Размещено на http:\\www.allbest.ru\

90

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Донецький державний університет управління

Кафедра фінансів

В. В. Петрушевська, Н. О. Крамзіна

СТИСЛИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни

“ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ”

(для студентів ІV курсу спеціальності “Фінанси”

денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр”)

(за вимогами ECTS)

Донецьк

2007

ББК

Петрушевська В. В., Крамзіна Н. О.

Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Стислий конспект лекцій. - Донецьк: ДонГУУ, 2007. - 88с.

У стислому конспекті лекцій розкрито особливості фінансової діяльності суб'єктів господарювання. Висвітлені питання, пов'язані з фінансуванням, управлінням Cash-flow, дивідендною політикою, фінансовими інвестиціями, реорганізацією підприємства, фінансовим контролінгом та бюджетуванням.

За допомогою конспекту лекцій студенти мають можливість набути базової підготовки з питань організації фінансової діяльності підприємств і навчитись приймати кваліфіковані фінансові рішення у практичній діяльності.

Розрахований на студентів 4-го курсу спеціальності „Фінанси” освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр”.

Рецензенти: Поклонський Ф. Ю. - д. е .н., професор каф. „Фінанси” ДонГУУ

Мельникова М. В. - к . е. н., ст. н. с. відділу проблем економіки підприємств ІЕП НАН України

Зміст

Вступ

Модуль І. Теоретичні основи фінансової діяльності суб'єктів господарювання

Змістовний модуль 1. Основи фінансової діяльності суб'єктів господарювання

Змістовий модуль 2. Особливості фінансування підприємств різних форм організації бізнесу

Модуль IІ. Управління формуванням власного та позичкового капіталу підприємства

Змістовий модуль 3. Формування власного капіталу підприємства

Змістовий модуль 4. Самофінансування підприємств

Змістовий модуль 5. Дивідендна політика підприємств

Змістовий модуль 6. Позичковий капітал підприємства

Змістовий модуль 7. Фінансові аспекти реорганізації підприємств

Змістовий модуль 8. Фінансування спільних інвестицій на основі договорів кооперацій

Модуль IIІ. Методичні засади фінансових інвестицій, фінансового контролінгу та бюджетування

Змістовий модуль 9. Фінансова інвестиційна діяльність

Змістовий модуль 10. Фінансова діяльність підприємств у сфері зовнішньоекономічних відносин

Змістовий модуль 11. Фінансовий контролінг

Змістовий модуль 12. Бюджетування на підприємстві

Висновки

Список рекомендованої літератури

Вступ

Курс “Фінансова діяльність суб'єктів господарювання” є логічним завершенням вивчення фінансових дисциплін за спеціальністю „Фінанси” ОКР „бакалавр”. У курсі зроблено акценти на фінансових проблемах, що супроводжують підприємства конкретної форми власності, організаційно-правової форми, галузевої належності, узгодженої праці фінансів в об'єднаннях підприємств.

Мета вивчення дисципліни “Фінансова діяльність суб'єктів господарювання” - довести до студентів, у межах навчальної програми, які вже засвоїли фінансові дисципліни, проблеми формування власного капіталу, ефективність дивідендної політики, фінансову діяльність підприємств у сфері зовнішньоекономічних відносин.

Завдання вивчення курсу - ознайомити студентів із сутністю та теоретичними основами фінансової діяльності підприємства, які спрямовані на узагальнення світового досвіду фінансової діяльності суб'єктів господарювання різних організаційно-правових та організаційно-економічних форм: за об'єднанням капіталу підприємств, власністю, належністю до галузі народного господарства.

Предметом вивчення курсу є система фінансово-економічних відносин, які виникають у процесі мобілізації ресурсів для фінансування операційної та інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання і визначення найефективніших шляхів вкладення коштів.

Стислий конспект лекцій підготовлено з урахуванням вимог кредитно-модульної системи організації навчального процесу, який допоможе студентам знайти відповіді на всі основні питання у подальшому використанні набутих практичних навичок при рішенні питань у галузі управління фінансовою діяльністю підприємств.

Модуль І. Теоретичні основи фінансової діяльності суб'єктів господарювання

Змістовний модуль 1. Основи фінансової діяльності суб'єктів господарювання

Мета: розглянути зміст та основні завдання фінансової діяльності суб'єктів господарювання, джерела фінансових ресурсів підприємств, форми та способи фінансування підприємств

1. Зміст та основні завдання фінансової діяльності суб'єктів господарювання.

Фінансово - господарська діяльність підприємств - це діяльність господарюючого суб'єкта здійснювана з метою утворення фінансових результатів. Діяльність підприємств розділяється на звичайну і надзвичайну (рис.1.1.). Під звичайною діяльністю прийнято розуміти будь-яку діяльність підприємства, а також операції, які забезпечують її або виникають унаслідок її здійснення. До надзвичайної діяльності відносять ті операції або події, які по характеру свого виникнення і якісним характеристикам здійснення відрізняються від звичайної діяльності.

Размещено на http:\\www.allbest.ru\

90

Рис. 1.1. Класифікація видів діяльності підприємства

У науково-практичній літературі оперують дефініціями «фінансова діяльність», «інвестиційна діяльність» та «операційна діяльність» суб'єктів господарювання. З метою чіткого розмежування зазначених понять розглянемо економічний зміст кожного з них.

Операційна діяльність. Це основна діяльність підприємства, пов'язана з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечує основну частку його доходу. До типових прикладів руху коштів у рамках операційної діяльності належать такі: (грошові надходження від продажу товарів, робіт, послуг; грошові виплати постачальникам за товари і послуги; грошові виплати з оплати праці; сплата податків)

Інвестиційна діяльність. Згідно з П(С)БО, інвестиційна діяльність - це придбання та реалізація необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів. До типових прикладів руху коштів у результаті інвестиційної діяльності можна віднести такі: (придбання фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; отримання відсотків, дивідендів; дезінвестиції)

Успішна інвестиційна та операційна підприємницька діяльність можлива лише за наявності надійного фінансового фундаменту, тобто достатнього обсягу капіталу. Мобілізація підприємством необхідних для виконання поставлених перед ним планових завдань фінансових ресурсів називається фінансуванням. З іншого боку, система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей називається фінансовою діяльністю. Згідно з П(С)БО фінансова діяльність - діяльність, яка веде до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу підприємства (який не є результатом операційної діяльності). Отже, основний зміст фінансової діяльності (у вузькому розумінні) полягає у фінансуванні підприємства. До типових прикладів руху коштів у результаті фінансової діяльності слід віднести: (надходження власного капіталу; отримання позичок; погашення позичок; сплата дивідендів).

У широкому значенні під фінансовою діяльністю розуміють усі заходи, пов'язані з мобілізацією капіталу, його використанням, примноженням (збільшенням вартості) та поверненням. Інакше кажучи, фінансова діяльність включає весь комплекс функціональних завдань, здійснюваних фінансовими службами підприємства і пов'язаних з фінансуванням, інвестиційною діяльністю та фінансовим забезпеченням (обслуговуванням) операційної діяльності суб'єкта господарювання.

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань (рис. 1.2.):

Размещено на http:\\www.allbest.ru\

90

Рис. 1.2. Основні завдання фінансової діяльності підприємства

2. Джерела фінансових ресурсів підприємств. Успішна інвестиційна та операційна підприємницька діяльність можлива лише за наявності достатнього обсягу капіталу. Рух коштів, його швидкість і масштаби визначають працездатність підприємства. З руху коштів розпочинається і ним же завершується грошовий кругообіг підприємства, оборот усього капіталу. Саме тому рух коштів, грошовий обіг на підприємстві є основною ланкою в процесі обороту капіталу (рис. 1.3.).

Размещено на http:\\www.allbest.ru\

90

Рис. 1.3. Класифікація господарських коштів і джерел їх формування

Капітал - це частина фінансових ресурсів, вкладених у виробництво, які приносять прибуток із завершенням виробничого циклу.

Фінансові ресурси підприємства - це грошові доходи і надходження, які перебувають у розпорядженні суб'єкта господарювання і призначені для виконання фінансових зобов'язань перед усіма суб'єктами господарювання (бюджетом, банками, страховими та іншими організаціями), з якими підприємство має взаємовідносини; виготовлення продукції, розширення, відновлення виробництва, економічного стимулювання робітників, тобто для здійснення необхідного руху коштів у виробничій діяльності підприємства.

Джерелами формування фінансових ресурсів є: власні і запозичені кошти (рис.1.4)



Размещено на http:\\www.allbest.ru\

90

Рис.1.4 Схема складу основних джерел фінансових ресурсів підприємства

3. Способи фінансування підприємств

Успішне функціонування підприємств значною мірою залежить від якості управління фінансовими потоками. Сучасний рівень розвитку фінансово-кредитної системи характеризується розмаїттям джерел та умов фінансування. Аби надати процесу фінансування виразнішої структури й упорядкованості, пропонуємо умовно виділити в ньому два рівні, що містять три елементи (рис.1.5).

Размещено на http:\\www.allbest.ru\

90

Рис.1.5. Процес оптимізації фінансування

Вартість фінансування не є показником унітарним. Він містить у собі такі елементи, як: плата безпосередньо за використання коштів (f). Це процентні платежі за банківськими кредитами, векселями, облігаціями, дивіденди за акціями тощо.

Додаткові витрати, пов'язані із залученням фінансування, розмір яких залежить від суми коштів, що залучаються (y). Вони можуть включати витрати на страхування застави (у разі, коли вона передбачена), комісію банку, витрати на емісію і поширення цінних паперів та інше;

додаткові витрати, пов'язані із залученням фінансування, розмір яких не залежить від суми коштів, що залучаються (в), - це витрати на нотаріальне оформлення договору фінансування, придбання або виготовлення бланків цінних паперів та інші витрати, пов'язані з оплатою супутніх послуг.

Різні джерела (способи) фінансування мають свою специфіку. Характеристику найпоширеніших джерел (способів) фінансування наведено в додатку (1). Щодо потреби врахування фактора часу, хотілося б зауважити, що на практиці усі витрати, пов'язані з фінансуванням, здійснюються здебільшого не одноразово, а частинами упродовж певного часу. Надходження коштів із зовнішніх джерел також дуже часто розтягнуто в часі і залежить, з одного боку, від потреби в них, а з іншого - від можливості надання їх кредитором. З огляду на це запропоновано модель, в основі якої є критерій оптимальності FEI (financing efficiency index) - показник ефективності фінансування:

де FEI (financing efficiency index) - показник ефективності фінансування;

xij - обсяг фінансування, що залучається з i-го джерела в j-ий період часу, грош. од.;

f(xi)j - сума прямих виплат за використання коштів, що залучаються з і-го джерела, в j-ий період часу, грош. од.;

у(хі)j - сума інших виплат, пов'язаних із залученням коштів зi-го джерела, в j-ий період часу, розмір яких залежить від суми коштів, що залучаються, грош. од.;

в ij - сума інших виплат, пов'язаних із залученням коштів з і-го джерела, в j-ий період часу, розмір яких не залежить від суми коштів, що залучаються, грош. од.;

x^,_ij - сума повернення позикових коштів, що залучені з i-го джерела, в j-ий період часу, грош. од.;

d_j - коефіцієнт дисконтування для .j-го періоду часу;

FR_j (financing requirement) - потреба у фінансових ресурсах в j-ий період часу, грош. од.;

FV_i (financing volume) - можливий обсяг залучення фінансових ресурсів з і-го джерела, грош. од.

Відповідно до представленої економіко-математичноі моделі оптимальним буде таке поєднання джерел фінансування, за якого значення цільової функції буде максимальним. При цьому сума фінансових ресурсів, що використовуються в j-ий період часу, має дорівнювати потребам у них у цей же період, а сума коштів, що залучаються з i-го джерела, не повинна перевищувати можливого потенціалу цього джерела з урахуванням графіків залучення коштів і повернення позики.

Модель має такі переваги:

дає змогу здійснювати комплексну оптимізацію фінансування;

відображає чистий фінансовий результат залучення ресурсів;

враховує графік руху фінансових потоків і зміну вартості коштів у часі;

найповніше враховує усі витрати, пов'язані із залученням і використанням фінансування;

дає змогу робити оцінку при будь-якому типі та будь-якій кількості джерел фінансування;

дає можливість аналізувати й порівнювати різні варіанти фінансування, структуру вартості кожного варіанта, окремі елементи вартості кожного джерела тощо.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення дефініцій «фінансова діяльність», «інвестиційна діяльність», «операційна діяльність» суб'єктів господарювання.

2. Що таке фінансування?

3. Назвіть основні завдання щодо фінансової діяльності підприємств

4. Назвіть класифікацію господарських коштів і джерел їх формування

5. Дайте визначення дефініцій «капітал», «фінансові ресурси»

6. Назвіть джерела фінансових ресурсів підприємства?

7. В чому полягає процес оптимізації фінансування?

8. Назвіть способи фінансування підприємств

9. Дайте визначення показнику ефективності фінансування

Змістовий модуль 2. Особливості фінансування підприємств різних форм організації бізнесу

Мета: охарактеризувати сучасну нормативну базу фінансової діяльності підприємств в Україні, надати класифікацію суб'єктів господарювання за правом власності та організаційно - правовою формою ведення бізнесу

1. Нормативна база фінансової діяльності підприємств в Україні

При вивченні правових норм, які регулюють фінансову діяльність підприємств, треба виходити з того, що ця діяльність відбувається в умовах певного правового простору, створеного в державі, найконцентрованіший вираз якого відбитий у Конституції України. Вона є важливим джерелом фінансового права. Конституція України регулює бюджетні права органів державної влади та управління і права, пов'язані з забезпеченням фінансової політики держави. Конституційні засади фінансової політики держави у сфері оподаткування знаходять конкретний прояв у спеціальних актах податкового права, серед яких найбільш суттєве значення для підприємств мають закони України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", низка законів України щодо загальнодержавних цільових фондів у сфері соціального страхування і соціального забезпечення, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", Бюджетний кодекс України, Господарський кодекс України, кілька Декретів Кабінету Міністрів, зокрема "Про акцизний збір", "Про місцеві податки та збори".

Оскільки фінансова діяльність підприємств значною мірою віддзеркалює стан їх майнових відносин з партнерами, природно, що вона базується також на правових нормах, які регулюють майнові відносини взагалі. Йдеться насамперед про норми цивільного права, зафіксовані в Цивільному кодексі України, які прямо стосуються використання фінансових ресурсів підприємств. Крім Цивільного кодексу України, джерелом законодавчого забезпечення фінансової діяльності підприємств є низка законів України та інших законодавчих актів, які регулюють цивільно-правові відносини. Серед них слід вказати на закони України "Про власність", "Про господарські товариства", "Про підприємництво", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про банки і банківську діяльність", "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про приватизацію невеликих підприємств" ("малу приватизацію"), "Про заставу", "Про оренду державного майна", "Про оплату праці", "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність". Під впливом різноманітних причин у перехідний період створення ринкової економіки в Україні законодавча база фінансової діяльності підприємств не позначається стабільністю.

2. Критерії прийняття рішення про вибір правової форми організації бізнесу.

Призначенням фінансів підприємств є забезпечення безперервності процесу виробництва господарюючих суб'єктів, розширення іх виробничих фондів (основних та обігових), активного впливу на зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення накопичень і підвищення ефективності виробництва. Саме тому у сучасних умовах ринкової економіки треба дуже ретельно ставитися до вибору організаційної форми діяльності та виду підприємства. Все залежить від того, якими фінансовими, матеріальними, трудовими, інформаційними та іншими видами ресурсів володіє суб'єкт на стадії вибору виду підприємства. На питання вибору організаційно-правової форми впливають також такі фактори, як: розмір статутного капіталу, мінімальний строк і розмір першого внеску, максимальний строк формування статутного капіталу, кількість учасників, ступінь матеріальної відповідальності власників, питання управління, характер розподілу доходів, можливість добровільної ліквідації або реорганізації в іншу організаційно-правову форму, відносини з державою та інше. Все це свідчить о необхідності суб'єктів господарювання вивчати особливості формування капіталу та діяльність різних організаційно-правових видів підприємств [2]. Порівняльна характеристика господарських товариств і приватного підприємства як основних видів господарських суб'єктів у ринковій економіці наведена у табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Особливості формування власного капіталу підприємств різних форм власності

Організаційно-правова форма	Акціонерне товариство	Товариство з обмеженою відповідальністю	Товариство з додатковою відповідальністю
Ознаки	ВАТ	ЗАТ
1	2	3	4	5
Статутний капітал	мін.розмір	Не менше суми, еквівалентної 1250 МЗП (ч. 4 ст. 24 Закону про госптовариствах)	Не менше суми, еквівалентної 100 МЗП (ст. 52 Закону про госптовариствах)	Не менше суми, еквівалентної 100 МЗП (ч.3 ст. 65 Закону про госптовариствах)
	особливості	Роздільний на певну кількість акцій однакової номінальної вартості	Поділений на частки розмір яких встановлюється ч.1 ст.140 ЦК	Поділений на частки розмір яких встановлюється ч.1 ст.151 ЦК
мінімальний розмір першого внеску кожного учасника	30% номінальної вартості акцій	50% номінальної вартості акцій	50% внеску	50% внеску
строк внесення першого внеску	до дня скликання засновницьких зборів	до моменту держреєстрації
максимальний строк формування статутного капіталу	один рік з дня реєстрації АТ, якщо раніший термін не встановлений засновницькими зборами	Один рік з дати держреєстрації товариства
правова норма	Ст.24,30,31,33 Закону №1576	Ст52,65 закону №1576; ст.144,151 ЦК
Засновницькі документи	засновницький договір і статут
кількість учасників	один і більше (юридичні і фізичні особи)	Один і більше. Максимальна к-ть учасників ТОВ встановлюється законом, при перевищенні цієї кількості ТОВ підлягає перетворенню в АТ
Можливість виходу/входу з товариства	Розподіл всіх акцій між засновниками	Можливість покупки акцій шляхом відкритої підписки	Вільно, заявивши не пізніше ніж за три місяці до виходу
Відношення з державою	Підлягають держреєстрації після проходження якої придбавають статус, права і обов'язки юридичної особи. З боку держави: захист конкуренції, предотаращеніє зловживання монопольним положннієм, захист від несумлінної конкуренції.
Порядок ухвалення рішень і ведення справ	Рішення загальних зборів акціонерів ухвалюються більшістю не менше як в 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь в зборах	Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них учасники (представники учасників), що зібралися, володіють в сукупності більш ніж 60 % голосів.
Управління товариством	Найвищий орган управління - загальні збори акціонерів, виконавчий орган - правління або ін. орган передбачений статутом	Найвищий орган управління - загальні збори учасників, створюється також виконавчий орган (колегіальний або одноосібний)
Ліквідація	Після закінчення строку на який було створене товариство, за рішенням найвищого органу товариства, на підставі рішень суду	За рішенням загальних зборів учасників, зокрема із закінченням терміну створення, за рішенням суду
Відповідальність	АТ самостійно відповідає всім своїм майном. Акціонери не відповідають по обов'язках АТ	У межах вартості внеску учасника	Солідарно всіма учасниками, всім майном, в розмірі визначеному статутом, кратним до вартості внесеного внеску

Продовження таблиці 2.1

Організаційно-правова форма	Повне товариство	Командитне товариство	Приватне підприємство
1	6	7	8
Статутний капітал	мін.розмір	розмір не встановлений, оскільки учасники несуть відповідальність за зобов'язаннями всім своїм майном ст.119 ЦК	Розмір не встановлений	визначається засновником/засновниками
	особливості		Повний учасник не може бути вкладником товариства, а сукупний розмір внесків не більш 50% капіталу повного товариства
мінімальний розмір першого внеску кожного учасника	-	-
строк внесення першого внеску	-	-	до моменту держреєстрації
максимальний строк формування статутного капіталу	-	-	визначається засновником/засновниками
правова норма	Ст 66-74 Закону №1576 Ст 119-132 ЦК	Ст 75-83 Закону №1576 Ст 133-139 ЦК	Ст.113 ГК; ст.24 Закону №755
Засновницькі документи	засновницький договір	статут, реєстраційна картка і інші документи передбачені законодавством.
кількість учасників	два і більше	три і більше (2 - складають мінімум повного товариства	Один і більше (громадян У., іноземців осіб без громадянства, а також юридичні особи)
Можливість виходу/входу з товариства	Вільно, заявивши не пізніше ніж за три місяці до фактичного виходу	можливість вступити в товариство шляхом грошових або матеріальних внесків	Ст.9 Закона"Про підприємництво" Укладення трудового договору при наймі на роботу і його розірвання при звільненні
Відношення з державою	Держава гарантує рівні права і можливості доступу до різного роду ресурсів, недоторканності майна, захист права власності і ін.
Порядок ухвалення рішень і ведення справ	Ведення справ товариства здійснюється по загальній згоді всіх учасників	Управління справами здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю	рішення ухвалюються засновником/засновниками або уповноваженими на це особами
Управління товариством	Здійснюється по загальній згоді всіх учасників, або більшістю голосів	Здійснюється повними учасниками в порядку встановленому для повного товариства	Самостійно або за допомогою найму на роботу професійних керівників
Ліквідація	Ліквідовується на підставах встановлених ст.10 ЦК, а також у випадках якщо в суспільстві залишився один учасник	ліквідується при вибутті всіх вкладників, а також на підставах ст.132 ЦК	за власною ініціативою, а також на підставі рішень суду у випадках передбачених законодавством
Відповідальність	Солідарна відповідальність всіх учасників всім своїм майном	повні учасники солідарно відповідають всім своїм майном, а вкладники - у межах вартості внеску	Якщо без статусу юридичної особи - всім своїм майном згідно із законодавством. Якщо із статусом юрид. особи, то відповідно до відповідальності юридичних осіб

Незалежно від виду підприємства та форми власності будь-яка фінансово-господарська діяльність розпочинається з формування статутного капіталу. Статутний фонд формується на основі виділення підприємству або залучення ним на засадах, визначених законодавством, фінансових ресурсів у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальних цінностей, нематеріальних активів, цінних паперів, що закріплюються за підприємством на праві власності або повного господарського відання.

У табл. 2.1 наведено інформацію про комбінацію факторів, умов і характеристик функціонування різноманітних форм недержавних підприємств, відмінностей і особливостей формування статутного капіталу для вибору раціональної організаційної структури. Пропонована таблиця містить лише невелику кількість можливих комбінацій, тому що основна її мета - висловити суттєві фактори, що відбивають переваги тієї чи іншої організаційної форми.

За рахунок власного капіталу підприємство має змогу формувати свої власні необоротні та оборотні активи для здійснення операційної діяльності. Порядок і джерела формування статутного фонду залежать від типу підприємства і форми власності, на базі якої воно функціонує. Більш чітко особливості організації фінансів підприємств різних форм власності виявляються при формуванні їх власних фінансових ресурсів. Їх можна виявити також при розподілі прибутку, формуванні й використанні фондів грошових коштів, взаємовідносинах з бюджетом тощо.

Питання для самоконтролю

1. Які основні нормативно-правові акти регламентують фінансову діяльність суб'єктів господарювання?

2. Які основні організаційно-правові атрибути, пов'язані з фінансовою діяльністю суб'єктів господарювання, визначають його як юридичну особу?

3. Як класифікуються суб'єкти фінансових правовідносин?

4. Які основні обов'язки підприємства?

Модуль IІ. Управління формуванням власного та позичкового капіталу підприємства

Змістовий модуль 3. Формування власного капіталу підприємства

Мета: розглянути поняття, склад і структуру власного капіталу, визначити джерела формування власного капіталу, скласти звіт про власний капітал

1. Поняття, склад і структура власного капіталу

Капітал - це засоби, якими розташовує суб'єкт господарювання для здійснення своєї діяльності з метою одержання прибутку. Розрізняють пасивний капітал, активний капітал і капітал, переданий підприємству на тимчасове використання (позабалансовий капітал). Всі види капіталу являють собою єдине ціле і характеризують капітал підприємства з різних сторін.

Пасивний капітал підприємства поділяється на такі основні частини: власний капітал, забезпечення наступних витрат і платежів, позиковий капітал. Структуру пасивного капіталу підприємства відображено на рис.3.1 Власний капітал є одним з основних джерел формування майна підприємства. Власний капітал складається зі статутного, додаткового й резервного капіталу, нерозподіленого прибутку і цільових (спеціальних) фондів. Кожен з них відображає різні джерела фінансування.

Розглянемо структуру власного капіталу, зображеного на рис. 3.2

Власний капітал характеризується наступними основними позитивними особливостями:

1. Простотою залучення, тому що рішення, пов'язані зі збільшенням власного капіталу (особливо за рахунок внутрішніх джерел його формування) приймаються власниками й менеджерами підприємства без необхідності одержання згоди інших господарюючих суб'єктів.



Размещено на http:\\www.allbest.ru\

90

Рис. 3.1 Структура пасивного капіталу підприємства

Размещено на http:\\www.allbest.ru\

90

Рис. 3.2. Структура власного капіталу підприємства

2. Більш високою здатністю генерування прибутку у всіх сферах діяльності, тому що при його використанні не потрібна сплата позикового відсотка у всіх його формах.

3. Забезпеченням фінансової стійкості розвитку підприємства, його платоспроможності в довгостроковому періоді, а відповідно й зниженням ризику банкрутства.

Разом з тим, йому властиві наступні недоліки:

1. Обмеженість обсягу залучення, а отже й можливостей важливого розширення операційної й інвестиційної діяльності підприємства в періоди сприятливої кон'юнктури ринку на окремих етапах його життєвого циклу.

2. Висока вартість у порівнянні з альтернативними позиковими джерелами формування капіталу.

3. Невикористовувана можливість приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позикових фінансових засобів, тому що без такого залучення неможливо забезпечити перевищення коефіцієнта фінансової рентабельності діяльності підприємства над економічною.

Підприємство, що використає тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість (його коефіцієнт автономії рівняється одиниці), але обмежує темпи свого розвитку (тому що не може забезпечити формування необхідного додаткового обсягу активів у періоди сприятливої кон'юнктури ринку) і не використає фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал.

2. Джерела формування власного капіталу

В умовах ринкової економіки для підприємств усіх форм власності й організаційно-правового статусу основними джерелами формування фінансового капіталу виступають як власні, так і позикові кошти.

Утворення власного капіталу, відбувається за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел власних коштів. До зовнішніх джерел формування власного капіталу належать, по перше, кошти, що формуються як за рахунок особистих внесків, так і за рахунок можливостей фінансового ринку; по-друге, кошти, що формуються у порядку розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів у масштабах економічної системи держави (рис.3.3).



Размещено на http:\\www.allbest.ru\

90

Рис.3.3.Зовнішні джерела створення власного фінансового капіталу підприємства

У складі зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить залученню підприємством додаткового пайового (шляхом додаткових внесків у статутний фонд) або акціонерного (шляхом додаткової емісії та реалізації акцій) капіталу. Для окремих підприємств одним із зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів може бути надана їм безплатна фінансова допомога, яка надається, як правило, лише окремим державним підприємствам. До числа інших зовнішніх джерел входять безплатно передані підприємству матеріальні та нематеріальні активи, що включаються до складу його балансу.

До внутрішніх джерел формування власного капіталу належать фінансові ресурси, які формуються в процесі виробничо-фінансової діяльності підприємства (рис.3.4)

Размещено на http:\\www.allbest.ru\

90

Рис.3.4. Внутрішні джерела створення власного фінансового капіталу підприємства

У складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, він формує переважну частину його власних фінансових ресурсів, забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно, і ріст ринкової вартості підприємства. Певну роль у складі внутрішніх джерел виконують також амортизаційні відрахування, особливо на підприємствах із високою вартістю власних основних засобів і нематеріальних активів; проте суму власного капіталу підприємства вони не збільшують, а лише є засобом його реінвестування. Інші внутрішні джерела не грають помітної ролі у формуванні власних фінансових ресурсів підприємства.

3. Звіт про власний капітал

Інформація, відображена в першому розділі пасиву балансу «Власний капітал», показує загальну картину стану власного капіталу та його окремих позицій на початок та кінець звітного періоду. На основі цієї інформації можна провести поверховий аналіз показників, в основі розрахунку яких є власний капітал. Розшифрування першого розділу пасиву балансу, яке дає змогу фінансовому аналітику дійти висновків щодо змін, які відбулися в складі власного капіталу підприємства, причини цих змін та існуючі тенденції, міститься у звіті про власний капітал. Порядок складання звіту регламентується П(С)БО 5.

Метою складання звіту про власний капітал є розкриття і аналіз інформації щодо змін у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Читаючи звіт, користувач може з'ясувати основні чинники (операції), які вплинули на зміни (збільшення чи зменшення) у складі власного капіталу в цілому та окремих його позицій зокрема.

Звіт складається у формі шахової таблиці в розрізі статей, які включаються до складу першого розділу пасиву балансу та причин їх зміни (додаток 2). Шаховий принцип побудови звіту передбачає розміщення по горизонталі елементів (статей) власного капіталу, а по вертикалі - основних операцій, які можуть призвести до зміни окремих статей і власного капіталу в цілому.

Звіт про власний капітал складається на підставі балансу, звіту про фінансові результати, а також аналітичних даних до відповідних облікових регістрів. За правильного відображення операцій, які призвели до змін у складі власного капіталу, залишок власного капіталу на кінець року (в цілому та у розрізі окремих статей), який відображається у балансі, збігається з тим, який показується у звіті про власний капітал. Суми, що зменшують статті власного капіталу, наводяться в дужках.

Показники залишку за окремими статтями власного капіталу на початок періоду переносяться з відповідної графи балансу підприємства. Далі по вертикалі відображаються операції, які можуть призвести до змін у власному капіталі. На перетині відповідних вертикальних рядків і горизонтальних граф відображаються дані, що характеризують вплив тих чи інших операцій на стан позицій власного капіталу.

Власний капітал підприємства може змінитися в результаті переоцінки необоротних активів, зокрема уцінки чи дооцінки нематеріальних активів, основних засобів, незавершеного будівництва. Сума дооцінки збільшує інший додатковий капітал, якщо така дооцінка є першою переоцінкою необоротних активів, тобто до дооцінки не провадилася уцінка необоротних активів, суму якої було списано на інші витрати. Сума уцінки необоротних активів зменшує інший додатковий капітал у разі, якщо до уцінки вже було проведено дооцінку таких необоротних активів (сума якої збільшила додатковий капітал). Суми переоцінок необоротних активів, що проводяться протягом звітного року, відображаються у Звіті про власний капітал розгорнуто. Якщо стосовно одного з видів необоротних активів протягом року провадилися дооцінка та уцінка, суми яких вплинули на величину додаткового капіталу, у Звіті така переоцінка відображається розгорнуто - окремо дооцінка та окремо уцінка по відповідному рядку.

Питання для самоконтролю

1. Які фінансові ресурси формують власний капітал?

2. Чому функціонування будь-якого підприємства починається саме з формування статутного капіталу?

3. Який порядок оцінки майна та інших не грошових активів, що надходять до статутних капіталів?

4. На які складові поділяється власний капітал підприємства за напрямками вкладів у його активи?

5. Які позитивними особливостями власного капіталу?

6. Які недоліки власного капіталу?

7. Які функції виконує звіт про власний капітал?

Змістовий модуль 4. Самофінансування підприємств

Мета: надати класифікацію внутрішніх джерел фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємств, охарактеризувати чистий грошовий потік (Cash flow), який є індикатором фінансування підприємств, скласти звіт про рух грошових коштів

1. Класифікація внутрішніх джерел фінансування підприємства

У науково-практичній літературі можна зустріти дві основних концепції трактування сутності та класифікації внутрішніх джерел фінансування. Перший підхід зорієнтований на фінансові результати, другий - на рух грошових потоків.

До внутрішніх джерел фінансування підприємств здебільшого відносять такі: чистий прибуток; амортизаційні відрахування; забезпечення наступних витрат і платежів.

Дискусійним є питання віднесення до внутрішніх джерел фінансування грошових надходжень від інвестиційної діяльності, зокрема, процентів, дивідендів, виручки від реалізації необоротних активів, фінансових інвестицій, тощо. (рис.4.1).

Размещено на http:\\www.allbest.ru\

90

Рис. 4.1. Внутрішні джерела фінансування підприємств

Віднесення згаданих надходжень до внутрішніх є виправданим, оскільки за їх рахунок можна покрити потребу підприємства в капіталі, не вдаючись до зовнішніх фінансових джерел, які мобілізуються на ринку капіталів.

Для підприємств, які не мають можливості залучити кошти із зовнішніх фінансових джерел (через низьку кредитоспроможність чи інвестиційну привабливість, недостатнє кредитне забезпечення), внутрішнє фінансування є єдиним способом забезпечення фінансовими ресурсами. Однак суттєвою проблемою, яка при цьому виникає, є проблема контролю власниками за ефективним використанням фінансових ресурсів.

2. Чистий грошовий потік (Cash flow). Показники Cash flow

Чистий рух грошових коштів у результаті операційної діяльності прийнято позначати як операційний Cash-flow, чистий рух коштів від інвестиційної діяльності - як інвестиційний Cash-flow. Різниця між вхідними та вихідними потоками в рамках фінансової діяльності (у вузькому розумінні) - Cash-flow від фінансової діяльності.

Чистий Cash-flow (рух грошових коштів) по підприємству за звітний період розраховується як арифметична сума Cash-Flow від усіх видів діяльності. Він дорівнюватиме приросту грошових коштів та їх еквівалентів за означений період.

Основою розрахунку загального Cash-flow є операційний Cash-flow, який характеризує величину чистих грошових потоків, що утворюються в результаті операційної діяльності, тобто частину виручки від реалізації, яка залишається в розпорядженні підприємства в певному періоді після здійснення всіх грошових видатків операційного характеру. Цей показник можна розглядати як критерій оцінки внутрішнього потенціалу фінансування підприємства. Достатній розмір операційного Cash-flow створює сприятливі передумови для залучення фінансових ресурсів із зовнішніх джерел. Наявність операційного Cash-flow характеризує здатність підприємства: а) фінансувати інвестиції за рахунок внутрішніх фінансових джерел; б) погашати фінансову заборгованість; в) виплачувати дивіденди.

Структурно-логічна схема виникнення та використання операційного Cash-flow наведена на рис. 4.2.

Размещено на http:\\www.allbest.ru\

90

Рис. 4.2. Виникнення та використання операційного Cash-flow

Операційний Cash-flow та загальну суму грошових надходжень у рамках інвестиційної діяльності можна розглядати як внутрішнє джерело фінансування.

Базу для визначення Cash-flow від операційної діяльності утворюють дані звіту про фінансові результати (про прибутки і збитки) та баланс підприємства.

На практиці поширення набули два основні методи розрахунку Cash-flow від операційної діяльності.

Прямий метод, при використанні якого чистий грошовий

потік (Cash-flow) від операційної діяльності розраховується як різниця між вхідними та вихідними грошовими потоками, що мають безпосереднє відношення до операційної діяльності підприємства.

Непрямий метод. Вихідною величиною при використанні цього методу є фінансові результати від операційної діяльності.

Показники, базою розрахунку яких є операційний Cash-flow, широко використовуються при оцінці фінансового стану підприємства та визначенні його кредитоспроможності.

Показник Cash-flow можна розглядати з трьох позицій:

як індикатор ліквідності та платоспроможності підприємства;

як показник результативності фінансово-господарської діяльності (індикатор теперішньої та майбутньої дохідності підприємства);

як індикатор спроможності до фінансування за рахунок

внутрішніх джерел.

До основних показників Cash-flow, які розраховують на практиці, належать такі:

1. Показник тривалості погашення заборгованості.

2. Показник обернено пропорційний до тривалості погашення заборгованості.

3. Показник самофінансування інвестицій, %.

4. Чиста Cash-flow-маржа, %.

5. Показник відношення Cash-flow до власного капіталу.

3. Звіт про рух грошових коштів

Рух грошових коштів - надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Інформація про надходження і видатки грошових коштів підприємства міститься у звіті про рух грошових коштів.

Необхідність звіту про рух грошових коштів зумовлена тим, що користувачі звітності повинні мати інформацію не лише про зміни в складі майна підприємства і джерел його формування, доходах і витратах, а й про грошові надходження та виплати, які здійснювалися протягом звітного періоду. Отже, метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх, еквівалентах за звітний період (додаток 3).

На основі інформації, яка міститься у звіті, можна дійти висновків про:

чистий рух грошових коштів (Cash-flow) протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;

суми надходжень і видатків, що виникають у результаті цих

видів діяльності;

величину інвестиційних вкладень підприємства у звітному

періоді та рівень їх фінансування за рахунок внутрішніх фінансових джерел;

обсяг фінансових ресурсів, які підприємство залучило із зовнішніх джерел;

зміну ліквідних засобів протягом звітного періоду.

Чистий рух грошових коштів у результаті операційної діяльності визначається шляхом коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування на суми:

наведені в негрошових статтях;

змін запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, пов'язаної з операційною діяльністю, протягом звітного періоду;

в наведені в статтях, пов'язаних з рухом грошових коштів у результаті інвестиційної та фінансової діяльностей.

Рух грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності. Інвестиційний Cash-flow визначається на основі аналізу змін у статтях розділу балансу «Необоротні активи» та статті «Поточні фінансові інвестиції» як різниця між вхідними та вихідними грошовими потоками за цими статтями.

Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на основі оцінки змін у статтях балансу за розділом «Власний капітал» і статтях, пов'язаних з фінансовою діяльністю, у розділах балансу «Забезпечення наступних витрат і платежів», «Довгострокові зобов'язання» і «Поточні зобов'язання» («Короткострокові кредити банків» і «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями», «Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками» тощо).

Якщо у підприємства були надходження або видаток коштів, пов'язаних з надзвичайними подіями в процесі операційної, інвестиційної чи фінансової діяльності, то дані про це відображаються за статтями «Рух коштів від надзвичайних подій»

Чистий рух коштів за звітний період визначається як різниця між сумою грошових надходжень і видатків, відображених у статтях: «Чистий рух коштів від операційної діяльності», «Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності» та «Чистий рух коштів від фінансової діяльності» або як арифметична сума Cash-flow за трьома видами діяльності. Якщо звіт про рух грошових коштів складено правильно, то, додавши до залишку грошових коштів підприємства на початок періоду чистий рух коштів у результаті всіх видів діяльності за звітний період, отримаємо залишок грошових коштів на кінець періоду, який відображається в балансі підприємства.

Питання для самоконтролю

1. На чому засновані концепції трактування сутності та класифікації внутрішніх джерел фінансування?

2. Методи фінансування за рахунок виручки від реалізації?

3. Які ви знаєте форми вивільнення капіталу?

4. Що характеризує наявність операційного Cash-flow?

5. Які напрями виникнення та засоби використання Cash-flow?

6. Які основні методи розрахунку Cash-flow від операційної діяльності?

7. Які основні показники Cash-flow?

8. Чим зумовлена необхідність звіту про рух грошових коштів?

Змістовий модуль 5. Дивідендна політика підприємств

Мета: охарактеризувати зміст та завдання дивідендної політики, ознайомитися з теоріями дивідендної політики, навчитися визначати розмір дивідендів і порядок їх виплати в Україні

1. Зміст та завдання дивідендної політики.

Дивідендна політика - це сукупність принципів і методів виплати дивідендів, які використовуються підприємствами відповідно до їх економічної мети і фінансових можливостей в поточний період.

Відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” дивіденд - це платіж, який проводиться юридичною особою на користь власників (довірених осіб власників) корпоративних прав, емітованих цією юридичною особою, у зв'язку з розподілом частини його прибутку.

Формування дивідендної політики акціонерного товариства включає ухвалення рішення з наступних основних питань:

1. Яку частину чистого прибутку слід виплачувати акціонерам в поточному році і яку частину реінвестувати в цілях майбутнього зростання. При високому значенні дивідендного доходу звичайно спостерігається зростання ціни акції. Якщо товариство реінвестуватиме незначні засоби в активи, то можливості зростання будуть невеликі.

2. Наскільки стабільною повинна бути дивідендна політика, як

часто її можна міняти. Звичайно більш високо цінується варіант стабільної і передбаченої дивідендної політики, без різких спадів.

3. Які конкретні схеми виплати доходу акціонерам використовувати в межах чинного законодавства.

4. Вибір оптимальних термінів нарахування і виплати дивідендів, складання списків на нарахування дивідендів (дата закриття реєстру).

Необхідно враховувати ряд істотних обставин або обмежень, що впливають на дивідендну політику. Ці обмеження можуть полягати в наступному:

1. Обмеження правового характеру

2. Обмеження у зв'язку з недостатньою ліквідністю

3. Обмеження у зв'язку з недостатністю оборотних коштів

4. Обмеження у зв'язку з інтересами акціонерів.

5. Обмеження інформаційного характеру

2. Теорії дивідендної політики.

Існують три основні теорії дивідендної політики акціонерних товариств:

теорія непотрібності дивідендів;

теорія „синиці в руках”;

теорія податкових переваг.

Теорія непотрібності дивідендів. Відповідно до цієї теорії дивідендна політика не робить визначального впливу ні на ціну акцій фірми, ні на вартість капіталу, і це означає, що в цій політиці немає необхідності, що дивіденди виконують пасивну роль. Головні прихильники такої теорії Merton Miller і Franko Modigliani (на ім'я авторів ця теорія отримала назву - ММ). Вони доводили, що цінність фірми залежить тільки від прибутків, які фірма одержує за рахунок її активів, а не за рахунок прибутків, які розподіляються у вигляді дивідендів і нерозподіленого прибутку.

Теорія „синиці в руках”. Деякі фінансисти вважають, що інвестори значно вище оцінюють грошові доходи у вигляді очікуваних дивідендів, ніж очікувані капітальні доходи (зростання основного капіталу), тому що прибутковий компонент дивіденду D1/P0 є менш ризикованим, ніж компонент g в рівнянні загального очікуваного обороту: ks = D1/P0 + g. В результаті по цій теорії вартість фірми стає максимальною при призначенні високого коефіцієнта виплати дивідендів. Таким чином, багато акціонерів вважають за краще отримати реальний дохід від компанії на що належать їм акції.