Організаційно-правові засади здійснення податкового контролю

8. Повторна перевірка податковим органом обов'язків платника податків, що випливають зі сплати податків і зборів. Повторна податкова перевірка допускається при реорганізації або ліквідації організації - платника податків, а також у порядку контролю вищестоящого податкового органу за податковим органом, що проводив податкову перевірку.

9. Формальна перевірка, проводиться з метою аналізу правильності заповнення реквізитів у документах (відсутність виправлень, підчищень, дописок, дійсність підписів).

10. Арифметична перевірка, проводиться з метою аналізу правильності підрахунків і обчислень в облікових та звітних документах платників податків.

11. Оперативна перевірка передбачає перевірку об'єктів господарювання юридичних осіб, їхніх філій, відділень та інших відособлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи, або фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності з питань дотримання ними: а) встановленого порядку розрахунків зі споживачами за готівку з використанням електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг, грошових документів, лімітів готівки в касах і її використання при розрахунках за товари, роботи, послуги, наявності свідчень про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій, торговельних патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності і марок акцизного збору; б) обстеження будь-яких виробничих, складських, торговельних та інших приміщень, що використовуються як юридична адреса суб'єктів підприємницької діяльності або для одержання доходів, сплати податку з реклами, збору за паркування автотранспорту, ринкового збору, курортного збору, збору за розміщення об'єктів торгівлі, неоподатковуваних платежів та з інших питань, обумовленим податковим законодавством, що виникають у ході оперативної перевірки.

Мета оперативної перевірки полягає у визначенні факту дотримання або недотримання суб'єктами підприємницької діяльності, що здійснюють розрахунки зі споживачами за готівку, вимог податкового законодавства, виявлення порушень, а також одержання інформації в інтересах повноти, своєчасності і правильності сплати в бюджети і державні цільові фонди податків і зборів (обов'язкових платежів).

За результатами оперативної перевірки складається акт перевірки в двох екземплярах і підписується посадовими особами, що проводили оперативну перевірку, а також керівником або особою, що його заміщає, а у випадку їхньої відсутності - матеріально відповідальною особою суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщо спробувати уявити собі процес здійснення контролю (у нашому випадку у формі перевірки), то можна констатувати, що він складається з ряду послідовних стадій, до яких Б.М.Лазарев, у свій час, пропонував віднести такі: планування перевірки; підготовка до перевірки; проведення перевірки; складання, обговорення та прийняття органом контролю (посадовою особою) акта перевірки, прийняття рішення за нею та ознайомлення з ним зацікавлених осіб; реалізація прийнятого за матеріалами перевірки рішення; контроль за фактичним виконанням рішень, а також пропозицій і рекомендацій, висловлених у акті перевірки.

На нашу думку, до стадій проведення перевірок необхідно віднести: 1) підготовчу; 2) проведення перевірки; 3) підведення підсумків.

Розглянемо ці стадії більш детальніше. Так, саме від якісно проведеної роботи з підготовки до проведення податкової перевірки залежить її результативність і певною мірою ефективність податкового контролю. Підготовчу роботу до проведення податкової перевірки необхідно починати за два-три місяці до дати її офіційного початку. Такий великий термін зумовлений тим, що за цей час потрібно не лише зібрати й проаналізувати інформацію про платника податків, а й надіслати десятки, а то й сотні запитів і завдань на проведення зустрічних перевірок і організацію необхідних експертиз. Цю роботу у податкових органах повинні проводити спеціальні підрозділи (відділи) з аналітичної підготовки документальних перевірок або ж спеціально виділені для цього найдосвідченіші працівники управлінь податкового аудиту.

Підготовча робота складається із таких елементів: 1) відбір платника податків для перевірки (визначення критеріїв відбору, застосування спеціальних та випадкових методів відбору, збір інформації про платника податків); 2) планування перевірки (підготовка переліку питань, що підлягають перевірці; визначення строку проведення перевірки, обсягів робіт, які необхідно провести, кадрових ресурсів, необхідних для її проведення, та ресурсу часу на проведення перевірки); 3) доперевірочний аналіз накопиченої інформації про платника податків); 4) підготовка програми перевірки.

Важливе значення на підготовчій стадії відводиться плануванню: визначаються суб'єкти, об'єкти та предмет перевірки; ставляться завдання; передбачаються конкретні методи та засоби проведення перевірок. Будь-яка перевірка, яку б вона не мала форму, планується, оскільки практична корисність діяльності контрольних інстанцій залежить перш за все від її цілеспрямованості, вміння сконцентрувати увагу на найбільш актуальних питаннях. Чітке планування допомагає правильніше обрати підходи до досягнення мети контролю, краще організувати його виконання, що вселяє впевненість в тому, що увагу сконцентровано на головних питаннях і що роботу буде виконано в повному обсязі. Плануючи та проводячи підготовку до перевірки, перевіряючий повинен визначити головні напрями й особливості діяльності об'єкта, який він перевірятиме; отримати інформацію про його форми й методи організації управління, обліку; з'ясувати порядок підзвітності працівників; визначити мету (предмети) перевірки та дослідження; попередньо оцінити слабкі та сильні сторони головних напрямів роботи підконтрольного об'єкта; з'ясувати, які заходи було вжито для виконання рекомендацій проведеної раніше перевірки.

Наприклад, відповідно до Методичних рекомендації щодо дій оперативних працівників податкової міліції при проведенні перевірок суб'єктів підприємницької діяльності у плані перевірки передбачається: а) безперешкодне проникнення в приміщення суб'єкта підприємництва, діяльність якого необхідно перевірити; б) блокування службових та інших приміщень даного підприємства; в) недопущення в місця здійснення перевірки сторонніх осіб, що своєю присутністю, діями або бездіяльністю можуть перешкоджати проведенню перевірки; г) застосування технічних засобів фіксації дій посадових осіб суб'єкта підприємництва, діяльність якого перевіряється (здійснювати фото-, кіно-, відеозйомку і звукозапис, прослуховування телефонних розмов з метою розкриття злочинів (п.10 ст.11 Закону України „Про міліцію”; д) фіксація дій посадових та інших осіб суб'єкта підприємницької діяльності шляхом складання відповідних актів, протоколів відповідно до діючого законодавства; є) проведення кіно-, фото- і звукофиксации як допоміжний засіб попередження протиправних дій і розкриття правопорушень (п.12 ст.11 Закону України „Про міліцію”.

Після прибуття на місце перевірки розпочинається друга стадія - проведення перевірки, під час якої голова бригади (комісії) інформує керівника перевіряємого суб'єкта про мету та завдання перевірки, строки і порядок її проведення, представляє членів комісії. У разі необхідності члени комісії представляються також і усім працівникам органу (підрозділу), який буде перевірятися. Голова комісії визначає порядок її роботи, дає доручення про підготовку необхідних комісії матеріалів, довідкової та іншої документації. У процесі проведення перевірки може проводитися заслуховування звітів керівників органу, його структурних підрозділів з основних напрямків роботи, про отримані показники та ін.

Для забезпечення ефективності проведення перевірки потрібно, щоб керівник суб'єкта підприємницької діяльності, який буде перевірятись, зробив відповідні розпорядження щодо: надання необхідної документації; складання фінансової звітності, зокрема облікових регістрів і даних аналітичного обліку.

Працівники податкових інспекцій, починаючи перевірку, повинні пред'явити свої службові посвідчення керівникам платників податків, що перевіряються, посвідчення на перевірку кожного працівника, який бере участь в оперативних перевірках суб'єктів підприємницької діяльності. Працівники без належно оформленого посвідчення на перевірку не мають права брати участь у перевірках. Посвідчення на перевірку є дійсним на час, зазначений у ньому. У випадках, коли перевірка проводиться за межами свого району, працівники податкових інспекцій додатково мусять пред'являти посвідчення на перевірку платників податків із зазначенням найменування району (області), де здійснюватиметься перевірка (лист Державної податкової адміністрації України „Про проведення перевірок” від 28 березня 1996 р. № 16; розпорядження Державної податкової адміністрації України „Про посвідчення на перевірку” від 20 травня 1997 р. № 89-р).

Відповідно до ст.9 Закону „Про систему оподаткування” керівники і відповідні посадові особи підприємств, установ, організацій та громадяни під час перевірки зобов'язані підписати акт перевірки, проведеної державною податковою адміністрацією, давати письмові пояснення з усіх питань, що виникають, виконувати вимоги державних адміністрацій щодо усунення виявлених порушень законодавства про податки.

Під час проведення податкової перевірки, працівники податкових органів: 1) перевіряють статут і документи про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, документи про постановку на облік у податковому органі, наявність спеціальних дозволів (ліцензій, патентів і т.п.) на здійснення видів підприємницької діяльності, грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, податкових декларацій, товарно-касових книг, показників контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, застосовуваних для розрахунків за наявні зі споживачами, договорів (контрактів) та інших документів незалежно від способу представлення інформації (включаючи комп'ютерний), зв'язаних з вирахуванням і сплатою податків та інших платежів; 2) оцінюють наявність і рух матеріальних цінностей і коштів, правильність формування витрат, повноту оприбуткування доходів, вірогідність обсягів виконаних робіт (наданих послуг) і т.п.; порівнюють заявлені суб'єктом підприємницької діяльності в податкових деклараціях дані, зв'язані з вирахуванням і сплатою податків (платежів), з фактичними даними, установленими при перевірці; 3) перевіряють вірогідність відображення проведених операцій у бухгалтерському обліку і звітності; 4) перевіряють облікові документи, що зберігаються в електронному виді.

Крім того, відповідно до частини 5 ст.97 УПК України „заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. Проведення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів здійснюється з дозволу суду по погодженому з прокурором представленню керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника”. Відповідності зі ст.103 УПК України „на органи дізнання покладається прийняття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення (ознак) злочину й осіб, що його вчинили”. Тому за оперативною інформацією, зареєстрованої відповідно до вимог відомчих нормативних документів, оперативний працівник податкової міліції з метою одержання оригіналів документів суб'єкта підприємницької діяльності може підготувати письмовий запит з вимогою представлення оригіналів документів на підставі ч.4 ст.8 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” і ст.22 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

У випадку представлення документів факт передачі документів необхідно зафіксувати або супровідним листом підприємства, що перевіряється, або актом передачі з переліком документів, що представляються. За результатами вивчення документів (випливає) або підняти питання щодо призначення документальної перевірки на предмет дотримання податкового законодавства, або повернути документи. Непредставлення документів, зазначених у письмовому запиті, протягом трьох робочих днів із дня його одержання є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки.

У випадку непредставлення документів варто задокументувати факт відмовлення від проведення документальної перевірки „Актом відмовлення”, що складається оперативним працівником податкової міліції за місцезнаходженням такого платника податків і підписується працівником податкової міліції, що повинний проводити перевірку, понятими в кількості не менш двох. Поняті особи, що присутні при складанні даного акта або інших документів, повинні відбиратися заздалегідь. Вони відбираються і запрошуються з числа осіб, не зв'язаних з посадовими особами підприємства, їх родичами, близькими, знайомими і т.п. Відповідно до ст.127 УПК України понятими не можуть бути співробітники податкової міліції й інших підрозділів органів державної податкової служби. Поняті засвідчують в акті факти, зміст і результати дій, що проводилися в їх присутності, можуть робити зауваження з приводу проведених дій особами, що здійснюють перевірку, про що обов'язково відображається в акті.

Кінцевою стадією перевірки є - підведення підсумків. На цій стадії складається, обговорюється і приймається контролюючим органом (особою) акт перевірки, який є підведенням її підсумків. У акті, крім констатації фактів, висловлюються обов'язкові і рекомендаційні приписи, контролюючого органу на адресу перевіреного об'єкта, його керівників, інших посадових осіб. Ця діяльність пов'язана з певними діями процедурного характеру, які регламентуються нормативними актами: порядком складання та підписання акта перевірки, характером відносин між учасниками перевірки, з одного боку, і посадовими особами органів, які перевіряються, - з іншого.

У разі виявлення ознак податкового правопорушення, передбаченого податковим законодавством, складається протокол установленої форми про податкове правопорушення. Акт податкової перевірки підписується особами, що брали участь у проведенні перевірки. Уразі незгоди з фактами, викладеними в акті податкової перевірки, платник податків може підписати акт із зазначенням заперечень або не підписувати його. Якщо платник податків відмовляється підписувати акт податкової перевірки, то про це робиться відповідна відмітка в акті.

Виявлені порушення відображаються в акті по кожному виду порушень з відповідними розрахунками і, у разі потреби, документами. Акт перевірки містить систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень платником податків норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання ним законних вимог посадових осіб податкових органів. Факти порушень повинні бути викладені в акті ясно, об'єктивно, повно, із посиланням на докази, зафіксовані в податкових, бухгалтерських регістрах. Завершується акт звичайно пропозиціями щодо усунення виявлених порушень і зазначенням строків щодо сплати донарахованих податків. Акт, як правило, складається в двох примірниках з усіма додатками. Перший примірник залишається в податковій інспекції, другий вручається керівнику і головному бухгалтеру підприємства.

В разі відсутності порушень податкового законодавства в ході податкової перевірки складається довідка із зазначенням необхідних відомостей (найменування підприємства, дата перевірки, період перевірки, положення, що перевіряються, тощо). Довідка підписується посадовою особою податкової інспекції, керівником і головним бухгалтером підприємства. Рішення про застосування фінансових санкцій приймається не пізніше 10 днів із дня складання акта перевірки (ст.11 Закону України „Про Державну податкову службу в України”). При цьому фінансові санкції за результатами документальних перевірок застосовуються в розмірах, передбачених законодавчими актами, що діють на дату завершення таких перевірок або ревізій.

Важливе значення на цій стадії має використання таких прийомів як узагальнення та реалізація результатів контролю. До них, зокрема, належать: групування недоліків, документування результатів проміжного контролю, аналітичне групування; вилучення оригіналів документів, систематизоване групування результатів перевірки, контроль виконання рішень за результатами перевірки.

Таким чином, податкова перевірка - це діяльність податкових органів (або, у деяких випадках, аудиторських, громадських організацій) з аналізу і дослідження первинної облікової та звітної документації, пов'язаної зі сплатою податкових платежів, з метою перевірки своєчасної та повної сплати податків і зборів, правильного ведення податкового обліку, обчислення сум податкових платежів, здійснення податкової звітності.

Підсумовуючи викладене, необхідно зазначити, що питання проведення податкової перевірки, на жаль, досі залишаються поза системною увагою контрольних органів, у тому числі й податкових. А тому наведені пропозиції, на нашу думку, сьогодні можуть бути корисними для практичного використання підрозділами аудиту податкових органів і слугувати для розробки загальних, міжвідомчих рекомендацій з організації контрольної роботи.

Проведення податкових перевірок і висновки за їхніми результатами є найскладнішим і найконфліктнішим моментом відносин між платником і контрольним органом. Водночас проведення перевірки - досить дорога процедура, що потребує залучення працівників високого рівня кваліфікації, значного часу, певним чином відвертає платника податків від основної діяльності.

Суб'єктом податкової перевірки є система державних та громадських органів, які у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Предметом податкової перевірки є грошові документи, бухгалтерські книги, звіти, кошториси, декларації, товарно-касові книги, показники електронно-касових апаратів і комп'ютерних систем, що використовуються для розрахунків за готівку з споживачами, та інші документи, незалежно від способу надання інформації, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, свідоцтво про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальні дозволи на її здійснення.

Об'єктом податкових перевірок є підприємства, установи, організації будь-якої форми власності, спільні підприємства (як такі, що здійснюють підприємницьку діяльність, так і такі, що не здійснюють її), фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства).

Успішне виконання завдань щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів обов'язкових платежів установлених законодавством потребує від податкових органів тісної співпраці з фінансовими органами, установами банків, судами, Службою безпеки України, органами внутрішніх справ і прокуратури, іншими контролюючими органами та платниками податків, зокрема.

Взаємодію під час здійснення податкового контролю визначено як такий стан взаємозв'язків між його суб'єктами, при якому вони справляють взаємний вплив один на одного та на відповідну сферу діяльності з метою ефективного виконання як загальних так і спеціальних завдань щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів обов'язкових платежів, запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до їх компетенції.

Висновки

В результаті магістерського дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць в різних галузях знань, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення правового регулювання організації контрольної діяльності податкових органів України.

До основних результатів, одержаних внаслідок проведеного дослідження, віднесено:

1.Податкову систему визначено як сукупність податків і зборів, інших обов'язкових платежів і внесків до бюджетів та до державних цільових фондів, платників податків та органів, що здійснюють контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати їх у встановленому законом порядку.

1. До елементів системи податкового контролю віднесено: суб'єктів (хто контролює), об'єкти (кого контролюють) і предмет (що контролюють). Під суб'єктами контролю слід розуміти систему державних та громадських органів, які у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Об'єктом податкового контролю є платник податків, під яким ми розуміємо фізичну чи юридичну особа, а також групу осіб без статусу юридичної особи, на яку законом покладено обов'язок сплачувати податки, збори інші обов'язкові платежі до бюджетів та до державних цільових фондів. Предмет податкового контролю визначено як доходи або їх частину, вартість товарів, майно платників податків та окремі види їх діяльності, додана вартість, інші об'єкти, встановлені законодавчими актами, тобто те з чого нараховується податок з якого пізніше встановлюється податкова ставка.

2. Сьогодні існують певні протиріччя між Законами України „Про систему оподаткування” та „Про місцеве самоврядування в Україні” в частині податкової компетенції органів місцевого самоврядування. Так, в останньому із приведених Законів за органами місцевого самоврядування закріплено право лише встановлювати пільги щодо місцевих, а не загальнодержавних податків. Однак на практиці органи місцевого самоврядування вносять зміни і до дії пільг за загальнодержавними податками і зборами стосовно всієї територіальної громади, посилаючись при цьому на ст.1 Закону України „Про систему оподаткування”. З метою однозначного застосування податкового законодавства органами місцевого самоврядування, необхідно усунути розбіжності між законами, що регулюють діяльність органів місцевого самоврядування в сфері оподаткування.

3. Приведений у ст.10 Закону України „Про систему оподаткування” перелік прав платників податків слід доповнити такими, як: 1) право на отримання консультації; 2) право на особистий прийом; 3) право створювати громадські організації із сприяння діяльності податковим органам та здійснювати контроль щодо них; 4) право одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування необхідну інформацію з питань їх фінансово-господарської діяльності; 5) право на відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету збитків, завданих неправомірними діями посадових осіб податкових органів; 6) право на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку працівників податкових органів.

4. Розгляд компетенції податкових органів щодо здійснення контролю за справлянням податків та інших обов'язкових платежів дозволив зробити такі висновки. По-перше, не слід ототожнювати терміни „повноваження” та „компетенція”, так як, повноваження - це права та обов'язки владного суб'єкта, а компетенція - це його завдання, функції, права та обов'язки. Отже, поняття компетенції більш ширше, і охоплює собою термін повноваження. По-друге, найбільш широкою компетенцією в сфері акумуляції доходів держави та місцевого самоврядування наділено органи державної податкової служби України. Вони виконують не лише функцію контролю за справлянням обов'язкових платежів до бюджету, але і є органом, який здійснює стягнення, в тому числі і платежів до централізованих позабюджетних державних фондів. По-третє, під компетенцією слід розуміти сукупність завдань, функцій, прав та обов'язків податкових органів за допомогою (при наявності) яких уповноважені державою органи здійснюють акумуляцію обов'язкових платежів до державних фондів.

5. Податкову перевірку визначено як діяльність податкових органів (або, у деяких випадках, аудиторських, громадських організацій) з аналізу і дослідження первинної облікової та звітної документації, пов'язаної зі сплатою податкових платежів, з метою перевірки своєчасної та повної сплати податків і зборів, правильного ведення податкового обліку, обчислення сум податкових платежів, здійснення податкової звітності.

6. Проведення податкових перевірок і висновки за їхніми результатами є найскладнішим і найконфліктнішим моментом відносин між платником і контрольним органом. Водночас проведення перевірки - досить дорога процедура, що потребує залучення працівників високого рівня кваліфікації, значного часу, певним чином відвертає платника податків від основної діяльності.

7. Суб'єктом податкової перевірки є система державних та громадських органів, які у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.

8. Предметом податкової перевірки є грошові документи, бухгалтерські книги, звіти, кошториси, декларації, товарно-касові книги, показники електронно-касових апаратів і комп'ютерних систем, що використовуються для розрахунків за готівку з споживачами, та інші документи, незалежно від способу надання інформації, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, свідоцтво про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальні дозволи на її здійснення.

9. Об'єктом податкових перевірок є підприємства, установи, організації будь-якої форми власності, спільні підприємства (як такі, що здійснюють підприємницьку діяльність, так і такі, що не здійснюють її), фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства).

10. Успішне виконання завдань щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів обов'язкових платежів установлених законодавством потребує від податкових органів тісної співпраці з фінансовими органами, установами банків, судами, Службою безпеки України, органами внутрішніх справ і прокуратури, іншими контролюючими органами та платниками податків, зокрема.

11. Взаємодію під час здійснення податкового контролю визначено як такий стан взаємозв'язків між його суб'єктами, при якому вони справляють взаємний вплив один на одного та на відповідну сферу діяльності з метою ефективного виконання як загальних так і спеціальних завдань щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів обов'язкових платежів, запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до їх компетенції.

12. Аналіз практичної діяльності щодо здійснення податкового контролю надав змогу виділити такі організаційні форм взаємодії його суб'єктів: 1) підготовка та прийняття спільних відомчих нормативних актів (інструкцій, настанов, інформаційних листів тощо) з питань тактики здійснення податкового контролю; 2) проведення спільних засідань колегій органів, дії яких узгоджуються, оперативних нарад керівників їх структурних підрозділів, міжвідомчих нарад з метою розгляду актуальних питань податкового контролю, прийняття узгоджених спільних рішень з цього приводу; 3) проведення спільних семінарів, конференцій, практичних занять з питань, які становлять спільний інтерес для органів податкового контролю; 4) розробка та реалізація спільних планів щодо здійснення податкового контролю, програм боротьби із податковими правопорушеннями; 5) формування банку даних про порушників податкового законодавства та його спільне використання в практичній діяльності; 6) створення спільних робочих груп для комплексної оцінки діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, вивчення окремих проблем боротьби із податковими правопорушеннями, ефективності профілактичних заходів, встановлення недоліків в організації взаємодії з метою розробки пропозицій та рекомендацій щодо їх вирішення: 7) надання спільно створеними групами працівників апаратів міністерств i відомств комплексної практичної допомоги у виконанні або реалізації програмних настанов, правових приписів та координаційних рішень в сфері здійснення податкового контролю, вдосконаленні їх координаційної та організаційно-розпорядчої діяльності на місцях; 8) взаємне інформування один одного про виявлені ними у процесі здійснення своїх повноважень причини та умови, що сприяють вчиненню податкових правопорушень; 9) розробка та подання до центральних органів державної влади спільних узгоджених пропозицій щодо внесення змін до стратегії боротьби із податковими правопорушеннями а також змін та доповнень, як до чинного законодавства, так і до підзаконних нормативно-правових актів; 10) здійснення спільних цільових заходів з метою виявлення і припинення податкових правопорушень, а також усунення причин і умов, що сприяли їх вчиненню; 11) погоджене визначення переліку інформації, оперативний обмін якою та її використання може сприяти своєчасному вжиттю заходів щодо запобігання податковим правопорушенням; 12) вивчення і поширення позитивного досвіду, зокрема і зарубіжного, що призводить до правильного розуміння сутності взаємодії, розповсюдження найбільш дієздатних форм спільної діяльності, їх розвитку та вдосконаленню; 13) призначення в органах та установах, які узгоджують власні відповідні дії працівників, відповідальних за організацію постійного узгодження дій; 14) взаємне використання можливостей органів та установ при вирішенні питання про відшкодування збитків від протиправної діяльності, у тому числі стосовно повернення коштів від злочинної діяльності із-за кордону; 15) проведення масово-роз'яснювальної роботи з актуальних питань податкової політики; 16) міжнародне співробітництво між податковими органами України та відповідними органами зарубіжних країн.

13. Для координації спільних заходів під час здійснення податкового контролю доцільним є підготовка та прийняття спільного нормативного акту, наприклад, Інструкції про взаємодію правоохоронних та інших державних та громадських органів під час здійснення податкового контролю (назва умовна). У цьому нормативному акті слід визначити: поняття взаємодії під час здійснення податкового контролю; принципи, мету та завдання взаємодії під час здійснення контролю за справлянням податків; вичерпний перелік суб'єктів такої взаємодії; права та обов'язки суб'єктів взаємодії за конкретними напрямками діяльності; організаційно-правові форми взаємодії; орган управління взаємодією (координуючий орган); порядок подання звітності про результати спільних заходів; відповідальність за неналежну взаємодію.

Список використаних джерел

1. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. - М.: Юрид. лит., 1997. - 235с.

2. Бачило Л.Л. Функции органов управления (правовые проблемы оформления и реализации). - М.: Юрид. лит-ра, 1976. - 125с.

3. Башняк А.О. Взаємодія засобів адміністративного примусу та примусу у сфері оподаткування // Проблеми законності. - 2002. - Вип. 54. - С.94-99.

4. Белов М.Г. Контроль и ревизия в сельскохозяйственных предприятиях. - М.: Статистика, 1976. - 234с.

5. Бондаренко О.І., Баранцев П.П. Ринок нерухомості. Оподаткування. Обов'язкові збори та платежі. Адміністративна та кримінальна відповідальність. - Луганськ, 2000. - 174с.

6. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навч. практ. посібник / За ред. С.Ф.Голова. - Дніпропетровськ, ТОВ «Баланс-Клуб», 2000. - 768с.

7. Весельський М. Поняття і механізм справляння податків в Україні // Право України. - 1999. - № 6. - С.54-57.

8. Винницкий Д.В. Субъекты налогового права. - М.: Статут, 2000. - 231с.

9. Витченко A.M. Метод правового регулирования социалистических общественных отношений. - Саратов: Изд-во Саратовск. у-та, 1974. - 224с.

10. Воїнова Т.С. Організація і методика податкового контролю. Конспект лекцій. - Харків: Вид. ХДЕУ, 2002. - 96с.

11. Гаращук В.М. Предмет, об'єкт і суб'єкт контролю в державному управлінні // Проблеми законності. -2001. - Вип. 50. - С.92-97.

12. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б.Авер'янова. - К.: Факт, 2003. - 384с.

13. Державне управління: теорія і практика / За ред. В.Б.Авер'янова - К: Юрінком Інтер, 1998. - 432с.

14. Ежов Ю.А. Налоговое право: Учебное пособие. - М.: Дело, 2001. - 236с.

15. Емельянов АС. Меры финансово-правового принуждения // Известия высших уч. заведений. Правоведение. - 2001. - № 6. - С.42-47.

16. Запольский СВ. О предмете финансового права // Известия высших учебных заведений. Правоведение. - 2002. - № 5. - С.23-27.

17. Інструкція про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України в підприємств, установ і організацій документів, що свідчать про приховання (заниженні) об'єктів оподатковування, несплаті податків та інших платежів: Затверджена наказом ДПА України від 1 липня 1998 року № 316.

18. Інформаційний довідник. Розвиток та модернізація Державної податкової служби України. - 2002. - № 2. - С.6.

19. Калюга Є.В. Фінансово-господарський контроль у системі управління: Монографія. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. - 360с.

20. Карасева М.В. Финансовое право. Общая часть: Учебник. - М.: Юрист, 1999. - 315с.

21. Карасева М.В. Финансовое право. Общая часть: Учебник. - М.: Юристь, 2000. - 231с.

22. Качмар М., Судим В. Поняття „засоби забезпечення податкової дисципліни” / Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали IX регіональної науково-практичної конференції. 13-14 лютого 2003 р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. - 563с.

23. Козырин А.Н. Налоговое право зарубежных стран: вопросы теории и практики. - М.: Манускрипт, 1993. - 252с.

24. Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом. Прийнято 8 листопада 1990 р. Ратифіковано 17 грудня 1997 р.

25. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.

26. Костов М. Финансовые правоотношения. - София, 1979. - 347с.

27. Крамаровський Л.М. Ревизия и контроль. - М.: Финансы, 1970 - 311с.

28. Кримінальний Кодекс України: Прийнятий Верховною Радою України 31 березня 2001 р. / Видання не офіційне. - Харків: Вид-во НУВС, 2001 р. - 160с.

29. Кримінально-процесуальний кодекс України (із відповідними змінами і доповненнями станом на 1 жовтня 2004 року) // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1961. - № 2. - Ст. 15.

30. Кучерявенко М. Правове регулювання податкового контролю // Вісник Академії правових наук України. - 2002. - № 2 (29). - С.107-113.

31. Кучерявенко М.П. Основи податкового права: Навчальний посібник. - Харків: Легас, 2001. - 304с.

32. Кучерявенко М.П. Податковий статус юридичних осіб // Вісник Академії правових наук України. - 1997. - № 3. - С.51-58.

33. Кучерявенко Н.П. Основы налогового права. - Харьков: Константа, 1996. - 320с.

34. Кушнарьова Т.Є., Кучерявенко М.П. Система податкових органів України. „Торсінг”, 2000. - 240с.

35. Лазарев Б.М. Управленческие процедуры. - М.: Наука, 1988. - 271с.

36. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления. - М.: Юрид. лит., 1972.-280с.

37. Литвиненко Я.В. Податкова політика: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2003. - 224с.

38. Ляхович В. Податкова міліція - діє: створення служби по боротьбі з кримінальним приховуванням доходів від оподаткування // Вісник податкової служби України. - 1995. - № 1. - С.17-22.

39. Методичні рекомендації щодо дій оперативних працівників податкової міліції при проведенні перевірок суб'єктів підприємницької діяльності: Лист ДПА України від 19 листопада 2002 року № 17932.

40. Озеров И.X. Основы финансовой науки. - М.: Типография Т-ва И.Д.Сытина, 1917. - 550с.

41. Онищенко В.А. Удосконалення процесів підготовки до проведення податкової перевірки // Фінанси України. - 2003. -№ 6. - С.14-20.

42. Пискотин М.И. Советское бюджетное право (Основные проблемы). - М.: Юридическая литература, 1971. - 312с.

43. Положення про порядок розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби: Затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 3 березня 1998 року № 93.

44. Положення про Управління організації перевірок крупних підприємств та галузей економіки: Затверджене Наказом ДПА України № 1471/7/23-2117 від 1 лютого 1999 року.

45. Порядок здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України: Затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України та Державної митної служби України № 109/188 від 16 березня 2001 року.

46. Порядок контролю за цільовим використанням матеріалів, сировини, устаткування, обладнання та комплектуючих до них, що ввозяться на митну територію України - на території пріоритетного розвитку в Автономній Республіці Крим - для реалізації інвестиційних проектів: Затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України від 13 березня 2001 № 100/175.

47. Порядок складання декларації на прибуток підприємства: Наказ Державної податкової адміністрації України від 8 липня 1997 р. № 124.

48. Пришва Н.Ю. Правові проблеми регулювання обов'язкових платежів К.: „ЕксОб”, 2003 - 280с.

49. Про виконавче провадження: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 24. - Ст.207.

50. Про внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування”: Закон України від 18 лютого 1997 р // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 16. - Ст.119.

51. Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26 січня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 13. - Ст.110.

52. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 6. - Ст.37.

53. Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності: Указ Президента України № 817/98 від 23 липня 1998 р. // Урядовий кур'єр. - 1998. - 26 липня.

54. Про заснування Казначейства Міністерства фінансів України: Указ Президента України // Урядовий кур'єр. - 1995 р. - 15 жовтня.

55. Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України: Інструкція Національного банку України № 388 від 21 листопада 1997 року.

56. Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 38. - Ст. 315.

57. Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку: Наказ Мінфіну України № 87 від 31 березня 1999 року.

58. Про затвердження Порядку періодичності перевірок та проведення обстеження виробничих, складських, торговельних та інших приміщень: Затверджено Наказом ДПА України № 371 від 30 липня 1998 року.

59. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 47. - Ст. 257.

60. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади України: Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. // Урядовий кур'єр. - 1999. - 17 грудня.

61. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. (із відповідними змінами і доповненнями станом на 1 жовтня 2004 року) // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 4. - Ст. 20.

62. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 24. - Ст. 170.

63. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 22. - Ст. 303.

64. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22 квітня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - Ст.27.

65. Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 10. - Ст. 44.

66. Про посвідчення на перевірку: Лист Державної податкової адміністрації України від 20 травня 1997 р. № 89.

67. Про проведення документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності: Лист Державної податкової адміністрації України від 10 лютого 1998 р. № 1228.

68. Про проведення документальних перевірок: Лист Державної податкової адміністрації України від 3 лютого 1998 р. № 10.

69. Про проведення перевірок: Лист Державної податкової адміністрації України від 28 березня 1996 р. № 16.

70. Про систему оподаткування: Закон України від 18 лютого 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 39. - Ст.510.

71. Ровинский ЕЛ. Основные вопросы теории советского финансового права. - М.: Госюриздат, 1960. - 193с.

72. Самура Ю.О. Регулювання фіскальних систем в економіках перехідного типу. - Львів: видавництво Львівської комерційної академії, 2003. - 200с.

73. Словарь иностранных слов / Сост. И.М. Суслова. - М.: Книга, 1987. - 711с.

74. Сомоев Р.Г. Общая теория налогов и налогообложения: Учебное пособие. - М.: „Приор”, 2000 - 176с.

75. Старилов Ю.Н. Служебное право. Учебник. - М.: Изд-во БЕК, 1996. - 698с.

76. Тарасов П. Очеркъ науки финансового права. - Ярославль, 1883. - 355с.

77. Тихомиров Ю.А. Публичное право. Учебник. - М.: Изд-во БЕК, 1995. - 496с.

78. Тихомиров Ю.А. Публично-правовое регулирование: динамика сфер и методов // Журнал российского права. - 2001. - № 5. - С.5-9.

79. Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова. - 5-е изд. - М.: Политиздат, 1987. - 590с.

80. Философский энциклопедический словарь. - М.: ИНФРА-М, 1998. - 576с.

81. Фінансове право. Навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів / За ред. проф. Л.К. Воронової. - К.: Вентурі, 1998. - 384с.

82. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. - М.: Юрид. лит., 1974. - 352с.

83. Химичева Н.И. Субъекты бюджетного права. - Саратов: Изд-во Саратовск. у-та, 1979. - 164с.

84. Цимбал П.В., Мілевський О.П., Касьяненко Л.М. Правове регулювання діяльності органів ДПС України. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2003. - 399с.

85. Цыпкин С.Д. Доходы государственного бюджета СССР. Правовые вопросы. - М.: Юрид. лит., 1973. - 222с.

86. Шорина Е.В. Контроль за деятельностью органов государственного управления в СССР. - М.: Изд-во “Наука”, 1981. - 301с.

87. Щодо введення в дію порядку проведення оперативних перевірок та розгляду матеріалів по них // Розпорядження ДПА України № 272 від 25 вересня 1998 року.

88. Янжулъ И.И. Основные начала финансовой науки. Учения о государственных доходахь. - СПб, 1890. - 243с.

Размещено на Allbest.ru