Комбінований портфель цінних паперів знижує ризик вкладень капіталу, але також вимагає солідних стартових сум вкладення і на довгий період часу (більше 6 місяців).

Традиційний консервативний портфель в класичному вигляді складається з вільних грошових коштів підприємства і короткострокових вкладень у вигляді корпоративних акцій і облігацій та державних цінних паперів.

Для усунення невизначеності при інвестуванні коштів в акції теорія і практика ринкового господарювання виробила визначені підходи до оцінки їх вартості:

метод капіталізації чистого прибутку;

метод капіталізації дивідендів;

метод капіталізації грошових потоків.

Тип портфеля - це його узагальнена характеристика з позицій задач, які стоять перед ним, чи видів паперів, які входять в портфель. Розрізняють декілька типів портфелів:

портфель зростання, що орієнтований на акції, а курсова вартість швидко зростає. Мета - приріст капіталу інвесторів. Ось чому власникам портфеля дивіденди можуть виплачуватись в невеликому розмірі чи зовсім не виплачуватись;

портфель доходу, метою якого є отримання високих поточних доходів. Відношення стабільно виплачуваного відсотка та курсової вартості цінних паперів, які входять в цей портфель, вище ринкового. Відповідно їх курсова вартість зростає повільніше;

портфель ризикового капіталу - портфель, що складається переважно з цінних паперів молодих компаній агресивного типу, які обрали стратегію швидкого розширення;

збалансований портфель, що складається частково із цінних з швидкозростаючим курсом, частково з високодохідних цінних паперів. В цьому портфелі можуть знаходитися і високоризикові цінні папери, мета - приріст капіталу і отримання високого доходу, відповідно до чого і загальні ризику будуть збалансованими;

спеціалізований портфель, за яким цінні папери об'єднані не за загальним цільовим, а за більш особистими критеріями (вид ризики, вид цінних паперів, галузева чи регіональна належність), наприклад:

Очікувана норма доходу з портфеля інвестицій представляє собою середньозважену величину по кожній окремій групі інвестицій, які входять в цей портфель. Ця величина, яку визначають символом Кр, розраховується наступним чином

де Кр - очікувана норма доходу по всіх групах інвестицій;

хі - частка всієї групи, інвестована в капітал;

Кі - очікувана норма доходу за капіталом;

n - номер капіталу в інвестиційному портфелі.

Тема 9. Управління фінансовими ризиками

9.1 Сутність та класифікація фінансових ризиків

Фінансовий ризик - це також ризик того, що суб'єкт господарювання, який залучив фінансові ресурси, виявиться неспроможним вчасно погасити зобов'язання, строк сплати яких настав, в результаті чого він може виявитися банкрутом. Причини виникнення фінансових ризиків:

1. Слабка і нестабільна економіка країни.

2. Інфляція.

3. Підвищення витрат на підприємстві.

4. Незадовільне курівництво фінансовою політикою підприємства.

5. Зниження цін на світовому ринку.

6. Конкурентна боротьба.

7. Економічна криза.

8. Політичні фактори.

9. Державне регулювання банківської облікової ставки.

10. Суттєві коливання обмінних курсів валюти.

За можливістю усунення ризики поділяються на: систематичні; несистематичні.

Систематичний (або ринковий) ризик, характерний для всіх учасників фінансової діяльності і всіх видів фінансових операцій. Він виникає при зміні окремих стадій економічного розвитку країни, зміні кон'юнктури фінансового ринку, в інших аналогічних випадках, на які підприємство в процесі своєї фінансової діяльності не може вплинути (інфляційний ризик, процентний ризик, валютний ризик, податковий ризик).

Несистематичний (або специфічний ризик) притаманний окремим напрямкам фінансової діяльності і характеру фінансових операцій конкретного підприємства. Він може бути пов'язаний з некваліфікованим фінансовим менеджментом, неефективною структурою активів і капіталу, надмірною схильністю до ризикових ("агресивних") фінансових операцій з високою нормою прибутку, недооцінкою бізнес-партнерів та іншими аналогічними факторами.

За рівнем фінансових втрат ризики поділяються на: допустимі; критичні; катастрофічні (або недопустимі).

Допустимий фінансовий ризик - це загроза повної або часткової втрати прибутку від реалізації того чи іншого фінансового проекту або від фінансової діяльності підприємства в цілому. В цьому випадку втрати можливі, але їх розмір менший за очікуваний прибуток.

Критичний ризик пов'язаний із загрозою втрат в розмірі понесених витрат на здійснення конкретної фінансової угоди або виду фінансової діяльності.

Катастрофічний ризик характеризується тим, що фінансові втрати при ньому визначаються частковою або повною втратою майна підприємства. Цей вид ризику, як правило, призводить до банкрутства підприємства.

За сферою виникнення фінансові ризики поділяються на зовнішні; внутрішні.

Джерелом виникнення перших ризиків є зовнішнє середовище, до цієї групи фінансових ризиків можна віднести інфляційний, валютний, процентний та інші ризики.

Внутрішні фінансові ризики - це ризики, які залежать від діяльності підприємства.

За тривалістю впливу виділяють: постійний фінансовий ризик; тимчасовий фінансовий ризик.

Постійний фінансовий ризик характерний для всього періоду здійснення фінансової операції або фінансової діяльності і пов'язаний з дією постійних факторів. Тимчасовий фінансовий ризик виникає періодично і зустрічається лише на окремих етапах здійснення фінансової операції або фінансової діяльності.

За причинами виникнення ризик поділяється на наступні види.

Соціально-правовий - виникає при нестабільності "правил гри" на фондовому ринку - оподаткування, політичної ситуації, законодавчих гарантій тощо.

Інфляційний - ризик того, що інфляція за своїми темпами випередить зростання доходів за інвестиціями. Інфляційний ризик - це вид фінансового ризику, що обумовлюється можливістю знецінення реальної вартості капіталу (у формі фінансових активів фірми), а також очікуваних доходів і прибутку фірми від здійснення фінансових угод або операцій у зв'язку із інфляційними процесами.

Ринковий ризик виникає в результаті можливого падіння попиту на даний вид цінних паперів, який є об'єктом інвестування.

Операційний ризик - ризик втрат в результаті збою в роботі інформаційних систем або комп'ютерної техніки. Операційний валютний ризик виникає у підприємств під час такої ділової операції, специфіка якої обумовлює проведення платежу або отримання коштів в іноземній валюті не в момент укладання угоди, а через деякий час.

Ризик ліквідності виникає при неможливості звільнити без втрат інвестовані кошти.

Кредитний ризик - ймовірність того, що партнери - учасники контракту будуть не здатні виконати договірні зобов'язання як в цілому, так і частково. Розрізняють два види кредитного ризику:

Під податковим ризиком слід розуміти ймовірність втрат, які може понести фірма в результаті кон'юнктурної зміни податкового законодавства або в результаті помилок, допущених фірмою при розрахунку податкових платежів.

Депозитний ризик - ймовірність виникнення втрат в результаті неповернення банківськими установами депозитних внесків підприємства. Цей ризик виникає відносно рідко і пов'язаний,

Валютний ризик - ризик отримання збитків в результаті несприятливих короткострокових або довгострокових коливань курсів валют на міжнародних фінансових ринках.

Процентний ризик виникає через непередбачені зміни як депозитної, так і кредитної процентної ставки на фінансовому ринку. Процентний ризик призводить до зміни витрат на виплату відсотків або доходів за інвестиціями і означає зміни ставки доходності на власний і інвестований капітал в порівнянні з очікуваними ставками доходності.

За можливостями страхування фінансові ризики поділяються на ті, що підлягають і ті, що не підлягають страхуванню. Ризик, що страхується, - це ймовірна подія або сукупність подій, на випадок настання яких здійснюється страхування. Таке страхування має дві форми: самострахування або зовнішнє. Самострахування передбачає створення відповідного запасного фонду на підприємстві. Зовнішнє страхування фінансових ризиків передбачає наявність зобов'язань страховика за страховими виплатами в розмірі повної або часткової компенсації втрат доходів та можливо й додаткових витрат.

9.2 Методи зменшення фінансових ризиків

Під ризик-менеджментом слід розуміти систему управління ризиками на підприємстві, що передбачає використан\ ня методів та інструментів, спрямованих на виявлення, ідентифікацію ризиків, розрахунок ймовірності їх настання, їх оцінку (визначення можливого розміру фінансових втрат) та нейтралізацію (внутрішнє і зовнішнє їх страхування). Основна мета управління фінансовими ризиками - мінімізація пов'язаних з ними фінансових втрат, є оптимізація структури капіталу (співвідношення між власними та позичковими джерелами формування фінансових ресурсів) та оптимізація портфеля боргових зобов'язань.

Система управління ризиками включає наступні блоки завдань:

- ідентифікацію - процес встановлення переліку основних видів фінансових ризиків, що притаманні діяльності конкретного підприємства.

- оцінку ризиків - відображення наслідків впливу ризиків та ймовірності їх настання в кількісному виразі; нейтралізацію ризиків - вжиття відповідних заходів щодо зменшення ймовірності настання ризиків і зменшення наслідків їх впливу.

На першій стадії ідентифікації в розрізі кожного напрямку господарської діяльності (операційної, інвестиційної, фінансової) і основних господарських операцій визначаються притаманні їм види фінансових ризиків і на цій підставі складається перелік можливих несистематичних ризиків підприємства.

На другій стадії визначається перелік систематичних ризиків, пов'язаних з господарською діяльністю підприємства в цілому.

На третій стадії формується загальний портфель фінансових ризиків пов'язаних з діяльністю підприємства (включає можливі систематичні і несистематичні фінансові ризики).

Під час оцінки ризиків базовими величинами, що розраховуються, є величина збитків, яких може зазнати підприємство та ймовірність настання цих збитків.

До основних інструментів нейтралізації ризиків слід віднести:

- формування відповідних резервів;

- диверсифікація ризиків;

- хеджування;

- страхування ризиків страховими компаніями.

Найпоширенішим інструментом нейтралізації наслідків настання ризиків є використання для цих цілей резервного фонду фінансових ресурсів, що призначений для покриття можливих збитків.

Резерви створюються відповідно до чинного законодавства або установчих документів підприємств за рахунок нерозподіленого прибутку або коштів власників. Згідно Закону України "Про господарські товариства" на кожному підприємстві, заснованому у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо, повинен бути сформований резервний (страховий) фонд (капітал). Розмір цього фонду регламентується засновницькими документами, але він не може бути меншим 25 % статутного капіталу підприємства. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду (капіталу) також передбачається засновницькими документами, але він не може бути меншим 5 % суми чистого прибутку підприємств.

Диверсифікація - один зі способів мінімізації фінансових ризиків, який полягає в розподілі ризиків шляхом розширення об'єктів капіталовкладень, асортименту товарів і послуг, фінансових інструментів тощо. Розрізняють диверсифікацію інвестицій, продукції та виробництва.

Хеджування - метод страхування цінового ризику за угодами на біржі (товарній, фондовій). Механізм хеджування ризиків полягає в здійсненні зустрічних операцій з купівлі-продажу активів (фінансових інструментів).

До хеджування твердих контрактів належать форвардні, ф'ючерсні та аналогічні щодо них контракти.

9.3 Оцінка ризиків

Для того, щоб кількісно визначити величину ризику, необхідно знати всі можливі наслідки певної дії та ймовірність самих наслідків. Ймовірність означає можливість отримання конкретного результату. Математичне сподівання будь-якої події дорівнює добутку абсолютного значення цієї події та ймовірності її настання. Наприклад, маємо два варіанти вкладення капіталу. Встановлено, що при вкладенні капіталу в проект "А" - очікується отримання прибутку у розмірі 3000 гри., що має ймовірність 0,26, а при вкладенні у проект "В" - отримання прибутку у розмірі 3200 грн. 7 що має ймовірність 0,2. Тоді очікуване отримання прибутку від вкладення капіталу (тобто математичне сподівання) по проекту "А" буде становити - 780 гри. (3000 х 0,26); по проекту "В" - 640 гри. (3200 х 0,20).

Ймовірність настання події може бути визначена об'єктивним чи суб'єктивним методом. Об'єктивний метод визначення ймовірності побудований на визначенні частоти, з якою відбувається дана подія. Суб'єктивний метод визначення ймовірності заснований на використанні суб'єктивних критеріїв, які базуються на різноманітних припущеннях. До таких припущень можуть належати: думка особи, що оцінює, її особистий досвід, оцінка експерта, думка фінансового консультанта тощо.

Величина ризику (ступінь ризику) вимірюється за допомогою категорій: середньоочікуваного значення; дисперсія, коефіцієнт варіації.

Середньоочікуване значення показує результат, на який ми сподіваємось в середньому.

Дисперсія являє собою середню зважену величину з квадратів відхилень реальних результатів від сподіваних. Варіант з більшим значенням дисперсії є більш ризикованим.

де 2 - дисперсія; ВСі - значення ймовірностей і-тих результатів; Хі - реальні значення результатів;

Е(Х) - сподівані або середні значення результатів.

Коефіцієнт варіації - відносна величина, тому на її розмір не впливають абсолютні значення показника, що вивчається. За допомогою коефіцієнта варіації можна порівнювати навіть коливаність ознак, які виражені в різних одиницях виміру. Коефіцієнт варіації може змінюватись від 0 до 100 %. Чим більший коефіцієнт, тим більша коливаність і ризик.

де КВ - коефіцієнт варіації;

СВ - стандартне відхилення ();

СД - сподіваний доход.

Крім методу експертних оцінок застосовуються також аналітичний метод оцінки ризику і метод проведення аналогій. Аналітичний метод дозволяє визначити ймовірність ризиків на підставі власної інформаційної бази. Метод проведення аналогії багато в чому подібний до аналітичного, але забезпечує меншу точність. Він ґрунтується на тотожності природи окремих господарських (фінансових) операцій підприємства.

За рівнем можливих фінансових втрат, пов'язаних з окремими фінансовими ризиками, виділяють чотири групи фінансових операцій:

а) неризикові фінансові операції, за якими можливі фінансові втрати не прогнозуються. До таких фінансових операцій, наприклад, може бути віднесено хеджувания (один з видів біржових операцій), придбання короткострокових державних облігацій (при низьких темпах інфляції).

б) фінансові операції з прийнятним рівнем втрат. В цьому випадку фінансові втрати рівні сумі розрахункового чистого прибутку;

в) фінансові операції з критичним рівнем втрат. В цьому випадку фінансові втрати рівні сумі розрахункового валового доходу;

г) фінансові операції з катастрофічним рівнем втрат. В цьому випадку фінансові втрати рівні сумі власного капіталу.

9.4 Визначення ризику портфелю інвестицій

Портфель інвестицій - це набір фінансових активів, якими володіє інвестор. В нього можуть входити як інструменти одного виду, наприклад, акції або облігації, так і різні інструменти: цінні папери, фінансові інструменти, нерухомість. Головна мета формування портфелю інвестицій полягає в одержанні необхідного рівня очікуваної доходності при більш низькому рівні очікуваного ризику. Ця мета досягається за рахунок: по-перше, диверсифікації портфелю, тобто розподілу коштів інвестора між різними активами; по-друге, ретельного підбору фінансових інструментів.

Головними параметрами при управлінні портфелем є його очікувана доходність і ризик. При формуванні портфелю неможливо точно визначити майбутню динаміку його доходності і ризику. Дані величини спочатку оцінюються на підставі статистичних звітів за попередні періоди. Оскільки майбутнє навряд чи повторить минуле зі стовідсотковою ймовірністю, то одержані оцінки можуть бути скориговані згідно зі своїми очікуваннями розвилку майбутньої кон'юнктури.

При аналізі доцільності операцій з портфелем цінних паперів, в тому числі тих, що впливають на його склад і структуру, можуть розв'язуватись три основні цільові задачі:

а) досягнення максимально можливої доходності;

б) досягнення мінімально можливого ризику;

в) одержання деякого прийнятного значення комбінації "доходність/ризик".

Доходність портфелю визначається за формулою арифметичної середньозваженої.

Ризик портфелю залежить від низки параметрів, основні з яких - кількість активів в портфелі, його структура та ризикованість його окремих складових і динаміка доходності. Поряд з цим, слід пам'ятати, що ризик портфелю залежить не від значень доходності, а від їх варіації та структури портфелю.

Додавання в портфель безризикового активу зменшує доходність портфелю, при цьому ризик портфелю зменшується прямо пропорційно частці цього активу.

Об'єднання ризикових активів в портфель може призводити до зниження ризику в порівнянні з володінням кожним з цих активів окремо, однак результат залежить не тільки від ризикованості об'єднаних активів, але й від характеру взаємозв'язку між їх доходностями. Отже, ризик комбінації завжди менше максимального ризику об'єднаних активів.

Широко диверсифікований портфель містить в собі тільки ринковий ризик. Недостатньо диверсифікований портфель володіє як ринковим, так і неринковим ризиками. Таким чином, інвестор може знизити свій ризик тільки до рівня ринкового, якщо формує широко диверсифікований портфель.

Для оцінки ринкового ризику застосовується інша величина, яку називають бета-коефіцієнт. Бета-аналіз дозволяє оцінити, якою повинна бути доходність ризикової акції в залежності від середньо ринкової доходності, що склалась на фондовому ринку, і доходності, що характерна для без ризикового вкладення. Бета-коефіцієнт виражає «ринкову чутливість» інвестицій, тобто характеризує зміну доходів від капіталовкладень залежно від змін ринкової ситуації. Цей коефіцієнт відображає відносну ризикованість даної акції порівняно з середньо ринковим рівнем. Значення в-коефіцієнта визначають експертним та статистичним методом.

Якщо в = 1, то це означає, що зміни доходності точно повторюють зміни ринкової ситуації. Значення в<1 - низький рівень ризику і стабільна доходність щодо ринкових змін. Якщо в>1, то це свідчить про те, що на доходи досить сильно впливають навіть незначні зміни ринкової ситуації, ризик високий.

ТЕМА 10. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ ЗВІТІВ

10.1 Сутність, завдання та методи аналізу фінансових звітів

Під фінансовим станом розуміють спроможність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективного використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю підприємства.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим.

Фінансовий аналіз підприємства складається з трьох взаємопов'язаних розділів:

перший - аналіз фінансових результатів;

другий - аналіз фінансового стану;

третій - аналіз ділової активності.

Фінансовий стан - рівень збалансованості окремих структурних елементів активів і капіталу підприємства, а також рівень ефективності їх використання. Оптимізація фінансового стану підприємства є однією із головних умов успішного його розвитку в майбутньому періоді. В той же час кризовий фінансовий стан підприємства свідчить про серйозну загрозу його банкрутства.

Фінансовий стан господарюючого суб'єкта - це характеристика його фінансової конкурентоспроможності, (тобто платоспроможності, кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов'язань перед державою та іншими господарюючими суб'єктами.

Фінансова звітність - це сукупність форм звітності, які складені на основі даних фінансового обліку з метою надання зовнішнім і внутрішнім користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан у вигляді, який зручний і зрозумілий для прийняття цими користувачами певних ділових рішень.

В світовій і національній практиці побудова фінансової звітності базується на принципах:

а) відкритості інформації;

б) зрозумілості фінансової звітності особам, які приймають ділові рішення на її основі;

в) корисності чи значущості та вірогідності;

г) припущень і обмежень, які дають змогу адекватної інтерпритації фінансової звітності.

Головна мета аналізу фінансових звітів - своєчасно виявляти й усувати недоліки в фінансовій діяльності та знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства є звітний бухгалтерський баланс (форма №1), звіт про фінансові результати (форма №2), звіт про власний капітал (форма №3), звіт про рух грошових коштів (форма №4), дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, які деталізують окремі статті балансу.

Мета аналізу фінансових звітів - допомогти фінансовим аналітикам обґрунтувати свої фінансові плани, виявити слабкі місця у фінансових операціях фірми, вжити відповідних заходів, які допоможуть виправити становище, прийняти рішення про найефективніше вкладання коштів і ресурсів, скоригувати напрямки майбутньої діяльності фірми.

Аналіз фінансових звітів повинен дати відповіді на два запитання:

Чи має фірма прибуток за результатами своєї фінансово-господарської діяльності за рік;

Чи спроможна фірма виконати свої зобов'язання і чи не приведе таке виконання зобов'язань до ліквідації фірми в зв'язку з нестачею фінансових ресурсів.

Фінансова звітність визначена П(С)БО 1 як бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період. Метою такої звітності ї забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень.

Такі компоненти фінансової звітності, як баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал та звіт про рух грошових коштів, складаються з статей, які об'єднуються у відповідні розділи.

При аналізі фінансових звітів використовуються різні методи та прийоми.

До прийомів аналізу відносять:

горизонтальний (часовий) аналіз;

вертикальний (структурний) аналіз;

трендовий аналіз;

аналіз відносних показників (коефіцієнтів);

порівняльний аналіз;

факторний аналіз.

Методи можна узагальнити в дві основні групи:

1) неформалізовані: експертних оцінок; порівняльні; побудови системи показників; побудови системи аналітичних таблиць та ін.

2) формалізовані: ланцюгових підстановок; арифметичних різниць; балансовий; відсоткових чисел; простих і складних процентів; дисконтування та ін.

Крім того, широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики: середніх та відносних величин; групування; індексний та ін.

Розглянемо структуру аналізу фінансового стану підприємства. (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Структура аналізу фінансового стану підприємства

При оцінці фінансового стану підприємства користуються різними видами фінансового аналізу.

Розглянемо класифікацію видів фінансового аналізу на рис. 2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Класифікація основних видів фінансового аналізу

10.2 Аналіз бухгалтерського балансу

Баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Як і будь-яка форма фінансової звітності, баланс включає заголовок, основні її елементи (класи) та підкласи. У заголовку наводиться: назва підприємства, його організаційно-правова форма та місце знаходження; назва звіту; дату, на яку складено звіт; валюта, в якій складено звіт та рівень її точності.

Елементами балансу, безпосередньо пов'язаними з визначенням фінансового стану підприємства та змін в ньому, є:

активи;

зобов'язання;

власний капітал.

Активи і зобов'язання не підлягають згортанню, за винятком випадків, передбачених окремими стандартами.

Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу.

Методичну послідовність проведення фінансового аналізу балансу підприємства розглянемо по даних умовного підприємства.

При аналізі балансу підприємства рекомендується використовувати горизонтальний і вертикальний аналіз фінансової звітності.

Горизонтальний аналіз полягає у співставленні фінансових даних підприємства за 2 періоди у відносному та абсолютному вимірюваннях (табл. 1).

Табл.1 Горизонтальний аналіз балансу підприємства (тис. грн.)

	на початок року	на кінець року	Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
Активи
Основні засоби
Основні засоби, первинна вартість	624,4	1297,1	672,7	107,74%
Основні засоби, кінцева вартість	514,2	1074,0	559,8	108,87%
Нематеріальні активи, первинна вартість	2,2	4,2	2	90,9%
Нематеріальні активи, кінцева вартість	1,4	0,9	-0,5	-35,71%
Незавершене будівництво	1,8	4,1	2,3	127,78%
Необоротні активи, всього	666,2	1079,0	412,8	61,96%
Оборотні засоби
Виробничі запаси	551,0	377,8	-173,2	-31,43%
Незавершене виробництво	52,9	29,1	-23,8	-44,99%
Готова продукція	121,1	115,6	-5,5	-4,5%
Грошові кошти, в нац. валюті	80,9	66,5	-14,4	-17,79%
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	893,2	1219,7	325,9	36,4%
Дебіторська заборгованість за розрахунками	271,7	269,0	-2,7	-0,97%
Інша поточна дебіторська заборгованість	902,8	29,9	-872,9	-96,69%
Інші оборотні активи	117,2	105,3	-11,9	-10,15%
Оборотні активи, всього	2879,1	2212,9	-666,2	-23,14%
Активи, всього	3545,3	3291,9	-253,4	-7,15%
Пасиви
Власний капітал
Статутний капітал	177,2	177,2	0	0
Інший додатковий капітал	459,4	459,4	0	0
Нерозподілений прибуток	433,3	402,4	-30,9	-7,14%
Власний капітал, всього	1069,6	1039,0	-30,6	-7,14%
Довгострокова заборгованість
Облігації до оплати	-	-
Довгостроковий банківський кредит	-	-
Довгострокова заборгованість, всього	-	-
Короткострокова заборгованість
Кредиторська заборгованість	1288,3	504,0	-784,3	-60,87%
Поточні зобов'язання за розрахунками	236,9	757,8	520,9	219,88%
Інші зобов'язання	0,5	46,1	45,6	912%
Банківська позика	950,0	945,0	-5	-0,53%
Заборгованість за податками
Короткострокова заборгованість, всього	2475,7	2252,9	-222,8	-9,07%
Пасиви, всього	3545,3	3291,9	-253,4	-7,14%

Наведені дані дозволяють зробити такі висновки:

Загальна сума активів зменшилася на 251.4 тис. грн. або більш, ніж на 7%. Це зменшення відбулось переважно за рахунок значного зменшення оборотних активів. Абсолютна величина зниження у оборотних активах склала 666,2 тис. грн або більше, ніж 20% їх річної величини. У той же час, майже удвічі збільшилася сума основних засобів підприємства (в абсолютному вимірюванні - на 672.7 тис. грн.) Це відбулось внаслідок купівлі обладнання для переоснащення виробництва. Незначно збільшилися і витрати на торгівельну марку й гудвілл.

Що стосується структури оборотних коштів, то можна зазначити, що вона значно погіршилася. Виробничі запаси зменшилися за рік на 173.2 тис. грн або на 31.43%. Зменшилася також величина готової продукції (на 5.5 тис. грн.) і грошові кошти (на 14.4 тис. грн.). Все це свідчить про скорочення обороту підприємства і негативні тенденції у його роботі. В той же час, збільшилася сума і частка дебіторської заборгованості за товари та послуги в абсолютному вимірюванні на 325.9 тис. грн. (або на 36.4%). Це означає, що підприємство фактично кредитувало своїх партнерів по бізнесу, які вчасно не розраховувалися за товари та послуги, що надавалися підприємством. Але з іншого боку, якщо підприємство має надійних партнерів, то слід очікувати надходження коштів у наступних періодах, що трохи поліпшить ситуацію з показниками ліквідності.

При аналізі пасивів підприємства слід зазначити, що зобов'язання підприємства скоротилися, у тому числі короткострокові зобов'язання зменшилися на 222.8 тис. грн. (9%). Це відбулося внаслідок значного скорочення кредиторської заборгованості (на 784.3тис. грн). Таким чином, підприємство вчасно розрахувалося з постачальниками та підрядчиками за виконані роботи та отримані послуги. Проте значно (більш, ніж утричі) збільшилися поточні зобов'язання за розрахунками, у тому числі, з оплати праці і за авансами, що одержані від інших підприємств у рахунок наступних поставок продукції.

В цілому слід зазначити, що динаміка показників ліквідності є позитивною. Зменшення короткострокової заборгованості підприємства збільшує ліквідність підприємства і його фінансову стійкість.

Слід зазначити, що аванси, отримані підприємством, на кінець року майже удвічі менше дебіторської заборгованості за товари та послуги, що надані підприємством.

Аналіз балансу підприємства свідчить, що підприємству слід покращити показники фінансової стійкості та ліквідності, а саме:

поліпшити взаємовідносини із постачальниками і споживачами продукції, вдатися до поліпшення ситуації із дебіторською заборгованістю підприємству;

поліпшити структуру оборотних коштів, більш продуктивно використовувати нове обладнання, збільшити обсяг продукції, що виготовляється;

зменшити поточну заборгованість підприємства, намагатися перейти від короткострокових до довгострокових кредитів банку.

Вертикальний аналіз балансу дозволяє зробити висновок про структуру балансу в поточному стані, а також проаналізувати динаміку цієї структури.

Технологія вертикального аналізу полягає у тому, що загальну суму балансу приймають за 100% і кожну статтю фінансової звітності представляють у вигляді процентної частки від прийнятого базового значення.

Проведемо вертикальний аналіз на підставі даних балансу умовного підприємства (табл. 2).

Табл. 2. Вертикальний аналіз балансу підприємства

	на початок року	на кінець року	Частка у % до суми балансу на початок року	Частка у % до суми балансу на кінець року
Активи
Основні засоби
Основні засоби, первинна вартість	624,4	1297,1	17,6%	39,4%
Основні засоби, залишкова вартість	514,2	1074,0	14,5%	32,7%
Нематеріальні активи, первинна вартість	2,2	4,2	0, 06%	0,1%
Нематеріальні активи, залишкова вартість	1,4	0,9	0,04%	0,03%
Незавершене будівництво	1,8	4,1	0,05%	0,1%
Необоротні активи, всього	666,2	1079,0	18,8%	32,8%
Оборотні засоби
Виробничі запаси	551,0	377,8	15,6%	11,5%
Незавершене виробництво	52,9	29,1	1,5%	0,9%
Готова продукція	121,1	115,6	3,4%	3,7%
Грошові кошти, в нац. валюті	80,9	66,5	2,3%	2,0%
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	893,2	1219,7	25,2%	37,1%
Дебіторська заборгованість за розрахунками	271,7	269,0	7,7%	8,2%
Інша поточна дебіторська заборгованість	902,8	29,9	25,5%	0,9%
Інші оборотні активи	117,2	105,3	3,3%	3,2%
Оборотні активи, всього	2879,1	2212,9	81,2%	67,2%
Активи, всього	3545,3	3291,9	100%	100%
Пасиви
Власний капітал
Статутний капітал	177,2	177,2	5,0%	5,4%
Інший додатковий капітал	459,4	459,4	12,9%	14,0%
Нерозподілений прибуток	433,3	402,4	12,2%	12,2%
Власний капітал, всього	1069,6	1039,0	30,6%	31,6%
Короткострокова заборгованість
Кредиторська заборгованість	1288,3	504,0	36,3%	15,3%
Поточні зобов'язання за розрахунками	236,9	757,8	6,7%	23,1%
Інші зобов'язання	0,5	46,1	0,0	1,4%
Банківська позика	950,0	945,0	26,8%	28,7%
Короткострокові заборгованості, всього	2475,7	2252,9	69,4%	68,4%
Пасиви, всього	3545,3	3291,9	100%	100%

Аналізуючи дані вертикального балансу підприємства, можна зробити такі висновки.

Частка обігових активів у балансі підприємства є значною: на початок року вона складала більше 80%. Проте протягом аналізованого року відбулося скорочення цієї частки, а на кінець року ця тенденція ще більше закріпилась. Зрозуміло, що скорочення частки оборотних коштів позначається негативно на показниках фінансової стійкості та ліквідності, тому що свідчить про зменшення запасів, розмірів виробництва, готівки для придбання матеріально-речових факторів виробництва.

Частка основних засобів має тенденцію до збільшення, причому, протягом року відбулося зростання долі основних засобів у сумі балансу в 1.7 рази. З одного боку, це явище свідчить про політику підприємства щодо розширення матеріально-технічної бази підприємства та його технічного переозброєння. З іншого боку, підприємство погіршило свої показники ліквідності й фінансової стійкості внаслідок вилучення коштів на поповнення оборотних активів.

Власний капітал підприємства знаходиться на рівні 30.6% -- на початок року і 31.6 % -- на кінець року від загальної суми пасивів, що говорить про низьку платоспроможність, напрочуд низькі показники ліквідності і фінансової стійкості й високий рівень ризику підприємства стати банкрутом.

Довгострокових зобов'язань підприємство не має, лише на кінець року в нього з'явилися відстрочені податкові зобов'язання.

Проте негативним явищем є наявність досить великої частки короткострокових заборгованостей, які у структурі пасивів займають за звітний період 68-69%.

Отже, основними висновками, зробленими при вертикальному аналізі балансу підприємства можуть бути такі:

структура статей балансу демонструє тенденцію до зростання частки основних засобів і незначного зменшення частки оборотних активів;

у той же час, закріпилася негативна тенденція до збільшення частки дебіторської заборгованості і зменшення грошових коштів у національній валюті.

Підприємству слід вдатися до аналізу структури видатків, налагодити більш стабільні зв'язки з постачальниками, а також посилити контроль за витратами, запобігаючи нецільового витрачання ресурсів.

Таким чином, аналіз балансу підприємства у горизонтальному і вертикальному розрізі показав, що підприємству бракує оборотних активів, що позначається на рівні показників фінансової стійкості та ліквідності.

Зокрема, спостерігається значна частка короткострокових зобов'язань і подальше зменшення частки грошей у сумі балансу.

Частка власного капіталу є незначною величиною (біля 30%), що говорить про велику ймовірність банкрутства аналізованого підприємства.

10.3 Оцінка звіту про фінансові результати

Звіт про фінансові результати - це звіт про доходи, витрати і фінансові результати підприємства.

Звіт про фінансові результати (форма №2) складається з трьох розділів. Структура розділу І звіту про фінансові результати показана на рис.3.

Процес розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду може бути поділений на такі кроки:

1) Виручка від реалізації - ПДВ = Чистий дохід;

2) Чистий дохід - Собівартість реалізації продукції = Валовий прибуток;

3) Валовий прибуток + Інші операційні доходи - Адміністративні витрати - Витрати на збут = Прибуток від операційної діяльності;

4) Прибуток від операційної діяльності + Фінансові доходи - Фінансові витрати = Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;

5) Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування - Прибуток від оподаткування (25%) = Прибуток від звичайної діяльності;

6) Доходи від надзвичайної діяльності - Витрати від надзвичайної діяльності = Прибуток від надзвичайної діяльності до оподаткування;

7) Прибуток від надзвичайної діяльності до оподаткування - Прибуток надзвичайної діяльності (25%) = Прибуток від надзвичайної діяльності;

8) Прибуток від надзвичайної діяльності + Прибуток від звичайної діяльності = Чистий прибуток.

У розділі ІІ звіту про фінансові результати операційні витрати (на виробництво, збут, управління та інші операційні витрати) надаються в розрізі економічних елементів (рис.4).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Взаємозв'язок класифікації операційних витрат за функціями та економічними елементами

ІІ розділ звіту про фінансові результати наведений в таблиці 3.

Таблиця 3. Розділ ІІ звіту про фінансові результати ІІ. Елементи операційних витрат

Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Матеріальні витрати	230
Витрати на оплату праці	240
Відрахування на соціальні заходи	250
Амортизація	260
Інші операційні витрати	270
Разом	280

ІІІ розділ звіту про фінансові результати містить розрахунок показників прибутковості акцій (табл. 4).

Таблиця 4. Розділ ІІІ звіту про фінансові результати ІІ. Розрахунок показників прибутковості акцій

Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За попередній період
Середньорічна кількість простих акцій	300
Скоригована середньорічна кількість простих акцій	310
Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	320
Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	330
Дивіденди на одну просту акцію	340

Показники прибутку на акцію (ПНА) використовуються для оцінки минулих результатів операційної діяльності підприємства з метою формування висновку щодо його потенціалу і прийняття рішень про інвестиції. Його економічний зміст полягає в розкритті ефективності (прибутковості) використання підприємством ресурсів, наданих власниками його звичайних акцій.

Потенційні прості акції - це фінансовий інструмент або інший контракт, за яким в майбутньому його власнику надається право на прості акції.

10.4 Аналіз звіту про рух грошових коштів

Наступним звітом, який складає підприємство є звіт про рух грошових коштів (форма №3). Він містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період.

Під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій.

Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відому суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості.

Рух коштів відображається в звіті про рух грошових коштів в розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною та фінансовою. Це:

надходження коштів від реалізації продукції (товарів, послуг);

надходження коштів за надання права користування активами (оренда, ліцензії);

платежі постачальникам;

виплати працівникам тощо.

Інвестиційна діяльність - це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів. Це:

платежі, пов'язані з придбанням основних засобів і нематеріальних активів;

надходження коштів від продажу необоротних активів;

надання позик іншим підприємствам;

надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, відсотки).

Фінансова діяльність - це сукупність операцій, які призводять до зміни величини та (або) складу власного та позикового капіталу. Це:

випуск власного капіталу (акцій);

отримання позик та їх погашення;

викуп акцій власної емісії;

виплата дивідендів.

Застосовуючи розглянуту класифікацію слід мати на увазі, що віднесення руху коштів до відповідної групи залежить в першу чергу від характеру господарської діяльності підприємства. Приміром, інвестиції в цінні папери, звичайно є інвестиційною діяльністю підприємства, але є основною (операційною) діяльністю інвестиційної компанії.

Негрошові операції - це операції, які не потребують грошових коштів або їхніх еквівалентів. Це:

бартерні операції;

надходження основних засобів на умовах фінансового лізингу;

перетворення зобов'язань на власний капітал.

Негрошові операції не включаються до звіту про рух грошових коштів.

Для складання звіту про рух грошових коштів використовують показники балансу, звіту про фінансові результати та дані аналітичного бухгалтерського обліку.

Процес складання звіту про рух грошових коштів включає п'ять основних етапів

1. Визначення зміни залишків грошових коштів та їх еквівалентів

2. Визначення руху грошових коштів у результаті операційної діяльності

3. Визначення руху грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності

4. Визначення руху грошових коштів у результаті фінансової діяльності

5. Подання отриманої інформації у формі звіту про рух грошових коштів

Звіт про рух грошових коштів дозволяє аналізувати джерела та сфери споживання грошових коштів компанії.

Таблиця 7

Звіт про рух грошових коштів за ________ 20 _______ р.

Форма №3 Код за ДКУД

Стаття	Код	За звітний період	За попередній період	Звітний до попереднього
		надход-ження	видаток	надходження	видаток
І. Рух коштів в результаті операційної діяльності Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування	010	7888,8		5132,7		153,7
Коригування на: Амортизацію необоротних активів	020	1319,0	х	1195,4	х	110,3
Збільшення (зменшення) забезпечень	030
Збиток (прибуток) від нереалізованих курсових різниць	040
Збиток (прибуток) від неопераційної діяльності	050		99,8
Витрати на сплату відсотків	060		х		х
Прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах	070	9108,0		6328,1		143,9
Зменшення (збільшення) оборотних активів	080		3384,7		594,9	569,0
витрат майбутніх періодів	090	0,4		0,2
Збільшення (зменшення) поточних зобов'язань	100	2969,5		293,6		1011,4
доходів майбутніх періодів	110
Грошові кошти від операційної діяльності	120	8693,2		6027,0		144,2
Сплачені: Відсотки	130	х		х
податки на прибуток	140	х	2366,6	х	1539,8	153,7
Чистий рух коштів до надзвичайних подій	150	6326,6		4487,2		141,0
Рух коштів від надзвичайних подій	160
Чистий рух коштів від операційної діяльності	170	6326,6		4487,2		141,0
ІІ. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності Реалізація: фінансових інвестицій	180		х		х
необоротних активів	190		х		х
майнових комплексів	200
Отримані: відсотки	210		х		х
дивіденди	220		х		х
Інші надходження	230		х		х
Придбання: фінансових інвестицій	240	х		х
необоротних активів	250	х	1826,3	х	1991,3	91,7
майнових комплексів	260	х		х
Інші платежі	270	х		х
Чистий рух коштів до надзвичайних подій	280		1826,3		1991,3	91,7
Рух коштів від надзвичайних подій	290
Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності	300		1826,3		1991,3	91,7
ІІІ. Рух коштів в результаті фінансової діяльності Надходження власного капіталу	310		х		х
Отримані позики	320		х		х
Інші надходження	330	61420,0	х		х
Погашення позик	340	х		х
Сплачені дивіденди	350	х	314,2	х	193,9	162,0
Інші платежі	360	х	61322,5	х
Чистий рух коштів до надзвичайних подій	370
Рух коштів від надзвичайних подій	380
Чистий рух коштів від фінансової діяльності	390		216,7		193,9	111,8
Чистий рух коштів за звітний період	400	4283,6		2302,0		186,1
Залишок коштів на початок року	410	3499,2	х	2537,9	х	137,9
Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів	420	17,0		323,7		5,3
Залишок коштів на кінець року	430	7799,8	х	5163,6	х	151,1
У % до залишку на початок року		222,9		203,5

Як видно з таблиці, рух коштів розглядається за трьома напрямами: за результатами операційної діяльності, за результатами інвестиційної діяльності та за результатами фінансової діяльності.

Чистий рух коштів від операційної діяльності по аналізованому умовному підприємству склав у звітному періоді 6326,6 тис. грн., на 41% більше, ніж у попередньому періоді.

Позитивний вплив на чистий рух коштів від операційної діяльності мали такі фактори:

збільшення у звітному періоді порівняно з попереднім періодом прибутку від звичайної діяльності до оподаткування на 53,7%;

збільшення прибутку від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах на 43,9%;

збільшення поточних зобов'язань у звітному періоді порівняно з попереднім у 10,1 раза.

Негативний вплив на рух коштів у результаті операційної діяльності мали такі фактори:

наявність у звітному періоді на відміну від попереднього періоду збитків від не операційної діяльності у сумі 99,8 тис. грн.;

збільшення у звітному періоді порівняно із попереднім періодом у 5,7 рази видатків від необоротних активів;

збільшення на 53,7% податку на прибуток.

Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності на аналізованому підприємстві як у звітному, так і у попередньому періоді складався з придбання необоротних активів. У звітному періоді видатки від придбання необоротних активів склали 1826,3 тис. грн., на 8,3% менше, ніж у попередньому періоді.

Рух коштів у результаті фінансової діяльності аналізованого підприємства складався із: інших надходжень та інших платежів у сумах відповідно 61420 тис. грн. та 61322,5 тис. грн.; сплати дивідендів у звітному періоді в сумі 314,2 тис. грн. або у 1,6 рази більше, ніж в попередньому періоді.

В цілому чистий рух коштів за звітний період склав 4283,6 тис. грн., або на 86,1% більше, ніж у попередньому періоді. При цьому залишок коштів на початок року складав у звітному періоді 3499,2 тис. грн., на 37,9% більше, ніж у попередньому періоді, а на кінець року - 7799,8 тис. грн., або на 51,1% більше, ніж у попередньому періоді.

Слід відзначити, що як у звітному, так і в попередньому періоді залишок коштів на кінець року був удвічі більшим, ніж на початок року.

Аналіз руху грошових коштів багато в чому сприяє виявленню тенденцій в змінах ліквідності та платоспроможності підприємств.

10.5 Оцінка звіту про власний капітал

Наступним звітом є звіт про власний капітал (форма №4).

Власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями:

К = А - З

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Сума власного капіталу - це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників фірми. На суму власного капіталу суттєво впливають усі умовності бухгалтерського обліку, що були застосовані при оцінці активів і кредиторської заборгованості, і вона може лише випадково співпадати із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

внесенням власниками підприємства грошей та інших активів;

накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.

Сума власного капіталу може збільшуватися внаслідок конвертування зобов'язань, а також збільшення вартості активів; непов'язаного із підвищенням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних активів, дарчий капітал).

Власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку. Тому за формами власний капітал поділяється на дві категорії:

інвестований (вкладений або сплачений капітал);

нерозподілений прибуток.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

статутний капітал;

додатковий капітал (нереєстрований) - це додатково вкладений капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Із таблиці можна зробити висновок про досить істотні зміни в структурі власного капіталу, що відбулися протягом аналізованого року.

Так, на початок року власний капітал підприємства складав 19828,1 тис.грн., в тому числі статутний капітал - 467,7 тис.грн. або 2,4%, інший додатковий капітал - 15904,3 тис.грн. або 80,2%, резервний капітал - 118,0 тис.грн. або 0,6%, нерозподілений - 3338,1 тис.грн. або 16,8%.

Таблиця 8

Звіт про власний капітал за ____________ 20 _______ р.

Форма №4

Стаття	Код	Ста-тут-ний капітал	Пайовий капі-тал	Додатковий вкладений капітал	Ін-ший додатковий капітал	Ре-зерв-ний капі-тал	Нероз-поділе-ний при-буток	Нео-плачений капі-тал	Ви-луче-ний капі-тал	Разом
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Залишок на початок року	010	467,7			15904,3	118,0	3338,1			19828,1
Коригування: Зміна облікової політики	020
Виправлення помилок	030
Інші зміни	040
Скоригований залишок на початок року	050	467,7			15904,3	118,0	3338,1			19828,1
Переоцінка активів: Дооцінка основних засобів	060
Уцінка основних засобів	070
Дооцінка незавершеного будівництва	080
Уцінка незавершеного будівництва	090
Дооцінка нематеріальних активів	100
Уцінка нематеріальних активів	110
	120
Чистий прибуток (збиток) за звітний період	130						5522,2			5522,2
Розподіл прибутку: Виплати власникам (дивіденди)	140						448,9			448,9
Спрямування прибутку до статутного капіталу	150
Відрахування до резервного капіталу	160						677,8			677,8
	170
Внески учасників: Внески до капіталу	180	155,9								155,9
Погашення заборгованості з капіталу	190
	200
Вилучення капіталу: Викуп акцій (часток)	210
Перепродаж викуплених акцій (часток)	220
Анулювання викуплених акцій (часток)	230
Вилучення частки в капіталі	240
Зменшення номінальної вартості акцій	250
Інші зміни в капіталі: Списання невідшкодованих збитків	260
Безкоштовно отримані активи	270
	280						1090,8			1090,8
Разом зміни в капіталі	290	155,9				677,8	3304,7			4138,4
Залишок на кінець року	300	623,6			15904,3	795,8	6642,8			23966,5
В % до залишку на початок року		133,3			100,0	674,4	199,0			120,9

Протягом року підприємством було отримано 5522,2 тис.грн. чистого прибутку, з якого 448,9 тис.грн. (8,1%) було витрачено на виплату дивідендів власникам підприємства, 667,8 тис.грн. (12,3%) було відраховано до резервного капіталу. Крім того, 155,9 тис.грн. склали внески учасників до власного капіталу підприємства (2,8% до чистого прибутку, отриманого підприємством за звітний період або 33,3% до суми статутного капіталу на початок року).

Внаслідок руху капіталу підприємства у звітному періоді відбулися істотні зміни у структурі власного капіталу на кінець звітного року. Так, питома вага статутного капіталу склала 2,6%, що на 0,2 відсоткових пункта або у 1,3 раза більше, ніж на початок року. Інший додатковий капітал у загальній сумі власного капіталу склав 66,4% проти 80,2% на початок року. При цьому сума іншого додаткового капіталу залишилася незмінною, а питома вага знизилась внаслідок істотного (на 20,9%) збільшення загальної суми власного капіталу підприємства на кінець року.

Суттєво збільшилася внаслідок додаткового відрахування протягом року 667,8 тис. грн. питома вага резервного капіталу: з 0,6% на початок року до 3,3% на кінець року або у 6,7 раз. Значно, майже удвічі, збільшилась на кінець року сума нерозподіленого прибутку, склавши на кінець року 6642,8 тис.грн., внаслідок чого питома вага нерозподіленого прибутку у загальній сумі власного капіталу підприємства збільшилась протягом року з 16,8 до 27,7%. Однак навряд чи таку тенденцію можна назвати позитивною, оскільки нерозподілений прибуток мав би бути спрямований на виробничий та соціальний розвиток підприємства.

10.6 Аналіз ліквідності та фінансової стійкості підприємства

Ліквідність підприємства - це його спроможність швидко реалізувати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань, тобто це співвідношення величини його високоліквідних активів (кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства:

абсолютна фінансова стійкість;

нормально стійкий фінансовий стан;

нестійкий фінансовий стан;

кризовий фінансовий стан.

Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних джерел спроможне забезпечити запаси та витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розраховуватись за своїми зобов'язаннями.