Фінансова діяльність суб’єктів господарювання

Факторинг - придбання банком (чи фактор-фірмою) права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов'язання ми, скупленими в різних осіб. Здебільшого банк купує дебіторські рахунки на поставлений товар чи надані послуги.

Основна мета факторингового обслуговування - інкасування дебіторських рахунків своїх клієнтів та отримання на їхню користь платежів за відвантажені товари та здійснені послуги. Загальний механізм досягнення такої мети - надання кредиту під боргові вимоги постачальника або зобов'язання платника. Тому в факторингу поєднується декілька банківських послуг: розрахунково-платіжні, кредитні, аудиторські, інформаційні тощо.

У факторингових операціях беруть участь три сторони: факторинговий відділ, який купує рахунки-фактури своїх клієнтів; клієнт (постачальник товару, кредитор), який укладає угоди з факторинговим відділом; підприємство (позичальник) - покупець товару.

Механізм здійснення факторингової операції можна дослідити за поданою нижче схемою (рис. 10.4), де 1 - відвантаження товару за двостороннім зовнішньоекономічним договором, 2 - виставлення розрахункових документів, 3 - перевірка платоспроможності покупця, 4 - оплата факторинговим відділом банку розрахункових документів постачальнику, 5 - оплата розрахункових документів покупцем.

Размещено на http:\\www.allbest.ru\

90

Рис.10.4. Механізм проведення факторингових операцій

За умовами договору, клієнт сплачує відповідну суму факторинговому відділу за проведення розрахунково-кредитних операцій. Ця сума складається з двох частин:

відсотка за кредит, який надається факторинговим відділом. Цей відсоток на 1-2 пункти вищий за діючу облікову ставку;

комісійних (за інкасацією рахунків 1,5-2.5% від вартості рахунків-фактур).

Форфейтинг - одна із форм короткострокового й середнього строкового кредитування зовнішньоторговельних угод у формі придбання банком платіжних зобов'язань, поданих у формі векселів, без права зворотної вимоги до продавця.

Процес оформлення угоди форфетування має кілька етапів. На першому з них експортер звертається до форфейтера, бо не має можливості надати імпортеру відстрочку платежу. Форфейтер збирає й аналізує інформацію про учасників угоди, вивчає фінансовий стан імпортера. На другому етапі експортер має короткий проміжок від часу отримання пропозиції форфейтера про надання кредиту до прийняття кінцевого рішення про укладання договору. Після його підписання учасники угоди повинні виконувати взаємні зобов'язання: форфейтер - придбати векселі за фіксованою процентною ставкою, а експортер - надати такі векселі.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть особливості здійснення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності

2. Дайте визначення валютним операціям

3. Назвіть форми організації міжнародних розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності підприємств

4. Яка схема проведення розрахунків у формі інкасо?

5. Яка схема здійснення банківського переказу

6. В чому полягає механізм проведення факторингових операцій?

7. В чому полягає схема здійснення операції форфейтингу?

8. Які перспективи кредитування зовнішньоекономічної діяльності підприємств

Змістовий модуль 11. Фінансовий контролінг

Мета: охарактеризувати сутність, необхідність та основні завдання фінансового контролінгу, визначити інструменти фінансового контролінгу, виконати аналіз сильних і слабких місць на підприємстві

1 Сутність, необхідність та завдання фінансового контролінгу.

Контролінг - нове явище в теорії і практиці сучасного управління, що виникло на стику економічного аналізу, планування, управлінського обліку, контролю й менеджменту. Контроль переважно спрямований у минуле, на встановлення помилок і прорахунків, а контролінг - на управління майбутнім для забезпечення тривалого й успішного функціонування суб'єкта господарювання. У функціонуванні контролінгу зацікавлені не лише власники суб'єктів підприємництва, а й наймані працівники та держава загалом. Причинно-наслідкові зв'язки суспільних інтересів і контролінгу наведено на рис.11.1

Размещено на http:\\www.allbest.ru\

90

Рис. 11.1. Причинно-наслідкові зв'язки суспільних інтересів і контролінгу

Усі суб'єкти ринку прагнуть до максимізації прибутку, отримання якого є головною метою діяльності суб'єктів підприємництва.

Размещено на http:\\www.allbest.ru\

90

Рис. 11.2. Взаємозв'язок цілей фінансового контролю й оцінки контролінгу

Контролінг треба інтерпретувати як сукупність методів і процедур із координації планування, обліку, контролю й ризик-менеджменту, а також з інформаційного, методичного і консультаційного забезпечення управлінських рішень. Хоча контролінг є складовою системи внутрішнього контролю, його не можна підміняти контролем. Про ширший зміст контролінгу порівняно з фінансовим контролем свідчить аналіз його функцій Взаємозв'язок цілей фінансового контролю й оцінки контролінгу наведено на рис. 11.2

Размещено на http:\\www.allbest.ru\

90

Рис. 11.3. Бюджетування, рапортування і контроль у системі оперативного контролінгу

Сучасний контролінг - це системний інноваційний ресурс, орієнтований на перспективу. Залежно від цілей, виконуваних функцій і інструментарію фінансовий контролінг поділяють на стратегічний і оперативний. Принципова відмінність між цими напрямами контролінгу полягає у характері об'єктів стратегічного і оперативного планування і, відповідно, контролю.

Базовими складовими оперативного фінансового контролінгу є система річних бюджетів і бюджетний контроль. Взаємозв'язок бюджетування, бюджетного контролю та рапортування у рамках оперативного фінансового контролінгу наведено на рис. 11.3.

2. Інструменти фінансового контролінгу.

Аналіз взаємозв'язку «витрати - об'єм - прибуток». Методи аналізу взаємозв'язку «витрата - об'єм -прибуток»:

1. Математичні методи:

а. Метод рівняння;

б. Маржинальный метод;

2. Графічні методи:

а. Графік беззбитковості;

б. Графік взаємозв'язку «об'єм-прибуток»

в. Графік маржинального доходу;

Крапка беззбитковості - обсяг продаж при якому доходи дорівнюють витратам або маржинальный дохід дорівнює постійним витратам.

Розраховується по одній з наступних формул:

а) за допомогою рівняння:

б) маржинальный метод:



Коефіцієнт маржинального доходу - співвідношення маржинального доходу і продаж підприємства:

Обсяг продажів у грошових одиницях може бути розрахований по наступній формулі:

Обсяг продаж у натуральних одиницях може бути розрахований по наступній формулі:

Чистий прибуток розраховується шляхом вирахування абсолютного значення ставки податку на прибуток з операційного прибутку.

Аналіз взаємозв'язку «витрата-об'єм-прибуток» може бути представлений графічно:



Размещено на http:\\www.allbest.ru\

90

Рис.11.1. Графік беззбитковості

Размещено на http:\\www.allbest.ru\

90

Рис.11.2. Графік взаємозв'язку обсягу і прибутку

Размещено на http:\\www.allbest.ru\

90

Рис.11.3 Графік маржинального доходу

Аналіз чутливості прибутку

Аналіз чутливості прибутку - визначення впливу на прибуток зміни витрат, ціни й обсягу продаж. При цьому використовуються такі показники:

а) коефіцієнт маржинального доходу:

б) запас міцності (величина, на яку обсяг продаж перевищує беззбитковий обсяг виробництва:

в) операційний важіль (співвідношення постійних і змінних витрат, що забезпечує більший відсоток зростання прибутку, ніж відповідний відсоток росту продаж):

Аналіз взаємозв'язку «витрата-об'єм-прибуток» в умовах асортименту

Середньозважений маржинальный дохід (WCM) - сума величин маржинального доходу різних виробів, зважених за допомогою комбінації їхніх продажів.



де WCM - середньозважений маржинальный дохід;

CM_i - маржинальный дохід на одиницю i-го виробу;

SM_i - комбінація продаж;

Допущення, покладені в основу аналізу взаємозв'язку «витрата-об'єм-прибуток»

1. Інші перемінні фактори є незмінними (ціна, технологія й ін.)

2. Один вид чи продукції постійна комбінація продажів (при змінах у комбінації продажів, варто внести корективи в результати первісних результатів)

3. Прибуток визначається на основі калькулювання перемінних витрат

4. Сукупні витрати і доход є лінійною функцією випуску

5. Витрати можна точно розділити на перемінні і постійні

3. Аналіз сильних і слабких місць на підприємстві.

Одним з важливих методів стратегічного контролінгу є аналіз сильних і слабких місць, а також наявних шансів і ризиків. В економічній літературі цей вид аналізу позначається також як SWOT - аналіз. Даний вид аналізу може здійснюватися стосовно всього підприємства, його структурних підрозділів, а також у розрізі окремих видів продукції.

На рис. 11.4 у вигляді матриці наведено типові приклади сильних і слабких сторін вітчизняних підприємств, а також шансів і ризиків, які можуть виникнути під дією зовнішніх обставин.

Таблиця 11.1. Матриця SWOT -аналізу

Сильні сторони: кваліфікований інженерно-технічний персонал; низькі витрати на заробітну плату; наявність власних виробничих споруд; прихід молодих та енергійних співробітників фінансових служб.	Слабкі сторони: інертність і зловживання керівництва підприємства; крадіжки на виробництві; застарілий асортимент продукції; висока енергомісткість продукції; неефективна діяльність служби збуту.
Додаткові шанси: ринок сформований в основному за рахунок імпорту; державою проводяться протекціоністські заходи, спрямовані на захист вітчизняного товаровиробника; іноземні інвестори проявляють значний інтерес до галузі, до якої належить підприємство.	Ризики: криміногенні ризики; інфляційний ризик (знецінення реальної вартості капіталу); ризик неплатоспроможності чи банкрутства контрагентів; ризик зміни податкового законодавства та накладання фінансових санкцій.

SWOT-аналіз може бути деталізованішим і проводитися в розрізі окремих функціональних блоків діяльності, центрів затрат, видів продукції тощо. В табл.11.1 наведена загальна схема аналізу сильних і слабких сторін у фінансовій сфері. Оскільки сильні та слабкі місця, як правило, є відносними величинами, в процесі аналізу їх слід порівнювати з аналогіями на підприємствах-конкурентах. Під час аналізу сильних і слабких місць визначаються критичні сфери, які під дією специфічних зовнішніх і конкурентних факторів впливають на економічні результати підприємства. Потім визначаються ключові параметри чинників, що впливають на ефективність господарської діяльності.

Таблиця 11.1 Аналіз сильних і слабких сторін у фінансовій сфері

Об'єкт аналізу	Сильні сторони	Слабкі сторони
1. Ліквідність
2. Прибутковість
3. Cash-flow
4. Структура капіталу
5. Структура активів
6. Дебіторська заборгованість
7. Кредиторська заборгованість
8. Фінансові відносини з капіталодавцями
9. Реальні інвестиції
10. Фінансові інвестиції
11. Оборотність оборотних активів

Питання для самоконтролю

1. Дати визначення фінансовому контролінгу

2. Чи є різниця між фінансовим контролінгом та контролем?

3. Що є базовими складовими оперативного фінансового контролінгу?

4. В чому суттєвість АВС-аналізу?

5. Дати визначення беззбитковості

6. Як визначити сильні і слабкі місця на підприємстві?

7. В чому полягає матриця SWOT - аналізу?

Змістовий модуль 12. Бюджетування на підприємстві

Мета: визначити сутність, принципи та способи бюджетування, охарактеризувати систему бюджетів підприємства, визначення потреби підприємства в капіталі та правила фінансування підприємств

1. Сутність бюджетування. Принципи та способи бюджетування.

Бюджет - це сума коштів, які є в розпорядженні для виконання визначених функцій та проведення певних заходів у рамках загальнофірмового планування. Він може складатися у формі заданих показників, яких слід дотримуватися у плановому періоді.

Процес складання бюджетів і контролю за їх виконанням одержав назву бюджетування. До основних характеристик бюджетування можна віднести:

короткостроковість (до одного року);

високий рівень конкретизації;

внутрішню спрямованість;

тісну інтеграцію з контролем та аналізом відхилень.

Необхідною передумовою і складовою бюджетування є планування, яке власне й конкретизується в бюджетах. Бюджетування зорієнтоване в основному на фіксацію та координацію показників у короткостроковому періоді, а планування - на прогнозування шляхів і засобів досягнення поставлених цілей як у коротко-, так і довгостроковій перспективі.

У теорії і практиці економічної науки можна зустріти різні підходи до формулювання принципів бюджетування та планування, до основних з них слід віднести такі:

принцип повноти: всі операції підприємства, що призводять до надходжень чи виплат грошових коштів, а також впливають на його фінансові результати, повинні бути відображені в бюджеті;

принцип координації означає, що бюджети окремих центрів прибутковості, затрат, структурних підрозділів тощо по винні складатися з урахуванням можливості їх зведення в єдиний консолідований бюджет; окрім цього, слід узгоджувати стратегічні цілі з показниками довгострокових планів і короткострокових бюджетів;

принцип централізації передбачає, що бюджетування є важливим інструментом фінансового управління підприємством, яке повинно здійснюватися з єдиного центру, а отже, всі грошові надходження (в т. ч. позичкові ресурси) повинні служити для покриття всіх вихідних грошових потоків;

принцип спеціалізації бюджетів вимагає, щоб грошові надходження та виплати відображалися відповідно до їх видів і джерел виникнення, завдяки чому можна проконтролювати рух грошових коштів у розрізі окремих центрів прибутковості та відповідальності;

принцип періодичності бюджетування означає, що бюджети повинні ділитися на окремі періоди, тривалість яких визначається специфікою організації фінансової діяльності підприємства (щоденні бюджети, щодекадні, тижневі, на місяць, квартал тощо);

принцип прозорості передбачає, що бюджети повинні складатися таким чином, щоб усі задіяні в їх виконанні особи чітко уявляли завдання, які перед ними ставляться, та мали стимули до їх виконання;

принцип точності: всі операції та результуючі з них грошові надходження і виплати повинні базуватися на реальних прогнозах;

принцип декомпозиції полягає в тому, що кожний бюджет нижчого рівня є деталізацією бюджету більш високого рівня, тобто бюджети цехів є «вкладеними» у зведений бюджет виробництва, часткові бюджети в розрізі статей затрат конкретизують бюджет виробництва тощо.

У науково-практичній літературі, присвяченій плануванню та бюджетуванню, розрізняють два основні види бюджетів: гнучкі та фіксовані.

У гнучких бюджетах планові розрахунки затрат і фінансових результатів прив'язуються до обсягів виробництва та реалізації продукції. До цієї категорії бюджетів належать бюджет затрат, які відносяться до умовно змінних (змінюються пропорційно до обсягів виробництва).

На відміну від цього, показники фіксованих бюджетів здебільшого не змінюються зі зміною обсягів виробництва. За принципом фіксованого бюджетування складають бюджет адміністративних витрат, бюджет на рекламу тощо.

За способами бюджетування розрізняють: нуль-базис-бюдже-тування і традиційне бюджетування.

Методологія нуль-базис-бюджетування використовується у разі заснування нового підприємства, розширення діючих виробничих потужностей (для збільшення обсягів та асортименту продукції") чи в рамках контролінгу витрат з метою виявлення резервів їх зниження. В основі традиційного бюджетування лежать показники діяльності, зокрема показники потреби в капіталі та рівня витрат попередніх періодів. При цьому застосовується методологія екстраполяції.

2. Система бюджетів на підприємстві.

З метою організації бюджетного планування діяльності окремих структурних підрозділів та підприємства в цілому доцільно запровадити наскрізну систему бюджетів. Ця система дозволяє встановити жорсткий бюджетний контроль за надходженням і витрачанням коштів, створити реальні умови для вироблення ефективної фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання.

Размещено на http:\\www.allbest.ru\

90

Рис. 12.2. Система бюджетів на підприємстві

Система бюджетів повинна охоплювати всю базу фінансових розрахунків підприємства. Вона включає первинний бюджет, групу основних бюджетів та сукупність часткових бюджетів. У стандартному вигляді група основних бюджетів містить:

план інвестицій;

план фінансових результатів (прибутків і збитків);

планування ліквідності (оперативний фінансовий бюджет);

плановий баланс;

план звіту про рух грошових коштів (Cash-flow).

Загалом, план інвестицій, план прибутків (збитків), плановий баланс, план руху грошових коштів належать до середньо- і довгострокових планів. Структурно-логічна схема системи бюджетування на підприємстві (за умови, що за первинний береться бюджет реалізації продукції) представлена на рис. 12.1.

3. Визначення потреби підприємства в капіталі та правила фінансування підприємств.

Потреба в капіталі - це виражена в грошовому еквіваленті потреба підприємства в грошових коштах і матеріальних засобах, необхідних для виконання поставлених цілей та забезпечення фінансової рівноваги. Потреба в капіталі розраховується на основі методології нуль-базис чи традиційного бюджетування. Для прогнозування потреби в капіталі насамперед слід визначити планові обсяги грошових виплат у розрізі окремих їх складових і періодів. Види потреби в капіталі можна класифікувати за типом грошових виплат підприємств (рис. 12.1):

З метою дотримання фінансової рівноваги на підприємстві, забезпечення стабільної платоспроможності та ліквідності під час прийняття рішень стосовно джерел покриття потреби в капіталі, складання фінансових бюджетів слід дотримуватися правил фінансування, до яких належать:

золоте правило фінансування;

золоте правило балансу;

правила ліквідності;

правило вертикальної структури капіталу.



Размещено на http:\\www.allbest.ru\

90

Рис. 12.4. Види потреби в капіталі

Перші три правила характеризують горизонтальну структуру капіталу та активів підприємства, останнє стосується лише пасиву балансу. Всі правила базуються на розрахунку ряду показників, які характеризують співвідношення певних статей балансу.

Дотримання вимог золотого правила фінансування забезпечує підприємству стабільну ліквідність і платоспроможність. При його використанні виникає проблема зіставлення окремих статей активу та пасиву балансу (окремих об'єктів інвестування та джерел фінансування), оскільки з балансового звіту безпосередньо не видно, які саме активи профінансовано за рахунок тих чи інших пасивів. Саме тому управління процесом узгодження залучення та використання капіталу слід здійснювати на стадії планування потреби в ресурсах та джерел її покриття.

При використанні золотого правила фінансування слід керуватися двома умовами, які виражають його зміст:



При дотриманні правила фінансова рівновага забезпечується, якщо:

інвестований капітал своєчасно (в передбачені строки) вивільняється в результаті господарської діяльності;

існує можливість субституції або пролонгації строків повернення капіталу;

платежі, строк оплати яких настав, можна здійснити за рахунок надходжень від операційної та інвестиційної діяльності.

Золоте правило балансу можна розглядати як більш конкретизовану форму правила конгруентності строків. З метою досягнення паралельності строків мобілізації і використання фінансових ресурсів воно вимагає дотримання певних співвідношень між окремими статтями пасивів та активів. Для цього при складанні бюджетів рекомендується керуватися такими двома умовами:

а) потребу в капіталі для фінансування необоротних активів слід покривати за рахунок власного капіталу і довгострокових позичок:

б) довгострокові капіталовкладення повинні фінансуватися за рахунок коштів, мобілізованих на довгостроковий період, тобто довгострокові пасиви повинні використовуватися не тільки для фінансування необоротних активів, а й для довгострокових оборотних активів (наприклад, оборотні засоби, авансовані в стратегічні запаси сировини тощо):



Використання золотого правила балансу дає можливість уникнути проблем з ліквідністю, якщо амортизація активів у результаті господарської діяльності збігається за обсягами і термінами з погашенням залученого капіталу і якщо грошових надходжень достатньо для забезпечення розрахунків у ході поточної операційної діяльності. У разі потреби в довгостроковому капіталі повинна також існувати можливість пролонгації строків погашення існуючих кредитів і залучення нового капіталу.

Питання для самоконтролю

1. Сутність бюджетування?

2. Принципи та способи бюджетування?

3. Система бюджетів на підприємстві?

4. Як визначити потребу підприємства в капіталі?

5. Які правила фінансування підприємств?

6. Які умови золотого правила балансу?

7. Які умови золотого правила фінансування?

8. Види потреби в капіталі?

Висновки

Одним із найважливіших резервів поліпшення параметрів діяльності підприємств є підвищення рівня кваліфікації фахівців, відповідальних за управління фінансами підприємств, та розробка якісно нових підходів до організації роботи фінансових служб саме у сфері фінансування. На вимогу часу у вищих навчальних закладах України, які здійснюють підготовку бакалаврів зі спеціальності „Фінанси”, запроваджена обов'язкова навчальна дисципліна „Фінансова діяльність суб'єктів господарювання”.

Запропонований стислий конспект лекцій відповідає програмі дисципліни „Фінансова діяльність суб'єктів господарювання” Матеріал подано на основі літературних джерел, які використовуються для фахової підготовки студентів з питань фінансової діяльності підприємств.

Список рекомендованої літератури

1. Закон України „Про господарські товариства” від 19.09.1991 №1576-ХІІ (http://www.rada.gov.ua)

2. Закон України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 №755-ІV (http://www.rada.gov.ua)

3. Закон України „Про підприємництво” від 07.02.1991 №698-ХІІ (http://www.rada.gov.ua)

4. Закон України „Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.2006 № 3480-IV (http://www.rada.gov.ua)

5. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 березня 1991 р. № 1560-ХІІ (http://www.rada.gov.ua)

6. Інструкція про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України, 18.12.98 № 527, зі змінами і доповненнями (http://www.rada.gov.ua)

7. Положення про порядок застосування ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04.07.97 № 212, у редакції постанови Правління Національного банку України, 20.07.98 № 280 (http://www.rada.gov.ua)

8. Управління позиковим капіталом (http://www.vuzlib.net)

9. Адекенов А. Банки и Фондовый рынок. Анализ. Практика. Эволюция. - М.: Ось-89, 1997

10. Алексеев М. Ю. Рынок ценных бумаг. - М. Финансы и статистика, 1992.

11. Бень Т. Г., Довбня С. Б., Проблемы и предпосылки эффективной реструктуризации предприятий // Экономика Украины. - 2000. - № 8. - С. 36-41

12. Білик М. Сутність та класифікація реструктуризації державних підприємств // Економіст. - 2000. - № 1. - С. 96-99

13. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. - К.: Эльга-Н, Ника-Центр, 2001. - С. 298-332; 342-372.

14. Бланк И.А. Управление формированием капитала. - К.: „Ника-Центр”, 2000. - 512 с.

15. Буренин А. Н. Рынок ценных бумаг и производных финансовых инструментов. - М.: ФКК, 1998

16. Воробйов Ю.М. Особливості формування фінансового капіталу підприємств // Фінанси підприємства. - № 2. - 2002.

17. Гольцберг М. А. Акционерные товарищества. Фондовая биржа. Операции с ценными бумагами. - К., 1992

18. Гриньова В.М., Коюда В.О., Фінанси підприємств в схемах: Навч. посібник. Х.: Видавничий Дім «Інжек», 2003. - 192с.;

19. Деркач Н. И., Гордеева Л. П. Бюджет и бюджетный процесс в Украине. - Днепропетровск, - 1995. - 257с.

20. Дідківський М. І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навч. посіб. - К.: Знання, 2006. - 462 с. - (Вища освіта ХХІ століття)

21. Довбня С.Б., Ковзель К.А. Модель комплексної оптимізації фінансування підприємства // Фінанси України. - 2006. - №5. - с.134-140

22. Дроздова Г. М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства: Навчальний посібник. - Київ: ЦУЛ, 2002. - 172 с.

23. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для вузів / І. В. Багрова, Н. І. Рєдіна, В. Є. Власюк, О. О. Гетьман; За ред. д-ра екон. наук, проф. І. В. Багрової. - Київ, Центр навчальної літератури, 2004. - 580 с.

24. Килячков А. А., Чалдаева Л. А. Рынок ценных бумаг и биржевое дело. М.: Юристъ, 2000.

25. Коваленко М.А. Радванська Л.М. Фінанси спільного інвестування. Навчальний посібник. - Херсон: ОЛДІ-плюс, 2002. - С. 6-31.

26. Ковтун С. Бюджетування на сучасному підприємстві, або Як ефективно управляти фінансами. - Х.: Фактор, 2005, - 340с.

27. Контроллинг в бизнесе. Методические и практические основы построения контроллинга в организациях / А.М.Карминский, Н.И.Оленев, А.Г.Примак, С.Г.Фалько. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 256с.

28. Контроллинг как инструмент управления предприятием. / Е. А. Ананькина, С. В. Данилочкин, Н. Г. Данилочкина и др.: Под ред. Н. Г. Данилочкиной. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 2004. - 297с.

29. Кравченко Ю. Я. Рынок ценных бумаг: Учебное пособие. (2-е изд.). - К.: Дакор, КНТ, 2006. - 712 с.

30. Кудряшов В.П. Фінанси. Навч. посібник. - Херсон: Олді - плюс, 2002 р. - 352 с.

31. Кудряшов В.П. Фінанси. Навч. посібник. - Херсон: Олді - плюс, 2002 р. - 352 с.

32. Майборода О.В. Аналіз фінансових потоків промислових підприємств // Економіка розвитку. - №4 (32).- 2004.

33. Марченко А. Аналіз джерел формування фінансових ресурсів // Фінанси України. - №9. - 2002. - стр. 102-109.

34. Опарін В. М. та ін. Бюджетна система: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. Диск. - 2-ге вид., перероб. і доп. / В. М. Опарін, В. І. Малько, С. Я. Кондратюк, І. Б. Коломієць. - К.: КНЕУ, 2002. - 336 с.

35. Ореховский П.А. контроллинг. учебное пособие / Международная академия современного знания. - Обнинск: МАСЗ, 2004. - 187с.

36. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України: Навч. пос. - К.: Зання-Прес, 2006.-607с.

37. Петрушевська В.В. Законодавчі аспекти державного регулювання інноваційної діяльності в Україні // Прометей: регіональний збірник наук. праць з економ. / ДЕГУ; ІЕПД НАН України, вип. 2 (20). - Донецьк, 2006 (10 стор.)

38. Петрушевська В.В. Удосконалення механізмів державного регулювання і стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності. - держава та регіони. - серія. „Державне управління”. - №4, 2006 (10 стор.)

39. Петрушевська В.В.Фінансове забезпечення активного інноваційного розвитку суб'єктів господарювання // Збірн. наук. праць ДонГУУ. - вип. 7(65)

40. Поважный А.С. Ценные бумаги и фондовый рынок: Учебное пособие. - Донецк: Издательство «Лебедь», 2000. - С. 187-218.

41. Поклонський Ф. Ю., Крамзіна Н. О. Напрямки активізації використання цінних паперів у інвестиційній діяльності суб'єктів господарювання // Збірник наукових праць ДонДУУ: Т.7, вип. 65. - 2006

42. Пушкар М.С. Контролінг: Монографія. - Тернопіль, 2002. - 146с.

43. Савчук В.П. Управління фінансами підприємства. - М.: БИНОМ. Лабораторія знань, 2003.- 480 с.

44. Слесарук С. Безкоштовних кредитів не буває // Эксперт. - 2005. - № 48(51).- С. 52

45. Сокиринська І.Г. Діагностика фінансової забезпеченості діяльності підприємства // Фінанси України. - 2003. - №1. - с.92

46. Стефанюк І.Б. Використання контролінгу в національній системі державного фінансового контролю // Фінанси України 2005, №10.

47. Стефанюк І.Б. Поняття, сутність і причини виникнення контролінгу // Фінанси України 2005, №2.

48. Стефанюк І.Б. Теоретико - методологічні засади застосування контролінгу в системі державного регулювання економіки // Фінанси України 2006, №5.

49. Терещенко О.О. Поняття «контролінг» та «управлінський облік» у теорії і практиці // Фінанси України, 2006

50. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003.-554 с.

51. Тітов М. І. Банкрутство: матеріально-правові та процесуальні аспекти. - Харків: Консул, 1997. - 192с.

52. Управління фінансовою санацією підприємства. Навчальний посібник./За ред. Данилюка М. О., Савича В. І./ - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 320 с.

53. Федоренко В.Г. Інвестознавство: Підручник. - К.: МАУП, 2004. - С. 13-15.

54. Федоренко В.Г. Інвестознавство: Підручник. - К.: МАУП, 2004. - С. 61-79.

55. Фінансова діяльність підприємства: Підручник / Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Либідь, 2002. - 384 с.

56. Хозяйственный кодекс Украины. - Х.: ООО «Одиссей», 2004. - 232 с.

57. Христинко М.О. Кредит в сучасних умовах // Фінанси України. - 2006.-№3. С.7-20

58. Цивільний кодекс України: Прийнятий 16.01.2003р. - К.: Істина, 2003. - 368 с.

59. Шарп У.Ф. и др. Инвестиции: Пер. с англ. - М.: Инфра-М, 1999. - С. 2-14; 635-638; 691-693.

60. Юрій С. І., Бескід Й. М. Бюджетна система України: Навч. посібник - К.: НІОС, 2000. - 400 с.

Размещено на allbest.ru