Облік і контроль ЗЕД

4) Направлення виробнику товарів комерційного листа у відповідь на рекламу його товарів;

5) Направлення можливому продавцеві листа з наміром щодо переговорів;

6) Направлення акцепту у відповідь на пропозицію експортера.

Зараз в Україні спостерігається посилення системи адміністративних та економічних методів регулювання імпорту. Так, на митну територію України забороняється ввезення:

F зброї та боєприпасів будь-якого зразка;

F наркотичних і психотропних речовин, а також пристосувань для куріння опію і гашишу;

F сильнодіючих отруйних, радіоактивних і вибухових речовин;

F друкованих матеріалів, книг, негативів, відзнятих плівок, фотокарток, кінострічок, відеозаписів, копій інформації для ЕОМ, рукописів, плівок із звукозаписами, креслень та інших друкованих творчих матеріалів, що пропагують війну, расизм, расову дискримінацію і геноцид, а також направлені на руйнування територіальної цілісності України, політичної незалежності, державного суверенітету;

F порнографічної продукції;

F предметів, ввезення яких заборонено відповідно до законодавства України, історичних і культурних цінностей без дозволу уповноваженої комісії при Міністерстві культури і мистецтва України.

Особи, що порушують митні правила, несуть відповідальність у відповідності з Митним кодексом України.

В залежності від виду операцій в Україні застосовують різні способи обмеження імпорту: короткострокове обмеження імпорту, митний бар'єр, антидемпінгові мита.

Короткострокове обмеження імпорту - обмеження імпорту на строк не більше 180 днів.

Митний бар'єр - обмеження імпорту, метою якого є перешкодити ввезенню імпортних товарів через завищення ввізного мита.

Якщо ринок експортера є монопольним або олігопольним, а зарубіжний ринок - конкурентним, може виникнути ефект демпінгу. Демпінг - ввезення на митну територію України товарів за ціною, нижчою від порівняної ціни на подібний товар в країні експорту, що заподіює шкоду національному виробнику подібного товару. З метою запобігання торгівлі товарами та послугами за демпінговими цінами країна проводить антидемпінгову політику шляхом встановлення антидемпінгового мита - додаткове мито на імпортні товари, що ввозяться в країну за цінами, нижчими від цін світового ринку або внутрішніх цін. Крім того, Кабінет Міністрів України щороку встановлює перелік товарів, імпорт яких підлягає квотуванню та ліцензуванню.

Питаннями регулювання імпорту займається Міжвідомча комісія з питань регулювання імпорту.

Правовою основою обліку імпортних операцій виступають норми бухгалтерського, митного, валютного та податкового права.

Основними завданнями бухгалтерського обліку імпортних операцій є:

Ш перевірка правильності документального оформлення товарних та розрахункових операцій;

Ш дотримання вимог валютного та митного законодавства;

Ш формування достовірної інформації про рух імпортних товарів (купівля, зберігання, реалізація);

Ш формування достовірної інформації про курсові різниці.

Синтетичний облік імпортних товарів ведеться на рахунку 28 «Товари».

Імпортні товари відображаються в обліку з моменту їх одержання за купівельними або продажними цінами в залежності від місця їх зберігання, тобто за обліковими цінами.

Облікова ціна на один і той же товар може бути різною в залежності від умов поставок і місцезнаходження товару. Так, на умовах поставки «франко-завод» початковою обліковою ціною буде контрактна ціна постачальника за акцептованими рахунками-фактурами. При перетині митного кордону України або при прийманні товару на складі покупця облікова ціна на цей товар буде збільшена на суму накладних витрат, понесених за кордоном, і на суму сплачених зборів, мита і податків. Товари, в тому числі імпортовані з-за меж митної території України, є запасами, оскільки вони відповідають всім критеріям цієї категорії активів. З огляду на це, їх оцінка та облік здійснюються відповідно до вимог П(С) БО 9 «Запаси», тобто оцінюються та зараховуються на баланс за первісною вартістю, яка включає:

1) вартість товару, зазначену в документах на відвантаження у постачальника;

2) витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування;

3) суми ввізного мита та митних зборів;

4) суми непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству;

5) інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доробку та підвищення якісних та технічних характеристик запасів).

Таким чином, повна імпортна вартість товару складається з його контрактної вартості, накладних витрат, сплачених в іноземній валюті, сплаченого мита, зборів і податків при розмитненні вантажу.

При формуванні первісної вартості імпортних товарів на рахунок 281 «Товари на складі» буде відноситись їх митна вартість, тобто контрактна вартість, перерахована за курсом НБУ на дату ввезення. З набуттям чинності П(С) БО 21 «Вплив змін валютних курсів» такий порядок формування облікової вартості імпортних товарів зберігається за умови, що надходження товарів передуватиме їх оплаті. Однак коли за імпортні товари буде перераховано аванс в іноземній валюті, то їх облікова вартість буде іншою, ніж митна вартість, зазначена у вантажній митній декларації, і визначається шляхом перерахунку в гривні за курсом НБУ на дату сплати авансу.

Українське підприємство уклало договір з польською фірмою на імпорт товарів вартістю 3900 USD. Імпортні товари було одержано 07.04.03 р. На митниці було сплачено мито - 2%, митні збори - 0,2% та ПДВ. Крім того, за умовами імпортного контракту оплата послуг по транспортуванню та страхуванню вантажу здійснюється українським покупцем. Відповідно до цього перевізнику було сплачено 100 USD за доставку товару до місця призначення, а також оплачені послуги національної страхової організації в сумі 500 грн. Оплата за отримані товари була проведена 20.04.03 р.

Курси НБУ:

s 07.04 - 5.80 грн./USD;

s 20.04 - 5.60 грн./USD.

Таблиця 2.7. Журнал реєстрації господарських операцій у підприємства

№ оп	Дата оп.	Підстава проведення і зміст господарської операції	Сума	Кореспонденція
			USD	грн.	Д-т	К-т
1	2	3	4	5	6	7
1	07.04	Виписка банку, ВМД Сплачено при імпорті товарів: § мито (3900*5.80*0.05) § митні збори (3900*5.80*0.002)	- -	1131.00 45.24	642 642	311 311
2	07.04	ВМД Відображено ПДВ ((3900*5.80+1131)*0.2)	-	4750.20	644	641
3	07.04	Виписка банку, ВМД Сплачено ПДВ, нарахований згідно з ВМД	-	4750.20	641	311
4	07.04	ВМД Оприбутковано товари за вартістю, вказаною у ВМД (3900*5.80)	3900	22620.00	281	632
5	07.04	Довідка бухгалтерії Включено до податкового кредиту суму сплаченого ПДВ	-	4750.20	641	644
6	07.04	ВМД Збільшено вартість товарів на суму сплачених митних зборів, мита	-	1176.24	281	642
7	07.04	Товарно-транспортна накладна Нараховано кошти за перевезення товару транспортній організації	100	580.00	281	685
8	07.04	Сплачено кошти за перевезення товару транспортній організації	100	580.00	685	312
9	07.04	Рахунок, платіжне доручення, виписка банку Нараховано та сплачено страховій організації за страхування вантажу	- -	500.00 500.00	281 655	655 311
10	20.04	Розрахунок бухгалтерії Визначено та відображено у складі фінансових результатів курсову різницю по заборгованості постачальнику на дату її погашення (3900*(5.80-5.60))	- -	780.00 780.00	632 714	714 791
11	20.04	Заявка на переказ, виписка банку Сплачено з поточного валютного рахунку кошти в погашення заборгованості (3900*5.60)	3900	21840.00	632	312

Реалізація організаціями-імпортерами товарів покупцям проводиться за вільними продажними цінами, що сформовані виходячи з купівельних цін, торгових надбавок та ПДВ. При цьому сума ПДВ, що підлягає внеску до бюджету, визначається як різниця між сумою податку, отриманою від покупця, сумою податку, сплаченою на митниці при ввезенні товарів та сумами податків, що відносяться до оплачених матеріальних цінностей (робіт, послуг), вартість яких включається до витрат на збут.

Для розрахунків з іноземними постачальниками за придбані товари використовується пасивний рахунок 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками». Облік по цьому рахунку необхідно вести паралельно в національній та іноземній валютах. За умови наступної оплати імпортної поставки грошовими коштами цей рахунок є монетарною статтею, тому слід пам'ятати про необхідність визначення в бухгалтерському обліку курсової різниці на дату балансу та на дату здійснення операції. За умови зростання курсу іноземної валюти така курсова різниця відображається на рахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці», а за умови зменшення курсу іноземної валюти - на рахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці» з подальшим відображенням у складі фінансових результатів на рахунку 791 «Результат основної діяльності».

Для розрахунків з іноземними контрагентами за придбані необоротні активи доцільно використовувати рахунок 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», облік на якому ведеться аналогічно до попереднього випадку. Але курсова різниця по такій заборгованості, що буде погашатись іноземною валютою або її еквівалентами, відображається на рахунках 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць» та 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці» відповідно.

Синтетичний облік розрахунків з контрагентами по всіх послугах, пов'язаних з доставкою товарно-матеріальних цінностей до місця призначення (транспортних, експедиторських, страхових) ведеться на рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Ці послуги в залежності від місця розташування їх виконавця можуть бути оплачені як в національній, так і в іноземній валюті. В останньому випадку облік по рахунку слід вести в порядку, передбаченому для відображення в обліку імпортних операцій.

Аналітичний облік розрахунків по імпортних операціях рекомендується здійснювати в розрізі країн, а в середині цих країн - в розрізі постачальників, номерів контрактів та документів (рахунків) до оплати. В будь-якому випадку повинен бути забезпечений чіткий контроль своєчасності розрахунків за кожною поставкою товарів. Аналітичний облік імпортних поставок ведеться за місцями зберігання і обліковими (товарними) партіями, при визначенні ознак яких береться до уваги: характер товару, можливість зберігання партії в процесі перевезення, перевалки, зберігання вантажу. Якщо з іноземним постачальником є домовленість про пред'явлення рахунку на кожну транспортну партію, то за облікову партію приймається партія, оформлена одним рахунком постачальника.

Як вже зазначалося, при перетині товарно-матеріальними цінностями кордону України необхідно сплатити ПДВ, акцизний збір, мито і митні збори. Їх сума зазначається в вантажній митній декларації та перераховується шляхом подання до банку платіжного доручення на перерахування відповідних сум на рахунок митниці. В бухгалтерському обліку сума сплаченого мита та митних зборів включається до вартості імпортних товарно-матеріальних цінностей проводкою: Д-т рахунків 15 «Капітальні інвестиції», 20 № Виробничі запаси», 22 «МШП», 28 «Товари», К-т рахунку 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами».

Сплата цих сум, як правило, проводиться з поточного рахунку, що в бухгалтерському обліку відображається проводкою: Д-т рахунку 642 «Розрахунки за обов'язковими платежами», К-т рахунку 311 «Поточні рахунки в національній валюті».

Мито та інші митні платежі не стягуються з:

Ш горілчаних виробів в кількості 1 літру, вина - 2 літрів, тютюнових виробів - 200 цигарок на одну особу;

Ш предметів власного користування, що тимчасово ввозяться (пересилаються) в Україну під зобов'язання про їх зворотне вивезення або транзит;

Ш речей, які ввозяться (пересилаються) при переїзді на постійне місце проживання в Україну;

Ш речей, одержаних як спадок, оформлений на користь громадян-резидентів за межами України (при наявності документального підтвердження нотаріальними органами);

Ш речей, які ввозяться на митну територію України після їх тимчасового вивезення при наявності документів, що підтверджують факт їх тимчасового вивезення.

Суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їх філії, відділення, а також інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари, зобов'язані до або під час подання вантажної митної декларації сплатити акцизний збір. Акцизний збір на ввезені підакцизні товари обчислюється у відсотках до митної вартості за встановленими ставками або у твердих сумах в Євро з одиниці товару. Сплата акцизного збору проводиться на момент розмитнення.

Акцизний збір стягується лише один раз, тому при наступній реалізації товарів, на які його було нараховано при ввезенні на митну територію України, акцизний збір не нараховується. Сума акцизного збору в бухгалтерському обліку включається до вартості імпортного товару.

Підприємство 10.04.03 р. здійснило ввезення імпортних товарів з Росії - 100 упаковок цигарок «Marlboro» вартістю 1000 USD. На митниці було сплачено мито - 2% від митної вартості, митний збір - 0,2%, акцизний збір - 3 Євро за упаковку, та ПДВ.

Таблиця 2.8. Журнал реєстрації господарських операцій у підприємства

№ оп	Дата оп.	Зміст господарської операції	Сума	Кореспонденція
			USD	грн.	Д-т	К-т
1	2	3	4	5	6	7
1	10.04	Сплачено на митниці: § мито (1000*5.45*0.02) § митний збір (1000*5.45*0.002)	- -	109.00 10.90	642 642	311 311
2	10.04	Сплачено акцизний збір (100 * 3 * 4.70)	-	1410.00	642	311
3	10.04	Нараховано ПДВ (1000*5.45+109+1400)*0.2	-	1393.80	644	641
4	10.04	Сплачено ПДВ	-	1393.80	641	311
5	10.04	Оприбутковано товар за контрактною вартістю (1000*5.45)	1000	5450.00	281	632
6	10.04	Нараховано митний збір і мито (109.00+10.90)	-	199.90	281	642
7	10.04	Нараховано акцизний збір	-	1410.00	281	642
8	10.04	Відображено податковий кредит	-	1393.80	641	644

Важливо також відмітити таке: якщо ввозиться підакцизна сировина для використання при виробництві підакцизної продукції, то нарахування і сплата акцизного збору не проводиться. При наступній реалізації такої продукції нараховується акцизний збір в процентах до обороту з реалізації.

Об'єктом оподаткування ПДВ є операції з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України і отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції по ввезенню власності за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки. Базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість імпортних товарів, але не менше митної вартості, що зазначена у вантажній митній декларації.

Для підакцизних товарів пільгове оподаткування не застосовується.

При оподаткуванні імпортних товарів сума ПДВ визначається у розмірі 20% від митної вартості товару з врахуванням фактично сплаченого мита і акцизного збору.

Підставою для нарахування і сплати ПДВ є вантажна митна декларація, де нарахована сума ПДВ зазначається окремо. Сплата ПДВ повинна проводитись до або на момент приймання вантажної митної декларації до митного оформлення.

По імпортних товарах, які не є підакцизними і не відносяться до груп 1 - 24 Класифікатора товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, на сплату ПДВ може бути оформлений вексель з відстрочкою платежу на 30 календарних днів. Сума, зазначена в податковому векселі, включається до суми податкових зобов'язань платника податку в податковому періоді, на який припадає 30-й календарний день з дня надання такого векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначена у векселі, окремо до бюджету не сплачується і враховується в розрахунках податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, в якому вексель погашено. В наступному звітному (податковому) періоді сума, яка була вказана у податковому векселі, включається до складу податкового кредиту.

Податковий вексель має право пред'являти тільки особа, яка є платником ПДВ.

Якщо імпортні товари використовуються частково для здійснення операцій, які оподатковуються ПДВ, а частково - для пільгових і тих, які не є об'єктом оподаткування, до податкового кредиту включається сума сплаченого податку в частині використання таких товарів (робіт, послуг) в операціях звітного періоду. Не дозволяється відносити до податкового кредиту по сплаті податку суми, не підтверджені платіжними документами та митними деклараціями.

Тобто сплата ПДВ при митному оформленні імпорту означає відображення в бухгалтерському обліку як мінімум трьох господарських операцій:

1) нарахування податкових зобов'язань;

2) погашення податкових зобов'язань;

3) нарахування податкового кредиту.

Підприємство 20.04.03 р. імпортувало товари, митна вартість яких в еквіваленті національної валюти становила 60000 грн., в тому числі мито - 2000 грн.

Таблиця 2.9. Журнал реєстрації господарських операцій у підприємства

№ оп	Дата оп.	Зміст господарської операції	Сума	Кореспонденція
			грн.	Д-т	К-т
1	2	3	4	5	6
1	20.04	Оплачено мито	2000	642	311
2	20.04	Нараховано ПДВ при оформленні митної декларації	12000	644	641
3	20.04	Одержано товари від постачальника	58000	281	632
4	20.04	Нараховано мито	2000	281	642
5	20.04	Оплачено податкові зобов'язання	12000	641	311
6	20.04	Нараховано податковий кредит	12000	641	644

У випадку імпорту товарів (робіт, послуг) для здійснення операцій, які не підлягають оподаткуванню, і тих, які звільнені від оподаткування, ПДВ, сплачений митним органам під час проведення митних процедур, до податкового кредиту не включається, а відноситься до вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей: Д-т рахунків 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари», К-т рахунку 641 «Розрахунки за податками».

Відображення в бухгалтерському обліку операцій з імпорту товарно-матеріальних цінностей узагальнимо в табл. 2.10.

Таблиця 2.10. Відображення в бухгалтерському обліку операцій з імпорту

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1	Нараховано митні збори та мита за запасами, товарами та МШП	20, 28, 22	642
2	Погашено заборгованість підприємства перед митницею	642	311
3	Нараховано ПДВ на товар, що ввозиться	644	641
4	Погашено заборгованість підприємства з ПДВ та відображено податковий кредит	641 641	311 644
5	Видано митним органам в погашення ПДВ податковий вексель	644 621 641	621 641 644
6	Перераховано грошові кошти за податковим векселем	621	311
7	Здійснено оплату постачальнику за товари і запаси, включаючи вартість транспортних витрат	632	312
8	Оплачено транспортні послуги іноземному перевізнику у разі, якщо вартість доставки не включено у вартість товарів і запасів	685	312
9	Оплачено транспортні послуги вітчизняному перевізнику	685	311
10	Оплачено страхові послуги і ризики іноземному страховику	655	312
11	Оплачено страхові послуги і ризики вітчизняному страховику	655	311
12	Оприбутковано запаси, товари та МШП, поставлені нерезидентом за курсом на дату розмитнення вантажу	20, 28, 22	632
13	Включено у вартість запасів, товарів та МШП транспортні послуги	20, 28, 22	685
14	Включено у вартість запасів, товарів та МШП страхові послуги	20, 28,22	655

Для узагальнення інформації про розрахунки з іноземними постачальниками та іншими кредиторами використовується Журнал 3 та відомості аналітичного обліку по відповідних рахунках, що також ведуться паралельно в національній та іноземній валютах.

Проаналізувавши особливості обліку зовнішньоекономічних операцій, можна сформулювати основні висновки і тези до розділу 2:

§ оскільки вимірювання і узагальнення всіх господарських операцій підприємства у фінансовій звітності здійснюється в єдиному грошовому вимірнику - гривні, а розрахунки по зовнішньоекономічних операціях в основному відбуваються в іноземній валюті, то для переведення іноземної валюти в національну використовують валютний курс, який встановлюється Національним банком України на підставі торгів валютними цінностями на Міжбанківському валютному ринку України;

§ курсові різниці виникають у випадку, якщо на дату балансу або на дату здійснення розрахунків змінюється валютний курс. Об'єктами визначення курсових різниць є лише монетарні статті;

§ для підприємств, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, обов'язковим є відкриття транзитного та поточного валютного рахунків;

§ порядок придбання іноземної валюти регламентують Правила здійснення операцій на Міжбанківському валютному ринку України;

§ обов'язковий продаж валютних надходжень регулюється Постановою Національного банку України «Про введення обов'язкового продажу поступлень в іноземній валюті на користь резидентів - юридичних осіб»;

§ експорт (імпорт) товарів (робіт, послуг) здійснюється на основі експортного (імпортного) контракту;

§ імпорт може відбуватися шляхом: придбання товарів у вітчизняних оптових продавців; самостійного імпорту товарів; імпорту через посередників;

§ правовою основою обліку експортних (імпортних) операцій виступають норми бухгалтерського, митного, валютного та податкового права;

§ операції з давальницькою сировиною здійснюються на підставі договору про переробку давальницької сировини, укладеного між підприємством-замовником і підприємством-виконавцем. Порядок відображення в обліку даних операцій визначається їх економічною суттю;

§ суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, як і будь-які інші господарюючі суб'єкти (крім суб'єктів малого підприємництва) складають і подають 5 форм фінансової звітності, статистичну та інші (при необхідності) форми звітності. Для відображення в них господарських операцій валютні статті перераховуються в національну валюту України за курсом Національного банку України.

3. Особливості контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності

3.1 Валютне регулювання і валютний контроль

Під валютним регулюванням слід розуміти діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямовану на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютними цінностями.

Основними завданнями здійснення валютного регулювання та контролю є [100, с. 79]:

1) організація системи курсоутворення, захист та забезпечення необхідного ступеня конвертованості національної грошової одиниці;

2) регулювання платіжної функції іноземної валюти та інших іноземних інструментів, регламентація поточних операцій платіжного балансу;

3) організація внутрішнього валютного ринку;

4) регламентація та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями;

5) регулювання процесів утворення та руху валютного капіталу, захист іноземних інвестицій;

6) встановлення режиму та обмежень на вивезення і ввезення через кордон валютних цінностей;

7) забезпечення стабільних джерел надходження іноземної валюти на національний валютний ринок.

Основними формами здійснення валютного регулювання та валютного контролю є проведення:

ь дисконтної політики, тобто управління обліковою ставкою Національного банку, яка поряд з іншими засобами має регулювати обсяг грошової маси, обсяг сукупного попиту, рівень цін у державі, а також приплив із-за кордону та відтік короткострокових капіталів;

ь девізійної політики у вигляді валютної інтервенції, яка являє собою купівлю-продаж Національним банком іноземної валюти, що впливає на курс національної грошової одиниці, продажу або купівлі золота з метою бажаного впливу на кон'юнктуру ринку золота, зміни режиму конвертованості валют, посилення або послаблення валютних обмежень;

ь диверсифікації валютних резервів, що дає змогу зменшити збитки від відносного знецінення тих чи інших валют, і забезпечення найвигіднішої структури резервних активів;

ь отримання або надання кредитів та субсидій, які використовуються для компенсації розривів, що виникають у міждержавних платежах;

ь низки адміністративних заходів.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. №15-93 органами валютного контролю в Україні визначені:

1. Національний банк України.

2. Уповноважені банки.

3. Державна податкова адміністрація України.

4. Міністерство зв'язку України.

5. Державний митний комітет України.

Залежно від своїх функцій зазначені органи мають різний обсяг повноважень у сфері валютного контролю. Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки. Державна податкова адміністрація України - фінансовий контроль за валютними операціями, що виконуються резидентами і нерезидентами на території України. Міністерство зв'язку України - за дотриманням правил поштових переказів та пересиланням валютних цінностей через митний кордон України. Державний митний комітет України - за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Головним органом валютного регулювання та контролю є Національний банк України, який, крім функцій прямого контролю, також здійснює:

§ державну валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної політики України;

§ разом з Кабінетом Міністрів України складає платіжний баланс України;

§ контроль за додержанням затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

§ визначення лімітів заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

§ видачу в межах своєї компетенції обов'язкових для виконання нормативних актів щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

§ накопичення, зберігання та використання резервів валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

§ видачу ліцензій на здійснення валютних операцій та прийняття рішення про їх скасування;

§ встановлення способів визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях;

§ встановлення за погодженням з Міністерством статистики України єдиних форм обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;

§ публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків тощо.

Отже, валютну політику держави можна поділити на дві частини - поточну та перспективну. Поточна полягає в організації повсякденного оперативного регулювання поточної валютної кон'юнктури, а перспективна - в здійсненні довгострокових структурних змін у міжнародному валютному механізмі, що реалізується через участь держави в міждержавних угодах. Значна роль у формуванні довгострокової валютної політики належить таким міжнародним валютно-фінансовим установам, як Міжнародний Валютний Фонд, Світовий Банк, Європейський Банк реконструкції та розвитку тощо.

3.2 Відповідальність за порушення валютного законодавства

Питання відповідальності за порушення валютного законодавства регулюється ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. №15-93, в якій зазначено, що незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), якщо згідно з вимогами валютного законодавства наявність такого дозволу (ліцензії) є обов'язковою, тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України [100, с. 297].

У ст. 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення також зазначено, що незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, якщо вартість предмета незаконної операції не перевищує 20 мінімальних розмірів заробітної плати, тягнуть за собою накладання штрафу в розмірі до 50 мінімальних розмірів заробітної плати із конфіскацією валютних цінностей.

Відповідно до ст. 80 Кримінального кодексу України незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, вчинені протягом року після накладення адміністративного стягнення за такі самі порушення, а також вчинення цих дій у значних розмірах (незаконна операція з валютними цінностями визнається вчиненою у значному розмірі, якщо вартість предмета цієї операції перевищує 20 мінімальних розмірів заробітної плати) караються позбавленням волі на строк до п'яти років із конфіскацією валютних цінностей або виправними роботами строком до двох років, або штрафом до ста мінімальних розмірів заробітної плати з конфіскацією валютних цінностей.

Такі самі дії, вчинені організованою групою або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, чи за незаконну операцію з валютними цінностями у великому розмірі, тобто якщо вартість предмета цієї операції перевищує 100 мінімальних розмірів заробітної плати, караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років із конфіскацією майна і валютних цінностей.

Згідно з вимогами ст. 80-1 «Приховування валютної виручки» Кримінального кодексу України відкриття або використання за межами України валютних рахунків підприємств, установ та організацій без дозволу Національного банку України посадовими особами підприємств, установ та організацій, що діють на території України, чи за їх дорученням іншими особами або особами, які займаються підприємницькою діяльністю, а також будь-якою іншою особою, яка є громадянином України і постійно проживає на її території, або приховування валютної виручки караються позбавленням волі на строк до двох років, або виправними роботами на такий самий строк, або штрафом до 500 офіційно встановлених мінімальних розмірів заробітної плати з конфіскацією вкладу і валютної виручки.

Відповідальність комерційних банків та фінансово-кредитних установ за порушення валютного законодавства врегульована чинним законодавством і відображена в «Положенні про порядок застосування ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», затвердженому постановою Правління Національного банку України від 4.07.97 р. №212 в редакції постанови НБУ від 20.07.98 р. №280, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 11.09.98 р. за №562/3002.

Затверджене положення визначає основні засади здійснення Національним банком України функцій головного органу валютного контролю згідно з повноваженнями, наданими йому Декретом Кабінету Міністрів України.

Відповідно до чинного законодавства та згідно з Положенням здійснення комерційними банками або кредитно-фінансовими установами операцій з валютними цінностями без одержання генеральної ліцензії НБУ тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній вартості зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій, з виключенням банку з Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення.

Здійснення резидентами і нерезидентами операцій з валютними цінностями, що потребують отримання ліцензії НБУ, без отримання індивідуальної ліцензії НБУ тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у гривні за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій.

Торгівля іноземною валютою банками та іншими кредитно-фінансовими установами без отримання ліцензії НБУ або з порушенням порядку та умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених НБУ, тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у гривні за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій, з виключенням банку з Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення.

Штраф сплачується у гривнях за обмінним курсом НБУ на день складання відповідного протоколу порушення валютного законодавства.

Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту в іноземній валюті без участі уповноваженого банку або здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України без отримання індивідуальної ліцензії НБУ тягне за собою накладення штрафу на резидента (нерезидента) у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у гривні за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій.

Невиконання резидентами вимог щодо порядку і термінів декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:

F порушення термінів декларування - штраф в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожен день порушення;

F порушення порядку декларування - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації за відсутності валютних цінностей та майна за межами України не тягне за собою застосування фінансових санкцій.

Несвоєчасне подання, приховування або перекрученої встановленої НБУ звітності про валютні операції тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Штрафні санкції застосовуються в кожному випадку порушення.

При виявленні порушень валютного законодавства складають протокол, який вручається керівникові (посадовій особі, що виконує його обов'язки) перевіреного підприємства чи установи або його заступникові. За кожним випадком порушення, що виявлені під час однієї перевірки, складається окремий протокол. До протоколу додаються інші документи, які свідчать про факти порушень. Після складання протоколу уповноважені працівники НБУ зобов'язані запропонувати особі, якій вручено цей протокол, надати пояснення за кожним фактом порушення.

Підставою для застосування НБУ і його регіональними управліннями наведених вище санкцій можуть бути матеріали перевірок, які здійснюють уповноважені працівники: центрального апарату та регіональних управлінь НБУ; державних органів валютного контролю; державних контрольних і правоохоронних органів, які не належать до органів валютного контролю.

У разі виявлення державними органами валютного контролю та контролюючими і правоохоронними органами порушення резидентами і нерезидентами валютного законодавства складається акт чи довідка про перевірку, які разом з копіями документів, що підтверджують факт порушення, надсилається до регіональних управлінь НБУ за місцем проведення зазначених перевірок. Уповноважені працівники здійснюють аналіз отриманих матеріалів та, у разі наявності порушення валютного законодавства, складають протокол.

Санкції у вигляді позбавлення ліцензії, виключення з Республіканської книги реєстрації банків, застосування штрафу, що перевищує суму (вартість), еквівалентну 100 тисяч USD, перераховану за обмінним курсом НБУ на день складання відповідного протоколу порушення валютного законодавства, застосовуються виключно на підставі постанови Правління НБУ.

Постанова про притягнення до відповідальності за порушення правил валютного законодавства підписується однією з посадових осіб НБУ та надсилається регіональними управліннями НБУ порушнику, який протягом п'яти днів після її отримання має перерахувати суму штрафу до державного бюджету України.

У разі несплати суми штрафу у зазначений строк постанова про притягнення до відповідальності надсилається регіональними управліннями НБУ до органів Державної податкової адміністрації України за місцем знаходження порушника для вирішення питання про стягнення суми штрафу згідно з чинним законодавством України.

В окремих випадках з метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності комерційних банків постановою Правління НБУ для уповноважених банків може бути встановлений інший термін сплати штрафів, проте він не може перевищувати двох років. Зменшення розмірів сум штрафних санкцій не дозволяється [100, с. 305].

Постанова про притягнення до відповідальності може бути оскаржена в судовому порядку, однак таке оскарження не припиняє її виконання.

3.3 Суть та джерела інформації для аудиту і ревізії операцій зовнішньоекономічної діяльності

Метою аудиту і ревізії операцій в сфері зовнішньоекономічної діяльності є встановлення відповідності методики обліку зовнішньоекономічних операцій, що застосовується на підприємстві, чинним нормативним актам України в період, що перевіряється, виявлення наявних помилок або порушень та ступеню їх впливу на достовірність бухгалтерської звітності.

У зв'язку з суворим декларуванням зовнішньоекономічної діяльності з боку держави основними завданнями аудиту і ревізії є [2, с. 356]:

Ш перевірка законності операцій з купівлі-продажу валюти підприємствами для проведення розрахунків з іноземними партнерами;

Ш перевірка наявності ліцензій (в разі необхідності) на здійснення операцій з валютними цінностями;

Ш перевірка своєчасності отримання (перерахування) коштів за відвантажену (одержану) продукцію;

Ш перевірка правильності документального оформлення зовнішньоекономічних операцій для виявлення невідповідності в даних бухгалтерського обліку та причин розбіжностей;

Ш визначення достовірності та обґрунтованості взаємних зобов'язань сторін за зовнішньоекономічними контрактами;

Ш оцінка стану обліку операцій в іноземній валюті;

Ш перевірка дотримання підприємством податкового законодавства по операціях, пов'язаних з зовнішньоекономічною діяльністю;

Ш перевірка правильності нарахування та своєчасності сплати податків та митних платежів;

Ш оцінка стану системи внутрішнього контролю за здійсненням зовнішньо - економічних операцій.

Виходячи з мети та завдань, що стоять перед контролером, об'єктами аудиту і ревізії зовнішньоекономічних операцій є:

Ш заборгованість іноземних покупців та інших дебіторів;

Ш заборгованість перед іноземними постачальниками та іншими кредиторами;

Ш заборгованість по авансах, виданих або отриманих в іноземній валюті;

Ш іноземна валюта в касі та на рахунках в банку;

Ш курсові різниці від операційної та неопераційної діяльності;

Ш дебіторська та кредиторська заборгованість підзвітних осіб по закордон - них відрядженнях;

Ш інші статті, виражені в іноземній валюті.

Джерела інформації для аудиту і ревізії зовнішньоекономічних операцій наступні:

v Первинні документи з обліку зовнішньоекономічної діяльності (табл. 3.1).

v Облікові регістри, що використовуються для відображення зовнішньекономічних операцій (табл. 3.2).

v Акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю.

v Звітність.

Таблиця 3.1. Документування зовнішньоекономічних операцій

№	Назва операцій	Первинні документи
1	2	3
1	Експортно-імпорт - ні операції	Контракти, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, коносаменти, кошториси, розрахунки бухгалтерії по визначенню курсових різниць, прибуткові накладні, ВМД, звіти касира, інкасові доручення, чеки, векселі, заяви на переказ, сертифікати походження, виписки банку, акти виконаних робіт тощо
2	Розрахунки по за - кордонних відрядженнях	Наказ (розпорядження) про направлення працівника у відрядження, кошторис витрат на відрядження, довідка-рахунок на видачу авансу у валюті, табель обліку робочого часу, касові ордери, розрахунково-платіжні відомості, авансові звіти з доданими до них документами, розрахунки бухгалтерії
3	Купівля іноземної валюти	Договір з нерезидентом (у разі попередньої оплати), ВМД (у разі наступної оплати товарів), акти приймання виконаних робіт, заява на відкриття акредитиву, довідка ДПА із зазначенням основного рахунку в національній та іноземній валюті, рішення судів про сплату за межі України пенсій, аліментів, штрафів, заява на купівлю іноземної валюти, виписка банку, розрахунки бухгалтерії по визначенню курсових різниць та інші
4	Продаж іноземної валюти	Доручення по розподілу валютної виручки або заявка на продаж іноземної валюти, виписка банку, розрахунки бухгалтерії по визначенню курсових різниць та результату від продажу валюти, платіжне доручення на сплату комісійних банку та (або) біржі, договір з банком на розрахунково-касове обслуговування
5	Одержання позики в іноземній валюті	Кредитний договір, виписка банку, розрахунки бухгалтерії по визначенню курсових різниць та нарахуванню відсотків за кредит, платіжні доручення на сплату відсотків
6	Здійснення міжнародних автотранспортних перевезень	Ліцензія, контракти, договори страхування, митні свідоцтва, подорожний лист форми №1 (міжнародна), товарно-транспортна накладна, ВМД, листи контролю за переміщенням транспортних засобів через митний кордон України, розрахунки бухгалтерії
7	Формування статутного капіталу за участю іноземних інвесторів	Статут, установчий договір, розрахунки бухгалтерії, документи, що підтверджують здійснення внесків (виписки банків, накладні), рішення зборів засновників про виплату дивідендів та відповідні розрахунки бухгалтерії, платіжні доручення

Таблиця 3.2. Відображення зовнішньоекономічних операцій в регістрах обліку та звітності

Шифр та назва рахунку	Регістри обліку	Номер рядка в ф. №1	Номер рядка в ф. №2	Номер рядка в ф. №3	Номер рядка в ф. №4	Номер рядка в ф. №5
1	2	3	4	5	6	7
14 «Довгострокові фінансові інвестиції»	ж. №4, відомість 4.2	040, 045	-	-	-	-
302 «Каса в іноземній валюті»	ж. №1, відом. 1.1, аналіт. дані	240	-	410,420, 430	-	-
312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті»	ж. №1, відом. 1.2, аналіт. дані	240	-	410,420, 430	-	-
332 «Грошові документи в іноземній валюті» 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті»	ж. №1, відом. 1.3, аналіт. дані	240	-	-	-	-
342 «Короткострокові векселі, одержані в іноземній валюті»	ж. №3, відомість 3.4	150	-	-	-	-
352 «Інші поточні фінансові інвестиції»	ж. №4, відомість 4.2	220	-	-	-	-
362 «Розрахунки з іноземними покупцями»	ж. №3, відомість 3.1	160	-	-	-	-
371 «Розрахунки за виданими авансами»	ж. №3, відомість 3.2	180	-	-	-	-
46 «Неоплачений капітал»	ж. №7	360	-	-	-	-
502 «Довгострокові кредити банків, одержані в іноземній валюті», 504 «Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті», 506 «Інші довго - строкові позики в іноземній валюті»	ж. №2, аналіт. дані	440	-	-	180, 190	-
512 «Довгострокові векселі, видані в іноземній валюті»	ж. №3, відо-мість 3.4	470	-	-	-	-
602 «Короткострокові кредити банків в іноземній валюті», 604 «Відстрочені короткострокові кредити банків в іноземній валюті»	ж. №2, аналіт. дані	500	-	-	-	-
612 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в іноземній валюті»	ж. №3	510	-	-	-	-
622 «Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті»	ж. №3, відомість 3.4	520	-	-	-	-
632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»	ж. №3, відомість 3.3	530	-	-	-	-
681 «Розрахунки за авансами отриманими»	ж. №3, відомість 3.5	540	-	-	-	-
711 «Дохід від реалізації іноземної валюти»	ж. №6	-	060	-	-	-
714 «Дохід від операційної курсової різниці»	ж. №6	-	060	-	-	-
744 «Дохід від неопераційної курсової різниці»	ж. №6	-	130	040	-	860
942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти»	ж. №5	-	090	-	-	-
945 «Втрати від операційної курсової різниці»	ж. №5	-	090	-	-	760
974 «Втрати від неопераційних курсових різниць»	ж. №5	-	160	040	-	860

При перевірці облікових регістрів слід пам'ятати, що для відображення грошових коштів в іноземній валюті в Журналі 1 та відповідних відомостях до нього дані заповнюються у валюті здійснення операції. Аналітичні дані про грошові кошти в іноземній валюті та інші статті, виражені в іноземній валюті, повинні бути наведені в гривнях та одночасно в тій валюті, в якій була здійснена операція.

Основним видом зовнішньоекономічної діяльності підприємств є здійснення експортно-імпортних операцій. В цьому випадку необхідно перевірити наявність контракту, зміст і форма якого повинна відповідати Положенню про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Перевіряючи наявність та правильність оформлення контрактів, контролер повинен з'ясувати, чи враховуються зміни у валютних курсах під час надходження виручки на рахунок експортера.

При здійсненні імпортних операцій важливим є момент виконання зобов'язань сторін по контракту, причому часто момент переходу права власності - це не момент фактичної передачі товарів, а момент передачі документації на них. Тому при перевірці імпортних операцій важливим моментом є перевірка наявності та правильності оформлення первинної документації, що підтверджує факти здійснення господарських операцій.

При перевірці експортних операцій контролеру слід звернути увагу на оформлення первинних документів бухгалтерського обліку та валютного контролю. Виявляючи реальність документів та правильність їх складання, контролер в окремих випадках може викликати і опитати осіб, які підписали цей документ, з метою підтвердження здійснення операцій та своїх підписів на документах. Встановивши реальність та правильність складання документів з експорту товарів, контролер перевіряє їх законність, яка повинна підтверджуватись положеннями чинного законодавства. Підприємство-експортер в разі необхідності повинно мати сертифікати, ліцензії на товари, які без квотування не можуть бути відправлені на експорт.

3.4 Порядок перевірки зовнішньоекономічних операцій

Вивчення зовнішньоекономічних операцій проводиться в наступній послідовності [2, с. 365].

Вивчення статуту підприємства. В умовах розвитку ринкових відносин підприємствам надано право проведення зовнішньоекономічної діяльності з моменту їх державної реєстрації. Для того, щоб підприємство мало право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності, така можливість повинна бути передбачена в Статуті підприємства в розділі «Види діяльності». Тут також повинен бути відображений характер і номенклатура зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка реальності кредиторської і дебіторської заборгованості за експортно-імпортними операціями. Розглядаючи можливість збору даних про реально існуючий стан кредиторської заборгованості іноземним постачальникам, контролери повинні приділити увагу повноті відображення в обліку даних документів про оприбуткування товарів.

Для виявлення неврахованих зобов'язань контролери використовують взаємний контроль, суть якого полягає в звірці записів в регістрах бухгалтерського обліку з даними представлених рахунків, контрактів, грошових виправдних документів, що свідчать про сплату постачальникам коштів за отримані товари, роботи, послуги. Якщо в ході перевірки виявлені суттєві відхилення, необхідно запросити підтвердження у постачальників, особливо при невеликих або нульових залишках на рахунках тих постачальників, які постійно здійснюють поставки товарів чи надання послуг даному підприємству. Особливу увагу слід приділити формам розрахунків, що передбачені контрактом на імпортні поставки.

Перевірка накладних витрат. Великий вплив на фінансовий результат спричиняють накладні витрати з експорту. Саме тому контролер повинен проаналізувати доцільність та законність даних витрат. Вивчати зміст накладних витрат можна шляхом співставлення фактичних витрат з витратами за кошторисами. Виявлення ж значних відхилень за статтями витрат вказують на необхідність ретельнішого аналізу їх складу.

Перевірка банківських операцій. Вивчення банківських розрахунків сприяє контролю збереження валютних коштів підприємства, дотримання платіжної дисципліни. Передусім необхідно порівняти фактичні залишки валютних коштів на рахунках в банку з даними бухгалтерського обліку підприємства, для чого необхідно отримати відповідне підтвердження в банку.

Про реальний стан бухгалтерського обліку на підприємстві можна судити за наявністю первинних документів, а їх відповідність записам у виписках банку дозволяє виявити необґрунтований рух коштів на рахунках. Контролер повинен вивчати банківські виписки та документи, що підтверджують дійсно виконані операції, щоб з'ясувати, чи зустрічаються оплати безтоварних рахунків та рахунків інших операцій, які не мають відношення до підприємства, що перевіряється, а якщо зустрічаються, то які підстави для їх оплати (наявність договорів).

У випадку експорту товарів підприємство одержує валютну виручку. Ці кошти повинні надходити на транзитний рахунок та переказуватися на поточний валютний рахунок підприємства після обов'язкового продажу валюти, у зв'язку з чим контролер повинен встановити законність та обсяг продажу виручки з транзитного валютного рахунку.

Перевірка нарахування та сплати ПДВ при здійсненні зовнішньо - економічної діяльності. Контролеру необхідно пам'ятати про особливий порядок оподаткування та сплати ПДВ за товари, що імпортуються, порядок сплати мита та митних зборів. Податок сплачується митному органу, який оформлює товари до або одночасно з прийняттям вантажної митної декларації.

В якості підтвердження оплати ПДВ та акцизного збору до заповненої декларації повинен бути доданий примірник платіжного доручення з відміткою банку про прийняття до оплати, що підтверджує здійснений платіж.

Слід враховувати наявність пільг по ПДВ для деяких категорій товарів і те, що при звільненні від сплати мита або акцизного збору в базу оподаткування ПДВ умовно нараховані суми цих платежів не включаються.

При реалізації імпортних товарів на території України суми ПДВ, сплачені митним органам при їх ввезенні, зараховуються в рахунок розрахунків з бюджетом по ПДВ в звичайному порядку. Значить, сума ПДВ, яка підлягає внесенню в бюджет, визначається як різниця між сумами податку, отриманими від покупця, та сумами податку, що відносяться до витрат на придбання реалізованого товару, включаючи суми ПДВ, сплачені митним органам при ввезенні його на територію України.

При перевірці операцій по імпорту підакцизних товарів контролеру слід звернути увагу на порядок розрахунку сум ПДВ.

Перевірка витрат на закордонні відрядження. При перевірці витрат на відрядження слід звернути увагу на дотримання обов'язкових вимог щодо обґрунтування та оформлення відрядження, видання відповідного наказу, посвідчення, його реєстрації, видачі авансів. Далі перевіряються витрати на відрядження, включені до авансових звітів і документи, що підтверджують витрати, бухгалтерські записи в регістрах аналітичного і синтетичного обліку.

Максимальний термін перебування відрядженого працівника за кордоном не повинен перевищувати 60 календарних днів. На цей час за ним зберігається місце роботи (посада) та середній заробіток.

При проведенні перевірки витрат на відрядження в першу чергу слід з'ясувати:

s чи є особа, яку підприємство направляє у відрядження, штатним працівником даного підприємства;

s чи насправді виникла необхідність у відрядженні;

s чи є зв'язок між основною діяльністю підприємства і завданнями, поставленими перед відрядженою особою;

s чи співпадають дані регістрів бухгалтерського обліку (Журнал 3 та відомості 3.2) з даними відповідного наказу, посвідчення та записами в журналі реєстрації посвідчень про відрядження.