Система звільнень від мита: комплексне порівняльно-правове дослідження відповідності законодавства України законодавству ЄС

Що стосується особливостей оподаткування та надання певних пільг у вигляді звільнення від сплати ввізного мита фізичними особами, товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами, то це питання врегульоване в Розділі XII, Глави 53-55 (ст..ст. 364- 381 Митного кодексу України) і маємо зазначити, що вони відповідають вимогам чинного законодавства Європейського Союзу.

3.3 Випадки звільнення від мита на експорт

Переходячи до наступного розділу нашого комплексного порівняльно-правового дослідження відповідності законодавства України законодавству ЄС з приводу звільнення від сплати мита слід відзначити, що система звільнення від сплати мита в Європейському Союзі побудована таким чином, що передбачає випадки звільнення від мита, товарів, які експортуються з митної територіє ЄС на митну територію третіх країн.

Аналіз положень чинного законодавства Спільноти, згідно з досліджуємою темою у даному підрозділі дослідження, дає можливість зробити умовивід, що одним із найважливіших документів, який регламентує порядок, правила та випадки звільнення від вивізного (експортного) мита в ЄС є положення, закріплені в Регламенті Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року, а саме в Розділі ІІІ Глави І - V статті з 114 по 121 зазначеного акту.

Статтею 114 Глави І Розділу ІІІ передбачається, що партії, відправлені одержувачу листом або бандероллю, що містять товари, загальна вартість яких не перевищує 10 євро, можуть вивозитися без оплати вивізного мита.

Згідно з положеннями, закріпленими в статті 115 Глави ІІ Розділу ІІІ Регламенті Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року, у випадку припинення діяльності на митній території Спільноти сільськогосподарського підприємства та перенесення його діяльності на митну територію третіх країн, одомашнені тварини, які є домашньою худобою сільськогосподарського підприємства, можуть вивозитися без оплати вивізного мита. Особливістю цих положень, на нашу думку є те, що законодавство ЄС з цього приводу не ставить умов, згідно з якими третя країна обов'язково повинна бути суміжною з територією Спільноти.

Відповідно до положень, закріплених в Главі ІІІ Розділу ІІІ Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року, статті 116 - 118, сільськогосподарська продукція або продукти тваринництва, отримані на митній території Співтовариства на об'єктах власності, суміжних з третьою країною, які управляються, у якості господаря або орендатора особами, основне підприємство яких знаходиться у третій країні, суміжній з митною територією Співтовариства, можуть вивозитися без оплати вивізного мита. Крім того, законодавство ЄС передбачає, таку умову, щоб скористатися положеннями частини 1, продукти, отримані від одомашнених тварин, повинні походити від тварин, які походять з третьої країни, про яку йдеться, або задовольняти її вимоги до вільного обігу. Однією з особливостей врегулювання процесу звільнення від сплати експортного мита є той факт, що ця сільськогосподарська продукція повинна бути вивезена тільки виробником цієї продукції, посередники сплачують мита на загальних умовах.

Ще однією підставою звільнення від сплати вивізного мита, передбаченого законодавством ЄС, є група товарів, яка означена як насіння, вивезене виробниками сільськогосподарської продукції для використання на об'єктах власності, розміщених у третіх країнах. Згідно з положеннями, закріпленими в ст. ст. 119 - 120 Глави IV Розділу ІІІ Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року, звільнення від сплати вивізного мита надається, по-перше, підприємствам, які розташовані за митною територією Спільноти, по-друге, ця митна територія третьої країни повинна бути суміжною з територією ЄС, по-третє, зазначене підприємство повинно управлятися або господарем (власником), або орендатором. Причому преференції надаються тільки для насіння, вивезеного безпосередньо з митної території Співтовариства виробником сільськогосподарської продукції або особою, що діє від його імені (ч. 2 ст.120 Регламенту).

У всякому випадку, відповідно до положень, закріплених в статті 121 Глави V Розділу ІІІ зазначеного Регламенту, звільняються від сплати вивізного мита будь-які корми та кормові продукти для тварин, що перебувають на борту транспортного засобу, який використовується для перевезення тварин з митної території Співтовариства до третьої країни з метою вживання та використання згаданими тваринами під час поїздки.

Чинне національне законодавство передбачає випадки звільнення від сплати вивізного (експортного) мита. Так в ст.282 Митного кодексу України визначається, що у випадках, встановлених цим Кодексом та іншими законами з питань оподаткування, при вивезенні за її межі від оподаткування митом звільняються:

1) транспортні засоби комерційного призначення, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення товарів та/або пасажирів, а також предмети матеріально-технічного постачання і спорядження, паливо, продовольство та інше майно, необхідні для їх нормальної експлуатації на час перебування в дорозі, в пунктах проміжної зупинки, або придбані за кордоном у зв'язку з ліквідацією наслідків аварії (поломки) даних транспортних засобів;

2) предмети матеріально-технічного постачання та спорядження, паливо, сировина для промислової переробки, продовольство та інше майно, що вивозяться за межі митної території України для забезпечення виробничої діяльності українських та орендованих (зафрахтованих) українськими підприємствами і організаціями суден, які ведуть морський промисел, а також продукція їх промислу, що ввозиться на митну територію України;

3) валюта України, іноземна валюта, цінні папери та банківські метали;

4) товари, право власності на які набувається державою у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами України;

5) товари, що ввозяться в Україну або вивозяться з України для офіційного і особистого користування особами, які відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і законів України користуються правом ввезення в Україну та вивезення з України таких товарів зі звільненням від сплати мита;

6) товари, що ввозяться на митну територію України в рамках міжнародної технічної допомоги відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

7) товари, що походять з іншої території, за які було сплачено мито при первісному ввезенні на митну територію України, тимчасово, у тому числі з метою ремонту, вивозилися за її межі та знову ввозяться на митну територію України;

8) товари, що походять з митної території України, за які було сплачено мито при первісному вивезенні за межі цієї території, тимчасово ввозилися на цю територію та знову вивозяться за її межі;

9) документи та видання, які надсилаються в рамках міжнародного обміну до освітніх, наукових або культурних закладів, у тому числі бібліотек. Перелік цих закладів визначається Кабінетом Міністрів України;

10) на період виконання робіт щодо підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему - товари (сировина, матеріали, устаткування та обладнання), що надходять в Україну в рамках міжнародної технічної допомоги, яка надається на безоплатній та безповоротній основі для подальшої експлуатації, підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації, перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему та забезпечення соціального захисту персоналу Чорнобильської АЕС;

11) товари, включаючи продукцію, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інші речі майнового характеру, призначені для виконання угоди про розподіл продукції, а також продукція, видобута у виключній (морській) економічній зоні України, що ввозяться на митну територію України при виконанні угоди про розподіл продукції, а також товари (крім майна та матеріальних цінностей, вартість яких була відшкодована інвестору компенсаційною продукцією і які перейшли у власність держави) та видобута продукція, що вивозяться інвестором з України відповідно до Закону України "Про угоди про розподіл продукції" та угоди про розподіл продукції;

12) архівні документи, придбані з метою внесення їх до Національного архівного фонду;

13) фармацевтична продукція, сполуки, що використовуються для її виготовлення, які не виробляються в Україні та класифікуються за товарними групами 28, 29, 30 УКТ ЗЕД, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

14) устаткування, яке працює на відновлюваних джерелах енергії, енергозберігаюче обладнання і матеріали, засоби вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів, обладнання та матеріали для виробництва альтернативних видів палива або для виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії за умови, що ці товари застосовуються платником податків для власного виробництва та якщо ідентичні товари з аналогічними якісними показниками не виробляються в Україні. Перелік таких товарів із зазначенням кодів УКТ ЗЕД встановлюється Кабінетом Міністрів України;

15) техніка, устаткування, майно і матеріали, що ввозяться на митну територію України та вивозяться за межі цієї території, призначені для власного використання розвідувальними органами України;

16) матеріали, устаткування та комплектуючі, що використовуються для виробництва:

а) устаткування, що працює на відновлюваних джерелах енергії;

б) матеріалів, сировини, устаткування та комплектуючих, що будуть використовуватися у виробництві альтернативних видів палива або виробництві енергії з відновлюваних джерел енергії;

в) енергозберігаючого обладнання і матеріалів, виробів, експлуатація яких забезпечує економію та раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів;

г) засобів вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів;

ґ) матеріалів, сировини та устаткування, що будуть використовуватися у нанотехнологічних виробництвах або працювати з використанням нанотехнологій.

Зазначені у цьому пункті товари звільняються від оподаткування за умови, що вони застосовуються платником податків для власного виробництва та якщо ідентичні товари з аналогічними якісними показниками не виробляються в Україні. Перелік таких товарів із зазначенням кодів згідно з УКТ ЗЕД встановлюється Кабінетом Міністрів України;

17) технічні та транспортні засоби, у тому числі самохідні сільськогосподарські машини, що працюють на біопаливі та класифікуються за кодами згідно з УКТ ЗЕД, визначеними статтею 7 Закону України «Про альтернативні види палива», якщо такі товари не виробляються в Україні. Порядок ввезення зазначених технічних та транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин, визначається Кабінетом Міністрів України;

18) бланки книжок МДП та книжок (карнетів) А.Т.А., що переміщуються між національним гарантійним об'єднанням та іноземними гарантійними об'єднаннями, що є їх кореспондентами, або міжнародними організаціями;

19) з 1 січня 2013 року товари та/або предмети, оплачені за рахунок грантів (субгрантів), наданих відповідно до програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні, що виконуються відповідно до закону.

Згідно з положеннями, закріпленими в п. 2 ч. 1 ст. 283 Митного кодексу України, в залежності від обраного митного режиму, звільняються від сплати вивізного мита товари, які поміщені у митний режим реекспорту. Під реекспортом національний законодавець розуміє митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивозяться за межі митної території України без сплати вивізного мита та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності ( ч. 1 ст.85 МК України).

Умовному повному звільненню від оподаткування вивізним митом, згідно з положеннями, закріпленими в п. 2 ч. 1 ст. 284 МК України, підлягають товари, які поміщені у митному режимі транзиту та тимчасового вивезення.

Висновки та рекомендації

Здійснивши комплексне порівняльно-правове дослідження відповідності законодавства України законодавству ЄС в сфері звільнення від сплати мита, необхідно підвести певну рису, зробити відповідні висновки та надати належні рекомендації з сучасного стану розвитку національного законодавства та його відповідності до норм acquis communautaire.

1. Перш за все необхідно відзначити, що відповідно до чинного законодавства Європейського Союзу, митна справа, складовою якої є і система звільнення від сплати мита, є виключною компетенцією відповідних компетентних органів ЄС, тому окремі країни - члени цього державо подібного утворення не мають права приймати самостійні рішення в сфері митного регулювання, а діють на підставі рішень, прийнятих Європейським Союзом.

Так, відповідно до положень, закріплених в ст.184 Регламенту Ради (ЄЕС) N 2913/92, що засновує Митний кодекс співтовариства, на пропозицію Комісії, за рішенням, прийнятим кваліфікованої більшістю, Рада визначає випадки, при яких, враховуючи особливі обставини, видає звільнення від імпортних чи експортних зборів, якщо товари випускаються для вільного розповсюдження чи експорту.

Звертає на свою увагу положення, згідно з яким, рішення Ради стосовно звільнення від імпортних чи експортних зборів приймається кваліфікованою більшістю голосів, тобто за це рішення повинно проголосувати не менш як 75 відсотків від складу Ради, це говорить про вивірений підхід у здійсненні спільної митної політики країн Європейського Союзу.

Слід відзначити, що текстово - правовий аналіз положень, які закріплені в Регламенті Ради (ЄЕС) N 2913/92, що засновує Митний кодекс співтовариства дає підстави зробити висновок, що норми, які викладені в цьому нормативно-правовому акті носять здебільше матеріальний характер, в тому числі і закріплені основні принципи, порядок та система звільнення від сплати мита в Європейському Союзі.

З точку зору відповідності понятійного апарату, який застосовується в законодавстві ЄС та України («експорт», «імпорт», «ввізне мито», «вивізне мито», «привілейовані операції», «преференції», «звільнення від сплати мита» та деякі інші) слід відзначити, що ці визначення є аналогічними за змістовим навантаженням.

Як «первинне», так і «вторинне» законодавство Європейського Союзу, так і законодавство України містять певні норми, які регламентують правовідносини, які складаються в митній сфері, до галузі якої відносяться правовідносини, що стосуються системи, порядку та умов надання такого виду податкових пільг, як звільнення від сплати мита.

Досліджуючи загальну систему звільнення від сплати мита, яке передбачене законодавством Європейського Союзу, ми дійшли висновку, що вона складається з норм, які регламентують наступні групи правовідносин у цій сфері: а) загальні підстави звільнення від сплати мита для окремих категорій осіб та випадків, які передбачають переміщення на митну територію ЄС, мається на увазі власність, що належить посадовим особам дипломатичних та консульських представництв, осіб, які прирівняні до них у зв'язку з виконаннями відповідних повноважень та фізичним особам, у визначених законодавством випадках (особиста власність та деякі інші випадки, товари ввезені на митну територію ЄС з приводу весілля, особиста власність, отримана у спадщину та деякі інші випадки); б) підстави для звільнення від сплати мита окремих груп товарів ( засоби виробництва, обладнання, продукти, методичні, наукові та культурні матеріали; наукові апаратура та прилади та ін.); в) умови звільнення від сплати мита окремих груп товарів ( сільськогосподарська продукція, риба та морепродукти та ін.); г) випадки звільнення від сплати мита товарів, які походять з певних країн, причому слід відзначити, що для законодавства ЄС притаманна диференціація цих країн в залежності від регіонального приналежності. Крім того законодавство ЄС, в певних випадках, надає преференції товарам, які походять з країн, які мають суміжний кордон з країнами ЄС. На нашу думку це пов'язано з вирішенням своїх геополітичних інтересів країнами - членами Європейського Союзу; д) випадки, пов'язані зі звільнення від сплати ввізного мита; е) порядок, умови та звільнення від сплати вивізного мита.

2. На сучасному етапі розвитку світової спільноти спостерігається досить інтенсивний розвиток міжнародно - економічних відносин у сфері торгівлі. Безперечно, кожна з країн має свою торговельно-політичну систему, але невеликий історичний екскурс дає зробити висновок, що ці системи будувалися на основі загальних правових та організаційних принципів, результатом такої світової еволюції в галузі міжнародної торгівлі відбулася уніфікація адміністративно-правових та інших правил зовнішньо - економічних відносин між різними державами. Так би мовити апогеєм цього процесу стало заснування у квітні 1994 року Світової організація торгівлі. Прийняття Марракеської декларації та «Генеральної угоди з торгівлі послугами» (англ. «General Agreement on Trade in Services» -- «GATS») та «Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності» (англ. «Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights» -- «TRIPS») стали відправною точкою у побудові національних торговельно - економічних систем країн світової спільноти. Адже певна сумісність в правовому полі стосовно правил міжнародної торгівлі передбачає зведення перешкод в міжнародній торгівлі до мінімуму.

Загальний аналіз положень, які висуваються ГАТТ/СОТ передбачають пріоритет недискримінаційної політики в сфері міжнародної торгівлі, тарифного регулювання і потребують спростування практики застосування нетарифних інструментів як бар'єрів для доступу імпортних товарів. Досліджуючи вимоги СОТ стосовно звільнення від сплати мита, необхідно звернути свою увагу на положення, закріплені в п.1 ст.1 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згідно з якими, режим найбільшого сприяння вимагає, щоб будь-які переваги, привілеї або звільнення від оподаткування, що застосовуються будь-яким із членів угоди щодо товарів походженням з або призначених для будь-якої іншої країни (члена СОТ або ні), мають бути негайно та безумовно поширені на відповідні товари походженням з або призначених для території всіх інших членів СОТ.

Також необхідно відзначити, що до основних завдань, які ставить перед собою СОТ є : серйозне зниження тарифів з метою забезпечення дії принципу вільної торгівлі; забезпечення дії усіх багатосторонніх торговельних угод на основі застосування передбачених Угодою про СОТ засобів узгодження інтересів країн-членів та механізму врегулювання спорів; сприяння забезпеченню послідовного втілення норм міжнародних торговельних угод у національне законодавство країн-членів, в тому числі і питань пов'язаних з наданням преференцій; розробка нових, більш удосконалених міжнародно - правових торговельних норм на основі позитивного опиту попереднього розвитку міжнародних відносин у сфері торгівлі.

5 лютого 2008 р. на засіданні Генеральної Ради Світової організації торгівлі прийнято рішення про приєднання України до Марракеської угоди про заснування СОТ. Того ж дня Президент України та керівники СОТ підписали угоду про вступ України до організації.

Говорячи за місце та роль регіональних торговельних угод в системі звільнення від сплати мита необхідно звернути свою увагу на те, що основними цілями, які переслідуються при підписанні регіональних торговельних угод є : розвиток та розширення економічного співробітництва, а також підвищення рівня життя народів обох країн; усунення перешкод та обмеження в торгівлі товарами та лібералізація торгівлі послугами; сприяння через розвиток взаємної торгівлі гармонійному розвитку економічних відносин між Сторонами; сприяння гармонійному розвитку та розширенню світової торгівлі шляхом подолання бар'єрів у торгівлі; сприяння торгівлі та співпраці між Сторонами на ринках третіх країн.

3. Аналітичний розгляд загальної системи звільнення від сплати мита країн, які входять до Європейської Спільноти та законодавчого врегулювання зазначених питань на національному рівні дає можливість зробити певні висновки та рекомендації.

Характеризуючи загальну систему звільнення від сплати мита в Україні необхідно відзначити, що чинним законодавством передбачені наступні види тарифних преференцій: а) встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом; б) зниження ставок ввізного мита; в) встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України; г) тарифні пільги для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Відповідно до положень, закріплених в ст.21 Регламенту Ради (ЄЕС) N 2913/92, що засновує Митний кодекс співтовариства визначається, що законодавство Європейського Союзу розрізняє дві основні характеристики, за якими товарам надається сприятливий тарифний режим - 1) це походження товару і 2) його кінцеве призначення. Причому, під «пільговим тарифним режимом» розуміється зниження ставки або утримання від стягнення імпортного збору. З вищезазначених положень можна зробити висновок, що національне законодавство відповідає вимогам законодавства ЄС.

Якщо порівнювати законодавство Європейського Союзу та України з приводу загальної характеристики системи звільнення від сплати мита то слід відзначити, що ступінь адаптації національного законодавства є доволі високий і цьому безперечно сприяло прийняття нового Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 № 4495-VI. Ми не вважаємо суттєвим недоліком національного законодавства той момент, що воно не надає певних преференцій товарам з країн, які мають суміжний з Україною кордон, адже в дійсності ці питання вирішуються завдяки двосторонніх торгових угод.

Як компетентним органам ЄС, так і відповідним органам України в галузі митної справи надане право на перевірку та контроль за суб'єктами зовнішньо - економічної діяльності з приводу правильності застосування чинного законодавства, яке регламентує порядок та умови звільнення від сплати відповідно мита. За загальним порядком, у випадку, якщо контролюючі органи виявляють порушення з приводу необґрунтованого звільнення від сплати мита, або не цільового використання ввезених товарів, то відповідні суб'єкти ЗЄД сплачують мито у повному обсязі, згідно з положеннями чинного законодавства.

4. Якщо мова йдеться про особисту власність, до якої, відповідно до нормативно-правових документів ЄС відноситься й , серед іншого, предмети побутового призначення; велосипеди та мотоцикли, приватні автомобілі та причепи до них, будинки на колесах, прогулянкові судна та приватні літаки; продовольчі товари, що відповідають звичайним потребам сім'ї, домашні тварини та їздові тварини, а також переносні інструменти для прикладних чи загальноосвітніх наук, потрібні особі, що є об'єктом розгляду, для здійснення торгівельної або професійної діяльності, також становлять «особисту власність». Але слід відзначити, що, відповідно до acquis communautaire, особиста власність не повинна бути такою, що вказувала б своєю природою чи кількістю на те, що вона ввозиться з комерційною метою. Однією з особливостей Європейського законодавства, яке регламентує порядок звільнення від ввізного мита є положення, яке закріплене в ст. 8 Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року. Згідно з цим положенням, до спливання терміну у 12 місяців з дати прийняття введення у вільний обіг особиста власність, яка була визнана безмитною, не може бути позичена, надана у якості застави, надана в оренду чи передана, як за винагороду, так і безкоштовно без попереднього повідомлення про це компетентних органів влади. Відзначимо, що національне законодавство не містить аналогічних норм та рекомендуємо законодавцеві, з метою імплементації законодавства, урахувати вищезазначені положення.

Відповідно до чинного національного законодавства, норми, які звільняють від сплати мита певних осіб, мається на увазі дипломатичні, консульські працівники, та особи до них прирівняні, монарші особи та голови держав, ці норми вважаємо за такі, що відповідають нормам ЕС, в плані того, що в основному вони підлягають регламентації нормам міжнародного права, а не європейського, і ці норми, які закріплені у вище проаналізованих міжнародних Конвенціях, ратифіковані Верховною Радою України. Крім того, слід відзначити, що Договірні Сторони мають право заключати двохсторонні угоди з приводу звільнення від сплати мита означеними особами, що не суперечить нормам закріпленим у відповідних міжнародних Конвенціях

На нашу думку однією з відзнак acquis communautaire є положення, закріплене в ст. 11 Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року, в якій закріплено, що компетентні органи влади можуть відступати від пунктів (а) та (b) статті 4, пунктів (c) та (d) статті 8, якщо особа повинна перемістити своє постійне місце проживання з третьої країни на митну територію Співтовариства внаслідок виняткових політичних обставин. Відзначимо, що національне законодавство з митної справи не передбачає відповідних випадків звільнення від сплати ввізного мита.

До особистого майна, яке ввезено на митну територію країни, або Спільноти відноситься і товари, ввезені з приводу весілля, але законодавство ЄС обмежує вартість кожного ввезеного без сплати мита подарунка не може перевищувати 1000 євро. Крім того, ввезені товари, по спливанню 12 місяців з дати прийняття їх для введення у вільний обіг товари, які були визнані безмитними, не можуть бути позичені, надані у якості застави, надані в оренду чи передані як за винагороду, так і безкоштовно без попереднього повідомлення про це компетентних органів влади. Таких положень національне законодавство не передбачає, тому вважаємо, що законодавцю необхідно звернути свою увагу на цей момент в урегулюванні питання стосовно порядку звільнення від сплати ввізного мита.

Наше законодавство не враховує випадків звільнення від сплати ввізного мита засобів виробництва та іншого обладнання, яке ввозиться на митну територію України при остаточному переносі місця діяльності підприємства. Причому однією з основних умов звільнення від сплати ввізного мита, передбачених законодавством Європейського Союзу, є те, що: 1) підприємство остаточно згортає свою діяльність у третій країн; 2) переїздить на митну територію Співтовариства з метою здійснення подібної діяльності. Ці правила стосуються і домашньої худоби, яка належить сільськогосподарським холдингам.

Слід відзначити, що ступінь адаптації національного законодавства з приводу підстав звільнення від сплати ввізного мита до вимог Європейського Союзу є доволі високий. Але слід відзначити, що деякі норми законодавства ЄС, при наданні митних преференцій, встановлюють більш жорсткі вимоги. Так, наприклад, це стосується надання преференцій для суден з країн - бенефеціарів, які виловлюють та перероблюють рибу та морепродукти. Так ст. 67 Імплементаційного кодексу визначає певні критерії до суден, на борту яких виробляють чи добувають продукцію. Національне законодавство не передбачає таких умов надання митних пільг у вигляді звільнення від сплати ввізного мита.

В митному законодавстві Європейського Союзу є таке поняття, як «партії незначної вартості», під якими розуміються товари, власна вартість яких не перевищує загальної суми у 150 євро за одну партію та такі партії вважаються ввезеними «не з комерційною метою», якщо вони: (a) випадкового характеру; (b) містять товари, призначені виключно для особистого використання вантажоодержувача або його родини, які своєю природою чи кількістю не вказують на будь-які комерційні наміри; (c) відправлені вантажоодержувачу вантажовідправником без будь-якої оплати. Ці положеннями вважаємо імплементованими, адже національний законодавець передбачає аналогічні випадки у звільненні від сплати ввізного мита, незначною різницею є те, що він обмежує товари до загальної суми у 100 євро.

Відповідно до положень, закріплених в ч. 5 ст. 280 Митного кодексу України, ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

За загальним рахунком слід відзначити, що країни - члени Європейської Спільноти надають митні пільги у вигляді звільнення від сплати мита товарів, які не мають комерційних намірів.

5. Порівнюючи випадки звільнення від сплати мита ЄС та України з приводу звільнення від мита на експорт необхідно відзначити наступне.

Перш за все необхідно відзначити не відповідність національного законодавства з приводу звільнення від сплати вивізного мита, яке передбачається для партій не значної вартості, які відправлені листом або бандероллю. Законодавство ЄС, в статті 114 Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року про встановлення у Співтоваристві системи звільнень від мита, обмежує вартість таких товарів у сумі до 10 євро. В той же час. Згідно з положеннями, закріпленими в ч.1 статті 234 Митного кодексу України, товари (за винятком підакцизних), що переміщуються (пересилаються) на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях, на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) протягом однієї доби у міжнародних експрес-відправленнях, якщо їх сумарна фактурна вартість не перевищує еквівалент 300 євро, не є об'єктом оподаткування митними платежами. Ці положення національного законодавства не відповідають вимогам законодавчої бази ЄС. У зв'язку з чим рекомендуємо законодавцеві привести зазначені норми у відповідність до норм acquis communautaire.

Законодавство Європейської Спільноти надає пільги з приводу вивізного мита для одомашнених тварин, що експортуються під час перенесення сільськогосподарської діяльності зі Співтовариства у третю країну. Норми національного законодавства не передбачають такого звільнення від сплати вивізного ( експортного мита).

Положеннями, закріпленими в Регламенті Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року про встановлення у Співтоваристві системи звільнень від мита (ст.ст.116 - 120) передбачається звільнення від сплати вивізного мита для продукції, отриманої виробниками сільськогосподарської продукції, що ведуть господарство на фермах, розташованих у Співтоваристві та насіння, вивезеного виробниками сільськогосподарської продукції для використання на об'єктах власності, розміщених у третіх країнах. За загальним рахунком країни - члени ЄС надають митні пільги у вигляді звільнення від сплати вивізного мита сільськогосподарським товарам третім країнам, які суміжній з митною територією Співтовариства або країнах, суміжних з митною територією Співтовариства та які управляються, у якості господаря або орендатора, особами, основне підприємство яких знаходиться на вищезазначеній митній території у безпосередній близькості до третьої країни.

Рекомендуємо звернути свою увагу законодавця на положення, які закріплені в Розділі ІІІ Глави І - V Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року про встановлення у Співтоваристві системи звільнень від мита, з метою наближення вітчизняного законодавства до вимог, які висуває Європейська Спільнота в сфері звільнення від сплати вивізного мита.

А в загалі слід відзначити доволі високий рівень адаптації українського законодавства до норм acquis communautaire. Але все ж таки ми не можемо не висказати свою думку, стосовно того, що національне законодавство, яке регламентує організаційно - правові засади в сфері врегулювання митної справи, є доволі громіздким та невдалим з точки зору його застосування, як і фахівцями, так і пересічними громадянами. Тому вважаємо за необхідне, пропонувати законодавцеві, по-перше, прийняти Митний кодекс України; по - друге, Митно - процесуальний кодекс України; по - третє, закон України «Про Митну службу». Такий підхід надасть змогу найбільш вдало врегулювати правовідносини, які складаються у сфері митної справи.

Размещено на Allbest.ru