Оцінка фінансової стійкості
Теоретичні основи аналізу і механізму управління фінансовою стійкістю на підприємстві. Роль і місце фінансового аналізу в ринкових умовах господарювання. Методика оцінки фінансової стійкості та аналіз ліквідності і платоспроможності, оцінка ефективності.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.03.2012 |
| Размер файла | 444,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
ЗМІСТ
- Вступ
- 1. Теоретичні основи аналізу та механізму управління фінансовою стійкістю на підприємстві
- 1.1 Роль і місце фінансового аналізу на підприємстві в ринкових умовах господарювання
- 1.2 Фінансова стійкість як засіб сталого функціонування підприємства
- 1.2.1 Сутність фінансової стійкості та її роль в діяльності підприємства в ринкових умовах
- 1.2.2 Методика оцінки фінансової стійкості підприємства та резервів її підвищення
- 1.3 Механізм управління фінансовою стійкістю підприємства в ринкових умовах господарювання
- 2 ПРАВОВИЙ РОЗДІЛ
- 3 ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ВАТ " Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла "
- 3.1 Загальна фінансово - економічна характеристика підприємства
- 3.2 Аналіз динаміки та структури майна підприємства
- 3.3 Аналіз ліквідності та платоспроможності
- 3.4 Аналіз фінансової стійкості підприємства
- 4 ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ВАТ ”ЧКФ «СТРІЛА"
- 4.1 Розробка заходів щодо підвищення фінансової стійкості
- 4.2 Оцінка ефективності заходів підвищення фінансової стійкості підприємства ВАТ “ЧКФ «Стріла”
- СПИСОК ПОСИЛАНЬ
- Додаток а Баланс на 1 січня 2002 р
- Додаток б Баланс на 1 січня 2003 р
- Додаток в Баланс на 1 січня 2004 р
- Додаток Г Звіт про фінансові результати за 2002 р
- Додаток д Звіт про фінансові результати за 2003 р
ВСТУП
Функціонуючи в ринковій економіці як суб'єкт підприємницької діяльності, кожне підприємство має забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобов'язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками. Набуваючи в ринкових умовах не уявної, а справжньої фінансової незалежності, несучи реальну економічну відповідальність за ефективність господарювання і за своєчасне виконання фінансових зобов'язань, підприємства здатні досягти стабільності своїх фінансів лише при суворому додержанні принципів комерційного розрахунку, головним серед яких є зіставлення витрат і результатів, одержання максимального прибутку за мінімальних витрат. Саме ця умова є визначальною для формування стійкого фінансового стану підприємства.
Умовою життєздатності підприємства та основою його розвитку є його фінансова стійкість. Це комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово - економічних факторів, які треба враховувати при прийнятті фінансового вибору. Стабільність фінансів на підприємстві може бути забезпечена за умови постійної реалізації та одержання виручки, достатньої за обсягами щоб виконати свої зобов'язання.
Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і зобов'язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентоздатний рівень. Тобто, загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечив би постійне перевищення доходів над витратами.
Для забезпечення підприємству стабільного стану на ринку і досягнення міцної фінансової стійкості важливе значення має стратегія і тактика управління, котрі змінюються під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів. До внутрішніх факторів відносять: якість управління оптимальним складом і структурою поточних активів; правильний вибір стратегії і тактики управління структурою власних фінансових ресурсів; заходи щодо управління коштами що додатково мобілізуються на ринку позичкових капіталів. До зовнішніх факторів відносять: економічні умови господарювання; пануючі в суспільстві техніку і технології; платоспроможний попит споживачів; економічну і фінансово-кредитну законодавчу базу; конкурентну боротьбу; податкову політику; ступінь розвитку фінансового ринку, страхової справи і зовнішньоекономічних зв'язків.
Отже найважливіша ознака фінансової стійкості підприємства Ї його здатність функціонувати і розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища, що обумовлює актуальність вибраної теми
Об'єктом нашого дослідження є ВАТ “Чернігівська кондитерська фабрика “Стріла”. Предметом дослідження дипломної роботи є визначення впливу факторів на фінансову стійкість підприємства та визначення можливих шляхів її підвищення.
Метою дипломної роботи є розробка заходів щодо покращення фінансово-економічних результатів діяльності.
Згідно з метою можна визначити ряд теоретичних і практичних задач, які необхідно вирішити в дипломній роботі:
- теоретичне обґрунтування сутності фінансової стійкості та її ролі в сучасних умовах господарювання;
- висвітлення методик визначення фінансової стійкості;
- аналіз складових фінансової стійкості;
- аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства ВАТ “Чернігівська кондитерська фабрика “Стріла”;
- оцінка фінансової стійкості ВАТ “Чернігівська кондитерська фабрика “Стріла” та виявлення резервів її підвищення.
З результатів фінансового аналізу діяльності підприємства можна встановити за якими конкретними напрямками треба вести роботу по підвищенню фінансової стійкості, які найважливіші способи можна використовувати в конкретний період його діяльності. Для цього необхідно розраховувати комплекс абсолютних та відносних показників, що характеризують ліквідність, платоспроможність, фінансову стійкість та ефективність діяльності підприємства.
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ТА МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ
1.1 Роль і місце фінансового аналізу на підприємстві в ринкових умовах господарювання
За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.
Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств [6].
Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан.
Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства [7].
Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.
Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.
Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами [8].
Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.
Основними завданнями аналізу фінансового стану є:
- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;
- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
- об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;
- оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;
- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;
- визначення ефективності використання фінансових ресурсів [9].
Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.
Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.
У результаті фінансового аналізу фінансист одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.
При цьому в ході аналізу фінансист може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства.
Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.
Розподіл аналізу на фінансовий та управлінський зумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік.
Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.
Можна назвати шість основних прийомів аналізу:
а) горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;
б) вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;
в) трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);
г) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;
д) порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньо галузевими та середніми показниками;
е) факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник [10].
Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів - можуть застосовуватися різні методи аналізу.
Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.
Дескриптивні моделі є основними. До них належать: побудова системи звітних балансів; подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескриптивні моделі засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності.
Предикативні моделі - це моделі передбачувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі).
Нормативні моделі _ це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі. Їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів [11].
Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу. Їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.
Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового стану підприємства, слід іще раз підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.
1.2 Фінансова стійкість як засіб сталого функціонування підприємства
1.2.1 Сутність фінансової стійкості та її роль в діяльності підприємства в ринкових умовах
Сучасне підприємство являє собою організаційно й економічно відособлену, відносно самостійну систему. Воно є складним виробничо-господарським і соціально-економічним комплексом. Функціонування підприємства характеризується впливом на нього факторів зовнішнього середовища. Послабити їхній негативний вплив можна, якщо розглядати підприємство як відкриту і відносну самостійну соціально-економічну систему. Успіх діяльності підприємства залежить від стійкості його фінансової системи, яка створюється і розвивається вже в нових умовах господарювання. Формування фінансового механізму і підвищення фінансової стійкості дасть змогу підприємствам одержувати значні конкурентні переваги.
Фінансова стійкість Ї це такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство здатне шляхом ефективного використання їх, забезпечити ритмічний процес виробництва і реалізації продукції [16].
Визначення меж фінансової стійкості підприємства належить до найбільш важливих економічних завдань. Недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності в нього коштів для подальшого розвитку виробництва, а надлишкова буде перешкоджати розвитку через необхідність створення на підприємстві зайвих запасів та резервів. Отже фінансова стійкість має характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який відповідає вимогам ринку і може забезпечити розвиток підприємства.
Фінансове становище являє собою найважливішу характеристику фінансової діяльності підприємства. Вона визначає конкурентоздатність підприємства і його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів цих учасників фінансових відносин: як самого підприємства так і його партнерів. Якщо підприємство фінансово стійке, платоспроможне, воно має перевагу перед іншими підприємствами того ж профілю в залученні інвестицій, в одержанні кредитів, у виборі постачальників і виборі кваліфікованих кадрів. Чим вища стійкість підприємства, тим більше незалежне воно від несподіваної зміни ринкової кон'юнктури [28].
Нестабільність економіки, законодавства, політичної ситуації в країні призводить до переважання на підприємствах діяльності, спрямованої на розв'язання тимчасових завдань виживання, підтримки стійкості. Довгострокові стратегічні рішення відкладаються на невизначений час. Це може призвести підприємство в майбутньому до втрати стійкості, неспроможності, банкрутства та інших негативних наслідків. Для забезпечення підприємству стабільного стану на ринку і досягнення міцної фінансової стійкості необхідно використовувати фінансову стратегію.
Без системного підходу, без комплексного оздоровлення фінансової ситуації, яка має бути узгоджена з конкретними особливостями діяльності, конкретними змінами процесів у кожній функціональній ланці підприємства, засоби його оздоровлення нагадуватимуть лише тимчасову “косметичну операцію”. Найважливішу увагу в системі заходів, спрямованих на фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення та зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискорення економічного зростання.
Причини які зумовлюють невідповідність належному рівню фінансової стійкості, можуть бути різними, однак усі вони поділяються на дві великі групи: поточні та стратегічні.
До поточних причин слід віднести всі ті які впливають на рівень фінансової стійкості підприємства. До стратегічних причин відносять ті, які впливають на досягнення належного рівня фінансової стійкості: помилки в стратегії управління, в політиці фінансування тощо[21].
Поточна невідповідність усувається оперативними методами фінансового менеджменту. Стратегічна невідповідність може ліквідуватися за допомогою таких дій, як коригування або заміна цілей, здійснення диверсифікації створення нових організаційних форм управління.
Для цього необхідно чітко уявити можливості підприємства, вміння правильного вибору та визначення напрямків зміцнення фінансової стійкості, обґрунтування перспективних цілей і способів їхнього досягнення[25].
1.2.2 Методика оцінки фінансової стійкості підприємства та резервів її підвищення
Однією з важливіших ознак фінансового стану підприємства є його фінансова стійкість. Фінансова стійкість підприємства характеризується:
- достатньою фінансовою забезпеченістю безперервності основних видів діяльності;
- фінансовою незалежністю від зовнішніх джерел фінансування;
- здатністю маневрувати власними коштами;
- достатнім забезпеченням матеріальних оборотних засобів власними джерелами покриття;
- станом виробничого потенціалу.
Стійкий фінансовий стан підприємства є результатом ефективного управління всією сукупністю виробничо-господарських факторів, що визначають результати діяльності підприємства. Поняття «стійкість фінансового стану» необхідно розглядати не тільки як якісну характеристику, а і як кількісно вимірне явище, це дасть змогу сформулювати загальні принципи методики оцінювання фінансового стану, незалежно від форми власності та виду діяльності підприємства[29].
Таку оцінку можна одержати різними методами із використанням різноманітних критеріїв, однак вирішальне значення буде мати питання про те, які показники найбільш повно виділяють сутність стійкості фінансового стану.
Традиційні методи оцінювання платоспроможності та фінансової стійкості спираються на розрахунок коефіцієнтів, які знаходяться на основі балансу кожного конкретного підприємства. Розраховані коефіцієнти потім зіставляються з їхніми нормативними значеннями, що і становить заключний етап оцінювання. Базою для порівняння можуть служити теоретично обґрунтовані або отримані в результаті експертних опитувань розміри, які характеризують оптимальні або критичні з погляду стійкості фінансового стану, значення відносних показників. Так розглянемо одну з методик фінансової стійкості котра базується на аналізі абсолютних показників.
В даній методиці під фінансовою стійкістю підприємства можна розуміти платоспроможність підприємства за умови дотримання фінансової рівноваги між власними та позиковими коштами. Фінансова рівновага являє собою таке співвідношення власних і позикових засобів, при якому за рахунок власних коштів цілком погашаються як колишні, так і нові борги. Розрахована за вітчизняними правилами точка фінансової рівноваги не дає змоги підприємству, з одного боку, збільшити позикові кошти, а з іншого Ї нераціонально використовувати вже накопичені власні кошти[26].
Стійким є стан, починаючий від стану рівноваги. Воно підсилюється в міру збільшення абсолютного розміру відхилення до перевищення власного капіталу над нефінансовими активами. Різниця між власним капіталом і нефінансовими активами (ВК-НФА) буде характеризувати фінансову стійкість. Чим більше її позитивне значення, чим більша частка власного фінансового капіталу, тим стійкіший фінансово-економічний стан. Власні фінансові кошти можна з певністю інвестувати в приріст довгострокових нефінансових активів, вкладати в цінні папери. Власний фінансовий капітал страхує від ненадійних дебіторів: вчасне погашення боргів підприємства може бути здійснене поза прямою залежністю від регулярності їхніх платежів підприємству.
Негативне значення різниці між власним капіталом і нефінансовими активами свідчить про втрату стійкості, про перехід у хиткий нестійкий стан що перейде в зону ризику, а потім і в кризовий стан.
Диференціація економічних активів і капіталу дає змогу одержати безліч варіантів фінансово-економічного стану підприємства. Фінансово-економічний аналіз може бути поліпшено за рахунок дезагрегування вихідної структури економічних активів[17].
Нефінансові активи поділяються на довгострокові нефінансові активи (ДНФА) й поточні (ОНФА). З поточних фінансових активів виділяються мобільні фінансові активи (МФА). Усі фінансові активи внаслідок цього поділяються на мобільні й немобільні (МНФА), які дорівнюють сумі найбільших фінансових активів (НМФА) і всіх нефінансових активів. З обліком такого поділу активів і капіталу підприємства можливе одержання варіантів стійкості , які наведено в таблиці 1.1
Якщо розмір мобільних фінансових активів більший від розміру всіх зобов'язань підприємства або дорівнює їм, то проблема платежів в екстраординарних випадках розв'язується в поточному порядку: всі вимоги може бути задоволено підприємством цілком і швидко.
Коли в підприємства недостатньо мобільних фінансових активів для виконання всіх пред'явлених до нього вимог, доводиться виставляти на торги придбані раніше акції інших підприємств, спонукати дебіторів до прискорення платежів. Якщо після погашення у підприємства залишається певна частина фінансових активів у власному розпорядженні, то його стан можна вважати достатньо стійким.
Таблиця 1.1-Характеристика варіантів фінансової стійкості підприємства
|
Найменування варіантів, їхніх характерних ознак, позначення |
Власний капітал у зіставленні з нефінансовими активами, немобільними активами і неліквідними активами |
Фінансові активи, мобільні фінансові активи, потенційно ліквідні активи у зіставленні з позиковим капіталом |
|||||
|
Стій- кість |
Супер Усталеність |
Абсолют-на плато-спромо-жність |
Власний капітал > нефінансо-вих активів |
Власний капітал > нефінансові активи+не-мобільні активи |
Фінансові активи > позиковий капітал |
мобільні фінансові активи > позиковий капітал |
|
|
Достатня Усталеність |
Гарантова-на пла-тоспро-можність |
Власний капітал < нефінансові активи+не-мобільні активи |
мобільні фінансові активи . позиковий капітал |
||||
|
Власний капітал = нефінансові активи |
Фінансові активи = позиковий капітал |
||||||
|
Не-стій-кість |
Напруженість |
Потенційна плато-спромож-ність |
Власний капітал < нефінансо-вих активів |
Власний капітал > неліквідні активи |
Фінансові активи < позиковий капітал |
потенційно ліквідні активи > позиковий капітал |
|
|
Зона ризику |
Абсолютна нелік-відність |
Власний капітал < неліквідні активи |
потенційно ліквідні активи < позиковий капітал |
Подальше поглиблення аналізу фінансової стійкості підприємства може бути зроблене за рахунок виділення в складі власного, позикового капіталу і майна підприємства, їхніх грошових і негрошових складових.
Беручи до уваги, що джерело власних засобів справляє вирішальний вплив на фінансово-економічне становище підприємства, необхідно встановити межі цього джерела Ї від його мінімального до максимального розміру. Для цього складається класифікація фінансової стійкості. Подана класифікація показує, що залежно від розміру капіталу, визначається зона стійкості.
Таким чином, класифікація власного капіталу за зонами фінансової стійкості дає в найбільш загальному вигляді уявлення про фінансовий стан підприємства. Залежно від цього і має складатися програма подальших дій підприємства. Якщо підприємство перебуває в зоні фінансово-економічної напруженості, то необхідно встановити, до якої з точок фінансової рівноваги близький розмір власного капіталу. Якщо ж підприємство фінансово стійке, то збереження благополуччя також є важливим завданням і умовою постійної платоспроможності[15].
Досить часто фінансову стійкість оцінюють в залежності від ступеня фінансової незалежності підприємства. Цей ступінь незалежності можна оцінити за різними критеріями:
рівнем покриття матеріальних обігових коштів стабільними джерелами покриття;
платоспроможністю підприємства;
часткою власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування.
Наведеним критеріям відповідає сукупність абсолютних і відносних показників фінансової стійкості. Розглянемо абсолютні показники.
Вартість запасів (З) порівнюється за поcлідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування: власні обігові кошти і довгострокові кредити та позики (ВОК+Кд); власні обігові кошти, довго Ї та короткострокові кредити і позики (ВОК+Кд+Кк). Згідно з цим сума власних обігових коштів визначається як різниця між власним капіталом (ВК) та вартістю необоротних активів (НА), на покриття якої насамперед спрямовується власний капітал, тобто
ВОК= ВК-НА (1.1)
Наявність власних обігових коштів Ї мінімальна умова фінансової стійкості. Загальноприйнятою формулою визначення власних обігових коштів є різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями, або різниця між сумою власного капіталу і довгострокових зобов'язань та необоротними активами. Отже, власні обігові кошти є частиною обігових коштів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов'язань. При цьому останні прирівнюються до власних коштів, хоча вони не є такими[32].
Для визначення типу фінансової стійкості розмір власних обігових коштів розраховують як різницю між власними коштами і необоротними активами.
Відповідно до забезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості.
Абсолютна стійкість Ї для забезпечення запасів (З) достатньо власних обігових коштів; платоспроможність підприємства гарантована
З < ВОК . (1.2)
При цьому коефіцієнт забезпеченості запасів джерелами коштів (Кзв) більший за одиницю
. (1.3)
Нормальна стійкість Ї для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована
З < ВОК + Кд Кзв=1 . (1.4)
Нестійкий фінансовий стан Ї для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики, платоспроможність порушена, але є можливість її відновити
З < ВОК + Кд + Кк . (1.5)
Кризовий фінансовий стан Ї для забезпечення запасів не вистачає “нор-
мальних” джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство
З > ВОК + Кд + Кк . (1.6)
Так забезпеченість запасів джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, її зовнішнім проявом, а наслідком платоспроможність.
Поряд з абсолютними показниками фінансової стійкості доцільно розраховувати сукупність відносних аналітичних показників Ї коефіцієнтів ліквідності. Основними з них є коефіцієнти поточної, швидкої та абсолютної ліквідності[28].
Знаменник в цих наведених показників один і той же Ї поточні пасиви, тобто термінові невідкладні зобов'язання.
Коефіцієнт поточної ліквідності
К п.л. . (1.7)
Значення Кп.л. показує, скільки грошових одиниць обігових коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових, тобто невідкладних зобов'язань. Критичне значення К п.л. = 1. Значення К п.л. = 1-1,5 свідчить про те, що підприємство вчасно ліквідує борги.
Коефіцієнт швидкої ліквідності
К ш.л. . (1.8)
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
К а.л. . (1.9)
Значення коефіцієнта ліквідності абсолютної повинно перебувати в межах 0,2-0,35. Коефіцієнт характеризує здатність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість.
Оцінити фінансову стійкість більш повно можна, оцінивши ринкову стійкість підприємства. Ринкова стійкість визначається показниками що характеризують рентабельність підприємства, ефективність менеджменту, ділову активність, інвестиційну діяльність, дивідендну політику, тощо.
Розглянемо сукупність показників, які характеризують фінансову стійкість підприємства щодо самостійності, незалежності у використанні власних коштів.
Співвідношення між власними і позиковими коштами визначає наперед фінансову стійкість підприємства у довгостроковому плані. Підприємство з неризиковим співвідношенням впевненіше почувається на ринку капіталу за рахунок додаткової емісії акції, облігацій або кредитів банків[31].
У світовій та вітчизняній практиці використовують сукупність показників для аналізу фінансової стійкості підприємства з погляду структури джерел фінансування.
Коефіцієнт автономії, або коефіцієнт концентрації власного капіталу
К а. (1.10)
Коефіцієнт автономії характеризує частку власників підприємства в загальній сумі авансованих коштів. Що більше значення цього показника, то більшою є фінансова стійкість підприємства і незалежність його від кредиторів. У загальній сумі фінансових ресурсів частка власного капіталу не повинна бути меншою від 50%, тобто К а..> 0,5. Мінімальне значення коефіцієнта автономії свідчить про те, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними коштами.
Коефіцієнт фінансової залежності
К ф.з. . (1.11)
Це показник обернений до коефіцієнта автономії. Збільшення коефіцієнта фінансової залежності у часі свідчить про підвищення частки позикових коштів у фінансуванні підприємств, і навпаки. Якщо К ф.з. = 1, підприємство не має позик.
Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів доповнює коефіцієнт автономії. Якщо нормальне мінімальне значення К а. = 0,5, то нормальне співвідношення залучених і власних коштів Кз./в. = 1. Цей коефіцієнт розраховується за формулою
Кз./в. . (1.12)
Значення К з./в. показує, скільки позикових коштів припадає на одну гривню власного капіталу. Збільшення значення цього показника в часі, свідчить про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки. За умов збереження мінімальної фінансової стабільності підприємства Кз/в має бути обмежений зверху значенням співвідношення вартості оборотних і необоротних активів
К о./н. . (1.13)
Коефіцієнт маневреності власного капіталу
К м. .(1.14)
Значення К м. показує частку власного капіталу, що використовується для фінансування поточної діяльності підприємства. Збільшення значення цього коефіцієнта позитивно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства, оскільки свідчить про збільшення можливості вільно маневрувати власними коштами.
Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів
К з. (1.15)
Нормальне значення цього відносного показника, що було отримане на основі статистичного узагальнення господарської практики, становить 0,6-0,8.
Коефіцієнт виробничих фондів
Визначається відношенням балансової вартості виробничих фондів (основних коштів, виробничих запасів та незавершеного виробництва) до підсумку балансу:
К в.ф. . (1.16)
За даними господарської практики нормальне значення К в.ф. > 0,5. Якщо показник менший від нормального значення, слід вжити заходів щодо поповнення майна виробничого призначення, залучивши для цього додатково власні кошти або довгострокові кредити[28].
Для характеристики структури джерел коштів слід використовувати також спеціальні показники, що відбивають різноманітні тенденції у зміні окремих груп джерел. Насамперед це коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів
. (1.17)
Значення Кд.з показує частку довгострокових позик у сукупних стабільних джерелах фінансування. Цей показник дає змогу приблизно визначити частку позикових коштів при фінансуванні капітальних вкладень. Збільшення значення цього коефіцієнта свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів, тобто про погіршення його фінансової стійкості.
Коефіцієнт структури довгострокових вкладень
. (1.18)
Цей коефіцієнт показує, яка частка необоротних активів профінансована чужими коштами, тобто не належить підприємству. Показники розраховують, припустивши, що довгострокові позики використовують для фінансування основних засобів, капітальних вкладень та інших необоротних активів.
Коефіцієнт короткострокової заборгованості
. (1.19)
.Зростання даного показника в динаміці свідчить про деяке послаблення фінансової стійкості.
Коефіцієнт автономії джерел формування запасів:
К а.з.. (1.20)
Зростання коефіцієнту свідчить про підвищення фінансової стійкості.
Коефіцієнт кредиторської заборгованості
(1.21)
Співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю .
(1.22)
Але все ж розглянувши вище згадані коефіцієнти слід зазначити, що не існує єдиних однозначних критеріїв для розглянутих показників. Багато залежить від галузі, ринкової ситуації та репутації підприємства ( неплатежів, порушення фінансової дисципліни). Загальною вимогою з боку кредиторів є обережність стосовно збільшення частки позикового капіталу підприємств; вони віддають перевагу тим, у кого велика частка власного капіталу. Власники підприємства, навпаки, схильні підвищувати частку позикових коштів, але в межах допустимого ризику, щоб не втратити фінансової стійкості. Аналіз фінансової стійкості за критерієм ступеня покриття запасів стабільними джерелами фінансування, а також за критеріями показників платоспроможності та ринкової стійкості показників грошового потоку дає змогу дістати повне уявлення про поточний та очікуваний рівні фінансової стійкості як найважливіші показники фінансового стану підприємства[32].
1.3 Механізм управління фінансовою стійкістю підприємства в ринкових умовах господарювання
Загалом стратегічне управління фінансовою стійкістю Ї це діяльність, яка полягає у виборі дій щодо досягнення довготермінових цілей в умовах, що постійно змінюються, тобто Ї це сфера діяльності вищого управлінського персоналу підприємства, яка полягає у забезпеченні стійкості фінансового стану підприємства у довгостроковій перспективі.
Загальну схему процесу стратегічного управління фінансовою стійкістю в умовах кризового розвитку підприємства подано на рисунку 1.1
Рисунок 1.1-Процес стратегічного управління фінансовою стійкістю підприємства
Особливістю цього процесу є:
неможливість повного опису об'єктів аналізу, внаслідок чого переважають неструктуровані завдання;
високий ступінь невизначеності отримання результатів при реалізації рішень;
наявність значної кількості некерованих і частково керованих змінних.
Основною метою стратегічного управління є зміцнення фінансової стійкості підприємства за рахунок ефективного використання потенціалу внутрішніх та зовнішніх механізмів.
Важливою ланкою у процесі управління є стратегічний аналіз фінансової стійкості, який повинен спиратися на сучасне методологічне забезпечення економічного аналізу. Його першочергове завдання - розкриття причинно - наслідкових зв'язків між рівнем фінансової стійкості підприємства та факторами, які його формують. Аналіз повинен бути цілеспрямованим, об'єктивним і системним.
Завданням третього етапу є визначення усіх стратегічних альтернатив управління фінансовою стійкістю, їхнє обґрунтування. Вищий управлінський персонал на цьому етапі повинен проаналізувати усі слабкі та сильні сторони кожної з альтернативних стратегій.
На четвертому етапі з усіх можливих стратегій обирається одна стратегія управління фінансовою стійкістю підприємства, розробляється стратегічний план, призначаються відповідальні особи з числа фінансових менеджерів.
П'ятий етап присвячений проблемам реалізації та контролю за виконанням стратегії.
В теорії та практиці фінансового менеджменту виділяють три типи систем управління: управління в умовах відносно спокійного та сталого зовнішнього і внутрішнього середовища; управління в умовах динамічного зовнішнього середовища; управління в умовах кризової ситуації.
В умовах трансформації економіки України управління фінансовою стійкістю можна вважати управлінням в умовах кризової ситуації.
Таким чином стратегія управління фінансовою стійкістю повинна відповідати вимогам антикризового управління фінансами підприємства і передбачати раціоналізацію обороту обігових коштів та оптимізації структури джерел їхнього фінансування, убезпеченні своєчасного оновлення поза оборотних активів і високу ефективність їхнього використання; вибір та реалізацію найефективніших шляхів розширення обсягів активів для забезпечення основних напрямків розвитку; забезпечення необхідного рівня самофінансування свого виробничого розвитку за рахунок прибутку; оптимізації податкових платежів; ефективної амортизаційної політики; забезпеченню найефективніших умов і форм залучення позикових коштів у відповідності з потребами підприємства [30].
2. ПРАВОВИЙ РОЗДІЛ
28 липня 1996 року був прийнятий Основний Закон України - Конституція. На основі Конституції розроблені і прийняті сотні законів, постанов та указів і інших нормативних актів, що регулюють діяльність підприємств.
Згідно до статті 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом[1].
Здійснюючи свою господарську діяльність, підприємства керуються нормативно-правовими документами, котрі її регламентують. Зокрема основними такими документами являються Ї Закон України “Про власність” від 07.02.1991 р., Закон України ”Про господарські товариства” від 09.09.1991 р., Закон України ” Про підприємництво” від 07.02.1991 р., Закон України ”Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 р., Закон України ”Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р., статут підприємства
Розглянемо сутність зазначених нормативно-правових актів.
Закон України “Про власність” від 07.02.1991 р., зазначає, що українська держава є суверенною в регулюванні всіх відносин власності на своїй території. Метою цього Закону є забезпечення вільного економічного самовизначення громадян, щодо використання природного, економічного, науково-технічного та культурного потенціалів України для підвищення рівня життя її народу[3].
Закон України ”Про господарські товариства” від 09.09.1991 р., визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників[4].
Закон України ”Про підприємництво” від 07.02.1991 р., визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки.
Основними розділами даного Закону є :
- загальні положення щодо підприємництва (суб'єкти, свобода, обмеження принципи та організаційні форми);
- умови здійснення підприємництва (державна реєстрація , право наймання працівників і соціальні гарантії , відповідальність суб'єктів , припинення діяльності);
- стосунки підприємця і держави (гарантії прав, державна підтримка і регулювання, діяльність іноземних підприємств)[6].
Закон України “Про підприємництво” від 07.02.91 року втратив свою силу з 01.01.04 року.
Закон України ”Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 р., визначає види і організаційні форми підприємств, правила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки. Закон створює рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно та організаційної форми підприємства. Він спрямований на забезпечення самостійності підприємств, визначає їх права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини підприємств з іншими підприємствами і організаціями, органами державного управління[7].
Даний закон визначає підприємство як основну організаційну ланку народного господарства України, самостійний господарюючий суб'єкт, що має права юридичної особи і здійснює будь - які види виробничої, науково - дослідної та комерційної діяльності, якщо вони не заборонені законодавством і відповідають цілям, що передбачені статутом підприємства.
Важливе значення даного законодавчого акту полягає у створені рівних правових умов діяльності підприємств різних форм власності, забезпеченні їх господарської самостійності. Закон України “Про підприємства в Україні” від 27.03.91 року втратив свою силу з 01.01.04 року.
Види господарської діяльності, які потребують ліцензування визначаються Законом України “Про ліцензування” від 01 липня 2001 р. Цей Закон визначає види господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлення державного контролю в сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання і органів ліцензування за порушення законодавства в сфері ліцензування. Згідно статті 9 даного Закону ліцензуванню належить 60 видів господарської діяльності, в тому числі виготовлення, монтаж несучих конструкцій, монтаж конструкцій в будівництві, ремонтно-будівельні роботі. За видачу ліцензії стягується плата, розмір і порядок зарахування, якої до Держбюджету України встановлюється Кабінетом Міністрів України. Реалізація державної політики в сфері ліцензування виконується Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування, а також органом виконавчої власті, уповноважені проводити ліцензування певних видів господарської діяльності.
Трудові відносини всіх працівників регулюються Кодексом законів про працю Україні, який сприяє збільшенню виробництву праці, поліпшенню якості роботи, збільшенню ефективності загального виробництва і росту на цій основі матеріального і культурного рівня життя працюючих.
Закон України “Про оплату праці” був введений в дію з травня 1995 року. Даним Законом визначено, що оплата праці здійснюється по відрядно-преміальній або іншої системи оплати праці. Форма та система оплати праці встановлюється підприємством самостійно, яка відображається в колективному договорі, дотримуючись норм та гарантій передбачених законодавством.
Згідно Закону України “Про колективні договори та угоди” працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового, термінового договору з підприємством. Працівники мають право на відпочинок в відповідності з діючим законодавством про обмеження робочого дня та робочої неділі, про щорічну оплачувану відпустку, право на здоров'я, за безпечні умови праці, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів. Трудовий договір - домовленість про визначену роботу і допущення до неї.
Трудовий договір полягає, як правило, у писемній формі.
Укладаючи трудовий договір, працівник пише заяву, надає паспорт, трудову книжку і документи про утворення, військовозобов'язані-- військовий квиток. Забороняється вимагати відомості про партійну і національну приналежність, походження і документи, представлення яких не передбачено законодавством (ст. 25 КзПП України).
В даний час для стимулювання ефективної діяльності персоналу в ряді організацій і підприємств застосовується контрактна система наймання працівників. У випадку, якщо договір складається у формі контракту, його складають по типовій формі згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.93 №203
Договір про повну матеріальну відповідальність складається за установленою формою тієї ж постанови.
Поступаючий на роботу подає заяву з проханням про зарахування на роботу та відповідну посаду. Заява -- документ, адресована установі, підприємству, чи організації посадовій особі, що містить прохання прийняти на роботу чи пропозицію своїх можливостей трудитися.
Заява складається в довільній формі, із указанням наступних основних реквізитів: адресат (кому адресується заява); прізвище, ім'я, по батькові заявника; місце проживання;
найменування виду документа (заява); текст, підпис і дата складання документа. У заяві не прийнято вживати привід "від" (кого).
У тексті заяви повинне бути відбито:
- на яку посаду, кваліфікацію (розряд), структурний підрозділ приймається працівник;
- на який термін, якщо договір полягає на певний строк;
- на виконання якої роботи приймається працівник, у випадку якщо договір полягає на виконання визначеної роботи.
В Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р., визначаються платники податку, об'єкт оподаткування, ставка податку, правила ведення податкового обліку, порядок нарахування та сплати податку, відповідальність платників податку. В законі дається визначення і порядок формування валового доходу платника податку, валових витрат платника, визначається сутність амортизації і порядок її нарахування[5].
Закон України ”Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р., визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі), які підлягають внесенню до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.
На підставі даного Закону, підприємства мають певне коло юридичних обов'язків. Зокрема вони зобов'язані:
вести бухгалтерський і податковий облік;
складати звітність про фінансово - господарську діяльність;
сплачувати належні суми податків та обов'язкових платежів у встановлені законодавством терміни;
допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для отримання прибутку, а також для перевірок із питань обчислення та сплати податків.
Реформування податкової системи є однією з важливих проблем удосконалення правової бази діяльності підприємства. Особливо актуальним для України є прийняття нового податкового кодексу, який би виправив суттєві недоліки існуючого податкового законодавства, зменшив податковий тиск на суб'єктів підприємництва, урегулював кількість податків та спростив порядок їх стягнення. Водночас, з метою підвищення дієвості податкового механізму необхідно в більшій мірі задіяти стимулюючу функцію податків через систему таких пільг: як зміна об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, диференціація податкових ставок, запровадження спеціального податкового режиму. В цьому випадку будуть створені правові передумови для проведення на підприємствах ефективної податкової політики, спрямованої на збільшення фінансових ресурсів суб'єктів господарювання.
Подобные документы
Завдання та види фінансового аналізу. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу щодо оцінки фінансової стійкості підприємства. Вартість чистих активів як критерій оцінки фінансової стійкості. Аналіз ефективності використання інформаційних технологій.
дипломная работа [254,9 K], добавлен 06.03.2011Сутність фінансової стійкості, її значення для діяльності суб'єктів господарювання. Типи фінансової стійкості та основні фактори, які впливають на неї. Аналіз фінансової стійкості ТОВ "Освіта України". Шляхи удосконалення управління фінансовою стійкістю.
дипломная работа [675,4 K], добавлен 18.12.2013Інформаційне забезпечення та методики оцінки фінансової стійкості підприємства. Оцінка фінансової стійкості ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" за системою показників. Підвищення фінансової стійкості підприємства. Управління фінансовою стійкістю.
курсовая работа [984,0 K], добавлен 02.07.2014Сутність і види фінансової стійкості підприємства, завдання її аналізу та методичні підходи до оцінки. Аналіз прибутку та рентабельності діяльності компанії. Дослідження абсолютних та відносних показників фінансової стійкості, шляхи її підвищення.
курсовая работа [140,1 K], добавлен 18.05.2013Сутність і умови фінансової стійкості підприємства, принципи управління нею на сучасному ринку. Загальна оцінка фінансового стану підприємства, аналіз показників. Напрямки удосконалення управління фінансової стійкості підприємства, що вивчається.
дипломная работа [481,6 K], добавлен 26.08.2014Теоретичні основи аналізу ліквідності та платоспроможності. Загальна характеристика фінансово-господарської діяльності підприємства. Оцінка доходів та витрат на виробництво. Розробка заходів з метою підвищення фінансової стійкості та рентабельності.
дипломная работа [346,7 K], добавлен 28.09.2011Економічна суть фінансової стабільності та стійкості, концептуальні та методологічні підходи до визначення стійкості фінансового стану підприємства. Аналіз структури балансу та ліквідності підприємства, оцінка фінансової стійкості і платоспроможності.
дипломная работа [220,2 K], добавлен 04.08.2010Фінансова стійкість підприємства у процесі господарювання. Аналіз активів, пасивів підприємства та їх прибутковості. Абсолютні та відносні показники фінансової стійкості. Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства. Аналіз ймовірності банкрутства.
курсовая работа [121,0 K], добавлен 21.02.2009Аналіз структури активів та капіталів, показників фінансової стійкості підприємства. Аналіз оборотності оборотних коштів, ліквідності балансу і платоспроможності виробництва. Оцінка зміни основних показників рентабельності діяльності підприємства.
контрольная работа [54,8 K], добавлен 01.12.2013Економічна сутність фінансової стійкості; обґрунтування методології визначення її основних показників. Розгляд організаційно-економічної характеристики ТОВ "Укрлан". Аналіз та оцінка відновлення платоспроможності, шляхи підвищення фінансової стійкості.
дипломная работа [592,6 K], добавлен 28.10.2014
