Предмет та метод податкового менеджменту

штрафи

Фінансова санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді процентів від суми податкового зобов'язання (без урахування пені і штрафних санкцій), яка стягується з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування

Види фінансових санкцій (основні):

1.Неподання у строки заяв або документів для взяття на облік у відповідному органі державної податкової служби, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 510 гривень.

2.Неподання банками або іншими фінансовими установами відповідним органам державної податкової служби в установлений строк повідомлення про відкриття або закриття рахунків платників податків - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 340 гривень за кожний випадок неподання або затримки.

3.Неподання або порушення порядку подання платником податків інформації для формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 85 гривень.

4.Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

5.Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

6.Несплата (неперерахування) платником податків - фізичною особою сум єдиного податку в порядку та у строки, визначені законодавчим актом, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків ставок податку, встановлених для фізичних осіб - платників єдиного податку, визначених законодавчим актом.

7.У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість;

8.Відчуження платником податків майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі вартості відчуженого майна.

9.Суб'єкти господарювання, що проводять торговельну діяльність, здійснюють торгівлю готівковими валютними цінностями, за порушення порядку використання торгового патенту сплачують штраф у розмірі збору на один календарний місяць (для діяльності у сфері розваг - у розмірі збору на один квартал).

10.У разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

-при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу

16. Характеристика методів і показників оцінки податкового тягаря підприємства. Рівні здійснення податкового тиску

У широкому розумінні податковий тягар - це загальна сума податків, що сплачуються. Податковий тягар - це також і рівень економічних обмежень, що створюються відрахуванням матеріальних засобів на сплату податків і відволікання цих ресурсів від інших можливих напрямів використання.

В основному під податковим тиском (тягарем, пресом, навантаженням) розуміють вплив податкових важелів, що складають тільки частину цього тягаря. Податковий тиск здійснюється на чотирьох рівнях:

1 -- тиск безпосередньо податкових важелів;

2-- тиск усієї сукупності податків, зборів і платежів;

З -- використання механізму пільг платниками, надання пільгових кредитів, дотацій. При цьому податковий прес перерозподіляє тиск з одних платників на інші;

4-- використання податкової техніки, за якої посилюється тиск на платника.

Єдиної методики для визначення податкового тягаря підприємства не існує. Розглянемо декілька методик, які можна взяти за основу.

Абсолютний підхід: податковий тягар -- це сумарна величина усіх видів обов'язкових платежів, які було сплачено платниками податків протягом певного періоду часу:

АПТі=?ОПі

де АПТ - абсолютна величина податкового тягаря; ОП- вартісна величина обов'язкових платежів; і - рік.

Метод адекватної оцінки показників: ступінь податкового тягаря по кожному визначеному податку рекомендується розраховувати за формулою:

di = ( bi : D) * Si,

де di - частка бази оподаткування по певному і-му податку, розрахована щодо валового доходу підприємства, частки одиниці; D - валовий дохід підприємства, грн; Si - ставка відповідного і-го податку, частки одиниці.

Сукупний наведений податковий тягар у цілому по підприємству:

Р =? di.

Метод, заснований на застосуванні виручки, операційних і позареалізаційних доходів.

ПТП = П / (П + До + Дп),

де ПТП -- податковий тягар підприємства; П - сума сплачених (нарахованих) податків і зборів; В - виручка; Д₀ - операційні доходи; Дп - позареалізаційні доходи.

Метод на основі застосування доданої вартості.

ПТП = (ПНП + ЄСВ) / ДВ,

де ПНП - прямі та непрямі податки підприємства, що сплачуються із доданої вартості; ЄСВ - єдининий соціальний внесок, що нараховується на фонд оплати праці; ДВ - додана вартість.

ДВ = ФОП + ЄСВ + АОЗ + ПНП + БП,

де ФОТ - фонд оплати праці підприємства; АОЗ - амортизація (споживання) основних засобів і нематеріальних активів; БП - балансовий прибуток.

17. Характеристика показників податкового навантаження на підприємство. Заходи з податкового планування, необхідні при досягненні певного рівня коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції

Для характеристики податкового навантаження на підприємство використовується також показники:

1) Частка податкових виплат підприємства Тax_b1 (tax burden 1) у загальній сумі прибутку

Тax_bi = ТР / P *100 %,

де ТР - податкові виплати підприємства; Р - балансовий прибуток.

2) Частка податкових виплат підприємства Тax_b2 (tax burden 2) в обсязі продаж (коефіцієнт податкомісткості продукції)

Тax_b2 = TP / SR * 100 %,

де SР - обсяг продаж підприємства.

Він показує, яку частину з виручених засобів продавець сплачує в якості податків. Межі цього показника можуть змінюватися від 20 до 60% залежно від сфери діяльності підприємства.

При досягненні певного рівня коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції рекомендується застосовувати деякі заходи з податкового планування:

* При рівні коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції 10-15% можна застосовувати мінімальні заходи з податкового планування: чітке ведення бухгалтерського обліку, внутрішнього документообігу, використання прямих пільг; рівень професійного бухгалтераразові консультації зовнішнього податкового консультанту.

* При рівні коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції 20-40% необхідно застосовувати регулярні заходи з податкового планування: податкове планування стає частиною загальної системи фінансового управління і контролю; повинна бути спеціальна підготовка (планування) контрактних схем типових, крупних і довгострокових контрактів; необхідна наявність спеціально підготовленого персоналу, контроль і керівництво з боку фінансового директора; рекомендується абонентське обслуговування в спеціалізованій компанії.

* При рівні коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції 45-60% заходи податкового планування для суб'єкта господарювання мають стати щоденними і життєво необхідними. Необхідно стратегічне планування діяльності організації і її поточної щоденної діяльності за всіма зовнішніми й внутрішніми напрямками. Потребується наявність спеціально підготовленого персоналу і організація тісної взаємодії зі всіма службами з організацією і контролем з боку члену Спілки Директорів. Необхідна постійна робота із

зовнішнім податковим консультантом і наявність податкового адвоката. Має бути укладена спеціальна програма розвитку, обов'язковий податковий аналіз і експертиза будь-яких організаційних, юридичних чи фінансових заходів та інновацій податковими консультантами.

* При рівні коефіцієнту податкомісткості реалізованої продукції більше 60% рекомендована зміна сфери діяльності чи податкової юрисдикції.

3) Структура (частка) податків та окремих їх видів у собівартості продукції, в ціні виробника та в ціні реалізації. Ця структура може формуватися як для загального обсягу виробництва чи реалізації, так і для обсягу за окремими видами продукції, робіт та послуг.

4) Показник чистого прибутку підприємства:

Пч = Ц * Ов - Вз - Пз

де Пч - показник чистого прибутку; Ц - ціна (ринкова); Ов - обсяг виробництва конкретного виду продукції у натуральному вираженні;

Вз - вартісний показник загальних витрат, які пов'язані з виробництвом продукції, що визначається рівнем середніх витрат на одиницю продукції -- (Вс) і її обсягом у натуральному вираженні (Ов), тобто:

Вз = Вс * Ов

Пз - загальна сума податкових зобов'язань, які виникають при виробництві певного виду і обсягу продукції.

5) Коефіцієнт ефективності оподаткування (К_Е) показує величину чистого прибутку на одиницю податкових витрат;

К_Е = Пч / Пз,

6) Показник рівня оподаткування

- характеризує середню по підприємству величину податків у розрахунку на одиницю продукції:

А_о = Пз / Ов.

7) Коефіцієнт оподаткування доходів (Код):

Код = Пц / Дв,

де Пц - сума податків, що їх включають до ціни продукції і сплачують з доходів підприємства за певний період, грн; Дв - сума валового доходу підприємства за цей період, грн.

8) Коефіцієнт оподаткування витрат (Ков):

Ков = Пс / В,

де Пс - сума податків, що їх відносять на витрати виробництва (обігу), тобто зараховують до собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) за певний період, грн; В - сума витрат виробництва чи обігу підприємства за цей період, грн.

18. Сутність, мета, об'єкт, предмет, інформаційна база і завдання корпоративного податкового менеджменту та процеси, які забезпечують його функціонування. Специфічні риси корпоративного податкового менеджменту

Корпоративний податковий менеджмент - це процес управління податками підприємств - платників податків, який регулює їх фінансові взаємовідносини з державою у процесі перерозподілу доходів господарюючих суб'єктів і формування доходів бюджету.

Мета корпоративного податкового менеджменту - розробка управлінських рішень, спрямованих на формування фінансового потенціалу і підвищення його ефективності; активний вплив на максимізацію чистого прибутку при заданих параметрах податкового середовища і ринкової кон'юнктури.

Об'єктом корпоративного податкового менеджменту є виробничо-економічні стратегії підприємства і пов'язані з ними відносини, які складаються у процесі оподаткування.

Предметом корпоративного податкового менеджменту є податкова політика, що визначає рівень оподаткування, та її практична реалізація.

Інформаційна база:

- зовнішні джерела (Податковий кодекс, закони, укази, постанови КМУ, інструкції, міжнародні конвенції);

- внутрішні джерела (бухгалтерський баланс, головна книга, звіти бухгалтера, митні декларації, дані управлінського, фінансового, податкового обліку).

Завдання корпоративного податкового менеджменту: - розробка загальної політики оподаткування для підприємства; - визначення податкових пільг і можливостей їх застосування на підприємстві; - розрахунок можливої виробничої диверсифікації підприємства та зміни при цьому податкових платежів; - прогнозування обсягів податкових платежів на середньострокову перспективу на основі прогнозних розрахунків зміни економічних оборотів; - розробка планів податкових платежів у цілому по підприємству; - розробка податкового календаря; - вибір найбільш вигідних варіантів оподаткування.

Процеси, які забезпечують функціонування корпоративного податкового менеджменту:

1. Аналіз зовнішнього податкового середовища, прогнозованих нормативно-правових змін чинного законодавства, міжнародних конвенцій з питань оподаткування.

2. Розробка податкової стратегії підприємства (податкове прогнозування).

3. Податкове планування.

4. Податковий моніторинг господарських операцій.

5. Податковий облік і звітність.

6. Контроль виконання рішень у сфері податкового управління.

7. Організація взаємодії із внутрішніми структурами і зовнішніми суб'єктами.

8. Оцінка результатів податкового менеджменту.

Специфічні риси корпоративного податкового менеджменту:

1. У податковому менеджменті менш, ніж у будь-якій іншій галузі можливо запозичення іноземних засобів та прийомів;

2. Ця галузь знань мінлива, що пов'язано з мінливістю податкового законодавства;

3. Податкові реалії, які склалися, не сприяють стабільності підприємницької діяльності і, водночас, створюють широке поле діяльності для податкового менеджменту;

4. Парадокси української ділової культури зумовлюють протиріччя вітчизняного податкового менеджменту: з одного боку, метою бізнесу є отримання прибутку, а з іншого - підприємства витрачають багато зусиль для зменшення прибутку з метою мінімізації податкових витрат;

5. Податковий менеджмент повинен виходити з тісного взаємозв'язку податків і враховувати їх збалансованість;

6. Для цілей податкового менеджменту недоцільні між господарчі порівняння по офіційним даним.

19. Сутність оптимізації оподаткування. Функції і фактори оптимізації корпоративного податкового менеджменту

У світовій практиці використовуються такі терміни, які відображають можливі варіанти дій платника податків, що дозволяють зменшити його податкові платежі:

-оптимізація податкових платежів;

-уникнення податків;

-ухилення від сплати податків

Оптимізація податкових платежів - вибір в межах податкового планування з числа альтернативних такого варіанта організації і ведення господарської діяльності, який забезпечує найкращий кінцевий фінансовий результат за рахунок раціональної податкової політики підприємства і ефективного використання податкових інструментів існуючого законодавства.

Оптимізація податків здійснюється в процесі податкового планування, податкового регулювання і внутрішнього податкового контролю підприємства. Найважливіша роль в оптимізації податкових потоків належить методам податкового планування, яке в широкому розумінні містить розроблення податкової політики підприємства, методи податкового регулювання і податкового контролю, що застосовуються платником податків. у найзагальнішому вигляді до інструментарію податкового планування належать методи податкового бюджетування, використання податкових пільг та інших не заборонених законом способів мінімізації податкових платежів, застосування трансфертного ціноутворення і прогалин у податковому законодавстві, реалізація податкової політики підприємства і податкового обліку.

Зменшення податкових платежів у результаті їх оптимізації і планування повинно призвести до збільшення розміру прибутку підприємства, а, отже, і враховувати інтереси власників, керівників і працівників підприємства. Проте, така залежність не завжди буває прямою і безпосередньою. Скорочення одних податків може призвести до збільшення інших, а також до податкових санкцій з боку контролюючих органів. Тому найбільш ефективним способом збільшення прибутковості є не механічне скорочення податків, а мінімізація тягаря податків на базі зростання обсягів виробництва, реалізації та прибутковості бізнесу, тобто побудови ефективної системи управління підприємством і ухвалення рішень, які б забезпечували всю оптимальну структуру бізнесу.

Опткмізація оподаткування, і податкове планування повинні базуватися також на підтримці платниками податків своєї цінової конкурентоспроможності на ринку, враховуючи, що значна частина податків включається до ціни реалізації товарів та оплачується споживачами.

Таким чином, запроваджуючи корпоративний податковий менеджмент, підприємство повинне мати на меті не тактику мінімізації податків, а стратегію оптимального управління податковими потоками та підприємством у цілому.

Використання оптимізаційних підходів у податковому плануванні вимагає чіткого визначення критеріїв і обмежень податкової оптимізації. У кожному конкретному випадку критерії оптимальності варіанту здійснення господарської діяльності та ті обмеження, у межах яких повинен знаходитись оптимальний варіант, визначаються самим платником податків. Єдиним загальним обмеженням за будь-яких критеріїв оптимізації є чітке дотримання норм законодавства.

Існують такі критерії оптимізації податків:

-Мінімум податкових платежів суб'єкта господарювання протягом податкового періоду.

-Мінімум податкових платежів за весь період функціонування підприємства (проектний підхід).

-Забезпечення рівномірності формування податкових зобов'язань у відповідності з існуючими фінансовими ресурсами ( логістичний підхід, який базується на фінансових потоках).

-Максимум будь-якого з наведених вище показників, які відображають фінансовий результат.

-Прирощення податкових платежів на одиницю приросту фінансового результату.

Критерії 1-4 є статичними, а критерій 5 - динамічний.

20. Сутність податкової політики підприємства. Принципи, етапи, варіанти податкової політики і форми її реалізації

Податкову політику на мікрорівні можна визначити як систему проведених підприємством в галузі податкового обліку заходів, що виражає варіанти (сценарії) його поведінки у взаєминах з державою з питань обчислення та сплати податкових платежів.

ПРИНЦИПИ: суворе дотримання под./законодавства,пошук та викор-няя найбільш ефект-х господ.рішень,що забезпеч.мінімізацію бази оподат-ння;план.визначення сум майбутніх под..платежів,цілеспрямований вплив на бази поодатк-ння в залежності від групи податків по джерелам їх уплати.

ЕТАПИ: 1)визначення напрямів госп/діяльності підприємства,що дозвол.мінім-ти под./платежі за рах-к ставок та об'єктів оподатк-ння; 2)виявл-ня можливостей зменш.бази оподатк-ння за рахунок пільг. 3)врахування рег-х особливостей форм-ння под..політики підпр-ва; 4)пл.-ння суми под.-в в майб.періоді,виходячи з суми приб-ку,залишаються у розпорядженні підприємства. 5) оцінка ефект-ті розробленох под./політики підпр-ва.

В умовах складного і нестабільного законодавства керівництво підприємства може вибрати кілька варіантів (сценаріїв) поведінки в податкових взаєминах з державою:

-"Обережний". Керівництво підприємства не вступає в конфлікт із органами контролю з питань їхньої оцінки правомірності ведення податкового обліку. Дії підприємства виражаються в погодженні з будь- якими, у тому числі й не цілком відповідними законодавству фіскальними позиціями органів контролю щодо коректності ведення податкового обліку; за результатами податкових перевірок без оскарження сплачуються всі фінансові санкції.

-"Зважений Керівництво підприємства вважає за можливе вступити в конфлікт із органами контролю щодо оцінки правомірності здійснення податкового обліку тільки у випадку впевненості в позитивному результаті. Податковий облік ґрунтується на дотриманні встановлених законодавством нормативно-правових актів і проаналізованих роз'яснень органів контролю, які певною мірою відповідають нормам податкового законодавства, за результатами перевірок органів контролю оскаржуються тільки не відповідні законодавству (на думку підприємства) значні суми фінансових санкцій.

-'"Ризиковий". Керівництво підприємства готове вступити в конфлікт із органами контролю щодо оцінки правомірності податкового обліку незалежно від упевненості в успішному результаті вирішення конфліктної ситуації. В питаннях ведення податкового обліку підприємство орієнтується тільки: на встановлені законодавством нормативні акти, ігнорує будь-якою мірою не відповідні законам роз'яснення органів контролю, оскаржує результати перевірок, які не відповідають законодавству.

Варіант (сценарій) поведінки підприємства у взаєминах з державою з податкових питань впливає на вибір системи проведених у сфері податкового обліку заходів (податкову політику підприємства). Можна виділити такі форми реалізації податкової політики: розрахунок поточних податкових платежів, бюджетування податків, податкове планування.

Розрахунок поточних податкових платежів -- це система заходів, спрямована на обчислення фактичної суми податкових платежів, що підлягають сплаті підприємством у поточному звітному періоді.

Бюджетування податків можна охарактеризувати як систему заходів, спрямовану на визначення планової суми податкових платежів, яку має сплатити підприємство у майбутніх періодах.

Податкове планування можна визначити як систему заходів підприємства, спрямовану на максимальне використання можливостей чинного законодавства з метою законної оптимізації податкових платежів.

На відміну від перших двох форм реалізації податкової політики підприємства, податкове планування засноване на активному використанні засобів податкової політики.

21. Сутність, суб'єкти, об'єкт, мета, завдання і рівні податкового планування на підприємстві. Класифікація видів податкового планування на підприємстві

Податкове планування можна визначити як систему заходів підприємства, спрямовану на максимальне використання можливостей чинного законодавства з метою законної оптимізації його податкових платежів.

Податкове планування - інтеграційний процес, який поєднує дотримання податковий законів, представлення в податкових органах, знання і розуміння податків, оптимізацію податків.

Метою податкового планування на підприємствах є вибір такого шляху, за якого прибуток підприємства наближають до максимуму, а ризики діяльності у сфері оподаткування. -- до мінімуму.

У межах реалізації цієї мети виконуються завдання податкового планування, до яких можна віднести такі:

-суворе дотримання податкового законодавства;

-максимальне збільшення прибутковості бізнесу;

-законне використання податкових пільг і особливостей податкового права;

-управління потоками грошових коштів;

-ефективне співробітництво з учасниками податкового планування;

-налагодження партнерських відносин з місцевими органами самоврядування, законодавчими, податковими, фінансовими та судовими органами.

Суб'єктами податкового планування виступають суб'єкти, в інтересах яких застосовуються заходи податкового планування, зокрема: юридичні особи, фізичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності й фізичні особи

- громадяни (які не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності).

Об'єктом податкового планування є податки суб'єкта податкового планування.

Процес податкового планування охоплює всі організаційні рівні:

-Стратегічний рівень

- прийняття стратегічних рішень, націлених на зменшення податків;

- включення податків у бюджет і планування.

-Тактичний рівень

- координація стратегічних графіків і графіків проведення господарчих операцій;

- вирішення податкових проблем.

-Операційний рівень

- безпомилковий розрахунок податків і підготовка відповідної документації;

- структура господарчих операцій націлена на зменшення податків.

У теорії оподаткування виділяють різні види податкового планування, які класифікуються за низкою критеріїв. На підставі існуючих підходів можна виділити такі критерії класифікації видів податкового планування на мікрорівні:

За сферою використання:

-внутрішньодержавне;

-міждержавне.

За організаційною структурою суб'єкта податкового планування:

-корпоративне;

-індивідуальне.

За організаційно-правовою формою суб'єкта податкового планування:

-податкове планування діяльності юридичних осіб;

-податкове планування діяльності фізичних осіб СПД;

-податкове планування діяльності фізичних осіб - громадян.

За характером управлінських рішень:

-стратегічне;

-поточне.

За інструментами податкового планування:

-податкове планування з використанням податкових пільг;

-податкове планування з використанням „лазівок” податкового законодавства.

До внутрішньодержавного належить податкове планування, яке здійснюється в рамках однієї держави, до міждержавного -- податкове планування, яке поширюється на зовнішньоекономічні операції суб'єкта податкового планування. До корпоративного належить податкове планування, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності з корпоративною структурою, до індивідуального -- суб'єктами, які не мають корпоративної структури.

До поточного належить податкове планування, що реалізовується в процесі поточної діяльності підприємства з розрахунку на порівняно короткий проміжок часу (до 1 року), як правило, на один або кілька податкових періодів.

Заходи поточного планування:

• огляд нормативно-правової бази і коментарів фахівців з податкової тематики (зокрема по засобам масової інформації);

• складання прогнозів податкових зобов'язань організації і наслідків за планованих схем договорів;

• складання графіка відповідності виконання податкових зобов'язань і зміни фінансових ресурсів організації;

• прогноз і дослідження можливих причин різких відхилень від середньостатистичних показників діяльності організації і податкових наслідків інновацій чи проведеної угоди.

Інструменти поточного планування:

• експертні правові системи, бази даних по податковій тематиці (у зокрема

по засобам масової інформації);

• формування запитів у податкові інспекції; ДПС України, Міністерство фінансів та інші державні органи;

• спеціальна література;

• арбітражна і загальногромадянська судова практика;

• роз'яснення спеціалізованих консалтингових компаній.

Стратегічним називається податкове планування, яке базується на реалізації стратегічних цілей діяльності суб'єкта податкового планування з розрахунку на тривалий період функціонування суб'єкта податкового планування (1 -- 3 роки).

Заходи стратегічного планування: огляд і прогноз звичаїв ділового обігу і судової практики, нормативно- правової бази і її зміни на період, що планується;складання прогнозів податкових зобов'язань організації, у тому числі при настанні форс-мажорних обставин;варіанти (не менше двох) схем фінансових, документальных і товарно- матеріальних потоків;складання сіткового графіка відповідності виконання податкових, фінансових і комерційних зобов'язань організації;письмове обгрунтування застосовуваних схем і, особливо, "вузьких місць", з погляду податкових наслідків;варіанти можливих причин різких відхилень від розрахункових показників діяльності організації, прогноз ефективності застосовуваних методів, оцінка ризику різних програм дій.

22. Класифікація видів податкового планування на підприємстві. Характеристика поточного і стратегічного податкового планування на підприємстві (заходи і інструменти)

У теорії оподаткування виділяють різні види податкового планування, які класифікуються за низкою критеріїв. Е такі критерії класифікації видів податкового планування на мікрорівні:

1.За сферою використання:

внутрішньодержавне; міждержавне.

2.За організаційною структурою суб'єкта податкового планування:

корпоративне; індивідуальне.

3.За організаційно-правовою формою суб'єкта податкового планування:

податкове планування діяльності юридичних осіб; податкове планування діяльності фізичних осіб СПД; податкове планування діяльності фізичних осіб - громадян.

4.За характером управлінських рішень:

стратегічне; поточне.

5. За інструментами податкового планування:

податкове планування з використанням податкових пільг; податкове планування з використанням „лазівок” податкового законодавства.

До поточного належить податкове планування, що реалізовується в процесі поточної діяльності підприємства з розрахунку на порівняно короткий проміжок часу (до 1 року), як правило, на один або кілька податкових періодів.

Заходи поточного планування:

- огляд нормативно-правової бази і коментарів фахівців з податкової тематики (зокрема по засобам масової інформації);

- складання прогнозів податкових зобов'язань організації і наслідків за планованих схем договорів;

- складання графіка відповідності виконання податкових зобов'язань і зміни фінансових ресурсів організації;

- прогноз і дослідження можливих причин різких відхилень від середньостатистичних показників діяльності організації і податкових наслідків інновацій чи проведеної угоди.

Інструменти поточного планування:

- експертні правові системи, бази даних по податковій тематиці (у зокрема по засобам масової інформації);

- формування запитів у податкові інспекції; ДПС України, Міністерство фінансів та інші державні органи;

- спеціальна література;

- арбітражна і загальногромадянська судова практика;

- роз'яснення спеціалізованих консалтингових компаній.

Стратегічним називається податкове планування, яке базується на реалізації стратегічних цілей діяльності суб'єкта податкового планування з розрахунку на тривалий період функціонування суб'єкта податкового планування (1 -- 3 роки).

Заходи стратегічного планування: - - огляд і прогноз звичаїв ділового обігу і судової практики, нормативно- правової бази і її зміни на період, що планується;

- складання прогнозів податкових зобов'язань організації, у тому числі при настанні форс-мажорних обставин;

- варіанти схем фінансових, документальных і товарно- матеріальних потоків;

- складання сіткового графіка відповідності виконання податкових, фінансових ікомерційних зобов'язань організації;

- письмове обгрунтування застосовуваних схем і, особливо, "вузьких місць", з погляду податкових наслідків;

- варіанти можливих причин різких відхилень від розрахункових показників.

Інструменти стратегічного планування: - - - експертні правові системи, бази даних з податкової тематики (зокрема по ЗМІ);

- формування запитів у податкові інспекції; ДПС України, Міністерство фінансів та інші державні органи; спеціальна література; - - арбітражна і загальногромадянська судова практика; роз'яснення і розробки спеціалізованих консалтингових компаній.

23. Принципи і методи податкового планування на підприємстві

Методи податкового планування

Методи у податковому плануванні дозволяють спрогнозувати, розрахувати податкові платежі за альтернативними варіантами здійснення господарської діяльності й вибрати з наявних альтернатив оптимальний варіант оподаткування.

Методи податкового планування розподіляють на загальні й спеціальні. До загальних методів належать методи, характерні для внутріфірмового планування підприємства в цілому й податкового планування як його складової, до спеціальних методів -- методи, що використовуються винятково в податковому плануванні підприємства при розробці проектів податкового планування

Загальні методи податкового планування

Розрахунково-аналітичний метод використ в коригуванні планових показників під прогнозні зміни внутрішніх і зовнішніх факторів. У податковому плануванні застосовується при розрахунку податкового тягаря підприємства, визначенні сум податкових платежів у проектах податкового планування шляхом коригування вихідних показників проекту під прогнозні зміни податкового законодавства

Нормативний метод у податковому плануванні використовується на стадії розрахунку податкового тягаря підприємства, податкових платежів у проектах податкового планування й дає змогу визначити суми податкових платежів на підставі чинних ставок і баз оподатковування.

Метод мікробалансів полягає у створенні бухг моделі госп-фін ситуації шляхом складання бух кореспонденцій і визначення па їх основі проекту податк планування з оптимальними показниками.

Метод графоаналітичних залежностей ґрунтується на побудові графічної або аналітичної залежності фінрезультату підп.-ва від одного або декількох найважливіших параметрів балансу й виборі на основі даних залежностей проекту податкового планування з оптимальними показниками.

Застосування матрично-балансового методу ґрунтується на тому, що баланс підприємства записується у вигляді матриці, потім послідовно підбираються й записуються в матрицю показники господарських операцій. Застосовується на стадії вибору проекту податкового планування з оптимальними показниками.

Статистичні методи. На основі використання різних методів статистичного аналізу виділяються основні фактори, які впливають на розмір податкового тягаря підприємства. Статистичні методи застосовуються також при розрахунку ефективності заходів податкового планування, зокрема при проведенні аналізу динаміки податкових платежів, розрахунку показників виконання бюджету податків тощо.

Методи економіко-математичиого моделювання ґрунтуються на математичній побудові й описі моделі досліджуваного об'єкта, яким у податковому плануванні виступають альтернативні варіанти оподаткування.

Спеціальні методи податкового планування використовуються на стадії підбору альтернативних варіантів оподаткування і розробки проектів податкового планування.

Метод заміни відносин полягає в заміні операції, що передбачає обтяжливе оподаткування, на операцію з аналогічною метою, але з більш пільговим порядком оподаткування.

Метод розподілу відносин базується на методі заміни відносин. Використовується у ситуаціях, коли метод заміни відносин не дає можливості досягти бажаного ефекту оптимізації податкових платежів.

Метод відстрочення податкового платежу дозволяє перенести момент виникнення об'єкта оподаткування на наступи 1 податкові періоди.

Метод делегування податків структурі-сателіту полягає в передачі сплати податкових платежів спеціально створеним структурам, діяльність яких спрямована на зменшення фіскального податкового тиску на основне підприємство.

Метод використання облікової політики полягає в розробці варіанту облікової політики, спрямованого на оптимізацію податкових платежів підприємства.

Метод пільгового суб'єкта господарювання полягає у скороченні об'єкта оподаткування спеціальної організаційно-правової основи суб'єкта господарювання з пільговим режимом оподаткування.

Принципи податкового планування

До загальних принципів можна віднести принципи, властиві будь- якому виду планування (бюджетування) підприємства, і зокрема податковому плануванню як підсистемі внутріфірмового планування підприємства.

1.Принцип єдності й системності передбачає, що податкове планування має системний характер.

2.Принцип участі означає, що кожен співробітник підприємства, який має безпосереднє відношення до податкового планування, повинен брати участь у розробці податкових планів.

3.Принцип безперервності полягає в тому, що процес податкового планування має здійснюватися безупинно, при цьому раніше розроблені податкові плани слід постійно аналізувати й коригувати залежно від змін законодавства.

4.Принцип гнучкості полягає в тому, що податкові плани необхідно складати таким чином, щоб згодом їх можна було відкоригувати з урахуванням непередбачених змін обставин.

5.Принцип точності означає, що податкові плани мають бути точні, конкретизовані й деталізовані такою мірою, якою це дають змогу зовнішні та внутрішні фактори (умови). Дотримання цього принципу дає змогу здійснити своєчасне коригування раніше складених податкових планів для досягнення бажаного результату.

До спеціальних принципів слід зараховувати принципи, які визначають специфіку процесу податкового планування, тобто його відмінні ознаки в системі внутріфірмового планування підприємства.

Спеціальні принципи податкового планування можна визначити так:

1.Принцип законності передбачає, що податкове планування необхідно здійснювати в строгій відповідності із чинним законодавством.

2.Принцип комплексності полягає в тому, що податкове планування всіх податкових платежів необхідно здійснювати в комплексі, з урахуванням їх взаємного впливу.

3.Принцип оптимального співвідношення ризику й вигід передбачає, що економічний ефект від оптимізаційних заходів має перевищувати можливі збитки від їх упровадження з урахуванням ризиків.

4.Принцип перспективності передбачає, що при розробці податкового плану слід враховувати майбутні можливі зміни законодавства.

5.Принцип альтернативності полягає в тому, що підбір і розробку схем оптимізації податкових платежів необхідно здійснювати на альтернативній основі, за різними варіантами оформлення господарської операції.

6.Принцип натуральності передбачає, що документальне й базове забезпечення схем оптимізації має виглядати природно, без елементів абсурду й не викликати обґрунтованих підозр з боку органів контролю.

24. Характеристика основних етапів податкового планування на підприємстві. Показники оцінки ефективності податкового планування на підприємстві

Можна виділити основні етапи ПП:

1.Організаційно-підготовчий:

1.1Стратегічне податкове планування:

1.1.1Утворення структури, яка здійснює податк планув.

1.1.2Підбір показників:

- Бізнес-плану;

- Форм договірних відносин, запланованих для використання на підприємстві;

- Законодавчої, нормативно-правової бази

1.2Поточне (оперативне) планування

1.2.1 Заміна в разі необхідності структури податкового планування.

1.2.2.Підбір:

Показників оперативних і фін бюджетів підп-в

Форм договірних відносин;

Змін у структурі і профілю підприємства;

Законодавчої, нормативно-правової бази.

2. Досліджувальний

2.1Стратегічне податкове планування:

2.1.1.Дослідження та аналіз даних щодо:

-Структури і профілю діяльності підприємства; -Бізнес-плану; -Форм договірних відносин; -Законодавчої, нормативно-правової бази.

2.2 Поточне (оперативне) планування

2.2.1.Дослідження та аналіз даних щодо:

-Зміни структури й профілю діяльності підприємства; Бюджетів підприємства; Форм договірних відносин; Законодавчої, нормативно-правової бази.

3. Планово-розробний ЗЛ.Стратегічне податкове планув^:Вибір:

Організаційно-правової форм Системи оподаткування; Місця розташування структури; Форм договірних відносин; Облікової політики.

3.1.2.Складання стратегічного плану.

3.1 Поточне (оперативне) планув

3.2.1.Вибір форм і способів реалізації договірних відносин.

3.2.2. Складання поточного податк плану.

4. Практичні реалізації

4.1.Стратегічне податкове планування;

4.1.1.Реалізація і моніторинг стратегічного податкової о плану підприємства, контроль заходів ПП

4.2.Поточне (оперативне) планув

4.2.1.Реалізація і моніторинг поточного податкового плану підприємства, контроль заходів податкового планування.

періоді, грн.;

Аналіз ефективності податкового планування

Аналіз ефективності податкового планування доцільно здійснюва ги на комплексній основі з використанням специфічних показників. Для розрахунку економії податковій платежів у наслідок податкового планування застосовуються такі показники: Коефіцієнт пільгового оподаткування (Кпо):

Кпо = Б / Пбп,

де Е - економія, отримана в результат' використання пільг, грн.,

Пбп - сума податкових зобов'язань без урахування пільг, грн.

Коефіцієнт ефективності пільгув^ання (Кеп):

({_奲 = Е/ Взаг,

де Взаг - загальна сума зиручки від реалізації продукції (робіт, послуг), грн.

Коефіцієнт пільгового Інвестування (Кін):

Кін = Е/Ін,

де Ін - сума інвестицій, стосовно яких використовуються ПІЛЬГИ, фн.

Показник ефективності діяльності служби реалізації податкової політики (Еф):

Еф = Еп/ Вс,

де Еп -- сума економії податкових платежів внаслідок заходів, реалізованих службою за певний період, грн.;

Вс - сума витрат на утримання служби за період, грн.

Показник коректності податкового планування (Кип):

Кпп = Ш/Е *100,

де Ш -- сума штрафних санкцій (включаючи адміністративні й фінансові санкції), нарахованих підприємству за некоректні заходи податкового планування, грн.

Показник абсолютного відхилення податкових платежів (Па)%

Па = Пі -- По,

де Пі - сума податкових платежів у звітному періоді, грн.;

По - сума податкових платежів у базовому періоді, ірн.

Показник відносного відхилення податкових платежів (По):

По = П, /По* 100,

де Пі -- сума податкових платежів у звітному періоді, грн.

По - сума податкових платежів у базовому періоді, грн.

Коефіцієнт ефективності податкового планування на підприємстві (Кеп):

КЕП ~ Епі / По,

де Em - економія податкових платежів завдяки податковому плануванню у певному періоді, грн.;

Кпо = Б / Пбп,

25. Ризики в податковому плануванні на підприємстві

Ризик у податковому плануванні можна визначити як можливість настання подій з негативними наслідками в результаті прийняття рішень з податкового планування, а податковий ризик як фінансовий ризик, пов'язаний з можливістю настання подій з негативними наслідками щодо обчислення і сплати податкових платежів.

Найбільш прийнятним вважаємо розподіл ризиків на зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх ризиків у податковому плануванні відносять:

1) фінансові;

2) законодавчі;

3) комерційні;

4) податкового контролю.

До внутрішніх ризиків у податковому плануванні відносять:

1) організаційні;

2) психологічні;

3) соціальні;

4) ресурсні.

До фінансових ризиків у податковому плануванні можна віднести сукупність видів ризиків, пов'язаних з можливістю настання подій, які призводять до втрати фінансових ресурсів підприємства. При цьому в податковому плануванні слід враховувати не тільки фінансові ризики, обумовлені втратою коштів у вигляді податків або фінансових санкцій (податкові ризики), а й будь-які інші фінансові ризики, зокрема інвестиційний, інфляційний, процентний, валютний, депозитний, кредитний та інші види ризиків.

Законодавчі ризики обумовлені можливістю змін законодавчих і нормативних актів, які регулюють умови оподаткування операцій (наприклад, зміни умов надання податкових пільг, видів податків, ставок податків тощо).

Комерційні ризики в податковому плануванні пов'язані з можливістю виникнення конфліктних, ситуацій з контрагентами в результаті перекладання на них додаткових податкових зобов'язань без узгодження.

Ризики податкового контролю можна визначити як ризики, пов'язані з можливістю залучення до відповідальності підприємство або його посадових осіб, що не має характер фінансових санкцій. До таких санкцій, зокрема, належать адміністративні санкції, кримінальну відповідальність, адміністративний арешт активів підприємства тощо.

Організаційні ризики в податковому плануванні обумовлені можливими труднощами організаційного втілення проекту податкової оптимізації.

Психологічні ризики -- це ризики, обумовлені психологічним ставленням осіб до заходів податкового планування.

Соціальні ризики в податковому плануванні пов'язані з можливістю виникнення конфліктних ситуацій із працівниками підприємства в результаті проведення заходів податкового планування.

Ресурсні ризики обумовлені можливістю втрати в результаті невідповідності ресурсного забезпечення підприємства вимогам конкретних заходів податкового планування.

26. Сутність і критерії оптимізації податків. Хар-ка методів оптимізації податків

У світовій практиці використовуються такі терміни, які відображають можливі варіанти дій платника податків, що дозволяють зменшити його податкові платежі:

- оптимізація податкових платежів;

- уникнення податків;

- ухилення від сплати податків

Оптимізація податкових платежів - вибір в межах податкового планування з числа альтернативних такого варіанта організації і ведення господарської діяльності, який забезпечує найкращий кінцевий фінансовий результат за рахунок раціональної податкової політики підприємства і ефективного використання податкових інструментів існуючого законодавства.

Методи податкової оптимізації є різноманітними за своєю природою. Найбільш поширені серед них.:1.Заміни відносин 2.Поділ відносин 3.Відстрочення платежу 4.Скорочення об'єкту 5.Делегування відповідальності 6.Облікова політика 7.Пільг и, преференції 8.Зміна юрисдикції.

Суть методу заміни відносин полягає в тому, шо підприємство при юридичному оформленні господарських відносин зі своїми контрагентами обирає цивільно-правову норму з урахуванням податкових наслідків п застосування. Необхідно відзначити, що замінюватися повинні саме правовідносини (весь комплекс прав і обов'язків), а не лише формальна сторона операції.

Метод поділу відносин, як і метод заміни, також грунтується на принципі диспозитивності в цивільному праві, але в даному випадку відбувається не заміна одних господарських відносин на інші, а поділу одного складного блоку відносин на декілька простих господарських операцій, хоча перший може функціонувати і самостійно.

Метод відстрочення податкового платежу ґрунтується на тій обставині, що термін сплати більшості податків обумовлений моментом виникнення об'єкта оподаткування та календарним періодом (місяць, квартал, рік).

Метод прямого скорочення об'єкта оподаткування має на меті позбавитися від певних операцій, що підлягають оподаткуванню і при цьому не здійснити негативного впливу на господарську діяльність підприємства.

Метод делегування податкової відповідальності підприємству сателіту полягає в передачі відповідальності за сплату основних податкових платежів спеціально створеної організації, діяльність якої покликана зменшити фіскальний тиск на материнську компанію усіма можливими способами. Цей спосіб мінімізації податкових відрахувань найчастіше використовується при плануванні податку на прибуток.

Використання методу застосування законодавчо встановлених пільг і преференцій для різних галузей економіки та груп платників податків стало можливим завдяки встановленню особливих режимів оподаткування для окремих галузей, видів діяльності, що найбільше потребують державної підтримки для забезпечення зростання економіки і економічної безпеки країни,окремих груп платників податків (суб'єктів малого бізнесу) окремих територій, підприємств, що беруть участь у вирішенні соціальних питань, підприємств, що орієнтуються на експорт тощо.

Метод зміни юрисдикції збутового управління або центру ухвалення управлінських рішень підприємства. У вигляді заснування самостійної юридичної особи або перенесення виробничих потужностей на територію зони пільгового режиму оподаткування базуються на праві органів місцевого самоврядування самостійно, у межах, встановлених законодавством встановлювати конкретні ставки місцевих податків і пільгових режимів оподаткування певних територій України.

Перераховані методи в більшості сепаративні (не взаємодіють у комплексі один з одним) і короткострокові. Найбільш ефективним є поєднання методів податкової оптимізації, яке дає змогу підприємству досягти поставлених цілей (зростання продажів, прибутку тощо) у найбільш короткий проміжок часу з найменшими витратами з урахуванням довготривалої перспективи економічного зростання і фінансової стабільності підприємств.

податковий менеджмент навантеження офшорний

28. Сутність,цілі створ-я,осн.риси офшор-х центрів.Типи оф/юрисдикцій їх класифікація

Офшорными (англ."offshore" - "поза берегом") зонами називають країни (території) з низькою або нульовою податковою ставкою на всі або окремі категорії доходів, певним рівнем банківської та комерційної секретності, мінімальною або повною відсутністю резервних вимог центрального банку чи обмежень по конвертованості валюти. Крім того більшість офшорних зон має досить прості вимоги по ліцензуванню і регулюванню фінансових компаній і інших фірм. Тобто офшорні центри - це території, на яких досить низький рівень податків та діють податкові пільги, які відсутні в інших місцях.

Особливістю офшорної юрисдикції є розширення пільгового режиму винятково на нерезидентні компанії, які не здійснюють діяльність на території юрисдикції і, що найбільш важливо, забезпечення ефективного режиму фінансової конфіденційності.

Основними ознаками у визначенні офшорних зон є:

- низька або нульова податкова ставка на всі або окремі категорії прибутку;

- політична й економічна стабільність;

- гарантія дотримання фінансової і банківської таємниці;

- відсутність валютних обмежень;