Фінансовий аналіз оборотних активів підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

В умовах ринкових відносин оборотні кошти здобувають особливо важливе значення. Адже вони являють собою частину продуктивного капіталу, що переносить свою вартість на знов створений продукт повністю і повертається до підприємця в грошовій формі наприкінці кожного кругообігу капіталу. Таким чином, оборотні кошти являються важливим критерієм у визначенні прибутку підприємства.

Наявність у підприємства достатніх оборотних коштів оптимальної структури - необхідна передумова для його нормального функціонування в умовах ринкової економіки. Тому на підприємстві повинне проводитися нормування оборотних коштів, завданням якого є створення умов, що забезпечують безперебійність виробничо-господарської діяльності фірми.

Актуальність теми "Аналіз і керування оборотними активами" полягає в тому, що від забезпеченості оборотними активами, їхньої структури й рівня використання багато в чому залежать ефективність функціонування й фінансова стійкість підприємств. Тому в систему керування оборотними активами поряд плануванням, нормуванням і обліком входить регулярний аналіз їхнього складу, динаміки, відповідності потребам поточної виробничо-господарської діяльності.

Метою аналізу є - виявлення можливих поліпшення використання оборотних активів, скорочення тривалості фінансового циклу, забезпечення безперервності процесу виробництва й реалізації продукції з меншими витратами фінансових ресурсів. Аналізу оборотних активів з функцій фінансового менеджменту повинні бути властиві системність, цілеспрямованість і дієвість, об'єктивність оцінок, обґрунтованість висновків і пропозицій.

Основними завданнями аналізу й керування оборотними активами, це:

вивчення зміни складу й структури оборотними активами;

визначення основних джерел формування оборотними активами;

раціональне використання матеріальних ресурсів;

знаходження шляхів збільшення обсягів реалізації продукції;

оцінка оптимальності обсягів коштів .

Головним завданням керування оборотними активами є ? формування необхідного обсягу, оптимізація складу й забезпеченні ефективного використання оборотних активів підприємства.

Предметом аналізу є оборотні процеси господарської діяльності підприємства й кінцевих виробничо-господарських результатів його діяльності.

Головна мета дипломної роботи проаналізувати стан руху оборотних активів з 2006 по 2008 роки за даними бухгалтерських балансів ВАТ "Пивзавод "Рогань", виявити основні проблеми руху оборотних активів у господарській діяльності підприємства й дати рекомендації з поліпшення керування оборотними активами.

Виходячи з поставлених цілей можна сформувати завдання:

а) попередній огляд активів балансу;

б) характеристика майна підприємства оборотних коштів, їхньої оборотності, виявлення проблем;

в) аналіз матеріальних витрат;

г) аналіз дебіторської заборгованості;

е) аналіз коштів ;

ж) аналіз платоспроможності підприємства.

Керування оборотними активами становить найбільш велику частину операції фінансового менеджменту. Це пов'язане з більшою кількістю елементів їх внутрішнього матеріально - речовинного й фінансового складу потребуючі індивідуалізації керування; високою динамікою трансформації їхніх видів, пріоритетною роллю в забезпеченні платоспроможності, рентабельності й інших цільових результатів операційної діяльності підприємства. До оборотних активів ставляться; запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів, запаси готової продукції, що тече дебіторська заборгованість, грошові активи та інші оборотні активи.

Об'єктом дослідження є Відкрите Акціонерне Товариство Пивзавод "Рогань".

Керування оборотними активами ВАТ "Пивзавод "Рогань"" забезпечує вибір політики їхнього фінансування на підприємстві й оптимізацію структури його джерел. У процесі керування оборотними активами підприємство розробляє окремі фінансові нормативи, які використаються для контролю ефективності їхнього формування й функціонування. Основними з наших нормативів є:

норматив власних оборотних активів підприємства;

система нормативів оборотності основних видів оборотних активів і тривалості операційного циклу в цілому;

система коефіцієнтів ліквідності оборотних активів.

В 2008 р. керівництво ВАТ "Пивзавод "Рогань" вважає першочерговими завданнями ріст обсягу виробництва, підвищення конкурентоздатності, збільшення заробітної плати й технічне переозброєння.

При проведенні даного аналізу в дипломній роботі були використані наступні прийоми й методи:

а) горизонтальний аналіз;

б) вертикальний аналіз;

в) порівняльний аналіз.

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛЯННЯМ ОБОРОТНИМИ КОШТАМИ

1.1 Сутність, склад і структура оборотних коштів

Поряд з основними фондами для роботи підприємства має величезне значення наявність оптимальної кількості оборотних коштів.

Оборотні кошти являють собою сукупність коштів, авансованих для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їхній безперервний кругообіг.

Оборотні кошти забезпечують безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства. Оборотні виробничі фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, переносячи свою вартість на створюваний продукт. Фонди обігу зв'язані із обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участь в утворенні вартості, а є її носіями. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення готової продукції і її реалізації вартість оборотних коштів відшкодовується в складі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів підприємства.

Кругообіг оборотних коштів відбувається за схемою:

Д - Т... П... Т' - Д', де

Д - грошові кошти, авансовані суб'єктом, що хазяює;

Т - засоби виробництва;

П - виробництво

Т' - готова продукція;

Д' - грошові кошти, отримані від продажу продукції і, що включають у себе реалізований прибуток.

Точки (...) означають, що обертання коштів перерване, але процес їхнього кругообігу продовжується в сфері виробництва. Оборотні кошти при русі знаходяться на всіх стадіях і у всіх формах. Це забезпечує безперервний процес виробництва і безперебійну роботу підприємства.

Розрізняють склад і структуру оборотних коштів.

Під складом оборотних коштів розуміють сукупність елементів, що утворять оборотні кошти. Розподіл оборотних коштів на оборотні виробничі фонди і фонди обігу обумовлюється особливостями їхнього використання і розподілу в сферах виробництва продукції і її реалізацій.

Оборотні виробничі фонди містять у собі:

Предмети праці (сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо, тара, запасні частини і т.п.);

Засоби праці із малим терміном служби (малоцінні, швидкознос. предмети й інструменти);

Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення (предмети праці, що вступили у виробничий процес: матеріали, деталі, вузли і вироби, що знаходяться в процесі обробки чи зборки, а також напівфабрикати власного виготовлення не закінчені повністю виробництвом).

Витрати майбутніх періодів (нематеріальні елементи оборотних фондів, що включають витрати на підготовку й освоєння нової продукції які виробляються в даному періоді, але відносяться на продукцію майбутнього періоду; наприклад, витрати на конструювання і розробку технології нових видів виробів, на перестановку устаткування).

До фондів обігу відносяться :

Кошти підприємства, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені, але не оплачені;

Кошти, в розрахунках;

Грошові кошти в касі і на рахунках.

Співвідношення між окремими елементами оборотних коштів, виражене у відсотках, називається структурою оборотних коштів(мал1.1). Різниця в структурах оборотних коштів галузей промисловості обумовлюється багатьма факторами, зокрема, особливостями організації виробничого процесу, умовами постачання і збуту, місцезнаходженням постачальників і споживачів, структурою витрат на виробництво.

Размещено на http://www.allbest.ru/

структура оборотних коштів

1.2 Класифікація і принципи організації оборотних коштів

По джерелах формування оборотні кошти поділяються на власні і позикові.

Власні оборотні кошти - це кошти, що постійно знаходяться в розпорядженні підприємства і сформовані за рахунок власних ресурсів (прибуток і ін.). У процесі руху власні оборотні кошти можуть заміщатися коштами, що є по суті частиною власних, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільними (у зв'язку з одноразовістю виплати заробітної плати). Ці кошти називаються прирівняними до власних, або стійкими пасивами.

Позикові оборотні кошти - кредити банку, кредиторська заборгованість та інші пасиви.

Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:

залежно від участі їх у кругообігу коштів;

за методами планування, принципами організації та регулювання;

за джерелами формування.

Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.

Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер -- сфери виробництва і сфери обігу. Чим більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, тим ефективніше використовується оборотний капітал.

Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.

До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств.

Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:

власні та прирівняні до власних;

залучені;

інші.

Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

1.3 Необхідність і способи визначення потреби в оборотних коштах

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. Ця потреба є одним з об'єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення й реалізації продукції.

Крім того, виникає необхідність у плануванні фінансових ресурсів для допоміжних і підсобних, житлово-комунальних господарств, соціально-побутових та інших закладів непромислового характеру.

У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний.

Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.

Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов'язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств. На підприємствах виробничої сфери до них належать:

умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями: кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності;

організація процесу виробництва: тривалість виробничого циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної продукції;

умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, призначення продукції, умови її транспортування, форми розрахунків за відвантажену продукцію.

За відповідності складу, структури й наявності оборотних коштів запланованому обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі отримувати прибуток з мінімальними витратами.

У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

Надлишок оборотній коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період -- рік (як правило), півріччя, квартал. Це досягається за проведення таких робіт:

1. Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів.

Норма оборотних коштів -- це відносний показник, який обчислюється в днях, відсотках чи гривнях. Норми в днях щодо виробничих запасів розраховуються за окремими видами матеріальних цінностей. У разі великої номенклатури розрахунок здійснюється в тій частині, яка становить (вартісне) не менше 70--80% загальних витрат за статтею в цілому.

2. Встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи із кошторису витрат на виробництво. Одноденне витрачання на підприємствах несезонних галузей промисловості рекомендується розраховувати на підставі даних четвертого кварталу планового року, що, як правило, має найбільший обсяг виробництва. У сезонних галузях промисловості одноденне витрачання визначається на підставі кварталу з найменшим обсягом виробництва. Визначаючи одноденні витрати незавершеного виробництва, виходять із суми витрат на виробництво валової чи товарної продукції. Щодо готової продукції відповідно беруть для розрахунку виробничу собівартість товарної продукції.

3. Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому вираженні проводиться множенням одноденних витрат в грошовому вираженні на відповідну норму запасу в днях.

4. Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах, на підприємстві проводиться підсумовуванням нормативів за окремими статтями.

5. Заключний етап нормування -- визначення норм та нормативів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підприємств, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.

Найбільш трудомісткою і складною є розробка норм запасу. Норми запасу в днях застосовуються протягом кількох років, якщо суттєво не змінюються умови виробництва, постачання та збуту, розрахунків.

1.4 Методи нормування оборотних коштів

Застосовують наступні основні методи нормування оборотних коштів:

Метод прямого рахунка. Цей метод полягає в тому, що спочатку визначається розмір авансування оборотних коштів у кожний елемент, потім їхнім підсумовуванням визначається загальна сума нормативу.

Аналітичний метод. Він застосовується в тому випадку, коли в планованому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства в порівнянні з попереднім. У цьому випадку розрахунок нормативу оборотних коштів здійснюється укрупнено, з урахуванням співвідношення між темпами росту обсягу виробництва і розміру нормованих оборотних коштів у попередньому періоді.

Коефіцієнтний метод. При цьому методі новий норматив визначається на базі старого шляхом внесення в нього змін з урахуванням умов виробництва, постачання, реалізації продукції (робіт, послуг), розрахунків.

На практиці найбільш доцільне застосування методу прямого рахунка. Перевагою цього методу є вірогідність, що дозволяє зробити найбільш точні розрахунки частного і сукупного нормативів. До частного відносяться нормативи оборотних коштів у виробничих запасах: сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, тари, запасних частин; у незавершеному виробництві і напівфабрикатів власного виробництва; у витратах майбутніх періодів; готових виробах.

Особливість кожного елемента визначає специфіку нормування. Норматив оборотних коштів, авансованих у сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, визначається по формулі:

Н=Р*Д, де

Н - норматив оборотних коштів у запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів;

Р - середньодобова витрата сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів;

Д - норма запасу в днях.

Середньодобова витрата по номенклатурі споживаної сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів обчислюється шляхом ділення суми їхніх витрат за відповідний квартал на кількість днів у кварталі.

Визначення норми запасу - найбільш трудомістка і важлива частина нормування. Норма запасу встановлюється по кожному виду або групі матеріалів. Якщо вживається багато видів сировини і матеріалів, то норма встановлюється по основних видах, що займає не менш ніж 70-80% загальної вартості.

Норма запасу в днях по окремих видах сировини, матеріалів і напівфабрикатів установлюється виходячи з часу, необхідного для створення транспортного, підготовчого, технологічного, поточного складського і страхового запасів.

Транспортний запас необхідний у тих випадках, коли час руху вантажу в дорозі перевищує час руху документів на його оплату. Зокрема, транспортний запас передбачається у випадку розрахунків за матеріали на умовах попередньої оплати. Транспортний запас у днях визначається як різниця між кількістю днів пробігу вантажу і кількістю днів руху й оплати документів на цей вантаж.

Підготовчий запас. Передбачається в зв'язку з витратами на приймання, розвантаження і складування сировини. Він визначається на основі встановлених норм або фактично витраченого часу.

Технологічний запас. Цей запас враховується лише по тим видам сировини і матеріалів, по яких відповідно до технології виробництва необхідна попередня підготовка виробництва (сушіння, витримка сировини, розігрів, відстій і інші підготовчі операції). Його розмір розраховується по встановлених технологічних нормах.

Поточний складський запас. Він призначений забезпечити безперебійність процесу виробництва між постачаннями матеріалів, тому в промисловості він є основним. Розмір складського запасу залежить від частоти і рівномірності постачань, а також періодичності запуску сировини і матеріалів у виробництво. Основою для находження поточного складського запасу служить середня тривалість інтервалу між двома суміжними постачаннями даного виду сировини і матеріалів. Тривалість інтервалу між постачаннями визначається на основі договорів, нарядів, графіків або виходячи з фактичних даних за минулий період. У тих випадках, коли даний вид сировини і матеріалів надходить від декількох постачальників, норма поточного складського запасу приймається в розмірі 50% від інтервалу постачання. На підприємствах, у яких сировина надходить від одного постачальника й обмежене число застосовуваних видів матеріальних цінностей, норма складського запасу може прийматися в розмірі 100% інтервалу постачання.

Страховий запас. Створюється як резерв, що гарантує безперебійний процес виробництва у випадку порушення договірних умов постачань матеріалів (некомплектності одержання партії, порушення термінів постачання, неналежної якості отриманих матеріалів). Розмір страхового запасу приймається, як правило, у межах до 50% поточного складського запасу. Вона може бути і більш, якщо підприємство перебуває в далечіні від постачальників і транспортних шляхів, якщо періодично споживаються унікальні, підвищеної якості матеріали. Таким чином, загальна норма запасу в днях на сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати в цілому складається з п'яти перерахованих запасів.

Норматив оборотних коштів на допоміжні матеріали встановлюється по двох основних групах:

До першої групи відносяться матеріали, що витрачаються регулярно й у великих обсягах. Норматив розраховується так само, як на сировину й основні матеріали.

У другу групу включаються допоміжні матеріали, які використовуються у виробництві рідко й у незначних обсягах. Норматив обчислюється аналітичним методом на основі даних за попередні роки.

Загальний норматив оборотних коштів на допоміжні матеріали являє собою суму нормативів обох груп.

Норматив оборотних коштів на паливо обчислюється так само, як на сировину і матеріали. Не розраховується норматив на газоподібне паливо й електроенергію. При визначенні витрати палива враховується потреба в паливі для виробничих і невиробничих нужд.

Для виробничих нужд потреба визначається виходячи з виробничої програми і норм витрат на одиницю продукції по цехах; для невиробничих - на основі обсягу виконуваних робіт.

Норма оборотних коштів по тарі визначається в залежності від способу її заготівлі і збереження. Тому методи розрахунку по тарі в різних галузях неоднакові. На підприємствах, що використовують для упакування продукції велику тару, норма оборотних коштів визначається так само, як по сировині і матеріалам. По тарі власного виробництва, використовуваної для упакування готової продукції і включаємо в її оптову ціну, норма запасу в днях визначається часом перебування цієї тари на складі від моменту її виготовлення до упакування в неї продукції. Якщо вартість тари власного виробництва не включається в оптову ціну готової продукції, а входить у вартість валової і товарної продукції, норматив по ній не встановлюється, тому що він враховується в нормативі по готовій продукції. По поверненій тарі, одержуваної від постачальника із сировиною і матеріалами, норма оборотних коштів залежить від середньої тривалості одного обороту тари з моменту оплати рахунка за тару разом із сировиною до оплати рахунка за повернуту тару постачальником. Вартість тари, призначеної для збереження сировини, матеріалів, деталей і напівфабрикатів на складах і в цехах, не враховується при визначенні нормативу оборотних коштів по тарі, тому що вона входить до складу основних фондів.

Норматив оборотних коштів на запасні частини встановлюється по кожнім виді запасних частин окремо виходячи з термінів їхнього постачання і часу використання для ремонту. Норматив може обчислюватися виходячи з типових норм на одиницю балансової вартості основних засобів, аналітичним методом на основі даних минулих років.

Норматив оборотних коштів по спецодягу і взуттю визначається на основі чисельності працівників, яким вони покладаються, і вартості одного комплекту. Норматив по цій групі оборотних коштів на складі визначається множенням одноденної витрати на норму запасу в днях, що включає транспортні, поточні і страхові запаси.

По спеціальному інвентарю і пристосуванням, норматив визначається виходячи з необхідного набору, вартості і терміну служби.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві повинен забезпечувати ритмічний процес виробництва і рівномірне надходження готової продукції на склад. Норматив виражає вартість початих, але не закінчених виробництвом виробів, що знаходяться на різних стадіях виробничого процесу. У результаті нормування повинна бути розрахована величина мінімального заділу, достатнього для нормальної роботи виробництва. Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві розраховується по групах або видам виробів для кожного підрозділу окремо . Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві визначається по формулі:

Н=Р*Т*К, де

Р- одноденні витрати на виробництво продукції;

Т- тривалість виробничого циклу в днях;

К- коефіцієнт наростання витрат.

Одноденні витрати визначаються шляхом ділення витрат на випуск валової (товарної) продукції відповідного кварталу на 90.

Тривалість виробничого циклу відображає час перебування продукції в незавершеному виробництві від першої технологічної операції до повного виготовлення продукції і передачі на склад.

У виробничий цикл включають технологічний запас (час обробки виробу), транспортний запас (час передачі виробу від одного робочого місця до іншого і на склад), оборотний запас (час перебування виробу між операціями обробки) і страховий запас (на випадок затримки якої-небудь операції). При розрахунку нормативу виробничий цикл визначається по кожнім виду виробів у календарних днях з урахуванням числа змін роботи підприємства в добу. На підприємствах, що випускають різноманітний асортимент продукції, тривалість виробничого циклу визначається як середньозважена величина .

Усі витрати в процесі виробництва підрозділяються на :

Одноразові витрати. До них відносяться витрати, зроблені на початку виробничого циклу (витрати сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів).

Наростаючі витрати. Інші витрати вважаються наростаючими (амортизація основних фондів, витрати електроенергії, оплата праці й ін.).

Коефіцієнт наростання витрат визначається відношенням середньої собівартості виробу в незавершеному виробництві до загальної суми витрат на виробництво. Визначається коефіцієнт різними способами для виробництва з рівномірним і нерівномірним наростанням витрат.

Якщо основна частка витрат надходить у виробництво на самому початку виробничого циклу (одноразові), а інші(наростаючі) витрати розподіляються протягом виробничого циклу відносно рівномірно (у серійному виробництві ), коефіцієнт визначається по формулі:

А+(0,5*Б)

К= А+Б , де

А - витрати, зроблені одноразово на початку виробничого циклу;

Б - інші витрати, що входять у собівартість продукції.

При нерівномірному наростанні витрат по днях виробничого циклу коефіцієнт визначається по формулі:

(Се*Е)+(С2*T2)+(C3*T3)+...+(0,5*Cp*T)

ДО= З*Т , де

Се- одноразові витрати першого дня виробничого циклу;

C2, C3,... - витрати по днях виробничого циклу;

Т2, Т3... - час від моменту разових операцій до закінчення виробничого циклу;

Cp - витрати, здійснені рівномірно в плані виробничого циклу;

С - виробнича собівартість виробу;

Т - тривалість виробничого циклу.

Витрати, що наростають рівномірно (Ср), приймаються в розрахунок середньої собівартості виробу в половинному розмірі, тому що на всіх стадіях незавершеного виробництва вони знаходяться одночасно.

Норматив по статті "Витрати майбутніх періодів" обчислюються по формулі :

Н=Ро+Рn-Рс,

де Ро- сума витрат майбутніх періодів на початок планованого періоду;

Рn- витрати, здійсненні в плановому періоді по кошторису ;

Рс- витрати, що включаються в собівартість продукції планованого періоду.

Готова продукція, виготовлена на підприємстві, характеризує перехід оборотних коштів зі сфери виробництва в сферу обігу. Це єдиний нормований елемент фондів звертання обігу.

Норматив оборотних коштів на готову продукцію визначається по формулі:

Н=Р*Д, де

Р- одноденний випуск товарної продукції по виробничій собівартості;

Д- норма запасу в днях.

Норма оборотних коштів по річній продукції визначається окремо для готової продукції на складі і для товарів відвантажених, по яких розрахункові документи знаходяться в оформленні.

Норма по готовій продукції на складі визначається часом комплектування і нагромадження продукції до необхідних розмірів, збереження продукції на складі до відвантаження, упакування і маркірування продукції, доставки її до станції відправлення і відвантаження.

Норма по товарах відвантаженим, по яких документи не здані в банк, визначається встановленими термінами виписки рахунків і платіжних документів, здачі документів у банк, часом зарахування сум на рахунки підприємства. У такий спосіб установлюються приватні нормативи по кожному елементу нормованих оборотних коштів. Потім визначається сукупний норматив оборотних коштів, що відображає загальну потребу підприємства у власних оборотних коштах у планованому періоді, шляхом додавання часткових нормативів. Далі необхідно порівняти отриманий сукупний норматив із сукупним нормативом минулого періоду для того, щоб визначити, як змінюється потреба підприємства у власних оборотних коштах у плановому періоді. Різниця між нормативами складає суму приросту або зменшення нормативу оборотних коштів, що знаходить висвітлення у фінансовому плані підприємств.

1.5 Джерела формування оборотних коштів

Мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел:

статутний капітал (фонд),

відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення;

цільове фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів),

приріст сталих припасів.

Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів, залежить

від очікування розмірів приросту нормативу оборотних коштів,

загального обсягу прибутку,

можливого обсягу залучення позикових коштів,

інших факторів

Підприємства, що вводяться в дію, формують оборотні кошти за рахунок :

- коштів бюджету,

- пайових внесків членів-засновників,

- внесків іноземних учасників (для спільних підприємств),

- надходження від емісії цінних паперів.

Ці кошти включаються у статутний фонд новоствореного підприємства.

На вже діючих підприємствах власними джерелами фінансування оборотних коштів є:

- прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства,

- надходження від емісії цінних паперів,

- а також, прирівняні до власних оборотних коштів, сталі пасиви.

Сталі пасиви - це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників).

Золоте правило фінансування потребує реалізації двох умов, що виражають його зміст:

1.

2.

Для цього мають бути виконані дві умови

а) основні засоби мають фінансуватися за рахунок власного капіталу та довгострокових позик;

б) довгострокові капіталовкладення мають фінансуватися за рахунок коштів, мобілізованих на довгостроковий період, тобто довгострокові пасиви мають використовуватися не тільки для фінансування основних фондів, а й для довгострокових оборотних активів (наприклад, оборотні засоби, авансовані у стратегічні запаси сировини тощо).

1.6 Показники використання оборотних коштів

оборотний актив фінансовий

Оборотні кошти становлять значну частину матеріально-грошових активів. Тому раціональне та економне використання має неабияке значення.

Ефективність використання оборотних коштів показано в таблиці 1.2.

Таб.1.2 - Ефективність використання оборотних коштів

основні показники	способи підвищення ефективності
-коефіцієнт оборотності -коефіцієнт завантаження -тривалість одного обороту -рентабельність	-оптимізація запасів, ресурсів незавершеного виробництва -скорочення тривалості виробничого циклу -поліпшення організації МТЗ -прискорення реалізації товарної продукції

Для характеристики використання оборотних коштів застосовують такі показники:

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів - характеризує кількість оборотів оборотних коштів за визначений період:

2. Тривалість одного обороту:

Коефіцієнт завантаження - скільки оборотних коштів припадає на кожну грошову одиницю реалізованої продукції - тобто обернений показник до коефіцієнту оборотності.

Р -- обсяг реалізованої продукції, грн.;

С -- середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів може використовуватися коефіцієнт ефективності. Він обчислюється за формулою:



де Ке -- коефіцієнт ефективності оборотних коштів.;

П -- прибуток від реалізації товарної продукції, грн.

Цей показник характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів. Що більший він, то ефективніше використовуються оборотні кошти. Рентабельність - відношення прибутку підприємства до його оборотних коштів. Унаслідок прискорення оборотності фінансових коштів зменшується потреба в них, тобто відбувається процес вивільнення оборотних коштів з обороту. Розрізняють абсолютне (зменшення потрібної суми коштів) та відносне (реалізація більшої кількості продукції за фіксованої суми коштів завдяки поліпшення їхнього використання).

Оптимізація запасів дає змогу скоротити запаси на підприємстві, особливо з матеріаломістким виробництвом. Зменшення тривалості виробничого циклу на 1 день дає змогу зменшити обсяг незавершеного виробництва на суму понад 2 млн. грошей. Якщо прискорити реалізацію продукції на 1 день, то можливе вивільнення оборотних коштів становитиме 1/3 обсягу залишків готової продукції на складах.

Вивільнення оборотних коштів дає цілий ряд позитивних ефектів:

Виробництво продукції відбувається при менших витратах оборотних коштів;

Вивільняються матеріальні ресурси;

Прискорюється надходження в бюджет відрахувань від прибутку;

Поліпшується фінансове становище підприємства, тому що, вивільняються фінансові ресурси в результаті надпланового прискорення оборотності коштів вони залишаються до кінця року в розпорядженні підприємства і можуть бути удало використані (прибутково вкладені).

1.7 Показники стану власних оборотних коштів

Стан оборотних коштів характеризується насамперед наявністю їх на певну дату. Наявність власних оборотних коштів підприємства визначається як різниця між сумою підсумку І розділу пасиву балансу Ф.1 та рядка 530 і підсумком І розділу активу балансу Ф.1 та рядка 300.

Тобто із суми І розділу пасиву «Джерела власних та прирівняних до них коштів» (ряд. 495, графа 4) та суми рядка 530 (довгострокові кредити) вираховується сума показників розділу активу «Основні засоби та інші поза оборотні активи» (ряд. 070, графа 4) та позикові кошти (ряд. 300). Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає змогу визначити брак або надлишок власних оборотних коштів. Брак власних оборотних коштів означає перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною наявністю їх. Він може виникнути з вини самого підприємства, інших підприємств, у результаті зміни умов господарювання, не взятих до уваги своєчасно (як, наприклад, несвоєчасне фінансування приросту нормативу власних оборотних коштів), через стихійне лихо та з інших причин.

Основними причинами браку власних оборотних коштів можуть бути: погана робота маркетингової служби; невиконання планів прибутку; слабка відповідальність підприємств за формування і збереження власних оборотних коштів та їх нецільове використання; несвоєчасне фінансування приросту нормативу оборотних коштів;наявність дебіторської заборгованості (несвоєчасні розрахунки) тощо.

Брак власних оборотних коштів може виникати у зв'язку зі значним підвищенням цін у результаті інфляційних процесів. Надлишок власних оборотних коштів створюється в підприємств у разі перевищення розмірів оборотних коштів понад визначені їх нормативи, необхідні для задоволення постійних мінімальних потреб виробництва в ресурсах. Він може виникнути внаслідок перевиконання плану прибутку; неповного внеску платежів до бюджету; безоплатного надходження (отримання) товарно-матеріальних цінностей від інших організацій; неповного використання прибутку на цілі, передбачені фінансовим планом, та ін.

Перевищення нормативу оборотних коштів може бути виправданим у разі перевиконання плану випуску продукції, але темпи зростання нормативних запасів не повинні випереджати темпів зростання обсягу виробництва. За сучасних умов господарювання (зміна цін, інфляція, спад виробництва) перевищення фактичної наявності власних оборотних коштів над нормативом -- явище в господарській діяльності підприємств досить рідкісне. Порівнюючи на певну дату різних періодів фактичну наявність власних оборотних коштів, можна судити про абсолютну зміну їх величини.

Прискорення оборотності оборотних коштів є першочерговою задачею підприємств у сучасних умовах і досягається різними шляхами. На стадії створення виробничих запасів такими можуть бути:

Впровадження економічно обґрунтованих норм запасу;

Наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, що комплектують виробів і ін. до споживачів;

Широке використання прямих тривалих зв'язків;

Розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами й устаткуванням;

Комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.

На стадії незавершеного виробництва :

Прискорення науково-технічного прогресу (упровадження прогресивної техніки і технології, особливо безвідхідної, роторних ліній, хімізація виробництва);

Розвиток стандартизації, уніфікації, типізації;

Удосконалювання форм організації промислового виробництва, застосування більш дешевих конструктивних матеріалів;

Удосконалювання системи економічного стимулювання ощадливого використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів;

Збільшення питомої ваги продукції, що користується підвищеним попитом.

На стадії обігу:

Наближення споживачів продукції до її виготовлювачів;

Удосконалювання системи розрахунків;

Збільшення обсягу реалізованої продукції унаслідок виконання замовлень по прямих зв'язках, дострокового випуску продукції, виготовлення продукції з зекономлених матеріалів;

Ретельна і своєчасна добірка продукції, що відвантажується, по партіях, асортиментові, транзитній нормі, відвантаження в строгій відповідності з укладеними договорами.

Якщо говорити про поліпшення використання оборотних коштів, не можна не сказати і про економічне значення економії оборотних фондів, що виражається в наступному: зниження питомих витрат сировини, матеріалів, палива забезпечує виробництву великі економічні вигоди. Воно, насамперед, дає можливість з даної кількості матеріальних ресурсів виробити більше готової продукції і виступає тому як одна із серйозних передумов збільшення масштабів виробництва.

Прагнення до економії матеріальних ресурсів спонукає до впровадження нової техніки й удосконалюванню технологічних процесів.

Економія в споживанні матеріальних ресурсів сприяє поліпшенню використання виробничих потужностей і підвищенню суспільної продуктивності праці. Економія матеріальних ресурсів у величезній мірі сприяє зниженню собівартості промислової продукції. Істотно впливаючи на зниження собівартості продукції, економія матеріальних ресурсів надає позитивний вплив і на фінансовий стан підприємства.

Економічна ефективність поліпшення використання й економія оборотних фондів досить великі, оскільки вони впливають на всі сторони виробничої і господарської діяльності підприємства. На кожному підприємстві є резерви економії матеріальних ресурсів. Під резервами варто розуміти виникаючі або виниклі, але ще не використані (повністю або частково) можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів. У залежності від характеру заходів основні напрямки реалізації резервів економії ресурсів у промисловості і на виробництві підрозділяються на виробничо-технічні й організаційно-економічні. До виробничо-технічних напрямків відносяться заходи, зв'язані з якісною підготовкою сировини до його виробничого споживання, удосконалюванням конструкції машин, устаткування і виробів, застосуванням більш економічних видів сировини, палива, упровадженням нової техніки і прогресивної технології, що забезпечують максимально можливе зменшення технологічних відходів і втрат матеріальних ресурсів у процесі виробництва виробів з максимально можливим використанням вторинних матеріальних ресурсів.

До основних організаційно-економічних напрямків економії матеріальних ресурсів відносяться: комплекси заходів, зв'язаних з підвищенням наукового рівня нормування і планування матеріалоємності промислової продукції, розробкою і впровадженням технічно обґрунтованих норм і нормативів витрати матеріальних ресурсів; комплекси заходів, зв'язаних із установленням прогресивних пропорцій, що полягають у прискореному розвитку виробництва нових, більш ефективних видів сировини і матеріалів.

Головний напрямок економії матеріальних ресурсів на кожному конкретному підприємстві - збільшення виходу кінцевої продукції з той самою кількості сировини і матеріалів - залежить від технічного оснащення виробництва, рівня майстерності працівників, рівня організації матеріально-технічного забезпечення, кількості норм витрати і запасів матеріальних ресурсів.

Чимале значення має скорочення втрат у виробничому процесі, за рахунок якого можна досягти 15-20% всієї економії матеріальних ресурсів.

При управлінні оборотними коштами важливо також правильно вибрати метод оцінки матеріально-виробничих запасів, що у підсумку впливає на розмір прибутку підприємства.

2. АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Історія підприємства і сфера його діяльності

"Рогань" - другий національний бренд компанії "САН Інбев Україна". "Рогань" поєднує 5 кращих сортів пива типу "лагер".

"Рогань" має дійсний пивний смак з освіжаючої кислинкой і приємною гіркотою завдяки добірному солоду, хмелю й самій чистій воді. Пиво "Рогань" створене для тих, хто цінує життя без непотрібних прикрас.

Премією "Вибір року" в 2004 і 2005 році було відзначене пиво "Рогань безалкогольне" - перше пиво даного сегмента на українському ринку.

Основною цінністю бренда є спілкування в дружньому колі, пиво позиціонується на ринку, як молодіжне.

Для виробництва пива "Рогань" воду беруть зі шпари глибиною більше 700 метрів, що має унікальний сольовий склад, у якій відсутні солі марганцю й міді, що робить воду м'якої, а пиву надають особливий смак.

2.2 Дослідження ринку збуту продукції

Дослідивши ринок пива, виявленні такі дані.

У наступному 2010 році броварники розраховують збільшити виторг на 20-25%. Фактори росту всі ті ж: збільшення обсягів продажів дорого пива, підвищення вартості пивної продукції в роздробі, у тому числі через ріст цін на сировину й енергоносії.

Але в натуральному вираженні ринок збільшиться від сили на 10%, прогнозують у САН Инбев Україна. Із цією цифрою погоджуються й незалежні аналітики. За даними інвестиційної компанії Galt & Taggart Securіtіes, в 2007-2010 роках обсяги виробництва пива в Україні щорічно будуть збільшуватися в середньому на 7%. В 2001-2006 роках виробництво росло більш ніж на 15%. Ринок на порозі насичення, - упевнені галузеві аналітики. Сьогодні на один українця доводиться 58-60 літрів пива в рік. Більшість експертів уважають, що до 2010 року цей показник досягне 70-80 літрів, після чого обсяги споживання перестануть рости.

Аналіз ринку пива за Січень-Жовтень 2009 року, у порівнянні з аналогічним періодом 2008 року: ІМПОРТ пива зменшився [-21%]; ЕКСПОРТ пива зменшився [-4%]; ВИРОБНИЦТВО пива зменшилося [-4%].

Сумарний обсяг ринку імпортованого пива за десять місяців 2009 року показав певний спад [-21%] стосовно аналогічного періоду 2008 року. При цьому, обсяг імпортованого пива в співвідношенні Жовтень/Вересень 2009 року характеризується ростом [+12%].

Обсяг ринку експортованого пива за десять місяців 2009 року показав незначне зниження [-4%] стосовно аналогічного періоду 2008 року. При цьому, обсяг експортованого пива в співвідношенні Жовтень/Вересень 2009 року також відзначився ростом [+11%].

Виробничі потужності нашої країни запропонували споживачеві із Січня по Жовтень 262498 тис. літрів пива, що є на [-4%] менше ніж за аналогічний період 2008 року. І в співвідношенні Жовтень/Вересень 2009 року був зафіксований невелике зростання виробництва пива [+2%].

Торік український ринок пива, як і російський, показав фактично нульові темпи росту в натуральному вираженні. По нашій оцінці, заснованої на статистику виробництва й торговельного балансу, його обсяг зберігся на рівні порядку 288 млн. дав.

Однак бурхливий ріст споживчих цін на пиво, що тривав до початку кризового періоду, обумовив істотне збільшення ринку в грошовому вираженні. З одного боку, у зв'язку з підвищенням цін на сировину, росла собівартість пива. З іншого боку, динаміку роздрібних цін підтримувала бурхлива інфляція на продовольчі продукти.

Завдяки тому, що період підвищення цін збігся з початком сезону продажів, по нашій оцінці, темп росту склав 21 %, до 17.1 млрд. грн. І у зв'язку з тим, що національна валюта була досить стабільної до початку кризи, у доларовому вираженні ринок виріс до $ 3.34 млрд. *

За період січень-травень 2009 року ринок пива, по нашій приблизній оцінці, скоротився на 9 %. Істотна різниця споживчих цін на пиво на початку 2008 і 2009 року обумовила ріст у грошовому вираженні на 42 %! Однак різке ослаблення гривні, що відбулося взимку, привело до 7 % падінню продажів у доларовому еквіваленті.

Про виробництво, інвестиційну діяльність і фінансові показники українських компаній в 2008 році читайте в статті "Ринок пива України 2008 " , журналу "Пивна справа" №2-2009

Восени 2008 року відбулася стабілізація часток ринку цінових сегментів. У жовтні-листопаді фактично припинився ріст середньоцінового й дорогих сегментів ринку*. Відповідно, економічний сегмент, що до цього нестримно скорочувався, стабілізувався, зайнявши біля чверті обсягу ринку.

На тлі стабілізації сегмента недорогого пива почав рости сегмент Із. Такі, здавалося б, взаємовиключні тренди були пов'язані з ростом популярності середньоцінового пива, упакованого в ПЭТ. Імовірно, аматори пива не стали масово відмовлятися від популярних брендів на користь дешевих, але при цьому бажають заощадити, здобуваючи більше пива за одну покупку.

Виробники пива й роздрібні мережі, у свою чергу, пішли назустріч раціоналізму споживачів, стримуючи ціни на пиво у великому впакуванні. Наприклад, у період з жовтня 2008 року по лютий 2008-го практично всі лідируючі бренди, упаковані в 2-х літрову ПЭТ, росли в ціні помітно повільніше, ніж у склопляшках.

Коротко зміни в конкурентній ситуації можна описати так: компанія ІnBev стала лідером, відібравши частку ринку в основного конкурента - ЗАТ "Оболонь", Carlsberg незначно поліпшив свої позиції, а "Сармат" (SABMіller) продовжував повільно губити позиції.

Фактично не один з економічних брендів провідних компаній за розглянутий період не збільшив частку ринку. Проте, з жовтня-листопада 2008 року, у цілому, позитивну динаміку демонстрували недорогі бренди "Рогань" і "Янтар" від ІnBev, а також "Арсенал" від Carlsberg. Щодо компанії ІnBev варто відзначити підвищення роздрібної ціни масового бренда "Рогань". Вартість пива "Рогань" росла випереджальними темпами й цей бренд став популярним. Якщо раніше в рекламі "Рогани" головним об'єктом був келих з "просто якісним пивом", то тепер на сцену вийшли молоді люди, готові на все заради "Рогани".

2.3 Вертикальний та горизонтальний аналіз оборотних активів

Для більше точної оцінки оборотних коштів аналізується його майнове положення шляхом вертикального й горизонтального аналізу фінансової звітності.

Такий аналіз дозволяє скласти найбільш загальне уявлення про якісні зміни, що мали місце, у структурі засобів і їхніх джерел, а також динаміці цих змін.

Метою вертикального аналізу є визначення структури засобів позичальника, проведення міжгосподарських порівнянь економічного потенціалу й результатів діяльності за допомогою відносних показників, а також нівелювання негативного впливу інфляційних процесів.

Ціль горизонтального аналізу - визначення тенденцій у зміні економічного потенціалу позичальника й прогнозування його розвитку.

Аналіз форми №1 «Баланс» приведено в Додаток А.

Аналіз оборотних активів проводиться на основі форми №1 «Баланс» за розділом II.

II. Оборотні активи	Код	На початок	На кінець	Змінення
Запаси:		абсол	относ	абсол	относ	Абсол.	В структ.	Темп зрост.
виробничі запаси	100	90 396,90	96 021,30	26,29%	25,24%	5624,4	-1,06%	106,22%
тварини на вирощуванніта відгодівлі	110	0	0			0
незавершене виробництво	120	5 793,50	5 876,20	1,69%	1,54%	82,7	-0,14%	101,43%
готова продукція	130	3 820,80	2 029,80	1,11%	0,53%	-1791	-0,58%	53,13%
товари	140	56,4	29,7	0,02%	0,01%	-26,7	-0,01%	52,66%
Векселі одержані	150	0	0			0
чиста реалізаційна вартість	160	25 724,60	21 122,50	7,48%	5,55%	-4602,1	-1,93%
первісна вартість	161	25 947,70	21 130,20	7,55%	5,55%	-4817,5	-1,99%	81,43%
резерв сумнівних боргів	162	223,1	7,7	0,06%	0,00%	-215,4	-0,06%	3,45%
Дебіторська заборгованість за розрахунками:							0,00%
з бюджетом	170	449,6	188,9	0,13%	0,05%	-260,7	-0,08%	42,02%
за виданими авансами	180	3 953,50	4 559,20	1,15%	1,20%	605,7	0,05%	115,32%
з нарахованих доходів	190	0	0		0,00%	0
із внутрішніх розрахунків	200	0	0			0
Інша поточна дебіторська заборгованість	210	506,1	562,9	0,15%	0,15%	56,8	0,00%	111,22%
Поточні фінансові інвестиції	220	0	0			0
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	230	4 307,90	48,3	1,25%	0,01%	-4259,6	-1,24%	1,12%
в іноземній валюті	240	384,8	240,1	0,11%	0,06%	-144,7	-0,05%	62,40%
Інші оборотні активи	250	2 230,10	3 293,70	0,65%	0,87%	1063,6	0,22%	147,69%
Усього за розділом II	260	137624,20	133 972,60	40,03%	35,21%	-3651,6	-4,82%	97,35%
III. Витрати майбутніх періодів	270	409,6	406,3	0,12%	0,11%	-3,3	-0,01%	99,19%

Проаналізувавши таблицю, з'ясували , що вартість оборотних коштів підприємства зменшилась на 3651,6 тис. грн. (темп росту дорівнює 97,35%). При цьому доля оборотних активів у структурі активів підприємства дорівнює -4,82%. Це може говорити про зниження виробництва. Поряд з цим така зміна в оборотних активах може бути наслідком прискорення обігу оборотних коштів, що являється позитивною тенденцією.

Як видно з таблиці на початок звітного періоду найбільший вклад у формування оборотних активів підприємства внесли виробничі запаси (65,68%). На кінець - при збільшені абсолютного значення виробничих запасів на 5 624,40 тис.грн. (темп росту дорівнює 106,22%), їх доля у составі оборотних коштів збільшилась і дорівнює 71,67%. На фінансове становище підприємства дуже впливає стан виробничих запасів. Для нормального ходу виробництва и збуту продукції запаси повинні бути оптимальними. Накопичення великих запасів свідчить про спад активності підприємства, уповільненню обігу оборотного капіталу. Щоб вияснити, наскільки виправдане збільшення у нашому випадку, порівняємо темпи росту виробничих запасів з темпами росту об'єму випуску або виручки от реалізації продукції (таблиця 2,Додаток). Темп росту виробничих запасів незначно менший темпу росту об'єму випуску - це свідчить про нормальне функціонування підприємства.

За звітний період дебіторська заборгованість зменшилась, що свідчить про розрахунок дебіторів з нами або про те, що підприємство зменшило відвантаження продукції.

Проаналізувавши грошові кошти та їх еквіваленти, видно зниження темпу росту. Це може значити, що підприємство розрахувалось зі своїми кредиторами.

Провівши вертикальний та горизонтальний аналіз, можна сказати про підприємство, що його структура збалансована і негативних змін немає.

2.4 Аналіз оборотності обороту коштів

Доля оборотних коштів в активах показує, яку частину в активах підприємства складають оборотні кошти. Розраховується за формулою:

, де

ОА- оборотні активи

Б- баланс

Розрахуємо коефіцієнт ДОК за 2006, 2007 і 2008 роки для визначення тенденції зміни:

За 2006 рік:

ДОКпоч==25,32%

ДОКкін==57,16%

За 2007 рік:

ДОКпоч==57,16%

ДОКкін==40,03%

2008 рік:

ДОКпоч==40,03%

ДОКкін==35,22%

Дані зведемо в таблицю.

Таблиця 2.1 - Доля оборотних коштів в активах

Рік	На початку року,%	На кінець,%	Зміни,%
2006	25,32	57,16	31,84
2007	57,16	40,03	-17,13
2008	40,03	35,22	-4,81

Як видно з таблиці на початок 2006 року доля оборотних коштів складає 25,32% і за звітний період виросла двічі. Отже на кінець 2006 року і на початок 2007 року дорівнює 57,16%. В подальшому вона знижується до 40,03% на кінець 2007 року. Зниження продовжується і на кінець 2008 року ДОК складає 35,22%