Фінансовий стан підприємства та шляхи його поліпшення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ КЕРАЇНИ

СУМЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

ДИПЛОМНА РОБОТА

НА ТЕМУ: „ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВА ТА ШЛЯХИ ЙОГО ПОЛІПШЕННЯ”

Суми

2011р.

РЕФЕРАТ

Дипломна робота: с., 9 рис., 17 табл.., 6 додатків, 70 джерел.

Мета роботи - дослідження теоретичних основ і економічної сутності аналізу, підтримки та покращення фінансового стану підприємства.

Об'єкт дослідження - результати фінансово-господарської діяльності ВАТ «Сумихімпром», методики фінансового аналізу, методи фінансового менеджменту.

Методи дослідження: абстрактно-логічний, порівняльний, вертикальний, горизонтальний, коефіцієнтний аналіз.

В першому розділі розглянута сутність поняття фінансового стану підприємства, наведені чинники, які мають вплив на фінансовий стан.

В другому розділі наведені теоретичні основи аналізу фінансового стану підприємства: розглянуті сутність, мета та зміст аналізу фінансового стану, методи, які застосовуються при аналізі, класифікована інформаційна база аналізу фінансового стану. проведена систематизація та аналіз нормативно-законодавчої бази за обраною темою дипломної роботи.

В третьому розділі розглянуті найважливіші аспекти методик аналізу фінансового стану підприємства: аналіз прибутковості (рентабельності підприємства), аналіз фінансової стабільності, аналіз використання капіталу, наведені формули розрахунку основних коефіцієнтів, які використовуються при аналізі фінансового стану, описані можливі заходи щодо поліпшення.

В четвертому розділі наведений аналіз фінансового стану ВАТ «Сумихімпром» за 2003 рік (з використанням матеріалів за два попередніх роки): розраховано основні показники, які використовуються для оцінки фінансового стану, складені відповідні аналітичні таблиці, зроблено висновки та наведено рекомендації щодо напрямків покращення фінансового стану підприємства.

ФІНАНСОВИЙ СТАН. ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ. ПРИБУТКОВІСТЬ. РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ. ЛІКВІДНІСТЬ. ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЬ. ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ. ОБІГОВІСТЬ.

ОРІЄНТОВНИЙ ЗМІСТ ОСНОВНОЇ ЧАСТИНИ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

ВСТУП

1. ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВА ТА ЧИННИКИ, ЯКІ НА НЬОГО ВПЛИВАЮТЬ

1.1 Фінансовий стан і важливість його аналізу

1.2 Проблеми підтримки фінансового стану

1.3 Методи поліпшення фінансового стану

2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Сутність, мета, зміст і завдання аналізу фінансового стану

2.1.1 Поняття і мета фінансового аналізу

2.1.2 Зміст фінансового аналізу

2.1.3 Завдання фінансового аналізу

2.2 Методи аналізу фінансового стану

2.2.1 Методи економічних досліджень

2.2.2 Методи та прийоми фінансового аналізу

2.3 Інформаційна база аналізу фінансового стану

3. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Показники прибутковості (рентабельності)

3.2 Показники фінансової стабільності

3.3 Показники використання капіталу

3.4 Прогнозування фінансового стану

3.4.1 Стратегії розвитку компанії

3.4.2 Довгострокове фінансове планування

3.4.3 Поточне фінансове планування

4. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ВАТ „СУМИХІМПРОМ” ТА ЗАСОБИ ЙОГО ПОКРАЩЕННЯ

4.1 Аналіз прибутковості (рентабельності) підприємства

4.2 Аналіз фінансової стабільності

4.2.1 Аналіз складу та розміщення активів

4.2.2 Аналіз динаміки і структури джерел фінансових ресурсів

4.2.3 Аналіз наявності та руху власних обігових коштів

4.2.4 Аналіз поточних зобов'язань

4.2.5 Аналіз динаміки оборотних активів

4.2.6 Аналіз платоспроможності

4.3 Аналіз використання капіталу

4.3.1 Аналіз оборотності обігових коштів

4.3.2 Аналіз ефективності використання основних засобів

4.4 Оцінка фінансового стану ВАТ «Сумихімпром»

4.5 Шляхи покращення фінансового стану ВАТ „Сумихімпром”

5. ОХОРОНА ПРАЦІ

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ВСТУП

Актуальність теми дипломної роботи. Сучасний рівень і перспективи розвитку ринкових відносин в Україні потребують від суб'єктів господарювання підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції та послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання та сучасних систем управління виробництвом і менеджменту в цілому. В гнучких і непостійних умовах ринкових відносин на перший план виходить необхідність підтримки високого рівня фінансової стабільності всіма можливими засобами.

Фінансова стабільність організацій і підприємств досягається вмілим управлінням виробничими фондами і джерелами їх формування. Вона вимагає глибокого розуміння господарських процесів, знання економічних законів ринкової економіки, оперативного реагування на зовнішні та внутрішні фактори впливу, високої ділової активності управлінського апарату. У полі зору постійно повинні бути не лише виконання планів обсягів господарської діяльності і прибутку, а й показники фінансової стабільності, платоспроможності, ліквідності, ефективності використання капіталу, окупності інвестицій тощо. Фінансова стабільність - це результат успішної фінансово-господарської діяльності організацій і підприємств протягом тривалого часу. Питання забезпечення фінансової стійкості, платоспроможності, кредитоспроможності й ліквідності в кожній організації і на кожному підприємстві мають бути першочерговими та розцінюватись як боротьба за виживання й утвердження на ринку послуг.

Важливим чинником досягнення фінансової стабільності є постійний і всебічний аналіз фінансового стану підприємства. За допомогою оцінки фінансового стану коригується стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються плани та управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів та окремих робітників.

Фінансовий аналіз є гнучким інструментом в руках керівництва підприємства. Аналізом фінансового стану підприємства в рамках управлінського обліку займаються відповідні підрозділи, також засновники, інвестори, банківські установи з метою виявлення кредитоспроможності та ступеню ризику, податкові органи та інші організації, які заінтересовані в стабільній роботі і розвитку даного підприємства.

Мета роботи - дослідження фінансового стану підприємства, виявлення сильних та слабких сторін, розробка комплексу заходів по покращенню фінансового стану.

Завдання дослідження, які поставлені та вирішені для досягнення мети роботи:

- розглянута сутність поняття фінансового стану;

- розглянуті значення та завдання аналізу фінансового стану;

- розглянута інформаційна база для оцінки фінансового стану;

- розглянуті принципи, методи та напрямки аналізу фінансового стану;

- розглянуті діючі методики аналізу фінансового стану;

- розглянуті основні показники фінансового стану (показники прибутковості, фінансової стабільності, платоспроможності, використання капіталу), методи їх розрахунку та оптимальні значення;

- проведений аналіз фінансового стану конкретного підприємства на основі оцінки абсолютних та відносних показників, побудови аналітичних таблиць;

- розроблені рекомендації щодо поліпшення фінансового стану підприємства.

Об'єкт дослідження - методи фінансового аналізу та методи фінансового менеджменту.

Предмет дослідження - фінансової відносини, які виникають в процесі фінансово-господарської діяльності підприємства, функціонують і трансформуються за допомогою фінансових механізмів і інструментів.

Методи дослідження, які використовувалися в процесі дослідження та обробки матеріалів: абстрактно-логічний, порівняльний, коефіцієнтний, вертикальний (структурний) і горизонтальний (часовий) фінансовий аналіз.

Структура роботи. Основна частина роботи складається з трьох розділів. В першому розділі дається поняття фінансового стану підприємства, розглядається значення, завдання та методи його аналізу, описується інформаційна база аналізу.

В другому розділі розглянута методологічна основа аналізу фінансового стану підприємства: наведений порядок аналізу з розшифровкою сутності основних показників, показані формули розрахунку відносних показників, та їх рекомендовані значення.

В третьому розділі проведено аналіз фінансового стану ВАТ «Сумихімпром», розраховані необхідні показники, побудовані аналітичні таблиці, зроблені висновки, наведені рекомендовані заходи щодо покращення фінансового стану даного підприємства.

Фактологічну основу роботи складають методичні рекомендації Міністерства промислової політики України, форми звітності підприємства (форма № 1 «Баланс» та форма № 2 «Звіт про фінансові результати» за 2001-2003 р.р.).

1. ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВА ТА ЧИННИКИ, ЯКІ НА НЬОГО ВПЛИВАЮТЬ

1.1 Фінансовий стан і важливість його аналізу

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції [40].

Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан. Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність. Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі. Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану. Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства. Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами. Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити слабкі місця у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Таким чином, аналіз фінансового стану є одним із інструментів фінансового менеджменту зі з'ясування реальної конкурентоспроможності підприємства. Аналіз фінансового стану навіть найблагополучнішого підприємства є постійною необхідністю, бо не можна вести господарство без аналізу його доходів і витрат. Це було важливо завжди, а тим більше - нині, коли на зміну безгосподарності й безвідповідальності приходить підприємництво, сувора дисципліна й ощадливість. Закони ринкової економіки потребують відповідного способу мислення й поведінки всіх її учасників. Ринкова економіка приводить у рух усі ресурси, аби кожна вкладена в підприємство гривня давала найвищий прибуток. Щоб забезпечити це, необхідно постійно аналізувати фінансовий стан, проводити обґрунтоване наукове дослідження фінансових відносин і руху фінансових ресурсів у процесі господарської і торговельної діяльності кожного підприємства.

Для більш повного розуміння поняття фінансового стану необхідно розглянути поняття фінансового менеджменту. Фінансовий менеджмент являє. Собою управління фінансами, тобто діяльність, пов'язану з формуванням та розподілом грошових коштів.

Управління своїми фінансами здійснюють державні органи різного рівня, підприємства різних форм власності, фінансові інститути, суспільні організації та фізичні особи. Термін «фінансовий менеджмент», однак, в літературі трактується досить певно і відноситься до управління фінансами акціонерної компанії або корпоративними фінансами [63].

Фінансовий менеджмент з практичної точки зору, як і менеджмент взагалі, є конкретним видом діяльності, яким займаються фінансові менеджери (фінансові директори, заступники керівника підприємства по фінансах)ю Деякі (іноді всі) функції фінансових менеджерів особливо на невеликих підприємствах можуть виконувати їх керівники та головні бухгалтери.

В процесі своєї роботи фінансові менеджери повинні вирішувати наступні задачі:

· визначати потреби в фінансових ресурсах для забезпечення діяльності своєї компанії;

· аналізувати можливі джерела фінансових ресурсів і відбирати найбільш доцільні для вирішення конкретних задач;

· визначати і формувати раціональну структуру фінансових ресурсів (своїх та заємних);

· аналізувати можливі напрямки використання фінансових ресурсів для досягнення цілей компанії та відбирати найбільш доцільні;

· керувати процесом формування та використання фінансових ресурсів (планування, прийняття та реалізація рішень, аналіз поточного стану та оперативне регулювання);

Фінансовий менеджмент є частиною загального менеджменту компанії, який включає також управління виробництвом, маркетингом, персоналом, і його цілі повинні відповідати загальним цілям компанії.

Цілями компанії можуть бути:

· максимізація акціонерної власності;

· максимізація короткострокового прибутку;

· максимізація управлінської винагороди;

· забезпечення соціальної відповідальності.

Сучасна теорія управління фінансами передбачає, що основною метою компанії повинна бути максимізація матеріального благополуччя в довгостроковому плані своїх акціонерів, пов'язана з ростом ринкового курсу акцій і виплатою дивідендів.

Для ефективного здійснення своєї діяльності з урахуванням обраних цілей фінансовий менеджер повинен:

· вміти читати та аналізувати фінансову звітність;

· знати сутність та зміст різних фінансових відношень, операцій та інструментів;

· вміти проводити аналіз впливу різних внутрішніх та зовнішніх факторів на результати фінансової діяльності компанії;

· вміти проводити фінансово-економічні розрахунки;

· знати світовий та вітчизняний досвід управління фінансами, відомі методи та прийоми в цієї області в різних типових ситуаціях.

Вказані питання є змістом фінансового менеджменту як наукового напрямку. В зарубіжній літературі по фінансовому менеджменту розглядаються безпосередньо питання управління фінансами корпорацій. В вітчизняній літературі по фінансовому менеджменту достатньо пильна увага приділяється опису сутності і змісту різних фінансових відносин, операцій і інструментів, тобто зовнішньому фінансовому середовищу, в якому діє компанія.

Будь-який процес управління включає аналіз, прийняття рішень на його основ, реалізацію і контроль за реалізацією прийнятих рішень. Прийняття фінансових рішень в багатьох випадках залежить від досвіду та інтуїції фінансових менеджерів, розуміння їми можливих наслідків різних варіантів рішень і пов'язаних з ними фінансових ризиків і готовності прийняти на себе ризик конкретного рішення. Тому фінансовий менеджмент нерідко називають мистецтвом. Щодо фінансового аналізу, то його зміст, принципи та методи безумовно є науковим напрямком. З точки зору теоретичних засад фінансового менеджменту практично всі питання, які вивчаються, відносяться до теоретичних засад фінансового аналізу в широкому розумінні (аналізу поточного стану фінансів компанії, аналізу при плануванні та аналізу накопиченого досвіду), внаслідок чого теоретична база і сфери практичного застосування фінансового менеджменту та фінансового аналізу практично співпадають.

1.2 Проблема підтримки фінансового стану

Існує три основні проблеми з фінансовим станом підприємства [10]:

1. Дефіцит грошових коштів (низька платоспроможність) На практиці це означає, що у підприємства в найближчому майбутньому не стане вистачати або вже не вистачає коштів для того, щоб своєчасно розплачуватися по своїх зобов'язаннях. Про низьку платоспроможність також свідчить наднормативні заборгованості перед бюджетом, персоналом, кредиторами, погрожуюче зростання залучених кредитів. Про можливі проблеми з погашенням зобов'язань говорить зменшення коефіцієнтів ліквідності.

2. Недостатній рівень уваги до інтересів власника. Цю проблему можна сформулювати як „низька рентабельність власного капіталу”. На практиці це означає, що власник отримує доходи неадекватно малі в порівнянні зі своїми вкладеннями. Наслідком такої ситуації може бути і незадоволення менеджментом організації, і поява бажання вийти з компанії. Про зменшення віддачі на вкладений капітал свідчить зменшення показників рентабельності.

3. Зменшення фінансової незалежності або низька фінансова стійкість. На практиці низька фінансова стійкість погрожує проблемами в погашенні зобов'язань в майбутньому, іншими словами - залежністю підприємства від кредиторів, втратою самостійності. Про зростаючу залежність компанії від кредиторів прийдеться замислитися при зменшенні значень коефіцієнтів автономії (фінансової незалежності).

Проблем з платоспроможністю, фінансовою незалежністю та рентабельністю мають єдиний корінь: або у компанії нема можливості зберігати належне фінансове становище - компанія заробляє недостатньо для того, що бути фінансово здоровою - або компанія нераціонально розпоряджається результатами діяльності.

Недостатні результати діяльності з'являються тоді, коли підприємство має наступні проблеми:

1. Низькі обсяги продаж, які виникають через:

- низький попит на продукцію компанії;

- незадовільну роботу маркетингових служб;

Прибуток, який отримує підприємство, визначається не тільки обсягами продажу і цінами. Безумовно, це один з головних чинників. Коли на підприємстві виникає питання низьких обсягів реалізації, необхідно проаналізувати всі ринкові фактори, а також провести аналіз роботи маркетингових служб. Часто замість пошуку клієнтів, участі в виставках, розповсюдження інформації про підприємство і продукт, маркетинговий підрозділ виконує функції відділу збуту - фіксує отримані та виконані заявки. Тобто замість відділу маркетингу працює відділ статистики поточних продаж.

Якщо ринкова ситуація така, що попит на продукцію підприємства обмежений і розширення ринку збуту найближчим часом не прогнозується, можна говорити про необхідність випуску нових видів продукції або про скорочення виробничих фондів. Випуск нових видів продукції, які користуються попитом на ринку, дозволить збільшити обсяги реалізації, але вимагатиме вкладення коштів в покупку нового обладнання, ліцензій, ноу-хау. Така ситуація поставить питання про допустимий розмір капітальних витрат, який не призведе до погіршення фінансового стану компанії. Скорочення масштабів виробничих фондів дозволить компанії підвищити прибуток за рахунок скорочення постійних витрат (скорочення витрат на утримання і ремонт обладнання, будинків, споруд).

2. Високі витрати на виробництво:

- невигідні для підприємства ціни постачальників;

- відсутність належного контролю за витрачанням ресурсів;

- невідповідність величини виробничих фондів обсягу реалізації - високий рівень постійних витрат;

На практиці можлива така ситуація, коли просунення продукції організовано на високому рівні і підприємство зайняло максимально можливу частку ринку, але прибуток все одне невисокий. Причиною цього можуть бути високі витрати. Одним з шляхів подолання такої ситуації може бути пошук постачальників з більш прийнятними цінами. Причиною високих витрат можуть бути не тільки постачальники, а і ситуація на самому підприємстві. Наприклад, високі витрати на освітлення, опалення, споживання води можуть виникати тому, що вони просто не контролюються. Особливо це характерно для великих підприємств.

В певних випадках зменшення витрат потребує більш радикальних заходів - .скорочення виробничих фондів підприємства (або - скорочення масштабів компанії). Таких заходів нерідко доводиться вживати компаніям, які були створені ще за радянських часів і розраховані на обсяги виробництва набагато більші, ніж їм вдається вробляти зараз. Недовантажені виробничі фонди стають вкрай невигідними для підприємства - потребують дуже великих (в порівнянні з виручкою) витрат на ремонт і обслуговування. Саме з метою скорочення витрат багато підприємств продають свої допоміжна виробництва.

3. Збитки від інших видів діяльності:

- штрафи, пені;

- витрати з чистого прибутку невиробничого характеру (наприклад витрати на утримання соціальної сфери).

Отриманий підприємством прибуток залишається в його розпорядження не в повному обсязі. Частка прибутку може піти на погашення пені, штрафів (наприклад, за прострочені розрахунки по контрактах, із-за порушення діючого податкового або валютного законодавства), частка - на різноманітні святкування, заохочення робітників, утримання великої соціальної сфери (характерно для великих підприємств, яким з радянських часів залишились будинки культури, дитячі табори і т.п.). Скорочення невиробничих витрат з прибутку також може бути шляхом оптимізації прибутку, а отже і фінансового стану компанії.

Нераціональне розпорядження результатами діяльності - це:

1. Нераціональне управління оборотним капіталом:

- необґрунтовані закупки матеріалів на довгий період (затоварювання складів сировини);

Отриманий прибуток може розчинитися в оборотному капіталі підприємства. Наприклад відділу матеріального постачання легше затоварити склади сировиною та матеріалами і довго не витрачати зусиль на пошук більш дешевих матеріалів і забезпечення строкових поставок. Іноді закупки в великих обсягах дозволяють отримати більш дешеву сировину. Але в будь-якому випадку необхідно пам'ятати, що такі заходи виводять з обороту кошти компанії. Принципово важливо визначити і додержуватися мінімального періода закупки матеріалів (визначається виходячи з особливостей виробничого циклу, умов поставки і цін)

- невідповідність планів виробництва планам реалізації продукції (затоварювання складів готової продукції);

Надлишковий запас готової продукції на складі, великий обсяг незавершеного виробництва і запасів може бути показником того, що виробничі плани компанії формуються без орієнтиру на обсяги продаж, тобто обсяг закупівлі і виробництва більший, ніж підприємство може реалізувати. Це знову веде до необґрунтованого зростання величини обігових коштів. Доведення планів виробництва в відповідність до обсягів реалізації дозволить уникнути надлишкових запасів і затоварювання складу готової продукції, відповідно скоротяться оборотні активи, вивільняться кошти і покращиться фінансовий стан підприємства.

- збої в поставках, зрив виробництва (великий розмір незавершеного виробництва);

Зриви в поставках або порушення виробничого процесу можуть привести до того, що кошти компанії невиправдано довго будуть знаходитись в формі незавершеного виробництва. В зв'язку з цим треба пам'ятати, що забезпечуючи безперебійні поставки сировини і не допускаючи зривів в виробничому процесі, менеджмент компанії тим самим покращує її фінансовий стан.

- невигідні для підприємства умови поставок і реалізації (передплата, кінцевий розрахунок);

Головний біль багатьох організацій - велика дебіторська заборгованість. Часто саме в ній затримуються кошти підприємства найдовше, що також негативно відбивається на фінансовому результаті.

2. Інвестиційні вкладення, які перевищують фінансові можливості підприємства.

Викладені проблеми, фактори і їх взаємозв'язок наведено на рисунку 1.1.

1.3 Методи поліпшення фінансового стану

Якщо дивитись на проблему підтримки фінансового стану найбільш широко, то будь-яка складова фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання тою чи іншою мірою впливає на його фінансовий стан.

Без розуміння основних закономірностей в економіці підприємства розрахунок ряду показників фінансового стану втрачає свій сенс. І навпаки, при глибокому розумінні цих взаємозв'язків можлива якісна діагностика компанії і побудова ефективного фінансового менеджменту на основі мінімуму показників.

Таким чином, покращення фінансового стану можливе за дотримання двох умов: підприємство отримує великий прибуток і підприємство раціонально використовує кошти. Але отримуючи невеликий прибуток, підприємство може закупати якнайменше запасів, примушувати покупців платити передплату, продавати продукцію „з колес”, не утримуючи жодної одиниці на складі. Але цей шлях оптимізації роботи підприємства не вічний: не можна зменшити запаси нижче мінімального рівня, не можна зробити цикл виготовлення виробу меншим, ніж цього вимагає технологія, не можна розтягувати період передплати, яку робить покупець. Тобто, можливість скорочення оборотних активів компанії рано чи пізно закінчиться.

Фінансові проблеми також можна вирішувати за рахунок постачальників, віддаляючи момент оплати, покупців, розтягуючи термін передплати, отримуючи кредити банків, але резерв відстрочки по оплаті зобов'язань буде вичерпаний. Така ж ситуація і з капітальними вкладеннями: можна відмовитись від дорогих проектів, але не можна зменшити капітальні вкладення нижче нульового рівня - на цьому можливість покращення фінансового стану компанії закінчиться.

Таким чином, єдиним механізмом підтримання фінансового стану підприємства на належному рівні є підвищення прибутку - максимізація результатів діяльності, оскільки можливість оптимізації стану компанії за рахунок більш раціонального розпорядження результатами діяльності раніше або пізніше закінчиться.

Задачею цього етапу є не тільки аналіз динаміки показників, але і визначення допустимого рівня зниження коефіцієнтів. В деяких випадках свідомо допускається тимчасове зменшення показників. Наприклад, проводячи велику інвестиційну програму - намагаючись в максимально короткий термін побудувати і налагодити виробництво - підприємство може здійснити вкладені, які перевищують його поточні можливості.

Тобто на фінансування капітальних вкладень крім прибутку і залучених довгострокових кредитів можуть використовуватися короткострокові кредити, кредиторська заборгованість, що може привести до зменшення показників ліквідності і фінансової стійкості.

Для підтримки стабільного фінансового стану при високій ефективності роботи необхідно здійснювати постійну роботу, спрямовану на:

1) оцінку поточного стану підприємства і його змін в порівнянні з попереднім періодом;

Такі дії можуть бути виправдані - короткі строки будівництва дозволять найоперативніше скористатися перевагами ринкової ситуації, оскільки, розтягаючи введення виробництва на довгі роки, підприємство може підготувати виробництво продукту, який вже не актуальний для ринку. Таким чином задля майбутнього приросту прибутку (а капітальні вкладення мають за мету саме отримання додаткового прибутку) і, відповідно, майбутнього зміцнення фінансового стану, тимчасово може допускатися зниження фінансових показників. Головна задача - не допускати їх зменшення до рівня, коли фінансова ситуація стане критичною.

2) визначення причин, які призвели до зміни фінансового стану. Необхідно встановити не тільки причини проблем, але й причини успіхів. При цьому важливо встановити, в який області лежать ці причини - результати діяльності або використання результатів, які дії самого підприємства або зовнішньої середи призвели до них.

3) розробка програми дій на майбутнє. Комбінації рішень можуть буди різноманітними і змінюватися від періоду до періоду. В періоди спаду прибутковості (наприклад, сезонного падіння попиту) особливо важливим становиться контроль управління оборотним капіталом (обсяги закупівель, своєчасність поставок, точність виробничих планів, відсутність затоварювання складів) і визначення допустимої величини капітальних вкладень. Скорочення оборотних коштів може скласти додатковий резерв для фінансування капітальних вкладень.

Якщо прибуток невеликий і резерви оптимізації оборотного капіталу практично вичерпані, варто приділити особливу увагу витратам. В умовах падіння обсягів продажу іноді доцільно передати частину технологічних операцій на сторону, скорочуючи частину своїх виробничих фондів (характерно для великих підприємств, які мають своє власне допоміжне виробництво). При рості обсягів продажу скорочення витрат може бути досягнуто за рахунок організації виробництва окремих комплектуючих у себе і відмови від закупівлі на стороні.

Якщо аналіз демонструє великий ризик погіршення фінансового стану компанії, вкрай необхідно проведення системи заходів, спрямованої на вихід з такої ситуації. Для уникнення потенційної загрози погіршення фінансового стану приймаються заходи фінансового та нефінансового характеру. Фінансові заходи, пов'язані з підтримкою фінансового стану включають:

· відмову від фінансування за рахунок великих боргових зобов'язань;

· ліквідацію збиткових підрозділів компанії та виробничого обладнання;

· підвищення прибутковості активів;

· збільшення обігового капіталу;

· зменшення дивідендних виплат;

· подовження термінів погашення боргових зобов'язань.

Заходи нефінансового характеру передбачають:

· диверсифікацію виробничої програми;

· розширення маркетингової діяльності;

· розробку програм по зменшенню витрат;

· підвищення продуктивності;

· гнучку реакцію на зміни в технології та ін.

2. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Сутність, мета, зміст і завдання аналізу фінансового стану

2.1.1 Поняття і мета фінансового аналізу

Аналіз фінансового стану суб'єкта господарювання є невід'ємною частиною фінансового менеджменту. Фінансовий аналіз -- це метод оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства. Як метод дослідження аналіз полягає в розчленуванні цілого на складові. Протилежне поняття - синтез - це метод вивчення предмета в цілісності, єдності та взаємозв'язку його частин. Зв'язок “аналіз -- синтез” притаманний будь-якому науковому дослідженню. Особливе значення він має в економічних дослідженнях як на макро-, так і на мікрорівні. Мета фінансового аналізу -- інформаційно забезпечувати прийняття рішень, на які істотно впливають фактичні або прогнозні дані про фінансовий стан підприємства. Ідеться про отримання відносно невеликої кількості ключових, найінформативніших параметрів, що об'єктивно, всебічно характеризують фінансовий стан підприємства (платоспроможність, фінансову стійкість, незалежність, рентабельність діяльності, імовірність банкрутства тощо).

Таким чином, аналіз фінансового стану є одним із інструментів з'ясування реальної конкурентоспроможності підприємства. Аналіз фінансового стану навіть найблагополучнішого підприємства є постійною необхідністю, бо не можна вести господарство без аналізу його доходів і витрат. Це було важливо завжди, а тим більше - нині, коли на зміну безгосподарності й безвідповідальності приходить підприємництво, сувора дисципліна й ощадливість. Закони ринкової економіки потребують відповідного способу мислення й поведінки всіх її учасників. Ринкова економіка приводить у рух усі ресурси, аби кожна вкладена в підприємство гривня давала найвищий прибуток. Щоб забезпечити це, необхідно постійно аналізувати фінансовий стан, проводити обґрунтоване наукове дослідження фінансових відносин і руху фінансових ресурсів у процесі господарської і торговельної діяльності кожного підприємства.

В більш вузькому розумінні фінансовий аналіз - це засіб оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності.

2.1.2 Зміст фінансового аналізу

Фінансовий аналіз -- це складова загального, повного, всебічного аналізу господарської діяльності, що охоплює два взаємопов'язаних розділи: аналізи фінансовий та управлінський (див. рисунок 2.1). Такий розподіл досить умовний і відповідає розподілу бухгалтерського обліку на підприємстві на фінансовий та управлінський, що є об'єктивною потребою під час діяльності підприємства в ринкових умовах [17].

Рисунок 2.1 Місце фінансового аналізу в загальній системі господарського аналізу на підприємстві

Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу -- надання інформації численним користувачам про прибутковість діяльності підприємства, його платоспроможність, фінансову незалежність, ділову активність, ринкову стійкість тощо. Відповідні аналітичні показники розраховують за даними публічної фінансової звітності підприємства із залученням даних ринку цінних паперів.

Стандарти обліку та звітності сприяють розробці регламентованих, типових методик аналізу. Тести на ймовірність банкрутства також базується на даних зовнішнього аналізу. Оскільки зовнішній аналіз базується на обмеженій кількості інформації про діяльність підприємства, він не дає змоги розкрити всі причини успіху або невдач підприємства. Результати внутрішнього фінансового аналізу призначені для керівництва підприємства. Основний зміст цього аналізу -- факторний аналіз прибутку (збитку), рентабельності, собівартості виробництва за видами продукції та видами витрат, пошук точки збитковості (критичного обсягу виробництва), фінансовий аналіз інвестиційних проектів.

Основні відмінності між зовнішнім та внутрішнім аналізами ілюструє таблиця 2.1.

Таблиця 2.1 - Відмінності між зовнішнім та внутрішнім аналізом.

Ознака	Фінансовий аналіз
	Внутрішній	Зовнішній
Інформаційна база аналізу	Фінансова звітність (публічна)	Бухгалтерський управлінський облік
Рівень регламентації правил	Держава	Підприємство
Суб'єкти аналізу (користуваіч)	Підприємство і його прямі і непрямі ділові партнери	Підприємство
Відкритість результатів аналізу	Відкриті	Комерційна таємниця

2.1.3 Завдання фінансового аналізу

Завдання фінансового аналізу зумовлені завданнями управління підприємством у трьох сферах діяльності -- фінансовій, інвестиційній та операційній (виробничій), що поєднані рухом фінансових ресурсів. Такий поділ, що є традиційним для країн з розвиненою економікою, набрав чинності і в Україні.

Звідси завдання фінансового аналізу полягають в інформаційному забезпеченні прийняття обгрунтованих рішень за такими напрямками діяльності підприємства:

1) фінансовою -- управління пасивами; забезпечення підприємства фінансовими ресурсами; визначення оптимального розміру, складу і структури джерел фінансування зі свідомим ризиком за очікувані вигоди, що пов'язаний з використанням зовнішніх позик;

2) інвестиційною -- управління активами; розподіл фінансових ресурсів, визначення оптимального розміру, складу і структури активів підприємства, вибір і реалізація інвестиційних проектів;

3) операційною -- управління фінансовими результатами діяльності; прибуткова поточна діяльність завдяки ефективному використанню наявних ресурсів.

Основні функціональні структури, які виконують фінансовий аналіз, -- фінансовий відділ і бухгалтерія підприємства. До цієї роботи залучаються також інші економічні підрозділи (маркетингу, планування тощо). Основи методики фінансового аналізу повинні знати не тільки фахівці в галузі фінансів, а й інший управлінський персонал, від якого вимагається хоча б уміння читати баланс і звіт про фінансові результати діяльності.

2.2 Методи аналізу фінансового стану

2.2.1 Методи економічних досліджень

Науковий апарат фінансового аналізу -- це сукупність загальнонаукових засобів дослідження фінансової діяльності суб'єктів господарювання. До принципів фінансового аналізу, що регулюють процедурний аспект його методології і методики, належать системність, комплексність, регулярність, послідовність, об'єктивність та ін..

У фінансовому аналізі застосовують різні методи економічних досліджень. Класифікацію методів економічного аналізу наведено на рис. 2.2.

Жодний фінансовий аналіз не вважається повним, якщо не охоплює всіх сфер діяльності підприємства і складається лише з цифр. Якісний аналіз має передувати кількісному, оскільки за його допомогою можна встановити найактуальніші для підприємства проблеми щодо показників його виробничої діяльності. Необхідно враховувати істотний вплив зовнішніх чинників: зміни рівня цін на матеріально-технічні ресурси, зокрема на енергоносії; зміни ставок процентів; зміни в податковому законодавстві тощо. Важливо визначити місце підприємства в галузі, його конкурентоспроможність. У процесі аналізу слід ураховувати специфіку галузі, форму власності, розміри підприємства. За результатами аналізу розроблюють заходи поліпшення фінансового стану підприємства.

Методи економічного аналізу поділяються на формалізовані та неформалізовані. До формалізованих методів належать такі:

1. Класичні методи аналізу господарської діяльності та фінансового аналізу -- ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, відсоткових чисел, диференціальний, логарифмічний, інтегральний, простих та складних відсотків, дисконтування.

2. Традиційні методи економічної статистики -- середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки показників у динаміці.

3. Методи математичної статистики вивчення зв'язків -- аналізи кореляційний, регресивний, дискримінантний, дисперсійний, факторний, коваріаційний та ін.

4. Економетричні методи -- матричні, теорії міжгалузевого балансу.

5. Методи економічної кібернетики і оптимального програмування -- системного аналізу, лінійного, нелінійного, динамічного програмування та ін.

6 . Методи дослідження операцій і теорій прийняття рішень -- теорії графів, ігор, масового обслуговування, сітьового планування і управління.



2.2.2 Методи та прийоми фінансового аналізу

За ознакою предмета методи та прийоми фінансового аналізу традиційно поділяють на такі: аналізи вертикальний, горизонтальний та відносних показників (коефіцієнтів).

Вертикальний аналіз полягає у визначенні у відсотках структури досліджуваного об'єкта, наприклад структури активів, пасивів, прибутку від звичайної діяльності, операційних витрат тощо. За допомогою вертикального аналізу порівнюють відносні показники за підприємствами, що істотно різняться за абсолютними показниками обсягів виробництва і залучених фінансових ресурсів. Вертикальний аналіз зменшує вплив на вартісні показники інфляційного фактора.

Горизонтальний аналіз має на меті дослідити зміни показників у часі з розрахунками абсолютних і відносних відхилень (темпів). Горизонтальний та вертикальний аналізи доповнюють один одного. На практиці складають аналітичні таблиці, де одночасно використовують прийоми вертикального та горизонтального аналізів.

Аналіз відносних показників. Відомо понад 200 відносних аналітичних показників, які можна розраховувати на основі фінансової звітності. Фінансовий аналітик не повинен намагатися розрахувати все, що можливо. Досвід свідчить, що кілька правильно вибраних коефіцієнтів містять потрібну інформацію. Користь кожного конкретного коефіцієнта суворо визначена метою аналізу. Тому до здійснення аналізу необхідно з'ясувати, з погляду якого користувача він виконується, його мету та регламентовані або рекомендовані кількісні значення показників.

Необхідність і доцільність застосування аналітичних коефіцієнтів зумовлюються:

· стандартністю подання вихідних даних (форми фінансової звітності);

· прагненням мінімізувати вплив інфляційного чинника;

· можливістю порівняння показників у часі та просторі, тобто між підприємствами однієї галузі, а за деякими показниками і за різними галузями (наприклад, за групою показників, що свідчать про становище підприємства на ринку цінних паперів);

· формалізацією розрахунків і можливістю застосування комп'ютерних програм;

· можливістю визначення узагальнюючого показника фінансового стану і за цим критерієм -- рейтингу підприємств.

2.3 Інформаційна база аналізу фінансового стану

Залежно від змісту і завдань аналізу використовують такі основні інформаційні джерела: фінансову звітність; статистичну звітність; дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; дані з первинної облікової документації (вибіркові дані); експертні оцінки.

З 1 січня 2000 р. на підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) запроваджені перелічені далі форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам:

- Форма 1 “Баланс” -- звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов'язання і капітал підприємства на встановлену дату.

- Форма 2 “Звіт про фінансові результати”, що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній періоди [].

- Форма 3 “Звіт про рух грошових коштів”, що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підприємства.

- Форма 4 “Звіт про власний капітал”, що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду.

- Примітки до звітів -- сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обгрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію.

Мета складання фінансової звітності -- надати користувачам повну, правдиву та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття рішень.

Зміст та мета використання інформації з фінансової звітності наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Зміст та напрямки використання інформації фінансової звітності

Компоненти фінансової звітності	Зміст	Використання інформації
Зніт про фінансові результати	Доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства за звітний період	Оцінка та прогноз: прибутковості діяльності підприємства; структури доходів та витрат
Звіт про власний капітал	Зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз змін у власному капіталі
Звіт про рух грошових коштів	Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства
римітки	Вибрана облікова політика. Інформація, не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов'язкова за П(С)БО. Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості	Оцінка та прогноз: облікової політики; ризиків або непевності, які впливають на підприємство, його ресурси й та зобов'язання; я діяльності підрозділів підприємства тощо

На рисунку 2.3 наведена класифікація користувачів інформації про фінансовий стан підприємства. Інформаційні потреби користувачів звітності наведені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Інформаційні потреби користувачів звітності

Користувачі звітності	Інформаційні потреби
Інвестори, власники	Придбання, продаж та володіння цінними паперами Участь у капіталі підприємства Визначення суми дивідендів
Керівництво підприємства	Регулювання діяльності підприємства
Банки, постачальники та інші кредитори	Забезпечення зобов'язань підприємства Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання
Замовники	Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання
Працівники підприємства	Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання Забезпечення зобов'язань підприємства перед працівниками
Органи державного управління	Формування макроекономічних показників

Як було вказано вище, залежно від інформаційного забезпечення і зацікавленості різних груп користувачів у вивченні окремих питань аналізу фінансового стану, останній поділяється на зовнішній і внутрішньогосподарський.

Підприємство повинно прагнути до публічності своєї фінансової звітності. Публічна звітність необхідна для залучення інвесторів і кредиторів, для інформування потенційних учасників і вкладників про сталість свого фінансового стану. Інвестор і кредитор, які вкладають свої гроші та інше майно в акціонерне або кооперативне підприємство, повинні бути впевнені у збереженні та ефективному використанні своєї власності, у правильності обчислення прибутку і розподілу дивідендів. Це досягається впровадженням у господарську практику перевірки ведення бухгалтерського обліку і правильності складання звітності незалежними аудиторськими фірмами.

Природно, що не всі дані будуть публікувати у відкритій пресі, особливо ті, які захищені комерційною таємницею. Зовнішня інформація повинна бути правдивою, але водночас лаконічною. Наприклад, за зразком західних фірм відомості про витрати виробництва треба обмежувати лише переліком витрат, які утворюють собівартість реалізованої продукції за рік; не варто у додатку до звітів показувати собівартість і рентабельність важливих видів продукції. Тому для зовнішніх користувачів програма аналізу обмежується переважно визначенням наближених оцінок і розрахунків, які засновані на виявленні тенденцій (що теж дуже важливо), а не абсолютних значень. Зовнішній аналіз фінансового стану можна виконувати в обмеженому або детальнішому висвітленні.



Найдетальнішою є програма ретроспективного аналізу, оскільки вона має багатшу інформаційну базу і більше часу для його проведення порівняно з іншими видами аналізу фінансового стану. У сучасних умовах ретроспективний аналіз, відіграючи вирішальну роль і маючи за мету підвищення результатів господарської діяльності, та виявлення позитивної або негативної її динаміки, все більше поєднується з перспективним, головним завданням якого стає оцінка можливостей збуту продукції, яку випускають у поступово зростаючому обсязі, забезпеченості виробництва матеріальними і трудовими ресурсами, рентабельності виробництва і як наслідок усіх цих факторів -- фінансової сталості та кредитоспроможності підприємства.

Внутрішньогосподарський аналіз виконується для керівників підприємства, його внутрішніх функціональних і лінійних підрозділів, деталізується необмежене за їхніми запитами, оскільки для внутрішніх користувачів інформаційна база може включати всю сукупність даних бухгалтерського, статистичного, оперативного та первинного обліку.

В умовах ринкової економіки багато чого в роботі підприємств залежить від контрагентів (постачальників, покупців, банків, підрядників і т.д.), яких підприємства повинні вибирати самостійно. Робота підприємства залежатиме від того, наскільки швидко і правильно воно орієнтуватиметься в системі ринкових відносин, наскільки точно і безпомилково вибиратиме собі ділових партнерів.

Як відомо, найкращий спосіб оцінити майбутнього партнера -- збирати необхідну інформацію про нього, враховуючи дані про його господарську діяльність за останні роки, її масштаби, фінансовий стан, рентабельність, перспективи подальшого розвитку. Нерозбірливість у виборі партнера призведе до значних втрат і навіть ліквідації самого підприємства. Проте достатньо навести довідки про майбутнього компаньйона у регулярно публікованих біржових довідниках, фінансових газетах та інших виданнях і можна приймати рішення: співпрацювати або ні.

З огляду на те, що виник ринок цінних паперів і акціонерних товариств, важливими стали аналітичні прийоми, зумовлені вимірюванням ефективності вкладених коштів в акції, облігації, а також у вигляді дольової участі в інших підприємствах.

Закони ринку ставлять перед підприємствами необхідність розв'язання таких важливих економічних завдань: забезпечення конкурентоспроможності товарної продукції, а також їхньої діяльності. Підприємствам, які прагнуть до комерційного успіху, важливо правильно оцінювати і постійно стежити за рівнем просування до нового економічного статусу -- фінансове незалежного самостійного підприємства.

У світовій практиці загальноприйнято, що поняття конкурентоспроможності фірми тісно пов'язане з поняттям іміджу. Він формується протягом тривалого часу на основі стійкої конкурентоспроможності широкого асортименту товарів, які випускають. Під конкурентоспроможністю фірми розуміють реальну і потенційну здатність компанії проектувати, виготовляти і збувати товари. Предметом детальної уваги й аналізу повинна бути номенклатура продукції, яку випускає підприємство. Власне продукція з її якістю, упаковкою, сервісом, рекламою тощо приваблює не лише покупця, а й ділового бізнесмена, акціонера, інвестора.

Система економічного рейтингу промислових корпорацій розвинених капіталістичних країн у сучасний період містить певний набір фінансових документів і економічних показників, які публікують у газетах разом з балансом. Списки компаній корпорацій, які мають найкращі економічні показники, слугують своєрідним барометром успіху, свідченням їхньої надійності. Це найкраща реклама, що стимулює нові замовлення та прибутки.

У вітчизняній практиці подібних рейтингів не було, проте з розвитком комерційної діяльності і ринку взагалі він стане невід'ємною частиною оцінки конкурентоспроможності і рівня перспективності розвитку підприємства. Показники конкурентоспроможності підприємства можуть бути визначені на основі детально відібраних, експертне підтверджених факторів і параметрів, методично пов'язаних в єдину систему техніко-економічного та соціального аналізу їх функціонування на внутрішньому ринку країни.

Щоб вистояти у конкуренції виробників на ринку, щоб гарантувати своєму підприємству фінансовий успіх, потрібно не лише скорочувати витрати виробництва з метою отримання максимального прибутку. Такий підхід можливий лише тоді, коли цикл повного оновлення асортименту виробів становить декілька років. Сьогодні у прогресивних галузях промисловості, наприклад, електронній життєвий цикл виробів скоротився до кількох місяців. Тому в сучасному світі, коли ринкова конкуренція стає все жорсткішою, але не за рахунок фактора цін, а в результаті виникнення витонченіших методів і форм суперництва фірм на ринку, головна мета керівника підприємства вже не може полягати лише у прагненні знижувати витрати виробництва. Виживання підприємства все частіше зумовлюється дією факторів більш довгострокового порядку, ніж просто економія яких-небудь видів прямих або накладних витрат.