Інвестиції

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Інвестиції

інвестиції капіталовкладення прибуток коштовний папір



1.Економічна сутність інвестицій

Поняття “інвестиція” є первинною категорією, базою побудови ієрархії інших категорій, що відображають відтворення основного та оборотного капіталів. Сам термін “інвестиція” походить від латинського слова “invest”, що означає “вкладати”.

Інвестиції переважно сприймаються як будь-яке вкладення грошей, часто не пов'язане із досягненням суб'єктами інвестування поставлених цілей ("споживчі інвестиції" (купівля телевізорів, автомобілів і т.п.), які за своїм економічним змістом не є інвестиціями, оскільки витрачання грошей в цьому випадку пов'язане із забезпеченням довгострокового споживання, починаючи з поточного періоду (якщо їх придбання не передбачає подальший перепродаж з метою отримання прибутку), не розрізняються інвестиційні витрати фінансових засобів і поточні витрати).

В макроекономіці інвестиції є частиною сукупних витрат, що складаються з витрат на нові засоби виробництва, інвестицій в житло, і приросту товарних запасів. Тобто, інвестиції - це частина ВВП, що не спожита в поточному періоді, і забезпечує приріст капіталу в економіці.

В теорії виробництва, і в цілому в мікроекономіці, інвестиції - це процес створення нового капіталу (засоби виробництва, людський капітал).

У фінансовій теорії під інвестиціями розуміють придбання реальних або фінансових активів, тобто це сьогоднішні витрати, метою яких є отримання майбутнього зиску. Інвестиції це:

- об'єкт економічного управління.

- найактивніша форма залучення нагромадженого капіталу в економічний процес.

- можливість використання нагромадженого капіталу у всіх його альтернативних формах.

- альтернативна можливість вкладення капіталу в будь-які об'єкти господарської діяльності.

- джерело генерування ефекту підприємницької діяльності.

- об'єкт ринкових відносин.

- об'єкт власності і розпорядження.

- об'єкт надання переваги в часі.

- носій фактора ризику.

- носій фактора ліквідності.

Інвестиції підприємства - це вкладення капіталу в усіх його формах в різноманітні об'єкти (інструменти) його господарської діяльності з метою отримання прибутку, а також досягнення іншого економічного або позаекономічного ефекту, здійснення якого базується на ринкових принципах і пов'язане з факторами часу, ризику та ліквідності.

На обсяг інвестицій та попит на них впливає багато факторів. Основні з них:

- питома вага заощаджень в доходах інвесторів Зі збільшенням доходів збільшується їх частина, спрямована на заощадження. Вона і є джерелом внутрішніх інвестиційних ресурсів;

- норма чистого прибутку Зі збільшенням очікуваної норми чистого прибутку обсяг інвестицій збільшується;

- ставка банківського процента збільшенням ставки позичкового процента зменшується обсяг інвестицій, і навпаки.

- очікуваний темп інфляції також істотно впливає на обсяг інвестицій. Що вищий очікуваний темп інфляції, то швидше знецінюється очікуваний прибуток після процесу інвестування Цей фактор має вирішальне значення в разі довгострокового інвестування.

2.Види та форми інвестицій

Інвестиціями є всі види майнових й інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької й інших видів діяльності, в результаті якої утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект (Закон України «Про інвестиційну діяльність»).

Це визначення в основному відповідає міжнародним підходам: враховує динамізм інвестицій (розкриває процес перетворення інвестиційних ресурсів у вкладення, витрати і, по-друге, дає гранично широку класифікацію інвестицій та об'єктів інвестиційної діяльності).

В залежності від інтересів суб'єктів, їхніх мотивів та стимулів в інвестиційній діяльності виділяють три основні форми інвестицій, а саме:

1. Меркантильні (власні кошти інвестора, пріоритетна мета отримання прибутку);

2. Некомерційні (мета - отримання соціального ефекту);

3. Асоційовані (спрямовуються на досягнення стратегічних пріоритетів).

Виходячи з цього: “Інвестиції як економічна категорія відображають відносини, пов'язані з довгостроковим авансуванням грошових, майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в їхні основні та оборотні фонди, а також у науково-технічний розвиток, якісне вдосконалення виробничої бази та освоєння випуску нових видів продукції від моменту авансування до реального відшкодування й одержання прибутку або соціального ефекту”.

Інвестиції згідно з українським законодавством можуть існувати в грошовій (грошові засоби, цільові банківські вклади, паї та цінні папери),матеріальній (рухоме й нерухоме майно) формах, у формі майнових прав та інших цінностей. Останні групуються за напрямками: у формі інтелектуальних прав (авторське право, “ноу-хау”, інші), у формі прав користування природними ресурсами (землею, іншими ресурсами). Виділяється також група інших цінностей.

Має місце твердження про існування ще однієї форми інвестицій (практично не розглядалася в економічній літературі) - “фінансові права” (держава надає юридичним і фізичним особам податкові пільги і тим самим інвестує кошти в розвиток даного підприємства. Така ж ситуація, виникає і в процесі проведення амортизаційної політики, встановленні пільгових норм амортизаційних відрахувань (прискорена амортизація).

3.Класифікація інвестицій за ознаками

Інвестиціями є всі види майнових й інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької й інших видів діяльності, в результаті якої утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект (Закон України «Про інвестиційну діяльність»).

Класифікація інвестицій:

Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності класифікуються за певними ознаками.

1. За об'єктами вкладання коштів (майна):

- реальні - вкладання коштів (майна) у реальні активи - матеріальні та нематеріальні (іноді інвестиції в нематеріальні активи, що пов'язані з НТП, характеризують як інноваційні.

- фінансові - вкладання коштів у фінансові інструменти (активи), серед яких превалюють цінні папери.

2. За характером участі в інвестуванні:

- прямі - господарські операції, які передбачають внесення коштів або майна в статутний капітал (фонд) юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою. До прямих відносять такі інвестиції, що формують більше 10-25% капіталу фірми та дають право на участь в управлінні підприємством.

- непрямі (портфельні) - придбання цінних паперів (ЦП) інвестиційних та фінансових посередників. Отримані кошти посередники вкладають у об'єкти інвестування, керують ними, а потім розподіляють одержаний прибуток між своїми клієнтами - інвесторами. Інвестор не бере участі в управлінні підприємством, а лише отримує доход на ЦП.

3. За періодом інвестування:

- короткострокові (здійснюють на період до одного року: короткострокові депозитні вклади, короткострокові ощадні сертифікати;

- довгострокові (здійснюють на період понад рік. Великі інвестиційні компанії розподіляють їх на чотири види: до двох років; від двох до трьох років; від трьох до п'яти років; понад п'ять років).

4. За формами власності інвесторів:

- приватні - здійснюють фізичні особи, а також юридичні особи з приватним капіталом;

- державні - здійснюють державні та місцеві органи влади, державні (казенні) підприємства з бюджетних і позабюджетних фондів, власних і позичкових коштів;

- іноземні - здійснюють фізичні та юридичні особи іноземних держав;

- спільні - здійснюють суб'єкти певної держави та іноземних держав.

5. За регіональною ознакою:

- внутрішні - здійснюють в об'єкти інвестування в межах держави;

- іноземні - здійснюють в об'єкти інвестування поза межами країни, у т.ч. придбання іноземних фінансових інструментів - акцій іноземних компаній, облігацій інших держав тощо.

6. За сумісництвом вибору:

- альтернативні (є два й більше інвестпроекти з однаковими умовами вкладання інвестицій);

- взаємонезалежні (відрізняються умовами інвестування й напрямками вкладання інвестицій).

7. За рівнем ризику:

- без ризикові ;

- низько ризикові;

- середньо ризикові;

- високо ризикові (спекулятивні).

Наведена класифікація інвестицій відображає їх найістотніші ознаки. У літературі зустрічаються і інші класифікації.

4.Фактори що впливають на обсяг здійснюваних інвестицій

На обсяг інвестицій впливають наступні фактори.

1. Обсяг інвестицій залежить від розподілу доходу на використання та заощадження. Зі збільшенням доходів збільшується їх частина, спрямована на заощадження. Вона і є джерелом інвестиційних ресурсів.

2. На обсяг інвестицій істотно впливає очікувана норма чистого прибутку. Зі збільшенням очікуваної норми чистого прибутку збільшується обсяг інвестицій.

3. На обсяг інвестицій істотно впливає ставка позикового проценту, оскільки у процесі інвестування використовується як власний, так і позиковий капітал. Зі збільшенням ставки позикового проценту зменшується обсяг інвестицій, і навпаки.

4. Очікуваний темп інфляції також істотно впливає на обсяг інвестицій. Чим вище очікуваний тем інфляції, тим швидше зініціюється очікуваний прибуток від інвестування.

Класифікація інвестицій

З метою більш ефективного і цілеспрямованого управління інвестиційними процесами пропонується наступна класифікація інвестицій:

1. За об'єктами вкладення коштів виділяють: реальні інвестиції - вкладення коштів у реальні активи як матеріальні, так і не матеріальні, і фінансові - вкладення коштів у різні фінансові інструменти та активи грошового ринку.

2. За характером участі в інвестуванні виділяють прямі інвестиції, що передбачають особисту участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладенні коштів, і непрямі - інвестиції, що здійснюються інвестиційними чи фінансовими посередниками.

3. За періодом інвестування інвестиції розподіляються на короткострокові (до одного року) і довгострокові (понад рік).

4. За регіональною ознакою виділяють внутрішні інвестиції, що здійснюються в об'єкти інвестування в межах держави, ізовнішні - інвестиції - поза межами держави.

5. За формами власності інвесторів виділяють інвестиції приватні (вкладення коштів, здійснювані громадянами і підприємствами недержавних форм власності), державні (інвестиції за рахунок бюджетних коштів), іноземні (вкладення іноземних інвесторів) і спільні (вкладення, здійснювані суб'єктами даної країни й іноземних держав).

5.Поняття реальних інвестицій та їх основні показники

Економічна діяльність, як окремих суб'єктів господарювання, так і держави у значній мірі характеризується обсягом і формами здійснюваних реальних інвестицій.

Реальні інвестиції -- це вкладення коштів у реальні активи, як матеріальні (будівлі, споруди, обладнання, приріст матеріально-виробничих запасів), так і нематеріальні (ліцензії, патенти, права користування природними ресурсами, "ноу-хау").

Можна виділити наступні види реальних інвестицій:

1. За рівнем правочинності прийняття рішень про інвестування: центральні, або держбюджетні, -- фінансуються з державного бюджету і служать для розвитку окремих галузей економіки держави чи для реалізації окремих великих соціально-економічних програм; місцеві -- фінансуються з бюджетів органів місцевого самоуправління; інвестиції підприємств, які реалізуються з прибутку та коштів амортизаційного фонду підприємства; іноземні інвестиції -- інвестиції, джерело надходження яких знаходиться за межами території держави.

2. За характером об'єктів капітальних вкладень: інвестиції у сфери виробництва, транспорту, комунального господарства,тощо.

3. За матеріально-технічним змістом інвестиції -- це частина видатків інвестора, пов'язана з: виконаннямбудівельно-монтажних робіт; придбанням обладнання та його монтажем; пусконалагоджувальними роботами.

4. За ознакою взаємозв'язків реальні інвестиції поділяють на: основні, які реалізуються безпосереднього для досягнення поставленої в ході інвестування мети (спорудження конкретного об'єкта, придбання нових технологій, тощо); супутні -- виконують допоміжну роль у реалізації основних інвестицій (наприклад, будівництво житлового масиву паралельно зі спорудженням автозаводу).

5. За впливом на зростання продуктивності та розвиток технологій можна виділити інвестиції, метою яких є: збільшення обсягів виробництва; оновлення технологій; покращення якості продукції; зниження витрат на виробництво продукції, тощо.

6.Форми реального інвестування

Реальні інвестиції здійснюються у наступних формах.

1. Придбання цілісних майнових комплексів. Воно являє собою інвестиційну операцію великих підприємств, що забезпечує галузеву, товарну чи регіональну диверсифікацію їхньої діяльності.

2. Нове будівництво - будівництво нового об'єкту з закінченим технологічним циклом по індивідуально розробленому чи типовому проекту на спеціально відведених територіях.

3. Перепрофілювання. Воно являє собою інвестиційну операцію, що забезпечує повну зміну технології виробничого процесу для випуску нової продукції.

4. Реконструкція - інвестиційна операція, пов'язана з істотним перетворенням усього виробничого процесу на основі сучасних науково-технічних досягнень. Її здійснюють відповідно до комплексного плану реконструкції підприємства з метою радикального збільшення його виробничого потенціалу, істотного підвищення якості продукції, що випускається, впровадження ресурсозберігаючих технологій та ін.

5. Модернізація - це інвестиційна операція, пов'язана з удосконалюванням і приведенням активної частини виробничих основних засобів у стан, що відповідає сучасному рівню здійснення технологічних процесів, шляхом конструктивних змін основного парку машин, механізмів і устаткування, використовуваних підприємством у процесі операційної діяльності.

6. Відновлення окремих видів устаткування - це процес простого відтворення активної частини виробничих основних засобів у зв'язку з фізичним зносом.

7. Інвестування в нематеріальні активи. Воно являє собою інвестиційну операцію, спрямовану на використання в операційному й іншому видах діяльності підприємства нових наукових і технологічних знань з метою досягнення комерційного успіху.

8. Інвестування приросту запасів матеріальних оборотних активів - інвестиційна операція, спрямована на розширення обсягу використовуваних операційних оборотних активів підприємства, яка забезпечує необхідну пропорційність у розвитку необоротних і оборотних операційних активів у результаті здійснення інвестиційної діяльності.

Усі перераховані форми реального інвестування можуть бути зведені до трьох основних його напрямків: капіталовкладення (перші шість форм);інноваційне інвестування (сьома форма) і інвестування оборотних активів (восьма форма).



7.Структура реальних інвестицій

Реальні інвестиції Ї кошти, що спрямовуються на збільшення реального капіталу і на приріст товарно-виробничих запасів, а також у нематеріальні активи. Реальні інвестиції реалізуються у формі матеріальних активів у таких процесах:

· Оновлення - заміна або доповнення існуючого обладнання окремими новими їх видами без зміни загальної схеми технологічного процесу (амортизаційні відрахування);

· Підтримка діючого виробництва - забезпечує безперервний виробничий процес;

· Модернізація - удосконалення і приведення активної частини основного виробничого капіталу у відповідність до сучасного рівня здійснення технологічних процесів; Витрати пов'язані з удосконаленням і приведенням активної частини виробничих основних засобів до стану, відповідне сучасному рівню здійснення технологічних процесів, шляхом конструктивних змін основного парку машин, механізмів та обладнання, що використовуються підприємством в процесі виробничої діяльності%

· Реконструкція - удосконалення виробництва і підвищення його техніко-економічного рівня на основі досягнень НТП з метою збільшення виробничих потужностей, підвищення якості продукції тощо.

· Розширення - будівництво додаткових виробничих комплексів і виробництв на підприємстві, збільшення діючих виробництв і господарств;

· Технічне переозброєння являє собою комплекс заходів щодо підвищення технічного рівня окремих дільниць виробництва, агрегатів, установок шляхом запровадження нової техніки і технології, механізації та автоматизації виробничих процесів;

· Приріст товарно-матеріальних запасів - розширення обсягу оборотних активів підприємства; Інвестування приросту запасу товарно-матеріальних цінностей являє собою вкладення підприємства в розширення обсягу використовуваних оборотних виробничих активів (фондів), що забезпечують тим самим необхідну збалансованість у використанні необоротних і оборотних активів в результаті здійснення інвестиційної діяльності. · Перепрофілювання - повна зміна виробничого процесу і технології для випуску нової продукції;

· Санація - оздоровлення фінансового стану підприємства через систему фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційних заходів для попередження його банкрутства чи підвищення конкурентоспроможності;

· Ліквідація - припинення господарської діяльності підприємства після продажу всіх його активів, погашення фінансових зобов'язань і розподілу залишку коштів між засновниками (акціонерами);

· Нове будівництво - будівництво підприємства, будівлі, споруди на нових земельних ділянках за первісним проектом, затвердженим у встановленому порядку. До нового будівництва відносяться витрати зі спорудження об'єктів на нових майданчиках. До нового будівництва підприємство вдається при кардинальному збільшенні обсягів своєї операційної діяльності в майбутньому періоді, її галузевої, товарної, регіональної диверсифікації. Структура нематеріальних активів у реальних інвестиціях включає:

· інновації;

· інтелектуальні інвестиції;

· індустрію знань.

Співвідношення витрат (вкладень) за наведеними напрямками називають відтворювальної структурою реальних (прямих) інвестицій.

Реальні інвестиції повинні стати на сучасному етапі розвитку України основою інвестиційних процесів. Це пов'язане з нерозвиненістю ринку цінних паперів України.



8.Інноваційна форма інвестування

Інноваційна діяльність виступає однією з форм інвестування, яке у даному разі здійснюється з метою впровадження досягнень науки і техніки у виробництво та соціальну сферу.

Інноваційна діяльність включає:

1) випуск та розподіл принципово нових видів техніки і технологій;

2) прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

3) реалізацію довгострокових науково-технічних програм з тривалими термінами окупності витрат;

4) фінансування фундаментальних досліджень з метою здійснення якісних змін у системі продуктивних сил країни;

5) розробка та впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, які спрямовані на покращення економічного та екологічного стану.

Під інноваціями розуміють вкладення інвестиційного капіталу у нововведення, які призводять до кількісних та якісних покращень підприємницької (виробничої) діяльності.

Підготовка, обґрунтування, освоєння та контроль за впровадженням інвестицій у нововведення і є інноваційний процес. Головними особливостями його є циклічність, поетапна реалізація нововведень та виключно високий ступінь ризику, пов'язаний з низькою вірогідністю успішного втілення нової ідеї у новому виді продукції (ця вірогідність становить, як правило, близько 9--10 %).

Інноваційний цикл охоплює весь комплекс відносин виробництва та споживання і являє собою період від народження ідеї до її комерційної реалізації. Він включає такі основні етапи:

- дослідження;- розробку;- підготовку до виробництва;- виробництво;- реалізацію.

У сучасному світі існує безліч форм державного регулювання інноваційних процесів.

Державна інноваційна політика повинна бути спрямована на створення сприятливого економічного клімату для здійснення інноваційних процесів та має пов'язувати між собою сферу “чистої” (академічної) науки та завдання виробництва.

Основні етапи розвитку інноваційної діяльності:

- розробка комплексного соціально-економічного та науково-технічного прогнозу розвитку країни на довгострокову перспективу;

- довготермінове прогнозування;

- формування переліку стратегічних напрямів і державних програм, що пов'язані з нововведеннями у найважливіших секторах економіки та соціального розвитку, таких як харчова та оздоровча сфери, фармакологія, будівельні матеріали та технології, товари народного споживання, екологія та ін.;

- створення системи органів регулювання інноваційної діяльності, починаючи зі структур загальнонаціонального рівня та створення органів, які забезпечують контроль і реалізацію певних рішень на всіх рівнях управління;

- формування мережі наукових закладів;

- створення ефективного механізму концентрації науково-технічних ресурсів на пріоритетних напрямах і масштабне фінансування інноваційних проектів, включаючи залучення зарубіжних фондів, та міжнародних проектів з найкапіталомісткіших напрямів науково-технічного прогресу, включаючи космічні дослідження, розвиток енергетики та медичної сфери.

Державні комплексні науково-технічні програми та міжгалузеві інноваційні проекти фінансуються за рахунок бюджету держави, а галузеві інноваційні програми -- за рахунок коштів підприємств та організацій.

9.Інтелектуальна форма інвестицій

Однією зі складових інвестиційного ринку є ринок інтелектуальних товарів і послуг. Об'єктом цього ринку виступає особливий товар -- інтелектуальна власність індивідуума чи колективу. Звідси -- дві форми інтелектуальної власності: індивідуальна і колективна. Крім того, інтелектуальна власність може бути розподілена на кілька видів:
1. виключна власність -- запатентована чи захищена авторським правом;
2. інформаційна власність -- у вигляді надбаних знань, ідей, досвіду, навичок, кваліфікації. Вона не має правового захисту та реалізується у вигляді інформаційних послуг на контрактній основі через вивчення, освіту чи публікацію;

3. ліцензійна власність -- у вигляді придбаних інвестором прав власності чи користування, які фіксуються ліцензіями.

Можна виокремити ще один вид інтелектуальної власності, який не може бути запатентований, оскільки його авторами можуть виступати кілька індивідуумів чи колективів. Така власність має властивість швидко перетворюватися з виключної на суспільне надбання. Прикладом її слугують окремі ідеї та пропозиції, які реалізуються у законодавчих та нормативних актах, втрачаючи при цьому авторство. З метою захисту прав на таку власність автори користуються послугами спеціальних реєстраційних фірм, що фіксують пріоритет. Інший спосіб захисту такої власності -- спосіб першої публікації.

Об'єкти інтелектуальних інвестицій класифікуються за видами інтелектуальної власності. В першу чергу це винахід, корисна модель, промисловий зразок, знак для товарів та послуг.

Винахід (корисна модель) -- це результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі технології. Право власності на винахід засвідчується патентом терміном дії 20 років, корисна модель патентується на 5 років з можливим подовженням терміну ще на 3 роки.

Промисловий зразок -- це результат творчої діяльності людини у сфері художнього конструювання. Таким результатом може бути форма, малюнок, ін. Патенти на промислові зразки видають терміном на 10 років з можливим подовженням терміну ще до 5 років.

Знак для товарів і послуг -- це позначення, за яким товари та послуги одних виробників відрізняються від товарів та послуг інших. Право власності на знаки засвідчується свідоцтвом на термін 10 років з можливим наступним періодичним подовженням щоразу на 10 років. В Україні об'єкти інтелектуальної власності реєструються у Державному комітеті України з питань інтелектуальної власності (Держпатент України).

Об'єктами інтелектуальної власності можуть бути також наукові теорії, математичні методи, плани, правила, програми для обчислювальної техніки, художні твори тощо. Залежно від виду інтелектуальна власність по-різному реалізується на ринку інтелектуальних товарів і послуг. У більшості випадків інтелектуальні товари та послуги стають об'єктом інвестицій, однак вони можуть бути реалізовані й на споживчому ринку. Інвестор придбаває інтелектуальні товари та послуги для використання в інвестиційній (підприємницькій) діяльності з метою подальшого отримання доходу. Тому вкладення в інтелектуальну власність можуть носити назви інтелектуальних інвестицій. Інтелектуальні інвестиції здійснюються у вигляді:

1. придбання виключних прав користування -- купівля патентів, ліцензій на винахід, промислові зразки, товарні знаки;

2. придбання інформаційних послуг через наймання різного роду спеціалістів -- вчених і практиків за контрактом чи у вигляді разового придбання інформаційних послуг (консультування, експертиза, рекомендації та ін.); 3. придбання науково-технічної продукції, тобто інтелектуальних товарів у матеріальній формі (проектно-кошторисної документації, програм, методик, ноу-хау); 4. вкладень у людський капітал, тобто витрат на освіту, підготовку та перепідготовку кадрів, навчання тощо.

10.РЦП як складова фінансового ринку

Ринок цінних паперів зазвичай розглядають як складову фінансового ринку, який у найширшому сенсі є місцем, де зустрічаються ті, у кого в процесі господарської діяльності виникає потреба у коштах для розширення своєї діяльності, й ті, у кого накопичуються заощадження, що можна використати для інвестицій. Таким чином, саме на фінансовому ринку відбувається переливання коштів від тих, хто має їх надлишок, до тих, хто потребує інвестицій. Як економічна категорія фінансовий ринок відбиває економічні відносини між суб'єктами економіки з приводу реалізації вартості та споживчої вартості, що визначається фінансовими активами. У системі національних рахунків фінансові активи визначають як об'єкти, що мають вартість і перебувають у власності економічних суб'єктів, від яких у майбутньому слід очікувати одержання прибутку або інших доходів. Їх класифікують у такі категорії: золото і спеціальні права запозичення (СПЗ), готівка і депозити, цінні папери, крім акцій, позики, акції та інший акціонерний капітал, страхові технічні резерви, інші рахунки до одержання або до сплати.

Фінансовий ринок, поряд з великою кількістю інших ринків, що взаємодіють між собою, є складовою загального ринкового простору. Поняття фінансового ринку охоплює різні ринки, котрі складаються з багатьох інститутів. Кожен ринок має справу з певним типом зобов'язань (цінних паперів), обслуговує певних його учасників і діє на відповідній території.

Залежно від форми фінансових ресурсів фінансовий ринок поділяють на два рівні: ринок грошей і ринок капіталів.

Як правило, фінансові інструменти грошового ринку емітуються позичальником з високим рейтингом платоспроможності й на короткий термін. Найактивніші інструменти цього ринку -- векселі, ощадні сертифікати (боргові цінні папери), хоча за своїми характеристиками вони належать до різних класифікаційних груп.

Ринок капіталів акумулює фінансові інструменти з терміном обігу понад рік, які можуть бути як борговими, так і інвестиційними. Існують також інструменти з терміном обігу менше року, однак вони належать до ринку капіталу (опціон). Ринок цінних паперів є особливою формою торгівлі фінансовими ресурсами, сутність якої полягає у випуску та обігу цінних паперів.

Таким чином, ринок цінних паперів ширше за фондовий ринок, хоча значення останнього є величезним (саме на ньому обертаються акції і облігації). Переважну частину досліджень і математичних обґрунтувань закордонні й вітчизняні фахівці здійснюють стосовно фондового ринку. Ринок цінних паперів становить доволі розгалужену сукупність суспільних відносин, включно з державним та інституційно-правовим регулюванням їх. Він призначений для акумулювання капіталу з подальшим його перерозподілом у вигляді інвестицій у виробничу і соціальну сферу народного господарства шляхом випуску, придбання і вільного розпорядження цінними паперами їхніми власниками.

Ринок цінних паперів -- це складова ринку будь-якої країни. Підґрунтя ринку цінних паперів -- це товарний ринок, гроші й грошовий капітал. Перший є надбудовою над другим, похідним стосовно нього.

До найважливіших функцій ринку цінних паперів належать: 1) функція перерозподілу грошових коштів; 2) функція перерозподілу ризиків; 3) облікова; 4) контрольна; 5) збалансування попиту і пропозиції; 6) стимулювальна; 7) регулювальна.

11.Характеристика цінних паперів 1 порядку

Цінні папери (англ. securities) -- документи, які засвідчують зобов'язальні відносини між особою, яка їх видала, та особою, яка є їхнім власником. Документ вважається цінним папером якщо відповідно до законодавства він може бути самостійним об'єктом прав.

До цінних паперів 1-го порядку відносяться:

Акція -- це цінний папір, що засвідчує пайову участь власника в капіталі ділової одиниці бізнесу. Акції випускаються акціонерними товариствами з метою збільшення власного капіталу. Вони дають право на участь в управлінні акціонерним товариством та на отримання частини прибутку у формі дивідендів. Акції можуть бути: іменними; на пред'явника; привілейованими; простими.

Облігація -- це письмове боргове зобов'язання, в якому емітент зобов'язується виконати певну умову -- зворотну виплату отриманої грошової суми і встановленого відсоткового винагородження. На відміну від акції -- права на власність, облігації є правом на позики. У розвинутих країнах ринок облігацій домінує над ринком акцій. Власник облігації не бере участь в управлінні підприємством, але йому гарантується стабільний дохід у вигляді твердої відсоткової винагороди.

Державні казначейські зобов'язання розповсюджуються серед населення і дають право на одержання фіксованого доходу. Вони свідчать про внесення їхніми власниками коштів до бюджету.

Вексель -- це специфічний цінний папір-свідоцтво, в якому втілено право на визначений грошовий дохід. Це складене за встановленою законом формою письмове боргове зобов'язання виплатити певну суму грошей через установлений термін пред'явнику векселя або особі, вказаній у ньому.

12.Характеристика цінних паперів 2 порядку

Цінні папери (англ. securities) -- документи, які засвідчують зобов'язальні відносини між особою, яка їх видала, та особою, яка є їхнім власником. Документ вважається цінним папером якщо відповідно до законодавства він може бути самостійним об'єктом прав.

цінні папери „другого порядку", до яких відносять:

1. Право підписки на акції. Це переважне право на придбання акціонерами нового тиражу цінних паперів пропорційно наявній процентній частці їхніх акцій.

2. Опціон, що представляє собою цінний папір, що є результатом опціонного контракту, відповідно до якого один з його учасників здобуває право чи покупки право продажу якоїсь кількості цінних паперів за визначеною ціною протягом певного часу. Власник опціону має право здійснити операцію чи відмовитися від неї, заплативши за це премію.

3. Варрант -- свідчення, яке видається разом з цінним папером, що дає право на додаткові пільги її власнику після закінчення визначеного терміну.

Ринок цінних паперів, як і будь-який інший ринок, характеризується наявністю попиту, пропозиції і їхньої рівноважної ціни. Попит формують так звані інвестори - організації і громадяни, що мають вільні грошові заощадження і готові використовувати їх для покупки цінних паперів.

Пропозицію забезпечують акціонерні товариства, що випускають акції й інші цінні папери з метою залучити кошти для фінансування своїх програм, а також держава, що мобілізує кошти шляхом випуску в обіг облігацій державних позик і інших видів цінних паперів.

Випуску цінних паперів повинне передувати опублікування спеціального проспекту емісії, що містить достовірну і повну інформацію про характер діяльності емітента, його керівництво, капітал, доходи, заборгованості й інші показники його фінансового стану. У проспекті емісії вказується також якість цінних паперів, що випускаються, їхні види і скільки з випущених паперів емітент має намір продати. Продаж здійснюється на первинному ринку, за участю дилерів, організацій-гарантів. Первинний ринок -- це ринок перших і повторних емісій цінних паперів, на якому здійснюється їхнє початкове розміщення серед інвесторів.

В останні роки йде процес інтернаціоналізації ринків цінних паперів, у тому числі і первинного. Інституціональні інвестори, прагнучи диверсифікувати свої вкладення, виявляють зацікавленість до цінних паперів інших країн, їхня головна вимога - значний потенціал приросту вартості.

Після того, як перший власник цінних паперів продасть їх, вони потрапляють на вторинний ринок. Вторинний ринок -- це ринок, на якому обертаються раніше емітовані на первинному ринку цінні папери. Цей ринок може бути чи неорганізованим позабіржовим, чи організованим фондовою біржею.

У більшості країн на позабіржовому ринку обертається основна маса (приблизно 85%) цінних паперів, на біржовому - їх відносно невелика частина (15%). Однак саме біржовий ринок, де зосереджені найбільш якісні, найважливіші цінні папери, визначає кон'юнктуру і процес розвитку ринку цінних паперів.

13.Поняття про фондову біржу

Фондова біржа - це організаційно оформлений і регулярно функціонуючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Вона виконує такі основні функції :

- відкриває доступ підприємствам до позичкового банківського капіталу;

- слугує важливим координатором розміщення державних цінних паперів;

- забезпечує можливість переміщення капіталу з однієї сфери діяльності в іншу або переміщення капіталу з однієї країни до іншої;

- виступає своєрідним економічним барометром ділової активності.
Основними операціями, які здійснює фондова біржа, є :

- перевірка якості та надійності цінних паперів ;

- обмін цінних паперів, їх приймання, надання рекомендацій щодо встановлення початкової котирувальної ціни ;

- встановлення на основі аукціонної торгівлі єдиного курсу на однакові цінні папери одного емітента ;

- оформлення угод щодо купівлі продажу цінних паперів ;

- виконання централізованих взаєморозрахунків у межах біржового ринку цінних паперів ;

- забезпечення централізованого інформування (гласності біржових операцій) і курсового контролю ;

Як особливий інститут вторинного ринку цінних паперів фондові біржі сприяють нагромадженню капіталу, його розподілу і перерозподілу, а також контролю за інвестиціями та інфляцією. У світі налічується близько 200 фондових бірж, об'єднаних у міжнародну Федерацію фондових бірж. Найбільшими з них є фондові біржі Нью - Йорка, Лондона й Токіо, на які припадає до 60 % загальносвітового обсягу торгівлі акціями.

Провідне становище на міжнародному ринку цінних паперів займає Нью - Йоркська фондова біржа. Це найбільший у світі вторинний ринок цінних паперів, де продаються і купуються 1500 акцій,майже 1000 корпоративних облігацій, близько 400 конвертованих облігацій і більше 200 конвертованих привілейованих облігацій.

Друге за значенням місце на ринку цінних паперів США займає Американська фондова біржа, яка також функціонує у Нью - Йорку.

14. Етапи становлення РЦП в Україні

Ринок цінних паперів України пройшов три основних етапи, що свідчить про еволюційний (об'єктивний) варіант його розвитку.

Так, для першого етапу (етапу приватизації) було характерне масове перетворення державних підприємств на акціонерні товариства та передача акцій у власність трудових колективів.

Відомо, що на період роздержавлення державної власності та її розподілу серед населення кожен громадянин став власником майнових сертифікатів, трансформувавши їх пізніше в акції приватизованих підприємств. Проблема в тому, що лише незначна кількість вітчизняних акціонерів змогла реалізувати свої права власності на акції, отримати доступ до процесів управління акціонерною власністю.

Другий етап виявив себе появою перших ознак ліквідності на ринку, створенням Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, появою професійних учасників ринку цінних паперів (брокерів, інвестиційних компаній, фондових бірж тощо).

В Україні до 1996 р. тривав розвиток первинного ринку, який характеризувався такими параметрами, як передача державної власності через приватизаційні майнові та компенсаційні сертифікати, акціонування та приватизацію суспільного виробництва, розвиток ринкових відносин, створення фондового ринку, зміна системи управління виробництвом, зміна суспільної свідомості тощо.

В Україні створена досить чітка та стабільна організаційна система, що забезпечує функціонування ринку цінних паперів на професійній основі. Третій етап відображає зростання складності ринку: виникають інститути інвестиційних фондів, реєстраторів, депозитаріїв, номінальних держателів, удосконалюється система в цілому.

На сьогодні певною мірою ми можемо спостерігати формування четвертою етапу: активно розвиваються інститути спільного інвестування, компанії з управління активами, вдосконалюється законодавство (у 2006 р. прийнято нову редакцію Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок").

Основними видами цінних паперів на теперішній час залишаються акції, корпоративні облігації, інвестиційні сертифікати. Загальний обсяг зазначених видів цінних паперів становить понад 97%. Інші види цінних паперів на вітчизняному ринку цінних паперів майже не використовуються, що не тільки істотно відрізняє його від аналогічних ринків розвинутих країн світу, а й свідчить про низький рівень його розвитку.

Результати аналізу стану та прогнозу розвитку фондового ринку України в середньостроковій перспективі вказують на необхідність проведення докорінних перетворень на організованому ринку цінних паперів, вжиття цілого комплексу законодавчих, нормативно-правових та інших заходів із метою розв'язання актуальних проблем його розвитку, забезпечення провідної ролі на фондовому ринку та у процесах інвестування економіки країни.

15.Інвестиційна діяльність її зміст мета та завдання

Інвестиційна діяльність -- це комплекс заходів і практичних дій юридичних та фізичних осіб (українських або іноземних), а також держави щодо здійснення інвестицій у будь-якій формі з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

сучасна законодавча система нашої країни визначає статус інвесторів -- суб'єктів інвестиційної діяльності1, які приймають та реалізують рішення про вкладання власних і запозичених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права на здійснення цієї діяльності, самостійно визначають цілі, напрямки, види обсяги та ефективність інвестицій, залучаючи для їх реалізації на договірній або конкурсній основі будь-яких партнерів.

Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні засоби та оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права. Однак згідно із законодавством України забороняється інвестувати об'єкти, створення й експлуатація яких не відповідають екологічним, архітектурним, санітарно-гігієнічним та іншим законодавчо встановленим нормам, або якщо таке інвестування порушує права (інтереси) громадян, юридичних осіб, держави, що гарантуються законом.

Інвесторам надано права володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами і результатами інвестування, включаючи реінвестиції і торговельні операції на території України; у разі необхідності вони можуть об'єднувати кошти для здійснення спільного інвестування; мають право виступати як замовники, вкладники, кредитори, покупці, а також виконувати інші функції учасників інвестиційного процесу.

Сукупність всіх суб'єктів інвестиційної діяльності діє в інвестиційній сфері, де здійснюється практична реалізація інвестицій. До складу інвестиційної сфери включають: сферу капітального будівництва, що об'єднує діяльність замовників-інвесторів, підрядників, проектувальників, постачальників обладнання та громадян, зайнятих у сфері будівництва; сферу обігу фінансового капіталу (грошового, запозиченого та фінансових зобов'язань у різних формах); інноваційну сферу; сферу реалізації майнових прав інвесторів; екологічну сферу.

16.Кругообіг інвестицій у виробничій сфері

Виробничі інвестиції -- це вкладення цінностей у реальні активи, пов'язані з виробництвом товарів (послуг), з метою одержання прибутку (доходу). Цей тип інвестицій забезпечує приріст реального (фізичного) капіталу. Виробниче інвестування означає організацію виробничого процесу, тобто створення (придбання, будівництво тощо) виробничих потужностей і наймання робочої сили.

Кругообіг виробничих інвестицій, виокремлюючись у стадії, породжує кругообіг фінансових інвестицій, що справляє зворотний вплив на кругообіг виробничих інвестицій. У результаті це приводить до злиття, нероздільності потоків виробничих та фінансових інвестицій у межах окремої корпорації і до їх остаточного виокремлення за межі підприємства на локальних і національних ринках капіталів.

виокремлюють такі основні етапи руху виробничих інвестицій, або інвестиційного процесу:

перший -- реалізація інвестиційного попиту (нагромадження), тобто процесу створення виробничих потужностей;

другий -- процес виробництва продукції (інвестиційних або споживчих товарів, робіт, послуг);

третій -- реалізація продукції, одержання доходу;

четвертий -- розподіл доходу, формування інвестиційного попиту.

Сукупність зазначених етапів руху інвестицій становить кругообіг інвестицій. З наведеної схеми випливає також, що інвестиційна діяльність відбувається як у сфері виробництва, так і у сфері обертання (обміну). У сфері виробництва інвестиційна діяльність означає створення нових інвестиційних товарів, що мають матеріально-речову форму. Це, зокрема, будівництво виробничих споруд і комунікацій, виробництво устаткування, видобування сировини, підготовка кваліфікованих кадрів тощо. Зазначена інвестиційна діяльність, тобто створення нових інвестиційних товарів, включається до складу кругообігу інвестицій конкретного підприємства тільки за умови її здійснення у власних виробничих цілях. Якщо ж нові інвестиційні товари виготовляються для інших економічних суб'єктів, то це різновид основної діяльності фірми. В умовах високого рівня розвитку продуктивних сил, постійного поглиблення поділу праці, що зумовлює підвищення її ефективності, істотно зменшується потреба створення (будівництва, виробництва) інвестиційних товарів для організації власного виробничого процесу. Звичайно, необхідні товари і послуги купуються на ринках інвестиційних товарів. Отже, в сучасних умовах інвестиційна діяльність відбувається переважно у сфері обміну і виражається у формі купівлі-продажу товарів і послуг на ринках інвестиційних товарів. Виходить, для ринкової економіки замкнутий на підприємство кругообіг інвестицій так само нехарактерний, як і замкнений обіг продукту і доходу.

17.Кругообіг інвестицій у будівництво

Існують особливості кругообігу реальних інвестицій на випадок, коли інвесторові для організації підприємницької діяльності необхідно створити елементи пасивної частини основного капіталу (нерухомого капітального майна) - будівлі, споруди. Ця обставина зумовлює закономірне залучення до інвестиційного процесу сфери капітального будівництва. Тут також є дві модифікації руху коштів залежно від ролі інвестора у процесі будівництва: інвестор може або самостійно зводити необхідні йому будівлі (споруди), або виступати в ролі замовника будівельної продукції. У першому випадку кругообіг засобів у сфері капітального будівництва безпосередньо входить до формули кругообігу реальних інвестицій (рис. 4.3). У другому - стосунки інвестора (замовника) з іншими учасниками будівництва регламентуються договором підряду. Специфіка фінансових взаємовідносин замовника з іншими учасниками інвестиційного процесу полягають в авансуванні витрат останніх (підрядників) з різним терміном, які визначені в договорі підряду, або в придбанні готової продукції "під ключ". Отже, виконання інвестором функцій замовника з попереднім авансуванням виробничих витрат підрядника визначає специфіку кругообігу реальних інвестицій в сфері капітального будівництва.

18. Кругообіг інтелектуальних інвестицій

інтелектуальними інвестиціями вважаються вкладення у наукову (творчу) діяльність, спрямовану на одержання та використання нових знань. Основними формами наукової діяльності є:

У фундаментальні наукові дослідження наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини та їх взаємозв'язок;

У прикладні наукові дослідження наукова та науково-технічна діяльність, спрямована на одержання і використання знань для практичних цілей.

Основними об'єктами інтелектуальних інвестицій є наукові та науково-технічні результати, об'єкти права інтелектуальної власності, в яких відображені перелік, строк, порядок та послідовність виконання операцій, процесу виробництва та/або реалізації і зберігання продукції

Інтелектуальні інвестицій тісно пов'язані з інвестиціями у людський капітал, тобто заходи, що підвищують професійну кваліфікацію та продуктивні здібності людини (колективу). Витрати, що сприяють підвищенню людської продуктивності, можна розглядати як інвестиції, оскільки вони здійснюються з розрахунком їх багаторазового використання та компенсації у майбутньому.

Інвестиції в людський капітал це, передусім, витрати на освіту, у т. ч. загальну та спеціальну, формальну та неформальну, підготовку за місцем роботи і т. ін. Освіта формує працівників, які стають більш кваліфікованими і продуктивнішими. Витрати на охорону здоров'я також мають велике значення. Добре здоров'я результат витрат на профілактику захворювань, медичне обслуговування, дієтичне харчування та поліпшення життєвих умов, відпочинок - продовжує тривалість життя, підвищує працездатність і продуктивність праці. Нарешті, витрати на мобільність, тобто можливість швидкого пересування до роботи з високою продуктивністю (загалом), збільшують віддачу людського капіталу. Крім названих вище, велике значення мають інвестиції на охорону здоров'я, освіту, відпочинок членів родини працівника. Таке піклування приносить значні вигоди роботодавцям у майбутньому.

Оцінка інтелектуальних інвестицій має здійснюватися у певній методичній послідовності. Спочатку проводиться обстеження об'єктів інтелектуальної власності, тобто аналізуються технічні описи, креслення, схеми, зразки виробництва продукції тощо. Потім проводиться правова експертиза та ідентифікація майнових прав об'єктів інтелектуальної власності, виявляються виключні права, що передаються ліцензіату без збереження за ним права на видачу ліцензій іншим особам, а також невиключні права, які передаються ліцензіату із використанням права видачі ліцензії іншим особам. Далі здійснюється правова експертиза для перевірки наявності документів (патентів, охоронних свідоцтв, ліцензійних договорів тощо), які підтверджують правомірне володіння суб'єктами майнових прав.

Перш ніж визначити дохід від реалізації інтелектуальних інвестицій, необхідно скласти кошторис на створення (відтворення) або придбання об'єктів інтелектуальної власності. Якщо підприємство самостійно створює такі об'єкти, з подальшим введенням їх у господарський оборот, у кошторис вводяться витрати на проведення патентних досліджень, створення об'єктів інтелектуальної власності, їх патентування та підтримку протягом усього терміну дії. Оскільки перелічені етапи робіт мають досить тривалий термін (10-15 років), витрати повинні враховувати ціновий індекс.

19.Кругообіг фінансових інвестицій

Фінансові інвестиції -- це вкладення в цінні папери. На відміну від виробничого фінансове інвестування не передбачає обов'язкового створення нових виробничих потужностей і контролю за їх експлуатацією. У сучасних умовах фінансовий інвестор, як правило, не бере участі в управлінні реальними активами, покладаючись у цьому на фахівців-менеджерів. Тому процес фінансового інвестування зовні виражається у формі купівлі-продажу цінних паперів.