2. Правильно / неправильно (ТАК/НІ)

1. 1. Емісія грошей - випуск грошей в обіг у всіх формах, що веде до збільшення маси грошей в обігу.

2. 2. Чи може використовуватися емісія грошей з метою фінансування дефіциту бюджету.

3. 3. Ліміт залишку готівки в касі встановлюється всім підприємцям, підприємствам і банкам.

4. 4. Видача готівки юридичним особам проводиться через видаткову касу за заявою на видання готівки.

5. 5. Після закінчення операційного дня клієнти банку здають готівку в вечірні каси.

6. 6. НБУ має виняткові повноваження щодо організації та регулювання готівкового грошового обігу в державі.

7. 7. Касове обслуговування банками клієнтів здійснюється через безкоштовне надання комплексу банківських послуг.

Дані для розрахунку	Сума на початок року, млн грн	Сума на кінець року, млн грн
Кількість готівки на руках у населення	50009	85420
Кількість готівки в касах підприємств та організацій	61110	69339
Кількість готівки в касах комерційних банків.	245120	287350
Залишок коштів на кореспондентських рахунках комерційних банків У тому числі обов'язкові резерви	370245 54240	415035 60215
Залишок коштів на депозитних рахунках до запитання в комерційних банках	70546	70369
Залишок коштів на строкових депозитних рахунках	189374	252397
Цінні папери власного боргу банків	4884	3200

3. Задачі для самоконтролю

Задача 1

Користуючись наведеними умовними даними, розрахувати загальний обсяг грошової маси та динаміку окремих її складових за практикою оцінки грошової маси в Україні. Відповідь обґрунтувати.

Задача 2

На підставі інформації, що наведена в таблиці, розрахувати величину грошового агрегату М2 та показник грошової бази. Відповідь обґрунтувати.

Показники	Сума в млн грн
1. 1. Гроші поза банками	60231
2. 2. Строкові депозити в національній валюті	48955
3. 3. Цінні папери власного боргу банків	925
4. 4. Кошти на поточних рахунках	28212
5. 5. Вклади до запитання	10129
6. 6. Залишок коштів на кореспондентських рахунках комерційних банків У тому числі обов'язкові резерви	180256 25820
7. 7. Кількість готівки в касах комерційних банків	45050

Задача 3

Показники	Сума в млн грн
Роздрібний товарообіг	41520
Продаж товарів за безготівковим розрахунком	17250
Вартість товарів, що продані в кредит населенню, за винятком сум, сплачених готівкою	1125
Виручка, що використовується торговельними підприємствами на закупівлю сільгосппродукції	840
Виручка, що використовується торговельними підприємствами на виплати, пов'язані з оплатою праці	7680
Виручка, що використовується торговельними підприємствами на інші витрати	1680

На підставі інформації, наведеної в таблиці, яку використовує НБУ для складання прогнозу касових оборотів на наступний квартал, розрахувати надходження торговельної виручки до банківських установ готівкою. Відповідь обґрунтувати.

Задача 4

На підставі інформації, наведеної в таблиці, яку НБУ використовує для складання прогнозу касових оборотів на наступний квартал, розрахувати суму видачі готівки на заробітну плату та інші види оплати праці. Відповідь обґрунтувати.

Показники	Сума, в у.о.
1. 1. Фонд оплати праці	7515
2. 2. Податок з доходу фізичних осіб	1065
3. 3. Утримання до пенсійного фонду	221
4. 4. Утримання профспілкових внесків	135
5. 5. Перерахування заробітної плати на вклади у банках	1040
6. 6. Інші утримання	142,5
7. 7. Сума, що виплачується у кварталі, що прогнозується, за строками, які припадають на наступний квартал	292,5

Питання для самостійного вивчення

1. 1. Повноваження НБУ як емісійного центру готівкового грошового обігу.

2. 2. Основні принципи регулювання готівкового обігу у позабанківській сфері.

3. 3. Прогнозування готівкового обігу: зміст прогнозу і організація роботи по його складанню в установах НБУ.

4. 4. Чим відрізняється емісія грошових знаків в умовах золотомонетного стандарту від емісії в сучасних умовах?

5. 5. Які чинники визначають співвідношення між готівковою і безготівковою грошовою масою в країні?

6. 6. Які банкноти і монети НБУ вважає придатними до обігу, а які неплатіжними?

Рекомендована література: 1, 2, 8, 21, 25, 27, 29.

3.4 Рефінансування банків

Вивчаючи порядок кредитного обслуговування центральним банком комерційних банків, слід насамперед визначити особливий емісійний характер кредитів центрального банку і з'ясувати їх призначення. У світовій банківській практиці застосовуються різні способи кредитування (рефінансування) банків. Головним чином центральні банки надають комерційним банкам ломбардні кредити під забезпечення цінними паперами. Доцільно розглянути кредитні відносини центрального банку з комерційними банками у США і ЄС.

В Україні Національний банк поступово опановує способи кредитування банків, що є загальноприйнятими у світовій банківській практиці. Основні етапи кредитних відносин НБУ з комерційними банками:

– - селективне адресне кредитування комерційних банків під певні цільові програми;

– - надання кредитів через проведення кредитних аукціонів;

– - надання прямих ломбардних кредитів під забезпечення державними цінним паперами (ОВДП);

– - надання стабілізаційних кредитів банкам, що переведені в режим фінансового оздоровлення.

Починаючи з 2001 р. Національний банк для ефективного регулювання грошового ринку та управління ліквідністю банківської системи застосовує механізми кредитування банків, а саме:

– - надання кредитів через проведення тендерів;

– - надання кредиту овернайт.

Починаючи з 2002 р. Національний банк з метою забезпечення банків довгостроковими кредитними ресурсами розпочав довгострокове кредитування банків, які приймають до кредитування інноваційно-інвестиційні проекти.

Кредити рефінансування центрального банку є для комерційних банків джерелом тимчасових ресурсів, необхідних їм для поповнення ліквідних коштів. Одначе доступ до цих кредитів є обмеженим і залежить від багатьох чинників.

Економічна сутність кредитів рефінансування центрального банку на макроекономічному рівні полягає у тому, що через кредитування банківських установ здійснюється емісія грошей в обіг та збільшується обсяг сукупної грошової маси в економіці. Це створює умови для розширення (експансії) кредитної діяльності комерційних банків.

На мікроекономічному рівні кредити центрального банку сприяють:

– - підтримці необхідного ступеня ліквідності комерційних банків;

– - зміні структури їхніх активів на користь позичкових операцій;

– - розширенню обсягу кредитування клієнтів банків.

Кредити рефінансування центрального банку прийнято класифікувати залежно від:

– - форми забезпечення;

– - термінів використання;

– - методів надання;

– - цільового характеру.

Досить важливим є питання розгляду видів кредиту залежно від вищевказаних ознак.

В Україні кредитором в останній інстанції є Національний банк. Проводячи відповідну грошово-кредитну політику, він може підтримувати ліквідність комерційних банків шляхом здійснення:

– - операцій з рефінансування банків;

– - депозитних операцій;

– - операцій на відкритому ринку;

– - надання стабілізаційного кредиту.

Вивчаючи порядок кредитування банків, слід звернути увагу на такі питання:

– - умови, дотримання яких є обов'язковим для банків, що звертаються за кредитом до Національного банку;

– - забезпечення кредитів;

– - визначення суми кредиту;

– - строк користування кредитом;

– - визначення процентної ставки за кредит;

– - порядок укладання кредитних договорів і договорів застави за наданими кредитами;

– - порядок погашення кредитів і відповідальність за їх несвоєчасне погашення.

План практичного заняття № 7

1. 1. Еволюція кредитних відносин НБУ з комерційними банками.

2. 2. Характеристика кредитів центрального банку.

3. 3. Вимоги НБУ до банків у разі здійснення рефінансування.

4. 4. Операції з рефінансування комерційних банків.

План практичного заняття № 8

1. 1. Депозитні операції центрального банку.

2. 2. Операції на відкритому ринку з державними цінними паперами.

3. 3. Надання стабілізаційного кредиту.

Практичні завдання до теми

1. Тести

1. 1. Економічна сутність кредитів рефінансування на макроекономічному рівні:

1) 1) здійснюється емісія грошей в обіг;

2) 2) збільшується обсяг сукупної грошової маси в економіці;

3) 3) підтримка необхідного ступеня ліквідності комерційних банків;

4) 4) правильні відповіді 1, 2.

2. 2. Економічна сутність кредитів рефінансування на мікроекономічному рівні:

1) 1) здійснюється емісія грошей в обіг;

2) 2) розширення обсягу кредитування клієнтів банків;

3) 3) збільшується обсяг сукупної грошової маси в економіці.

3. 3. Залежно від форми забезпечення кредити рефінансування центрального банку класифікуються на:

1) 1) короткострокові, середньострокові;

2) 2) коригувальні, сезонні;

3) 3) облікові, ломбардні.

4. 4. Банки, які не дотримуються вимог щодо їх допуску до операцій рефінансування:

1) 1) не можуть одержати від НБУ кредит;

2) 2) можуть одержати кредит овернайт;

3) 3) за певних умов можуть одержати кредит строком на 14 днів;

4) 4) правильні відповіді 2, 3.

5. 5. Кредит, який наданий комерційному банку Національним банком, на один робочий день за умови укладення генерального кредитного договору між банком і НБУ:

1) 1) постійно діюча лінія рефінансування для надання банкам кредитів овернайт;

2) 2) операції зворотного РЕПО;

3) 3) стабілізаційний кредит;

4) 4) операції прямого РЕПО.

6. 6. Тендер, під час оголошення якого банки у своїх заявках до НБУ крім суми очікуваного кредиту пропонують ціну, за якою вони погоджуються одержати кредит:

1) 1) процентний тендер;

2) 2) кількісний тендер;

3) 3) тендер із підтримання ліквідності банків.

7. 7. Депозитна операція, що ґрунтується на двосторонній угоді між НБУ та банком про продаж Національним банком зі свого портфеля державних цінних паперів із одночасним зобов'язанням зворотного їх викупу в банків за обумовленою в договорі ціною та на обумовлену дату:

1) 1) операція РЕПО;

2) 2) операція прямого РЕПО;

3) 3) операція зворотного РЕПО.

8. 8. Стабілізаційний кредит:

1) 1) кредит НБУ, що може надаватися комерційному банку на підтримку виконання заходів фінансового оздоровлення для забезпечення його ліквідності на визначений НБУ строк;

2) 2) кредит, який наданий комерційному банку Національним банком на один робочий день за умови укладення генерального кредитного договору між банком і НБУ;

3) 3) кредит, що надається НБУ комерційним банкам у встановленому порядку з метою підтримання ліквідності банків.

9. 9. НБУ може надавати комерційним банкам кредити овернайт:

1) 1) під забезпечення облігацій місцевих позик;

2) 2) під забезпечення іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю;

3) 3) під забезпечення державними цінними паперами.

10. 10. Стабілізаційний кредит надається:

1) 1) до 1 року;

2) 2) до 3-х років, індивідуальний для кожного банку;

3) 3) до 3-х років, незалежно від банку.

2. Правильно / неправильно (ТАК/НІ)

1. 1. Рефінансування банків - операції з надання кредитів НБУ комерційним банкам у встановленому ним порядку з метою підтримання ліквідності банків.

2. 2. Одна з вимог НБУ до банків при здійсненні рефінансування - не менше ніж п'ятирічний термін діяльності після отримання ліцензії.

3. 3. НБУ здійснює рефінансування банків за процентною ставкою, вищою від облікової ставки.

4. 4. Кредит овернайт - кредит, наданий банку Національним банком через постійно діючу лінію рефінансування строком на один робочий день.

5. 5. Пряме РЕПО - операція, що ґрунтується на двосторонній угоді між НБУ та комерційним банком про продаж Національним банком зі свого портфеля державних цінних паперів з одночасним зобов'язанням зворотного їх викупу в банків за обумовленою ціною та на обумовлену дату.

6. 6. Стабілізаційний кредит - оперативне надання НБУ банкам-позичальникам кредитів у разі виникнення в них потреби підтримання ліквідності за умови виконання вимог НБУ.

7. 7. Тендер, на якому НБУ наперед встановлює ціну, за якою банки можуть одержати кредити рефінансування - це процентний тендер.

Стаття балансу	Сума за балансом у млн грн	Сума після проведення операції
Активи: Кошти та депозити в іноземній валюті	115325
Монетарне золото	4078
Цінні папери нерезидентів	126983
Цінні папери Уряду	9027
Кредити банкам та іншим позичальникам	60926
Інші активи	1403
Зобов'язання і капітал Банкноти і монети в обігу	167538
Кошти банків	18904
Кредити отримані	124
Власний капітал	89971
Інші зобов'язання	41205

3. Задачі для самоконтролю

Задача 1

Відобразити зміни у балансі центрального банку після проведення рефінансування комерційного банку на суму 150000 грн.

Задача 2

Комерційний банк звернувся до НБУ за отриманням кредиту овернайт на суму 44,5 тис. грн. Як забезпечення кредиту були надані державні цінні папери вартістю 55 тис. грн. Яким критеріям повинен відповідати комерційний банк, що звернувся за кредитом овернайт до НБУ? Як визначити достатність забезпечення кредиту?

Задача 3

Центральний банк проводить кредитний тендер за американською моделлю. Комерційні банки подали наступні кредитні заявки:

Комерційні банки	Сума кредиту, в тис. грн	Процентна ставка річних, яка пропонується комерційним банком
Банк А	55	15,9
Банк Б	38	15,2
Банк В	43	14,9
Банк С	57	15,6

Центральний банк прийняв рішення про надання кредитів комерційним банкам у розмірі 160 тис. грн. Кредитні заявки яких банків будуть задоволені і за якою процентною ставкою?

Питання для самостійного вивчення

1. 1. Методи рефінансування комерційних банків в Україні.

2. 2. Рефінансування комерційних банків шляхом проведення операцій РЕПО.

3. 3. Рефінансування комерційних банків шляхом надання кредитів овернайт.

4. 4. Порядок проведення Європейським центральним банком кредитних тендерів (кількісний, ціновий).

Рекомендована література: 2, 3, 5, 9, 21, 25, 27, 29, 30, 31.

3.5 Організація та регулювання платіжної системи

Розкриваючи порядок розрахункового обслуговування центральним банком комерційних банків, необхідно визначити роль центрального банку в організації платіжної системи і, зокрема, в організації і проведенні міжбанківських розрахунків.

Міжбанківські розрахунки - безготівкові розрахунки між банками, що обумовлені виконанням платежів клієнтів або власними зобов'язаннями одного банку перед іншими.

Системи міжбанківських розрахунків різних країн суттєво відрізняються. У світі відсутня єдина платіжна модель, однак можна вирізнити загальні принципи і характеристики, що визначають функціонування національних платіжних систем.

До основних принципів здійснення міжбанківських розрахунків належать:

– - підтримка комерційними банками своєї ліквідності на рівні, що забезпечує безперервне, у повному обсязі, проведення розрахунків з іншими банками, особливо щодо платежів клієнтів;

– - проведення контролю за правильністю здійснення міжбанківських розрахунків, що полягає в постійному взаємному контролі за синхронністю і повною ідентичністю переказів.

Залежно від засобів здійснення з урахуванням вищезазначених принципів розрізняють три основні методи здійснення міжбанківських розрахунків:

– - розрахунки через організацію двосторонніх кореспондентських відносин;

– - розрахунки з використанням рахунків у банку-посереднику, що відіграє роль агента з розрахунків (як правило, це установи центрального банку);

– - розрахунки з використанням спеціалізованих розрахункових установ і мереж (клірингових установ).

До 1992 р. комерційні банки України здійснювали розрахунки між собою за допомогою паперових розрахункових документів за системою міжфілійних оборотів (МФО), що була запроваджена у СРСР ще в 1933 році. Іноді такі розрахунки займали від двох до шести тижнів.

У 1992-1993 рр. в Україні використовувалася модель міжбанківських розрахунків за кореспондентськими рахунками, відкритими у регіональних управліннях НБУ через розрахунково-касові центри. Механізм таких розрахунків не передбачав елементів заліку, тобто вони відбувались у повній сумі, застосовувалися паперові розрахункові документи, що знижувало дієвість системи розрахунків і ситуація в сфері платежів суттєво не покращилася.

В Україні на початку 1994 р. запроваджена Система електронних платежів (СЕП), яка дала змогу значно підвищити швидкість, якість та надійність виконання платежів, забезпечити безпеку та конфіденційність банківської інформації. Ініціатором і розробником Системи електронних платежів є Національний банк України. Через СЕП здійснюється значна частина міжбанківських розрахунків в Україні.

Вивчаючи організацію розрахунків через СЕП, необхідно звернути увагу на такі питання:

– - принципи функціонування системи;

– - структурна побудова системи;

– - схема документообороту;

– - порядок проходження платежів у СЕП.

Враховуючи зростання кількості трансакцій і потреби банків найбільш оперативно управляти своїми ресурсами у СЕП, Національний банк пропонує сім моделей розрахунків через консолідований коррахунок. Необхідно з'ясувати, які чинники визначають вибір банками способу і моделі розрахунків.

Зважаючи на світові тенденції розвитку платіжних систем, НБУ створює систему електронних міжбанківських розрахунків України (СЕМР) - цілісну систему, що призначена для виконання міжбанківських розрахунків у найбільш зручний для певного користувача формі (режим реального часу, кліринг) і для моніторингу коррахунків банківських установ України.

Складовими СЕМР є:

– - система моніторингу рахунків - підсистема, призначена для централізованого ведення і моніторингу коррахунків комерційних
банків у НБУ;

– - система термінових переказів - підсистема для обслуговування платежів великими сумами і термінових платежів у режимі реального часу;

– - система клірингових розрахунків - підсистема для виконання платежів малими сумами в пакетовому режимі.

План практичного заняття № 9

1. 1. Економічна сутність і класифікація міжбанківських розрахунків.

2. 2. Роль та завдання центрального банку при організації міжбанківських розрахунків.

3. 3. Основи організації міжбанківських платежів в Україні.

План практичного заняття № 10

1. 1. Система електронних платежів Національного банку України як загальнодержавна платіжна система.

2. 2. Порівняльна характеристика моделей міжбанківських розрахунків за консолідованим коррахунком.

3. 3. Перспективи розвитку платіжної системи в Україні та роль НБУ в даному процесі.

Практичні завдання до теми

1. Тести

1. 1. Роль центрального банку в організації міжбанківських розрахунків:

1) 1) проведення грошово-кредитної політики;

2) 2) підтримка стабільності фінансової системи;

3) 3) організація платіжного обороту, регламентація і його регулювання.

2. 2. Завдання центрального банку при організації платіжної системи країни:

1) 1) забезпечення ефективного функціонування платіжної системи;

2) 2) організація платіжного обороту, регламентація і його регулювання;

3) 3) визначення умов користування рахунками.

3. 3. До основних принципів здійснення міжбанківських розрахунків належать:

1) 1) проведення контролю за правильністю здійснення міжбанківських розрахунків;

2) 2) використання при розрахунках спеціалізованих розрахункових установ і мереж;

3) 3) забезпечення ліквідності платіжної системи.

4. 4. Основи організації міжбанківських платежів в Україні регламентуються:

1) 1) Законом України «Про банки і банківську діяльність»;

2) 2) Законом України «Про основи організації міжбанківських платежів в Україні»;

3) 3) інструкцією про міжбанківські розрахунки в Україні.

5. 5. Вкажіть, яка модель здійснення міжбанківських розрахунків через консолідований кореспондентський рахунок вимагає створення внутрішньобанківської платіжної системи:

1) 1) сьома модель;

2) 2) третя модель;

3) 3) перша модель;

4) 4) друга модель.

6. 6. Кореспондентський рахунок лоро - це:

1) 1) кореспондентський рахунок, що його відкриває банк банку-кореспонденту та за яким банк здійснює операції списання й зарахування коштів («ваш рахунок у нас»);

2) 2) кореспондентський рахунок банку в банку-кореспонденті, на якому відображаються взаємні платежі («наш рахунок у вас»);

3) 3) кореспондентський рахунок банку в центральному банку, за яким банк здійснює операції («наш рахунок у ЦБ»).

7. 7. Розрахунки, які здійснюються на основі заліку взаємних вимог через клірингові установи називають:

1) 1) брутто-розрахунками;

2) 2) нетто-розрахунками;

3) 3) міра-розрахунками.

8. 8. Основні завдання СЕМ НБУ:

1) 1) задоволення потреб економіки;

2) 2) удосконалення грошово-кредитної політики;

3) 3) високий рівень безпеки міжбанківських розрахунків.

9. 9. Учасниками СЕП є:

1) 1) територіальні управління НБУ;

2) 2) банки (філії), які мають технічні рахунки в РП;

3) 3) банки (філії), які мають технічні рахунки в ЦРП.

10. 10. Одним з компонентів електронних платежів є:

1) 1) Засоби телефонного зв'язку;

2) 2) Засоби електронного зв'язку;

3) 3) Засоби супутникового зв'язку.

2. Правильно / неправильно (ТАК/НІ)

1. 1. Основна функція СЕП НБУ - проведення розрахунків між банками України в електронній формі.

2. 2. Роль центрального банку в організації міжбанківських розрахунків - забезпечення ліквідності платіжної системи.

3. 3. Недоліком розрахунків через організацію прямих кореспондентських відносин є неможливість відслідковувати стан свого кореспондентського рахунку.

4. 4. Кліринг може використовуватися лише для розрахунків між комерційними банками всередині країни.

5. 5. До переваг клірингових розрахунків можна віднести зменшення витрат на організацію розрахунків.

6. 6. СЕП НБУ - це система електронної пошти Національного банку України.

7. 7. Платіжна система - це система, що забезпечує здійснення переказування коштів (платежів) між банківськими установами.

Питання для самостійного вивчення

1. 1. Необхідність та значення міжбанківських розрахунків.

2. 2. Характеристика моделей міжбанківських розрахунків у СЕП за консолідованим кореспондентським рахунком.

3. 3. Еволюція міжбанківських розрахунків в Україні.

4. 4. Основні принципи функціонування СЕП НБУ.

Рекомендована література: 2, 5, 6, 8, 9, 10, 15, 21, 25, 27, 29, 30, 31, 32.

3.6 Регулювання діяльності банків

Оскільки банки є найважливішими елементами інфраструктури сучасного суспільства, то забезпечення їх надійного і стійкого функціонування вимагає державного регулювання їхньої діяльності в інтересах суспільства та постійного, безперервного нагляду за цією діяльністю з боку держави чи уповноважених органів.

Без системи банківського регулювання та нагляду неможливо уявити сучасне суспільство, оскільки її існування пов'язане з необхідністю:

– - забезпечення державою стабільності грошового обігу;

– - підтримання довіри з боку суспільства до банків;

– - гарантування державою збереження заощаджень суспільства, довірених банківській системі;

– - сприяння зниженню банківських ризиків;

– - запобігання кризовим явищам в економіці з вини банків;

– - стимулювання конкурентності в банківському секторі економіки;

– - підтримання іміджу держави та центрального банку країни.

Регулювання банківської діяльності і нагляд за діяльністю банків мають спільну мету і завдання, вони взаємопов'язані і взаємодоповнюють один одного. Однак слід уяснити, що ці процеси не збігаються, оскільки різною є їх економічна сутність.

Банківське регулювання - це комплекс заходів, використовуючи які, держава через центральний банк (або інший регулятивний орган) забезпечує стійке, надійне функціонування комерційних банків, що дозволяє не допустити нестабільності у банківському секторі.

Правове поле діяльності банків окреслюється:

– - чинним законодавством, яке регулює безпосередньо чи опосередковано цю сферу діяльності через закони України, укази Президента України;

– - нормативно-правовими актами уповноважених органів, в яких конкретизуються основні положення законодавчих актів. Так, нормативно-правові акти НБУ видаються у вигляді інструкцій, положень, постанов і правил.

Банківський нагляд - це цілісний і неперервний моніторинг за діяльністю банків із метою забезпечення надійності й стійкості окремих банків і банківської системи в цілому. Органи банківського нагляду мають повноваження на застосування адекватних заходів впливу за допущені банками порушення. Саме тому банківський нагляд розглядають як одну із адміністративних форм регулювання банківської діяльності (рис. 1).

Рис. 1. Форми регулювання банківської діяльності

Адміністративне регулювання передбачає встановлення прямих заборон та обмежень щодо якісних і кількісних параметрів діяльності банків, а індикативне - здійснюється непрямими методами через установлення нормативних (обов'язкових до виконання) та коригуючих (гнучких і оперативних) інструментів впливу на ситуацію в банківській сфері.

Порядок реєстрації комерційних банків в Україні регулюється Положенням про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їхніх філій, представництв, відділень, затвердженим постановою Правління НБУ 31.08.2001 р. № 375.

Порядок ліцензування банківської діяльності регулюється Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів і ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженим постановою Правління НБУ 17.07.2001 р. № 275.

Правила, що регламентують діяльність банків на банківському ринку України, розробляються Національним банком України у вигляді інструкцій, положень, правил, які обов'язково затверджуються постановою Правління НБУ і набувають чинності з моменту їх реєстрації в Міністерстві юстиції України. Зміни та доповнення до нормативно-правових актів НБУ затверджуються у такому самому порядку. Нормативно-правові акти НБУ публікуються в періодичних виданнях для широкого кола користувачів, а до відома банків доводяться електронною поштою. Порушення правил, що випливають із нормативно-правових актів НБУ, веде до застосування адекватних заходів впливу відносно банків-порушників. Особливу увагу слід звернути на Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена Постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 року № 368.

Обов'язкові економічні нормативи згідно з Законом України «Про Національний банк України» (ст. 58) встановлює НБУ. Регулювання діяльності банків через економічні нормативи регламентує Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена постановою Правління НБУ 28.08.2001 р. № 368. Усі нормативи залежно від сфери банківської діяльності, яку вони регулюють, ділять на групи:

1) нормативи капіталу;

2) нормативи ліквідності;

3) нормативи кредитного ризику;

4) нормативи інвестування.

Національний банк України для контролю за грошовими агрегатами шляхом зниження (збільшення) грошового мультиплікатора використовує норматив обов'язкового резервування як один із інструментів здійснення грошово-кредитної політики. Обов'язкове резервування комерційних банків регулюється Положенням про порядок формування обов'язкових резервів для банків України, затвердженим постановою Правління НБУ від 16.03.2006 р. № 91.

Система гарантування депозитів в Україні регламентується Законом України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20.09.2001 р. №2740-ІІІ і Положенням про гарантування вкладів фізичних осіб, затвердженим постановою Правління НБУ від 30 серпня 2002 р. № 1301, 268.

План практичного заняття № 11

1. Економічна сутність та необхідність регулювання діяльності банків.

2. Основні завдання і форми регулювання діяльності комерційних банків.

3. Реєстрація та ліцензування комерційних банків.

План практичного заняття № 12

1. 1. Економічні нормативи капіталу.

2. 2. Економічні нормативи ліквідності.

3. 3. Економічні нормативи кредитного ризику.

4. 4. Економічні нормативи інвестування.

План практичного заняття № 13

1. 1. Механізм обов'язкового резервування.

2. 2. Система гарантування депозитів.

3. 3. Критерії проблемності в діяльності комерційних банків.

Практичні завдання до теми

1. Тести

1. До адміністративних методів регулювання банківської діяльності відносять:

1) 1) нагляд за банківською діяльністю;

2) 2) установлення економічних нормативів;

3) 3) установлення нормативів обов'язкового резервування;

4) 4) реєстрацію та ліцензування.

2. До індикативних методів регулювання банківської діяльності відносять:

1) 1) нагляд за банківською діяльністю;

2) 2) установлення економічних нормативів;

3) 3) реєстрацію та ліцензування банків;

4) 4) визначення процентної політики.

3. Банкам забороняється діяльність у сфері:

1) 1) матеріального виробництва;

2) 2) страхування;

3) 3) реалізації пам'ятних монет.

4. 4. До системи економічних нормативів НБУ включені такі нормативи:

1) 1) нормативи фінансового стану банку;

2) 2) норматив ризику загальної відкритої валютної позиції;

3) 3) нормативи ліквідності.

5. 5. При розрахунку регулятивного капіталу комерційний банк може включати в субординований капітал той субординований борг, який виник стосовно:

1) 1) лише юридичних осіб;

2) 2) і юридичних, і фізичних осіб;

3) 3) лише фізичних осіб.

6. 6. Національний банк встановлює нормативне значення мінімального розміру регулятивного капіталу, яке:

1) 1) поступово зменшується;

2) 2) залишається без змін;

3) 3) поступово зростає.

7. 7. Вкажіть, які існують нормативи ліквідності в Україні:

1) 1) поточна ліквідність;

2) 2) короткострокова ліквідність;

3) 3) довгострокова ліквідність.

8. 8. Національний банк для різних видів зобов'язань:

1) 1) встановлює однакові нормативи обов'язкового резервування;

2) 2) може встановлювати диференційовані нормативи обов'язкового резервування;

3) 3) не може встановлювати диференційовані нормативи обов'язкового резервування.

9. 9. Вкажіть, яка категорія кредитної операції відсутня:

1) 1) стандартна;

2) 2) нестандартна;

3) 3) субстандартна.

10. 10. Визначте складові регулятивного капіталу комерційного банку згідно з нормативними документами НБУ:

1) 1) основний капітал + Додатковий капітал + Субординований капітал;

2) 2) основний капітал + Статутний капітал + Субординований капітал;

3) 3) основний капітал + Додатковий капітал-кошти вкладені.

2. Правильно / неправильно (ТАК/НІ)

1. 1. Адміністративне регулювання передбачає встановлення прямих заборон та обмежень щодо якісних і кількісних параметрів діяльності банків.

2. 2. Банк набуває статусу спеціалізованого, якщо більше 60 % його активів є активами одного типу.

3. 3. НБУ постановляє рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в державній реєстрації не пізніше, ніж через 2 місяці від часу подання повного пакета документів.

4. 4. Філія банку - юридична особа, що діє від імені головного банку та має право здійснювати банківські операції.

5. 5. Банки мають право здійснювати операції тільки після отримання ліцензії НБУ.

6. 6. Ліквідність банку - його здатність забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань.

7. 7. Відрита валютна позиція - співвідношення валют і зобов'язань банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі.

3. Задача для самоконтролю

Підрахувати обсяг власного капіталу центрального банку, якщо відомі такі дані: статутний капітал - 100 млн грн, резервні фонди - 3861 млн грн; банкноти та монети в обігу - 167538 млн грн; кредити отримані - 124 млн грн; кредити банкам та іншим позичальникам - 60926 млн грн. Відповідь обґрунтувати.

Відомі такі дані комерційного банку тис. грн.:

Кредитні операції	Заборгованість	Вартість забезпечення (з урахуванням коефіцієнта коригування)	Сформовані резерви
Стандартні	3500	1700	21
Під контролем	1100	520	26
Субстандартні	620	340	44
Сумнівні	350	190	82
Безнадійні	260	-	220

Який висновок про повноту формування резерву для відшкодування можливих втрат зробить центральний банк під час перевірки?

Питання для самостійного вивчення

1. 1. Регулювання банківської діяльності: зміст, необхідність, задачі.

2. 2. Система банківського регулювання в Україні.

3. 3. Формування і використання резервів на покриття ризиків від непогашення дебіторської заборгованості.

4. 4. Формування і використання резервів на покриття ризику від операцій з цінними паперами.

5. 5. Система гарантування банківських депозитів в Україні.

6. 6. Система банківського регулювання в Євросоюзі та США.

Рекомендована література: 1, 2, 3, 4, 7, 8, 11, 12, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 25, 27, 28, 29.

3.7 Банківський нагляд

Банківський нагляд - це цілісний і неперервний моніторинг за діяльністю банків із метою забезпечення надійності та стійкості окремих банків і банківської системи в цілому.

У широкому розумінні банківський нагляд є системою, яку використовує держава, щоб гарантувати стабільність фінансової системи країни, її безпеку.

Головні завдання, що стоять перед системою банківського нагляду:

– - гарантія надійності та стабільності банківського сектора для сприяння економічному зростанню в країні;

– - сприяння розвитку конкуренції в банківському секторі;

– - зростання довіри економічних суб'єктів до банківської системи;

– - підвищення ефективності банківської справи та економічно обґрунтований розподіл кредитних ресурсів в економіці.

Слід з'ясувати сутність, взаємозв'язок та відмінність двох традиційних методів банківського нагляду: безвиїзного моніторингу та виїзного інспектування. Зверніть увагу на інституційну побудову наглядових органів провідних країн світу; структурну побудову; завдання, функції та повноваження органу банківського нагляду в нашій країні (НБУ).

Система наглядово-контрольної діяльності здійснюється в таких основних напрямах:

– - державний нагляд (проводить центральний банк);

– - внутрішній банківський контроль (внутрішній аудит), що його проводить відповідна служба комерційного банку;

– - зовнішній аудит (проводиться незалежними аудиторськими компаніями).

Вирізняють такі форми банківського нагляду: загальний нагляд, інтенсивний нагляд, нагляд високого ступеня.

Усі заходи впливу, які може вживати НБУ, регламентовані Положенням про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ 28.08.2001 р. № 369.

Національний банк застосовує до банків заходи впливу, до яких належать:

1) 1) письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами, зменшення чи відчуження неефективних інвестицій;

2) 2) скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення або плану реорганізації банку;

3) 3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;

4) 4) розпорядження щодо зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;

5) 5) розпорядження щодо встановлення для банку підвищених економічних нормативів;

6) 6) розпорядження щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику;

7) 7) розпорядження щодо заборони надавати бланкові кредити;

8) 8) розпорядження щодо накладання штрафів на:

– - керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

– - банки в розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду;

9) 9) розпорядження щодо тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної участі в банку, використовувати право голосу придбаних акцій (часток/паїв) у разі грубого чи систематичного порушення ним вимог Закону «Про банки та банківську діяльність» або нормативно-правових актів Національного банку;

10) 10) розпорядження щодо тимчасового, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади у разі грубого чи систематичного порушення цією особою вимог Закону «Про банки та банківську діяльність» або нормативно-правових актів Національного банку;

11) 11) розпорядження щодо примусової реорганізації банку;

12) 12) розпорядження щодо призначення тимчасової адміністрації;

13) 13) відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку.

До філій іноземних банків вимоги підпунктів «б», «г», «и», «л» не застосовуються.

Зверніть особливу увагу на способи реорганізації банків, підстави для їх проведення; порядок проведення примусової реорганізації, призначення та функціонування тимчасової адміністрації; порядок ліквідації банків в Україні.

План практичного заняття № 14

1. Сутність, необхідність та завдання банківського нагляду.

2. Історія банківського нагляду в Україні.

3. Принципи, напрями та форми банківського нагляду.

4. Безвиїзний нагляд, порядок його здійснення.

План практичного заняття № 15

1. 1. Виїзне інспектування банків, порядок його здійснення.

2. 2. Рейтингова оцінка діяльності комерційних банків.

3. 3. Заходи впливу, що застосовуються до комерційних банків.

4. 4. Зарубіжний досвід регулювання банківської діяльності та нагляду з боку центрального банку.

Практичні завдання до теми

1. Тести

1. 1. Банківський нагляд - це:

1) 1) своєчасне реагування на порушення та негативні тенденції в діяльності комерційних банків;

2) 2) цілісний і неперервний моніторинг за діяльністю банків із метою забезпечення надійності і стійкості банків та банківської системи;

3) 3) забезпечення дотримання норм чинного законодавства, що встановлює вимоги щодо умов функціонування банківської системи.

2. 2. Головні завдання, що стоять перед системою банківського нагляду:

1) 1) гарантія надійності та стабільності банківського сектора; сприяння розвитку конкуренції в банківському секторі; підвищення ефективності банківської справи;

2) 2) забезпечення дотримання норм чинного законодавства щодо умов функціонування банківської системи; узгодження напрямів діяльності банківської системи з грошово-кредитною політикою держави;

3) 3) проведення інспекційних перевірок банків; підвищення ефективності банківської справи; узгодження напрямів діяльності банківської системи з грошово-кредитною політикою держави.

3. 3. Наглядова діяльність НБУ охоплює:

1) 1) усі банки, їх підрозділи та інші структурні елементи на території України;

2) 2) усі банки, їх підрозділи та інші структурні елементи на території України та за кордоном;

3) 3) усі банки, їх підрозділи та інші структурні елементи на території України та за кордоном, а також установи іноземних банків в Україні.

4. 4. Основні принципи банківського нагляду в Україні:

1) 1) постійність, гласність, саморегулювання;

2) 2) об'єктивність, комплексність, залежність контролю;

3) 3) законність, універсальність, обов'язковість.

5. 5. Форма банківського нагляду, що розповсюджується на банки, які не відзначаються фінансовою стабільністю, періодично порушують економічні нормативи:

1) 1) нагляд високого ступеня;

2) 2) інтенсивний нагляд;

3) 3) загальний нагляд.

6. 6. Розроблення системи економічних нормативів і моніторингу за їх дотриманням, установленні форм періодичної звітності банків та їх аналіз, у разі необхідності - застосування штрафних санкцій - це:

1) 1) попередній контроль;

2) 2) поточний контроль;

3) 3) вступний контроль.

7. 7. Методи банківського нагляду:

1) 1) система раннього попередження;

2) 2) безвиїзний контроль;

3) 3) інспекційні перевірки;

4) 4) правильні відповіді 2, 3.

8. 8. Комплексна рейтингова оцінка банків не враховує:

1) 1) середнє арифметичне рейтингових оцінок за компонентами рейтингової системи;

2) 2) рейтингову оцінку, що трапляється найчастіше;

3) 3) правильні відповіді 1, 2.

9. 9. Банки, надійні за всіма показниками, здатні протистояти більшості економічних спадів, вважаються стабільними, отримають комплексну рейтингову оцінку:

1) 1) «1»;

2) 2) «2»;

3) 3) «3»;

4) 4) «1» або «2».

10. 10. Заходи впливу, що застосовуються до комерційних банків:

1) 1) письмове застереження, заборона надавати забезпечені кредити, скликання загальних зборів учасників;

2) 2) встановлення для банку занижених економічних нормативів, укладення письмової угоди з банком;

3) 3) скликання загальних зборів учасників, реорганізація банку.

2. Правильно / неправильно (ТАК/НІ)

1. 1. Банківський нагляд - цілісний і неперервний моніторинг за діяльністю банків з метою забезпечення надійності та стійкості окремих банків і банківської системи в цілому.

2. 2. Основна мета діяльності Базельського комітету - розроблення заходів протидії «відмиванню» грошей.

3. 3. Принцип об'єктивності банківського нагляду реалізується у дотримані норм Конституції України, чинного законодавства і нормативних актів НБУ.

4. 4. Принцип гласності банківського нагляду передбачає оприлюднення нормативних актів, що приймаються центральним банком, та розкриття банками інформації про результати своєї діяльності.

5. 5. Безвиїзний контроль та інспекційні перевірки - основні форми банківського нагляду.

6. 6. НБУ для оцінки фінансового стану та визначення рейтингової оцінки банків застосовує оціночну систему CAMELS.

7. 7. До примусових заходів впливу належать: письмове застереження, укладення письмової угоди з банком, програма фінансового оздоровлення.

3. Задачі для самоконтролю

Задача 1

За звітними даними комерційного банку відбулись такі зміни у складі дебіторської заборгованості протягом липня поточного року.

Група	Дебіторська заборгованість, що виникла за договорами	Дебіторська заборгованість, виникнення якої не пов'язане з договорами	Фактично створений резерв за дебіторською заборгованістю
1	50000	34000	0
2	0	1230	220
3	0	900	500
4	0	52000	50000
Усього	50000	88130	50720

Який висновок зробить центральний банк під час перевірки на дотримання комерційним банком вимог щодо створення резерву на покриття можливих трат від дебіторської заборгованості та його дії в даному випадку?

Задача 2

Відомі такі дані по комерційному банку:

Оцінити дотримання банком вимог щодо обов'язкових резервів за умови норми обов'язкового резервування за строковими коштами у національній валюті 0,5 %, за коштами вкладів у національній валюті на вимогу - 1 %.

Питання для самостійного вивчення

1. 1. Організація системи банківського нагляду в Україні.

2. 2. Методи банківського нагляду.

3. 3. Контроль НБУ за дотриманням комерційними банками економічних нормативів.

4. 4. Заходи впливу НБУ за порушення комерційними банками банківського законодавства.

5. 5. Безвиїзний нагляд: зміст і способи здійснення.

6. 6. Порядок інспектування комерційних банків.

7. 7. Фінансове оздоровлення вітчизняних комерційних банків.

8. 8. Реорганізація та ліквідація банків.

9. 9. Визначення рейтингової оцінки діяльності банків за системою CAMEL.

Рекомендована література: 1, 2, 3, 4, 7, 11, 12, 14, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 25, 27, 29, 33, 40.

3.8 Центральний банк як банкір і фінансовий агент уряду

Щоб зрозуміти сутність кредитно-розрахункового обслуговування уряду центральним банком, необхідно передусім з'ясувати, як розвивалися кредитні відносини уряду з центральним банком у різних країнах. Слід розрізняти механізм таких відносин в умовах адміністративної та ринкової економіки.

Важливо пам'ятати, що функцію банкіра уряду виконує кожен центральний банк, незважаючи на форму власності, забезпечуючи касове виконання державного бюджету, обслуговуючи державний борг, здійснюючи регулятивно-наглядову роботу і будучи фінансовим консультантом уряду.

При розгляді даної теми досить важливо усвідомити сутність поняття «державний борг». Державний борг - це сукупність фінансових зобов'язань центрального уряду, місцевих органів влади, державних підприємств і організацій, що підлягає погашенню в обумовлені терміни.

Державний борг виникає внаслідок незбалансованості фінансових потреб держави, обмеженості фінансових ресурсів шляхом отримання внутрішніх і зовнішніх позик та кредитів. Отримані ресурси спрямовуються на покриття державних витрат і дефіциту державного бюджету, що визначає суттєву роль центрального банку при вирішенні цих проблем. Участь центрального банку в сфері кредитування уряду залежить від рівня його незалежності, цілей грошово-кредитної політики, особливостей історичного розвитку певної країни, її традицій.

Вивчаючи матеріал теми, доцільно розглянути різновиди державного боргу:

– - залежно від ступеня охоплення державних боргових зобов'язань державний борг поділяється на капітальний і поточний;

– - залежно від позиції уряду держави щодо накопичення державного боргу його поділяють на активний і пасивний.

– - залежно від отримувача кредитних ресурсів державний борг може формуватися як прямий та умовний;

– - залежно від джерел залучення коштів державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній.

Студенти повинні розглянути основні методи фінансування внутрішнього державного боргу за участю центрального банку, а саме здійснення емісії грошей, надання прямих кредитів центрального банку уряду, залучення внутрішніх позик.

У процесі вивчення теми студент повинен усвідомити, що в обслуговуванні державного боргу основним завданням центрального банку є забезпечення оптимальних умов для неемісійного залучення коштів на фінансування державних витрат. Важливо також зрозуміти специфіку формування та розвитку державного боргу, особливо враховувати характер взаємодії учасників ринку ОВДП.

Вивчаючи дану тему, слід керуватися розробленими НБУ нормативними документами, і насамперед тими, що містять усталену термінологію.

Вивчаючи тему, слід звернути увагу на те, що Національний банк України, обслуговуючи обіг державних цінних паперів, виконує обов'язки депозитарію щодо цих паперів. Особливості ведення депозитарної діяльності з державними цінними паперами встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку спільно з Національним банком України.

Також важливо знати, що Національний банк України бере участь у затвердженні вимог до розрахункового банку, правил та операційних стандартів грошового клірингу та розрахунків за операціями з цінними паперами, норм і правил обліку цінних паперів, а також спільно з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку надає дозвіл на здійснення депозитарної діяльності комерційним банкам.

Слід знати, що ефективне управління зовнішнім боргом неможливе без визначення чітких цілей та створення механізму для їх реалізації. Це можна вважати одним з пріоритетних завдань економічної політики України, розв'язання якого дало б можливість зменшити навантаження на бюджет з обслуговування зовнішньої заборгованості та оптимізувати політику залучення нових позик.

Вивчаючи тему, потрібно проаналізувати стан державного зовнішнього боргу і визначити напрями підвищення ефективності використання ресурсів, посилення контролю з боку держави за цільовим використанням коштів.

Важливо навчитися розрізняти певні специфічні ознаки управління внутрішнім і зовнішнім боргами. Платоспроможність за внутрішніми позиками забезпечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел. Платоспроможність за зовнішнім боргом залежить, насамперед, від валютних надходжень, а можливості у погашенні цього боргу визначаються в сальдо торговельного балансу.

Потрібно ідентифікувати методи управління державним боргом (конверсія, консолідація, уніфікація, обмін за регресивним співвідношенням, відстрочення погашення, анулювання) і навчитися визначати позитивні та негативні сторони кожного з методів.

Мета управління зовнішнім боргом полягає в забезпеченні економічного розвитку країни за рахунок зовнішніх позик і уникненні при цьому макроекономічних складнощів і проблем платіжного балансу в майбутньому (його дефіциту).

Одним із елементів процесу управління зовнішнім боргом країни є обслуговування зовнішнього боргу.

Національний банк як «банкір уряду» виступає в ролі обслуговуючого банку, в якому зберігаються кошти державного бюджету і виконує функції платіжного агента уряду. Центральний банк держави виступає у ролі обслуговуючого банку щодо уряду країни. В ньому зберігаються кошти державного бюджету і державних позабюджетних фондів. Проте, роль Національного банку України у процесі обслуговування державного зовнішнього боргу не обмежується лише виконанням функції платіжного агента уряду України.

Вивчаючи тему, важливо запам'ятати, що досить помітна роль у касовому виконанні державного бюджету належить центральним банкам.

Сутність касового виконання державного бюджету полягає в організації та здійсненні деякої сукупності розрахунково-касових операцій, а саме: прийняття розрахункових документів на виплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету, зарахування коштів на рахунки бюджетів різних рівнів, зберігання коштів бюджету, їх видання, фінансування заходів, передбачених бюджетом.

Під час вивчення даної теми важливо навчитися розрізняти банківську, казначейську та змішану системи касового виконання державного бюджету. Потрібно засвоїти механізм касового виконання державного бюджету через казначейську систему та роль НБУ в здійсненні касового виконання державного бюджету України.

План практичного заняття № 16

1. Сутність та види державного боргу.

2. Обслуговування державного боргу (внутрішнього та зовнішнього).

3. Розвиток кредитних відносин НБУ з урядом.

План практичного заняття № 17

1. 1. Етапи проведення торгів із розміщення ОВДП.

2. 2. Депозитарій Національного банку.

3. 3. Роль НБУ у касовому виконанні державного бюджету.

Практичні завдання до теми

1. Тести

1. 1. Державний борг - це:

1) 1) сукупність фінансових зобов'язань центрального уряду, державних підприємств і організацій, що підлягає погашенню в обумовлені терміни;

2) 2) сукупність фінансових зобов'язань місцевих органів влади, державних підприємств і організацій, що підлягає погашенню в обумовлені терміни;

3) 3) сукупність фінансових зобов'язань центрального уряду, місцевих органів влади, державних підприємств і організацій, що підлягає погашенню в обумовлені терміни.

2. 2. Залежно від ступеня охоплення державних боргових зобов'язань державний борг поділяють на:

1) 1) активний, пасивний;

2) 2) капітальний, поточний;

3) 3) внутрішній, зовнішній.

3. 3. Залежно від отримувача кредитних ресурсів державний борг може формуватися як:

1) 1) активний, пасивний;

2) 2) капітальний, поточний;

3) 3) прямий, умовний.

4. 4. Залежно від позиції уряду держави щодо накопичення державного боргу його поділяють на:

1) 1) активний, пасивний;

2) 2) капітальний, поточний;

3) 3) внутрішній, зовнішній.

5. 5. Основними методами фінансування внутрішнього державного боргу є:

1) 1) залучення внутрішніх позик;

2) 2) залучення зовнішніх позик;

3) 3) здійснення емісії грошей.

6. 6. Залежно від терміну випуску державні цінні папери середньострокові - це:

1) 1) від 1 до 3 років;

2) 2) від 1 до 5 років;