Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства ДП "Тайстра-Полтава-Експрес"

Деталізація процедурної сторони методики аналізу фінансового стану залежить від поставлених цілей, а також різних факторів інформаційного, тимчасового, методичного, кадрового і технічного забезпечення.

Аналітична робота може проводитися в два етапи:

- попередня оцінка чи експрес-аналіз фінансового стану;

- деталізований аналіз фінансового стану.

Метою експрес-аналізу є наочна і проста оцінка фінансового положення і динаміки розвитку підприємства.

Одним з важливих прийомів аналізу звітності є «читання» форм звітності і вивчення абсолютних величин, представлених у цих формах. «Читання» звітності, чи просто ознайомлення з нею, дозволяє зробити висновки про основні джерела залучення засобів підприємством, напрямках їх вкладання, основні джерела отриманої підприємством за звітний період прибутку - основних джерела чи кошти чистих оборотних активів, застосовуваних методах обліку і змінах у них, організаційній структурі підприємства і напрямках його діяльності, дивідендній політиці і т.д. Однак ця інформація, незважаючи на всю її значимість для прийняття управлінських рішень, не дозволяє оцінити динаміку основних показників діяльності компанії. Це досягається за допомогою використання прийому зіставлення аналізованих даних у часі.

Аналіз фінансового стану проводиться за допомогою наступних основних прийомів: порівняння й угруповування, ланцюгових підстановок, абсолютних і відносних різниць. В окремих випадках можуть бути використані методи економіко-математичного моделювання (регресивний і кореляційний аналіз).

Прийом порівняння полягає в зіставленні фінансових показників звітного періоду з їхніми плановими значеннями і з показниками попереднього періоду.

Прийом зведення й угруповування полягає в об'єднанні інформаційних матеріалів в аналітичні таблиці. Це дає можливість зробити необхідні зіставлення і висновки.

Прийом ланцюгових підстановок застосовується для розрахунків величини впливу окремих факторів у загальному комплексі їхнього впливу на рівень сукупного фінансового показника. Цей прийом використовується в тих випадках, коли зв'язок між показниками можна виразити математично у формі функціональної залежності.

Застосування методу ланцюгових підстановок вимагає строгої послідовності визначення впливу окремих факторів.

Нарешті, широко використовуваним прийомом аналізу звітності є вивчення спеціальних коефіцієнтів, розрахунок яких заснований на існуванні визначених співвідношень між окремими статтями звітності. Ці коефіцієнти, що мають назву “фінансово-оперативні показники”, становлять великий інтерес для економістів, оскільки, по-перше, дозволяють визначити те коло зведень, яке важливе для користувачів фінансової звітності з погляду прийняття рішень; по-друге, надають можливість глибше оцінити положення даної звітної одиниці в системі господарювання і тенденції його зміни. Великою перевагою коефіцієнтів є також і те, що вони згладжують негативний вплив інфляційних процесів, що можуть істотно спотворювати абсолютні показники фінансової звітності і тим самим утрудняти їхнє зіставлення в динаміку. Цей метод найбільш зручний у силу його простоти й оперативності. Його суть полягає в зіставленні розрахованих за даними звітності коефіцієнтів із загальноприйнятими стандартними коефіцієнтами, средньогалузевими нормами чи відповідними коефіцієнтами, обчисленими за даними діяльності підприємства за попередні роки.

Зміст експрес-аналізу полягає в доборі невеликої кількості найбільш істотних і порівняно нескладних в обчисленні показників і постійне відстеження їхньої динаміки. Добір суб'єктивний і робиться аналітиком.

Фінансовий стан підприємства можна оцінювати з погляду короткострокової і довгострокової перспектив. У першому випадку критерії оцінки фінансового стану - ліквідність і платоспроможність підприємства, тобто здатність вчасно й у повному обсязі зробити розрахунки по короткострокових зобов'язаннях.

З позиції довгострокової перспективи фінансовий стан підприємства характеризується структурою джерел засобів, ступенем залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів.

Експрес-аналіз може завершуватися висновком про доцільність чи необхідності більш заглибленого і детального аналізу фінансових результатів і фінансового положення.

Метою деталізованого аналізу фінансового стану підприємства є більш докладна характеристика майнового і фінансового положення суб'єкта, що хазяйнує, результатів його діяльності в минулому та звітному періоді, а також можливостей розвитку суб'єкта на перспективу. Він конкретизує, доповнює і розширює окремі процедури експрес-аналізу. При цьому ступінь деталізації залежить від бажання аналітика.

У загальному вигляді програма проведення поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства виглядає в такий спосіб:

1. Побудова аналітичного балансу - нетто.

2. Оцінка й аналіз економічного потенціалу:

2.1 оцінка майнового положення і структури капіталу;

2.2 аналіз фінансового положення:

а) оцінка ліквідності,

б) оцінка фінансової стійкості.

3. Оцінка й аналіз результативності фінансово-господарської діяльності:

3.1 аналіз оборотності;

3.2 аналіз рентабельності.

4. Розробка заходів щодо поліпшення фінансового стану підприємства.

При аналізі фінансового стану доцільно розрізняти поняття брутто і нетто.

Нетто-баланс дозволяє спростити роботу з проведення горизонтального і вертикального аналізу основних фінансових показників підприємства. Горизонтальний аналіз характеризує зміна показників за звітний період, а вертикальний - питома вага показників у загальному підсумку (валюті) балансу підприємства. Під нетто розуміється спосіб визначення чистої вартості активів підприємства, розроблений на основі системних бухгалтерських записів з метою встановлення залежності між статутним капіталом і нетто-активами і забезпечення контролю за схоронністю власності. Основне призначення нетто зводиться в остаточному підсумку до забезпечення контролю за схоронністю акціонерного, пайового, статутного капіталу, до правильного визначення частки кожного власника, приросту чи проїданні майна підприємства, визначенню реальної ціни підприємства при акціонуванні, аукціонної чи конкурсної реалізації. У ринковій економіці використання системи нетто забезпечує рішення головної задачі - забезпечення збереження власності. Безсумнівно, що аналіз фінансового стану повинний проводитися на основі нетто, очищеного від регулюючих статей. Однак і цього недостатньо. Діюча в даний час звітна форма в окремих випадках відносить синтетичні рахунки до розділів балансу недостатньо коректно. Таким чином, перш ніж проводити аналіз фінансового стану підприємства, варто сформувати аналітичний (придатний для аналізу) баланс. Перелік процедур перетворення звітної форми балансу в аналітичний баланс залежить від конкретних умов. Цей перелік не можна заздалегідь визначити на усі випадки. Кожен аналітик у відповідності зі своєю кваліфікацією і досвідом вирішує цю проблему по-своєму. Важливо, щоб були поправлені показники, що найбільше істотно спотворюють реальну картину.

У процесі формування аналітичного балансу можна керуватися наступними рекомендаціями:

- виключити з загальної суми капіталу (валюти балансу) величину «Витрат майбутніх періодів». На цю же суму необхідно зменшити розміри власного капіталу і матеріально - виробничих запасів;

- збільшити розміри матеріально-виробничих запасів на суму податку на додаткову вартість по придбаних цінностях;

- виключити із суми матеріально-виробничих запасів вартість товарів відвантажених. На цю же суму необхідно збільшити розміри дебіторської заборгованості;

- варто звернути увагу на суму заборгованості учасників по внесках. Для одержання реальної картини необхідно зменшити власний капітал, валюту балансу і необігові активи на суму не проданих і не забезпечених підпискою акцій.

- варто виділити в статті цільового фінансування і надходжень суми, отримані безоплатно на розвиток виробництва (наприклад, субсидія місцевого бюджету на реконструкцію овочесховища), і суми, отримані для невиробничого споживання (наприклад, плата батьків за зміст дітей у дитячому саду). Перший тип сум варто залишити в складі власного капіталу, а другий - перевести з власного капіталу в короткострокову чи заборгованість узагалі вивести з валюти балансу (за рахунок зменшення ліквідних засобів і власного капіталу);

- у випадку перевищення отриманих працівниками підприємств довгострокових позичок над кредитами банків для працівників необхідно виявлену суму активу перевести в нерухоме майно (іммобілізовані засоби), одночасно збільшивши на ту ж суму довгострокові зобов'язання і зменшивши на ту ж суму власний капітал (наприклад, за рахунок нерозподіленого прибутку). Другий спосіб - повне виключення виявленої суми з валюти балансу за рахунок відповідного зменшення ліквідних засобів і власного капіталу;

- варто перевести з довгострокових зобов'язань у короткострокові ті суми довгострокових кредитів і позик, що повинні бути погашені в наступаючому році, включаючи позички, не погашені в термін;

- зменшити суму короткострокових зобов'язань (позикових засобів) на величину «Доходів майбутніх періодів», «Фондів споживання» і «Резервів майбутніх витрат і платежів». На цю же суму необхідно збільшити розміри власного капіталу;

- по можливості (на основі даних внутрішнього аналізу) варто виявити іммобілізацію засобів, сховану в складі дебіторської заборгованості й інших поточних активів. Критерієм тут повинна служити низька ліквідність чи повна неліквідність виявлених сумнівних сум. Ці суми повинні бути переведені в розділ нерухомості з одночасним переміщенням відповідних сум із власного капіталу в довгострокову заборгованість, чи цілком виключені з валюти балансу, ліквідних засобів і власного капіталу;

- варто перевести дебіторську заборгованість, що може бути погашена не раніше чим через рік, у розділ постійних активів.

При визначенні показників зазначені коди вихідних даних, що беруться з бухгалтерської звітності, тобто системи показників, які відображають майновий і фінансовий стан підприємства на конкретну дату.

Код складається з двох частин: перша частина вказує на код документа:

Ф1 - форма № 1 “Баланс” -- П(С)БО № 2;

Ф2 - форма № 2 “Звіт про фінансові результати” -- П(С)БО № 3;

Ф3 - форма № 3 “Звіт про рух грошових коштів” -- П(С)БО № 4;

Ф4 - форма № 4 “Звіт про власний капітал” - П(С)БО № 5.

На підставі аналітичного балансу проводиться розрахунок і оцінка динаміки ряду коефіцієнтів, що характеризують ліквідність, фінансову стійкість, ефективність виробництва. За результатами аналізу здійснюється прогноз ймовірності банкрутства підприємства і дається оцінка його кредитоспроможності. Заключним етапом проведення робіт з фінансового аналізу є розробка програми фінансового «оздоровлення».

Підводячи підсумок теоретичної частини роботи, в основу якої ми поклали, на нашу думку, одну з найбільш розгорнутих методик аналізу звітності, варто пам'ятати, що інструментарій різних методик визначається визначеною шкалою з її визначеною головною задачею (узагальнення показників, пророкування банкрутства, прогнозування можливості інвестування в підприємство). Тому для практичного вибору тієї чи іншої методики корисно визначити фазу розвитку підприємства і переважний вид фінансового аналізу. Тому навіть маючи час і можливість для заглибленого «внутрішнього» аналізу, працівник кредитного відділу банку повинний чітко представляти параметри саме тієї вихідної інформації яка у даний момент буде потрібна.

Розділ ІІ. Аналіз фінансової стійкості і платоспроможності підприємства

2.1 Оцінка майнового стану підприємства

При аналізі майнового стану господарюючого суб'єкта доцільно оцінити структуру активів підприємства (абсолютний розмір і питому вагу основних і оборотних коштів), а також показники, що характеризують стан основних засобів. Коефіцієнти оборотності і ефективності використання оборотних засобів будуть розглянуті більш докладно в третьому розділі даної роботи.

Загальна сума коштів, що знаходиться в розпорядженні державного підприємства „Тайстра-Полтава-Експрес” на 1.01.2001р. складала 921 тис. грн., на 1.01.2002р. - 4698,0 тис. грн., на 1.01.2003р. - 5336,0 тис. грн., і на 1.01.2004р. - 7553,4 тис. грн. Тобто ми бачимо сталу тенденцію до зростання загальної суми активів даного підприємства. Швидкі темпи збільшення активів підприємства, що спостерігається за останні три роки, викликають ситуацію, коли приріст активів повністю не забезпечується прибутком, отриманим підприємством за відповідний період. Розрахуємо коефіцієнт покриття приросту активів балансовим прибутком за останні три роки:

1. Загальна сума балансового прибутку за три роки =26 + 96,8+253 = 375.8 тис. грн.

2. За три роки активи збільшилися з 921 тис. грн. до 7553,4 тис. грн.

3. Визначимо, чи повністю покриває отриманий балансовий прибуток приріст активів за три роки: (7553,4 - 921) - 375,8 = 6256,6 тис. грн.

Виявляємо, що більша частина приросту активу забезпечувалася не з прибутку, а з інших джерел.

4. Коефіцієнт покриття приросту активів = 375,8 / (7553,4 - 921) = 0,06

Тобто тільки 6 % приросту активів фінансуються за рахунок внутрішніх джерел. Дефіцит ліквідності на покриття потреб росту підприємства складає 94 % необхідного приросту активу. Таким чином, необхідно визначити темп приросту активу, який не спричиняв би дефіцит ліквідності, тобто дефіцит ліквідності дорівнював би нулю. При умові, що підприємству вдасться зберегти рентабельність активів на сучасному рівні - 3,35% (253 / 7553,4) і не допустити її зниження, то темп приросту активу можливо буде визначити за допомогою рівняння:

Rактиву - (темп приросту / темп приросту + актив) = 0

Приймемо темп приросту активу за Х, актив = 1 =>

0,0335 - (Х/ (1 + Х))-0 => Х = 0,035 або 3,5 %

Таким чином, щоб уникнути дефіциту ліквідності, темп приросту активів має бути не більшим за 3,5 %, при умові незмінної структури капіталу.

Звичайно, такі поради мали б практичну корисність при умові стабільності і нормального функціонування економіки. В зазначеній ситуації підприємству, яке вже затвердилось на ринку і працює тривалий час немає нагальної потреби швидкими темпами нарощувати активи. Але враховуючи інфляцію в Україні, зрозуміло, що запропоновані темпи приросту вартості активів є просто нереальними, оскільки поєднуватимуться не із збільшенням їх реальної вартості, а з її швидким зменшенням. Виходячи з цього, підприємству можна порадити розв'язати існуючі проблеми за рахунок змін у структурі активів чи підвищення прибутковості виробництва

Аналітичну характеристику структури майна підприємства з визначенням розмірів абсолютного відхилення і темпів приросту за останній період (на початок 2003 і 2004 р.р.) найкраще подати у вигляді таблиці № 4.3 даних таблиці №4 видно, що за рік відбулися значні зміни в структурі використання коштів для формування основних та оборотних коштів. Частка останніх в загальній сумі майна за рік збільшилась з 17,9% до 36,1%, тоді як основних коштів зменшилась з 82,1% до 63,9 %. Оборотні кошти збільшилися за рік в 2,8 рази в основному за рахунок збільшення матеріальних оборотних коштів на 821,8 тис. грн., та зростання дебіторської заборгованості на 827,4 тис. грн. Слід зазначити досить значне збільшення питомої ваги грошових коштів з 0,3 до 1,9% (у 8,5 р.).

Таблиця 2.1 Аналітична характеристика майна по державному підприємству „Тайстра-Полтава-Експрес” станом на 01.01.2003 та 01.01.2004 р.р.

АКТИВ	На 01.01.2003р.	На 01.01.2004р.	Абсолютне Відхилення (+/-)	Теми Приросту %
	тис.грн.	%	тис. грн.	%
Всього майна	5336,0	100,0	7553,4	100,0	+ 2217,4	141,6
у тому числі:
1. Основні кошти та інші	4382,7	82,1	4826,1	63,9	+ 443,4	110,1
позаоборотні активи
2. Оборотні кошти	953,3	17,9	2727,3	36,1	+ 1774,0	286,1
2.1 Запаси і затрати	616,4	11,6	1438,2	19,0	+ 821,8	233,3
2.2 Дебіторська аборгованість	320,3	6,0	1147,7	15,2	+ 827,4	358,3
2.3 Грошові кошти	16,5	0,3	141,4	1,9	+ 124,9	857,0

Важливе значення має частка витрат у виробничому потенціалу в активах підприємства. Реальні активи, що характеризують виробничу потужність, тобто основні кошти та виробничі запаси, на 01.01.2003 року становили 4999,1 тис. грн., або 93,7 %. На 01.01.2004 року вони скоротились до 6264,3 тис. грн., або 82,9 %. Частка затрат у виробничому потенціалі дуже висока. Це зумовлюється насамперед галуззю діяльності господарюючого суб'єкту, що аналізується. Але можна спостерігати тенденцію до скорочення даної частки, що може свідчити про покращення ліквідності підприємства.

Для аналізу тенденцій зміни питомої ваги окремих елементів в структурі розміщення майна підприємства, що аналізується побудуємо розрахункову таблицю за період з 01.01.2001 р.по 01.01.2004 р.

Таблиця 2.2 Структура розміщення майна державного підприємства «Тайстра-Полтава-Експрес» станом на 01.01.2001. по 01.01.2004р. (%)

Актив	На 1.01.01	На 1.01.02	На 1.01.03	На 1.01.04
Основні коштн та інші позаоборотні активи	48,2	79,0	81.8	63,9
Виробничі запасн.	5,0	3.0	6.0	9,0
Незавершене виробництво	10,0	1,0	2,0	7.0
Готова продукція	0,3	1,0	1,0	2,0
Грошові кошти	14,7	5,2	0,2	1,9
Дебіторська заборгованість	18,8	7,8	6,0	15,2
Інші запаси і затрати	3,0	3,0	3,0	1,0
Разом:	100	100	100	100

Наглядно зміни, що відбулися у структурі майна підприємства за 2001-2004 р.р., можна відобразити за допомогою діаграм, побудованих на основі наведеної таблиці. (див. рис. 2.1).

Аналізуючи дані діаграм, можна зазначити, що до 2003 року включно ми спостерігаємо тенденцію зростання питомої ваги основних засобів у складі майна (з 48,8% до 81,8%). Такий показник є дуже завищеним і свідчить про нераціональну і неефективну структуру активів. І лише в 2004 році їх питома вага скоротилась до 63,9%.

Тобто можна сподіватись, що в подальшому структура майна буде оптимізуватись.



Якщо проводити аналіз структури оборотних коштів, то слід зазначити поступове зростання частки готової продукції, що свідчить про зниження обсягів реалізації. 3 2003 року намітилась тенденція до зростання виробничих запасів, що погіршує загальну ліквідність активів і зменшує їх оборотність. Деяке скорочення незавершеного виробництва з того ж року змінюється його поступовим зростанням, що свідчить про мобілізацію оборотних коштів, погіршення їх структури і зниження ефективності господарювання. Якщо ж зазначити, що це супроводжувалось одночасним зростанням дебіторської заборгованості з 6% у 2003 році до 15,2% у 2004, то можна зробити висновки про не досить задовільний рівень роботи збутового відділу і контролю засвоєчасною сплатою рахунків. Та не слід забувати, що дані тенденції на сьогоднішній день є швидше правилом, ніж винятком для більшості українських підприємств.

Особливу увагу при аналізі майна господарюючого суб'єкта, як вже зазначалося вище, доцільно приділити оцінці основних засобів та інших позаоборотних активів. Однією з основних проблем при цьому є те, що питома вага основних засобів і позаборотних активів може змінюватись під впливом зовнішніх факторів (наприклад, порядок їх обліку, при якому коригування вартості основних фондів в умовах інфляції здійснюється з запізненням, в той же час, як ціни на сировину, матеріали, готову продукцію можуть збільшуватись досить високими темпами). І зростання на державному підприємстві „Тайстра-Полтава-Ексрпес” суми майна за період з 01.01.2001 до 01.01.2004 років з 921 тис. грн. до 7553,4 тис. грн. Відповідно (тобто більше як у 8 разів) не відображає реальної картини. Дане зростання обумовлене швидше за все не збільшенням реальної вартості майна, а інфляційними процесами, що характерні для всієї економіки України, і які зумовили зростання вартості активів, що знаходяться в розпорядженні підприємства.

Розрахуємо основні коефіцієнти, які характеризують майновий стан підприємства, що аналізується:

Коефіцієнт зносу основних фондів

Кзносу ОФ =(1)

Кзносу ОФ 01.01 = 79 / 382 = 0,207;

Кзносу ОФ 01.01.02 = 645 / 4369 =0,148;

Кзносу ОФ 01.01.03 = 832,7 / 5215,4 = 0,160;

Кзносу ОФ 01.01.04 = 986,1 / 5812,7 = 0,170.

Коефіцієнт придатності основних фондів

К придатності = (2)

або: К придатності ОФ = 101 К износу ОФ

К придатності ОФ 1.01.01 = 303 / 382 = 0,793;

К придатності ОФ 1.01.02 = 3724 / 4369 = 0,852;

К придатності ОФ 1.01.03 =4382,7 / 5215,4 = 0,840;

К придатності ОФ 1.01.04 =4826,1 / 5812,2 = 0,830.

На рисунку ми можемо побачити тенденції розвитку цих коєфіцієнтів на відповідних графіках: (див. рисунок 2,5)

Рис. 2.5 Коефіцієнт зносу основних фондів ДП "Тайстра-Полтава-Експрес" за період 2001-2004 р.р

Рис.2.6 Коефіцієнт придатності основних фондів ДП "Тайстра-Полтава Експрес" за період 2001-2004 р.р.

Тобто можна спостерігати, що до 2002 року зростання питомої ваги основних засобів супроводжувалось зниженням коефіцієнту їх зносу і відповідним зростанням коефіцієнту придатності, що свідчило про покращення їх структури. Але з 2003 року ситуація змінилася на діаметрально протилежну - коефіцієнт зносу зростає, придатність основних фондів скорочується (з 80% на початок 2001 року до 83% на початок 2004) - тобто парк основних засобів підприємства має тенденцію до старіння.

Коефіцієнт оновлення основних фондів:

Коновлення ОФ = (3)

Розрахунок даного і наступних коефіцієнтів на 01.01.2001 року неможливе, оскільки потребує даних про вартість основних фондів державного підприємства „Тайстра-Полтава-Експрес” на 01.01.2000 року, яких немає (відсутній баланс за 2000 рік). Тому обмежимось розрахунком коефіцієнтів за три останні роки.

К оновлення ОФ за 2002= 4044 / 4366 = 0,926;

К оновлення ОФ за 2002 = 873,1 / 5215,4 = 0,167;

К оновлення ОФ за 2002 = 626,8 / 5812,2 = 0,108.

На основі отриманих даних побудуємо графік

Рис. 2.7 Коефіцієнт оновлення основних фондів ДП "Тайстра-Полтава-Експрес" за період 2002-2004 р.р

Аналізуючи розраховані коефіцієнти можна зазначити, що на 1.01.2002 року відбулося майже повне (на 92,6%) оновлення основних фондів підприємства. Але, очевидно, що з 2002 року для державного підприємства „Тайстра-Полтава-Експрес” розпочалися певні труднощі. Коефіцієнт оновлення основних фондів скоротився за цей рік з 92,6% до 16,7%, тобто в 5,5 разів.

І завершимо аналіз майнового стану підприємства розрахунком -Коефіцієнту вибуття основних фондів.

К вибуття ОФ = (4)

К вибуття ОФ за 2001= 57 / 382 = 0,149;

К вибуття ОФ за 2002 = 26,7 / 4369 = 0,006;

К вибуття ОФ за 2003 = 30 / 5215,4 = 0,0057.

Прослідкуємо тенденції зміни цього коєфіцієнта на графіку

Рис. 2.8 Коефіцієнт вибуття Основних фондів ДП "Тайстра-Полтва-Екпрес" за період 2001-2003 рік

З наведених розрахунків можна зробити висновки,що кожного року на підприємстві вибуває лише незначна частина основних фондів. Особливо цей показник скоротився в 2001-2003 роках. Тобто оновлення фонду виробничих засобів відбувається дуже незначними темпами, що веде до його старіння, скорочення коєфіцієнту придатності, накопичення зносу тощо. На жаль, тенденція старіння основних засобів є характерною для більшості господарюючіх суб'єктів України. Тобто, завершуючи цей блок аналізу, можна зазначити, що всі негативні тенденції, які характерні для вітчизняних підприємств: зростання залишків продукції на складах і незавершеного виробництва, збільшення дебіторської заборгованості (в основному за рахунок товарів, несплачених в строк), зменьшення питомої ваги такого елемента як кошти, мають своє проявлення і на підприємстві „Тайстра-Полтава-Експрес” . І незважаючи на певні позитивні тенденції (зокрема зростання частки оборотних коштів в складі активів), майновий стан даного господарюючого суб'екту на даний момент є далеким від оптимального.

2.2 Оцінка фінансової стійкості підприємства і структури капіталу

Без оцінки додаткових показників аналіз майна і його динаміки не дає відповіді на питання наскільки раціонально вкладені кошти в це майно, а лише оцінює його стан. Тому важливим моментом є визначення за рахунок яких джерел відбувається підвищення мобільності: власних чи залучених коштів. Для цього оцінюється фінансовий стан підприємства. Структура джерел коштів, ступінь залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування характеризує фінансовий стан з позиції довгострокової перспективи. Доля власних коштів в балансі є показником його фінансової стійкості. Виділення суми власних оборотних коштів і їх зміни може дати відповідь на питання за рахунок яких коштів змінюсться мобільність майна. Якщо це відбувається за рахунок позичкових коштів, то це тимчасова ситуація, а якщо за рахунок власних, то це може оцінюватись як постійний фактор в розвитку підприємства.

Показники фінансової стійкості характеризують стан та структуру активів підприємства і забезпеченість їх джерелами покриття. Їх можна поділити на 3 групи:

1.Стан оборотних коштів відображається в наступних показниках:

забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами;

коефіцієнт маневрування власними коштами.

2.Стан основних коштів відображається в наступних показниках:

коефіцієнт структури довгострокових вкладень;

коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів;

коефіціент інвестування.

3.Ступінь фінансової незалежності відображають показники:

коефіцієнт автономії;

коефіцієнт співвідношення залучених та власних коштів.

Співвідношення власного та залученого капіталу ДП„Тайстра-Полтава-Експрес” за період 2001-2004 р.р. відображено у таблиці 2..3.

Таблица 2.3 Структура капіталу підприємства ДП „Тайстра-Полтава-Експрес” за період 2001-2004 р.р.

	На 01.01.01	На 01.01.02	На 01.01.03	На 01.01.04
	тис.грн	%	тис.грн	%	тис.грн	%	тис.грн	%
Власний капітал	893,00	96,95	4012,00	85,4	4654,90	87,2	5186,40	68,6
Залучений капітал	28,00	3,05	686,00	14,6	681,10	12,8	2367,00	31,4
Всього	921,00	100	4698,00	100	5336,00	100	7553,40	100

Як вже зазначалося вище, розмір власного капіталу та співвідношення власних і залучених коштів є важливим показником, що визначає ступінь фінансової стійкості підприємства. Власний капітал є більш стабільним, його розмір в меншому ступені залежить від впливу зовнішніх факторів, він значно більш дешевий. Водночас надвелика питома вага власних коштів знижує мобільність господарюючого суб'єкта, скорочує можливості для маневрування і швидких змін у відповідь на зміни на ринку.

Графічно ці дані відображені на рисунку 2.1.



Рис. 2.9 Структура капіталу ДП "Тайстра-Полтава-Експрес" за період 2001-2004 р.р

3 наведеної вище діаграми видно, що данє підприємство протягом періоду 2001-2004 років постійно нарощує абсолютну величину капіталу (що може в основному зумовлюватись впливом інфляції). Водночас воно очевидно віддає перевагу власному капіталу, оскільки частка залучених коштів залишається порівняно незначною, лише в останній рік її розміри відчутно збільшились. Така ситуація, як вже зазначалося вище з одного боку утруднює швидке реагування і скорочує можливості для перебудови господарських процесів. Але з другого, в умовах фінансової і економічної нестабільності, високих відсоткових ставок (як плати за залучений капітал), які до того ж часто змінюються, така політика може виявитись джерелом забезпечення стійкості, стабільності і фінансової незалежності від зовнішніх обставин.

Серед основних коефіцієнтів, які використовуються при аналізі фінансової стійкості підприемства і структури його капіталу слід виділити такі:

коефіцієнт незалежності, який відображає питому вагу власних коштів у загальній сумі коштів підприємства. Чим вищий цей коефіцієнт, тим більш фінансово стабільним є підприємство і тим менше воно залежить від зовнішніх джерел. Падіння коефіцієнту свідчить про зниження фінансової незалежності, підвищення ризику фінансових вкладень, зниження гарантій погашення підприємством свої зобов'язань.

Коефіцієнт незалежності

Кнезалежності = (5)

ІІрактикою встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто нормативне значення має бути не меншим 0,5. В 2002 р. для державних господарюючих суб'єктів його значення склало 0,77; для підприємств з часткою держави в акціонерному капіталі 25-50% - 0,794 і для тих, в яких доля держави в акціонерному капіталі не перевищує 25% - 0,793.

- коефіцієнт концентрації залученого (позичкового) капіталу відображає частку залучених коштів в капіталі підприємства:

К концентрації залученого капі. = (6)

Нормативне значення має бути не більшим 0,5.

- коефіцієнт заборгованості - відображає скільки позичених коштів припадае на одиницю власних. Його зміна відображає зростання чи скорочення залежності господарюючого суб'єкту від зовнішніх кредиторів. Розрахунок проводиться за формулою:

К заборгопвиості = (7)

- коефіцієнт власного капіталу (маневрування власними оборотними коштами), відображає яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності. Він визначає ступінь мобільності власного капіталу.

Кманеврування ОК =(8)

- рівень коефіцієнту маневрування власних коштів залежить від характеру діяльності підприємства. У фондомістких виробництвах значна частина власних коштів являється джерелом покриття основних виробничих фондів, тому в них нормальний рівень коефіцієнту повинен бути нижче, ніж в матеріаломістких виробництвах. Але з фінансової точки зору, чим вище значення коефіцієнту, тим краще для фінансового становища.

На підприємствах України на даному етапі значення цього коефіцієнту далекі від оптимального. В ідеалі приблизно половина власного капіталу повинна йти на покриття потреб у основних коштах, а половина - на забезпечення оборотними коштами. Тобто нормативне значення даного показника має складати 0,5. Реально ж даний показник в 2001 році коливався в межах 0,101-0,077, тобто був понад як в 5 разів менший, що свідчить про наявність значних ускладнень.

Коефіцієнт структури зобов'язань - свідчить про те, яка частина основних засобів і позаобротних активів профінансована зовнішніми інвесторами.

Кструктури = (9)

Коефіцієнт інвестування показує долю основних засобів і позаоборотних активів, які покриваються власним капіталом підприємства.

Кінвестуваиня =(10)

Нормативне значення має складати не менше 1.

Коефіцієнт покриття запасів і затрат власним капіталом (має бути не менше 0,5). Формула для обчислення:

Кпокриття =(11)

Таблиця 2.4 Розрахунок показників фінансової стійкості і структури капіталу ДП „Тайстра-Полтава-Експрес” за період 2001 - 2004 р.р.(тис. грн.)

Показкик	На 1.01.01	На 1.01.02	На 1.01.03	На 1.01.04
1. Загальна сума майна (підсумок балансу)	921	4698	5336	7553,4
2. Власні кошти	893	4012	4654.9	5186,4
3. Залучені кошти	28	686	681,1	2367
4. Власні оборотні кошти	449	287	272,2	360,3
5. Матеріальні оборотні кошти	169	361	616,4	1438,2
6 Основні засоби та інші позаоборотні активи	444	3725	4382,7	4826,1
7 Коефіціент незалежності	0,97	0,85	0,87	0,67
8 Коефіцієнт концентрації позичкового капіталу	0,03	0,15	0,13	0,33
9 Коефіцієнт заборгованості	0,03	0,17	0,15	0,46
10 Коефіцієнт маневрування власними оборотнийи коштами	0,50	0,07	0,06	0,07
11 Структури зобов'язань	0,06	0,18	0,16	0,49
12 Коефіцієнт інвестування	2,01	1,08	1,06	1,07
13 Коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними коштами	2,66	0,79	0,44	0,25

Можно зробити висновки, що коефіцієнт незалежності підприемства хоча і має тенденцію до поступового зменшення, все одно перевищує нормативне значення. Слід також зазначити, що значення цього показника для ДП „Тайстра-Полтава-Експрес” в усі проаналізовані періоди перевищували відповідні середні значення для вітчизняних підприємств. Це свідчить про наявність фінансової стабільності і незалежності даного господарюючого суб'єкта від зовнішніх обставин. Відповідно коефіціент концентрації позичкового капіталу поступово зростає, наближаючись до оптимального значення, що свідчить про намагання керівного персоналу заводу найефективніше використати як власні так і залучені кошти.

Більш чіткий ступінь залежності підприємства від залучених коштів виражається коефіцієнтом співвідношення залученого та власного капіталу або коефіцієнтом заборгованості. Даний коефіцієнт показує, що підприємство постійно має більше власних коштів ніж залучених, але рівень коефіцієнту постійно зростає. Так, якщо на 1.01.01 року він складав 0,03, то на початок 2002 року його значення зросло у 5 разів (до 0,15), а на 1.01.04 року воно вже становило 0,46. Така тенденція свідчить про зростання незалежності підприємства від кредиторів. Але оскільки поки що нормативні значення не перевищені, то підстав для хвилювання немає.

Якщо зупинитися на даному етапі аналізу, то можна зробити висновки про цілком нормальне і ефективне з точки зору залучення коштів функціонування даного підприємства. Та подальші розрахунки виявляють наявність певних проблем і негараздів.

Поточна діяльність підприємства недостатньо забезпечується власним капіталом, про що свідчить дуже низьке значення коефіцієнту маневрування власними оборотнимн коштами. Якщо на 1.01.01 року даний показник склав 0,5, тобто власні оборотні кошти складали приблизно половину власного капіталу господарюючого суб'єкту, то з 2002 року ми спостерігаємо різке скорочення данного показника до рівня 6-7% , на якому він тримається і досі. Це свідчить про високий рівень впливу на зебезпечення поточної діяльності підприємства зовнішніх факторів, значну залежність залежність від контрагентів і як наслідок непевність і непередбачуваність. Можна втішатися лише тим, що згадана ситуація характерна для українського підприємництва в цілому і, як вже згадувалось вище середні значення цього показника по нашій країні майже не відрізняються від тих що були розраховані в даній роботі. Якщо ж говорити про покриття запасів і затрат власними оборотними коштами, то можна спостерігати значне перевищення цього показника на підприємстві над його нормативним значенням в період 2001-2002 років і майже катастрофічне зниження у 2003-2004 р.р. Існуюча ситуація підтверджує зроблені вище висновки.

На 01.01.04 року значно збільшився коєфіцієнт структури зобов»язань, що свідчить про зростання частки основних засобів та позаоборотних активів, які є профінансованими зовнішніми інвесторами. Якщо ж проаналізувати структуру зобов”язань ДП „Тайстра-Полтава-Експрес”, то можна зазначити повну відсутність довгострокових зобов'язань. Величина ж короткострокової заборгованності є нестійкою і потребує частого вилучення і заміни, що утрудняє її використання в якості джерела покриття основних засобів і позаоборотних активів. Та все ж не варто говорити про наявність значних труднощів, оскільки основні засоби можуть бути повністю покритими за рахунок власного капіталу. Коефіцієнт інвестування за період 2001-2004 р.р. змінилося на незначну величину і на даний момент превищує нормативне значення.

Важливе значення має також розрахунок коефіцієнту фінансового лівериджу. Це дозволяє використати механізм управління рентабельністю власного капіталу за рахунок співвідношення використання власних і позичкових коштів.

Для розрахунку згаданого коефіцієнту застосовується наступна формула:

ЕФЛ = (1 - Спп) * (КРа - ПС) * ЗК / ВК (12)

де:

ЕФЛ - ефект фінансового лівериджу (приріст рентабельності власного капіталу, %);

Спп - ставка податку на прибуток (у вигляді десяткового дробу);

КРа - коефіцієнт рентабельності активів, %;

ПС - ставка проценту за кредит (чи вартість залучення позичкового капіталу);

ЗК - сума чи питома вага залученого капіталу, що використовусться;

ВК - сума чи питома вага власного капіталу.

Дана формула має три основні складові:

Податковий коректор фінансового лівериджу (1 - Спп). Він показує в якому ступені проявляється ефект фінансового лівериджу у зв'язку з різним рівнем оподаткування прибутку. Надмірний податковий тиск, звичайно, скорочує прибутковість вкладень, при надто високих ставках може скорочувати навіть абсолютну суму прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Диференціал фінансового лівериджу (КРа - ПС). Характеризує різницю між рівнем рентабельності активів і рівнем ставки проценту за кредит (чи середньозваженою вартістю залучення позичкового капіталу).

Коефіцієнт фінансового лівериджу ЗК / ВК. Характеризує обсяг позичкового капіталу, який припадає на одиницю власного капіталу підприємства.

Якщо диференціал фінансового лівериджу має позитивне значення, то будь-яке збільшення коефіцієнту фінансового лівериджу буде призводити до росту його ефекту. Відповідно, чим вище позитивне значення диференціалу, тим вище при усіх інших рівних умовах буде його ефект. Однак зростання ефекту фінансового лівериджу має певні межі. Зниження рівня фінансової стійкості підприємства в процесі підвищення частки залученого капіталу призводить до зростання ризику банкрутства, що примушує кредиторів підвищувати рівень відсоткової ставки за кредит з врахуванням включення в неї премії за додатковий фінансовий ризик, що в наведених умовах буде мати тенденцію до зростання. При достатньо високому коефіцієнті фінансового лівериджу його диференціал може бути зведений до нуля (при якому використання залученого капіталу не дає ефекту зростання рентабельності власного капіталу). Крім того в окремих випадках диференціал може мати від'ємне значення, при якій рентабельність власного капіталу знизиться (частина прибутку, що генеруе власний капітал буде спрямовуватись на обслуговування використаного залученого капіталу по високим відсотковим ставкам). Таким чином залучення додаткового позичкового капіталу доцільне за умови, що диференціал коефіцієнту фінансового лівериджу більший нуля. Від'ємне значення диференціалу веде до зниження рентабельності власного капіталу. В останньому випадку для підприємства є доцільним знизити рівень залучення капіталу чи вартість позичкового капіталу, або ж зовсім відмовитись від його використання.

Тобто розрахунок коефіцієнту фінансового лівериджу дає можливість визначити фінансову структуру капіталу з позицій найефективнішого його використання, тобто виявити критичну межу додаткового залучення позичкового капіталу і відповідним чином скоригувати фінансову політику підприємства з врахуванням рентабельності власного капіталу, що використовується в проекті.

Після визначення загальної характеристики фінансового стану і його зміни за звітний період наступною важливою задачею аналізу фінансового стану є дослідження показників фінансової стійкості підприємства. Фінансова стійкість - це стан рахунків підприемства, які гарантують його постійну платоспроможність. В результаті здійснення певних господарських операцій фінансова стійкість може залишатися незмінною, покращуватись чи погіршуватись. Знання зміни джерел коштів для покриття вкладень капіталу в основні фонди чи виробничі запаси дозволяє генерувати такі потоки господарських операцій, які ведуть до покращення фінансової стійкості підприємства. Для даного блоку аналізу вирішальне значення має питання про те, які показники відбивають сутність стійкості фінансового стану. Відповідь на нього пов'язана насамперед із балансовою моделлю, із якої виходить аналіз. У умовах ринку ця модель має такий вид:

F + EзRа = И + Ckk + Cdk + Ko + Rp (13)

F - основні засоби і вкладення;

Eз - запаси і витрати;

Rа - кошти, короткострокові фінансові вкладення, розрахунки (дебіторська заборгованість) та інші активи;

И - джерела власних коштів;

Ckk - короткострокові кредити і позикові кошти;

Cdk - довгострокові кредити і позикові кошти;

Ko - позички, не погашені в термін;

Rp - розрахунки (кредиторська заборгованість) та інші пасиви.

Фактично дана рівність випливає з рівності підсумків активу і пасиву балансу, тобто забезпеченості основних і оборотних засобів підприємства (виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції та нематеріальних оборотних коштів) власним і залученим капіталом.

Таким чином, співвідношення вартості матеріальних оборотних коштів і розмірів власних і позикових джерел їхній формування визначає стійкість фінансового стану підприємства. Забезпеченість запасів і витрат джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, тоді як платоспроможність виступає її зовнішнім проявом. У той же час ступінь забезпеченості запасів і витрат джерелами є причина того чи іншого ступеня платоспроможності (або неплатоспроможності), що виступає як наслідок забезпеченості. Найбільше узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок або нестача джерел засобів для формування запасів і витрат, одержуваний у вигляді різниці розміру джерел коштів і розміру запасів і витрат. При цьому мається на увазі забезпеченість визначеними видами джерел (власними, кредитними й іншими позиковими), оскільки достатність суми всіх можливих видів джерела (включаючи короткострокову кредиторську заборгованість та інші пасиви) гарантована тотожністю результатів активу і пасиву балансу.

Взагалі методика визначення фінансової стійкості підприємства включає певну послідовність кроків з врахуванням відповідних факторів впливу і розрахунку проміжних і результуючих показників.

Виділяють чотири типи фінансової стійкості:

1) абсолютна стійкість фінансового стану, що зустрічається рідко і представляє собою крайній тип фінансової стійкості. Вона задається умовами:

Eз < Ec + Ckk (13.1)

2) нормальна стійкість фінансового стану підприємства, що гарантує йогоплатоспроможність:

Eз = Ec + Ckk (13.2)

3) хиткий фінансовий стан, поєднаний із порушенням платоспроможності, при котрому проте зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів і збільшення власних оборотних коштів:

Eз = Ec + Ckk + Cо (13.3)

4) кризовий фінансовий стан, при якому підприемство знаходиться на грані банкрутства, оскільки в даній ситуації грошові кошти, короткострокові цінкі папери і дебіторська заборгованість господарюючого суб'єкта не покривають навіть його кредиторської заборгованості і прострочених позичок.

Для підприємства, що аналізується: абсолютна стійкість фінансового стану.

На 1.01.2001 року:

Eз = 169 тис.грн.;

Ec = (Cс + Cdk) - F = 893-444= 449 тис.грн.

Ckk = 0 => Eз < Ec + Ckk

На 1.01.2002 року:

Eз = 361 тис.грн.;

Ec = (Cс + Cdk) - F = 4012-3725=287 тис.грн.

Ckk = 47 => Eз > Ec + Ckk

На 1.01.2003 року:

Eз = 616.4 тис.грн.;

Ec = (Cс + Cdk) - F = 6454,9-4382,7=272,2 тис.грн.

Ckk = 180,2 => Eз > Ec + Ckk

На 1.01.2004 року:

Eз = 1438,2 тис.грн.;

Ec = (Cс + Cdk) - F = 5186,4-4826,1=360,3 тис.грн.

Ckk = 0 => Eз > Ec + Ckk

Тобто можна спостерігати, що на 1 січня 2001 року можна було говорити про абсолютну фінансову стійкість даного господарюючого суб'єкта. Та, починаючи з 1.01.2002 року фінансовий стан підприємства можна охарактеризувати, як нестійкий, що потребує відновлення рівноваги за рахунок розширення джерел власних і прирівняних до них коштів і збільшення власних оборотних засобів.

Доцільним у даному випадку є розрахунок ступеню допустимості фінансової нестабільності. Спеціалісти вважають нестабільність нормальною, якщо величина короткострокових кредитів і позичкових коштів не перевищує сумарної вартості виробничих запасів і готової продукції (найбільш ліквідної частини запасів і затрат), тобто коли виконуються умови:

Z1 + Z4 ? Ckk - [ ± Eз ] Z2 + Z3 ? ET (14)

де:

Z1 - виробничі запаси;

Z2 - незавершене виробництво;

Z3 - витрати майбутніх періодів;

Z4 - готова продукція;

Ckk - [ ± Eз ] - частка короткострокових кредитів і позичкових коштів, яка бере участь у формуванні запасів і затрат.

ET = (Ес + К1)

- Ез - надлишок (+) чи нестача (-) власник і довгострокових позичкових джерел формування запасів і затрат.

Для ДП „Тайстра-Полтава-Експрес” на 1.01.2004 р. маємо:

688,7+149 ? 0+360,3;

564,9 (562,7 + 2,2) ? - 1078 (360,3 - 1438,3).

Згадані рівності не виконуються, що відображає тенденцію до суттєвого погіршення фінансового стану. Дана ситуація потребує оптимізації.

Водночас, давати остаточну оцінку фінансового стану даного господарюючого суб'екту неможливо без врахування ступеню його ліквідності та платоспроможності (що визначає його привабливість для контрагентів) та рентабельності і прибутковості, що визначає можливості для його виживання і подальшого розвитку. Саме розкриттю згаданих аспектів присвячені наступні розділи даної роботи.

2.3 Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства

Одним з основних показників фінансового стану підприємства являються показники платоспроможності і ліквідності. З усіх підсистем, що використовуються для оцінки фінансового стану підприємства, найвагомішою для подальших висновків є підсистема «Аналіз стану ліквідності і платоспроможності підприємства».

Першим кроком нашого аналізу буде оцінка платоспроможності ДП „Тайстра-Полтава-Ексрес”. Платоспроможність - це готовність підприсмства погасити короткострокові борги у випадку одночасного пред'явлення вимоги платежу зі сторони всіх кредиторів підприємства. Срок погашення по довгостроковим позиченим коштам, як правило, відомий наперед. Платоспроможність - це наявність у підприємства коштів яких буде достатньо для сплати боргів по всім короткостроковим зобов'язанням і одночасно для безперервного процесу виробництва і реалізації продукції. Теоретично, погашення заборгованості забезпечується всіма оборотнима коштами підприємства, якщо оборотні кошти підприємства перевищують суму заборгованості, то воно, теоретично, вважається платоспроможним. Але, якщо підприємство направить всі або більшу частину оборотних коштів на покриття короткострокової заборгованості, воно можє бути вимушене припинити свою діяльність, оскільки з всіх засобів виробництва лишаться тільки основні засоби. Отже, підприємство можна вважати платоспроможним, якщо сума оборотних коштів значно перевищує розмір заборгованості. У сучасній економічній літературі використовуються різні методичні підходи до оцінки платоспроможності, які дають змогу виділити і запропонувати такі характеристики цього поняття:

1. Залежно від моменту дослідження стан платоспроможности може бути оцінено в статиці (статична платоспроможність) та в динамці (динамічна платоспроможність). Статична платоспроможність оцінює можливість виконання платіжних зобов'язань на момент оцінки за рахунок наявного майна чи окремих його частин. Інформаційною основою оцінки статичної платоспроможності є баланс підприємств, у якому фіксується стан (залишки) активів та пасивів підприємства. Динамічна платоспроможність досліджується в певному часовому періоді і показує здатність підприємства до виконання планових платежів і термінових зобов'язань протягом періоду. Визначення її стану передбачає оцінку і порівняння розмірів вхідного (надходження грошей) та вихідного (витрачання грошей) грошових потоків підприємства на основі аналізу грошового обігу підприємства.

2. Залежно від періоду оцінки розглядають фактичну та перспективну платоспроможність. Фактична характеризує платіжні можливості підприємства на дату або протягом періоду оцінки, перспективна визначае потенційні можливості виконання платіжних зобов'язань та витрат.

3. Залежно від характеру визначення обсягу платіжних засобів підприємства, можна виділити такі види платоспроможності, як:

грошова - тільки за рахунок наявних коштів;

розрахункова - за рахунок наявних коштів та можливих (реальних) джерел іх зростання (коштів у розрахунках);

майнова (ліквідна) - за рахунок усіх видів обігових активів підприємства (в разі їх умовного продажу).

4. Залежно від характеру визначення платіжних потреб (напрямків витрачайня грошей) стан платоспроможності може використовуватися для:

а) оцінки можливості виконання зовнішніх (термінових) зобов'язань -боргова (бухгалтерська) платоспроможність;

б) оцінки можливості продовження фінансування поточної діяльності -поточна платоспроможність;

в) оцінки ступеня покриття зовнішніх термінових зобов'язань та планових витрат - загальна платоспроможність.

Проведення аналізу платоспроможності базується на використанні системи оцінювальних показників, перелік яких залежить від методичного підходу до визначення їх рівня (див. таблиця 2.5).

Для розрахунку значення платоспроможності пропонується використовувати відповідний коефіцієнт:

Кплатоспроможності = ВС / Ар = (ВК + ДК) / (КР1 * ВА1 +....+ КР2 * ВА2) (15)

де: ВС - власні кошти;

КР - коефіцієнт ризику;

Ар -- активи, зважені на ступінь ризику;

ВА -- вид активу;

ВК - власний капітал;

п- кількість видів активів.

ДК - додатковий капітал;

Таблиця 2.5 Система показників оцінки стану платоспроможності підприємства. Показники платоспроможності підприємства

Статичні показники	Динамічні показники
Допоміжні (уточнювальні)	Основні	Основні	Допоміжні (уточнювальні)
Період обігу товарних запасів	Коефіцієнт покриття (коефіцієнт поточної платоспроможності)	Коефіцієнт синхроності грошових потоків	Рівномірність надходження
Період обігу дебіторської заборгованості	Коефіцієнт проміжного покриття (розрахункової платоспроможності)	Обсяг сальдового грошового потоку (вільних +, дефіцит -)	Коефіцієнт рівномірності надходжень
Тривалість операційного циклу	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Коефіцієнт достатності коштів	Рівномірність видатків
Період погашення кредиторської заборгованості			Коефіцієнт рівномірності видатків
Тривалість фінансового циклу	Показники перспективної платоспроможності	Синхронність надходжень і видатків
Індекс ліквідності обігових активів			Частота виникнення дефіциту коштів
Коефіцієнт забезпечення власними коштами	Пок-к миттєвого виконнання зобов'язань	Пок-к достатності генерування коштів	Показник перспективного виконання зобов'язань

Необхідність зваження активів на ступені ризику зумовлена тим, що величина активів, що відображена в балансі підприємства не дорівнює сумі коштів, яку можна отримати від їх реалізації. Тобто виникає необхідність переоцінки активів у відповідності з можливою оперативністю їх продажу. Тобто процент ризику це ймовірна скидка з балансової вартості активу, яку буде вимушений зробити господарюючий суб'єкт, якщо буде намагатися негайного його продати. Вона включає дві складові:

фінансові втрати -- часткові втрати первинної вартості певного виду активів (зниження цін, несприятливий період);

фінансові витрати - пов'язані з процесом реалізації активів (податки, збори, винагороди посередників). Розрахунок суми активів, зважених на ступінь ризику наводиться у формі 86 .

Пропонується при даному розрахунку виключати розрахунки з учасниками і витрати майбутніх періодів, оскільки вони віднімаються при розрахунку власних коштів підприємства.

Розрахунок коефіцієнту платоспроможності:

Кплатоспроможності 1.10.01 = 893 / 682 = 1,31;

Кплатоспроможності 1.10.02 = 4012 / 3948 = 1,02;

Кплатоспроможності 1.10.03 = 4654,9 / 4826 = 0,96;

Кплатоспроможності 1.10.04 = 5186,4 / 6678 = 0,78;

Якщо на 01.01.01 року власні кошти покривали суму активів, зважених на ступінь ризику на 131 %, і тому навіть при досить високій питомій вазі активів з максимальним ступенем ризику платоспроможність підприємства можна було охарактеризувати як нормальну. За період же з 01.01.01 по 01.01.04 року даний коефіцієнт скоротився на 53 процентні пункти, що в поєднані із згаданою вище низькою ліквідністю сумарних активів, дає змогу говорити про незадовільну платоспроможність.

Не менш важливим для підприємства є оцінка довгострокової платоспроможності. Можливість погашення довгострокових позик характеризує здатність підприємства функціонувати тривалий період. Метою оцінки є попереднє виявлення ознак банкрутства. Аналіз дозволяє визначити це за багато років до кризової ситуації. Показник, що відбиває платоспроможність підприємства по довгострокових позиках, розраховується як відношення позикового капіталу до власного.