2.1 Податок на прибуток підприємств

Платники Пілатниками податку на прибуток є:

з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами;

з числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет;

філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку із числа резидентів, які не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади;

постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

Об'єкт оподаткування

Об'єктом оподаткування є прибуток, що визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на:

суму валових витрат платника податку;

суму амортизаційних відрахувань.

Ставки

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 30% до об'єкта оподаткування.

Валові доходи від страхової діяльності (крім страхування ризиків життя) страховиків-резидентів оподатковуються за ставкою 3% від суми валового доходу, отриманого від страхової діяльності.

За ставкою 15% оподатковується:

прибуток від продажу інноваційного продукту, заявленого при реєстрації в інноваційних центрах;

дохід нерезидента з джерелом його походження з України, отриманий таким нерезидентом від провадження господарської діяльності при виплаті цього доходу резидентом або постійним представництвом нерезидента (у тому числі якщо дохід перераховується на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів від здійснення портфельних інвестицій у процентні облігації чи процентні казначейські зобов'язання, випущені (емітовані) за рішенням резидента, зокрема уповноваженого державного органу чи органу місцевого самоврядування (за винятком облігацій зовнішніх державних позик України), доходів на безпроцентні (дисконтні) облігації чи казначейські зобов'язання;

дохід нерезидента, отриманий у вигляді дивідендів.

Суми доходів нерезидентів, що виплачуються резидентами як оплата вартості фрахту транспортних засобів, оподатковуються за ставкою 6%.

Для підприємств гірничо-металургійного комплексу, які беруть участь в економічному експерименті, що проводиться з 1 липня 1999 p. до 1 січня 2002 p., тимчасово встановлюється ставка оподаткування прибутку в розмірі 30% діючої ставки.

Пільги.

Не підлягають оподаткуванню» виграші у державних грошових лотереях.

Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, заснованих всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів та майно яких є їх власністю, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг), крім прибутку, одержаного від грального бізнесу, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50% загальної чисельності працюючих і фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25% від суми витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат.

Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів виробництва та зменшення роздрібних цін таких продуктів.

Звільняється від оподаткування прибуток Чорнобильської АЕС, якщо ці кошти використовуються на фінансування робіт з підготовки до зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему на період проведення цих робіт.

Не підлягають оподаткуванню доходи, отримані нерезидентами, у вигляді процентів або доходу (дисконту) на державні цінні папери, продані (розміщені) нерезидентам за межами території України через уповноважених агентів - нерезидентів, або процентів, сплачених нерезидентам за отримані Україною позики (кредити або державні зовнішні запозичення), що відображаються у Державному бюджеті України чи кошторисі Національного банку України.

Пільга у вигляді зниження ставки оподаткування прибутку від продажу інноваційного продукту інноваційними центрами діє протягом перших трьох років після державної реєстрації продукції як інноваційної.

Порядок обчислення і сплати

Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Платники податку не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.

Протягом звітного (податкового) кварталу платники податку, за винятком нерезидентів та виробників сільськогосподарської продукції, сплачують до бюджету за перший та другий місяць такого кварталу авансові внески податку на прибуток, наростаючим підсумком з початку року. Авансові внески сплачуються до бюджету за підсумками першого і другого місяців звітного (податкового) кварталу до 20 числа другого і третього місяця такого кварталу відповідно. Розрахунки авансових внесків здійснюються платником податку самостійно, без подання декларації про прибуток. Повідомлення про результати таких розрахунків надсилається податковому органу в терміни, передбачені для сплати авансових внесків. Штрафні санкції за відхилення розмірів сплачених авансових внесків від розмірів внесків, перерахованих за результатами звітного кварталу, не застосовуються.

Бюджетні організації сплачують податок на прибуток, отриманий від господарської діяльності, щоквартально, за наростаючим підсумком з початку звітного податкового року.

Неприбуткові організації сплачують податок на прибуток від неосновної діяльності у загальному порядку.

Платник податку, який має філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку і сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, зменшуючи його на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Підвищення рівня адміністрування податку на прибуток

Податок на прибуток належить до найдієвіших важелів, за допомогою яких держава може впливати на діяльність суб'єктів господарювання. Водночас він є одним із найважливіших джерел наповнення бюджету. Так, упродовж 1992-2001 років його частка у доходах зведеного бюджету України становила відповідно 22,7; 23,5; 18,2; 20,6; 19,7; 19,7; 24,6; 15,3% загальних податкових надходжень.

Про невикористані резерви при адмініструванні податку на прибуток може свідчити незадовільний стан виконання плану надходжень цього податку до бюджету. Так, наприклад, показники, затверджені Законом України «Про Державний бюджет України на 2001 рік», було виконано дещо більше, ніж на 95%. При цьому понад третина областей не забезпечила виконання бюджетних призначень.

У січні-серпні 2002 року фактичні надходження з податку на прибуток до зведеного бюджету зменшилися і становили 99,8% надходжень за аналогічний період минулого року. Показник із податку на прибуток, затверджений Законом України «Про Державний бюджет України на 2002 рік», за аналізований період було виконано на 74,9%.

Доволі низький відсоток виконання спостерігався в Донецькій, Івано-Франківській, Чернігівській областях. Якщо порівняти нараховані суми податку за січень-серпень, то у 2002 році було нараховано на 57,6% більше, ніж у 2001- му і на 34,2% більше, ніж у 2000 році. Фактичні надходження зменшилися за аналізований період і становили 99,8% проти 122,8% у 2001 році.

Щодо реального рівня сплати цього податку, то за січень-серпень 2002 року він становив 69,4% проти 109,5% у 2001-му і 75,9% у 2000 році.

Станом на 1 вересня 2002 року питома вага податкового боргу за податковими зобов'язаннями з податку на прибуток становила 29,4% від загальної суми податкового боргу і збільшилася на 7,5% порівняно з 2001 роком, питома вага податкового боргу з інших податків зменшилася (з ПДВ - на 4,9%, з акцизного збору - на 2,5%).

Зростання суми податкового боргу з початку року зафіксовано у 21 регіоні. Питома вага податку на прибуток у структурі переплат за податками до зведеного бюджету України станом на 1 вересня 2002 року була меншою, ніж за аналогічний період 2001-го на 1,77%. Зауважимо, що саме борг із податку на прибуток сформував основну частку загального податкового боргу.

Основні складники механізму справляння податку, через які здійснюється вплив на суб'єкти господарювання, є водночас такими, що породжують головні проблеми при його адмініструванні. Вони виникають через порядок визначення оподатковуваного прибутку, а саме складу валових витрат, які вилучаються із суми скоригованого валового доходу, методики амортизаційних відрахувань, надання податкових пільг, встановлення податкового періоду.

Так, типовими порушеннями платниками податків норм податкового законодавства, зокрема Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями до прийняття «Перехідних положень Закону України від 24 грудня 2002 року № 349-ІУ «Про внесення змін у Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 349), були заниження сум валового доходу через неврахування деяких доходів від продажу товарів, незалучення сум безнадійної кредиторської заборгованості, бартерних операцій, неправильного визначення приросту (збитку) балансової вартості матеріальних ресурсів і товарних запасів, неправомірного віднесення придбання, ремонту й поліпшення основних засобів, незалучення вартості безплатно отриманого майна тощо. До складу валових доходів не відносилися також доходи від позареалізаційних операцій, наприклад, фінансова допомога від юридичних осіб, вартість безплатно переданих товарно-матеріальних цінностей у вигляді доброчинної спонсорської допомоги.

З іншого боку, спостерігалося неправомірне завищення валових витрат за рахунок віднесення до них дебіторської заборгованості, за якою закінчився строк позовної давності, але факт виникнення якої та вірогідність відображення у бухгалтерському обліку не підтверджується відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, витрат, пов'язаних із придбанням товарів на території офшорних зон, оплата яких не здійснена. Такі порушення призводили до суттєвого заниження податку на прибуток.

Аналіз основних чинників, які впливали на зменшення оподаткування прибутку, свідчить про невідповідність, яка існувала між темпами зростання пільги з урахування від'ємного значення оподатковуваного прибутку та темпами зростання надходжень із податку на прибуток. Зростання цієї пільги випереджало зростання надходжень із податку на прибуток навіть за умови зменшення кількості збиткових підприємств.

Наприклад, у Севастополі станом на 01.10.2001 року при зменшенні кількості збиткових підприємств більше, аніж на 60% темпи зростання пільги з урахування від'ємного значення оподатковуваного прибутку випереджали темпи зростання надходжень із податку на прибуток у 2,3 разу. Подібна ситуація, за даними ДПА України, спостерігалася у Волинській, Житомирській, Закарпатській, Полтавській, Сумській, Херсонській областях. Це безпосередньо свідчило про серйозні недоліки законодавчого механізму перенесення балансових збитків. Деякі підприємства послідовно нанизували збитки з кварталу в квартал, аби у подальшому мати можливість зменшити розмір прибутку.

Економічно обгрунтованим урахування від'ємного значення оподатковуваного прибутку можна визнати тільки на підприємствах, які здійснюють технічне переозброєння, реконструкцію, освоєння нової продукції, або на нових підприємствах. Тому виникла потреба внесення змін до ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо перенесення від'ємного значення об'єкта оподаткування. Нова редакція цієї статті, передбачена Законом № 349, дозволяє підсумковий збиток із річної декларації вносити до валових витрат І кварталу наступного року і тим самим зменшувати об'єкт оподаткування упродовж усього року. А потім, уже у складі збитку наступного року, він може бути віднесений до валових витрат, і так до повного погашення.

Стосовно збитків за результатами 2002 року, то вони враховуються окремо, не входять до складу валових витрат і зменшують об'єкт оподаткування наступних податкових періодів упродовж 12 календарних кварталів від моменту їх нарахування. Якщо цей 3-річний термін закінчився до 01.01.2003 року, то останнім його кварталом вважається І квартал 2003 року. Коли таке від'ємне значення за три роки не погашене, залишок збитків у подальшому для цілей оподаткування не зменшує об'єкта і не може бути віднесений до валових витрат.

Згідно із Законом № 349 фінансову допомогу відносять до складу валових доходів у тому періоді, коли її отримано, а у позичальника допомога відображається у валових витратах.

Про своєчасність внесення цих та інших змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» може свідчити уже те, що, за даними ДПА України, зокрема за 2002 рік, було виявлено штучно завищених збитків на 4,7 млрд. грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 1,2 млрд. грн.

Застосування штрафних санкцій є тим чинником, який суттєво впливає не лише на фінансовий стан суб'єкта господарювання, а й значно ускладнює взаємовідносини між платником податків та податковими органами. Таким чином, формується непривабливий імідж податкової служби, що не сприяє гармонізації податкових відносин як одного з вирішальних чинників підвищення ефективності системи оподаткування.

Розв'язання таких проблем є важливим напрямом податкових реформувань, особливо за наявності окремих недосконалих і суперечливих законодавчих норм. Саме так можна схарактеризувати ситуацію, яка виникла із запровадженням Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року та Інструкції ДПА України «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів», затвердженої наказом ДПА України від 12.05.1994 р. №37 (у редакції наказу ДПА України від 03.09.2001 p. № 342) та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 18.10.2001 р. під № 887/6078.

У даному разі суперечливість норм полягає у тому, що платник податку не міг скористатися своїм правом на визначення порядку зарахування платежів до бюджету, а податкові органи змінювали призначення платежів при надходженні на бюджетний рахунок і зараховували їх у хронологічному порядку першочергово до погашення раніше нарахованих платежів і лише потім, за залишковим принципом, спрямовували на сплату нарахованих поточних платежів. Унаслідок невизнання фактичної суми сплати поточних платежів через зарахування їх у погашення податкової заборгованості, що виникла раніше, автоматично збільшувалася податкова заборгованість, і це призводило до нарахувань фінансових санкцій.

Аби уникнути таких ситуацій, доцільно законодавче визначити терміни «поточний платіж» та «поточна заборгованість», а також передбачити першочерговість погашення поточних платежів при зарахуванні податковими органами платежів до бюджету.

Низка проблем виникає також через те, що під час розгляду питань сплати податків судові органи не завжди беруть до уваги підзаконні акти, на які посилаються податкові органи. Зокрема, що стосується сплати платежів у рахунок поточних нарахувань чи погашення податкового боргу, то суд керується не інструктивними документами ДПА з цих питань, а Законом України «Про підприємства в Україні» (ст. 4, п. 4), яким визначена самостійність підприємств при встановленні черговості та напрямів списання коштів із власних рахунків, за винятком випадків, передбачених законами України. Подібна неврегульованість призводила до зростання сум, неправомірно нарахованих податковими органами. Вихід із такої ситуації вбачається у підвищенні рівня виваженості та стабільності податкового законодавства, у нагальному прийнятті Податкового кодексу.

Важливою проблемою при адмініструванні податку на прибуток є уніфікація бухгалтерського та податкового обліків. Природно, що кількісні параметри податку на прибуток грунтуються як на ставці цього податку, так і на розмірі прибутку, що оподатковується. Відколи є практика ведення податкового та бухгалтерського обліків за різними методиками, розміри прибутку часто не збігаються. Це призводить до виникнення низки проблем, розв'язання яких пов'язане з прийняттям єдиного порядку обчислення бази оподаткування. Доцільним слід визнати порядок, згідно з яким така база формуватиметься за даними фінансового обліку і відображатиметься у фінансовій звітності за вимогами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що зменшить кількість помилок, які виникають під час визначення об'єкта оподаткування, спростить оформлення декларації з податку на прибуток, тобто спростить процес адміністрування цього податку.