Стратегія та політика фінансового менеджменту
Мета, задачі та функції фінансового менеджменту. Поняття грошових потоків і їх класифікація. Сутність та основні завдання антикризового фінансового управління підприємством. Методи аналізу фінансових звітів. Визначення ризику портфелю інвестицій.
Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
Вид | курс лекций |
Язык | украинский |
Дата добавления | 09.04.2013 |
Размер файла | 262,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на основі комплексу показників.
Розглянемо методичну послідовність аналізу ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства на умовному прикладі.
Будь-якого користувача фінансової звітності насамперед цікавить питання про ліквідність та платоспроможність підприємства. Для цього за даними балансу підприємства (форма №1) визначають комплекс оціночних показників. В першу чергу з цією метою використовуються три наступні коефіцієнти:
1. Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності) - Кп , що показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити, якщо воно реалізує усі свої оборотні активи, в тому числі і матеріальні запаси. Цей коефіцієнт показує також, скільки гривень оборотних коштів приходиться на кожну гривню поточних зобов'язань.
2. Коефіцієнт швидкої (критичної) ліквідності - Кшл , що показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів - грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов'язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами.
3. Коефіцієнт абсолютної (грошової) ліквідності (Каб.л), що показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство може погасити своїми коштами негайно. У таблиці 9 наведені розраховані за даними балансу підприємства значення перелічених коефіцієнтів у порівнянні з їх нормативними значеннями.
Таблиця 9
Аналіз показників ліквідності та платоспроможності підприємств
№ п/п |
Показники |
Індекс показника |
Порядок розрахунку показника |
Оптимальне значення |
На початок року |
На кінець року |
|
1 |
Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності) |
Кп |
Оборотні активи___Поточні зобов'язання |
>1 |
2,03 |
2,27 |
|
2 |
Коефіцієнт швидкої ліквідності |
Кшк |
Оборотні активимінус запаси________поточні зобов'язання |
0,6?0,8 |
1,56 |
1,77 |
|
3 |
Коефіцієнт абсолютної ліквідності |
Кабс |
Грошові кошти та їх еквіваленти_________поточні зобов'язання |
0,2?0,35 |
0,94 |
1,12 |
З даних таблиці видно, що підприємство спроможне погасити свої поточні зобов'язання:
за рахунок грошових коштів усі короткострокові зобов'язання;
за рахунок грошових коштів та коштів у розрахунках з дебіторами - на 177% короткострокових зобов'язань;
за рахунок усіх оборотних активів - 227% короткострокових зобов'язань.
Отже, аналізоване підприємство можна охарактеризувати як стійке і незалежне.
Оцінку фінансової стійкості підприємства здійснимо на умовному прикладі по даних балансу (табл. 10).
Таблиця 10
Аналіз показників фінансової стійкості підприємства
№ п/п |
Показники |
Індекс показника |
Порядок розрахунку показника |
Оптимальне значення |
На початок року |
На кінець року |
|
1 |
Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) |
Кавт |
Власний капіталПідсумок балансу |
0,5 |
0,83 |
0,78 |
|
2 |
Коефіцієнт фінансової стійкості |
Кф.с |
Власний капіталЗагальна сума зобов'язань |
1,0 |
4,93 |
3,58 |
|
3 |
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами |
Кзвз |
Власні оборотні засобиМатеріальні оборотні активи |
0,1 |
2,20 |
2,53 |
|
4 |
Коефіцієнт ефективності використання активів |
Кеа |
Чистий прибутокСередня величина активів |
Зростання |
0,20 |
0,13 |
|
5 |
Коефіцієнт ефективності використання власного капіталу |
Кек |
Чистий прибутокСередня величина власного капіталу |
Зростання |
0,25 |
0,16 |
|
6 |
Коефіцієнт відношення необоротних і оборотних активів |
Кн/об |
Необоротні активиОборотні активи |
- |
1,92 |
1,02 |
Для характеристики фінансової стійкості підприємств доцільно використовувати, в першу чергу, шість таких показників:
1. Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) - Кавт , що показує, яку частину у загальних вкладеннях у підприємство складає власний капітал. Він характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування його діяльності.
2. Коефіцієнт фінансової стійкості - Кф.с - що показує співвідношення власних і залучених засобів, вкладених в діяльність підприємства. Характеризує здатність підприємства залучати зовнішні джерела фінансування.
3. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами - Кзвз - показує, яка частина матеріальних оборотних активів фінансується за рахунок засобів чистого оборотного капіталу.
4. Коефіцієнт ефективності використання активів - Кеа - показує, скільки чистого прибутку має підприємство в середньому на кожну гривню загальних вкладень в його діяльність. характеризує прибутковість цього капіталу, яким володіє підприємство, незалежно від джерел його надходження.
5. Коефіцієнт ефективності використання власного капіталу (коефіцієнт прибутковості власного капіталу) - Кевк - показує, скільки чистого прибутку має підприємство в середньому на кожну гривню власного капіталу, тобто характеризує ефективність власних інвестицій.
6. Коефіцієнт співвідношення необоротних і оборотних активів - Кн/об характеризує співвідношення необоротних і оборотних активів.
Із таблиці видно, що більшість показників фінансової стійкості підприємства мають фактичні значення вищі за нормативні. Це характеризує підприємство як фінансово стійке.
Коефіцієнт автономії протягом року знизився з 0,83 до 0,78. однак як на початок, так і на кінець року цей коефіцієнт вище за оптимальне його значення. Значення коефіцієнту свідчить, що на кінець року в кожних ста гривнях вкладених активів підприємства 78 грн. складають власні кошти (власний капітал).
Коефіцієнт фінансової стійкості також дещо знизився протягом року (з 4,93 до 3,58). Однак в обох аналізованих періодах він мав значення, вищі за оптимальне. Значення цього коефіцієнту на кінець року свідчить про те, що на кожну гривню залучених коштів припадає 3,58 грн. власних коштів.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами протягом року підвищився з 2,20 до 2,53 і має значення, вищі за оптимальне.
Негативним в роботі аналізованого підприємства є зниження коефіцієнту ефективності використання активів з 0,20 до 0,13, коефіцієнту ефективності використання власного капіталу з 0,25 до 0,16 та коефіцієнту відношення необоротних і оборотних активів - з 1,92 до 1,02.
Отже, у підприємства наявні реальні можливості підвищення фінансової стійкості та стабільності.
10.7 Аналіз прибутковості підприємства
Для аналізу прибутковості підприємства доцільно використовувати комплекс показників. Перш за все, це показник чистого прибутку в динаміці, який відповідно до чинних стандартів бухгалтерського обліку визначається шляхом додавання до фінансового результату від звичайної діяльності після оподаткування надзвичайних доходів та віднімання надзвичайних витрат і податку з надзвичайного прибутку.
Чистий прибуток аналізованого підприємства на початок року становив 1015,6 тис.грн., а на кінець року - 790,0 тис.грн. або на 22,2% менше. Це негативно характеризує прибутковість підприємства.
Крім абсолютного показника - чистого прибутку - для характеристики підприємства використовується також комплекс відносних показників. Це такі показники:
1. Рентабельність реалізованої продукції (Р1) визначається як частка від ділення чистого доходу від реалізації продукції. У нашому прикладі:
- за звітний період
5181,86
Р1 = = 0,833
6218,23
- за минулий період
3689,4
Р1 = = 0,833
4427,23
Отже, рентабельність реалізованої продукції у звітному році залишилася на рівні минулого року.
1. Рентабельність операційної діяльності (Р2) визначається як частка від ділення фінансового результату від операційної діяльності на виручку від реалізації продукції:
- за звітний період
1025,1
Р2 = = 0,165
6218,23
- за минулий період
685,4
Р2 = = 0,155
4427,23
Отже, рентабельність операційної діяльності у звітному році зросла порівняно із минулим роком з 0,155 до 0,165, що позитивно характеризує прибутковість операційної діяльності.
3. Рентабельність основного капіталу (Р3) - визначається як частка від ділення чистого прибутку підприємства на підсумок балансу:
за звітний період
1015,6
Р3 = = 0,309
3291,9
- за минулий період
790,0
Р3 = = 0,223
3545,3
Отже, рентабельність основного капіталу у звітному періоді зросла порівняно з минулим періодом з 0,223 до 0,309, що позитивно характеризує тенденції у прибутковості підприємства.
4. Рентабельність власного капіталу (Р4) - визначається як частка від ділення чистого прибутку на середню вартість власного капіталу:
за звітний період
1015,6
Р4 = = 0,042
23966,5
- за минулий період
790,0
Р4= = 0,040
19828,1
Отже, і цей показник рентабельності у звітному періоді порівняно з минулим періодом збільшився з 0,040 до 0,042, то є тенденцією позитивною.
5. Період окупності власного капіталу (Р5) визначається як частка від ділення середньої вартості власного капіталу на чистий прибуток:
за звітний період
23966,5
Р5 = = 23,6 дні
1015,6
- за минулий період
19828,1
Р5 = = 25,1 дні
790,0
Отже, період окупності власного капіталу у звітному періоді порівняно з минулим періодом знизився з 25,1 до 23,6 дня або на 6%, що також є тенденцією позитивною.
ТЕМА 11. ВНУТРІШНЬОФІРМОВЕ ФІНАНСОВЕ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ
11.1 Сутність і цілі внутрішньофірмового фінансового прогнозування та планування
Фінансове планування - це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді.
Мета фінансового планування на підприємстві - забезпечення оптимального розміру коштів, необхідних для успішної господарської діяльності, а в кінцевому підсумку - досягнення прибутковості підприємства. Планування направлено, з одного боку, на усунення помилкових дій в області фінансів, а з іншого - на зменшення невикористаних внутрішніх резервів.
Система фінансового планування на підприємстві включає в себе три основні підсистеми:
перспективне фінансове планування;
поточне фінансове планування;
оперативне фінансове планування.
Основними задачами фінансового планування на підприємстві є:
забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності;
врахування інтересів підприємства, акціонерів та інших інвесторів при розподілі прибутку;
визначення ефективних напрямів вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;
установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання; банками, інвестиційними фондами, страховими компаніями;
забезпечення виконання зобов'язань підприємств перед бюджетом і державними цільовими фондами, банками та іншими кредиторами;
виявлення внутрішньогосподарських резервів та мобілізація всіх видів ресурсів з метою збільшення прибутку від звичайної діяльності, зростання інших доходів, включаючи і позареалізаційні;
забезпечення контролю за фінансовим станом, платоспроможністю і кредитоспроможністю підприємства.
В процесі фінансового планування використовуються різні методи: балансовий; нормативний; розрахунково-аналітичний; оптимізації планових рішень; моделювання.
Зміст балансового методу полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття.
Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб'єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів.
За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та їх зміни в плановому періоді.
Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:
максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;
економія фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;
економія поточних витрат;
мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;
максимум абсолютної суми одержаного прибутку.
Фінансове планування - це складний процес, що включає в себе ряд етапів, відображених на рис. 1.
Рис. 1. Основні етапи фінансового планування на підприємстві
На першому етапі на основі фінансової звітності проводиться аналіз фінансових показників діяльності підприємства за попередній період. Основна увага приділяється показникам: обсяг реалізації, витрати, розмір отриманого прибутку. На основі проведеного аналізу оцінюються фінансові результати діяльності підприємства, визначаються стан, недоліки і проблеми.
На другому етапі розробляється фінансова стратегія і фінансова політика за основними напрямами фінансової діяльності підприємства (складаються основні прогнозні документи, які відносяться до перспективних фінансових планів і включаються до структури бізнес-плану, якщо останній розробляється на підприємстві).
На третьому етапі уточнюються і конкретизуються основні показники прогнозних фінансових документів за допомогою складання поточних фінансових планів.
На четвертому етапі погоджуються показники фінансових планів з виробничими, комерційними, інвестиційними, будівельними і іншими планами і програмами, що розроблені підприємством.
На п'ятому етапі здійснюється оперативне фінансове планування шляхом розробки оперативних фінансових планів.
Шостий етап полягає у визначенні фактичних кінцевих фінансових результатів діяльності підприємства, співставлення із запланованими показниками, виявлення причин відхилення від планових показників, в розробці заходів по уникненню негативних явищ.
11.2 Фінансова стратегія підприємств
Фінансова стратегія представляє собою визначення довгострокової мети фінансової діяльності підприємства, вибір найбільш ефективних способів і шляхів їх досягнення.
Процес формування фінансової стратегії підприємства включає наступні основні етапи:
визначення періоду реалізації стратегії;
аналіз факторів зовнішнього фінансового середовища підприємства;
формування стратегічної мети фінансової діяльності;
розроблення фінансової політики підприємства;
розроблення системи заходів по забезпеченню реалізації фінансової стратегії;
оцінка розробленої фінансової стратегії.
Важливим моментом при розробленні фінансової стратегії підприємства є визначення періоду її реалізації. Тривалість цього періоду залежить в першу чергу від тривалості періоду формування загальної стратегії розвитку підприємства. Крім того, на нього діють такі фактори: динаміка макроекономічних процесів, зміни, що відбуваються на фінансовому ринку, галузева приналежність і специфіка виробничої діяльності підприємства.
В процесі формування фінансової стратегії велика увага приділяється аналізу факторів зовнішнього середовища, вивченню економіко-правових умов фінансової діяльності підприємства та врахуванню факторів ризику.
Формування стратегічної мети фінансової діяльності підприємства є наступним етапом стратегічного планування, головним завданням якого є максимізація ринкової вартості підприємства. Система стратегічних цілей підприємства повинна формуватися чітко і коротко, відображаючи кожну з цілей в конкретних показниках - нормативах. До таких нормативів відносяться:
середньорічний темп зростання власних фінансових ресурсів, що формуються із внутрішніх джерел;
мінімальна частка власного капіталу;
коефіцієнт рентабельності власного капіталу підприємства;
співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства тощо.
На базі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямами фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна, дивідендна.
Фінансова політика підприємства - це сукупність методів фінансового менеджменту, яка здійснюється в короткостроковому періоді і враховує фактори, які діють у цей час.
Підприємство формує фінансову політику під впливом трьох груп факторів:
І група - фактори мікроекономічного характеру;
ІІ група - фактори макроекономічного характеру;
ІІІ група - специфічні фінансові фактори.
До першої групи відносяться: споживчий попит на продукцію (товари, послуги), які реалізовує підприємство та товарна пропозиція; рівень цін на товари; конкурентне середовище підприємства; ринкова частка підприємства та його конкурентоспроможність.
До другої групи відносяться: податкова політика; оплата праці; регулювання доходів та цін; кредитно-грошова політика; кон'юнктура ринків ресурсів та капіталів.
До третьої групи відносяться: фактори часу, інфляція, ризики. Врахування факторів ризику має важливе значення для формування фінансової стратегії. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших непередбачуваних обставин.
В результаті розроблення системи заходів, що забезпечують реалізацію фінансової стратегії, на підприємстві формуються “центри відповідальності”, визначаються права, зобов'язання і заходи відповідальності їх керівників за результати реалізації фінансової стратегії підприємства.
Заключним етапом розроблення фінансової стратегії підприємства є оцінка її ефективності. Така оцінка може бути основана на прогнозованих розрахунках різних фінансових показників, а також на основі прогнозу динаміки нефінансових результатів реалізації розробленої стратегії, таких як зростання ділової репутації підприємства, підвищення рівня управління фінансовою діяльністю його структурних підрозділів тощо.
Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох основних документів:
прогноз звіту про фінансові результати (про прибутки та збитки);
прогноз руху грошових коштів (баланс грошових потоків);
прогноз балансу активів та пасивів підприємства.
Прогнозний звіт про фінансові результати показує обсяг прибутку, який буде одержано в наступному періоді.
Прогноз руху грошових коштів відображає рух грошових потоків за операційною, інвестиційною фінансовою діяльністю. Він дає можливість визначити джерела капіталу й оцінити його використання в наступному періоді.
За допомогою прогнозу руху грошових коштів можна визначити, скільки грошових коштів необхідно вкласти в господарську діяльність підприємства, синхронність надходження і витрачання грошових коштів, що дає можливість визначити потребу в залученні капіталу й перевірити майбутню ліквідність підприємства.
Після складання прогнозу руху грошових коштів розробляється стратегія фінансування підприємства.
Прогноз балансу підприємства входить до складу директивного фінансового планування. Баланс підприємства - це зведена таблиця, що в ній відображено джерела капіталу (пасив) і його розміщення (актив). Баланс активів і пасивів необхідний для того, щоб оцінити, в які види активів спрямовуються грошові кошти і за рахунок яких джерел (пасивів) передбачається створення активів.
Структура балансу, що прогнозується (як правило, на плановий трирічний період) відповідає загальновживаній структурі балансу підприємства, оскільки за вихідний береться бухгалтерський баланс підприємства на останню дату.
11.3 Поточне фінансове планування
Поточне фінансове планування полягає в розробці конкретних фінансових планів. Останні дають можливість підприємству визначити всі джерела фінансування його розвитку на майбутній період, сформувати структуру доходів і витрат, забезпечити постійну платоспроможність, визначити структуру активів і капітал підприємства на кінець планового періоду.
Поточний фінансовий план складається на рік з поквартальною розбивкою за формою. Фінансовий план відображає обсяги надходжень та спрямування коштів у плановому році з метою забезпечення потреб діяльності, розвитку підприємства, виконання його зобов'язань, включаючи зобов'язання щодо сплати податків і обов'язкових платежів.
Фінансовий план складається із п'яти розділів:
1. Джерела формування і надходження коштів;
2. Приріст активів підприємства;
3. Повернення залучених коштів;
4. Витрати, пов'язані з внесенням обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів;
5. Покриття збитків минулих періодів.
Серед методів фінансового планування найбільш широко використовуються аналітичний метод та метод прямих розрахунків.
Суть аналітичного методу полягає у плануванні від досягнутого рівня у попередньому періоді, з врахуванням впливу на виробничу діяльність внутрішніх чинників та зовнішнього середовища. Підприємство проводить аналіз господарської діяльності, виділивши чинники, що впливатимуть на поліпшення (погіршення) кожного показника, визначає шляхи посилення дії перших та нейтралізації останніх і передбачає відповідні заходи. Складання річного фінансового плану є завданням усіх підрозділів при відповідальності керівника підприємства. Так, наприклад, показник реалізації продукції на плановий рік розраховується при взаємодії двох підрозділів: підрозділу, який відповідає за збут та підрозділів, що відповідають за виробництво продукції на підприємстві. Пропозиції першого підрозділу направлені на пошук нових ринків збуту продукції, розробку стратегії і тактики підприємства, спрямованих на встановлення вигідних економічних зв'язків, а другого - на зниження собівартості, покращення якості та споживчих характеристик продукції. На базі узагальнення інформації вказаних підрозділів плановий відділ визначає ступінь реальності даних, які будуть включені до обґрунтування фінансового плану відповідно до “Примірного переліку показників господарської діяльності та розвитку підприємства на плановий рік”. За таким принципом здійснюються розрахунки будь-якого показника фінансового плану. Однак, існують певні особливості щодо складу показників фінансового плану рентабельних і збиткових підприємств. Так, показник витрат включається до фінансового плану лише збиткових підприємств, а для рентабельних - разом із показником реалізації продукції він є основою розрахунку прибутку від звичайної діяльності (крім виробничого підрозділу), пошук шляхів поліпшення діяльності підприємства доцільно здійснювати за участю підрозділів, відповідальних за матеріально-технічне постачання та кадрових служб.
11.4 Оперативне фінансове планування (бюджетування)
Система оперативного планування фінансової діяльності полягає в розробці комплексу короткострокових планових завдань з фінансового забезпечення основних напрямів фінансово-господарської діяльності підприємства.
Оперативне фінансове планування необхідне підприємству для контролю за фактичним надходженням коштів на поточний рахунок, витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану.
Головною формою такого фінансового завдання є бюджет (кошторис).
Бюджет - це оперативний фінансовий план на короткостроковий період, що розробляється, як правило, в рамках наступного кварталу з розбивкою по місцях (і менших періодах), що відображає надходження і витрачання грошових коштів у процесі здійснення конкретних видів фінансово-господарської діяльності підприємства.
Підприємство самостійно вибирає види та структуру бюджетів. Консолідований (зведений) бюджет складається з інтегрованих індивідуальних бюджетів, що характеризують прогнозовані обсяги продажу, витрат, інших фінансових операцій у наступному періоді.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 1. Класифікація основних видів бюджетів
Зведений (консолідований) бюджет включає: операційний і фінансовий бюджет. До операційного бюджету входять: бюджет продажу, бюджет виробництва, бюджет витрат, бюджет фінансових результатів.
До фінансового бюджету включаються: бюджет грошових коштів, бюджет капітальних інвестицій, прогнозний бухгалтерський баланс.
Бюджет є інструментом як планування, так і контролю. На початку періоду діяльності бюджет - це план або норматив; в кінці періоду діяльності він слугує засобом контролю, за допомогою якого фінансові менеджери можуть оцінити ефективність діяльності і прийняти управлінські рішення щодо вдосконалення діяльності підприємства в майбутньому.
Бюджети, що використовуються в процесі оперативного фінансового планування, класифікуються за:
сферами діяльності підприємства;
видами витрат;
обсягом номенклатури витрат;
методами розробки.
Бюджетування - це стандартизований процес, відповідно самостійно розроблених підприємством та загальновизнаних вимог і процедур.
Бюджетування здійснюється “знизу нагору” і “зверху донизу”. Бюджетування “знизу нагору” (з рівня підрозділів) проводиться із залученням їх працівників.
За складання бюджету “зверху донизу” бюджет направляється від керівництва до менеджера структурного підрозділу для його деталізації та розроблення рекомендацій.
11.5 Контролінг виконання фінансового плану
Важливим елементом бюджетування є контроль. Контроль - це зворотній бік бюджетування.
За умов, коли бюджет не відповідає вимогам реальності і перестає бути інструментом управління, його необхідно змінити. Бюджет коригується, коли відбуваються суттєві зміни у послідовності виконання робіт, у витратах або у підприємства зявляються нові конкуренти. Доцільно також змінити всі бюджети, якщо прогнозований обсяг продажу в значній мірі відрізняється від фактичного.
Важливо визначити, коли і за яких умов починається віддача від вкладених коштів, що досягається за розрахунку точки беззбитковості. Точки беззбитковості - елемент самоокупності. Продажі за межею точки беззбитковості є елементом самофінансування.
Точка беззбитковості - це рівень фізичного обсягу продажу при заданій ціні протягом окремого періоду часу (місяць, квартал, рік), за рахунок якого підприємство покриває витрати. Дохід у підприємства виникає за точкою беззбитковості. Точка беззбитковості показує, за якого обсягу виробництва і реалізації продукції виручка від реалізації дорівнює витратам на виробництво. Точка беззбитковості розраховується за наступною формулою:
О = Зпост / (Ц - Ззм )
де О - обсяг виробництва, при якому досягається беззбитковість; Зпост - умовно-постійні затрати; Ц - ціна одиниці продукції; Ззм - змінні витрати у розрахунку на одиницю продукції.
Зміни, що постійно мають місце при здійсненні різних видів діяльності, обумовлюють зміни і точки беззбитковості. Якщо відбулися зміни у структурі підприємства або системі його фінансування, вона має бути перерахована. На підприємстві має здійснюватися постійний аналіз щодо точки беззбитковості, використовуючи наступні методичні підходи до її розрахунку.
11.6 Прогнозування показників фінансової звітності
Фінансове прогнозування включає складання таких бюджетів на фінансових звітів:
бюджетів поточної діяльності;
грошового бюджету;
прогнозних фінансових звітів.
Складові частини фінансового прогнозування(бюджету поточної діяльності, грошовий бюджет, інвестиційний та фінансові плани, прогнозні фінансові звіти) тісно пов'язані між собою, оскільки будуються на основі одного і того ж комплексу вихідних положень (рис. 4)/ Схема складання прогнозних фінансових звітів, наведена на рис. 4 показує, як різноманітні бюджети поточної діяльності зливаються в єдиний консолідований грошовий бюджет, який в свою чергу підкріплюється специфічними конкретними даними з інвестиційного і фінансового планів (верх схеми). Таким чином, прогнозні фінансові звіти - всеохоплюючий вираз очікуваного стану підприємства в майбутньому.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Рис. 4 Система прогнозування фінансових звітів
Наведена система є основою визначення методичних підходів та послідовності прогнозування фінансових звітів.
ТЕМА 12. АНТИКРИЗОВЕ ФІНАНСОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
12.1 Сутність та основні завдання антикризового фінансового управління підприємством
Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у підприємства потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан суб'єкта господарювання полягає в його неспроможності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності.
Антикризове фінансове управління - це система прийомів та методів управління фінансами спрямована на попередження фінансової кризи та банкрутства підприємства. Антикризове фінансове управління підприємством можна розглядати в двох ракурсах:
по-перше, - це система профілактичних заходів, спрямованих на попередження фінансової кризи: постійний аналіз сильних та слабких сторін підприємства, прогнозування банкрутства, управління ризиками (мінімізація та нейтралізація), впровадження системи попереджувальних заходів тощо;
по-друге, - це система управління фінансами, спрямована на виведення підприємства з кризи, в тому числі шляхом проведення санації чи реструктуризації суб'єкта господарювання.
Враховуючи ту обставину, що одним із головних факторів виникнення фінансової кризи та неефективності заходів щодо оздоровлення багатьох вітчизняних підприємств є низький рівень менеджменту і фінансового менеджменту зокрема, елементи системи антикризового управління доцільно запроваджувати як на підприємствах, які є порівняно благополучними і функціонують успішно, так і на тих, які опинилися у фінансовій кризі. У першому випадку, основне завдання системи полягає в недопущенні фінансової кризи, а в другому - подолання фінансової кризи, тобто фінансове оздоровлення підприємства.
12.2 Система раннього попередження та реагування (СРПР)
Система раннього попередження та реагування - це особлива інформаційна система, яка сигналізує керівництву про потенційні ризики та шанси, які можуть насуватися на підприємство як із зовнішнього, так із внутрішнього середовища. Згідно із найновішими підходами до побудови системи контролінгу на підприємстві, в СРПР інтегруються елементи як стратегічного так і оперативного контролінгу. Сама ж СРПР повинна логічно вписуватися в систему планування та контролю.
Система виявляє та аналізує інформацію про приховані обставини, настання яких може призвести до виникнення загрози для підприємства чи до втрати потенційних шансів. Першочерговим завданням системи раннього попередження є своєчасне виявлення ознак кризи на підприємстві, тобто прогнозування можливого банкрутства. Процес створення системи раннього попередження може складатися з таких етапів:
Визначення сфер спостереження - визначення об'єктів внутрішньої та зовнішньої діагностики. До основних сфер спостереження в рамках внутрішньої діагностики належать: фінансова, виробнича, збутова, організаційна. Зовнішня діагностика побудована на аналізі ситуації на ринку (клієнти, конкуренти, кон'юнктура), макроекономічної ситуації в країні та економіко-правових умов діяльності підприємства.
Вибір індикаторів раннього попередження, які можуть вказувати на розвиток того чи іншого негативного процесу.
Розрахунок граничних значень індикаторів та безпечних інтервалів їх зміни. В ході даного етапу розраховується, наприклад, зона безпеки, тобто позитивна різниця між фактичною виручкою від реалізації та виручкою від реалізації, що відповідає точці беззбитковості; величина продуктивності праці, яка забезпечує конкурентоспроможність підприємства; рівень фінансових показників, достатній для підтримки стабільної ліквідності та платоспроможності суб'єкта господарювання; розрахунок частки ринку, необхідної для забезпечення планового рівня рентабельності тощо.
Формування конкретних аналітичних завдань для аналітичних центрів. До таких завдань можуть належати прогнозування банкрутства підприємства, SWOT-аналіз, бенчмаркінг тощо.
Формування інформаційних каналів: забезпечення інформаційного зв'язку між джерелами інформації та системою раннього реагування, між системою та її користувачами - керівниками всіх рівнів.
Узагальнення одержаних аналітичних висновків та підготовка пропозиції і рекомендації щодо розвитку сильних сторін та нейтралізації слабких, що є основою розробки проектів управлінських рішень.
Розрізняють дві підсистеми СРПР: система, орієнтована на внутрішні параметри діяльності підприємства та система, орієнтована на зовнішнє середовище. Предметом дослідження останньої є завчасне прогнозування загроз, перш за все зі сторони контрагентів, держави, конкурентів тощо.
В науково-практичній літературі вирізняють наступні блоки індикаторів:
загальноекономічні - індикатори, які дозволяють своєчасно виявити зміни в тенденціях розвитку кон'юнктури економіки в цілому (використовуються результати досліджень відповідних науково-дослідних економічних та соціологічних інститутів);
ринкові індикатори - дозволяють виявити тенденції на ринках, на яких здійснює свою діяльність підприємство;
технологічні індикатори - дають інформацію щодо появи на ринку нових продуктів, методів, процесів тощо;
соціальні - демографічна ситуація в країні, вартість робочої сили, рівень мінімальної заробітної плати тощо;
політичні - індикатори впливу на діяльність підприємств, які мають політичну природу, зокрема, тенденції в економічному законодавстві, політика протекціонізму тощо;
внутрішні індикатори - система показників, які розраховуються на базі внутрішнього (управлінського) обліку та звітності.
Комбінація показників, які слугують внутрішніми індикаторами раннього попередження підбирається з урахуванням можливостей прогнозування на їх основі фінансового стану підприємства та загрози банкрутства. Згідно з найновішими розробками у сфері фінансового контролінгу, в якості ключового внутрішнього індикатора раннього попередження рекомендується використовувати показник Free Cash-flow. Цей показник є результатом руху грошових коштів у рамках операційної та інвестиційної діяльності і оперативно сигналізує про проблеми в сфері збуту, виробництва, управління оборотними активами тощо.
12.3 Прогнозування банкрутства підприємства
Одним із найважливіших інструментів системи раннього попередження та методом прогнозування банкрутства підприємств є дискримінантний аналіз. В теорії і практиці здебільшого розрізняють однофакторний та багатофакторний дискримінантний аналіз.
В основі однофакторного (одновимірного) аналізу покладене сепаратне дослідження окремих показників (які є складовою певної системи показників) та класифікація підприємств за принципом дихотомії. Дихотомія (від грецького - поділ на дві частини) - метод статистики, за якого досліджувану сукупність поділяють на дві підсукупності в залежності від значення обраного критерію (показника). Віднесення підприємства до категорії “хворих” чи “здорових” здійснюється у розрізі окремих показників у відповідності до емпірично побудованої шкали граничних значень досліджуваного показника. Наприклад, згідно зі шкалою значень показника рентабельності активів, граничне значення цого показника складає 2%. Це означає, що підприємства, в яких рентабельність активів >2% за цим критерієм вважаються “здоровими”, якщо ж значення цього показника <2%, то підприємство відноситься до групи суб'єктів господарювання, яким загрожує фінансова криза.
Подобные документы
Сутність фінансового менеджменту як процесу управління формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів господарюючого суб'єкта, його мета, задачі та функції. Стратегія та політика фінансового менеджменту. Система стратегічних цілей.
контрольная работа [39,0 K], добавлен 06.09.2016Необхідність, сутність, мета та завдання фінансового менеджменту. Структура вхідних грошових потоків на підприємстві та їх характеристика. Основні причини зміни вартості грошей у часі. Сутність і класифікація фінансових ризиків, політика управління.
курсовая работа [2,2 M], добавлен 04.10.2010Дослідження причин виникнення і розкриття суті фінансового менеджменту як науки, що вивчає формування і використання фінансових ресурсів. Обґрунтування альтернативних інвестиційних проектів. Визначення поняття і значення грошових потоків підприємства.
контрольная работа [364,1 K], добавлен 25.04.2011Суть, функції, механізми, зарубіжні концепції і теорії розвитку фінансового менеджменту. Аналіз застосування закордонного досвіду фінансового менеджменту в окремих сферах управління колективними інвестиціями. Система підготовки фінансових менеджерів.
курсовая работа [62,7 K], добавлен 21.08.2010Сутність, мета та завдання процесу антикризового фінансового управління підприємством. Загальні підходи до прогнозування банкрутства підприємства. Моделі та системи антикризового управління підприємством. Визначення ймовірності настання банкрутства.
курсовая работа [201,4 K], добавлен 08.01.2018Система забезпечення фінансового менеджменту. Управління грошовими потоками підприємства. Визначення вартості грошей у часі та її використання у фінансових розрахунках. Управління прибутком і інвестиціями. Характеристика теорії дивідендної політики.
контрольная работа [86,9 K], добавлен 22.02.2012Загальні відомості про стан фінансового менеджменту на підприємствах. Аналіз фінансово-економічного стану ТзОВ НВП "Техноваги". Комплекс заходів щодо вдосконалення фінансового управління підприємством. Оцінка ефективності запропонованих заходів.
курсовая работа [631,4 K], добавлен 08.05.2014Поняття фінансової кризи на підприємстві. Функції антикризового фінансового управління. Формування політики антикризового фінансового управління акціонерного товариства на прикладі ПАТ "Агрофірма "Вербівське". Заходи щодо виходу з кризової ситуації.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 10.02.2014Основи формування політики антикризового фінансового управління, сутність фінансової безпеки. Використання діагностики в антикризовому управлінні підприємством. Методологічні основи і економічні передумови удосконалення фінансового механізму управління.
дипломная работа [494,9 K], добавлен 07.09.2010Головні функції та завдання фінансової стратегії підприємства, особливості процесу її розробки. Суть і значення фінансового планування, його основні види. Основні принципи і методи фінансового планування. Результат перспективного фінансового планування.
реферат [23,8 K], добавлен 11.04.2014