Доу Джонса. Склад індексу S&P 500 регулярно переглядається. Однії раз на місяць па 44-му поверсі хмарочоса на Уол-Стріт у Нью-Йорку в обстановці повної конфіденційності проводиться засідання комітету Standard & Poor's, який складається з 7 осіб. За словами голови комітету Девіда Блітцера (David Blitzer), ідея індексу завжди полягала в тому, що він повинен віддзеркалювати американський фондовий ринок, а через ринок американську економіку в цілому. Тому представники комітету систематично виводять із складу індексу повільно зростаючі акції компаній «старої» економіки, замінюючи їх «гарячими» акціями більш нових секторів економіки, таких як інтернет-сектор, сектор виробників засобів телекомунікацій, виробників комп'ютерної техніки та програмного забезпечення, виробників напівпровідникових матеріалів, біотехнологічний сектор та ін. Якщо у період з 1990 по 1994 рік Комітет провів заміну лише 10 компаній, то починаючи з 1995 року темпи змін в індексі значно зросли й тільки за один 2000 рік у розрахункову базу індексу S&P 500 було внесено 58 змін, що є рекордом за всю, більш ніж 75-річну, історію його існування. Остання найбільш істотна зміна в складі індексу за період часу, охоплюваний цією книгою, була зроблена 19 липня 2002 року після закриття бірж. З складу індексу були виведені 7 іноземних компаній: Royal Dutch Petroleum (RD), Unilever (UN), Nortеl Networks (NT), Alcan (AL), Barrick Gold (ABX), Placer Dome (PDG) та Inco (N). Їхнє місце в розрахунковій базі індексу зайняли 7 американських корпорацій: компанія фінансового сектора Goldman Sachs (GS), провайдер послуг кур'єрської доставки пошти United Parcel Service (UPS), дві страхових компанії Principal Financial (PFG) і Prudential Financial (PRU), оператор аукціонного сайту eBay (EBAY), видавець комп'ютерних ігор Electronic Arts (ERTS) та провайдер послуг для фінансового сектора SunGard Data Systems (SDS),

На рис. 4. можна простежити динаміку індексу S&P 500 за останні 10 років. Повний склад індскса ми не приводимо з двох причин. По-перше, перелік 500 компаній займе дуже багато місця, а по-друге, і це, мабуть, головне, склад індексу так часто змінюється, що на момент виходу посібника друком він, скоріш за все, буде вже інший. Тому тим, хто бажає мати достовірну та свіжу інформацію про індекс S&P 500 та інші індекси корпорації Standard & Poor's ми рекомендуємо звертатися за Інтернет-адресою

3.1.4 Зведений індексринш акцій NASDAQ (National Association of Securities Dealers Automated Quatatton Index)

Це найбільш молодий з розглянутих вище індексів. Він був розроблений у лютому 1971 року. Методика розрахунку індентична до розрахунку S&P 500. За базу, рівну 100, приймається вартість акцій на 5 лютого 1971 року.

Індекс NASDAQ віддзеркалює обіг цінних паперів на позабіржовому ринку. Сьогодні до його розрахункової бази входять більше 5000 компаній -- в основному відносно невеликих та зростаючих. Дуже великий відсоток складають компанії «нової» економіки: комп'ютерні, телекомунікаційні, біотехнологічні інтернеткомпанії та ін.

І якщо у перші 15 років свого існування він був мало кому відомий, то зараз жоден інвестор, бажаючий включити у свій інвестиційний портфель папери крупних технологічних компаній, не зможе обійти своєю увагою індекс, компонентами якою с акції ведучих компаній технологічного сектору, таких як: Microsoft Corp., Cisco Systems Inc., inlel Corp., Oracle Corp.. Dell Computer Corp., Sun Microsystems Inc. та ін.

Наприкінці 90-х років зростання цих акцій стимулював загальний підйом фондового ринку, тоді як втрати, які понесли вони з березня 2000 року, стали одним з важливіших факторів, спричинивши спад NASDAQ до кінця 2000 року на 39,28% впродовж року. То було найбільше річне відсоткове падіння індекса, зафіксоване за період його існування (попередній рекорд падіння-- 35,1% у 1974 році) і так не схоже на завершення попереднього, 1999 року, який надав індексу рекордного зростання у 85%.

Динаміка індексу NASDAQ за останні 10 років приведена на рис. 4.

Інформацію про індекс NASDAQ та компанії, які входять до цього складу індекса, можно знайти на сайтах: WWW.NASDAQ.COM., WWW.INVESTERTECH.COM., та багатьох інших.

3.1.5 Інші відомі й авторитетні світові індекси

Зведений індекс Нью-Йоркської фондової біржи NYSE (New York Stock Exchange). Публікується з 14 липня 1966 року. Включає всі компанії, акції яких нотуються на цій біржі. На відміну від раніше розглянутих індексів цей показник вимірюється в доларах. Обчислюється з урахуванням вартості й кількості випущених акцій. За базове значення, рівне 50, прийнята вартість акцій, які котувалися на Нью-Йоркській фондовій біржі 31.12.65р.

Зведений індекс американської біржи акцій AMEX (American Stock Exchange Index). Включає до своєї розрахункової бази акції більш ніж 800 компаній та інші цінні папери, які циркулюють на цій біржі. Розраховується з урахуванням вартості акцій, їх кількості та, що є особливістю цього індексу, при його розрахунку враховуються виплачеш по акціям дивіденди. Дивіденди розглядаються як реінвестовані суми, що дас змогу віддзеркалювати в індексі сумарний прибуток на акції. Базове значення індексу АМЕХ 100 встановлене за станом на 31.08.73 р.

Расселл 3000 (Russell 3000 index) включас 3000 компаній з найбільшою вартістю пакету акцій (ціни акцій помножені на їх кількість). Цей індекс, розроблений в 1984 році компанією Frank Russell, віддзеркалює 98% всього капіталу, інвестованого у ринок акцій США. Індекс Расселл-3000 розбивається на два важливих індекса: Расселл-1000 та Расселл-2000. Расселл-1000 включає 1000 компаній з найбільшою вартістю пакета акцій, на які припадає близько 92% сукупної капіталізації компаній, які входять до Расселл-3000.

Расселл-2000 охоплює останні 2000 компаній. Расселл-2000 -- це також дуже важливий індекс для інвесторів. Він використовується для аналізу поведінки акцій порівняно невеликих компаній. Він включає компанії 11 важливіших галузей, з яких найбільш представленими є технологічні, споживчі, фінансові та медицинські. Ціни акцій, що входять до Расселл, повинні бути більше 1 долара, тому щорічно здійснюється перегляд та заміна компаній. За інформацією щодо індексів компанії Расселл звертайтеся на Інтернет- сайт WWW.RUSSELL.COM, Індекс Уілшир-5000 (Wilshire-5000). Цей індекс з'явився у 1974 році і з того часу став досить відомим через те, що він регулярно публікується багатьма авторитетними періодичними виданнями, включаючи «The Forbes», «The Barren's», «The Wall Street Journal» та ін. Він являє собою сукупну вартість 5000 випусків акцій (у млрд дол.) з найбільшим об'ємом продажу на фондових ринках, включаючи всі акції, які котуються на Нью-Йоркській та Американській фондових біржах, а також найбільш активні акції позабіржової торгівлі.

Окрім згаданих вище основних індексів, які включають компанії, що с представниками всіх секторів економіки США, існують багато комплексних та галузевих індексів, які віддзеркалюють стан у кожній галузі економіки країни. Так, наприклад, нижче ми навели неповний перелік індексів, якими представлений один лише Інтернет-сектор -- наймолодша галузь економіки США:

1. Internet Sector Index (1NX).

2. Dow Jones Internet Commerce Index (ECM).

3. Goldman Sachs Internet Index (GIN).

4. Internet Architecture (IAH).

5. B2B Internet (BHH).

6. Internet Infrastructure.

7. Interactive Week Internet Index.

8. Chase H&Q Internet Index.

9. «ISDEX» -- Internet Stock Index.

10. The Streetcorn Internet Sector Index (DOT).

11. The Streetcorn E-commerce Index (1CX).

12. WHIR Index.

Велика кількість індексів, які опислють обраний сектор економіки, пояснюється конкуренцією між розробниками цих індексів. Ця конкуренція на ринку Індексів дуже жорстка, бо дає можливість власнику патенту на індекс продавати ліцензії на йою використання та в деякій мірі впливати на ринок, Вплив тото чи іншого індекса на ринок вимірюється ступенем його популярності серед інвесторів. Якщо, наприклад, індекс, за яким слідкують більшість інвесторів, почне роті, то де може привести до скуповування акцій компаній цього сектору, навіть не дивлячись на те, що інший але менш популярний індекс цього ж сектору може показувати зниження.

Ще один механізм, за допомогою якого індекс може впливати на ринок, це перекомпонування. Як вже зазначалося вище, розрахункова база індексів (таких, як DJIA, S&P-500, Russell-3000) час від часу змінюється. У цьому випадку виключення якоїсь акції зі списку скоріш за все призведе до різкого падіння її ціни, тому що індексні фонди, які супроводжують даний індекс, продають ці акції, щоб змінити свої інвестиційні портфелі у відповідності з новим складом індекса. І, навпаки, акції, які входять до розрахункової бази, зростаюіь в ціні.

На сьогодні існує велика кількість діючих та знову виникаючих індексів, субіндексів, середніх показників тощо, їх якісне призначення не змінюється - всі вони призначені для віддзеркалення стану ринку, для кращого розуміння того, що вже здійснилось, і не один з них не має переваги у прогнозуванні ринку. Тому основна маса крупних та невеликих інвесторів у США користується в основному трьома індексами: середніми показниками курсів Dow Jones, S&P 500 та NASDAQ.

3.2 Інвестиційні рейтингові агенції та інвестиційні рейтинги

У загальному значенні інвестиційний рейтинг -- це інструмент, що дає можливість інвестору кількісно оцінити ступінь інвестиційного ризику. Інвестиційні рейтинги присвоюються буквально всьому, що пов'язано з поняттям інвестиція. Це і різного роду цінні напери, емітент них пінних паперів; це можугь бути державні банки, страхові компанії, спільні фонди та інші фінансові інститути і їх похідні. Система рейтингів дуже корисна для інституціональних і приватних інвесторів. Дрібні інституціональні інвестори враховують рейтинги при формуванні своїх портфельних Інвестицій. Крупні інституціональні інвестори (крупні банки, страхові компанії та iн.), що мають свій штат аналітиків, також звергаються до рейтингів головних рейтингових агенцій, порівнюючії їх з результатами власних досліджень. Серйозним приватним інвесторам особливо корисна система рейтингів, тому що дуже багато часу знадобилось би одній людині для вивчення річних, квартальних звітів однієї тільки компанії, усіх зведень і новин, переданих цісю компанією в Комісію з цінних паперів і бірж, якості менеджменту компанії, її перспектив, стану ринку, на якому працює компанія, її місця па цьому ринку та багато

Іншого, що враховується аналітиками рейтингових агенцій і після аналізу видасться у викристалізованій формі у вигляді рейтингового коду. Присвоєнням рейтингів займаються багато компаній І статистичних агенцій, найбільш відомими з яких є «Moody's Investors Service», «Standard & Poor's», «Fitch Publishing Company», «Duff & Phelps», «Value Line Investment Survey». З перерахованих перші дві компанії користуються світовим визнанням і на сьої однішній день є найбільш авторитетними рейтинтовими агенціями. Для відображення інвестиційної якості аналізованого об'єкта (будь то цінний папір або емітент, що її випустив) ці агенції використовують буквену сим-воліку від А до D, у якій букві А відповідають об'єкти з мінімальним інвестиційним ризиком, а букві D -- відповідно із максимальним.

Використовуються також цифрові модифікатори (від 1 до 3) і знаки «+» і «-». Докладніше цю систему ми розглянемо далі.

3.2.1 Moody's Investors Service

Історія цього агентства веде початок із 1900 року, кола Джон Муді (1868-1958) заснував компанію John Moody & Company і опублікував інформаційно-статистичний довідник, що включав інформацію про акції й облігації фінансових інститутів, державних агентств, промислових, гірничодобувних, комунальних і продовольчих компаній. Протягом двох місяців довідник був розпроданий, а до 1903 року ім'я John Moody було відомо всій Америці.

Проте в 1907 році, під час біржового краху Дж. Муді змушений був продати свій бізнес. У діловий світ він повернувся у 1909 році з новою ідеєю. Замість звичайно збірника інформації Дж. Муді цього І разу запропонував інвесторам аналіз інвестиційної якості цінних паперів аналізованих компаній, тобто по суті те, чим і сьогодні займається «Moody's Investors Service».

У той час компанія Дж. Муді спочатку аналізувала акції й облігації залізничних компаній -- домінуючої у той час галузі промисловості. Дж. Муді був першим, хто став присвоювати рейтинги цінним паперам, що циркулюють на ринку. У 1913 році спектр аналізованих компаній включав уже крім залізничних промислові і комунальні, 1 липня 1914 року була зареєстрована компанія «Moody's Investors Service». 1 у цьому ж році Дж. Муді ще більше розширив своє «рейтинг своє покриття», розповсюдивши його на облігації, що випускаються муніципальними органами США. До 1924 року рейтинги агентства Дж. Муді охоплювали практично 100% ринку облігацій США. Сьогодні компанія «Moody's Investors Service» покриває своїми рейтингами боргові зобов'язання різноманітних видів на суму більше 30 трильйонів доларів США у 100 країнах світу. У компанії працюють 700 аналітиків і більш 1500 співробітників по усьому світі. Компанія має свої офіси у 16 країнах світу і в останні роки шляхом створення філій, спільних підприємств розширила свою присутність на міжнародному ринку, розпочавши свою діяльність у Кореї, Індії, Чилі, Китаї, Бразилії, Аргентині, Чехії.

Рейтинги «Moody's Investors Service» для довгострокових боргових зобов'язань

Тут ми докладніше зупинимося на системі рейтингових кодів агентства «Moody's Investors Service» для довгострокових боргових зобов'язань (облігацій і привілейованих акцій), розглянувши табл. 4.

Таблиця 4

Характеристика рейтингів довгострокових, зобов 'язань

Для рейтингових груп від Аа до Саа Moody's використовує цифрові модифікатори 1, 2, 3, що уточнюють відносне місце цінних паперів усередині однієї рейтинговой категорії:

1 - означає, що даний випуск знаходиться у верхньому діапазоні даної рейтингової категорії;

2 - у середині рейтингової категорії;

3 - у нижньому діапазоні даної рейтингової категорії.

Рейтинги для короткострокових боргових зобов'язань

Короткостроковими вважаються боргові зобов'язання з терміном погашення 12 місяців і менше. Moody's присвоює рейтинги для зобов'язань тільки інвестиційного рівня (довгостроковий рейтинг від Ааа до Ваа). Тому рейтингова система Moody's для короткострокових боргових зобов'язань відображає спроможність емітента повністю і в строк сплачувати свої борги.

Роз'яснення цієї системи наведено в табл. .5.

Інші рейтинги агентства Moody's

Крім рейтингів для довгострокових боргових зобов'язань Moody's визначас рейтинги для характеристики самих емітентів цінних паперів, банківських депозитів, фінансової стабільності банків, страхових компаній, спільних фондів, суверенних держав

Таблиця .5

Рейтинги «Moody's Investors Service» для короткострокових боргових зобов'язань

Рейтинг	Хар актеристика
Prime- 1 (р-1)	Чудова спроможність погашати свої короткострокові борги. Емітенти, відзначені цим рейтингом, звичайно таймають лідируюче положення у працюючій стабільній галузі, мають високі прибутки на інвестований капітал, стабільне надходження коштів
Prime-2 (f-2)	Висока спроможність погашати свої короткострокові борги. Для емітентів цієї категорії характерне усе, що перераховано для емітентів Р-1. але в меншій мірі. Крім того. темпи зростання прибутку і надходження коштів у більшій мірі залежать від економічної ситуації
Prime-3 (Р-3)	Прийнятна спроможність погашати короткострокові борги. Емітенти цієї категорії у більшій мірі залежать від кон'юнктури ринку. Нестабільність зростання прибутків може призвести до потреби у відносно високих кредитах і уростання співвідношення позикового і власного капіталу
Not prime (NP)	Емітенти, що не підпадають ні під одну з перерахованих вище категорій та мають невисоку або слабку кредитну якість і сумніви у своєчасності сплати своїх короткострокових боргів

(визначаючи оцінку спроможності держави пунктуально відповідати по своїх боргових зобов'язаннях) та ін. При цьому для довгострокової оцінки перерахованих фінансових інститутів і цінних паперів, що емітуються ними, використовується така ж рейтинтова шкала, як і для облігацій. Ми її вже достатньо докладно розглянули вище. Відзначимо лише, що вона пристосована для трактування інвестиційних ризиків будь-яких об'єктів, названих вище. Так, якщо ми розглядаємо банк, депозитарний рейтинг якого (спроможність банку регулярно й у строк сплачувати свої боргові зобов'язання) оцінений як А, то, скориставшись таблицею з пункту 5.1.1, ми зрозуміємо, що цей банк пропонує високу кредиту якість, основна сума боргу і відсотки забезпечені активами банку. Проте у довгостроковій перспективі банк може бути чутливим до погіршення економічної ситуації тощо.

Слід зазначити одну особливість при визначенні агентством Moody's депозитарних рейтингів банків. При випуску у визначеній країні філією або дочірнім підприємством банку облігацій, борговий рейтинг щодо відділення буде нижче рейтингу самого банку І не вище державного рейтингу даної країни. Наприклад, якби Національний Банк Чехії (Czech National Bank), рейтинг якого Baa I, випустив би боргові зобов'язання через своє дочірнє підприємство в Україні, державшій рейтинг якої складає В 2 (за станом на 14.07.2003 p.), то ці боргові облігації відділення банку котирувалися б не вище рейтингу В 2.

Можна зустріти й інші символи у рейтинговой системі агентства «Moody's Investors Service». Так, наприклад, для оцінки фінансової усталеності банків Moody's використовує букви А, В, С, D і Е із модифікаторами «+» і«-» для рейтингових груп В, С й D, якість менеджменту відображається символами MQ1, MQ2, MQ3, MQ4 і MQ5 (Management Quality) і т.д. Але ми не будемо тут докладно на цьому зупинятися, тому що вважаємо, що ця інформація становить інтерес для вузького кола відповідних спеціалістів, а для них та бажаючих більш докладно вникнути у рєйтингову систему агентства «Moody's Investors Service» і бути у курсі усіх останніх новин цієї агенції приводимо Інтернст-адресу: www. rnoodys. com.

3.2.2 Standard 6- Poor's

Історія цісї компанії починається з 1860 року, коли Генрі Пур (Henry Varnum Poor) опублікував «Історію залізниць і каналів Сполучених Штатів». У 1906 році було створено «Standard Statistic Bureau» для забезпечення інвесторів фінансовою інформацією про американські компанії. У 1916 році (через кілька років після Дж. Муді) Standard Statistic почала присвоювати рейтинги корпоративним облігаціям, а з 1940 році. - муніципальним облігаціям.

У 1941 році компанії Poor's Publishing (Henry V. Poor) i Standard Statistic об'єдналися, створивши Standard & Poor's Corporation. У 1966 році компанія McGraw-Hill придбала Standard & Poor's, і сьогодні Standard & Poor's c підрозділом цісї корпорації.

Сьогодні в Standard & Poor's працюють 1200 аналітиків і економістів із світовим ім'ям, компанія має 21 офіс і філії по усьому світі, забезпечує інвесторів найдетальнішою інформацією про ринок цінних паперів, перспективи економіки, веде розрахунок сімейства своїх індексів (S&P-500 та ін.) і є визнаною компанією по цінним паперам і біржам, загальнонаціональною рейтинговою компанією.

Рейтинги для довгострокових боргових зобов'язань

Для визначення рейтингу облігацій Standard & Poor's насамперед

вивчає прибутки компанії, що випустила це боргове зобов'язання.

Оцінюються короткострокові і довгострокові перспективи прибутковості компанії, прибутки минулих періодів і поточні, репутація виробленої продукції, характер галузі, у якій працює дана компанія, положення компанії на ринку, якість менеджменту. Крім того, старанно вивчаються й аналізуються забезпечення облігацій і відсотків основним капіталом, чистими оборотними активами, готівковими коштами і достатність власного обігового капітал). Результатом такої кропіткої праці с рейтинг облігацій, що виражається у вигляді буквеного коду. Роз'яснення рейтинговой шкали наведено у табл. 6.

Таблиця 6

Рейтинги St andard & Poor's для довгострокових боргових зобов 'язань

Рейтинг	Характ еристика
ААА	Найвищий рейтинг. Найвища якість облігацій. Повернення основної суми і своєчасність виплати відсотків гарантовані
АА	Облігації, що входять у групу ААА, відрізняються від даної групи тільки чудовим ступенем характеристик. Дуже висока якість облігацій
А	Облігації високої якості. Основна сума боргу і відсотки цілком захищені активами боржника. Від попередніх двох груп відрізняється більшою залежністю від змін економічної ситуації
ВВВ	Боржник у достатній мірі спроможний повернуїи борги і виплатити відсотки, але кон'юнктура і загальна економічна ситуація можуть істотно вплинути на стан його фінансів
ВВ	Боржник у даний час регулярно повертає борги й у строк виплачує відсотки, але негативні зміни у економіці можуть призвести до неможливості своєчасно виплачувати відсотки і повернути основну суму боргу
В	У даний час по облігаціям вчасно виплачуються відсотки, але малоймовірно, що в довшстроковій перспективі фінансові зобов'язання будуть сплачуватися з такою же пунктуальністюстю
ССС	Папери цієї категорії несуть визначений ризик бути несплаченимими. Лише сприятливі економічні умови дочволяють боржнику сплачувати за своїми зобов 'язаннями. Найменші несприятливі зміни в економіці призведуть неплатежів
СС	Облігації цієї групи несуть високий ризик бути несплаченими
С	Найвищий ризик неплатежів. Цей рейтинг може бути використа- ний у ситуації, коли боржник подав заяву про банкрутство, але при цьому продовжує платежі по облігаціям
D	Боржник не повертає ніяких боргів і не вишіачус ніяких відсот - ків Рейтинг- D може бути також присвоєний, якщо компанія подала заяву про банкрутство і при цьому платежі з високою вірогідністю будуть припинені
NR(not rated)	Немає рейтингу- РейтиІнговоє агенство не присвоює рейтинг з двох основних причин: 1. Недостатньо інформації, на основі якої присвоюється рейтинг. 2 Не рейтинґує Дане боргове зобов'язання (боржника) по своїм специфічним, політичним або яким небудь іншим причинами.

Рейтингові категорії від АА до ССС можуть уточнюватися ви користанням знаків «+» і «-». Це робиться для того, щоб показати відносне місце цінних паперів усередині однієї значної рейтинговой категорії. Так, наприклад, облігації з рейтингом А - займають останнє місце у категорії А, а рейтинг ВВ+ означає положення у верхній частині категорії ВВ.

Рейтинги Standard & Poor's для короткострокових боргових зобов'язань

На відміну від рейтингового агентства Moody's, що присвоює рейтинги для короткострокових боргових зобов'язань тільки інвестиційного рівня (Aaa-Baa), Standard & Poor's рейтишус також і спекулятивні папери, тобто ті, за якими можливості емітенту боргового зобов'язання забезпечити виплату відсотків і повернення основної суми боргу не можуть бути передбачені з певністю.

Інші рейтинги агенції Standard & Poor's

Досить часто у фінансових новинах можна зустріти так звану рейтингову перспективу (Rating Outlook), що свідчить про те, що довгостроковий кредитний рейтинг аналізованого об'єкта фінансової діяльності у недалекому майбутньому може бути змінений у кращий або гірший бік. При цьому зовсім не обов'язково, що рейтингова перспектива є провісником зміни рейтиніу. Перегляду може і не відбутися. Рейтингова перспектива - це ліпне своєрідний індикатор настрою агенцій Suuidard & Poor's щодо визначеного об'єкта, що свідчить про те, що якщо буде переглядатися рейтинг даного об'єкта фінансової діяльності, то, швидше за все, він буде переглянутий у напрямку рейтингової перспективи.