Предмет та метод податкового менеджменту

- сучасні засоби зв'язку і добре обладнана мережа комунікацій;

- зручна правова система;

- виконання індивідуальних потреб інвесторів:

о відносно низькі адміністративні витрати;

о добра робота перекладачів;

о послуги професійних радників;

о сприятливі умови стягнення податків;

о можливість придбання статусу іноземця;

о можливість купівлі нерухомості;

о низький рівень цін на товари, необхідні для життя персоналу і членів їхніх родин;

- депонований в офшорі капітал призначений для інвестування в високоприбуткові галузі з низьким рівнем оподаткування;

- низькі податки або їх відсутність.

При використанні офшорного інструменту першочерговим питанням, яке постає перед бізнесменом, є вибір країни реєстрації. Цей вибір має грунтуватись, перш за все, на аналізі законодавства кожної офшорної зони, що має свої особливості та переваги щодо певного типу компаній та видів діяльності. Всі офшорні зони (країни офшору) діляться на три основні категорії:

1. Класична офшорна зона. До неї відносять країни, чиє законодавство дозволяє повністю звільнити офшорні компанії від оподаткування. У багатьох класичних офшорах вимоги до ведення фінансової звітності і надання документів в органи влади або повністю відсутні, або зведені до мінімуму (до таких класичних офшорних зон відносяться, наприклад, Панама, Багами, Британські Віргінські острови і деякі інші).

2. Зона низького оподаткування. Містить країни, в яких офшорні компанії користуються помітними пільгами при оподаткуванні. Фінансова звітність для компаній, зареєстрованих в таких офшорних зонах, є обов'язковою. До таких країн, зокрема, відноситься Угорщина.

3. Деякі цілком респектабельні держави, які створюють вигідні умови для податкового і фінансового планування: реєстрація офшорних компаній в країнах і адміністративних одиницях даної групи офшорних зон обумовлена тим, що завдяки деяким особливостям їх законодавства і побудові грамотних фінансових схем, можна звести до мінімуму податки на діяльність компанії. Наприклад, фінансова або холдингова діяльність голландської компанії, яка ведеться за межами Нідерландів, оподатковується по ставці менше 1%. Проте це не відміняє необхідності ведення бухгалтерського обліку для таких офшорних компаній. З найбільш популярних офшорних зон третьої групи можна відзначити Ірландію, Швейцарію, Австрію, Ліхтенштейн.

Можна навести класифікацію офшорних юрисдикцій і за такими ознаками:

1. За сумарним обсягом і характером привілей, які надаються клієнтам

1.1. Країни з невеликим населенням і малою земельною площею (міні- держави). У цих країнах відсутній податок на прибуток для іноземних „пільгових” компаній; у більшості випадків відсутні угоди з іншими державами про уникнення подвійного оподаткування (Гібралтар, Панама, о-в Мен, Багамські о-ви тощо).

1.2. Юрисдикції, що мають статус респектабельних держав: стягується помірний податок на прибуток; є численні угоди з іншими державами про уникнення подвійного оподаткування (Швейцарія, Голландія, Австрія, Ірландія, Бельгія).

2. За специфікою різноманітних переваг для різних категорій платників податків - це країни і території, які

2.1. Не обкладають своїх резидентів ніякими податками (Андорра, Багамські о-ви).

2.2. Оподатковують тільки доход, одержаний в цій країні, але звільняють від податків доходи, які надходять з-за кордону (Коста-Ріка, Гонконг).

2.3. В яких одержаний там доход не обкладається податком, проте обкладається доход, одержаний з-за кордону (Монако).

2.4. Обкладається доход, одержаний з-за кордону, але податкові ставки досить низькі - нижче 1% (о-ви Гернсі, Джерсі, Шарп).

2.5. Оподатковують накопичене багатство (матеріальні цінності), а не поточний доход (Уругвай).

2.6. В яких дозволяється застосовувати різні комбінації з пільгових податкових правил, що створюють особливо вигідні умови для фізичних осіб (Ірландія, Монако, Багамські та Бермудські о-ви, о-в Святого Варфоломія).

Створюючи офшорну зону, держава переслідує стратегічні цілі, які доцільно буде об'єднати в такі групи: економічні; соціальні; науково-технічні.

Економічні цілі передбачають залучення іноземних інвестицій, зростання валютних надходжень в економіку всієї країни або її окремого регіону від реєстраційних зборів.

Соціальні цілі передбачають прискорення розвитку країни в цілому чи конкретної території в її складі, підвищення зайнятості і рівня доходів населення, створення висококваліфікованої робочої сили за рахунок вивчення і впровадження на практиці світового досвіду в сфері організації, управління, фінансів.

Науково-технічні цілі переслідують впровадження провідних закордонних технологій, насамперед інформаційних, у гапузі засобів зв'язку і банківських операцій.

Із зазначеного вище стає зрозумілим, що офшорні зони надають необмежену можливість доступу на міжнародні фінансові та інвестиційні ринки, але водночас вони є зручним полем діяльності для аферистів та шахраїв.

29. Вільні екон.зони:сутність,мета створ-я,цілі, очікув-й ефект впров-ня.Класиф-я ВЕЗ

Соціально-економічний розвиток країни досягається за допомогою комплексу заходів - організаційних, економічних, правових. Одним із них, що інтегрує усі ці складові, є спеціальні режими господарювання.

Вільна (спеціальна) економічна зона (ВЕЗ) - частина території України, на якій встановлені та діють спеціальний правовий режим економічної діяльності і порядок застосування та дії законодавства України.

Мета створення ВЕЗ - залучення іноземних інвестицій, активізація підприємницької діяльності з метою нарощення експорту товарів і послуг, збільшення поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвиток інфраструктури ринку, поліпшення в сфері використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

Цілі впровадження (створення) ВЕЗ: А) Соціально-економічне спрямування:розв'язання проблеми зайнятості;формування нових робочих місць;ефективне використання трудових місцевих ресурсів;активізація обміну знаннями в соціальній сфері Б) Виробничо-економічне спрямування: стимулювання припливу іноземних інвестицій;активізація зовнішньої торгівлі;досягнення нової інноваційної якості економіки;розвиток імпортозаміщення;поліпшення платіжного балансу.

Головні завдання, що вирішуються при функціонуванні ВЕЗ: економічні: 1) залучення національного та іноземного капіталу завдяки застосуванню спеціальних пільг економічного характеру, стабільності законодавчої базі, спрощенню організаційних процедур; 2) використання переваг міжнародного географічного розподілу праці та міжнародного обігу капіталів;3) посилення конкуренції у сфері зовнішньоекономічної діяльності 4) зростання валютних надходжень у бюджет); соціальні: 1) підвищення зайнятості населення; 2) насичення внутрішнього ринку високоякісними товарами народного споживання 3) створення прошарку висококваліфікованих фахівців на основі опанування та застосування світового досвіду 4) виховання культури менеджменту, зорієнтованої на світові стандарти технології управління; науково-технічні':1) залучення передових зарубіжних та вітчизняних технологій; 2) розвиток інноваційної діяльності, прискорення процесу запровадження інновацій, реалізації інноваційних проектів; 3) залучення зарубіжних вчених та висококваліфікованих фахівців; 4) підвищення ефективності використання потужностей та інфраструктури промислових комплексів.

Отже, серед стратегічних напрямів створення і функціонування ВЕЗ в Україні, що виступають як провідні елементи політики відкритої економіки і відіграють важливу роль у міжнародних відносинах, є визначення сприятливих умов для національного та інтернаціонального підприємництва, руху товарів і капіталів.

Характерними ознаками ВЕЗ є:- територіальна обмеженість ВЕЗ;строковість ВЕЗ;юридична підстава запровадження ВЕЗ на певній території; спеціальний суб'єктний склад ВЕЗ: обов'язковими учасниками господ-х відносин у ВЕЗ є органи управління ВЕЗ та суб'єкти господарювання ВЕЗ, які набувають цього статусу в спеціальному порядку за умови дотримання встановлених вимог; спеціальний режим господарської діяльності для суб'єктів господ-ня ВЕЗ, що може містити пільгові митні, податкові, валютно- фінансові та інші умови підприємництва; здійснення управління ВЕЗ із застосуванням спеціально створених органів.

При створенні ВЕЗ передбачається:

1. Прямий ефект у вигляді залучення додаткових іноземних інвестицій, збільшення податкових надходжень, зберіганні і модернізації існуючих і утворенні нових робочих місць, росту рівня зайнятості населення та його доходів тощо;

2. Опосередкований (непрямий) ефект як наслідок активізації підприємницької і зовнішньоекономічної діяльності, підвищення ефективності господарювання, технологічного впливу, сприяння структурній перебудові господарства регіону розташування ВЕЗ.

27. Етапи прийняття рішення про доцільність застосування спрощеної системи оподаткування. Переваги і вади спрощеної системи оподаткування. Перевірка об'єктивної можливості переходу на сплату єдиного податку

Етапи:

1. Загальна оцінка переваг і вад спрощеної системи оподаткування відносно звичайної податкової системи.

2. Оцінка наявності об'єктивних умов для застосування спрощеної системи оподаткування конкретним суб'єктом господарювання.

3. Облік очікуваних змін у здійсненні господарської діяльності та прогнозування об'єктів оподаткування.

4. Розрахунок економічного ефекту від застосування кожного з можливих варіантів оподаткування в порівнянні зі звичайною податковою системою.

5. Оцінка додаткових чинників.

6. Прийняття рішення про застосування конкретного варіанту.

переваги спрощеної системи оподаткування за різними сферами дії.

Нормативна база - суттєво зменшується перелік нормативних актів, які регламентують оподаткування, що суттєво полегшує життя бухгалтерам і зменшує кількість можливих помилок.

Розрахунки, пов'язані з обчисленням податкових зобов'язань - значно спрощуються, розраховується єдиний об'єкт оподаткування - виручка від реалізації продукції.

Складання податкової звітності - замість різноманітних форм податкової звітності - один раз на квартал необхідно заповнювати одну нескладну форму.

Ведення податкового обліку - СПД ведуть податковий облік тільки по тих податках і зборах, платниками яких вони є. Подання податкової звітності - немає необхідності суворо контролювати строки подання звітності по тих податках і зборах, платником яких тепер не є СПД. Суттєво скорочуються втрати робочого часу бухгалтерів у зв'язку з чергами під час подання декларацій в органи ДПС та інші контролюючі органи.

Строки сплати податків і зборів - введений єдиний строк - щомісячно, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Платежі в бюджет і державні цільові фонди - можливе зменшення сум платежів по податках і зборах у результаті переходу на застосування спрощеної системи оподаткування.

Застосування фінансових санкцій і адміністративних штрафів - імовірність застосування штрафних санкцій знижується в зв'язку зі зменшенням кількості форм податкової звітності підприємства, суттєвою уніфікацією строків подання звітності й сплати податків, скороченням кількості перевірок та їх тривалістю.

Бухгалтерський облік - платники єдиного податку можуть застосовувати спрощену форму ведення бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність. Якщо платник відповідає вимогам Закону про бухгалтерський облік, він звільняється від щоквартального складання і подання проміжної фінансової звітності, а по підсумкам року подає фінансову звітність у вигляді Балансу і Звіту про фінансові результати, структура і склад яких значно спрощені.

вади спрощеної системи оподаткування.

Відсутність зв'язку об'єкта оподаткування з витратами

Відсутність „перехідних” положень, що регламентують особливості податкового обліку перехідних операцій, які починаються при одній системі оподаткування, а завершуються при іншій.

Неможливість виписування податкових накладних покупцям у випадку скасування реєстрації як платника ПДВ. Обмеження по формі розрахунків. Платники єдиного податку - юридичні особи незалежно від обраної ставки не мають права здійснювати розрахунки за відвантажену продукцію в тій чи іншій формі, що відрізняється від грошової.

Втрата права на бюджетне відшкодування

Тимчасовий характер спрощеної системи оподаткування і незрозумілі перспективи її застосування

Додаткові втрати, пов'язані зі зміною системи оподаткування

Перевірка об'єктивної можливості переходу на сплату єдиного податку

Перевірка на відповідність платника критеріям суб 'єкта малого підприємництва згідно із Законом № 2063 здійснюється в такій послідовності:

• Розраховується валовий дохід за минулий календарний рік;

Перевіряється дотримання обмеження відносно граничної середньооблікової чисельності' найманих працівників;

• Перевіряється відповідність видів діяльності, що здійснюються, встановленим Законом № 2063;

• Аналізується структура статутного фонду і з'ясовується в ньому доля засновників, які не відносяться до суб'єктів малого підприємництва.

Перевірка на відповідність критеріям платника єдиного податку проводиться у таких напрямках:

• Розрахунок виручки від реалізації продукції за минулий календарний рік;

• Перевіряється відповідність видів діяльності, що здійснюються, обмеженням Указу № 727;

• Оцінка можливості застосування розрахунків за відвантажену продукцію виключно в грошовій формі;

Перевірка стану розрахунків з бюджетами і державними цільовими фондами.

30. Теоретичні основи та практична реалізація персонального податкового менеджменту

персональнмй податковий менеджмент - системи практичних заходів з оптимізації цілеспрямованого впливу на оподаткування суб'єктів (фізичних осіб, сімей, домогосподарств) з метою максимізації ефектів, досягнення встановлених індивідуальних і суспільних пріоритетів і цілей у змінному ринковому середовищі шляхом ефективного використання наявних фінансових ресурсів.

Розгляд домогосподарства як економічної одиниці, набуття статусу самостійного та повноправного учасника фінансових відносин є доволі новим явищем для вітчизняної економіки. Домогосподарствв - це повноправний та самостійний суб'єкт економічних відносин, що складається з однієї або більше осіб, має певні джерела надходження коштів та використовує їх на власний розсуд членів даного утворення.

Домогосподарство, на відміну від сім'ї в класичному її розумінні,може:

- складатись і з однієї особи, що має власні доходи та мешкає окремо;

- об'єднувати людей, які не пов'язані родинними стосунками. Наявність у домогосподарств руху грошових коштів, що формують певні грошові потоки, участь у створенні національного доходу країни через використання ресурсів, одержання доходів та їх розподіл на споживання та заощадження свідчать про залучення домогосподарств до сфери фінансових відносин.

Первинні доходи домогосподарств спочатку коригуються в бік зменшення за рахунок того, що загальні доходи зменшуються на суму податків на доходи і власність та соціальних зборів, а потім у бік збільшення за рахунок соціальних виплат. Вторинний розподіл доходів домогосподарств зумовлюється наявністю двох зустрічних потоків поточних трансфертів: відрахуваннями у фонди соціального страхування та виплатами пенсій і допомог домогосподарствам із цих фондів.

Управлінські процеси у сфері фінансів домогосподарств у першу чергу направлені на регулюванням потоків грошових доходів з метою максимального забезпечення потреб та інтересів домогосподарства.

Оподаткування доходів домогосподарств або фізичних осіб можна аналізувати з кількох позицій як:

-процес, що передбачає: встановлення ставок оподаткування та нормативно-правових меж, безпосередньо процедур стягнення обов'язкових;

-платежів на користь держави та механізмів контролю ча дотриманням повноти відображення об'єктів оподаткування в обліку, достовірності нарахування та своєчасності сплати;

-явище встановлення та стягнення платежів індивідів для трансферту фінансових ресурсів з приватного сектора в державний;

-засіб фінансової політики для впливу на розподіл ресурсів, розподіл багатства та суспільний вибір;

- інструмент фіскальної політики, що здійснюється з метою фінансування суспільних, урядових потреб;

-відносини, які виникають між державою і фізичними особами щодо примусового відчуження частини доходів з метою поповнення бюджету, необхідних для покриття державних і суспільних видатків.

Метою оподаткування доходів фізичних осіб є поліпшення становища та достатку громадян, врівноваження соціального добробуту.

Практичною реалізацію технологій оподаткування доходів фізичних осіб є обмін податків на суспільні блага і трансфертні платежі, який є і протилежним, і взаємозалежним, оскільки виступає фінансовими потоками прямої та зворотної дії, в процесі кругообігу яких здійснюється формування, розподіл і використання фондів грошових коштів.

Суб'єктами оподаткування є безпосередні учасники процесів справляння податків - держава, контролюючі органи, платник та носій податку.

Оподаткування доходів фізичних осіб здійснюється з дотриманням критеріїв фіскальної ефективності та соціальної справедливості. Принцип фіскальної ефективності передбачає дієвість обраних механізмів фіску з метою реалізації фіскальних інтересів держави як суспільного інституту для задоволення індивідуальних і суспільних потреб, що оцінюється з точки зору: виконання державного бюджету та впливу на соціально-економічне становище в державі, пропорційної взаємозалежності норми оподаткування і величини податкових надходжень до бюджету,. впливу зменшення номінальних доходів при сплаті податків на реальний дохід податкоплатників, залежності між нормою оподаткування у суспільстві та обсягом отриманих суспільних благ.

Реалізація принципу соціальної справедливості неможлива без регулювання економічно обгрунтованого прожиткового мінімуму доходів громадян та рівня мінімальної заробітної плати. Без чіткої прив'язки їх до економічно обгрунтованої вартісної величини споживчого кошику проблема наповнення бюджету починає автоматично вирішуватись за рахунок інфляційно-податкового вилучення у малозабезпечених верств дедалі зростаючої частки найнеобхіднішого для життя продукту, чим порушуються їх соціально-економічні права.

1. Взаємозв`язок рівня оподаткування і прибутковості суб`єктів господарювання. Загальна характеристика основних доктрин оподаткування. Податкова система і умови її побудови. Часові лаги змін у податковому законодавстві

Налог - это плата обществу за выполнение государством функций. Источником уплаты налогов является добавленная стоимость созданная в процессе производства. Результат производства - прибыль. Экономическая эффективность производства характеризуется степенью его прибыльности или рентабельности. Существует прямая зависимость между экономическим эффектом и уровнем налогообложения. Чем выше уровень налогооблож., тем большая часть доходов пройдет на уплату налогов и меньшая часть прибыли останется в распоряжении предприятия. Такое действие имеют только прямые налоги, плательщиками которых являются предприятия.С другой стороны, цена рабочей силы определяется набором жизненно необходимых благ. Для обеспечения существования работника при увеличении налогов на его зп предприятие вынуждено будет повысить и саму зп. Это приведет к увеличению производственных затрат, прибыль сократится, предприятия будут уменьшать расходы путем сокращения производства. Как правило, при повышении налогов с физ лиц имеет место обе ситуации одновременно.Аналогично действуют и непрямые налоги, т.к. конечным их плательщиком является население. Такая зависимость между экономической эффективностью производства, объемами производства и уровнем налоогблож. дает возможность государству регулировать производство через свою налоговую систему. Основными мировыми доктринами налогообложения являются Доктрина Адама Смита, Доктрина Хейг-Саймонс, Доктрина срывания корпоративной маски и доктрина экономической сущности.

Д.А.Смита справедливость - одинаковые налоговые обязательства у лиц с одинаковыми доходами и налоговые обязательства в пропорциях к доходу; определенность - для плательщика налогов не должно быть неопределенности, сомнений в выявлении и расчете подлежащих к уплате налогов; удобство и простота - плательщики налогов могут выбрать наиболее приемлемую ученую политику и систему налогообложения; эффективность.

-Д. Хейг-Саймонс - базой налогообложения может быть или доход или потребление.

-Д. «срывания корпоративной маски» акционер компании несет ответственность за ее деятельность, если фактически руководит эой деятельностью. Поскольку крупные акционеры в большинстве случаев имею возможность направлять действие компании их действия должен быть проверен налоговыми органами в случае подозрения, что они имеют исключительно налоговую направленность.

-Д. экономической сущности поскольку бизнес функционирует не ради налогов, а ради прибыли, любые операции налогоплат. Должны иметь цель получения дополнительной прибыли.

Налоговая система - совокупность налогов, сборов и платежей, которые законодательно закреплены в государстве, принципов, форм и методов их исполнения, изменения или отмены, действий, которые обеспечивают их уплату, контроль и ответственность за нарушение налогового законодательства.

Условия построения: - Необходимо уклонятся от негативного влияния налогооблож. На производство. Нарушение этого условия приведет к сокращению средств, с которых уплачиваются налоги. - Необходимо учитывать влияние налогов на потребление. Сокращение потребления негативно влияет на производство и сокращает объем поступлений налогов.

- Должен проводиться научный анализ возможностей перекладывания налогов. Непредвиденные переложения налогов ведут к неравномерному распределению налогового бремени.

2. Визначення податкової політики держави, її сутність у широкому і вузькому плані, цілі, стратегічні напрямки та вектори макроекономічної ефективності. Дискреційна фіскальна політика

Податкова політика -- діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.

Податкову політику розглядають у широкому і вузькому планах.

У широкому плані вона охоплює питання формування державних доходів за рахунок постійних (податків) і тимчасових (позик) джерел.

Оскільки кожна держава не може встановлювати надто високий рівень оподаткування, бо цьому протидіє суспільство, то вона змушена використовувати державні позики для покриття державних видатків. Однозначно оцінювати політику широкого використання позик неможливо. Все залежить від конкретної ситуації. Головне при цьому полягає в тому, що позики треба повертати, а повертати їх можна тільки за рахунок додаткових надходжень тих же податків. Отже, державні позики - це не що інше, як відкладені на майбутнє податки.

У вузькому плані податкова політика охоплює діяльність держави лише у сфері оподаткування - встановлення видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, їх платників, об'єктів, ставок (нормативів) оподаткування, податкових пільг, строків та механізму стягнення податків та їх зарахування до бюджету чи до державних цільових фондів.

Податкова політика має бути спрямована на вирішення поставлених перед суспільством завдань, серед яких виділяють довгострокові і короткострокові. Перед керівництвом розвинутих країн стоять такі довгострокові цілі: економічне зростання, максимальний рівень зайнятості і благополуччя населення. Короткостроковими цілями стосовно податкової політики можуть бути поповнення державного бюджету, його збалансованість на певному рівні щодо внутрішнього валового продукту, стимулювання інвестиційної діяльності.

Напрями проведення податкової політики концентруються на основі виваженого, науково обгрунтованого підходу, найтісніше пов'язаного з особливостями сучасного перехідного стану економічного розвитку.

Першочерговим слід вважати максимізацію функції соціального добробуту шляхом створення таких умов фінансово-господарської діяльності, які б стали каталізатором довгострокового зростання національного виробництва з одночасним збереженням помірних темпів інфляції та поступового покращання стану платіжного балансу. По суті, на противагу іншим, в основі нашої концепції лежить стратегія органічного поєднання невіддільних одне від одного завдань: зростання добробуту громадян та стійкого інноваційного зростання економіки.

Надзвичайно важливою умовою ефективності податкової політики є її стабільність і передбачуваність, що, з одного боку, викликає в усіх суб'єктів господарювання стабільний інтерес до перспективної фінансової політики, а з іншого -- забезпечує високий рівень роботи податкової служби на основі нормативно-правових актів із питань оподаткування, які розробляються, та освоєння механізмів стягнення того чи іншого податку.

Проблема формування ефективної податкової політики -- одна з найактуальніших у період становлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки у міжнародний ринок. її розв'язання має здійснюватися шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як наявної в країні законодавчої бази, так і здобутого у світі досвіду у сфері оподаткування, у напрямі запровадження такої податкової політики, яка б гарантувала або хоча б не гальмувала розвиток економіки.

Векторами макроекономічної ефективності податкової політики є:

-- можливість податкової політики збільшити джерела доходів бюджету;

-- здатність податкової політики визначати прийнятну податкову базу;

-- спрямованість політики податків на мінімізацію витрат на їх сплату.

Дискреционаая фискальная политика - сознательное манипулирование налогами и гос.расходами с целью изменения реальных объемов нац производства и занятости, контроля за инф. и ускор эк роста.

3. Податковий тягар та методики його визначення на макрорівні

Податковий тягар - узагальнений показник, що характеризує роль податків у житті суспільства.

Загальноприйнятої методики визначення рівня податкового тягаря не існує. Макроекономічна теорія пропонує вимірювати цей рівень відношенням загальної суми фіскальних вилучень до суми доходів фірм і домогосподарств (ставка сумарного оподаткування доходів, або середня ставка податку). Ступінь фактичного податкового навантаження на приватний сектор визначається чистими податковими надходженнями, які утворюються різницею між величиною загальних податкових надходжень до державного бюджету і сумою трансфертів держави приватному сектору. Це узагальнений, найбільш спрощений підхід до визначення податкового навантаження.

Світова макроекономічна теорія пропонує кілька достатньо складних методів вимірювання надмірного податкового тягаря:

1) метод вимірювання за Дюпуї-Маршаллом-Харбергером (метод дмх);

2) метод вимірювання за Хіксом,

На практиці при визначенні податкового тягаря частіше за все мають на увазі порівняння ставок різних податків (на прибуток" підприємств, ПДВ, акцизів, мита і прибуткового податку з населення) з аналогічними податковими ставками інших країн. Але ці окремі ставки не дають змогу визначити сукупний податковий тягар в економіці.

Для вимірювання загального рівня податкового навантаження на економіку в цілому може бути використаний комплексний узагальнюючий показник частки сумарної величини всіх податкових платежів у ВВП (Пі), який розраховується на основі системи національних рахунків СНР:

Пі=ПБ :ВВП* 100%, (1)

де ПБ - податкові внески в бюджет;

ВВП - валовий внутрішній продукт.

Розуміння поняття "податковий тягар" та вміння його аналізувати багато в чому визначає податкову роботу платників податків та їх податковий менеджмент.

Деякі економісти пропонують розуміти під податковим тягарем величину податкової суми, яка залежить від розмірів прибутку. Тобто під цим терміном розуміють долю прибутку, яка йде на сплату податків. Але даний метод розрахунку є недосконалим, адже він враховує лише податки, що платяться з прибутку, і не дає реальної оцінки стану справ в оподаткуванні, а значить - не може бути використаний для детального аналізу. Обсяги виробництва, а значить і обсяги прибутків, залежать не тільки від прямих податків, джерелом сплати яких є прибуток, а й від непрямих, що перекладаються на споживача і скорочують потенційний попит. Вони призводять до згортання потенційних обсягів виробництва та скорочення сукупних потенційно можливих прибутків підприємств.

Аналогічно діють і податки з населення, різні збори, що застосовуються в Україні.

Можна запропонувати систему показників вимірювання номінального податкового тягаря на макроекономічному рівні (виміряти реальний податковий тягар на економіку, тобто реальні втрати економічної ефективності, що є наслідком оподаткування, на практиці не видається можливим). Ця система включає:

1) показник загального рівня оподаткування економіки (податковий коефіцієнт);

а) фактичного, який розраховується як відношення суми сплачених податків, з урахуванням зборів до державних цільових фондів, до ВВП;

б) потенційного, який розраховується як відношення суми нарахованих податків, з урахуванням зборів до державних цільових фондів, до ВВП;

2) показники тягаря окремих податків: а) для податку на прибуток:

- відношення сумарних надходжень податку на прибуток до фінансового результату прибуткових підприємств (ефективна ставка податку);

- коефіцієнт продуктивності податку (відношення ефективної ставки до стандартної ставки);

б) для ПДВ:

- відношення сумарних надходжень податку на додану вартість до кінцевих споживчих витрат домогосподарств (ефективна ставка податку);

- коефіцієнт продуктивності податку;

в) для податку на доходи фізичних осіб:

- відношення сумарних надходжень податку до суми доходів, стосовно яких сплачується даний податок (ефективна ставка податку);

- коефіцієнт продуктивності податку.

Для оцінки податкового тягаря в Україні доцільніше використати аналіз, заснований на застосуванні показника рівня оподаткування юридичних і фізичних осіб.

Рівень оподаткування залежить від жорсткості шкали оподаткування, яка визначається як середньозважене навантаження з основних податків (g). Також він залежить від рівня збору цих податків, який оцінюється сумарною часткою основних податків у ВВП (t).

Тобто рівень оподаткування можна розрахувати за формулою:

r=g/t (2)

Середньозважене навантаження р основних податків, що формують доходи бюджету, можна розрахувати за формулою:

g = сумма i (Вi*Аi/Нi), (3)

де Аі - обсяги окремих видів податків у доходах зведеного бюджету;

Ві - частка окремого виду податку в сумарному обсязі основних податків, що формують доходи бюджету у визначеному році;

Ні - базові показники для нарахування відповідного податку.

Частку податків, що формують дохідну частину бюджету у ВВП, можна розрахувати за формулою:

t = сумма i (Ai / Wi), (4)

де Wi - обсяг ВВП за відповідний рік.

Використовують ще один метод розрахунку податкового тиску на платників. Це визначення показника рівня оподаткування на основі доданої вартості Це аргументується тим, що джерелом усіх податків є саме додана вартість. Так, її частиною є заробітна плата, з якої вираховується прибутковий податок і на яку нараховуються збори на обов'язкове пенсійне. Останні включаються виробниками до собівартості продукції, перекладаються в цінах товарів на споживача і оплачуються ним із власних доходів. Іншою частиною є прибуток, що оподатковується податком на прибуток підприємств. Крім того, із загальної величини доданої вартості, створеної підприємством, стягується ПДВ.

Отже, величина рівня оподаткування може бути визначена послідовним зменшенням доданої вартості пропорційно податковим ставкам:

Н = [1 - (1 - Пд) (1 - Пп) / (1 + Пф)] / (1 - Ун), (5)

де Н - рівень оподаткування в країні; Пд -- середня величина ставки ПДВ; Пп - середня величина ставки прибуткових податків; Пф - середня величина ставки зборів на обов'язкове соціальне страхування;

Ун - питома вага непрямих податків у загальній сумі податкових надходжень.

Усі складові формули використовують у долях одиниці. Середні ставки податків та зборів потрібно розраховувати шляхом ділення суми надходжень відповідних податків на базовий показник для їх нарахування.

4. Структура органів управління оподаткуванням. Функції, права і обов'язки посадових осіб органів державної податкової служби

Структура органов управления: органы законодательной и исполнительной власти, оперативного управления, негосударственные организации.

К исполнительной власти относится аппарат правительства Украины, к законодальной Верховная рада Украины. Организационной структуре относится также Аппарат президента Украины. Все они управляют на отрасли министерств и ведомств, Нац Банк, Мин Фин, Гос нал службу. Они в свою очередь руководят системой органов государсвтенной налоговой службы, которая состоит из государственной налогой службы Украины, Нал служд в г. Киев, Г. Севастополь, Налоговые инспекции в городах и районах, районах в городах, Объединения гос. Нал инспекций, международные гос нал инспекции, инспекции по обслуживанию крупных плательщиков налогов.

К негосударственным организацмям, кот. Принимают участие в управлении нао отчетностью относятся общественные организации налогоплат, научно-исслед учреждения, аудиторские, юр., консультац фирмы.

Функции органов управления (ст 19 НКУ) осущ контроля за своевременностью добросовестностью подачи деклараций и уплаты, лиц деятельность, погашение долга.

Права органов: приглашать плательщиков нал для проверки правильности начисления и своевременности оплаты нал и сборов, провоедение проверки плат налогов, получать информаию от плательщ, справки, копии документов, проверять первичные документы.

Обязаности ДПС: соблюдение конституции укр, обеспечение эфф работы и выполнение заданий, не допускать нарушение прав и охрана законов.

5. Обов'язки і права платників податків

Згідно статтям 16 і 17 ПКУ.

Стаття 16. Обов'язки платника податків 16.1. Платник податків зобов'язаний:

-стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України;

-вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

-подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

-сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

-подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання;

-подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку);

-подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством;

-виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки;

-не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи;

-повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації);

-повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця;

-забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом;

-допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Стаття 17. Права платника податків

Платник податків має право:

-безоплатно отримувати в органах державної податкової служби та в митних органах, у тому числі і через мережу Інтернет, інформацію про податки та збори і нормативно-правові акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків та зборів, права та обов'язки платників податків, повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю;

-представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника;

-обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат;

-користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом;

-одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом;

-бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом;

-оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами роз'яснення;

-вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків;

-на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов'язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами;

-на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом;

-на повне відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку;

-за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, вести облік тимчасових та постійних податкових різниць, та використовувати дані такого обліку для складання декларації з податку на прибуток.

- Платник податку має також інші права, передбачені законом.

Размещено на Allbest.ru