3) 3) від 1 до 10 років.

7. 7. Метою управління зовнішнім боргом є:

1) 1) забезпечення економічного розвитку країни за рахунок зовнішніх позик і уникнення при цьому макроекономічних труднощів і проблем платіжного балансу в майбутньому;

2) 2) забезпечення економічного розвитку країни за рахунок внутрішніх позик і уникнення при цьому макроекономічних труднощів і проблем платіжного балансу в майбутньому;

3) 3) забезпечення економічного розвитку країни за рахунок зовнішніх та внутрішніх позик і уникнення при цьому макроекономічних труднощів і проблем платіжного балансу в майбутньому.

8. 8. Учасниками управління зовнішнім державним боргом в Україні є:

1) 1) Верховна рада, НБУ, Державне казначейство;

2) 2) Кабінет Міністрів, НБУ, Державне казначейство;

3) 3) Верховна рада, Президент, НБУ.

9. 9. До 1997 р. в Україні функціонувала система касового виконання Державного бюджету:

1) 1) банківська;

2) 2) змішана;

3) 3) казначейська.

10. 10. З 2002 р. у в Україні функціонує система касового виконання Державного бюджету:

1) 1) банківська;

2) 2) змішана;

3) 3) казначейська.

2. Правильно / неправильно (ТАК/НІ)

1. 1. Сукупність фінансових зобов'язань центрального уряду, місцевих органів влади, державних підприємств і організацій, що підлягає погашенню в обумовлені терміни, називається державним боргом.

2. 2. Залежно від джерел залучення коштів державний борг поділяється на активний та пасивний.

3. 3. Прямий державний зовнішній борг країни формується за рахунок іноземних кредитів, залучених іншими позичальниками під державні гарантії.

4. 4. Надання прямих кредитів центрального банку уряду - один із основних методів фінансування внутрішнього державного боргу.

5. 5. Згідно з касовою системою виконання державного бюджету накопичення доходів і здійснення видатків проводить окремий орган - державна скарбниця.

6. 6. Валовий зовнішній борг країни - державний зовнішній борг у сумі з приватним негарантованим державою та гарантованим державою.

7. 7. Існують такі способи розміщення державних цінних паперів: аукціон, відкритий продаж, індивідуальне розміщення.

Задача для самоконтролю

Пояснити, як вплинуть на здатність комерційного банку створювати нові гроші та змінювати стан грошової пропозиції такі операції (за умови, що банк здійснюватиме їх незалежно одну від одної).

Вид операції	Сума в тис. грн
1. 1. Клієнт вносить на свій рахунок у банку готівкові кошти	45
2. 2. Банк надає позику у безготівковому порядку	130
3. 3. Банк збільшує свої обов'язкові резерви	75
4. 4. Банк залучає депозит іншого комерційного банку	220
5. 5. Банк розміщує депозит на рахунку в іншому банку	190
6. 6. Банк видає готівкові кошти клієнтові	35
7. 7. Банк отримує позику на міжбанківському ринку	77
8. 8. Банк погашає позику, отриману від центрального банку	115
9. 9. Банк збільшує резервний фонд	62

Визначити, як змінюватиметься здатність комерційного банку до створення нових грошей, якщо на момент проведення операцій у нього будуть наявні надлишкові резерви у розмірі 49 тис. грн, а всі наведені операції проводитимуться поступово (одна за одною).

Питання для самостійного вивчення

1. 1. Зовнішній борг і роль НБУ у забезпеченні управління боргом.

2. 2. Внутрішній державний борг і роль НБУ у забезпеченні управління боргом.

3. 3. Удосконалення методів управління боргом країни з метою відпрацювання дієвої грошово-кредитної політики в Україні.

4. 4. Переваги і в чому обмеженість функцій «фінансового агента» уряду в Україні?

5. 5. Яка з моделей організацій аукціонного продажу державних цінних паперів найбільш прийнятна для поточних умов в Україні? Що визначає переваги саме цієї моделі?

Рекомендована література: 1, 2, 21, 25, 27, 29.

Модуль 4. Центральний банк - провідник грошово-кредитної політики

4.1 Грошово-кредитна політика

Щоб зрозуміти сутність грошово-кредитної політики, необхідно врахувати, що в економічній літературі є кілька тлумачень цього поняття. Найбільш повно і точно сутність грошово-кредитної політики виражає її визначення як комплексу взаємозв'язаних, спрямованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку, що їх проводить держава через свій центральний банк. Часто даний вид політики називають монетарною чи грошовою політикою.

З'ясування сутності грошово-кредитної політики передбачає вивчення її об'єктів, суб'єктів та цілей проведення. При цьому слід враховувати, що проведення грошово-кредитної політики потребує створення в країні відповідної інституційної основи. Ключовими складовими цієї основи є банківська система і грошовий ринок. Потрібно з'ясувати, які вимоги ставить перед банківською системою і грошовим ринком проведення ефективної грошово-кредитної політики.

Для розуміння ролі грошово-кредитної політики в ринковій економіці важливо розглянути її цілі, які поділяються на три групи: стратегічні, проміжні, поточні. Необхідно звернути увагу на дискусію, яка точиться в економічній літературі щодо стратегічних цілей. Зауважимо, що центральні банки різних країн неоднаково вирішують проблему вибору стратегічних цілей. грошовий кредитний емісія платіжний

Важливо звернути увагу на конфлікт цілей, з'ясувати можливості центрального банку щодо впливу на основні макроекономічні змінні, тобто на реальний сектор економіки.

Центральний банк прямо не може впливати на основні макроекономічні змінні. Він може досягати поставлених стратегічних цілей через проміжні та поточні цілі. Тому грошово-кредитна політика має досить складний механізм впливу на реальну економіку, який називають трансмісійним (передавальним) механізмом грошово-кредитної політики. Для поглиблення своїх знань щодо результативності (ефективності) грошово-кредитної політики необхідно виділити й охарактеризувати основні ланки трансмісійного механізму грошово-кредитної політики, з'ясувати, які змінні центральні банки обирають проміжні та поточні цілі і які критерії вибору цілей необхідно брати до уваги.

Центральні банки впливають на економічні процеси проведенням певної грошово-кредитної політики. Тому при розгляді даної теми необхідно розглянути класифікацію грошово-кредитної політики за такими класифікаційними ознаками:

– - за спрямованістю та мірою впливу регулятивних заходів на пропозицію грошей (крайні варіанти - монетарна експансія та політика рестрикції; проміжні - політика рефляції та політика дезінфляції);

– - за критерієм охоплення регулятивними заходами суб'єктів грошового ринку (тотальна грошово-кредитна політику та селективну);

– - за характером стратегічної мети, що слугує цільовим монетарним орієнтиром (таргетування грошових агрегатів, таргетування валютного курсу, таргетування інфляції, грошово-кредитна політика без номінального якоря).

Грошово-кредитна політика - одна із складових загальної економічної політики держави, тому для визначення її впливу на реальний сектор економіки необхідно з'ясувати, як вона взаємодіє з іншими державними заходами впливу на економічні процеси, і насамперед як вона взаємодіє з фіскальною політикою, зовнішньоекономічною політикою тощо. Слід звернути увагу на різні підходи щодо оцінки ефективності грошово-кредитної і фіскальної політики з боку кейнсіанців і монетаристів.

Оцінюючи в цілому ефективність грошово-кредитної політики, необхідно підкреслити її переваги та недоліки.

Завершуючи вивчення цієї теми, потрібно проаналізувати особливості визначення та реалізації грошово-кредитної політики в Україні на різних етапах перехідного періоду, а також зарубіжний досвід реалізації грошово-кредитної політики розвинутих країн світу.

План практичного заняття № 18

1. 1. Економічний зміст грошово-кредитної політики.

2. 2. Завдання та цілі грошово-кредитної політики.

3. 3. Передавальний механізм та ефективність грошово-кредитної політики.

4. 4. Типи (різновиди) грошово-кредитної політики.

План практичного заняття № 19

1. 1. Місце і роль грошово-кредитної політики в загальнодержавній економічній політиці.

2. 2. Особливості грошово-кредитної політики в Україні.

3. 3. Зарубіжний досвід реалізації грошово-кредитної політики.

Практичні завдання до теми

1. Тести

1. 1. Грошово-кредитна політика - це:

1) 1) сукупність заходів у сфері грошового обігу та кредитних відносин;

2) 2) діяльність держави, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку виконання угоди з валютними цінностями;

3) 3) сукупність заходів щодо регламентації грошового обороту в країні.

2. 2. Грошово-кредитна політика здійснюється з метою:

1) 1) забезпечення безінфляційного грошового обігу;

2) 2) регулювання економічного зростання, стримування інфляції, забезпечення зайнятості та збалансування платіжного балансу;

3) 3) кредитування економіки та регулювання грошової маси.

3. 3. Який орган державної влади щорічно інформує НБУ про напрями грошово-кредитної та валютної політики, розробленої ним на наступний рік і на більш тривалий період?

1) 1) Президент;

2) 2) прем'єр-міністр;

3) 3) ВРУ;

4) 4) Міністерство фінансів України.

4. 4. Основним об'єктом грошово-кредитного регулювання з боку центрального банку є:

1) 1) сукупна грошова маса, від розміру якої залежить динаміка основних показників розвитку економіки;

2) 2) обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсоткових ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті;

3) 3) розширення обсягів кредитних операцій, зниження рівня відсоткових ставок і загальне зростання грошової маси.

5. 5. Головним суб'єктом грошово-кредитної політики в Україні є:

1) 1) Уряд;

2) 2) Міністерство фінансів;

3) 3) НБУ.

6. 6. Рестрикційна грошово-кредитна політика (політика «дорогих» грошей) спрямована на:

1) 1) обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсоткових ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті;

2) 2) згладжування різких коливань фаз економічного циклу;

3) 3) подолання спаду виробництва та пожвавлення ділової активності завдяки стимулюванню інвестиційних процесів і збільшенню платоспроможного попиту на товари та послуги.

7. 7. Рестрикційна грошово-кредитна політика застосовується з метою:

1) 1) обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсоткових ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті;

2) 2) згладжування різких коливань фаз економічного циклу, боротьби з інфляцією та для стабілізації грошової системи;

3) 3) пожвавлення ділової активності завдяки стимулюванню інвестиційних процесів і збільшенню платоспроможного попиту на товари та послуги.

8. 8. Експансіоністська грошово-кредитна політика спрямована на:

1) 1) обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсоткових ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті;

2) 2) розширення обсягів кредитних операцій, зниження рівня відсоткових ставок і загальне зростання грошової маси;

3) 3) подолання спаду виробництва та пожвавлення ділової активності завдяки стимулюванню інвестиційних процесів і збільшенню платоспроможного попиту на товари та послуги.

9. 9. Політика грошової експансії застосовується з метою:

1) 1) подолання спаду виробництва та пожвавлення ділової активності завдяки стимулюванню інвестиційних процесів і збільшенню платоспроможного попиту на товари та послуги;

2) 2) збільшення грошової маси, що призводить до посилення інфляційних процесів і зниження купівельної спроможності національної грошової одиниці;

3) 3) обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсоткових ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті.

10. 10. Недоліком політики грошової експансії є…

1) 1) збільшення норми обов'язкових резервів, що призводить до зменшення кредитного потенціалу банків і маси грошей в обігу;

2) 2) обмеження обсягу кредитних операцій;

3) 3) збільшення грошової маси, що призводить до посилення інфляційних процесів і зниження купівельної спроможності національної грошової одиниці.

2. Правильно / неправильно (ТАК/НІ)

1. 1. Монетарна політика - комплекс взаємопов'язаних, спрямованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку, що їх здійснює держава через центральний банк.

2. 2. Об'єктом грошово-кредитної політики виступає держава.

3. 3. Економічне зростання та стабільність процентної ставки є проміжними цілями грошово-кредитної політики.

4. 4. Основна мета грошово-кредитної політики - стабільність цін.

5. 5. Обмеження обсягу кредитних операцій комерційних банків - один із заходів експансіоністської монетарної політики.

6. 6. Рестрикційна грошово-кредитна політика проводиться за допомогою зниження рівня процентних ставок.

7. 7. Лімітування окремих банківських операцій - прояв селективної грошово-кредитної політики.

Питання для самостійного вивчення

1. 1. Призначення НБУ при здійсненні грошово-кредитної політики.

2. 2. Передавальний механізм та ефективність грошово-кредитної політики.

3. 3. Охарактеризуйте діяльність установ, що беруть участь у збільшенні пропозиції грошей.

4. 4. Основні положення кредитної політики США, Канади, Японії.

5. 5. Характеристика монетарної системи Європейських центральних банків.

Рекомендована література: 1, 2, 3, 21, 22, 23, 25, 27, 29, 33, 36, 37.

4.2 Інструменти грошово-кредитної політики

Центральні банки з метою регулювання грошового обороту застосовують різні інструменти, які впливають на пропозицію грошей, рівень ринкової процентної ставки, грошовий мультиплікатор, а в кінцевому підсумку - на економічну активність.

Перш ніж розглядати механізм дії основних класичних інструментів грошово-кредитної політики, необхідно класифікувати їх за різними критеріями, зокрема:

– - за об'єктами впливу;

– - за формою;

– - за особливостями параметрів, що встановлюються у процесі регулювання;

– - за термінами впливу.

Вивчаючи характер дії політики обов'язкових резервних вимог, слід насамперед з'ясувати, як впливає цей інструмент на грошовий мультиплікатор. Потім потрібно засвоїти основні складові механізму обов'язкового резервування, розглянути, як саме Національний банк України використовував цей інструмент на різних етапах перехідного періоду, визначити його переваги і недоліки.

Політику рефінансування слід розглядати у тісному взаємозв'язку з процентною політикою центрального банку. Особливу увагу слід приділити особливостям застосування політики рефінансування і процентної політики Національним банком України в умовах інфляції та в період монетарної стабільності.

Політика центрального банку на відкритому ринку - це найважливіший інструмент, за допомогою якого цей банк регулює пропозицію грошей. Операції на відкритому ринку - це купівля-продаж центральним банком цінних паперів з метою впливу на ресурсну базу комерційних банків.

Розкриваючи сутність операцій на відкритому ринку, необхідно пояснити, чому центральні банки зазвичай обмежуються операціями з державними борговими зобов'язаннями, а також що спонукає суб'єктів економіки продавати чи купувати цінні папери.

В умовах високорозвинутого ринку цінних паперів політика операцій на відкритому ринку має суттєві переваги.

Застосування політики операцій на відкритому ринку Національним банком України слід розглядати у тісному зв'язку з формуванням і розвитком в Україні ринку державних боргових зобов'язань.

У країнах з перехідною економікою центральні банки активно застосовують адміністративні інструменти. До таких найважливіших інструментів можна віднести:

– - механізм готівкової емісії;

– - встановлення «стелі» кредиту центрального банку, що надається уряду та банківським установам;

– - пряме регулювання позичкових операцій банків, визначення маржі, межі вартості кредитних ресурсів, що виділяються згідно з пріоритетами макроекономічної політики для фінансування окремих галузей економіки;

– - обмеження споживчого кредиту;

– - обмеження на відкриття філій та відділень;

– - селективна кредитна політика.

Так, Національний банк України застосовував такі інструменти, як обмеження кредитної діяльності банків установленням для них «кредитних стель», а також обмежень щодо визначення процентних ставок за кредитними і депозитними операціями тощо. Необхідно визначити переваги і недоліки інструментів прямого регулювання грошового ринку.

Тому при розгляді даної теми актуальним питанням є дієвість грошово-кредитної політики. Найважливішою вимогою у цьому є забезпечення системності у застосуванні різних важелів монетарного регулювання, їх спрямування на досягнення взаємопов'язаних завдань грошової стабілізації. Окрім того монетарна політика центрального банку завжди повинна бути гнучкою. Її слід узгоджувати із загальними механізмами макроекономічного регулювання, відображати розвиток економічного циклу ринкової кон'юнктури.

План практичного заняття № 20

1. Класифікація інструментів грошово-кредитної політики.

2. Управління процентною ставкою та обсягами резервів банків.

3. Операції на відкритому ринку як інструмент грошово-кредитної політики.

План практичного заняття № 21

1. 1. Форми рефінансування комерційних банків.

2. 2. Адміністративні інструменти.

3. 3. Дієвість інструментів грошово-кредитного регулювання.

Практичні завдання до теми

1. Тести

1. 1. До інструментів грошово-кредитної політики НБУ відноситься:

1) 1) визначення норм обов'язкових резервів, операції на відкритому ринку, емісія цінних паперів;

2) 2) рефінансування комерційних банків, валютна політика, визначення норм обов'язкових резервів;

3) 3) операції на відкритому ринку, рефінансування комерційних банків, ліцензування комерційних банків.

2. 2. Чи установлює диференційовані нормативи обов'язкового резервування НБУ для різних видів зобов'язань:

1) 1) так, залежно від природи зобов'язань та терміну зобов'язань;

2) 2) так, установлює завжди;

3) 3) не установлює, нормативи є єдиними для різних видів зобов'язань.

3. 3. Інструмент грошово-кредитної політики, сутність якого полягає в установленні обов'язкової норми ресурсів, яку комерційні банки повинні зберігати в центральному банку у відсотках до залучених депозитів:

1) 1) обов'язкові резерви;

2) 2) норматив резервування;

3) 3) мінімальні обов'язкові резерви.

4. 4. Політика «дорогих грошей» призводить до:

1) 1) обмеження обсягу грошової маси;

2) 2) розширення обсягів грошової маси;

3) 3) не впливає на зміну грошової маси.

5. 5. До методів валютного регулювання не відноситься:

1) 1) девізна політика, валютні обмеження;

2) 2) відсоткова політика, кредитна політика;

3) 3) управління валютними резервами, відсоткова політика.

6. 6. Знайти відповідність між термінами та визначеннями до них:

1. Девізна політика	1. Політика, складовою якої є оптимальне розміщення активів за кордоном
2. Відсоткова політика	2. Сукупність заходів і правил, спрямованих на досягнення рівноваги в платіжному балансі, підтримання стабільного курсу національної грошової одиниці та інше
3. Управління валютними резервами	3. Політика, яка полягає в тому, що змінюючи розмір офіційної відсоткової ставки, центральний банк чинить певний вплив на валютний курс
4. Валютні обмеження	4. Політика, що полягає у зміні обсягів купівлі та продажу іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці

7. 7. За формою інструменти грошово-кредитного регулювання поділяються на:

1) 1) кількісні, якісні;

2) 2) прямі, опосередковані;

3) 3) короткотермінові, довготермінові.

8. 8. Ринкові інструменти відрізняються від адміністративних:

1) 1) більшою гнучкістю та завжди адекватні наміченій меті;

2) 2) більшою гнучкістю та не завжди адекватні наміченій меті;

3) 3) меншою гнучкістю та завжди адекватні наміченій меті.

9. 9. До найважливіших адміністративних інструментів можна віднести:

1) 1) пряме регулювання позичкових операцій банків;

2) 2) визначення маржі;

3) 3) обмеження споживчого кредиту.

10. 10. Мета застосування норм обов'язкових резервів полягає у:

1) 1) обмеженні темпів зростання грошової маси;

2) 2) розширенні темпів зростання грошової маси;

3) 3) вилучені надлишкових коштів з грошового обігу.

2. Правильно / неправильно (ТАК/НІ)

1. 1. Через проведення кредитної експансії центральні банки стимулюють зростання виробництва та покращення кон'юнктури.

2. 2. Інструменти грошово-кредитного регулювання за формою поділяються на короткострокові та довгострокові.

3. 3. Згідно з Законом України «Про Національний банк України» один із інструментів грошово-кредитної політики - регулювання імпорту та експорту капіталу.

4. 4. Підвищення облікової ставки проводиться при стимулювальній грошово-кредитній політиці.

5. 5. Мінімальні обов'язкові резерви - інструмент грошово-кредитної політики, сутність якого полягає в установленні обов'язкової норми ресурсів, яку комерційні банки повинні зберігати в центральному банку у відсотках до залучених депозитів.

6. 6. Центральний банк збільшує портфель цінних паперів при проведенні політики «дорогих» грошей.

7. 7. При зменшенні норми резервування збільшується величина грошової маси в обігу.

Задачі для самоконтролю

Задача 1

Обсяг грошової маси в країні на кінець року становив 520 млрд грн. На початку року центральний банк надав комерційним банкам кредит у розмірі 5 млрд грн і встановив норму обов'язкових резервів у розмірі 5 %. Як зміниться обсяг грошової маси в країні в результаті такої дії центрального банку?

Задача 2

На підставі інформації, що наведена в таблиці, розрахувати величину грошового мультиплікатора. Відповідь обґрунтувати.

Показники	Сума в млн грн
1. 1. Гроші поза банками	74984
2. 2. Строкові депозити в національній валюті	65983
3. 3. Резерви комерційних банків	19310
4. 4. Цінні папери власного боргу банків	1650
5. 5. Кошти на поточних рахунках	29056
6. 6. Вклади до запитання	19236
7. 7. Кількість готівки в касах комерційних банків.	84530

Питання для самостійного вивчення

1. 1. Політика обов'язкових резервних вимог: зміст і ефективність.

2. 2. Санкції НБУ при недотриманні комерційним банком норм обов'язкового резервування.

3. 3. Процентна політика центрального банку: зміст, ефективність.

4. 4. Політика рефінансування комерційних банків: зміст, ефективність.

5. 5. Політика операцій на відкритому ринку: зміст, ефективність.

6. 6. Інституційна основа грошово-кредитної політики.

7. 7. Організаційно-економічні важелі реалізації грошово-кредитної політики.

Рекомендована література: 1, 2, 3, 21, 22, 23, 25, 27, 29, 33, 36, 37, 40.

4.3 Валютна політика. Валютне регулювання та контроль

У процесі вивчення теми варто зосередитись на економічній сутності і необхідності валютної політики, валютного регулювання та валютного контролю, а також дослідити процес становлення системи валютного регулювання в Україні.

Щоб зрозуміти сутність валютного регулювання, необхідно передусім згадати визначення таких понять, як валюта, валютний курс, валютна політика. Потрібно знати, що валюта України -- це єдиний законний засіб платежу на території держави, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог і зобов'язань, а порядок ввезення, переказування і пересилання валюти з-за кордону і за кордон визначається Національним банком України.

Слід запам'ятати, що невід'ємною складовою грошово-кредитної політики держави є валютна політика - сукупність заходів у сфері міжнародних економічних відносин відповідно до поточних і стратегічних цілей економічної політики держави. Інструментами валютної політики є валютні інтервенції й (в тій чи іншій мірі) деякі інструменти грошово-кредитного регулювання (дисконтна політика, операції на відкритому ринку, встановлення резервних вимог тощо). Основною метою валютної політики НБУ як складової монетарної політики є стабілізація валютного курсу національної грошової одиниці та збалансованість платіжного балансу країни.

Під час вивчення даної теми необхідно засвоїти, що валютне регулювання - це сукупність нормативних документів, встановлених органами валютного регулювання у законодавчому чи адміністративному порядку, спрямованих на регулювання потоків капіталу в країну із країни, а також валютних операцій, що здійснюються в межах України, з метою підтримання стабільності курсу грошової одинці, стабільного рівня валютних резервів і збалансування міждержавних платежів.

Таким чином, валютне регулювання - це регламентація державою міжнародних розрахунків і порядку проведення валютних операцій.

Далі слід з'ясувати основні повноваження Національного банку України як органу валютного регулювання. При цьому потрібно ознайомитися з розробленими НБУ нормативними документами, що стосуються даної проблеми.

Необхідно зрозуміти сутність і організаційні засади проведення НБУ заходів у сфері валютного регулювання, а також знати, щодо основних повноважень НБУ входить: здійснення валютної політики, виходячи з принципів загальної економічної політики України; складання разом з Кабінетом Міністрів України платіжного балансу України; контроль за дотриманням затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України; нагромадження і використання резервів валютних цінностей для здійснення державної валютної політики та ряд інших повноважень.

Широкий діапазон функціональних обов'язків НБУ у сфері валютного регулювання об'єктивно вимагає відповідних повноважень щодо виконання ним функції органу валютного контролю. Саме на НБУ покладені обов'язки головного органу валютного контролю в нашій державі.

Суб'єктами валютного регулювання та контролю виступають усі без виключення учасники валютних операцій:

– - уповноважені банки-резиденти;

– - юридичні особи-резиденти;

– - фізичні особи-резиденти та нерезиденти.

Опрацьовуючи тему, особливу увагу слід звернути на обов'язки НБУ щодо видачі ліцензій на здійснення валютних операцій та механізм установлення способів визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют.

Необхідно засвоїти механізм курсової політики Національного банку, дослідити особливості цієї політики в поточному році і порівняти її ефективність за останні роки.

Актуальним є питання щодо формування золотовалютного резерву країни та управління ним. Потрібно вивчити механізм створення офіційних валютних резервів і використання їх Національним банком України для підтримання валютного (обмінного) курсу валюти України.

Роль центральних банків на ринку золота потребує детального вивчення. Варто здійснити порівняльний аналіз стратегії центральних банків провідних країн світу в цій сфері і спроектувати результати цього аналізу на ситуацію в Україні.

На окрему увагу заслуговує вивчення обов'язкових для виконання комерційними банками нормативних актів НБУ щодо здійснення операцій на валютному ринку України.

Далі слід перейти до розгляду обов'язків Національного банку України, спрямованих на підтримання валюти України, для виконання яких він може бути суб'єктом міжбанківського валютного ринку. Необхідно з'ясувати структуру міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку, які визначаються Національним банком України.

Особливу увагу слід звернути на механізм здійснення валютних операцій на міжнародних валютних ринках уповноваженими банками та фінансовими установами.

У межах цієї теми обов'язково потрібно вивчити механізм регулювання НБУ поточних валютних операцій і валютних операцій, пов'язаних із рухом капіталу, а також застосування валютних обмежень.

Важливо з'ясувати принципи складання платіжного балансу країни, його зміст і використання в регулятивній діяльності НБУ. Потім треба ознайомитись з формами побудови платіжного балансу та розібратись з основними принципами його аналізу.

План практичного заняття № 22

1. Сутність, інструменти, види, складові елементи, мета валютної політики.

2. Економічна сутність і необхідність валютного регулювання.

3. Валютний контроль, його зміст і завдання, суб'єкти.

4. Курсова політика НБУ.

План практичного заняття № 23

1. 1. Формування та управління золотовалютним резервом країни.

2. 2. Регулювання НБУ операцій, пов'язаних з рухом капіталу.

3. 3. Регулювання НБУ поточних валютних операцій.

4. 4. Платіжний баланс у механізмі валютного регулювання.

Практичні завдання до теми

1. Тести до теми

1. 1. Валютна політика - це:

1) 1) регламентація державою міжнародних розрахунків і порядку проведення валютних операцій;

2) 2) сукупність засобів, які здійснюються державою у сфері міжнародних валютних відносин відповідно до поточних і довгострокових цілей країни;

3) пряме втручання центрального банку країни у функціонування валютного ринку через купівлю-продаж іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці країни.

2. 2. Валютний курс - це:

1) 1) установлене НБУ фіксоване співвідношення між національною грошовою одиницею та валютою іншої країни;

2) 2) ціна одиниці іноземної валюти, виражена в національній грошовій одиниці;

3) 3) співвідношення між національною грошовою одиницею та валютами інших країн, яке складається залежно від попиту та пропозиції валют на валютному ринку.

3. 3. Як змінюється валютний курс у країні, якщо спостерігається високий темп інфляції:

1) 1) валютний курс знижується;

2) 2) валютний курс залишається незмінним;

3) 3) валютний курс підвищується.

4. 4. Валютні інтервенції - це:

1) 1) операції купівлі-продажу іноземної валюти з метою впливу на національну грошову одиницю;

2) 2) регулювання облікової ставки залежно від цілей держави;

3) 3) державні обмеження щодо операцій з іноземною валютою.

5. 5. Котирування - це:

1) 1) операції з купівлі-продажу іноземної валюти;

2) 2) визначення курсу іноземної валюти;

3) 3) купівельна спроможність валюти.

6. 6. Спеціальні права запозичення - це:

1) 1) цінні папери, що засвідчують боргове зобов'язання держави;

2) 2) права на кредит в МВФ, що відповідають розміру квоти держави;

3) 3) міжнародна кредитні і платіжні кошти.

7. 7. Завдання, які виконує НБУ у сфері валютного регулювання:

1) 1) встановлює єдині форми обігу звітності;

2) 2) встановлює ліміти відкритої валютної позиції для банків та інших установ;

3) 3) правильні відповіді 1, 2.

8. 8. Метою валютного контролю є:

1) 1) безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів;

2) 2) визначення валютного курсу;

3) 3) забезпечення дотримання резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

9. 9. Чинники впливу на валютний курс:

1) 1) макроекономічні, мікроекономічні;

2) 2) мікроекономічні, кон'юнктурні;

3) 3) макроекономічні, кон'юнктурні.

10. 10. Регламентація державою міжнародних розрахунків і порядку проведення валютних операцій - це:

1) 1) валютне регулювання;

2) 2) валютний контроль;

3) 3) котирування.

2. Правильно / неправильно (ТАК/НІ)

1. 1. Валютне регулювання - це сукупність заходів у сфері економічних відносин відповідно до поточних і стратегічних цілей економічної політики держави.

2. 2. До компетенції центрального банку не належить нагромадження та управління валютними резервами країни, проведення операцій з їх розміщення.

3. 3. Види поточної валютної політики: дисконтна, девізна та диверсифікація валютних резервів.

4. 4. Основною метою валютної політики НБУ є стабілізація курсу національної грошової одиниці та збалансованість платіжного боргу країни.

5. 5. Платіжний баланс країни складає НБУ разом із Кабінетом Міністрів України.

6. 6. Девальвація - офіційне підвищення курсу національної грошової одиниці відносно іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць.

7. 7. Валютний курс - ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Задача для самоконтролю

Валюта	За балансовими рахунками	За позабалансовими рахунками	Курс НБУ, грн за одиницю валюти
	активи	зобов'язання	активи	зобов'язання
USD	5000	2440	500	-	7,27
EUR	2000	1000	360	-	12,7
RUR	1500	2000	-	400	0,23

Питання для самостійного вивчення

1. 1. Повноваження НБУ у сфері валютного контролю.

2. 2. Характеристика методів регулювання валютного курсу.

3. 3. Формування та управління золотовалютним резервом НБУ.

4. 4. Валютні інтервенції центрального банку як метод регулювання валютного курсу.

5. 5. Процентна політика центрального банку як метод регулювання валютного курсу.

Рекомендована література: 2, 3, 8, 13, 15, 21, 25, 27, 29.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Активи високоліквідні - активи в готівковій та безготівковій формі. У банку - це готівка в касі, кошти на кореспондентських рахунках у НБУ та інших банках-кореспондентах.

Активи з негативною класифікацією включають сумнівну та безнадійну щодо повернення заборгованість за кредитними операціями та дебіторську заборгованість; прострочені понад 30 днів та сумнівні щодо отримання нараховані доходи; кошти, розміщені на кореспондентських рахунках банків, що визнані банкрутами, ліквідуються або зареєстровані в офшорних зонах.

Активи короткострокові - ліквідні активи банку з кінцевим строком повернення до одного року.

Активи ліквідні - будь-які активи, які можуть бути конвертовані в готівкову чи безготівкову форму.

Активи первинної та вторинної ліквідності - це грошові кошти та вимоги банку, що здатні з мінімальною втратою часу та вартості бути конвертовані у готівкові чи безготівкові гроші та використовуватись банком для виконання своїх зобов'язань.

Активи поточні - активи первинної та вторинної ліквідності з кінцевим строком повернення до 30 днів.

Активи, зважені на ризик - підсумок вартості активів банку, кожна позиція яких за балансом і позабалансовими статтями відкоригована (помножена) на притаманний їй коефіцієнт ризику (коефіцієнт зважування) за шкалою НБУ.

Активні операції центрального банку - операції з розміщення банківських ресурсів. Включають операції, пов'язані з вкладами в грошові та матеріальні активи, із золотовалютними резервами, державними цінними паперами та кредитами, наданими комерційним банкам та уряду.

Базельський комітет з банківського нагляду (Міжнародний комітет з банківського нагляду) - найавторитетніша на сьогодні організація з питань визначення політики в галузі банківського регулювання та нагляду, яка на базі власного досвіду розробляє рекомендації, що не мають директивного характеру. Створений у 1974 р. при Банкові міжнародних розрахунків у Швейцарії, у м. Базелі. Мета діяльності комітету - по-перше, надати можливість кожній країні користуватись його досвідом і рекомендаціями з урахуванням особливостей національних економік; по-друге, зблизити системи банківського регулювання та нагляду з метою створення уніфікованої системи.

Банк Англії - один з найстаріших центральних банків світу. Створений у 1694 р. До ХІХ ст. банк виконував функції, аналогічні функціям інших банків. Згідно з банківським актом 1844 р. він поступово перетворюється в емісійний банк, а у ХХ ст. набуває статусу центрального банку.

Банк Міжнародних розрахунків (БМР) - заснований у 1930 р. відповідно до міжурядових угод шістьма центральними банками і групою банків США. Сьогодні банк успішно виконує свою основну функцію - координатора діяльності центральних банків провідних країн світу.

Банки регіональні - банки, які здійснюють свою діяльність у межах одного регіону (області).

Банківська ліквідність - здатність банку швидко і без втрат перетворити свої активи в пасиви.

Банківська ліцензія - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність», на підставі якого банки мають право здійснювати банківську діяльність.

Банківська операція - конкретна дія банку, пов'язана з його основною діяльністю у певний момент, стосовно певного клієнта.

Банківська система - законодавчо визначена, чітко структурована та субородинована сукупність банківських установ, що діють на професійній основі і функціонально пов'язані у самостійну економічну структуру.

Банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Безвиїзний нагляд - це дистанційний моніторинг діяльності окремих банків і банківської системи в цілому з метою своєчасного адекватного реагування на проблеми і недоліки в діяльності банків.

Бездокументарна форма цінного папера - здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір.

Білонна монета - розмінна монета з дрібною вартістю, яка карбується не з дорогоцінного металу.

Бундесбанк (Німецький федеральний банк) - один з найбільш авторитетних центральних банків світу завдяки своїй виваженій антиінфляційній політиці. У зв'язку зі створенням єврозони делегував функцію розроблення і реалізації грошово-кредитної політики, а також функцію емісії грошових знаків Європейському центральному банку. З 1999 р. Бундесбанк повинен підтримувати загальноекономічну політику уряду, якщо вона не суперечить завданням Європейської системи центральних банків.

Бюджетні кредити - бюджетні кошти, які розміщені банком у вигляді кредитів на підставі договорів з розпорядниками цих коштів, за якими банк не несе кредитного ризику.

Валовий кредитний ризик (ВКР) - загальна заборгованість за кредитними операціями перед банком-кредитором.

Валюта - грошові знаки іноземних держав, кредитні і платіжні документи у вигляді векселів, чеків, банкнот, що використовуються в міжнародних розрахунках.

Валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у вкладах у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України.

Валютна позиція - співвідношення між сумою балансових і позабалансових вимог банку та сумою його балансових і позабалансових зобов'язань у певній іноземній валюті.

Валютна позиція відкрита - сума балансових і позабалансових вимог банку не збігається із сумою його балансових і позабалансових зобов'язань у певній іноземній валюті.

Валютна позиція відкрита довга - сума балансових і позабалансових вимог банку у певній іноземній валюті перевищує суму його балансових і позабалансових зобов'язань у тій самій валюті. У розрахунку відкрита довга валютна позиція позначається знаком «+».

Валютна позиція відкрита коротка - сума балансових і позабалансових зобов'язань у певній іноземній валюті перевищує суму його балансових і позабалансових вимог у тій самій валюті. У розрахунку відкрита довга валютна позиція позначається знаком «-».

Валютна позиція закрита - тотожність між сумою балансових і позабалансових вимог банку та сумою його балансових і позабалансових зобов'язань у певній іноземній валюті.

Валютна політика - це сукупність заходів, які проводять держави та центральні банки у сфері грошового обігу і валютних відносин з метою впливу на купівельну силу грошей, валютні курси та на економіку країни в цілому.

Валютний курс - ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Валютний ринок - сукупність обмінних і депозитно-кредитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються між юридичними та фізичними особами за ринковим курсом або процентною ставкою.

Валютні відносини - відносини, що виникають під час функціонування грошей у міжнародному обороті.

Валютні зони - валютні угруповання держав, створені для проведення узгодженої політики в галузі міжнародних валютних відносин.

Валютні обмеження - законодавчо визначені обмеження на здійснення валютних операцій у країні (для певних груп економічних суб'єктів, видів операцій, валют тощо).

Виїзне інспектування - це метод банківського нагляду, який передбачає перевірку на місцях та оцінку діяльності окремого банку кваліфікованими спеціалістами банківського нагляду.

Використання іноземної валюти як засобу платежу - це розрахунок за продукцію, роботи, послуги, об'єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права.

Випуск цінних паперів - зареєстрована у встановленому порядку сукупність цінних паперів одного емітента з одним державним реєстраційним номером, що можуть мати різні умови емісії, але надають однакові права.

Відокремлений спосіб зберігання цінних паперів - спосіб, згідно з яким зберігач цінних паперів зобов'язаний зберігати та вести облік сертифікатів цінних паперів із зазначенням їх номерів чи інших індивідуальних ознак.

Готівка в обігу - сума грошей, що циркулює серед суб'єктів економіки поза банками. Важливий компонент пропозиції грошей.

Грошова база (монетарна база; гроші підвищеної потужності) - гроші центрального банку, який їх безпосередньо контролює і регулює, джерело формування грошової маси в обігу. Включає запаси готівки у позабанківській системі та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на рахунках у центральному банку. Зростання грошової бази відбувається внаслідок проведення центральним банком операцій з цінними паперами на відкритому ринку, операцій на валютному ринку та рефінансування комерційних банків.

Грошова маса - вся сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів економіки (крім банків) у певний момент.

Грошовий агрегат - показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності.

Грошовий мультиплікатор - коефіцієнт, який відображає співвідношення між первинною емісією грошей і кінцевим збільшенням грошової маси внаслідок цієї емісії.

Грошовий оборот - процес безперервного руху грошей між суб'єктами економічних відносин у суспільному відтворенні.

Грошовий ринок - сукупність грошових інститутів, що спрямовують потоки грошових коштів від власників до позичальників.

Грошово-кредитна (монетарна) політика - один із видів макроекономічної політики. Сутність монетарної політики полягає у регулюванні центральним банком країни пропозиції грошей та їх ціни на грошовому ринку.

Демонетизація золота - вилучення з обігу золотих монет і припинення обміну неповноцінних грошей на золото.

Депозит довгостроковий - кошти інших банків, суб'єктів господарювання, фізичних осіб, які внесені на депозитний рахунок у даний банк на строк понад один рік.

Депозит короткостроковий - кошти інших банків, суб'єктів господарювання, фізичних осіб, які внесені на депозитний рахунок у даний банк на строк до одного року.

Депозитарій цінних паперів - юридична особа, яка провадить виключно депозитарну діяльність та може здійснювати кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Депозитарна діяльність - надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Депозитарний договір - договір між зберігачем та обраним ним депозитарієм, за яким депозитарій веде для зберігача рахунки у цінних паперах, на яких відображаються операції з цінними паперами, переданими зберігачем.

Депозитарний облік - облік цінних паперів на рахунках власників цінних паперів у зберігачів або облік на рахунках у цінних паперах, який здійснює депозитарій для зберігачів та емітентів.

Депонент - юридична або фізична особа, яка користується послугами зберігача на підставі договору про відкриття рахунку в цінних паперах.

Державний банк Росії - заснований у 1860 р. Здійснював як комерційні операції, так і операції, покладені на нього Міністерством фінансів, зокрема розміщення державних цінних паперів, кредитування Дворянського і Селянського поземельного банків, обслуговування уряду. Із завершенням грошової реформи в Росії у 1895-1897 рр. банк дістав статус емісійного банку. Йому було надано монопольне право емісії кредитних білетів (банкнот), розмінних на золото. На початку ХХ ст. Держбанк поступово відмовляється від кредитування промисловості, торгівлі, сільського господарства. Основними позичальниками банку стають комерційні банки. Після жовтневих подій 1917 р. Держбанк був перетворений у кредитну установу нової влади.

Державний банк СРСР - заснований у 1921 р. Виконував функції єдиного емісійного, розрахункового, касового центру держави, здійснював планове кредитування соціалістичної економіки, був підпорядкований уряду. На початку реформ 1990-х років на базі Російської республіканської контори Держбанку СРСР було засновано Держбанк РСФСР, якому після ліквідації Держбанку СРСР були передані його функції.

Державний внутрішній борг країни - строкові боргові зобов'язання уряду країни у грошовій формі.

Дефлятор ВВП - показник, що відображає загальну тенденцію зміни цін в економіці. Розраховується відношенням ВВП у фактичних цінах до ВВП у порівнянних цінах.

Договір про відкриття рахунку в цінних паперах - договір між власником цінних паперів та обраним ним зберігачем про передання власником належних йому цінних паперів зберігачу для здійснення депозитарної діяльності.

Договір про кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів - договір між фондовою біржею або учасниками організаційно оформленого позабіржового ринку та обраним ними депозитарієм про здійснення клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

Договір про обслуговування емісії цінних паперів - договір між емітентом та обраним ним депозитарієм про обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) - це частина фінансового капіталу комерційного банку, яка не є постійною за обсягом, а піддається змінам.

Документарна форма цінного папера - сертифікат цінних паперів (далі - сертифікат), що містить реквізити відповідного виду цінних паперів певної емісії, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами.

Електронна торговельно-інформаційна мережа - сукупність програмно-технічних засобів, що використовуються фондовою біржею чи організаційно оформленим позабіржовим ринком для забезпечення укладення угод щодо цінних паперів.

Емісійний банк - банк, якому надано право випуску грошей в обіг. Звичайно це центральний банк країни, якому монопольно належить таке право.

Емісійний дозвіл - розпорядчий документ НБУ, який надає право територіальним управлінням на одержання підкріплень готівкою від Центрального сховища або інших територіальних управлінь та на вивіз її надлишків.

Емісійний дохід - сума перевищення доходів, отриманих від первинної емісії власних акцій та інших корпоративних прав над їх номіналом.

Емісійний результат - різниця між надходженням готівки до кас банків та видачею її з кас банків.

Емісія грошей - випуск в обіг грошей у готівковій (банкнотна емісія) та безготівковій (кредитна емісія) формах.

Європейська система центральних банків (ЄСЦБ) - дворівнева банківська система, що складається із Європейського центрального банку (ЄЦБ) і національних центральних банків країн Європейського Союзу. Створення ЄСЦБ було логічною передумовою запровадження євро.

Європейський валютний (монетарний) інститут - попередник Європейського центрального банку (ЄЦБ), створений згідно з Маастрихтським договором. Головна мета діяльності - визначення правових, організаційних, матеріально-технічних передумов, необхідних ЄЦБ для виконання своїх функцій.

Залишкові претензії - це претензії до банку, за якими банк не зобов'язаний сплачувати визначений дохід, але має право проводити виплати, проте тільки після повного задоволення контрактних претензій.

Заявка - офіційна пропозиція учасника аукціону щодо придбання фіксованої кількості облігацій на відповідних умовах. Заявки можуть задовольнятись лише за тих умов, що визначені в них.

Заявка неконкурентна - заявка щодо придбання облігацій за середньозваженою ціною аукціону або середньозваженим рівнем дохідності.

Зберігач - комерційний банк або торговець цінними паперами, який має дозвіл на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах як щодо тих цінних паперів, що належать йому, так і тих, які він зберігає згідно з договором про відкриття рахунку в цінних паперах; при цьому зберігач не може вести реєстр власників цінних паперів, щодо яких він здійснює угоди.

Здійснення розрахунків через уповноважені банки - здійснення розрахунків у безготівковій формі, якщо інше прямо не встановлено законодавством.

Зобов'язання короткострокові - зобов'язання банку з кінцевим строком повернення до одного року.

Зобов'язання НБУ - сукупність коштів, мобілізованих НБУ на відповідні рахунки (кореспондентські, бюджетні, поточні, депозитні) від комерційних банків, урядових структур і кредиторів.

Зобов'язання поточні - зобов'язання банку з кінцевим строком повернення до 30-ти днів.

Золотий стандарт - грошова система, в якій золото слугує як гроші, а всі інші види грошей розмінні на золото.

Золото (млн тройських унцій) - вага золота в тройських унціях. Одна тройська унція дорівнює 31.103480 г золота

Золото монетарне - високочисте золото у формі монет, злитків або брусків не нижче 995 проби, перебуває у власності або під контролем центрального банку чи органів державного управління.

Золотовалютний резерв - офіційний запас золота (у злитках та монетах) і валютний запас, що зберігаються в центральному банку держави з метою проведення валютних інтервенцій на внутрішньому та зовнішньому валютних ринках і отримання іноземних кредитів під забезпечення цим резервом.

Індекс цін споживчого ринку - загальний макроекономічний показних зміни цін і тарифів на споживчі товари та платні послуги. Розраховується на базі щомісячної реєстрації певного набору товарів (послуг).

Іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України.