Фінансовий менеджмент

3.1 Економічна сутність грошових потоків підприємства та їх класифікація.

3.2 Принципи управління грошовими потоками підприємства.

3.3 Етапи процесу управління грошовими потоками.

3.4 Система оптимізації грошових потоків підприємства.

3.5 Планування грошових потоків.

3.1 Економічна сутність грошових потоків підприємства та їх класифікація

Грошовий потік підприємства - сукупність розподілених в часі надходжень і виплат грошових коштів в процесі господарської діяльності.

Класифікація грошових потоків:

1. По масштабам обслуговування господарського процесу:

- грошовий потік по підприємству в цілому;

- грошові потоки окремих структурних підрозділів (центрів відповідальності) підприємства;

- грошові потоки по окремим господарським операціям.

2. По видам господарської діяльності:

- по операційній діяльності;

- по інвестиційній діяльності;

- по фінансовій діяльності.

Поточна діяльність включає надходження і використання грошових коштів, що забезпечують виконання виробничо-комерційних функцій підприємства, вона повинна генерувати основний потік грошових коштів.

Інвестиційна діяльність включає надходження і використання грошових коштів, пов'язаних з надходженням і продажем довгострокових активів, витрати (капітальні вкладення) і доходи від інвестицій.

Фінансова діяльність включає надходження грошових коштів в результаті отримання короткострокових кредитів і позик або емісії цінних паперів короткострокового характеру, а також погашення заборгованості за раніше отримані короткострокові кредити і позики та сплати відсотків кредиторам.

Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною або фінансовою.

Інвестиційна діяльність - сукупність операцій з придбання і продажу довгострокових активів, а також короткострокових фінансових інвестицій, що не є еквівалентами грошових коштів.

Фінансова діяльність - діяльність, результатом якої є зміни в розмірі і складі власного капіталу і позикових засобів підприємства.

3. По спрямованості руху грошових коштів:

- позитивний грошовий потік - надходження грошових коштів;

- від'ємний грошовий потік - сукупність виплат.

4. По методу визначення обсягу:

- валовий грошовий потік - сукупність надходжень або витрат грошових коштів в даному періоді;

- чистий грошовий потік - різниця між позитивним і негативним грошовим потоком.

5. По рівню достатності:

- надмірний грошовий потік - перевищення надходжень грошових коштів над реальною потребою підприємства;

- дефіцитний грошовий потік - надходження значно нижчі реальних потреб підприємства в цілеспрямованому їх використанні.

6. По методу оцінки в часі:

- теперішній;

- майбутній - грошовий потік, приведений за вартістю до встановленого майбутнього періоду.

7. По безперервності формування в даному періоді:

- регулярний грошовий потік - потік надходжень здійснюється по окремим інтервалах цього періоду;

- дискретний грошовий потік - надходження або витрачання грошових коштів, пов'язане із здійсненням поодиноких господарських операцій.

8. По стабільності тимчасових інтервалів:

- регулярний грошовий потік з рівномірними тимчасовими інтервалами;

- потік з нерівномірними тимчасовими інтервалами.

3.2 Принципи управління грошовими потоками підприємства

Роль ефективного управління грошовими потоками визначається наступними положеннями:

- ефективне управління грошовими потоками забезпечує фінансову рівновагу в процесі стратегічного розвитку;

- раціональне формування грошових потоків сприяє підвищенню ритмічності операційного процесу підприємства;

- ефективність управління грошовими потоками дозволяє скоротити потребу в позиковому капіталі;

- управління грошовими потоками виступає фінансовим важелем забезпечення прискорення обороту капіталу підприємства;

- забезпечується зниження ризику неплатоспроможності;

- активне управління грошовими потоками дозволяє одержувати додатковий прибуток.

Процес управління грошовими потоками базується на таких п'яти принципах: інформативної достовірності; забезпечення збалансованості; ефективності; ліквідності. Ліквідний грошовий потік є показником дефіцитного або надмірного сальдо грошових коштів, що виникає у разі повного покриття всіх боргових зобов'язань по позикових засобах:

де ДК_i - довгострокові кредити на кінець і початок розрахункового періоду;

КК_i - короткострокові кредити на кінець і початок розрахункового періоду;

ГК_i - грошові кошти на кінець і початок розрахункового періоду.

3.3 Етапи процесу управління грошовими потоками

Основною метою управління грошовими потоками підприємства є забезпечення фінансової рівноваги в процесі його розвитку шляхом балансування обсягів надходження і витрат грошових коштів, а також їх синхронізації у часі. Процес управління грошовими потоками підприємства охоплює такі основні етапи:

1. Забезпечення повного і достовірного обліку грошових потоків підприємства і формування необхідної звітності. Чистий грошовий потік від операційній діяльності непрямим методом визначається за формулою:

де ЧП - чистий прибуток;

А - амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

ТМЦ - приріст (зменшення) суми ТМЦ, що входять до складу оборотних активів;

ДЗ - приріст (зменшення) суми дебіторської заборгованості;

КЗ - приріст (зменшення) суми кредиторської заборгованості;

Р - приріст (зменшення) суми резервів.

Сума чистого грошового потоку від інвестиційній діяльності:

де РОЗ, РНА, РДФІ, РВА - суми реалізації основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій, а також викуплених раніше власних акцій;

ПОЗ, ПНА, ПДФІ, ПВА - суми придбання основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій і власних акцій;

НКБ - сума приросту незавершеного капітального будівництва.

Сума чистого грошового потоку від фінансовій діяльності:

де ЗВК, ЗДК, ЗКК - суми додаткового залучення коштів власного капіталу, довгострокових і короткострокових кредитів;

ЦФ - сума отриманого цільового фінансування;

Д - сума дивідендів, сплачених власниками підприємства на вкладений капітал.

Сума чистого грошового потоку від операційній діяльності прямим методом:

де РП - сума надходжень від реалізації продукції;

НОД - сума інших грошових надходжень в процесі операційної діяльності;

ЗТМЦ - сума грошових коштів, сплачена постачальниками за ТМЦ;

ЗП - сума заробітної плати основного і адміністративного персоналу;

НП - сума перерахованих податкових платежів у бюджет і зборів до позабюджетних фондів;

ІОВ - сума інших операційних виплат.

2. Аналіз грошових потоків підприємства в попередньому періоді.

3. Оптимізація грошових потоків підприємства.

4. Планування грошових потоків підприємства в розрізі окремих їх видів.

3.4 Система оптимізації грошових потоків підприємства

Оптимізація грошових потоків - процес вибору найкращих форм їх організації на підприємстві з урахуванням особливостей його господарської діяльності.

Основна мета оптимізації: забезпечення збалансованості обсягів грошових потоків; синхронності формування грошових потоків у часі; зростання чистого грошового потоку підприємства.

Основні об'єкти оптимізації: позитивний і негативний грошовий потік; залишок грошових коштів; чистий грошовий потік. Найважливішою передумовою здійснення оптимізації грошових потоків є вивчення чинників, що впливають на їх обсяги і характер формування в часі.

Основу оптимізації грошового потоку підприємства складає забезпечення збалансованості обсягів позитивного і від'ємного грошових потоків.

Методи оптимізації дефіцитного ДП залежать від характеру дефіцитності - короткострокової або довгострокової.

Збалансованість дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді досягається шляхом використовування «Системи прискорення - уповільнення платіжного обороту».

Прискорення залучення грошових коштів в короткостроковому періоді може бути досягнутий за рахунок таких заходів:

- збільшення розміру цінових знижок за готівковий розрахунок за реалізовану продукцію;

- забезпечення часткової або повної передплати за проведену продукцію, що користується високим попитом на ринку;

- скорочення термінів надання товарного кредиту покупцям;

- прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості;

- використання сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості.

Уповільнення виплат грошових коштів досягається за рахунок:

- реструктуризація портфеля отриманих фінансових кредитів шляхом переводу їх у довгострокові;

- збільшення термінів товарного кредиту;

- заміна придбання довгострокових активів на їх лізинг.

Ця система створює передумови для наростання дефіцитності потоку в майбутньому. Тому паралельно повинні розроблятись заходи із забезпечення збалансованості грошових потоків в довгостроковому періоді.

Зростання обсягу позитивного грошового потоку досягається за рахунок:

- залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу;

- додаткової емісії акцій;

- залучення довгострокових фінансових кредитів;

- продажу основних засобів, що не використовуються.

Зниження обсягу від'ємного грошового потоку досягається за рахунок:

- скорочення реальних інвестиційних програм;

- відмови від фінансового інвестування;

- зниження суми постійних витрат підприємства.

Методи оптимізації надмірного грошового потоку:

- збільшення обсягу розширеного відтворювання операційних необоротних активів;

- прискорення розробки реальних інвестиційних проектів і початку їх реалізації;

- здійснення регіональної диверсифікації операційної діяльності підприємства;

- активне формування портфеля фінансових інвестицій;

- дострокове погашення кредитів.

У системі оптимізації грошових потоків важливе місце належить їх збалансованості в часі. Методи оптимізації:

1. Вирівнювання грошових потоків спрямоване на згладжування їх обсягів у розрізі окремих інтервалів даного часового періоду.

2. Синхронізація грошових потоків заснована на коваріації позитивного і від'ємного їх видів.

Кінцевий етап оптимізації - забезпечення умов максимізації чистого грошового потоку. Заходи максимізації:

- зниження суми постійних і змінних витрат;

- здійснення ефективної податкової політики, що забезпечує зниження сумарних податкових виплат;

- здійснення ефективної цінової політики;

- застосування методу прискореної амортизації;

- скорочення періоду амортизації нематеріальних активів;

- продаж основних засобів і нематеріальних активів, які не використовуються;

- посилення претензійної роботи з метою повного і своєчасного стягнення штрафних санкцій.

3.5 Планування грошових потоків

План надходження і витрат грошових коштів складається на наступний рік в помісячному розрізі з метою обліку сезонних коливань. Етапи планування:

1. Прогноз надходжень і витрат грошових коштів у процесі операційної діяльності.

2. Встановлення планових показники за інвестиційною діяльністю методом прямого розрахунку.

3. Розрахунок планових показників за фінансовою діяльністю.

4. Прогноз валового і чистого грошового потоку, а також динаміка залишків грошових коштів по підприємству в цілому.

Показники плану надходжень і витрат є основою оперативного планування.

Плановий фінансовий документ, який забезпечує щоденне управління надходженням і витрачанням грошових коштів підприємства - платіжний календар («план платежів точної дати»). Основна мета його розробки - встановлення конкретних термінів надходження грошових коштів і платежів підприємства та їх доведення до конкретних виконавців у формі планових завдань.

Основні види платіжного календаря:

1. В системі оперативного управління грошовими потоками операційної діяльності: податковий платіжний календар; календарі інкасації дебіторської заборгованості, обслуговування фінансових кредитів; календарі (бюджети) формування виробничих запасів, управлінських витрат і реалізації продукції.

2. В системі оперативного управління грошовими потоками інвестиційної діяльності: календар (бюджет) формування портфеля довгострокових фінансових інвестицій; календар (капітальний бюджет) реалізації програми реальних інвестицій.

3. В системі оперативного управління грошовими потоками фінансової діяльності: календарі (бюджети) емісії акцій, облігацій; календар амортизації основного боргу за фінансовими кредитами.

ТЕМА № 4 ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ГРОШЕЙ У ЧАСІ ТА ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ У ФІНАНСОВИХ РОЗРАХУНКАХ

4.1 Майбутня вартість грошей. Поняття компаундування

4.2 Поточна вартість грошей. Поняття дисконтування

4.1 Майбутня вартість грошей. Поняття компаундування

Нарощення вартості грошей, тобто визначення їх майбутньої вартості на основі теперішньої (поточної) вартості з використанням складного відсотка отримало назву - компаундування. Сутність методу компаундування полягає у визначенні суми грошей, яку матиме інвестор в кінці операції. При використанні цього методу дослідження грошового потоку ведеться від теперішнього часу до майбутнього. Заданими величинами тут є початкова сума інвестицій, термін і процентна ставка прибутковості, а величиною, яку необхідно знайти - сума коштів, яка буде отримана після завершення операції.

Якщо відома поточна (теперішня) вартість грошей і потрібно визначити її накопичену суму (майбутню вартість) на кінець періоду при заданій ставці доходу на капітал використовуються такі формули:

а) при нарахуванні простих відсотків 1 раз на рік:

;

б) при нарахуванні складних відсотків 1 раз на рік:

в) при частішому, ніж 1 раз на рік, нарахуванні відсотків:

4.2 Поточна вартість грошей. Поняття дисконтування

Поточна вартість одиниці (реверсії) - величина, зворотна накопиченій сумі одиниці, тобто поточна вартість одиниці, яка повинна бути отримана в майбутньому. Для приведення майбутніх витрат і надходжень до теперішнього моменту необхідно майбутні грошові потоки помножити на відповідний дисконтний множник.

Процес визначення поточної (теперішньої) вартості грошей - процес зворотний компаундуванню - отримав назву «дисконтування».

З математичної точки зору ставка дисконту - це процентна ставка, що використовується для перерахунку потоків майбутніх доходів в єдину величину поточної (теперішньої) вартості, що є базою для визначення ринкової вартості бізнесу. В економічному сенсі в ролі ставки дисконту виступає потрібна інвесторам ставка доходу на вкладений капітал в однакові за рівнем ризику об'єкти інвестування або - це необхідна ставка доходу по альтернативним варіантам інвестицій з однаковим рівнем ризику на дату оцінки.

Для визначення поточної вартості грошей по їх майбутній вартості використовуються такі формули:

а) при нарахуванні відсотків 1 раз на рік:

б) при частішому нарахуванні відсотків:

Метод дисконтування грошових надходжень (ДГН) - дослідження грошового потоку навпаки - від майбутнього до теперішнього моменту. Він дозволяє привести майбутні грошові надходження до сьогоденних умов. Інакше кажучи, ДГН використовується для визначення суми інвестицій, які необхідно вкласти зараз, щоб довести їх вартість до необхідної величини при заданій ставці відсотка.

ТЕМА № 5 УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ

5.1 Управління формуванням операційного прибутку

5.2 Фінансовий механізм дії операційного левериджу

5.. Дивідендна політика

5.1 Управління формуванням операційного прибутку

Основна мета управління формуванням операційного прибутку - виявлення основних чинників і резервів подальшого збільшення його суми.

Механізм управління формуванням операційного прибутку здійснюється за системою CVP «Взаємозв'язок витрат, обсягу реалізації і прибутку» передбачає послідовне формування операційного прибутку за схемою:

1) маржинальний операційний прибуток:

де ВДо - сума валового операційного доходу;

В_ЗМІН - сума змінних операційних видатків;

ЧДо - сума чистого операційного доходу;

ПДВ - сума ПДВ та інших податкових платежів з ціни на продукцію;

2) валовий операційний прибуток:

де Во - сукупна сума операційних витрат;

В_ПОСТ - сума постійних операційних витрат;

3) чистий операційний прибуток:

де ПП - сума податку на прибуток.

В процесі управління формуванням операційного прибутку на основі системи CVP підприємство вирішує наступні задачі:

1. Визначення обсягу реалізації продукції, що забезпечує беззбиткову операційну діяльність протягом короткострокового періоду:

де В_пост - сума постійних операційних витрат;

Р_чд - рівень чистого операційного доходу до обсягу реалізації;

Р_змін - рівень змінних операційних витрат до обсягу реалізації;

Р_мп - рівень маржинального операційного прибутку до обсягу реалізації.

2. Визначення обсягу реалізації продукції, що забезпечує беззбиткову операційну діяльність в тривалому періоді.

3. Визначення необхідного обсягу реалізації, що забезпечує досягнення запланованої (цільової) суми валового операційного прибутку:

де ВОП _п - запланована сума валового операційного прибутку.

4. Визначення суми «межі безпеки» (або запасу міцності підприємства):

де Рвоп - вартісний обсяг реалізації, який забезпечує формування планової суми валового операційного прибутку;

Ртб - вартісний обсяг реалізації продукції, який забезпечує досягнення точки беззбитковості операційної діяльності підприємства.

Коефіцієнт безпеки:

5. Визначення необхідного обсягу реалізації продукції, який забезпечує досягнення запланованого маржинального прибутку:

6. Визначення необхідного обсягу реалізації продукції, який забезпечує досягнення запланованої суми чистого прибутку:

5.2 Фінансовий механізм дії операційного левериджу

Механізм дії операційного важеля заснований на тому, що наявність у складі операційних витрат будь-якої суми постійних їх видів призводить до того, що при зміні обсягу реалізації продукції, сума операційного прибутку завжди змінюється ще більш високими темпами.

Коефіцієнт операційного левериджу:

.

Сила впливу операційного важелю (левериджу) визначається за формулою:

де П - прибуток;

ВМ - валова маржа (визначається як різниця між виручкою від реалізації і змінними витратами);

ВР - виручка від реалізації;

ЗВ - змінні витрати;

Ефект операційного левериджу має вигляд:

де ?П - темп приросту прибутку, %;

?ВР - темп приросту обсягу реалізації продукції, %.

5.3 Дивідендна політика

Основна мета дивідендної політики (ДП) - встановлення необхідної пропорційності між поточним споживанням прибутку і майбутнім його зростанням, яке максимізує ринкову вартість підприємства і забезпечує його стратегічний розвиток.

Існує три основні підходи до формування ДП - консервативний, помірний (компромісний) і агресивний. Типи дивідендної політики:

1. Залишкова політика дивідендних виплат.

2. Політика стабільного розміру дивідендних виплат.

3. Політика мінімального стабільного розміру дивідендів з надбавкою в окремі періоди (політика «экстра-дивіденду»).

4. Політика стабільного рівня дивідендів.

5. Політика постійного зростання розміру дивідендів.

Основні етапи формування дивідендної політики:

1. Оцінка основних чинників: інвестиційні можливості, можливості формування фінансових ресурсів з альтернативних джерел, об'єктивні обмеження тощо.

2. Вибір типу дивідендної політики.

3. Механізм розподілу прибутку відповідно до типу вибраної політики передбачає такі етапи:

- на першому етапі з суми чистого прибутку вираховуються відрахування в резервний та інші обов'язкові фонди спеціального призначення;

- на другому етапі частина чистого прибутку, яка залишилась, розподіляється на капіталізовану і споживану частини;

- на третьому етапі фонд споживання розподіляється на фонд дивідендних виплат і фонд споживання персоналу.

4. Визначення рівня дивідендних виплат на 1 просту акцію:

де ФДВ - фонд дивідендних виплат;

ВП - фонд виплат дивідендів власникам привілейованих акцій;

К_па - кількість простих акцій.

5. Оцінка ефективності дивідендної політики:

а) коефіцієнт дивідендних виплат:

або ,

де ЧП і ЧПа - сума чистого прибутку загальна і на 1 акцію;

Да - розмір дивідендів на 1 акцію;

б) коефіцієнт співвідношення ціни і доходу по акції:

,

де РЦа - ринкова ціна 1 акції.

ТЕМА № 6 УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ

6.1 Економічна сутність і класифікація активів підприємства

6.2 Принципи формування активів підприємства

6.3 Управління оборотними активами

6.4 Управління необоротними активами

6.1 Економічна сутність і класифікація активів підприємства

Активи - економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, що використовуються в господарській діяльності підприємства.

Активи класифікуються:

1. За формою функціонування активів (матеріальні, нематеріальні і фінансові).

2. За характером участі в господарському процесі і швидкістю обігу (оборотні і необоротні).

3. За характером обслуговування окремих видів діяльності (операційні та інвестиційні).

4. За характером фінансових джерел формування активів (валові і чисті).

5. За характером власності (власні та орендовані).

6. За ступенем ліквідності активів (абсолютно ліквідні, високоліквідні, середньоліквдні, малоліквідні й неліквідні).

6.2 Принципи формування активів підприємства

Формування активів підприємства пов'язано з 3 основними етапами його розвитку на різних стадіях його життєвого циклу:

1. Створення нового підприємства.

2. Розширення, реконструкція і модернізація діючого підприємства.

3. Формування нових структурних одиниць діючого підприємства.

Мета формування активів на 1 етапі - виявлення і задоволення потреби в окремих їх видах для забезпечення операційного процесу.

Процес формування активів нового підприємства будується з урахуванням принципів:

1) облік найближчих перспектив розвитку;

2) забезпечення відповідності обсягу і структури активів обсягу і структурі виробництва і збуту продукції;

3) забезпечення оптимальності складу активів з позицій ефективності господарської діяльності;

4) забезпечення умов прискорення обороту активів в процесі їх використання;

5) вибір найпрогресивніших видів активів з позицій забезпечення ринкової вартості підприємства.

Склад активів нового підприємства має ряд особливостей:

- у складі необоротні активів майже завжди відсутні довгострокові фінансові вкладення;

- у складі оборотних активів немає дебіторської заборгованості і до мінімуму зведені короткострокові фінансові інвестиції.

6.3 Управління оборотними активами

6.3.1 Особливості оборотних активів

Управління оборотними активами складає найбільш обширну частину операцій фінансового менеджменту.

До позитивних особливостей оборотних активів відносяться: високий ступінь структурної трансформації; висока ліквідність; легкість в управлінні.

Недоліки оборотних активів: схильність до втрати реальної вартості в процесі інфляції; зайві оборотні активи не генерують прибуток, а потребують додаткових витрати на зберігання; запаси ТМЦ схильні до втрат у зв'язку з їх природною втратою; значна частина оборотних активів схильна до ризику втрат у зв'язку з непорядністю партнерів і персоналу.

6.3.2 Складові елементи операційного циклу

У процесі управління оборотними активами в рамках операційного циклу виділяють 2 його складові:

а) виробничий цикл - період повного обороту матеріальних елементів оборотних активів;

б) фінансовий цикл - період повного обороту грошових коштів, інвестованих в оборотні активи.

1. Тривалість операційного циклу включає період часу від моменту витрат підприємством коштів на придбання вхідних запасів матеріальних оборотних активів до надходження грошей від дебіторів за реалізовану їм продукцію, і визначається як:

Поц = Пда +Пмз+Пгп+Пдз , днів,