Система звільнень від мита: комплексне порівняльно-правове дослідження відповідності законодавства України законодавству ЄС

За загальним правилом, закріпленим в ст. 3 Розділу І Глави ІІ Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року, особиста власність, що ввозиться фізичними особами, які переносять своє постійне місце проживання з третьої країни до Співтовариства, ввозиться без оплати ввізного мита.

Згідно з положеннями, закріпленими в ст. 4 вищезазначеного нормативно - правового акту ЄС, звільнення обмежується особистою власністю, яка:

(a) за винятком особливих випадків, виправданих обставинами, була у володінні та, у випадку з товарами не широкого вжитку, використовувалася особою, що є об'єктом розгляду, за її попереднім постійним місцем проживання як мінімум упродовж шести місяців до дати від'їзду з постійного місця поживання у третій країні відправлення;

(b) призначена для використання з тими ж цілями на новому постійному місці проживання. Окрім того, держави-члени можуть надавати звільнення за умов, що за таку власність, або у країні походження або у країні відправлення, були сплачені митні та / або податкові збори, яким вона зазвичай підлягає.

Відповідно до умов звільнення від сплати мита, що стосується особистої власності, звільнення може надаватись тільки особам, чиє постійне місце проживання знаходилось поза митною територією Співтовариства впродовж тривалого періоду, що складав щонайменше 12 місяців. З цього загального правила маються певні виключення, які передбачені ч. 2 ст. 5 Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року, в якій зазначається, що компетентні органи влади можуть робити винятки з правила у частині 1, якщо особа, що є об'єктом розгляду, мала чіткий намір проживати поза митною територією Співтовариства впродовж тривалого періоду, що складав щонайменше 12 місяців.

Нормативно - правовими актами ЄС, стосовно особистою власності, не надаються митні пільги, у всякому випадку, до наступних категорій предметів та товарів :

(a) алкогольних виробів;

(b) тютюну та тютюнових виробів;

(c) комерційних транспортних засобів;

(d) предметів для використання у ході здійснення торгівельної та професійної діяльності крім переносних інструментів для прикладних чи загальноосвітніх наук.

Однією з особливостей Європейського законодавства, яке регламентує порядок звільнення від ввізного мита є положення, яке закріплене в ст. 8 Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року. Згідно з цим положенням, до спливання терміну у 12 місяців з дати прийняття введення у вільний обіг особиста власність, яка була визнана безмитною, не може бути позичена, надана у якості застави, надана в оренду чи передана, як за винагороду, так і безкоштовно без попереднього повідомлення про це компетентних органів влади. Будь-яке позичання, надання у якості застави, надання в оренду чи передача до закінчення періоду, зазначеного у частині 1, спричиняє оплату відповідних ввізних мит на власність, що є об'єктом розгляду, згідно ставки, що застосовується на дату такої позики, надання у якості застави, надання в оренду чи передачі відповідно до типу власності та митної вартості, встановленої чи прийнятої компетентними органами влади на цю дату. Причому відповідним органам (митним та податковим) надане право здійснювати контроль за виконанням цих закріплених положень.

На нашу думку однією з відзнак acquis communautaire є положення, закріплене в ст. 11 Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року, в якій закріплено, що компетентні органи влади можуть відступати від пунктів (а) та (b) статті 4, пунктів (c) та (d) статті 8, якщо особа повинна перемістити своє постійне місце проживання з третьої країни на митну територію Співтовариства внаслідок виняткових політичних обставин.

Законодавство Європейського Союзу передбачає випадки звільнення від сплати мита товарів, ввезених на територію ЄС з приводу весілля. Так, відповідно. До ст. 12 вищезазначеного Регламенту, посаг та предмети побутового призначення, нові чи ненові, що належать особі, яка переносить своє постійне місце проживання з третьої країни на митну територію Співтовариства з приводу свого весілля, ввозяться без оплати мита.

Підлягаючи тим же умовам, подарунки, які традиційно даруються з приводу весілля, отримані особою, що відповідає умовам, встановленим у частині 1, від осіб, чиє постійне місце проживання знаходиться у третіх країнах, також ввозяться без оплати мита. Проте, вартість кожного ввезеного без сплати мита подарунка не може перевищувати 1000 євро.

Положення, які закріплені в ч. 2 ст. 12 Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року можуть піддатися певній критиці, адже, якщо факт одруження підтверджується відповідним офіційним документом, то кількість осіб, які прибували на весіллі та зробили певні подарунки документально підтвердити майже не можливо і це визиває певні питання у врегулюванні зазначених проблем. Крім того, в Главі ІІ, а саме в ст.ст. 12 - 16 передбачаються загальні умови звільнення від сплати ввізного мита у випадках з приводу весілля.

Відповідно до вимог, закріплених в ст. 16 Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року, товари, які підлягають звільненню від сплати мита, ввезених на територію ЄС з приводу весілля, по спливанню 12 місячного терміну з дати прийняття їх для введення у вільний обіг, не можуть бути позичені, надані у якості застави, надані в оренду чи передані як за винагороду, так і безкоштовно без попереднього повідомлення про це компетентних органів влади. У разі порушення цього правила передбачається штрафна санкція у вигляді оплати відповідних ввізних мит на товари, що є об'єктом розгляду, згідно ставки, що застосовується на дату такої позики, надання у якості застави, надання в оренду чи передачі на основі типу товарів та митної вартості, встановленої чи прийнятої компетентними органами влади на цю дату.

Законодавство Європейського Союзу передбачає умови від сплати мита особистої власності, отриманої у спадщину, але слід відзначити, що ці вимоги стосуються лише фізичних осіб, постійне місце проживання яких знаходиться на митній території Співтовариства. Причому слід відзначити, що звільнення від сплати ввізного мита не надається для: (a) алкогольних виробів; (b) тютюну та тютюнових виробів; (c) комерційних транспортних засобів; (d) предметів для використання у ході здійснення торгівельної та професійної діяльності крім переносних інструментів для прикладних чи загальноосвітніх наук, які потребувались для здійснення торгівельної та професійної діяльності покійного; (e) майна у вигляді сировини, готової продукції або напівфабрикатів; (f) домашньої худоби та майна у вигляді сільськогосподарських продуктів, що перевищують кількості, необхідні для звичайного задоволення сімейних потреб.

Що стосується звільнення від ввізного мита, то законодавством ЄС передбачені випадки, у яких надаються преференції з приводу ввозу на митну територію ЄС шкільних комплектів одягу, навчальних матеріалів та пов'язаних предметів побутового призначення. Відповідно до положень, закріплених у ст.. 22 Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року, таке звільнення надається щонайменше один раз на навчальний рік.

Чинним законодавством ЄС передбачено звільнення від сплати ввізного мита так званих «партій незначної вартості». Що передбачає цей термін? Згідно з положеннями, закріпленими в ч. 2 ст. 23 Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року, термін «товари незначної вартості» означає товари, власна вартість яких не перевищує загальної суми у 150 євро за одну партію. Виключенням з цих правил є наступні товари: алкогольні вироби; парфуми та туалетна вода, та тютюн та тютюнові вироби.

Що стосується звільнення від сплати мита при випадках відправлення партії товарів однією приватною особою іншій, то слід відзначити, що такі товари, відповідно до положень, закріплених в ч. 1 ст. 25 Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року, ввозяться без оплати мита, якщо такі ввезення не мають комерційної мети, але слід звернути свою увагу на те, що вартість цих товарів не повинна перебільшувати 45 євро, крім того існують певні обмеження стосовно тютюнових виробів, алкоголю і алкогольних напоїв та парфумів (ст.. 27 Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року).

На даному етапі ми дослідили законодавство Європейського Союзу, яке регламентує порядок звільнення від сплати ввізного мита фізичними особами.

Наступним етапом нашого аналітичного - порівняльного аналізу буде дослідження випадків звільнення від ввізного мита юридичними особами.

Законодавством ЄС передбачаються певні випадки звільнення від ввізного мита окремих груп обладнання, продукції, товарів та інших, сприяючих розвитку бізнесу компонентів, про які піде мова трохи пізніше.

Згідно з положеннями, закріпленими в Главі VІІ Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року (ст..ст.28 - 34) передбачаються випадки від звільнення від ввізного мита засобів виробництва та іншого обладнання, яке ввозиться на митну територію Європейського Союзу. Умовою звільнення від сплати ввізного мита є, по-перше, це обладнання належить конкретному підприємству, по - друге, підприємства переїздять на митну територію Співтовариства з метою здійснення подібної (аналогічної) діяльності. Під «підприємством» розуміється незалежна економічна одиниця виробництва або сфери послуг.

Згідно з положеннями закріпленими в ст.. 30 вищезазначеного нормативно - правового акту, звільнення не надається підприємствам, переміщення яких на митну територію Співтовариства є результатом чи здійснюється для цілей злиття або поглинання будь-яким підприємством, заснованим на митній території Співтовариства без започаткування нової діяльності. Крім того, звільнення не надається для: (a) транспортних засобів, які не мають характеру інструментів виробництва або сфери послуг; (b) запасів усіх видів, призначених для споживання людиною та годування тварин; (c) палива та майна у вигляді сировини, готової продукції або напівфабрикатів; (d) домашньої худоби, що знаходиться у власності дилерів.

Однією з особливостей європейського законодавства є положення, згідно з яким після закінчення 12 місяців з дати прийняття введення у вільний обіг засоби виробництва та інше обладнання, які були визнані безмитними, не можуть бути позичені, надані у якості застави, надані в оренду чи передані як за винагороду, так і безкоштовно без попереднього повідомлення про це компетентних органів влади. Цей період може бути подовжений на термін до 36 місяців що стосується надання в оренду чи передачі, коли є ризик зловживання.

За порушення вимог, закріплених у ч. 1 ст. 33 Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року передбачаються штрафні санкції. Адже будь-яке позичання, надання у якості застави, надання в оренду чи передача до закінчення періоду, зазначеного у частині 1, спричиняє оплату відповідних ввізних мит на товари, що є об'єктом розгляду, згідно ставки, що застосовується на дату такої позики, надання у якості застави, надання в оренду чи передачі на основі типу товарів та митної вартості, встановленої чи прийнятої компетентними органами влади на цю дату.

Без оплати мита на територію ЄС ввозяться продукти сільського господарства, тваринництва, бджільництва, садівництва та лісового господарства з господарств, розміщених у третіх країнах, що межують з митною територією Співтовариства та управляються виробниками сільськогосподарської продукції, основне підприємство яких знаходиться у межах означеної митної території та є суміжним з третьою країною. Але звільнення від сплати ввізного мита надається у випадку, якщо продукти тваринництва були отримані від тварин, що походять зі Співтовариства або були введені там у вільний обіг. Ще однією з умов звільнення від сплати ввізного мита продуктів сільського господарського походження є те, що звільнення надається тільки для продуктів, ввезених на митну територію Співтовариства виробником сільськогосподарської продукції або особою, що діє від його імені (37 Регламенту).

Досліджуючи випадки звільнення від мита на імпорт слід відзначити, що законодавством ЄС передбачене положення, згідно з яким, товари, що знаходяться у ручному багажі подорожуючих, що приїхали з третьої країни, ввозяться без оплати мита, якщо такі ввезення звільнені від податку на додану вартість (ПДВ) згідно положень національного законодавства, прийнятих відповідно до положень Директиви Ради 2007/74/ЄC від 20 грудня 2007 року про звільнення від податку на додану вартість та акцизного збору товарів, що ввозяться особами, які приїздять з третіх країн.

Окремою главою, а саме Главою XI ( ст. ст. 42 - 52) Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року, вирішуються питання, які стосуються звільнення від сплати ввізного мита методичних, наукових та культурних матеріалів; наукової апаратура та приладів. Ця група матеріалів, апаратури та приладів звільняється від сплати імпортного мита, якщо вони призначені для однієї з цих цілей: (a) для державних освітніх, наукових або культурних підприємств або організацій; або (b) для підприємств або організацій, що входять до категорій, зазначених навпроти кожної статті у колонці 3 Додатка ІІ, за умови, якщо вони були затверджені компетентними органами влади держав-членів для безмитного отримання таких виробів.

Наукова апаратура та прилади, не включені у статтю 43, ввозяться без оплати мита, якщо вони ввезені виключно у некомерційних цілях. Причому термін «ввезені у некомерційних цілях» використовується на позначення наукових приладів або апаратури, що призначені для проведення некомерційних наукових досліджень чи для освітніх цілей. Крім того, згідно з вимогами, закріпленими в ст.45 вищезазначеного Регламенту, звільнення від сплати імпортного мита застосовується до: (a) запасних частин, деталей та аксесуарів обладнання, призначених для наукової апаратури або приладів, якщо такі запасні частини, деталі та аксесуари обладнання ввозяться одночасно з цією апаратурою або приладами, а при ввезенні згодом вони повинні бути визначені як такі, що призначені для апаратури або приладів: які були раніше ввезені без оплати мита, якщо така апаратура або прилади мають наукове призначення на час подання запиту на звільнення для певних запасних частин, деталей та частин обладнання; або які матимуть право на отримання звільнення на час подання запиту на послаблення для певних запасних частин, деталей та частин обладнання; (b) інструментів, що використовуватимуться для обслуговування, перевірки, калібрування або ремонту наукової апаратури або приладів, якщо ці інструменти ввозяться одночасно з такою апаратурою або приладами, а при ввезенні згодом вони повинні бути визначені як такі, що призначені для апаратури або приладів:(i) які були раніше ввезені без оплати мита, якщо така апаратура або прилади мають наукове призначення на час подання запиту на звільнення для певних інструментів; або (ii)які матимуть право на отримання звільнення на час подання запиту на звільнення для певних інструментів.

Законодавством ЄС забороняється будь яка передача вищеозначених приладів, інструменті (безкоштовна, в оренду, за винагороду) без попереднього повідомлення про це компетентних органів влади (ч.1 ст. 48 Регламенту). Але законодавство Європейського Союзу встановлює певні виключення. Так, згідно з положеннями ч. 2 ст. 48 Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року, якщо є необхідність у тому, щоб виріб було позичено, надано в оренду чи передано підприємству або організації, що мають право скористатись звільненням на підставі статті 43 або частини 2 статті 44, звільнення продовжує надаватись, якщо підприємство або організація використовує виріб, апарат або прилад у цілях, які надають право на таке звільнення.

У випадку, якщо змінюється цільове використання методичних, наукових та культурних матеріалів та наукової апаратурі та приладів підприємство обов'язково повинне про це попередити відповідні державні органи. Причому, згідно з положеннями, закріпленим в ч. 2 ст. 49 Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року, вироби, що залишаються у власності підприємств або організацій, які припиняють відповідати умовам, що надають право на звільнення, підлягають сплаті відповідного ввізного мита згідно ставки, що застосовується на дату припинення відповідності умовам, на основі типу товарів та митної вартості, встановленої чи прийнятої компетентними органами влади на цю дату. А відповідно вироби, що використовуються підприємством або організацією, що користуються звільненням у цілях, відмінних від передбачених у статтях 43 та 44, підлягають сплаті відповідного ввізного мита, обрахованого як застосовне на дату початку використання у інших цілях, на основі типу товарів та митної вартості, встановленої чи прийнятої компетентними органами влади на цю дату.

За загальним правилом, обладнання, ввезене у некомерційних цілях науково-дослідним підприємством або організацією, що знаходиться поза межами Співтовариства, або від його чи її імені, ввозиться без оплати мита. Звільнення сплати ввізного мита надається у наступних випадках : 1) якщо обладнання призначене для використання членами або представниками підприємств або організацій, зазначених у частині 1, або за їх згодою, в контексті або у межах угод про наукову співпрацю, метою яких є впровадження міжнародних програм наукових досліджень на науково-дослідних підприємствах, що знаходяться у Співтоваристві, та затверджене для цих цілей компетентними органами влади держав-членів; 2) якщо це обладнання залишається власністю фізичної або юридичної особи, що проживає поза межами Співтовариства, впродовж її перебування на митній території Співтовариства.

Законодавством ЄС передбачені певні обмеження стосовно розпорядження науковою апаратурою та приладами. Підприємства та організації, які безмитно ввезли ці речі, не мають права без попереднього повідомлення про це компетентних органів влади позичати його, надавати в оренду чи передавати іншим суб'єктам як за винагороду, так і безкоштовно (ч.1 ст. 52 Регламенту). Але із цього правила є одне виключення. Так, якщо є необхідність у тому, щоб обладнання було позичено, надано в оренду чи передано підприємству або організації, що мають право скористатись звільненням на підставі статті 51, звільнення продовжує надаватись, якщо підприємство або організація використовує обладнання у цілях, які надають право на таке звільнення. В усіх інших випадках суб'єкти підприємницької діяльності повинні сплачувати ввізне мито.

Главою XIІ, яка містить лише одну статтю - 53, передбачаються випадки звільнення від сплати імпортного мита при ввозу на митну територію ЄС лабораторних тварини та біологічних або хімічних речовин, призначених для дослідів. Звільнення від ввізних мит надається по відношенню до: тварин, спеціально підготовлених для лабораторного використання; біологічних або хімічних речовин, включених у список, складений відповідно до процедури, зазначеної у статті 247а Регламенту (ЄЕС) № 2913/92, якщо вони ввезені виключно у некомерційних цілях. Це звільнення переважно надається державним підприємствам, які здійснюють освітню чи науково-дослідну діяльність, їх підрозділам, а також приватним підприємствам, переважно залучених у освітню чи науково-дослідну діяльність, які отримали дозвіл від компетентних органів влади держав-членів на безмитне отримання таких виробів. Особливістю звільнення від сплати ввізного мита є той момент, звільненню підлягають тільки ті біологічні або хімічні речовини, аналоги яких не виробляються на митній території Співтовариства і які, з огляду на їх специфічність або ступінь очищення переважно або виключно підходять для наукових досліджень.

Главою XIІІ Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року передбачаються випадки та умови звільнення від ввізного мита терапевтичних речовин людського походження та реагентів для визначення груп крові та типів тканин. Термін «терапевтичні речовини людського походження», відповідно до європейського законодавства, означає людську кров та її похідні (цільна людська кров, суха людська плазма, людський альбумін та фіксовані розчини протеїну людської плазми, людський імуноглобулін та людський фібриноген); термін «реагенти для визначення груп крові» означає усі реагенти людського, тваринного, рослинного або іншого походження, які використовуються для визначення груп крові та визначення несумісності груп крові; термін «реагенти для визначення типів тканин» означає усі реагенти як людського, тваринного, рослинного, так і іншого походження, що використовуються для визначення типів людських тканин.

Звільненню від сплати ввізного мита підлягає апаратура та прилади, призначені для медичних досліджень, постановки медичних діагнозів або здійснення медичного лікування, якщо вони : 1) передані у дар благодійною або філантропічною організацією або приватною особою органам охорони здоров'я, стаціонарним відділенням чи медичним дослідним установам; 2) цим суб'єктам відповідними компетентними органами держав-членів офіційно надане право на безмитне отримання цих виробів, або придбані такими органами охорони здоров'я, лікарнями чи медичними дослідними установами повністю на кошти, надані благодійною або філантропічною організацією або за рахунок добровільних внесків, ввозяться без оплати мита; 3) встановлено, що передача у дар апаратури та приладів, про які ідеться, не приховує ніяких комерційних намірів з боку дарувальника; та дарувальник жодним чином не пов'язаний з виробником апаратури та приладів, для яких подано запит на звільнення. Ці правила стосуються також запасних частин, деталей та аксесуарів обладнання, призначених для апаратури або приладів та інструментів, що використовуватимуться для обслуговування, перевірки, калібрування або ремонту апаратури або приладів за умови одночасного ввезення запасних частин з основною партією апаратури та приладів.

Згідно з положеннями, закріпленими в ст. 59 Глави XV Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року, без оплати мита ввозяться партії, що містять зразки еталонних речовин, затверджених Всесвітньою Організацією Охорони Здоров'я для контролювання якості матеріалів, використовуваних для виробництва медичних продуктів, та призначені для вантажоодержувачів, що отримали від компетентних органів влади дозвіл на безмитне отримання таких партій.

Згідно з законодавством Співтовариства звільненню від сплати імпортного мита підлягають фармацевтичні засоби для людського або ветеринарного медичного використання особами чи тваринами, які прибули з третіх країн за умови, що вони беруть участь у міжнародних спортивних змаганнях, організованих на митній території Співтовариства, причому у межах кількості, необхідної для задоволення їхніх потреб під час перебування на території ЄС.

Відповідно до чинного законодавства Європейського Союзу митні пільги у вигляді звільнення від сплати ввізного мита, надаються товарам для благодійних або філантропічних організацій: вироби, призначені для сліпих людей або інших осіб-інвалідів. Але звільнення здійснюється, якщо тільки це не сприяє зростанню кількості зловживань або значних порушень правил конкуренції. Це правило розповсюджується на такі групи товарів: (a) предмети основної потреби, ввезені державними організаціями або іншими благодійними чи філантропічними організаціями, уповноваженими відповідними компетентними органами для розподілу безкоштовної допомоги серед малозабезпечених осіб; (b) товари будь-якого призначення, які безкоштовно надсилаються особою або організацією, зареєстрованою поза митною територією Співтовариства без комерційного призначення з боку відправника, до державних організацій або інших благодійних чи філантропічних організацій, уповноважених відповідними компетентними органами, для використання з метою збору коштів під час благодійних заходів на користь малозабезпечених осіб; (c) обладнання та офісні матеріали, які надсилаються безкоштовно особою або організацією, зареєстрованою поза митною територією Співтовариства, без комерційного призначення з боку відправника, до благодійних чи філантропічних організацій, уповноважених відповідними компетентними органами, для використання виключно на їхні власні потреби або для досягнення їхніх благодійних або філантропічних цілей. Під терміном «предмети основної потреби» розуміються такі товари, що потребуються для задоволення основних повсякденних потреб людини, таких як, наприклад, їжа, ліки, одежа та постільна білизна.

Згідно вимог, закріплених в ст.. 62 Глави XVIІ Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року, у всякому випадку преференції не надаються для: (a) алкогольних виробів; (b) тютюну та тютюнових виробів; (c) кави та чаю; (d) автомобілів, крім автомобілів швидкої допомоги.

Ще однією особливістю європейського законодавства є положення, відповідно до якого звільнення надається лише тим організаціям, процедури бухгалтерського обліку яких дозволяють відповідним компетентним органам здійснювати нагляд за їхніми операціями, та які забезпечують надання усіх необхідних гарантій. Відповідно до цієї групи товарів встановлене обмеження стосовно відчуження у будь якій формі у цілях, які суперечать меті ввозу цих товарів на митну територію ЄС, причому у таких випадках необхідне попереднє повідомлення про це компетентних органів влади.

Аналіз положень закріплених в Глави XVIІ Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року дає можливість відзначити, що вона містить в собі три підрозділи, це умови та порядок звільнення від сплати ввізного мита : 1) для загальних цілей; на користь осіб-інвалідів : а) вироби для використання сліпими людьми; б) вироби для використання іншими особами-інвалідами; в) спільні положення; 3) на користь потерпілих від стихійного лиха.

Одним із головних принципів побудови системи звільнення від сплати ввізного мита є цільове та адресатне призначення ввізних товарів. Стаття 66 Регламенту визначає, що предмети, призначені спеціально для освіти, наукового або культурного розвитку сліпих осіб, ввозяться без оплати мита. Звільнення від сплати мита надається у випадку, якщо вони ввозяться або самими сліпими особами для їх власного використання; або установами або організаціями, що займаються освітою або наданням допомоги сліпим особам, уповноваженими компетентними органами влади держав-членів на безмитне отримання таких виробів.

Аналогічний порядок та умови звільнення від сплати імпортного мита надається і для виробів для використання іншими особами-інвалідами.

Слід відзначити, що безпосереднє надання звільнення від мита виробів для власного використання сліпими особами або іншими особами-інвалідами, як зазначено у пункті (а) частини 1 статті 67 та пункті (а) частини 1 статті 68, підлягає дії умови про те, що положення, чинні у державах-членах, дозволяють особам, що є об'єктами розгляду, підтвердити свій статус сліпої особи чи особи-інваліда, що має право на таке звільнення.

Статті 74-80 Глави XVIІ Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року детально регламентують порядок, умови та процедури щодо звільнення від мита на користь потерпілих від стихійного лиха. Законодавством передбачено, що товари, що ввозяться державними організаціями або благодійними чи філантропічними організаціями, уповноваженими компетентними органами, звільняються від мита при ввезенні, якщо вони призначаються для: (a) безкоштовного розподілу їх серед жертв стихійного лиха, яке вразило територію однієї чи більше держав-членів; або (b) надання їх безкоштовно жертвам таких стихійних лих, залишаючи ці товари у володінні організацій, про які йдеться. Товари, ввезені для введення у вільний обіг агентствами, діяльність яких спрямована на надання допомоги потерпілим під час стихійних лих, для задоволення потреб потерпілих, також підлягають звільненню від мита, про яке йдеться у частині 1, на таких же умовах. Виключення з цього правила складають матеріали або обладнання, призначені для відбудови постраждалих територій.

Для безмитного ввезення на територію Спільноти почесних відзнак або нагород, по-перше, необхідно надати докази компетентним органам стосовно того, що ці предмети ввозяться не для комерційних цілей; по-друге, під дію ст. 81 Глави XVIII Розділу II Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року підпадають наступні предмети: почесні відзнаки уряду третіх країн, призначені особам, місце постійного проживання яких знаходиться на митній території Співтовариства; кубки, медалі та подібні вироби, які мають особливо символічний характер, якими нагороджувалися у третій країні особи, які постійно проживають на митній території Співтовариства, як відзнаками їхньої діяльності у таких сферах, як мистецтво, наука, спорт або політична діяльність, або визнання внеску у певну подію, що ввозяться такими особами особисто; кубки, медалі та подібні вироби особливо символічного характеру, що даються безкоштовно владою або особами, які перебувають у третій країні, для нагороди на митній території Співтовариства з тими ж цілями, що зазначені у пункті (b); нагороди, призи та сувеніри, що мають символічний характер та обмежену вартість і призначені для безкоштовного розповсюдження серед осіб, постійне місце проживання яких знаходиться у третіх країнах, які перебувають на ділових конференціях або подібних міжнародних подіях; їх характер, вартість за одиницю або інші характеристики не повинні бути такими, що дозволили б припустити, що вони були ввезені з комерційною метою.

У з'ясуванні звільнення від сплати ввізного мита на територію Європейського Союзу подарунків, які отримані в рамках міжнародних стосунків, слід звернути свою увагу на те, що це правило розповсюджується на осіб , які перебували з офіційним візитом у третій країні та отримали їх під час такого візиту як подарунок від влади приймаючої країни; на осіб які приїжджають з офіційним візитом на митну територію Співтовариства та ввозять на митну територію ЄС подарунки, з метою передати їх під час візиту як подарунок представникам влади країни, що приймає; надісланих як подарунок, на відзнаку дружби або добрих стосунків, офіційним органом, державною владою або певною групою, що здійснює свою діяльність у державних інтересах, яка знаходиться у третій країні, офіційному органу, державній владі або групі, що здійснює діяльність у державних інтересах, яка знаходиться на митній території Співтовариства, та які уповноважені компетентними органами отримувати такі подарунки без сплати мита.

Причому звільнення не надається для алкогольних виробів, тютюну та тютюнових виробів.

Відповідно до положень, закріплених в ст.84 Розділу II Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року, звільнення від сплати мита надається за умови : (a) якщо вироби, які мають характер подарунків, даруються час від часу, тобто враховується періодичність таких подарунків, які не мають постійного характеру; (b) якщо вони, за своїм характером, кількістю або вартістю, не є предметом жодного комерційного інтересу; (c) якщо вони не використовуються у комерційних цілях.

Ще одним приводом для звільнення від сплати ввізного мита на територію Європейського Союзу, і не безпідставним, є випадок ввезення товарів, які мають використовуватися монаршими особами або главами держав. Таке звільнення може здійснюватися державою-членом, до якої здійснюється ввезення, за умови застосування взаємного режиму. Положення першої частини також застосовуються до осіб, яким на міжнародному рівні надані привілеї, аналогічні тим, які мають правлячі монарші особи або глави держав (ст.. 85 Регламенту).

Продовжуючи наше порівняльно-правове дослідження відповідності законодавства ЄС та України в сфері звільнення від сплати ввізного мита слід відзначити, що ст. ст. 86 - 94 Глави XXI Розділу II Регламенту Ради (ЄС) № 1186/2009 від 16 листопада 2009 року передбачаються випадки звільнення від імпортного мита зразків товарів, які ввезені для сприяння торгівлі на митну територію Співтовариства. Мова йдеться про товари незначної вартості, які можуть використовуватися лише для переговорів стосовно отримання замовлень на товари такого типу з метою ввезення на митну територію Співтовариства.

З однієї сторони термін «незначної вартості», якби натякає на деякі думки, адже існують певні види товарів і їх функціональне призначення різноманітне та відповідну вартість, з іншої сторони це питання вирішується положеннями, закріпленими в ч. 3 ст. 86 зазначеного Регламенту, в якій визначається, що «зразки товарів» означає будь-який предмет, який представляє тип товарів, спосіб представлення та кількість якого виключає його використання з будь-якими іншими цілями, крім пошуку клієнтів-замовників. Іншими словами під дію цієї норми підпадають, наприклад і продукція машинобудування, і продукція пов'язана з виробництвом високих технологій і термін «незначної вартості» має здебільш обмежувальне значення.

Досліджуючи випадки звільнення від мита на імпорт, які передбаченні національним законодавством слід відзначити наступне. В попередньому підрозділі нашого дослідження ми з'ясували які види мита передбачені законодавцем в Україні.

Аналіз загальних правил звільнення від сплати ввізного мита, які закріплені в п. 1 ч. 1 ст. 277 Митного кодексу України дає можливість відзначити, що товари, митна вартість яких не перевищує еквівалент 100 євро, які ввозяться на митну територію України не підлягає сплаті ввізного мита. З цього правила є одне виключення, яке закріплене в ч. 1 ст. 234 МК України, де визначається, що товари (за винятком підакцизних), що переміщуються (пересилаються) на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) в одній депеші від одного відправника у міжнародних поштових відправленнях, на адресу одного одержувача (юридичної або фізичної особи) протягом однієї доби у міжнародних експрес-відправленнях, якщо їх сумарна фактурна вартість не перевищує еквівалент 300 євро, не є об'єктом оподаткування митними платежами.

Згідно з положеннями, закріпленими в ст.. 281 Митного кодексу України, визначається що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Тарифні квоти у вигляді встановлення обсягів окремих товарів, призначених для ввезення на митну територію України у визначений період зі зниженням ставки ввізного мита, встановлюються окремими законами.

Ввезення товарів на митну територію України поза тарифними квотами здійснюється без зниження ставок ввізного мита.

Забороняється знижувати ставки ввізного мита для окремих осіб і за окремими контрактами.

У разі якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до положень національного законодавства, закріпленого в ч. 1 ст. 282 МК України, при ввезенні на митну територію від оподаткування митом звільняються:

1) транспортні засоби комерційного призначення, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення товарів та/або пасажирів, а також предмети матеріально-технічного постачання і спорядження, паливо, продовольство та інше майно, необхідні для їх нормальної експлуатації на час перебування в дорозі, в пунктах проміжної зупинки, або придбані за кордоном у зв'язку з ліквідацією наслідків аварії (поломки) даних транспортних засобів;

2) предмети матеріально-технічного постачання та спорядження, паливо, сировина для промислової переробки, продовольство та інше майно, що вивозяться за межі митної території України для забезпечення виробничої діяльності українських та орендованих (зафрахтованих) українськими підприємствами і організаціями суден, які ведуть морський промисел, а також продукція їх промислу, що ввозиться на митну територію України;

3) валюта України, іноземна валюта, цінні папери та банківські метали;

4) товари, право власності на які набувається державою у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами України;

5) товари, що ввозяться в Україну або вивозяться з України для офіційного і особистого користування особами, які відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і законів України користуються правом ввезення в Україну та вивезення з України таких товарів зі звільненням від сплати мита;

6) товари, що ввозяться на митну територію України в рамках міжнародної технічної допомоги відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

7) товари, що походять з іншої території, за які було сплачено мито при первісному ввезенні на митну територію України, тимчасово, у тому числі з метою ремонту, вивозилися за її межі та знову ввозяться на митну територію України;

8) товари, що походять з митної території України, за які було сплачено мито при первісному вивезенні за межі цієї території, тимчасово ввозилися на цю територію та знову вивозяться за її межі;

9) документи та видання, які надсилаються в рамках міжнародного обміну до освітніх, наукових або культурних закладів, у тому числі бібліотек. Перелік цих закладів визначається Кабінетом Міністрів України;

10) на період виконання робіт щодо підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему - товари (сировина, матеріали, устаткування та обладнання), що надходять в Україну в рамках міжнародної технічної допомоги, яка надається на безоплатній та безповоротній основі для подальшої експлуатації, підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації, перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему та забезпечення соціального захисту персоналу Чорнобильської АЕС;

11) товари, включаючи продукцію, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інші речі майнового характеру, призначені для виконання угоди про розподіл продукції, а також продукція, видобута у виключній (морській) економічній зоні України, що ввозяться на митну територію України при виконанні угоди про розподіл продукції, а також товари (крім майна та матеріальних цінностей, вартість яких була відшкодована інвестору компенсаційною продукцією і які перейшли у власність держави) та видобута продукція, що вивозяться інвестором з України відповідно до Закону України «Про угоди про розподіл продукції» та угоди про розподіл продукції;

12) архівні документи, придбані з метою внесення їх до Національного архівного фонду;

13) фармацевтична продукція, сполуки, що використовуються для її виготовлення, які не виробляються в Україні та класифікуються за товарними групами 28, 29, 30 УКТ ЗЕД, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

14) устаткування, яке працює на відновлюваних джерелах енергії, енергозберігаюче обладнання і матеріали, засоби вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів, обладнання та матеріали для виробництва альтернативних видів палива або для виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії за умови, що ці товари застосовуються платником податків для власного виробництва та якщо ідентичні товари з аналогічними якісними показниками не виробляються в Україні. Перелік таких товарів із зазначенням кодів УКТ ЗЕД встановлюється Кабінетом Міністрів України;

15) техніка, устаткування, майно і матеріали, що ввозяться на митну територію України та вивозяться за межі цієї території, призначені для власного використання розвідувальними органами України;

16) матеріали, устаткування та комплектуючі, що використовуються для виробництва:

а) устаткування, що працює на відновлюваних джерелах енергії;

б) матеріалів, сировини, устаткування та комплектуючих, що будуть використовуватися у виробництві альтернативних видів палива або виробництві енергії з відновлюваних джерел енергії;

в) енергозберігаючого обладнання і матеріалів, виробів, експлуатація яких забезпечує економію та раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів;

г) засобів вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів;

ґ) матеріалів, сировини та устаткування, що будуть використовуватися у нанотехнологічних виробництвах або працювати з використанням нанотехнологій.

Зазначені у цьому пункті товари звільняються від оподаткування за умови, що вони застосовуються платником податків для власного виробництва та якщо ідентичні товари з аналогічними якісними показниками не виробляються в Україні. Перелік таких товарів із зазначенням кодів згідно з УКТ ЗЕД встановлюється Кабінетом Міністрів України;

17) технічні та транспортні засоби, у тому числі самохідні сільськогосподарські машини, що працюють на біопаливі та класифікуються за кодами згідно з УКТ ЗЕД, визначеними статтею 7 Закону України «Про альтернативні види палива», якщо такі товари не виробляються в Україні. Порядок ввезення зазначених технічних та транспортних засобів, у тому числі самохідних сільськогосподарських машин, визначається Кабінетом Міністрів України;

18) бланки книжок МДП та книжок (карнетів) А.Т.А., що переміщуються між національним гарантійним об'єднанням та іноземними гарантійними об'єднаннями, що є їх кореспондентами, або міжнародними організаціями;

19) з 1 січня 2013 року товари та / або предмети, оплачені за рахунок грантів (субгрантів), наданих відповідно до програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні, що виконуються відповідно до закону.

Слід звернути увагу на положення законодавства, згідно з яким, у разі порушення вимог щодо цільового використання зазначених товарів та / або предметів платник податку зобов'язаний сплатити ввізне мито та пеню у порядку і розмірах, визначених цим Кодексом. Ці положення є позитивними в національному законодавстві, але механізм реалізації їх підлягає великій критиці, тому що є неоднозначним і з точки зору їх забезпечення може слугувати забезпеченню комерційного ввозу товарі певних фінансово-економічних груп.

Відповідно до положень, закріплених в ч. 2 та 3 ст. 282 МК України, у разі порушення підприємствами порядку цільового використання товарів, звільнених від оподаткування, або умов, за яких надається умовне повне або часткове звільнення від оподаткування митом, до цих підприємств, незалежно від притягнення їх посадових осіб до адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом, застосовуються норми пункту 30.8 статті 30 та статті 123 Податкового кодексу України.

Забороняється звільняти окремих юридичних та фізичних осіб від сплати мита і переносити для них строки його сплати.

Як і в законодавстві Європейського Союзу, так і в законодавстві України, контроль за правильним застосуванням законодавства, яке регламентує надання певних митних преференцій при ввозі та вивозі з митної території товарів покладається на компетентні органи. В нашому випадку, відповідно до положень, закріплених в пункту 30.8 статті 30 Податкового кодексу України, контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Національне законодавство передбачає випадки звільнення від сплати ввізного мита, якщо товари, поміщені у митні режими реімпорту та відмови на користь держави ( п.1 ч.1 ст. 283 МК України).

Звільняються від сплати мита (умовно повно), відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 284 МК України, ввізним митом - товари, які поміщені у митний режим транзиту, тимчасового ввезення, митного складу, вільної митної зони, безмитної торгівлі, переробки на митній території, знищення або руйнування;

Що стосується звільнення від сплати ввізного мита в режимі тимчасового ввезення, то слід відзначити, що відповідно до закону України «Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення» від 24 березня 2004 року N 1661-IV, Україна приєдналася до Конвенції про тимчасове ввезення та Додатків A, B.1-B.9, C, D та E до неї, прийнятих 26 червня 1990 року у м. Стамбулі.

Слід звернути свою увагу на положення, закріплені в ст.110 Митного кодексу України, в які визначається, що забезпечення дотримання вимог митного режиму тимчасового ввезення здійснюється шляхом:

1) застосування міжнародного митного документа (книжки А.Т.А. або книжки CPD), що містить чинну міжнародну гарантію сплати митних платежів, встановлених законом на імпорт товарів;

2) надання фінансової гарантії у порядку, передбаченому розділом Х цього Кодексу.

2. Фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку, передбаченому розділом Х цього Кодексу, після завершення режиму тимчасового ввезення.

3. Гарантія дотримання вимог митного режиму тимчасового ввезення не вимагається щодо:

1) устаткування для підготовки радіо - чи телепередач і репортажів, а також транспортних засобів, спеціально пристосованих для використання для цілей радіо - чи телепередач;

2) контейнерів, піддонів та упаковок;

3) наукового і педагогічного устаткування та матеріалів для забезпечення добробуту мореплавців, що використовуються на борту суден;

4) особистих речей;

5) товарів, ввезених для спортивних цілей;

6) товарів, що ввозяться в рамках прикордонного обігу;

7) медичного, хірургічного і лабораторного устаткування, а також будь-яких товарів, таких як автомобілі чи інші транспортні засоби, ковдри, намети, збірні будинки, інших товарів першої необхідності, відправлених як допомога потерпілим від стихійного лиха чи подібних катастроф;

8) транспортних засобів комерційного призначення;

9) тяглових тварин, тварин, ввезених для перегону на нове пасовисько чи випасання на землях, розташованих у прикордонній смузі (контрольованому прикордонному районі);

10) товарів, які тимчасово ввозяться на митну територію України з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами;

11) повітряних суден, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.

Статтею 287 Митного кодексу України передбачаються окремі особливості оподаткування митом певних товарів які ввозяться на митну територію України. 1. При ввезенні (пересиланні) на митну територію України товари, визначені відповідно до Закону України "Про гуманітарну допомогу" Комісією з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України як гуманітарна допомога, звільняються від оподаткування ввізним митом. Гуманітарна допомога, що надається Україною, при її вивезенні за межі митної території України звільняється від сплати вивізного мита.

Товари (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності), що ввозяться на митну територію України на строк не менше трьох років іноземними інвесторами відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування» з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів) або як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями, звільняються від сплати ввізного мита. При відчуженні таких товарів раніше трьох років з часу зарахування їх на баланс ввізне мито сплачується на загальних підставах.

Товари, що ввозяться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або використання з метою, безпосередньо не пов'язаною з провадженням підприємницької діяльності), звільняються від сплати ввізного мита.

Наукове, лабораторне і дослідницьке обладнання, а також комплектуючі та матеріали, передбачені проектом наукового парку, зареєстрованого згідно з Законом України «Про наукові парки», що ввозяться на митну територію України науковим парком та партнерами наукового парку в межах реалізації такого проекту наукового парку, звільняються від сплати ввізного мита. Перелік таких товарів із визначенням кодів згідно з УКТ ЗЕД та обсяги ввезення таких товарів визначаються Кабінетом Міністрів України. Звільнення від сплати ввізного мита надається на весь строк реалізації проекту наукового парку, але не більше ніж на два роки для обладнання та не більше ніж на один рік для комплектуючих і матеріалів з дня затвердження зазначеного переліку та обсягів товарів.

Товари, що ввозяться на митну територію України на адресу Товариства Червоного Хреста України, його органів та місцевих організацій відповідно до Закону України «Про Товариство Червоного Хреста України» як гуманітарна чи доброчинна допомога, звільняються від оподаткування ввізним митом.

Устаткування, обладнання та комплектуючі, а також матеріали, які не виробляються в Україні і ввозяться на митну територію України технологічними парками, їх учасниками та спільними підприємствами, що виконують проекти технологічних парків, для реалізації таких проектів технологічних парків відповідно до Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків», оподатковуються ввізним митом на загальних підставах. Причому, нараховані суми ввізного мита не перераховуються до бюджету, а зараховуються на спеціальні рахунки технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств у порядку, встановленому Законом України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків».

При ввезенні на митну територію України від оподаткування митом звільняються:

устаткування, обладнання та комплектуючі до них, матеріали, що не виробляються в Україні, які не є підакцизними товарами та ввозяться ініціаторами створення - суб'єктами господарювання, керуючими компаніями індустріальних парків для облаштування індустріальних парків;

устаткування, обладнання та комплектуючі до них, що не виробляються в Україні та не є підакцизними товарами, які ввозяться учасниками індустріальних парків для здійснення господарської діяльності у межах індустріальних парків.

Переліки такого устаткування, обладнання та комплектуючих до них, матеріалів затверджуються центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері інвестиційної діяльності та управління національними проектами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Але законодавець передбачає положення, згідно з яким, вивільнені кошти використовуються відповідними суб'єктами для: 1) облаштування індустріальних парків, у тому числі з використанням новітніх, енергозберігаючих технологій; 2) запровадження новітніх технологій, пов'язаних з господарською діяльністю у межах індустріальних парків; 3) збільшення випуску продукції та зменшення витрат за видами господарської діяльності, передбаченими цим Законом, у межах індустріальних парків; 4) здійснення науково-дослідної діяльності у межах індустріальних парків; 5) повернення кредитів та оплати інших запозичень, використаних на облаштування індустріальних парків та здійснення у їх межах господарської діяльності, а також для сплати відсотків за такими кредитами та запозиченнями.