Облік і контроль ЗЕД

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

на тему:

«Облік і контроль зовнішньоекономічної діяльності»

Тернопіль - 2004

Вступ

За сучасних умов розвитку ринкового середовища наявність зовнішньоекономічних зв'язків та здійснення зовнішньоекономічних операцій диктується класичними принципами економічної теорії (теорії абсолютних і порівняльних переваг) та «здоровим глуздом».

Оскільки більшість країн світу, маючи обмежену ресурсну базу і вузький внутрішній ринок, не в змозі виробляти з достатньою ефективністю товари, які необхідні для внутрішніх потреб, то для таких країн зовнішньоекономічні зв'язки є основним способом отримання необхідних товарів.

Країни з великим сировинним потенціалом будують свої економічні системи на основі реалізації експортного потенціалу.

Отже, необхідність існування зовнішньоекономічних зв'язків обумовлюється тим, що різні країни мають різні виробничі умови. Виходячи з цього, країни спеціалізуються на виробництві такої продукції, яка значною мірою дешевша від зарубіжних аналогів, що в кінцевому підсумку приносить прибуток кожній країні-учасниці, задовольняє потреби споживачів в продукції кращої якості.

Міжнародна торгівля вигідна для підприємств і їхніх покупців, оскільки вона розширює ринок, підвищує спеціалізацію, знижує ціни і збільшує асортимент товарів. Які товари і послуги країні краще імпортувати, а які експортувати, визначає принцип порівняльної переваги. Згідно з цим принципом країна експортує товари та послуги, які можна виробляти відносно дешево в порівнянні з торговими партнерами, і імпортує товари та послуги, які торгівельні партнери можуть виробляти відносно дешево.

За таких умов велике значення для розвитку зовнішньоекономічних зв'язків має зустрічна торгівля. Операції зустрічної торгівлі - це операції, за яких закупівля продукції супроводжується зворотними поставками товарів з метою досягнення експортно-імпортного балансу.

Головним чинником, стимулюючим збільшення угод зустрічної торгівлі, є особливості сучасної світової фінансово-платіжної ситуації, яка характеризується структурною нестачею іноземної валюти в цілому ряді країн.

Економічна ситуація, що склалася в Україні, обумовлюється цілою низкою негативних чинників і це, насамперед, неконвертованість гривні, дефіцит валютних коштів, загальна розбалансованість фінансів. За наявності цих проблем навряд чи варто допускати існування ще одної, пов'язаної тепер уже з обліком зовнішньоекономічної діяльності.

Дана магістерська робота - це спроба продемонструвати і довести, що науково обгрунтована система бухгалтерського обліку та раціональне його ведення дозволяють звести до мінімуму комплекс негативних факторів впливу на зовнішньоекономічний потенціал нашої держави через створення позитивного іміджу українських підприємств.

Мета даної роботи полягає у дослідженні особливостей функціонування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в міжнародному масштабі та оволодінні конкретними знаннями зі специфіки валютно-фінансового забезпечення експортно-імпортних операцій та кредитно-розрахункових відносин у сфері зовнішньоекономічних зв'язків.

Виходячи з цього, в роботі зроблено спробу вирішити наступні завдання:

ь вивчити основні закони і закономірності, що застосовуються при здійсненні підприємствами зовнішньоекономічних операцій;

ь ознайомитись з основними нормативно-правовими засадами функціонування підприємств на зовнішньому ринку;

ь вивчити основні складові системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

ь охарактеризувати систему бухгалтерського обліку і звітності щодо операцій у сфері зовнішньоекономічних відносин;

ь дослідити специфіку митного регулювання, валютного регулювання та валютного контролю при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, а також відповідальність за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

ь охарактеризувати методику та порядок проведення перевірки законності та правильності здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Об'єктом дослідження виступає організація обліку та контролю зовнішньоекономічної діяльності.

Предметом є методологічні, організаційні, методичні та технічні аспекти організації обліку та контролю зовнішньоекономічної діяльності.

Для забезпечення досягнення поставленої мети в магістерській роботі використано наступні методи: аналіз, синтез, документування, узагальнення, порівняння, а також евристичні прийоми.

1. Загальнотеоретичні основи обліку зовнішньоекономічної діяльності

1.1 Предмет та об'єкти обліку зовнішньоекономічної діяльності

Зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносинах між ними, є сукупністю виробничо-господарських, організаційно-економічних та комерційних функцій, які забезпечують обмін продукцією в матеріально-речовій формі, та має місце як на території України, так і за її межами. Зовнішньоекономічна діяльність являє собою заходи та дії по реалізації зовнішньоекономічних зв'язків.

Об'єктами обліку зовнішньоекономічної діяльності є майно та джерела його утворення, що беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, господарські процеси, що складаються з сукупності зовнішньоекономічних операцій, а також їх результати.

Відповідно до чинного законодавства зовнішньоекономічна діяльність підприємств здійснюється в різних формах:

s експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

s надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності;

s наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

s міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

s кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

s спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

s підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності та аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

s організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту в передбачених законами України випадках.

В міжнародній торгівлі розрізняють чотири основні види зовнішньоторговельних операцій:

ь експорт - продаж іноземному контрагенту товару з вивезенням його за кордон;

ь імпорт - придбання в іноземного контрагента товару із ввезенням його з-за кордону;

ь реекспорт - продаж раніше імпортованого без доробки товару за кордон;

ь реімпорт - придбання раніше експортованого без доробки товару із ввезенням з-за кордону.

1.2 Основні завдання та принципи обліку зовнішньоекономічної діяльності

Одне з основних завдань бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної діяльності - забезпечення керівництва підприємства та інших зацікавлених осіб достатньою інформацією, необхідною для прийняття виважених управлінських рішень, а також створення системи внутрішнього контролю з метою посилення ефективності діяльності підприємств та запобігання крадіжок чи інших зловживань.

Організація та здійснення зовнішньоекономічної діяльності потребують дотримання наступних вимог:

§ відображення в бухгалтерському обліку валютних операцій в валюті їх здійснення та паралельно в валюті звітності за курсом НБУ на дату здійснення такої операції;

§ своєчасне надання адміністрації, податковим і статистичним органам інформації про результати діяльності підприємства, в тому числі зовнішньоекономічної;

§ забезпечення своєчасних і правильних розрахунків за зовнішньоторговельними операціями.

Для виконання зазначених вимог та досягнення поставлених цілей необхідно вирішити комплекс задач бухгалтерського обліку:

> методологічного характеру - пов'язані з використанням національного Плану рахунків бухгалтерського обліку та правильним відображенням на рахунках операцій зовнішньоекономічної діяльності;

> методичного характеру - пов'язані із систематизацією інформації об'єкта зовнішньоекономічної діяльності;

> організаційного характеру - раціоналізація бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної діяльності, що пов'язана з чітким розподілом функціональних обов'язків серед працівників бухгалтерії;

> технічного забезпечення - раціональне ведення обліку зовнішньоекономічної діяльності за допомогою комп'ютерної, копіювальної техніки при наявності матеріальних можливостей.

Завдання методологічного характеру. Як правило, для обліку зовнішньоекономічної діяльності застосовується План рахунків тієї країни, на території якої функціонують суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності. Якщо засновниками спільних підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, передбачено використання Плану рахунків інших країн, то це повинно бути зазначено в договорі. В такому випадку в межах своєї країни облікові регістри, Головна книга і бухгалтерська звітність складаються на підставі національного Плану рахунків, а для партнера інформація, що міститься в зазначених документах, може бути надана на підставі Плану рахунків його держави. Завдання методологічного характеру вирішують також питання визначення цінових компонентів при обчисленні вартості продукції, вибору методів оцінки засобів підприємства та джерел їх утворення.

Завдання методичного характеру спрямовані на: достовірне відображення інформації в первинних і зведених документах та регістрах синтетичного та аналітичного обліку; раціональну побудову цих регістрів; формування вихідних документів та форм звітності при автоматизації облікових робіт.

Завдання організаційного характеру наступні: організація матеріальної відповідальності та контроль за забезпеченням збереження товарно-матеріальних цінностей та грошових (валютних) коштів; вибір схеми обліку відповідних об'єктів і формування графіків документообігу; визначення періодичності складання регістрів синтетичного та аналітичного обліку, бухгалтерської звітності. Розподіл функціональних обов'язків повинен передбачати обов'язки працівників бухгалтерії, конкретні обов'язки кожного по визначеній для нього ділянці облікової роботи, права і відповідальність працівників за допущені порушення. У функціональних обов'язках повинно бути відмічено, що у випадку зловживань застосовуються санкції, передбачені законодавством країни суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Технічне забезпечення бухгалтерського обліку передбачає автоматизоване формування первинних документів, облікових регістрів і форм звітності.

Чітке виконання поставлених завдань на підприємстві досягається налагодженою роботою бухгалтерської служби, наслідком чого є своєчасне надання менеджерам різних рівнів інформації для прийняття відповідних управлінських рішень.

Принципи здійснення зовнішньоекономічної діяльності в Україні визначені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», відповідно до якого суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарювання при проведенні зовнішньоекономічної діяльності повинні керуватися наступними принципами:

v принцип суверенітету народу України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у виключному праві народу України самостійно та незалежно проводити зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись чинним законодавством, а також у зобов'язанні України неухильно виконувати всі договори та зобов'язання в галузі міжнародних економічних відносин;

v принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, суть якого полягає у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати в зовнішньоекономічні зв'язки, проводити зовнішньоекономічну діяльність в будь-яких формах, які прямо не заборонені законодавством, та у виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати в процесі такої діяльності;

v принцип юридичної рівності та недискримінації, тобто рівність перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності та приналежності до певної держави, заборона обмеження прав, дискримінації суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування тощо (крім випадків, передбачених законодавством), як з боку держави, так і з боку інших суб'єктів;

v принцип верховенства закону, тобто регулювання зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України та заборона застосування підзаконних актів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, що встановлені законами України;

v принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає в тому, що Україна як держава забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України; здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за її межами згідно норм міжнародного права; здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами відповідно до законів України та умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;

v принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Вихідним принципом здійснення експортно-імпортних операцій є комерційний розрахунок на основі принципів господарської та фінансової самостійності та самоокупності з урахуванням власних валютно-фінансових та матеріально-технічних можливостей.

1.3 Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та порядок їх реєстрації

Відповідно до чинного законодавства суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України є:

s фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають громадянську правоздатність та дієздатність згідно з чинним законодавством України та постійно проживають на території України;

s юридичні особи, що зареєстровані та мають постійне місцезнаходження на території України, в тому числі юридичні особи, майно та (або) капітал яких знаходиться повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

s фізичні та юридичні особи, які не є юридичними особами згідно із законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України та яким цивільно-правовим законодавством не заборонено проводити господарську діяльність;

s структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами України (філії, відділення тощо), але які мають постійне місцезнаходження на території України;

s спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зареєстровані в Україні та мають постійне місцезнаходження на території України;

s інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними статусу юридичної особи (тобто з моменту державної реєстрації) і тільки в тому випадку, якщо установчими документами (статутом, установчим договором) передбачено положення про те, що підприємство займається зовнішньоекономічною діяльністю.

Фізичні особи мають право проводити зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними дієздатності згідно з законами України.

Операторами валютних відносин на території України є резиденти і нерезиденти. Вони мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території господарюючого суб'єкта. Резиденти мають право бути також власниками валютних цінностей, які знаходяться за межами території України, крім обмежених законодавством випадків. Валютні операції можуть здійснюватися резидентами і нерезидентами з урахуванням обмежень, встановлених валютним законодавством України.

Перелік осіб, які можуть бути резидентами і нерезидентами, наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1. Перелік осіб, які можуть бути резидентами і нерезидентами

Резиденти	Нерезиденти
Фізичні особи (громадяни України, особи без громадянства), що постійно проживають на території України, в тому числі ті, що тимчасово знаходяться за кордоном	Фізичні особи (громадяни своєї країни та іноземні громадяни, особи без громадянства), що проживають за кордоном або тимчасово є на території України
Юридичні особи, які створені згідно з українським законодавством з місцезнаходженням на Україні	Юридичні особи, які створені згідно з законодавством іноземних держав з місцезнаходженням за межами України
Юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) - з місцезнаходженням на території господарюючого суб'єкта, що здійснюють свою діяльність згідно з законодавством своєї країни	Юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) - з місцезнаходженням за межами України, що створені і діють згідно із законодавством іноземної держави
Дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва за кордоном, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філії та представництва підприємства своєї країни за кордоном, що здійснюють підприємницьку діяльність згідно з законами України	Іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, представництва інших організацій і фірм, що не здійснюють підприємницьку діяльність згідно з законами України

Виконання умов зовнішньоекономічних договорів передбачає переміщення товару через митний кордон України. Це спричиняє необхідність реєстрації суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в митних органах.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності підлягають обліку в митному органі, в зоні діяльності якого вони перебувають. Ця інформація митними органами надається Міністерству статистики, Міністерству економіки і Головній державній податковій адміністрації.

Якщо необхідним є митне оформлення вантажу, то тоді суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності повинен звернутися до митного органу (вантажний відділ або митний пост) за місцем своєї державної реєстрації і стати на облік.

Для ведення обліку суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності (або за його дорученням митний брокер) надає митниці оригінали і завірені суб'єктом копії:

1) установчих документів;

2) свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності у виконавчому комітеті державної адміністрації за місцезнаходженням (за місцем проживання) або свідоцтва про реєстрацію представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні;

3) довідки органів статистики про внесення суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи до єдиного державного реєстру підприємств і організацій України;

4) довідки уповноваженого банку про наявність поточного рахунку в національній та (або) в іноземній валюті;

5) наказу по підприємству про призначення відповідальних працівників для роботи з митницею;

6) два примірники оригіналів облікової картки суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності за встановленим зразком, заповнених суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.

Один примірник облікової картки, завірений інспектором вантажного відділу (поста), видається на руки суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності як підтвердження про постановку на облік у митних органах. Другий примірник разом з копіями наявних документів залишається у митних органах.

Оригінали наданих документів повертаються суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності, після чого йому присвоюється обліковий номер. Відсутність облікової картки суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності є підставою для відмови у митному оформленні вантажу.

При оформленні суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності на митниці не за місцем обліку надається копія облікової картки, завірена митницею, де він зареєстрований, без надання додаткових документів.

1.4 Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Практична реалізація зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на підставі застосування певних правових норм, закріплених в міжнародних та національних нормативних документах, тому вивчення цих документів займає важливе місце серед питань організації, порядку проведення та обліку зовнішньоекономічних операцій. Дані документи є методологічною основою організації зовнішньоекономічної діяльності та її обліку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України у грошовій одиниці України визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів».

За порушення чинного законодавства України в сфері зовнішньоекономічної діяльності всі суб'єкти, як іноземні, так і суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України, несуть майнову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється державою, недержавними органами управління економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торгово-промислові палати України) та самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. Метою такого регулювання є:

s створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці;

s захист економічних інтересів України та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

s заохочення конкуренції та ліквідація монополізму у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

s стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;

s забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку.

Органи, які здійснюють валютний контроль, мають право вимагати та отримувати від резидентів та нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій та стан банківських рахунків в іноземній валюті.

З метою підвищення ефективності валютного контролю та вдосконалення інформаційного співробітництва між органами валютного контролю Національний банк України створив систему інформаційного обміну даними.

Далі наведемо перелік органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та їх функції:

Ш Верховна рада:

s створює законодавчу базу у сфері ЗЕД;

s затверджує головні напрями ЗЕД;

s визначає структуру органів державного регулювання ЗЕД;

s укладає і ратифікує міжнародні договори України;

s встановлює правові режими на території України.

Ш Кабінет міністрів:

s здійснює координацію зовнішньоекономічних зв'язків;

s затверджує нормативні акти з питань ЗЕД;

s веде переговори та укладає міжнародні договори;

s забезпечує складання платіжного балансу.

Ш Національний банк України:

s реалізує валютну політику держави;

s регулює курс національної валюти;

s здійснює зберігання та використання золотовалютного резерву;

s представляє інтереси держави (в частині, що стосується НБУ);

s видає ліцензії комерційним банкам на здійснення операцій в іноземній валюті.

Ш Міністерство економіки:

s забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики;

s здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності законів України.

Ш Антимонопольний комітет:

s здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності антимонопольного законодавства.

Ш Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі:

s здійснює оперативне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

s приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних розслідувань та застосування відповідно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів.

Ш Державна митна служба:

s здійснює митний контроль на території України;

s затверджує акти з питань митної політики держави.

Ш Органи місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю:

s здійснюють реєстрацію суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (як суб'єктів господарської діяльності);

s контролюють функціонування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на регіональному рівні.

Для проведення певних видів зовнішньоекономічної діяльності Міністерство економіки застосовує їх ліцензування і квотування.

Особливе місце у системі заходів державного регулювання належить валютному контролю, основною метою якого є дотримання валютного законодавства при проведенні операцій в рамках зовнішньоекономічної діяльності.

Основними завданнями валютного контролю є:

· контроль за надходженням виручки за експортовані товари;

· контроль за проведенням обов'язкового продажу валютної виручки експортерами;

· контроль за надходженням товарів в Україну за імпортними операціями;

· контроль за надходженням товарів за бартерними операціями.

Валютний контроль проводиться за наступними напрямками (рис. 1.1).

Напрямки валютного контролю

визначення відповідності валютних операцій, що здійснюються, чинному валютному законодавству і наявність необхідних ліцензій та дозволів на них

Перевірка виконання резидентами зобов'язань в іноземній валюті перед державою, а також зобов'язань з продажу іноземної валюти на внутрішньому ринку

Перевірка обгрунтованості платежів в іноземній валюті

Перевірка повноти та об'єктивності обліку та звітності за проведеними операціями, а також за операціями нерезидентів у національній валюті України

Рис. 1.1. Напрямки валютного контролю [60, с. 24]

Такий контроль в більшості випадків проводиться на підставі зовнішньоекономічних контрактів та первинних документів.

Все вищесказане в розділі 1 можна коротко підсумувати наступним чином:

§ зовнішньоекономічна діяльність підприємств може здійснюватись в найрізноманітніших формах - від найпростіших (експорт, імпорт) до більш складних (спільна підприємницька діяльність, міжнародна кооперація тощо);

§ мету обліку зовнішньоекономічної діяльності становлять завдання методологічного, організаційного, методичного та технічного характеру;

§ принципи здійснення зовнішньоекономічної діяльності визначені в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

§ суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є фізичні та юридичні особи, а також інші господарські суб'єкти, передбачені законодавством України;

§ учасниками валютних відносин на території України є резиденти та нерезиденти, умови приналежності до яких також передбачені даним Законом;

§ регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється державою, недержавними органами управління економікою, а також самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

2. Організація обліку операцій в зовнішньоекономічній діяльності

2.1 Облік валютних операцій

В законі України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» одним з основних принципів бухгалтерського обліку і фінансової звітності є принцип єдиного грошового вимірника. Суть його полягає в тому, що вимірювання і узагальнення всіх господарських операцій підприємства у фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці - гривні.

Операції в іноземній валюті відображаються як в національній грошовій одиниці України, так і у валюті розрахунків і платежів за кожною іноземною валютою окремо. Для переведення іноземної валюти в національну використовується валютний курс.

Валютний курс - це курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Проблема реальності оцінки валютних операцій пов'язана з коливаннями валютного курсу. Національний банк України встановлює офіційний курс гривні до 20 найменувань валют першої групи та до 20 найменувань валют другої групи відповідного Класифікатора.

Курс національної грошової одиниці до інших іноземних валют першої групи Класифікатора іноземних валют (див. додаток А) визначається через крос-курси Франкфуртської валютної біржі. Офіційний курс гривні до національних валют країн СНД, що входять в другу групу Класифікатора, визначається через крос-курс, який використовується Центральним банком Росії при встановленні офіційного курсу рубля, а щодо всіх інших валют другої групи Класифікатора - через крос-курси, що публікуються газетою «Файненшл Таймс».

Офіційний курс національної грошової одиниці (гривні) встановлюється Національним банком України на підставі результатів торгів валютними цінностями на Міжбанківському валютному ринку.

Офіційний курс національної грошової одиниці використовується при здійсненні всіх безготівкових операцій, купівлі та продажу іноземної валюти, для відображення в бухгалтерському обліку всіх операцій, що здійснюються в іноземній валюті, при плануванні та аналізі зовнішньоекономічної діяльності, ціноутворенні, складанні оперативної, бухгалтерської та статистичної звітності. Офіційний курс використовують всі резиденти і нерезиденти, які проводять діяльність на території України незалежно від форм власності і господарювання та видів здійснюваних операцій.

Якщо господарська операція здійснюється у валюті, офіційний курс якої по відношенню до національної грошової одиниці не встановлено Національним банком, то перерахунок здійснюється в два етапи. Спочатку іноземна валюта переводиться в конвертовану за офіційним курсом, опублікованим в газеті «Файненшл Таймс», а потім отриману суму в конвертованій валюті перераховують в національну грошову одиницю у встановленому порядку.

Оцінку (котирування) валютного курсу можна здійснити двома методами:

Ш пряме котирування - валютний курс відображає ціну одиниці іноземної валюти через національну валюту (напр., 1 USD = 5 грн.);

Ш непряме котирування - виражає ціну національної валюти через іноземну валюту.

В офіційній практиці в Україні, як правило, використовується пряме котирування.

Операції в іноземній валюті слід відображати у валюті звітності, тобто перераховувати суму в іноземній валюті в гривні із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції.

Якщо на дату балансу або на дату здійснення розрахунків валютний курс змінився, виникають курсові різниці.

Курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

При веденні обліку курсових різниць необхідно визначити:

Ш природу їх виникнення;

Ш об'єкти обліку;

Ш звітний період, в якому були здійснені операції, пов'язані з рухом валютних коштів;

Ш розмір балансової вартості іноземної валюти (для податкового обліку).

Для визначення природи виникнення курсових різниць слід згадати зміст деяких термінів.

Основна діяльність - операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

Інвестиційна діяльність - придбання і реалізація тих необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність - здійснення операцій, які призводять до зміни розміру та складу власного та позикового капіталу підприємства.

В залежності від виду діяльності, в ході якої виникають курсові різниці, вони поділяються на операційні і неопераційні. В залежності від типу змін, що відбулись на валютному ринку, вони відображаються у складі доходів та витрат звітного періоду (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Порядок відображення в обліку курсових різниць

Вид діяльності та рахунки по відношенні до балансу	Зміна валютного курсу
	Збільшення	Зменшення
Підприємства, що використовують для обліку витрат рахунки класів 8 і 9
Операційна діяльність (активні рахунки)	714 «Дохід від операційної курсової різниці»	945 «Втрати від операційної курсової різниці» 84 «Інші операційні витрати»
Неопераційна діяльність (активні рахунки)	744 «Дохід від неопераційної курсової різниці»	974 «Втрати від неопераційної курсової різниці»
Операційна діяльність (пасивні рахунки)	945 «Втрати від операційної курсової різниці» 84 «Інші операційні витрати»	714 «Дохід від операційної курсової різниці»
Неопераційна діяльність (пасивні рахунки)	974 «Втрати від неопераційної курсової різниці»	744 «Дохід від неопераційної курсової різниці»
Підприємства, що використовують для обліку витрат рахунки класу 9
Операційна діяльність (активні рахунки)	714 «Дохід від операційної курсової різниці»	945 «Втрати від операційної курсової різниці»
Неопераційна діяльність (активні рахунки)	744 «Дохід від неопераційної курсової різниці»	974 «Втрати від неопераційної курсової різниці»
Операційна діяльність (пасивні рахунки)	945 «Втрати від операційної курсової різниці»	714 «Дохід від операційної курсової різниці»
Неопераційна діяльність (пасивні рахунки)	974 «Втрати від неопераційної курсової різниці»	974 «Втрати від неопераційної курсової різниці»
Підприємства, що використовують для обліку витрат рахунки класу 8
Операційна діяльність (активні рахунки)	714 «Дохід від операційної курсової різниці»	84 «Інші операційні витрати»
Неопераційна діяльність (активні рахунки)	744 «Дохід від неопераційної курсової різниці»	85 «Інші затрати»
Операційна діяльність (пасивні рахунки)	84 «Інші операційні витрати»	714 «Дохід від операційної курсової різниці»
Неопераційна діяльність (пасивні рахунки)	85 «Інші затрати»	744 «Дохід від неопераційної курсової різниці»

Виключенням є відображення курсових різниць по фінансових інвестиціях в підприємства за межами України. Вони відображаються у складі додаткового капіталу на рахунку 425 «Інший додатковий капітал».

Об'єктами визначення курсових різниць є монетарні статті.

Монетарні статті - це статті Балансу про грошові кошти, а також про такі активи і зобов'язання, що будуть отримані або сплачені у фіксованій (визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Немонетарні статті - це статті, відмінні від монетарних.

Отже, монетарні активи - це власне гроші та їх еквіваленти, дебіторська заборгованість за відвантажені товари (роботи, послуги) за договорами, що передбачають грошову компенсацію, а також нетоварна заборгованість, яка передбачає повернення суми боргу грошовими коштами. Монетарні пасиви - аналогічна заборгованість, що буде погашатися грошовими коштами.

У випадку, якщо активи або пасиви не відповідають критеріям монетарних, вони визнаються немонетарними статтями. До немонетарних статей відносять запаси, основні засоби, нематеріальні активи, бартерні зобов'язання тощо.

Як немонетарні статті можна виділити заборгованості щодо отриманих (перерахованих) авансів, які будуть погашатися одержанням (поставкою) товарів.

Таким чином, на дату складання звітності статті балансу відображаються наступним чином:

1) монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу, тобто здійснюється їх перерахунок і нарахування курсової різниці;

2) немонетарні статті, відображені в балансі за первісною (історичною) собівартістю, відображаються на балансі за курсом на дату здійснення операції, тобто перерахунок їх не здійснюється і нарахування курсової різниці не відбувається. Історичною (фактичною) собівартістю є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво або придбання. Історичною (фактичною) собівартістю відповідно до П(С) БО 7 «Основні засоби» визнається первісна вартість необоротних активів у сумі коштів або справедливої вартості інших активів, оплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів;

3) немонетарні статті, відображені в балансі за справедливою вартістю в іноземній валюті, відображаються на балансі за валютним курсом на дату визначення даної справедливої вартості, тобто їх перерахунок також не здійснюється і курсова різниця не визначається.

Справедлива вартість - це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між інформованими, зацікавленими і незалежними сторономи. Тим самим визнається один з основоположних принципів ринкової економіки - принцип реальної оцінки майна та зобов'язань.

Синтетичний, а особливо аналітичний облік операцій в іноземній валюті повинен забезпечити надання інформації про здійснені операції в іноземній валюті як у валюті звітності, так і в іноземній валюті. У регістрах бухгалтерського обліку операції в іноземній валюті слід наводити у валюті звітності (визначається у наведеному вище порядку) і в іноземній валюті. Для зручності рекомендується вести окремо регістр для обліку всіх господарських операцій, вартісні показники в якому відображаються у валюті звітності, і окремо регістр тільки по операціях в іноземній валюті, вартісні показники в якому відображаються в іноземній валюті.

Підприємство 15.02.04 р. відвантажило іноземному покупцю продукцію на суму 1000 USD. Кошти від покупця надійшли на валютний рахунок 28.02.04 р. Курси валют на дати здійснення операцій: 15.02.04 р. - 5.60 грн./USD, 28.02.04 р. - 5.65 грн./USD.

Таблиця 2.2. Журнал реєстрації господарських операцій у підприємства

№ операції	Дата	Зміст господарської операції	Сума	Кореспонденція
			USD	грн.	Д-т	К-т
1	15.02	Відвантажено товар на експорт (1000 * 5.60 = 5600 грн.)	1000	5600	362	702
2	28.02	Відображено надходження виручки від іноземного партнера (1000 * 5.65 = 5650 грн.)	1000	5650	314	362
3	28.02	Визначено операційну курсову різницю по дебіторській заборгованості (1000 * (5.65 - 5.60) = 50 грн.)	?	50	362	714

Згідно з П(С) БО 21 «Вплив змін валютних курсів» визначення курсових різниць по монетарних статтях в іноземній валюті проводиться:

1) на дату здійснення розрахунків;

2) на дату балансу.

Дата балансу - дата, на яку складено баланс підприємства, тобто останній день звітного періоду.

Відповідно до цього можна виділити чотири періоди, за які здійснюється перерахунок заборгованості в іноземній валюті для визначення курсових різниць. Це періоди між:

Ш датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою фактичного здійснення розрахунку;

Ш датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою складання бухгалтерської звітності за звітний період;

Ш датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою фактичного здійснення розрахунку;

Ш датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою складання бухгалтерського звіту за звітний період.

Приклади конкретних дат, на які проводиться перерахунок курсових різниць, наведено в табл. 2.3.

Таблиця 2.3. Перелік дат, на які здійснюють перерахунок операцій в іноземній валюті

№ п/п	Статті в іноземній валюті	Дата, яка вважається датою здійснення господарської операції і дата, на яку здійснюють перерахунок
1	Доходи	На дату здійснення операції митного оформлення (дата визнання доходів). У разі одержання авансу перераховується за курсом на дату одержання авансу
2	Витрати	На дату здійснення митного оформлення (дата визнання активів, зобов'язань, витрат). У разі сплати авансу перераховується за курсом на дату перерахування авансу
3	Фінансові інвестиції (не розглядаються іноземні інвестиції)	На дату розрахунків і дату балансу визначаються курсові різниці від перерахування монетарних статтей, що відображають інвестиційну і фінансову діяльність
4	Монетарні статті	На дату розрахунків і на дату балансу по монетарних статтях в іноземній валюті

З обліку курсових різниць, що виникли, повинні починатися записи в книзі обліку господарських операцій. При комп'ютерному обліку відповідна кореспонденція може автоматично з'явитися в книзі обліку господарських операцій після виклику та реалізації алгоритму бухгалтерської програми.

Курсові різниці потрібно відрізняти від інших видів доходів і витрат, пов'язаних з валютними операціями, зокрема, від сумових різниць, які виникають при переоцінці валютних статей бухгалтерського балансу, і різниць, поява яких викликається використанням різних видів валютного курсу. Наприклад, при продажі іноземної валюти на біржі (в комерційному банку) сумова різниця, що виникла, не може кваліфікуватися як курсова, оскільки вона створюється у зв'язку із застосуванням двох видів курсу - офіційного і біржового. Реальна операція (продаж) здійснюється за біржовим курсом, а в обліку вона відображається за офіційним курсом. В результаті з'являється різниця між оцінками проданої валюти за офіційним і біржовим курсами на одну і ту ж дату.

Сумові різниці поділяються на два види:

Ш перший - сумові різниці, що виникають по валютних операціях, по яких застосовуються різні види валютних курсів. Наприклад, при купівлі (продажі) іноземної валюти реальна операція (купівля або продаж валюти) здійснюється за курсом комерційного банку (або валютної біржі), але в обліку ця валюта відображається за курсом, встановленим НБУ. Різниця між гривневою оцінкою купленої (проданої) іноземної валюти по цих курсах і є сумовою різницею;

Ш другий - полягає в тому, що в грошовому зобов'язанні може бути передбачена оплата в національній валюті в сумі, еквівалентній певній кількості іноземної валюти. При цьому сума, яка підлягає оплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом на день виплати, якщо інший курс не встановлений договором або за домовленістю сторін. Сума зобов'язань, виражена в іноземній валюті, перераховується в гривні на різні дати (оприбуткування товарів, їх оплата тощо), внаслідок зміни курсу виникають сумові різниці.

Сумові різниці також, як і курсові, можуть бути позитивними та негативними, що в бухгалтерському обліку відображається у складі доходів та витрат (рахунки 719 «Інші доходи від операційної діяльності», 746 «Інші доходи від звичайної діяльності», 949 «Інші витрати операційної діяльності», 977 «Інші витрати звичайної діяльності»).

Підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, поряд з рахунками в національній валюті мають право на відкриття рахунків в іноземній валюті, де повинні зберігатись тимчасово вільні грошові кошти підприємства в іноземній валюті (власні і позикові). Обов'язковими рахунками для підприємств, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, є транзитний та поточний валютний рахунки.

Транзитний валютний рахунок - це рахунок, призначений для зарахування валютної виручки підприємства. Використання цього рахунку є обов'язковим у зв'язку з необхідністю розподілу валютної виручки, що надходить від нерезидента у валюті першої групи Класифікатора іноземних валют.

Поточний валютний рахунок призначений для проведення безготівкових і готівкових розрахунків в іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених законодавством України.

Поточний валютний рахунок може бути відкритий:

§ юридичним особам-резидентам України для здійснення поточної діяльності;

§ фізичним особам-резидентам України з правом здійснення підприємницької діяльності (приватні підприємці без створення юридичної особи) і без нього;

§ представництвам юридичної особи-нерезидента України з правом здійснення підприємницької діяльності або без надання такого права (в залежності від мети і завдань, передбачених статутом юридичної особи-нерезидента);

§ дипломатичним, консульським, торговим та іншим представництвам іноземних держав;

§ іноземним інвесторам (юридичним і фізичним особам);

§ фізичним особам-нерезидентам України без права здійснення підприємницької діяльності.

Підприємства за власним бажанням можуть відкривати в українських банках позиковий та депозитний рахунки.

Позиковий валютний рахунок - рахунок, що відкривається для отримання банківських позик в іноземній валюті незалежно від наявності поточного рахунку в банку кредитора.

Депозитний валютний рахунок відкривається фізичним та юридичним особам (резидентам та нерезидентам) для зарахування на нього валютних депозитів з поточного рахунку з наступним поверненням суми основного депозиту та нарахованих відсотків по закінченні строку депозитного договору.

Зберігання валюти на депозитному рахунку повинно бути обумовлене договором між вкладником і банком. По вкладах на депозитні рахунки нараховуються відсотки. Зарахування і списання іноземної валюти з депозитного рахунку проводиться через депозитний рахунок підприємства.

Для філій або відокремлених підрозділів підприємств-резидентів, що здійснюють свою діяльність в Україні, відкривають окремий субрахунок валютного рахунку.

Окремий субрахунок валютного рахунку відкривається філіям або відокремленим підрозділам підприємства за їх проханням із зазначенням обсягу і характеру операцій, що будуть по ньому проводитись. На цей рахунок зараховується виручка філії або відокремленого підрозділу з наступним її перерахуванням на поточний валютний рахунок підприємства. Платежі з цього рахунку здійснювати неможливо.

Валютні рахунки підприємствам, які здійснюють фінансово-господарську діяльність в країнах дальнього і ближнього зарубіжжя (організації морського, річкового, авіатранспорту та спільні підприємства), дозволено відкривати в іноземних банках.

Всі надходження на користь резидентів в іноземній валюті (виручка, дивіденди), що надійшли на валютний рахунок за кордоном незалежно від строків надходження підлягають зарахуванню на валютні рахунки резидентів в українських уповноважених банках після сплати податків та інших зборів, що передбачені законодавством іноземної держави.

Нерезидентам в Україні можуть бути відкриті рахунки в національній валюті двох типів:

1) рахунки «Лоро»;

2) рахунки «Ностро».

Рахунки «Лоро» - рахунки, які відкривають банки своїм банкам-кореспондентам, на які вносяться всі суми, які одержуються чи видаються за їх дорученням.

Рахунки «Ностро» - рахунки кредитної установи в банках-кореспондентах, на яких відображаються взаємні платежі.

Представництвам юридичних осіб-нерезидентів можуть відкриватись в уповноважених банках України рахунки двох типів:

1) рахунки типу «Н»;

2) рахунки типу «П».

Рахунок типу «Н» - це рахунок, який відкривається уповноваженим банком іноземним, дипломатичним, консульським, торговим та іншим офіційним представництвам, міжнародним організаціям і філіям, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також представництвам юридичних осіб-нерезидентів, установам або особам, що представляють їх інтереси в Україні та не займаються підприємницькою діяльністю на території України.

Рахунок типу «П» - це рахунок, який відкривається уповноваженим банком постійним представництвам іноземних компаній, фірм, міжнародних організацій, створених в будь-якій організаційній формі без статусу юридичної особи, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність нерезидента на території України.

Відкриття валютних рахунків дозволяється всім господарюючим суб'єктам України незалежно від форми власності.

Підприємства, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, можуть відкривати валютні рахунки в різних уповноважених банках на території України, що мають ліцензію НБУ на проведення валютних операцій. Відкриття підприємством рахунку в іноземному банку за кордоном і здійснення по ньому операцій потребує попереднього дозволу НБУ. При цьому підприємство повинно надавати звітність по залишках коштів на таких рахунках та інші відомості за формою і в терміни, визначені НБУ. Валюта рахунку визначається за вибором самого підприємства.

Відкриття поточного рахунку автоматично тягне за собою відкриття транзитного валютного рахунку організації, оскільки на нього буде проводитись зарахування сум іноземної валюти, що надійшла від іноземних партнерів.

Для відкриття поточного рахунку в іноземній валюті підприємство-резидент подає до банку заяву на відкриття рахунку. До заяви додаються:

1) завірена нотаріально копія Свідоцтва про державну реєстрацію;

2) завірена нотаріально копія статуту;

3) копія документа, що підтверджує постановку підприємства на податковий облік, завірена податковим органом, нотаріально або уповноваженим представником банку;

4) картка із зразками підписів, завірена нотаріально;

5) довідка про реєстрацію підприємства в органах Пенсійного фонду України.

Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в тому ж банку, де відкрито поточний рахунок в національній валюті, до банку подаються лише два документи:

Ш заява про відкриття рахунку;

Ш картка зі зразками підписів і відбитком печатки.

Після подання зазначених документів між установою банку і власником рахунка укладається договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування.

Установа банку у разі відкриття поточного рахунку в іноземній валюті зобов'язана повідомити про це податкову інспекцію за місцем реєстрації власника рахунку та Національний банк України для включення до зведеного електронного реєстру власників рахунків.

Юридичним особам-нерезидентам поточні рахунки в іноземній валюті не відкриваються.

До отримання повідомлення про постановку рахунків суб'єктів підприємницької діяльності на податковий облік поточні торговельні операції по цих рахунках здійснюватись не можуть.

Тимчасовий поточний рахунок в іноземній валюті - рахунок, призначений для зарахування коштів, що вносяться для формування статутного капіталу господарського товариства (якщо це передбачено засновницькими документами). Такий рахунок відкривають в тому ж порядку, що і тимчасовий рахунок в національній валюті. Однак режим використання цього рахунку обмежується тільки зарахуванням внесків до статутного капіталу.

За відкриття валютних рахунків і здійснення по них операцій підприємство сплачує банку комісійну винагороду в іноземній валюті за ставками, які кожний уповноважений банк встановлює самостійно. Крім того, банк стягує з підприємства суми в іноземній валюті на оплату поштово-телеграфних витрат, комісійних винагород іноземних банків та інших витрат, фактично понесених у зв'язку із здійсненням валютних операцій.

Як правило, раз на квартал банк нараховує і виплачує відсотки по залишках коштів на валютних рахунках за ставками, які визначаються на основі ставок по короткострокових депозитах на міжнародному валютному ринку. Відсотки нараховуються в валюті рахунку, а сплата їх здійснюється або в валюті рахунку, або, за бажанням власників рахунків, в національній валюті.

Для переоформлення рахунків у зв'язку з реорганізацією підприємства (злиттям, приєднанням, поділом, перетворенням, виділенням) до банку подають ті ж документи, що необхідні для відкриття рахунку новоствореним підприємствам. У випадку зміни назви підприємства, не викликаної реорганізацією, подають тільки заяву власника рахунку, нову копію Свідоцтва про державну реєстрацію і зміни до засновницьких документів (при зміні характеру діяльності - копію нового статуту (положення)).