Предмет та метод податкового менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru/

6. Визначення менеджменту і податкового менеджменту. Функції, об'єкт результат, правова база, структура і завдання державного податкового менеджменту. Сутність відносин між суб'єктами податкового менеджменту

Менеджмент - це сукупність прийомів та методів цілеспрямованого впливу на об'єкт для досягнення певного результату. Податковий менеджмент - це сукупність принципів, прийомів, засобів, форм та методів організації податкових платежів.

До функцій державного податкового менеджменту належить:

- планування податкової системи;

- організація податкової системи;

- контроль податкової системи;

- регулювання податковоїсистеми;

- стимулювання суб'єктів господарювання.

Складовими державного податкового менеджменту є:

1. Податкове прогнозування і планування - це особливі еле-менти системи вироблення і прийняття рішень у сфері жит-тєдіяльності держави в процесі перерозподілу валового внут-рішнього продукту, які проявляються через визначення обсягу податкових надходжень, оцінку господарсько-відтворювальних операцій за звітний період, оцінку перспектив господарського розвитку, нормативне оформлення податкової роботи тощо.

2. Податкове регулювання - це сукупність заходів непрямого впливу держави на розвиток виробництва шляхом зміни норм вилучення у бюджет, у результаті чого змінюється рівень оподаткування.

3. Податковий контроль - це контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю надходження податків, зборів і обов'язкових платежів у бюджет і позабюджетні фонди від юридичних та фізичних осіб.

Об'єктом державного податкового менеджменту є податкова система держави.

Правове забезпечення полягає в розробці та прийнятті нормативних актів, що регулюють суспільні відносини у сфері оподаткування, сукупність яких становить податкове право.

Метою державного податкового менеджменту є забезпечення створення та функціонування оптимальної податкової системи.

Виходячи із зазначених принципів та мети державного податкового менеджменту, до його завдань слід віднести:

-розробку та впровадження нормативних актів у сфері оподаткування;

-створення та забезпечення функціонування системи органів податкового адміністрування та контролю;

-створення та забезпечення функціонування системи контролю за податковою системою держави.

Чинна система нормативно-правових актів і, перш за все, податкових законів, регулює відносини:

- між державою і платником стосовно визначення основних елементів оподаткування; порядку обчислення і справляння податків, зборів, обов'язкових платежів; правового статусу платників, їх відповідальності перед державою за порушення податкового законодавства;

- між державою і органами місцевого самоврядування щодо розмежування їхніх прав в податковій сфері, законодавчого закріплення за бюджетами кожного рівня власної дохідної бази, законодавчого визначення тієї частки загальнодержавних податків, яка на постійній чи довготривалій основі закріплюється за місцевими бюджетами;

- між державою і органами, що забезпечують справляння податків, зборів, обов'язкових платежів, з приводу визначення правового статусу цих органів; порядку адміністрування податків, зборів, обов'язкових платежів; відповідальності за забезпечення своєчасного надходження податків, зборів, обов'язкових платежів до бюджетів всіх рівнів; дотримання податкового законодавства;

- між органами податкової служби і платниками стосовно їхніх взаємин, прав та обов'язків і механізму їх реалізації.

7. Сутність державного податкового менеджменту та його складові. Визначення податкового прогнозування і планування, їх цілі та завдання. Класифікація прогнозів. Напрямки процесу податкового прогнозування і планування і фактори, що впливають на їх якість

Сутність державного податкового менеджменту є забезпечення створення та функціонування оптимальної податкової системи.

Складовими державного податкового менеджменту є:

1. Податкове прогнозування і планування - це особливі еле-менти системи вироблення і прийняття рішень у сфері жит-тєдіяльності держави в процесі перерозподілу валового внут-рішнього продукту, які проявляються через визначення обсягу податкових надходжень, оцінку господарсько-відтворювальних операцій за звітний період, оцінку перспектив господарського розвитку, нормативне оформлення податкової роботи тощо.

2. Податкове регулювання - це сукупність заходів непрямого впливу держави на розвиток виробництва шляхом зміни норм вилучення у бюджет, у результаті чого змінюється рівень оподаткування.

3. Податковий контроль - це контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю надходження податків, зборів і обов'язкових платежів у бюджет і позабюджетні фонди від юридичних та фізичних осіб.

Податкове прогнозування і планування -- це особливі еле-менти системи вироблення і прийняття рішень у сфері жит-тєдіяльності держави у процесі перерозподілу валового внут-рішнього продукту.

Основне завдання податкового прогнозування і планування -- це необхідність економічно обґрунтовано забезпечити якісні й кількісні параметри бюджетних завдань і перспективних програм соціально-економічного розвитку країни, керуючись розробленою і прийнятою в законодавчому порядку соціально-економічною доктриною.

Цілі податкового прогнозування і планування:

а) прогнозування мобілізації сум контингентів податкових платежів на основі макроекономічних показників (обсяг ВВП,індекс інфляції,обсяг товарообороту);

б) розподіл регулюючих доходів за рівнями бюджетної системи з метою формування дохідної бази бюджетів територій.

Процес державного податкового прогнозування і планування включає два основних напрями:

- прогнозування мобілізації сум контингентів податкових платежів на основі макроеконо-мічних показників;

- розподіл регулюючих доходів за рівнями бюджетної системи з метою формування дохідної бази бюджетів територій фактори, які впливають на якість прогнозування і планування.

1. В Україні немає методологічного забезпечення проектування дохідної частини державного і місцевих бюджетів, раціональної системи прогнозування і планування податкових надходжень.

2. Окремі податкові закони часто змінюються і спостері-гається значна кількість поточних змін до законів в питань оподаткування.

3. Поведінка платників податків, які працюють в окремих галузях економіки: паливно-енергетичному, гірничо-металургійному комплексах, сільському господарстві, експортних напрямках, передбачувана.

4. Обсяг надходжень до бюджету залежить від рівня подат-кової дисципліни і культури, від політичної ситуації.

5. Робота над проектуванням доходів бюджету не повинна ґрунтуватися тільки на макроекономічних показниках і по-требі збалансування бюджету. Необхідно враховувати реальний стан сплати податків та вплив законодавчих рішень з питань оподаткування, особливо у територіальному розрізі.

6. Необхідно враховувати низку важливих економічних чинників, які відчутно знижують податковий потенціал дер-жави. Це, насамперед, збитковість підприємств.

7. Спостерігається зростання обсягів наданих податкових пільг.

8. Характеристика методів податкового прогнозування і планування

Багатомірні методи статистичного аналізу:

1. Методи елімінування

- метод ланцюгових підстановок;

- метод абсолютних різниць;

- метод відносних різниць;

метод скоригованого показника.

3.”Визначальні прогнози”

Кореляційно-регресійний аналіз:

- кореляційний аналіз;

- регресійний аналіз

Статистичні методи прийняття рішень:

- теорія ігор;

- теорія масового обслуговування

Інші економіко-математичні методи:

- інтерполяція та апроксимація даних;

- імітаційні методи;

- детерміновані методи досліджень операцій;

- методи експертних оцінок

Багатомірні методи - Об'єднують методи вивчення статистичних даних, які є значеннями багатомірних кількісних чи якісних ознак.

Методи елімінування - При наявності інформації про фактичні (очікувані) та базові показники, дозволяють розрахувати вплив окремих факторів на результативний показник.

Прогнозування тенденцій - Техніка тенденцій припускає, що рівень росту у майбутньому році буде таким же, як і в останні роки. В основу техніки береться час як єдина визначальна перемінна.

„Визначальні прогнози” - Використовують не час, а інші фактори для складання прогнозу.

Регресійний та кореляційний аналіз - Дозволяють розглянути вплив декількох перемінних на доходи шляхом визначення незалежних перемінних, що найбільш прийнятні для відповідних даних.

Кореляційний аналіз - Визначає щільність зв'язку між факторними та результативними показниками, що не перебувають у функціональній залежності. Чим ближче значення коефіцієнта кореляції до 1, тим зв'язок між явищами тісніший. Якщо коефіцієнт кореляції знаходиться в межах:

0,1 - 0,3 -зв'язок слабкий;

0,3 - 0,5 - помірний; 0,5 - 0,7 - помітний 0,7-0,9- тісний.

0,9 - 0,99 - досить тісний

Регресійний аналіз - В найбільшій мірі підходить для економічного прогнозування.

Теорія ігор - Моделює ситуації, котрі виникають в результаті прийняття ряду управлінських рішень ще до реалізації їх на конкретному об'єкті.

Теорія масового обслуговування - Вивчає потоки вимог на обслуговування, що поступають в систему з обмеженими пропускними властивостями. Метою дослідження є раціональний вибір структури системи і самого процесу обслуговування, що забезпечить мінімізацію часу очікування та середньої довжини черги.

Інтерполяція - Передбачає знаходження приблизного чи точного значення якоїсь величини по вже відомих окремих значеннях цієї чи іншої, зв'язаної з нею величини.

Апроксимація - Передбачає заміну одних математичних величин іншими, близькими до вихідної, дозволяє вивчити числові характеристики та якісні властивості об'єкта, зводячи завдання до вивчення більш простих і зручних величин.

Імітаційні методи - Застосовуються тоді, коли перемінні, які впливають на ситуацію, не підлягають логіці простих аналогічних рішень.

Детерміновані методи досліджень операцій - Використовуються, коли є в наявності багато взаємопов'язаних змінних і потрібно знайти оптимальне рішення.

Методи експертних оцінок - Ґрунтуються на використанні експертної інформації (метод індивідуальних оцінок; групові методи експертизи).

9. Алгоритм дій при розробці поточних завдань у сфері оподаткування. Напрями підвищення рівня податкового прогнозування та планування

Розробка поточних завдань у сфері оподаткування на відповідний плановий період містить цілий ряд взаємопов'язаних дій:

1.пошук варіантів податкового режиму з врахуванням тенденцій, які склались в економіці за минулий період.

2. Оцінка варіантів оптимального оподаткування, їх ран-жування за податковими групами, типами фінансово-госпо-дарської діяльності, групами платників податків, окремими територіями тощо.

3. Обґрунтування переваг варіанту майбутніх режимів опо-даткування.

4. Розрахунок проекту податкових надходжень із ураху-ванням результатів проведених експертиз виконання бюджету попереднього року.

5. Обговорення прийнятих урядом і парламентом податко-вих зобов'язань за відповідними статтями бюджетної класифі-кації, уточнення і прийняття на основі кінцевих погоджень бюджетних доходів відповідних законів.

До основних напрямів удосконалення процесу податкового прогнозування та планування доцільно віднести:

1. Досягнення довготривалої стабільності норм, складу, ставок і предмета оподаткування.

2. Поступове зменшення податкового навантаження.

3. Становлення рівноправних відносин між податківцями і платниками, усунення дискримінації платників за ознаками форми власності, правового статусу, рівня прибутковості.

5. Створення прозорих умов та відносної конкурентної переваги для ведення бізнесу та здійснення інвестицій в Україну.

6. Подолання довготривалого конфлікту між владою і біз-несом.

7. Загальне прискорення динаміки реального ВВП.

8. Підвищення рівня сплачуваності податків.

10. Законодавчі зміни до спеціальних режимів оподатку-вання суб'єктів господарювання на територіях спеціальних економічних зон, пріоритетного розвитку та технопарків.

11. Підвищення ефективності діяльності Державної подат-кової служби шляхом:

- відслідковування динаміки нарахувань і надходжень за видами платежів, галузями народного господарства, видами економічної діяльності, формами власності;

- аналізу факторного впливу змін індексів цін, тарифів, темпів інфляції та інших макроекономічних показників на стан надходжень до бюджету;

- аналізу та оцінки виконання розрахункових показників мобілізації доходів за платежами, рівнями бюджетів, регіона-ми, міністерствами, галузями народного господарства, країни платниками податків та відстеження окремо їх впливу на за-гальні надходження платежів до бюджету;

- виявлення схем ухилень від оподаткування та розробки методів їх запобігання;

- аналізу фінансового стану та виробничої діяльності під-приємств у різних галузях народного господарства, за видами економічної діяльності,

- аналізу законопроектів щодо змін чинного податкового законодавства з питань оподаткування.

- організації роботи з обстеження визначальних платни-ків податків на предмет виявлення причин спаду надходжень платежів до бюджету;

- вивчення практики господарської діяльності окремих підприємств з метою виявлення вузьких місць в оподаткуван-ні;

- вивчення досвіду інших країн з питань податкової полі-тики та використання його у своїй діяльності.

10. Характеристика податкового регулювання та його принципів. Інструменти податкового регулювання

Під податковим регулюванням розуміють ціле-спрямований вплив держави на учасників економічних відно-син шляхом використання засобів та інструментів податкової політики.

Принцип наукової обґрунтованості є одним із базових принципів державного регулювання та передбачає врахування вимог об'єктивних економічних законів, реалій економічного, політичного і соціального життя суспільства, національних особливостей.

Принцип узгодження інтересів є одним із ключових принципів податкового регулювання, оскільки механізм впли-ву заходів податкової політики на соціально-економічні проце-си реалізується саме через учасників податкових правовідно-син.

Принцип системності податкового регулювання обумов-лений системним характером об'єкта регулювання -- націо-нальної економіки. Виходячи з цього дер-жавне регулювання взагалі та податкове регулювання зокрема має ґрунтуватися на системних засадах у розв'язанні еконо-мічних, соціальних, науково-технічних та інших проблем.

Принцип комплексності. Податкове регулювання є не єди-ним методом реалізації соціально-економічної політики дер-жави. Воно має застосовуватися в комплексі з іншими прями-ми та непрямими методами державного регулювання, такими як митно-тарифне регулювання, державна політика ціноутво-рення, бюджетна політика, монетарна політика тощо.

Принцип пріоритетності передбачає чітке визначення пріоритетів податкового регулювання -- основних соціально-економічних проблем розвитку країни.

Принцип раціонального поєднання стратегічного та тактичного підходів у податковому регулюванні. На кожному етапі розвитку економіки країни постає завдання раціонального поєднання стратегії і тактики податкового регулювання.

Принцип безперервності полягає в тому, що процес подат-кового регулювання має безперервний характер.

Принцип мінімальної достатності - держава повинна виконувати тільки ті функ-ції, які не може забезпечувати ринок.

Принцип ефективності податкового регулювання означає порівнянність втрат бюджетів та витрат, пов'язаних з податко-вим адмініструванням заходів податкового регулювання, з ре-зультатами державного втручання в економіку засобами податкової політики.

інструменти податкового регулювання можна поділити на три групи:

1) системні;

2) комплексні;

3) локальні.

До інструментів системного характеру належать засоби податкового регулювання, вбудовані в систему оподаткування.

- рівень оподаткування. Посилення податкового навантаження в загальному випадку є чинником, який стримує економічну активність і процеси нагромадження, а також створює умови для прискореного розвитку тіньової економіки.

- структура діючої в країні системи оподаткування. Змінити цю структуру можна двома основними шляхами: по-перше, введенням нових податків і зборів і виключенням із системи оподаткування тих податків, регуляторний потенціал яких вичерпний, по-друге, зміною співвідношення податкових ставок за різними податками і зборами.

- застування альтернативних систем оподаткування, до яких належать: фіксований сільськогосподарський податок з юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Комплексний характер мають інструменти податкового регулювання, які одночасно стосуються декількох основних податків та зборів, що створює спеціальний режим оподаткування для первинних груп платників. До них можуть належати:

1. Спеціальні податкові режими, що вводяться за територіальною ознакою, - спеціальні економічні зони й території пріоритетного розвитку. Застосування таких інструментів пов'язано з необхідністю прискореного розвитку депресивних регіонів шляхом економічного стимулювання залучення інвестицій і створення робочих місць.

2. Спеціальні режими оподаткування, що вводяться за галузевою ознакою - є комплексом пільг що вводяться одночасно за декількома різними податками та зборами, одержувачами яких є суб'єкти господарювання однієї галузі або платники, що здійснюють певний вид діяльності.

Локальні інструменти податкового регулювання пов'язані з реалізацією регуляторного потенціалу кожного окремого податку або збору, що визначається вибором елементів податку й відповідним порядком обчислення податкових зобов'язань.

Ця група засобів податкового регулювання містить такі інструменти.

1. Інструменти, пов'язані з об'єктом оподаткування. Сам факт введення того або іншого податку на діяльність усіх тих платників, які мають відповідні об'єкти оподаткування.

2. Визначення складу платників податків. Масштаби податкового регулювання і його ефективність визначаються тим наскільки повно охоплені потенційні платники.

3. Принцип встановлення і розмір ставки податку.

У загальному випадку збільшення податкової ставки стримує дії платників податків, пов'язані зі збільшенням бази оподаткування. Зменшення ставок оподаткування, навпаки, стимулює суб'єкт господарювання, за інших умов, до розширення масштабів таких дій.

Одним із різновидів цієї підгрупи інструментів податкового регулювання є встановлення диференційованих ставок, що дає змогу регулювати податкове навантаження з урахуванням специфіки окремих складових об'єкта оподаткування.

11. Податкові пільги

Податкові пільги є одним з найбільш широко розповсюджених механізмів сучасного податкового регулювання. Характерними рисами податкових пільг як інструментів податкового регулювання є:

1.Обмежена сфера застосування. Податкова пільга -- це один і елементів податку як економічної категорій. Кожна з податкових пільг жорстоко „прив'язана” до відповідного податку і сфера її застосування обмежується винятково тим податком або збором, у механізм якого вона вбудована. Крім того, сфера застосування пільги обмежується спеціальними умовами, які визначають її потенційних користувачів;

2.Стимулююча спрямованість. На відміну від інших локальних механізмів податкового регулювання, податкові пільги спрямовані винятково на стимулювання платників шляхом зменшення їх податкових зобов'язань або створення інших, більш привілейованих порівняно з іншими платниками, умов оподаткування;

3.Екстериторіальність. Застосування пільг, на відміну від вільних економічних зон, не має спеціальних обмежень за територіальною отакою. Вони використовуються на тій території, на якій справляється відповідний податок (на території держави - для загальнодержавних податків і зборів, або в межах адміністративно - територіальної одиниці - для місцевих податків та зборів);

4.Мобільність. Податкові пільги мають можливість достатньо оперативно коригувати умови оподаткування з метою забезпечення ефективної реалізації регулюючої функції податків, тобто вони можуть розглядатися як регулюючий податковий механізм тактичного характеру.

У широкому розумінні пільга є повним або частковим звільненням від дотримання встановлених законом загальних правил, виконання будь-яких обов'язків.

Тому термін «податкова пільга» можна визначити як встановлений законодавством виняток із загальних правил оподаткування, що надає платнику можливість зменшити суму податку (збору), яка підлягає сплаті, або звільнює його від виконання окремих обов'язків та правил, пов'язаних з оподаткуванням.

Світовою практикою вироблений комплекс принципів надання податкових пільг. Найбільш важливими серед них є такі:

1)застосування податкових пільг не повинно мати вибірковий характер, зокрема й залежно від форми власності платників. Індивідуально надані платнику пільги порушують принцип рівності в оподаткуванні, ущемляють права інших суб'єктів господарювання і, як правило, мають корупційних характер;

2)застосування пільг не повинно завдавати істотного збитку державним економічних інтересам, а їх введення мас бути економічно обґрунтованим як з погляду інтересів держави, так і з позиції інтересів платників;

3)при введенні пільг перевагу мають цільові пільги, застосування яких передбачає чітке цільове використання суми податку, яка залишається в розпорядженні платника;

4)порядок дії та умови надання податкових пільг мають визначатися винятково в законодавчих актах і не підлягають істотним коригуванням на місцевому рівні;

5)повноваження місцевих органів управління у сфері податкових пільг мають обмежуватися законодавством.

Різноманіття цілей державної податкової політики і шляхів їх досягнення є передумовою різноманіття податкових пільг, що мають різний характер і різні форми прояву.

За характером цілей податкової політики держави податкові пільги підрозділяються на дві групи: соціальні й економічні.

Соціальні пільги спрямовані на податкове стимулювання досягнення соціальних цілей.

До пільг економічного характеру належать локальні інструменти податкового регулювання, реалізація яких сприяє досягненню цілей економічного характеру. До цієї групи належать будь-які пільги, спрямовані на стимулювання розвитку виробництва, інвестиційної діяльності, інновацій, поліпшення використання ресурсів і т.п.

За критерієм призначення всі податкові пільги можуть бути класифіковані на дві групи: Стимулюючі та підтримуючі.

Стимулюючі пільги спрямовані на заохочення дій платників, орієнтованих на вирішення загальнодержавних завдань.

Підтримуючі пільги спрямовані на полегшення податкового тягаря для окремих груп платників податків, що покликано забезпечити більш сприятливі (порівняно з іншими платниками) умови оподаткування для підтримки певного рівня чистого доходу.

З погляду цільового використання коштів, що залишаються на підприємстві внаслідок застосування податкових пільг, останні поділяються на цільові й нецільові. Перші з них надаються за умови використання сум, що звільняються від оподаткування, суто на цілі, визначені відповідним законодавчим актом.

За суб'єктами впливу податкові пільги можуть бути поділені на дві групи. Перша з них містить пільги, надані безпосередньо кінцевому одержувачу (стимулювання споживання), а друга - пільги, надані виробникам продукції (товарів, робіт, послуг) або суб'єктам підприємницької діяльності; які беруть участь у процесі реалізації таких товарів, робіт, послуг кінцевому споживачу (стимулювання виробництва і розподілу). В останньому випадку стимулюється безпосереднє споживання.

Залежно від періоду дії (хоча оперативний характер податкових пільг як інструмента податкового регулювання визначає відповідний часовий інтервал їх застосування, після закінчення якого вони мають бути скасовані як такі, що виконали своє призначення) усі податкові пільги можуть бути поділені на такі, період дії яких законодавством не визначений, і пільги тимчасового характеру.

Перша з цих груп містить більшість податкових пільг, встановлених у спеціальних законах з питань оподаткування. Як правило, пільги передбачені в законі в момент його прийняття, не мають часових обмежень й саме такі податкові пільги переважають в українському законодавстві.

Пільги другої групи встановлюються на певний період часу.

За компетенцією встановлення податкові пільги поділяються на загальнодержавні та місцеві. Перші встановлюються на державному рівні актами законодавства (хоча в деяких випадках вони можуть бути встановлені й Кабінетом Міністрів України наприклад, за деякими податковими платежами ресурсного характеру), і діють на території всієї країни. Другі вводяться органами місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції на відповідній обмеженій території. Їх гранична величина за місцевими податками і зборами не обмежена, а за загальнодержавними обмежуються сумою коштів відповідного податку або збору, що надходять у місцевий бюджет.

Останньою з наведених класифікаційних ознак є зв'язок пільги з іншими елементами податку. Певною мірою такий підхід відповідає класифікації податкових пільг за формою їх надання. З цього погляду, можна виділити вісім груп податкових пільг:

1.Звільнення від оподаткування окремих категорій платників податків -- це пільга, надана за елементом „суб'єкт оподаткування”.

2.Зменшення об'єкта оподаткування -- це група пільг, що передбачає виключення з об'єкта оподаткування окремих його елементів, які в загальному випадку є складовою об'єкта оподаткування, але не враховуються при подальшому обчислення податкових зобов'язань.

3.Зменшення бази оподаткування. На відміну від попередньої групи податкових пільг, зменшення бази оподаткування не пов'язане з якимись конкретними елементами об'єкта (певними видами доходів -- для податку на прибуток та ПДФО, окремими видами операцій - для ПДВ, і т.п.). Йдеться про вирахування з бази оподаткування визначених законодавством сум. Різновидами пільг цієї групи є:

-встановлення неоподаткованого мінімуму бази оподаткування. Сутність цієї пільги полягає в тому, що з бази оподаткування виключається однакова для всіх або диференційована за групами платників сума. Найчастіше така пільга застосовується в оподаткування доходів (переважно - громадян, але іноді і юридичних осіб) і майна. Певною мірою введення такої пільги пов'язано з реалізацією принципу справедливості оподаткування;

-встановлення неоподаткованого максимуму бази оподаткування. За такої пільги база оподаткування зменшується на суму, що перевищує граничну величну. Такі пільги застосовуються в тому випадку, коли держава зацікавлена у збільшення бази оподаткування;

-вилучення з бази оподаткування визначених законодавством сум;

-зменшення бази оподаткування шляхом виключення фактично понесених платником витрат певного виду.

4.Зменшення податкових ставок.

5.Застосування спеціальних методів податкового обліку. Надана платнику можливість зміни методу податкового обліку в загальному випадку може розглядатися як пільга, оскільки вона є винятком із загального правила.

6.Збільшення податкового (звітного) періоду. Для платника податків скорочені податкові періоди означають, по-перше, необхідність постійного резервування коштів для здійснення поточних податкових платежів, по- друге, додаткові витрати (і коштів, і часу), пов'язані з необхідністю частіше складати й подавати податкову звітність. Тому дозвіл використовувати більш тривалий, порівняю з базовим, податковий період слід класифікувати як податкову пільгу.

7.Зменшення суми податку, що підлягає сплаті. Ця група пільг пов'язана з порядком визначення суми податку, що перераховується до бюджету. Такі пільги поділяються на дві групи.

Перша з них -- вилучення з обчисленої суми податку якоїсь її частини.

До другої підгрупи може бути віднесено зменшення суми податку, що підлягає сплаті, на величну понесених платником цільових витрат.

8.Відстрочення й розстрочення сплати податкових зобов'язань. У загальному випадку відстрочення й розстрочення сплати податку є не пільгою, а механізмом податкового адміністрування. Суть такої зміни умов оподаткування полягає у зміні строків сплати суми податку за наявності законодавчо встановлених умов, на принципах кредитування (платність, терміновість, зворотність), що не тільки не зменшує суму податкового зобов'язання, а й збільшує її за рахунок відсотків.

Розмаїття податкових пільг дає можливість досить ефективно впливати на платників податків, коригуючи їхнє господарське поводження для досягнення економічних і соціальних цілей держави.

Водночас застосування податкових пільг як інструменту державного податкового регулювання має й серйозні недоліки, до яких належать такі:

-податкові пільга суперечать принципу обов'язковості оподаткування, що призводить до нерівності різних платників податків (як фізичних, так і юридичних осіб) у взаєминах з державою і з приводу податків. У результаті тягар фінансування необхідних державних видатків перекладається на тих платників, пільги для яких не встановлені;

-надання податкових пільг зумовлює нерівність платників їхніх конкурентних позицій;

-податкові пільги є найбільш нестабільним елементом податкової системи, вони постійно змінюються, переглядаються, скасовуються, скорочуються або доповнюються, у результаті структура податкової системи може бути викривлена, а планування і прогнозування податкового надходження (для держави) і податкових платежів (для платників) істотно ускладнюються.

Таким чином, ефективне регулювання економічних та соціальних процесів за допомогою податкових пільг потребує наукового обґрунтування з позиції системного підходу доцільності їх застосування в кожному конкретному випадку, а також оцінки порівняльної ефективності досягнення поставлених цілей за допомогою різних варіантів надання податкових пільг та в поєднанні з іншими інструментами державного регулювання.

Податковий контроль згідно ст.61 Податкового кодексу України -- це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль у частині здійснення заходів, що вживаються митними органами з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, є складовою частиною митного контролю.

Оскільки податковий контроль є складовою системи державного фінансового контролю, то серед органів контролю, на які покладено обов'язок здійснювати державний фінансовий контроль, вагоме місце посідають органи, що контролюють сплату податків, зборів і обов'язкових платежів.

У ст. 41 Податкового кодексу України наведено чіткий перелік органів податкового контролю, до яких належать:

1.Органи державної податкової служби -- щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

2.Митні органи -- щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або ввезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Установи Пенсійного фонду України мають право контролю стосовно єдиних соціальних внесків до Пенсійного фонду України.

Податковий контроль -- елемент фінансового контролю і податкового механізму. Він є також необхідною умовою ефективного податкового менеджменту.

Податковий контроль зумовлений необхідністю перевірки виконання платниками своїх зобов'язань, які безпосередньо встановлені ст. 67 Конституції України, якою визначено, що суб'єкти господарювання, а також фізичні особи зобов'язані сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Обов'язок сплачувати податки, збори й обов'язкові платежі передбачений також і Податковим кодексом України (ст.16).

Основним завданням органів податкової служби в Україні є здійснення контролю за додержанням платниками податків податкового законодавства, правильністю нарахування, повнотою та своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів). Згідно цього положення можна виділити об'єкти контролю -- це, насамперед, нарахування та сплата до бюджетів і державних цільових фондів податків і зборів усіма суб'єктами підприємницької діяльності. Об'єктом контролю є також доходи громадян України, іноземців та осіб без громадянства у тій частині, в якій вони виступають платниками податків і зборів.

В організаційному аспекті податковий контроль забезпечується відповідними джерелами інформації, формами здійснення, процедурами дослідження господарських операцій, методичними прийомами документального і фактичного контролю. Для здійснення податкового контролю використовують такі джерела інформації:

1 Документальні. Вивчаючи первинні облікові документи, регістри обліку, облікову та фінансову звітність, фахівці перевіряють достовірність господарських операцій, податкових розрахунків, та відповідальність їх чинному законодавству.

2. Фактичні. Фахівці з'ясовують кількісний та якісний склад майна та зобов'язань суб'єктів підприємницької діяльності, які пов'язані з формуванням об'єктів оподаткування.

Обидва джерела формування інформаційної бази податкового контролю взаємопов'язані і тільки у поєднанні дають змогу визначити реальний розмір об'єктів оподаткування.

До методів податкового контролю належать загальнонаукові, зокрема аналізу, синтезу, індукції, дедукції, моделювання, абстрагування, конкретизації, аналогії, і прикладні: документальні, спостереження за об'єктом контролю, запити про платника податку, метод достовірних тверджень, розрахунково-аналітичні та ін.

Таким чином, податковий контроль -- це діяльність посадових осіб органів контролю у сфері оподаткування щодо спостереження за відповідністю процесу організації платниками податків обліку об'єктів оподаткування, методики обчислення та сплати податків прийнятим актам законодавства з питань оподаткування; щодо виявлення відхилень, допущених у ході виконання податкових правил, та визначення впливу наслідків порушень на податкові зобов'язання.

Способи здійснення податкового контролю. Податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог Податкового кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування, тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом

За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності:

-фінансова;

-адміністративна;

-кримінальна.

Фінансова санкція (штраф) -- це плата у фіксованій сумі або у вигляді процентів від суми податкового зобов'язання (без урахування пені і штрафних санкцій), яка стягується з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування.

Пеня -- це плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), яка стягується з платника податків у зв'язку з невчасним погашенням податкового зобов'язання.

Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Адміністративна відповідальність (штрафи), що застосовується податковими органами, має деякі особливості: підставою для їх застосування є вчинення адміністративного правопорушення (ст. 9 Кодексу України про адміністративне правопорушення -- КпАП); адміністративні штрафи накладаються лише на фізичних осіб (громадян) -- окремих платників податків, керівників і бухгалтерів платників податків -- юридичних осіб, інших громадян, винних у порушенні податкового законодавства.

Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним законодавством суспільно небезпечне діяння.

13. Основні причини правопорушень у сфері оподаткування

Під ухиленням від сплати податків слід розуміти діяння особи, спрямоване на повну або часткову несплату певних податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які мають сплачуватись підприємствами, установами та організаціями різних форм власності, а також фізичними особами.

Податковій теорії і практиці відомі чотири основних види причин нелегального ухилення від сплати податків:

1.Моральні: відсутність моральної відповідальності за ухилення від оподаткування; несприймання платниками податків законодавства у сфері оподаткування; могутній власницький інстинкт, який особливо інтенсивно виявляється на рівні особистості.

2.Політичні: лобіювання інтересів окремих груп платників податків.

3.Економічні: розбалансування банківської системи; криза платежів; інфляційні процеси; зниження платоспроможності населення; дефіцит бюджету.

4.Технічні або організаційно-управлінські: складність, суперечливість, нестабільність податкового законодавства; недостатній рівень юридичної та економічної підготовки працівників органів контролю у сфері оподаткування; брак досвіду в боротьбі з податковими правопорушеннями; недостатня захищеність працівників органів контролю при виконання ними службових обов'язків.

Пеня -- це плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), яка стягується з платника податків у зв'язку з невчасним погашенням податкового зобов'язання.

Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Податковий борг (недоплата) -- податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене господарчим судом, але не сплачене у встановлений термін, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Нарахування пені розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання.

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України.

Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним законодавством суспільно небезпечне діяння.

Ст. 212 Кримінального кодексу «Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» передбачає такі види відповідальності:

1)Умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, - карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2)Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, - караються штрафом від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3)Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певиою діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майно.

Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків зборів і інших обов'язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян» під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які в п'ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

14. Штрафні санкції адміністративні

Ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Адміністративна відповідальність (штрафи), що застосовується податковими органами, має деякі особливості: підставою для їх застосування є вчинення адміністративного правопорушення (ст. 9 Кодексу України про адміністративне правопорушення -- КпАП); адміністративні штрафи накладаються лише на фізичних осіб (громадян) -- окремих платників податків, керівників і бухгалтерів платників податків -- юридичних осіб, інших громадян, винних у порушенні податкового законодавства.

Адміністративне правопорушення - протиправна, навмисна або необережна дія або бездіяльність, яка робить замах на державний або суспільний порядок, власність, права й свободи громадян, на встановлений порядок управління, за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

Розмір штрафу залежить від сукупності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність порушника (ст. 34, 35), а також від його особи ступеня вини, майнового етапу (ст. 33). Службові особи державних податкових органів при встановленні фактів порушень, за які вині особи підлягають притягненню інспекціями до адміністративної відповідальності, крім відображення цих фактів у актах перевірок, складають протокол про адміністративне правопорушення -- порушення податкового законодавства у двох примірниках.

Протокол підписується службовою особою ДПІ, яка його склала, і особою, яка вчинила порушення.

Під час складання протоколу порушникові роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст. 268 КпАП, про що робиться відмітка у протоколі. Один примірник протоколу разом з актом перевірки і додатками до акту передається, відповідно, керівнику перевіреного підприємства, установи, організації або громадянину, про що на акті роблять запис. Другий примірник протоколу, не пізніше наступного після дня його складання, реєструється у спеціальній книзі і разом із поясненнями порушника (якщо такі наявні) і матеріалами перевірки подається для розгляду начальнику ДПІ чи його заступнику.

Види адміністративних, штрафів:

1.Заниження суми податку, приховування (заниження) об'єктів оподаткування, відсутність бухгалтерського обліку об'єктів оподаткування або ведення його з порушенням установленого порядку, неподання або невчасне подання звітів, балансів, податкових декларацій та інших документів, пов'язаних із обчисленням податків - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ).

2.Неподання за вимогами ДПІ довідок про фінансово-господарську діяльність підприємств, інформації про наявність чи обіг коштів на розрахункових рахунках та будь-якої іншої інформації, що пов'язана з обчисленням і сплатою податків та інших обов'язкових платежів у бюджет; відмова ДПІ в обстеженні будь-яких приміщень підприємств, громадян - СПД; невиконання вимог ДПІ щодо усунення виявлених порушень законодавства про підприємницьку діяльність; відмова Д1І1 в проведенні документальної перевірки, відмова в наданні бухгалтерських звітів, балансів, податкових декларацій, розрахунків, або ненадання свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій), патентів на її здійснення, а також у випадку відсутності обліку об'єктів оподаткування - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від 10до 20 НМДГ.

3.Неутримання, перерахування до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, перерахування податку за рахунок коштів підприємства (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення ДПІ за встановленою формою відомостей про доходи громадян - З НМДГ.

4.Громадяни, винні в неподанні або несвоєчасному поданні декларацій про доходи чи у включенні до декларацій перекручених даних, у відсутності обліку або неналежному веденні обліку доходів і витрат, для яких встановлено обов'язкову форму обліку - від і до 5 НМДГ.

5.Громадяни - СПД, винні у протидіях посадовим особам органів ДПС, зокрема в недопущенні їх до приміщень, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності та одержання доходів - від 10 до 20 НМДГ.

6.Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), якщо його отримання передбачене законодавством - від 3 до 8 НМДГ.

15. Організаційно-інформаційна модель аналізу податкових відносин та основні напрямки їх вдосконалення. Характеристика системи аналітичних показників оцінки стану та розвитку податкових відносин

Податкові відносини включають в себе не лише справляння податків, а й зворотній зв'язок держави з її громадянами - платниками податків.

Організаційно-інформаційна модель аналізу податкових відносин передбачає формування алгоритму аналізу та включає основні складові аналітичної процедури, зокрема, це суб'єкт, об`єкт, мета, джерела інформації, методи та прийоми, фактори аналізу податкових відносин тощо. Використання такої моделі повинно допомогти аналітику уяснити взаємодію і взаємовплив складових елементів податкових відносин, підібрати показники, які адекватно характеризують аналізоване явище, процес, результат; виявити фактори, що зумовили зміну показників; уточнити методичні прийоми виміру величини і характеру цієї зміни; скласти алгоритм проведення аналізу.

Методичні прийоми аналізу податкових відносин:

Аналіз ісинтез, Індукція ідедукція, Аналогія і моделювання, Абстрагування і конкретизація, Системний аналіз, Статистично -математичні, Експертні

Оцінка факторів та передумов розвитку податкових відносин

Законодавчі документи, що регламентують податкові відносини, Міжбюджетні відносини у встановленні та збиранні податків, Прямі і непрямі витрати,пов'язані зі сплатою податків, База та ставки оподаткування, Дотримання вимог сплати податків, Фінансова стійкість та податкоспроможність суб'єктів господарювання.

Основні напрями вдосконалення податкових відносин1. Удосконалення системи оподаткування (ставки, бази, справедливість).

2. Широке інформування населення про напрямки надходження та використання податкових платежів (хто відповідальний, способи поширення інформації, термін проведення)

3. Освіта платників податків та формування позитивного ставлення до процесу оподаткування

4. Проведення діалогів з платниками податків з метою врахування їх думки

5. Правовий захист платників податків

6. Удосконалення процедур здійснення податкових платежів та подання звітності

7. Стимулювання ефективного використання дефіцитних ресурсів

8. Створення комплексної автоматизованої.системи збору та обробки інформації про податкові надходження

9.Створення системи швидкого пошуку та інформування платників податків про зміни в оподаткуванні

2. Система аналітичних показників оцінки стану та розвитку податкових відносин

Важливим питанням аналізу будь-якого об'єкту є використання системи показників, що характеризують кількісні та якісні сторони досліджуваних явищ, ресурсів та їх ефективність. Єдиної системи аналітичних показників для дослідження податкових відносин не існує. Запропонована система аналітичних показників, які б в найбільш можливій мірі були здатні охарактеризувати стан та розвиток податкових відносин.

Система складаеться з:

1. Інформування населення про податкові надходження та напрями їх використання

1.1.Податкові надходження

1.2. Інформування населення про напрями використання коштів бюджету

2. Податкова освіта

3. Дотримання платниками податків вимог податкового законодавства

4. Правовий захист платників податків

5. Простота здійснення процедур податкових платежів та подання податкової звітності

6. Стимулювання ефективного використання ресурсів

7. Удосконалення системи оподаткування (ставки, бази, принципи)

або здійснюють продаж товарів, не названих у деклараціях - від 1 до 10 НМДГ тощо.