Поліпшення фінансового становища підприємства ЗАТ Чернігівський пивкомбінат "Десна" з урахуванням фінансових ризиків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поліпшення фінансового становища підприємства ЗАТ Чернігівський пивкомбінат "Десна" з урахуванням фінансових ризиків

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність і роль фінансового аналізу в діяльності підприємства

1.2 Теоретична база та проблеми аналізу фінансового стану промислового підприємства в сучасних умовах господарювання

1.3 Особливості фінансового аналізу на підприємстві та напрямки його вдосконалення з урахуванням фінансових ризиків

2. ПРАВОВИЙ РОЗДІЛ

3. ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ЗАТ „ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ПИВКОМБІНАТ „ДЕСНА”

3.1 Аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування ЗАТ „Чернігівський пивкомбінат „Десна”

3.1.1 Аналіз внутрішнього середовища

3.1.2 Аналіз зовнішнього середовища

3.1.3 Техніко-економічні показники діяльності підприємства ЗАТ Чернігівський пивкомбінат «Десна»

3.2 Експрес - аналіз фінансового стану ЗАТ „Чернігівський пивкомбінат „Десна”

3.3 Деталізований аналіз фінансового стану ЗАТ „Чернігівський пивкомбінат „Десна”

3.3.1 Аналіз фінансової стійкості

3.3.2 Аналіз ліквідності

3.3.3 Якісний і кількісний аналіз ділової активності

3.3.4 Оцінка рентабельності капіталу і продажу

3.4 Визначення основних проблем та ризиків ВАТ „Чернігівський пивзавод „Десна”

4. АНАЛІЗ НАПРЯМКІВ ПОЛІПШЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНОВИЩА ПІДПРИЄМСТВА З УРАХУВАННЯМ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ

4.1 Розробка прогнозу обсягів реалізації продукції підприємства

4.2 Особливості формування бюджету коштів та його роль у визначенні місячної потреби в фінансуванні

4.3 Система оперативних фінансових планів підприємства їх взаємозв'язок та методика складання

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ВСТУП

Вивчення явищ природи і громадського життя неможливо без аналізу. Сам термін "аналіз" походить від грецького слова "аnаlухis", що в перекладі означає "розділяю", "розчленовую". Отже, аналіз у вузькому плані являє собою розчленовування чи явища предмета на складені його частини (елементи) для вивчення їх як частин цілого. Таке розчленовування дозволяє заглянути в усередину досліджуваного предмета, явища, процесу, зрозуміти його внутрішню сутність, визначити роль кожного елемента в досліджуваному чи предметі явищі.

Наприклад, щоб зрозуміти сутність собівартості продукції необхідно знати, не тільки з яких елементів вона складається, але і від чого залежить її величина по кожній статті витрат. Ніж детальніше буде розкладений приріст собівартості по елементах і факторам, тим більше ми будемо знати про це економічне явище і більш ефективно керувати процесом формування собівартості продукції.

Разом з тим потрібно помітити, що численні явища і процеси навколишнього середовища не можуть бути осмислені тільки за допомогою аналізу. Досить часто виникає потреба використання інших способів, що відповідають людському мисленню. Найбільш близький до аналізу в цьому змісті синтез, що виявляє зв'язку і залежності між окремими частинами досліджуваного предмета. Сучасна діалектика виходить з єдності аналізу і синтезу як наукових методів вивчення реальності. Тільки аналіз і синтез у єдності забезпечують наукове вивчення явищ у всебічному діалектичному зв'язку.

Таким чином, під аналізом у широкому плані розуміється спосіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, заснований на розчленовуванні цілого на складові частини і вивчення їх у всім різноманітті зв'язків і залежностей.

У науці і на практиці застосовуються різні види аналізу:

фізичний, хімічний, математичний, статистичний, економічний і ін. Вони відрізняються об'єктами, цілями і методикою дослідження. Економічний аналіз на відміну від фізичного, хімічного й інших відноситься до абстрактно-логічного методу дослідження економічних явищ, де неможливо використовувати ні мікроскопи, ні хімічні реактиви, де те й інше повинна замінити сила абстракції.

Аналітичні здібності людини виникли й удосконалювалися в зв'язку з об'єктивною необхідністю постійної оцінки своїх дій, вчинків в умовах навколишнього середовища. Це завжди спонукало до пошуку найбільш ефективних способів праці, використання ресурсів.

Зі збільшенням чисельності населення, удосконалюванням засобів виробництва, ростом матеріальних і духовних потреб людини аналіз поступово стала найпершою життєвою необхідністю цивілізованого суспільства. Без аналізу сьогодні взагалі неможлива свідома діяльність людей. Характеризуючи історичну границю виникнення аналізу, Ф.Энгельс писав:

"Уже розбивання горіха є початок аналізу". З розвитком людського суспільства росте число горіхів, що розбиваються, удосконалюються і способи розбивання. Шириться коло об'єктів аналізу, удосконалюється і він сам.

У результаті свідомої діяльності люди поступово розширювали взаємини з природним середовищем і тим самим збагачували свої представлення про різноманітні об'єкти і явища. Поступово знадобився вже досить відособлений вид занять, зв'язаний з аналітичними дослідженнями цих об'єктів і явищ. Так з'явився аналіз у математику, хімії, медицині й інших науках.

Такий же процес відбувався й в економічній діяльності.

Розвиток продуктивних сил, виробничих відносин, нарощування обсягів виробництва, розширення обміну сприяло виділенню економічного аналізу як самостійної галузі науки.

Сьогодні потрібно відрізняти загальнотеоретичний економічний аналіз, що вивчає економічні явища і процеси на макрорівні (на рівні суспільно-економічної формації, на державному рівні національної економіки і її окремих галузей), і конкретно-економічний аналіз на мікрорівні -- аналіз господарської діяльності, що застосовується для вивчення економіки окремих підприємств. Якщо загальнотеоретичний економічний аналіз як науковий підхід значний розвиток одержав у працях економістів ще минулого сторіччя, то аналіз господарської діяльності як наука (спеціальна галузь знань) виділився порівняно недавно.

Становлення АГД обумовлене загальними об'єктивними вимогами й умовами, що властиві виникненню будь-якої нової галузі знань.

По-перше, це задоволення практичної потреби. Вона виникла в зв'язку з розвитком продуктивних сил, удосконалюванням виробничих відносин, розширенням масштабів виробництва. Інтуїтивний аналіз, зразкові розрахунки, прикидки в пам'яті, що застосовувалися на кустарних і напівкустарних підприємствах, стали недостатніми в умовах великих виробничих одиниць. Без комплексного всебічного АГД неможливо керувати складними економічними процесами, приймати оптимальні рішення.

По-друге, це зв'язано з розвитком економічної науки взагалі. Як відомо, з розвитком будь-якої науки відбувається диференціація її галузей. Економічний аналіз господарської діяльності сформувався в результаті диференціації суспільних наук. Раніш функції економічного аналізу розглядалися в рамках існуючих у той час таких наукових дисциплін, як балансоведення, бухгалтерський облік, фінанси, статистика. У рамках цих наук з'явилися перші найпростіші способи аналітичного дослідження. Однак для обґрунтування поточних і п'ятилітніх планів економічного і соціального розвитку підприємств з'явилася потреба в комплексному всебічному дослідженні діяльності підприємств. Вищезгадані науки вже не могли забезпечити всі запити практики. Виникла необхідність виділення АГД у самостійну галузь знань. Надалі роль економічного аналізу зростала відповідно ціні помилки в господарській діяльності. Інтерес до нього помітно зріс. Почалося більш-менш комплексне аналітичне вивчення виробництва. Аналіз став важливим засобом планового керування економікою підприємства, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва.

Висвітлюючи історію, становлення і розвитку АГД як науки потрібно мати на увазі дві обставини: по-перше, розробку теоретичних питань науки і, по-друге, їхнє практичне використання. Перші спеціальні книги по АГД з'явилися на початку XX ст. Вони були присвячені аналізу балансу і мали явно методичну спрямованість, що можна прийняти за крапку відліку розвитку АГД. У 30-і рр. курс АГД був введений у програми вузів СРСР. З'явилися перші підручники і посібники по АГД. Їхніми авторами були Н.Р. Вейцман, С.К. Татур, М.И. Баканів і ін. Саме в 30-і рр. відбулося становлення АГД як науки, і він став широко застосовуватися на практиці для комплексного системного вивчення економіки підприємств і пошуку резервів збільшення виробництва продукції. За передвоєнні роки з питань економічного аналізу було видано біля трьохсот книг і приблизно шістсот наукових статей.

Під час другої світової війни питання перебудови бухгалтерського обліку, контролю й аналізу господарської діяльності стосовно до запитів воєнного часу знайшли відображення в працях названих і інших авторів.

Післявоєнний час можна охарактеризувати як період ґрунтовної розробки теоретичних питань аналізу. У цей же час аналіз органічно вписується в практику керування господарством на рівні як підприємства, так і національної економіки. Поступово розробляються самостійні напрямки методології економічного аналізу: порівняльний, техніко-економічний, оперативний, економіко-математичний, функціонально-вартісний і т.д.

Великий внесок у розвиток методології комплексного аналізу господарської діяльності внесли такі вчені-економісти, як М.И.Баканів, А.Д. Шеремет, С.Б. Барнгольц, В.Ф. Палій, И.И. Поклад, П.И. Савичев, И.И. Каракоз, Е.В. Долгополов, М.Ф. Дячків, А.Ш. Маргуліс, А.И. Мурах, В.И. Самборський, Н.В. Дембинський, Г.М. Таций, Н.Г. Чумаченко, В.И. Стражев, С.Г. Овсянников, Н.А. Русак, Л.И. Кравченко, Б.И. Майданчик, Р.С. Сайфулін, А.Ф. Аксененко і багато хто інші.

Сучасний стан аналізу можна охарактеризувати як досить ґрунтовно розроблену в теоретичному плані науку. Ряд методик, створених науковцями, використовуються в керуванні виробництвом на різних рівнях. Разом з тим наука знаходиться в стані розвитку. Ведуться дослідження в області більш широкого застосування математичних методів, ЕОМ, що дозволяють оптимізувати управлінські рішення. Йде процес упровадження теоретичних досягнень вітчизняної і закордонної науки в практику.

Перспективи розвитку АГД у теоретичному напрямку тісно зв'язані з розвитком суміжних наук, у першу чергу математики, статистики, бухгалтерського обліку й ін. Крім того, розвиток аналізу залежить і від запитів практики. В умовах командно-адміністративної системи керування він не знаходив досить широкого практичного застосування, тому що не було нестатку в обґрунтуванні управлінських рішень на місцях, усі рішення виходили зверху.

Що стосується перспектив прикладного характеру, то АГД поступово займе ведуче місце в системі керування. Цьому сприяють перетворення, що відбуваються в нашому суспільстві. Удосконалювання економічного механізму через перехід до ринку, конкуренція підприємств і форм власності будуть сприяти підвищенню зацікавленості в цій науці.

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність і роль фінансового аналізу в діяльності підприємства

Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, потрібно добре знати, як керувати фінансами, який повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні засоби, а яку - позикові. Випливає знать і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості (зона безпеки), ступінь ризику, ефект фінансового важеля й інші, а також методику їхнього аналізу.

Головна мета аналізу - вчасно виявляти та усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішувати наступні задачі:

- на основі вивчення причинно-наслідкового взаємозв'язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції поліпшення фінансового стану підприємства;

- прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності і наявності власних і позикових ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів;

- розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Для оцінки стійкості ФСП використовується ціла система показників, що характеризують зміни:

а) структури капіталу підприємства по його розміщенню і джерелам утворення;

б) ефективності й інтенсивності його використання;

в) платоспроможності і кредитоспроможності підприємства;

г) запасу його фінансової стійкості.

Аналіз ФСП ґрунтується головним чином на відносних показниках, тому що абсолютні показники балансу в умовах динамічної ринкової економіки практично неможливо привести в порівнянний вид.

Відносні показники аналізованого підприємства можна порівнювати з загальноприйнятими “нормами“ для оцінки ступеня ризику і прогнозування можливості банкрутства, з аналогічними даними інших підприємств, що дозволяє виявити сильні і слабкі сторони підприємства і його можливості, з аналогічними даними за попередні роки для вивчення тенденцій чи поліпшення погіршення ФСП.

1.2 Теоретична база та проблеми аналізу фінансового стану промислового підприємства в сучасних умовах господарювання

Кожна наука має свій предмет дослідження, що вона вивчає з відповідною метою властивими їй методами. Немає предмета дослідження - немає і науки. Визначення предмета має принципове значення для обґрунтування самостійності і відособленості тієї чи іншої галузі знань.

Філософія під предметом будь-якої науки (включаючи й АГД) розуміє якусь чи частину сторону об'єктивної дійсності, що вивчається тільки даною наукою. Той самий об'єкт може розглядатися різними науками. Кожна з них знаходить у ньому специфічні чи сторони відносини.

Предметом тієї чи іншої науки варто вважати те специфічне, що дозволяє відрізнити її серед безлічі інших наук. Наприклад у медицині об'єктом вивчення є людина. Предметом же дослідження окремих медичних наук служать органи, частини людини, їхньої функції і взаємодії. Те ж саме спостерігається й в економіці.

Господарська діяльність є об'єктом дослідження багатьох наук: економічної теорії, макро- і мікроекономіки, керування, організації і планування виробничо-фінансової діяльності, статистики, бухгалтерського обліку, економічного аналізу і т.д. Економіка вивчає вплив загальних, приватних і специфічних законів на розвиток економічних процесів у конкретних умовах чи галузі окремого підприємства. Статистика досліджує кількісні сторони масових економічних явищ і процесів, що відбуваються в господарській діяльності. Предметом бухгалтерського обліку є кругообіг капіталу в процесі господарської діяльності. Він документально відбиває всі господарські операції, процеси і зв'язане з ними рух засобів підприємства і результати його діяльності.

Що ж є предметом аналізу господарської діяльності?

Потрібно відзначити, що визначення предмета будь-якої науки -- дуже складна задача, у тому числі й в економічному аналізі. Незважаючи на те що це питання розробляється вже кілька десятиліть, остаточна крапка у визначенні предмета АГД ще не поставлена. У спеціальній літературі по АГД можна зустріти десятки самих різних його формулювань. Усі визначення предмета АГД, що найбільше часто зустрічаються в літературі і які більш - менш відповідають його сутності, можна згрупувати в такий спосіб:

а) господарська діяльність підприємств;

б) господарські процеси і явища.

При більш уважному розгляді цих визначень можна помітити, що аналіз вивчає не саму господарську діяльність як технологічний, організаційний процес, а економічні результати господарювання як наслідку економічних процесів. Тому останнім часом більшість дослідників цієї проблеми предметом АГД вважають економічні процеси, що відбуваються в результаті господарської діяльності. Однак, як уже вказувалося, господарська діяльність підприємства і ті процеси, що в ній відбуваються, є об'єктом вивчення багатьох наук.

У цих визначеннях спостерігається ідентифікація предмета АГД із його об'єктами і не знайдений вододіл АГД з іншими науками, що вивчають господарську діяльність чи підприємства господарські явища і процеси, що виникають у ній. Дані визначення не містять те специфічне, що дозволяє відрізнити АГД від інших наук. З метою обмеження об'єкта дослідження в деяких визначеннях предмета вказується мета АГД: оцінка досягнутих результатів і виявлення резервів підвищення ефективності діяльності підприємства.

Щоб виділити ту чи частину ті відносини в цьому об'єкті, що відносяться тільки до аналізу, потрібно виходити із сутності процесів господарської діяльності. Процес -- це причинно-обумовлений перебіг подій, зміна явищ, стану об'єкта відповідно до наміченої чи мети результатом. Результати економічних процесів як наслідки плануються і прогнозуються на майбутнє у відповідних показниках, враховуються в міру фактичного формування і потім аналізуються. Але результати як наслідку процесів є не предметом АГД, а об'єктами. Предметом же економічного аналізу є причини утворення і зміни результатів господарської діяльності. Пізнання причинно-наслідкових зв'язків у господарській діяльності підприємств дозволяє розкрити сутність економічних явищ і на цій основі дати правильну оцінку досягнутим результатам, виявити резерви підвищення .ефективності виробництва, обґрунтувати плани й управлінські рішення.

Класифікація, систематизація, моделювання, вимір причинно-наслідкових зв'язків є головним методологічним питанням в АГД.

Тільки розкривши причинно-наслідкові зв'язки різних сторін діяльності, можна дуже швидко прорахувати, як зміняться основні результати господарської діяльності за рахунок того чи іншого фактора, зробити обґрунтування будь-якого управлінського рішення, розрахувати, як зміниться сума прибутку, беззбитковий обсяг продажів, запас фінансової стійкості, собівартість одиниці продукції при зміні будь-якої виробничої ситуації.

Таким чином, предметом аналізу господарської діяльності є причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів.

Об'єктами АГД є економічні результати господарської діяльності. Наприклад, на промисловому підприємстві до об'єктів аналізу відносяться виробництво і реалізація продукції, її собівартість, використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, фінансові результати виробництва, фінансовий стан підприємства і т.д. У сільському господарстві, крім цих, до об'єктів аналізу відноситься ступінь використання земельних ресурсів підприємства (вихід продукції на 100 га сільгоспугідь, врожайність культур, якість ґрунту, склад посівних площ і ін.).

Таким чином, ми розглянули предмет і об'єкти аналізу господарської діяльності в розумінні автора. Основна відмінність предмета від об'єкта полягає в тім, що в предмет входять лише головні, найбільш істотні з погляду даної науки властивості й ознаки. На наш погляд, такою істотною ознакою АГД є вивчення взаємодії явищ, причинно-наслідкових зв'язків у господарській діяльності підприємств (об'єднань).

Зміст аналізу господарської діяльності як наукової дисципліни випливає насамперед з тих функцій, що він виконує в системі інших прикладних економічних наук.

Однієї з таких функцій є вивчення характеру дії економічних законів, установлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів у конкретних умовах підприємства. Наприклад, закон випереджального росту продуктивності праці в порівнянні з рівнем його оплати повинний виконуватися не тільки в масштабах усієї національної економіки, але і на кожнім підприємстві і його підрозділах. У цій своїй функції АГД є засобом вивчення дії економічних законів у конкретних умовах виробництва.

Важливою функцією АГД є наукове обґрунтування поточних і перспективних планів. Без глибокого економічного аналізу результатів діяльності підприємства за минулі роки (5-10 років) і без обґрунтованих прогнозів на перспективу, без вивчення закономірностей розвитку економіки підприємства, без виявлення недоліків, що мали місце, і помилок не можна розробити науково обґрунтований план, вибрати оптимальний варіант управлінського рішення.

До функцій аналізу відноситься також контроль за виконанням планів і управлінських рішень, за ощадливим використанням ресурсів. Разом з тим ряд економістів чи принижують зовсім заперечують цю функцію аналізу, приписуючи її винятково бухгалтерському обліку і контролю. Безумовно, бухгалтерський облік виконує дуже істотні контрольні функції в момент реєстрації, узагальнення і систематизації інформації про господарські операції і процеси. Однак це не виключає контроль і при проведенні аналізу господарської діяльності. Аналіз проводиться не тільки з метою констатації фактів і оцінки досягнутих результатів, але і з метою виявлення недоліків, помилок і оперативного впливу на процес виробництва. Саме тому необхідно підвищувати оперативність і дієвість аналізу.

Центральна функція аналізу, що він виконує на підприємстві, -- пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики.

Наступна функція аналізу - оцінка результатів діяльності підприємства по виконанню планів, досягнутому рівню розвитку економіки, використанню наявних можливостей. Це має велике значення. Об'єктивна оцінка діяльності підприємства заохочує зростання виробництва, підвищення його ефективності, і навпаки.

І нарешті, розробка заходів щодо використання виявлених резервів у процесі господарської також одна з функцій АГД.

Таким чином, аналіз господарської діяльності як наука являє собою систему спеціальних знань, зв'язаних з дослідженням тенденцій господарського розвитку, науковим обґрунтуванням планів, управлінських рішень, контролем за їхнім виконанням, оцінкою досягнутих результатів, пошуком, виміром і обґрунтуванням величини господарських резервів підвищення ефективності виробництва і розробкою заходів щодо їхнього використання.

1.3 Особливості фінансового аналізу на підприємстві та напрямки його вдосконалення з урахуванням фінансових ризиків

Аналітичне дослідження, його результати і їхнє використання в керуванні виробництвом повинні відповідати визначеним вимогам. Ці вимоги накладають свій відбиток на саме аналітичне дослідження і повинні обов'язково виконуватися при організації, проведенні і практичному використанні результатів аналізу. Коротко зупинимося на найважливіших принципах аналізу.

1). Аналіз повинний базуватися на державному підході при оцінці економічних явищ, процесів, результатів господарювання. Інакше кажучи, оцінюючи визначені прояви економічного життя, потрібно враховувати їхня відповідність державній економічної, соціальний, екологічної, міжнародній політиці і законодавству.

2). Аналіз повинний носити науковий характер, тобто базуватися на положеннях діалектичної теорії пізнання, враховувати вимоги економічних законів розвитку виробництва, використовувати досягнення НТП і передового досвіду, новітні методи економічних досліджень.

3). Аналіз повинний бути комплексним. Комплексність дослідження вимагає охоплення всіх ланок і всіх сторін діяльності і усебічного вивчення причинних залежностей в економіці підприємства.

4). Одним з вимог до аналізу є забезпечення системного підходу, коли кожен досліджуваний об'єкт розглядається як складна динамічна система, що складається з ряду елементів, визначеним способом зв'язаних між собою і зовнішнім середовищем. Вивчення кожного об'єкта повинне здійснюватися з обліком усіх внутрішніх і зовнішніх зв'язків, взаємозалежності і взаємопідлеглості його окремих елементів.

5). Аналіз господарської діяльності повинний бути об'єктивним, конкретним, точним. Він повинний базуватися на достовірній, перевіреній інформації, що реально відбиває об'єктивну дійсність, а висновки його повинні обґрунтуватися точними аналітичними розрахунками. З цієї вимоги випливає необхідність постійного удосконалювання організації обліку, внутрішнього і зовнішнього аудита, а також методики аналізу з метою підвищення точності і вірогідності його розрахунків.

6). Аналіз повинний бути діючим, активно впливати на хід виробництва і його результати, вчасно виявляючи недоліки, прорахунки, недогляди в роботі й інформуючи про це керівництво підприємства. З цього принципу випливає необхідність практичного використання матеріалів аналізу для керування підприємством, для розробки конкретних заходів, для обґрунтування, коректування й уточнення планових даних. У противному випадку ціль аналізу не досягається.

7). Аналіз повинний проводитися за планом, систематично, а не від випадку до випадку. З цієї вимоги випливає необхідність планування аналітичної роботи на підприємствах, розподілу обов'язків по її виконанню між виконавцями і контролю за її проведенням.

8). Аналіз повинний бути оперативним. Оперативність означає уміння швидке і чітко проводити аналіз, приймати управлінські рішення і перетворювати їх у життя.

9). Один із принципів аналізу -- це його демократизм. Участь у проведенні аналізу широкого кола працівників підприємства забезпечує більш повне виявлення передового досвіду і використання наявних внутрішньогосподарських резервів.

10). Аналіз повинний бути ефективним, тобто витрати на його проведення повинні давати багаторазовий ефект.

Таким чином, основними принципами аналізу є науковість, комплексність, системність, об'єктивність, точність, вірогідність, дієвість, оперативність, демократизм, ефективність і ін. Ними варто керуватися, проводячи аналіз господарської діяльності на будь-якому рівні.

Аналіз фінансового стану підприємства

Під фінансовим станом розуміється здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їхнього розміщення й ефективністю використання, фінансовими взаєминами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан може бути стійким, хитливої і кризовий. Здатність підприємства вчасно робити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його гарний фінансовий стан.

Фінансовий стан підприємства (ФСП) залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове положення підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виторгу і суми прибутку і як наслідок погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Стійке фінансове положення у свою чергу впливає на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрати грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективного його використання. Головна мета фінансової діяльності - вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва й одержання максимуму прибутку

Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, потрібно добре знати, як керувати фінансами, який повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні засоби, а яку - позикові. Випливає знать і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості (зона безпеки), ступінь ризику, ефект фінансового важеля й інші, а також методику їхнього аналізу.

Головна мета аналізу - вчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішувати наступні задачі.

1). На основі вивчення причинно-наслідкового взаємозв'язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції поліпшення фінансового стану підприємства.

2). Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності і наявності власних і позикових ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів.

3). Розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Для оцінки стійкості ФСП використовується ціла система показників, що характеризують зміни:

а) структури капіталу підприємства по його розміщенню і джерелам утворення;

б) ефективності й інтенсивності його використання;

в) платоспроможності і кредитоспроможності підприємства;

г) запасу його фінансової стійкості.

Аналіз ФСП ґрунтується головним чином на відносних показниках, тому що абсолютні показники балансу в умовах інфляції практично неможливо привести в порівнянний вид.

Аналізом фінансового стану займаються не тільки керівники і відповідні служби підприємства, але і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного одержання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходження засобів у бюджет і т.д. Відповідно до цього аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства і його результатів використовуються для планування, контролю і прогнозування ФСП. Його ціль - установити планомірне надходження коштів і розмістити власні і позикові засоби таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, одержання максимуму прибутку і виключення банкрутства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, що контролюють органами на основі публикуємої звітності. Його ціль - установити можливість вигідно вкласти засобу, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик утрати.

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства служать звітний бухгалтерський баланс (форма № 1), звіт про прибутки і збитки (форма № 2), звіт про рух капіталу (форма № 3) і інші форми звітності, дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, що розшифровують і деталізують окремі статті балансу.

Класифікація аналізу господарської діяльності має важливе значення для правильного розуміння його змісту і задач.

В економічній літературі аналіз господарської діяльності класифікується по різних ознаках.

По галузевій ознаці, що ґрунтується на суспільному поділі праці, аналіз поділяється на галузевий, методика якого враховує специфіку окремих галузей економіки (промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту, торгівлі і т.д.), і міжгалузевий, котрий є теоретичною і методологічною основою АГД у всіх галузях національної економіки, чи іншими словами теорією аналізу господарської діяльності.

Об'єктивна необхідність галузевого АГД обумовлена специфікою різних галузей виробництва. Кожна галузь суспільного виробництва в силу різного характеру праці має свої особливості, свою специфіку і як наслідок характерні економічні відносини. Необхідність дослідження специфіки різних галузей обумовило потребу розробки методики АГД з урахуванням особливостей і умов кожної галузі економіки.

Одночасно потрібно враховувати, що всі галузі суспільного виробництва тісно зв'язані між собою. Їм притаманне багато загального. Взаємозв'язку окремих галузей, наявність внутрішнього зв'язку між ними викликають необхідність розробки міжгалузевого аналізу (теорії АГД). Теорія АГД розкриває найбільш загальні методологічні риси й особливості цієї науки, узагальнює передовий досвід АГД у різних галузях економіки, збагачує зміст економічного аналізу в цілому і галузевого зокрема. Володіння загальними теоретичними знаннями по економічному аналізі є необхідною умовою грамотної, кваліфікованої розробки і практичного використання індивідуальних методик галузевого аналізу.

По ознаці часу АГД підрозділяється на попередній (перспективний) і наступний (ретроспективний, історичний).

Попередній аналіз проводиться до здійснення господарських операцій. Він необхідний для обґрунтування управлінських рішень і планових завдань, а також для прогнозування майбутнього й оцінки очікуваного виконання плану, попередження небажаних результатів.

Наступний (ретроспективний) аналіз проводиться після здійснення господарських актів. Він використовується для контролю за виконанням плану, виявлення невикористаних резервів, об'єктивної оцінки результатів діяльності підприємств.

Перспективний і ретроспективний аналізи тісно зв'язані між собою. Без ретроспективного аналізу неможливо зробити перспективний. Аналіз результатів праці за минулі роки дозволяє вивчити тенденції, закономірності, виявити невикористані можливості, передовий досвід і т.д., що має важливе значення при обґрунтуванні рівня економічних показників на перспективу. Уміння бачити перспективу дає саме ретроспективний аналіз. Він є основою перспективного аналізу.

У свою чергу від глибини і якості попереднього аналізу на перспективу залежать результати ретроспективного аналізу. Якщо планові показники недостатньо обґрунтовані і реальні, то наступний аналіз виконання плану узагалі втрачає зміст і вимагає попередньої оцінки обґрунтованості планових показників.

Ретроспективний аналіз у свою чергу поділяється на оперативний і підсумковий (результативний). Оперативний (ситуаційний) аналіз проводиться відразу після здійснення господарських чи операцій зміни ситуації за короткі відрізки часу (зміну, добу, декаду і т.д.). Ціль його - оперативно виявляти недоліки і впливати на господарські процеси. Ринкова економіка характеризується динамічністю ситуації як виробничої, комерційної, фінансової діяльності підприємства, так і його зовнішнього середовища. У цих умовах оперативний (ситуаційний) аналіз здобуває особливе значення.

Підсумковий (заключний) аналіз проводиться за звітний період часу (місяць, квартал, рік). Його цінність у тім, що діяльність підприємства вивчається комплексно і всебічно по звітним даним за відповідний період. Цим забезпечується більш повна оцінка діяльності підприємства по використанню наявних можливостей.

Підсумковий і оперативний аналізи взаємозалежні і доповнюють один одного. Вони дають можливість керівництву підприємства не тільки оперативно ліквідувати недоліки в процесі виробництва, але і комплексно узагальнювати досягнення, результати виробництва за відповідні періоди часу, розробляти заходу, спрямовані на ріст ефективності виробництва.

По просторовій ознаці можна виділити аналіз внутрішньогосподарський і міжгосподарський. Внутрішньогосподарський аналіз вивчає діяльність тільки досліджуваного підприємства і його структурних підрозділів. При міжгосподарському аналізі порівнюються результати діяльності двох чи більш підприємств. Це дозволяє виявити передовий досвід, резерви, недоліки і на основі цього дати більш об'єктивну оцінку ефективності діяльності підприємства.

Важливе значення має класифікація АГД по суб'єктах керування. Господарська діяльність (керована система) складається з окремих підсистем: економіки, техніки, технології, організації виробництва, соціальних умов праці, природоохоронної діяльності й ін. Аспект аналізу за бажанням керуючого органа може бути зміщений убік яких-небудь підсистем господарської діяльності. У зв'язку з цим виділяють:

техніко-економічний аналіз, яким займаються технічні служби підприємства (головного інженера, головного технолога й ін.). Його змістом є вивчення взаємодії технічних і економічних процесів і встановлення їхнього впливу на економічні результати діяльності підприємства;

економічний фінансово-економічний аналіз (фінансова служба підприємства, фінансові і кредитні органи) основна увага приділяє фінансовим результатам діяльності підприємства:

виконанню фінансового плану, ефективності використання власного і позикового капіталу, виявленню резервів збільшення суми прибутку, росту рентабельності, поліпшення фінансового стану і платоспроможності підприємства;

аудиторський (бухгалтерський) аналіз - це експертна діагностика фінансового "здоров'я" підприємства. Проводиться чи аудиторами аудиторськими фірмами з метою оцінки і прогнозування фінансового стану і фінансової стійкості суб'єктів господарювання.

соціально-економічний аналіз (економічні служби керування, соціологічні лабораторії, статистичні органи) вивчає взаємозв'язок соціальних і економічних процесів, їхній вплив один на одного і на економічні результати господарської діяльності;

статистичний -економіко-статистичний аналіз (статистичні органи) застосовується для вивчення масових суспільних явищ на різних рівнях керування: підприємства, галузі, регіону;

екологічний -економіко-екологічний аналіз (органи охорони навколишнього середовища) досліджує взаємодія екологічних і економічних процесів, зв'язаних зі збереженням і поліпшенням навколишнього середовища і витратами на екологію;

маркетинговий аналіз (служба маркетингу чи підприємства об'єднання) застосовується для вивчення зовнішнього середовища функціонування підприємства, ринків сировини і збуту готової продукції, її конкурентноздатності, попиту та пропозиції, комерційного ризику, формування цінової політики, розробки тактики і стратегії маркетингової діяльності.

За методикою вивчення об'єктів аналіз господарської діяльності може бути порівняльним, діагностичним, факторним, маржинальним, математичним, економіко-математичним, статистичним, економіко-статистичним, функціонально-вартісним і т.д.

При порівняльному аналізі звичайно обмежуються порівнянням звітних показників про результати господарської діяльності з показниками плану поточного року, даними минулих років, передових підприємств.

Факторний аналіз спрямований на виявлення величини впливу факторів на приріст і рівень результативних показників.

Діагностичний (експрес-аналіз) являє собою спосіб установлення характеру порушень нормального ходу економічних процесів на основі типових ознак, характерних тільки для даного порушення. Приміром, якщо темпи росту валової продукції випереджають темпи росту товарної продукції, те це свідчить про ріст залишків незавершеного виробництва. Якщо темпи росту валової продукції вище темпів росту продуктивності праці, то це ознака невиконання плану заходів щодо механізації й автоматизації виробництва, поліпшенню організації праці і на цій основі скорочення чисельності працюючих. Знання ознаки дозволяє швидко і досить точно установити характер порушень, не роблячи безпосередніх вимірів, тобто без дій, що вимагають додаткового час і засобів.

Маржинальний аналіз -- це метод оцінки й обґрунтування ефективності управлінських рішень у бізнесі на підставі причинно-наслідкового взаємозв'язку обсягу продажів, собівартості і прибутку і розподілу витрат на постійні і перемінні.

За допомогою економіко-математичного аналізу вибирається найбільш оптимальний варіант рішення економічної задачі, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва за рахунок більш повного використання наявних ресурсів.

Стохастичний аналіз (дисперсійний, кореляційний, компонентний і ін.) використовується для вивчення стохастичних залежностей між досліджуваними явищами і процесами господарської діяльності підприємств.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) являє собою метод виявлення резервів. Він базується на функціях, що виконує об'єкт, і зорієнтований на оптимальні методи їхньої реалізації на всіх стадіях життєвого циклу виробу (науково-дослідні роботи, конструювання, виробництво, експлуатація й утилізація). Його основне призначення в тім, щоб виявити і попередити зайві витрати за рахунок ліквідації непотрібних вузлів, деталей, спрощення конструкції виробу, заміни матеріалів і т.д.

По суб'єктах (користувачам аналізу) розрізняють внутрішній і зовнішній аналіз. Внутрішній аналіз проводиться безпосередньо на підприємстві для нестатків оперативного, короткострокового і довгострокового керування виробничою, комерційною і фінансовою діяльністю. Зовнішній аналіз проводиться на підставі фінансової і статистичної звітності органами господарського керування, банками, фінансовими органами, акціонерами, інвесторами.

По охопленню досліджуваних об'єктів аналіз поділяється на суцільний і вибірковий. При суцільному аналізі висновки робляться після вивчення усіх без винятку об'єктів, а при вибірковому - за результатами обстеження тільки частини об'єктів.

По змісту програми аналіз може бути комплексним і тематичної. При комплексному аналізі діяльність підприємства вивчається всебічно, а при тематичному -- тільки окремі її сторони, що представляють у визначений момент найбільший інтерес. Наприклад, питання використання матеріальних ресурсів, виробничої потужності підприємства, зниження собівартості продукції й ін.

Кожна з названих форм АГД своєрідна по змісту, організації і методиці його проведення.

2. ПРАВОВИЙ РОЗДІЛ

Фінансова діяльність підприємств базується па підприємницькій діяльності, опосередковує підприємницьку діяльність. Підприємства, незалежно від організаційно-правової форми підприємницької діяльності та форми власності, функціонують як юридичні особи -- суб'єкти цивільно-правових відносин, у тому числі фінансових відносин. Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу (ЦК) України юридичними особами визнаються організації, які володіють відокремленим майном і можуть від свого імені набувати майнових прав та особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді та арбітражному суді.

У діючому законодавстві закріплені положення, що фіксують наявність у підприємств певних організаційно-правових атрибутів, які їм властиві як господарюючим суб'єктам --юридичним особам: самостійний баланс, що визначає джерела і розміщення фінансових ресурсів підприємства, розрахунковий та інші рахунки в банківських установах, печатка зі своїм найменуванням. Як бачимо, всі вони найтіснішим чином пов'язані саме з фінансовою діяльністю підприємств.

Нормативне забезпечення діяльності юридичних осіб у підприємницькій сфері, напрацьоване в Україні за роки після проголошення її незалежності, створює умови для ефективної роботи підприємств. У цьому плані перш за все треба мати на увазі, що діюче законодавство по-новому оцінює фінансовий аспект діяльності підприємств, визнаючи одержання прибутку як головного стимулюючого фактора організації і функціонування підприємства. Держава, виступаючи, зокрема, як гарант прав суб'єктів підприємництва, в тому числі права власності, обмежує втручання державних органів у фінансову діяльність підприємств (за винятком випадків, які передбачені законодавством, і дій, пов'язаних з реалізацією прав державних органів на здійснення контролю за діяльністю підприємств). Юридичні особи мають право приймати будь-які рішення у сфері управління своїми фінансовими ресурсами, якщо ці рішення не суперечать чинному законодавству. Якщо за часів планово-адміністративно-командної економіки для підприємств діяв принцип “можна лише те, що дозволено”, то зараз дозволено все, що не заборонено законом. Це, зрозуміло, створює суттєво нові умови діяльності підприємств і висуває нові вимоги до організації роботи їх фінансових і юридичних служб.

Із законодавче затвердженого визначення юридичної особи виходить, що вона повинна відповідати таким ознакам, що проявляються, зокрема, в організації її фінансових відносин із державою, своїми партнерами, банківськими органами, громадянами і іншими суб'єктами фінансових правовідносин.

1). Організаційна єдність. Юридична особа підприємства насамперед означає, що воно виступає у правових відносинах як одне ціле. Ця організаційна єдність забезпечується тим, що вона, відповідно до Господарського кодексу України, закріплюється в статуті підприємства. В статуті передбачаються мета та завдання, структура, функції, компетенція, органи управління та інші умови, які необхідні для того, щоб підприємство могло виступати у правовідносинах як єдиний, самостійний суб'єкт права.

2). Наявність відокремленого майна. Щоб вважатися юридичною особою, організація повинна обов'язково мати закріплене за нею майно, яке відокремлене від майна її засновників, громадян, котрі перебувають з цією організацією у трудових або інших відносинах, та держави в цілому. В господарських товариствах, в кооперативних організаціях відокремленість майна виявляється в тому, що це майно належить колективним юридичним особам на правах власності. У державних організаціях відокремлене майно належить їм на правах оперативного управління, а у державних підприємств -- на правах повного господарського відання.

3). Виступ у цивільному обороті від свого імені. Організація, якщо вона є юридичною особою, діє у цивільних правовідносинах від свого імені, а не від імені засновників, держави або організації, до складу якої вона входить. Юридична особа завжди має своє найменування (Господарський кодекс). Найменування юридичної особи включає в себе назву або номер організації, вказівку на предмет її діяльності, систему, до якої вона входить, і т. ін. Це має індивідуалізувати кожну організацію у правових відносинах.

4). Самостійна майнова відповідальність. Організація, якщо вона є юридичною особою, несе самостійну майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями належним їй на правах власності (закріпленим за нею) майном, якщо інше не встановлене законодавчими актами. Ні засновники, ні держава, ні організація, до складу якої входить юридична особа, не відповідають за її зобов'язаннями, крім випадків, передбачених чинним законодавством або установчими документами юридичної особи. Вказані ознаки мають значення для визнання організації юридичною особою, а наявність усіх цих ознак для визнання організації юридичною особою є необхідним.

Підприємства в залежності від форм власності діляться на певні види. За цією ознакою можна виділити юридичні особи, які засновані на власності окремої фізичної особи, па колективній власності, державній (комунальній) власності і на змішаній формі власності. До числа перших. належать підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи; других -- підприємства, засновані на з'єднаному майні декількох юридичних чи фізичних осіб; третіх -- засновані на загальнодержавній чи комунальній власності; четвертих -- спільні підприємства, засновані, наприклад, на базі об'єднаного майна суб'єктів цивільного права України і інших держав. Виходячи саме з форм власності, які наведені в Господарському кодексі, визначають види підприємств, які є юридичними особами.

Підприємства, що належать до юридичних осіб і є, таким чином, суб'єктами підприємницької діяльності, тобто організаціями, які мають своєю основною метою одержання прибутку, діють на свій ризик та покривають свої витрати за рахунок власних доходів. Такими є всі підприємства, засновані на приватній, колективній та змішаній формах власності. До їх числа входять і державні (комунальні) підприємства, оскільки вони також діють на засадах комерційного розрахунку.

Юридичні особи діляться також на прості та складні, материнські та дочірні. Простими юридичними особами є всі види підприємств, що засновані на будь-яких формах власності. До складних юридичних осіб входять концерни, асоціації, консорціуми та корпорації, діяльність яких передбачена Господарський кодексом.

Чинне законодавство е виключає можливості створення одним підприємством, що є юридичною особою, іншого підприємства з правами юридичної особи шляхом закріплення за ним частки свого майна і встановлення з ним певних відносин. У такому випадку перша юридична особа буде материнським, а друга, утворена ним, дочірнім підприємством. Але необхідно підкреслити, що підприємство не може мати в своєму складі інших юридичних осіб. У фінансових правовідносинах, у договірних взаємовідносинах підприємство, як зазначалося вище, виступає завжди як єдиний і неподільний суб'єкт, котрий самостійно набуває права і несе відповідальність за свої дії.

З точки зору структурної побудови, всі юридичні особи можна поділити на організації, засновники яких входять до складу цих організацій, та організації, засновники яких не входять до їх складу. Так, до перших слід віднести всі підприємства, що засновані на об'єднаному майні декількох фізичних або юридичних осіб. Другим видом юридичних осіб охоплюються всі державні підприємства, а також підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи.

Виходячи з діючого законодавства, всі юридичні особи можна класифікувати за визначеними групами і в залежності від характеру прав засновників на майно. Так, до підприємств, відносно майна яких їх засновники мають тільки зобов'язальні права, слід віднести підприємства, засновані на об'єднаному майні декількох фізичних чи юридичних осіб, а також складні підприємства. До підприємств, відносно майна яких їх засновники зберігають належне їм право власності, слід зарахувати державні підприємства, дочірні підприємства, підприємства, які створені громадськими та релігійними організаціями. Засновники перших підприємств права власності на майно юридичної особи не мають, але в разі виходу зі складу їх або ліквідації вони мають право на повернення чи компенсацію їх майнового внеску. Засновники інших підприємств зберігають право власності на передане майно, а ці підприємства володіють таким майном на правах повного господарського відання.

Віднесення юридичних осіб до того чи іншого виду має важливе практичне значення. По-перше, це дозволяє з достатньою повнотою розкрити передбачений чинним законодавством правовий статус юридичної особи. По-друге, для того, щоб вважатися юридичною особою, організація обов'язково повинна відповідати ознакам певної юридичної особи. По-третє, віднесення підприємства до того чи іншого виду сприяє впорядкуванню в цілому всієї системи юридичних осіб.

Фінансово-правові відносини -- це урегульовані фінансово-правовими нормами специфічні відносини між державою, з одного боку, і фізичними та юридичними особами, з іншого, а також між юридичними і фізичними особами з приводу мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів.

Фінансові правовідносини мають ті самі характерні риси, які властиві всім видам правовідносин, але, виникаючи у специфічній сфері діяльності суб'єктів цих правовідносин, мають важливі особливості.

По-перше, фінансові правовідносини виникають тільки в сфері фінансової діяльності держави, юридичних і фізичних осіб і пов'язані з мобілізацією, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів коштів, тобто вони завжди мають грошовий характер.