Центральний банк і грошово-кредитна політика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський університет споживчої кооперації України

Кафедра грошового обігу і кредиту

Навчально-методичний посібник

за напрямом підготовки «Фінанси і кредит» за програмою професійного спрямування «Банківська справа»

ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК І ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА

ЛЕВЧЕНКО Л.В.

2009

Зміст

Вступ

Модуль 1. Теоретична основа функціонування центрального банку

1.1 Статус та основні напрями діяльності центральних банків

1.2 Національний банк України

1.3 Емісія грошей та регулювання готівкового грошового обігу

1.4 Рефінансування банків

1.5 Організація та регулювання платіжної системи

1.6 Регулювання діяльності банків

1.7 Банківський нагляд

1.8 Центральний банк як банкір і фінансовий агент уряду

Модуль 2. Центральний банк - провідник грошово-кредитної політики

2.1 Грошово-кредитна політика

2.2 Інструменти грошово-кредитної політики

2.3 Валютна політика. Валютне регулювання та контроль

Модуль 3. Теоретична основа функціонування центрального банку

3.1 Статус та основні напрями діяльності центральних банків

3.2 Національний банк України

3.3 Емісія грошей та регулювання готівкового грошового обігу

3.4 Рефінансування банків

3.5 Організація та регулювання платіжної системи

3.6 Регулювання діяльності банків

3.7 Банківський нагляд

3.8 Центральний банк як банкір і фінансовий агент уряду

Модуль 4. Центральний банк - провідник грошово-кредитної політики

4.1 Грошово-кредитна політика

4.2 Інструменти грошово-кредитної політики

4.3 Валютна політика. Валютне регулювання та контроль

Список рекомендованої літератури

Вступ

Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни «Центральний банк і грошово-кредитна політика» за кредитно-модульною системою організації навчального процесу для студентів за напрямом підготовки «Фінанси і кредит» за програмою професійного спрямування підготовлений відповідно до навчальної та робочих програм із дисципліни «Центральний банк і грошово-кредитна політика».

Метою даного посібника є сприяння формуванню теоретичних і практичних знань у галузі монетарної політики та функціонування центрального банку, необхідних для підготовки кваліфікованих фахівців.

Завдання вивчення дисципліни «Центральний банк і грошово-кредитна політика» - це вивчення змісту, завдань, функцій та основних напрямів діяльності центрального банку, його операцій та інструментів грошово-кредитної політики, за допомогою яких банк регулює пропозицію (масу) і ціну грошей.

Предмет навчальної дисципліни - діяльність центрального банку в галузі регулювання грошового обігу в країні.

Вивчення дисципліни «Центральний банк і грошово-кредитна політика» ґрунтується на базових знаннях, якими оволоділи студенти з політекономії, макроекономіки, економічного аналізу, статистики, страхування, національної економіки, грошей і кредиту та інших.

Після вивчення дисципліни студент повинен знати:

- - економічну суть механізму функціонування центрального банку, його походження, місце і роль в банківській і кредитній системі держави; правовий статус і економічні основи діяльності центрального банку, принципи, методи і форми організації його відносин з різними ланками кредитної системи та органами державної влади; порядок і джерела формування статутного капіталу, доходів, фондів і резервів центрального банку; операції центрального банку; теоретичні основи грошово-кредитної політики; напрями, інструменти і форми здійснення грошово-кредитної політики; суть і методи регулювання діяльності комерційних банків з боку центрального банку, основні аспекти нагляду за проблемними банками і заходи впливу на них; економічні основи проведення валютної політики, валютного регулювання і контролю;

- - вміти оцінювати діяльність центрального банку за різними напрямами; забезпечувати раціональне використання факторів впливу центрального банку на діяльність комерційних банків; здійснювати фінансові розрахунки; давати оцінку ефективності діяльності банківської системи в цілому і окремих комерційних банків з огляду на виконання вимог з додержання економічних нормативів, визначених центральним банком; вишукувати резерви підвищення ефективності грошово-кредитної політики держави, її впливу на стан грошового ринку, зміцнення сталості і забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

Дисципліна «Центральний банк і грошово-кредитна політика» в освітньо-професійній програмі підготовки фахівців є однією з прикладних дисциплін, таких як «Банківські операції», «Аналіз банківської діяльності», «Банківський нагляд», «Платіжні системи» та інші.

У процесі вивчення дисципліни «Центральний банк і грошово-кредитна політика» повинні бути використані закони України, постанови Верховної Ради України, Укази Президента і постанови Кабінету Міністрів України, постанови Правління Національного банку України, що стосуються питань грошово-кредитного регулювання та управління грошово-кредитними відносинами на макрорівні, а також навчальна та наукова література, періодичні видання.

Тематичний план дисципліни поділено на 2 змістові модулі, що дасть змогу студентам вивчати дисципліну в логічній послідовності та систематично перевіряти отримані знання.

Вивчення курсу здійснюється з акцентом на індивідуалізацію навчання та підсилення ролі самостійної роботи. Це знайшло відображення у структурі кожної теми.

Структура даного посібника сприятиме майбутнім фахівцям у галузі банківської справи у засвоєнні теоретичного матеріалу з питань функціонування як центрального банку, так і національного банку України, формування монетарної політики.

Модуль 1. Теоретична основа функціонування центрального банку

1.1 Статус та основні напрями діяльності центральних банків

Виникнення та розвиток центральних банків. Чинники, що зумовили появу емісійних банків. Причини і шляхи створення центральних банків. Організаційно-правові основи центральних банків провідних країн світу.

Статус та основи організації центральних банків. Статус центрального банку. Незалежність центрального банку від уряду, значення та форми реалізації. Особливості організації центральних банків США, Німеччини, Великобританії, Японії.

Функції центрального банку. Основні та додаткові функції центрального банку.

Операції центральних банків. Особливості та зміст операцій центрального банку. Пасиви й активи банку. Відображення операцій у балансі центрального банку.

Перспективи розвитку центральних банків. Поява міждержавних центральних банків. Європейська система центральних банків, основи її організації та діяльності.

1.2 Національний банк України

Становлення центрального банку в Україні та його статус. Основні етапи становлення Національного банку України. Статус і принципи діяльності НБУ. Правове забезпечення становлення та розвитку НБУ.

Функції та операції НБУ.

Структура та керівні органи НБУ. Моделі організаційної побудови центральних банків. Організаційна структура НБУ. Керівні органи НБУ. Рада НБУ. Правлінні НБУ. Голова НБУ. Основні завдання та права територіальних управлінь НБУ.

Фінансове забезпечення діяльності НБУ. Майно НБУ. Статутний та резервний капітал, фонди загального призначення. Доходи і витрати НБУ. Особливий статус оподаткування.

1.3 Емісія грошей та регулювання готівкового грошового обігу

Центральний банк - організатор грошового обігу в країні. Емісія грошей і роль НБУ в організації готівкового обігу. Структура грошової маси і грошової бази. Процес формування пропозиції грошей. Швидкість обігу грошей, коефіцієнт монетизації, їх значення. Монопольне право центрального банку на емісію грошових знаків; чинники і характер зміни цієї діяльності центральних банків у ХХ ст. Повноваження НБУ як емісійного центру готівкового грошового обороту. Організація виготовлення, емісії та обороту грошових знаків.

Регламентація готівкового обігу в комерційних банках. Нормативно-правове забезпечення регламентації готівкового обігу. Касові операції. Операційна каса та її функції. Видаткова каса. Прибуткові каси. Вечірні каси.

Організація готівкового обігу на підприємствах і в організаціях. Нормативно-правове забезпечення щодо регламентування операцій з готівкою в народному господарстві України. Роль банків. Основні принципи організації обороту готівки суб'єктами господарювання. Правила для клієнтів комерційних банків. Ліміт залишку готівки в касі. Контроль за дотриманням касової дисципліни.

Емісійно-касова робота установ НБУ. Формування резервних фондів банкнот і монет у Центральному сховищі. Територіальні управління й установи НБУ. Забезпечення банків зразками банкнот національної валюти та їх зберігання. Вимоги щодо формування та пакування банкнот (монет) національної валюти. Організація виготовлення, випуску в обіг і реалізація пам'ятних та ювілейних монет України. Правила визначення платіжності банкнот і монет НБУ.

Прогнозування готівкового грошового обороту. Зміст прогнозного розрахунку касових оборотів банків та його призначення. Організація роботи зі складання прогнозного розрахунку в установах НБУ. Прогнозування та облік касових оборотів банків. Складання прогнозного розрахунку касових оборотів з видачі на виплати, пов'язані з оплатою праці; на виплату пенсій, допомоги із страхових відшкодувань; надходжень від підприємств поштового зв'язку і видачі підкріплень цим підприємствам; за іншими статтями надходжень та видачі готівки. Організація роботи з інкасації та перевезення грошових знаків в установах НБУ.

1.4 Рефінансування банків

Сутність і види кредитування центральним банком діяльності комерційних банків.

Економічна сутність кредитів рефінансування на макро- та мікрорівнях. Класифікація кредитів рефінансування центрального банку.

Кредитні відносини НБУ з комерційними банками. Загальні вимоги НБУ до банків у разі здійснення рефінансування. Види забезпечення кредитів рефінансування. Рефінансування банків шляхом надання кредитів овернайт. Короткострокові й середньострокові кредити рефінансування банків. Рефінансування банків шляхом проведення операцій РЕПО. Рефінансування комерційних банків через надання стабілізаційного кредиту. Депозитні операції НБУ. Операції купівлі (продажу) державних цінних паперів на відкритому ринку.

1.5 Організація та регулювання платіжної системи

Економічна сутність і класифікація міжбанківських розрахунків. Роль та завдання центрального банку при організації міжбанківських розрахунків. Розрахунки через організацію двосторонніх кореспондентських відносин. Розрахунки з використанням розрахунків у банку-посереднику, що відіграє роль агента з розрахунків. Розрахунки з використанням спеціалізованих розрахункових установ і мереж (клірингових установ). Світовий досвід міжбанківських розрахунків.

Методологічне і технічне забезпечення системи міжбанківських розрахунків. Основи організації міжбанківських платежів в Україні. Здійснення міжбанківських розрахунків через СЕП НБУ. Загальні умови виконання розрахунків через СЕП. Обслуговування банків (філій) у СЕП за консолідованим кореспондентським рахунком. Порівняльна характеристика моделей міжбанківських розрахунків за консолідованим коррахунком. Технологія міжбанківських розрахунків у СЕП НБУ. Організація міжбанківських розрахунків через СЕП. Здійснення міжбанківських розрахунків за кореспондентськими розрахунками лоро, ностро. Здійснення міжбанківських розрахунків за результатами клірингу. Здійснення розрахунків через внутрішньобанківську платіжну систему.

Перспективи розвитку платіжної системи в Україні та роль НБУ в даному процесі.

1.6 Регулювання діяльності банків

Економічна сутність та необхідність регулювання діяльності банків. Створення правової та нормативної бази, що регламентує діяльність банків. Чинники, що визначають необхідність створення державної системи банківського регулювання. Основні завдання системи банківського регулювання. Форми регулювання банківської діяльності в Україні.

Реєстрація комерційних банків. Умови, дотримання яких є обов'язковим для створення і державної реєстрації банку. Етапи створення комерційного банку.

Ліцензування банківської діяльності. Умови, дотримання яких надає банку право отримати банківську ліцензію і письмовий дозвіл на здійснення окремих операцій. Процедура отримання банківської ліцензії і письмового дозволу в НБУ.

Економічні нормативи регулювання діяльності комерційних банків. Система економічних нормативів, її сутність, призначення. Порядок розрахунку нормативів, що регламентують достатність капітальної бази, ліквідну позицію банків, кредитний ризик, ризик інвестування, ризик загальної відкритої валютної позиції.

Механізм обов'язкового резервування. Економічна сутність та призначення механізму обов'язкового резервування. Формування та використання резервів на покриття втрат за активними операціями (кредитні операції, дебіторська заборгованість, операції з цінними паперами).

Система гарантування банківських депозитів. Організація та функціонування системи гарантування банківських депозитів у розвинутих країнах і в Україні.

Критерії проблемності в діяльності комерційних банків.

1.7 Банківський нагляд

Банківський нагляд: сутність, завдання, мета. Історія банківського нагляду в Україні. Принципи, форми та об'єкти, методи банківського нагляду. Порівняльна характеристика дистанційного моніторингу діяльності банків та їх інспектування.

Порядок проведення НБУ дистанційного моніторингу діяльності банків. Нагляд за дотриманням банками економічних нормативів, формуванням і використанням резервів на покриття ризиків від проведення активних операцій. Аналіз фінансових коефіцієнтів, що характеризують діяльність банків. Груповий порівняльний аналіз банків.

Інспектування банків: планування інспекційних перевірок, підготовка до них. Етапи проведення інспекційної перевірки. Відображення результатів проведеного інспектування.

Оцінка результатів діяльності банків і визначення їх рейтингу. Сутність рейтингової оцінки діяльності комерційних банків. Критерії оцінки компонентів рейтингової системи CAMELS. Процедура затвердження рейтингу банку.

Заходи впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства. Загальна характеристика заходів впливу, що застосовуються НБУ. Письмове застереження та письмова угода з банком як захід попереднього реагування. Розроблення та реалізація банками програми фінансового оздоровлення. Примусові заходи впливу на комерційні банки. Установлення особливого режиму контролю за діяльністю банків. Призначення в банк тимчасової адміністрації: підстави для призначення, права та обов'язки тимчасового адміністратора. Зміст і порядок примусової реорганізації банків. Ліквідація банків: підстави для ліквідації, порядок призначення ліквідатора, зміст ліквідаційної процедури.

1.8 Центральний банк як банкір і фінансовий агент уряду

Сутність та види державного боргу. Поняття державного боргу. Правова основа здійснення внутрішніх і зовнішніх запозичень. Різновиди державного боргу залежно від певних ознак.

Центральний банк в обслуговуванні внутрішнього державного боргу. Основні методи фінансування внутрішнього державного боргу. Склад внутрішнього державного боргу України. Функції НБУ в обслуговуванні внутрішнього державного боргу. Здійснення національним банком розміщення, депозитарного та розрахункового обслуговування обігу і погашення облігацій, нагляду за діяльністю учасників ринку.

Депозитарна діяльність Національного банку. Поняття депозитарію. Різновиди депозитарної діяльності. НБУ як учасник Національної депозитарної системи. Обслуговування НБУ операцій емітента щодо випущених ним ДЦП. Обслуговування НБУ операцій за угодами по ДЦП.

Роль центрального банку в обслуговуванні зовнішнього боргу держави. Два аспекти обслуговування державного зовнішнього боргу: бюджетний підхід (своєчасність виплат за зовнішніми борговими зобов'язаннями) та зовнішній борг як невід'ємна частина валового зовнішнього боргу. Утворення та обслуговування зовнішнього запозичення та зовнішнього боргу - предмет законодавчого регулювання. Мета та учасники управління зовнішнім боргом держави. Кредитні відносини НБУ з Міжнародним валютним фондом. Управління проектами міжнародних кредитних ліній.

Роль НБУ в забезпеченні касового виконання Державного бюджету. Сутність касового виконання державного бюджету. Еволюція систем касового виконання Державного бюджету України. Функції НБУ в касовому виконання Державного бюджету України.

Модуль 2. Центральний банк - провідник грошово-кредитної політики

2.1 Грошово-кредитна політика

Економічний зміст грошово-кредитної політики. Визначення грошово-кредитної політики, її об'єкти та суб'єкти. Інституційна основа монетарної політики.

Завдання та цілі грошово-кредитної політики. Завдання грошово-кредитної політики. Визначення груп цілей (стратегічні, проміжні, тактичні) та їх характеристика.

Передавальний механізм та ефективність грошово-кредитної політики. Основні ланки передавального механізму грошово-кредитної політики у короткостроковому та у довгостроковому періодах. Вплив грошово-кредитної політики на національну економіку.

Типи грошово-кредитної політики. Класифікація грошово-кредитної політики за спрямованістю та мірою впливу регулятивних заходів на пропозицію грошей (крайні варіанти - монетарна експансія та політика рестрикції; проміжні - політика рефляції та політика дезінфляції); за критерієм охоплення регулятивними заходами суб'єктів грошового ринку (тотальна грошово-кредитна політика та селективна); за характером стратегічної мети, що слугує цільовим монетарним орієнтиром (таргетування грошових агрегатів, таргетування валютного курсу, таргетування інфляції, грошово-кредитна політика без номінального якоря).

Місце і роль грошово-кредитної політики в загальнодержавній економічній політиці. Дерево цілей макроекономічної політики держави. Взаємозв'язок монетарної та фіскальної політики в межах кон'юнктурної політики. Динаміка основних макроекономічних показників в Україні та особливості реалізації грошово-кредитної політики на різних етапах перехідного періоду.

Зарубіжний досвід реалізації грошово-кредитної політики. Основні положення грошово-кредитної політики розвинутих країн світу: США, Канада, Японія. Характеристика монетарної системи Європейських центральних банків.

2.2 Інструменти грошово-кредитної політики

Загальна характеристика інструментів грошово-кредитної політики. Класифікація інструментів грошово-кредитної політики. Інструменти грошово-кредитної політики в Україні.

Мінімальні резервні вимоги як інструмент грошово-кредитного регулювання. Зміст, функції, мета, роль, норма, «база», необхідність мінімальних резервів. Застосування мінімальних резервних вимог НБУ.

Процентна політика центрального банку. Зміст, мета, ефективність процентної політики. Різновиди процентних ставок. Облікова ставка як важливий інструмент грошово-кредитної політики. Облікова політика НБУ.

Політика центрального банку на відкритому ринку. Зміст та ефективність операцій на відкритому ринку. Різновиди операцій на відкритому ринку. Основні особливості операцій на відкритому ринку. Механізм впливу операцій на відкритому ринку на перебіг макроекономічних процесів. Операції на відкритому ринку як інструмент монетарного регулювання в Україні.

Адміністративні інструменти грошово-кредитної політики. Сутність та мета застосування. Характеристика основних адміністративних інструментів.

2.3 Валютна політика. Валютне регулювання та контроль

Валютна політика як основа валютного регулювання і контролю. Сутність, інструменти, види, складові елементи, мета валютної політики.

Валютне регулювання. Економічна сутність і необхідність, мета, завдання валютного регулювання. Суб'єкти та об'єкти валютного регулювання. Взаємодія суб'єктів валютного ринку України. Методи валютного регулювання. Форми валютних обмежень. Становлення системи валютного регулювання в Україні.

Валютний контроль. Зміст і завдання валютного контролю. Органи, що здійснюють валютний контроль. НБУ як головний орган у сфері валютного контролю.

Політика курсоутворення в Україні. Поняття «валютний курс». Вплив макроекономічних і кон'юнктурних чинників на динаміку валютного курсу. Сутність курсової політики держави. Режими валютних курсів.

Офіційні валютні резерви та методи управління ними. Роль і призначення золотовалютних резервів. Джерела формування золотовалютних резервів. Основні компоненти сучасних золотовалютних резервів. Напрями здійснення управління золотовалютними резервами.

Регулювання НБУ операцій, пов'язаних із рухом капіталу. Сутність та різновиди операцій, їх характеристика. Форми валютного контролю.

Регулювання НБУ поточних валютних операцій. Сутність та різновиди операцій, їх характеристика. Основні напрями валютного регулювання та контролю в цій сфері.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК І ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА»

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК І ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА»

Модуль 3. Теоретична основа функціонування центрального банку

3.1 Статус та основні напрями діяльності центральних банків

Щоб розкрити чинники, які обумовили створення центральних банків у ХХ ст., потрібно з'ясувати, насамперед, причини виникнення емісійних банків. Ці банки з'явилися порівняно нещодавно - у ХІХ ст. і були попередниками центральних банків. Слід з'ясувати, чому саме у ХІХ ст. виникла об'єктивна потреба у централізації банкнотної емісії, яка й обумовила створення емісійних банків. Щоб відповісти на це питання, треба згадати з курсу «Гроші та кредит» як відбувалася еволюція товарно-грошових відносин, як і чому змінювалися грошові системи, що собою являла металева грошова система в епоху первісного накопичення капіталу (ХVІ-ХVІІІ ст.). Крім повноцінних металевих грошей, в обороті в цей час перебували так звані «класичні» банкноти. Історично ці банкноти виникли з розписки середньовічних банкірів про взяття на зберігання від купців золота та про зобов'язання повернути його на першу вимогу. Наприкінці ХVІІІ ст. «класичні» банкноти мали подвійне забезпечення (золотий запас банку і портфель комерційних векселів).

Типовим прикладом виникнення емісійного банку є становлення і розвиток Банку Англії - одного з найстаріших банків світу, що був заснований у 1694 р. Поступово цей банк монополізував право емісії банкнот. У класичний центральний банк з особливим статусом, тобто у банк, головним призначенням якого є регулювання грошового обороту, він перетворився вже у ХХ ст.

Процес створення центральних банків у ХХ ст. тісно пов'язаний із процесом демонетизації золота і переходом від грошової системи золотомонетного стандарту до системи обігу кредитно-паперових грошей.

Створення центральних банків відбувається двома шляхами: еволюційний шлях і створення центрального банку на основі спеціального закону, який надає особливого статусу новоствореному банку з моменту його заснування. Слід з'ясувати, які країни обрали інший шлях.

Перш ніж переходити до вивчення основних напрямів діяльності центральних банків, необхідно з'ясувати їх статус, особливість якого обумовлена тим, що центральні банки поєднують у собі окремі риси банківської установи і державного органу управління. «Status» у перекладі з латинської - це становище. У юридичній літературі правовий статус у найбільш загальному вигляді визначається як регламентоване нормами права становище суб'єкта у відповідній системі. Центральний банк - це державний орган. Під правовим статусом банку розуміють його роль і місце в системі інших державних органів, які закріплені конституційним законодавством та відповідними законодавчими актами.

Для того, щоб конкретизувати відповідь на питання про статус центрального банку, слід розглянути такі положення:

– - порядок визначення основних завдань і напрямів діяльності центрального банку;

– - характер взаємовідносин центрального банку з органами державної влади;

– - рівень економічної незалежності центрального банку;

– - порядок призначення керівництва центрального банку.

Доцільно врахувати, що під незалежністю центрального банку від уряду слід розмежовувати дві форми:

– - політичну незалежність - самостійність центрального банку у встановленні цільових орієнтирів грошової маси;

– - економічну незалежність - самостійність центрального банку при виборі інструментів грошово-кредитної політики.

Організаційна структура центрального банку значною мірою визначається формою державного устрою країни (федерація чи унітарна країна), тому доцільно розглянути структуру системи центрального банку у США і Японії, Німеччини, Великобританії.

Вивчаючи основні напрями діяльності центрального банку, слід згадати з дисципліни «Гроші та кредит», у чому полягає головне призначення цього банку та які функції виконують банки.

Основними з них є такі:

– - емісійний центр готівкового обігу;

– - провідник монетарної політики;

– - «банк банків»;

– - орган банківського регулювання та нагляду;

– - валютний центр;

– - банкір і фінансовий агент уряду.

З-поміж багатьох функцій центральних банків можна вирізнити основні, які забезпечують виконання головного завдання центрального банку - збереження стабільності національної грошової одиниці, і додаткові, що сприяють вирішенню цього завдання.

Слід зазначити, що основні функції центральних банків поділяються на регулятивні, контрольні та обслуговувальні.

Діяльність центрального банку знаходить відображення в його операціях і балансі. Слід звернути увагу на те, що відрізняє операції центрального банку від операцій комерційних банків.

Перспективи розвитку центральних банків потрібно розглядати з урахуванням появи міждержавних центральних банків. Доцільно розглянути Європейську систему центральних банків, специфіку основи її організації та діяльності.

План практичного заняття № 1

1. Основі етапи розвитку центральних банків.

2. Статус та основи організації центральних банків.

3. Функції центрального банку.

4. Організаційна структура і управління центральним банком.

План практичного заняття № 2

1. 1. Особливості організації центральних банків США, Німеччини, Великобританії, Японії.

2. 2. Операції центральних банків та їх відображення в балансі.

3. 3. Перспективи розвитку центральних банків.

4. 4. Європейська система центральних банків: основи її організації і діяльності.

Практичні завдання до теми

1. Тести

1. 1. Перший центральний банк:

1) 1) Центральний банк Норвегії;

2) 2) Центральний банк Швеції;

3) 3) Центральний банк Німеччини.

2. 2. Що не є причиною виникнення центральних банків:

1) 1) обмеження кількості комерційних банків, що мали право на випуск банкнот;

2) 2) прагнення централізувати систему грошового обігу;

3) 3) необхідність суттєвого розширення грошової маси.

3. 3. Головне призначення центрального банку:

1) 1) регулювання процесів, які відбуваються в національній економіці та рівня її розвитку;

2) 2) координація діяльності комерційних банків та підприємств;

3) 3) управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки та надійності банківського сектора.

4. 4. Економічна незалежність центрального банку від уряду - це:

1) 1) самостійність центрального банку у становленні цільових орієнтирів функціонування грошової маси;

2) 2) самостійність центрального банку при проведенні грошово-кредитної політики без будь-якого впливу з боку урядових органів;

3) 3) особиста незалежність членів органів управління центрального банку.

5. 5. За формою власності центральні банки можна поділити на такі види:

1) 1) державні, приватні, акціонерні;

2) 2) державні, акціонерні, змішані;

3) 3) державні, акціонерні.

6. 6. Яка форма власності центрального банку, увесь капітал якого належить комерційним банкам:

1) 1) державна;

2) 2) приватна;

3) 3) акціонерна.

7. 7. Основні функції центральних банків:

1) 1) виготовлення банкнот, інкасація і транспортування готівки;

2) 2) емісійний центр, провідник монетарної політики, банк банків;

3) 3) управління грошовим оборотом у країні та бюджетною політикою країни.

8. 8. Зміст регулятивних функцій центральних банків:

1) 1) управління сукупним грошовим оборотом у країні;

2) 2) розміщення державних цінних паперів;

3) 3) обслуговування державного боргу.

9. 9. Додаткові функції центрального банку:

1) 1) виготовлення банкнот, касове виконання бюджету;

2) 2) організація системи банківського нагляду, агентське управління державним боргом;

3) 3) валютний контроль, публікація статистичних даних і результатів проведених досліджень.

10. 10. Діє від імені НБУ та представляє його інтереси без доручення у відносинах з органами державної влади, іншими установами та організаціями:

1) 1) правління НБУ;

2) 2) голова НБУ;

3) 3) рада НБУ.

2. Правильно / неправильно (ТАК/НІ)

1. 1. Центральний банк - банк, який здійснює емісію грошей.

2. 2. Одна з причин виникнення центральних банків - суттєве розширення грошової маси.

3. 3. Наділення одного банку монопольним правом на випуск банкнот призвело до створення в країні дворівневої банківської системи.

4. 4. Головне призначення центрального банку - управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки.

5. 5. Політична незалежність центрального банку проявляється у його самостійності при виборі інструментів грошово-кредитної політики.

6. 6. Центральний банк є залежним від уряду та виступає його агентом.

7. 7. Як банк банків центральний банк виступає кредитором останньої інстанції та гарантом стабільності фінансової системи країни.

Питання для самостійного вивчення

1. 1. Історія становлення центральних банків у світі.

2. 2. Чи є різниця між поняттями «емісійний банк» і «центральний банк»?

3. 3. Задачі і функції центральних банків.

4. 4. Чи відрізняються функції центрального банку від функцій комерційних банків?

5. 5. Операції центральних банків і їх відображення в балансі.

6. 6. Що спільного і що відмінного в операціях центрального банку і комерційних банків.

7. 7. Організація та структура управління центральних баків у світі.

8. 8. Статус і форми організації центральних банків.

9. 9. Основні напрями розвитку системи центральних банків.

3.2 Національний банк України

Ринкова трансформація економіки України немислима без докорінної перебудови діючих і створення нових структур, функціонування яких було принципово неможливе в умовах адміністративно-командної системи господарювання. До таких структур належить і банківська система.

Правовою основою створення власної банківської системи України став Закон України «Про банки і банківську діяльність», ухвалений Верховною Радою України 20 березня 1991 р. З прийняттям цього закону Український республіканськй банк Держбанку СРСР оголошено власністю України і на його базі створено Національний банк України.

Перш ніж перейти до вивчення основ функціонування Національного банку України, необхідно зробити короткий історичний екскурс, зокрема розглянути діяльність державного банку УНР, утвореного у 1917 р., а також специфіку емісійної діяльності банків в умовах однорівневої банківської системи в СРСР.

Правові основи функціонування Національного банку України визначені Конституцією України, відповідно до якої він є центральним банком держави. Основна функція (завдання) НБУ - забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Крім того, він має сприяти дотриманню стабільності банківської системи країни.

Як інші функції, так і види операцій, які здійснює НБУ, зазначені в Законі України «Про Національний банк».

Стрімкий розвиток банківської системи обумовив необхідність прийняття окремого закону про Національний банк України, який би підвищив відповідальність центрального банку держави за забезпечення монетарної стабільності, чітко окреслив його статус, місце і роль у системі державних органів. 29 травня 1999 р. Верховна Рада України ухвалила закон «Про Національний банк України». Законом визначено, що Національний банк є особливим центральним органом державного управління, який не відповідає за зобов'язання органів державної влади. Отже, Верховна Рада України наділила Національний банк спеціальним статусом, не відносячи його до жодної з гілок державної влади. Національний банк наділений владними повноваженнями - правом видавати нормативно-правові акти, загальнообов'язкові для всіх суб'єктів господарювання і громадян та застосовувати в необхідних випадках примусові заходи.

Значну увагу при вивченні цієї теми слід приділити сфері дій НБУ, яку можна поділити на дві частини:

1. 1. Економічна політика країни й уряду в цілому (участь у розроблені, обговоренні та реалізації економічної політики і програм уряду).

2. 2. Сфера безпосередньої діяльності банку: гроші, кредит, капітал, цінні папери, іноземна валюта та інші цінності.

До органів управління центрального банку держави належать Рада Національного банку і Правління Національного банку. З'ясування питання щодо управління центральним банком слід розпочати з ознайомлення з порядком призначення на посаду та звільнення з посади голови Національного банку, його обов'язками та повноваженнями. Потім необхідно розглянути порядок формування і повноваження Ради НБУ і Правління НБУ.

Організаційна структура Національного банку побудована за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням. До системи Національного банку входять центральний апарат, територіальні управління, розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, Фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади й інші структурні одиниці та підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку.

Національному банку України підзвітні територіальні управління, які розташовані в обласних центрах і в Автономній Республіці Крим. Територіальне управління є структурним підрозділом Національного банку без статусу юридичної особи. Від імені НБУ воно здійснює частину функцій на визначеній території в межах отриманих повноважень. Доходи і витрати територіального управління є складовими загального (консолідованого) бюджету Національного банку.

Центральний апарат Національного банку включає департаменти й управління, що є функціональними підрозділами за основними напрямами діяльності. Функціональна структура територіальних управлінь Національного банку в основному дублює структуру центрального апарату.

Вивчаючи питання, що стосується економічних засад діяльності Національного банку, доцільно ознайомитись із Законом «Про Національний банк України», де зазначено, що Національний банк є економічно самостійним органом. Необхідно з'ясувати, які положення визначають економічну самостійність центрального банку. Слід звернути увагу на те, що згідно з Законом Національний банк не відповідає за зобов'язання органів державної влади, інших банків, а ті не відповідають за зобов'язання Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

Статут Національного банку України визначає, що майно НБУ складається з фондів та інших цінностей, вартість яких відображається у самостійному балансі Національного банку України. Джерелом формування майна Національного банку є статутний фонд на момент створення банку, доходи, одержані від банківської діяльності, а також інші джерела, не заборонені законодавчими актами України. Статутний та резервний фонди є основними фондами банку. Крім того, створюються ще фонди загального призначення.

Доходи і витрати НБУ обчислюються щорічно під час складання бюджету банку. Одержання прибутку не є метою діяльності НБУ. Однак внаслідок виконання своїх функцій НБУ може його отримувати. Прибуток за рік визначається як різниця між усіма доходами, отриманими протягом року, й усіма витратами (разом зі збитком). Доходи НБУ, що залишаються після відрахувань до відповідних фондів і створення резервів, після закінчення календарного року перераховуються до Державного бюджету України, як і в більшості країн світу. У разі перевищення за підсумками року затверджених витрат НБУ над отриманими доходами дефіцит покривається за рахунок Державного бюджету України.

Національний банк України має особливий статус оподаткування. Вивчаючи економічні засади діяльності Національного банку, необхідно звернути увагу на такі питання: податковий режим НБУ; звітність НБУ; бухгалтерський облік в НБУ; аудит НБУ.

План практичного заняття № 3

1. Основні етапи становлення НБУ.

2. Національний банк України, основи його організації та діяльності.

3. Нормативні акти, що визначають напрями діяльності НБУ.

План практичного заняття № 4

1. 1. Функції та операції НБУ.

2. 2. Організаційна структура і управління Національним банком України.

3. 3. Фінансове забезпечення діяльності НБУ .

Практичні завдання до теми

1. Тести

1. 1. У сфері своєї безпосередньої діяльності НБУ наділений повною незалежністю. Це означає:

1) 1) НБУ має право встановлювати обов'язкові для виконання правила і норми та контролювати їх виконання;

2) 2) будь-який орган законодавчої та виконавчої державної влади не має права давати вказівки обов'язкового характеру центральному органу держави;

3) 3) НБУ - економічна самостійна юридична особа, що має статутний капітал, може від свого імені набувати права і нести зобов'язання, бути позивачем і відповідачем у суді.

2. 2. Національному банку України забороняється:

1) 1) бути акціонером або учасником банків та інших підприємств і установ;

2) 2) купувати та продавати валютні цінності;

3) 3) вести рахунки міжнародних організацій.

3. 3. Основна функція НБУ:

1) 1) установлення для банків правил проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку та звітності;

2) 2) забезпечення стабільності грошової одиниці;

3) 3) монопольне здійснення емісії національної валюти.

4. 4. До функцій НБУ не відноситься:

1) 1) визначення системи, порядку і форм платежів;

2) 2) здійснення банківського регулювання і нагляду;

3) 3) ведення рахунків юридичних і фізичних осіб.

5. 5. До системи НБУ входить:

1) 1) Державна скарбниця України;

2) 2) розрахункові палати;

3) 3) Центральне сховище;

4) 4) усі відповіді правильні.

6. 6. Не мають статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти, які діють від імені НБУ:

1) 1) філії НБУ;

2) 2) представництва НБУ;

3) 3) відділення НБУ.

7. 7. До повноважень Ради НБУ відноситься:

1) 1) керування діяльністю НБУ;

2) 2) прийняття рішення про збільшення розміру статутного капіталу капіталу НБУ;

3) 3) прийняття рішення про емісію валюти України та вилучення з обігу банкнот і монет.

8. 8. До повноважень Правління НБУ відноситься:

1) 1) керування діяльністю НБУ;

2) 2) прийняття рішення про збільшення розміру статутного капіталу капіталу НБУ;

3) 3) прийняття рішення про емісію валюти України та вилучення з обігу банкнот і монет.

9. 9. До повноважень Голови НБУ відноситься:

1) 1) керування діяльністю НБУ;

2) 2) прийняття рішення про збільшення розміру статутного капіталу капіталу НБУ;

3) 3) прийняття рішення про емісію валюти України та вилучення з обігу банкнот і монет.

10. 10. Створення, реорганізація та ліквідація територіальних управлінь здійснюється за рішенням:

1) 1) голови НБУ;

2) 2) правління НБУ;

3) 3) ради НБУ.

2. Правильно / неправильно (ТАК/НІ)

1. 1. Статус і принципи діяльності НБУ визначені Основним Законом держави - Конституцією України.

2. 2. НБУ підзвітний президенту та Міністерству фінансів.

3. 3. У Законі України «Про Національний банк України» зазначено, що у сфері своєї безпосередньої діяльності банк наділений частковою незалежністю.

4. 4. Основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці.

5. 5. Філії (територіальні відділення) НБУ не мають статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти.

6. 6. До системи НБУ не входять розрахункові палати.

7. 7. Рада НБУ - єдиний його керівний орган.

3. Задачі для самоконтролю

Задача 1

Наведені нижче статті розмістити в активі чи пасиві балансу центрального банку залежно від їх економічного змісту. Відповідь обґрунтувати.

1. 1. Депозити в іноземній валюті.

2. 2. Кошти Уряду.

3. 3. Кредити банкам.

4. 4. Кредити отримані.

5. 5. Зобов'язання перед МВФ.

6. 6. Внутрішній державний борг.

7. 7. Кошти банків.

8. 8. Зобов'язання з перерахування прибутку до бюджету.

9. 9. Статутний капітал.

Задача 2

Складіть баланс центрального банку на підставі таких даних, млн грн:

Банкноти та монети в обігу - 122471

Цінні папери Уряду - 395

Монетарне золото - 2475

Внески в рахунок квоти МВФ - 10949

Зобов'язання перед МВФ - 13149

Статутний капітал - 100

Резервний фонд - 2468

Кредити, надані уряду - 28954

Основні засоби - 5492

Кошти та депозити в іноземній валюті - 87753

Кредити отримані - 156

Кредити банкам - 1692

Інші активи - 981

Інші зобов'язання - 347

Питання для самостійного вивчення

1. 1. Призначення і правовий статус НБУ.

2. 2. Принципи організації системи НБУ.

3. 3. Взаємовідносини НБУ з органами державної влади.

4. 4. Порядок формування Ради НБУ і повноваження Ради.

5. 5. Порядок формування Правління НБУ і повноваження Правління.

6. 6. Основні завдання та права територіальних управлінь НБУ.

Рекомендована література: 1, 2, 3, 7, 8, 16, 17, 21, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 39.

3.3 Емісія грошей та регулювання готівкового грошового обігу

Центральний банк країни, як правило, має монопольне право емісії грошових знаків. Емісійна діяльність центрального банку в ХХ ст. зазнала істотних змін. Необхідно з'ясувати, як вплинув на цю діяльність перехід від системи золотомонетного стандарту до системи обігу грошей, нерозмінних на золото.

У сучасних умовах в усіх країнах банкнотна емісія має фідуціарний характер. Доцільно проаналізувати баланс центрального банку і з'ясувати, що слугує забезпеченням грошових знаків.

Слід зазначити, що емісія грошей - випуск грошей в обіг у всіх формах, що веде до збільшення грошової маси в обігу. Мета емісії: активна - фінансування не тільки поточних витрат, а й інвестиційних потреб держави; пасивна - покриття і фінансування поточних потреб держави.

Окрім того досить важливим є акцентування уваги на основних функціях, їх виконує емісія грошей, структурі грошової маси та грошової бази, процесі формування пропозиції грошей, швидкості обігу грошей, коефіцієнті монетизації.

Сьогодні в країнах із розвинутою ринковою економікою готівка становить у загальній грошовій масі незначну частку -5-10 %. Необхідно з'ясувати, чому, незважаючи на це, вона посідає особливе місце в грошовій системі.

Дворівневий принцип організації банківської системи країни зумовив відокремлення емісійних операцій регулювання грошового обігу, які закріпились за Національним банком України (банком першого рівня), від розрахункового, касового і кредитного обслуговування юридичних і фізичних осіб, яке виконують комерційні банки (банки другого рівня). Тобто Національний банк виступає організатором грошового обігу в державі та здійснює його регулювання.

Комерційні банки та їхні установи здійснюють касове обслуговування на підставі відповідної ліцензії Національного банку України та самостійно визначають обсяги готівки, необхідні для своєчасного і повного виконання заявок клієнтів.

Діяльність комерційного банку в умовах поєднання готівкових і безготівкових розрахунків у процесі господарської діяльності економічних агентів передбачає організацію структурного підрозділу банку, який забезпечує виконання операцій з готівкою - операційну касу. До функцій операційної каси належать:

- ? забезпечення касового обслуговування юридичних і фізичних осіб;

- ? виконання інших операцій з цінностями.

Для виконання цих функцій створюються видаткові, прибуткові, вечірні, розмінні каси, каси перерахунку та відповідні сховища для зберігання цінностей.

На комерційні банки покладається відповідальність за утримання готівки в обігу в належному стані та вилучення з обігу зношених (деформованих), підроблених і фальшивих банкнот і монет.

Комерційні банки проводять перевірку, сортування, повне перерахування і пакування готівки, що надходять до їхніх кас, і гарантують клієнтам видання готівки, яка відповідає встановленим вимогам щодо платіжності, справжності й повноти вкладання.

Вивчаючи дану тему, доцільно розглянути основні принципи організації обороту готівки суб'єктами господарювання (важливим серед яких є обов'язковість для всіх підприємств і організацій зберігання власних коштів у банківських установах), правила, які встановлюють комерційні банки для своїх клієнтів.

Для більш ґрунтовного вивчення діяльності Національного банку як емісійного центру готівкового грошового обороту необхідно особливу увагу приділити таким питанням:

- ? виготовлення грошових знаків (банкнот і монет);

- ? утилізація непридатних до обігу і неплатіжних грошових знаків;

- ? установлення номіналів і платіжних ознак банкнот і монет;

- ? розроблення дизайну грошових знаків;

- ? визначення системи захисту грошових знаків від підробок;

- ? організація роботи з резервними фондами у Центральному сховищі НБУ;

- ? порядок підкріплення запасів готівки територіальних управлінь НБУ та вивезення її надлишків;

- ? порядок підкріплення оборотних кас установ НБУ та зарахування готівки з оборотних кас до запасів готівки;

- ? порядок касового обслуговування банків;

- ? регламентація готівкового грошового обороту у позабанківській сфері;

- ? прогнозування готівкового грошового обороту за допомогою складання установами НБУ щоквартально прогнозних розрахунків касових оборотів банків;

- ? організація інкасації та перевезення банкнот і монет;

- ? реалізація ювілейних і пам'ятних монет.

За необхідності економічного обґрунтування можливих змін у розмірі готівкового обігу в прогнозованому періоді складають прогноз касових оборотів.

Прогноз касових оборотів - це оцінка перспектив розвитку готівкового обігу, згідно з якою визначаються обсяги та джерела надходжень готівки до кас банків, обсяги й цільове спрямування видачі готівки з кас банків, розмір випуску готівки або вилучення її з обігу.

Прогнозування готівкового обігу здійснюється з урахуванням основних напрямів державної грошово-кредитної політики на основі прогнозу касових розрахунків балансу грошових доходів і витрат населення та касових оборотів.

Прогноз касових оборотів по Україні в цілому складається Національним банком у розрізі регіонів, а по регіонах - територіальними управліннями Національного банку на квартал із розподілом за місяцями.

Одним із важливих завдань Національного банку під час регулювання грошового обороту є максимальне скорочення обігу готівки. В Україні питома вага готівки в загальній грошовій масі досить значна. Необхідно звернути увагу на чинники, що визначають структуру грошової маси, а саме:

- ? довіра до банківської системи, тобто рівень ризику пов'язаний із розміщенням грошей на банківських рахунках;

- ? очікуваний дохід від розміщення грошей на банківських рахунках, який визначається рівнем депозитної процентної ставки;

- ? масштаби тіньової економіки, яка базується на спробі ухилитися від сплати податків та державного контролю за законністю бізнесу;

- ? рівень доходів суб'єктів економіки.

План практичного заняття № 5

1. 1. Емісія грошей і роль НБУ в організації готівкового обігу.

2. 2. Процес формування пропозиції грошей.

3. 3. Регламентація готівкового обігу в комерційних банках.

План практичного заняття № 6

1. 1. Організація готівкового обігу на підприємствах та організаціях.

2. 2. Емісійно-касова робота установ НБУ.

3. 3. Прогнозування готівкового грошового обороту.

Практичні завдання до теми

1. Тести

1. 1. Емісія грошей - це:

1) 1) покриття та фінансування поточних потреб держави;

2) 2) випуск грошей в обіг в усіх формах, що веде до збільшення грошової маси в обігу;

3) 3) забезпечення національної економіки засобами обігу, платежу, нагромадження.

2. 2. Структурний підрозділ банку, який забезпечує виконання операцій з готівкою:

1) 1) прибуткова каса;

2) 2) видаткова каса;

3) 3) операційна каса.

3. 3. Комерційні банки здійснюють касове обслуговування на підставі:

1) 1) ліцензії НБУ;

2) 2) дозволу НБУ;

3) 3) патенту.

4. 4. Якими документами проводиться прийняття готівки від юридичних осіб:

1) 1) повідомленнями;

2) 2) об'явами на внесення готівки;

3) 3) прибутковими касовими ордерами.

5. 5. Установи банку розробляють прогнози готівкового обігу на підставі:

1) 1) обліку грошових надходжень до кас підприємств;

2) 2) розрахунків доходів по окремим видам платних послуг, що надаються населенню, та інше;

3) 3) зведених заявок підприємств.

6. 6. Розмір видатків на оплату праці, що прогнозується, визначається:

1) 1) на підставі даних касових заявок, що отримані від підприємств, організацій, установ;

2) 2) на підставі розрахунків про очікувані фонди оплати праці;

3) 3) на підставі розрахунків про надходження податків і зборів.

7. 7. Грошовий агрегат М0 - це:

1) 1) готівка (гроші поза банками);

2) 2) попередній агрегат + кошти на рахунках і поточних депозитах;

3) 3) попередній агрегат + строкові депозити та інші кошти (кошти на рахунках капітальних вкладень підприємств, валютні заощадження);

4) 4) попередній агрегат + кошти клієнтів за страховими операціями банків.

8. 8. Грошовий агрегат М3 - це:

1) 1) готівка (гроші поза банками);

2) 2) попередній агрегат + переказні кошти в національній валюті;

3) 3) попередній агрегат + переказні кошти в іноземній валюті та інші кошти;

4) 4) попередній агрегат + цінні папери власного боргу банків.

9. 9. Грошовий агрегат М2 - це:

1) 1) готівка (гроші поза банками);

2) 2) попередній агрегат + переказні кошти в національній валюті;

3) 3) попередній агрегат + переказні кошти в іноземній валюті та інші кошти;

4) 4) попередній агрегат + кошти клієнтів за страховими операціями банків.

10. 10. Грошовий агрегат М1 - це:

1) 1) готівка (гроші поза банками);

2) 2) попередній агрегат + переказні кошти в національній валюті;

3) 3) попередній агрегат + переказні кошти в іноземній валюті та інші кошти;

4) 4) попередній агрегат + цінні папери власного боргу банків.